Рекреаційне господарство Київської області

Теоретико-методологічні основи дослідження рекреаційного господарства. Природні рекреаційні, історико-культурні та інфраструктурні ресурси Київської області. Основні види рекреаційної діяльності в області, проблеми і перспективи розвитку господарства.

Рубрика Спорт и туризм
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 16.08.2011
Размер файла 62,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Актуальність теми - Київська область є досить перспективною для розвитку туристсько-рекреаційного господарства, а саме наявність сприятливого клімату, численних водних об'єктів, історичних пам'яток, мальовничих ландшафтів, чистого повітря, привабливих туристичних маршрутів, збережені національні традиції і фольклор, архітектурні пам'ятки, рекреаційні можливості. Тут функціонують санаторії, будинки і бази відпочинку, дитячі табори. Серед курортів найважливішими є Біла Церква, Ворзель, Ірпінь, Конча-Заспа. Рекреаційно-оздоровче значення мають також курортні місцевості - Пірнове, Лютіж, Клавдієво-Тарасове, Буча. В області є 30 готелів. В області функціонують 16 музеїв, у тому числі три заповідники - історико-етнографічний «Переаслав», музей - заповідник «Битва за Київ» у с. Нові Петрівці, історико-культурний заповідник у місті Вижгороді. Цікавий і цінний матеріал зібраний у Білоцерківському і Фастівському краєзнавчих, Яготинському історичному музеях. У с. Мар'янівка створено музей - садиба видатного співака І.С. Козловського. 211 нерухомих пам'яток області внесено до Державного реєстру національного культурного надбання. Багато населених пунктів Київщини мають давню історію, насичену подіями. Але існує ряд проблем, які потребують радикального вирішення. Тому дослідження сучасного стану і перспективи розвитку Київської області є досить актуальним питанням, яке ми висвітлюємо у курсовій роботі.

Ступінь вивченості - Київська область є досить важливим туристсько - рекреаційним регіоном, проблеми і перспективи розвитку якого висвітлюють багато авторів, а саме: Бейдик О.О. Рекреаційно-туринські ресурси України - К.,2002 рік, Моцало В.І. Рекреаційно-туринський комплекс України - Л.,1997 рік, Туристична курортологія: конспект лекцій - Ч.,2007 рік, Надтокова О.Ф. Довідник - хрестоматія для курсу Київщинознавство. - К.: А.С.К., 2002 - 208 с., Кравченко А. Невикористані можливості сільського туризму на Київщині. - Туризм сільський, зелений. - 2005 - №4 - 15с., Гоцуєнко Н. Зелений пояс Київщини. - Дзеркало тижня - 2008 - 7-13 черв. - с.23, Панкова Є.В. Туристичне країнознавство. - К.: Альтерпрес, 2003 - 346 с., Стафійчук В.І. Рекреалогія. - К.: Альтерпрес, 2006 - 263 с.

Об'єкт - рекреаційне господарство Київської області, яка являє собою комплексну геосистему, що поєднує в собі соціальні, техногенні та природні комплекси і має за мету відтворення психофізичних сил людини.

Предмет - сучасна територіальна та функціонально - організаційна структура рекреаційного господарства.

Мета - дослідити сучасний стан, проблеми і перспективи розвитку рекреаційного господарства Київської області на даному етапі, та її вплив на розвиток економічної ситуації в області вцілому.

Завдання роботи - необхідність дослідження сучасного стану і перспектив розвитку рекреаційного господарства Київської області, розгляд територіальної та функціонально - організаційної структури регіону, знаходження шляхів вирішення проблем і перспектив розвитку туризму у Київській області.

Дана курсова робота містить: вступ, три розділи, висновки і додатки. Викладена на сторінках, посилання на джерел.

Розділ І. Теоретико-методологічні основи дослідження рекреаційного господарства

1.1 Поняття туристсько-рекреаційних ресурсів

Організація рекреаційної діяльності носить комплексний характер, так як в будь - якій рекреаційній системі у взаємодію вступають: група відпочиваючих, проривні комплекси, інфраструктура, сфера обслуговування, виробнича сфера, трудові ресурси, система розселення. Міждисциплінарні дослідження рекреаційних проблем в сучасних умовах перетворення наукових знань із тенденції в закономірність прискорили процес виявлення специфічного об'єкта пізнання і формування на його основі предмету рекреаційної географії.

Рекреаційна географія - галузь географічної науки, що вивчає закономірності формування, функціонування, динаміки та розміщення територіальних рекреаційних систем усіх типів і рангів.[ 14, с.6]. Першими за розробку рекреаційних проблем в географії взявся колектив відділу рекреаційної географії (завідуючий відділом - В.С. Преображенський), і економічної географії (завідуючий відділом - А.А.Мінц). Сучасна рекреалогія значною мірою мірою спирається на теоретичну базу, напрацьовану такими радянськими географами, як М.С.Мироненко, Ю.О.Вєдєніним, І.І.Пірожніком, І.Д.Родічкіним, І.Т.Твєрдохлєбовим, а також українськими науковцями Л.О.Багровим, О.О. Бейдиком, М.І.Долішнім, Т.Ф.Панченко, М.П.Крачило, Н.В.Фоменко.

Під об'єктом рекреації слід розуміти матеріальні предмети, системи,процеси і явища, а також ідеальні стандарти, які є умовами реалізації різноманітної рекреаційної діяльності людини. До них відноситься інфраструктура, сфера обслуговування, трудові ресурси і т.д.

Під суб'єктом рекреації слід розуміти людей, які ведуть рекреаційну діяльність на основі стандартів своєї соціокультурної освіти - системи, середи. Так відбувається вибір для освоєння в рекреаційних цілях, виявлення домінуючого типу рекреації і того, що є рекреаційними ресурсами на даному етапі.

Під рекреаційною діяльністю розуміється різноманітна діяльність людей, орієнтована на відновлення сил слідуючи стандартам своєї соціокультурної освіти. Сюди входить добовий, тижневий, квартальний, річний та життєвий цикли рекреації. Не всі вони є предметом дослідження рекреаційної науки, але всі вони є проявом рекреаційної діяльності.

Рекреація (з лат.recreatio - відновлення)являє собою процес відновлення фізичних, духовних і психічних сил людини. Авторами цього визначення є вчені Московського університету М.С.Мироненко та І.Т. Твєрдохлєбов (1981рік). Людина досить винахідлива у характері своєї діяльності у вільний час і в залежності від власних інтересів і можливостей обирає той або інший вид відпочинку.

Рекреація відноситься до такого виду діяльності, який стає необхідною умовою існування людини, засобом компенсації напруги, відновлення працездатності і умовою самого продовження виробництва. Основна її задача - відновлення і розвиток фізичних і психічних сил людини кожного члена суспільства, всебічний розвиток його духовного світу. При цьому найвищою необхідністю, яка повинна бути задоволена в першу чергу є розвиток духовного світу людини, його творчого потенціалу.

Найважливішою умовою рекреації є її прив'язаність до певної території, простору, який може бути локальним( читальна зала, пляж), або охоплювати цілі географічні регіони( для туристичних поїздок та путівок). На цій особливості рекреації базуєтьсь рекреаційне зонування, тобто виділення певних зон для різноманітних видів відпочинку. Діяльність відпочиваючих людей (рекреантів) відбивається на природній середі, ландшафтах.

Відпочинок - це не тільки переміщення в приємне, але віддалене місце, скільки пошук різноманітності. Прагнення до різноманітності - найбільш загальна і значуща характеристика рекреації. Для щорічного відпочинку не обов'язково кудись їхати - необхідно лише кардинально змінити спосіб життя без переїзду з основного місця проживання.[ 8].

Реалізація туристичних послуг неможлива без наявності певних туристичних ресурсів. Рекреація являє собою об'єктивно зумовлений процес затрат суспільної праці, спрямований на відновлення сил людини. Рекреація виконує такі функції як укріплення здоров'я людини, задоволення її соціально - культурних потреб, відновлення фізичних і психологічних сил. Вирішення цих задач можливе лише при наявності рекреаційних ресурсів та їх освоєння. Рекреаційні ресурси - матеріальна передумова формування рекреаційної галузі народного господарства, її ресурсна база. Вони вимагають бережливого і економного ставлення. Весь комплекс туристичних ресурсів можна поділити на 3 основні види :

1. Природно - кліматичні ресурси (кліматичні, бальнеологічні, рельєф, водні ресурси тощо);

2. Історико-культурні ресурси (історичні, археологічні, монументальні, історико - архітектурні);

3. Туристична інфраструктура, що включає соціально - економічні умови та ресурси, які задовольняють життєві потреби туристів під час подорожі (засоби розміщення, заклади харчування та розваг, транспорт, засоби комунікації та зв'язку).[15, с.26].

Кожний із них відіграє певну роль у формуванні галузевої і територіальної організації рекреаційних комплексів. Під природними рекреаційними ресурсами необхідно розуміти фактори, речовини і властивості компонентів природного середовища, які мають сприятливі для рекреаційної діяльності якісні і кількісні параметри: використовуються або можуть використовуватись для організації відпочинку, туризму, лікування і оздоровчі фактори багатоцільового призначення (ліси, лікувальні кліматичні місцевості, поверхневі води), лікувальні речовини (лікувальні води, грязі, озокерит), а також рекреаційні властивості гірських і передгірських ландшафтів, природоохоронні території.[ 9 ,с.20]. Саме кліматичні природні ресурси визначають просторову організацію відпочинку.

Історико-культурні рекреаційні ресурси - це культурна спадщина, створена людиною, яка має суспільно - виховне значення і представлена сукупністю пам'яток матеріальної та духовної культури ( історико - архітектурні та історичні пам'ятки, унікальні споруди, пам'ятки народної творчості) у процесі історичного розвитку і є об'єктом туристського інтересу.

Туристична інфраструктура - сукупність додаткових структур, що забезпечують стабільне функціонування туристичних комплексів. Вона включає систему шляхів сполучення, закладів розміщення, транспортних засобів, комунальне обслуговування, а також соціокультурне середовище, що їх оточує [15,с.35].

Рекреаційна мережа - сукупність розташованих в країні( республіці, області, районі) рекреаційних закладів. До них відносяться заклади лікувально - оздоровчого відпочинку, спортивного і лікувального туризму. Заклади лікувального відпочинку - санаторії, профілакторії, санаторії - профілакторії, пансіонати з лікуванням, будинки і бази відпочинку, окремо функціонуючі, курортні поліклініки, водо - і грязелікувальні, оснащені серйозною матеріальною базою. Це обумовлено тим, що відпочинок рекреантів в них поєднується з лікуванням,яке потребує серйозного медичного оснащення[8].

У зв'язку з тим, що потреби в рекреаційному оздоровленні утворюють єдину систему, задоволення їх можливе лише на основі скоординованих дій лікувально - оздоровчих, санаторно-курортних закладів з роботою об'єктів соціальної інфраструктури. Тому можна повністю підтвердити класифікацію функцій рекреаційної діяльності, подану Мироненко М.С. та Твердохлєбовим І.Т.До таких можна віднести оздоровчу, медико-біологічну, соціально - культурну і економічну функції.

Медико-біологічна функція полягає в санаторно-курортному лікуванні, оздоровча функція - в знятті виробничої і невиробничої психофізіологічної втоми. Соціально-культурна функція зумовлена культурними і духовними потребами населення( пізнання навколишнього середовища, духовне спілкування з природою, культурно - історичними і соціально - економічними цінностями). Що стосується економічної функції, то основне тут - просте і розширене відтворення основної виробничої сили суспільства - людини.[9]

Сутність освоєння рекреаційних ресурсів полягає в корисному впливі їх на відтворення життєвих сил людини. Це викликає необхідність більш уважного вивчення особливостей характеру праці в сфері рекреаційного обслуговування. У процесі надання рекреаційних послуг одночасно задіяні рекреаційні ресурси і праця робітників галузі. На відміну від праці у сфері матеріального виробництва, вона спрямована безпосередньо на людину. Таким чином, рекреаційні послуги необхідно розглядати як органічну єдність корисної дії споживчої вартості природних рекреаційних ресурсів і живої праці робітників рекреаційних установ та інших інфраструктурних установ.

Такими чином, можемо зробити висновок, що туристсько-рекреаційні ресурси - це об'єкти та явища природного, соціального походження, що використовуються для туризму, лікування, оздоровлення та впливають на територіальну організацію рекреаційної діяльності, формуванню рекреаційних районів; сукупність природних, природно - технічних, соціально - економічних комплексів та їх елементів, що сприяють відновленню та розвитку фізичних та психологічних сил людини, надання рекреаційно-туристських і курортно-лікувальних послуг.

1.2 Методи дослідження або показники, що характеризують рівень розвитку туристичного господарства

Рекреаційно-туристські ресурси -- об'єкти та явища природного, природно-антропогенного, соціального походження, що використовуються для туризму, лікування, оздоровлення та впливають на територіальну організацію рекреаційної діяльності, формування рекреаційних районів (центрів), їх спеціалізацію та економічну ефективність; сукупність природних, природно-технічних, соціальні економічних комплексів та їх елементів, що сприяють відновленню і розвитку фізичних і духовних сил людини, її працездатності та за сучасної і перспективної структури рекреаційних потреб і технік; економічних можливостей використовуються для прямого й опосередкованого споживання, надання рекреаційно-туристських і курортно-лікувальних послуг. У структурі рекреаційних ресурсів виділяють основні складові: природну та соціально-економічну (природні та історико-культурні ресурси рекреаційної діяльності). Характеристика рекреаційних ресурсів включає дані про якість природних умов, площу (або об'єм), на які ці якості поширюються, тривалість періоду, протягом якого певні якості проявляють свою дію.

Питання комплексної оцінки рекреаційних територій не знайшло широкого відображення у вітчизняній науковій літературі. Методика розроблялась на основі експертних оцінок і значного експедиційного досвіду (польові сезони 1978 - 1986 рр. - дослідження Українського Подніпров'я 1986 - 1997 - експедиції в Причорномор'я та Приазов'я, на Сіверський Донець, 1993, 1998 рр. - польові дослідження на Шацьких озерах, 1997 - експедиція на дельту Дунаю, на о. Джарилгач (найбільший в Україні), 1998р. - експедиції в Карпати, на Поділля, Карпатський півострів, Волинь).

Методика дослідження базувалась на обробці експедиційних матеріалів, аналізі картографічних і статистичних джерел, на розробці та узагальненні таких технологій :

1) використання стандартизованих таблиць;

2) використання топографічних карт;

3) застосування карто метричних приладів і ПК для обробки відповідної інформації;

4) побудова матриць природних РТР, створення ряду математико - картографічних моделей основних складових ресурсно-рекреаційного поля;

5) об'єктивне трактування основних спірних моментів;

6) розробка ресурсно-рекреаційних паспортів суб'єктів адміністративно - територіального поділу України;

7) створення узагальнюючої матриці ресурсно-рекреаційного рейтингу суб'єктів адміністративно - територіального поділу України. [1, с.47 - 48].

Методологічно характеристика рекреаційних зон повинна відображати наступні аспекти:

Ш географічне розташування зони і територій, які входять у її склад;

Ш дія основних факторів розвитку туризму на даній території( рекреаційні потреби місцевого населення, умови їх задоволення, рекреаційні ресурси);

Ш характеристику рекреаційного потенціалу - природних рекреаційних ресурсів( ландшафтів, біоклімату, гідромінеральних ресурсів), екологічного стану природної середи, Історико-культурного потенціалу( пам'ятників культурного наслідування і об'єктів соціальної інфраструктури), ступінь розвитку туристичної інфраструктури і матеріальної бази туризму;

Ш функціональну структуру туризму і домінуючі напрямки;

Ш проблеми і перспективи рекреаційного освоєння.

Можливість інженерного освоєння території оцінюється з урахуванням економічних показників( наявність шляхів сполучення, тривалості можливих строків експлуатації рекреаційних об'єктів, спеціалізація району, наявність цікавих екскурсійних об'єктів.

До основних факторів, які впливають на рекреаційну оцінку території, відносяться: тривалість сприятливих температурних умов, наявність морського узбережжя, характер рельєфу, наявність лісів, річок, озер і водосховищ, забезпеченість транспортними магістралями.

Додаткові фактори: наявність виходу підземних вод,характеристика пляжів, екскурсійні об'єкти природного і антропогенного характеру.

На першому етапі рекреаційної оцінки придатності території проводиться робота по виділенню районів існуючого і перспективного розвитку рекреації. На другому етапі проводиться вивчення географічних характеристик районів, і виділяють фактори, які сприяють рекреаційному розвитку і фактори, які його затримують.

Кожен район включає в себе ряд рекреаційних місцевостей з неоднаковими рекреаційними можливостями, оцінка яких має суттєве практичне значення.

Функція рекреаційної місцевості - здатність природного комплексу надати відпочиваючим можливість використання різних видів рекреаційної діяльності.

Знаючи суму функцій, на які здатен рекреаційний район, можна здійснити оцінку рекреаційної місцевості. Програма робіт з рекреаційної оцінки місцевості включає наступні етапи:

1. вивчення і підсумок усіх видів рекреаційної діяльності, можливих для даної місцевості;

2. визначення суми функцій рекреаційної місцевості;

3. визначення коефіцієнта придатності даної місцевості.

Коефіцієнт придатності визначається по формулі:

КПР = Сфр/Сфм

Де Сфр - сума функцій района, Сфм - сума функцій місцевості[8].

На початку 70 - х років з'явилась «результатна» концепція економічної оцінки природних ресурсів. Прихильники цієї концепції вважали, що оцінку природних ресурсів можна визначити, виходячи з вартості продукції, виробленої на основа їх використання.

Необхідно відмітити, що оцінка природних ресурсів за вартістю продукту є не зовсім коректною у зв'язку з різним значенням часового лагу використання природних і матеріально - трудових ресурсів, які беруть участь у створенні вартості продукту, виробленого на цій, чи іншій ділянці. Це добре довили В.Н. Герасимович і А.А. Голуб.

Дещо пізніше в економічній літературі з'явились методичні підходи до оцінки природних ресурсів, які базуються на поєднанні затратної і результатної концепції. Тільки діалектичне поєднання( а не просто сумування) затратного і результатного аспектів оцінки природних ресурсів дозволить правильно їх оцінити. Найбільш успішно поєднує результатну і затратну концепції рентна концепція економічної оцінки природних ресурсів, в основі яких лежить визначення ренти.

Рента, як результатна характеристика природних ресурсів, одно часно виражає суспільно необхідні затрати. Вперше ці питання вивчив В.В. Новожилов, який довів, що в основі оцінок ресурсів, розрахованих за результатами їх експлуатації, фактично лежать затрати праці, які є формою їх вираження. Ним було показано, що при оптимальному плануванні оцінки ресурсів відповідають суспільно необхідним затратам на їх експлуатацію.

Ці положення знайшли подальший розвиток в працях таких вчених як В.Н. Герасимович, А.А. Голуб , К.Г. Гофман.

На основі застосування рентного підходу до оцінки природних ресурсів розроблено ряд методик оцінки природних рекреаційних ресурсів.

На думку більшості спеціалістів естетична цінність має "першочергове значення як для загальної оцінки території, так і як фактор, який активно впливає на морально-психологічний стан рекреантів".

Потенціал рекреаційних територій визначається в значній мірі рекреаційними ресурсами та природними і соціально - економічними умовами. До рекреаційних ресурсів відносяться лікувальні мінеральні води, лікувальні грязі, озокерит, лісові та кліматичні ресурси, а також історико-культурні і природоохоронні об'єкти і території. Слід відмітити, що з природоохоронних територій і об'єктів до рекреаційних ресурсів відносяться лише ті, статус яких дозволяє їх рекреаційне використання( природні національні парки, пам'ятки природи, заказники, парки - пам'ятники садово-паркового мистецтва).

Лікувальні мінеральні води є основними бальнеологічними ресурсами і в значній мірі визначають рекреаційну цінність території. Оцінка рекреаційних територій за лікувальними мінеральними водами проводиться за кількістю родовищ на одиницю площі, мінералізацією та загальними запасами.

Оцінка лікувальних грязей та озокериту не проводилась.

Лісові ресурси є важливою складовою частиною рекреаційного потенціалу території. Крім естетичних якостей, ліс виконує також оздоровчі та санітарно-гігієнічні функції. Основними показниками, які визначають рекреаційні функції лісу, є віковий та породний склад, в яких залежать кількість виділеного кисню, чистота та якість повітря, шумопоглинаючі, фітонцидні та іонізуючі властивості.

Найвищу рекреаційну цінність мають ліси, які найкраще впливають на оздоровчий процес людини та найбільш ефективно виконує санітарно-гігієнічні функції.

Водні рекреаційні ресурси включають ріки, озера, водосховища та ставки, які служать базою для занять різними водними видами спорту, туризму та відпочинку. Наявність відкритих водойм значно збільшує рекреаційний потенціал, оскільки інтенсифікується використання даних територій, урізноманітнюється вибір рекреаційних видів діяльності. Основними показниками, які визначають цінність відкритих водойм, є їх величина, глибина, чистота води. Чим більша водна артерія, тим більші можливості її рекреаційного використання.

Отже, можна зазначити, що рекреація неможлива без відповідних ресурсів, під якими ми розуміємо компоненти природної середи, об'єкти господарської діяльності, які наділені унікальністю, оригінальністю, естетичною привабливістю, цілющо-оздоровчими властивостями, які можуть використовуватись для організації різноманітних видів та форм рекреаційних занять. Для того, щоб раціонально використовувати рекреаційні ресурси, необхідна певна систематизація та методологічна оцінка, які б допомогли при територіальній організації рекреаційної діяльності, формування рекреаційних центрів, на їх спеціалізацію та економічну ефективність.

Розділ ІІ. Передумови розвитку рекреаційного господарства

2.1 Природні рекреаційні ресурси

Серед природних рекреаційних ресурсів особливе місце належить кліматичним, оскільки саме вони визначають просторову організацію відпочинку. До рекреаційних кліматичних ресурсів відносяться перш за все сприятливі погодні умови: сонячне сяйво, ультрафіолетове випромінювання, чисте, насичене фітонцидами та іонізоване повітря, які в сукупності забезпечують здійснення різноманітних рекреаційних занять. Клімат як головний лікувально-профілактичний фактор є основою для створення кліматичних курортів, оздоровчий вплив яких обумовлений передусім застосуванням аеро- , геліо- , таласотерапії. Паралельно з цим на кліматичних курортах використовуються з лікувальною метою ландшафтотерапія, особливості місцевого мікроклімату( зокрема печер і шахт - спелеотерапія), інші прородо-лікувальні фактори( лікувальні грязі, мінеральні води, кавуни, кумис, тощо ). До природних рекреаційних ресурсів також відносяться водні, ландшафтні, біотичні ресурси, природоохоронні об'єкти. В усіх природних зонах України наявні кліматичні курорти і курортні місцевості[14, с. 61].

Київська область розташована на Півночі України у басейні середньої течії Дніпра, в межах лісової і лісостепової географічних зон. Площа її становить 28,1тис.кв.км( бл. 4,8 % території країни).

Клімат Київської області помірно континентальний, м'який, з достатньою кількістю вологи. Зима на цій території тривала і порівняно тепла, а літо - досить тепле і вологе. Середня температура січня в північних районах становить - 6,5?С, в центральній частині - 5,8?С, а на півдні області - 6,1?С. Середні липневі температури збільшуються в напрямку з півночі на південь, відповідно + 19,2?С, + 20,1?С. Більшу частину року (160 - 165 днів) триває без морозний період. Період з температурою вище + 10?С становить від 155 днів не Поліссі, до 165 днів у Лівобережній частині. Сума активних температур збільшуєься в напрямку з півночі на південь і змінюється від 2480 до 2700. Кількість опадів у середньому становить 500 - 600 мм на рік, проте зволоження крайніх південних районів недостатнє, тут випадає близько 400 - 450 мм опадів на рік. Більша частина опадів ( близько 40%) випадає влітку. Сталий сніговий покрив встановлюється в середині грудня і сходить наприкінці березня, його середня висота сягає від 30 см на півночі до 15 см на півдні .

На території Київської області бувають такі несприятливі кліматичні явища , як град, інтенсивні зливові дощі з грозами, бездощові періоди, суховії, пилові бурі( влітку) та льодова кірка й ожеледець (взимку). За змінами погоди у Києві та Київській області спостерігає 11 метеостанцій.

Рельєф Київської області рівнинний із загальним похилом до долини Дніпра. Поверхня більшої частини області - хвиляста рівнина, розчленована річковими долинами, ярами і балками. За характером рельєфу територія Київщини поділяється на три частини:

Північну Правобережну;

Південну Правобережну;

Східну Лівобережну.

Північна частина збігається з територією Поліської низовини. Максимальна висота цієї території становить 198 м над рівнем моря. Низовина має незначні перевищення відносних висот і є типовим прикладом акумулятивної рівнини.

Південна і південно-західна частина області зайняті Придніпровською височиною. Це найбільш підвищена і найбільш розчленована ділянка Київщини. Найвища точка області, яка становить 273 м над рівнем моря, розташована поблизу села Круті Горби ( Таращанський район). Незначна залісненість території та зливний характер опадів сприяють розчленуванню поверхні ярами і балками.

Східна частина області знаходиться в межах Придніпровської низовини. Ця територія характеризується розвитком широких річкових долин, особливо яскраво це видно на прикладі Дніпра, Десни, Трубежу. За рахунок цього позначки висот незначні, тому Лівобережжя можна вважати найнижчою частиною Київщини, особливо це стосується Бориспільського, Броварського та Переяслав - Хмельницького районів. Окремі ділянки лівобережної частини заболочені[ 11].

Абсолютна більшість санаторіїв, пансіонатів, будинків відпочинку, туристичних баз та інших рекреаційно-оздоровчих закладів знаходиться на берегах водойм або безпосередній близькості до водних об'єктів, наявність яких значно підвищує рекреаційний потенціал місцевості.

До водних рекреаційних ресурсів відносяться моря, озера, річки, водосховища, ставки, придатні для водних видів відпочинку, туризму і спорту.

Річки Київщини належать переважно до басейну Дніпра. По її території протікає 177 річок, довжина яких більше 10 км.

Дніпро тече територією області в межах 246 км. Основні притоки Дніпра: Прип'ять з Ужем, Тетерів зі Здвижем, Ірпінь з Унавою, Стугна, Красна, Рось з Розтавицею, Горохуваткою, Протокою, Кам'янкою (праві), Десна; Трубіж, Супій, Перевіз (ліві). Річка Гнилий Тікич належить до басейну Південного Бугу. Всі вони є річками рівнинного типу, які живляться сніговими, дощовими і підземними водами. У водному режимі чітко визначена весняна повінь та значні дощові паводки влітку. Найгустіша річкова сітка в басейні Росі (0,3 - 0,5 кв. км).

Природний режим річок значною мірою змінений, що пов'язано з їх зарегульованістю, наявністю великої кількості ставків та водосховищ. На території області розташовано 55 водосховищ, у тому числі й більша частина Київськоо та Канівського.

У заплавах річок знаходиться близько 750 озер, які є старицями річок і, як наслідок, мають дугоподібну форму.

У Київській області налічується багато рукотворних об'єктів: 2383 ставки та 55 водосховищ, серед останніх найбільшими є Київське та Канівське, більша частина площі яких розташована в межах території Київщини.

Велика кількість водних об'єктів визначають роль Київської області як важливого рекреаційного регіону, де функціонують санаторії, бази відпочинку.

Серед кліматичних та бальнеологічних курортів найважливішими є Біла Церква, Ворзель, Ірпінь, Конча - Заспа, Миронівка, Боярка, Пуща - Водиця, Святошин.

Курорт Біла Церква - бальнеологічний курорт на базі радонових гідрокарбонатно - кальцієва - магнієвих мінеральних лікувальних вод. Водолікарні обслуговують як місцеве населення, так і амбулаторних хворих з інших областей України.

Курорт Боярка - кліматичний курорт лісостепової зони, розташований за 22 км на південний захід від Києва. Має санаторіє для лікування органів дихання, численні пансіонати, профілакторії, будинки та бази відпочинку.

Курорт Ворзель - кліматичний курорт лісостепової зони, розташований за 35 км на північний захід від Києва серед широких лісових масивів переважно з листяних порід дерев. Лісостеповий клімат, нежарке літо( середня температура найтеплішого місяця липня становить + 20?С), м'яка зима ( середня температура найхолоднішого місяця становить - 6?С), тепла та суха осінь створюють сприятливі умови для профілактики та ефективного лікування захворювань органів кровообігу, дихання, а також функціональних порушень нервової системи у санаторіях, будинках відпочинку для дорослих і дітей. Курорт функціонує цілий рік.

Курорт Ірпінь - кліматичний курорт лісової зони, розташований на великому масиві хвойних лісів біля Києва. Має санаторіє для лікування органів дихання та зору, а також бази відпочинку.

Проводиться кліматолікування, лікувальна гімнастика, фізіотерапія, киснева терапія. Сезон - травень - вересень.

Курорт Конча - Заспа - лісостеповий рівнинний кліматичний курорт, розташований у зеленій зоні за 20 - 25 км від Києва, мальовничий ландшафт якого створюють мішані ліси, озера та просторі придніпровські луки. Має санаторії для лікування органів кровообігу та нервової системи, а також будинки та бази відпочинку.

Курорт Миронівка - бальнеологічний курорт лісостепової зони, розташований на околицях Миронівки. Основний лікувальний фактор - радонова гідрокарбонатно - кальцієво-магнієва вода з мінералізацією 2,6 г/л і вмістом радону до 160 одиниць.

Курорт Пуща - Водиця - рівнинний кліматичний курорт лісової зони, розташований за 20 км від Києва. Сприятливий клімат характеризується позитивною середньорічною температарою +7?С, нежарким літом, м'якою зимою та сухою теплою осінню з великою кількістю сонячних днів. Середньорічна відносна вологість повітря - 70%, кількість опадів на рік - близько 600 мм. На курорті функціонують санаторії для лікування органів дихання, нервової системи, тощо.

Курорт Святошин - лісовий рівнинний кліматичний курорт, розташований у передмісті Києва. Має характерний для Лісової зони Київської області клімат. На території широкого масиву соснових лісів з озерами та ставками[ 2].

Загальна площа територій об'єктів природно - заповідного фонду в області становить близько 80 тис. га, а їх кількість наближається до 90. До їх складу входять Дніпровсько-Тетерівське заповідне мисливське господарство, Заліське лісомисливське господарство, Дзвінківський та Жуків Хутір лісові заказники, Ржищівський та Дніпровсько-Деснянський ландшафтні заказники, Жорнівський орнітологічний заказник, Іллінський та Усівський гідрологічні заказники. Крім цього, об'єктами природно - заповідного є урочище Бабка, дендрологічний парк «Олександрія», парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва - Згурівський та Кагарлицький і багато інших об'єктів.

У Київській області нараховується 17 заказників, 35 пам'яток природи, 8 парків - пам'яток садово-паркового мистецтва та 12 заповідних урочищ.

Загальна площа лісового фонду Київської області становить близько 689 тис. га. Для північної частини області характерні масиви хвойних і мішаних лісів, значні площі різнотравно-злакових лук і заболочених ділянок. Південна частина області значною мірою розорана, на тих ділянках, які не зазнали сильного антропогенного впливу, переважають широколистяні ліси( дубові, грабові, ясеневі, вільхові, липові), чагарники та луки. Вздовж берега річки Ірпінь насаджені сосна загальною площею 700 га. Тут зустрічаються рідкісні види, занесені до Червоної книги України: рослинні представники - лілія лісова, любка дволиста, гніздівка звичайна; тваринний світ є традиційним для даної місцевості.

Тваринний світ Київщини дуже різноманітний. Багацтво видового складу пов'язане з тим, що область розташована на межі двох природних зон. Фауна області налічує таку кількість видів: ссавців - 300,птахів - 300, плазунів - 8, земноводних - 11,риб - 40. Типовими представниками ссавців є: лось, олень благородний,козуля, дика свиня, заєць - русак, білка, миша лісова, миша польова, хом'як, бобер, ондатра, землерийка польова, кріт, хом'як звичайний, куниця лісова, тхір, лисиця, вовк, єнотоподібна собака. Різноманітним є видовий склад Київщини: рябчик, глухар, тетерів, перепел, куріпка сіра, голуб сизий, журавель сірий, лелека білий, дятел строкатий, синиця, ластівка, жайворонок степовий. Представниками класу плазунів є гадюки, вужі, ящірки, черепахи.

Серед орнітологічних заказників виділяється Жорнівський, що знаходиться у Києво - Святошинському районі й має статус державного з 1974р. Об'єктом охорони тут є лісовий масив з унікальною колонією сірих чапель.

Таким чином, можна зробити висновок, що Київська область багата на природно - рекреаційні ресурси, з великою кількістю санаторіїв, будинків відпочинку,пансіонатів, адже сприятливий клімат, наявність лісів, водних ресурсів, бальнеологічних, кліматичних ресурсів сприяють активному відпочинку і оздоровленню.

2.2 Історико-культурні ресурси

Історико-культурні ресурси України є важливою складовою туристко - рекреаційного потенціалу. Вони вирізняються великою різноманітністю і включають археологічні та історичні західки, середньовічні фортифікаційні споруди і печерні міста, культові об'єкти різної конфесійної належності, палацові ансамблі, місця історичних подій, а також специфічні локальні особливості культури і побуту різних етнічних груп українців та інших народів, що населяють територію країни.

На території Київщини знаходиться велика кількість пам'яток історії, архітектури, мистецтва. Багато з них мають загальнодержавне, а деякі - світове значення. Найбільше історичних пам'яток області знаходиться у давні містах - Переяславі - Хмельницькому, Білій Церкві, Василькові, а деякі з них розташовані у містах та селах.

Білоцерківський район

Перлина Білої Церкви - архітектурно-садовий комплекс дендропарку «Олександрія», закладений графинею Олександрою Браницькою.

Органам влади та туристичним організаціям пропонується організувати гичний маршрут "Старовинні парки Київщини", що включатиме: дендропарк "Олександрія" у м.Біла Церква та три парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва: Згурівський, Кагарлицький і Ташанський.

Церкви і собори: Преображенський собор (1833 - 1839 рр. Споруджений в стилі класицизму), Церква Святого Миколая ( 1706р. Будівництво храму було завершено у 1852р. Вирізняється асиметричністю композиції), Церква святої Марії Магдалнни ( 1893 р. Своєорідність архітектурної форми храму полягає у тому, що дзвіниця прибудована безпосередньо до приміщення церкви), Костел Іоанна Предтечі ( 1812 р. Збудований на місці Єпископської церкви м. Юр'єва на Замковій горі. Класичний римсько-католицький костьол).

Ансамбль споруд Поштової Станції. Комплекс споруд був зведений у 1825-33 рр. на кошти Браницьких. Ім'я архітектора невідоме. Усі споруди ансамблю стриманого і простого класичного стилю.

Пам'ятник жертвам голодомору 1932-33 рр. Пам'ятник зведений за ініціативою демократичних організацій міста.16 вересня 1993 року пам'ятник був відкритий.

Музеї: краєзнавчий музей, музей космонавтики, музей електрозв'язку, музей парку «Олександрія».

Театри і концертні зали: Будинок органної і камерної музики, Музикально - драматичний театр ім. П.К. Саксаганського.

Переяслав - Хмельницький район

Ташанський парк. Садибу в Ташані заснував у 1775р. граф Петро Румянцев-Задунайський. Площа парку 144 га. Є надзвичайно старі та могутні дерева, вік двох дубів сягає 1000 років.

Національний історико-етнографічний заповідник "Переяслав" ( комплекс із 26 музеїв). У музеї 371 об'єкт народного будівництва і побуту, окремі споруди та речі панів (мисливський будиночок, два панські будинки, альтанки), археологічні колекція вітряків; зберігаються 166000 експонатів. До нього входять такі музеї: музей народної архітектури та побуту, історичний музей, музей історії філософії, музей українського рушника, музей трипільської культури, картинна галерея.

Церкви і монастирі: Борисоглібська церква (збудована в 1839 р. у формах класицизму), Михайлівська церква (1646 - 1666 рр. Збудована полковником Ф. Лободою на руїнах стародавнього храму Михайла (1090), Вознесенський монастир(Ансамбль Вознесенського монастиря розташований у центрі міста. Архітектурний вигляд монастиря почав формуватися з моменту будівництва Вознесенського собору (1695-1700 рр.).

Земляні укріпленняXI - XII cт.

Бориспільський район

Покровська церква (с. Сулимівка) - побудована в 1622 - 1629 рр на - замовлення гетьмана Івана Сулими. Майстер наслідує традиції народної архітектури, але в оформленні фасадів використовує принципи архітектури ренесансу.

Сулимівський парк. У 16 ст. гетьман війська Запорозького Іван Сулима заклав кам'яну церкву - в Україні таких церков залишилося декілька. Будівництво церкви закінчилось у 1622р. Біля церкви садили насадження, так і утворився парк. Флора парку: дуб, береза, ялина (в основі мішаний ліс). Площа парку - 15 га.

Музей - садиба П. Чубинського.

Броварський район

Церква Різдва Богородиці - 1827р. (с. Гоголів).

Княжицька церква ( с. Княжичи).

Городища XI - XIII ст. (с. Світильня, с. Русанів).

Броварський краєзнавчий музей

Будинок письменника і педагога А. С. Макаренка

Пам'ятник Т.Г. Шевченку

Биківнянський ліс -- масові поховання жертв сталінського терору. Час поховання 1929-1941 рр. Орієнтовна кількість розстріляних сягала 200 тис. чоловік.

Вишгородський район

„Битва за Київ. Лютізький плацдарм. 1943."(Нові Петрівці) -- 1980 р., художник М. Присєкін, архітектор М.Фещенко 'ментально-архітектурна композиція-пам'ятник, збудовано на високому кургані, увінчано скульптурою воїна, який символізує переможний наступ російської армії

Воздвиженська церква (с. Любимівка) - біля неї могила Л. Похилевича.

Покровська церква 1911 р.(с. Нові Петрівці).

Державний музей-заповідник "Битва за Київ у 1943 р." ( с. Нові Петрівці).

Вишгородський Історико-культурний заповідник з постійно діючою археологічною виставкою

Городище давньоруського міста із залишками валів і фрагментом стін храму Св. Бориса і Гліба 1861 рік, збудована за типовим проектом К. Тона.

Володарський район

Свято-Покровська церква (с. Пархомівка). Побудована в 1903 - 1906 рр., архітектор - В. Покровський.У її побудові своєрідно переплелися архітектурні прийоми романської західної школи і стародавнього Новгорода.

Палац кінця ХУЛІ - початку XIX ст. (с. Руде Село)

Троїцька церква (с. Руде Село) -- 1841 р., зодчий невідомий.

Васильківський район

Курган Переп'ятиха (скіфська культура) с. Мар'янівка - курган періоду скіфської доби, датується VI ст. до н. є. (чи кінцем VII ст. до н. є.). Розкопаний археологом Н. Іванішевим у 1845 р. на Переп'ятовому полі, водорозділі між річками Рось, Стугна та Унава.

Онуфріївська церква (с. Липовий Скиток) -- 1705 р.

Церква Різдва пресвятої Богородиці (с. Ковалівка). Сучасна будівля.

Свято - Повкровська церква (с. Гребінка).

Залишки скіфських курганів - у 1847 р. розкопано два кургани скіфського часу - Велика і Малі могили (в останньому виявлено залізний панцир); с. Крушинка - скіфський курган VI ст. до н.е.

Меморіальний - музей садиба І.С. Козловського (с. Мар'янівка).

Собор св. Антонія і Феодосія - кам'яна церква збудована в 1758 р. кріпаком Києво-Печерської лаври, них справ майстром" С. Ковніром за зразком собору Різдва Богородиці в Козельці.

Церква Святого Миколая 18 ст. -- 1792 р.

Адміністративний будинок Чернігівського полку - у 1821 р. в цьому розміщувалося управління Чернігівського полку, який приєднався до об'єднання декабристів.

Києво - Святошинський район

Білогородка - городище X - ХШ ст., літописне ст., Білгород вперше згадується в літописі від 980р.

Поштові станції - 15-й, 32-й, 53-й км шосе Київ - Житомир.

Поштова ст. 15-й км - 1846 р. У XIX ст. проводились роботи з благоустрою доріг Російської імперії.

Поштова станція 32-й км - 1846 р., розташований коло села Гурівщина.

Поштова ст. 53-й км - 1846 р. знаходиться біля села Калинівка.

Городище VI-- V ст. до н. є. (с. Хотів).

Пам'ятник М. Островському і стела на честь комсомольців 20-х рр. (м. Боярка) - 1971р., реконструйовано в 1973 р.

Боярський краєзнавчий музей

Київська область багата на історичні, археологічні, монументальні, історико - архітектурні пам'ятки які мають неабияке значення для українського народу, а деякі навіть світове. Найбільше пам'яток розташовано у Києво - Святошинському, Білоцерківському, Васильківському, Переяслов - Хельницькому районах[7].

2.3 Інфраструктурні ресурси

Туристична інфраструктура - сукупність додаткових структур, що забезпечують стабільне функціонування туристичних комплексів. Вона включає систему шляхів сполучення, закладів розміщення, транспортних засобів, комунальне обслуговування, а також соціокультурне середовище, що їх оточує. До найбільш важливих складових туристичної інфраструктури відносяться: система гостинності(розміщення, харчування, розваги); транспортна система( транспортні засоби та комунікації); система туристичних підприємств( туристичні оператори, туристичні агенти і т. д.)[15].

Транспортний комплекс за сучасних умов функціонування економіки країни є транспортно - логістичною системою, призначеною для виконання перевезень, в межах якої взаємодіють транспортні засоби, шляхи сполучення та інфраструктура різних видів транспорту.

Транспорт - це специфічна галузь матеріального виробництва і сфери обслуговування. Результатом його роботи є перевезення вантажів і людей. У регіоні розвинуто такі види транспорту: залізничний, автомобільний, повітряний, річковий.

Протяжність автодоріг у Київській області складає 7760 км, у тому числі з твердим покриттям - 7489 км. Розвинуто судноплавство по Дніпру, Десні, частково по Тетереву. Є аеропорти міжнародного значення: Бориспіль і Жуляни. Велика протяжність залізниці (880 км), із залізничними вузлами в Києві, Фастові, Миронівці.

Транспортна мережа: головний вид транспорту - залізничний. Добре розвинений автомобільний транспорт. Помітну роль відіграє річковий транспорт. Вантажно-пасажирське судноплавство по Дніпру, Десні, Прип'яті. Найбільший транспортний вузол - Київ. Столиця України поєднана багатьма авіалініями з великими містами України та всього світу.

Можна сказати, що транспортна система у Київській області відносно добре, що в принципі дозволяє розвиватись різним видам туризму. Розвиток і стан транспортного комплексу є пріоритетним напрямком діяльності місцевих органів управління, оскільки забезпечує функціонування економіки в цілому і туризму зокрема.

Основною складовою туристичної індустрії є готельне господарство. Саме готельні підприємства виконують найважливішу функцію у сфері обслуговування туристів: забезпечення їх сучасним житлом і побутовими послугами. Витрати на готельні послуги становлять приблизно від 30% до 50% усіх витрат у кошторисі туристів. Окрім того, готельний комфорт є головним предметом зацікавлення туристів. Тому ця сфера є дуже важливим сегментом туристичної галузі.

Київська область пазом з Києвом є великим економічним, політичним, культурним, історичним і діловим центром, тому попит на готельні послуги тут більш значний і стабільніший, ніж в інших регіонах країни.

Сьогодні в Київській області нараховується близько 30 готелів. До них відносяться такі готелі як «Спорт»(Бровари), «Рось», «Київ», «Будинок приїжджих», «Візит», «Поліс», «Діліжанс» (Біла Церква), готельний комплекс «Пектораль», «Артак» (Переяслав - Хмельницький), «Ярославна» (Васильків), готель «Європейський) (м. Славутич), мотель «Снайпер» у м. Ірпінь. рекреаційний природний культурний київський

Досить поширеним у Київській області є сільський туризм, тому місцеві жителі із задоволенням здають свої будівлі, тому туристи можуть скористатись їхніми послугами і зняти приватну садибу.

Нажаль, готельне господарство в Київській області знаходиться нині в кризовому стані. Переважна кількість готелів не відповідає основним європейським стандартам. Зроблені тільки перші кроки для розвитку цивілізованого ринку готельних послуг з урахуванням міжнародних вимог до засобів розміщення. Подальша робота у цьому напрямі вимагає створення законодавчої бази.

Отже, в процесі дослідження ми виявили, що найголовнішими ресурсами Київської області можна вважати природно - кліматичні ресурси, які є досить сприятливими, адже загальна площа територій об'єктів природно - заповідного фонду становить 80 тис. га. У Київській області нараховується 17 заказників, 35 пам'яток природи, 8 парків - пам'ятників садово - паркового мистецтва та 12 заповідних урочищ. Не останню роль на розвиток туризму у Київській області відіграють Історико-культурні ресурси та інфраструктура. Кліматичні умови, поєднання різних рослинних угрупувань, численні водні об'єкти, джерела мінеральних вод, культурно-історичні пам'ятки визначають роль Київської області як важливого рекреаційного peгioнy.

Розділ ІІІ. Рекреаційне господарство області на сучасному етапі

3.1 Основні види рекреаційної діяльності в області

Туризм - одна із найбільш перспективних галузей економіки Київщини. Область має об'єктивні і вагомі передумови для її розвитку: природно-кліматичний потенціал, мальовничі ландшафти, чисте повітря, привабливі туристичні маршрути, збережені національні традиції і фольклор, архітектурні пам'ятки, рекреаційні можливості.

Київська область багата також на мальовничі пейзажі і пам'ятки природи, що дозволяє розвивати тут з успіхом такий вид туризму як сільський зелений. Цей вид туризму дає можливість побувати в незайманих лісах, поблукати берегами річок і річечок, познайомитися з людьми, пожити в сільській хаті -- з устеленою свіжими травами долівкою, з дерев'яним і глиняним посудом. А можна й у люксових номерах, які мало чим різняться від найліпших столичних. Усі перелічені вище й багато інших можливостей дає зелений туризм, що в столичній області розвивається хоч і нелегко, зате прискореними темпами. У чому змогли переконатися учасники інформаційного туру «Маршрутами сільського зеленого туризму Київщини», об'їхавши за два дні Богуславський, Кагарлицький та Обухівський райони[6].

Значну роль у розвитку зеленого туризму відіграє Богуславський район. Місто Богуслав розтушувалося за 128 км від Києва на березі річки Рось з великою кількістю порогів може зацікавити любителів водного туризму. Рельєф цієї території надзвичайно багатий і різноманітний: гранітні скелі, рівнини, видолинки. Мальовничі ділянки із рослинністю занесено до Червоної книги, чергуються із водними каскадами. [4,6,11].

Київщина має величезні можливості для розвитку пізнавального туризму, адже на її території розташовані численні пам'ятки історії та культури, курортні комплекси, десятки унікальних виробництв. Нинішня Київщина налічує біля 6000 пам'яток культурної спадщини. Туристичні фірми влаштовують тури вихідного дня по визначних місцях Київщини, наприклад такі як «Музейна скарбницяКиївщини»,«Трипільськакультура на Київщині»,«Козацькими шляхами Київщини», «Визначні місця Київського Поросся», «Місцями бойової слави Київщини».«Голодомор1932-1933 рр. на Київщині», «Подорож у Київську Русь», «Старожитності Вишгородщини», які включають огляд таких місць як державних музеї-заповідники ("Битва за Київ в 1943 році" та Вишгородський історико-культурний), обласний археологічний музей (с.Трипілля - трипільська культура), Яготинський історичний, що включає музей-садибу народної художниці К.Білокур, археологічний музей "Добранічівська стоянка", Білоцерківський краєзнавчий музей та ціла низка музеїв-садиб визначних особистостей - І.Козловського, М.Островського, К.Стеценка, І.В.Задорожнього, Т.Шевченка, К.Паустовського, М.Вовчка, О.Корнійчука, А.Малишка та інших. Предметом особливої гордості області є Національний історико-етнографічний заповідник "Переяслав", що налічує 23 музея[18].

Значні лісові ресурси, сприятливий клімат та велика кількість водних об'єктів значно підвищують рекреаційний потенціал місцевості. На базі мінеральних вод Миронівки, Білої Церкви, а також води з джерел поблизу села Липовий Скиток Васильківського району функціонують такі бальнеологічні курорти Київщини як Біла Церква, Миронівка, а також такі кліматичні курорти як Боярка, Ворзель, Ірпінь, Святошин. Тут працюють профілакторії, санаторії, оздоровниці, спортивно - оздоровчі комплекси, бази відпочинку, а також дитячі санаторії, які спеціалізуються саме на дитячому лікуванню. Наприклад у санаторії-профілакторіх ”Діброва,”(м.Біла Церква), санаторії “Україна”( смт. Ворзель), спортивно-оздоровчому комплексі ( м.Ірпінь), санаторії “Перемога”(смт. Ворзель), санаторії «Ворзель», санаторії “Дубки”(м. Ірпінь), санаторії «Зірка»(смт. Ворзель) лікують серцево - судинну систему, захворювання системи кровообігу, органів дихання, травлення, периферійної нервової системи, цукровий діабет, інфаркт міокарда. У санаторії «Україна» в загальному комплексі лікування застосовується мінеральна вода « Нафтуся », а в спортивно - оздоровчому комплексі «SPA» органи дихання лікують за допомогою цілющого повітрям старовинного дубового гаю. Також функціонують такі санаторії як “Кичеево ”(смт. Ворзель), база відпочинку «Енергія» (смт. Ворзель) та багато інших. Київська область багата на різноманітні дитячі санаторії і табори: дитячий табір “Енергія”(смт. Ворзель), дитячій табір ДОК “Джерело”(м. Буча), дитячий комплекс ім. Гагаріна(м.Ірпінь), дитячій табір “Лісний”(м.Буча), дитячій табір “Променистий”(м. Буча), обласний дитячий санаторій “Поляна”(смт. Баришівка, Баришівський район), оздоровчий табір “Лісова казка”(с. Логвин, Володарський район), республіканський дитячий санаторій “Барвінок”(м. Боярка), дитячий оздоровчий комплекс”Дніпро”(смт. Козин, Обухівський район)[18].

У Київській області є досить популярним екстремальний туризм, пов'язаний із відвіданням чорнобильської АЕС. Деякі українські турфірми і жителі зони не приховують бажання поставити "радіоактивний" туризм на потік і вважають, що організація екскурсій для відвідувачів дозволить вирішити низку соціальних проблем зони відчуження. Київська область є досить перспективно для розвитку туризму. Тут проводяться різноманітні фестивалі, конкурси, змагання, концерти, виставки.


Подобные документы

  • Вплив на рекреаційне господарство. Характеристика рекреаційних ресурсів, показники їх оцінки. Передумови формування рекреаційного господарства Київської області. Природні та історико-культурні ресурси, природоохоронні об’єкти. Основні види туризму.

    курсовая работа [211,7 K], добавлен 29.03.2012

  • Фізико-географічні умови розташування, географія та використання ресурсів області. Природні, кліматичні, бальнеологічні, водні, рельєфні, біотичні рекреаційні ресурси. Рекреаційні ресурси природно-заповідного фонду та історико-культурні ресурси області.

    курсовая работа [198,6 K], добавлен 21.04.2010

  • Загальна характеристика Київської області. Особливості природно-рекреаційних і кліматичних ресурсів Київщини. Історико-культурний та туристично-екскурсійний потенціал краю. Сучасний стан та перспективи розвитку туризму на території досліджуваної області.

    курсовая работа [51,1 K], добавлен 10.02.2011

  • Опис географічного положення та загальна характеристика регіону, сучасний стан та перспективи розвитку туризму. Природні, інфраструктурні та історико-культурні туристичні ресурси, підприємства сфери дозвілля. Проблеми і перспективи розвитку туризму.

    контрольная работа [30,5 K], добавлен 04.12.2014

  • Наукові підходи до вивчення туристично-рекреаційних ресурсів. Суспільно-географічна оцінка туристичних ресурсів Полтавської області. Видатні історико-культурні пам’ятки, природно-рекреаційні ресурси. Особливості розвитку рекреаційного комплексу.

    курсовая работа [105,4 K], добавлен 29.12.2010

  • Природні умови та ресурси для розвитку туризму в Закарпатті. Основні туристичні потоки. Забезпеченість області місцями проживання для туристів. Основні пам'ятки природи Закарпатської області та її історико-культурні ресурси, туристично-рекреаційна сфера.

    реферат [6,4 M], добавлен 16.11.2013

  • Передумови розвитку рекреаційного комплексу Карпат. Кліматолікувальні, ландшафтні, соціально-економічні, бальнеологічні рекреаційні ресурси. Становище сучасної екологічної ситуації. Ступінь розвитку транспортної системи та курортно-рекреаційних об'єктів.

    курсовая работа [43,0 K], добавлен 06.11.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.