Розвиток міжнародного туризму в Португалії

52

Вступ. Розвиток міжнародного туризму на сучасному етапі

В наші дні неможливо уявити собі крупне європейське місто без іноземних туристів. Сьогодні туризм перетворився на індустрію, яка відіграє помітну роль в економіці багатьох країн, на розвиток туризму виділяються значні кошти. Будуються туристичні центри - цілі міста для відпочинку з розвагами. В таких містах тисячі людей зайняті обслуговуванням відпочиваючих. Зростає зайнятість місцевого населення, багато сільських мешканців отримують "другу спеціальність", збільшуються доходи, покращуються умови їх проживання.

Слово туризм походить від латинського Іогпиз (рух по колу; вертіти, крутити). В широкому розумінні воно означає переміщення з одночасною зміною побуту людей.

В другій половині XIX ст. це слово ввійшло в мови багатьох народів світу. Найбільш виразне воно у французькій мові: іоиг означає подорож з поверненням до місця виїзду. Термін "турист" ввів у французьку мову Стендаль, надрукувавши в 1838р. книгу "Memories d'un touriste" ("Спогади одного туриста"), у словники інших мов терміни "туризм", "турист", "екскурсант", "екскурсія" і т.п. ввійшли разом з позначенням заходів, які проводяться у формі походів і подорожей, а також поїздок, прогулянок з відвідуванням різних закладів з пізнавальною, науковою і розважальною метою. Перше визначення ближче до терміну "туризм", друге - терміну "екскурсія".

В сучасному розумінні під терміном "туризм" розуміють діяльність, пов'язану з масовим туристичним рухом, його матеріальною базою, рівнем обслуговування, досягненнями туристів-спортсменів.

На сучасному етапі можна виділити наступні види і різновиди туризму:

- за характером подорожей - гірський, сухопутно-рівнинний, підземний (печерний), водний, підводний, комбінований;

- за способом пересування - пішохідний, гірсько-пішохідний, лижний, велосипедний, шлюпковий, парусний, автомоторний, кінний.

За формою і змістом туристична діяльність дуже різноманітна (прогулянки, походи, екскурсії, експедиції тощо).

Прогулянка - це пересування на місцевості з пізнавальною, оздоровчою метою, з метою загартовування організму. В залежності від пори року і підготовленості людини прогулянки можуть бути лижні, велосипедні, на човнах або прогулянки пішки. Це найбільш проста і доступна короткочасна форма туризму.

Екскурсія - це колективне відвідування певних об'єктів з пізнавальною або науковою метою. Екскурсії проводять також з метою розширення світогляду, загального культурного розвитку людини.

Туристична експедиція - це організована багатоденна подорож в малодосліджений район, що здійснюється зі спеціальною дослідницькою метою.

Найдоступнішою і масовою формою туризму є походи. Туристичний похід - це подорож з активним способом пересування у віддалених від місця проживання районах, що здійснюється з освітньою, оздоровчою, спортивною, дослідницькою метою. За тривалістю розрізняють походи одноденні, дводенні (походи вихідного дня без ночівлі, з ночівлею) і багатоденні.

Туристичний бум безпосередньо впливає на розвиток ряду галузей матеріального виробництва: від будівництва до харчової промисловості.

Одним з перших туристів вважають Марко Поло, а Англію, як першу капіталістичну країну, - країною зародження туризму. Початок сучасного туризму в англійській літературі прийнято датувати 1841 роком, коли 570 членів товариства тверезості подорожували з Лейстера в Лафборо на чолі з Томасом Куком. Швидкий розвиток капіталістичних відносин сприяв підвищенню рухливості населення, що, в свою чергу, вимагало розвитку засобів транспорту. Створені спочатку лише для перевезень вантажів, залізниці Англії в 30-х роках почали перевозити пасажирів. У той час поїздки здійснювались з метою оздоровлення і лікування.

Розвиток міжнародного туризму є в першу чергу відображенням розвитку виробничих сил (наприклад, виникнення нових видів транспортних засобів, які відкривають можливість переходу до організації масових туристичних поїздок), а також зміцнення міжнародних економічних і культурних зв'язків.

Міжнародний туризм у своєму розвитку пройшов від стадії "аристократичного" туризму ХІХ - початку XX століття, коли туристичні поїздки здійснювались в індивідуальному порядку представниками високозабезпечених соціальних прошарків з метою ознайомлення з пам'ятками історії, культури і архітектури, до стадії "масового" туризму середини і кінця XX століття.

На І Конференції ООН по туризму і подорожах, яка відбувалася в Римі в 1963 році, було вироблено визначення міжнародного туризму. "Іноземний турист - це тимчасовий відвідувач, т.б. будь-яка особа, яка відвідує іншу країну з будь-якою метою, крім здійснення професійної діяльності, яка оплачується країною, яку відвідують".

До іноземних туристів належать всі тимчасові відвідувачі, які прибули в дану країну не менше як на 24 години на відпочинок, лікування, з навчальними, релігійними або спортивними цілями, а також у відрядження, для участі в конференціях, з діловою метою або за сімейними обставинами. В залежності від мети подорожі можна виділити наступні види міжнародного туризму: рекреаційний, екскурсійний, науковий, діловий, етнічний.

У другій половині XX століття змінився сам стереотип людини. На зміну тому, який можна було назвати як статичний, коли переважна частина населення роками не покидала свого постійного місця проживання, приходить новий - динамічний стереотип життя. Потреба в зміні обставин перетворилась у сучасних умовах напруженого міського ритму життя в першу необхідність. Причому чим більше місто, тим гостріше відчувається ця потреба. Люди, які проживають у великих містах, і жителі малих містечок володіють різними життєвими ритмами. Жителі великих міських центрів схожі на людей, які не здатні розподілити свій час: термінові ділові зустрічі, зібрання, наради примушують змінювати свої плани. Відпочинок за місцем постійного проживання мало що дає. Гостро відчувається необхідність у зміні обставин для відновлення затрат фізичних і, особливо, духовних сил.

При сучасних темпах роботи і життя витрати на відпочинок, особливо пов'язаних з подорожами, швидко переходять в розряд першочергових, життєво необхідних. За даними опитувань, проведених Всесвітньою туристичною організацією, туризм і потреба в їжі відносяться до розряду тих, від яких найважче відмовитись: люди віддають перевагу тому, щоб краще відпочити, здійснивши цікаву туристичну подорож, відмовившись від купівлі нового холодильника, телевізора чи одежі.

Позитивно діє на розвиток міжнародних туристичних зв'язків і зміна у співвідношенні робочого і неробочого часу, що зробило туризм доступним широким прошаркам населення. "Оплачувані відпустки щорічно викидають на туристичний ринок все більший контингент людей", -відмічається в матеріалах Всесвітньої конференції по туризму, яка відбувалась в Манілі (Філіппіни) 1980 року.

В 60-70-х роках в розвинутих країнах намітилася тенденція до поділу відпустки на дві частини, що дозволяє протягом року здійснити 2 подорожі: одну - взимку, другу - влітку.

Розвитку туризму сприяє також зниження віку виходу на пенсію, що з врахуванням збільшення тривалості життя привело до появи туристів так званого "третього віку". Деякі туристичні фірми починають спеціалізуватися на організації поїздок для осіб "третього віку", в програму яких входять екскурсії з поєднанням відпочинку на природі.

До передумов розвитку міжнародного туризму відносять також підвищення культурного рівня, прагнення людей до пізнання, ознайомлення з життям, культурою і побутом інших країн і народів.

Розвиток зовнішньоекономічних зв'язків, потяг людей до спілкування і використання досвіду інших країн у створенні матеріальних і духовних цінностей знаходять відображення в посиленні наукових і ділових контактів, проявом яких є розвиток нових видів міжнародних туристичних зв'язків - наукового (конгресового) і ділового туризму.

На даний час розподіл загальної кількості прибувань* іноземних туристів у світі в залежності від мети поїздки виглядає наступним чином. Головною метою туристичних поїздок залишається відпочинок. На його частку припадає 71% загальної кількості прибувань у світі. Ділові поїздки, включаючи участь в конгресах, становлять близько 13%. Хоча таке співвідношення в різних районах світу виглядає неоднаково. Так, наприклад, в країнах Африки частка поїздок на відпочинок значно менша - тільки 30%, а доля ділових поїздок, навпаки, різко перевищує середньорічні показники, становлячи 40%. Що ж стосується країн інших континентів, то розподіл загальної кількості прибувань іноземних туристів в них приблизно відповідає середньосвітовим показникам. Відхилення від них незначні: так, в Західній Європі на поїздки на відпочинок припадає 68%, в країнах американського континенту - 76%, в Південній Азії - 73%. Частка ж ділових поїздок всюди, крім країн Африки, становить 12-14%.

Аналізуючи соціально-економічні передумови розвитку міжнародного туризму, слід зупинитися і на факторах, які гальмують його зростання. Зокрема, в доповідях на Всесвітній конференції по туризму відмічалось, що циклічні і структурні кризи, інфляція, ріст безробіття, порушення умов товарообміну, а також відсутність планування використання природних і трудових ресурсів є факторами, які негативно впливають на зростання міжнародного туристичного обміну.

В результаті досліджень міжнародні експерти з туризму дійшли висновку, що туризм менше, ніж інші галузі економіки, відчуває на собі вплив економічної кризи, яка може протягом певного часу лише частково уповільнити його розвиток.

1. Основна частина. Розвиток міжнародного туризму в Португалії

1.1 Загальні відомості про країну

Португальська Республіка (Republic Potruguesa) розташована на західному узбережжі Іберійського напівострова. В її склад входять Азорські острови і Мадейра. Площа території 91 921 км², населення 9,9 млн. ч. (1993 р.) -- переважно португальці, іноземців усього

У 1139 Португалія стала незалежним від Іспанії королівством. У 15 ст. Португалія була провідною морською державою Європи, а в наступному сторіччі першою з європейських країн створила величезну імперію із заморськими володіннями в Південній Америці, Африці, Індії і Ост-Індії. У 1910 в Португалії монархію було скинуто, а 25 квітня 1974 році відбулася Революція гвоздик, коли демократично настроєна військова хунта поклала кінець диктаторському режиму Нової держави, що існував з 1926 року. Прийнята в 1976 році конституція проголосила Португалію парламентською республікою.

В 1928-68 роках в Португалії була військова диктатура під керівництвом Антоніу де Олівейра Салазара. Її африканські колонії стали незалежними в 1975, у 1976 була прийнята нова конституція, що забезпечувала поворот до громадянського правління. Нова конституція була прийнята в 1982 році, у ній обмежуються права президента. У 1986 році Маріу Соареш був обраний першим за 60 років цивільним президентом. У тому ж році Португалія приєдналася до Європейського співтовариства.

У 1998 році в країні було проведено всесвітню виставку Expo'98 (Лісабон), а у 2004 році -- європейську першість з футболу.

На початку 20 століття в Португалії почав діяти республіканський рух. Після революції 1910 року Португалію було проголошено республікою. Упродовж наступних 16 років у країні змінюється 44 уряди.

У 1933 році міністр економіки Антоніу Салазар здійснює державний переворот і встановлює в країні профашистську диктатуру Нової держави. Встановлений жорсткий порядок рятує економіку країни, але призводить до повної ізоляції Португалії від Європи і всього світу. Салазар відійшов від справ у 1968 році і помер у 1970 році.

25 квітня 1974 року в країні відбулася Революція гвоздик, в результаті якої було повалено півстолітню диктатуру і відкрився шлях до демократії, а 25 квітня став національним святом -- днем свободи.

У 1755 році підводний землетрус та цунамі знищили Лісабон.

На початку 19 століття країна окупована військами Наполеона і розграбована мародерами. Королівська сім'я в цей час переховується в Бразилії. Після звільнення Португалія на 12 років потрапляє під владу Англії.

У 20 столітті Португалія поступово втрачала свої останні колонії. У 1961 р. вона отримала важку поразку від Індії і втратила Гоа. Заморські колонії Португалії (Мозамбік, Ангола, Гвінея-Бісау, Кабо-Верде та Сан-Томе і Прінсіпі) стали незалежними в 1975 році. У 1999 році повернуто незалежність останній з колоній (Макао), яка була передана Китаю.

Після вступу в ЄС, в основному завдяки субсидіям, економіка Португалії розвивається досить швидко. Будуються сучасні дороги та автомагістралі, здійснюється планомірне оновлення житлового фонду.

У 1976 році була прийнята нова конституція, що забезпечувала поворот до громадянського правління. Нова конституція була прийнята в 1982 році, у ній обмежуються права президента.

У 1986 Маріу Соареш був обраний першим за 60 років цивільним президентом. У тому ж році Португалію прийнято в Європейський Союз, що сприяло її стабільному економічному зростанню. У 2002 країна перейшла на євро, а у 2004 році прийняла Чемпіонат Європи з футболу.

Населення близько 10 млн. осіб. До складу держави Португалія також входять два архіпелаги - Мадейра й Азори, розташовані в Атлантичному океані.

Столиця Португалії - Лісабон, тут проживає більше 2 млн. чол.

Населення - португальці й вихідці з колишніх колоній (Бразилія, Ангола, Мозамбік і ін.).

Мова португальська.

Португалія - парламентська республіка. З 1986р. Вступ країни в Европейський Союз прискорив її еволюцію, хоч за своїм потенціалом і ВНП, який припадає на одного мешканця, вона поступається решті країн Західної Європи. Частка промисловості у ВПН 32%, сільського господарства 6,7%.

Португальська валюта - євро. У Португалії розповсюджені кредитні карти міжнародного зразка, їх приймають майже скрізь, тут дуже багато цілодобових банкоматів.

Час - відстає від Київського на 2 год.

Розвинений туризм, щорічно прибуває понад 10 млн. туристів. Португалія експортує продукцію легкої і харчової промисловості, корок, кораблі, хімічну продукцію тощо. Грошова одиниця -- ексудо.

Релігія:

Католики (97 %), Протестанти (1 %).

Система мір і ваги - метрична (метри і кілограми).

Національне свято - 10 червня - День Португалії (1580 р.)

Святкові дні:

1 січня (Свято Діви Марії),

Страстна п”ятниця

Пасха

25 квітня (День свободи),

1 травня (День праці),

10 червня (День Португалії),

15 серпня (Успіння Богородиці),

5 жовтня (Проголошення Республіки),

1 листопада (День Всіх Святих),

1 грудня (День відновлення незалежності),

8 грудня (День Непорочного Зачатия Діви Марії),

25 грудня (Різдво).

Національний прапор - дві вертикальні смуги: зеленого (з боку кріплення на 2/5 ширини) і червоного (3/5 ширини) кольору із зображенням герба Португалії, що розташований на роздільній лінії.

Герб - срібний щит, на якому хрестом розміщені п'ять блакитних щитів з п'ятьма срібними кулями в кожному, обрамлений червоною смугою з сімома золотими трибаштовими замками. Щит увінчаний короною, по бокам - оливкова і дубова зелені гілки, перв'язані пурпурною стрічкою.

Найкращі сувеніри з Португалії - кераміка, мереживо, вишивки, вироби з срібла, дерева, корку, лози, а також знамениті португальські вина - Мадеру і Портвейн. Взуття - Португалія посідає друге місце в Європі по виробництву взуття й перше - по його якості, сумки й рукавички португальського виробництва зі шкіри. Графік роботи магазинів у містах - по робочих днях з 9:00 по 19:00 (обід з 13:00 по 15:00), по суботах звичайно магазини працюють до обіду, по неділях - закриті.

У Торгових центрах магазини звичайно працюють із 10:00 до 23:00.

Найбільші шоппінг-центри в Лісабоні Коломбо й Вашко де Гамма , в Алгарве -Алгарве шоппінг і Фаро Шоппінг, у Порто - Норте Шоппінг Гая Шоппинг.

Португальська кухня - це насамперед страви зі свіжої риби й морепродуктов. Із фруктів особливо рекомендуємо ананаси з Азорів, які вважаються найкращими у світі, банани з Мадейри, апельсини. У Португалії величезна кількість вин - білих, червоних, рожевих і зелених (останні є тільки в Португалії). Усі ці вина сухі, за винятком мадери й портвейну.

Таксі обладнані світловим сигналом taxi і звичайно пофарбовані в бежевий колір, іноді можна зустріти зелено-чорні машини, в Алгарве можна зустріти машини чорного кольору- це таксі люкс. У таксі обов'язково є лічильник і розплачуватися прийнято по лічильникові. З 22 годин і до 6 ранку діє надбавка + 20% до тарифу. За багаж більше 20 кг існує невелика доплата, офіційна таблиця доплати за багаж на португальській та англійській мовах висить у салоні таксі (звичайно на лівому задньому склі). Прийнято давати чайові приблизно 10% від вартості проїзду.

Землетруси силою до 8 балів і більше відмічаються в країні в середньому один раз в 2 роки.

Коеф. сейсмічної небезпеки, що загалом варіює від 0 до 2, для П. дорівнює 0,7.

Епіцентри, як правило, співпадають із зонами регіональних тектонічних розломів.

Найбільш сильні землетруси (8,5 бали) пов'язані з підводними, найбільш активними тектонічними структурами.

1.2 Природно-рекреаційні ресурси

Португалія розташована в субтропічному поясі. На півночі країни знаходиться плоскогір'я Месета. Переважають висоти 1000-1200 м над рівнем моря, найбільша 1991 м (в хр. Серра-да-Ештрела). На заході гори круто обриваються до приморської рівнини. Південніше річки Тежу розташована Португальська низовина, на сході облямована плато з окр. кряжами висотою 600-1000 м. На крайньому півдні розташовані низькогір'я Серра-де-Алгарве (вис. до 902 м), південні схили яких круто обриваються до прибережної низовини. Ріки - Тежу (Тахо), Дору (Дуеро), Гвадіана, Мондегу, Саду. Судноплавні тільки дві перші в нижній течії на відстані 200 км від гирла. Долини рік Дору (Дуеро) і Тежу (Тахо) верхніх течіях вузькі і глибоко розрізані, нижче за течією розширюються і поблизу берега Атлантичного океану переходять в плоскі низовини. Клімат країни м'який. Зумовлений впливом Атлантичного океану.

Рельєф провінцій Мінью на заході і Траз-уш-Монтиш та Алту-Дору на сході, на північ від річки Дору, гірський. Провінція Бейра, що тягнеться від річки Дору до верхів'я річки Тежу, за винятком прибережної рівнини, також зайнята горами. У її центральній частині знаходиться вища точка Португалії - гора Ештрела (1993 м над р.м.). Родючі рівнини в низов'я річки Тежу (провінція Рібатежу). Прибережна зона на північ і південь від столиці країни Лісабона належить до провінції Ештремадура. На схід і південь від неї тягнеться провінція Алентежу, з м'яким горбистим рельєфом, а всю південну частину Португалії займають рівнини провінції Алгарве, за природними умовами схожі з середземноморською зоною Північної Африки.

Найважливіші корисні копалини Португалії - вольфрамові, уранові, мідні і залізні руди, відкрито ряд комплексних сульфідних родовищ, що містять мідь, свинець, цинк, срібло, золото (табл. 1). Переважають невеликі родовища.

Таблиця 1. - Основні корисні копалини Португалії станом на 2007-208 рр.

Корисні копалини	Запаси	Вміст корисного компоненту в рудах, %	Частка у світі, %
	Підтверджені	Загальні
Барит, тис. т	100	100	85 (BaSO4)
Оксид берилію, тис. т.	2,4	3	0,1 (ВеО)	1,1
Вольфрам, тис. т	25	25	0,4 (WO3)	1
Залізні руди, млн т	350	700	37(Fe)	0,2
Золото, т	5	45	4 г/т
Мідь, тис. т	2600	4665	7,75 (Cu)	0,4
Пентоксид ніобію, тис. т	1	2	0,15 (Nb2O5)	0,01
Олово, тис. т	70	85	2,6
Свинець, тис. т	1500	2000	1,2 (Pb)	1,2
Срібло, т	6500	8000	40 г/т	1,2
Пентоксид танталу, т	150	200	0,03 (Та2O5)	0,2
Вугілля, млн т	72	118
Цинк, тис. т	4500	6000	4,4 (Zn)	1,6
Уран, тис. т	7,3	8,75	0,08	0,3

1.3 Історико-культурні ресурси країни

Впродовж всієї історії Португальської держави різні народи формували культурну зовнішність країни . Римляни, німецькі племена, араби і маври, іспанці і самі португальці залишили чудові архітектурні творіння і культурні традиції. Португальська мова розвинулася з простонародної латині і безлічі арабських понять.

Португальські міста - дуже старі. Багато хто з них виник на місці населених пунктів в період панування римлян. У південній частині країни і понині збереглися руїни римських храмів і акведуків. У невеликому містечку Евора (пам'ятник світової культури), крім прекрасних церков, монастирів і мавританських палаців вражають останки римського храму Діани з 14 гранітними колонами Корінфа. А в декількох кілометрах від містечка Сантьяго-де-касену розкопано кельтсько-рімськоє поселення. Стародавня мостова, римська «дорога легіонерів», що пов'язує Лісабон з містом Брага, приводить до останків стародавнього римського міста Конімбріга, де можна побачити розкішні мозаїчні підлоги, приватні лазні з басейнами, що обігріваються, і підлогами, а також реконструйований садовий двір з фонтанами.

Середньовіччя залишило в країні безліч готичних монастирів 12 - 14 століть. Яскраві приклади цього стилю - старий кафедральний собор в університетському містечку Коїмбра, а також що знаходиться недалеко від Коїмбра монастир Алкобаса, що є до 18 століття духовним центром країни. Прекрасний твір португальської готики і стилю мануеліно - монастир Баталья, який, не дивлячись на змішення різних стилів, є незвичайно красивою, своєрідною архітектурною спорудою, спрямованою вгору. Тут же знаходиться гробниця принца Генріха Мореплавателя, що зіграв на початку 15 сторіччя величезну роль в перетворенні Португалії на найбільшу колоніальну державу.

Багато будівель міст Португалії фанеровано кольоровими керамічними плитками (азулежу). Мистецтво виготовлення керамічних кахлів принесли до Португалії араби. Поверхня кахлів рельєфна, орнамент за ісламською традицією складався в основному із зірок. Згодом у італійців була перейнята техніка майоліки з нанесенням фарб на плоску поверхню. Прекрасний старовинний зразок цього мистецтва - палац Пасу Реал в Синтре. У Португалії існує два найзнаменитіших святих місця, куди стікаються численні паломники. Обидва розташовані в північній частині країни. Це місто Фатіма, що прославилося чудовими явищами, що відбувалися тут 13 числа кожного місяця в 1917 році. В результаті на цьому місці була побудована паломнічеськая церква. Інше широко відоме місце - церква Христа на голгофі: до храму, що стоїть на гірській терасі (564 м), ведуть сходи неймовірної довжини, по якій деякі паломники підіймаються вгору на колінах.

Яскравою самобутністю відрізняється декоратівно-прікладноє мистецтво Португалії, що виникло ще в 15-16 століттях (меблі, килими, тканини, різьблення по дереву, ювелірні вироби із золота і срібла). У Португальських народних піснях і музиці переважають ліричні наспіви, серед яких особливо поширена пісенна форма фаду. Це меланхолійна пісня, що поєднує елементи мавританського фаталізму і рицарського романсу, про нероздільність любові і смутку.

Одна з визначних пам'яток Авейру -- ієзуїсткий монастир XV століття, у якому була похована дочка португальського короля Афонсу V, Жуана, померла у 1490 році і канонізована у 1673 р.

Особливістю в цій країні став португальський готичний стиль мануеліно (його ще іменують «канатним»), що названий по імені короля Мануеля I і сильно відрізняється від всього, що можна побачити в інших місцях Європи. У нім використовуються незвичні для архітектури морські мотиви - всілякі канати, якорі, корали, а також хрест ордена лицарів Христа. Сама вражаюча архітектурна споруда столиці Португалії Лісабона, виконана у всьому блиску химерного і витонченого стилю мануеліно, - кремовато-білий монастир Жеронімуш.

Колись звідси йшли каравели в далекі плавання, а на місці монастиря стояла маленька каплиця Генріха Мореплавателя, де перед своїм відплиттям до Індії молився Васько та Гамору, тут же після успішного повернення його зустрів Мануель I. На честь відкриття морського шляху до Індії і був закладений новий монастир.

Ще одним шедевром в стилі мануеліно є Беленськая башта. Важко уявити, що цей ажурний білий замок на воді служив сторожовою фортецею, митницею і в'язницею. На жаль, Жеронімуш і Беленськая башта - єдині крупні пам'ятники епохи великих відкриттів, що збереглися в Лісабоні з часів небувалого для Європи землетрусу в 1775 році, в день Всіх Святих, яке зруйнувало велику частину міста і понесло близько 40 тисяч життів. Ці шедеври стилю мануеліно оголошені ЮНЕСКО найбільшим надбанням світової культури.

У Блекоті, напроти собору і монастиря Жеронімуш, на березі ріки Тежу, яка тут вже стає морем, коштує пам'ятник «батькам-першовідкривачам» - Генріх Мореплаватель веде за собою народ.

А на площі перед цим монументом викладено панно у вигляді величезної карти світу, де позначені землі, відкриті португальцями. Поряд з баштою, на набережній, примостився знак зовсім іншої епохи - аероплан, на якому в 1922 році був здійснений трансатлантичний переліт до Нью-Йорка.

Друга відмінна риса в архітектурі Португалії - це облицьовування не тільки палаців і соборів, але і деяких житлових будівель (причому як всередині, так і зовні) кахлями. Це мистецтво - по суті, національне мистецтво Португалії, - називається «азулежуш» і в нім використовуються, як правило, білий і синій кольори, що нагадують нашу гжель.

1.4 Соціально-економічні умови та ресурси

Португалія -- індустріально-аграрна країна. Основні галузі промисловості: текстильна та легка промисловість, деревообробна та паперова, металургійна, нафтопереробна, хімічна, гірнича, рибна, виноробство. У промисловості переважають великі підприємства транснаціональних і національних монополій, близько 2/3 промислового потенціалу зосереджено на Атлантичному узбережжі країни. Розвинута нафтохімічна і гірничодобувна пром-сть. Транспорт: автомобільний, залізничний, морський, повітряний. Однак, за західноєвропейськими стандартами транспортна мережа розвинена недостатньо. Міжнародні аеропорти функціонують в Лісабоні, Порту, Фару, на Азорських о-вах і Мадейрі.

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A. 2001]:ВВП -- $ 116,3 млрд. Темп зростання ВВП -- 3,9%. ВВП на душу населення -- $11672. Прямі іноземні інвестиції -- $ 1 млрд. Імпорт (енергоносії, сировину для ряду галузей промисловості і продовольство) -- $ 41,4 млрд. (г.ч. Іспанія -- 24,0%; Німеччина -- 14,0%; Франція -- 11,2%; Італія -- 7,9%; Великобританія -- 6,6%). Експорт (текстиль, одяг, взуття, лісоматеріали, включаючи пробку, судна, енергоустаткування, хімічні продукти) -- $ 31,6 млрд. (г.ч. Німеччина -- 19,0%; Іспанія -- 15,%; Франція -- 14,4%; Великобританія -- 12,1%; Нідерланди -- 4,8%).

Валовий внутрішній продукт (ВВП) Португалії в 1997 році становив 110 млрд. дол. Національний прибуток на душу населення становить 12 тис. дол. (70% від середнього в країнах Європейського Союзу). Ці ж позиції збереглися і на початку ХХІ століття.

На економіку Португалії кінця ХХ століття суттєво вплинули дві події -- повалення режиму Салазара--Каетану в 1974 році і вступ в ЄС в 1986 році. При колишньому режимі (1926-1974 рр.) капітал був сконцентрований в руках декількох промислових і фінансових сімейних груп. Просування вгору було можливе тільки для членів освіченого середнього класу. Промисловість і сільське господарство Португалії залишалися малоефективними, а продуктивність праці -- низькою. Інвестиції прямували головним чином в африканські колонії. Прибутки, отримані в колоніях, використовувалися для підтримки позитивного сальдо торгового і бюджетного балансів. Революційний уряд спочатку ослабив економічну базу колишньої еліти, надавши незалежність африканським колоніям. Після невдачі путчу правих сил у 1975 році великі землеволодіння в південному і центральному регіонах були експропрійовані. Націоналізовані банки і страхові компанії, за ними пішла націоналізація більшості великих і середніх промислових підприємств. Велика частина нових державних підприємств зіткнулася з надто складними організаційними і фінансовими проблемами. У результаті збільшилися загальний дефіцит державного бюджету і зовнішній державний борг. Іноземні інвестиції в Португалії були виведені з процесу націоналізації, в економіці країни важливого значення набули дочірні компанії іноземних корпорацій.

Членство в ЄС стало рушійною силою, що стимулювала зміни в економіці країни в кінці 1980-х -- початку 1990-х років. У 1991 році Португалія залишалася найбіднішою з країн ЄС, але членство в цій організації дозволило влити новий капітал в економіку країни. Суми прямих іноземних інвестицій після 1986 році щорічно подвоювалися.

Сільське і лісове господарство дають лише 6,5% ВВП Португалії, і на їх частку припадає 11,5% зайнятих. Валовий випуск сільськогосподарської продукції на одного працюючого значно нижче, ніж в інших країнах ЄС; виключення складають родюча долина річки Тежу і зрошувані ділянки провінції Алентежу. Португалія імпортує ряд видів сільськогосподарських продуктів, особливо зерно, насіння соняшника і м'ясо. Основна зернова культура Португалії -- пшениця, друге місце займає кукурудза. Крім того, товарне значення мають бобові, овес, жито, ячмінь і рис. Важливою продовольчою культурою є картопля. Португалія -- один з головних експортерів кетчупа. Маслини у великій кількості використовуються в їжу, але головним чином служать сировиною для виробництва оливкового масла. Величезну роль в сільському господарстві відіграють виноградарство і виноробство. Португалія -- одна з провідних західноєвропейських країн-експортерів вина. Найбільш важливі райони виноградарства -- долини північних рік Дору, Мондегу і Ліма. Розведення великої рогатої худоби найбільш розвинене в Рібатежу; молочне тваринництво -- на півночі. Попит на м'ясо і м'ясопродукти на 90% задовольняється за рахунок місцевої продукції.

Рибальство. У Португалії, що має протяжну берегову лінію і давні традиції мореплавання, рибальство є важливою галуззю господарства, але на початку 1990-х років прибутки і число робочих місць в цій галузі скоротилися. У складі улову переважають сардини, тунець, тріска. Головні рибопромислові порти і центри переробки риби: Лісабон, Сетубал, Матозіньюш і Портімау.

Лісове господарство відіграє значну роль в економіці Португалії. Комерційні породи -- сосна і корковий дуб. Португалія щорічно виробляє більше сировини з коркового дуба, ніж весь інший світ. Евкаліпти, завезені з Австралії, є основним джерелом сировини для виробництва целюлози.

У паливно-енергетичному балансі країни основне місце займають гідроресурси; ГЕС задовольняють понад 50% енергетич. потреб країни. Паливо г.ч. імпортують. Виробництво електричної енергії -- 28,9 млрд кВт·год (1991).

1.5 Характеристика туристичної галузі

Португалія займає 5 місце в Європі по кількості приїжджаючих туристів. Приваблюють сюди туристів із усього світу (але насамперед з Англії, Німеччини, Голландії, США, Канади, Іспанії) найчистіший океан , екологічно чисті пляжі, відзначені блакитним прапором незалежного контролю ЮНЕСКО, м'який рівний клімат ( приємно теплий без зайвої спеки), привітний і дружелюбний народ, унікальні пам'ятники історії та архітектури, відмінна кухня і вина. Найкращі курорти: Алгарве, о-ви Мадейра та Порто-Санто, Азорські острови

У Лісабоні варто відвідати площу Россіо - місце, де спалювали єретиків і де проводилася корида, замок Святого Георгія, Монастир Ієронімів - один з 3- х пам'ятників архітектури, що не мають аналогів у світі. Символом Лісабону є сторожова вежа Белен, з якої відправлялися каравели Колумба і Магелана на відкриття нових земель.

Перлиною Португалії називають стародавнє мавританське місто Сінтру, яке у середні віки стало резиденцією королів. Символом Сінтры вважається розташований у самому центрі Національний палац Пасо Реал з розписаними залами й конічними димарями . Один з найвищих пагорбів Сінтри вінчає Паласіо Де Піна - казковий замок, оточений прекрасним парком.

У Мафрі варто подивитися монастир, побудований в 18 столітті на честь спадкоємця короля Жуана V. Цей величезний комплекс відомий у світі й своєю багатою бібліотекою, де зберігається 30 тисяч томів.

У Фатімі - всесвітньо відоме святилище (санктуарій) Богоматері, місце паломництва католиків усього світу, найбільший після Ватикану релігійний центр. Дуже вражаюче виглядає монумент - символ віри.

Баталья - монастир 14 століття, унікальна готична пам”ятка, тріумфальний пам'ятник на честь перемоги Португалії в битві під Алжубарроте в боротьбі з Іспанією за незалежність.

Одне з найбільш давніх і гарних міст Португалії - Евора. Неповторний образ міста формують більш як 30 церков, монастирів і палаців. В Еворі знаходиться єдиний у країні добре збережений римський храм - храм Діани. Цікавий романський Кафедральний собор СЕ, який був побудований в 1150 г. на місці мечеті, як символ перемоги християн над маврами.

Туристичні ресурси:

Національний парк Пенеда-Жериш, природні парки Аррабіда, Монтезінью, Серра-да-Ештрела, Серраш-ді-Айре-і-Кандейруш.

Пляжі міжнародного рівня -- Алґар-ве, Куартейра, Віламора, Албуфейра, Армасан-ді-Пера, Карвоейру, Прайя-да-Роша, Алвор, Кашкаїш.

У столиці -- давній акведук із 35 арок заввишки 66 м, велика кількість церков, соборів, монастирів і палаців: замок Сан-Жорж (колишня арабська фортеця, IX-XIV ст.), кафедральний собор Се (1160-1186 pp.), Готичний монастир кармелітів (1389-1423 pp.), монастир Жеронімуш (1502-1520 pp.) із гробницями Васко да Ґами, Л. ді Камоенса, короля Мануела І, вежа-маяк Торрі де Белен (XVI ст.), церква Мадрі ді Деуш (XVI ст.), церква Сан-Вісенті де Фора (XVI ст.), Старий королівський палац (XVI ст.), палац Мітра (XVII ст.), базиліка Ла Ештрела (XVIII ст.), палац Ажуда (1802 p.), палац Національних зборів (1834 p.), Муніципальний палац, Морський арсенал; музеї: Етнографічний заморських територій, Археологічний, Національний природничої історії, Археології та етнографії, Геологічний, Морський, Нумізматики та філателії, Артилерії (Військовий), Муніципальний, Національний старовинного мистецтва, Сучасного мистецтва, Народного мистецтва, Декоративного мистецтва, Церковного мистецтва, Театральний, Костюмів, Карет, Кахлів, Електрики, Р. Б. Піньєйру, Тропічний сад-му-зей; зоопарк, акваріум, ботанічний сад. В околицях -- палац Келуш (1747 -- 1752 pp.), палацово-парковий ансамбль Сінтра, замок-монастир Мафра, містечко Баталья з монастирським ансамблем, побудованим на честь перемоги над Іспанією під Алжубарроте в 1385 p., де в капелі Фундадор знаходяться саркофаг короля Жуана І і гробниця його сина інфанта Енрике (Генриха) Мореплавця.

У Бразі -- кафедральний собор (XI -- XII ст.) із гробницею першого португальського графа Генриха Бургундського, церква Бон Жезуш да Монті (1773--1827 pp.) -- центр паломництва португальських католиків.

В Еворі -- руїни давньоримського храму Діани (НІ --II ст. до н. є.), собор (1186 p.), архієпископський палац.

У Коїмбрі -- королівський палац, Старий собор (XII ст.), Новий собор (XVI ст.), монастир Санта-Круш; Художній музей Машаду ді Каштру, Музей природничої історії, ботанічний сад.

У Порту -- кафедральний собор (1113 -- 1136 pp.), церква Сан-Педру душ Клеригуш (1732--1763 pp.) із дзвіницею-маяком заввишки 75 м, Національний музей мистецтв Соареш душ Рейш.

У м. Фатіма -- найбільша національна католицька святиня -- кафедральний собор Богородиці, місце паломництва і регулярних релігійних свят.

1.6 Туристичне районування території країни

В основу адміністративного поділу Португалії покладено 308 муніципалітетів (порт. municнpio або порт. concelho), якими керують відповідні муніципальні палати. У свою чергу, муніципалітети поділяються на 4257 муніципальних громад (порт. freguesia). Муніципальними громадами керують відповідні управи або жунти (порт. junta de freguesia), кожну з яких очолює президент.

Така структура повністю охоплює всю національну територію країни, навіть там де йдеться про військові або природоохоронні території, не існуючи ніякої двозначності у таких випадках.

Адміністративні одиниці вищого порядку вже не такі чіткі: до них відносять адміністративні округи (порт. distrito), провінції, статистичні одиниці NUTS 2-го і 3-го рівня, міські громади, а також міжмуніципальні асоціації.

Існують інші поділи вищого рівня неадміністративного порядку, специфічні за сферою діяльності (наприклад, туристичні регіони), а також технічного, історичного та культурного характеру. Було також декілька спроб виділити природні регіони, що на адміністративному рівні не мало успіху.

2 автономні регіони (regiхes autуnomas): Азорські острови та Архіпелаг Мадейра; 18 адміністративних округів (distritos), які поділяються на райони (concelhos), а ті в свою чергу - на парафії (freguesias).

Райони Лісабона і Порту поділяються на квартали (bairros), квартали - на парафії (freguesias). Крім того, континентальна Португалія поділяється на 11 історичних провінцій.

1.6.1 Азорські острови

Азомрські островим (порт. Ilhas dos Aзores) -- архіпелаг із 9 гористих вулканічних островів та кількох рифів у північній частині Атлантичного океану на захід від Піренейського півострова, який належить Португалії. З 1976 року архіпелаг отримав статус автономного регіону.

Складається з трьох груп: Західної (острови Корву і Флореш), Центральної (острови Терсейра, Піку, Фаял, Сан-Жорже і Грасіоза) та Східної (острови Сан-Мігел і Санта-Марія). Простягаються із заходу на схід приблизно на 600 км.

Площа архіпелагу становить -- 2 247 км². Населення складає -- 254 тис. осіб (1987; 251 тис. в 1981), в основному португальці. Столиця -- місто Понта-Делгада, що знаходиться на головному острові Сан-Мігел.

Рельєф

Острови є надводними вершинами Серединноатлантичного хребта, вулканічні за походженням, тому тут часті землетруси. Всі острови мають гірський рельєф, з вершинами висотою до 2000 м. Найвища точка архіпелагу -- гора Піку на однойменному острові з висотою 2 351 м. Береги досить обривисті. На островах багато різноманітних проявлень вулканізму -- фумарольні та термальні мінеральні джерела.

Клімат

Острови розташовані в області підвищеного атмосферного тиску (так званий Азорський максимум). Клімат субтропічний, океанічний, рівний та м'який, з малими амплітудами температур. Пересічна температура січня становить +14 °C, липня -- +22 °C. Опадів випадає 700--800 мм за рік.

Таблиця 2 - Пересічні річні температури та кількість опадів:

Погодні умови протягом року	Середня місячна температура	Опади (дощ), мм
	°F	°C
Січень Лютий Березень Квітень Травень Червень Липень Серпень Вересень Жовтень Листопад Грудень	62 62 62 64 66 71 75 78 76 71 67 64	17 17 17 18 19 21 24 25 24 22 19 18	75 51 60 40 44 24 14 32 68 79 59 78

Органічний світ

На схилах гір поширені субтропічні гірські ліси, а яких домінує криптомерія японська. Чагарникові ж породи представлені лавром, каштаном, ялівцем та ін. Багато здичавілих інтродукованих рослин. На островах вирощують банани, цитрусові, абрикоси, виноград та інші культури.

Острови мають багату флору (55 видів рослин) і фауну і відрізняються чистотою екології: у 1995 році Азори отримали премію ЄС за збереження первозданної природи і розвиток екологічного туризму.

1.6.2 Мадейра

Архіпелаг Мадемйра, автономний регіон Мадейра (порт. Arquipйlago da Madeira, Regiгo Autуnoma da Madeira) -- група островів, що утворюють автономний регіон Португалії біля північно-західних берегів Африки, близько 420 км на північ від Канарських островів. Площа 796 км², населення 269,5 тис. чоловік. Столиця -- місто Фуншал на острові Мадейра.

Мадейра (найбільший острів) і Порту-Санту -- єдині заселені острови. Дезерташ і Селваженьш -- безлюдні острівці. М'який клімат островів зробив їх цілорічними курортами. Рельєф: Піку-Руйву -- найвища гора архіпелагу заввишки 1862 м. Виробляється: кріплене вино мадера, цукрова тростина, фрукти, риба, вироби ремесел.

Архіпелаг складається з 11 районів (муніципалітетів):

Адміністративний поділ Мадейри

· Кальєта (порт. Calheta)

· Камара-де-Лобуш (порт. Cвmara de Lobos)

· Машіку (порт. Machico)

· Понта-ду-Сол (порт. Ponta do Sol)

· Порту-Моніж (порт. Porto Moniz)

· Порту-Санту (порт. Porto Santo)

· Рібейра-Брава (порт. Ribeira Brava)

· Санта-Круж (порт. Santa Cruz)

· Сантана (порт. Santana)

· Сан-Вісенте (порт. Sгo Vicente)

· Фуншал (порт. Funchal)

1.6.3 Айверу

Адміністративний округ Авейру (порт. Distrito de Aveiro) розташований у західній частині Португалії і за адміністративним поділом цієї країни є одним з 18 округів. Округ складається з 16 адміністративних районів (або муніципалітетів). Територія округу становить 2 808 km², населення -- 752 867 осіб (2006). Густота населения -- 268 осіб/kм². Адміністративним центром є місто Авейру.

Округ Авейру межує:

· на півночі -- з округом Порту;

· на сході -- з округом Візеу;

· на півдні -- з округом Коїмбра;

· на заході -- омивається Атлантичним океаном

Округ Авейру складається з 19 адміністративних районів (або муніципалітетів):

· Авейру (порт. Aveiro)

· Агеда (порт. Бgueda)

· Албергарія-а-Велья (порт. Albergaria-a-Velha)

· Анадія (порт. Anadia)

· Ароука (порт. Arouca)

· Вагуш (порт. Vagos)

· Вале-де-Камбра (порт. Vale de Cambra)

· Ешпінью (порт. Espinho)

· Ештаррежа (порт. Estarreja)

· Ільяву (порт. Нlhavo)

· Каштелу-де-Пайва (порт. Castelo de Paiva)

· Меальяда (порт. Mealhada)

· Муртоза (порт. Murtosa)

· Олівейра-де-Аземейш (порт. Oliveira de Azemйis)

· Олівейра-ду-Байрру (порт. Oliveira do Bairro)

· Овар (порт. Ovar)

· Санта-Марія-да-Фейра (порт. Santa Maria da Feira)

· Сан-Жуау-да-Мадейра (порт. Sгo Joгo da Madeira)

· Север-ду-Воуга (порт. Sever do Vouga)

1.6.4 Лісабон

Лісабонський адміністративний округ (порт. Distrito de Lisboa) розташований у західній частині Португалії і за адміністративним поділом цієї країни є одним з 18 округів. Округ складається з 16 адміністративних районів (або муніципалітетів). Територія округу становить 2 761 km², населення -- 2,2 млн. осіб. Густота населения -- 805 осіб/kм². Адміністративним центром є місто Лісабон, що одночасно є і столицею держави.

Лісабонський округ межує:

· на півночі -- з округом Лейрії;

· на північному сході та на сході -- з округом Сантареня;

· на півдні -- з округом Сетубалу (через гирло річки Тежу);

· на заході -- омивається Атлантичним океаном

Лісабонський округ складається з 16 адміністративних районів (або муніципалітетів):

· Азамбужа (порт. Azambuja)

· Аленкер (порт. Alenquer)

· Амадора (порт. Amadora)

· Арруда-душ-Віньюш (порт. Arruda dos Vinhos)

· Віла-Франка-де-Шіра (порт. Vila Franca de Xira)

· Кадавал (порт. Cadaval)

· Кашкайш (порт. Cascais)

· Лісабон (порт. Lisboa)

· Лоуреш (порт. Loures)

· Лоурінья (порт. Lourinhг)

· Мафра (порт. Mafra)

· Одівелаш (порт. Odivelas)

· Оейраш (порт. Oeiras)

· Сінтра (порт. Sintra)

· Собрал-де-Монте-Аграсу (порт. Sobral de Monte Agraзo)

· Торреш-Ведраш (порт. Torres Vedras)

1.6.5 Сетубал

Сетубальський адміністративний округ (порт. Distrito de Setъbal) розташований у західній частині Португалії і за адміністративним поділом цієї країни є одним з 18 округів. Округ складається з 13 адміністративних районів (або муніципалітетів). Територія округу становить 5 064 km², населення -- 815,9 тис. осіб. Густота населения -- 160 осіб/kм². Адміністративним центром є місто Сетубал.

Сетубальський округ межує:

· на півночі -- з округами Лісабона і Сантареня;

· на сході -- з округами Евори і Бежі;

· на півдні -- з округом Бежі;

· на заході -- омивається Атлантичним океаном

Сетубальський округ складається з 13 адміністративних районів (або муніципалітетів):

· Алкасер-ду-Сал (порт. Alcбcer do Sal)

· Алкошете (порт. Alcochete)

· Алмада (порт. Almada)

· Баррейру (порт. Barreiro)

· Грандола (порт. Grвndola)

· Мойта (порт. Moita)

· Монтіжу (порт. Montijo)

· Палмела (порт. Palmela)

· Сантьяґу-ду-Касень (порт. Santiago do Cacйm)

· Сезімбра (порт. Sesimbra)

· Сейшал (порт. Seixal)

· Сетубал (порт. Setъbal)

· Сінеш (порт. Sines)

1.6.6 Фару

Адміністративний округ Фмару (порт. Distrito de Faro) розташований у південній частині Португалії і за адміністративним поділом цієї країни є одним з 18 округів. Округ складається з 16 адміністративних районів (або муніципалітетів). Територія округу становить 4 960 km², населення -- 421,5 тис. осіб. Густота населения -- 85 осіб/kм². Адміністративним центром є місто Фару, що одночасно є столицею провінції Алгарве (за колишнім територіальним поділом Португалії до конституції 1976 року).

Більшість населення округу зосереджена уздовж його узбережжя, де працює у сфері послуг і туризму. Внутрішні ж муніципалітети мають порівняно низьку густоту населення, при чому більшість людей працює в сільському та лісовому господарствах.

Округ Фару складається з 16 адміністративних районів (або муніципалітетів):

· Албуфейра (порт. Albufeira)

· Алжезур (порт. Aljezur)

· Алкоутін (порт. Alcoutim)

· Віла-ду-Бішпу (порт. Vila do Bispo)

· Віла-Реал-де-Санту-Антоніу (порт. Vila Real de Santo Antуnio)

· Каштру-Марін (порт. Castro Marim)

· Лагоа (порт. Lagoa)

· Лагуш (порт. Lagos)

· Лоуле (порт. Loulй)

· Моншіке (порт. Monchique)

· Ольяу (порт. Olhгo)

· Портімау (порт. Portimгo)

· Сан-Браш-де-Алпортел (порт. Sгo Brбs de Alportel)

· Сілвеш (порт. Silves)

· Тавіра (порт. Tavira)

· Фару (порт. Faro)

Провінція Алгарве є єдиним португальським регіоном, який має досконало виділені границі, які повністю співпадають з границями адміністративного округу Фару.

1.6.7 Бежа

Округ Бежа(порт. Distrito de Beja ) - округ на півдні Португалії.Включає 14 муніципалітетів. Входить в регіон Алентежу. Розподілений між 2 статистичними субрегіонами: Алентежу-літорал, Байшу-алентежу. Раніше входив до складу історичної провінції Байшу-алентежу. Територія - 10 225 кмІ. Населення - 154 325 чоловік. Щільність населення - 15 чел/кмІ.Административный центр місто Бігши.

Округ Бежа є найбільшим за площею і найменшим по щільності населення серед всіх округів Португалії. Регіон граничить:

*на півночі - округ Евора

*на сході - Іспанія

*на півдні - округ Фару

*на заході - округ Сетубал і Атлантичний океан

1.6.8 Брага

Брамга (порт. Braga [Tb?ago]) - місто в Португалії, центр однойменного округу і муніципалітету. Знаходиться у складі крупної міської агломерації Велике Мінью. Чисельність населення - 173,9 тис. жителів (місто), 173,9 тис. жителів (муніципалітет). Місто і муніципалітет входить в економіко-статистичний регіон Північний регіон і субрегіон Каваду. По старому адміністративному діленню входив в провінцію Мінью.

Місто розташоване в 321 км. на північ від столиці Португалії міста Лісабона на річці Ешті (Східна).

Муніципалітет граничить:

*на півночі - муніципалітет Амареш

*на північному сході - муніципалітет Повуа-де-ланьозу

*на південному сході - муніципалітет Гимарайнш

*на півдні - муніципалітет Віла-нова-де-фамалікан

*на заході - муніципалітет Барселуш

*на північному заході - муніципалітет Віла-верде

Райони

*Адауфе

*Аркуш

*Арентин

*Авеледа

*Кабрейруш

*Селейрош

*Сивидаде

*Крешпуш

*Кунья

*Думі

*Эшкудейруш

*Эшпинью

*Эшпоройнш

*Феррейруш

*Фигейреду

*Фраделуш

*Фрайан

*Фроссуш

*Гондизалвеш

*Гуалтар

*Гизанде

*Ламасайнш

*Ламаш

*Ломар

*Машиминуш

*Мире-де-Тибайнш

*Моррейра

*Наварра

*Ногейра

*Ногейро

*Падин-да-Граса

*Палмейра

*Панояш

*Парада-де-Тибайнш

*Педралва

*Позада

*Пришкуш

*Реал

*Руилье

*Санта-Лукресия-де-Алжериш

*Санту-Эштеван-ду-Пенсу

*Сан-Жуан-ду-Соту

*Сан-Жозе-де-Сан-Лазару

*Сан-Жулиан-душ-Пассуш

*Сан-Мамеде-де-Эште

*Сан-Пайю-де-Мерелин

*Сан-Педру-де-Эште

*Сан-Педру-де-Мерелин

*Сан-Педру-де-Оливейра

*Сан-Висенте

*Сан-Висенте-ду-Пенсу

*Сан-Витор

*Це

*Семелье

*Секейра

*Собрепошта

*Тадин

*Тебоза

*Тенойнш

*Трандейраш

*Виласа

*Вимиейру

1.6.9 Браганса

Округ Браганса (порт. Distrito de Braganзa, мир. Зtrito de Berganзa) - округ в північній Португалії.

Округ складається з 12 муніципалітетів. Входить в Північний регіон. Розподілений між 2 статистичними субрегіонами: Алту-траз-уш-монтеш, Дору.Раніше входив до складу провінції Траз-уж-монтіш і Алту-Дору.

Адміністративний центр - місто Браганса.

Територія - 6608 кмІ. Населення - 148 808 чоловік. Щільність населення - 22,5 чіл./кмІ.

Регіон граничить:

*на півночі - Іспанія

*на сході - Іспанія

*на півдні - округа Візеу і Гуарда

*на заході - округ Віла-реал

Округ включає 12 муніципалітетів:

1. Віла-флор

2. Браганса

3. Маседу-де-кавалейруш

4. Торре-де-монкорву

5.Миранда-ду-Дору

6. Фрейшу-де-ешпада-а-синта

7. Карразеда-де-ансьянш

8. Могадору

9. Віміозу

10. Алфандега-да-фе

11. Мірандела

12. Віньяйш

1.6.10 Візеу

Округ Візеу'(порт. Distrito de Viseu) - округ в північній Португалії.Округ складається з 24 муніципалітетів. Розподілений між 2 статистичними регіонами: Північний регіон, Центральний регіон. Розподілений між 3 статистичними субрегіонами: Дан-лафойнш, Доуру, Тамега. До складу округу є 2 міську агломерацію: Велика Коїмбра, Велике Візеу. Раніше входив до складу провінції Бейра-алта і Дору-літорал Територія - 5 007 kmІ. Населення -394 844 чоловік. Щільність населення - 79 чел/kмІ. Адміністративний центр - місто Візеу .

Регіон граничить:

*на півночі - округа Порту, Віла-реал, Браганса

*на сході - округ Гуарда

*на півдні - округ Коїмбра

*на заході - округ Авейру

Округ включає 24 муніципалітети:

1. Санта-комба-дан

2. Возела

3. Синфайнш

4. Візеу

5. Каштру-дайре

6. Тондела

7. Резенде

8. Тарока

9. Ламегу

10. Олівейра-де-фрадеш

11. Табуасу

12. Сан-педру-ду-сул

13. Сан-жуан-да-пешкейра

14. Сатан

15. Моїмента-да-Бейра

16. Мангуалде

17. Віла-нова-де-пайва

18. Нелаш

19. Пенедону

20. Сернанселье

21. Мортагуа

22. Каррегал-ду-сал

23. Пеналва-ду-каштелу

24. Армамар

1.6.11 Віана-ду-каштелу

Округ Віана-ду-каштелу (порт. Distrito de Viana do Castelo) - округ в північній Португалії.Округ складається з 10 муніципалітетів. Входить в Північний регіон. Входить в статистичний субрегіон Минью-Ліма.Ранее входив до складу провінції Мінью. Територія - 2 255 kmІ. Населення - 252 011 людина. Щільність населення - 111,7 чел/kмІ. Адміністративний центр - місто Віана-ду-каштелу .

Регіон граничить:

*на півночі - Іспанія

*на сході - Іспанія

*на півдні - округ Брага

*на заході - Атлантичний океан

1.6.12 Віла-реал

Вімла-реамл (порт. Vila Real [Tvilo aiTar]) - місто в Португалії, центр однойменного округу і муніципалітету. Чисельність населення - 25 тис. жителів (місто), 50 тыс.жителей (муніципалітет). Місто і муніципалітет входить в економіко-статистичний регіон Північний регіон і субрегіон Дору. По старому адміністративному діленню входив в провінцію Траз-уж-монтіш і Алту-Дору.