Застосування подієвого маркетингу для розвитку туризму

Так, маркетинг дестинацій дозволяє формувати імідж і бренд країни. Недавнє дослідження, проведене Всесвітньою організацією з туризму Організації Об'єднаних Націй, зазначає, що найбільш відвідуваною країною минулого року стала Франція (83,018 млн. туристів), на другому місці - Сполучені Штати Америки (66,969 млн. туристів), на третьому - Китай (57,725 млн. туристів). Також в цей список увійшли такі країни як: Іспанія (52,677 млн. туристів), Італія (46,36 млн. туристів), Німеччина (30,408 млн. туристів), Великобританія (29,282 млн. туристів), Туреччина (35,698 млн. туристів), Малайзія (25,033 млн. туристів) і Австрія (24,151 млн. туристів). Україна прийняла у 2012 році 23,013 млн. туристів. [5]

За даними Всесвітньої туристичної організації, за кількістю міжнародних туристичних відвідувань перше місце посідає Європейський регіон, на який припадає більше половини (51%) їх загальної кількості. У числовому вимірі за 2012 рік це склало 534,2 млн. осіб. На другому місці знаходиться Азіатсько-Тихоокеанський регіон (22%), на третьому - Американський туристичний регіон (16%). Міжнародні доходи від туризму досягли рекордного рівня в 2012 році і склали 1,075 млрд. дол. в порівнянні з 927 млрд. дол. (699 млрд. євро) в 2010 році. Європейський регіон утримує 42,6% ринку туристичних послуг у грошовому вимірі.

Цікавим є приклад Польщі, де питанням розвитку туристичних дестинації приділяється місцевими органами влади значна увага. При цьому залучаються значні інвестиції від міжнародних фінансових організацій та фондів. Польщу відвідало у 2012 році 14,84 млн. туристів.

Так, у місті Люблін розроблено цілий комплекс маркетингових заходів. Створено бренд бук міста, який включає у себе не тільки логотип, а і назву. Тепер місто позиціонує себе як«місто інспірацій». Створено осередок туристичної і культурної інформації, який інформує про всі заходи, що відбуваються у місті, планує і організовує фестивалі, конкурси, спортивні змагання. У самому місті розроблено ряд туристичних маршрутів, які задовольняють вимоги різних категорій екскурсантів. Спільно із мерією працюють заклади громадського харчування та розміщення. Робота, яка проводиться у місті з 2002 року, дає свої результати. За даними мерії, щороку приріст туристів становить до 10%. Будуються нові готелі, відкривають хостели, так як у період масових заходів є проблема із розміщенням туристів. Важливу роль просуванню Любліна як туристичного центру відводиться сучасним засобам комунікацій - інтернету.

маркетинг подієвий туризм івентивний

Розділ 3. Застосування подієвого маркетингу для розвитку туризму

3.1 Формування іміджу регіону як івентивної туристичної дестинаци

Саме імідж регіону як івентивної туристичної дестинації, сформований в уявленні туристів, підвищує його цінність у сприйнятті споживачів і є визначальним фактором, що визначає вибір ними дестинації. Усім добре відомі події, які «зробили ім'я» тому чи іншому регіону (місту, країні). Це, зокрема, карнавали у Венеції та Ріо-де-Жанейро, фестивалі в Парижі, Каннах та інші події (івенту) культури і ділового життя суспільства. За умов розумного та ефективного підходу до організації і співпраці вирішуються соціально-культурні завдання формування іміджу регіонів країни як об'єктів івентивного туризму не лише у країні, а й за її кордоном і, як наслідок, підвищується туристичний потік, а також фінансові потоки учасників івентивного туризму в економіку регіону. Таким чином, формування іміджу регіону як івентивної туристичної дестинації є важливим і дієвим фактором його управління, на основі якого забезпечується регіональний розвиток.

Імідж регіону відображає його сучасний стан і рівень соціально-економічного розвитку, а також особливості історії, культури, менталітету, науки та освіти тощо. Зазначимо, що кожній івентивній туристичній дестинації характерні свої специфічні особливості, але, вважаємо, можна виділити такі їхні загальні характеристики:

- атрактивність (природно-рекреаційна цінність), культурна та естетична цінність, яка приваблює туристів;

- доступність, що передбачає високий рівень розвитку й підтримку ефективних транспорт них зв'язків івентивної туристичної дестинації з туристичними ринками;

- високий рівень розвитку туристичної інфраструктури, зручність розміщення об'єктів туристичної інфраструктури і високий у них рівень обслуговування;

- невіддільність дестинації від івентивного туристичного продукту у просторі й часі, адже де його виробляють (формують), там і споживають;

- максимальна орієнтація на всі цільові ринки.

Таким чином, регіони України можуть стати івентивними туристичними дестинаціями за умов: по- перше, наявності унікальних івентивних турпродуктів, що залучатимуть у регіон туристів з усього світу; по-друге, наявності високорозвиненого інфраструктурного забезпечення івентивного туризму та високого в них рівня сервісу; по-третє, наявності інформаційних, у тому числі глобальних, і комунікаційних систем; по-четверте, високого рівня розвитку туристичного потенціалу, його унікальності та атрактив- ності для туристів усього світу.

Проблема формування івентивного туристичного іміджу регіону повинна базуватись на системі цінностей усіх учасників івентивного туризму (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Система цінностей формування іміджу регіону як об'єкта івентивного туризму

Оскільки виробництво і споживання туристичних послуг відбувається на одному й тому самому місці, то виникає мультиплікативний ефект, який характеризується економічним розвитком дестинації у зв'язку зі споживанням турпродукту, що водночас пов'язане з наданням транспортних послуг, житла, харчування, системи гостинності в цілому, створенням умов для лікування, розваг, освіти, отримання нових вражень тощо [2].

Таким чином, розвиток івентивного туризму стимулюватиме додатковий попит на товари і послуги регіону та принесе користь всім економічним агентам:

- регіон та й держава в цілому наповнять дохідні частину відповідно місцевого і державного бюджетів за рахунок податкових надходжень, зокрема податку на прибуток підприємств,

- податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб тощо, а також інші неподаткові надходження (митні збори, ліцензійні платежі);

- організатори, туристичні агентства і туропе- ратори регіону отримають прибутки, стабільність функціонування, довготривалі відносини, що забезпечить нарощення їхньої ринкової вартості;

- працівники туристичних агентств і туроператори регіону - стабільну заробітну плату;

- населення регіону отримає нові робочі місця та заробіток у різних видах економічної діяльності, пов'язаної з обслуговуванням і задоволенням потреб туристів;

- підприємства готельного і ресторанного господарства, заклади відпочинку і дозвілля, транс-порт і зв'язок регіону як елементи туристичної інфраструктури збільшать потоки доходів;

- споживачі (туристи) задовольнять особис- тісні потреби у спогляданні та причетності до івенту, що визначатиметься асортиментом івентивних туристичних послуг за якістю і ціною.

Більше того, відбудеться приплив іноземної валюти в регіон як у результаті оплати за туристичне обслуговуванні, так і на основі валютообмінних операцій для задоволення щоденних потреб іноземних туристів, що вирішили долучитись до івенту.

Щодо формування (виробництва), то івентивний турпродукт є сукупністю визначеної кількості та якості товарів і послуг, приурочених до певної події (івенту) та підготовлених у конкретний момент для реалізації споживачам - туристам (цільовій аудиторії). Для споживачів туристичний продукт не має предметного вираження, а є потенціальною можливістю, споживчим продуктом, що складається з набору послуг.

Івент у цьому разі виступає каталізатором інтеграції, популяризації цінностей, створених людиною протягом усієї її історії, та відіграє важливу роль у формуванні національної самосвідомості, консолідації співтовариства. Саме від рівня самого івенту, його значимості та унікальності залежить його привабливість для потенційних туристів. Водночас кожен регіон у рамках івентивного туризму розкриває свої ідейні, культурно-історичні, побутові цінності, і на цій основі івент слугує засобом збереження національних надбань, виховання нових поколінь та є важливим інструментом досягнення взаєморозуміння і співпраці, збагачення культур різних народів.

Для того щоб створити конкурентоспроможний івентивний туристичний продукт, який відповідатиме світовим стандартам, необхідне конструктивне рішення організаційно-фінансових питань і на основі наявного туристичного потенціалу сформувати туристично-екскурсійні маршрути, що відповідатимуть інтересам різних категорій туристів. Завдання полягає в диференційованому підході регіонів України до формування івентивного туристичного продукту. При цьому варто врахувати, що сприйняття сучасного туриста більше орієнтоване на активну участь, а не пасивне сприйняття. До того ж, слід урахувати повну свободу вибору маршруту і можливість мобільної зміни програми івентивного туризму.

Івентивний туризм, спрямований на залучення масового контингенту туристів, приурочений до якоїсь культурної події чи спортивного життя регіону, вимагає:

- формування цільової комплексної програми його розвитку;

- розробку івенту та своєчасне інформування про нього;

- розроблення і проведення широкомасштабних заходів культурного, наукового та спортивного життя регіону, нових святкових програм, конференцій, конгресів, круглих столів і семінарів, що залучать учасників та гостей з України і з-за кордону.

Очевидно, що для реалізації таких цілей потрібне об'єднання зусиль регіональних органів владипідприємств туризму, інфраструктури туризму.

Формування впливового іміджу регіону як івентивної туристичної дестинації є складовою маркетингу. Івент-маркетинг - практика просування інтересів компанії з допомогою якої-небудь значимої події: реальної чи видуманої, широко відомої чи створеної навмисно для конкретної компанії [3].

Процес формування іміджу регіону як івентивної туристичної дестинації, на нашу думку, є системою послідовних заходів (рис. 2).

Можна виділити такі етапи формування іміджу регіону як івентивної туристичної дестинації:

- розроблення концепції іміджу регіону як івентивної туристичної дестинації;

- розроблення політики формування іміджу регіону як івентивної туристичної дестинації, яка передбачає відповідну систему заходів і базується: на визначенні особливостей і переваг кожного регіону як об'єкта для івентивного туризму, які водночас є факторами формування іміджу регіону як івентивної туристичної дестинації; визначенні пріоритетних способів і каналів залучення потенційних туристів до івентивного туризму в регіоні; обґрунтуванні принципів формування іміджу регіону як івен- тивної туристичної дестинації; складання бюджету витрат на формування іміджу регіону як івентивної туристичної дестинації;

- реалізація політики формування іміджу регіону як івентивної туристичної дестинації з урахуванням інтересів різних суб'єктів та узгодження їхніх дій;

- оцінювання ефективності реалізації політики формування іміджу регіону як івентивної туристичної дестинації, що дозволяє оцінити

- ефект від її реалізації: позитивний, негативний чи відсутній ефект;

- формування в туристів уявлення про регіон як івентивної туристичної дестинації, а також виявлення очікувань у суспільства щодо регіонального івентивного турпродукту. Зіставлення і наближення образу регіону як івентивної туристичної дестинації, необхідного туристам, із реальними його характеристиками та на цій основі визначення потенційного числа туристів;

- формування іміджу регіону як івентивної туристичної дестинації.

Рис. 3.2. Алгоритм формування іміджу регіону як івентивної туристичної дестинації

Для формування конкурентоздатного івентивного туристичного ринку потрібна ефективна політика формування іміджу регіону як івентивної туристичної дестинації, що сприятиме просуванню вітчизняного івентивного турпродукту. Така політика регіонів України повинна бути зосереджена на ключових напрямах туристичного ринку і мати агресивний характер, що дозволить зробити в'їзний і внутрішній туризм прибутковим напрямом розвитку економіки регіону.

З метою збільшення міжнародних туристських відвідувань івентивного туризму в регіонах України основними завданнями, що стоять перед регіонами при формуванні їхнього іміджу як івентивної туристичної дестинації, є:

- підвищення загальної відповідальності і ролі координації з боку регіональних органів вла ди, що роблять ставку на розвиток івентивного туризму;

- забезпечення заходів безпеки і своєчасного забезпечення туристів потрібною інформацією;

- підвищення ролі та ефективності регіональної політики розвитку івентивного туризму;

- посилення ролі державно-приватних партнерств у сфері івентивного туризму;

- необхідність державних вкладень у розвиток івентивного туризму, перш за все у просування івентивного туристичного продукту, і розвиток туристичної інфраструктури.

Ці завдання і визначають першочергові заходи, які слід здійснити регіону з метою активізації розвитку івентивного туризму та збільшення кількості відвідувань регіону.

Світова практика підтверджує виняткову роль івен- тивного туризму, заснованого на використанні елементів історичного народного життя. Тому тенденції до відродження інтересу до самобутньої народної культури повинні братися за основу при розробленні нових івентивних туристичних продуктів і є факторами формування іміджу регіону як івентивної туристичної дестинації.

Важливим моментом у політиці формування іміджу регіону як івентивної туристичної дестинації є визначення способів і каналів поширення інформації про регіональний івентивний туризм. Основними способами і каналами залучення потенційних туристів до івентивного туризму в регіоні є:

- рекламно-інформаційні кампанії в засобах масової інформації в Україні та за кордоном;

- каталоги, буклети та інша рекламно-інформаційна продукція, у тому числі й організація випуску рекламної некомерційної продукції іноземними мовами;

- теле- і радіопрограми для України та зарубіжних країн із висвітленням подій і досягнень регіону;

- регіональні, національні і міжнародні профільні та інші виставки турпродуктів;

- офіційний сайт управлінь (відділів) культури і туризму облдержадміністрацій, а також створена окрема сторінка сайта «Івентивний туризм»;

- комунікативні технології в Інтернеті, а також блоги і форуми;

- мережа туристично-інформаційних центрів для іноземних та українських туристів;

- посередники (туристичні агентства);

- організація ознайомлювальних і рекламних турів;

- презентації івентивних туристичних продуктів на основі організації і проведення спеціальних заходів.

На сучасних етапах розвитку регіонів України ефективне формування позитивного їхнього іміджу як івентивних туристичних дестинацій і його успішне просування можливе лише тоді, коли використовується увесь спектр вищенаведених комунікативних технологій. Більше того, при формуванні рекламно- інформаційних кампаній, а також інших способах і каналах залучення туристів, варто пам'ятати, що одним із головних законів реклами є значний обсяг, регулярність і тривалість дії. Рекламна кампанія починає приносити економічний ефект із певного мінімального порога.

Очевидно, що формування іміджу регіону як івен- тивної туристичної дестинації потребує значних фінансових вкладень. Таким чином, наступним етапом формування іміджу регіону як івентивної туристичної дестинації є розроблення відповідного бюджету витрат. Як свідчать дані ЮНВТО (Всесвітньої туристичної організації), для додаткового залучення одного іноземного туриста, який забезпечує надходження в економіку країни в середньому 1 000 євро, держави витрачають від 3 до 10 євро на некомерційну рекламу туристичного продукту.

Що ж стосується бюджету витрат на просування івентивного туристичного продукту, то, як свідчить міжнародна практика, підвищення конкурентоспроможності туристичного продукту будь-якої країни на світовому ринку може бути досягнуте за умови виділення державних бюджетних коштів, достатніх для некомерційного просування туристичного продукту на внутрішньому і світовому ринках. При цьому слід зазначити, що для сфери туризму характерний кумулятивний ефект (інвестиції мають здійснюватися протягом кількох років, тільки за таких умов починають окуповуватись). Приватний бізнес не може проводити некомерційну іміджеву рекламну кампанію своєї країни (міста), оскільки просуває і продає тільки свій власний продукт. Тому завдання створення іміджу регіону як івентивної туристичної дестинації, сприятливої для відвідин, є виключно державним завданням, що підтверджується світовою практикою. Тому майже в усіх країнах світу рекламна діяльність проводиться значною мірою за рахунок держави [4, с. 183]. Так, світові лідери туристичної галузі щороку передбачають у державному бюджеті значні кошти на фінансування туристичної галузі (наприклад, Великобританія та Іспанія тільки на просування свого національного туристичного продукту з метою збільшення в'їзного туристичного потоку щороку витрачали понад 50 і близько 100 млн євро відповідно). Більшість Європейських країн, що мають туристичні ресурси і прагнуть розвивати туризм, також вкладають у середньому близько 31,7 млн євро щорічно у просування своїх країн на світовому ринку туристичних послуг.

Підсумовуючи, зазначимо, що імідж регіону як івентивної туристичної дестинації виконуватиме такі функції в забезпеченні його розвитку:

- функцію ідентифікації регіону на основі створеного в ньому івентивного туристичного продукту, з яким він буде ототожнюватись і асоціюватись;

- функцію ідеалізації, за якої туристична дестинація сприйматиметься як представлений ідеал згідно з найефективнішим сценарієм розвитку подій;

- функцію зіставлення на основі порівняння з аналогічними іміджами інших регіонів;

- інформаційну функцію, адже безпосередньо імідж дає уявлення туристам про рівень розвитку івентивного туризму в регіоні;

- оціночну функцію, адже на основі сформованого іміджу регіону як івентивної туристичної дестинації можна робити висновки про рівень розвитку та ефективність івентивного туризму в регіоні.

Висновки

Оскільки туристична дестинація являє собою систему підприємств, що формують і задовольняють попит на туристичні послуги, то дестинація, з одного боку, є суб'єктом ринкових відносин, бо пропонує та реалізує туристичний продукт, а з іншого - об'єктом управління туризмом. Вітчизняними й зарубіжними науковцями туристична дестинація розглядається як об'єкт управління, причому «інтегрованого управління», бо саме воно здатне пов'язати всі компоненти в єдину систему, здатну забезпечити виробництво й реалізацію якісного комплексного туристичного продукту.

На основі аналізу та узагальнення різних наукових поглядів на сутність туристичної дестинації Т.І. Ткаченко дала їй визначення як фізико-географічної території (мається на увазі місто, регіон, район, місцевість, місце, об'єкт), «що має туристично-рекреаційні ресурси (унікальні або специфічні), які є привабливими для подорожан, доступними завдяки наявності необхідної інфраструктури (зручності, послуги), доведені до споживача у формі сформованого та підготовленого до продажу туристичного продукту сучасними засобами маркетингових комунікацій (наявність логотипу, торгової марки тощо) в системі важелів інтегрованого управління суб'єктами господарювання».

Туристична дестинація являє собою специфічний комплексний об'єкт управління, ефективне функціонування якого в контексті сталого розвитку туризму дає змогу не тільки отримувати позитивний економічний і соціальний ефект, а й зберігати та приумножувати наявні туристичні ресурси. На основі узагальнення наукових поглядів на сутність туристичної дестинації було обрано найбільш раціональний підхід до її визначення, що дозволив розкрити й систематизувати всі компоненти дестинації.

Визначення подієвого туризму можна представити так: подорож з метою участі або споглядання певної події (карнавалу, фестивалю, свята, церемонії, спортивного змагання або природного явища тощо), що передбачає наявність відповідних туристичних ресурсів та спеціальної підготовки.

З суспільної точки зору, розвиток подієвого туризму є дуже важливим, оскільки реалізуються такі важливі для соціуму функції, як: економічна, пізнавальна, рекреаційна та розважальна (основні функції туризму).

Отже, подієвий туризм на сучасному етапі розвитку суспільства є важливим та необхідним явищем, що реалізує майже всі основні функції туризму: економічну, пізнавальну, рекреаційну, виховну та розважальну. Стрімкий розвиток подієвого туризму та необхідність оптимізації його функціонування зумовлюють потребу: грунтовних наукових досліджень історії розвитку, географії поширення та сегментації туристичного ринку цього виду туризму; прийняття ряду державних програм щодо розвитку подієвого туризму; залучення до його організації спонсорів та меценатів; здійснення ефективної реклами.

Сучасний маркетинг туристичних дестинацій - досить популярний предмет уваги як серед науковців, що вивчають туризм, так і практиків маркетингу й туризму. Але слід підкреслити, що така популярність викликана зростаючою гостротою конкурентної боротьби між дестинаціями, що в епоху глобалізації набуває широкого міжнародного розмаху. Ці обставини значно ускладнюють просування України на міжнародні туристичні ринки та повноцінне залучення до світового туристичного процесу. Тому основні положення міжнародного маркетингу туристичних дестинацій, які ми в загальних рисах окреслили в даній статті, зокрема застосування системного підходу до визначення місця та функцій туристичної дестинації в міжнародній маркетинговій діяльності, можуть бути корисні для суб'єктів вітчизняного туристичного бізнесу, що працюють або прагнуть працювати на міжнародному ринку туризму.

Як зазначає Л.Г. Кирянова, маркетинг туристичної дестинації - це частина загальної концепції розвитку території, що працює на її комплексний, стійкий соціально-економічний розвиток. Маркетинг дестинацій є складовою частиною територіального маркетингу чи маркетингу місць, запропонованого Ф.Котлером як діяльність, направлену на створення, підтримку та зміну позиції цільової аудиторії по відношенню до конкретного місця.

Імідж як продукт регіональної іміджевої стратегії формування іміджу регіону як івентивної туристичної дестинації забезпечить: залучення інвестицій у регіон і створення нових робочих місць; розвиток в'їзного туризму; розширення ринків збуту регіонального івентивного туристичного продукту та вихід на міжнародний ринок; наповнення коштів місцевих і державного бюджетів; гармонізацію відносин між різними народами і державами; активну участь регіональних органів влади, територіальних громад та суб'єктів господарювання у збереженні й оздоровленні навколишнього природного середовища; збереження і нарощення культурного потенціалу; підвищення якості життя місцевого населення.

Список використаних джерел

Агафонова Л.Г., Агафонова О.Є. Туризм, готельний та ресторанний бізнес: ціноутворення, конкуренція, державне регулювання. -- К.: Знання України, 2008. -- 352 с.

Аналіз комплексу маркетингу на міжнародному ринку туристичних послуг:Монографія / Азарян О.М., Жукова Н.Л., Іщенко О.А. та ін. - Донецьк:ДонДУЕТ, 2010. - 135 с.

БайбаракЄ.В. Значення маркетингу в туризмі / Є. В. Байбарак // Перспективи розвитку туристичної індустрії в Україні: регіональні аспекти : збірник тез за матеріалами Всеукр. наук.-практ. інтернет-конф. - Умань : ВПЦ “Візаві”, 2013. - С. 163-165.

Безносюк В.Д. Туризм і його місце в соціально-економічному розвитку України // Регіональна економіка (укр.).- 2011.- № 1.- C.232-236.

Бейдик О.О. Рекреаційні ресурси України : навчальний посібник / О.О. Бейдик. - К. : Альтерпрес, 2010. - 404 с.

Богалдин-Малых В.В. Маркетинг и управление в сфере туризма и социально-культурного сервиса: Учеб. пособие. - М.: Изд-во Московского психолого-социального института, 2007. - 156

БунчакО. Організація маркетингу в сфері туристичних послуг / О. Бунчак // Організація діяльності підприємств туристичної індустрії в умовах інтеграційних процесів : збірник тез доповідей Міжн. наук.-практ. конф. - Тернопіль : ТНЕУ, 2013.- С. 57-59.

Виноградська А.М. Розвиток українського туристичного бізнесу // Економіка. Фінанси. Право (укр.).- 2010.- № 5.- C.13-18.

Головчан А.І. Теоретико-методологічні підходи до визначення сутності туристичних дестинацій та управління ними

Дядечко Л.П. Економіка туристичного бізнесу : навч. посіб. / Л. П. Дядечко. - Донецьк: ДонДУЕТ, 2006. - 224 с.

Жученко В.Г. Розвиток туристсько-рекреаційної діяльності на Україні: передумова та перспективи // Регіональні перспективи (укр.).- 2011.- № 1.- C.83-84.

Квартальнов В.А. Туризм: Учебник. - М.: Финансы и статистика, 2009. - 316 с.

Кіптенко В.К. Менеджмент туризму : Підручник. - К.: Знання, 2010. - 502с.

Кудла Н. Є. Маркетинг туристичних послуг: [навч. посіб.] / Н. Є. Кудла. - К. : Знання, 2011. - 351 с.

Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг. -- К.: Альтерпрес, 2009. -- 320 с.

Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти). - 3-є вид.,перероб. та доп. - К.: Альтерпрес, 2008. - 436с.

МаєвськаМ. Маркетинг як передумова успіху туристичного підприємства / М. Маєвська // Організація діяльності підприємств туристичної індустрії в умовах інтеграційних процесів : збірник тез доповідей Міжн. наук.-практ. конф. - Тернопіль : ТНЕУ, 2013. - С. 173-175.

Мельниченко С.В., Ведмідь Н.І. Менеджмент підприємства туристичної індустрії.-- К.: КНТЕУ, 2006. -- 217 с.

Менеджмент туристичної індустрії /Школа І.М., Ореховська Т.М., Козьменко І.Д.та ін. - Чернівці: Книги-ХХІ, 2005. - 596 с.

Офіційний сайт Асоціації Лідерів Турбізнесу України

Офіційний сайт Всесвітньої туристичної організації

Офіційний сайт Державної служби туризму і курортів Розвиток туристичного бізнесу регіону / Школа І.М., Ореховська Т.М., Корольчук О.П., Кифяк В.Ф., Бутирська І.В.та ін. - Чернівці: Книги - ХХІ, 2009. - 292 с.

Смаль І.В. Туристичні ресурси світу : навчальний посібник / І.В. Смаль; Ніжинський держ. ун-т ім. М. Гоголя. - Ніжин : [б. и.], 2010. - 336 с.

Смирнов І. Г. Маркетинг у туризмі: робоча навчальна програма для студентів напряму підготовки 6.140103 “Туризм” / І. Г. Смирнов. - К. : КНУКіМ, 2012. - 42 с.

Смирнов І.Г. Навчально-методичний комплекс з курсу “Маркетинг туризму” для студентів спеціальності 6.050401 “Менеджмент міжнародного туризму”/ І.Г. Смирнов. - К. : ЛГТ КНУ імені Тараса Шевченка, 2012. - 38 с.

Стратегія регіонального розвитку туризму : монографія / І.В. Левицька, Н.В. Корж, А.Г. Кізюн, Н.В. Онищук. - 2013. - 192 с.

Тищенко П.В. Теоретичні аспекти та розвиток подієвого туризму регіону /П.В. Тищенко.

Ткаченко Т.І. Сталий розвиток туризму: теорія, методологія, реалії бізнесу: монографія / Т.І. Ткаченко. - К. : КНТЕУ, 2006. - 537 с.

Ткаченко Т.І. Територіально сфокусований розвиток суб'єктів туристичного бізнесу / Т.І. Ткаченко // Культура народов Причерноморья. - 2006. - № 81. - С. 56-64.

Управлінський механізм розвитку туристської дестинації

Устименко Л.М. Історія туризму : навчальний посібник / Ю.Л. Афанасьєв, Л.М. Устименко. -К. : Альтерпрес, 2008. - 354 с.

Школа І.М., Ореховська Т.М., Козьменко І.Д. Менеджмент туристичної індустрії. -- Чернівці: Книги-ХХІ, 2005. -- 596 с.

Размещено на Allbest.ru