Попередження травматизму в фізкультурній діяльності студентів ВНЗ
Розгляд основних шляхів профілактики спортивного травматизму серед студентів, які активно займаються фізичною культурою. Дослідження умов та причин виникнення, частоти та характеру травм в залежності від виду спортивної діяльності студентів ВНЗ.
| Рубрика | Спорт и туризм |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 15.01.2018 |
| Размер файла | 22,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Попередження травматизму в фізкультурній діяльності студентів ВНЗ
Мужичок В.О.
Слобожанінов П.А.
Чернівецький національний університет
імені Юрія Федьковича
В статті розглянуто шляхи профілактики спортивного травматизму серед студентів ВНЗ, які активно займаються спортом. Дослідженні умови і причини виникнення, частота і характер травм в залежності від виду спортивної діяльності студентів.
Ключові слова: травматизм,студенти, профілактика, викладач, спортсмен, тренер. спортивний травматизм фізичний культура
Постановка проблеми. Травматизм на заняттях фізичною культурою і спортом серед студентів різних закладів освіти в багатьох країнах стає предметом особливої заклопотаності широкого кола працівників різних спеціальностей, пов'язаних з галуззю фізичної культури. У виникненні пошкоджень при занятті фізичними вправами істотне значення мають анатомо-фі- зіологічні і психологічні особливості спортсменів, їх фізичний і розумовий розвиток, недостатність практичних навиків, підвищена допитливість і бажання самореалізуватись [4, с. 23-25].
Сучасна фізична культура та спортивна діяльність є складними, багаторівневими, соціально значимими явищами, що містить ряд серйозних протиріч. З одного боку, раціональні заняття фізичними вправами і спортом сприяють зміцненню і збереженню здоров'я, гармонійному фізичному розвитку і функціональному вдосконаленню організму людини, з іншої -- спорт, як вид діяльності, до певної міри провокує виникнення різних порушень в стані здоров'я тих, що займається. Поступове зростання спортивних результатів і вимог до студентів на заняттях фізичною культурою вимагають значних фізичних і психоемоційних навантажень від організму. В свою чергу, це може призвести до виникнення різних видів травм.
Травми -- це для спортсмена важке випробування психологічного і фізичного плану. Навіть при сприятливому результаті важка травма у багатьох спортсменів відбиває бажання займатися фізичною культурою і спортом. Крім того, 8-10% важких травм закінчуються втратою загальної і спортивної працездатності, тобто призводять до інвалідності.
Фізичне виховання та масовий спорт у сфері освіти мають на меті забезпечити виховання в осіб, що навчаються у вищих навчальних закладах потреби самостійно оволодівати знаннями, уміннями й навичками управління фізичним розвитком людини засобами фізичного виховання та навчання, застосовувати набуті цінності в життєдіяльності майбутніх фахівців. Щоб досягти цих цілей, необхідне напружене і інтенсивне заняття фізичними вправами, характерними різним видам спорту, з досить великими навантаженнями. Психологія спортсменів і тренерів, студентів і викладачів така, що доки травма не торкнулася особисто студента, цієї проблеми як би не існує. Багатьом здається безглуздим на тлі повного здоров'я і благополуччя займатися профілактикою травм або вивчати причини їх виникнення. Ось коли з'являється травма, яка стає особистою проблемою особи, що займається фізичними вправами, часто виникає паніка у пошуках ефективного і швидкого методу лікування. Існує думка, що спортивна травма виникає несподівано, що це невдача, свого роду доля. Така точка зору не правильна, бо при такому міркуванні травма стає якоюсь безвихідністю, а спортсмен і тренер, студент та викладач займають пасивну позицію. У навчально-методичній літературі ми не виявили даних про травматизм при заняттях спортом і фізичною культурою у вищих закладах освіти, як цілісній розробленій проблемі. Немає проаналізованих даних про причини травматизму студентів, що займаються фізичною культурою і спортом. Тому тема нашого дослідження вельми актуальна.
Мета. На основі даних літератури і власних досліджень розробити рекомендації по профілактиці травматизму в спортивній діяльності студентів.
Виклад основного матеріалу. Профілактична спрямованість української охорони здоров'я обумовлює проведення комплексу попереджувальних заходів для збереження і зміцнення здоров'я людини. У ці заходи входить величезна по своїх масштабах система по профілактиці травматизму, зокрема при заняттях спортом і фізичною культурою у ВНЗ.
Травми при заняттях фізичною культурою і спортом виникають відносно рідко в порівнянні з травмами, пов'язаними з промисловим, сільськогосподарським, вуличним, побутовим і іншими видами травматизму -- 3% до загального числа травм. Виникнення ушкоджень при заняттях спортом та фізичною культурою, протирічать оздоровчим завданням системи фізичного виховання. Хоча, як правило, ці травми не є небезпечні для життя, вони відбиваються на загальній і спортивній працездатності спортсмена, виводя- чи його на тривалий період з тренувань та занять і нерідко вимагаючи багато часу для відновлення втраченої працездатності.
Спостерігаються випадки розвитку хронічних процесів в результаті раніше отриманого пошкодження. Внаслідок повторних травм вони загострюються і виводять спортсмена з ладу на вельми тривалий термін. Великі фізичні навантаження при заняттях спортом та фізичною культурою, особливо в умовах напружених тренувань і змагань, вимагають добре налагодженої системи відновлення пошкодженої системи і організму в цілому.
Узагальнені матеріали про стан травматизму спортсменів -- представників багатьох видів спорту показують, що на першому місці по частоті поширення є хронічні запальні і дегенеративні зміни опорно-рухового апарату, що є наслідком перенесених і недостатньо вилікуваних травм, повторних мікротравм і фізичних перевантажень. До них відносяться: деформуючий артроз, хронічні періостити, паратеноніти, тендовагініти, міофасцити та ін. При цьому, як правило, переважно пошкоджуються найбільш навантажувальні суглоби, зв'язковий апарат і м'язи.
Частота захворювань опорно-рухового апарату у тренованих осіб є більшою, ніж у менш кваліфікованих осіб, що займаються фізичною культурою і спортом, що певною мірою пов'язано з вищими фізичними навантаженнями в тренуванні та занятті фізичними вправами. Значний відсоток таких змін у тренованих осіб пояснюється недостатньо відповідальним відношенням до лікування травм, поверненням до занять до настання функціонального відновлення організму чи травмованої системи, а також недостатньо розробленою діагностикою і оцінкою функціонального стану нервово-м'язового апарату.
Успішна профілактика спортивних травм можлива лише при визначенні причин їх виникнення. У спортивній медицині є велика кількість робіт, в яких дається аналіз спортивного травматизму і причин виникнення травм. Представляється доцільною наступна класифікація причин виникнення спортивних травм:
• нєдоліки і помилки в мєтодиці проведення занять;
• нєдоліки організації занять і змагань;
• нєдоліки в матеріально-технічному забезпеченні занять і змагань;
• несприятливі метеорологічні та санітарні умови при проведенні тренувань, занять і змагань;
• порушення вимог лікарського контролю;
• недисциплінованість спортсменів та осіб що займаються фізичними вправами
Детальний аналіз великої кількості травм у студентів при заняттях фізкультурою і спортом протягом багатьох років показав, що спортивний травматизм -- це до певної міри процес керований. І при організації належних заходів профілактики спортивні травми можна звести до мінімуму, особливо пошкодження середньої тяжкості і тяжкі.
Запобігання спортивному травматизму основане на принципах профілактики пошкоджень з врахуванням особливостей окремих видів спорту. Окрім загальних організаційно-профілактичних заходів забезпечення безпеки на учбово-тренувальних заняттях і спортивних змаганнях в окремих видах спорту, існують заходи профілактики спортивного травматизму, властиві лише даному виду спорту.
Дані статуправління МОЗ України свідчать про наступне. В 2014-2016 роках рівень спортивного травматизму серед дорослих і підлітків дорівнював 3,3 на 10 000 населення проти 2,6 в 2012-2014, що на 32% більше, ніж в попередніх роках. В останні роки травматизм у спорті має стійку тенденцію до зростання.
Тому вивчення причин травматизму в спорті і його шляхи профілактики є надзвичайно актуальним питанням спортивної медицини.
Нами проведено аналіз травматизму та захворюваності серед осіб, які займаються фізичною культурою та спортом за даними Чернівецького обласного лікарсько-фізкультурного диспансеру за 2014-2016 роки. Окрім того, проводили опитування 56 учнів ДЮСШ і 72 студентів -- спортсменів першого та другого курсу навчання на факультеті фізичної культури та здоров'я людини ЧНУ імені Юрія Федьковича, а також виясняли їхню думку стосовно причин і шляхів профілактики травматизму у спорті.
Одержані нами дані свідчить про чітку тенденцію росту спортивного травматизму серед дорослих, підлітків і дітей протягом останніх 3-4 років.
Причини травматизму як і раніше носять організаційний характер. У його основі лежать порушення принципів поступовості, безперервності й циклічності в тренуванні, порушення правил лікарського контролю, відсутність динамічного спостереження за спортсменами високого класу.
Опитування дало можливість також вияснити, що 59,7% студентів -- спортсменів вважають травми викликані причинами організаційного характеру. По рейтингу за кількістю відповідей студентів ці причини розташувались таким чином:
1. Неякісна екіпіровка, інвентар та обладнання -- 37,5%;
2. Несприятливі санітарно-гігієнічні умови (недостатнє освітлення, занадто тверде і слизьке покриття, на якому виконуються вправи) -- 37,4%;
3. Порушення поведінки і правил безпеки на заняттях -- 16,3%;
4. Метеорологічні (дуже низька або висока температура довкілля, висока вологість та інше) умов заняття -- 5,3%;
5. Значна загазованість повітря -- 3,5%;
20,2% опитаних студентів вважають причинами травматизму методику проведення занять і тренувань. Причини методичного характеру за рейтингом розташувались так:
1. Зловживання великими силовими навантаженнями на хребет -- 32,5%;
2. Зловживання тривалою напругою м'язів -- 29,1%;
3. Виконання силових вправ без достатньої розминки -- 16,1%;
4. Виконання вправ з біля -- та граничними обтяженнями на тлі втоми -- 14,9%;
5. Застосування великих обтяжень у вправах, які недостатньо засвоєні (недосконала міжм'язова координація) -- 3,8%;
6. Порушення гармонії в розвитку сили різних групах м'язів і, як наслідок, диспропорція у розвитку їх сили 3,6%;
Причини, які пов'язані з професійною та осо- бистісною характеристикою тренера (викладача) згідно кількості студентів (20,1%), що їх визнали розмістились так:
1. Недостатня мотивація і задоволення своєю роботою -- 20,8%;
2. Недостатній особистий фізичний стан, що не дозволяє показати приклад виконання фізичних завдань -- 19,4%;
3. Відсутність мужності, настирливості, рішучості, емпатії, вміння вірно оцінити групу, привести в життя свій план дій, при необхідності проявити гнучкість, найти більш оптимальний шлях стосовно учня -- 12,4%;
4. Низький рівень педагогічних здібностей --11,1%;
5. Низький авторитет -- 8,3%;
6. Невідповідальне ставлення до роботи -- 6,4%;
7. Недостатньо високий рівень відповідної професійної підготовки -- 6,4%;
8. Недостатність рис характеру, які характеризуються як сила, рухливість і врівноваженість основних нервових процесів -- 2,6%;
З огляду на дані три позиції з причин травматизму було відмічено, що на перший план виступають причини організаційного та методичного характеру. Тренер, найвідповідальніша особа в плані профілактики травматизму у спортсменів. Він відповідає за техніку безпеки, за наявність форми і спорядження, за технічну підготовку, навчає правилам відпочинку і відновлення після тренувань і змагань, працює як психолог -- вихователь, організовує екскурсії, туристичні походи і т.п. Але саме до роботи тренера найбільше було зауважень у всіх респондентів, які відмітили недостатню кваліфікаційну підготовку тренерів, недостатню увагу з їхнього боку до питань профілактики травматизму, суттєві помилки в організації та методиці тренувальних занять.
Зі свого боку усі опитані тренери відмітили, що профілактика травматизму в значній мірі залежить від виховання молодих людей, які приходять до занять у спорті.
Тренери відмічають, що зростання травматизму в останні роки викликано тим, що спортсмени дуже часто недостатньо працюють над засвоєнням техніки безпеки, а також техніки виконання вправ у процесі підготовки до змагань і в період змагань.
Причиною зростання травматизму може бути також і погіршення стану здоров'я та технічної підготовки спортсменів, з цим погодилися усі опитані студенти та учні спортивних шкіл. Також важливими чинниками травматизму спортсмени вважають порушення харчування, вплив перепадів температури, порушення режиму дня. А під час змагань -- важкий психічний стан, який в значній мірі корегує тренер.
Результати нашого дослідження співпадають з даними попередніх дослідників [1, 2], які відмічають, що більшість травм виникають внаслідок організаційних і методичних помилок у навчально-тренувальному процесі. Але в більшості випадків вони їх розглядають в аспекті загальної ортопедії та травматології. Респонденти також відмітили, що до ігрових видів спорту слід залучати дітей із такими нервово-психічними задатками як сильний тип нервової системи з швидкими реакціями, і обов'язково проводити тривалу фізичну підготовку та тренування необхідних психологічних якостей спортсмена, при цьому виховувати повагу до суперника по грі.
Висновки. Детальний аналіз великої кількості травм у студентів при заняттях фізкультурою і спортом протягом багатьох років показав, що спортивний травматизм -- це до певної міри процес керований. І при організації належних заходів профілактики спортивні травми можна звести до мінімуму, особливо пошкодження середньої тяжкості і тяжкі.
Запобігання спортивному травматизму основане на принципах профілактики пошкоджень з врахуванням особливостей окремих видів спорту. Окрім загальних організаційно-профілактичних заходів забезпечення безпеки на учбово-тренувальних заняттях і спортивних змаганнях в окремих видах спорту, існують заходи профілактики спортивного травматизму, властиві лише даному виду спорту.
Одержані нами дані свідчить про чітку тенденцію росту спортивного травматизму серед дорослих, підлітків і дітей протягом останніх 6-7 років.
Причини травматизму як і раніше носять організаційний характер. У його основі лежать порушення принципів поступовості, безперервності й циклічності в тренувальні й змагальних заняттях, порушення правил лікарського контролю, відсутність динамічного спостереження за спортсменами високого класу.
В останні роки відзначене значне зниження числа переломів кісток верхніх, нижніх кінцівок, тулуба та черепа й збільшення ушкоджень зв'язкового апарата суглобів, м'язів, сухожиль.
У зв'язку зі підвищеними навантаженнями значно збільшилося число синдромів перенапруги -- ентезопатій.
З метою профілактики травматизму слід враховувати, що серед практично здорової молоді, яка займається спортом, виявлено 8,8% хворих, що потребують лікування. Якщо частина із них не лікується і продовжує займатися у спортивних секціях, то це може привести до травматизму.
У залежності від частоти травмування і виду спортивних занять усіх спортсменів можна розподілити на п'ять груп: 1-а -- футболісти, вільна боротьба, дзюдо і волейбол; 2-а -- баскетбол, велоспорт, бокс, панкратіон; 3-я -- автокрос, легка атлетика, рукопашний бій, спортивне орієнтування, гандбол; 4-а -- хокей на траві, стрільба з лука, карате -- до; 5-а -- самбо, художня гімнастика, мотокрос, пішохідний спорт, настільний теніс, картинг. Тому особливу увагу слід приділити розробці методів профілактики травматизму у найбільш небезпечних видах спорту (1-3 групи).
З метою профілактики травматизму слід добиватися покращення підготовки тренерів з питань організації та методики тренувань спортсменів, підвищувати відповідальність як тренерів, так і медичних працівників та адміністрації спортивних шкіл за відповідне навчання, організацію місця проведення тренувань і змагань.
Орієнтуючи підлітків до занять певним видом спорту слід враховувати генетично обумовлені не лише рухові, а й нервово-психічні здібності спортсменів.
Ознайомлення спортсменів і тренерів з даними літератури і нашого дослідження стосовно причин і профілактики травматизму на нашу думку дасть позитивний результат у зменшенні травматизму і його профілактики.
Для чіткого й конкретного розуміння шляхів профілактики спортивного травматизму для студентів і тренерів ми сформулювали таку пам'ятку:
• добиватися гарного матеріально-технічного оснащення занять;
• добре вивчати із спортсменами методику тренувального процесу;
• забезпечувати гарний стан місця тренування;
• лікарям і організаторам тренувальних занять постійно і активно проводити виховну роботу із спортсменами;
• вивчати і обговорювати причини кожної травми;
• організовувати надійну страховку і самостраховку;
• проводити гарну розминку перед заняттям;
• загартовувати організм спортсменів;
• використовувати засоби профілактики травм (теплий одяг і т.п.);
• використовувати методи підвищення ефективності відновлення;
• використовувати вольове дихання для відновлення вегетативної регуляції.
Список літератури
1. Бріжата І. Впровадження технології травмопрофілактики школярів у підготовці майбутніх вчителів фізичної культури // Освіта і здоров'я: Формування фізичної культури, здоров'я дітей, підлітків та молоді в умовах навчальних закладів. - Суми: СумДПУ. - 2008. - С. 36-40.
2. Варвінська Н. До викладання курсу «Педагогічні основи профілактики спортивного травматизму» для студентів факультету фізичного виховання // IV Міжнародний науковий конгрес «Олімп. спорт і спорт для всіх: проблеми здоров'я, рекреації, спорт. мед. та реабілітації». - К. - 2000.
3. Грубар І. Деякі аспекти травматизму дітей шкільного віку на сучасному етапі // Молода спортивна наука України. - Львів,2002. - Вип. 6, т. 1. - С. 201-205.
4. Черный В.Г. Спорт без травм. - М.: ФиС. - 2008. - 78 с.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Аналіз травм і спортивних ушкоджень та їх кількості за період навчання у студентів-баскетболістів. Причини виникнення розтягнень, ударів колінного й ліктьового суглобів, вивихів. Дослідження ступеню складності перебігу хвороби та дії травм на організм.
статья [129,9 K], добавлен 11.09.2017Вплив рухової активності на організм підростаючого покоління. Класифікація мотивів спортивної діяльності. Дослідження факторів, які впливають на мотивацію студентів щодо занять спортом і фізичною культурою: сімейного виховання, телебачення та преси.
реферат [44,1 K], добавлен 20.06.2014Напрямки формування особистих якостей студентів під впливом занять фізичною культурою та спортом. Обґрунтування позитивного впливу занять з фізичного виховання на підвищення моральних цінностей студентів. Формування у них вольових рис, впевненості у собі.
статья [21,7 K], добавлен 15.01.2018Методичні основи фізичного виховання. Особливості та основні напрямки занять у вищих навчальних закладах. Формування мотивації до занять фізичною культурою. Гімнастика як вид фізичного виховання та її вплив на стан студентів вищих навчальних закладів.
курсовая работа [44,3 K], добавлен 08.06.2015Узагальнення стану здоров'я, фізичної підготовленості та рухової активності студентів. Розгляд можливості задоволення спортивно-оздоровчих потреб засобами міні-футболу в умовах ВНЗ. Удосконалення методики фізичної підготовки студентів на даних заняттях.
дипломная работа [682,5 K], добавлен 06.06.2014Причини травматизму організаційного та методичного характеру в легкій атлетиці. Причини, обумовлені індивідуальними особливостями спортсмена. Заходи профілактики травматизму. Захворювання опорно-рухового апарату та кардіо-респіраторної системи бігунів.
курсовая работа [119,1 K], добавлен 21.01.2013Значення медичного огляду у Львівському університеті. Аналіз відмінностей проведення занять спортом у студентів різних напрямів. Визначення оптимальних вправ для студентів. Принцип ефективності підходів у підвищенні рівня функціонального стану організму.
реферат [1,5 M], добавлен 04.03.2011Дослідження впливу навчання плаванню кролем на спині на фізичний і психічний стан слабозорих студентів. Виявлення зв'язку фізичних навантажень аеробного напряму зі зниженням рівня депресивності, невротичності, агресивності, хвилювання та тривожності.
статья [24,7 K], добавлен 11.09.2017Виокремлення причин низької якості суддівства у вільній боротьбі. Визначення об'єктивних та суб'єктивних труднощів суддівства у вільній боротьбі та розгляд вимог до вмінь спортивного судді. Аспекти подолання екстремальних ситуацій спортивного характеру.
статья [33,6 K], добавлен 18.12.2017Проблеми і перспективи використання волейболу для вирішення навчальних завдань і поліпшення фізичного стану студентів. Рекомендації щодо підготовки та специфічних прийомів гри. Навчання техніці прийому та подачі м'яча, блокування, переміщення гравців.
реферат [27,2 K], добавлен 09.11.2011
