Туристичне районування Південно-Африканської Республіки

Сільське господарство. Ця галузь майже повністю задовольняє потреби країни у продовольстві і відіграє важливу роль в експорті. Майже 80% території відведено під потреби сільського господарства, однак тільки 15% з них є родючими землями, на інших 85% випасають худобу. Агропромисловий сектор має важливе значення в економіці ПАР. У ньому зайнято понад 1 млн. осіб. Сільське господарство представлене великими високотоварними фермами, або плантаціями, і примітивними господарствами африканців. Середній розмір господарств становить до 900 га, вони характеризуються високою товарністю і впровадженням сучасної сільськогосподарської техніки. Ферми у «хоумлендах» (території мешкання корінних національностей, переважно негрів) є низькопродуктивними і площею не перевищують 20 га.[29]

Рослинництво. На рослинництво припадає 65% вартості сільськогосподарської продукції. Найбільші орні площі країни зайняті під зерновими культурами: кукурудзою (збір -- 10 млн. т), пшеницею (2,7 млн. т), вівсом, кафрським і звичайним сорго. Приблизно 25% врожаю кукурудзи експортують до Європи й у сусідні країни. Пшеницю, площі посівів якої становлять 1,8--2 млн. га, вирощують переважно для внутрішнього ринку у великих фермерських господарствах. Вирощують також такі технічні культури, як бавовник, тютюн, арахіс. У прибережних районах провінції Квазулу-Наталь культивують цукрову тростину. Традиційно розвинуті овочівництво і садівництво на південному заході країни, де ростуть ананаси, цитрусові, банани. Біля великих міст культивують томати, цибулю, капусту, огірки тощо. Традиційним є вирощування винних сортів винограду у радіусі 240 км від Кейптауна. [9,236]

Тваринництво. Провідне місце у цій галузі належить екстенсивному пасовищному вівчарству вовняного напряму. За настригом овечої вовни ПАР посідає четверте місце у світі після Австралії, Нової Зеландії й Аргентини. Загальне поголів'я отари овець -- 29 млн. Експортується приблизно 80% від усієї вовни. Велике значення надається також розведенню кіз (6,5 млн.). З огляду на цінність мохеру місцеві породи кіз витісняються ангорською породою. Велика рогата худоба не є експортним товаром ПАР, тому розводять її переважно для задоволення місцевих потреб (13 млн. голів).

Рибальство. ПАР -- єдина країна Африки південніше Сахари, в якій помітну роль у забезпеченні продуктами харчування відіграє рибальство. Рибу виловлюють здебільшого уздовж західного узбережжя. Основні промислові морепродукти: анчоуси, оселедець і сардини. Щорічний вилов становить 575 тис. т риби. Частину продукції експортують у консервованому або замороженому вигляді. Нині рибну промисловість інтенсивно реформують.

Лісове господарство. Лісові ресурси ПАР є незначними. Загальна площа лісів становить 47 тис. км2, або 3% території країни. Тому меблева і деревообробна промисловість майже не розвинуті. Заготівля промислової деревини сягає12,6 млн. м3.[ 11, 214]

Транспорт. Внутрішнє транспортне сполучення ПАР здійснюється за допомогою залізниць й автомобільних доріг, а також літаками, у країні відсутні судноплавні ріки. ПАР має розгалужену систему шосейних доріг, будівництво яких Розпочалося у 1936 р. Загальна протяжність автошляхів становить 275,9 тис. км, з яких понад 60 тис. км асфальтовано. Громадський транспорт не задовольняє потреб населення, Передусім на маршрутах, що з'єднують великі міста із сільськими районами. Кількість легкових автомобілів сягає 3,95 млн., вантажних -- 2 млн. Протяжність залізниць становить 22,3 тис. км, з них електрифіковано -- 10,4 тис. км.

Морський флот країни має тоннажність 271,6 тис. бреєстр. т. Основними портами є Кейптаун, Дурбан, Іст-Лондон, Мосселбай, Порт-Елізабет. У 70-ті роки XX ст. було побудовано спеціалізовані порти для експорту вугілля (Рі - чардс-Бей) і залізної руди (Салданья). Провідна національна авіакомпанія «Саус Афрікен Еруейз» забезпечує внутрішні і міжнародні авіаперевезення, також на авіапросторі діють 20 приватних компаній. Міжнародні аеропорти розташовано поблизу Йоганнесбурга у м. Кемптон-Парк («Ян Сметс»), у Кейптауні і Дурбані. Трубопровідний транспорт ПАР забезпечує доставку нафти і нафтопродуктів від портів до промислових центрів. Загальна довжина нафтопроводів становить 847 км, газопроводів -- 1052 км.[25]

Зовнішня торгівля. Сучасний розвиток економіки ПАР неможливий без розвитку і розширення зовнішньоекономічних зв'язків. Хоча ПАР здійснює жорстку протекціоністську політику, спрямовану на захист національних виробників, у 2004 р. вартість експорту становила 41,9 млрд. дол., водночас витрати на імпорт сягають39,4 млрд. дол. На частку золота припадає 20% від загальної суми експорту. Іншими статтями експорту є корисні копалини (алмази, хром, платина), метали і продукція металообробки, машини і транспортне устаткування тощо. Основні статті імпорту ПАР -- машини і обладнання, мінеральне паливо, продовольчі товари, алкогольні напої, тютюнові вироби. Зовнішній борг країни сягнув 27 млрд. дол. у 2004 р.

Основними торговельними партнерами ПАР є Німеччина, США, Велика Британія та Японія. Торговельні відносини між Україною та ПАР нестабільні. Товарообіг між двома країнами у 2003 р. оцінювався у 28,4 млн. дол.

ІV. Туристичний комплекс ПАР

4.1 Характеристика туристичної галузі країни

На відміну від багатьох африканських держав, ПАР володіє потужними культурно-історичними туристичними ресурсами, зосередженими у багатьох містах і регіонах країни.

ПАР - велика виноробна країна. Вина експортуються більш ніж у 50 країн світу. У ПАР стимулюється не лише вирощування винограду і виробництво вин, а і розвиток "винного" туризму, який знайомить із головними виноградарсько-виноробними районами, традиціями та специфікою вирощування і переробки винограду. Часто "винний" туризм приносить власникам ферм більше прибутків, ніж винне виробництво. Головний район розвитку такого виду туристичної діяльності - адміністративні утворення, які виникли на території колишньої Капської провінції.

Туризм є з найважливіших галузей економіки ПАР. Іноземних туристів приваблюють курорти океанського узбережжя із чудовими пляжами, краса природних ландшафтів, багатства і самобутність культури місцевих народів, і навіть змогу набути новинки південноафриканських митців у сфері моди і дизайну (модельєри країни домоглися світового визнання). Приваблює туристів також щорічний барвистий фестиваль «Пляжі Африки» (проводиться м.Дурбан з 1995), у якому беруть участь численні музичні, танцювальні і театральних колективів. [4,253]

Зняття обмежень на в'їзд у країну та подальше зниження курсу ранда сприяли туристичному буму в 1990-ті. У 2001 країну відвідали 5,9 млн. іноземних туристів (переважно з Лесото, Свазіленду, Ботсвані, Мозамбіку, Великобританії, Німеччині, й США). У 2005 побували 6,7 млн. іноземних туристів. Останні 2-3 року ціни послуги перевищили європейський рівень. Добре розвинена система внутрішнього туризму (8 млн.турпоездок в січні 2005). Головний туристичний центр країни - р .Дурбан. Розвивається діловий туризм. Країна має чотирма міжнародними центрами конференцій, найбільшим із них «Центуріон» (р. Преторія). У індустрії туризму зайняті 539 тис.чол. (2005).

Пам'ятки: дальня гора, ботанічний сад (занесли у Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО 2004-го) м. прибули до Кейптауна, древній кратер падінням метеорита (занесли у Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в січні 2005) у Вредефорте, що у 120 кілометрів від р.Йоганнесбург, реконструйовані села народів зулу, коса та інших., заповідники і національні парки (Квазулу-Наталь, Калахарі та інших.), каньйон Блад Рівер (3-й за розміром світі, провінція Мпумаланга), численні музеї та художні галереї. Южноафриканская кухня є строкату мозаїку кулінарні традиції багатьох народів - бильтонг (яловичина, дичину чи м'ясо страуса), тат (каша з кукурудзяного борошна), чиллибайтс (гостра закуска), умнгкушо (рагу з кукурудзи, бобів і овочів, з додаванням масла та лимону) та інших[13,167]

Іноземні туристи, що прибули ПАР країнами, у яких є велика небезпека зараження жовтої лихоманкою, зобов'язані зробити щеплення проти нього пізніше, як по 6 діб до в'їзду у ПАР. Плануючи пересування рідною країною, треба враховувати святкові і неробочі дні - 1 січня, 21 березня, 27 квітня, 1 травня, 16 червня, 9 серпня, 24 вересня, 16, 25 і 26 грудня. Можливість відвідати ПАР надають багато туристичні агентства Росії.

4.2 Туристичне районування ПАР

ПАР та країни Північної Африки мають рекреаційні ресурси, схожі з європейським Середземномор'ям. В інших регіонах Африки переважають природні рекреаційні ресурси для спортивного (особливо сафарі) та пізнавального туризму. Але їх використання стримується надзвичайно низьким рівнем розвитку більшості країн та тропічними хворобами. Незважаючи на це, регіон найстрімкіше поліпшує всі показники, особливо ПАР, Замбія, Зімбабве, Марокко, Мадагаскар. За даними 2008 р. до Африки в рік прибуває близько 46,7 млн туристів, що становить 30,6 млрд. дол. США доходу від їхнього перебування.

Республіка Намібія - південноафриканська держава, яка займає площу 824,3 тис. км2. Її населяє 2,1 млн осіб. Столиця країни - Віндгук. Сусідами Намібії є Ангола, Замбія, Ботсвана і ПАР. Із заходу країна омивається водами Атлантики.[18,321]

Клімат Намібії тропічний, дуже сухий і спекотний, на півночі - субтропічний із ознаками континентальності. Пересічні температури літа складають +28-32 оС, зими - +15-20 оС. На узбережжі випадає від 10 до 50 мм опадів на рік, зазвичай, у вигляді туманів. Причиною практичної відсутності опадів є вплив холодної Бенгельської течії.

Намібія - унікальна країна, яка володіє багатою флорою і фауною, рідкісним поєднанням ландшафтів, геологічних і геоморфологічних пам'яток природи. Використання цих ресурсів - основа розвитку екологічного туризму.

Головним природним об'єктом і туристичною дестинацією країни є пустеля Наміб, розташована на узбережжі Атлантичного океану. Її вік учені оцінюють у 60-80 млн років. Походження пустелі пов'язано із холодною Бенгельською течією, яка проходить біля берегів країни. Розкинувшись на 1 600 км вздовж узбережжя, пустеля вражає різноманіттям ландшафтів. Абсолютно суха місцевість, де роками не випадає краплини дощу, насичена життям і приваблює тисячі туристів. [27]

Біля узбережжя Намібії й Анголи спостерігається рідкісне явище: лунають потужні підводні вибухи, вода вирує і стає червоною, над хвилями здіймаються хмари жовтого диму, який насичує все довкола запахом сірководню. Після закінченню підводної "канонади" на поверхні води лишаються чорно-зелені брудні "острівки", а берег укривають мертві мешканці океану. Одна із гіпотез пояснює це явище впливом холодної Бенгельської течії, що призводить до різкого зниження температури води і масовому відмиранню діатомових водоростей. Їх залишки товстим шаром осідають на дно, де починається інтенсивний процес гниття з виділенням сірководню, який накопичується у пустотах океанічного дна. Влітку, коли вода прогрівається, газ розширюється і проривається на поверхню, отруюючи все довкола. Це явище перешкоджає використанню узбережжя для організації масового пляжно-купального відпочинку, але є додатковим чинником розвитку екологічного туризму: стати свідком подібної "диявольської" феєрії - мрія багатьох справжніх шанувальників дикої природи. [20,141]

Всюдисуща холодна течія все ж таки залишила можливості для розвитку пляжно-купального відпочинку. Дякуючи особливостям географічного положення і м'якому сухому клімату, узбережжя на околицях міста Свакопмунд, заснованого німецькими колоністами, перетворилося на першокласний курорт. У грудні-квітні вода на пляжах міста прогрівається до +25-26 оС, що створює майже ідеальні умови для відпочинку.

Намібію часто називають країною "громадського туризму". Згідно планів уряду, розроблених на початку 1990-х років, місцеві громади можуть взяти на себе відповідальність за формування цінової і політики і використання земель, що перебувають у їх юрисдикції. Кожна громада на власний розсуд проводить зонування земель і виділяє сільськогосподарські угіддя, ділянки дикої природи із максимальним режимом заповідання та території, призначені для розвитку туристичної діяльності, а потім отримує із цього фінансові вигоди.[23,68]

Свазіленд На півдні Африки, на кордоні між Мозамбіком та ПАР, розташовано невелике Королівство Свазіленд - патріархальна монархія, де король бере участь у ритуальних танцях, знімає пробу із нового врожаю, а на фестивалях серед молодих незаміжніх жінок вибирає собі нову дружину.

Площа королівства - 17,4 тис. км2; населення - 1,3 млн осіб; столиця - Мбабане. Відсутність сучасних курортів і готелів - наслідок патріархального життя країни. Однак ця обставина компенсується дикою природою і неповторним національним колоритом. У країні створена мережа заповідників і природних парків, є велика кількість археологічних пам'яток. Свазіленд заслужив славу одного зі світових центрів кінного і пішохідного туризму.

Національний парк Малолотжа - найбільш відвідуваний і цікавий. На його території розташовані близько 30 водоспадів і найдавніша із відомих шахт у світі, яка, на думку вчених, була у виробництві понад 40 тис. років тому.[28]

Висновки

На підставі дослідження, проведеного в курсовій роботі, я з'ясував, що ПАР -- одна з великих країн Африки, розташована на південному краю материка. Це єдина країна Африки, що відноситься до числа високорозвинених країн світу. Столиця -- місто Преторія.

Державні мови -- африкаанс і англійська. Майже половина африканців дотримується місцевих традиційних вірувань, більшість білих і кольорових -- християни.

ПАР -- країна різноманітних природних комплексів і величезних природних багатств. Велику частину країни займає равнинное плато, яке на південь і схід поступово підвищується, переходячи в Драконові і Капські гори. Рельєф країни нагадує гігантський амфітеатр. Найвищі ряди його утворені на сході і півдні уступом гір, а ареною служить западина Калахарі. Лише V4 території розташована нижче 500 м над рівнем моря, переважають висоти, значно перевищують 1000 м.

Південна Африка є конституційно демократичною у вигляді парламентської республіки. Вона є одним з членів - засновників Африканського союзу, і серед цих членів посідає перше місце по економіці.

ПАР -- країна саван. Їх характер змінюється в залежності від кількості опадів. Савани з пальмами і баобабами в найбільш вологих районах на північний захід змінюються парковими, а в Калахарі -- запустиненими саванами. Тут є сухолюбівие дерева -- алое, молочаї та ін. На самому півдні панують твердолистих вічнозелені ліси і чагарники. Лісові ділянки з цінними породами дерев (залізне, ароматне дерево, капский самшит, Капськоє ароматне дерево та ін) збереглися на південному і східному узбережжях. Уздовж берега океану на сході і півдні тягнеться добре зволожена родюча рівнина. ПАР з властивим їй великим розмаїттям природних комплексів має багатий тваринний світ. У багатьох районах полювання і рибальство залишаються головним заняттям місцевого населення.

Слід зазначити, що Південно-Африканська Республіка займає вигідне фізико-географічне і стратегічне положення на Африканському континенті. В економічному плані ПАР є однією з найбільш розвинених країн в Африці, має хорошу транспортну та промислову інфраструктури, володіє великими запасами корисних копалин, потужним науковим, військовим і військово-технічним потенціалом. Це створює сприятливі умови для залучення в економіку країни іноземних інвестицій, а також сприяє розширенню торговельно-економічних, наукових, військових та військово-технічних зв'язків ПАР з провідними країнами світу.

При цьому внутрішньополітична обстановка в країні не відрізняється стабільністю. На найближчу перспективу для уряду і політичний кіл ПАР найважливішою і злободенною проблемою залишається, очевидно, досягнення внутрішнього примирення і завершення процесу перебудови соціальної системи.

В даний час Південна Африка переживає період соціально-економічних перетворень. Але, незважаючи на об'єктивні труднощі, є можливість значно розширити торговельно-економічне співробітництво між двома країнами, причому головним чином за рахунок діяльності приватного бізнесу.

Список використаних джерел

1.Алексашкина Л. Н. Люди, події, факти: Історія розвинених країн. 1945-1998. - М., 1999.

2.Асоян Б., ПАР біля порога цивілізаційного світу / Міжнародна життя, 2005, N 4, с - 32

3. Велика Радянська Енциклопедія. - М., 1987, с. 380

4. Довідкові матеріали департаменту Африки МЗС РФ, 2007р.

5.Економічна і соціальна географія світу: Підруч. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл. / Б.П. Яценко, В.М. Юрківський, О.О. Любіцева та ін.. За ред. Б.П. Яценка. - К.: Форум, 2004. - 352 с.

6.Економічна і соціальна географія сіту. Начальний посібник / За ред. С.П. Кузика. - Львів: Світ, 2002. - 627 с.

7.Житомирський В., Зима тривоги їхньої чи мудрість Мандели / Новий час, N 25, 1994 р.

8. Желтиков В., Кузнецов Н., Тяглов С. Экономическая география. Серия «Учебники и учебные пособия». Ростов н/Д: Феникс, 2001. -- 384 с.

9.Світова економіка. Економіка зарубіжних країн під редакцією В. П. Колесова та М. Н. Осьмовой, М., 2000, с. 236

10.Країни Африки в системі економічних відносин Південь-Південь. - М., Наука, 2006, с. 149

11. Країни Африки у системі економічних відносин, "Наука". М., 2001 р.

12. Карасин Р., Росія та Африка, "Міжнародна життя", N 1, 2003 р

13. Лебедєв О.Г., Філіппов Г.Ф., Основи економіки .- С-Пб., МіМ, 1998

14. Мала енциклопедія країн. - М., 2000, с. 573

15. Моретт Ф. Екваторіальна, Східна та Південна Африка. М., 2006

16. Народи Африки під редакцією А. Ольдерогге і І.І. Потєхіна, М., 2005

17.Ніколаєнко В., Південна Африка: Важкий шлях оновлення / Міжнародна життя, 2006, N 10, с.38

18.Потєхін І.І., Формування національної спільності південноафриканських банту. - М., 2005, с. 267

19.Піляцкін Б., Прощай країна "білого часу" / Новий час, 2004, N18-19, с.21

20.Раджабова З. К., Світова економіка. - М., 2002, с.141

21.Світова економіка під редакцією Булатова, М., 2003, с.303

22.Титов В., Африка в формується постконфронтаційного Світ / Міжнародна життя, 2004, N 7, с. 22

23.Уляхін В. Н., Науково-технічний прогрес: зрушення в соціальній структурі країн, що розвиваються. - М., Наука, 1992, с. 68

24. www.limpopo.gov.za

25. www.pridetour.ru / guide / africa

26. www.mpumalanga.gov.za

27. www.yuar.ru

28. www.africana.ru

29. www.europarl.eu.int

30. www.afric-network.fr

31. www.travel.tochka.net

32. www.vkjournal.ru

Размещено на Allbest.ru