Ліцензування – важливий компонент системи регулювання туризму

У разі переоформлення ліцензії орган ліцензування приймає рішення про визнан-ня недійсною ліцензії, що була переоформлена, з внесенням відповідних змін до лі-цензійного реєстру не пізніше наступного робочого дня. Строк дії переоформленої ліцензії не може перевищувати строку дії, зазначеного в ліцензії, що переоформлялася. За переоформлення ліцензії справляється плата в розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Плата за переоформлення ліцензії зараховується до Дер-жавного бюджету України.

Ліцензіат, який подав заяву та відповідні документи про переоформлення ліцензії, може провадити свою діяльність на підставі довідки про прийняття заяви про пере-оформлення ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, яка ви-дається органом ліцензування у разі подання заяви про переоформлення ліцензії.

Не переоформлена в установлений строк ліцензія є недійсною.

Ліцензіат зобов'язаний повідомляти орган ліцензування про всі зміни даних, зазна-чених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії. У разі виникнення таких змін ліцензіат зобов'язаний протягом десяти робочих днів подати до органу ліцензування відповідне повідомлення в письмовій формі разом з документами або їх нотаріально засвідченими копіями, які підтверджують зазначені зміни.

На підставі документів, поданих ліцензіатом до органу ліцензування, орган ліцензування може прийняти рішення про анулювання ліцензії у строки, передбачені цим Законом. Підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є неможливість ліцензіата згідно з поданими документами забезпечити виконання ліцензійних умов, вста-новлених для виду господарської діяльності, на який видана ліцензія.

Підставами для видачі дубліката ліцензії є:

· втрата ліцензії;

· пошкодження ліцензії.

У разі втрати ліцензії ліцензіат зобов'язаний звернутися до органу ліцензування із заявою про видачу дубліката ліцензії, до якої додається документ, що засвідчує вне-сення плати за видачу дубліката ліцензії.

Якщо бланк ліцензії непридатний для користування внаслідок його пошкодження, ліцензіат подає відповідному органу ліцензування:

· заяву про видачу дубліката ліцензії;

· непридатну для користування ліцензію;

· документ, що підтверджує внесення плати за видачу дубліката ліцензії.

Строк дії дубліката ліцензії не може перевищувати строку дії, який зазначався у втраченій або пошкодженій ліцензії.

Ліцензіат, який подав заяву та відповідні документи для видачі дубліката ліцензії замість втраченої або пошкодженої, може провадити свою діяльність на підставі до-відки про подання заяви про видачу дубліката ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, яка видається органом ліцензування у разі подання заяви про видачу дубліката ліцензії.

Орган ліцензування зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати одержання заяви про видачу дубліката ліцензії видати заявникові дублікат ліцензії замість втра-ченої або пошкодженої. У разі видачі дубліката ліцензії замість втраченої або пошкодженої орган ліцензу-вання приймає рішення про визнання недійсною ліцензії, що була втрачена або по-шкоджена, з внесенням відповідних змін до ліцензійного реєстру не пізніше наступ-ного робочого дня.

За видачу дубліката ліцензії замість втраченої або пошкодженої ліцензії справ-ляється плата у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Плата за видачу дубліката ліцензії зараховується до Державного бюджету України.

Розділ 3. Контроль за діяльністю ліцензування туристичних підприємств

3.1 Умови дії ліцензії

Ліцензія підписується керівником органу ліцензування або його заступником та за-свідчується печаткою цього органу.

На території України органи ліцензування використовують бланки ліцензії єдино-го зразка. Бланк ліцензії єдиного зразка затверджується Кабінетом Міністрів Укра-їни.

Бланки ліцензій є документами суворої звітності, мають облікову серію і номер.

У ліцензії зазначаються:

§ найменування органу ліцензування, що видав ліцензію;

§ вид господарської діяльності, вказаний згідно з статтею 9 цього Закону (в повному обсязі або частково), на право провадження якого видається ліцензія;

§ найменування юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності;

§ ідентифікаційний код юридичної особи або ідентифікаційний номер фізичної осо-би - платника податків та інших обов'язкових платежів;

§ місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - суб'єк-та підприємницької діяльності;

§ дата прийняття та номер рішення про видачу ліцензії;

§ строк дії ліцензії;

§ посада, прізвище та ініціали особи, яка підписала ліцензію;

§ дата видачі ліцензії;

§ наявність додатка (із зазначенням кількості сторінок).

Ліцензія підписується керівником органу ліцензування або його заступником та за-свідчується печаткою цього органу[див.додаток Б].

Метою здійснення контролю за дотриманням суб'єктами туристичної діяльності умов і правил проведення підприємницької діяльності є:

· захист прав та інтересів держави у сфері туризму;

· захист прав та інтересів споживачів туристичних послуг, забезпечення їх безпеки;

· захист прав інших суб'єктів туристичної діяльності;

· забезпечення виконання чинного законодавства;

· підвищення рівня туристичного обслуговування[9, с.57].

Контроль за відповідністю туристичної діяльності ліцензійним умовам її проведення передбачає:

· перевірку й аналіз документації суб'єкта туристичної діяльності щодо організації здійснення ним іноземного та зарубіжного туризму;

· безпосереднє вивчення процесу надання суб'єктом туристичної діяльності туристичних послуг;

· документальне оформлення результатів перевірки та прийняття рішення про можливість подальшого здійснення туристичної діяльності даним суб'єктом.

Контроль за дотриманням ліцензіатами ліцензійних умов здійснюють органи ліцензування та спеціально уповноважений орган з питань ліцензування в рамках своїх повноважень, шляхом проведення планових та позапланових перевірок. Планові пере-вірки дотримання суб'єктами господарювання ліцензійних умов проводяться не частіше одного разу в рік. Позапланові перевірки здійснюють органи ліцензування або спеціально уповноважений орган з питань ліцензування тільки на основі надходження до них в письмовій формі повідомлення про порушення ліцензійних умов, або з метою перевірки виконання розпоряджень про усу-нення порушень ліцензійних умов.

Ліцензіат під час перевірки дотримання ним ліцензійних умов надає всі необхідні для перевірки документи і забезпечує умови для її проведення. За результатами перевірки складається акт в двох екземплярах, один з яких залишається керівнику підприєм-ства, що перевіряється, другий передається в орган, що здійсню-вав перевірку.

3.2 Умови припинення дії і її анулювання

Згідно із Законом про ліцензування ліцензія може бути ану-льована на основі:

· заяви ліцензіату про ануляцію ліцензії;

· акту про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов;

· рішення про відміну державної реєстрації суб'єкту господа-рювання;

· нотаріально завіреної копії свідоцтва про смерть фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності;

· акту про виявлення неправдивих даних в документах, нада-них суб'єктом господарювання для отримання ліцензії;

· акту про встановлення факту передачі ліцензії або її копії ін-шій юридичній або фізичній особі для здійснення господарської діяльності;

· акту про встановлення факту ненадання інформації про змі-ну даних, вказаних у документах, які додавались до заяви на видачу ліцензії;

· акту про невиконання наказу про усунення порушень ліцен-зійних умов;

· нездатності ліцензіату забезпечити виконання ліцензійних умов, встановлених для туристичної діяльності.

Рішення про анулювання ліцензії приймається органом ліцен-зування протягом десяти робочих днів і направляється ліцензіату(див.рис 3). Якщо анулювання ліцензії пов'язане з порушенням ліцензійних вимог Закону про ліцензування, то нову ліцензію суб'єкт госпо-дарювання зможе отримати не раніше ніж через рік.

Законом про ліцензування встановлено, що прийняття рішення про анулювання відбувається з обов'язковим запрошенням ліцен-зіату або його представників[6, с.118].

Рішення про анулювання ліцензії вступає в силу через десять днів з дати його прийняття. Ліцензіат має право оскаржити рішення про анулювання ліцензії, шляхом подання скарги в експертно-апеляційну раду.

Орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії протягом десяти робочих днів з дати встановлення підстав для анулювання ліцензії, яке вручається (надсилається) ліцензіату із зазначенням підстав анулювання не пізніше трьох робо-чих днів з дати його прийняття. Розгляд питань про анулювання ліцензії на підставі акта про встановлення факту неподання в установлений строк повідомлення про зміну даних, зазначених у доку-ментах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії; акта про виявлення недостовір-них відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії; акта про встановлення факту передачі ліцензії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності; акта про невиконання розпоряджен-ня про усунення порушень ліцензійних умов здійснюється органом ліцензування з обов'язковим запрошенням ліцензіата або його представників. Рішення про анулювання ліцензії набирає чинності через десять днів з дня його прийняття.

Якщо ліцензіат протягом цього часу подає скаргу до експертно-апеляційної ради, дія даного рішення органу ліцензування зупиняється до прийняття відповідного рі-шення спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування. Запис про дату та номер рішення про анулювання ліцензії вноситься до ліцензій-ного реєстру не пізніше наступного робочого дня після набрання чинності рішенням про анулювання ліцензії[7, с.493].

У разі анулювання ліцензії на підставі акта про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов, акта про встановлення факту неподання в установлений строк по-відомлення про зміну даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії, акта про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії, акта про встановлення факту пе-редачі ліцензії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності, акта про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов суб'єкт господарювання може одержати нову ліцензію на право провадження цього виду господарської діяльності не раніше ніж через рік з дати прийняття рішен-ня органу ліцензування про анулювання попередньої ліцензії[див.додаток В]. Рішення про анулювання ліцензії може бути оскаржено у судовому порядку.

Рис 3. Показники щодо анульованих і недійсних ліцензій

Посадові особи органів ліцензування та спеціально уповноваженого органу з пи-тань ліцензування у разі недодержання законодавства у сфері ліцензування несуть відповідальність згідно із законом. До суб'єктів господарювання за провадження господарської діяльності без ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, встановлених зако-ном. Зазначені штрафи спрямовуються до Державного бюджету України. Рішення про стягнення штрафів приймаються органом, на який згідно з чинним за-конодавством покладено функції контролю за наявністю ліцензій.

Умови і правила здійснення туристичної діяльності затверд-жені інструкцією про умови і правила здійснення підприємниць-кої діяльності, пов'язаної з організацією іноземного і зарубіжного туризму і контролю за їх дотриманням, затверджені наказом Ліцензійної палати України і Державним комітетом України по туризму від 12.01.99 р. № 5/1. Що стосується правил організації внутрішнього туризму, то старі вратили силу, а нові тільки розробляються в зв'язку з поновленням ліцензування всіх видів туристичних послуг. До затвердження таких нормативних документів необхідно керуватись положеннями Інструкції № 5/1.

Розділ 4. Зарубіжний досвід ліцензування туристичних підприємств

Засіб державного регулювання туристської діяльності, здійснюване з метою захисту прав й інтересів туристів. Положення й порядок ліцензування затверджені постановою Уряду РФ від 12 грудня 1995 № 1222 «Положення про ліцензування міжнародної туристичної діяльності». Порядок й умови ліцензування міжнародної туристської діяльності, здійснюваної російськими й розташованими на території РФ іноземними організаціями незалежно від їхньої організаційно-правової форми, а також фізичними особами, що здійснюють підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, єдині й визначаються даним Положенням.

Ліцензія на здійснення міжнародної туристської діяльності (тобто прийому іноземних туристів на території РФ і напрямку туристів за рубіж) є офіційним документом, який дозволяє здійснення міжнародної туристської діяльності на всій території РФ протягом установленого строку (три роки або менш) і визначає умови її здійснення. Ліцензії на платній основі видають Державний комітет РФ по фізичній культурі й туризму (нині Міністерство по фізичній культурі, спорту й туризму РФ), а також органи виконавчої влади більшості суб'єктів Федерації, яким передані (делеговані) повноваження по ліцензуванню. Орган, що здійснює ліцензування, вправі призупинити дія ліцензії або анулювати її у випадку подання ліцензіатом відповідної заяви, виявлення недостовірних даних у документах ліцензіата, невиконання їм розпоряджень і приписань державних органів, порушення ліцензіатом законодавства РФ, а також умов дії ліцензії[12, с.113].

В Україні процес видачі ліцензій на проведення міжнародної туристичної діяльності розвивається досить інтенсивно. Основними органами, які видають ліцензії є: Кабмін України, органи виконавчої влади, спеціально уповноважені органи з питань ліцензування. Отримання даного документу проводиться на платній основі. Термін дії ліцензійного документу збігається з термінами в РФ. Якщо порівнювати Україну з Російською Федерацією, то наша держава має досить непогані результати по розвитку міжнародного туризму.

Але, є деякі недоліки, які гальмують цей процес. Серед них такі: недостатній рівень якості надання послуг по міжнародному туризму, подання досить великого пакету документів та тривалий час потрібно чекати, щоб отримати ліцензію.

Умови дії ліцензії: доведення до кожного туриста вичерпної інформації про особливості в'їзду й перебування в іноземній державі, про специфіку поводження під час подорожі; наявність власного або орендованого службового приміщення з відповідним устаткуванням; наявність у штаті не менш одного працівника, що має спеціальне туристське утворення або стаж роботи в сфері туризму не менш 3 років; надання туристських послуг тільки після висновку із клієнтом договору (контракту) на купівлю-продаж послуг; надання клієнтові повної й вичерпної інформації про режим роботи ліцензіата, його юридичній адресі, наявності ліцензії й сертифікатів на послуги.

Дані про туроператорів і турагентів, що одержали ліцензії, вносяться до федерального реєстру туроператорів і турагентів (Закон РФ «Про основи туристської діяльності в РФ», 1996). Ліцензія на міжнародну туристську діяльність, видана в одній з держав - учасників СНД, дійсна на території інших країн СНД (Рекомендаційний законодавчий акт «Про основні принципи співробітництва держав - учасників СНД в області туризму», 1994).

У Росії - один зі шляхів державного регулювання туристської діяльності, закладених у Законі РФ «Про основи туристської діяльності в РФ» (1996): надання пільгових кредитів і встановлення податкових і митних пільг туроператорам і турагентам, що займається внутрішнім і в'їзним туризмом у РФ.

Пільги можуть мати загальний характер. Наприклад, у Європейському Союзі діє загальна норма зниження податку на додану вартість для туристських організацій. Часто пільги поширюються на окремі категорії туристів (напр., дітей, молодят, інвалідів, студентів, пенсіонерів), або окремі види туристської діяльності (наприклад, соціальний туризм, самодіяльний туризм), або на окремі види послуг (наприклад, дисконтні картки, знижки постійним клієнтам, студентські транспортні квитки), практикуються також сезонні й добові знижки.

Пільги податкові - відрахування з підлягаючому оподатковуванню суми, звичайно встановлюваний законом у формі особистих знижок із прибуткового податку, пенсійних пільг та інші. Наприклад, якщо іноземний турист, що відвідує країну, що входить у ЄС, здійснить велику покупку, то при виїзді з її він одержить грошову компенсацію в розмірі величини податку на додану вартість. Цією пільгою уряду стимулюють іноземних туристів здійснювати покупки, залучаючи тим самим додаткову валюту в скарбницю держави. Податкові пільги використовуються урядами як засіб державного регулювання туристської діяльності. При цьому, незважаючи на введення податкових пільг для туристських організацій, загальне надходження в державний бюджет росте завдяки не тільки швидкому розширенню обсягів туристської діяльності, але й ефекту мультиплікатора. У практиці світового туризму основною податковою пільгою є зниження податку на додану вартість для туристських організацій, що приймають іноземних туристів.

Пільги соціального характеру - пільги, надавані державою окремим категоріям російських туристів у порядку, установлюваному Урядом Російської Федерації (Закон РФ «Про основи туристської діяльності в РФ», 1996).

Пільги митні - пільги, надавані державою окремим категоріям туристів у порядку, установлюваному Урядом Російської Федерації (Закон РФ «Про основи туристської діяльності в РФ», 1996). Для заохочення конкретних туристів в індустрії гостинності поширена така пільга, як апгрейд (up-grade) - надання туристської послуги з підвищенням категорії без стягнення додаткової плати.

В Україні серед перерахованих пільг в основному переважають пільги, які мають загальний характер. В нашій державі вони діють для дітей(до певного віку) та студентів. Це можуть бути знижки на транспортні послуги, відвідування різноманітних музеїв, театрів, кінотеатрів. Інші пільги(податкові, митні та соціального характеру) в сучасний період інтенсивно розвиваються.

Висновки

На нашу думку отримання ліцензії є необхідною умовою функціонування туристичного підприємства, яке займається міжнародним та внутрішнім туризмом. За останні роки ліцензування досить інтенсивно розвивається, і з кожним роком збільшується кількість видачі ліцензій на туроператорську та турагентську діяльність, а рівень анульованих знаходиться на низькому рівні. Це показує, що зростає кількість людей, які бажають займатися туризмом, який буде підвищувати рівень розвитку нашої держави.

Основними елементами, що відіграють значну роль у розвитку даної сфери є ліцензійні умови щодо видів господарської діяльності, для провадження яких необ-хідні спеціальні знання, включаються кваліфікаційні вимоги до працівників суб'єктів господарювання - юридичних осіб та (або) до фізичних осіб -- суб'єктів підприємниць-кої діяльності. Наша законодавча і нормативна база є ще недосконалою, тому внаслідок цього виникають різноманітні порушення, що стосуються ліцензування. Для уникнення їх необхідно проводити такі заходи: частіше здійснювати перевірки на підприємствах, розвивати і доповнювати закони, нормативні акти, постанови, намагатися брати приклади з інших країн, в яких дана сфера є на високому професійному рівні.

В наш час здійснюється також ліцензування для туристичних фірм, які спеціалізуються на внутрішньому туризмі для того, щоб підвищити якість турпродукту на внутрішньому ринку. Можна відмітити, що швидкий розвиток міжнародного туризму в останній час, породив набагато збільшений потік скарг на неякісне обслуговування. Багато фірм, отримавши право займатися туристичною діяльністю, не прагнуть виконувати в повній мірі умови дії ліцензії, а отже, і Закони України, нормативні акти і постанови, використовуючи недосконалі законодавчі та методологічні бази в своїх інтересах. Туристичні підприємства, посадові особи органів ліцензування та спеціально уповноваженого органу з пи-тань ліцензування, у разі недодержання законодавства у сфері ліцензування повинні нести відповідальність згідно із чинним законодавством. До суб'єктів господарювання, які працюють без ліцензії, повинні досконаліше застосовуватися фінансові санкції у вигляді штрафів. Суми від штрафів будуть покращувати Держбюджет України.

Загалом, держава повинна регулювати вищезазначену систему і впроваджувати нові засоби, які б підвищували якість надання туристичних послуг та сприяли зростанню рівня обслуговування, захисту прав як споживачів, так і підприємств, які займаються внутрішнім та міжнародним туризмом.