Системне дослідження особливостей інтеграції туристського комплексу України в міжнародний ринок туристичних послуг

Аналізуючи ситуацію з підготовкою аеропортів в Україні, Борис Колесніков зазначив, що терміни теж будуть витримані. Так, аеропорт «Бориспіль» після Євро-2012 матиме два головні термінали, які планується здати в експлуатацію в грудні поточного року: термінал «D», який зможе приймати 12 млн. пасажирів в рік, що в два рази перевищує сьогоднішній пасажиропотік в Борисполі, а також термінал «F», який після чемпіонату 2012 року буде переданий для виконання бюджетних перевезень і чартерних рейсів.

За словами Бориса Колеснікова, майже всі реставраційні роботи у львівському аеропорту виконані і зараз проводяться внутрішні роботи.

Віце-прем'єр-міністр зазначив, що донецький аеропорт є другим за площею в Україні. Він може приймати будь-які існуючі в світі літаки. Нині на об'єкті закінчується будівництво нової злітно-посадкової смуги - вона буде здана в експлуатацію в липні 2011 року. До кінця року буде відкритий і термінал аеропорту. Згідно з графіком ведуться роботи і в харківському аеропорту[58].

3.3 Аналіз потенціалу та пріоритетних напрямів розвитку туристського комплексу України в контексті Євроінтеграції

Туристичний бізнес можна справедливо вважати бізнесом ХХІ століття, тому що він є одним з найбільш динамічних і прибуткових серед усіх галузей світового господарства. За даними статистики Всесвітньої організації туризму, на туризм припадає 10% валового світового продукту, 7% загального обсягу інвестицій, 5% усіх податкових надходжень. Туристична діяльність безпосередньо впливає на близько 40 галузей економіки і 10-15% працездатного населення будь-якої країни: це ціла галузь, яка об'єднує навколо себе багато супутніх галузей, таких як пасажирські перевезення (авіа, авто та морські), сфера побутових послуг (готелі, ресторани, пральні, розважальні заклади тощо), сувеніри та багато інших. Тому пошук передумов зростання туристичної індустрії є актуальною проблемою.

У ХХІ столітті ЮНВТО прогнозує справжный бум подорожей, однак час, який люди зможуть виділяти на свій відпочинок скоротиться, особливо на основних ринках-постачальниках туристів. За дослідженням ЮНВТО, мандрівники ХХІ століття будуть «багаті на гроші, але бідні на час». Отже, вони шукатимуть туристського продукту, який даватиме максимальне задоволення за мінімальний час. Процвітатимуть тематичні парки і круїзні подорожі, оскільки люди зможуть відвідати кілька місць за короткий термін. Стануть популярними короткі відпустки і поїздки на вихідні, а основна відпустка року в багатьох людей буде скорорчуватися [46, с. 11].

Нині туризм у світовій системі господарства займає провідні позиції. Він є невід'ємною складовою розвитку світового ринку. За оцінками Всесвітньої туристичної організації, ще наприкінці 2000 року туризм зайняв перше місце серед галузей світового господарського комплексу за обсягом експорту товарів і послу. У сфері міжнародного туристичного обміну річний оборот склав понад 2 трлн. дол.США. Якщо зробити стислий огляд розвитку туризму як галузі світового господарства за останні 10 років, то основні висновки будуть такими:

· спостерігається постійне збільшення доходів від туризму;

· стрімке зростання кількості туристів;

· зростання значущості туристичної галзі у світовій торгівлі;

· подальший розвиток туристської інфраструктури;

· створення нових робочих місць.

Особливо чітко постає актуальність цього питання для України, яка являє собою унікальний комплекс історичних, культурних та природних пам'яток і має значні рекреаційні можливості, що сформувались завдяки географічному положенню та історичному розвитку нашої держави. Важливою особливістю туристичного потенціалу нашої країни також є те, що Україна поєднує в собі красу степової та лісної природних зон, а також гірські пейзажі. Окремі її регіони є дуже привабливими для туристів, зокрема для іноземних. Про це свідчить динаміка відвідання України іноземними туристами, кількість яких збільшилась у 4 рази за останні 7 років.

Прийняті останніми роками керівні документи на різних рівнях управління у сфері туризму визначають два головні напрями і, відповідно, цілі розвитку туристичної галузі в Україні: по-перше - становлення туризму як високорентабельної галузі економіки; по-друге - формування конкурентоспроможного на світовому ринку туристичного продукту України.

За першим напрямом документами передбачено вживання заходів з упровадження ефективних методів управління та механізмів фінансово-економічного регулювання, стимулювання підприємницької та інвестиційної діяльності, створення нових робочих місць. У результаті очікується збільшення частки туристичної галузі у ВВП та надходжень від туристичної діяльності до державного та місцевих бюджетів. Другий напрям - популяризація національного туристичного продукту, досягнення світових стандартів у наданні туристичних послуг, а також спрощення процедур, зокрема, митних, візових тощо, під час їх отримання іноземними туристами. Це сприятиме активізації участі України в міжнародному поділі праці, очікується також, що вона посяде провідні позиції на світовому ринку туристичних послуг.

Однак усебічний аналіз цих документів показує, що туризму в життєдіяльності суспільства відведено дещо обмежену роль, увага зосереджується переважно на економічній та зовнішньоекономічній його компонентах. Адже туризм, на нашу думку, виконуватиме позитивну роль у соціально-економічному зміцненні країни лише за умови його поступового та паралельного розвитку з іншими сферами суспільного життя, туризм може бути не лише чинником економічного зростання і виходу країни на світовий туристичний ринок, а й засобом усебічної інтеграції у світовий економічний простір на засадах реалізації його комунікативно-інтеграційної складової.

Водночас туризм є галуззю, надзвичайно залежною від низки опосередкованих чинників - внутрішньополітичної ситуації в країні відвідання та сусідніх країнах, економічної та політичної ситуації в країнах - «постачальниках» туристів (за даними ЮНВТО, міжнародним туризмом охоплено лише 7% населення Землі, переважно це громадяни найрозвинутіших країн світу з високим рівнем доходів), змін кліматичних умов та природних катаклізмів. Ці обставини роблять економіку держав з незбалансовано розвиненим туризмом надзвичайно уразливою. Імовірною є загроза надмірного антропогенного навантаження на природно-ресурсний потенціал країни і його поступового виснаження, нівелювання національно-культурної самобутності і насамкінець втрати конкурентних переваг країни на світовому ринку туристичних послуг [49, c. 287-293].

Саме тому у світі активно поширюється рух за сталий розвиток узагалі і сталий розвиток туризму зокрема. За визначенням ЮНВТО сталий туризм - це такий напрям розвитку туризму, який дає можливість задовольняти потреби туристів нині та в майбутньому із зважанням на інтереси регіону, що їх приймає. До того ж управління усіма наявними в країні ресурсами має здійснюватися у такий спосіб, щоб економічні, соціальні та естетичні потреби задовольнялися без порушення культурної та екологічної цілісності, а біологічному різноманіттю та системам життєзабезпечення не було завдано шкоди [18].

Зважаючи на євроінтеграційні устремління України, державна політика у сфері туризму, на наше переконання, мала б бути скоригована згідно з документами ЮНВТО, а також прийнятими на їх основі рекомендаціями Ради Європи з питань сталого розвитку туризму, серед яких: «Генеральний курс для сталого і екологічно-безпечного розвитку туризму», «Політика сталого туризму на природоохоронних територіях», «Політика розвитку сталого та екологічно безпечного туризму на прибережних територіях». Прийняття світових та європейських стандартів розвитку туризму сприяло б не тільки соціально-економічному зростанню України, а й створенню передумов для сприйняття її світовим співтовариством як рівноправного партнера.

Розвиток туристичної та курортної галузей впродовж останніх п'яти років характеризується позитивною та сталою динамікою, але характерною особливістю 2010 року стала світова економічна криза. У зв'язку з цим обсяг потоку туристів із зарубіжжя в 2009 році зменшився на 21% порівняно з аналогічним періодом 2008 року. Обсяг виїзного туристичного потоку майже залишився на тому ж рівні, падіння становить лише 2,7% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Обсяги внутрішнього організованого туризму зменшились на 4%. Враховуючи економічну кризу це не є значним падінням, до того ж багато українців в зв'язку з зниженням доходів та зростанням курсів долару та євро стали відпочивати в Україні. Значне збільшення (на 16%) спостерігається у західному регіоні країни. Станом на 01.01.2010 р. нараховувалося 6,5 тис суб'єктів туристичної діяльності, при цьому фактично надавали послуги 4,1тис. підприємств [51, c.54-60].

Протягом 2010 року було забезпечено реалізацію державної політики в туристичній та курортній сферах за такими напрямками.

· Реалізація Стратегії розвитку туризму і курортів;

· Підготовка туристичної та готельної індустрії до проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи з футболу 2012 року;

· Інформаційно-рекламна діяльність;

· Сфера діяльності курортів.

Одним з основних напрямків роботи Держтуризмкурортів залишається розбудова договірно-правової бази зовнішніх зносин, насамперед з країнами, що є для України генеруючими туристичними ринками. Також Держтуризмкурортів розроблено проекти міжурядових і міжвідомчих угод про співробітництво в галузі туризму з понад 15 країнами світу, в тому числі з Андоррою, Аргентиною, Гвінеєю, Індонезією, Іспанією, Мадагаскаром, ОАЕ, Румунією, Сан-Марино, Саудівською Аравією, Словенією, Тунісом, Філіппінами, Францією, Шрі-Ланкою, Японією, що є для України перспективними туристичними ринками, ведеться переговорний процес з їх укладання [18].

Співробітництво на двосторонньому рівні розбудовується, насамперед, через проведення на щорічній основі засідань 14 міжвідомчих робочих груп по туризму та участь у роботі 68 міжурядових комісій, особливо з країнами, з якими створено правову базу співробітництва, а також реалізацію понад 10 міждержавних, міжурядових і міжвідомчих програм і протоколів довгострокового та середньострокового співробітництва в частині туризму.

Особлива увага приділяється забезпеченню Дійсного членства України у Всесвітній туристській організації (ЮНВТО), участі у роботі статутних органів ЮНВТО - Генеральної асамблеї, Виконавчої ради та Регіональної комісії для Європи, інших заходах Організації - всесвітніх туристичних самітах, форумах, конгресах, засіданнях, семінарах, конференціях, практикумах, виставках, що відбувалися в країнах світу та були проведені в Україні, а також сплати разом з МЗС щорічних членських внесків до бюджету ЮНВТО.

Багатостороннє співробітництво України розвивається в межах Ради по туризму Співдружності Незалежних Держав (СНД), а також Робочих груп по туризму Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС), Центральноєвропейської ініціативи (ЦЄІ), ГУАМ [18].

Активізація міжнародного співробітництва у розвитку іноземного туризму, посилення його комунікаційних функцій та формування позитивного іміджу України може здійснюватися як на рівні держави, так і шляхом участі в роботі відповідних міжнародних організацій. Укладення міжурядових угод і угод між спеціалізованим національним й іноземними органами управління туризмом про співробітництво у сфері туризму (на сьогодні такі угоди укладено з 28 країнами і готується низка нових), зокрема опрацювання питань про можливість розширення застосування безвізового режиму за обміну туристичними групами, є чинником інтенсифікації двосторонніх відносин та поглиблення інтеграції передусім на субрегіональному рівні. Співпраця з міжнародними організаціями, зокрема над створенням і просуванням на світовому ринку спільних туристичних продуктів, є вагомим чинником інтеграції України у світовий простір, а також євроінтеграції [60, c. 41-43].

Розвиток спільного інформаційного простору, створення централізованих туристичних банків даних, технічна та технологічна кооперація, проведення спільних досліджень ринку і маркетингових заходів, вироблення та впровадження стандартів якості туристичних послуг, вирішення комплексу питань, пов`язаних зі спрощенням туристичних пересувань, прикордонних і митних формальностей, лібералізацією торгівлі туристичними послугами, забезпеченням безпеки туристів, узгодження законодавчої бази, здійснення спільних навчальних і стажувальних програм з метою формування високопрофесійних туристичних фахівців, розбудова інфраструктури туризму, в тому числі облаштування мережі міжнародних транспортних коридорів, розвиток курортів, залучення інвесторів, фондових структур, приватного сектора у туристичну індустрію тощо [62, c. 5].

До сильних сторін українського сектора туризму слід віднести:

· багату і різноманітну культуру, мистецтво, фольклор, пам'ятки, цікаві та різноманітні краєвиди;

· традиційну українську гостинність i доброзичливість по відношенню до туристів;

· українську діаспору, яка прагне відвідати країну свого походження чи своїх предків;

· теплий клімат, особливо в південній частині країни та великий потенціал для розвитку активних видів відпочинку.

Слабких сторін українського сектора туризму, на жаль, виявилося значно більше:

· відсутність позитивного образу України як країни туристичних подорожей;

· поганий стан природного середовища, жахливий стан доріг та слабкий рівень автосервісу, низький рівень безпеки;

· розповсюджене хабарництво і вимагання оплати, наприклад, митними службами та міліцією;

· низький стандарт фондів розміщення, нестача дво- і три-зіркових готелів європейського стандарту, недостатній розвиток інфраструктури та загальнодоступної рекреаційної бази;

· слабка транспортна доступність, все ще недостатня кількість контрольно-пропускних пунктів через кордон, що значно утруднює в'їзд до України та виїзд з неї, відбиваючи у туристів бажання їхати в цьому напрямку;

· надто довга та дріб'язкова процедура на контрольно-пропускних пунктах;

· порівняно висока вартість перебування при низькому рівні послуг;

· слабке знання населенням іноземних мов, що стосується також працівників туристичної галузі;

· поганий гігієнічний стан та порядок на туристських та атрактивних об?єктах;

· незручний режим роботи музейних об'єктів та торгових точок, погане і повільне обслуговування в ресторанах;

· недостатність реклами українських туристичних ресурсів у Європі та у світі.

Запропонована оцінка стану туристичної інфраструктури і туристичного ринку дозволяє вказати напрямки розвитку і стратегії вдосконалення українського туристичного продукту для в?їзного туризму [18]. Найважливіші стратегічні цілі, що стоять перед українським туризмом, є такими:

· пристосування українських норм та законів до стандартів країн Західної Європи, особливо у сфері міжнародних торговельних угод, діяльності господарських структур, які надають послуги в сфері туризму;

· збільшення транспортної доступності та поліпшення забезпечення послугами телефонного зв'язку;

· розширення реклами українського туристичного продукту на закордонних ринках одночасно з організацією спеціального урядового агентства;

· розвиток міжнародного співробітництва разом з регіональним прикордонним співробітництвом в рамках надання послуг туристам;

· покращення безпеки туристів та подорожуючих;

· діяльність, спрямована на охорону середовища, особливо на територіях, що мають велике значення для розвитку туризму;

· проведення активної політики заохочення зарубіжних інвестицій в туристичне господарство України;

· проведення комерціалізації шляхом реструктуризації і трансформації форм власності тієї частини соціальної та спеціальної бази, яка може надавати послуги на туристичному ринку;

· підтримка регіонального розвитку на територіях, привабливих з точки зору туризму і господарської діяльності в туризмі та супутних галузях;

· організація наукових досліджень та підтримка освіти в галузі туризму згідно з потребами ринку, з урахуванням міжнародного досвіду.

Розвиток державного туристичного продукту вимагає таких заходів:

· розробки стратегії розвитку туристичного продукту;

· збільшення його конкурентоспроможності на закордонних ринках;

· впровадження податкових пільг для інвестицій, пов'язаних з розвитком рекреаційної бази;

· включення до туристичної пропозиції імпрез культурного, спортивного, рекреаційного, наукового, торговельного спрямування;

· впровадження до внутрішнього та іноземного туризму пропозицій кваліфікованого та спеціалізованого туризму (наприклад, мисливство, рибальство, вітрильний спорт та ін.);

· постійного моніторингу туристичних явищ в загальнодержавному та регіональному масштабах з метою ліквідації бар'єрів та обмежень в розвитку;

· проведення систематичних маркетингових досліджень закордонних ринків.

Нині Україна розвиває міжнародне туристичне співробітництво у рамках ЮНВТО, СНД, організації Чорноморського економічного співробітництва, Центрально-Європейської ініціативи, співпрацює з Європейським Союзом, Радою Європи, Радою держав Балтійського моря, ГУАМ і т.д. Його стратегічною метою є створення єдиного туристичного простору як зони вільної торгівлі туристичними послугами та свободи туристичного руху; ефективне використання туристично-рекреаційного потенціалу для інтенсифікації туристичних потоків; розробка спільного конкурентоспроможного туристичного продукту країн-учасниць, спільне просування турпродукту на міжнародному ринку; підвищення економічної ефективності туризму як передумови соціально-економічного розвитку країн та активізації цивілізаційно-комунікаційних зв'язків.

Висновки розділу 3

Отже, однією з найсуттєвіших тенденцій світового розвитку другої половини ХХ - початку ХХІ століть стало глобальне розширення сфери туризму. Це зумовлено інтенсивним збагаченням спектра вітальних, культурних і духовних потреб сучасної людини, поглибленням багатоаспектної взаємодії соціумів, універсалізацією та глобалізацією системи економічних, політичних, культурних і комунікативних зв'язків. За наявності багатьох глобалізаційних факторів, туризм відноситься до таких чинників, котрі мають значний потенціал для гуманізації відносин між індивідами, народами, країнами та групами країн.

Створюючи нові робочі місця, розвиваючи не тільки об'єкти рекреаційної індустрії, але й суміжні з нею галузі, сприяючи охороні природних, історико-культурних пам'яток, а також взаємопроникненню культур, взаєморозумінню та толерантності між представниками різних соціумів, самовдосконаленню та самореалізації особистостей, встановленню людиномірних довірливих відносин, туризм виконує на планеті не лише рекреаційну, але і важливу гуманізуючу й інтегруючу функцію, формуючи певні фундаментальні засади глобальної солідарності.

Результати вивчення ступеню інтеграції України в міжнардоний ринок туристських послуг свідчать про те, що в результаті активної державної політики та узгоджених дій усіх органів державної та місцевої влади з розвитку туризму, зокрема сприйняття міжнародного туризму як засобу інтеграції у світовий та європейський простір, а також як форми розвитку інтеграційних комунікацій туризм стане потужною індустрією. Вона буде джерелом значних і стабільних надходжень до бюджетів, сприятиме розвитку суміжних галузей та регіонів відвідання, відповідно й сталому розвитку цих регіонів та країни в цілому, а також підвищенню іміджу України у світі. Адже, саме від того, яким шляхом піде зараз розвиток туристичної галузі, зокрема, залежить все її майбутнє та майбутнє економіки, а, отже, і життя України в цілому.



ВИСНОВКИ

Міжнародний туризм є одною з форм зовнішньоекономічних відносин України. Міжнародний туризм - фактор, котрий сприяє покращенню взаємопорозуміння між державами і народами, важливим засобом укріплення миру і дружби, активним стимулятором розвитку зовнішньоекономічних, торгових і культурних відносин. При цьому важливо відмітити, що в структурі зовнішньоекономічних відносин України відбуваються глибокі зміни співвідношення можливостей загальнодержавного і регіонального рівнів зовнішньоекономічної динаміки. Сьогоднішня наявна політична і соціально-економічна нестабільність у країні протидіє розгортанню світогосподарських зв'язків на загальнодержавному рівні та в той же час зумовлює необхідність більш активної зовнішньополітичної діяльності регіонів.

Активізація міжнародного співробітництва у розвитку іноземного туризму, посилення його комунікаційних функцій та формування позитивного іміджу України може здійснюватися як на рівні держави, так і шляхом участі в роботі відповідних міжнародних організацій. Укладення міжурядових угод і угод між спеціалізованим національним й іноземними органами управління туризмом про співробітництво у сфері туризму, зокрема опрацювання питань про можливість розширення застосування безвізового режиму за обміну туристичними групами, є чинником інтенсифікації двосторонніх відносин та поглиблення інтеграції передусім на субрегіональному рівні. Співпраця з міжнародними організаціями, зокрема над створенням і просуванням на світовому ринку спільних туристичних продуктів, є вагомим чинником інтеграції України у світовий простір, а також євроінтеграції.

Модифікація сучасної системи організаційно-економічного забезпечення розвитку регіональної системи міжнародного туризму в Україні повинна відбуватись за трьома пріоритетними взаємозв'язаними напрямами: а) формування сучасного законодавчого поля в загальноекономічній площині розвитку галузі та в новітній моделі транскордонної, трансрегіональної та субрегіональної співпраці; б) створення інституціональних важелів формування конкурентних переваг турпродуктів на рівні регіонів; в) запровадження кредитно-фінансових механізмів підгримки малого та середнього підприємництва сфери туристичних послуг.

Однією з основних умов забезпечення високої конкурентоспроможності національних туристичних послуг є плідна співпраця та чітке виконання своїх функцій суб'єктами підприємницької діяльності індустрії гостинності, органами державної влади та міжнародними організаціями. Підвищенню конкурентоспроможності України на світовому ринку туристичних послуг сприятиме виконання таких завдань: реалізація спільних проектів з удосконалення туристичної сфери окремих регіонів за участю міжнародних організацій; створення природно-господарських міжнародних комплексів рекреаційного типу; організація спільних лікувально-оздоровчих та туристичних підприємств. Гуманістична сутність туризму як соціокультурного феномена полягає у реалізації особистої свободи як фундаментальної умови людського буття, а також у сприянні формуванню таких демократичних цінностей, як толерантність, плюралізм, відкритість, розбудові справедливої та солідарної міжнародної спільноти.

Динаміка інтеграції України до міжнародного ринку туристичних послуг засвідчує наявність низки тенденцій та проблем, які суттєво впливають на конкурентну позицію вітчизняних туристичних підприємств. Серед них слід відзначити надмірні маркетингові витрати, які включають витрати на розбудову інфраструктури, просування вітчизняного туристського продукту на зовнішні ринки, втрати, пов'язані з надмірною забюрократизованістю державного регулювання. Досягнення мети інтегрування України в сучасну світову туристичну систему потребує налагодження ефективної взаємодії зі Світовою організацією торгівлі, укладання нових базових угод про партнерство і співробітництво з ЄС, проведення ефективної рекламної діяльності для популяризації країни в цілому, розкриття можливостей туристично-рекраційного потенціалу її окремих міст та регіонів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Мальська М.П., Худо В.В. Туристичний бізнес: теорія і практика. Навч.пос. - К.ЦУЛ, 2007. - 424с.

2. Франжіаллі Ф. Тенденції розвитку міжнародного туризму / Перекл. Т.П.Андрієнко, А.М. Семененко, .В.Г. Яблонський -- К.:КУТЕП, 2002. -- 26с.

3. Вацеба В. Я. Туристичне країнознавство. -- Чернівці: Рута, 2003. -- 132с.

4. Слободенюк Е.В. Гуманізація: філософські засади розвитку міжнародного туристичного співробітництва в умовах глобалізації // Наукові записки КІТЕП: Щорічник / Редкол.: Пазенок В.С. (голова) та ін. - К.: КІТЕП, 2001. - Вип. 2. - К.: Знання України, 2002. - С.41-57.

5. http://www.unwto.org - Всесвітня туристська організація

6. Кифяк В. Ф. Організація туризму: Навч. посіб.? Чернівці: Книги ? ХХІ, 2008.? 344 с.

7. http://www.wttc.org - Всесвітня рада з подорожами і туризму

8. Дядечко Л.П. Економіка туристичного бізнесу. Навч.посіб - К.: Центр учбової літератури, 2007. -224с.

9. Философия туризма // Украинский туризм. - 2007. - № 5. - С.64-65.

10. Шмагина В. В., Харичков С. К. Рекреация и туризм в системе современных приоритетов социально-экономического развития. -- О.: НАН Украины; Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований, 2000. -- 70с.

11. Ліманський А., Ружковський Я. Міжнародний туризм в епоху глобалізації // Журнал європейської економіки. - 2005. - №3. - C.321.

12. Гуляев В. Г. Туризм: экономика и социальное развитие. -- М.: Финансы и статистика, 2003. -- 303с.

13. Федорченко В.К./ Про заходи подальшого розвитку туризму/ Правове регулювання туристичної діяльної діяльності в Україні - 2002. - С.627.

14. Драчева Е.Л. Экономика и организация туризма. Международный туризм: Учеб. Пособие / Е.Л. Драчева, Ю.В. Забаев, Д.К. Исмаев; Под ред. И.А. Рябовой, Ю.В. Забаева. -- М.: КНОРУС, 2005. -- C.576.

15. Хомік Ю.О. Туризм як провідний напрям розвитку ринку послуг в Україні // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. - Випуск 38. - Частина II.- К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин. - 2002. - С.107-109.

16. Коваленко Ю.О. Конкурентоспроможність України як об'єкта міжнародного туризму // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2004.- С. 375-379.

17. Алексеєва Ю. Вплив державної політики на розвиток туристичної галузі України// Актуальні проблеми внутрішньої політики: Зб. наук. пр. - К. : Вид-Во НАДУ, 2004. - Вип. 1. - С. 103-107.

18. http://www.tourism.gov.ua - Державна туристична адміністрація України

19. Васильов В.П. / 10 років розвитку сільського зеленого туризму: стан та перспективи / Туризм: теорія і практика. -2005 -№ 1 -С.49-53.

20. http://www.ukrstat.gov.ua - Державний комітет статистики України

21. http://www.mincult.gov.ua - Міністерство культури і туризму України

22. Розметова О.Г. Створення умов інвестиційної привабливості розвитку санаторно-курортних послуг // Економіка та держава. - № 2. - 2008. - С. 64-67.

23. Философия туризма // Украинский туризм. - 2007. - № 5. - С. 64-65.

24. Прейгер Д.К., Малярчук І.А. Міжнародний туризм в Україні як форма розвитку інтеграційних комунікацій //Стратегічна панорама. - 2005. - №3. -C.37-40.

25. Роглєв X.Й., Мунін Г.Б. Стан та перспективи розвитку ділового туризму в Україні //Туризм: Теорія і практика. - 2005. - №1. - C.6-9.

26. Литвиненко Т.М. Державна підтримка конкурентоспроможності туризму в Україні // Сб. Киев. слав. ун-та, ред. колегия Ю.М. Алексєєв. - Киев, КСІ, 2005, № 21. - 198 с.

27. Мировой туризм // Украинский туризм. - 2007. - № 4. - С. 44-45.

28. Гулевська Н.М. Передумови формування стійкого туризму // Вісник СумДУ. Серія«Економіка». - 2007. - № 2. - С. 130-134.

29. Лихоманова О.В. Стан і перспективи регіонального розвитку туризму в Україні // Актуальні проблеми економіки.- 2004.- № 6.- C.276.

30. Гук Н.А. Міжнародні аспекти туристичної діяльності в Україні // 36. наук. пр. -К.: ІСЕМВ НАН України, 2002. - Вип.35. - С. 112 - 115.

31. Лихоманова О.В. Стан і перспективи регіонального розвитку туризму в Україні // Актуальні проблеми економіки.- 2004.- № 6.- C. 276.

32. Левковська А. / Стан і перспективи розвитку туризму та готельного бізнесу в Україні / Економіка України. - 2003. - № 6. - С. 411.

33. Кабушкин Н. И. Менеджмент туризма. -- Минск: ООО "Новое знание", 2002. -- 409 с.

34. Рудяк Ю., Кузнецов В., Клименко А. Все об учете и организации туристической деятельности. -- Х.: Издательский дом "Фактор", 2005. -- 276 с.

35. Свиридова Н.Д. Развитие туризма в регионе как объект государственного управления // Актуальні проблеми економіки.- 2005.- № 2.- C.294.

36. Ткаченко Т.І., Гаврилюк С.П. Економіка готельного господарства і туризму. -- К.: КНТЕУ, 2005. -- 180 с.

37. Мельник С./ Сучасні підходи до розвитку туризму в Україні/ Туризм: теорія і практика// № 1. -2005 - С. 313.

38. Конкуренция наций в туризме // Гостиничный и ресторанный бизнес - 2007 -№ 1. - С. 8.

39. Пазенок В.С., Федорченко В.К. Філософія туризму: Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2004. - 268 с.

40. Васильчук Ю.А. Социальное развитие человека в XX веке// Общественные науки и современность. -2001. - №1 -С.5-26.

41. Близнюк А.М., Коніщева Н.Й., Давиденко Л.І. Координація дій місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері туризму на обласному рівні // Вісник ДІТБ. - 2005. - № 9. - С. 8-15.

42. Коваленко Ю.О. Провідні напрями співпраці України з міжнародними туристичними установами // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. - Частина II.- К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин. - 2005. - С.127-130.

43. http://www.niss.gov.ua -Національний інститут стратегічних досліджень

44. Румянцев А.П., Башинська Г.І., Корнілова І.М., Коваленко Ю.О. Міжнародна торгівля: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури. - 2004. - 376 с.

45. http://www.komitet12.org.ua - Комітет Громадського Контролю ЧЄ-12

46. UNWTO не ожидает спада туризма // Новости турбизнеса. - 2008. - №13. - С.11.

47. Устименко Л.М., Афанасьєв І.Ю. Історія туризму: Навч. посіб.- К.: Альтер-прес, 2005.- 320 с.

48. Петрашивський В.П. Рутинський М. И. Туристичне краєзнавство: Навч. посібник/ Під ред. Ф.Д. Заставного. - К.: Знання,2006. - 575с.

49. Геншафт Л. Особливості функціонування туристичного ринку // Регіональна економіка. -2002. - № 4.- С. 287-293.

50. Левковская Л., Чабан Р., Мунин Г. Состояние и перспективы развития туризма и гостиничного бизнеса в Украине // Экономика Украины.- 2003.- № 6. - С. 31-35.

51. Гонтаржевська Л.Г. Ринок туристичних послуг в Україні: Навчальний посібник /Гонтаржевська Л.Г. - Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. - 180 с.

52. Туткало В.М., Вітавська Г.П. Стратегія розвитку готельного бізнесу в Україні // Економіка та держава. - № 4. - 2007. - С. 43-44.

53. Музиченко-Козловська О.В. Методика оцінки рівня туристичної привабливості регіону // Регіональна економіка. - 2006 . - № 1. - С. 218.

54. Любіцева О.О., Панкова Є.В., Стафійчук В.І. Туристичні ресурси України: навчальний посібник. - Київ: Альтерпрес. - 2007. - 369 с.

55. Зубко Ю. ЄВРО-2012: Контексті туризму //Урядовий кур'єр. - 2009. - 15.01. - С. 4.

56. http://euro2012ukr.com.ua - Національний туристичний офіс України

57. За Евро-2012 всем нам надо держаться двумя руками! // Gorod.dp.ua. - 2009. - 13.01

58. http://ukraine2012.gov.ua - інформаційний центр ЄВРО - 2012

59. Козинець В.М. Безпека життєдіяльності у сфері туризму: Навч. посібник.- К.:Кондор, 2006.- 576с.

60. Вольська В. Туризм у дзеркалі економіки//Україна.- 2003.- №6.-с.41-43

61. Цибух В. Динаміка українського туризму // УК.- 2004.- 28 лют.- C.6.

62. Пуцентейло П.Р. Економіка і організація туристично-готельного підприємництва Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 344 с.

63. Федорченко В.К., Костюкова О.М., Дьорова Т.К., Олексійко М.М. Історія екскурсійної діяльності в Україні: Навч. посібник.- К.: Кондор.- 2004.- 166с.

64. Воскресенский В.Ю. Международный туризм. Учебное пособие - Москва: ЮНИТИ-ДАНА, 2007.- 255с.

65. Ткаченко Т. Стратегія розвитку підприємств туризму в Україні// Вісник КНТЕУ 1/2006. - 16с.

66. Антропова А.А. Международный туризм в Украине: реалии и тенденции развития// Вісник БІТБ, 2002. - №6. - C.15.

67. Пустовойт О. До питання про середньострокову перспективу розвитку економіки України// Економіка України. - 2008. - №6. - 42с.

68. Ковальов С.О. Український туризм: історичний огляд та сучасний сталий поступ// Наука. Релігія. Суспільство. - №3, 2004. - 58с.

69. Дмитренко В.М. Інструменти здійснення регуляторної політики у галузі туризму// Статистика України - №3, 2006. - C.57.

70. Побоченко Л.М. ЮНВТО та Україна: основні етапи співробітництва// Актуальні проблеми економіки - №9 (75), 2007. - C.25.



ДОДАТОК А

Класифікація туризму

Класифікаційна ознака	Види туризму
1. Географічний принцип	1.1 Внутрішній 1.2 Міжнародний
2. Напрямок туристичного потоку	2.1 В'їзний 2.2 Виїзний
3. Мета поїздки	3.1 Рекреаційний 3.2 Оздоровчий відпочинок 3.3 Пізнавальний відпочинок 3.4 Професійно-діловий туризм 3.5 Науковий (конгресний) 3.6 Спортивний відпочинок 3.7 Шоп-тури 3.8 Пригодницький 3.9 Паломницький 3.10 Ностальгічний 3.11 Екотуризм 3.12 Екзотичний 3.13 Елітарний
4. Джерело фінансування	4.1 Соціальний 4.2 Комерційний
5. Спосіб пересування	5.1 Пішохідний 5.6 Залізничний 5.2 Авіаційний 5.7 Велосипедний 5.3 Морський 5.8 Змішаний 5.4 Річковий 5.5 Автотуризм
6. Засоби розміщення	6.1 Готелі 6.2 Мотелі 6.3 Пансіонати 6.4 Кемпінги 6.5 Намети
7. Кількість учасників	7.1 Індивідуальний 7.2 Сімейний 7.3 Груповий
8. Тривалість перебування	8.1 Короткотривалий 8.2 Довготривалий
9. Розташування туристичного місця	9.1 Гірський 9.2 Водний 9.3 Сільський 9.4 Приміський
10 Інтенсивність туристичного потоку	10.1 Постійний 10.2 Сезонний
11. Організаційна форма	11.1 Організований 11.2 Неорганізований



ДОДАТОК Б

Основні інструменти регулювання міжнародної туристичної діяльності [62]

Рік прийняття	Інструменти регулювання міжнародної туристичної діяльності
1929	Варшавська конвенція для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень
1944	Чиказька конвенція з міжнародної цивільної авіації
1948	Всесвітня декларація з прав людини
1954	Конвенція з митного забезпечення туризму
1966	Міжнародний пакт з економічних, соціальних і культурних прав
1972	Конвенція з захисту світової культурної і природної спадщини
1976	Будапештська конвенція з спрощення туристичних подорожей
1980	Манільська декларація зі світового туризму
1985	Софійська резолюція VI сесії Генеральної асамблеї ВТО, що прийняла Туристичний білль з прав, Хартію туризму, Кодекс туриста
1990	Конвенція з прав дитини
1991	Буенос-Айреська резолюція IX сесії Генеральної асамблеї ЮНВТО з забезпечення туризму і безпеки туристів
1994	· Туристична декларація Світового туристичного форуму в Осаці і Всесвітньої конференції міністрів з туризму · Генеральна угода з торгівлі послугами
1995	Каїрська резолюція XI сесії Генеральної асамблеї ЮНВТО щодо запобігання організованому секс-туризму
1996	Стокгольмська декларація проти комерційної сексуальної експлуатації дітей
1997	Манільська декларація із соціального впливу туризму
1999	Всесвітній кодекс етики в туризмі

ДОДАТОК В

Класифікація засобів розміщення за рекомендацією ЮНВТО [5]

Размещено на Allbest.ru