Пропаганда фізичної культури й спорту серед населення невеликих міст

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Міністерство освіти і науки України

Вищий навчальний заклад

Відкритий міжнародний університет розвитку людини „Україна"

Горлівська філія

Кафедра фізичної реабілітації

Кваліфікаційна робота

за темою «Пропаганда фізичної культури й спорту серед населення невеликих міст»

2007

Зміст

Вступ

ГЛАВА 1. Пропаганда фізичної культури і спорту серед населення

1.1 Аналіз літературних даних

1.2 Історія розвитку фізичної культури та спорту

1.3 Організація та проведення фізичних і спортивних заходів

1.4 Зміст і методика фізкультурно-оздоровчих занять із дітьми дошкільного віку

ГЛАВА 2. Агітація й пропаганда фізкультури й спорту, здорового способу життя

2.1 Класифікація заходів агітації й пропаганди

2.2 Організація й проведення фізкультурно-спортивних, масово-оздоровчих заходів

ГЛАВА 3. Дослідження пропаганди фізичної культури й спорту серед населення в місті Дзержинську

3.1 Дослідження у дошкільних та шкільних закладах

3.2 Усна пропаганда на промислових підприємствах й установах

3.3 Пропаганда фізичної культури й спорту за місцем проживання

3.4 Наочна агітація

3.5 Друкована наочна агітація

Заключення

Висновок

Список використаної літератури

пропаганда фізична культура спорт

Вступ

Фізична культура -- складова частина загальної культури суспільства, що спрямована на зміцнення здоров'я, розвиток фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей людини з метою гармонійного формування її особистості.

Фізична культура є важливим засобом підвищення соціальної і трудової активності людей, задоволення їх моральних, естетичних та творчих запитів, життєво важливої потреби взаємного спілкування, розвитку дружніх стосунків між народами і зміцнення миру.

Спорт є органічною частиною фізичної культури, особливою сферою виявлення та уніфікованого порівняння досягнень людей у певних видах фізичних вправ, технічної, інтелектуальної та іншої підготовки шляхом змагальної діяльності. Соціальна цінність спорту визначається його дійовим стимулюючим впливом на поширення фізичної культури серед різних верств населення.

Основними завданнями фізичної культури і спорту є постійне підвищення рівня здоров'я, фізичного та духовного розвитку населення, сприяння економічному у соціальному прогресу суспільства, а також утвердження міжнародного авторитету України у світовому співтоваристві.

Держава регулює відносини у сфері фізичної культури і спорту шляхом формування державної політики у цій сфері, створення відповідних державних органів, фінансового, матеріально-технічного, кадрового, інформаційного, нормативно-правового та іншого забезпечення розвитку фізичної культури і спорту, а також визнання широкого самодіяльного статусу фізкультурно-спортивного руху в Україні і комплексної взаємодії державних органів з громадськими організаціями фізкультурно-спортивної спрямованості.

Держава визнає і всебічно підтримує олімпійський рух в Україні, діяльність всеукраїнських фізкультурно-спортивних товариств, національних спортивних федерацій, інших громадських організацій фізкультурно-спортивної спрямованості. (Стаття З в редакції Закону N1453-ІП (1453-14) від 10.02.2000 * )

Громадяни мають право займатися фізичною культурою спортом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, віросповідання, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Держава надає необхідну допомогу, пільги та гарантії окремим категоріям громадян, в тому числі інвалідам, для реалізації ними своїх прав у сфері фізичної культури і спорту. Держава забезпечує пріоритетний розвиток фізичної культури і спорту на селі, створює необхідні умови для занять фізичною культурою і спортом сільських працівників і членів їх сімей.

Держава гарантує надання в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, безкоштовних та пільгових фізкультурно-оздоровчих послуг дітям, в тому числі: дітям-сиротам та дітям, що залишилися без піклування батьків, дітям, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, дітям з багатодітних та малозабезпечених сімей, дІтям-інвалідам.

Держава забезпечує в межах, визначених Кабінетом Міністрів України, надання безкоштовних та пільгових фізкультурно-оздоровчих послуг дітям дошкільного віку, учням загальноосвітніх та професійних і навчальнавиховних закладів, ветеранам війни і особам, прирівняним до них, а також встановлює пільги при наданні таких послуг іншим категоріям громадян.

Держава створює умови для правового захисту інтересів громадян у сфері фізичної культури і спорту, розвиває фізкультурно-спортивну індустрію та інфраструктуру, заохочує прагнення громадян зміцнювати своє здоров'я, вести здоровий спосіб життя.

Фізкультурний рух в Україні спирається на різнобічну діяльність громадських організацій фізкультурно-спортивної спрямованості.

Первинною ланкою самодіяльної організації фізкультурного руху є колективи фізкультури на підприємствах, в установах, організаціях, що об'єднують на засадах добровільності громадян за їх інтересами у фізкультурно-спортивному русі.

Громадські організації фізкультурно-спортивної спрямованості (добровільні спортивні товариства, спортивні федерації, клуби тощо) реалізують завдання на всіх рівнях і напрямах фізкультурно-спортивної діяльності у взаємодії з державними органами, профспілками, іншими об'єднаннями громадян, суб'єктами підприємництва, відповідними міжнародними організаціями.

Основними показниками стану фізичної культури і спорту є рівень здоров'я і фізичного розвитку різних верств населення; ступінь використання фізичної культури в різних сферах діяльності, рівень розвитку системи фізичного виховання, самодіяльного масового спорту; високі досягнення спортсменів України в окремих видах спорту; рівень забезпеченості кваліфікованими кадрами, спортивними спорудами та майном.

На підставі зазначених показників розробляється державна програма розвитку фізичної культури і спорту в Україні.

Ця робота покликана сприяти більше широкому залученню населення до занять фізичною культурою й спортом, збільшенню їхньої масовості. У процесі цієї роботи населення знайомити з різними формами й методами фізкультурної й спортивної роботи, їхнім змістом. Пропаганда повинна вестися систематично, бути дохідливої, конкретної, достовірної й оперативної. Цілеспрямовано проведена така робота сприяє вихованню у фізкультурників, спортсменів, населення, морально-вольових якостей, етики, моральності, допомагає виробленню в населення звички до самостійних, систематичних занять фізкультурою й спортом, збагачує додатковими знаннями й уміннями в області фізичної культури й спорту.

Глава 1. Пропаганда фізичної культури і спорту серед населення

1.1 Історія розвитку фізичної культури та спорту

Виникнення й первісний розвиток фізичного виховання як суспільного явища визначалося буттям і свідомістю народу, було цілеспрямованим.

Виникнення фізичного виховання ставиться до самого раннього періоду в історії людського суспільства. Воно обумовлено взаємодією об'єктивних (характер, рівень виробництва й викликані їм потреби суспільства) і суб'єктивних (свідомість людини) факторів. Тисячоріччями чоловік "змагався" із тваринами в силі, витривалості, швидкості й спритності. Успіх у цьому "змаганні" міг бути досягнуть тільки за умови гарної фізичної підготовленості всього мисливського колективу. Метання копій, дротиків і т.п. , тобто використання знарядь праці, було специфічною людською діяльністю, що вимагала тривалої виучки для формування якісно нових рухових навичок. Однак потреби виробництва у фізично підготовлених людях ще не могли привести до виникнення фізичного виховання. Необхідно було, щоб ці потреби привели людини до усвідомлення ефекту упражняемости, тобто до розуміння їм впливу попередньої фізичної підготовки на ефективність володіння знаряддями праці, на процес праці.

Усвідомивши ефект вправопроведення, людина став імітувати не обходжені йому в трудовій діяльності руху (дії) поза реальним трудовим процесом, наприклад, кидати дротик у зображення тварини. Як тільки трудові дії почали застосовувати поза реальними трудовими процесами, вони перетворилися

Фізичні вправи й тим самим відокремилися від цих процесів. Дії, на основі яких виникли фізичні вправи, стали безпосередньо впливати не на предмет праці, а на людину.

За допомогою фізичних вправ люди стали готовити себе до реальних дій у трудовій практиці. Підвищуючи рівень здоров'я й фізичної підготовленості, фізичні вправи опосередковано впливали й на виробництво матеріальних благ. Перетворення трудових дій у фізичні вправи незмірно розширило сферу їхнього впливу на людину, і в першу чергу в шині всебічного фізичного вдосконалювання.

Таким чином, об'єктивно причиною виникнення фізичного виховання ярилася потреба в передачі накопиченого досвіду у виготовленні й застосуванні знарядь праці.

У зв'язку з тим, що жодна з форм людської діяльності біологічно не успадковується, вона може стати надбанням людини тільки шляхом вправи, освоєння багаторазовим повторенням. Але ефективність процесу освоєння трудових дій залежала від рівня духовного розвитку людини. Необхідно "було усвідомити, що передача й використання досвіду, що був, заснований на механізмах соціальних відносин. Розуміння ролі спілкування для збереження придбаних людьми знань і навичок й їхнього вдосконалювання привело до виникнення цілеспрямованого процесу навчання й виховання, у тому числі фізичного виховання.

Спочатку передача знань відбувалася шляхом наслідування. Діти переймали в батьків і старших родичів трудові дії, коли ті полювали, ловили рибу, збирали дикоростучі плоди й ін. Однак наслідування ще не було тим процесом спілкування людей, яким характеризується виховання. Виховання з'явилося лише тоді, коли люди усвідомлено стали піддавати один одного (інших членів роду) продуманому впливу з метою формування їхнього поводження відповідно до потреб родини, суспільства.

Виникнувши як засіб і метод підготовки людини до трудових дій, фізичне виховання на первісному етапі розвитку було настільки тісно пов'язане із трудовими процесами, що фактично зливалося з ними.

Надалі більше високий рівень суспільного буття й свідомості, збільшення частки вільного часу привели до поділу фізичного виховання на утилітарне й властиво ігрове.

Таким чином, у процесі творчої праці, у процесі створення другої природи - культури, людина праці вийшла з-під дії законів чисто біологічного розвитку й вступила в поле дії соціальних законів. Для передачі накопиченого соціального досвіду, і насамперед досвіду по виготовленню й застосуванню знарядь праці, людству знадобилися принципово інші, надбіологічні механізми соціального спадкування: у противному випадку кожному новому поколінню людей знову й знову доводилося б винаходити лук і стріли, кам'яна сокира й колесо. Таким механізмом стало виховання. Виховання як соціальне явище опиралося на вроджені механізми передачі видового досвіду, властиві дитині - наслідування, гру.

Культура, яка ускладнюється, суспільні відносини проте не нейтральні стосовно людини, - вони самі впливають на людей. Тому класики марксизму під вихованням розуміли не тільки спеціально організовані, але й стихійні впливи суспільства на людину, його участь у суспільній практиці: людина не тільки виховується навколишньою дійсністю, але й докорінно змінює неї, і в процесі цієї зміни дійсності він змінюється сам. У цьому змісті справедливе твердження, що людини виховує увесь навколишній світ.

Зміна економічного й політичного укладу життя суспільства вело до зміни існуючої системи фізичного виховання або появі принципово нової системи. Змінювалися мета й завдання системи фізичного виховання, засобу, принципи, методи й форми організації занять фізичними вправами, але як суспільне явище фізичне виховання, один раз виникнувши в житті людини, стає вічною категорією. Зміна мети й завдань системи фізичного виховання насамперед позначалося на специфічному засобі фізичного виховання - фізичних вправах.

Одні фізичні вправи тільки видозмінювалися, інші відмирали й на зміну їм приходили нові. Обумовлювалося це двома причинами.

По-перше, на кожному етапі розвитку умов матеріального життя суспільство жадало від людини певних рухових якостей і навичок. Нові завдання породжували нові системи фізичних вправ.

По-друге, розвиток науки про фізичне виховання дозволяло глибше пізнавати закономірності рухової діяльності людини й у результаті, з одного боку, розробляти фізичні вправи, що раніше не зустрічалися в житті людини, а з іншого боку - вишукувати найбільш ефективні засоби сприятливого впливу на людину.

З розвитком фізичного виховання збільшувалася розмаїтість фізичних вправ. Вони запозичилися не тільки із трудової діяльності, але й з військового справи, з ритуальних танців і мистецтва. Із часом фізичні вправи стали створюватися штучно на основі пізнання людиною можливостей рухів свого організму.

1.2 Організація та проведення фізичних і спортивних заходів з метою пропаганди здорового образа життя

Фізкультурні свята й фізкультурно-спортивні видовища залучають своєю барвистістю й інтересом маси людей. Спортивно-масові заходи, спортивні свята й змагання служать справі подальшого посилення виховної роботи, вони пропагують фізкультуру й спорт, здоровий спосіб життя, патріотизм, інтернаціоналізм. Звичайно вони присвячуються знаменним датам, подіям (відкриття сезону, дня міста, свята професії й т.д.). Популярні серед населення "Дні здоров'я й спорту". Крім оздоровчої й фізкультурної спрямованості ці свята є прекрасним засобом активного відпочинку.

У популяризації масової фізкультури, значне місце займають фізкультурно-спортивні свята, вечори, різні народні ігри, атракціони, змагання, спортивні змагання. Яка ж методика організації й проведення їх?

Для проведення фізкультурно-спортивного свята, будь-якого масового заходу, з метою залучення до здорового способу життя населення, фізкультурники й спортсмени, необхідно завчасно розробити його план або сценарій. Створити організаційний комітет з його проведенню, куди входять представники, відповідальні за організацію, проведення певних розділів, заходів свята. План повинен включати заходу, що передбачають широке висвітлення населення про майбутнє свято, підготовку й оформлення місць, де вони будуть проводитися, перелік видів програми і їхня черговість, музичне супровід, ритуали, символіку, атрибутику. Визначити осіб, відповідальних за кожен розділ сценарію. Художнє оформлення свят повинне бути яскравим, змістовним, агітаційним. У тематиці свят повинні знайти відбиття патріотизм і любов до Батьківщини, державі, досягнення в спорті й ін. Агітаційно-масова робота, що передує фізкультурному святу, повинна передбачати: випуск планів, барвистих оголошень, проведення бесід і лекцій на фізкультурно-спортивну тематику, організацію виставок призів, грамот, вимпелів, спортивних значків і медалей, спортивних марок і т.д. Фізкультурні свята й видовища можуть проводитися на спортивних площадках мікрорайону, районних і міських стадіонах, у садах і скверах, парках культури й відпочинку, площах, комплексних площадках.

У заходи свята включаються: Парад учасників, показові виступи, комбіновані естафети, змагання двірських команд, конкурс силачів, матчеві зустрічі по шахам, шашкам, сеанс одночасної гри, турніри по волейболі, баскетболу, футболу, ручному м'ячу, городкам і т.п., різноманітні конкурси й вікторини, атракціони. Різноманітна програма свят викликає великий інтерес у глядачів і залучає до них численних шанувальників фізкультури й спорту.

Спортивні свята, показові виступи й фізкультурні вечори мають велике виховне значення. Організація на них зустрічей з відомими фахівцями, тренерами, спортсменами допомагає формувати в підлітків поважне відношення до дорослих, їхній праці, розвиває організаторські й загальнолюдські навички роботи в колективі. Висновок: Фізкультурні свята включають:

1.Урочисте відкриття й парад учасників, вітання.

2.Показові виступи.

3.Масові змагання.

4.Масові спортивні й рухливі ігри, атракціони, розваги.

5.Закриття свята, підведення підсумків, нагородження переможців.

СЦЕНАРІЙ

по проведенню внутрішконоїспартакіди

"УЧОБА, СПОРТ І ПРАЦЯ - В ОДНУ,СТРОКУ ЙДУТЬ»

1.Оголошення про проведення спартакіади.

2. Побудова команд на відкриття спартакіади

(Усе в спортивній формі).

3. Вихід учасників під спортнвний марш. 4. 4.Здача рапорту директорові школи.

5. Винести прапор УРСР, вогонь. (Смолоскип, чаша)

6. Запросити спортсменів і тренерів.

7. Вітання учасників спартакіади Директор, гості (жива газета)

8. Показові виступи: Художня гімнастика,

Фехтування, спортивна гімнастика,

Бокс, велогонка, волейбол

Боротьба "Самбо"

9. Програма змагань:

1-3 класиБег - 30 м

4-9 класи- 60 м

10 класи- 100м

10. Обслуговування змагань.

11. Нагородження учасників змагань грамотами.

Коваль

Бочаров

физорги

Радиоузел Сахно

судья

Русанов

Петров

караван Т.В.

Воронов

Борксенко

Судейска Швайковскдй ВБ бригада

Методика проведення масових спортивних змагань, робота суддівської колегії.

Спортивні змагання є важливою складовою частиною педагогічного процесу, спрямованого на виховання фізично розвиненої, вольової, загартованої людини. Перед системою організації спортивних масових змагань ставляться завдання подальшого стимулювання високої якості процесу фізичного виховання й масового залучення широких верств населення в регулярні заняття фізичними вправами й спортом.

Змагання - це діючий засіб перевірки роботи будь-якої організації, установи, педагогічної майстерності викладацьких і тренерських кадрів, обміну досвідом кращих спортсменів, поширення сучасної техніки елементів вправ, найбільш зроблених методів тренування.

Змагання з масових видів спорту (легка атлетика, волейбол, баскетбол, футбол, теніс, шахи, шашки, гімнастика й ін.) підвищує інтерес до систематичних занять обраним фізичним вправам.

Залежно від завдань й умов визначення переможців змагання класифікуються:

-особисті, у яких визначаються місця всіх учасників (по підлозі,

віку, спортивній кваліфікації) у кожному виді програми;

-особисто-командні, у яких визначаються особисті й командні результати учасників даних змагань;

-командні, у яких визначається тільки місця, зайняті командою,

(вони носять характер матчевих зустрічей між командами колективів, клубів, громадських організацій, районів, міст, областей, країн й ін.)

-колективні змагання, у яких місця що беруть участь организацій визначаються по сумісць, зайнятих декількома командами (дорослих, юніорів, юнаків, чоловіків, жінок і т.д.)

По характері проведення змагання бувають:

1. Офіційні першості, у яких розігрується звання чемпіона даної спортивної організації, району, міста, області, галузі, країни, континенту, миру. Вони діляться на відомчі (спортивні суспільства "Динамо", "Буревісник", профспілки, галузі - зв'язок, вуглярі й ін.) і територіальні (по адміністративному подолу, район, місто, область і т.д.);

2. Традиційні спортивні змагання, у яких грають призи;

3.Товариські або матчеві зустрічі за участю певних, заздалегідь кількістю організацій, числа учасників і програми;

4.Класифікаційні змагання, у яких ставиться завдання визначення спортивної кваліфікації учасників;

5.Масові змагання, призначаються для залучення молоді й трудящих у регулярні заняття фізичними вправами, спортом для оздоровлення.

У нас у країні існує струнка система проведення змагань по масових видах спорту. Її основними рисами є відповідність проведених змагань організаційній структурі фізкультурного руху, послідовність і наступність всіх змагань, регулярний і плановий їхній характер, стабільність і традиційність.

Масові змагання проводяться на відкритому й закритому спортивному спорудженнях, стадіонах і поза ними, широко доступних для населення парках, місцях відпочинку, заміських шосе або міських вулицях, площах (марафонський біг, спортивна ходьба, пробіги, естафети й т.д.), на пересіченій місцевості (кроси).

Наприклад: легка атлетика - жоден вид спорту не може зрівнятися з легкою атлетикою по достатку вправ, у яких проводяться змагання. Тільки на олімпійських іграх реєструються офіційні рекорди миру, 41 (17 - дружин, 24 - чоловік.)

Щорічно розігруються чемпіонати й першості країни й суспільств, областей, міст, районів, фізкультурних організацій всіх віків.

Основні вимоги до організації змагань: створення сприятливих умов для учасників, суддів, глядачів; оперативне обслуговування інформаційними матеріалами; наявність сучасного спортивного інвентарю, технічного встаткування для суддівського апарата й всіх служб, що працюють на змаганнях.

Найбільш сприятливими умовами для учасників масових змагань є: створення найкращих можливостей для проведення змагань й якісної розминки перед виступами, дотримання графіка змагань, об'єктивне суддівство, доброзичливість суддів й обслуговуючого персоналу, наявність сучасного інвентарю й устаткування, повна й своєчасна інформація;

Для суддів:

-добре обладнані місця для роботи, своєчасна допоміжна техніка (оргтехніка);

Для глядачів:

-зручність спостереження за ходом змагань, своєчасна повна наочна інформація;

Для преси:

-максимум зручності в роботі, своєчасна й точна інформація.

Щоб змагання пройшли організовано, цікаво й захоплююче, принесли радість глядачам, учасникам й організаторам, треба прикласти чимало сил, енергії, досвіду, знань багатьох фахівців: працівників комітетів, спортивних суспільств, колективів, працівників фізкультури, спорту, тренерів, працівників спортивних баз, тренерів стадіонів, редакцій газет, журналів й ін.

Спортивні змагання проводяться відповідно до річних календарних планів, затвердженим вищим органом провідної організації.

Календар спортивних змагань складається виходячи з календаря міжнародної федерації, республіканського, обласного, міського, районного календаря до колективу фізкультури. Кожен календар повинен ураховувати змагання вищестоящої організації.

Календарне планування змагань сприяє регулярному проведенню учбово-тренувальної роботи у всіх ланках фізкультурного руху, залученню до регулярних занять спортом широких мас населення, підвищенню їхньої спортивної підготовленості.

Кожне змагання проводиться в межах виділених на нього асигнувань.

Приклади: календарний план;

кошторис змагань.

Змагання проводяться відповідно до положення, складеному провідною організацією, де передбачаються наступні розділи:

1.мета й завдання;

2.керівництво змаганнями;

3.місце й дата проведення;

4.система проведення, що беруть участь організації й учасники змагань (підлога, рік народження), чисельний склад спортсменів, суддів;

5.програма змагань по днях;

6.система оцінки результатів (порядок й умови визначення переможців) особистої й командної першості;

7.порядок нагородження переможців і призерів;

8.умови прийому учасників і суддів;

9.порядок і строк подачі заявок, форма заявки;

10.порядок подачі протестів й їхній розгляд.

Організація, підготовка й проведення змагань.

Для здійснення комплексу заходів щодо організаційної підготовки й проведення змагань високого рангу (міжнародні зустрічі, чемпіонати країни й ін.) організація, що проводить змагання, створює організаційний комітет, а при проведенні інших змагань, робочі групи. У них залучаються працівники спортивних організацій, ветерани, представники великих промислових підприємств, установ, керівники державних органів. Діяльність організаційних комітетів здійснюється відповідно до плану, у який включаються заходи щодо організації й проведення змагань. В оргкомітеті доцільно створити комісії, на які покладають реалізація заходів щодо того або іншого розділу плану роботи (розділу плану).

Приклад: чемпіонат Європи серед юніорів, по легкій атлетиці, 1977 р. Донецьк.

Комісії організаційного комітету чемпіонату Європи по легкій атлетиці, 1977р.

1.Комісія зі спортивних споруджень й об'єктів технологічного

забезпечення:

а.контроль за виконанням спортивно-технологічних вимог при проектуванні, реконструкції спортивних споруджень, призначених для проведення чемпіонату й використання в післязмагальний період;

б.контроль за підготовкою спортивних споруджень для проведення

чемпіонату (стадіон, запасні поля, траси, ходьба, марафону й ін.).

2.Комісія із прийому й розміщення:

а.підготовка й організація прийому й розміщення офіційних осіб,

учасників, журналістів, туристів;

б.розробка програм перебування в країні офіційних осіб, журналістів, учасників, туристів;

в.відправлення їх.

3.Комісія по комунальному, побутовому обслуговуванню, торгівлі:

а.підготовка підприємств комунально-побутового обслуговування в районі перебування;

б.організація побутових послуг;

в.організація торгівлі.

4.Комісія з медичного обслуговування:

а.медико-санітарне обслуговування, противоепідеміологічне забезпечення;

б.організація пункту антидопінгового контролю.

5.Комісія із транспорту.

6.Комісія з безпеки та суспільного порядку.

7.Комісія по організації харчування.

8.Комісія із проведення змагань - суддівська колегія; (Забезпечення програмою, афішею, квитками учасників й ін.); Атрибути, спортивно-технічні сторони підготовки й проведення змагань, розробок регламенту врочистих й офіційних церемоній, структури, складу; Матеріально - технічне забезпечення суддівської колегії й інших служб; спільна участь із комісією в підготовці й роботі зв'язку, радіо, телебачення, комплексу судейско - інформаційної служби та й ін.

9.Комісія зі зв'язку, телебаченню й радіомовленню.

10.Комісія із пропаганди й агітації.

Робота організаційного комітету (робітників груп) по проведенню змагань.

Робота організаційного комітету (робітників груп) по проведенню змагань здійснюється відповідно до плану, складається з наступних більших розділів.

1. Попередня організаційна робота.

Постанова міськвиконкому, кошторису витрат, плани роботи оргкомітету, комісій, оформлення місць змагань, призначення керівних органів, суддів головних, суддівських колегій, складання регламенту, розкладу, планів семінарів, випуск афіш, програм, значків, вимпелів і т.д., призи, трансляція по телебаченню й т.д.

2.Організаційна робота.

Випуск суддівської документації. Регламент, розклад, сценарій урочистого відкриття нагородження переможців і закриття соревнова ний, проведення семінарів суддів, учасників, бланки протоколів й ін. суддівської документації, устаткування приміщень суддівської колегії, виклики суддям іногороднім, стартові номери учасникам, екіпірування суддів, готовність стадіону, прокат устаткування, апаратури, фотофінішу, хронометрів, радіофікації й ін.

3.Робота в період безпосереднього проведення змагань.

Зустріч, оркестр, прапори, гімни, свято відкриття.

Медичне обслуговування: медкабинет, карета швидкої допомоги, місця розминки, наради суддів, бригад, місце секретаріату, перевірка інвентарю, устаткування й апаратур на відповідність стандартам й ін., акредитація журналістів, прес-конференції й ін.

4.Пропагандистсько-агітаційна робота.

Афіші, щити, листівки, сувеніри, запрошення почесних гостей, питання безкоштовного запрошення школярів й ін.

Робота суддівської колегії.

Для проведення кожного змагання створюється суддівська колегія. Суддівська колегія, її склад: головний суддя і його заступник, головний секретар і його заступник, керівник суддівських служб, або (на ранг нижче змаганнях) тільки головний суддя й головний секретар затверджується організацією провідного змагання й відповідним комітетом з фізичній культурі й спорту. Вона здійснює безпосереднє керівництво проведенням змагань.

Функціональні обов'язки суддівської колегії і їхнього права визначені правилами змагань по виду спорту.

Перелік суддівських посад і рекомендує число, що, суддів визначається залежно від масштабу змагань, обсягу програми, графіка проведення змагань, кількості місць змагань, числа учасників. Наприклад, по легкій атлетиці.3-21

Судді повинні бути в уніформі, нарукавні пов'язки, головний суддя, головний секретар судді, старший секретар й ін.

Організаційна структура секретаріату:

-Керівний склад;

-Служба прийому заявок і жеребкування;

-Служба обробки даних, протоколів

-Група суддівської документації;

-Служба випуску матеріалів;

-Служба по роботі із представниками команд;

-Довідкова служба;

-Секретарі суддівських бригад.

Технологія проведення змагань.

Заявки на долю. Учасники допускаються до змагань на підставі заявок, підписаних у суддівську колегію в строгій відповідності з вимогами положення й правил.

Форма заявки (включає відомості):

1.Прізвище. Ім'я. По батькові;

2.Рік, число, місце народження;

3.Спортивний розряд і звання;

4.Місто;

5.Спортивна організація;

6.Стартовий номер учасника;

7.Назва виду програми, у якому він заявлений;

8.Віза лікаря;

9. Колір спортивної форми: майка, труси;

10.Ф.І.Б. представника команди, судді (суддів) від команди й ін.;

11.Обов'язково підпис лікаря, керівника команди (представника), капітана команди, печатки, лікувальної установи, організації від якої виставлена команда, учасники.

Обов'язково заноситься до протоколу неявка учасника на змагання.

Змагання - спортивний результат, показаний спортсменом, зізнається дійсним, коли показаний на офіційних змаганнях з використанням інвентарю, затвердженого правилами змагань.

Порушення правил - незалік, дискваліфікація. Штовхнув, перебіг доріжки - дискваліфікація. Форма й взуття учасника - згідно правил. Номера - згідно правил 150x25 див. одного типу, відповідно до заявок.

Змагання з бігу обслуговують бригади суддів:

-На фініші9-11 чоловік

-Бригади хронометражу10-12 чоловік

-Бригада фотофінішу5-6 чоловік

-Бригада по фіксації проміжних результатів 4-8 чоловік

-Бригада суддів на дистанції8-24 чоловік

-Бригада суддів стартерів4-16 чоловік

-Бригада по вимірі швидкості вітру2 чоловік

Змагання:

-по метаннях (диск, спис, молот, ядро);

-по стрибках (у довжину, у висоту, тичину, потрійний).

Ведення інформації на змаганнях.

Працює бригада радіоінформації:

-Керівник служби;

-Диктори, диктори на іноземних мовах, на разминочних зонах;

-Група збору інформації;

-Робота служби світлового табло.

Суддівство многоборий, марафонів, ходьби здійснює суддівська бригада.

Нагородження. Технічна документація: протоколи, зведені протоколи, розклад, записки, графіки, таблиці, звіти, протести, нагородні відомості (розглянемо на практичних заняттях).

Звіт головного секретаря змагань. Звіт головного судді змагань.

1.3 Зміст і методика фізкультурно-оздоровчих занять із дітьми дошкільного возроста з метою пропаганди фізичної культури й спорту, здорового способу життя

Відвідуючи дошкільну установу, дитина в основному компенсує потреба в русі, тому що програма фізичного виховання в дитячому саду передбачає широкий спектр форм і засобів фізичного виховання. Однак у цей час більше 50% дітей дошкільного віку виховують будинку мама, бабуся, нянька, що різко обмежує їхню рухову активність, знижує обсяг освоєних рухів, лімітує розвиток фізичних якостей. Внаслідок цього відзначаються порушення у фізичному розвитку, надмірна або недостатня маса тіла, порушення постави, часті гострі респіраторні захворювання, тривалий процес адаптації при надходженні в школу й різке відставання від своїх однолітків у прояві рухової активності.

У зв'язку із цим виникає необхідність підвищити рівень фізичної культури батьків шляхом створення спеціальних телевізійних освітніх програм, організації шкіл здоров'я, консультативних пунктів при оздоровчих центрах, підготовки й видання спеціальної й популярної літератури.

Біологічна потреба в руховій активності найбільшою мірою проявляється й задовольняється в дошкільному віці за умови правильної організації режиму дня й широкого використання засобів фізичного виховання. Здорова дитина рухлива, енергійний, емоційний і допитливий

Форми занять фізичними вправами

Організація раціонального режиму фізичної активності дітей 3-6 років включає використання різноманітних форм фізичного виховання, засобів і методів їхнього застосування, що відповідають віковим особливостям дітей. Форми організації фізичного виховання дітей можна підрозділити на визначені й невизначені.

Визначені форми - це фізкультурні заняття в дошкільних установах, невизначені - фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі дня, організовані групові, індивідуальні, а також самостійні заняття.

Крім того, на музичних заняттях широко застосовуються фізичні вправи без предметів і із предметами; рухливі ігри під музику, елементи танців, танцю, які також сприяють рішенню завдань фізичного виховання. У дитячому саду всім формам фізкультурних занять відведене певне місце в режимі дня. Вони регламентуються вимогами, викладеними в програмі, зв'язані між собою, доповнюють один одного й проводяться в обов'язковому порядку з усіма дітьми. У роботі з дітьми дошкільного віку необхідно забезпечити наступність у змісті занять.

У дитячих садах одержали поширення наступні форми фізкультурних занять із дітьми:

заняття фізичними вправами у формі уроку;

заняття фізичними вправами в режимі дня дитячого саду

(ранкова гімнастика, гігієнічна гімнастика після денного

сну, рухливі ігри, спортивні розваги, физкультминутки, прогулянки, дні здоров'я);

фізкультурні свята;

самостійні заняття дітей;

пішохідні прогулянки в зони відпочинку

У міру нагромадження певного рухового досвіду у віці від 1

року до 3 років заняття фізичними вправами проводять із декількома дітьми (3-6 чоловік) і з підгрупами до 12 чоловік. До півтора років заняття проводять щодня, а з більше старшими дітьми - не рідше трьох разів у тиждень.

Основне завдання фізичного виховання дітей другого року життя -удосконалювання ходьби в різноманітних умовах, навчання лазанью, подлезанию, пролезанию, катанню й кидкам м'ячів. У них формується вміння самостійне рухатися й танцювати, виконувати індивідуальні й спільні рухи під музику й співати. У заняттях з дітьми третього року життя вдосконалюють уміння ходити, бігати, лазать, кидати, стрибати.

Фізкультурні заняття визначеного типу - основна форма роботи з фізичного виховання дітей дошкільного віку. Саме на спеціальних заняттях діти вчасно опановують із обсягом знань, рухових умінь і навичок, які не можуть бути засвоєні тільки в процесі ігор, повсякденного спілкування з дорослими, самостійної рухової діяльності. Освоєні дітьми на заняттях уміння й навички є основою змісту інших занять фізичними вправами

З дітьми 3-7 років проводять заняття визначеного типу не рідше трьох разів у тиждень тривалістю від 20 хв у молодшій групі й до 35 хв - у підготовчій. Зміст занять визначені "Програмою виховання в дитячому саду". В основу побудови занять покладений загальноприйнятий розподіл його на увідно-підготовчі, основну й заключну частини.

Завдання увідно-підготовчої частини - організувати дітей, сконцентрувати їхню увагу на майбутніх рухових завданнях, а також підготувати організм до виконання вправ основної частини.

В основній частині здійснюється формування й удосконалювання рухових умінь і навичок, розвиток фізичних якостей. У цю частину заняття, крім передбачених програмою вправ, обов'язково включають рухливу гру. Гри можуть становити основний зміст будь-якої частини заняття.

У заключній частині вирішують завдання поступового переходу до інших видів діяльності й приведення організму дітей у відносно спокійний стан. Для цього використаються ходьба, малорухомі ігри, хороводи.

Ранкова гімнастика. До третього року створюються сприятливі передумови для щоденного проведення ранкової гімнастики перед сніданком.

Систематичне й кваліфіковане проведення ранкової гімнастики відіграє істотну роль у системі фізичного виховання дітей дошкільного віку, тому що розширює їхній руховий режим, робить на них не тільки оздоровче, але виховний й освітній вплив

У цей період удосконалюється виконання деяких уже відомих вправ, формується звичка систематично використати їх в оздоровчих цілях. Діти довідаються про значення ранкової гімнастики для зміцнення здоров'я (дозволяє організовано почати день у дитячому саду, сприяє виконанню передбаченого режиму).

Якщо для першої молодшої групи комплекс включає 3-4 вправи ігрового й наслідувального характеру в сполученні з ходьбою, бігцем, підскіками тривалістю до 5 хв, то для підготовчої до школи групи його збільшують до 7 - 8 вправ тривалістю до 12 хв.

До дітей сьомого року життя вимоги зростають загальрозвиваючі вправи вони повторюють 10 - 12 разів, тривалість перегони по залі в середньому темпі доводить до 2 - 5 хв, а кількість стрибків на закінчення ранкової гімнастики - до 35 разів. Таким чином, у цілому збільшується фізіологічний вплив на організм дітей.

Рухливі ігри організує вихователь щодня по нескольку раз під час прогулянок до обіду й після денного сну. Гра - важлива самостійна діяльність дітей і займає значне місце в їхньому житті.

У виховній роботі дитячого саду велика увага приділяється іграм творчого характеру, однієї з форм яких служить гра з різноманітними предметами. Ігрові дії визначаються характером предметів: з обручами треба бігати, стрибати, м'ячі - кидати, катати. Ці ігри мало регламентовані, прості за структурою, допускають будь-яка кількість учасників і відносно більшу самостійність дітей. Наявність широких можливостей діяти згідне із самотужки робить такі ігри найбільш доступними й привабливими для дітей.

Часто діти самі придумують зміст гри: перестрибувати через скакалку доти , поки не зачепиш її ногами; кидати й ловити м'яч, поки не упустиш його, і т.п.

Цікавим і досить ефективним для дошкільників видом ігрової діяльності є ігри-завдання, зміст яких становлять доступні дітям дії (добігти першим до умовної риси, докотити обруч до кінця доріжки, не упустивши його, і т.п.).

Не маючи достатнього запасу рухових умінь і навичок, дошкільники, особливо молодших груп, у самостійних іграх не відразу проявляють активність й ініціативу. У результаті цього основний задум гри часто буває обмеженим, а руху - одноманітними. В іграх із чітким завданням, завдяки контрастності змісту, дії дітей здобувають цілеспрямований, осмислений характер.

Багаторазове повторення рухів у таких іграх під контролем вихователя сприяє вдосконалюванню рухових умінь і більше інтенсивному розвитку відповідних якостей. Умовно їх можна назвати іграми-вправами.

Більше складний вид рухливих ігор, широко застосовуваний для рішення завдань фізичного виховання дошкільників, - сюжетні ігри із правилами. Вони жадають від дітей уміння діяти в колективі, погоджувати свої рухи з іншими учасниками гри, виконувати встановлені правила.

Ефективність рухливих ігор для рішення завдань фізичного виховання багато в чому залежить від умов їхнього проведення - емоційної насиченості, розмаїтості рухливого змісту, наявності просторого приміщення, площадки й достатньої кількості необхідних для дітей предметів

Рухлива гра як самостійна форма фізкультурних занять дошкільників істотно доповнює заняття визначеного типу й по змісту повинна бути тісно пов'язана з ними. У процесі гри створюються сприятливі можливості для вдосконалювання рухових дій, вивчених на заняттях.

Прогулянки займають велике місце в режимі дня дошкільників. На них приділяється від 50 хв до 2 ч часи в першій і другій половинах дня.

Основне призначення прогулянок - тривале перебування дітей на відкритому повітрі, заповнене рухливими іграми й фізичними вправами.

Зміст прогулянок тісно пов'язане з основними завданнями фізичного виховання дошкільників. Головна з них - навчання дітей застосуванню рухових умінь і навичок у природних умовах, які часто змінюються. Організують прогулянки так, щоб діти більше часу проводили в русі, але не занадто перегрівалися.

Тривалість прогулянок за межі дитячого саду залежить від віку дітей (5-7 років) і змінюється залежно від пори року, погоди, змісту. Вихователь повинен спеціально готуватися до проведення таких прогулянок: продумати маршрут, передбачити місця відпочинку, ігри, спортивні розваги, підготувати необхідний інвентар. Бажано, щоб у проведенні прогулянок за межі дитячого саду брали участь не менш двох дорослих (вихователь, нянька, вихователь-методист, завідувачка, хто-небудь із батьків).

Фізкультурна хвилинка як форма активного відпочинку під час малорухомих занять застосовується починаючи зі старшого дошкільного віку.

Ціль проведення фізкультурної хвилинки - підвищити або удержати розумову працездатність на Заняттях по рахунку, розвитку мови й т.п., активізувати функції, що придушують статичними положеннями тіла.

Власне кажучи, фізкультурна хвилинка проводиться з метою забезпечити короткочасний активний відпочинок (1,5 - 2 хв), активізувати організм дітей у цілому й загальний обмін речовин, зокрема , сприяти випрямленню й розвантаженню хребта.

Спортивні розваги. У практиці цілеспрямованого використання засобів фізичної культури, починаючи із четвертого року життя дітей, широке поширення одержали такі види, як катання на санках, ковзанах, велосипедах, пересування на лижах, плавання, деякі прийоми бадмінтону, настільного тенісу й т.п.

Вправи з різних видів спорту умовно названі спортивними розвагами у зв'язку із застосуванням їх без установки на спортивний результат. Головне їхнє завдання - розвага, задоволення, відносна свобода дій, відсутність строгої регламентації, наявність яскравих ігрових моментів й елементів змагання.

Спортивні розваги можна вважати хоча й досить елементарної, але діючою формою початкової спортивної підготовки. Діти опановують нескладними й доступними для них елементами техніки спортивних вправ й ігор у процесі занять фізкультурою й на прогулянках.

Фізкультурні свята як форма епізодичного використання фізичної культури в дитячому саду проводяться два рази в рік у старшій і підготовчій до школи групах.

Призначення таких свят -продемонструвати результати, досягнуті в оволодінні фізичними вправами, іграми за певний проміжок часу. Крім того, дітям надається можливість позмагатися у святковій обстановці в силі, спритності, кмітливості, умінні орієнтуватися в несподіваних ситуаціях. Свята проводяться для однієї, декількох одновікових або для суміжних за віком груп. Місцем проведення свята може бути фізкультурний зал, площадка, басейн, ковзанка, лижня.

Програмами виховання в дитячому саду передбачені Дні здоров'я, а також два рази в рік - канікули. Вони повинні бути заповнені різноманітними цікавими фізкультурними заходами, що забезпечують активний відпочинок дітей, зміцнення їхнього здоров'я, підвищення працездатності організму

Самостійна рухова діяльність дітей. Поряд з організованими формами фізкультурних занять у дитячому саду рекомендується створювати умови для самостійної рухової діяльності дітей, що будується на самодіяльних початках за їхнім бажанням й ініціативі. Значення цієї діяльності зберігається для всіх дошкільних віків, зміст її поступово розширюється у зв'язку з нагромадженням старшими дошкільниками рухового досвіду. Стимулюючий вплив на самостійну рухову активність робить оснащення прогулянкових площадок спеціальним устаткуванням, фізкультурними посібниками й інвентарем.

Самостійні заняття фізичними вправами повинні бути забезпечені педагогічним керівництвом вихователя, батьків. При цьому треба уникати надмірної регламентації діяльності дітей, надавати їм більшу самостійність, заохочувати ініціативність, прагнення до рухової творчості, розвивати організаторські здатності.

Бажано також участь вихователя в деяких іграх. Це підвищує інтерес дітей до рухової діяльності, дозволяє краще керувати групою й направляти діяльність кожної дитини. При кваліфікованому керівництві самостійна рухова діяльність істотно розширює руховий досвід дітей, що, у свою чергу, створює передумови для успішного оволодіння програмним матеріалом на заняттях.

Форми організації фізичного виховання являють собою виховно-освітній комплекс різноманітної діяльності, основу якої становить рухова активність дитини. Сукупність цих форм створює певний руховий режим, необхідний для повноцінного фізичного розвитку й зміцнення здоров'я дітей.

Особливості методики занять фізичними вправами. Розглянемо завдання, які вирішуються в процесі фізкультурно-оздоровчих занять.

Зміцнення здоров'я, гармонічний фізичний розвиток, підвищення фізичної й розумової працездатності дітей. З огляду на незрілість, більшу піддатливість кістяка, слабість м'язів, низький рівень опірності організму, важливо уникати таких впливів, які виходять за межі можливостей організму дітей і тому викликають різні перенапруги, сповільнюють і порушують нормальний процес їхнього розвитку. Майбутні успіхи в різноманітних областях навчальної, трудової, військової, наукової, спортивної діяльності зажадають від людини, насамперед , наявності гарного здоров'я, високої працездатності, опірності несприятливим впливам навколишнього середовища.

Тому фізичне виховання повинне бути спрямоване на загартовування, підвищення життєздатності й опірності дитячого організму, несприятливим факторам зовнішнього середовища, на зміцнення кісткової й м'язової систем, а також суглобово-зв'язкового апарата, на вдосконалювання функцій серцево-судинної, дихальної, нервової й іншої систем. У дошкільному віці створюються сприятливі передумови для формування правильної постави. У зв'язку із цим центральне місце займає всебічне й гармонійне зміцнення всіх груп м'язів, особливо спини, живота, стіп. Досвід дитячих садів й окремих родин переконує в тім, що при систематичному й правильному використанні всіх засобів фізичної культури вдається досягти значних успіхів у зміцненні здоров'я дітей, формуванні статури й розвитку моторики.

2.Своєчасний розвиток моторики, формування життєво необхідних рухових умінь і пов'язаних з ними елементарних знань. За перші сім років життя дитина проходить величезний і важливий шлях у розвитку моторики від хаотичних елементарних рухів руками й ногами в перші місяці життя до складних рухових дій, якими є ходьба, біг, стрибки, метання й ін. Цьому дитина вперше вчиться саме в дошкільному віці. Причому розвиток рухів уідбувається одночасно з фізичним розвитком. Обидва процеси перебувають у складній взаємодії, доповнюють і стимулюють один одного. Поступове нагромадження рухового зі сприятливо впливає на дитячий організм, а затримка й відхилення від норми у фізичному розвитку сповільнюють формування життєво важливих умінь.

Добре організоване й своєчасне використання передбачених програмою засобів фізичної культури в сполученні з режимом харчування, сну й т.п. полегшує й стимулює розвиток моторики дітей дошкільного віку. Причому від якості й кількості засвоєних різноманітних рухових дій істотно залежить діапазон контактів з реальною дійсністю, а значить і психічний розвиток дітей.

3.Спрямований вплив на розвиток спритності, швидкості, гнучкості, сили, загальної витривалості. У дошкільному віці не здійснюється спеціально організований розвиток тієї або іншої якості. У міру нагромадження рухового досвіду, удосконалювання морфофункциональних властивостей дитячого організму створюються сприятливі передумови для розвитку всіх якостей.

Організовані групові заняття фізичними вправами під керівництвом кваліфікованого вихователя сприяють розвитку вмінь орієнтуватися в просторі й у часі, погодженості й координированности рухів (власній і колективних), точності й ритмічності. Все це, а також сам процес оволодіння новими рухами, розвиток руховий аналізатор дозволяють удосконалювати така складна й важлива якість, як спритність.

Ігрові завдання, пов'язані з необхідністю вчасно й швидко реагувати на різні сигнали, сприяють розвитку швидкості рухової реакції. Поступово, у міру оволодіння різноманітними способами ходьби й перегони, підвищуються вимоги до швидкості пересування, розвивається здатність до прискорень. Оскільки дітей дошкільного віку привчають до правильної постави, тобто до втримання раціональної пози під час всіх видів діяльності, встає питання про необхідність розвитку м'язової сили. Час утримання пози поступово збільшується, що сприяє зміцненню м'язів живота, спини. Однак важливо використати й спеціальні вправи, що розвивають силу відповідних м'язів, у тому числі й м'язів стопи, від яких залежить формування повноцінного зводу й успішність оволодіння життєво важливими рухами. Для розвитку сили доречні короткочасні швидкісно-силові вправи (стрибки, метання), а також деякі вправи в подоланні ваги власного тіла (лазаньї й т.п.).

Поступовий розвиток силових здатностей у дітей дошкільного віку забезпечується використанням щодо невисоких навантажень, створюваних, головним чином, за рахунок подолання ваги власного тіла й дрібного інвентарю (палички, м'ячі, обручі й т.п.).

Гармонійність фізичного розвитку людини в значній мірі залежить від рухливості суглобів й еластичності м'язово-зв'язкового апарата. Тому оптимальний рівень розвитку гнучкості забезпечує необхідну волю рухів дитини в повсякденному житті. У дошкільному віці дитина має всі необхідні передумови для успішного розвитку гнучкості. Морфологічні особливості опорно-рухового апарата (висока еластичність м'язів, рухливість хребетного стовпа) сприяють підвищенню ефективності вправ для розвитку цієї якості.

У дошкільному віці розвівають тільки загальну витривалість. Поступове збільшення тривалості виконуваних рухових дій при збереженні достатньої інтенсивності, чередуемое з паузами відпочинку, сприяє вдосконалюванню вегетативних функцій, від яких залежить підвищення працездатності. Фактично всі виконувані рухові дії вносять певний вклад у розвиток загальної витривалості.

У процесі занять фізичними вправами створюються сприятливі можливості для комплексного й всебічного формування особистості дошкільників. Однак можливості можуть бути реалізовані за умови своєчасного рішення завдань розумового, морального, эстетического, трудового виховання. Групова рухова діяльність, особливо ігрова, стимулює формування взаємин з навколишнім світом

Важливо формувати культуру поводження в руховій діяльності, звичку й навіть потреба в систематичних заняттях фізичними вправами, уміння стримувати свої бажання, емоції, підкорятися вимогам вихователя, колективу, виховувати скромність, чесність, увічливість, доброзичливість і люб'язність стосовно товаришів, прагнення допомагати один одному й багато чого іншого.

Доброзичливе відношення, повага до дитини повинні бути основою педагогічної позиції вихователя у формуванні моральних і вольових якостей у дітей в процесі проведення різних форм фізичної культури в дошкільній установі.

Методика занять фізичними вправами залежить від спрямованості, завдань і конкретного змісту занять, умов їхнього проведення, вікових особливостей і рухових можливостей дітей

Одна з першорядних і важливих цілей використання фізичного виховання в дошкільному віці - розвиток у дітей рухів. Від цього в значній мірі залежить взаємодія з навколишнім світом і фізичний розвиток дітей. У свою чергу, ефективність розвитку рухів залежить від навколишніх умов, головним чином, від відповідного навчання й виховання. До сприятливих умов можна віднести: наявність простору для рухів й однолітків для ігор, посібників, предметів, іграшок, а головне - кваліфікованого керівництва з боку дорослих.