Моторні оливи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

ВСТУП

Розділ 1. Загальна характеристика моторних олив

1.1 Склад. Вихідна сировина для виготовлення моторної оливи

1.2 Класифікація і асортимент моторних олив.

1.3 Експлуатаційні властивості моторних олив

Розділ 2 Маркування. Транспортування. Зберігання. Пакування мастил

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

На сьогоднішній день, прогрес в світі, досяг не аби яких висот. Людина використовує техніку для того щоб набагато полегшити своє життя, використовувати свій час продуктивніше. Актуальність дослідження допоміжних засобів для підтримки техніки не стоїть на останньому місці. В даній курсовій роботі буде розглянута загальна характеристика моторних олив , тому що дана консистенція використовується для покращення функціонування роботи автомобільної техніки.

Мастило (рос. (рідинне) масло, (консистентне) смазка; англ. grease, lubricant; нім. Schiermittel n) -- жирова речовина (нафтова, синтетична тощо) для змащування поверхонь тертя механізмів і деталей машин; масло. Розрізняють: моторні, трансмісійні, індустріальні, мильне, органічне, неорганічне, консерваційне, ущільнювальне, технологічне мастило.

Основна частина мастильних матеріалів мінерального походження отримується у результаті переробки нафти. Органічні мастила (рослинні і тваринні), хоч і володіють хорошими властивостями щодо змащування, чутливі до дії підвищеної температури, тому застосовуються, головним чином, як добавки до мінеральних олій. Недоліками мастильних матеріалів (мінеральних і органічних) є те, що вони застигають при охолодженні до температури нижче -20°С, випаровуються і окислюються при нагріванні до температури вище 150--200°С. Синтетичні мастильні матеріали, які виробляються на основі спиртів, ефірів і кремнійорганічних з'єднань, відзначаються високими експлуатаційними властивостями (у тому числі і термостійкістю), однак мають поки обмежене застосування, тому що вони дорожчі нафтових олій.

Ощадливе використання нафтопродуктів -- важливий важіль інтенсифікації паливно-енергетичного комплексу нашої країни, підвищення його ефективності. Тим часом витрати нафтопродуктів, які виникають у процесі транспортування, приймання, видавання, зберігання та експлуатації, ще значні і підрозділяються на дві основні групи в залежності від випаровування і від витікання через нещільності з'єднань. Для зниження втрат від випаровування використовуються резервуари з герметизованими кришками і шлангами для відводу пари нафтопродукту, газовирівнювальні системи, що регулюють внутрішній тиск у резервуарах й ін. Щоб уникнути втрат від витікання встановлюється строгий контроль за транспортуванням, прийманням, видачею і зберіганням нафтопродуктів. При цьому не допускається перевищення затверджених норм втрат на всіх основних навантажувально-розвантажувальних і транспортних операціях.

Отже, темою курсової роботи обрано питання: «Характеристика моторних олив на ринку України і світу».

В курсовій роботі буде визначенно основні характеристики моторних олив, розглянуті моторні оливи та їх використання.

Завдання курсової роботи:

- надати загальну характеристику моторним оливам;

- з'ясувати основні особливості вихідної сировини для виготовленнямастильних матеріалів та рідин;

- з'ясувати класифікацію та асортимент моторної оливи;

- визначити вимоги щодо якості моторних олив;

- охарактеризувати особливості маркування, пакування, транспортування й зберіганнямастильних моторних олив.

Основні експлуатаційні властивості мастил

Основні експлуатаційні властивості мастил - в'язкість, температура застигання і спалаху, ступінь окислювання, корозійна стійкість, протизносність, миючі і протипінні властивості. Найважливішою характеристикою мастил є в'язкість, яка впливає на ефективність охолодження, легкість запуску і т.ін., тому значення в'язкості вказується в марках багатьох мастил. В'язкість залежить від температури, причому для різних видів мастил в'язкість нормується при різній температурі і визначається за часом витікання випробуваного мастила в обсязі кульової ємкості через капіляр віскозиметра. З підвищенням температури в'язкість мастил знижується, однак інтенсивність зміни в'язкості від температури різна для різних видів мастил. У стандартах на мастила в'язкісно-стандартні показники оцінюють індексом в'язкості, яким називають відносну величину, що показує інтенсивність зміни в'язкості в залежності від температури. Індекс в'язкості розраховують за формулами або розраховують за спеціальною програмою. Для підвищення індексу в'язкості в малов'язкі мастила вводять в'язкі присадки.

Температура застигання мастил - це температура, при якій мастило в процесі дослідження застигає настільки, що при нахилі пробірки з продуктом під кутом 45 градусів залишається нерухомим протягом однієї хвилини. Наприклад, температура застигання моторних мастил від -20 градусів до 30 С, а молов'язких (трансформаторне, приладове та ін..) - від -50 до -60 С. Для зниження температури застигання мастил застосовують різні депресорні присадки, основними з яких є продукти конденсації нафталіну, розчин алкіл феноляту кальцію в мастилі, поліметаклитат та інші.

Температура спалаху мастила характеризує межі його кипіння і пожежну безпеку. Властивості мастил змінюються не тільки під дією температури, а й у присутності кисню. Здатність мастил протистояти реакціям взаємодії з киснем називається хімічною стабільністю. Хімічна стабільність мастил з підвищення температури значно знижується. При температурі 60-70 С в мастилі утворюються кислі і нейтральні з'єднання і воно починає темніти.

При подальшому збільшенні температури підсилюються процеси окислювання, накопичуються нерозчинні асфальтові речовини й вуглеводневі речовини, а при температурі близько 300С поряд з окислювальними процесами відбувається термічне руйнування вуглеводнів мастил. Для посилення хімічної стабільності мастил до них додають анти окисні присадки ( інгібітори окислювання) : феноли, аміни, диалкілдитиофосфати цинку і барію та інші.

Корозійна стійкість деталей машин багато в чому залежить від якості і хімічного складу мастил. Найбільш шкідливого корозійного впливу , завдають органічні і мінеральні кислоти, що знаходяться в мастилі, вода і сірчисті з'єднання, тому їхній вміст повинен бути обмежений. Кислотність мастил, що характеризуються кількістю міліграмів їдкого калію, для різних мастил коливається від 0,005 до 0,30 мг. в 1грамі мастила. Для нейтралізації продуктів неповного згорання палива і запобігання їхнього корозійного впливу на деталі двигуна моторні мастила повинні містити визначений запас (лужне число) - звичайно від 2 до 10 мг.

Для зниження корозії підшипників і деталей ціліндропоршневої групи в мастила додають антифрикційні присадки: сірчані і фосфорні з'єднання, алкіл феноляти лужних металів. Проти зношувальні властивості залежать від в'язкості хімічного складу і чистоти. Перед застосуванням мастила варто очищати від механічних домішок відстоюванням або фільтрацією. Ефективними зносостійкими присадками є екстракти олій, ефіри та інші. Мийні властивості характеризують здатність мастил створювати необхідну чистоту деталей, підтримуючі продукти окислювання в зваженому стані. Мийні властивості залежать від хімічного складу, способу одержання та очищення мастила і можуть бути поліпшенні введенням у мастило мийних присадок: сульфанатів кальцію, барію та інших. Проти пінні присадки поліпшують експлуатаційні властивості мастил. Підвищують їхню здатність виділяти повітря і гази без появ піни.

Сучасна нафтопереробна промисловість України представлена шістьма нафтопереробними заводами загальною потужністю первинної переробки 51 -- 54 млн т нафти на рік (це перевищує аналогічні потужності Польщі, Угорщини, Чехії та Словаччини взяті разом). Найпотужніші підприємства нафтопереробної промисловості України розташовані в Кременчуку, Лисичанську і Херсоні. Ці заводи виробляють 50 видів нафтопродуктів Переробна база Компанії складається з шести газопереробень, що входять до складу ДК «Укргазвидобування» та ВАТ «Укрнафта», виробляючи на них скраплений газ, моторні палива й інші типи нафтопродуктів. Шебелинська переробня «Укргазвидобування» потужністю 720 тис. тонн на рік є найсучасніше підприємство нафтопереробної галузі України. Мастила та оливи виробляє найбільше в СНД спеціалізоване підприємство -- ВАТ «Азмол».

На жаль, на сьогоднішній день, українській споживач обирає моторні оливи іноземного виробництва. Споживачі вважають імпортну продукцію надійною, перевіреною та бережливою для свого автомобіля. В першу чергу це стосується іномарок. Взагалі виробництво моторних олив не на піку свого розвитку. Виробництво потребує не аби якого модернізування та новітніх технологій. Але виробництво моторної оливи тільки зростає. Найбільшим виробником масел і змащувальних матеріалів України в 2007 році було ЗАТ ЗАО «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія Укртатнафта» - на цьому підприємстві було вироблено понад 70% всього обсягу виробництва України. У 2008 році в порівнянні з 2007 підприємство збільшило обсяг виробництва мастил. Зростання було досягнуто головним чином за рахунок збільшення виробництва олив для дизельних двигунів в 2 рази.

моторний олива нафтопродукт маркування

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МОТОРНИХ ОЛИВ

1.1 Склад. Вихідна сировина для виготовлення моторної оливи

Олива - рідинна чи тверда нерозчинна у воді суміш, найчастіше вуглеводневої природи, одержана переробленням нафти, вугілля, горючих сланців, деревини тощо, хімічною модифікацією жирів, синтетична або самородна. Оливи мають різний хімічний склад і будову, але близькі за фізико-хімічними властивостями. Оливи використовують у техніці як мастильний, електроізоляційний, консерваційний матеріал та робочу рідину.

Олива, яка є синтетичною індивідуальною речовиною чи сумішшю синтетичних вуглеводнів, їхніх галогенпохідних, етерів, естерів полісиланів, полісилоксанів тощо, а також хімічно модифікованих олій і тваринних жирів.

Використовують головним чином як мастильний матеріал та як робочу рідину для передавання тиску у гідравлічних приводах. Синтетичні оливи більш термостабільні, менш леткі, застигають за нижчих температур, ніж нафтові оливи.

Пройшли ті часи, коли численні автолюбителі шукали на авторинках закордонну оливу «SAE», приймаючи її за назву самого продукту. Сьогодні, нігілізм в цій сфері по-трішки переборюється. Більшість автолюбителів мають елементарні уявлення про густину і якість автомобільних олив.

Мастильні матеріали, як і всі інші сучасні промислові матеріали складаються з основного, базового матеріалу, в даному випадку - базових олив (base oils) і активних додатків - присадок (additives), які покращують її функціональні властивості - композиції різних, розчинених в ній хімічних з'єднань (присадок), власне які, і надають оливі необхідні якості.

Безумовно, для кожного конкретного випадку (наприклад двигуна) ідеальним у застосування індивідуальної оливи з оптимальними експлуатаційними якостями. Виробництво великої кількості видів олив як з технічної, так і з економічної сторони не потрібно жодному, навіть найбільшому підприємству в світі. Тому, нафтопереробна промисловість виготовляє обмежену кількість базових олив, які змішуються між собою на масло змішувальних заводах для отримання товарних олив (commercial oils, service oils) з необхідними експлуатаційними якостями, що здатні задоволити потреби багатьох агрегатів одночасно.

Виробництво товарних олив складається з двох стадій - виробництва базових олив і змішування компонентів (компаундування) (blending, compounding, formulation).

Бази - базові мінеральні оливи, виготовляються нафтопереробними заводами, які найчастіше належать великим нафтовим компаніям. Це пояснюється тим, що для управління виробництвом і його постійного покращення потрібні серйозні інвестиції і науковий потенціал.

Базові оливи різняться між собою показниками густини, хімічним складом та деякими іншими якостями. Базова олива - основа товарної оливи, яка підготовлена для змішування, але без необхідних присадок. В принципі, сировиною для мастильних олив можуть слугувати будь-які мінеральні і (або) синтетичні базові оливи. Хімічний склад синтетичних олив залежить від вихідної сировини (мономірів) і власне методу синтезу.

Компанії можуть зовсім не мати або мати від одного до десяти нафтопереробних заводів по всьому світу. Пов'язане це з метою забезпечення найоптимальнішої логістики, оперативності та домінування на конкретному регіоні. Для кожної торгової марки продукція та всі заводи, що займаються змішуванням олив (власні і чужі, що виконують контракт по виробництву) постачають базові оливи і присадки строго визначеного складу і якостей. Тому, в документах на продукцію практично ніколи не вказується безпосереднього заводу-виготовлювача, а тільки назву нафтокомпанії і адресу «найближчого» офісу її представництва. Якість товарної оливи залежить від типу вихідної нафти, способу отримання базової оливи, глибини хімічного перетворення і очистки. В описах продукту часто вказуються особливості виробництва і складу для переконання споживачів в високій якості базової оливи, що використовується.

Змішування олив є відносно нескладним технологічним процесом і може здійснюватись навіть на невеликих оливозмішуючих заводах (blending plants). Цю задачу здатні виконати і невеликі змішувальні фірми. Вони купляють базові оливи і присадки, змішують їх, розфасовують і постачають оливу на ринок під своїм фірмовим найменуванням (торговою маркою) або під назвами своїх дилерів.

Принципово важлива при розробці присадок є так звана «пакетність» - сукупність великої кількості компонентів, що забезпечують всі необхідні функціональні якості оливи (миючі, антиокислювальні, антипінні і т.д.) з метою її використання в різних типах двигунів і механізмів. Виробництво і розробка присадок - високотехнологічний процес, в результаті якого виробляється велика кількість пакетів присадок для виробництва олив з конкретними властивостями і відповідним рівнем якості. Такі пакети класифікуються і формуються по групам і в процесі власного виробництва, вводяться до складу базових олив шляхом змішування.

Присадки та їх пакети постачаються на ринок компаніями і заводами хімічної промисловості в великому асортименті. Часто ці пакети збалансовані - тобто повністю готові для отримання оливи певного класу (рівня якості). Оливозмішувальні заводи з компаундування олив мають достатньо великий вибір і можуть в значній мірі конкурувати з великими компаніями швидким та адекватним реагуванням на зміни потреб ринку. Безумовно, потужні нафтові і провідні хімічні компанії розробляють оригінальні присадки і пакети, застосовують їх для компаундування своїх продуктів і, тим самим, мають більше можливостей оперативно удосконалювати якості, ніж маленькі фірми. Будь-яка вертикально-інтегрована компанія прагне створити процеси виробництва, очистки та модифікації базових олив і підбір компонентів товарних олив, які були б не тільки оригінальними, але і найбільш ефективними в економічному аспекті, а також забезпечували б найвищу якість. Тому, про кожне нововведення, що покращує якість продукту, обов'язково вказується в описі оливи. Для правильного застосування різних приписів виробників потрібні окремі знання по технології виробництва, модифікаціям олив і специфічної термінології. Крім цього, в світовій практиці застосовуються окремі терміни, що характеризують якість і характеристики олив, що можуть бути неоднозначно витлумачені споживачами, наприклад «Енергозберігаюча олива» (“energy conserving oil”, “EC oil”), «олива подовженого інтервалу заміни» (“long distance oil” “LDO”), «олива зі стабільними якостями» («stay-in-grade oil»), «олива, що підтримує чистоту двигуна» ("keeping clean effect oil") та ін.

Провідні світові компанії самі розробляють нові технології та інноваційні «пакети», виконують всі процеси по виробництву олив - від вільного видобутку і переробки нафти до розфасовки кінцевого продукту. З метою постійної конкуренції, вони повинні постійно покращувати технологію виробництва і підтримувати якість своєї продукції на найвищому рівні.

Невеликі компанії користуються передовими технологіями «в другу чергу», що не заважає їм вміло, лавіруючи між «велетнями», виривати для себе вигідні контракти на поставку баз і присадок. Їх перевага - демократична ціна, широкий асортимент продукції, амбіційність і мобільність. Відносні недоліки - введення на ринок інноваційних продуктів «з запізненням» і обмеженість дистриб'юції. Це пов'язане з тим, що провідні світові компанії широко анонсують власні «новинки» і «знімають усі сливки» самостійно, а ультрасучасні пакети присадок, наприклад, продають «на сторону» мінімум через півроку. Однак, «робочих», провірених часом автомобільних двигунів (яким не потрібні «супер-пупер» нові оливи), вистачає всім, в тому числі і амбіційним, невеликим компаніям. Однак, можливо багатьом буде цікаво взнати звідки з'являються самі «присадки» для автомобільних олив відомих (і не дуже) торгових марок.

Сьогодні в світі існує велика кількість фірм, що виробляють автомобільні оливи під власними торговими марками. Існують компанії, що виробляють продукти під декількома торговими марками (наприклад компанія “EXXON-MOBIL” виробляє відому споживачам продукцію під торговими марками “ESSO” і “Mobil”). Існують цілі групи «корпорацій» - справжні велетні, що об'єднали багато відомих брендів (наприклад в групу “BP” (British Petrolium або BP public limited company (plc)) входять такі відомі компанії як: “Amoco”, “Aral”, “Burmach-Castrol”, “Shevron Texaco”, “ТНК” та ін., а виробники олив “TOTAL”, “FINA” і “ELF” взагалі об'єднались в єдину компанію з відповідною назвою.). Для виробництва власних продуктів компанії використовують присадки, що вироблені підприємствами, які спеціалізуються на їх виробництві, оскільки процес переробки нафти істотно відрізняється від алгоритмів виробництва присадок. Відбувся розподіл (сформувалась спеціалізація) виробництва. Сьогодні невелика кількість навіть відомих компаній здатні утримувати великі підприємства по виробництву присадок «тільки для себе». Тому, кооперуючись (наприклад, компанія “Infineum” є спільним підприємством “Shell” і “EXXON-Mobil”) компанія забезпечує своїми присадками не тільки власників, але і велику кількість інших виробників олив по всьому світу.

В число світових лідерів в цій галузі, які постачають високоякісні присадки входять більшість компаній, входять: “Lubrizol”, “Ethyl”, “Shell Additives”, “Paramin” і “Oronite”. “Lubrizol” і “Ethyl” спеціалізуються виключно на виробництві присадок і до останнього часу не входили до складу найбільших нафтових компаній. Вони забезпечують своїми продуктами переважну більшість виробників автомобільних і технічних олив по всій земній кулі. “Shell Additives”, “EXXON-Paramin” і “Oronite” до недавнього часу були підрозділами лідерів світового ринку нафтопродуктів - “Shell” і “EXXON”, “Chevron”. Після недавнього об'єднання компаній “Shell

Additives” (Shell) і “Paramin” (EXXON-Mobil) була новостворена компанія - “Infinium”. Саме цей новостворений гігант виконує замовлення практично всіх (!) відомих виробників олив - Texaco, Mobil, Elf, Castrol та ін.., але і вільно продає свою продукцію і маловідомим компаніям по всьому світу. Так, що сьогодні потрібно говорити тільки про чотирьох провідних виробників присадок:

- “Lubrizol”. Хімічний концерн (США), світовий лідер по виробництву хімічних додатків на ринку металообробки. Концерн виготовляє чорнила і фарби, інгібітори корозії, додатки, що запобігають запотівання, емульгатори, хімікати для використання при зверх високому тиску і для зниження ступеня зносу, промислові, мастильні і запалюючі додатки.

- “Ethyl” (з 2004 року NewMarket Corporation - материнська компанія Afton Chemical Corporation і Ethyl Corporation) - міжнародний концерн (Річмонд, США). Компанія сконцентрувала свою увагу на присадках і паливо-мастильних матеріалам. В 1992 році придбала компанії Amoco Petrolium Additives (США) і Nippon Cooper (Японія), в 1996 році - компанію Texaco Additives Company. Ці покупки дозволили компанії збільшити її глобальну присутність, підвищити свої можливості в проведенні досліджень і випробувань, розширити асортимент продукції при оптимальній організації її виробництва і надання технічної підтримки. Сьогодні компанія здійснює випуск алюмінію, пластику, працює в галузі хімічних продуктів тонкого органічного синтезу, виробництва хімічних додатків для металообробки.

- “INFINIUM”. Хімічний концерн, який отримав таку назву в результаті злиття компаній “Shell Additives” і “Paramin”. - “ORONITE” (Chevron Oronite). “Chevron Chemical Co” є дочірньою фірмою “Chevron corporation” (США) - четвертою по величині американської компанії, яка розробляє, виробляє та реалізує приблизно 400 видів присадок для горючих і мастильних рідин, відомих у всьому світі під фірмовою маркою “Oronite”. Виробничі потужності “Oronite” в Європі знаходяться у Франції, недалеко від Гавра. Технічний центр компанії в Європі розміщений в Роттердамі. Це значно полегшує роботу невеликим виробникам автомобільних олив. Після змішання базових олив з комплектом присадок відомих виробників, вони отримують якісний продукт. В ряді випадків ці продукти нічим не гірші за продукцію світових лідерів, але знаходяться в бюджетному ціновому діапазоні.

Світові компанії, виробники автомобільних олив, активно здійснюють процеси злиття і взаємного поглинання. В результаті цього, багато відомих торгівельних марок стають власністю одного концерну, що дозволяє ефективно використовувати інновації та передові технології одних у виробництві продукції іншими, вводити єдині стандарти виробництва і т.д.

Це є доля, яка настигла і виробників присадок. На сьогодні існує чотири основних лідера по виробництву присадок до моторних олив послугами котрих користується абсолютна більшість виробників моторних олив у всьому світі - “Lubrizol”, “Ethil”, “Infinium”, “Oronite”.

Переважна більшість присадок виготовляється «Пакетами». Підприємству з змішування олив фактично лише залишається тільки «розміщувати» пакет присадок з базовим компонентом для отримання оливи з необхідними параметрами густини і якості.

Компанії з світовим ім'ям безумовно випереджують в галузі інноваційних розробок невеликі компанії, які займаються компаундуванням олив: останні отримують можливість використовувати передові технології з певним «запізненням».

Невеликі компанії є більш мобільними, мають добре цінове позиціювання своїх продуктів, широкий асортимент продукції і мобільність.

1.2 Класифікація. Позначення. Взаємозамінність моторних олив. Рекомендації щодо застосування

Велика кількість вітчизняної та імпортної техніки, як нової, такі тієї, що вже була в експлуатації, зумовила проблему вибору експлуатаційних матеріалів. Особливо це актуально для моторних олив, від якості яких суттєво залежить надійність і довговічність двигунів цієї теxніки.

Одна з найважливіших умов досягнення високої надійності двигуна -- взаємна відповідність конструкції двигуна, умов його експлуатації та властивостей моторної оливи.

Високі експлуатаційні властивості моторних олив досягаються шляхом підбору базової оливи і введенням збалансованих пакетів присадок. Сучасні моторні оливи містять близько 80% базових олив,а решту становлять різні присадки (органічні та металоорганічні сполуки, призначені для підвищення експлуатаційних властивостей олив),оскільки базові не можуть забезпечити вимоги двигунів до олив, які дедалі більше зростають. Як базові оливи використовують мінеральні (одержані в результаті переробки нафти), синтетичні (одержані шляхом органічного синтезу), а також напівсинтетичні (суміші мінеральних і синтетичних). Відповідно й моторні оливи поділяються на мінеральні (Mineral), синтетичні (Fully Synthetic) і частково синтетичні (Semi Synthetic), або, як їх частіше називають, напівсинтетичні. Мінеральні оливи мають порівняно невисоку вартість при задовільних експлуатаційних властивостях, Але їх температурний діапазон застосування досить вузький. Синтетичні оливи мають кращі експлуатаційні властивості, але і значно вищу вартість, що зумовлено складністю технологічного процесу їх виготовлення. Якщо синтетична олива містить певну кількість мінеральної, то її називають напівсинтетичною. Оскільки назву продукції дає її виробник, а єдиної системи тут не існує, то визначити за назвою вміст мінеральної оливи, що міститься в продукті неможливо. На ринку зустрічається продукція, яка містить не більше ніж 10% синтетичної базової оливи, Але виробник називає її «синтетичною». Ще більшу плутанину в термінологію вносять так звані гідрокрекінгові базові оливи, що позначаються як EHVI і VHVI. Цю групу олив одержують за спеціальною технологією, коли в результаті хімічних перетворень небажані компоненти оливи стають бажаними. За своїми експлуатаційними властивостями вони займають місце між мінеральними і синтетичними. Деякі виробники називають їх напівсинтетичними, інші -- синтетичними, хоча по суті це все-таки мінеральні оливи. Основними показниками при виборі та застосуванні моторних олив є в'язкість і експлуатаційні властивості.

Олива, згідно з ДСТУ 3437-96, чинним з 01.07.1997 р., -- суміш високомолекулярних нафтових вуглеводнів, що використовуються в техніці як мастильний, електроізоляційний, консерваційний матеріал та робоча рідина.

Таблиця 1.1 Класи в'язкості моторних олив за ГОСТ 17479.1-85

Клас В'язкості	Кінематична в'язкість, мм/с, при температурі	Клас В'язкості	Кінематична в'язкість, мм/с, при температурі
	100 С	-18 С		100 С	-18 С
3з 4з 5з 6з 6 8 10 12 14 16 20 24	>3,8 >4,1 >5,6 >5,6 5,6-7,0 7,0-9,3 9,3-11,5 11,5-12,5 12,5-14,5 14,5-16,3 16,3-21,9 21,9-26,1	<1250 <2600 <6000 <10400 - - - - - - - -	3з/8 4з/6 4з/8 4з/10 5з/10 5з/12 5з/14 6з/10 6з/14 6з/16	7,0-9,3 5,6-7,0 7,0-9,3 9,3-11,5 9,3-11,5 11,5-12,5 12,5-14,5 9,3-11,5 12,5-14,5 14,5-16,3	<1250 <2600 <2600 <2600 <6000 <6000 <6000 <6000 <6000 <6000

Мастильна олива -- олива, що використовується для зменшення тертя між рухомими поверхнями. Моторна олива -- мастильна олива для поршневих двигунів внутрішнього згоряння та інших двигунів.

В'язкість - це основний показник якості, загальний для всіх видів олив.

Для двигуна необхідно застосовувати оливи з оптимальною в'язкістю, величина якої залежить від конструкції, режиму роботи і ступеня зносу, температури навколишнього середовища та інших чинників. Для забезпечення мінімального зношування деталей двигуна краще застосовувати оливи більшої в'язкості. Однак надмірне підвищення в'язкості збільшує втрати потужності на тертя,призводить до підвищення витрати палива. Пониження в'язкості, як правило, покращує прогонність оливи при низькій температурі, яка характеризує здатність оливи своєчасно надходити до місць змащування при пуску двигуна. Чим краща прогонність, тим менше зношування деталей двигуна при пуску, тому конструктори намагаються вибирати оптимальну величину в'язкості олив в залежності від типу двигуна і умов його експлуатації.

Таблиця 1.2 Класифікація SAE J-300DEC99 моторних олив за в'язкістю

Клас за SAE	Низькотемпературна в'язкість	Високотемпературна в'язкість
	Прокручування	Прогонність	Кінематична в'язкість при 100 С,мм/с	Динамічна в'язкість при 1500 С і швидкості зсуву 106 с-1, мПа-с, не меньше
	Максимальна динамічна в'язкість, мПа с	Не ме ньше	Не бі льше
0W 5W 10W 15W 20W 25W 20 30 40 50 60	6 200 при -35 C 6 600 при -зо С 7 000 при -25 С 7 000 при -20 С 9 500 при -15С 13 000при -10С - - - - -	6000 при -40С 6000 при -35С 6000 при -30С 6000 при -25С 6000 при -20С 6000 при -15С - - - - -	3,8 3,8 4,1 5,6 5,6 9,3 5,6 9,3 12,5 12,5 16,3 21,9	- - - - - - 9,3 12,5 16,3 16,3 21,9 26,1	2,6 2,9 2,9* 3,7** 3,7 3,7

1 Прокручування -- здатність стартера прокручувати двигун при мінімальній температурі.

2 Прогонність -- здатність насоса системи змащування прокачувати оливу при мінімальній температурі.

* Для олив SAE 0W-40, 5W-40 і 10W-40;

** Для олив SAE 15W-40, 20W-40 і 25W-40.

Класифікація моторних олив країн СНД регламентується міждержавним стандартом ГОСТ 17479.1-85 «Масла моторные. Классификация и обозначение» зіЗмінами №3, чинними з 2000 року, який визначає, в залежності від величини кінематичної в'язкості при температурі 100о С, 22 класи олив: чотири зимових (3з-6з), вісім літніх (6-24) і десять всесезонних (3з/8-6з/16) (табл. 1). Зимові оливи мають невисоку в'язкість, яка забезпечує надійний пуск холодного двигуна при низьких температурах, але вони не забезпечують надійного змащування двигуна в літніх умовах експлуатації.

Оливимаючи більшу в'язкість, надійно змащують двигун при високих температурах, але не забезпечують пуск холодного двигуна при низьких температурах. Всесезонні оливи при низьких температурах мають властивості зимових, а при високих -- літніх олив. Для досягнення таких властивостей малов'язкі оливи загущують спеціальними в'язкісними присадками, які дають їм змогу менше «розріджуватися» при високих і «густішати» при низьких температурах. Ця група олив найбільш поширена. На сьогодні найбільш поширеною в зарубіжних країнах системою класифікації моторних олив за в'язкістю є специфікація SAE J300. SAE -- це абревіатура Товариства автомобільних інженерів США (Society of Automotive Engineers). В'язкість оливи за цією класифікацією виражається в умовних одиницях -- ступенях в'язкості SAE (SAE Viscosity Grade -- SAE VG). Відповідно до SAE J 300 DEC99 (остання редакція -- грудень 1999 р., чинна з червня 2001 р.), моторні оливи поділяються на 11 класів (табл. 2).В таблиці вказано два ряди ступенів в'язкості: зимовий -- з літерою «W» (Winter), і літній -- без індекса. Всесезонні (multigrade) оливи є комбінацією зимового і літнього рядів, розділених значком «дефіс» (наприклад, SAE 10W-40).

Ступінь в'язкості SAE допомагає визначити діапазон температури навколишнього середовища, при якому олива забезпечує нормальну роботу двигуна -- його прокручування стартером, прогонність оливи насосом по системі змащування при холодному пуску та надійне змащування влітку при тривалій роботі в режимі максимальних швидкостей і навантажень. Орієнтовна відповідність класів в'язкості за ГОСТ і SAE наведена в табл. 3.

Таблиця 1.3 Орієнтовна відповідність класів в'язкості моторних олив.

Клас в'язкості за ГОСТ	Клас в'язкості за SAE	Клас в'язкості за ГОСТ	Клас в'язкості за SAE
3з 4з 5з 6з 6 8 10 12 14 16 20	5W 10W 15W 20W 20 20 30 30 40 40 50	3з/8 4з/6 4з/8 4з/10 5з/10 5з/12 5з/14 6з/10 6з/14 6з/16 3з/20	5W-20 10W-20 10W-20 10W-30 10W-30 15W-30 15W-40 20 W-30 20 W-40 20 W-40 5W-50

Загальні рекомендації з підбору олив за в'язкістю:

-- при напрацюванні двигуном менше ніж 25% його планового ресурсу (новий двигун) необхідно застосовувати оливи класів SAE 5W-30 або 10W-30 всесезонно; -- при напрацюванні двигуном 25-75% його планового ресурсу технічносправний двигун) необхідно застосовувати літом оливи класів SAE 10W-40,

-- при напрацюванні двигуном більш як 75% його планового ресурсу (старий двигун) необхідно застосовувати влітку оливи класів SAE 15W-40, 20W-50, взимку

-- SAE 5W-40 і 10W-40, всесезонно -- SAE 5W-50;

Другим показником, за яким класифікують і підбирають оливи, є їх експлуатаційні властивості (якість і сфера застосування). Для полегшення вибору оливи необхідної якості для конкретного типу двигуна і умов експлуатації створено системи класифікації моторних олив, за якими вони поділяються на ряди і категорії, за сновані на рівні якості та призначенні оливи.

Таблиця 1.4 Класифікація моторних олив за призначенням і експлуаційними властивостями(ГОСТ 17479.1-85)

Група	Рекомендована сфера застосування
А Б1 Б Б2 В1 В Г1 Г Д1 Д Д2 Е1 Е Е2	Нефорсовані бензинові і дизельні двигуни. Малофорсовані бензинові двигуни, які працюють в умовах, що сприяють утворенню високотемпературних відкладень і корозії підшипників. Малофорсовані підшипники. Середньофорсовані дизелі,які висувають підвищенні вимоги до антикорозійних, протизношувальних властивостей олив і сприять попередженню утворення високотемпературних відкладень. Високофорсовані бензинові двигуни, які працюють у важких експлуатаційних умовах, що сприяють окисленню оливи, утворенню відкладень всіх типів і корозії. Високофорсовані дизелі, які працюють у важких експлуатаційних умовах,більш важких, ніж оливи групи Г. Високофорсовані дизелі з наддувом, які працюють у важких експлуатаційних умовах або коли паливо потребує використання олив з високою нейтралізуючою здатність,антикорозійними і протизношувальними властивостями, молою схильністю до утворення відкладень всіх видів. Високофорсовані бензинові двигуни і дизелі, які працюють в експлуатаційних умовах важчих ніж оливи груп Д1, Д2. Відрізняються підвищенною диспергувальною здатністю, кращими протизношувальними властивостями.

Ці ряди і категорії були створені з ініціативи міжнародних організацій нафтопереробних компаній і виробників техніки з урахуванням конструктивних особливостей різних типів двигунів і умов їх експлуатації. Враховуючи різні конструкції та умови експлуатації двигунів, на сьогодні існують декілька систем класифікації моторних олив -- ГОСТ (для країн СНД), API, ACEA, ААІ та ін. За ГОСТ 17479.1-85, в залежності від якості та сфери застосування, моторні оливи поділяються на шість груп (табл. 4).

Позначення моторних олив складається із груп знаків:

- перша позначається літерою М (моторна);

- друга -- цифрами, які характеризують клас кінематичної в'язкості (див. табл. 1);

- третя -- однією або двома великим літерами (з індексами або без них), позначає групу олив за експлуатаційними властивостями (див. табл. 4).

Індекс 1 означає, що олива призначена для бензинових двигунів, індекс 2 -- для дизелів. Універсальні моторні оливи позначаються літерами без індексів або двома різними літерами з відповідними індексами (В2Г1). Відповідно до стандарту, після основного позначення слід в дужках маленькими літерами вказувати додаткові індекси, які характеризують особливості моторної оливи. Наприклад, (з) -- олива містить в'язкісну присадку; (к) -- олива для двигунів автомобілів КамАЗ та ін.

Українські виробники моторних олив свою продукцію позначають не регламентованою жодним нормативним документом системою, яка включає літерне і цифрове позначення:

- літерне позначення -- торгова марка підприємства-виробника;

- М -- моторна олива;

- цифрове позначення класу в'язкості оливи --дві (для сезонних олив) або чотири (для всесезонних олив) цифри, які відповідають в'язкості олив за SAE (для зимових і всесезонних олив індекс W не вказується); - цифрове позначення рівня експлуатаційних властивостей -- одна цифра, яка вказує групу за ГОСТ 17479.1-85 (1,2,3,4,5 і 6 -- відповідно групи: А, Б, В, Г, Д і Е);

- цифрове позначення сфери застосування оливи -- одна цифра, яка вказує на індекс групи за ГОСТ 17479.1-85 (1-- олива для бензинових двигунів, 2 -- для дизелів, 0 -- універсальна).

Енергозберігаючі моторні оливи дійсно забезпечують менші механічні втрати у двигуні, але в основному за рахунок меншої в'язкості при високих температурах. Їх можна застосовувати лише у тих двигунах, де це передбачено заводом-виробником, адже при високих температурах та значному навантаженні у деяких двигунах їх в'язкість може бути недостатньою для надійного зма- щування поверхонь тертя, що спричинить підвищений знос двигуна.

Універсальні моторні оливи позначаються двома символами відповідних категорій: перший символ є основним, а другий вказує на можливість застосування цієї оливи для двигуна іншого типу. Наприклад, API CG-4/SH -- олива, призначена для застосування в дизельних двигунах, але її можна застосувати і в бензинових двигунах, для яких призначені категорії API SH і нижче (SG, SF, SE і т.д).

РОЗДІЛ 2. Маркування. Транспортування. Зберігання мастил

Класифікація експлуатаційних властивостей API підрозділяє моторні мастила на дві категорії: S - для бензинових, C - для дизельних двигунів. Маркування складається з першої літери, що означає категорію масла, і другий, що позначає рівень експлуатаційних властивостей. Наприклад, API SF, SG, SH, SJ - для бензинових і API CD, CE, CF - для дизельних двигунів. Універсальні масла, що мають здвоєне позначення API SG / CD, API SJ / CF, придатні і для бензинових двигунів, і для дизелів. Чим ближче до початку латинського алфавіту друга літера, тим меншим вимогам відповідає це масло і навпаки. Найвищий стандарт на сьогоднішній день SL. Далі йде класифікація за SAE.

SAE J-300 містить 6 зимових класів та 5 літніх класів моторних масел. Зимові класи мають в позначенні букву «W» першу в слові Winter - зима. Чим більше число, що входить в позначення класу, тим вище в'язкість масел, що відносяться до нього. Класи в'язкості SAE OW, 5W, 10W, 15W, 20W, 25W відносяться до зимових, а SAE 20, 30, 40, 50, 60 - до літніх. Масла, що мають клас в'язкості більше, ніж SAE 60, відносяться до трансмісійним і в автомобільних двигунах не застосовуються. Всесезонні масла, що володіють одночасно властивостями одного із зимових класів та одного з літніх, мають подвійне позначення, наприклад: SAE 10W-30, SAE 15W- 40 і т п. Так, забув, там перед SAE йде ще класифікація за ACEA (Асоціація європейських конструкторів автомобілів, 1996). А-для бензинових двигунів легкових автомобілів (А1-96, А2-96 і А3-96); В - для дизелів легкових автомобілів (В1-96, В2-96 і В3-96); Е - для дизелів вантажних автомобілів (Е1-96, Е2-96 і Е3-96) нас цікавить тільки літера А. А1-96 - має такі характеристики - запобігання утворення відкладень на поршні і шламу, стійкість до високотемпературного окислювання, захист від зносу. Олія з максимальним паливозберігаючим ефектом. Новий стандарт для моторних масел з низьким значенням в'язкості при 150 С (без турбонаддува). А2-96 - Те ж, що і А1-96, але з кращим захистом підшипників. Стандартний клас для двигунів сучасних і перспективних автомобілів, що використовуються на швидкісних автострадах (з турбонаддувом і без нього). А3-96 Те ж, що і А2-96, але з кращим стійкістю до високотемпературного окислювання, ніж А1-96 і А2-96. Екстраклас для двигунів швидкісних автомобілів, що пред'являють особливі вимоги до протівоокіслітельним, в'язкі та протизносні властивості олії (з турбонаддувом і без нього). далі в'язкісно-температурні показники класифікація за SAE (Товариство автомобільних інженерів США) і виходить приблизно такий розклад по в'язкості:

0W20 -45 C до +25

0W30 -45 С до +30 С

5W40 -35 С до +40 С

10W50 -25 С до +50 С

15W до -15 С 20W до -5 С

У маркування сучасних моторних масел також входить схвалення виробників автомобілів. Воно зображується фірмовим знаком або кодом і означає схвалення застосування даного масла на автомобілях цього заводу-виробника. В маркування сучасних моторних масел також входить схвалення виробників автомобілів. Воно зображується фірмовим знаком або кодом і означає схвалення застосування даного масла на автомобілях цього заводу-виробника.

Перевезення наливних вантажів, до якої належить транспортування олії, є окремою галуззю автомобільних перевезень. Надавати послуги таких перевезень може компанія, що має підготовлених співробітників, гарний парк автомашин, а також необхідну тару.

Масло упаковується в картонні і дощаті ящики вагою до 24 кг, тара відповідає санітарним нормам і не містить забруднень. Ящики маркуються, на них вказується фактична маса продукту і маса тари, і в такому вигляді продукт надходить споживачам. Дещо іншим вимогам повинна відповідати перевезення олії для технічних потреб. Моторне масло випускається виробником в бочках, пластикових відрах, металевих банках. У такому вигляді і відбувається перевезення моторного масла на склади, у магазини, на автотранспортні підприємства. Бочки укладаються в кузові так, щоб виключалася можливість їх падіння, деформації і перекочування, щільно один до одного. Перевезення трансформаторного масла відбувається в каністрах різного обсягу. В автомобілях з тентами підтримується певний режим температури, оскільки олія належить до легко займистою рідиною. Окремий напрямок перевезень наливних вантажів - це перевезення відпрацьованого масла. Головний аспект ми робимо на правильну навантаження олії, призначеної для утилізації. Тара строго перевіряється на герметичність, пробки бочок щільно затягуються, щоб не допустити протікання в дорозі. Бочки наповнюються з урахуванням того, що відпрацьоване масло може розширитися від температури, тобто не повністю. Для забезпечення стійкості бочок з відпрацьованим маслом використовується ганчір'я, пісок, тирсу.

Найкраще зберігати мастильні матеріали в приміщенні при відносно постійній помірній температурі. Будь-яке сховище, відкрите чи закрите, необхідно розташувати таким чином, щоб воно задовольняло таким умовам:

1. Зручний під'їзд для транспортних засобів.

2. Можливість вільного маневрування транспортних засобів при розвантаженні.

3. Наявність поруч зі сховищем розвантажувального майданчика з усім необхідним обладнанням.

4. Можливість розтину ємностей і відливу масел в чистому, не запиленому місці.

5. Легкість постачання моторних масел до основних місць використання.

6. Простота інвентаризації, легкість візуального контролю стану ємностей.

7. Наявність спеціального місця для порожніх бочок і зворотної тари.

Погодні умови (крім екстремальних температур і проникнення води) не впливають на більшість моторних масел, тому протягом обмеженого часу їх можна зберігати на відкритих майданчиках. Однак, якщо температура може опуститися нижче 0 ° С, слід надати захист моторних масел, чутливих до впливу морозу (наприклад, масло-водяних емульсій або розведених водою рідин). Ні в якому разі не слід зберігати поза приміщеннями такі матеріали:

1. Електроізоляційні масла

2. Рефрижераторні (холодильні) масла

3. Білі та медичні масла

4. Масла, мастила і рідини

5. Пластичні мастила

6. Чисті МОР, що містять жирні олії чи сполуки, які при дуже низькій температурі можуть загуснути

7. Продукти з харчовим допуском

Рекомендується відкривати ємності з мастильними матеріалами і в подальшому зберігати їх під навісом. Це знижує ризик їх забруднення: у неповні бочки легше проникає волога або відбувається конденсація. При відкритому зберіганні бочки схильні температурних коливань, які викликають відповідні зміни внутрішнього тиску. У результаті тара, навіть має ущільнення, «дихає», що створює умови для потрапляння вологи всередину. Така можливість зростає, якщо бочка стоїть пробкою вгору, тому що верхня частина бочки утримує дощову вологу. Вода, що знаходиться на бочці, може також призвести до появи іржі і змити маркування. Ось чому бочки слід зберігати в похилому положенні, на боці або пробкою вниз. Пробки нахилених і горизонтально розташованих бочок встановлюються в положення «3 години» і «9 годин» для того, щоб сальники бочки стикалися з маслом.

У будь-якому випадку бочки повинні стояти не на землі, а розташовуватися на стелажах або полицях, на значній відстані від поверхневої вологи. Категорично забороняється ставити бочки на поверхню, яка містить корозійний клінкер. Ємності слід регулярно оглядати з метою виявлення корозії, течі в швах і ущільненнях та перевірки стану маркування.

Особливу увагу слід звернути на зберігання малих ємностей з мастильними матеріалами (барила та відра). Вони не призначені для зберігання в суворих погодних умовах. При вимушеному відкритому зберіганні їх слід помістити на стелажі під навісом або захистити від дощу брезентом, забезпечивши тим не менш гарну циркуляцію повітря. Зберігання у приміщеннях завжди краще. Якщо площа закритих сховищ обмежена, її потрібно використовувати для зберігання малих ємностей, моторних масел, які не витримують морозу, для відкритих ємностей, а також для особливих категорій моторних масел (див. Відкрите зберігання). У приміщеннях рідко спостерігаються такі низькі температури, які могли б справити негативний вплив на мастильні матеріали. Слід уникати надмірного місцевого перегріву від парових труб, печей і т.п., так як це може спричинити термодеструкцію або випаровування продуктів, містять розчинник. Якщо тільки одна частина сховища теплий, там потрібно розмістити масла підвищеної в'язкості (рясні олії). Склад для зберігання моторних масел повинен бути сухим, так як у вологому середовищі легко виникає корозія ємностей.

Краще розташовувати резервуари для зберігання моторних масел у приміщеннях. На всіх резервуарах, заливних і зливних трубах повинні бути таблички із зазначенням повного найменування міститься в них продукту. Звичайні резервуари з низьковуглецевої сталі можуть вимагати певного дообладнання при зберіганні окремих типів моторних масел. Внутрішня поверхня резервуарів зазвичай має покриття з епоксидної смоли. А їх повітря-приймальні отвори обладнуються дихальними клапанами, що поглинають вологу. Для збереження якості і кольору білих масел їх потрібно зберігати в резервуарах з нержавіючої сталі або з внутрішнім покриттям з епоксидної смоли. У резервуарах, не обладнаних дихальними клапанами, по мірі конденсації вологи на відносно холодних стінках може поступово накопичуватися вода. Воду слід періодично зливати через запірний (дренажний) вентиль, розташований в найнижчій точці резервуара. Зазвичай резервуари встановлюються з ухилом 1 / 10 у напрямку до дренажного вентиля, що зменшує ймовірність диспергування забрудненої оливи.

ВИСНОВКИ

Мастильні матеріали -- це речовини, які використовуються для змащування і охолодження деталей машин та механізмів, що призводить до зменшення сили тертя і вилучення зношених частинок. Крім того, мастильні матеріали захищають метал від корозії, виконують функцію робочої рідини, яка охолоджує різні частини при їхній взаємодії.

Отже, в цій курсовій роботі було проведено аналіз і описана характеристика моторних олив. В цій курсовій роботі були виконані такі пункти, як : надання загальної характеристики моторної оливи. Були вказані основні особливості виготовлення мастильних матеріалів. Було розглянуто класифікацію і асортимент моторних олив, були розглянуті питання пакування, маркування, транспортування матеріалів.

Після розглядання ринку моторних олив України виникла неоднозначна думка про розвиток цієї сфери. Була розглянута думка споживача. Отже, промисловість в цій сфері починає розвиватися, але для того щоб обороти були вищими виробнику потребується внести не аби які зусилля. Виробник повинен увійти в довіру споживача, вивчити при цьому свою якість(покращити), модернізувати обладнання.

Так як нафтопереробна промисловість України імпортує велику кількість матеріалів за кордон - виробник повинен прояви багато уваги міжнародному ринку - виконувати стандарти виробництва, застосовувати свої приорітети та інше. Ринок моторних мастил повинен розвиватися, тому що в Україні не так багато потужностей, які цим займаються.

Розрізняють такі види моторних олив : моторне, трансмісійне, індустріальне, мильне, органічне, неорганічне, консерваційне, ущільнювальне та технологічне. Кожне з них виконує певні функції. . Оливи мають різний хімічний склад і будову, але близькі за фізико-хімічними властивостями. Олива, яка є синтетичною індивідуальною речовиною чи сумішшю синтетичних вуглеводнів, їхніх галогенпохідних, етерів, естерів полісиланів, полісилоксанів тощо, а також хімічно модифікованих олій і тваринних жирів. Синтетичні оливи більш термостабільні, менш леткі, застигають за нижчих температур, ніж нафтові оливи. Хімічний склад синтетичних олив залежить від вихідної сировини (мономірів) і власне методу синтезу. Моторні оливи мають свої властивості.

Основні експлуатаційні властивості мастил - в'язкість, температура застигання і спалаху, ступінь окислювання, корозійна стійкість, протизносність, миючі і протипінні властивості. Найважливішою характеристикою мастил є в'язкість, яка впливає на ефективність охолодження, легкість запуску і т.ін., тому значення в'язкості вказується в марках багатьох мастил. Температура застигання мастил - це температура, при якій мастило в процесі дослідження застигає настільки, що при нахилі пробірки з продуктом під кутом 45 градусів залишається нерухомим протягом однієї хвилини. Корозійна стійкість деталей машин багато в чому залежить від якості і хімічного складу мастил. Найбільш шкідливого корозійного впливу , завдають органічні і мінеральні кислоти, що знаходяться в мастилі, вода і сірчисті з'єднання, тому їхній вміст повинен бути обмежений. Для зниження корозії підшипників і деталей ціліндропоршневої групи в мастила додають антифрикційні присадки: сірчані і фосфорні з'єднання, алкіл феноляти лужних металів. Проти зношувальні властивості залежать від в'язкості хімічного складу і чистоти.

Для того, щоб розвивати і покращувати промисловість моторних олив маркетологи країни повинні залучати іноземних інвесторів, які повинні залучати свої кошти для розвитку.

Список використаних джерел:

1. Болотников А.А. Товароведение: Курс лекций. Ч.2. - К.: МАУП, 2002.

2. Жиряева Е.В. Товароведение, - Питер: СПб, 2003. - 416 с.

3. Оснач О.Ф. Товарознавство : навч. посіб./ О.Ф. Оснач; Одеський економ. ун-т. -К.: Центр навчальної л-ри, 2004.-219 с.

4.М.П. Зрезарцев, В.М. Зрезарцев В.П. Параніч: Товарознавство сировини та матеріалів/Навчальний посібник/Київ-«Центр учбової літератури»,2008.-400с.

5. Журнал «Аграрна техніка та обладнання»-2006р.

6. Wikipedia

Размещено на Allbest.ru