Двигун легкового автомобіля

Будова і принцип роботи двигуна внутрішнього згоряння. Його технічне обслуговування та етапи капітального ремонту. Обладнання, пристосування, інструмент і матеріали, що використовуються для ремонту двигуна і виготовлення його сердечників, ротора, корпусу.

Рубрика Транспорт
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 27.12.2015
Размер файла 316,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема: Двигун легкового автомобіля

Зміст

Вступ

1. Призначення, будова і принцип роботи

1.1 Призначення

1.2 Будова

1.3 Принцип роботи

2. ТО і ремонт

2.1 Технічне обслуговування

2.2 Капітальний ремонт

3. Обладнання, пристосування, та інструмент і матеріали, що застосовуються при виконанні ремонту

3.1 Інструменти для ремонту двигунів

3.2 Обладнання для ремонту двигунів

3.3 Пристосування для ремонту двигунів

3.4 Матеріали для ремонту двигунів

3.4.1 Група провідникових матеріалів

3.4.2 Електроізоляційні матеріали

3.4.3 Просочувальні лаки

3.4.4 Мастильні матеріали

3.4.5 Матеріали, що використовуються для виготовлення сердечників, ротора, та корпусу двигуна

3.4.6 Припої

4. Організація робочого місця

5. Охорона праці та охорона навколишнього середовища

6. Конструктивна розробка

Перелік використаної літератури

Вступ

Автомобільний транспорт має важливе значення в загальній транспортній системі нашої країни. Автомобілі широко застосовуються в народному господарстві. Вони використовуються для доставки різної сировини на промислові підприємства і вивозу з підприємств готових виробів і конструкцій, при будівництві будівель та інших споруд, для масових перевезень сільськогосподарської продукції. Велику роль грає автомобільний транспорт при перевезенні пасажирів. Без автомобілів зараз неможливо уявити роботу жодного підприємства.

Робітники автомобільного транспорту повинні забезпечити повне задоволення потреб народного господарства в перевезенні вантажів та пасажирів. Це завдання можна вирішити при значному покращенні організації технічної підготовки автомобілів до експлуатації, що дозволить значно знизити втрати часу на простої автомобілів при технічному обслуговуванні та поточному ремонті, знайти більш ефективні шляхи підвищення рівня використання наявних матеріальних та трудових ресурсів. Для цього необхідний якісно новий підхід до питань організації процесів технічного обслуговування та поточного ремонту.

Характерною особливістю автомобільного транспорту на сучасному етапі являється неперервна концентрація рухомого складу у великих автотранспортних підприємствах та поглиблення спеціалізації. Це дозволяє використовувати на автомобільному транспорті всі переваги концентрації та спеціалізації, застосувати більш прогресивну технологію, підвищити якість виконання технічного обслуговування та поточного ремонту автомобілів, значно підвищити продуктивність праці, знизити всі витрати на утримання рухомого складу.

Велику роль у вирішенні цих завдань грає вдосконалення технології технічного обслуговування і ремонту автомобілів, яке залучається в розробці такої організаційної структури виробництва, яка б задовольняла основні принципи спеціалізації і кооперації, економічності, ритмічності, неперервності.

Мета виконання даного дипломного проекту ? систематизація, узагальнення і практичне застосування набутих знань для вирішення конкретних інженерних задач, що пов'язані з організацією технічного обслуговування і ремонту автомобілів та двигунів, проектування чи удосконалення підприємств автомобільного транспорту із впровадженням інноваційних і передових технологій, пристроїв і обладнання з ТО та ремонту машин.

1. Призначення, будова і принцип роботи

1.1 Призначення

Двигун - найважливіша з систем автомобіля. Без двигуна немає руху, а отже немає автомобіля. За аналогією з будовою людини, двигун - серце автомобіля. Джерело механічної енергії, що приводить автомобіль в рух. А щоб із серцем свого механічного коня не було проблем - потрібно знати про нього хоча б загальну інформацію, не кажучи вже про всі деталі будови чи принципи роботи двигуна.

Двигуни поділяються на:

-- Поршневі внутрішнього згоряння;

-- Роторні внутрішнього згоряння;

-- Електричні.

За способом здійснення робочого процесу поршневі двигуни поділяються на:

-- Карбюраторні;

-- Інжекторні;

-- Дизельні.

Карбюраторні та інжекторні в свою чергу поділяються на: бензинові та газові.

Поршневий двигун: Двотактні і Чотиритактні

1.2 Будова

Складові деталі двигуна машини:

- циліндр і картер, захищений знизу піддоном;

- поршень з компресійними кільцями, розташований усередині циліндра;

- колінчастий вал, який рухається в корінних підшипниках картера.

Елементи колінчастого вала: корінні шийки, щоки і шатунні шийки. За допомогою циліндра, поршня, шатуна і колінчастого валу кривошипно-шатунний механізм приводить в рух поршні, в результаті чого відбувається обертання колінчастого вала.

Поверх циліндрів встановлений блок головки з клапанами. Їх відкриття і закриття технічно узгоджується з обертанням колінчастого вала, що призводить до послідовний рух поршень.

Поршень переміщається до верхньої кінцевій точці (ВМТ) і нижній кінцевою точкою (НМТ).

При працюючому двигуні автомобіля, поршень рухається без зупинок від ВМТ до НМТ завдяки маховику у формі диска і напрессованного щільно на нього металевого вінця з зубцями вигляді обода.

Чому двигун працює?

Робота двигуна заснована на тому, що при подачі палива в камеру згоряння в положенні ВМТ, від свічки запала подається іскра і відбувається міні-вибух палива. При цьому тиск вибухових газів виштовхує поршень до НМТ. У даному процесі почергово виявляються задіяні всі поршні двигуна, що приводять у рух криво-шатунний механізм колінчастого вала, що і дозволяє автомобілю рухатися.

Для постійної і правильно роботи двигуна необхідно щоб у впускний клапан періодично надходили нові порції повітря і пального через форсунки. Відпрацьовані гази, після їх згоряння, виштовхуються з камери згоряння через випускний клапан. За це відповідає механізм газорозподілу автомобіля і система вприскування палива.

Блок циліндрів - основа двигуна (картер/верхній та нижній) -- робочі циліндри /гільзи/, корінні підшипники, отвори під опорні шийкі, канали системи змащування та охолодження, місце для кріплення вузлів двигуна.

Рис.1.2.1 Будова двигуна: 1 - Щюп для заміру рівня масла в картері; 2 - Шатун; 3 - Маслозаборник; 4 - Насос шестирінчатий; 5 - Ведуча шестерня насоса; 6 - Приводний вал НШ; 7 - Підшипник ковзання (вкладиш); 8 - Вал колінчатий; 9 - Манжета хвостовика колінчатого вала; 10 - Болт для кріплення шківа; 11 - Шкив, служить для привода генератора, насоса водяного охолодження; 12 - Ремінь криноремінної передачі; 13 - Ведуча зірочка КШМ; 14 - Зірочка привода НШ; 15 - Генератор; 16 - Лобова частина ДВС; 17 -Натягувач ціпа; 18 - Вентилятор; 19 - Ціп привода ГРМ; 20 - Клапан впускний; 21 - Клапан випускний; 22 - Зірочка розподільного вала; 23 - Корпус розподільного вала; 24 - Вал розподільний ГРМ; 25 - Пружина клапана; 26 - Кришка ГРМ; 27 - Кришка заливна; 28 - Товкач; 29 - Втулка клапан; 30 - Голова блока циліндрів; 31 - Пробка системи охолодження; 32 - Свіча запалювання; 33 - Прокладка головки блока циліндрів; 34 - Поршень; 35 - Корпус манжети; 36 - Манжета; 37 - Півкільце от всего зміщення; 38 - Кришка опори колінчатого вала; 39 - Маховик; 40 - Блок циліндрів; 41 - Кришка картера сцеплення; 42 - Піддон картера.

Рис.1.2.2 Будова циліндра двигуна внутрішнього згорання: 1 - головка циліндра; 2 - циліндр; 3 - поршень; 4 - поршневі кільця; 5 - поршневий палець; 6 - шатун; 7 - колінчастий вал; 8 - маховик; 9 - кривошип; 10 - розподільний вал; 11 - кулачок розподільного вала; 12 - важіль; 13 - клапан; 14 - свічка запалювання

Головка блока -- складається з камери згоряння, місця кріплення газорозподільчого механізму, сорочки охолодження, отворів для свічок запалювання, або форсунок, впускні та випускні канали, канали для подачі мастила.

Кривошипно -- шатунний механізм-- призначений для сприймання тиску газів в циліндрах і перетворення прямолінійно зворотно - поступального руху поршня в обертальний рух колінчастого вала складається із блока циліндрів, головки блоку, картера, поршня, поршневі кільця, шатуни, колінчастий вал, маховик.

Газорозподільний механізм -- призначений для своєчасного впуску паливної суміші, випуску відпрацьованих газів і складається з розподільчого вала, його привід, штовхачі, штанги, коромисла, клапани, напрямні втулки, пружини, деталі кріплення.

Рис.1.2.3. Привод механізму газорозподілу двигунів з верхнім розташуванням розподільного вала: а -- ланцюгом; б -- зубчастим пасом; 1 -- колінчастий вал; 2, 6 -- відповідно ведуча ведена зірочки; 3 -- ланцюг; 4 -- башмак натяжного пристрою; 5 -- натяжний при стрій; 7 -- розподільний вал; 8 -- важіль привода клапана; 9 -- клапан 10 -- втулка регулювального болта; 11 -- регулювальний болт; 12 -- заспокоювач ланцюга; 13 -- зірочка привода оливного насоса й переривника-розподільника: 14, 17, 18 -- зубчасті шківи; 15 -- зубчастий пас; 16 -- болт.

Система охолодження -- відводить тепло від деталей, які дуже нагріваються, підтримує певний тепловий баланс роботи двигуна поділяється на рідинну, повітряну, змішану (датчики -- покажчики температури).

Рис. 1.2.4 1 -- радіатор 2 -- вентилятор 3 -- верхній патрубок 4 -- термостат 5 -- водяна сорочка 6 -- розподільна труба 7 -- насос 8 -- головка циліндрів 9 -- рефлектор 10 -- охолодні ребра.

В автомобільних двигунах застосовують такі системи охолодження: а -- рідинна (здебільшого); б -- повітряну (рідше).

Температура охолодної рідини, що міститься в головці блока циліндрів, має становити 80…95 °С. Такий температурний режим найвигідніший, забезпечує нормальну роботу двигуна й не повинен змінюватися залежно від температури навколишнього повітря та навантаження двигуна.

Рідинні системи охолодження бувають:

* відкриті;

* закриті.

Відкрита система охолодження безпосередньо сполучається з навколишньою атмосферою, а закрита що застосовується в сучасних двигунах, -- періодично, через спеціальні клапани в кришці радіатора або розподільного бачка.

В закритих системах охолодження підвищується температура кипіння охолодної рідини, й вона менше випаровується. Крім того, циркуляція рідини примусова. Як охолодну рідину використовують воду або антифризи (водяні розчини етиленгліколю, в тому числі «Тосол-А40» і «Тосол-А65» з температурою замерзання не вище ніж -40 та -65 °С відповідно).

Система мащення слугує для зменшення тертя між деталями двигуна, охолодження їх і видалення продуктів спрацювання -- під тиском змащуються корінні та шатунні підшипники, підшипники розподільчого вала, опори проміжного валика привода розподільника, масляного насоса і штовхачів .

Рис.1.2.5

Втулки коромисел -- змащуються пульсуючою струминою масла, решта -- розбризкуванням і самопливом. Складається із: -- Масло заливна горловина, -- піддон картера, -- масло приймач, -- масляний насос, -- редукційний клапан, -- запобіжний клапан, -- фільтр очистки масла (грубої та тонкої), -- датчик тиску.

Масляний насос - призначений для подачі масла під тиском то тертьових поверхонь деталей двигуна. Насос шестеренчастого типу які прості і надійні в роботі.

Редукційний клапан запобігає надмірному тиску масла в системі. Масляні фільтра очищують масла від механічних домішок, смол, нагару, пилу, вчасна їх заміна значно подовжує ресурс роботи двигуна . Фільтр грубої очистки для очистки від механічних домішок великих розмірів і смол. Фільтр тонкої очистки -- очищає масло від смол, нагару і домішок Повно поточні фільтра:

1 -- із змінними фільтрами

2 -- одноразовий

3 -- відцентрової очистки масла

Масляний радіатор -- для охолодження масла.

Вентиляція картера -- для допоміжного охолодження масла і видалення з картера відпрацьованих газів

1- відкритого типу -- гази виходять в повітря на косому зрізі трубки

2- примусового типу (гази відсмоктуються по трубці у повітряний фільтр карбюратора.

Система живлення -- забезпечує приготування паливної суміші і подачу її в циліндри двигуна, відведення відпрацьованих газів з циліндрів в атмосферу.

Рис.1.2.6 1 -- повітряний фільтр; 2 -- карбюратор; 3, 4 -- рукоятки ручного керування відповідно повітряною та дросельною заслінками; 5 -- педаль газу; 6 -- бак; 7 -- фільтр відстойнік; 8 -- глушник; 9 -- випускний трубопровід; 10 -- паливопідкачувальний насос.

Основним паливом карбюраторних двигунів є бензин :

-- Добувають з нафти -- 84-86% вуглецю,14-16%водню і невелика кількість домішок (кисень, азот, сірка);

-- Випаровуваність -- чим краща тим економічніше працює двигун;

-- Детонація -- згоряння частини бензину з вибухом (при перевантаженні та перегріві двигуна швидкість згоряння 2000м\сек) ,нормальні умови це 20-25 м \ сек. (А-80, АИ-95, АИ98);

-- Багата суміш -- 6-8 кг. повітря на 1 кг. Бензину;

-- Бідна суміш-8-10кг. до 16-17 кг. на 1 кг. Бензину;

-- Збагачена -12-13 кг. на 1кг.бензину;

Паливний бак зберігає запаси пального.

Паливний насос подає паливо з баку до карбюратора.

Карбюратор приготовляє паливну суміш і подає її до циліндрів.

Повітряноочисник -- очищує повітря перед приготуванням пальної суміші:

1 -- Інерційно-масляного типу;

2 -- змінні фільтра.

Карбюратор (інжектор) -- служить для приготування паливної суміші в залежності від необхідної потужності двигуна. (холостий хід, рух з місця, розгін)

Пристрій для запуску двигуна - повітряна заслінка

Система запалювання-Призначена для запалювання робочої суміші в циліндрах двигуна за допомогою електричної іскри.

Застосовують 3 типи: 1 -- батарейна , 2 -- контактно-транзисторна, 3 -- електронна.

Рис.1.2.7 Схема системи запалювання: 1 -- акумуляторна батарея 2 -- стартер З -- провід низької напруги 4 -- амперметр 5 -- вмикач запаювання (замок) 6 -- додатковий резистор 7 -- катушка запалювання 8 -- вакуумний регулятор випередження запалювання 9 -- переривник- 10-конденсатор 11 -- розподільник 12 -- провід високої напруги 13 -- свічка запалювання.

1.3 Принцип роботи

Дія поршневого двигуна внутрішнього згоряння грунтується на використанні роботи розширення нагрітих газів під час руху поршня від ВМТ до НМТ.

Верхня мертва точка (ВМТ) - це максимальне віддалення поршня від осі колінчастого вала в момент коли поршень змінює напрямок руху Нижня мертва точка (НМТ)- це мінімальне віддалення поршня від осі колінчастого вала в момент коли поршень змінює напрямок руху

Нагрівання газів у положенні ВМТ досягається в результаті згоряння в циліндрі палива, перемішаного з повітрям. При цьому підвищується температура газів і їх тиск. Так як тиск під поршнем дорівнює атмосферному, а в циліндрі воно набагато більше, то під дією різниці тисків поршень буде переміщатися вниз, при цьому гази розширяться, здійснюючи корисну роботу. Робота згоряння палива розширюється газами, за допомогою кривошипно-шатунного механізму передається до колінчастого валу, а від нього на трансмісію і колеса автомобіля. Щоб двигун постійно виробляв механічну енергію, циліндр необхідно періодично заповнювати новими порціями повітря через впускний клапан і палива через форсунку або подавати через впускний клапан суміш повітря з паливом. Продукти згоряння палива після їх розширення видаляються з циліндра через випускний клапан. Ці завдання виконують механізм газорозподілу, керуючий відкриттям і закриттям клапанів, і система подачі палива.

Такт це процес який відбувається в циліндрі за один хід поршня (впуск, стиск, розширення, випуск) Отже за робочий цикл (за 4 такта) колінчастий вал робить 2 оберта (720 град)

1 Такт впуск При обертанні колінчатого вала поршень рухається від ВМТ до НМТ і над ним створюється розрідження, тобто тиск у циліндрі стає нижче атмосферного. У цей час за допомогою газорозподільного механізму відкривається впускний клапан (випускний закритий) і пальна суміш із карбюратора надходить у циліндр, наповнюючи його

2 Такт стиску Поршень рухається до ВМТ, впускний клапан закриється (випускний клапан продовжує залишатися в закритому положенні). Об'єм у циліндрі зменшується, тиск і температура підвищуються.

3 Такт розширення Наприкінці такту стиску в циліндр через свічу запалювання подається електрична іскра і запалює пальну суміш, відбувається згоряння з наростанням тиску газів у циліндрі. Під тиском газів, що розширюються, поршень рухається від ВМТ до НМТ і передає зусилля через поршневий палець на шатун і колінчатий вал.

4 Такт випуск Поршень рухається з НМТ до ВМТ, відкривається випускній клапан і гази, що відробили, видаляються із циліндра При подальшому обертанні колінчатого вала такти повторюються.

Принцип дії. Згорання палива відбувається в камері згоряння, яка розташована всередині циліндра двигуна, куди рідке паливо вводиться в суміші з повітрям або роздільно. Теплова енергія, отримана при згорянні палива, перетворюється на механічну роботу. Продукти згоряння видаляються з циліндра, а на їх місце всмоктується нова порція палива. Сукупність процесів, що відбуваються в циліндрі від впуску заряду (робочої суміші або повітря) до випуску відпрацьованих газів, становить дійсний або робочий цикл двигуна.

2. ТО і ремонт

2.1 Технічне обслуговування

Справний двигун розвиває повну потужність, працює без перебоїв при повних навантаженнях і на холостому ходу, не перегрівається, не димить і не пропускає оливу та охолодну рідину крізь ущільнення. Несправність можна визначити діагностуванням за зовнішніми ознаками без розбирання двигуна.

Ознаки несправності кривошипно-шатунного механізму. * сторонні стуки та шуми; * зниження потужності двигуна; * підвищена витрата оливи; * перевитрата палива; * поява диму у відпрацьованих газах тощо.

Стуки та шуми у двигуні виникають унаслідок:

підвищеного спрацьовування основних деталей;

збільшення зазорів між спряженими деталями.

Через спрацьовування поршня й циліндра, а також збільшення зазору між ними виникає дзвінкий металічний стук, який добре прослуховується під час роботи холодного двигуна. Різкий металічний стук на всіх режимах роботи двигуна свідчить про збільшення зазору між поршневим пальцем та втулкою головки шатуна. Посилення стуку в разі різкого збільшення частоти обертання колінчастого вала свідчить про спрацьовування вкладишів корінних або шатунних підшипників (якщо спрацювалися вкладиші корінних підшипників, тон стуку глухіший). Різкий стук у двигуні, що не припиняється й супроводжується зниженням тиску оливи, свідчить про виплавлення підшипників. Шуми й стуки прослуховують за допомогою стетоскопа.

Зниження потужності двигуна спричинюється зменшенням компресії (тиску робочої суміші наприкінці такту стискання в циліндрі) внаслідок:

порушення ущільнення прокладкою головки циліндрів у разі слабкого або нерівномірного затягування гайок кріплення або пошкодження прокладки;

пригоряння кілець у канавках поршня через відкладення смолистих речовин і нагар;

спрацьовування, поломки або втрати пружності кілець;

спрацьовування стінок циліндрів.

Компресію в циліндрах двигуна перевіряють від руки за допомогою компресометра.

Для перевірки компресії від руки треба:

· викрутити свічки запалювання, за винятком свічки циліндра, що перевіряється;

· обертаючи колінчастий вал пусковою рукояткою, за опором прокручуванню визначити компресію;

· так само перевірити компресію в решті циліндрів.

· прогріти двигун;

· викрутити свічки;

· повністю відкрити дросельну й повітряну заслінки;

· встановити гумовий наконечник компресометра в отвір свічки;

· провернути колінчастий вал на 8... 10 обертів, стежачи за показами компресометра; після прокручування колінчастого вала у справному циліндрі компресія має становити 0,70...0,78 МПа;

· так само послідовно перевірити компресію в кожному циліндрі.

· злити рідину із системи охолодження;

· зняти прилади, закріплені на головці циліндрів;

· викрутивши гайки, обережно відокремити головку циліндра, не пошкодивши прокладку;

· якщо прокладка приклеїлася до блока або головки циліндрів, зняти її тупим ножем або широкою тонкою металевою штабкою.

· зняти клапанну пружину;

· під головку підкласти слабку пружину;

· на робочу поверхню нанести шар пасти, що складається з абразивного порошку й оливи;

· за допомогою коловорота або притирального пристрою надати клапану зворотно-обертального руху;

· змінюючи напрям обертання, клапан слід трохи підняти;

· притирання завершити, якщо на поверхні гнізда та робочій поверхні клапана утворилися суцільні матові смуги завширшки 2...З мм.

· зняти клапанну кришку; встановити поршень наприкінці такту стискання (щоб клапани були закриті);

· перевірити зазор і в разі потреби відрегулювати його, для чого ми крутити контргайку регулювального гвинта на коромислі й, обертаючи регулювальний гвинт, установити потрібний зазор;

· затягнути контргайку й знову перевірити зазор.

· злити охолодну рідину;

· послабити пас вентилятора й зняти його;

· послабити хомутик;

· від'єднати гумовий шланг й обережно, аби не пошкодити прокладку, зняти водяний насос;

· викрутивши болт кріплення крильчатки, зняти її.

В сальнику може бути пошкоджена або гумова манжета, або самопідтискна шайба. Пошкоджені деталі треба замінити, насос скласти й установити. В разі потреби слід замінити також пошкоджену прокладку головки циліндрів і крильчатку водяного насоса (якщо вона зірвалася).

Нещільності в з'єднаннях патрубків зі шлангами усуваються затягуванням хомутиків (якщо різьбу затяжного болта хомутика використано повністю, то під знятий хомутик треба підкласти металеву штабку), а краники, що пропускають рідину, притираються. Для цього їх слід зняти з двигуна, розібрати, на робочу поверхню нанести притиральну пасту й обертальними рухами притерти до утворення матової поверхні на всіх робочих частинах краника.

Пошкоджений радіатор треба зняти й здати в ремонт.

Натяг паса вентилятора вважається правильним, якщо він прогинається на 8...10 мм при натисканні рукою із силою 29,4...39,2 Н. 11 ас може пробуксовувати.

У двигуні автомобіля ЗИЛ-ІЗО шків вентилятора приводиться в дію двома пасами. Натяг одного з них регулюється переміщенням генератора, а іншого -- переміщенням насоса гідропідсилювача рульового керування. У двигуні 3м3-53-12 натяг паса вентилятора змінюють натяжним роликом.

Унаслідок заїдання термостата в закритому положенні припиняється циркуляція рідини крізь радіатор. У цьому разі двигун перегрівається, а радіатор залишається холодним. Через заїдання термостата у відкритому положенні двигун переохолоджується. В обох випадках слід, випустивши рідину із системи охолодження, обережно вийняти патрубок і термостат. Термостат перевіряють, занурюючи його у воду. Нагріваючи воду, стежать за клапаном термостата та термометром. Клапан має почати відкриватися за температури 70 °С і повністю відкритися за температури 83...90 °С. Оглядаючи термостат, треба переконатися у відсутності накипу й чистоті отвору в клапані, призначеному для пропускання повітря.

Жалюзі заїдає через недостатнє мащення або несправність привода. Трос разом з оболонкою треба зняти, промити в гасі й, змастивши, закріпити на місці.

Під час експлуатації автомобіля на стінках порожнини охолодження відкладається накип, унаслідок чого погіршується відведення теплоти від деталей. Канали приладів системи охолодження засмічуються накипом і продуктами корозії, що призводить до перегрівання двигуна. Накип видаляють промиванням приладів системи охолодження. Слід знати, що розчини, які застосовуються для промивання радіатора, не можна використовувати для промивання порожнини охолодження блока й головки циліндрів, виготовлених з алюмінієвого сплаву.

Перед промиванням радіатор треба зняти з автомобіля й заповнити його 10 %-м розчином їдкого натру (каустична сода), нагрітого до температури 90°С. Цей розчин витримати в радіаторі протягом 30хв, потім злити й до патрубка нижнього бачка приєднати змішувач, до якого підвести гарячу воду та стиснене повітря. Для контролю тиску стисненого повітря до патрубка, що йде від нижнього бачка радіатора до опалювача, приєднати манометр.

Радіатор треба промивати водночас гарячою водою й стисненим повітрям так, щоб вода витікала через патрубок верхнього бачка, а тиск у нижньому бачку не перевищував 0,1МПа.

* Із розчином їдкого натру слід поводитися дуже обережно, щоб уникнути опіків шкіри та роз'їдання тканини одягу.

Якщо накип на стінках порожнини охолодження в трубах радіатора невеликий, його видаляють за допомогою розчину хромпіку, не знімаючи радіатор з автомобіля. Цей розчин приготовляють із розрахунку 4...8 г хромпіку на 1 л води й заливають його в систему. Розчин із вмістом хромпіку менше ніж 3 г на 1 л води застосовувати не можна, оскільки він спричинює підсилену корозію деталей системи охолодження.

Коли систему охолодження заправлено таким розчином, автомобіль експлуатується протягом місяця (в разі википання води з розчину доливають воду, а якщо витікання відбувається через нещільності з'єднань -- додають розчин). Зливши розчин, систему треба добре промити чистою водою в напрямі, зворотному циркуляції, пропустивши 10... 15-кратний об'єм води.

Заповнюючи систему охолодження антифризом, треба заливати його на 6...7% менше (за об'ємом), ніж води, оскільки під час нагрівання він розширяється більше, ніж вода. В разі випаровування антифризу доливають воду, а в разі витікання -- антифриз.

Перевірити, чи немає підтікання рідини в системі охолодження.

Перевірити, чи не підтікає рідина в усіх з'єднаннях системи охолодження, й, якщо треба, усунути підтікання. Змастити підшипники водяного насоса (за графіком мащення). Мастило нагнітають шприцом через оливницю до появи його в контрольному отворі насоса. Подальше нагнітання мастила може призвести до видавлювання сальників.

Перевірити герметичність системи охолодження; в разі потреби усунути витікання рідини. Перевірити й, якщо треба, закріпити радіатор, його облицювання та жалюзі. Перевірити кріплення водяного насоса й натяг паса привода вентилятора; в разі потреби відрегулювати натяг паса й підтягнути кріплення. Перевірити кріплення вентилятора. Змастити підшипник водяного насоса Перевірити дію та герметичність системи опалення, дію жалюзі. У крайньому передньому положенні рукоятки пластини жалюзі мають бути повністю відкриті; поступово закривати їх, переміщуючи рукоятку на себе. Перевірити дію пароповітряного клапана пробки радіатора.

Двічі на рік промивати систему охолодження. Перевірити стан утеплювального чохла (взимку) й надійність його кріплення. Готуючи автомобіль до зимової експлуатації, перевірити стан і дію пускового підігрівника та інших допоміжних засобів полегшення пуску двигуна, встановлених на автомобілі, й, якщо треба, усунути несправність. У разі безгаражного зберігання автомобілів у холодну пору року після закінчення роботи треба злити йоду із системи охолодження, відкривши краники на блоці та нижньому патрубку радіатора, пробку горловини радіатора та краник системи опалення кузова.

Технічне обслуговування системи мащення. Ознаки несправності -- зниження або підвищення тиску оливи. Мащення може погіршуватися внаслідок потрапляння сконденсованого палива, частинок нагару, обсмолення тощо. Діагностують технічний стан системи мащення за допомогою контрольного манометра й за кольором оливи.

Зниження тиску оливи може бути наслідком: підтікання оливи в оливній лінії;

спрацьовування оливного насоса й підшипників колінчастого та розподільного валів;

малого рівня оливи в піддоні картера; недостатньої в'язкості;

заїдання редукційного клапана у відкритому положенні. Підтікання оливи виникає в місці нещільного затягування штуцерів і пробок або відбувається через тріщини в оливопроводах. Для усунення підтікання штуцера й пробки їх треба підтягнути, а трубки з тріщинами -- замінити. Несправності насоса, редукційного клапана та підшипників усувають у ремонтних майстернях.

Малий рівень оливи в піддонах може бути наслідком вигоряння оливи, витікання її крізь нещільності сальників колінчастого вала й місця пошкодження прокладки.

Забруднену оливу або оливу недостатньої в'язкості слід замінити. Підвищення тиску оливи в системі відбувається внаслідок:

засмічення оливопроводів;

застосування оливи підвищеної в'язкості;

заїдання редукційного клапана в закритому положенні.

Засмічені оливопроводи прочищають (у розібраному двигуні) дротом, промивають гасом і продувають стисненим повітрям.

Щоб перевірити справність покажчика тиску оливи, замість однієї з пробок центральної лінії треба вкрутити штуцер контрольного манометра й, запустивши двигун, зіставити покази контрольного манометра та покажчика тиску оливи.

Перевірити рівень оливи оливомірною лінійкою перед пуском двигуна та в дорозі під час тривалих рейсів і в разі потреби долити її. Взимку, якщо автомобіль зберігається на відкритій площадці, при низьких температурах, після завершення робіт злити оливу з картера прогрітого двигуна, а перед його пуском -- залити в картер підігріту до температури 90 °С оливу (крім випадків, коли користуються пусковим підігрівником). Перевірити, чи немає течі оливи.

Зовнішнім оглядом перевірити герметичність приладів системи мащення та оливопроводів і в разі потреби усунути несправності. Злити осадок з оливного фільтра, прогрівши перед цим двигун і очистивши від пилу та бруду корпус фільтра. Осадок слід злити в посудину, відкрутивши різьбову пробку так, щоб не забруднити двигун. Перевірити рівень оливи в картері двигуна й, якщо треба, долити її. Видалити осадки з фільтра відцентрового очищення.

Зовнішнім оглядом перевірити герметичність з'єднань системи мащення двигуна та кріплення приладів і в разі потреби усунути несправності. Злити осадок з оливного фільтра.

Замінити оливу в картері двигуна (за графіком); за середніх умов експлуатації автомобіля -- згідно із заводською інструкцією (після пробігу 2000...3000 км). Як правило, цю операцію суміщують з одним із технічних обслуговувань.

Якщо під час зливання оливи виявиться, що система мащення забруднена (сильне потемніння оливи й багато механічних домішок), то слід промити її. Для цього треба в піддон картера залити промивальну оливу (індустріальну) до нижньої позначки оливомірної лінійки, запустити двигун на малій частоті обертання колінчастого вала (2...З хв), а потім, відкривши всі пробки, злити промивальну оливу. Корпус фільтра промивають пензлем, знявши кришку й відкрутивши пробку зливального отвору.

Промивши фільтр, закрутити на місце пробки й у піддон картера крізь оливоналивальний патрубок залити свіжу оливу в кількості, зазначеній у заводській інструкції. Двигун пустити, прогріти до нормальної температури, потім зупинити й через 3...5 хв перевірити рівень оливи.

Щоб видалити осадок із фільтра відцентрового очищення двигуна автомобіля треба:

· відкрутити гайку ковпака фільтра й зняти його;

· повернути ротор навколо осі так, щоб стопорні пальці ввійшли в отвори ротора;

· відкрутити гайку кріплення ковпака ротора й зняти ковпак;

· видалити осадок із ковпака ротора й промити його в дизельному паливі;

· скласти фільтр у зворотній послідовності, перевіривши стан ущільнювальної прокладки; в разі появи течі прокладку замінити.

Перевіряючи дію фільтра відцентрового очищення, треба спочатку збільшити частоту обертання колінчастого вала двигуна, а потім зупинити двигун. Якщо фільтр справний, то після зупинки двигуна протягом 2...З хв буде чутно характерне гудіння ротора, що обертається. Виявивши, що фільтр працює погано, його слід розібрати й почистити.

Після подолання автомобілем водяних перешкод необхідно перевірити його агрегати. Якщо в них виявиться вода, треба стару оливу злити й заправити агрегат новою оливою.

Злиту оливу слід збирати для наступного перероблення й повторною застосування, що дає велику економію. Відпрацьовані оливи зберігають окремо за марками, не змішуючи.

Двічі на рік промити систему мащення двигуна й замінити сорт оливи залежно від пори року. Готуючись до зимової експлуатації, від'єднати оливний радіатор.

Необхідність провести капітальний ремонт двигуна може бути викликана дією перелічених нижче чинників:

- Використання неякісного мастила;

- Невчасна заміна мастила і / або масляного фільтру;

- Поганий стан паливного та / або повітряного фільтрів;

- Несвоєчасно усунені несправності двигуна або його неправильне регулювання;

- Максимальні навантаження (експлуатація автомобіля з двигуном непрогрітим в зимовий період).

2.2 Капітальний ремонт складається з наступних етапів

1) демонтаж, розбирання, чищення і миття деталей двигуна.

2) огляд деталей на предмет пошкодження та / або зносу.

3) дефектовка деталей і вузлів:

- Пошук тріщин на деталях і корпусі двигуна;

- Визначення величини зазорів;

- Пошук дефектів колінчастого вала;

- Визначення діаметрів всіх тертьових деталей, відхилень геометрії і розмірів циліндрів.

4) ремонт головки блоку циліндрів:

- Закладення тріщин;

- Відновлення або заміна направляючих втулок;

- Правка або заміна фасок сідел клапанів;

- Монтування нових маслозйомних ковпачків;

- Заміна або відновлення штовхачів, розподільного вала та клапанів.

5) здійснення ремонтних робіт з відновлення блоку циліндрів:

- Розточування і хонінгування циліндрів і заміна знімних гільз;

- Закладення тріщин в блоці циліндрів;

6) процес ремонту колінчастого валу.

7) складання двигуна.

8) обкатка двигуна на холостому ходу.

На цьому етапі проводиться первинна обробка пар тертя (поршневі кільця - циліндри, шийки колінчастого валу - вкладиші);

9) капітальний ремонт двигуна завершується фазою регулювання:

- Регулювання обертів на холостому ходу;

- Регулювання рівня викиду і токсичності відпрацьованих газів;

- Установка кута випередження запалювання.

Після капітального ремонту двигуна потрібен посилений контроль рівня мастила, а також охолоджуючої рідини в процесі його використання. Бажано спочатку (перших кількох сотень кілометрів) не використовувати двигун на максимальних обертах. Також, слід обмежити навантаження на двигун (буксирування транспортних засобів, автопричепів).

Після того, як капітальний ремонт двигуна виконаний необхідно точно дотримуватися термінів технічного обслуговування (заміна мастила і масляного фільтра, ліквідація неполадок).

двигун ремонт ротор

3. Обладнання, пристосування, та інструмент і матеріали, що застосовуються при виконанні ремонту

3.1 Інструменти для ремонту двигунів

Торцеві ключі зі змінними головками. Крім того, в наборі бажано мати робочі профілі метричного розміру. Цими ключами проводиться демонтаж - монтаж всіх складових двигуна і навісного обладнання.

Динамометричний ключ - саме потрібне пристосування для зняття і установки головки блоку циліндрів.

Хрестові і викрутки шліцеві. Ці інструменти для ремонту двигуна повинні бути різної довжини і ширини. Пара потужних викруток не буде зайвою.

Шарнірний вороток з довгою ручкою - знадобиться для того, щоб відкручувати різьбові з'єднання без зусилля.

Повний набір гайкових ріжкових ключів. В ідеалі бажано мати два комплекти. Ці ключі виходять з ладу швидше іншого інструменту.

Об'єднані і розвідні ключі. Ці ключі не професійні, але для того рівня ремонтних робіт, який проводиться гаража, вони іноді бувають корисні.

Молотки, пассатижи, качкодзьоби, бокорізи, зубила (різні по ширині) - це інструмент для ремонту двигуна, і взагалі ремонту авто, за замовчуванням повинен бути завжди.

Виколотки і борідки - з алюмінію або міді, для вибивання валів і осей, зі сталі, для вибивання штифтів, шплінтів і т. д.

Компрессометр - для вимірювання компресії двигуна, бажано мати завжди під рукою.

Свічковий ключ - за замовчуванням повинен знаходитися в гаражі.

Слюсарні лещата - багато видів ремонтних робіт без них не обійдуться.

Перерахованого інструменту для ремонту двигуна вам буде достатньо, щоб виконати демонтаж або монтаж головки блоку циліндрів, блоку циліндрів, распредвала або колінвала.

3.2 Обладнання для ремонту двигунів

Тут вже питання дещо складніше. У гаражі ви не зможете сконцентрувати спеціалізоване обладнання. Та й особливої потреби в цьому немає. Розточка двигуна - це прерогатива фахівців. Не варто відбирати у них хліб.

Ринок пропонує досить широкий спектр спеціалізованого обладнання для ремонту двигунів. Це і хонінгувальні головки і регульовані, алмазні розгортки, металообробні верстати: токарні і свердлильні.

Обладнання для ремонту бензинових і дизельних двигунів, що дозволяє виконувати такі складні операції, як: ремонт ліжку коленвала, ремонт підшипників розподільного валу, ремонт шатунів, міняти напрямні втулки клапанів і відновлювати геометрію фасок у клапанних. Сучасні технології на обладнанні для ремонту двигуна, які дозволяють досягати результатів ремонту, в частині, що стосується дотримання геометрії деталей і вузлів, що відповідають вимогам виробників двигунів.

Після обробки вузлів за допомогою спеціалізованого обладнання для ремонту двигуна, ви спокійно в гаражі, своїми домашніми інструментами для ремонту двигуна проводити збірку і, знову в шлях.

Найголовнішою умовою застосування будь-якого інструменту та обладнання для ремонту двигуна, є дотримання заходів безпеки при роботі.

3.3 Пристосування для ремонту двигунів

Такелажне пристосування - канати стальні та пенькові, страти, коуші, зажими, коромисла, полозки з катками, знімачі для знімання шківів і напівмуфт.

Монтажні пристосування та механізми - пристосування для виймання та заводження роторів, для знімання та накладання муфт, шківів, підшипників кочення, для підйому кінця вала на декілька міліметрів для центрування валів, пневмоінструменти, механізми для шліфування, проточування та прочищення колекторів, пилосос, пульверизатор, станок для притирання щіток, електричні паяльники, слюсарні ножиці по металу, клинові домкрати для регулювання висоти рам. Такелажні механізми - лебідки, талі, блоки, домкрати гвинтові, реєчні, гідравлічні.

3.4 Матеріали для ремонту двигунів

Всі матеріали, що використовуються в двигунах, поділяються на:

1) провідникові матеріали;

2) електроізоляційні матеріали;

3) просочувальні лаки;

4) мастила;

5) матеріали, що йдуть на виготовлення сердечників та корпусу;

6) припої.

3.4.1 Група провідникових матеріалів

В групу провідникових матеріалів входять обмоткові провідники, які виготовляються із електролітичної відпаленої червоної міді ММ (мідь м'яка) і МТ (мідь тверда). Мідні обмоткові проводи ізолюють лаками, бавовняною пряжею, скловолокном, дельта-азбестом та ін. В ряді проводів використовують сполучення різних видів ізоляційних матеріалів, наприклад, провід ПЕЛБО ізольований (емальований) масляним лаком і обмотаний одним шаром бавовняної пряжі.

3.4.2 Електроізоляційні матеріали

До електроізоляційних матеріалів відносять:

1) електроізоляційний картон;

2) бавовняну стрічку;

3) склострічку;

4) просочену лаком тканину (склотканина);

5) склолакотканину.

1) Електроізоляційний картон ЕВ, ЕВС та ЕВТ

Електроізоляційний картон ЕВ, ЕВС та ЕВТ при товщині до 0,5 мм випускають в рулонах та листах, а вище 0,5 мм тільки в листах розміром 900 х 900; 900 х 1000; 1000 х 1000 мм та застосовують для ізоляції обмоток електромашин в якості пазової ізоляції та прокладок.

2) Бавовняна стрічка (кіперна, тафтана, міткалева, батистова)

Бавовняна виготовляється із бавовняної пряжі різного плетіння (саржове, полотняне) у вигляді тканих полосок товщиною 0,12-0,45 мм і шириною 10-60 мм і застосовується для захисту обмоток від механічних пошкоджень.

3 ) Склострічка ІЕС

Склострічка ІЕС виробляється із кручених скляних ниток і випускається товщиною 0,08-0,2 мм і шириною 8-50 мм. Склострічка відрізняється від бавовняної більшою міцністю на розрив, більш високими ізоляційними властивостями та застосовується для ізоляції обмоток електричних машин та захисту їх від механічних пошкоджень.

4) Електрізоляційні лакотканини Електроізоляційні лакотканини виготовляють із бавовняної, шовкової та капронової тканини, просочених світлим масляним або чорним масляно-бітумним електроізоляційним лаком. Товщина бавовняної лакотканини 0,15-0,24 мм, шовкової та капронової 0,04-0,15 мм, ширина 700-1000 мм. Електроізоляційні лакотканини застосовують для пазової ізоляції обмоток електричних машин, найчастіше разом із спеціальним папером або електроізоляційним картоном.

5) Склолакотканина ЛСК-7 Склолакотканину ЛСК-7 виготовляють із безлужної склотканини, просоченої теплостійким кремнійорганічним лаком К-44 і випускають товщиною 0,11 та 0,15 мм. Застосовують склолакотканину в якості нагрівостійкої та вологостійкої ізоляції обмоток електричних машин.

3.4.3 Просочувальні лаки

Просочувальні лаки використовуються для просочення обмоток електричних машин для підвищення механічної міцності обмотки, збільшення її теплопровідності та підвищення вологостійкості. За допомогою покривних лаків створюють на поверхні обмоток захисні вологостійкі, маслостійкі та термостійкі покриття.

3.4.4 Мастильні матеріали

При поточному ремонті агрегату з підшипниками кочення, як правило, обмежуються промиванням підшипників та закладанням нової порції відповідного мастила. Підшипник промивають керосином, потім вводять в нього консистентне робоче мастило, яке являє собою суміш мінерального масла та мила. Для підшипників машин малої та середньої потужності застосовують мастило УТВ (універсальне, тугоплавке, водостійке) або ЦИАТИ

3.4.5 Матеріали, що використовуються для виготовлення сердечників, ротора, та корпусу двигуна

Для виготовлення корпусу двигуна використовують залізо.

3.4.6 Припої

З'єднання провідників обмоток електричних машин здійснюють зварюванням або паянням припоями. В залежності від температури плавлення припої бувають м'які та тверді.

4. Організація робочого місця

Перед початком роботи:

1. Надіти чистий спецодяг і взуття;

2. Підготувати робоче місце, інструмент, пристосування, устаткування, перевірити їх справність;

3. Слюсарні молотки повинні мати поверхню бойка злегка опуклу(не косу, і не биту) і міцну на дерев'яні ручки овального перетину;

4. Зубила, крейсмейсели, борідки, обтискання, керни не повинні мати збитих або скошених потилиць із задирками;

5. Набор гайкових ключів повинен відповідати розмірам болтів і гайок.

Якщо необхідно мати довгий важіль, користуватися лише ключем з довгою ручкою, забороняється нарощувати іншим ключем або трубою.

Під час роботи:

1. При роботі на лещатах міцно притискуй педаль. Дотримуйся обережності під час її установки і зняття, щоб уникнути падіння її на стіл;

2. При вирубуванні металу зубилом необхідно врахувати, в яку сторону безпечніше для тих, що оточують направити відлітаючі осколки. Самому працювати в захисних окулярах;

3. При роботі на стендах, для перевірки слюсар зобов'язаний:

а) пройти інструктаж у майстра по даному вигляду робіт;

б) до початку роботи візуально переконається в його справності і потім перевірити на неодруженому ходу;

в) у випадку виявленні несправності заявити майстрові і до усунень несправностей до роботи не приступати. Самому проводити ремонт устаткування - ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ!;

г) стежити і підтримувати чистоту і порядок на робочому місці, е захаращувати проходи, проїзди, не допускати скупчення запчастин;

4. Соосність отворів перевірити за допомогою конусного облямовування;

а) при розбірно-складальній операцій, вимагаючих великих фізичних зусиль, необхідно застосовувати знімачів, гайковерти;

б) правильно підбирати розмір ключа, переважно користуватися накидними і торцевими;

в) виробляти випресовку пальців, втулок і інших деталей лише за допомогою спеціальних пристосувань;

г) під час роботи розташувати інструмент і пристосування так аби вони завжди знаходилися під рукою;

5. При роботі на стенді випробування слюсар зобов'язаний:

а) перевірити несправність пристосування для зміцнення агрегатів

елементів, що захищають, електропроводку, заземлення і пульт управління;

б) вузли і агрегати, що мають пружини, розбирати і збирати лише на спеціальних пристосуваннях;

в) при перевірці працездатності агрегатів на стенді перевірити:

· заземлення стенду

· надійність закріплення агрегатів на стенді

· наявність кожухів, що захищають

· заправку відповідною рідиною або повітрям

· надійність кріплення агрегатів

· справність і правильне з'єднання електропроводки

· перед регулюванням перевірити агрегат на неодруженому ходу

· роботи на стенді виробляти стоячи на підніжці грат.

6. При промиванні деталі необхідно дотримувати наступні вимоги: - мити деталі лише в закритих ваннах і із застосуванням миючих засобів;

- забороняється застосовувати бензин і інші легкозаймисті рідини.

а) палити лише в певних місцях;

б) промаслені ганчірки, кінці, дрантя, відходи матеріалів слід збирати і негайно прибрати в спеціальні металеві ящики.

7. Не захаращувати прохід до робочого місця при розробці і збірці агрегатів, вузлів;

8. Не стосуватися механізмів, рубильників і інших приладів, що не мають відношень до виконуваної роботи.

По закінченню роботи

По закінченню роботи слюсар зобов'язаний:

1. відключити від електромережі електроустаткування..

2. привести в порядок робоче місце. Брати пристосування, інструмент відведене місце.

3. якщо автомобіль залишається на спеціальних підставках (козелках), перевірити надійність його установки. Забороняється залишати автомобіль, агрегат, вивішеним лише підіймальних механізмом.

4. зняти спецодяг і прибрати в призначене для них місце.

5. вимити руки милом

6. про всі недоліки, виявлені під час роботи сповістити начальникові

5. Охорона праці та охорона навколишнього середовища

Охорона навколишнього середовища на підприємстві характеризується комплексом вжитих заходів, які спрямовані на попередження негативного впливу людської діяльності підприємства на навколишню природу, що забезпечує сприятливі та безпечні умови людської життєдіяльності. Враховуючи стрімкий розвиток науково-технічного прогресу, перед людством постала складна задача -- охорона найважливіших складових навколишнього середовища (земля, вода, повітря), схильних сильному забрудненні техногенними відходами і викидами, що призводить до окислення грунту і води, руйнування озонового шару землі та кліматичним змінам . Промислова політика всього світу привела до таких незворотних і суттєвих змін в навколишньому середовищі, що це питання (охорона навколишнього середовища на підприємстві) став загальносвітовою проблемою і примусив державні апарати розробити довгострокову екологічну політику зі створення внутрішньодержавного контролю за ПДВ.

Основними умовами для поліпшення екології в країні є: раціональне використання, охорона і трата запасів природного резерву, забезпечення безпеки екології та протирадіаційні заходи, підвищення і формування екологічного мислення у населення, а також контроль над екологією в промисловості. Охорона навколишнього середовища на підприємстві визначила ряд заходів для зниження рівня забруднень, що виробляється підприємствами:

· Виявлення, оцінка, постійний контроль та обмеження викиду шкідливих елементів в атмосферу, а також створення технологій і техніки, які охороняють і зберігаючих природу і її ресурси.

· Розробка правових законів, спрямованих на охоронні заходи навколишнього середовища та матеріальне стимулювання виконаних вимог і профілактики комплексу природоохоронних заходів.

· Профілактика екологічної обстановки шляхом виділення спеціально відведених територій (зон).

Крім екологічної безпеки об'єкта (охорона навколишнього середовища на підприємстві) не менш важлива і безпека життєдіяльності на підприємстві. У це поняття входить комплекс організаційних підприємств і технічних засобів для запобігання негативного впливу виробничих факторів на людину. Для початку всі працівники підприємства прослуховують курс по техніці безпеки, що інструктує безпосередній начальник або працівник з охорони праці. Крім простої техніки безпеки робітники повинні також дотримуватися ряду правил по технічним вимогам і нормативам підприємства, а також підтримувати санітарно-гігієнічні норми і мікроклімат на робочому місці.

Всі норми і правила екологічної та робочої безпеки повинні бути визначені і зафіксовані в певному документі. Екологічний паспорт підприємства -- це комплексна статистика даних, що відображають ступінь користування даним підприємством природних ресурсів і його рівню забруднення прилеглих територій. Екологічний паспорт підприємства розробляється за рахунок компанії після погодження з відповідним уповноваженим органом і піддається постійному коригуванню у зв'язку з перепрофілюванням, змінами в технології, обладнанні, матеріалів і т.д.

Для правильного складання паспорта підприємства та уникнення шахрайства контролювання вмісту шкідливих речовин у навколишньому підприємство природі веде спеціальна служба екологічного контролю. Працівники служби беруть участь у заповненні і оформленні всіх граф екологічного паспорта, враховуючи сумарний вплив шкідливих викидів у навколишнє середовище. При цьому враховуються допустимі концентраційні рівні шкідливих речовин на прилеглих до підприємства територіях, повітрі, поверхневих шарах грунту і водойм.

6. Конструктивна розробка

Суть процесу конструювання полягає в наданні виробу таких геометричних форм і розмірів, при яких раціонально й повно були б використані властивості матеріалів і технологічні особливості процесів виготовлення з метою забезпечення відповідності їх умовам експлуатації та економічності.

Одним із основних напрямків процесу конструювання є досягнення високого ступеня надійності конструкції. Це стає можливим, якщо виконуються такі вимоги до конструкції: простота, технологічність, зручність у використанні.

Простота конструкції. Машини (механізми), які містять мінімальну кількість простих деталей, вузлів і здатні виконувати свої функції є й найбільш надійними. При мінімальній кількості нескладних у виготовленні та монтажу вузлів і деталей машиною (механізмом) легше управляти, її легше обслуговувати.

Технологічність конструкції. Вона забезпечує зменшення трудомісткості виготовлення виробів, що залежить від багатьох факторів, головним із яких є конструктивна взаємозаміна, яка базується на уніфікації. Нормалізації, стандартизації деталей і складальних одиниць.

Зручність експлуатації. Цей фактор проявляється в двох напрямках:

- покращення умов роботи людини в системі людина-машина;

- покращення умов роботи людини в процесі обслуговування машини, що сприяє підвищенню продуктивності обладнання.

Загальною тенденцією у конструюванні є забезпечення максимальної компактності машини (апарата).

Компоновка здійснюється у процесі розробки компоновочних схем складальних одиниць і машини (апарата). Розробку цих схем ведуть паралельно. Компоновочні схеми визначають напрямок основних осей складальної одиниці або машини (апарата).

При компонуванні складальних одиниць вирішуються і такі конструкторські задачі:

- досягти пропорційності основних розмірів деталей;

- досягти зручності збирання та розбирання;

- заповнення корпусу складальної одиниці деталями;

- вибір мащення деталей.

Після вибору кінцевого варіанту ескізної компоновки складають робочу компоновку, на базі якої розробляють робочий проект.

На робочій компоновці проставляються основні пов'язуючі, приєднувальні і габаритні розміри, розміри посадочних і центруючих з'єднань, тип посадок і класи точності, номери підшипників.

На базі робочої компоновки проводять перевірочні розрахунки деталей на міцність.

Загальна компоновка. На базі технологічної і структурної схем машин (апаратів) визначають основні розміри, складають її ескізну компоновочну схему.


Подобные документы

  • Загальна характеристика легкового автомобіля Москвич 2140. Перелік операцій ТО. Технологія технічного обслуговування автомобіля, його двигуна, трансмісії, ходової частини. Будова двигуна 412, принцип його роботи. Причини відмов, несправностей і дефектів.

    курсовая работа [6,8 M], добавлен 07.05.2011

  • Призначення, загальна будова та принцип роботи двигуна внутрішнього згорання, його класифікація на одно- та двоциліндровий. Методика та етапи проведення технічного обслуговування механізмів двигуна, виявлення та усунення його характерних несправностей.

    методичка [28,6 K], добавлен 14.08.2009

  • Забезпечення гарантованої працездатності автомобіля до чергового планового ремонту Призначення, будова і принцип роботи кривошипно-шатунного механізму. Обладнання, пристосування, та інструмент і матеріали, що застосовуються при виконанні ремонту.

    курсовая работа [215,4 K], добавлен 27.12.2015

  • Призначення пускового пристрою, його використання, конструкційні особливості, перелік операцій з технічного обслуговування й ремонту. Загальний принцип роботи та переваги двотактного карбюраторного двигуна. Правила техніки безпеки при виконанні робіт.

    реферат [2,4 M], добавлен 26.06.2010

  • Будова і принцип дії системи живлення двигуна автомобіля ЗИЛ-130, взаємодія та специфіка роботи його основних елементів. Особливості технічного обслуговування даної системи, аналіз можливих несправностей та методика їх усунення. Асортимент бензинів.

    контрольная работа [2,4 M], добавлен 15.09.2010

  • Параметри робочого тіла. Процес стиску, згоряння, розширення і випуску. Розрахунок та побудова швидкісної характеристики двигуна, його ефективні показники. Тепловий баланс та динамічний розрахунок двигуна, розробка та конструювання його деталей.

    курсовая работа [178,2 K], добавлен 14.12.2010

  • Загальна будова та принцип дії двигуна Chery Elara, його ремонт та діагностика. Технічне обслуговування та ремонт, вартість комплектуючих. Розрахунок виробничої програми та чисельності робітників. Дані з охорони навколишнього середовища та праці.

    курсовая работа [1,3 M], добавлен 20.05.2011

  • Загальна будова системи мащення автомобіля. Функціональна та принципова схема роботи системи мащення дизелів типу СМД-60, будова та особливості роботи її елементів, технічне обслуговування, техніка безпеки. Принцип та опис вентиляції картера двигуна.

    контрольная работа [1,9 M], добавлен 15.09.2010

  • Основні вимоги, які необхідно виконувати при експлуатації судового двигуна. Методи реалізації ремонту та порядок його проведення. Системи та методики діагностування вузлів двигуна. Розробка пристрою для обміру втулки, технологічний процес її виготовлення.

    дипломная работа [817,3 K], добавлен 27.02.2014

  • Загальна будова та призначення системи мащення в механізмі автомобіля. Особливості та порядок технічного обслуговування системи мащення автомобіля ГАЗ-24 "Волга". Визначення оптимальної норм витрат оливи при різних періодах роботи автомобільного двигуна.

    контрольная работа [1,2 M], добавлен 15.09.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.