У цілому зростання прямих і непрямих економічних ефектів в області фізичної культури і спорту може бути досить значним. Діяльність у цій сфері можна організувати на засадах самооплатності, а надалі вона повинна стати важливим джерелом доходів держави.

При визначенні критерію ефективності в сфері фізичної культури і спорту насамперед необхідно з'ясувати, яких результатів потрібно досягти.

Особливість фізичної культури і спорту полягає в тому, що вони мають як «зовнішній» (народногосподарський), так і «внутрішній» (сфера фізичної культури і спорту) аспекти діяльності.

Під «зовнішнім» аспектом мають на увазі вплив фізкультурних і спортивних заходів на різні сторони громадського життя за межами самої сфери фізичної культури і спорту.

Ефективність у сфері фізичної культури і спорту виявляється в наступних факторах:

1) у підвищенні престижу держави. Спорт як соціальний інститут має дуже високий суспільний статус, і перемоги в міжнародних спортивних змаганнях зв'язуються, як правило, з перевагами суспільної системи, є показником життєздатності і здоров'я нації;

2) як міра впливу на виховання мас. Спорт вищих досягнень у силу великого емоційного впливу на глядачів здатний формувати певні моральні, етичні і естетичні ідеали і смаки;

3) у розвитку суспільних відносин, у зміцненні взаємного спілкування різних соціальних груп населення, у підвищенні трудової активності;

4) як міра впливу на матеріальне виробництво, незважаючи на те, що дана галузь відноситься до сфери невиробничої діяльності і не має визначеного матеріального вираження. На конкретному економічному відрізку часу сфера фізичної культури і спорту може перетворитися зі споживача ресурсом суспільства у джерело зростаючих доходів держави.

Таким чином, говорячи про «зовнішній» аспекті ефективності фізичної культури і спорту, важливо розуміти, яке місце займають вони і які потреби у населення вони задовольняють. Ефективність тут, власне кажучи, може бути оцінена в зіставленні суспільних потреб у послугах, наданих фізичною культурою і спортом, з одного боку, і ресурсів суспільства, необхідних для досягнення цих цілей, з іншої.

Під «внутрішнім» аспектом розуміють ефективність функціонування самої сфери фізичної культури і спорту, тобто найбільша віддача від застосування усіх видів ресурсів для подальшого розвитку фізичної культури і спорту. Найбільша ефективність при цьому досягається при раціональному керуванні і умілому використанні економічних методів і важелів керування: планування, господарського розрахунку і т.д.

Упорядкування фінансово-господарської діяльності означає суворе і чітке нормування витрат усіх видів ресурсів. Чим вище економічна організація в області фізичної культури і спорту, тим вагомішим є вплив на показники різних галузей господарювання.

При оцінці результатів діяльності фізичну культуру і спорт необхідно розглядати як галузевий народногосподарський комплекс зі змішаним характером господарювання, де поряд з матеріальним виробництвом існує виробництво послуг. Характерно, що область фізичної культури і спорту охоплює усі види діяльності: виробництво матеріального продукту (спортивного устаткування, інвентарю, товарів), надання матеріальних послуг (прокат інвентарю) і послуг у чистому вигляді (робота тренерів).

1.4 Форми організації фізичного виховання дорослого населення

До цього відносяться форми заняття в секціях спортивного клуба, що сприяють прилученню людей до різних видів спорту, підвищенню рівня їх спортивної майстерності. Навчально-тренувальні заняття проводяться за стабільним розкладом під керівництвом тренера (суспільного тренера) клуба і припускають участь бажаючих, у спортивних змаганнях відповідно до затвердженого плану.

Заняття спортом ефективно впливають на зміцнення здоров'я, процес фізичного удосконалювання, на формування морально-вольових якостей людей. У спортсменів, що пройшли школу спортивної підготовки, більш міцно виховується потреба в систематичних заняттях фізичними вправами на довгі роки, звичка до здорового способу життя. Зростання спортивних результатів розширює уявлення про межі людських можливостей у прояві фізичних і морально-вольових якостей.

Самостійні заняття фізичною культурою, спортом, туризмом дозволяють збільшити загальний час занять фізичними вправами, виконати тижневий обсяг рухової активності, прискорюють процес фізичного удосконалювання, є одним зі шляхів упровадження фізичної культури і спорту в побут і відпочинок дорослого населення. Правильно організовані самостійні заняття забезпечують оптимальну безперервність і ефективність фізичного виховання. Заняття проводяться у неробочий час за завданням тренерів.

Фізичні вправи в режимі дня спрямовані на зміцнення здоров'я, підвищення розумової і фізичної працездатності, оздоровлення умов праці, побуту і відпочинку людей, збільшення бюджету часу на фізичне виховання.

Масові оздоровчі, фізкультурні і спортивні заходи передбачають широке залучення дорослого населення до регулярних занять фізичною культурою і спортом, зміцнення здоров'я, удосконалювання фізичної і спортивної підготовленості студентів. Вони організуються у вільний від основної роботи час, у вихідні і святкові дні, в оздоровчо-спортивних таборах, під час навчальної практики, табірних зборів. Ці заходи проводяться спортивним клубом на основі широкої ініціативи і самодіяльності, при методичному керівництві фахівців з фізичного виховання й активній участі громадських організацій.

2. Організація і методи дослідження

2.1 Вчення про здоров'я

Один східний мудрець мріяв, щоб у його школі кожен день дітям викладалися чотири предмети: урок здоров'я, урок любові, урок мудрості та урок праці. Як бачимо, урок здоров'я займає першість. Уся людська діяльність зводиться до одного - до задоволення потреби людини до нормального здорового життя

Навчання в школі є важкою роботою, і щоб виконувати цю роботу якісно потрібно мати гарне здоров'я [15].

Людина - перше створіння, яке усвідомило Всесвіт і його еволюцію, виникнення світової системи. В людині природа досягла найвищої складності й досконалості. У людини вперше виникла діалектична єдність біологічного й соціального, матеріального й духовного.

Людина - це найвищий продукт Земної матерії, її тонка й складна система, і щоб її зберегти непошкодженою й цілою, необхідно знати, як функціонує її організм, уміти відновити його роботу, створювати найоптимальніші умови для життєдіяльності.

Людина стає все більш активною і все більш могутньою силою не тільки планетарною, але й космічною. Людина - предмет вивчення багатьох дисциплін.

Для того, щоб людина могла повною мірою відповідати своєму призначенню як вершина природи і виконати історичну місію на Землі і в Космосі, вона повинна бути здоровою як фізично, так і духовно. Спеціальними дослідженнями доведено, що на 50% стан здоров'я залежить від способу життя людини в широкому розумінні слова, 20% здоров'я визначається впливом навколишнього середовища, 20% - спадковістю і тільки 10% - медичною допомогою.

Немає в людини цінності більшої за здоров'я. Відомо, що здоров`я - це те, без чого людина не може бути щасливою. Здоров'я має посідати перше місце в ієрархії потреб людини. Проте, на жаль, ціна здоров'я більшістю людей усвідомлюється тоді, коли вона під черговою загрозою, а то й певною мірою втрачена. Тільки точне знання сутності здоров'я і факторів, що формують його, може стати для людини порадником на шляху до розвитку всіх потенціальних можливостей організму, до життя без хвороб, до активного, творчого довголіття (Муравов І.В., Булич Е.Г., 1997).

Валеологія в перекладі з латинської мови означає «бути здоровим». Це наука про здорових людей. Уявлення про здоров'я є центральним у цій сукупності знань про нього. Особливе значення в розумінні здоров'я має його визначення. Від того змісту, який ми бачимо в здоров'ї, залежать методи і сама спрямованість дисципліни, а також засоби й методи, що використовуються для оздоровчих дій. Наводимо визначення здоров'я Всесвітньої організації охорони здоров'я [14].

Здоров'я - це стан повного психічного, фізичного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність захворювань та фізичних вад.

При розкритті поняття здоров'я необхідно використати концепцію цілісності.

Це означає, що здоров'я має розумітися як цілісність, складові частини якої взаємозалежні. Все, що трапиться з якоюсь із них, негайно позначиться на всіх інших. Кожна частина має сприйматися в загальному контексті поняття «здоров'я».

Ми використали символ квітки для того, щоб проілюструвати поняття цілісності. Кожне кільце-пелюстка квітки символізує один з аспектів здоров'я - фізичний, емоційний, розумовий, соціальний, особистий і духовний.

Фізичне здоров'я - функціонування нашого організму й стан здоров'я кожної з його систем. Для нас важливо знати як повинен наш організм функціонувати, як визначити, що все гаразд у нас із здоров'ям.

Розумове здоров'я - це наша здатність отримувати інформацію, це наша обізнаність, звідки отримувати необхідну інформацію, як її використовувати. Ми повинні вміти збирати потрібні знання із різноманітних джерел і бути спроможними використовувати цю інформацію для прийняття рішень стосовно нашого організму.

Емоційне здоров'я - це здатність розуміти наші почуття й виражати їх. Знання про те, як почуваємось ми самі і як почуваються інші, допомагає нам виражати свої почуття у зрозумілий для інших спосіб. Важливо комфортно почувати себе, беручи до уваги діапазон емоцій, і знати, коли людям добре, а коли - ні.

Соціальне здоров'я - це те, як почуваємо ми себе як індивідууми чоловічої або жіночої статі, як ми взаємодіємо з іншими людьми. Нам необхідно розуміти, що дійсно є для нас важливим у стосунках з друзями, сім'єю, коханими і всіма тими, з ким ми взаємодіємо. Ми повинні виробляти вміння, що допоможуть нам у цих стосунках.

Особистісне здоров'я - це відчуття себе як особи, це відчуття розвитку свого «его» («его» - це частина нашої суті, яка вимагає від нас розвитку почуття власної особистості й самовираження), це наші сподівання у досягненнях, це наше уявлення про успіх. Кожний із нас знаходить унікальні способи самовираження, залежно від того, що ми цінуємо й чого ми сподіваємось досягти для себе та суспільства. Наприклад, деякі люди знаходять самовираження в своїй роботі або кар'єрі, інші - в сім'ї, а ще інші - в діяльності на благо інших. Ми можемо визначити для себе те, що принесе задоволення нашому власному «его».

Духовне здоров'я є стеблом і серцевиною квітки, яку ми використовуємо для ілюстрування життєво важливої для всіх аспектів нашого здоров'я. Це стосується суті нашого буття (що ми цінуємо і що є для нас важливим). Це є стрижнем нашого існування, це нас об'єднує і дає можливість зрозуміти співвідношення цього аспекту здоров'я з іншими п'ятьма [15].

Отже, всі шість аспектів здоров'я є важливими і взаємопов'язаними. Ось чому є дуже важливим донести до свідомості учнів поняття цілісності концепції здоров'я.

2.2 Градації, критерії і групи здоров'я

Градації здоров'я. Організм може бути абсолютно здоровим, здоровим задовільно, практично здоровим і нездоровим. Абсолютно здоровим уважається той, у кого всі органи та системи розвинені й функціонують нормально, в них немає ніяких хворобливих відхилень. Як показують всебічні дослідження, абсолютно здорових людей мало - це добре треновані, звичні до навантаження люди: космонавти, пілоти, геологи, окремі фізкультурники й спортсмени. При детальній перевірці у багатьох людей виявляються відхилення, які в звичних умовах ними не відчуваються. Поняття «практично здоровий» означає такий стан організму, при якому окремі порушення не впливають на навчання, роботу й стан організму. Хворобливі явища виявляються у функціональних і структурних змінах в органах і системах органів, спричиняють неприємні суб'єктивні відчуття, біль [15].

Об'єктивне й суб'єктивне здоров'я. Звичайно, суб'єктивне відчуття точно характеризує стан організму, проте буває і так, коли при об'єктивних порушеннях здоров'я ніяких суб'єктивних відчуттів не виникає, і навпаки, при суб'єктивних скаргах не виявляється об'єктивних порушень. Прийнято також поняття «статичне здоров'я» - визначається в період спокою і «динамічне здоров'я» - встановлюється дослідженням показників і після дозованих та граничних навантажень.

Критерії здоров'я

Стан здоров'я визначається за допомогою чотирьох критеріїв: 1) наявність або відсутність хронічних захворювань; 2) рівень функціонального стану основних систем організму; 3) стадії резистентності організму (стійкість, загартованість); 4) рівень досягнутого фізичного розвитку і ступінь його гармонійності.

Відомо, що хвороба може виникати поступово й непомітно. Людина практично здорова до того часу, поки вимоги, що ставляться до її організму, не перевищують його пристосувальних можливостей. Тому здоров'ям називається стан людини, що характеризує працездатність та можливість пристосовуватися до мінливих умов зовнішнього середовища, впливати на фізичні та психічні функції людини. Ці риси можуть зберігатися в умовах дії сильних подразників. Чим краще пристосовується організм, тим ширший у нього діапазон пристосувальних реакцій, тим міцніше здоров'я.

Групи здоров'я

На основі критеріїв розрізняють п'ять груп здоров'я:

Перша група - здорові особи з нормальним психічним і фізичним розвитком (для заняття фізкультурою належать до основної медичної групи) [7].

Друга група - здорові особи з деякими функціональними й морфологічними відхиленнями, що виникли внаслідок перенесеної хвороби, частих простудних захворювань (належать до підготовчої медичної групи).

Третя група - належать особи з хронічними захворюваннями в стані компенсації, з фізичними вадами, які виникли внаслідок травм (спеціальна медична група).

Четверта група - особи з хронічними хворобами в стані компенсації, що значно обмежують її пристосування до зовнішнього середовища та знижують працездатність.

П'ята група - хворі особи в стані декомпенсації, інваліди першої та другої груп.

Бути здоровим - природне прагнення людини. Здорова й духовно розвинута людина гарна, бо вона себе добре почуває, здатна одержувати задоволення від праці, має змогу вдосконалюватися, досягаючи нев'янучої молодості духу й внутрішньої краси. У фізичній культурі та медицині цілеспрямована свідомість здавна розцінюється як могутній фактор, що сприяє мобілізації захисних сил організму як у здорової, так і в хворої людини. Свідомими діями хворий здатний захистити себе від «входу» у хворобу й запобігти розвитку патологічного вогнища збудження, що називається домінантою. Принцип домінанти - це загальний принцип діяльності центральної нервової системи.

Основні ознаки здоров'я: добрий фізичний і розумовий розвиток, високий рівень працездатності й пристосування організму до зовнішнього середовища, що постійно змінюється [4].

До факторів, які зміцнюють здоров'я, необхідно віднести: раціональне харчування, оптимальний руховий режим, загартування, позитивні емоції, перебування на свіжому повітрі й сонці, дотримування особистої гігієни.

До чинників, які негативно впливають на здоров'я (фактори ризику), належать: гіподинамія, неправильне харчування, шкідливі звички, нераціональний спосіб життя.

Розподіл учнів на медичні групи

Учнів, а також членів первинних колективів фізкультури, які навчаються за державними програмами фізичного виховання, розподіляють на медичні групи (основну, підготовчу, спеціальну) за станом здоров'я, фізичним розвитком і рівнем фізичної підготовленості (табл. 1)

Таблиця 1. - Загальні рекомендації до фізичного виховання школярів

Групи	Медична характеристика	Пропоновані заходи
Основна	Особи, які не мають відхилень у стані здоров'я і фізичному розвитку, а також особи з незначними відхиленнями у стані здоров'я, але з достатньою фізичною підготовкою (до 80-93%).	Дозволяється заняття за навчальними програмами фізичного виховання в повному обсязі, складання нормативних вимог, заняття в одній із спортивних секцій і участь у змаганнях з одного виду спорту.
Підготовча	Особи з незначними відхиленнями в стані здоров'я (переважно функціонального характеру), що не мають достатньої фізичної підготовки. До цієї групи можуть бути віднесені обстежувані із слабким фізичним розвитком і такі, що раніше не займалися фізичною культурою (від 5 до 15%).	Призначені в підготовчу групу, готові до занять з навчальних програм фізичного виховання у повному обсязі, але матеріал проходять поступово і складають контрольний норматив, їм рекомендуються заняття в секціях загальної фізичної підготовки (центри здоров'я).
Спеціальна	Належать особи, що мають у стані здоров'я і фізичному розвитку певні відхилення постійного або тимчасового характеру, які не є протипоказанням до навчання або виконання виробничої роботи, але потребують заборони занять за програмою фізичного виховання для навчальних закладів.	Здоров'я дозволяє заняття за спеціальними програмами індивідуально чи в спеціальних групах під постійним лікарським наглядом.

При правильній постановці фізичного виховання протягом одного навчального року значно поліпшується здоров'я, фізичний розвиток і підготовленість, що дає можливість при повторному медичному огляді перевести із спеціальної групи в підготовчу і з підготовчої - в основну.

2.3 Визначення рівня здоров'я

Рівень здоров'я можна встановити в найбільш простому й доступному для школи варіанті, показавши його кількісно в умовних одиницях - балах або очках. При цьому враховуються такі показники: вік, співвідношення між зростом і масою тіла, ступінь отруєння організму палінням, стан серцевої діяльності в спокої, ступені відновлення серцевої діяльності після навантаження та активної м'язової діяльності.

1. Оцінка здоров'я за віком. Кожний рік життя дає один бал, наприклад, для підлітків 14 років - 14 балів [10].

2. Оцінка здоров'я за співвідношенням зросту і маси тіла. Вимірюють зріст учня в сантиметрах (без взуття) і його масу в кілограмах. У нормі маса тіла повинна відповідати зросту мінус 100. При цьому для оцінки здоров'я за віком додається 30 балів. Наприклад, якщо зріст дорівнює 150 см, а маса тіла буде нижчою норми (наприклад, 45 кг), то для оцінки додається ще та кількість одиниць, на яку менша маса. Зайва маса оцінюється негативно, бо, як звичайно, виникає внаслідок ожиріння і становить додаткове навантаження на серце. Через це зайва кількість одиниць маси віднімається від 30 балів. Наприклад, якщо учень важить 55 кг, то від 30 балів віднімають 5 і до 14 додають 25 одиниць.

3. Погіршення стану здоров'я у курців. Науково доведено, що тютюновий дим отруює організм, завдає шкоди здоров'ю. Через те для тих, хто курить, від одержаної суми балів здоров'я за віком і масою тіла віднімають стільки одиниць, скільки цигарок викурює досліджуваний за добу.

Ще більше знижується здоров'я при систематичному вживанні алкоголю.

4. Оцінка статичного здоров'я. Визначається за частотою пульсу за 1 хв. у спокої. Якщо пульс у стані спокою нижче 90, то за кожний удар до оцінки здоров'я додається одиниця. Якщо ж частота пульсу вища 90, то за кожний удар знижується оцінка на одиницю [14].

5. Оцінка динамічного здоров'я. Здійснюється за швидкістю відновлення пульсу після дозованого навантаження. Досліджується частота пульсу в спокої і після двохвилинного бігу на місці. Через чотири хвилини повторюється підрахунок частоти пульсу. Якщо вона дорівнює вихідній, то до загальної суми балів додається ще 30 одиниць. Якщо пульс залишається вищим, ніж у стані спокою, то від 30 віднімається відповідна кількість одиниць і залишок додається до загальної суми балів.

6. Оцінка здоров'я за активною м'язовою діяльністю. Якщо досліджуваний щоденно бігає протягом 12 хвилин, плаває або їздить на велосипеді, робить ранкову гімнастику, то йому до 47 загальної суми балів додається 30 балів. Якщо досліджуваний не виконує ніяких вправ, то від загальної суми віднімається 10 балів. Якщо досліджуваний веде малорухомий спосіб життя, то віднімається 20 балів.

Після складання показників рівень здоров'я оцінюється так:

менше 20 балів - незадовільний, загрозливий стан;

від 21 до 60 балів - відносно задовільний стан, «практично здоровий»;

від 61 до 100 балів - здоров'я середнє і вище середнього;

101 і більше - добре здоров'я.

Висновок. Для поліпшення стану свого здоров'я слід упорядкувати режим дня і харчування, обов'язково робити ранкову гімнастику, бігати, вести рухливий спосіб життя, загартовувати свій організм.

Індивідуальний тест здоров'я

1. Ранкова гігієнічна гімнастика: щоденно - 0 балів, 2-3 рази на тиждень - 5 балів, не виконуєте - 10 балів.

2. Засоби доставки на роботу (школу); загальним (міським) транспортом - 5 балів, машиною -10 балів, велосипедом, пішки - 0 балів.

3. Маса тіла: нормальна - 0 балів, а за кожні 5 кг вища норми - 5 балів.

4. Куріння: некурець - 0 балів, 10 сигарет за добу - 5 балів, пачка - 10 балів.

5. Споживання з харчами: багато масла, яєць, вершків - 5 балів; багато цукру, вуглеводів - 5 балів; ситна вечеря після 19-ї години - 5 балів.

6. Виробнича гімнастика: виконується - 0 балів, без неї - 5 балів.

7. Регулярність занять фізичними вправами: не проводяться - 10 балів, 2-4 години на тиждень - 5 балів, 8 годин на тиждень - 0 балів.

8. Споживання алкогольних напоїв: без них - 0 балів, під час свят - 5 балів, систематично - 10 балів [15].

Після підрахунку балів слід встановити, що сума балів менша 25 характеризує здоровий спосіб життя, 26-50 балів - спосіб життя достатньо здоровий, але при умові корекції звичок його можна значно поліпшити, 51 і більше - неправильний спосіб життя, який потребує негайно змінити звички.

Самооцінка здоров'я за Войтенко В.П.

Питання	Відповідь	Оцінка
1. Чи турбує Вас головний біль? 2. Чи можна сказати, що Ви легко прокидаєтесь від будь-якого шуму?
3. Чи турбує Вас біль в області серця?
4. Чи вважаєте Ви, що у Вас погіршився зір?
5. Чи вважаєте Ви, що у Вас погіршився слух?
6. Чи намагаєтесь Ви вживати кип'ячену воду?
7. Чи турбує Вас біль в суглобах?
8. Чи впливає на Ваше почуття зміна погоди?
9. Чи бувають у Вас періоди, коли після хвилювання важко заснути?
10. Чи турбує Вас затвердіння?
11. Чи турбує вас біль в області печінки?
12. Чи буває у Вас головокружіння?
13. Чи стало Вам важче зосереджуватись, ніж раніше?
14. Чи турбує Вас послаблення пам'яті?
15. Чи відчуваєте Ви у різних областях тіла поколювання, «повзання мурашок»?
16. Чи турбує Вас дзвін, або шум у вухах?
17. Чи тримаєте Ви для себе в домашній аптечці один з наступних медикаментів: нітрогліцерин, валідол, серцеві краплі?
18. Чи бувають у Вас на ногах набряки?
19. Чи доводиться Вам відмовлятись від деяких страв?
20. Чи буває у вас задуха при швидкій ходьбі?
21. Чи турбує Вас біль в області попереку?
22. Чи вживаєте у лікувальних цілях мінеральну воду?
23. Чи можна сказати, що Вам не важко у певній ситуації розплакатись?
24. Чи ходите Ви на пляж?
25. Чи бувають у Вас періоди, коли Ви відчуваєте себе радісно, збудженим, щасливим?
26. Чи вважаєте Ви, що зараз Ви також працездатні, як і раніше?
27. Як Ви оцінюєте стан свого здоров'я?

На перші 26 запитань передбачені відповіді «так» або «ні», на останнє «добрий», «задовільний», «поганий», «дуже поганий». За перші 26 запитань респонденту нараховується 1 очко за кожну несприятливу відповідь, якщо відповідь сприятлива - 0 очок. Підсумкова цифра дає кількісну самооцінку здоров'я. Відповідно, якщо на останнє питання дана відповідь «поганий», «дуже поганий», додається 1 очко. Оцінка анкети визначається за таблицею 2.

Таблиця 2 - Оцінка анкети на предмет здоров'я

Кількість очок	Стан здоров'я
0-3 4-7 8-13 14-20 21-27	Ідеальний Добрий Посередній Задовільний Незадовільний

2.4 Самооцінка культури здоров'я

І.І. Брехман, засновник вчення, про здоров'я, стверджував, що збереження і відтворення здоров'я перебуває в прямій залежності від рівня культури є мірою усвідомлення й оволодіння людиною свого ставлення до самої себе, до суспільства, до природи, степенем і рівнем саморегуляції її власних потреб. Культура - це особливого роду ставлення до себе, яке властиве тільки людині. Тому необхідно прагнути, щоб учні набули такі знання й навички щодо здоров'я, які б стали буттям, увійшли в культуру, в побут, у звички [11].

Рівень культури здоров'я учнів старшого шкільного віку можна визначити за допомогою розробленої нами методики самооцінки.

Таблиця 3 - Самооцінка культури здоров'я підлітків

№№ п/п	Показники (критерії) культури здоров'я	Самооцінка за п'ятибальною системою	Оцінка батьків
1	Духовний розвиток
2	Культура мови
3	Культура спілкування
4	Культура поведінки
5	Культура емоцій
6	Розумовий розвиток
7	Розумова працездатність
8	Культура розумової праці
9	Культура фізичної праці
10	Художньо-естетична культура
11	Культура тіла
12	Фізичний розвиток
13	Фізична працездатність
14	Фізична культура
15	Гігієнічна культура
16	Екологічна культура «'
17	Постава
18	Психофункціональний стан
19	Культура статевих стосунків
20	Побутова культура
21	Самоконтроль у режимі дня
22	Руховий режим
23	Режим дня
24	Раціональне харчування
25	Маса тіла
26	Гігієна зору
27	Здоровий спосіб життя
28	Аутогенне тренування
29	Культура зовнішності й ходи
30	Родовід за батьківською та материнською лініями
31	Шкідливі звички
32	Загартування
33	Активний відпочинок
34	Ранкова гігієнічна гімнастика
35	Статичне здоров'я за пульсом у стані спокою
36	Динамічне здоров'я (швидкість відновлення пульсу після дозованого навантаження)
37	Тривалість затримки дихання на вдиху (е)
38	Відвідування лазні
39	Артеріальний тиск (мм. рт. ст.)

Максимальна сума всіх показників - 200 балів. За сумою набраних балів визначається рівень (високий, вищий за середній, середній, нижчий за середній, низький) та оцінка культури здоров'я (відмінно, добре, задовільно, незадовільно, погано).

Таблиця 4 - Шкала оцінки рівня культури здоров'я

Бали	Рівень культури здоров'я	Оцінка рівня культури здоров'я
200-161	Високий	Відмінно
160-121	Вищий за середній	Добре
120-81	Середній	Задовільно
80-41	Нижчий за середній	Незадовільно
40-1	Низький	Погано

Примітки:

1. Дитина до 6 років набуває близько 20% знань культури здоров'я. Решта - 80% - набуваються в шкільному віці.

2. Для багаторазового користування таблицею оцінки виставляйте олівцем.

3. Наполегливо набувайте знань і підвищуйте оцінки, щоденно вдосконалюйте себе. Перевіряйте свої досягнення не менше 2-3 разів на рік.

4. На основі загальної оцінки культури здоров'я складайте програму збереження і зміцнення здоров'я.

Творчо організований навчально-виховний процес школярів дозволяє ефективно розв'язувати проблеми морального й духовного вдосконалення, формувати культуру здоров'я. Одним з провідних принципів організації всебічного виховання повинен стати принцип «У здоровому тілі - здоровий дух». Цей принцип дає можливість сформувати в учнів образ фізичного «Я», який містить усвідомлення тіла, зовнішності, фізичних якостей, особливостей статі. З морально-духовного погляду далеко не байдуже, яким за змістом буде цей образ, оскільки він виступає специфічним посередником. Особливо дається взнаки образ фізичного «Я» в підлітковому та юнацькому віці [4].

Знання про культуру здоров'я дозволять учням сформувати свідоме дбайливе ставлення до здоров'я як найвищої цінності, умови реалізації духовного, творчого й фізичного потенціалу, ефективного методу профілактики інфекційним, соматичним та психічним захворюванням, травматизму та нещасним випадкам, здобути вміння першої медичної само- і взаємодопомоги, навчитися застосовувати засоби нетрадиційної медицини, самооздоровлення та запобігання несприятливим чинникам довкілля.

Формування культури здоров'я - це надійний і доступний шлях самореалізації, розвитку свого потенціалу, запрограмованого біологічного й вдосконаленого соціально, шлях керування своїм здоров'ям і підтримання його на творчо-активному рівні. Глибокі знання й звички щодо культури здоров'я навчають учнів цінувати життя як власне, так і людей, що оточують.

2.5 Визначення фізичного стану людини

Останнім часом у науковій і методичній літературі поряд з терміном «фізична працездатність» використовується поняття «фізичний стан».

Поняття «фізичний стан» рівнозначне терміну «фізична кондиція». Під «фізичним станом» ряд дослідників нерідко розуміє готовність людини до виконання фізичної роботи, фізичних занять фізичними вправами і спортом. Поняття «фізичний стан» окремими авторами порівнюється з рівнем розвитку максимальних аеробних можливостей людини, які є кількісною мірою динамічного здоров'я.

Визначити фізичний стан у звичайних умовах можна за допомогою таких методів [15].

1. Гарвардський степ-тест. Тест передбачає сходження (піднімання) на сходинку: для чоловіків висота 50 см, для жінок - 43 см при частоті 30 за 1 хв. (темп метронома встановлюється на 120 уд./хв. тривалістю 5 хв.). Кожне піднімання складається з чотирьох кроків. Після закінчення роботи в обстежуваного у положенні сидячи підраховується ЧСС у перші 30 с на 2-й, 3-й і 4-й хвилині відновлення. Обчислення індексу Гарвардського степ-тесту за формулою:

(1)

де t - час сходження в с;

П₁, П₂, П₃, - частота пульсу на 2-й, 3-й і 4-й хвилинах відновного періоду.

Фізична працездатність за індексом Гарвардського степ-тесту оцінюється за шкалою:

ІГСТ	Оцінка
55	низька
55-56	нижча середньої
65-79	середня
80-89	добра
90	відмінна

II. Проба Руф'є - непрямий метод визначення фізичної працездатності осіб з відхиленням у стані здоров'я.

Метод ґрунтується на врахуванні величини пульсу, зафіксованого на різних етапах відновлення після відносно невеликого навантаження. Використовується 30 присідань за 45 с або 3-хвилишшй степ-тест. Пульс визначається після 5 хвилин відпочинку в положенні лежачи (сидячи) за 15 с до навантаження, в перші й останні 15 с - на першій хвилині відновлення.

Для оцінки працездатності визначають індекс Руф'є.

(2)

де П₁ - вихідний пульс,

П₂ - пульс після навантаження,

П₃ - в кінці 1-ї хвилини відновлення.

Якщо індекс Руф'є менший 3 - фізична працездатність висока, 4-5 - добра, 7-10 - середня, 10-15 - задовільна, 15 і більше - незадовільна.

ІІІ. Масовий тест оцінки фізичного стану осіб різного віку

Запропонований тест оцінки розроблений О.А. Пироговою, Л.Я.Іващенко, Н.П. Страпко та ін. (1984).

Тест дозволяє оцінити фізичний стан у балах. Він містить 7 показників.

1. Характер трудової діяльності. Розумова праця оцінюється в 1 бал, фізична - в 3 бали.

2. Вік. У 20 років нараховуються 20 балів. За кожні наступні п'ять років життя віднімаються 2 бали. Наприклад, у 45 років нараховуються 10 балів [4].

3. Рухова активність. Заняття фізичними вправами 3 і більше разів на тиждень протягом 30 хв. і більше оцінюється 10 балами, менше 3 разів на тиждень - 5 балів, хто не займається - бали не нараховуються.

4. Маса тіла. Особи, які мають нормальну масу тіла, отримують 10 балів (перевищення маси на 8% вище норми). Перевищення маси на 6-14 кг вище норми оцінюється в 6 балів, на 15 кг і більше - 0 балів.

Нормальна маса тіла для осіб чоловічої і жіночої статі визначається за формулою:

(3)

1. Пульс у спокої. За кожний удар пульсу нижче 90 за 1 хв. нараховується 1 бал. Оцінюється в балах різниця між цифрою до і вихідними показниками в спокої. При пульсі вище за 90 ударів на хвилину бали не нараховуються.

2. Артеріальний тиск. Особи, в яких артеріальний тиск не більший 130/80 мм рт. ст., отримують 20 балів. За кожні 10 мм рт. ст. систолічного й діастолічного тиску вище цієї величини нараховується 5 балів.

3. Скарги. При відсутності скарг нараховується 5 балів, а при їх наявності бали не нараховуються.

Після підсумування отриманих балів фізичний стан визначається за наведеною нижче шкалою:

Рівень фізичного стану	Оцінка, бали
низький високий середній	45 і менше 46-74 75 і більше

3. Результати власних досліджень і їх обговорення

Нами було проведено дослідження у формі опитування дорослого населення віком від 30 до 50 років. Було опитано 300 чоловіків та 300 жінок.

Опитування проводилося за такими питаннями:

Вік

Освіта

Відношення до занять спортом:

Самостійно (бігом, футболом, аеробікою)

Секції?

Яким видом?

Скільки разів на тиждень?

Якщо не займаєтесь, то чому?

Чи любите дивитись спортивні передачі по телебаченню?

Назвіть відомих вам спортсменів.

В результаті проведеного опитування ми одержали такі результати:

1. серед опитаних чоловіків 100 мають вищу освіту, 110 середню, 100 - середньо-спеціальну; серед жінок - 140 мають вищу освіту, 130 - середню, а 20 - середньо-спеціальну.

2. серед опитаних чоловіків 240 виявляють позитивне ставлення до спорту, 36 - негативне, решта 24 - утримались від відповіді; серед жінок 190 виявили позитивне ставлення до занять спортом, 50 - негативне, решта 60 - утримались від відповіді.

3. відносно питання скільки людина займається спортом і чи займається взагалі ми одержали в переважній більшості варіант - мало вільного часу. Серед опитаних «так» відповіли 170 чоловіків та 140 жінок; стан здоров`я не дозволяє: 100 чоловіків та 120 жінок; не хочу: 30 чоловіків та 40 жінок.

4. на питання чи любити ви дивитись спортивні телепрограми відповіді були такими: 280 чоловіків та 200 жінок - люблять, 190 серед чоловіків та 120 серед жінок, серед опитаних чоловіків 140 займаються футболом, 80 - бігом, 20 - плаванням, 60 - лижним спортом; серед жінок: 50 займаються бігом, 130 - аеробікою, 10 - тенісом, лижним спортом - 10.

Результати проведеного опитування можемо представити у вигляді діаграм.

Рис. 1. Ставлення до занять фізичною культурою та спортом

Рис. 2. Причини, які перешкоджають займатися спортом



Рис. 3. Ставлення до спортивних телепередач

Рис. 4. Види спорту, якими займаються

Отже, можемо зробити висновок, що більшість людей виявляють позитивне ставлення до занять спортом, люблять дивитися спортивні телепрограми, а заважає займатися спортом брак вільного часу.

Найбільш популярними видами спорту серед чоловіків є:

1) футбол;

2) біг;

3) лижний спорт.

Найбільш популярними видами спорту серед жінок є:

1) аеробіка;

2) біг;

Висновки

Вагомих успіхів у розвитку фізичної культури можна досягти лише за умови його надійного правового, програмового та нормативного забезпечення, що виражається у конкретних документах і матеріалах, розроблених державними органами управління у сфері фізичної культури і спорту. До них належать: Закон України «Про фізичну культуру і спорт», Державна програма розвитку фізичної культури, Державні вимоги до фізичного виховання, навчальні програми для всіх ланок системи (починаючи з дітей дошкільного віку і до військовослужбовців), національна спортивна класифікація, Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України. Закон України «Про фізичну культуру і спорт» прийнятий у грудні 3993 року. Він визначає цінність фізичної культури і спорту для здоров'я, фізичного і духовного розвитку населення, утвердження міжнародного авторитету України у світовому співтоваристві.

Відповідно до Закону держава регулює відносини у сфері фізичної культури і спорту шляхом формування державної політики в цій сфері, створення відповідних державних органів та умов їх функціонування. Законом гарантуються права громадян на заняття фізичною культурою і спортом; визначаються і характеризуються сфери та напрямки впровадження фізичної культури.

Діяльність з фізичного виховання в суспільстві забезпечує наступність у розвитку фізичної культури, виступаючи своєрідним каналом передачі досягнень у цій сфері від покоління до покоління. Будучи невід'ємною частиною загального виховання, фізичне - відіграє суттєву роль у реалізації і виховних завдань, продиктованих потребами суспільства у цілеспрямованому впливі на розвиток людини.

Специфічний зміст у фізичному вихованні мають фізична освіта і вдосконалення фізичних якостей. Прикладним результатом фізичного виховання, якщо розглядати його стосовно практичної діяльності людей, є фізична підготовленість, втілена в підвищенні працездатності, рухових уміннях і навичках. У цьому зв'язку фізичне виховання можна розглядати як Процес фізичної підготовки людини до повноцінної життєдіяльності.

Обов'язковою умовою високоефективного фізичного виховання є створення належної матеріальної бази. Повинні застосовуватись комп'ютерна техніка, діагностична апаратура, медико-контрольні та вимірювальні прилади, світло звукові технічні засоби, спеціальні пристрої для опанування техніки рухових дій, різноманітні тренажери.

Фізична досконалість є історично сформоване представлення про міру здоров'я і рівень всебічної фізичної підготовленості, що найбільш оптимально відповідають вимогам трудової, суспільної, військової діяльності і творчому довголіттю людей.

Здоров'я - це стан повного психічного, фізичного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність захворювань та фізичних вад. Організм може бути абсолютно здоровим, здоровим задовільно, практично здоровим і нездоровим. Абсолютно здоровим уважається той, у кого всі органи та системи розвинені й функціонують нормально, в них немає ніяких хворобливих відхилень. Стан здоров'я визначається за допомогою чотирьох критеріїв: 1) наявність або відсутність хронічних захворювань; 2) рівень функціонального стану основних систем організму; 3) стадії резистентності організму (стійкість, загартованість); 4) рівень досягнутого фізичного розвитку і ступінь його гармонійності. На основі критеріїв розрізняють п'ять груп здоров'я.

Формування культури здоров'я - це надійний і доступний шлях самореалізації, розвитку свого потенціалу, запрограмованого біологічного й вдосконаленого соціально, шлях керування своїм здоров'ям і підтримання його на творчо-активному рівні.

В ході дослідження ми виявили, що більшість людей позитивно відносяться до фізичної культури та спорту, цікавляться спортивними новинами, знають відомих спортсменів, але за браком часу не мають можливості займатися спортом.

Рекомендації

1. Вагомих успіхів у розвитку фізичної культури можна досягти лише за умови надійного нормативного забезпечення. У фізичному вихованні широко застосовуються нормативні способи кількісного визначення постановки завдань і оцінки результатів їх виконання. Тестові завдання розробляються відповідно для кожної вікової та статевої групи школярів.

2. Розвиток фізичних якостей людини, носить гетерохронний характер. Сенситивні періоди спостерігаються в різні вікові періоди для кожної фізичної якості. Це досить важливий момент, який потрібно враховувати в практиці фізичного виховання.

3. Значний вплив на динаміку та рівень розвитку фізичних якостей має руховий режим і спеціально спрямована робота з виховання фізичних якостей. Для оцінки рівня розвитку фізичних якостей використовують різноманітні контрольні вправи, тестовий контроль.

Список використаної літератури

Минаев Б.Н., Шиян Б.М. Основы методики физического воспитания школьников. - М., 1989.

Теория и методика физического воспитания. / Под ред. Шияна Б.М. - М., 1988. - 284 с.

Теория и методика физического воспитания. / Под ред. Ашмарина Б.А. - М., 1990. - 325 с.

Шиян Б.М. Методика фізичного виховання школярів (Практикум). - Львів: Світ, 1993. - 184 с.

Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. В 2-х частинах: Навчальний посібник. - Тернопіль, 2001.

Коробейников Н.К. и др. Физическое воспитание: Учебное пособие. - М.: Высшая школа, 1989. - 383 с.

Наумчук И.И. Развитие теории и практики физического воспитания. - М., 1989.

Положення про колектив фізичної культури в школі. 1992.

Положення про фізичне виховання учнів загальноосвітньої школи. 1992.

Приступа Е.М., Пилат В.С. Традиції української національної фізичної культури. Львів, 1991.

Станкин М.И. Теория и практика физической культуры. - М., 1972.

Физическая культура в школе. Методика уроков в ІХ - Х классах./ Под ред. З.И. Кузнецовой. - М.: Просвещение, 1973, 293 с.

Физическая культура и спорт в общеобразовательной школе. Пособие для учителя. / Под ред. Д. Рупы. - М.: Просвещение, 1985. - 87 с.

Абаскалова Н.П. Теорія і практика формування здорового способу життя учнів і студентів у системі «школа-вуз»: Автореф. докт. дис. Барнаул, 2000. - 48 с.

Больсевич В.К., Лубышева Л.И. Фізична культура; молодь і сучасність // Теор. і практ. фіз. культ., 1995, №4, с. 2-7.

Валеология: Програма для учнів 1-11-х класів загальноосвітніх шкіл /Під общ. ред. О.Л. Трещевой Омськ, 1999. - 70 с.

Валеологія - наука про здоровий спосіб життя. Інформативно-методичний збірник. Випуск 1. - К., 1996. - 336 с.

Вакулов А.Д., Бутин И.М. Развитие физических способностей детей: книга для малишей и их родителей. - М., 1996.

Новосельский В.Ф. Азбука физической закалки детей. - К., 1991.

Основы валеологии. В 3-х книгах. / Под ред. В.П. Петленко. - К.: Олимпийская литература, 1998.

Павлова И.В. Удосконалювання валеологического утворення студентів фізкультурного вузу; Автореф канд. дис. Омськ, 1999. - 20 с.

Столярів В.И., Биховська И.М., Лубишева Л.И. Концепція фізичної культури і фізкультурного виховання (інноваційний підхід) // Теор. і практ. фіз. культ., 1998, №5, с. 11-15.

Татарникова Л.Г. із соавт. Валеология - основа безпеки життя дитини. - СПб: Петрос, 1997. - 240 з

Свириденко С. Дбаємо про здоров'я дітей: Програма основ здорового способу життя. Початкова школа, - 1998, №9.

Трещева О.Л. Програмно-методические основы обучения здоровому образу жизни учащихся. Теория и практика физической культуры. 2000. №10.

Физкультурно-оздоровительная работа в школе: Пособие для учителя. /Под ред. А.М. Шлемина. - М., 1988.

Формирование здорового способа жизни молодежи (медико-социальные аспекты) / А.В. Мартыненко, Ю.В. Валентик и др. - М.: Медицина, 1988. - 192 с.

Язловецький В.С., Язловецька О.В. Учням про здоров`я. - Кіровоград, 2000. - 212 с.