Системне дослідження особливостей інтеграції туристського комплексу України в міжнародний ринок туристичних послуг

· видача дозволів на право здійснення туристичного супроводу;

· аналіз ринку туристичних послуг у межах адміністративно-територіальних одиниць, подання Міністерство культури та туризму України необхідних відомостей про розвиток туризму в адміністративно-територіальних одиницях;

· здійснення соціальної реклами туристичних ресурсів, утворення відповідних інформаційних центрів;

· сприяння дитячому та молодіжному туризму;

· участь у підготовці, перепідготовці і підвищенні кваліфікації кадрів у галузі туристичної діяльності, що фінансуються за рахунок коштів місцевого бюджету;

· надання суб'єктам туристичної діяльності методичної і консультативної допомоги щодо організації їх діяльності;

· залучення підприємств, установ і організацій, розташованих на підпорядкованій їм території, до розв'язання проблем розвитку туризму в регіонах;

В свою чергу, виконавчі органи місцевих рад в межах їх повноважень:

· розробляють проекти місцевих програм розвитку туризму і подають їх для затвердження відповідним місцевим радам;

· вживають заходів щодо виконання місцевих програм розвитку туризму;

· залучають на договірних засадах підприємства, установи і організації, розташовані на відповідній території, до розв'язання проблем розвитку місцевого туризму та підтримки туристичних ресурсів;

· організують проведення інвентаризації туристичних ресурсів місцевого значення;

· сприяють охороні і збереженню туристичних ресурсів;

· залучають місцеве населення до туристичної діяльності.

Для забезпечення охорони туристичних ресурсів України, їх збереження та відновлення, раціонального використання, забезпечення безпеки туризму, конституційних прав громадян на відпочинок та інших прав громадян, патріотичного виховання органами державної влади та органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень затверджуються державні цільові, регіональні та інші програми розвитку туризму [28, c. 130-134]. Програми розвитку туризму затверджуються з метою реалізації довгострокових пріоритетів країни в галузі туризму і становлять комплекс взаємопов'язаних правових, економічних та організаційних заходів, спрямованих на реалізацію конституційних прав громадян, розвиток туристичної галузі.

Таким чином, на основі державної програми розроблені і виконуються регіональні програми та програми окремих туристичних центрів. Розвиток туризму в них узгоджено з такими секторами економіки, як транспорт, торгівля, зв'язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів широкого вжитку і туристичного призначення. Слід зауважити, що туризм являється одним з найбільш перспективних напрямів структурної перебудови економіки, а тому державна політика у цій сфері має бути виваженою та ефективною, враховуючи національні інтереси України [29, c. 146-158].

Державне регулювання туристичної діяльності має певну специфіку. Через прив'язаність до природних та історико-культурних ресурсів туризмом доцільно керувати на регіональному рівні. Складовою державного регулювання економіки регіону є планування розвитку галузей, які визнано державою пріоритетними, серед яких туризм. Втручання держави є необхідним через потребу розроблення стратегічних основ планування туристичної галузі: організацію освоєння усього потенціалу туристичних територій, зокрема інфраструктурних потреб та сфери дозвілля, здійснення спеціалізованих наукових досліджень, розміщення і проектування туристичних об'єктів, контролювання забруднення довкілля, що перешкоджає функціонуванню туризму, вивченню можливостей використання туристичних територій і визначенню їхньої граничнодопустимої місткості щодо приймання і розміщення туристів, не допускаючи надлишкового навантаження на природні екологічні системи, обґрунтуванню економічної доцільності розміщення туристичних об'єктів.

На базі державної туристичної політики місцеві органи влади та управління з туризму місцевих державних адміністрацій визначають регіональні цілі, яких можна досягти, враховуючи місцевий потенціал туристичної галузі. Відповідно до цих цілей місцеві органи влади створюють програми розвитку туризму, у яких ставляться конкретні завдання. Така програма дій у сфері туризму може містити такі положення: забезпечення раціонального використання і збереження природних та історико-культурних туристичних ресурсів; заохочення національних та іноземних інвестицій у розвиток туристичної індустрії; встановлення порядку стандартизації, сертифікації та ліцензування у галузі туризму; впровадження статистичної звітності суб'єктів ринку туризму; визначення статусу окремих туристичних центрів; організація та розвиток системи наукового забезпечення галузі туризму, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів; створення умов для стимулювання туризму в Україні [29, c. 146-158]. В результаті здійснення заходів, запропонованих у програмі розвитку туризму у регіоні, очікується: збільшення кількості об'єктів туристичного призначення (засобів розміщення туристів, об'єктів для дозвілля, інфраструктури); зростання кількості туристів, які відвідують регіон; збільшення загального часу перебування туристів у регіоні; зростання доходів від розвитку туризму у регіоні; покращання інфраструктури туризму у регіонах; покращання якості сервісу особливо у депресивних районах; покращання якості довкілля.

Політика держави на регіональному рівні передбачає усунення відмінностей між економічними та соціальними рівнями розвитку окремих регіонів, враховуючи їхні природно-ресурсні, історико-культурні, економічні, географічні особливості і скеровується на виявлення пріоритетних галузей у регіонах, покращання екологічного стану та вирівнювання соціально-економічного розвитку регіонів (див. Табл.2.4.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.2 - Алгоритм механізму реалізації державної програми розвитку туризму в регіоні [29, c. 146-158]

У звязку з розширенням масштабів туристичної діяльності та переходом до впровадження організованих форм масового туризму виникла необхідність узгодження національних туристичних інтересів і розробки загальносвітових стратегій розвитку міжнародного туризму. Міжнародне регулювання туристичної галузі в інституціональному відношенні являє собою багаторівневу та багатоаспектну систему взаємодіючих міжнародних організацій, ядром якої виступає Всесвітня Туристична Організація. При загальному спрямування їх діяльності на забезпечення функціонування міжнародного туризму у відповідності до завдань сталого розвитку реалізуються конкретні програми та проекти стандартизації якості туристичних послуг, лібералізації міжнародних туристичних ринків, а також всебічної підтримки розвитку міжнародного туризму у менш розвинутих країнах.

Пріоритетними напрямами подальшої регулятивної діяльності міжнародних організацій у контексті імперативів сталого розвитку є допомога країнам, що розвиваються, у становленні міжнародного туризму, забезпечення широкого доступу населення до міжнародного туризму, соціально-демографічний моніторинг зайнятості у міжнародному туризмі, екологізація міжнародного туризму, а також розробка відповідних галузевих екологічних стандартів. Системи органів державного управління міжнародною туристичною діяльністю істотно різняться між країнами залежно від ролі туристичної галузі в економіці країни, потенціалу національного туристичного ринку, місця країни на міжнародних ринках туристичних послуг, масштабів нового будівництва обєктів туристичної інфраструктури, залучення інвестицій у розвиток міжнародного туризму тощо [29, c. 146-158]. Узагальнення зарубіжного досвіду управління міжнародною туристичною діяльністю дозволяє визначити основні напрямки регулятивного впливу органів державного управління на підтримку розвитку міжнародного туризму у відповідності до засад сталого поступу суспільства, серед яких:

· Законодавче забезпечення (розробка та впровадження нормативно-правових актів, які створюють сприятливі правові умови для розвитку міжнародного туризму та захисту туристів);

· Фінансова підтримка (створення системи різноманітних податкових пільг, субсидій, дотацій);

· Інфраструктурна підтримка (стимулювання зацікавленості у збереженні та відновленні історико-культурної спадщини, рекреаційних територій, розбудові транспортної, комунікаційної інфраструктури);

· Кадрова підтримка (створення умов для заохочення використання та просування по службі місцевої робочої сили на туристичних підприємствах);

· Адміністративна підтримка (сприяння спрощенню режиму перетину кордону туристами, подолання візової дискримінації);

· Інформаційна підтримка (організація туристичних салонів, виставок, ярмарків, презентація національних туристичних продуктів на зарубіжних туристичних заходах, відкриття туристичних представництв закордоном);

· Забезпечення безпечного розвитку туризму.

В Україні у процесі перманентних трансформацій поступово впроваджується змішана (європейська) модель управління міжнародною туристичною діяльністю, що передбачає реалізацію управління галуззю через Державну службу туризму та курортів у складі Міністерства культури і туризму України. Проблемним моментом управлінської системи туристичної галузі України є нерозвиненість відповідних структур на місцях, тому існує потреба децентралізації управління міжнародною туристичною діяльністю, створення місцевих туристичних адміністрацій та передання їм частини повноважень, зокрема, щодо сертифікації, ліцензування підприємств туристичної галузі [18].

Висновки розділу 2

Враховуючи досвід провідних туристичних країн світу, можна зробити висновок, що для України на даному етапі розвитку необхідно вдосконалювати нормативно-правову базу регулювання міжнародної туристичної діяльності в напрямку створення дієвих механізмів державної фінансової, інфраструктурної, кадрової, адміністративної та інформаційної підтримки, забезпечення безпечного розвитку міжнародного туризму в усіх відношеннях - економічному, соціокультурному, екологічному. Необхідно впровадити чіткі механізми державного фінансування туристичної галузі на регулярній основі, створити систему державного гарантування інвестицій у розбудову туристичної інфраструктури, страхування комерційних ризиків у міжнародному туризмі, заохочення довготермінових капіталовкладень.

Активізація міжнародного співробітництва у розвитку іноземного туризму, посилення його комунікаційних функцій та формування позитивного іміджу України може здійснюватися як на рівні держави, так і шляхом участі в роботі відповідних міжнародних організацій. Укладення міжурядових угод і угод між спеціалізованим національним й іноземними органами управління туризмом про співробітництво у сфері туризму, зокрема опрацювання питань про можливість розширення застосування безвізового режиму за обміну туристичними групами, є чинником інтенсифікації двосторонніх відносин та поглиблення інтеграції передусім на субрегіональному рівні. Співпраця з міжнародними організаціями, зокрема над створенням і просуванням на світовому ринку спільних туристичних продуктів, є вагомим чинником інтеграції України у світовий простір, а також євроінтеграції.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ТУРИСТСЬКОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

3.1 Економіко-соціальний аналіз проблем та суперечностей сучасного розвитку туризму в Україні

На фоні бурхливого розвитку світового туризму закономірно постає питання про роль України на світовому ринку туристичних послуг. Туризм сьогодні - це сфера соціально-економічного комплексу, яка в багатьох країнах перетворилася на індустрію, що бурхливо розвивається. В даний час кожне 7-е робоче місце в світі доводиться на туристичний бізнес. За прогнозами ЮНВТО, до 2020 р. кількість міжнародних туристичних прибутків складе 1,6 млрд., тобто в 3 рази перевищить показники 2000 р. Щоденні витрати туристів, виключаючи авіаперевезення, виростуть до 5 млрд. дол. в день. Туризм в Україні може і повинен стати сферою реалізації ринкових механізмів, джерелом поповнення державного та місцевих бюджетів, засобом загальнодоступного і повноцінного відпочинку та оздоровлення, а також ознайомлення з історико-культурною спадщиною та сьогоденням нашого народу і держави. Однак, у зв'язку з економічною кризою ці процеси можуть загальмуватися, ще не розпочавшись. Хоча слід зазначити, що об'єктивно вона має всі передумови для інтенсивного розвитку внутрішнього та іноземного туризму: особливості географічного положення та рельєфу, сприятливий клімат, багатство природного, історико-культурного та туристично-рекреаційного потенціалів. Але на сьогодні українські громадяни є своєрідними інвесторами зарубіжних країн, що є одним з найболючіших питань всієї туристичної галузі, адже туризм, за розрахунками фахівців, лише у вигляді податків міг би щороку приносити в державну скарбницю до 4 млрд. дол. [31, c. 149-156].

Безумовно, що причини такого становища треба шукати в складній соціально-економічній ситуації в державі, в невідрегульованості механізмів стимулювання туристичної індустрії, відсутності ефективної стратегії розвитку цієї галузі як на національному, так і регіональному рівнях. Але проблема є значно ширшою. Питання стосується, мабуть, не лише туристичної галузі України, а взагалі шляхів залучення України до могутніх інтеграційних процесів та конкурентноспроможності на світовому ринку.

Аналізуючи перспективи розвитку туристичної індустрії в Україні на наступні роки, перш за все, необхідно відзначити, що сучасний туризм - це та сфера економіки і життєдіяльності суспільства в цілому, яка в тій чи іншій мірі інтегрує практично всі галузі. Саме цей фактор повинен стати головним у формуванні нового державного підходу до туризму як тієї галузі, пріоритетний розвиток якої може позитивно вплинути на економічний і соціальний стан країни в цілому, стимулювати ряд важливих галузей економіки, сприяти зміцненню нового позитивного іміджу України на світовій арені [52; 23-25].

Глобалізація всесвітніх господарських зв'язків є однією з головних тенденцій розвитку сучасності. Одним із проявів процесу глобалізації світової економіки є динамічний розвиток міжнародних ринків послуг, зокрема туристичних. Туризм сьогодні - це сфера соціально-економічного комплексу, що в багатьох країнах перетворилася на індустрію, яка бурхливо розвивається. За різними оцінками, на туристах бізнес щорічно заробляє приблизно 700 млрд. дол. США, а згідно прогнозів експертів Світової туристичної організації, до 2020 р. ця сума мала б вирости у три рази. Проте у кінці 2008 р. галузь суттєво підкосила економічна криза[7].

Безперечно, економічна криза вплинула і на український ринок туристичних послуг, що протягом останнього часу щорічно збільшувався на 20-30%. У 2006 р. його обсяг склав приблизно 900 млн. дол. США, а в 2007 р. збільшився до 1,5 млрд. дол. США. Структура в'їздного туризму була в 2010 році наступною (див. Табл. 3.1):



Таблиця 3.1

В'їзд іноземних громадян в Україну за метою поїздки, у 2010 році [20]

Кількість іноземних громадян, які вїхали в Україну, усього - 21203327
Із них - за метою поїздки:
службова, ділова, дипоматична	694557
туризм	1083015
приватна	19089067
навчання	67479
працевлаштування	14760
імміграція (постійне місце проживання)	48343
культурний та спортивний обмін, релігійна, інша	206106

Вкрай несприятливі внутрішні умови розвитку при порівняно слабких міжнародних позиціях економіки України примушують активно шукати нестандартні шляхи виходу з кризи, засоби формування по-справжньому міжнародно-конкурентноспроможної національної економіки (див. Табл. 3.2)

Таблиця 3.2

Основні напрями впливу кризи на туристичний ринок [51 с.140]

Сильні сторони	Слабкі сторони
1. Сприятливе геополітичне положення України. 2. Можливості для розвитку всіх видів туризму. 3. Щорічне зростання ринку. 4. Збільшення конкуренції туристичних операвторів. 5. Значний розвиток культури відпочинку українців.	1. Великі іноземні компанії не розглядають Україну як стратегічний ринок через його порівняно невеликий обсяг. 2. Повільні темпи зростання інвестицій у розвиток туризму. 3. Відсутність бюджетного фінансування важливих для розвитку туристичної і курортної сфер України заходів. 4. Низький рівень інформаційних технологій в Україні. 5. Значні труднощі для українців, пов'язані з отриманням візи. 6. Невідповідність між ціною і якістю українських туристичних послуг. 7. Залежність від економічної ситуації, погодних умов.
Можливості	Загрози
1. Прихід до України Європейських операторів, що призведе до зниження ціни та збільшення ємності ринку. 2. Інвестування в розширення туристичного бізнесу. 3. Розвиток різноманітних напрямів туризму(екстримальний, діловий, науковий, подієвий). 4. Розширення туристичних маршрутів під впливом зміни вподобань українців та втрати популярності масових напрямів. 5. Вдосконалення системи маркетингу в туристичній сфері, введення програм лояльності. 6. Вдосконалення інформаційної системи в туризмі.	1. Несприятлива економічна ситуація. 2. Збільшення ціни на туристичні послуги. 3. Зменшення варіантів для населення із середніми доходами. 4. Відмова від туристичного відпочинку.

Відповідно до проблем туристичного бізнесу України та їх загострення в умовах економічної кризи можна запропонувати деякі кроки для пожвавлення цієї сфери:

· вдосконалення нормативно-правової бази туристичної та курортно-рекреаційної галузі;

· створення стратегії розвитку курортів;

· створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток туристичної та курортно-рекреаційної інфраструктури;

· створення належних умов для розвитку іноземного та внутрішнього туризму, зокрема, через розвиток окремих туристичних центрів;

· сприяння розвитку готельного бізнесу, підвищення якості послуг, що надаються;

· належний облік туристичних ресурсів України, забезпечення їх раціонального використання та охорони;

· дослідження туристичного ринку, підготовка і поширення інформації про туристичні можливості України;

· представлення країни у міжнародних туристських організаціях і на міжнародних туристичних заходах;

· забезпечення стимулювання розвитку туризму в економічно депресивних регіонах, сприяння створенню робочих місць у туристичній сфері;

· забезпечення створення безпечних умов для туристичних подорожей та ін.

Отже, підсумовуючи все вищенаведене, можна з впевненістю стверджувати, що в галузі туризму проблемним сьогодні є неефективне та нераціональне використання відповідних ресурсів, сьогоднішній рівень розвитку туристичної індустрії не відповідає наявному потенціалу. Це є визначальним питанням, яке має диференційовану структуру, складаючись, в свою чергу, з ряду інших, більш конкретних питань. Так, до останніх можна віднести насамперед відсутність розвиненої інфраструктури, низьку якість обслуговування, відсутність якісної реклами та глибинної інформації про готелі, санаторії, тури по країні та послуги, які надаються, на світовому рівні, значний податковий тягар тощо [32, c. 411].

Серед головних чинників, що досі стримують розвиток туристичної індустрії в Україні можна виділити недостатній рівень розвитку мережі і об'єктів туристичної інфраструктури, їх невідповідність світовим стандартам. В той же час, подальший розвиток туризму в Україні потребує застосування нетрадиційних інноваційних підходів організації управління галуззю як на державному рівні, так і на рівні підприємства [33, c. 45-47].

Прийнято Програму розбудови туристичної інфраструктури за напрямками національної мережі міжнародних транспортних коридорів та основних транспортних магістралей у 2004-2010 роках, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2004 р. № 612. Першочерговими заходами по створенню транспортних коридорів визначені саме будівництво, реконструкція автомобільних доріг та облаштування їх туристичною інфраструктурою та іншими об'єктами сервісу [18].

Загальною метою проекту є облаштування національної мережі міжнародних транспортних коридорів сучасною туристичною інфраструктурою, сприяння створенню конкурентоспроможного національного туристичного продукту та забезпечення сталого розвитку національної мережі міжнародних транспортних коридорів. Активізація приватизаційних процесів та збільшення доходів громадян призведе до збільшення обсягів коштів, що витрачаються на відпочинок, і, як наслідок, збільшення кількості подорожей і поліпшення шляхової інфраструктури.

Якщо розглядати альтернативи, що існують сьогодні перед українським туризмом, то є лише два шляхи, тобто два сценарії подальшого перебігу подій: чи робити акцент на іноземного споживача чи реанімувати внутрішній туристичний процес.

Стратегічною метою розвитку туризму в Україні є створення конкурентоспроможного на внутрішньому та світовому ринках національного туристичного продукту, розширення внутрішнього та збільшення обсягів в'їздного туризму, забезпечення на цій основі комплексного розвитку курортних територій та туристичних центрів з урахуванням соціально-економічних інтересів їх населення, збереження та відновлення природних територій та історико-культурної спадщини. Це обумовлює необхідність активних цілеспрямованих дій, насамперед у контексті державної туристичної політики, що являє собою діяльність держави з розвитку туристичної індустрії і суб'єктів туристичного ринку, вдосконалення форм туристичного обслуговування громадян і зміцнення на їх основі свого політичного, економічного та соціального потенціалу. Вона повинна також враховувати накопичений досвід розвитку туризму у світі, що створює сприятливі умови доопрацювання та розроблення відповідної нормативно-правової бази туризму [34, c. 22-30].

Створення позитивного туристичного іміджу України шляхом здійснення комплексної рекламно-інформаційної кампанії, яка має включати:

· активізацію публікацій, як друкованих так і електронних, про унікальність української природи та культурну привабливість регіонів України;

· участь у професійних виставках на основних зарубіжних туристичних ринках для пропаганди національного туристичного потенціалу;

· розвиток ділового туризму шляхом проведення різноманітних конференцій, семінарів та інших ділових та наукових заходів, особливо всесвітніх.

Особливої уваги потребують природно-заповідні території України. Для раціонального використання їх потенціалу необхідно:

· ввести поняття «пропускної спроможності» - тобто для кожного туристичного центру необхідно визначити критичну чисельність відвідувачів і розмістити їх так, щоб вони не завдали шкоди культурним та природнім пам'яткам та могли вільно насолоджуватись перебуванням на території центру. Для цього необхідно розділити відвідувачів за часом відвідування;

· створити на території центру огорожі і зони, недоступні для туристів, пішохідні зони; будувати більш віддалені зони паркування та підвищувати плату за паркування; попереджувати про небажаність відвідувань у періоди максимального завантаження і т.п.;

· проводити пропаганду природоохоронних знань, екологічне виховання, використовуючи попередній інструктаж гідів та керівників туристичних груп та поширюючи відповідну літературу на території туристичного центру;

Наступним напрямом є створення регіональної системи підготовки та підвищення кваліфікації туристичних кадрів, враховуючи існуючу та потенційну потребу у фахівцях даного профілю. Зростання рівня освіти збільшує потяг людини до знань, зацікавленість іншою культурою викликає бажання подорожувати і отримувати нові враження [29, c. 275-276].

Слід підкреслити, що важливим елементом покращення образу України серед іноземних туристів є створення і утримання на належному рівні так званих малих елементів туристичної інфраструктури, які забезпечують чистоту міст, доріг, а особливо узбіч доріг та придорожніх паркінгів, відповідна кількість дороговказів до головних туристичних центрів (українською та англійською мовами) тощо. Також необхідним є проведення наукових досліджень з проблем розвитку туристичних послуг, видання наукових публікації тощо для привернення уваги науковців до розробки програм реалізації туристичного потенціалу України.

З погляду на законодавство, потрібно звернути увагу на можливість законодавчого введення на території певних регіонів (наприклад, південного узбережжя Криму, м. Кам'янець-Подільський тощо) спеціального режиму інвестиційної діяльності з метою залучення достатнього обсягу внутрішніх та зовнішніх інвестицій у розвиток туристичної індустрії на цих перспективних територіях. Успішний розвитку культурної сфери і туризму значною мірою залежить від інвестицій, а отже, від умов і клімату, щокраїна гарантує інвесторам. До перспективних інвесторів можна віднести, наприклад, представники численної української діаспори, оскільки в останні роки вони проявляють підвищену зацікавленість до української культури [61; 147].

В Україні сформовано правову базу, яка регулює вкладення іноземних інвестицій в усі сфери національної економіки, забезпечує можливості для їх ефективного використання та одержання прибутків. Іноземному інвестору

гарантовано вільний переказ отриманих прибутків, передбачено гарантії щодо неможливості націоналізації інвестицій та закріплено право на відшкодування заподіяних їм органам влади збитків.

Що стосується покращення інвестиційного клімату в галузі туризму, то Уряд схвалив Концепцію розвитку морського берегу Криму на 2006-2016 рр., якою передбачено щорічне залучення до 1 млрд. дол. США іноземних інвестицій. Якщо цей проект доведе свою ефективність, досвід буде запроваджено для інших туристичних регіонів України [18].

Впровадження інвестиційних потоків надасть змогу до більш тісної співпраці місцевої влади і реального бізнесу у вирішенні конкретних завдань по збереженню культурної спадщини, впровадження в практику діяльності музеїв, національних заповідників передової менеджерської практики, орієнтації для роботи в ринкових вимірах і координації діяльності з суб'єктами туристичної індустрії.

На сьогодні привабливими для інвестування є проекти, пропозиції щодо будівництва туристичних і спортивних гірськолижних трас, канатних доріг, спортивно-оздоровчих комплексів. Карпати - є тим регіоном України, який має всі можливості для розвитку гірськолижного спорту. Так, на сьогодні в Закарпатті працюють 57 гірськолижних трас. За обсягами інвестицій у розвиток туристичної інфраструктури Закарпатський регіон входить до п'ятірки найбільших регіонів країни. Ці надходження складають близько 290 млн. євро. Одним із таких проектів є будівництво гірськолижного центру «Полонина Руна», який передбачає залучення прямих інвестицій загальною сумою 90 млн. євро [35, c. 294].

Ще одним важливим інструментом державного впливу повинні стати ліцензування, сертифікація та стандартизація послуг сфери туризму. Це є дуже актуальним питанням, оскільки, наприклад, єдиною гарантією надійності турфірми для споживача зараз є її реклама або думки інших споживачів, що вже скористались її послугами, тому турфірми приділяють основну увагу своїй PR-кампанії, а не прагнуть покращити якість послуг, що вони надають. Цю проблему може вирішити саме введення стандартизації та сертифікації. Тут також не можна не згадати необхідність стандартизації готельних послуг в Україні, тому що ціна на них є надто високою порівняно з якістю наданих послуг. Для цього вкрай необхідно здійснити реконструкцію діючих готелів, привести рівень обслуговування в них до світових стандартів [18].

Важливими факторами, що впливатимуть у подальшому на розвиток ринку туризму, є демографічні зміни, матеріальний та соціальний стан населення, рівень освіти, тривалість відпустки, професійна зайнятість та багато інших чинників.

Поступове збільшення кількості працюючих, забезпечення більш високого доходу на кожного члена сім'ї, підвищення тривалості оплачуваної відпустки та гнучкість робочого часу поступово розширять такі сегменти туристичного ринку, як поїздки з метою відпочинку і в період відпусток, відвідування тематичних парків і культурних заходів, здійснення ділових поїздок, короткочасних подорожей і маршрутів вихідного дня тощо. Одним із найважливіших чинників, що впливає на розвиток як внутрішнього, так і міжнародного туризму, є добробут населення. Існує чіткий зв'язок між тенденцією розвитку туризму, загальним економічним розвитком і особистими доходами громадян. Туристичний ринок дуже відчутний до змін в економіці. За стабільних цін зростання особистого споживання на 2,5% збільшує витрати на туризм на 4%, а зростання особистого споживання на 5% - на 10% [7].

Щорічне збільшення доходів громадян України приведе до більш інтенсивної туристичної діяльності і, зокрема, до збільшення кількості споживачів з високими доходами. В майбутньому населення України буде характеризуватися як таке, що має підвищену якість життя. Відпочинок, подорожі, мистецтво, культура стануть основними елементами, які заповнять вільний час людини.

Впродовж останніх років надзвичайно гострою і нагальною залишається проблема оформлення віз громадянам України, які з метою туризму виїжджають за кордон, а також здійснення відповідної акредитації туристичних підприємств у консульствах іноземних держав в Україні [36, c. 30-31]. Важливим для розвитку туристичної індустрії є державне стимулювання внутрішнього та іноземного (в'їзного) туризму, в тому числі через удосконалення системи оподаткування, державне фінансування відновлення пам'яток архітектури, культури, історії України, державне сприяння просуванню на міжнародний ринок туристичного продукту України через міждержавні угоди та програми.

На місцеву владу потрібно покласти організацію приміських зон короткочасного відпочинку, створення нових рекреаційних зон загальнодержавного та місцевого значення, залучити приватний сектор, особливо у сільській місцевості, до рекреаційно-туристичного підприємництва. Потрібно якомога швидше вирішити такі питання, як:

· розроблення нормативно-правової бази з питань туризму, здійснення за участю Державного комітету України по туризму експертиз проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів у цій галузі;

· розроблення стандартів на послуги, що надаються туристам і екскурсантам;

· налагодження потужної реклами вітчизняного туристичного продукту;

· випуск високоякісного інформаційно-довідкового матеріалу;

· забезпечення регулярного проведення в Україні міжнародних і національних туристичних виставок, салонів, бірж, ярмарків, фестивалів, конкурсів тощо;

· створення сприятливих умов для збільшення туристичних потоків шляхом спрощення, згідно з міжнародною практикою, візових, митних і прикордонних формальностей;

· формування мережі туристичних представництв України за кордоном; підготовка кваліфікованих кадрів у сфері туризму [18].

Важливе значення для зростання ролі туризму в Україні є співробітництво з міжнародними організаціями. Продуктивний характер співробітництва України з ЮНВТО свідчить про визнання зростаючої ролі туристичного потенціалу нашої країни на світовому туристичному ринку, сприйняття нашої країни світовою спільнотою як великої європейської держави з багатими природно-рекреаційними та історико-культурними ресурсами, потужною туристичною інфраструктурою, що послідовно йде курсом демократичних реформ і має значні перспективи соціально-економічного розвитку.

Таким чином, комплексна реалізація поданих заходів, спрямованих на реалізацію туристичного потенціалу України, вимагає як державної підтримки, так і залучення приватного та іноземного капіталу в модернізацію інфраструктури туризму. Україна має великі, а головне реальні, перспективи розвитку туристичної галузі, тому вона може і повинна зайняти одне з чільних місць серед країн - світових туристичних лідерів.

Вище наведені аргументи засвідчують необхідність розробки Стратегії сталого розвитку туризму та курортів в Україні з подальшою конкретизацією дійового механізму її реалізації. Остаточний варіант проекту після широкого громадського обговорення набув структури, яка відповідає структурі документів такого типу. У ньому визначено мету, завдання та принципи, пріоритети, етапність і механізми реалізації Стратегії сталого розвитку туризму та курортів відповідно до ключових положень указу президента України «Про заходи щодо розвитку туризму і курортів України» від 21 лютого 2007 року. Проект Стратегії за основними методологічними підходами гармонізовано з аналогічними документами провідних туристичних країн світу (Польща, Туреччина, Італія, Іспанія), конкретизовано відповідно до умов і стану розвитку туризму в Україні. Ця робота потребує логічного продовження й розробки конкретних методик реалізації запропонованих механізмів. При цьому, всі плани, програми та проекти щодо розвитку туристичної індустрії повинні бути максимально зорієнтовані не тільки на створення належних умов для туристів, а й на забезпечення високого комфорту проживання корінних жителів регіону. Іншими словами, розвиток туристичної галузі треба розглядати як фактор стабілізації місцевих ринків праці та розширення зайнятості населення [37, c. 313].

3.2 Роль Євро-2012 в інтеграції України до міжнародного ринку туристських послуг

Сьогодні Україна швидко проникає у сферу міжнародного туризму і прагне заволодіти якомога більшою часткою доходів у туристичному бізнесі. Приклад розвинутих країн демонструє можливість отримання значних доходів від участі у міжнародних туристичних відносинах. Проте участь в них України потребує глибокої наукової оцінки, передусім, розгляду доцільності такої участі та її можливості. Розширення міжнародних зв`язків відкриває нові шляхи для просування національного туристичного продукту на світовому ринку, залучення до світового інформаційного простору, передового досвіду організації туристичної діяльності.

Україна відкрита і для міжнародного туристичного співробітництва, яке повною мірою віддзеркалює загальноєвропейські інтеграційні політичні та соціально-економічні процеси, враховує основні загальнонаціональні пріоритети. Виходячи з національних інтересів, міжнародна туристична політика України багатовекторна, реалізується на засадах економічної доцільності та взаємовигідної співпраці з конкретною країною або регіоном, враховує особливості певного туристичного ринку. Безумовною складовою міжнародних зв`язків є розвиток інституційного співробітництва. Через безпосередню участі у діяльності світових і міжнародних структур усіх рівнів практично реалізуються договірні відносини, активізується входження України в світовий туристичний простір. Можливості використання організаційно-фінансових механізмів міжнародних органів для підвищення економічної ефективності національної туристичної галузі важко переоцінити [38, c. 8].

Серед багатьох подій, очікуваних в Україні найближчими роками, дедалі більшої значимості та популярності набуває фінал чемпіонату Європи з футболу 2012 року. Євро-2012 і підготовка до нього є предметом обговорення в політичних та урядових колах, у середовищі спортсменів та уболівальників і в засобах масового зв'язку . Підготовка до "Євро-2012" - це насправді не тільки нагода показати всьому світові свою гостинність. Це шанс для українського туризму стати більш європейським.

Перспектива проведення європейського чемпіонату є черговим підтвердженням того, що Україну все ж таки сприймають у світі як європейську державу, здатну за п'ять років здійснити економічний ривок. Реалізація футбольного проекту відкриє перед Україною широкі можливості для залучення значних інвестицій на розбудову інфраструктури, допоможе прокласти сучасні автомобільні траси, які врешті-решт чи не вперше поєднають Схід і Захід країни (як, наприклад, автомобільна дорога Львів-Луганськ), побудувати європейського рівня готелі. 25 квітня 2007 був оприлюднений Указ Президента України від 24 квітня "Про заходи щодо забезпечення підготовки та проведення в Україні фінального турніру чемпіонату Європи 2012 року з футболу", яким під егідою Президента створено організаційний комітет з підготовки та проведення в Україні фінального турніру чемпіонату Європи 2012 року з футболу [18].

Така увага є закономірною, адже підготовка до проведення фіналу зачіпає практично всі сфери нашого суспільства. Це стосується і подальшого розвитку туризму в Україні.

Очевидно, що проведення в країні ігор такого масштабу означає перебування в Україні значного числа приїжджих -- спортсменів, спеціалістів та уболівальників, словом, туристів із різних країн світу. Це справді чудовий шанс і унікальна нагода ознайомити гостей чемпіонату не лише зі стадіонами та матчами, готелями та ресторанами, а й показати їм красу нашої природи, пам'ятки історії та архітектури, нарешті, просто дати можливість відчути тепло і гостинність українського народу.

Саме цей бік майбутнього чемпіонату є навіть важливішим, ніж майбутні спортивні та фінансові результати. Це шанс відкрити Україну Європі і світу, зробити її вже в недалекому майбутньому привабливою туристичною державою, значно збільшити турпотоки з інших країн.

Враховуючи нинішній стан туризму в Україні, для досягнення поставленої мети необхідно в короткі строки вирішити досить складні проблеми. Сучасна туристична індустрія -- дуже складна й багатогранна економічна система. Туризм не тільки прямо чи опосередковано охоплює більшість галузей економіки, у тому числі промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, страхування, зв'язок, торгівлю, громадське харчування, житлово-комунальне господарство, сферу побутових послуг, культуру, мистецтво, а й стимулює їхній розвиток. Туризм може і повинен стати одним із найефективніших засобів отримання прибутку, стимулювання ринкових відносин, активного впливу на зайнятість населення. Крім економічного, важливим є і політичний аспект впливу туризму, оскільки імідж країни на світовій арені залежить і від вражень туристів, які її відвідали. Значну роль туризм відіграє також у питаннях охорони здоров'я та духовної культури населення [40, c. 5-26].

Основою туристичної індустрії є насамперед туристична інфраструктура і турпослуги. Не секрет, що нинішній стан інфраструктури не задовольняє ні українських, ні іноземних туристів, а рівень сервісу і якості надаваних послуг робить нас іноді просто неконкурентоспроможними. Стан транспортної інфраструктури більшості рекреаційних територій характеризується низьким рівнем розвитку єдиної транспортної мережі, пришляхового сервісу та інформаційного облаштування, незадовільним станом дорожнього покриття та безпеки дорожнього руху. У частині залізничного сполучення -- зношеністю значної частини рухомого складу, високою вартістю проїзних квитків.

У контексті підготовки до чемпіонату Європи, у процесі розробки різних турів та екскурсійних програм необхідно приділити серйозну увагу стану туристичних ресурсів, насамперед пам'яток природи, історії та архітектури, об'єктів екскурсійного показу. На сьогодні близько 70 відсотків об'єктів культурної спадщини України перебувають у незадовільному стані, а кожен десятий об'єкт -- в аварійному і потребує реставрації або реконструкції [41, c. 8-15].

Враховуючи, що історико-культурна спадщина та унікальні пам'ятки природи викликають величезний інтерес вітчизняних і іноземних туристів, ми повинні активно використовувати наявний потенціал і розробити ефективну модель створення туристичної інфраструктури в історико-культурних та природних заповідниках. Безумовно, для вирішення всіх окреслених проблем необхідне значне бюджетне фінансування. Поряд із цим, і на державному, і на регіональному рівні слід продовжувати роботу над залученням інвестицій у створення сучасної курортної та туристичної інфраструктури [42, c. 127-130].

Крім активізації транскордонного співробітництва, потенційно найбільший ефект щодо розвитку вітчизняного підприємництва в результаті проведення Чемпіонату Європи з футболу варто очікувати у таких видах економічної діяльності, як готельний та ресторанний бізнес, туризм, транспорт та зв'язок. Відповідно, в Україні необхідно реалізувати заходи, спрямовані на стимулювання розвитку готельного господарства, туризму, посилення фінансового забезпечення організації проведення чемпіонату, а також детінізацію цього процесу [43].

Використання перерахованих рекомендацій щодо організації Чемпіонату Європи з футболу дозволить не лише підняти авторитет України в світі, але й вплинути на конкурентоспроможність українського туристичного продукту на світовому ринку туристичних послуг [43].

Президент України Віктор Янукович 2 квітня 2010 року підписав Указ про створення Комітету з підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу.

Глава держави очолив цей Комітет та Указом призначив його Секретаріат і склад. Цим же указом Віктор Янукович ліквідував Координаційну раду з підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи з футболу 2012 року.

З метою належної підготовки та проведення УЄФА ЄВРО 2012™, Польською та Українською футбольними асоціаціями на прохання УЄФА створено дві самостійні структури - Місцеві організаційні комітети (МОК) «ЄВРО 2012 Польща» та «ЄВРО 2012 Україна».

У рамках підготовки до турніру Місцевий організаційний комітет «ЄВРО 2012 Україна» спільно з УЄФА реалізує 57 проектів різних напрямів, з-поміж яких - співпраця з приймаючими містами, управління стадіонами та аеропортами під час проведення турніру, організація транспорту, безпека та правопорядок в офіційних місцях турніру, організація роботи волонтерів, технічне обслуговування, програми сталого розвитку, організація офіційних церемоній, передтурнірні заходи, а також промоція самого турніру.

На засіданні Кабінету Міністрів України 7 квітня 2010 р. ухвалено рішення про створення Національного агентства з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012-го року з футболу як центрального органу виконавчої влади із спеціальним статусом.

Агентство діє під патронатом Віце-прем'єр-міністра - Міністра інфраструктури України Бориса Колеснікова. У ньому працюють фахівці з різних галузей економіки, які відповідають за питання підготовки національної інфраструктури до Євро-2012.

Замість Координаційного бюро, яке було ліквідовано, в структурі Секретаріату Кабінету Міністрів України створено управління з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012-го року з футболу.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України Головою Національного агентства з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу призначено Ковалевського Володимира Георгійовича.

15 вересня 2010 року Кабінет Міністрів України прийняв рішення про перейменування Національного агентства з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу на Національне агентство з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу та реалізації інфраструктурних проектів (Укрєвроінфрапроект).

Відповідну постанову № 871 було прийнято на засіданні Уряду 15 вересня 2010 року, якою внесені зміни до постанови КМУ від 7 квітня 2010 р. №298.

Окрім зміни назви змінюються й завдання агентства. Зокрема, Уряд поклав на Нацагентство з Євро-2012 ще й функції з підготовки і реалізації інших інфраструктурних проектів бюджетних призначень. У п.3 документу йдеться: «Міністерству фінансів вирішити питання щодо передачі до Національного агентства з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу та реалізації інфраструктурних проектів бюджетних призначень, передбачених у Державному бюджеті України на 2010 рік для Національного агентства України з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу»[58].

28 березня 2008 року підписано Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Польща про співробітництво під час організації фінального турніру Чемпіонату Європи з футболу УЄФА ЄВРО 2012. Угода затверджена Україною 23 липня 2008 року, набувши чинності з 13.08.2008 р. Як зазначалося в тексті Угоди, Кабінет Міністрів України і Уряд Республіки Польща, беручи до уваги, що фінальний турнір Чемпіонату Європи з футболу УЄФА ЄВРО 2012, який має відбутися на території держав Сторін, є подією суспільно вагомою, загальнонаціональною, а також те, що він має для обох держав суттєве політичне, економічне й іміджеве значення, прагнучи створити належні умови для проведення ЄВРО 2012, враховуючи положення Договору між Україною і Республікою Польща про добросусідство, дружні відносини і співробітництво, укладеного у Варшаві 18 травня 1992 року, домовились, зокрема, про наступне:

1. Сторони сприятимуть розвитку взаємовигідного співробітництва з метою належної підготовки і проведення ЄВРО 2012 у відповідності з законодавством держав Сторін.

2. Співробітництво, що буде реалізовуватися в рамках цієї Угоди, буде спрямоване на:

1) забезпечення відповідної організаційної взаємодії між Сторонами,

2) поліпшення умов переміщення осіб, транспортних засобів, вантажів, товарів та іншого майна через кордон між державами Сторін на час підготовки та проведення ЄВРО 2012,

3) розбудову на потреби ЄВРО 2012 спортивної, готельної, транспортної, телекомунікаційної та митної інфраструктури,

4) забезпечення безпеки, належної інфраструктури, необхідної для успішного проведення ЄВРО 2012,

5) інтенсифікацію суспільно-культурного співробітництва,

6) зміцнення співробітництва між містами-господарями ЄВРО 2012 держав Сторін. Статтею 2 цієї Угоди було започатковано утворення Українсько-Польського Комітету у справах підготовки та проведення ЄВРО 2012, а також у рамках Комітету постійних міжнародних робочих груп, для забезпечення організаційної взаємодії між Сторонами.

Сторони призначили відповідальними за виконання положень цієї Угоди та координуючими діяльність в рамках цієї Угоди такі уповноважені органи держав Сторін: - від Кабінету Міністрів України - Національне агентство України з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, - від Уряду Республіки Польща - Міністерство спорту і туризму Республіки Польща.

Перше засідання Українсько-Польського Комітету у справах підготовки та проведення ЄВРО 2012 відбулося 14 липня у Варшаві. Друге - 19 вересня 2008 року в Києві за участю Прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко та Голови Ради Міністрів Республіки Польща Дональда Туска.

Чергове засідання українсько-польського Комітету у справах підготовки до чемпіонату Європи 2012 року з футболу відбулося 30 версня 2010 року у Варшаві під головуванням Прем'єр-міністра України Миколи Азарова та Голови Ради Міністрів Республіки Польща Дональда Туска. У ході його роботи за присутності керівників урядів України та Польщі Віце-прем'єр-міністр України з питань Євро-2012 Борис Колесніков та Міністр спорту і туризму Республіки Польща Адам Герш підписали Дорожню карту з підготовки України та Польщі до Євро-2012. Дорожня карта передбачає організацію безперервного та вільного руху між двома країнами, створення спільних митних та прикордонних переходів. Крім цього, документом передбачено розбудову транспортної інфраструктури обох країн, стадіонів і вирішення питання безпеки та медичного обслуговування при проведенні футбольного чемпіонату. Виступаючи перед присутніми, Віце-прем'єр-міністр України Борис Колесніков, зазначив, що повністю поділяє думку польських колег, які виступали на засіданні комітету, і переконаний в тому, що «успіх неминучий у підготовці двох країн до Євро-2012». Віце-прем'єр-міністр поінформував присутніх про темпи підготовки інфраструктурних об'єктів України до чемпіонату. Борис Колесніков наголосив на тому, що у Львові успішно відбувається будівництво стадіону та аеропорту, увійшло у графік будівництво столичного Національного спортивного комплексу «Олімпійський». Борис Колесніков також наголосив на тому, що Україна успішно продовжує і підготовку транспортної інфраструктури. За його словами, у березні 2011 року розпочнеться будівництво швидкісної автомобільної дороги Львів-Краковець, яка з'єднає митний автоперехід «Краковець» на українсько-польському кордоні і Львів зі створенням північного обходу міста і виходом на існуючу автомагістраль Київ-Львів-Чоп. Крім цього, Віце-прем'єр-міністр повідомив, що на зустрічі з Віце-прем'єр-міністром, Міністром економіки Республіки Польща Вальдемаром Павляком було домовлено провести 20 жовтня у Львові спеціальне українсько-польське спільне засідання, присвячене розбудові прикордонних переходів на кордоні двох держав. Колесніков наголосив, що необхідно побудувати стільки пунктів переходу і так їх облаштувати, щоб громадянам України та Польщі та усім вболівальникам було зручно перетинати кордон. Зі свого боку Голова Ради Міністрів Республіки Польща Дональд Туск заявив, що польська сторона позитивно вражена тим прискоренням темпів будівництва та підготовки до Євро-2012 [58].

7 квітня Віце-прем'єр - Міністр інфраструктури України Борис Колесніков, під час круглого столу «Перспективи розвитку туристичного бізнесу України», поставив завдання уряду спільно з лідерами турбізнесу розробити туристичні тури в Україну, а також подати механізми щодо запуску такої пропозиції на території провідних країн світу.

Він також додав, що туристичні функціонери мають також визначитися з 5-6-ма заходами світового рівня, які держава підтримуватиме фінансово.

В свою чергу, Віце-прем'єр акцентував, що Уряд забезпечить рекламу для українського туризму, але вітчизняні туроператори натомість мають створити якісну та доступну пропозицію.

14 квітня, в Москві під час дев'ятого засідання підкомісії з питань транспорту комітету з питань економічної співпраці російсько-української Міждержавної комісії були підняті питання покращення транспортного сполучення між країнами напередодні проведення в Україні Євро-2012.

Віце-прем'єр-міністр - Міністр інфраструктури України Борис Колесніков обговорив зі своїм колегою, Міністром транспорту Росії Ігорем Левітаном, питання покращення доріг та ситуації у прикордонних пунктах між країнами, а також питання покращення сполучення між країнами.

Зокрема кількість регулярних авіарейсів між країнами збільшиться з 70 до 100. Відповідних домовленостей було досягнуто сьогодні в Москві. За словами Бориса Колеснікова, вийти на такий показник, можна буде у червні-липні цього року. Проте збільшення регулярних рейсів на 30 - не межа, адже потенціал у цьому напрямку величезний.

Віце-прем'єр-міністр - Міністр інфраструктури Борис Колесніков під час Національного семінару журналістів регіональних ЗМІ 24 квітня 2011 року заявив, що Україна повністю вкладається в графіки підготовки основних інфраструктурних об'єктів, необхідних для проведення в нашій країні чемпіонату Європи з футболу 2012 року.