Повітряний транспорт

1. Літак винищувач п'ятого покоління F-22 Raptor, США.

Першим літаком винищувачем п'ятого покоління, який був прийнятий на озброєння, став F-22 Raptor, виробництва американської фірми Lockheed Martin. Реалізація програми зі створення F-22 почалася ще в 1983 році. Перший політ на винищувачі було здійснено 19 листопада 1990 року, а в 2001 році почався серійний випуск F-22. З грудня 2005 року винищувач став поступати на озброєння у ВПС США.

F-22 виконаний за нормальною аеродинамічною схемою з високорозташованим трапецієподібним в плані крилом і хвостовим оперенням, що включає широко рознесені, нахилені назовні кілі з кермом напряму і цільноповоротні стабілізатори. Літак побудований з використанням “стелс” технологій, завдяки чому має малу радіолокаційну помітність.

Не зважаючи на те що F-22 розроблявся ще в кінці минулого століття, з його технічними характеристиками ледь зрівнюються літаки розроблюванні після 2000-х років. При розмаху крила в 13,56 метра (площа крила 78 мІ), довжині 18,92 метра та висоті в 5 метрів літак здатен нести більше тонни різного озброєння, що включає вбудовану 20-мм гармата М61А2 Vulcan з 480 патронами та ракети чи бомби, залежно від виконуваних завдань. Два турбореактивні двигуни Pratt Whitney F119-PW-100 забезпечують літаку надзвукову крейсерську швидкість 1200 км/год та 2800 км/год у режимі форсажу. Практична стеля літака становить 20 000 метрів, а великий запас палива забезпечує дальність польоту в 3000 метрів.

Варто відмітити, що на даний момент F-22 Raptor є єдиним у світі винищувачем п'ятого покоління, який уже стоїть на озброєнні. Більше того, за офіційними даними використовувана в ньому стелс технологія набагато перевершує аналогічні технології у всіх літаків винищувачів п'ятого покоління. Цікавим також є той факт, що F-22 є найдорожчим літаком винищувачем за всю історію: за даними Головного контрольного управління (GAO) США, на кінець 2010 року повна ціна одного літака F-22 (з урахуванням вартості програми розробки) досягла 411 700 000 доларів.

2. Літак винищувач п'ятого покоління Т-50 (ПАК ФА), Росія. Наприкінці 1980-х років ВПС Радянського Союзу виробили вимоги до винищувача п'ятого покоління для фронтової авіації на заміну МіГ-29 і Су-27. На основі цих вимог, РЛК «МіГ» розробив проект Мікоян 1.44, а КБ Сухого -- Су-47. Але розпад Радянського Союзу і наступний за ним економічний спад не дозволили продовжити роботу над створенням літака винищувача п'ятого покоління (проект МіГ 1.44 був закритий через припинення фінансування, а Су-47 став використовуватися для аеродинамічних тестів і т.п.). Роботи над новим літаком були відновлені тільки у 2002 році, ними зайнялося КБ Сухого, а в основу нового літака лягли деякі технології Су-47 і МіГ 1.44.

Новий російський винищувач отримав назву Т-50 (інша назва ПАК ФА). Свій перший політ Т-50 здійснив 29 січня 2010 року, в даний час літак продовжує проходити льотні випробування, а серійне виробництво винищувача повинне початися в 2015. Щодо технічних характеристик, то Т-50 досить близький до американського F-22, - він виконаний по тій же аеродинамічній схемі і має приблизно такі ж розміри (довжина 20 метрів, розмах крил 14 метрів і висота 4,8 метра). Та на відмінну від свого американського аналога російський винищувач має трохи меншу максимальну швидкість - тільки 2600 км/год, але при цьому він має набагато більшу дальність польоту - аж 5500 кілометрів. Практична стеля така ж сама як і в “рептора”, - 20 000 метрів.

Зазначимо, що російський Т-50 не зовсім російський. Через брак фінансування Росії довелося розробляти літак винищувач п'ятого покоління спільно з Індією, а отже він стоятиме на озброєнні як мінімум у двох країнах. Щодо вартості одного такого літака, то тут точних даних ще немає, але за словами Володимира Путіна, літак обходиться у два-три рази дешевше ніж його закордонні аналоги.

3. Літак винищувач п'ятого покоління Chengdu J-20, Китай. Китай, маючи одну з найпотужніших економік у світі, давно увійшов в число супердержав. А яка ж супердержава без найсучаснішого озброєння? Саме тому останніми роками Китай приймає активну участь у гонці озброєнь, розробляючи новітнє озброєння, в тому числі і літаки винищувачі. Про розробку нового китайського винищувача стало відомо у 2002 році, і тоді ж стало відомо. що керівником дослідження та розробки була обрана авіабудівна корпорація Шеньян.

Спочатку новий літак мав відноситися до покоління 4+, але в 2010 році стало відомо що літак задовольнятиме всім вимогам винищувача п'ятого покоління. Також стала відома назва прототипу - Chengdu J-20, крім того, було представлено кілька фотографій. Поки що відомостей про новий винищувач не так багато, але вже зараз відомо, що він зможе розвивати надзвукову швидкість без використання форсажу, здатний маневрувати з великими перевантаженнями, оснащений передовою електронікою, малопомітний і багатофункціональний, з можливістю короткого зльоту

На відмінну від російського Т-50 та американського F-22, китайський J-20 являє собою порівняно великий тактичний бойовий літак аеродинамічної схеми «качка» з великим дельтовидним крилом і цільно поворотним переднім горизонтальним оперінням. Імовірно, довжина літака становить близько 21-25 метрів, розмах крила -- 13-15 метрів, а максимальна швидкість знаходиться на рівні 1900-2300 км/год.

Варто відітити, що було помічено чотири прототипи J-20, і що форма носової частини, ліхтаря кабіни пілотів, переднього горизонтального оперення і передкрилок на всіх чотирьох прототипах розрізняється. Найімовірніше, це означає, що інженери Chengdu не можуть підібрати оптимальне конструкторське рішення, яке дозволило б знайти золоту середину між аеродинамікою й малопомітністю. А це в свою чергу означає, що на повністю готовий до бойових дій J-20 ми побачимо ще не скоро.

4. Літак винищувач п'ятого покоління F-35 Lightning II, США.

Хоча в кінці 90-х Сполучені штати уже мали в своєму розпорядженні прототип найсучаснішого літака винищувача F-22 Raptor, їм все ж довелося приступити до розробки ще одного подібного апарату. Вся справа в тому, що F-22 призначений для ВПС, а отже він не міг використовуватися наавіаносцях, яких у США цілий десяток, і на яких досі використовуються застарілі винищувачі четвертого покоління.

Більше того, тоді конгрес вирішив що F-22 надто дорогий, і що Штатам потрібен дешевий, а головне універсальний літак винищувач, який можна було б використовувати скрізь де це тільки можливо. Тому було організовано конкурс між військовими компаніями, у фінал якого вийшли Boening та Lockheed Martin. Під час випробувань та тестів прототипів обох компаній, військові зробили вибір на користь апарату компанії Lockheed Martin, - так F-35 отримав право на існування.

F-35 Lightning II - перспективний, малопомітний винищувач-бомбардувальник п'ятого покоління, розроблений американською фірмою Lockheed Martin Aeronautics Company (Tactical Aircraft Systems) в трьох варіантах. Перший варіант призначається для потреб ВПС США (наземний винищувач - CTOL), другий - для Корпусу морської піхоти США і ВМС Великобританії (винищувач з укороченим зльотом і вертикальною посадкою - STOVL), і для потреб ВМС США (палубний винищувач - CV).

Рис.3.1.9. Характеристики бойового винищувача F-35 Lightning II

Хоча F-35 розроблявся після свого попередника F-22, і в процесі його розробки було використано багато тих же технологій, літак все ж вийшов не таким і передовим. Вся справа в тому, що через необхідність вертикального зльоту і посадки, в літаку довелося використовувати тільки один реактивний двигун. А це в свою чергу призвело до того, що крейсерська швидкість F-35 складає всього 850 км/г, тобто є дозвуковою. Саме через це багато критиків відносять цей літак не до п'ятого, а до 4++ покоління. Та враховуючи, що у режимі форсажу літак може розвивати швидкість 1900 км/г, а всі інші характеристики задовольняють вимоги найсучаснішого винищувача, прийнято вважати F-35 саме літаком винищувачем п'ятого покоління.

F-35 є найменшим і всіх існуючих літаків свого класу, його довжина сягає всього 15,5 метра, висота 5,8 метра, а розмах крил - 10 метрів (площа крил: 50.2 мІ). Максимальна дальність польоту залежить від модифікації, у сухопутного варіанта вона найбільша, а у варіантів для морського базування менша. Щодо практичної стелі, то вона майже така як і у всіх розглянутих вище літаків винищувачів, - 19 200 метрів. Ще одним нововведенням в F-35, яке вперше застосовується на винищувачах, є спеціально розроблений дисплейний шолом, який дозволяє пілоту “бачити крізь кабіну”.

Також відмітимо, що на відмінну від F-22, F-35 призначений не тільки для США. Уніфікована модель винищувача-бомбардувальника буде постачатися для країн НАТО. А все тому, що програму фінансують, крім США, ще й Великобританія, Італія, Нідерланди, Канада, Туреччина, Австралія , Норвегія і Данія.

На цьому список уже побудованих літаків винищувачів закінчується, і з нього ми можемо зробити простий висновок, - гонку озброєнь у небі поки що виграють США, а Росія та Китай “пасуть задніх”. Щодо не побудованих сучасних винищувачі скажемо, що над розробкою таких апаратів в даний час трудяться такі країни як Японія, Індія, Туреччина та Південна Корея. Правда до завершального етапу розробки їм ще досить і досить далеко.

3.2. Сучасні пасажирські та вантажні літаки

Пасажирський літак (комерційний літак, авіалайнер) - літак, призначений для перевезення пасажирів і багажу. Не існує чіткого визначення такого літака, однак найчастіше пасажирським літаком прийнято вважати літак, що має не менше двох двигунів, що вміщає від 20 і більше пасажирів, а також з порожнім вагою не менше 20 тонн.

У англійському місті Фарнборо проходило одне з найбільших у світі авіашоу, яке вже встигло стати брендом цього міста.

Компанії привозять на авіашоу власні розробки, і підписують багатомільйонні контракти на поставку літаків. У 2007 році вартість контрактів склала $38 млрд.

Цього року на авіашоу у Фарнборо будуть конкурувати два потужні світові виробники - Boeing i Airbus, які очікують на відновлення ринку після кризи.

Пасажиромісткість літака - від 525 до 853 пасажирів в залежності від кількості класів.

Один Airbus A380 коштує 360 мільйонів доларів, а загальна вартість розробки проекту становила 12 мільярдів доларів.

3.3 Завод «Антонов»

Візиткою Україні , саме в авіації, є завод «Антонов». Саме він є одним із лідерів виробу пасажирських та вантажних літаків.

Транспортні літаки - візитна картка фірми "АНТОНОВ". Це клас літальних апаратів, у розробці яких підприємство придбало найбільший досвід і досягло найбільших успіхів. До характерних рис транспортних "Анів" належить не тільки здатність працювати в складних кліматичних умовах, на віддалених і висотних аеродромах з найрізноманітнішим покриттям злітно-посадочних смуг, але насамперед - найширший діапазон перевезених вантажів.

Саме здатність приймати на борт вантажі величезних габаритів і ваги виділяє літаки "Ан" серед інших і дозволяє займати їм чітко певну нішу в глобальній транспортній системі. На Ан-124-100 "Руслан" і Ан-225 "Мрія", наприклад, виконані сотні вражаючих транспортних операцій, таких як перевезення нерозбірних блоків промислового встаткування масою до 180 т або величезних частин космічних ракет-носіїв, які не помістилися б більше ні в один літак у світі.

Не менш важливою рисою, властивою всім антонівським "вантажівкам", є незалежність від наземного вантажно-розвантажувального встаткування й пов'язана із цим автономність експлуатації, що забезпечується наявністю хвостових і носових люків, вантажних рамп, бортових піднімальних кранів і лебідок.Але щоб доставити вантаж саме туди, де він необхідний, одного бортового навантажувального комплексу недостатньо. Тому літаки "Ан" наділені підвищеною аеродромною ходимістю й здатністю безпечно працювати із ґрунтових, галькових, льодових і інших подібних аеродромів.

Щоб повною мірою реалізувати цю перевагу, багато хто з них здатен виконувати короткі зліт і посадку (КЗП). У деяких випадках ця якість буває настільки важливою, що від неї залежать життя людей. Так, в 1986 році один з Ан-74 здійснив посадку на осколок дрейфуючої крижини в районі Північного полюса, пробігши не більше 300 м, і вивіз на "велику землю" учасників лижної експедиції Д. Шпаро, що потребували допомогу.

Найбільш досконалим літаком КЗП, що набагато опередив рівень подібних розробок у світі, є Ан-70. Ця унікальна машина здатна піднімати із ґрунтового ВПП довжиною всього 600 м вантаж масою 20 т і перевозити його на відстань 3 000 км. А його об'ємний фюзеляж дозволяє розміщати 98% всіх вантажів, для перевезення яких створені набагато більші літаки.

Фахівцями "Антонов" розроблені методи створення крилатих грузовозів, гарантовано забезпечуючи їм заданий рівень льотно-технічних характеристик, високі економічні показники й неперевершений ресурс.

Створення пасажирських літаків в останні роки стало для "АНТОНОВ" одним з основних видів діяльності. Пов'язано це з виникненням платоспроможного попиту на лайнери нового покоління в країнах СНД, насамперед , у Росії. "Антонов" орієнтується на регіональні пасажирські перевезення. Але саме в цьому класі літаків фірма володіє майже 50-літнім досвідом, великими зв'язками з експлуатантами авіатехніки й цілим рядом "ноу-хау".

Важливою особливістю сучасної стратегії підприємства на цьому ринку є повнота охоплення. "АНТОНОВ" - єдина фірма, що пропонує замовникам повний спектр сучасних регіональних пасажирських літаків: від 27- місного турбогвинтового Ан- 38-100 до 99-місного реактивного Ан-158. При цьому всі машини відповідають вимогам сучасних норм літної придатності й рекомендаціям ІКАО.

На тлі пропозицій інших фірм пасажирська техніка "АНТОНОВ" виділяється цілим рядом особливостей. Насамперед, це орієнтація на ринки країн, що відрізняються широким діапазоном географічних і кліматичних умов, посередньою якістю злітно-посадочних смуг, обмеженістю наземного встаткування, невисокими тарифами на перевезення. У таких умовах "Ани" незмінно демонструють здатність працювати не тільки безпечно, але й економічно ефективно. Це переконливо підтверджується тривалими випробуваннями як на Крайній Півночі, так і в південних широтах, а також практичною експлуатацією. Так, 80-місний Ан- 148-100 довів свою придатність до польотів у діапазоні температур аеродрому від -55 до +45 градусів. А 52- місні турбогвинтові Ан-140, що працюють на місцевих лініях Якутії, систематично виконують посадки на ґрунтові, льодові і галькові ВПП і при цьому мають комфорт сучасних магістральних лайнерів.

Високий рівень комфорту, знижений шум, екологічність, безпека й економічна ефективність - ось "колективний портрет" нового покоління пасажирських лайнерів "АНТОНОВ".

Висновки

Неухильне зростання обсягу повітряних перевезень пасажирів, вантажів та пошти-результат постійного і стійкого технічного вдосконалення цивільної авіації. Йде безперервний процес покращення всіх експлуатаційно-технічних і льотних характеристик насамперед літаків. Це виражається в збільшенні їх пасажиромісткості, вантажопідйомності, швидкості польоту, економічності,надійності і, отже, безпеки. На сьогоднішній день для фахівців вже очевидний той факт, що у цей свій час надзвукових суперлайнерів комерційних перспектив попросту не існує. Можливою альтернативою вважаються лише невеликі літаки для якнайшвидшої доставки обмеженого числа VIР-пасажирів. Один з подібних проектів, до речі, розроблявся фірмою «Сухий» у партнерстві з американською компанією «Галфстрім» і англійської «Роллс-Ройс». Повертаючись до перспективних проблем, які обговорювалися на Московському конгресі IAС'ОЗ, потрібно відзначити, що учасники дійшли одностайного думку про те, що не може бути мови про використання в осяжному майбутньому на літаках атомної силової установки вся необхідна для повітряних суден енергія повинна бути й виходила за рахунок традиційного, вуглеводневої, палива.

Не зазнають серйозних змін, на думку фахівців, і сформовані форми конструкцій літальних апаратів. Появи літаків немислимих конфігурацій не передбачається, зате в недалекому майбутньому відбудеться зміна матеріалів для їх виготовлення .Алюмомагнієві сплави будуть замінені титаном і композитними матеріалами. І сьогодні креслення подібних машин вже можна побачити на комп'ютерних екранах проектувальників.

Якщо ж говорити про глобальних перспективах розвитку транспорту, то згідно думку світових експертів провідні позиції будуть, безперечно, займати повітряні перевезення. В останні десятиліття їх світовий обсяг неухильно зростає, щорічно складаючи від 5 до 7% і про насичення ринку говорити немає ніяких підстав. І нехай згідно зі статистикою послугами повітряного транспорту на сьогодні користується тільки 7% населення нашої планети, дані з перевезень красномовно говорять про те, що пересуватися по повітрю, максимально економлячи свій час, воліє вельми значна частина людства . Повітряний транспорт буде грати все більш помітну роль у житті суспільства і взагалі цивілізації.

Щодо України,то авіаційний транспорт починає відігравати дедалі важливішу роль в транспортній системі країни. Водночас посилюються і євроінтеграційні процеси, які можуть мати як позитивний, так і негативний вплив. Досвід країн, у тому числі таких, як Польща, Чехія та Угорщина, засвідчує, що відкриття неба, включно й для дешевих перевізників, зробило авіатранспорт доступним для ширших категорій споживачів. Частки традиційних національних компаній на ринку авіаперевезень зазвичай зменшувалися, однак в абсолютних вимірах кількість пасажирів збільшувалася. Нові дешеві перевізники зосереджувалися на нових сполученнях і нових споживачах. Як наслідок, громадяни лише отримали вигоду від політики відкритого неба, адже отримали кращий доступ до послуг авіаперевезення. Однак, перш ніж повністю відкрити небо, необхідно зміцнити національні авіакомпанії. Українські авіакомпанії надто малі для того, щоб існувати як окремі учасники ринку, тому їм доведеться об'єднуватися в альянси або тісно співпрацювати з іншими компаніями на ринку.

Аеропорти також слід відкрити для інвесторів, але зберегти за державою контроль над операціями, де це необхідно, з причин національної безпеки. Інвестори можуть вкладати кошти у розвиток території аеропортів: готелі, конференц-центри, магазини тощо. Усе це може допомогти диверсифікувати доходи аеропортів та, відповідно, покращити інфраструктуру.

Також, життєво важливим є виконання вимог Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО), Європейського Союзу, Європейської конференції цивільної авіації (ЄКЦА), Європейської організації з безпеки аеронавігації (ЄВРОКОНТРОЛЬ) шляхом ухвалення нової редакції Повітряного кодексу України

Література

1.Ільїна Є. М. Менеджмент транспортних послуг: Підручник. - М.: РМАТ, 1997.

2.В.Н. Масляков. Транспортна система світу, 1971.

3.Симонов А.Н. Загальний курс транспорту. Навчальний посібник - М, 2004 рік

4.Парунакян В. Э. Загальний курс транспорту. Навчальний посібник- Маріуполь, 1999 рік

5.Вольник А.Т. Гармонізація транспортної системи України з вимогами ЄС сприятиме економічному зростанню - рекомендації звіту Європейського Союзу та Програми розвитку ООН (30/06/2010)

6. А. Н. Пономарев “Советские авиационные конструкторы” МОСКВА Воениздат, 1990 г.

7. Костромина Е.В. Экономика авиакомпаний в условиях рынка. - М.: НОУ, ВКШ, «Авиабизнес», 2002. - 304с.

8. Ігор Андрєєв «Бойові літаки», Воениздат ,1981 рік.

9. М. Собчевський «Авіаційний транспорт світу»,Навчальний посібник -М -1984.

Размещено на Allbest.ru