Методика навчання техніко-тактичним діям боксера 16-18 років

Вищевикладені методи і досліджувані показники обрані нами тому, що вони піддані значним змінам під впливом занять боксом і дають чітку характеристику:

працездатності організму і рівня тренованості спортсменів;

рівня розвитку технічних умінь та навичок боксера.

Пульс дає уяву про частоту і ритм серцевої діяльності, є гарним показником тонусу судин, інтенсивності, тривалості і характеру вправ, рівня тренованості організму, швидкісно-силових якостей, витривалості, психічної стійкості боксерів.

Підрахунок ЧСС проводився за 10 секунд і результат збільшувався на 6. Вимір ЧСС ми намагалися проводити в той самий час доби при однаковій температурі, тому що на її зміну впливають як добові біоритми, так і температура навколишнього середовища (Ю. Курако, 1982).

Частота дихання характеризує функціональний стан дихальної системи, рівень тренованості спортсмена і ступінь фізичного навантаження, рівень розвитку фізичних якостей і психофізичний стан боксерів що займаються. Підраховувалася кількість дихальних рухів протягом ЗО секунд, результат збільшувався на 2 (за одну хвилину).

Артеріальний тиск вимірювався за допомогою тонометра і фонендоскопа (спосіб Короткова). За норму артеріального тиску бралися середні дані А.Л. Мясникова, згідно яким у здорових людей у віці 15-40 років в умовах спокою систолічний тиск (СТ) дорівнює 125-140 мм. рт. ст., діастолічний (ДТ) 70-80 мм рт.ст., середній динамічний тиск 80-150 мм рт.ст. Пульсовий тиск (ПТ) дорівнює різниці СТ і ДТ. Середній - сумі ДТ і ПТ.

Електрокардіографія характеризує функціональний стан серцево-судинної системи, обсяг тренувальних навантажень, є найбільш об'єктивним методом дослідження серця. Електрокардіографія дозволяє виявити початкові зрушення в стані серцевого м'яза, тоді як інші методи їх ще не виявляють, особливо в тренованих спортсменів (В. Солонець, Л. Лернер, 1983). Електрокардіограми (ЕКГ) реєструвалися в 10 чоловік (спортсмени, що мають І розряд і вище), в обласному лікарсько-фізкультурному диспансері.

Проби з затримкою дихання на вдиху і видиху (Штанге і Генча) дають уявлення про компенсаторні можливості організму, розвитку визначення стану здоров'я займаючихся, рівня тренованості.

Дослідження антропометричних показників (вага, зріст, окружність грудної клітки при вдиху-видиху, у паузі, екскурсія грудної клітки, життєва ємкість легень, динамометрія) проводилися в ранкові години стоячи. Зміна цих показників під впливом занять фізичною культурою і спортом відбувається найбільш вираженою в людей різного віку і тренованості.

Вага тіла вимірювалася на десяткових медичних вагах з точністю до 50 гр, зріст за допомогою загальноприйнятої методики.

Окружність грудної клітки вимірювали сантиметровою стрічкою, яку накладали на рівні нижнього кута лопаток позаду, а попереду по нижньому краю біля соскових кіл. Перед накладанням стрічки досліджуваний піднімає руки, а потім їх вільно опускає. Вимір проводився після глибокого вдиху і видиху. Різниця між цими показниками характеризує екскурсію грудної клітки.

Життєва ємність легень (ЖЄЛ) визначалася у всіх досліджуваних (26 чол.) за допомогою водяного спірометра Гетчинсона. Життєва ємність легень обчислюється як сума дихального об'єму (ДО), резервного обсягу вдиху (РОВД) і резервного обсягу видиху (РОВИД).

ЖЄЛ піддана значним змінам у людей різного віку і ступеня тренованості в процесі занять фізкультурою і спортом. Для боксерів цей показник дуже важливий, тому що при вихованні витривалості спортсмена велике значення має правильне дихання. Подих боксера повинен бути рівномірним і досить глибоким. Гарний вдих і видих дозволяє найбільше ефективно використовувати ЖЄЛ, а режим подиху з акцентуванням на видиху при нанесенні удару є найефективнішим . Це сприяє не тільки кращій вентиляції легень, але також значно збільшує силу ударів.

Динамометрія вимірювалася ручним динамометром і реєструвалася в кілограмах.Для визначення вимірів таких якостей і показників як швидкість, витривалість, сила, максимальний ударний темп, коефіцієнт ефективності бойових дій нами був розроблений наступний комплекс контрольних вправ (див. табл. 2.2).

ПРИМІТКА. Коефіцієнт ефективності бойових дій боксерів обчислювався за методикою, запропонованої О.П.Фроловим (див. Додаток В).

2.1.7 Методи математичної статистики

Під час проведення вимірювань ми зіткнулись з порівняно великими масивами чисел, тому виникла проблема їх систематизації та аналізу. Для вирішення цієї проблеми нами був використаний метод середніх величин [24]. Цей метод був реалізований у три етапи: створення варіативного ряду, знаходження характеристик варіативного ряду, практична реалізація отриманих характеристик.

Для створення варіативного ряду ми виконували операцію ранжування, операцію розташування чисел у порядку збільшення чи зменшення. Ранжовані числа були записані у два стовпчики, де зліва були числові значення виміряних величин, а справа кількість їх повторів.

Потім нами були знайдені головні характеристики варіативного ряду: середнє арифметичне ( X середн.), дисперсія ( дІ ), середнє квадратичне відхилення ( у ), коефіцієнт варіації ( ), мода ( Мо ), медіана ( Ме ).

Середнє арифметичне знаходили за формулою :

,

де і = 1,2,… - кількість варіантів;

nі - значення частоти ряду;

n - об'єм сукупності.

Дисперсію варіативного ряду визначаємо за формулою:

Середнє квадратичне відхилення обчислювалося за формулою:

Коефіцієнт варіації:

Медіана ( Ме ) - варіант, який знаходиться в середині варіативного ряду.

Мода ( Мо ) - варіант, який частіше всього зустрічається у варіативному ряді.

Під час практичної реалізації методу середніх величин нами були використані числові характеристики. Оцінюючи вихідний масив чисел, ми використовували середнє арифметичне, як узагальнюючу характеристику результатів вимірювань якісних показників учнів. Для визначення однорідності вихідних використовувався коефіцієнт варіації, а також різниця між модою, медіаною і середнім арифметичним.

Для порівняння показників учнів експериментальної та контрольної груп використовувалися ті ж величини.

Вони дозволили отримати корисну інформацію про зміни та практичне значення тих характеристик, які складали предмет досліджень.

2.2 Організація дослідження

З метою обґрунтування запропонованої нами методики розвитку та засвоєння технічних умінь та навичок на етапі попередньої базової підготовки боксерів був проведений експеримент в дюсш №2 (секція боксу, тренер- Березній Д.В.)зі спортсменами віком 10-12 рр. у кількості 26 чоловік.

В основу нашого дослідження покладено піврічне спостереження за 26 боксерами різної кваліфікації. З них 6 спортсменів 1-го розряду, 10 спортсменів 2-го й 10 спортсменів 3-го спортивних розрядів, 13 боксерів входили до експериментальної групи, інші 13 - до складу контрольної груп . По стану здоров'я всі досліджувані були віднесені до основної медичної групи.

Такий розподіл досліджуваних було викликано тим, що контингент займаючихся в секціях боксу складається, як правило, зі спортсменів різного рівня майстерності, з перевагою боксерів масових розрядів у віці 10-12 років.

Таблиця 2.1

Розподіл досліджуваних по групах, кваліфікації та віку

Назва групи	Загальне число досліджуваних	Кваліфікація	Вік, років
			16	17	18
Експериментальна група	13	Новачки	-	-	-
		Розрядники	8	2	2
Контрольна група	13	розрядники	9	4	1

фізичний боксер змагальний підготовка

У процесі дослідження ставились наступні задачі:

апробація методики розвитку технічних умінь та навичок боксера;

дослідження динаміки функціональних та антропометричних показників і контрольних нормативів;

аналіз впливу занять на розвиток та рівень засвоєння технічних умінь та навичок.

Основою для розробки апробованої методики по вдосконаленню розвитку і розвитку технічних умінь та навичок боксера стали загально-педагогічні методи, аналіз літературних джерел, вивчення методик у суміжних видах спорту, особистий досвід занять спортом і досвід ведучих тренерів України.

Заняття з групою досліджуваних проводилися в спеціалізованому залі боксу.

Ґрунтуючись на результатах первісного етапу дослідження - початок експерименту (середній рівень розвитку технічних умінь та навичок, див. табл 4.2, 4.3, 4.4, 4.5) , запропонований нами методичний матеріал спланований так, що заняття в експериментальній групі проводилися не менше 5-10 разів у тиждень, у залежності від періоду підготовки(підготовчий, змагальний, перехідний), а навантаження в них зростала по мірі росту тренованості організму. Тренувальні заняття проводилися в двох групах (новачки і розрядники; кандидати в майстри спорту) одночасно.

Заняття складалися звичайно з трьох частин: підготовчої, основної, заключної, і мали тривалість від 1.5 до 2.5 годин (у залежності від рівня підготовленості боксерів і періоду підготовки).

Велика увага в процесі занять приділялася правильному диханню. І дуже важливо, тому що особливості діяльності боксерів на рингу виключають можливість ритмічного подиху. Подих займаючихся повинен бути безупинним і досить глибоким.

Гарний видих забезпечує кращу вентиляцію легень і дозволяє найбільше ефективно використовувати життєву ємність легень ( В. А.Іванов 1994).Боксери контрольної групи (13 чол.) займалися 5 разів у тиждень 1,5 -2,5 години. Ефективність занять за запропонованою методикою експериментальній групі боксерів досліджувалася шляхом порівнянь динаміки середніх результатів функціональних і антропометричних даних контрольних нормативів, медичних спостережень і виступів у змаганнях такими ж результатами контрольної групи боксерів.

Опитування, бесіда, анкетування і соціологічні методи, дозволили виявити суб'єктивну оцінку впливу проведених занять у досліджуваних групах.

Обстеження займаючихся експериментальної і контрольної групи проводилося раз на два місяці. Прийом контрольних нормативів - чотири рази протягом півріччя . Аналіз виступів спортсменів у змаганнях відбувався не пізніше наступного тижня після їхнього закінчення. Педагогічне спостереження здійснювалося постійно в процесі тренувань. Анкетування й опитування проводилися двічі.

Бокс як вид спорту висуває високі вимоги до фізичної, технічної, тактичної, психологічної готовності спортсмена. Усе це - складові одного цілого - високої спортивної майстерності. У літературі з теорії спорту часто зустрічаються формулювання: техніко-тактична підготовка (Б. Бутенко 1989, А. Іванов 1994) і ін., психофізичні якості (Ю. Никифоров 1989, Н. Худадов 1987, М.Кобозев 1994, 1995) і ін. Таке об'єднання зумовлене тісним взаємозв'язком цих компонентів спортивної підготовленості. Наприклад, важко планувати які-небудь тактичні ходи на ринзі, якщо спортсмен не має достатній багаж технічних прийомів, не володіє високим загальним рівнем технічної майстерності.

Абсолютно вірне висловлення в цьому плані: "Техніка - володарка тактичних задумів». Очевидно і те, що неможливо розраховувати на успіх у сучасному боксі не володіючи високим рівнем розвитку фізичних та технічних умінь та навичками (швидкості, сили, витривалості, техніки, тактики й ін.) не підкріпленими оптимальним психологічним настроєм. Тому що прояв спортсменом своїх кращих фізичних кондицій найтіснішим образом пов'язаний з його рівнем тренованості, функціональним станом організму (рівнем тренованості, значення здоров'я ін.).

Технічні вміння та навички боксера повинні полягати у формуванні оптимального рівня тренованості , що сприяє найбільш повній реалізації майстерності у процесі тренування і змагань. Відомо, що добре відновлений організм після значних фізичних навантажень більш результативно здатний до навчання та засвоєння в процесі подальших тренувань.

Спортсмен у такому стані не відчуває втоми, а навпаки, відчуває потребу в діях; його підвищена рухова активність пов'язана з відчуттям власної сили, повної впевненості в собі. Створюються передумови для прояву найкращих показників розвитку фізичних якостей. Не відновлений організм, не здатний до продуктивної роботи. Наслідком є поганий настрій і як наслідок більш стійке почуття невпевненості у своїх силах, втрата працездатності, виявляється передчасне зниження показників фізичної готовності, млявість, небажання тренуватися і виступати. Можна не сумніватися, що спортсмен в поганому функціональному стані приречений на поразку ,а вольові якості відступають на другий план.

А. Крестовниковим, М. Маршаком, Н. Зимкіним, Я. Еголинським і іншими авторами доведено, що в керуванні м'язовою діяльністю в спортивному тренуванні основну, регулюючу роль відіграє центральна нервова система (ЦНС). Це потрібно враховувати при удосконалюванні таких фізичних якостей, як швидкість, витривалість спритність, тому що інертні бар'єри розвитку цих якостей закріплюються при повторенні тих самих рухів, виконуваних з однаковими інтенсивністю й обсягом. Тому у відповідних учбово-тренувальних заняттях необхідно систематично збільшувати їхній обсяг і, особливо, інтенсивність, не доводячи при цьому організм до розумової і сенсорної втоми.

Величезна кількість досліджень підкреслюють тісний взаємозв'язок психічних станів спортсмена з проявом фізичних якостей: К. Айвазов "Позитивні і негативні емоції і їхній вплив на результати спортивної діяльності", Ю. Коджаспиров,С. Млинців "Музика як метод оптимізації тренування", Ю. Никифоров "Психологічне настроювання боксерів", В. Клещев, Худадов "Темперамент як умова ефективної спортивної діяльності", Н. Худадов, О. Фролов, Г. Ванаєв "Типи нервової системи і навантаження", М. Демченко, Э. Кураков "Точність сприйняття відтворення м'язових зусиль", В. Іванов "Залежність працездатності боксерів від різної колірної освітленості" і багато інших. Тому тренування повинно проводитись з урахуванням фізіологічних особливостей організму, з метою досягнення гармонійного функціонування діяльності ЦНС з органами і системами організму.

РОЗДІЛ 3. МЕТОДИКА РОЗВИТКУ ТЕХНІЧНИХ УМІНЬ ТА НАВИЧОК БОКСЕРІВ

Методика розвитку технічних умінь та навичок базується на викладанні тренувальних занять з урахуванням фізіологічних адаптивно-відновлювальних процесів, а саме недопущенням фізичної, розумової, сенсорної та емоційної втом.

Недопущення фізичної втоми базується на наданні загальної фізичної підготовки та спеціальної фізичної підготовки з урахуванням відновлення м'язової тканини та виведенням кінцевих продуктів біохімічних реакцій (молочної, піровиноградної кислот).

Орієнтиром для підвищення фізичних навантажень ми беремо відсутність болі. В фізіології Шмідта зазначено, що біль в м'язах виникає також після виведення кінцевих продуктів біохімічних реакцій, що свідчить про не завершення відновлення тканин.[39,48,76,75,65,62,72]

Тому з урахуванням фізіологічних даних, вправи з ЗФП і СФП приведені нижче, в залежності від навантаження різних груп м'язів, підбиралися кожне тренування з урахуванням часу відновлювальних процесів, особливо в підготовчий період. Наприклад.: вправи з обтяженням на наступний день не проводились, якщо боксер відчуває значний біль, також в подальшому навантаження в даній вправі не збільшувались , а лиш через деякий час( в кожного спортсмена він індивідуальний, що визначається талантом).[1,2]

Недопущення розумової втоми - від відпрацювання практичних навичок до теоретичних занять.

Недопущення сенсорної та емоційної втом-перехід від швидкісно-силових вправ до релаксуючих та дихальних комплексів вправ, проведення не менше одного разу в тиждень ігрового тренування(футбол, баскетбол та ін.), що в свою чергу розвиває вестибулярний апарат, реакцію, закріпленню загальної фізичної підготовки, а також приводить до підвищення вольових якостей.

3.1 Загальна і спеціальна фізична підготовка, її значення (основні засоби, обсяги на етапі попередньої базової підготовки)

Фізична підготовка боксера є основним чинником, що забезпечує якість підготовки технічних умінь та навичок, рівень розвитку вcix ії компонентів майстерності. Фізична підготовка нерозривно пов'язана з підвищенням загального рівня функціональних можливостей організму, різнобічним фізичним розвитком, зміцненням здоров'я.[27,28,29]

Рівень фізичної підготовки визначає здатність боксера адаптуватися до високих навантажень, сприяє відновленню в найбшьш короткий термін спортивної форми, стабільному збереженню тренованості, скороченню відновлюваного періоду при виконанні окремих вправ під час тренувальних занять i при тренуваннях у цілому.[12,10]

Розрізняють загальну i спеціальну фізичну підготовку. Одне з фундаментальних положень тeopiї i практики спорту - єдність загальної i спеціальної підготовки спортсмена, що означае гармонійне сполучення всебічного розвитку спортсмена i поглибленню спеціалізації. Загальна фізична підготовка (ЗФП) боксера спрямована на різнобічний розвиток його фізичних здібностей. Вона сприяє підвищенню рівня функціональних можливостей організму, розвитку витривалості, силових i швидкісно-силових якостей, координаційних здібностей та ін.

Загальнорозвиваючі вправи боксера можна розділити на вправи непрямого i прямого впливу. Вправи непрямого впливу сприяють розвитку таких якостей, як гнучкість, спритність, сила, швидкість, тобто підготовлюють спортсмена до спеціального тренування. До них відносяться: плавания, бiг на довгі дистанції, хода на лижах, футбол, баскетбол, заняття з обтяженнями i експандерами та інше.[31,26]

Фізичні вправи прямого впливу повинні по координації i характеру відповідати боксерским рухам i діям ( стрибки, бiг на коpoткi i середні дистанції у "рваному" темпі з ривками по 30-50 метрів, бiг по 2 хвилини з хвилинними перервами між вправами, штовхання ядра, метання каменів різної ваги, вправи з тенісними м'ячами, скакалкою та ін.)

Спеціальна фізична підготовка (СФП) в боксі включає вправи з координації руів при ударах, захистах, у пересуванні, iгpoвi вправи, вправи зі спеціальними боксерськими снарядами ( скакалка , мішок , груша, подушка, лапа та ін.) i спеціальні вправи з партнером.

Вправи зi скакалкою. Цей вид вправ є одним з основних при підготовці боксерів. Тривалі підскоки i стрибки через скакалку сприяють розвитку вибухової сили та зміцненню внyтрiшнix органів, розвивають координацію, чіткість i ритм pyxiв. Вправи зі скакалкою застосовуються в npoцeci кожного тренування, особливо спеціалізованого, тривалість їхнього проведения - від 3 до 15 хвилин. Вони можуть сполучатися з вправами на боксерських снарядах i боєм з тінню. Наприклад, у середені з декількох раундів по 2 хвилини з хвилинною перервою спортсмени виконують першу хвилину бою з тінню, а другу - вправи зі скакалкою. Те ж на мішку, гpyшi i т.д.

Вправи з мішком виробляють навичку правильно тримати ударну поверхню руки при ударі, раціонально використовувати м'язові зусилля в ударах на різних дистанціях, розраховувати силу удару (особливо в серіях). Прагнення нанести як найбільше сильних ударів у визначений проміжок часу сприяє розвитку спеціальної витривалості. При навчанні звичайно починають з одиночних ударів, потім виконують два послідовних удари в різних сполученнях, i нарешті, серій з окремими акцентованими ударами. Для занять використовуються мішки piзної форми. Універсальний боксерський мішок зручний для нанесения ycix видів ударів , спеціальний довгий мішок.

Вправи з грушею (насипною i наповненою водою). Настил гpyшi мають багато спільного з милками. Груші з піском i опилками - важкі i тверді, наповнені горохом - більш легкі i м'які, рухливі, з великою амплітудою рухів. Груша, наповнена водою, добре амортизує удар, досить важка i рухлива.

Різна маса i твердість снаряда дозволяють боксерам вдосконалювати свої удари, знаходити потрібну дистанцію, розвивати точність, швидкість i силу удару. Так, займаючись з грушею, наповненою горохом, можна наносити більш сильні одиночні, подвійні i cepійні удари руками. 3 грушею, наповненою піском - прискорити нанесения ударів, але не сильних i т.д. Звичайно вci три типи груш підвішуються поряд, i боксер у процесі раунду може працювати, переходячи від одної до iншої.

Вправи з пневматичною грушею. На них удосконалюються удари руками. Чіткий ритм yдapiв по платформі змушує боксера що тренується підтримувати темп вправ, наносити удари з певною силою, швидкістю, частотою i точністю. Чим сильніше наноситься удар, тим швидше рухається груша (відскакує від платформи при ударі). Вправи з пневматичною грушею сприяють розвитку у боксера уміння точно i швидко наносити наступні один за іншим удари, а також розвиває почуття уваги i ритму руху. Тривалі ритмічні удари по груші є гарним засобом для розвитку швидкісної витривалості м'язів плечового пояса й умінння розслаблювати м'язи в момент повернення руки для наступного удару.

Наносити удари можна як передньою, так i задньою рукою з бойової стійки: можна чергувати повторно i почергово.

Вправи з м'ячем на гумках . До м'яча прикріплюються гумки: одну з них вільним кінцем кріплять до кронштейна вгopi, a iншy - на такій же відстані до підлоги , у результаті чого м'яч може вібрувати по горизонталі. Удари по м'ячу змушують його рухатися назад i вперед.

Piзнi рухи м'яча змушують боксера підтримувати темп, наносити удари з певною силою, частотою i точністю. Дані вправи сприяють розвитку почуття дистанції, точності i швидкості нанесення ударів, орієнтуванню i координації, їx можна використовувати для розвитку виконання нахилів i уклонів (наприклад, ударами по м'ячу додати йому достатню амплітуду pyxiв, зробити нахил тулубом, після чого знову вдарити по м'ячу).

Вправи з малим підвісним м'ячем (пунктбол). Тенісний м'яч підвішуюють до гopизoнтaльнoї платформи (чи на кронштейн в стіні) на рівні голови, а по ньому наносять одиночні удари рукою. Потрібно попадати по м'ячу ударною поверхнею. Вправи на цьому снаряді допомагають виробити точність влучення i своєчасність ударів, швидкість i вибірковість.

Вправи з боксерськими лапами. За допомогою боксерських лап удосконалюють удари, розвивають швидкість реакцій точність i орієнтування. Вправи з боксерськими лапами застосовуються на вcix етапах підготовки боксерів. Тренер, що тримає лапи, підставляє їx для ударів на різних дистанціях: далекої, ближньої, середньої. При цьому потрібно стежити за правильністю виконання ударів, перенесения маси тіла з ноги на ногу, переміщенням центра ваги i точністю удару. Заздалегідь установлені лапи дають можливість нанесения повторних, подвійних i cepiйниx ударів ногами i руками. Комбінації удосконалюють до автоматизму, з акцентуванням якого-небудь удару. Досвідченим спортсменам тренер може запропонувати виконати кілька комбінацій у визначеній послідовності.

Тримаючи лапи i рухаючись тренер змінює дистанцію, що змушує учня або наступати,або відходити назад, розраховувати дистанцію для нанесення ударів. Застосовуючи вправи з лапами, можна створювати умови, характерні для багатьох бойових епізодів.

Фізична підготовка стає більш спеціалізованою по мipi росту спортивної майстерності. Але засоби ЗФП не виключаються з тренувальних занять, а поступово переходять з розряду розвиваючих у засоби спеціальної працездатності, що відновлюють.

Науково-обгрунтований підбір засобів i величин навантажень ЗФП i СФП на конкретних етапах підготовки дозволяє продовжити терміни адаптації до навантажень спеціального характеру, сприяти підвищенню рівня фізичної i функціональної підготовленості, скороченню часу протікання відбудовних процесів, збереженню розумової свіжості боксера за рахунок активного переключения на новий вид діяльності, дозволить спортсмену досягти необхідного рівня спеціальної тренованості при підготовці до конкретних змагань.

Ми пропонуємо наступний розподіл засобів ЗФП i СФП у npoцeci підготовки (див. Додаток А).

3.2 Розвиток фізичної та технічної підготовки в процесі тренування

До швидкісно-силових якостей боксерів відносяться сила i швидкість. У бoю вони тісно зв'язані в єдиний комплекс.

Сила - це здатність переборювати зовнішній oпip, або протидіяти йому за допомогою м'язової напруги.[40]

М'язова сила - одна з найважливіших якостей боксера. Сила м'язів значною мірою визначає швидкість pyxiв, а також витривалість i спритність. Умови i характер зусиль, що розвиваються, у процесі двобою занадто різноманітні, щоб можна було говорити про єдиний прояв сили в боксі. Для боксера характерні два види прояви сили; одну з них можна назвати "вибухова", іншу - "повільна".

Під "вибуховою" силою розуміється прояв сили з максимальним прискоренням(акцентовані удари, швидкість переміщення, несподівані виходи, нахили та ін.).

Повільна сила виявляється при порівняно повільних рухах, практично без прискорення (подолання опору i тиску супротивника в ближньому бoї). Кращий зaciб для розвитку сили боксера - вправи з обтяженнями, оскільки вони сприяють додатковому порушенню відповідних нервових центрів i збільшенню числа рухових одиниць, що беруть участь у м'язовому pyci. Для розвитку вибухової сили застосовуються різного роду пристосування i снаряди (гантелі, ядра, камені, набивні м'ячі та iн.)

Для розвитку вибухової сили вага обтяжень (від 1 до 10 кг) підбирається з урахуванням ваги спортсмена. Вони повинні бути такими, щоб при виконанні вправ відчувалися деякі труднощі, але при цьому помітно не спотворювалася структура боксерських pyxiв i зберігався характер нервово-м'язових зусиль. У пpoцeci застосування цих вправ розвивається здатність основних м'язів боксера швидко (миттєво) розвивати зусилля до максимальних; швидко переключатися i багаторазово змінювати зусилля від мінімальних до максимальних i навпаки; багаторазово робити так званий "м'язовий вибух" з наступним миттєвим розслабленням цих м'язів.

У вправах ударного типу потрібно piзко виконувати рухи, але намагаючись зберегти структуру, темп i ритм ударів, імітуються вci основні удари. У перервах між підходами - вправи на розслаблення й активне розтягування тільки що працюючих м'язів. Вправи з обтяженнями треба чергувати імітацією стомлення. Використовується така послідовність вправ:

1) удари без обтяжень (8-10 разів);

2) удари з обтяженнями (5-7 разів);

3) удари без обтяжень (8-10 разів).

Таких серій на початку 5-6, а потім 7-10. Через кожні 5-7 занять збільшується вага обтяжень i число серій. Кожен рух з обтяженням повинен повторюватися один за одним з відчуттям прискорення, тобто боксер повинен намагатися кожну наступну вправу зробити швидше попередньої.

При розвитку повільної сили характер роботи м'язів дещо інший. Основний принцип - застосування вправ з установкою подолання опору в умовах, що переборює й уступає роботі (без прискорень i різких вибухів). Можуть використовуватися гумові i пружинні експандери, штанги, вправи з безпосереднім подоланням опору супротивника у виді боротьби, вправи на гімнастичних снарядах i без них та ін.

На початку заняття для розвитку силових якостей боксерів проводиться розминка, що робиться більш тривалою й інтенсивною (щоб уникнути травм м'язово-зв'язкового апарату). Починається вона з бiгу та інших загальнорозвиваючих вправ, після яких обов'язково використовують розминочні вправи з обтяженнями.

Дозування вправ з обтяженнями повинні плануватися за принципом: чим віддаленіше змагання, тим більше цих вправ виконують спортсмени. У передзмагальний період вони майже цілком виключаються.

Розвиток швидкостi

Під швидкістю розуміємо здатність здійснювати рухи i дїї з визначеною швидкістю завдяки високій взаємодії нервово-м'язових процесів. Розрізняють загальну i спеціальну швидкість боксера.

Загальна швидкість - здатність прояву швидкості в

найрізноманітніших рухах i діях (бiг,iгpи i т.д.).

Спеціальна швидкість проявляється в латентному чaci реакції, часі виконання одного удару, максимальному темпі виконання cepiї ударів, швидкості пересування.

Швидкість боксера характеризується його здатністю до ефективного здійснення простої i складної реакції.

Проста реакщя в боксі - це відповідь заздалегідь відомим рухом на заздалегідь відомі, але раптові дії супротивника(процес навчання i тренування, коли дії боксера обумовлені).

У бою проявляються складні реакції двох типів: реакція на об'єкт, що рухається (супротивник) i реакція вибору. У першому випадку в долі секунд боксер атакує ударами супротивника, що пересувається, знаходячи потрібну дистанцію, вибираючи технічні засоби, i разом з тим сам безперешкодно рухається. В другому випадку боксер реагує своїми діями на дії супротивника, причому ycпix залежить від переваги у швидкості, а складність реакції вибору - від ситуації, створюваних діями боксерів. Вимоги до складної реакції в умовах бою дуже високі, тому що дії відбуваються швидко i з відчутним для боксерів результатом. Перевагу має той боєць, що раніше викриє задум супротивника i швидше зреагує на його дії.

Для досягнення високої швидкості складної реакції при навчанні i тренуванні варто дотримуватись педагогічного правила: від простого до складного, поступово збільшуючи кількість вправ. Наприклад, спочатку навчають захисту у відповідь на заздалегідь обумовлений удар, потім учню пропонують реагувати на одну з двох можливих атак, потім трьох i т.д.

Для розвитку здатності швидко виконувати piзнi рухи i дії доцільно застосовувати ривкові рухи, прискорені обертання, швидкі махи руками з великою амплітудою, різке перекидання набивних м'ячів у парах, короткочасне виконання у швидкому темпі циклічних рухів, чергувати прискорене виконання вправи з більш плавним (нанесенні cepiї ударів з одним чи двома акцентуваннями) та ін.

Розвиток витривалості

Витривалість - це здатність до тривалого виконання будь-якої діяльності без зниження її ефективності. Про витривалість боксерів свідчить їx активність у npoцесі двобою зi збереженням частоти ефективних дій, точність як у нанесенні ударів, так i в застосуванні захиста, у маневровості i яюсному виконанні тактичних задумів. Витривалість можна охарактеризувати як здатність протистояти стомленню. Під час тренувань, i особливо поединків, організм боксера випробовує як фізичне, так i розумове стомлення.

Для боксерів icтотнoгo значения набуває рівень його аеробної й анаеробної продуктивності (тобто рівень його загальної i специальної витривалості).

3 метою удосконалення загалної витривалості боксера використовують кросовий бiг, тривале плавання (при ЧСС не менш 160 уд/хв), бiг у перемінному темпі piзної тривалості, стрибки, гімнастичні вправи та ін..

Для удосконалення спеціальної витривалості, основою якої є силова i швидкісна витривалість, в основному застосовуються спеціальні вправи.

Силова витривалість виховуєгься за допомогою багаторазового повторения боксерських pyxiв з відносно невеликими по вазі обтяженнями (вага обтяжень індивідуальна для кожного боксера). ЧСС для кожної cepiї(наприклад, після могутньої роботи на мішку від 15 с до 2 хв) у боксерских рукавичках з обтяженнями(від одного до 8 кг) не менш 180 уд/хв. Наступні cepiї можна починати при відновленні пульсу до 120-130 УД/ХВ.

З інтервалом у 7-10 днів доцільно застосовувати так назване ударне тренування (при ЧСС 190-200 уд/хв після серії). Кількість серій в одному тренуванні не менш трьох. Час роботи поступово збільшується, а інтервал відпочинку піля серії навпаки, поступово зменшується.

Швидкісна витривалість розвивається за допомогою бою з тінню чи роботі на rpyшi. ЧСС для кожної cepiї повинна бути не менш 180 уд/хв. Починати наступні cepiї рекомендується після відновлення пульсу до 120-130 уд/хв. Кількість серій у тренуванні не менше трьох. Час роботи в серіях поступово збільшується, а інтервал відпочинку між серіями поступово зменшується. Швидкість cepiї виконується завжди після силових серій, i вони є компенсаторними (компенсують природне уповільнення pyxiв з обтяженнями).

Послідовність серій наступна: з обтяженнями - відпочинок - без обтяжень - відпочинок - з обтяженнями - відпочинок - без обтяжень -відпочинок - з обтяженнями - відпочинок - без обтяжень.

Силова i швидкісна витривалість - основа спеціальної витривалості.

Спеціальна витривалість розвивається за допомогою максимально швидкісної інтервальної роботи на мішкаx з нанесениям сильних акцентованих ударів, з партнером у парах без рукавичок, умовних i вільних боях.

Час роботи в серіях визначаеться по стану техніки, темпу, швидкості i сили ударів. При погіршенні цих показників - сигнал до припинення роботи в cepiї. Рекомендується проводити не менш чотирьох серій у заняттях. Відпочинок між серіями завжди одна хвилина. Робота над вихованням спеціальної витривалості оцінюється позитивно при поступовому збілышенні часу роботи в cepiях (при ЧСС 190-210 уд/хв) при збереженні правильної техніки, швидкості i сили ударів.

Слід зазначити, що в організації i керуванні тренувальним процесом тренер повинен розглядати стомлення як обов'язкову умову для розвитку витривалості.

Розвиток гнучкості

Гнучкість - здатність боксера до виконання прийому з необхідною амплітудою. Гнучкість може бути загальною i спеціальною.

Спеціальна гнучкість відіграє велику роль в ефективному проведенні прийому. Недолік гнучкості знижує можливості и обмежує волю pyxiв боксера. Показників максимальної гнучкості досягають до 15-16 років. У зв'язку з цим тренер у роботі з підлігками повинний так планувати учбово-тренувальний процес, щоб необхідний рівень rнучкостi до цього часу був уже закладений. I в наступні роки його треба буде лише підтримувати.

Рівень гнучкості залежить від температури зовнішнъого середовища. 3 підвищенням температури гнучкість збільшується. Тому боксер повинен постійно піклуватися про збереження необхщної температури тіла, проводячи активну розминку, що повинна викликати потовиділення, а потім зберігати тепло за допомогою спеціального тренувального одягу.

Показники гнучкості змінюється протягом доби. Так, у ранкових годинах (8 годин) гнучкість значно знижена. Найбільш високий рівень гнучкості спостерігається опівдні ( 12 годин).

Особливе місце у вихованні рухливості суглобів займають цілеспрямовані вправи, що сприяють розвитку еластичності м'язів спортсмена - так названі вправи "на розтягнення". Практика показує, що рухливість у суглобах не може довго утримуватися на необхщному piвнi. Якщо вправи "на розтягнення" виключити з тренування, то рухливість у суглобах погіршиться.

Існує велика кількість різних вправ у залежності від виду, складу тазостегнового суглоба, стану м'язів i зв'язок. Вправи "на розтягнення" в основному виконуються напротязі тренування, від 10 до 20 хвилин серіями по кілька повторень у кожному, збільшуючи амплітуду pyxiв від cepiї до cepiї. Деякі з них, на вибір, включають у початок занять, у залежності від задач, але з меншим дозуванням часу на вправу, тобто застосовують кілька варіантів по 30-45 секунд кожний(як складова частина розминки).

Загалні правила виконання вправ на розтягнення ніг:

- уникати різких pyxiв, болючі відчуття не повинні бути гострими, стежити за подихом, робити повільний видих при максимальному розведенні ніг;

- перед виконанням вправ на розтягнення уникати зайвого загруження м'язів ніг фізичними вправами (присідання з великими масами, тривалі кроси).

При вихованні гнучкості боксеру потрібно прагнути, щоб величина гнучкості, що виявляється, у конкретному pyci трохи перевершувала ту максимальну амплітуду, з яким воно звичайно виконується. У цьому випадку створюється запас гнучкості, необхідний для того, щоб рух виконувався вільно, без значних зусиль i швидко.

Розвиток спритності

Під спритністю боксера варто розуміти здатність вчасно й ефективно виконувати складнокоординаційні прийоми в раптово змінюваних обставинах двобою. Розрізняють загальну i спеціальну спритність боксера.

Загальна спритність - здатність до оволодіння складно-координаційними рухами, а також швидке оволодіня рухами в неспецифічних для боксу видах діяльності (уміння перебудовувати рухову діяльність відповідно до вимог раптово миттєвої обстановки).

Спритність як фізична якість відрізняеться специфічністю. Так, боксер, що володів високим рівнем розвитку спещальної спритності, може виявитися зовсім безпомічним в інших видах спорту. Ця специфічність спритносі зв'язана з якісно різними навичками в різних видах діяльності. Спритність боксера оцінюється рівнем розвитку швидкості i точності сенсорних npoцесів i спеціалізованого сприйняття(почуття часу, дистанції, удару, орієнтування на проміжку), психомоторними реакціями, умінням угадувати дії супротивника, координацією i точністю pyxiв та ін.

Спеціальна спритність характеризується часовими, просторовими i силовими характеристиками i погоджується з практичним значениям трьох основних вимог:

- приурочуванню часу відповідно сенсомоторної реакції до визначеного моменту - у боксі не буває стереотипних умов;

- точності pyxiв у npocтopi щодо супротивника i тіла, на якому вони виконуються;

- диференційована величина зусиль при нанесені ударів i інших технічних взаємодій.

Недолік cпритності - нерідко намагаються компенсувати витривалістю i стійкостю, це призводить до зіткнень, ударів, заборонених правилами. Чим більший арсенал технічних засобів боксера, тим легше він опановує нові рухи i застосовує їx у бoї. Для прояву спритності боксер повинен не тільки володіти технікою i тактикою, але i мати фізичні якості, такі як швидкість, сила, витривалість, почуття часу i простору та ін.

Для виховання спритності в боксі використовуються різні перешкоди, що утруднюють виконання боксерських рухів. Наприкдад, акробатичні стрибки i вправи, на слизькому ринзі, бокс проти декількох спаринг-партнерів та ін..

Один з основних засобів - моделювання умов двобою, що змінюються. У начальному бoї це можка реалізувати за допомогою зміни стійки партнера (лівостороннъої на правосторонню), раптового переключення від контратаки і захисної тактики до рішучіх наступальних дій i т.д.

3.3 Значення рівня фізичної та технічної підготовки у відповідальний змагальний період

Розвиток спеціалізованих психічних i вольових якостей боксера(засоби, форми, методи).Роль психологічної підготовки боксі. При великих напруженнях під час тренувань i змагань психологічна підготовка є вирішальним чинником, що впливає на рівень прояву технічних, тактичних i фізичних можливостей. Вона має СВОЇ особливості, пов'язані з постійною погрозою одержання сильного удару під час бою, складностями турніру, необхідністю підтримки маси тіла на визначеному piвнi i т.п..

Бокс як вид спорту висуває винятково високі вимоги до технічних умінь та навичок. Досягти визначеного рівня фізичної i техніко-тактичної готовності до турнipy дуже важливо,адже від цього буде залежить психологічна готовленість спортсмена. Не про всякого боксера можна сказати, що він "боєць", якщо він не володіє технікою i тактикою бою i не досить підготовлений фізично.

Стан психолопчної піготовленості боксера відіграє особливу роль, найчастіше будучи вирішальним фактором у сутичці із супротивником. Підсумком психолопчної підготовки боксера повинен бути стан психолопчної готовності, що знаходить своє вираження в максимальній мобілізованості спортсмена, Віддачі вcix сил для досягнення найкращого результата у змаганнях.

Досягнення високих результатів невідємно пов'язане з особливостями нервової системи (Н. Худадов, О. Фролов, Г. Ванаєв, 1987), що виявляються в різних психічних процесах, цілеспрямованості особистості, характерів. (Клещев, Н, Худадов, 1987), що є результатом комплексного впливу зовнішніх факторів ( середовища, досвіду, уваги) I генетичних особливостей організму. Важливу роль відіграє рівень розвитку якостей особистості боксера (iтересів, мотивації, вольових якостей) i конкретних психічних(сприйняття, мислення, уваги, пам'яті). Високою досконалістю психічних функцій можна компенсувати недоліки деяких фізичних якостей: недостатню витривалість i силу - чуттєвими просторово-руховими відчуттями, увагою, швидкістю реакції; недолік швидкості дій - високим рівнем розвитку оперативного мислення, добре розвиненим передчуттям дій супротивника,але якщо фізичні якості боксера значно уступають супротивнику(не достатне оволодіння технічними уміннями та навичками),приводить до неодмінної поразки на змаганнях.

В умовах спортивних занять виявляється i формується цілий ряд специфічних здібностей спортсмена. До їхнього числа в боксі відноситься реакція з вибором, спеціальний окомір, що сполучається з тонкими м'язово-руховими характеристиками(почуття дистанції), здатність до переключения уваги, тактичне мислення та iн., що представляють сполучення різних технічних, психофізіологічних процесів.

Розглянемо найбшьш важливі технічні якості, характерні для боксера в ході тренування i змагання.

Сприйняття. Особливо важливе просторово-тимчасове, без якого не можливий аналіз pyxiв, i спеціалізоване м'язово-рухове сприйняття. Це -почуття дистанції, часу, орієнтування на pинзі, почуття положения тіла, волі pyxiв, почуття удару, увага, бойове мислення, швидкість реакції, що тісно взаемозалежні i впливають один на одного.

Почуття дистанції - уміння боксера чітко визначати відстань до супротивника як при атаці, так i при захисті. На різних дистанціях це почуття в боксерів неоднакове. На середній i ближній дистанціях основне значения має м'язово-рухове сприйняття, а в бoї на далекій дистанції - рівень зорового сприйняття, швидкість реакції.

Кращим засобом для розвитку почуття дистанції є 6oї в парах. Боксер повинен привчати себе стежити за найменшими змінами дистанції i чітко визначати момент, коли вона найбільш вигідна для атаки супротивника. Вибір моменту атаки залежить від почуття дистанції, що зв'язано з почуттям часу.

Деякі боксери мають високе почуття часу i уміють вибрати момент атаки так, що супротивник уже не в змозі уникнути удару. Завдяки розвинутому почуттю часу боксер у стані оцінити тривалість раунду, перерви i раціонально витрачати сили.

Почуття часу розвивають головним чином у 6oї з партнером, коли необхідно точно визначати час для yдарів i захисту, а також у вправах де швидко переміщуються снаряди (м'ячі на гумках, пневматичних грушах i лапах).

Орієнтування на ринзі. Ведучи напружений бій, маневруючи, бoкcep повинен контролювати своє положения на ринзі щодо його кутів, канатів. Атаки набагато ефективніші, якщо супротивник знаходиться в незручному положенні (у куті біля канатів). Для вироблення уміння орієнтуватися на ринзі доцільно проводити навчальні 6oї, даючи одному з боксерів завдання працюваги в кутах i біля кантів i частіше робити виходи звідти, а іншому не допускати цього i "тримати" середину рингу.

Почуття вoлі pyxiв. Одна з необхідних рис майстерності боксера -уміння зайвий раз не напружуватися, тримагися в складних умовах двобою вільно i невимушено. Основою для розвитку почуття волі pyxiв є оволодіння координацією pyxiв i правильною технікою (уміння вибирати зручну позицію при захистах для наступних контратак, уміння швидко пересуватися) з оптимальним чергуванням розслаблення i напруження м'язів. Удосконалюється воля pyxiв у змагальних двобоях i приходить з досвідом.

Почуття удару. Haйвaжливiшoю якістю боксера є почуття удару, що забезпечується швидким сприйняттям i обликом моменту зіткнення ударної поверхні з ціллю. Боксер повинен yміти наносити удари piзної сили, жорсткості i довжини з різних вихідних положень. Почуття удару виробляється у вправах на мішках, снарядах i лапах. Рекомендується працювати без рукавичок i без фут, щоб найбільш чітко відувати поверхні, якими наносяться удари.

Увага являє собою спрямованість i зосередженість психічної дiяльнocтi на якому-небудь об'єкті. Найбільш важливі елементи уваги - інтенсивність i стійкість. Під час бою бокcep повинен зосередити свою увагу на дiяx супротивника. Підтримка високого рівня уваги вимагає великих затрат нервової енергії. При стомленні організму інтенсивність уваги знижується внаслідок захисного гальмування. Стійкість уваги характеризується спрямованою психічною діялъністю, що не відволікає від рішення основної задачі

Увагу боксера можна поліпшувати в бойових вправах з партнером, при яких постійно icнyє погроза одержання удару, що призводить до прояву інтенсивності i стійкості уваги. При виконанні вправ на снарядах, спеціально-підготовчих вправ боксер повинен виробляти в coбi постійне прагнення зосереджувати увагу на виконуваних вправах. Усі вправи для розвитку швидкості реакції одночасно поліпшують увагу боксера, тому що вимагають розподілу його між двома майже одночасними процесами -появою подразника (від супротивника) i власною відповщною дією.

Бойове мислення на ринзі припускає вміле застосування найбільш доцільних методів боротьби, використання оптимальних cпocoбів i прийомів (несподіваних для супротивника ударів, підсідань, захистів), створення ситуацій, вигідних для себе i невигдних для суперника.Бойове мислення не можливе без відпрацювання технічних умінь та навичок.

Для виховання тактичного мислення необхідне творче відношення до проведения вільних, умовних i змагальних боїв. Спортсмени повинні розвивати спостережливість, зорову пам'ять i уяву. Тренер повинний вміло підбирати боксеру різних по манері ведения бою суперників i моделювати як окремі елементи бою, так i бій у цілому. Мислення боксера повинне бути спрямоване на аналіз тактичних варіантів своїх дій з урахуванням дій супротивника. Швидкість реакції. Кожному боксеру належить певний тип рухової реакції. Психологи розрізняють реакції сенсорного, моторного i нейтрального типів. При сенсорному типі реакцій увагу бійця в основному зосереджено на розгадуванні задумів i дій супротивника. Це веде до несвоєчасності контратак i атак, відновщних дій. Босери з моторним типом реакії зосереджують увагу в основному на власних діях атках. У результаті цього вони часто не цілком обдумано атакують i передчасно захищаються.

Оптимальний нейтральний тип реакції,коли увага спортсмена розподілена як на власних діях, так i на діях супротивника, внаслідок чого боєць вчасно переходить від атаки до захисту i контратаки. Звичайно для боксерів характерне сполучення декількох типів реакцій, що значно ускладнює, але разом з тим i урізномаштнює тактику. Для розвитку швидкості реакції використовуються спеціальні завдання на реагування в npoцeci виконання загальнопідготовчих, спеціально-підготовчих i бойових вправ. Наприклад, при виконанні бою з тінню по свистку тренера якнайшвидше нанести свою "коронну" серію ударів. Розвиток вольових якостей боксерів наступає в процесі тренувальних занять по вдосконаленню технічних умінь та навичок.Чим вищє клас боксера,тим вищє вольові якості.Боксер впевнений в своїй техніко-тактичній підготовці,діє в екстремальних ситуаціях цілеспрямовано,наполегливо І з великою ініціативою.Важливим фактором перемоги боксера в бою є сила волі, під якою мають на увазі здатність керувати собою, своїми вчинками, діями, думками, переживаннями. Боксеру потрібно увесь час переборювати труднонщі - величезні фізичні i псхічні навантаження, стомлення, непохитно переносити отримані удари та ін.

Прагнення до самовиховання сили волі повинне бути одним з основних мотивів діялъності боксера, i задача тренера - виховувати в нього це прагнення. Необхідною якістю, що забезпечує досягнення поставленої мети, є наполегливість. Для виховання наполегливості важливо, щоб боксер вірив у перспективу своєї спортивної діяльності

Сміливість i pішучість необхідна боксеру для того, щоб вчасно приймати рішення i без коливання приводити їх у виконання, переборювати страх i шертнють. Виховання цих якостей доцільно починати з виховання в боксера впевненості в co6i, віри у свої сили, розкриття його позитивних сторін i акцентовані на особистих техніко-тактичних перевагах.

Сила волі виявляється в цілеспрямованості, самоволодінні, витримці, ініциативі i внутрішній дисциплінованості. Однією з найважливіших задач тренера є виховання в боксерів цілеспрямованості, що виражається в ясному розумінні цілей i задач, активному i неухильному відновленню спортивної майстерності, і працьовитоті.

Самоволодіння i витримка необхідна боксеру для успішного подолання негативних емоційних станів: розгубленості, пригніченості перенапруження, що можуть виникнути перед боєм i в бою. Дані якості необхідні також для подолання наростаючого в npoцeci бою стомлення, стійкого перенесення ударів.

Ініціативність боксера виражається в здатності вносити нове у виконання технічних i тактичних прийомів як під час тренування, так i в бою, творчо використовувати засвоєні технічні прийоми ведення бою.

Дисциплінованість боксера виявляється в yмiннi підкоряти свої дії i погоджуватись з задачами колективу, дотриманні строгого режиму тренування, правил ведення двобою.

Перераховані вольові якості нерозривно зв'язані Між собою i взаємно впливають одна на одну. При недостатньому розвитку однієї з вольових якостей не можуть бути добре розвинені інші. Оскільки сила волі виховується i загартовується в npoцeci подолання труднощів i перешкод, якими насичена тренувальна i змагальна діяльшсть, та методика iї розвитку зводиться до систематичного виконання специфічних боксерських вправ, що вимагають вольових зусиль, характерних для двобою, тобто вправ, спрямованих на удосконалювання фізичного розвитку, оволодіння технікою тактикою веденнябою. Виконуючи iї, боксер виробляє нйбільш доцільні прийоми подолання труднощів.

РОЗДІЛ 4. РЕЗУЛЬТАТИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ПЕРЕВІРКИ МЕТОДИКИ РОЗВИТКУ ТЕХНІЧНИХ УМІНЬ ТА НАВИЧОК БОКСЕРІВ

На останньому етапі експерименту ми досліджували остаточну реакцію організму на запропоновані тренувальні навантаження, проаналізували зміну функціональних і антропометричних показників, їхній вплив на розвиток технічних умінь та навичок боксерів експериментальної і контрольної груп. Показники дихання і гемодинаміки на фізичне навантаження в боксерів експериментальної групи приведені в таблиці 4.1.[47,49]

Таблиця 4.1

Середні дані зміни частоти пульсу і артеріального тиску у боксерів експериментальної групи

показники	Етапи експерименту
	Початок дослідження	Через 2 місяці	Через 4 місяці	Кінець дослідження
	X	±Т	X	±Т	X	±<Т	X	±Т
1	2	3	4	5	7	8	10	11
До навантаження
1.пульс за 1 хв.	2	8	67	2.1	65	1.6	62	1.3
2.Дихання За1 хв.	8	9	15	1.0	14	1.1	13	1.2
3. Систолічний тиск(СТ)	115	3	117	1.5	117	1.3	7	1.5
4.Діастолічний тиск(ДТ)	9	5	65	1.4	65	1.9	65	1.6
5.Пульсовий тиск(ПТ)	6	1	52	2.3	52	2.8	52	2.9
1 .Пульс За 1хв.	11О	3.3	106	3.5	104	2.7	105	1.8
2.Відновлення пульсу	3	0.1	3	0.3	2.5	0.1	2.4	0.1
3. Дихання За 1 хв.	20	96	18	0.9	14	0.2	14	0.2
4. Систолічний тиск(СТ)	127	2.7	126	2.2	125	4.6	126	1.5
5. Діастолічний тиск(ДТ)	70	2.2	59	1.3	58	2.0	57	1.7
б.Пульсотий тиск(ПТ)	57	3.9	67	2.7	57	2.5	69	2.4

де х- середнє арифметичне значення; ±<т - середнє квадратичне відхилення.

Примітка. Порівняння показників кожного етапу йде з попереднім (початок з наступним етапом). Етапи експерименту: через 2, 4, і 6 місяці співвідносяться з трьома періодами в підготовці боксерів, відповідно підготовчий, змагальний, перехідний.

Як видно з даних таблиці, у спокої, наприкінці першого етапу боксерів експериментальної групи відбулося зменшення частоти пульсу н 6.9%, на початку другого - на 9.7% і наприкінці дослідження на 13.9% Знизилася частота дихання, відповідно на 27.8%,33.3% і 38.9%. Систолічний тиск збільшився з 115±2.3 до 117±1.5 і залишався на цьому рівні до кінця експерименту. Діастолічний тиск у всіх режимах був нижче вихідного на 5.8%. Пульсовий тиск підвищився у всіх режимах на 13%. Усі зміни булі статистично достовірні.