Оцінка: Пряма форма траєкторії, час проходження не більше 15-20 сек - 5 балів; незначне відхилення, час той же - 4 бали; дуже довге проходження дистанції, але пряма траєкторія - 3 бали; суттєве відхилення від траєкторії - 2 бали.

3. Тест "Веселі обручі".

(визначає ступінь розвитку глобальної координації рук, тулуба й ніг, зорово-моторних відносин)

Для тесту потрібні 5 обручів, які кладуться один на одний біля гімнастичної стінки. На щаблині стінки (на висоті, рівній верхньому краю обруча, піднятого в витягнутій руці) приладнується гачок. Дитина входить в обручі, займає положення основної стійки, та за командою ведучого: "Ап!" - максимально швидко знімає з себе послідовно всі 5 обручів і надіває їх на гачок. Секундомір вимикається в момент, коли рука дитини відпускає останній, п'ятий обруч після його підвішування. Тест проводиться 3 -4 рази.

Оцінка: Час виконання 25-30 сек -5 балів; більш ніж 30 сек - 3 бали.

4. Тест "Починаючий водій"

(визначається дзеркальна координація)

З вихідного положення основна стійка, обличчям до дзеркала, виконати ходьбу спиною вперед, не озираючись. При цьому необхідно обійти й не збити п'ять кеглів, що стоять на відстані 0,5 м друг від друга, а також від стартової до фінішної лінії.

Оцінка: Час проходження 30 сек, не зачеплено жодної кеглі - 5 балів; час проходження той же, але зачеплена одна кегля - 4 бали; час проходження більше 30 сек, але не більше 1 хв, не зачеплено жодної кеглі - 3 бали; час проходження 30 сек-1 хв, але збиті 3-5 кеглів - 2 бали.

5. Тест "Ритм-ходьба"

(досліджується почуття ритму)

Дитині пропонується пройти, переступаючи через щаблі драбини, або через покладенні друг до друга обручі.

а) спочатку тест проходить без музики;.

б) прохід під музичний супровід фіксується співпадіння з музикою.

Оцінка: Відповідність ритму кроку дитини до музичного супроводу - 5 балів; невідповідність - 2 бали

Рівень сформованості координації кожної дитини визначається за сумою всіх п'яти тестів. Якщо дитина набрала 25 балів, то в неї високий рівень координації, якщо 24-16 балів, то в неї середній рівень, 15 балів і нижче - низький рівень координації.

2.2 Організація дослідження

Для того, щоб з'ясувати, чи дійсно комплекс танцювальних вправ може вплинути на формування координації рухів у дітей старшого дошкільного віку, проводилися дослідження, які складалися з 3 етапів.

Перший етап був присвячений діагностичній діяльності. В дослідженні приймали участь 2 групи дітей по 12 чоловік ( 1-контрольна; 2-експериментальна). Були запропоновані вправи для оцінки координаційних здібностей, описані вище. При визначенні рівня координації дітей залежно від виконання завдань використовувалися оцінки від 2 до 5 балів.

На другому етапі протягом 2-х місяців 2 група дітей проходила навчання за пропонованою методикою. Підбір вправ здійснювався за принципом від простого до складного, тому виконання координаційних рухів дітьми перешкод не зустрічало. Вивчивши простий рух, додавалися різні елементи з підключенням рук, плечей, голови. Саме це сприяло розвитку здатності контролювати рухи свого тіла. Вправи за своєю структурою незвичайні, тому дітям подобається виконувати їх з музичним супроводом. Під впливом музики руху ставали більш чіткими, ритмічними, координованими. Музично-ритмічні рухи допомагали дитині навчитися володіти своїм тілом, координувати рухи, погоджуючи їх з рухами інших дітей, учили орієнтуватися в просторі, закріплювали основні види рухів, сприяли освоєнню елементів танців.

При кінцевому дослідженні, на третьому етапі експерименту, який тривав 1 тиждень, був виявлений рівень сформованості координації у досліджуваній групі після використання танцювальних вправ. Після чого, за результатами тестування були зроблені порівняльний аналіз показників цієї групи дітей.

РОЗДІЛ III. Результати дослідження та їхнє обговорення

3.1 Характеристика рівня розвитку координаційних здібностей у дітей 7-8 років

Для того, щоб дослідити, як впливають танцювальні вправи на формування координації у дітей, яка виражається в збереженні стійкості, відчутті ритму, орієнтуванні в просторі та координованості рухів, було проведено педагогічне тестування.

При початковому дослідженні, на І етапі експерименту за допомогою методу тестів, який містив в собі 5 тестів у дітей 7 - 8 років що займаються у секції спортивними танцями, був проведений аналіз рівня сформованості координації. Результати початкових досліджень наведені в таблиці № 3.

Таблиця 3

Протокол первинного діагностування рівня сформованості координації

3.2 Програма розвитку координації рухів у дітей 7 - 8 років засобами танцю

Координація рухів неможлива без просторового орієнтування, вона є необхідним компонентом будь-якої рухової дії. На першому етапі оволодіння просторовими орієнтуваннями зміна положення окремих частин тіла повинна проходити під контролем зору. На другому етапі дітям доступне словесне позначення різних напрямів, але все це по відношенню до частин тіла самої дитини. І лише на третьому етапі діти можуть визначати напрям по відношенню до предметів, до інших людей. З'являються уявлення про напрям руху по словесному опису до його виконання. Таким чином, для розвитку просторових орієнтувань доцільно давати наступну послідовність вправ.

1. Рухи рук, оскільки вони найбільш керовані, знаходяться в максимальному полі зору дитини (різні варіанти вправ з витяганням рук вперед, помахом перед собою і ін.).

2. Рухи рук, що знаходяться частково в полі зору (підняття вгору, в сторони, назад - із згинанням, обертанням в суглобах - в якому-небудь одному напрямі).

3. Рухи тулуба в лицьовій, бічній і потім горизонтальній площині.

4. Рухи ніг вперед, в сторони, назад.

5. Рухи різних частин тіла у напрямку до яких-небудь конкретних предметів, потім по слову в названому напрямі (наприклад, повороти в сторони до вікна, до дверей, потім направо, наліво).

6. Рухи різних частин тіла у напрямку до іншої дитини (наприклад, стоячи в колоні, піднімати руки з м'ячем, передавати його ззаду тому, що стоїть).

7. Рухи будь-якої частини тіла з вимогами, що поступово підвищуються, до точності напряму, амплітуди і швидкості орієнтування (наприклад, розвести руки в сторони, трохи вище за рівень плечей, виставити пряму ногу вперед з поворотом шкарпетки убік; те ж - в іншу сторону; потім виконати в прискореному темпі).

З метою розвитку тимчасових орієнтувань вправи доцільно давати в наступному порядку:

1. Вправи, які проводяться у супроводі слова вихователя. При цьому вказівки, команди і паузи витримуються в певному ритмі, акцентування («присідай вниз», «випрямилися»; «убік»; «прямо» і т.д.).

2. Вправи у супроводі музики.

3. Разом з вправами під музику давати вправи під рахунок з чітким ритмічним малюнком («раз - руки в сторони», «два - вниз») або такі рухи, в яких частини ритмічно нерівномірні («раз, два, три - сіли», «чотири - випрямилися»).

4. Добре відомі вправи виконувати самостійно, команда дається для початку вправи.

Розвиток спритності безпосередньо пов'язаний з вдосконаленням координаційних здібностей, просторових і тимчасових орієнтувань, оскільки спритність визначається умінням швидко перебудовувати рухову діяльність відповідно до раптово змінної обстановки. В цих вправах пред'являються підвищені вимоги до уваги, кмітливості, швидкості реакції, оскільки умови можуть мінятися швидко, несподівано.

Найбільший вплив на розвиток спритності надають наступні вправи:

1. В яких є швидка зміна пози (наприклад, з положення сидячи з витягнутими ногами лягти на живіт (спину), перекинутися навкруги себе в одну сторону, в іншу, знову сісти).

2. Ті, що вимагають злагоджених дій, двох або декількох дітей (наприклад, вправи в парах, сидячи один проти одного, вправи підгрупами з великими гімнастичними обручами, з довгими палицями, в колоні - при передачі м'яча і т. д.).

3. З деякими предметами (м'ячі, скакалка і ін.). Вправи на спритність залежать від наявності рухового досвіду, від рівня координації у виконанні простих, ізольованих, а також складних комбінацій рухів.

Координація, спритність рухів неможливі без розвитку функції рівноваги, яка визначається положенням центру тяжкості тіла над площею опори. Чим менше площа опори, чим вище центр тяжкості від площі опори, тим важче зберегти рівновагу. Воно залежить і від сили інерції попереднього руху, особливо, якщо далі слідує статична поза. Наприклад, після декількох обертань важко зберегти рівновагу, ще важче після цього зупинитися в нерухомій позі.

На функцію рівноваги найбільший вплив надають наступні вправи:

1. Підняття на шкарпетки з близько розташованими ступнями ніг; присідання на шкарпетки з прямою спиною.

2. Відведення і приставляння вперед, убік, назад однієї ноги з опорою на іншу ногу (по черзі).

3. Підняття однієї ноги з опорою на іншу ногу; те ж - із закритими очима; те ж - із затримкою на одній нозі.

4. Повороти (стрибнути в обруч, зробивши поворот, і виплигнути з нього; стоячи обернутися навкруги себе, зупинитися; те ж - в іншу сторону; те ж - обернутися двічі і т.д.).

На зменшеній площі опори (стоячи на кубі, сісти і випрямитися; стоячи на бруску на одній нозі, витягнути іншу ногу вперед).

Вищеназвані вправи виконуються починаючи з простих, поступово ускладнюючись. Необхідні умови для розвитку координації - різноманітність рухів і прискорення темпу.

3.3. Методична обґрунтованість розробленої програми

В початковий момент практичного використання пропонованої методики була проведена тестова діагностика, результати якої показали, що 8 дітей досліджуваної групи мають приблизно однаковий рівень розвитку координації рухів, класифікований нами як середній. 2 дитини мають високий рівень та 2 дитини - низький рівень координації.

По закінченню експерименту проводилася вихідна діагностика по тих же тестах. Діти підвищили свій рівень розвитку координації рухів, таким чином, що середній рівень розвитку координації рухів стали мати 7 дітей, а 5 дітей стали мати високий рівень координації (таблиця 4).

Таким чином тести для діагностування рівня сформованості координації, які використовувалися в досліджуваній групі, показали позитивний ефект

Отримані результати дозволяють стверджувати про ефективність і хорошу якість впроваджуваної методики.

Таблиця 4

Протокол кінцевого діагностування рівня сформованості координації

ВИСНОВКИ

В даній курсовій роботі, присвяченій вивченню розвитку координації рухів у дітей за допомогою танцю були розглянуті такі питання як: природний розвиток координації рухів людини; формування моторно-рухових функцій дитини; особливості координації рухів у дітей молодшого шкільного віку. Крім того, в роботі надавалася особлива увага вивченню значення танцю в розвитку координації рухів у дітей. У зв'язку з цим вивчалося відповідна література по психології, педагогіці, соціології, фізіології, фізичній культурі і іншим суміжним дисциплінам.

В другому розділі даної курсової роботи була запропонована методика розвитку координації рухів у дітей 7-8 років засобами танцю. Розроблена методика припускала включення в освітній процес цікавих і специфічних форм організації танцювальних занять з дітьми.

Для перевірки ефективності розроблених комплексів танцювальних елементів і танців для розвитку координаційних здібностей у дітей старшого дошкільного віку був проведений порівняльний педагогічний експеримент, результати якого дозволили розглянути зміни в рівні розвитку досліджуваних здібностей.

В результаті проведеного експерименту виявилася ефективність розроблених комплексів. В процесі занять підвищився рівень координаційних здібностей дітей, забезпечилися кращі умови для формування умінь управляти своїми рухами, тобто діяти цілеспрямовано, продуктивно, економічно.

В результаті проведеної роботи: підготовки дітей до занять, поетапного розучування рухів, чіткого показу вправ із злагодженими коментарями, врахування принципів систематичності і послідовності, діти стали краще орієнтуватися в навколишньому просторі, у них підвищилася природна активність, рухи сталі більш точні, динамічні. Отже, висунута нами гіпотеза має не тільки теоретичне, але і практичне підтвердження.

ЛІТЕРАТУРА

1. Уилмор Дж.Х., Костил Д.Л. Физиология спорта и двигательной активности.- Киев: Олимпийская литература, 2007.

2. Возрастные закономерности развития двигательных возможностей человека// Сб. науч. ст. Алма-Ата, Каз. МФК, 1988.

3. Теория и практика физической культуры. № 8, 2002 г.

4. Платонов В.Н. Ситема подготовки спортсменов в Олимпийском спорте. Общая теория и ее практические приложения. - Киев: Олимпийская литература, 2011.

5. Осадців Т.П. Спортивні танці. - Львів, 2009.

6. Платонов В.Н. Координация и методика ее совершенствования. - Киев, 2004.

7. Бернштейн Н.А. О построении движений. - М: Медгиз, 1987.

8. Иваницкий М.Ф. Движения человеческого тела (Академические очерки). - М: Физкультура и спорт, 1998.

9. Лисицкая Т.С. Художественная гимнастика. - М: Физкультура и спорт, 1982.

10. Лях В.И. Взаимоотношения координационных способностей и двигательных навыков: теоретический аспект// Теория и практика физической культуры. //- 2010.

11. Лях В.И. Координационные способности школьников. - Минск: Полымя, 1989.

12. Мазниченко В.Д. Обучение движениям (двигательным действиям). //Теория и методика физического воспитания. Учебник для институтов физической культуры./ Под общ. ред. Л. Матвеева и А. Новикова. - М: Физкультура и спорт, 1976.

13. Ильин Е.П. Психомоторная организация человека: Учебник для вузов.- СПб.: Питер, 2011.- 384 с.

14. Мир движений мальчиков и девочек. Методическое пособие для руководителей физического воспитания дошкольных учреждений. Санкт-Петербург, «Детство Пресс», 2001г.

15. Вавилова Е.Н. Особенности проявления двигательных качеств у детей 6-7 лет. // Роль физического воспитания в подготовке детей к школе: Сб. науч. тр./ Под ред. Ю.Ф. Змановского и Н.Т. Тереховой. - М., 1980г. - с.15-26.

16. Воронцов Н.М. Закономерности развития детей и методы его оценки. Учебно-методическое пособие. - Л., 1986г.

17. Майорова Л.Т., Лопина Н.Г. Закономерности развития координационных способностей у детей 4-7 лет. // Современные научные исследования и передовой опыт решения проблем физического и психического здоровья дошкольников. / под ред. В.И.Усакова. - Красноярск, 2009г. - с.37-40.

18. Бернштейн Н.А. О ловкости и ее развитии. М.: «Физкультура и спорт», 1991г.

19. Янкаускас Й.М., Логвинов Э.М. Моторика растущего женского организма. - Вильнюс: Мокслас, 2010. - 152 с.

Размещено на Allbest.ru