Цивільна оборона

в епіцентрі: ,

на віддалі: ,

де R - віддаль до епіцентру, км.

Сигнальні стрясання грунту будуть спостерігатись на великих віддалях від епіцентру. Наприклад, при М = 8 - 9 балів стрясання будуть на віддалі 100 - 160 км протягом 0,5 - 1,5 хв.

Прояв наслідків землетрусу поділяється на дві фази:

Перша фаза - час приходу повздовжніх хвиль, коли відчуваються поштовхи і будинки отримують незначні руйнування. Час приходу першої фази визначається за співвідношенням:

де V_пр - швидкість повздовжніх хвиль. Для осадних порід V_пр = 6,1 км/с, R i h в км.

Друга фаза - час приходу поперечних поверхневих хвиль. Ця фаза є головною і визначає ступінь руйнувань будинків, споруд і обчислюється за формулою:

де V_пов - швидкість поверхневих хвиль:

для піщаних грунтів V_пов = 1,2 км/с

глини, V_пов = 1 км/с

насипного грунту, V_пов = 0,35 км/с.

Інтервал часу між першою і другою фазами складає 30 - 60 секунд, що дозволяє вжити екстрені заходи захисту населення.

Прогнозування землетрусів може бути довгостроковим і короткостроковим. Воно здійснюється мережею сейсмічних станцій. Предвісниками землетрусів є ріст малих поштовхів, підйом води в свердловинах, деформація поверхні землі, підвищення рівня радіації (за рахунок родону), незвичайна (неспокійна) поведінка тварин і птахів.

Приклад №3. Визначити інтенсивність землетрусу на території міста “N”, яке знаходиться на віддалі 40 км від епіцентру.

Початкові дані: М = 4б, h = 20 км.

Розв'язок задачі:

.

Висновок: Руйнувань будинків і споруд в місті “N” не буде.

Приклад №4. Визначити час приходу першої фази землетрусу.

Початкові дані: R = 40 км, h = 20 см, V_пр = 6,1 км/с.

Розв'язок задачі.

Приклад №4. Визначити час приходу поверхневих сейсмічних хвиль.

Початкові дані: R = 40 км, h = 20 см, V_пр = 6,1 км/с, V_пов = 1 км/с.

Розв'язок задачі.

Висновок: Інтервал часу між першою і другою фазами складає 35,94 с.

Дії населення.

Попередні заходи захисту включають:

сейсмостійке будівництво;

підготовку служб спасіння і ліквідації наслідків;

нейтралізація джерел підвищеної небезпеки;

навчання населення правилам поведінки під час землетрусу;

наявність в кожному будинку (квартирі) аптечок першої медичної допомоги;

закріплення в будинках столів, шаф і інш.

7. Дії людей під час землетрусу

З початку землетрусу люди, люди що перебувають в будинку до 2-х поверхів, повинні негайно залишити приміщення і вийти на відкрите місце (за 25 - 30 с.). При неможливості залишити приміщення, стати в перерезі дверей, капітальних внутрішніх стін, вимкнути світло, газ. Після припинення підземних поштовхів покинути приміщення (лифтом користуватись заюоронено). Далі треба приступити до рятування людей.

8. Осередок ураження при повені

Головними характеристиками повені є:

Максимальна швидкість потоку при повені

,

де V_зв - швидкість води в річці за звичайних умов, м/с; h_зв - глибина річки; h - висота підйому води, м.

Ширина затоплюваної території при повені

,

де - кут нахилу берега в градусах.

Глибина затоплення

h_з = h - h_м,

де h_м - висота місця об'єкта, м.

Фактична швидкість потоку затоплення

,

де f - параметр, що враховує зміщення об'єкта від русла річки (0,3 - 1,3).

Уражаюча дія хвилі затоплення визначається її швидкістю і висотою.

Наприклад, цегляні житлові будинки одержують слабкі руйнування при V_з = 1,5 м/с; h=2,5 м; середні (2,5 м/с, 4 м), сильні (3 м/с, 6, м).

Дії населення.

Найефективнішим способом захисту від повені є евакуація. Перед евакуацією необхідно вимкнути в будинках електроенергію, воду, газ, взяти запас продуктів, медикаментів, документи і відбути за вказаним маршрутом. При раптовій повені треба терміново залишити будинок і знайти найближче небезпечне підвищене місце.

Після спаду води необхідно дотримуватись заходів безпеки і не торкатись електропроводки; не викоритовувати продк\укти харчування що поапли у воду. При вході в будинок провітрити його, забороняється вмикати електрику та газ.

Оцінка радіаційної обстановки

Серед потенційно-небезпечних виробництв особливе місце займають радіаційно-небезпечні об'єкти (РНО). До типових РНО відносяться: атомні електростанції (АЕС); підприємства з виготовлення ядерного палива, з переробки відпрацьованого ядерного палива і захоронення радіоактивних відходів; науково-дослідницькі та проектні організації, які працюють з ядерними реакторами; ядерні енергетичні установки на об'єктах транспорту.

Радіаційні аварії - це аварії з викидом (виходом) радіоактивних речовин (радіонуклідів) або іонізуючих випромінювань за межі, непередбачені проектом для нормальної експлуатації радіаційно-небезпечних об'єктів, в кількостях більше встановлених меж їх безпечної експлуатації.

Радіаційні аварії на РНО можуть бути двох видів: коли викид радіонуклідів у навколишнє середовище відбувається внаслідок аварії або теплового вибуху та зруйнування РНО; коли аварія відбувається внаслідок вибухової ядерної реакції. В цьому випадку зараження навколишнього Середовища буде таким, як при наземному ядерному вибуху.

Найнебезпечнішими зі всіх аварій на РНО, є аварії на АЕС. Характер і масштаби радіоактивного забруднення місцевості при аварії на АЕС залежать від Характеру вибуху (тепловий, чи ядерний), типу реактору, ступеня його зруйнування, метеоумов і рельєфу місцевості. В ядерних реакторах на теплових нейтронах як паливо використовується слабо збагачений природний уран-235.

Такі реактори поділяються на: водо-водяні енергетичні реактори (BBEP-600, ВВЕР-1000), в яких вода є одночасно і теплоносієм, і сповільнювачем та реактори великої потужності канальні (РБМК-1000, РБМК-1500), в яких графіт використовується як сповільнювач, а вода - теплоносій, циркулює по каналах, які проходять через активну зону.

Для характеристики радіоактивного забруднення застосовують ступінь (щількість) забруднення, який характеризується поверхневою щільністю зараження радіонуклідами і вимірюється активністю радіонукліда.на одиницю площі (об'єму). Основною дозиметричною величиною, за допомогою якої оцінюється дія радіації є доза випромінювання - щількість енергії, яка поглинута одиницею маси опроміненого середовища.

Експозиційна доза визначається тільки для повітря при гама і рентгенівському випромінюванні. Поглинута доза визначається для речовин.

Еквівалентна доза - це дозиметрична величина для оцінки шкоди, нанесеної здоров'ю людини від дії іонізуючого випромінювання будь-якого складу. Вона дорівнює добутку поглинутої дози на коефіцієнт якості. Для гама і бета-випромінювання цей коефіцієнт становить 1, а для альфа-випромінювання - 20 (табл. 2.2).

Таблиця 2.2 - Одиниці вимірювання радіоактивного забруднення

Дозиметричні величини	Одиниці вимірювання	Переведення одиниць
	Сі	несистемні
Активність	Беккерель (Бк) (1 розпад ядра атома за 1 сек.)	Кюрі (Ки)
Ступінь забруднення	Бк/м2	Ки/м2
Експозиційна доза	1 кулон електричних зарядів у 1 кг повітря Ки/кг	Рентген (Р) доза, що створює на 1 см2 повітря 2,1 Ч 109
Поглинута доза	Грей (Гр) 1 кг речовини поглинає Енергію в 1 Дж	Рад
Еквівалентна доза	Зіверт (Зв)	бер
Потужність дози		Рентген на годину ()

Місцевість, що забруднюється внаслідок радіаційної аварії, за щільністю забруднення радіонуклідами умовно поділяють на зони: зону відчуження, зону безумовного (обов'язкового) відселення, зону гарантованого (добровільного) відселення і зону підвищеного радіоекологічного контролю (табл. 4.2).

За дозами опромінення зону зараження поділяють на наступні зони: надзви-чайно-небезпечного забруднення (зона Г), небезпечного забруднення (зона В), сильного забруднення (зона Б), помірного, забруднення (зона А) і зону радіаційної небезпеки (зона М) (табл. 2.6).

При ліквідації наслідків в зоні “М” та інших зонах повинні виконуватися основні заходи захисту: радіаційний і дозиметричний контроль, захист органів дихання, профілактичне використання препаратів йоду, санітарна обробка людей, дезактивація одягу, техніки. В зоні “А” при виконанні рятувальних і інших робіт переміщення людей потрібно проводити з використанням броньованої техніки. У зонах “Б”, “В”, “Г” ніякі роботи в мирний час, як правило, виконуватися не повинні.

При аваріях на РНО з ядерним вибухом або при використанні ядерної зброї характеристика зон радіоактивного забруднення місцевості наведена у табл. 2.3.

Таблиця 2.3 - Характеристика зон радіоактивного забруднення місцевості при аваріях на РНО за щільністю забруднення радіонуклідами

Зона забруднення	Ступінь (щільність) забруднення грунту довгоживучими радіонуклідами (поверх доаварійного рівня)	Ефективна доза опромінення населення в рік із урахуванням коефіцієнту міграції радіонуклідів у рослині
	Цезію Cs	Стронцію Sr	Плутонію Pu
Зона відчуження - це територія з якої проводиться евакуація населення негайно після аварії і на ній не здійснюється господарська діяльність
Зона безумовного відселення	?15,0	?3,0	?15,0	>5,0 мЗв (0,5 бер)
Зона гарантованого відселення	5,0-15,0	0,15-3,0	5,0-15,0	>0,5 мЗв (0,5 бер)
Зона підвищеного радіоекологічного контролю	1,0-5,0	0,02-0,15	0,005-0,01	<0,5 мЗв (0,5 бер)

Таблиця 2.4 - Характеристика зон радіоактивного забруднення місцевості при ядерних вибухах

Найменування зон	Індекс зон	Доза опромінення за час до опромінення до повного розпаду РР (Рад)	Потужність зони опромінення на зовнішній границі зони,
		На зовнішній границі зони	На внутрішній границі зони	Через 1 годину після вибуху	Через 10 годин після вибуху
Помірного забруднення	А	40	400	8	0,5
Сильного забруднення	Б	400	1200	80	5
Небезпечного забруднення	В	1200	4000	240	15
Надзвичайно небезпечного забруднення	Г	4000	-	800	50

Радіоактивні продукти, що визначають радіаційну обстановку в районі радіаційної аварії створюють суттєвий вплив на дію формувань, режими проживання і роботи населення та на проведення аварійно-рятувальних робіт.

Виявлення радіаційної обстановки передбачає визначення методом прогнозування чи за фактичними даними (даними розвідок) масштабів і ступеня радіоактивного забруднення місцевості і атмосфери з метою визначення їх впливу на життєдіяльність населення, дію формувань чи обґрунтування оптимальних режимів діяльності, робітників і службовців об'єктів господарської діяльності.

Попередній прогноз радіаційної обстановки здійснюється шляхом розв'язування формалізованих задач, які дозволяють передбачити можливі наслідки впливу аварії на населення, особовий склад формувань при всіх видах їх дій та оптимізувати режими роботи формувань на забрудненій місцевості, режим роботи підприємств.

Укладаючи прогноз вірогідної радіаційної обстановки, вирішують кілька завдань:

- визначення зон радіаційного забруднення та нанесення їх на карту (схему);

- визначення часу початку випадіння радіаційних опадів на території об'єкта;

- визначення доз опромінення, що може одержати людина на зараженій території;

- визначення тривалості перебування на забрудненій території;

- визначення можливих санітарних втрат при радіаційній аварії.

Вихідними даними для проведення такого прогнозу є:

- тип і потужність ядерного реактора (РБМК-1000, ВВЕР-1000);

- кількість аварійних ядерних реакторів - n;

- частка викинутих радіоактивних речовин (РР) - h (%);

- координати РНО;

- астрономічний час аварії - Т_ав ;

- метеоумови;

- відстань від об'єкта до аварійного реактора - R_к (км);

- час початку роботи робітників і службовців об'єкта - Т_поч (год.);

- тривалість дій (роботи) - Т_роб. (год.);

- коефіцієнт послаблення потужності дози опромінення - К_посл.

Порядок розрахунків при оцінці радіаційної обстановки при аварії на АЕС.

1. Визначення розмірів зон радіоактивного зараження, для цього:

- визначаємо категорію стійкості атмосфери за табл. 2.4.

- визначаємо швидкість переносу хмари за табл. 2.5.

Таблиця 2.5 - Категорія стійкості атмосфери

Швидкість (V10) вітру на висоті 10 м, м/сек.	Час доби
	день	ніч
	наявність хмарності
	відсутня	середня	суцільна	відсутня	суцільна
	Конвекція	Конвекція	Конвекція	Конвекція	Конвекція
	Конвекція	Конвекція	Ізотермія	Інверсія	Інверсія
	Конвекція	Ізотермія	Ізотермія	Ізотермія	Інверсія
	Ізотермія	Ізотермія	Ізотермія	Ізотермія	Ізотермія
	Ізотермія	Ізотермія	Ізотермія	Ізотермія	Ізотермія

Таблиця 2.6 - Швидкість (м/сек.) переносу переднього фронту хмари араженого повітря в залежності від швидкості вітру

Стан атмосфери	Швидкість вітру
	<2	2	3	4	5	>6
Конв.	2	2	5	-	-	-
Із.	-	-	5	5	5	10
Інв.	-	5	10	10	-	-

- визначаємо розміри прогнозованих зон забруднення за додатками 5-9 і наносимо їх в масштабі карти (схеми) у вигляді правильних еліпсів.

- виходячи із заданої відстані об'єкта від аварійного реактора і враховуючи утворені зони забруднення, визначаємо зону забруднення, в яку потрапив об'єкт.

2. Визначення часу початку формування сліду радіоактивного забруднення після аварії на АЕС (час початку випадання радіоактивних опадів на території об'єкта) здійснюється за табл. 4.6.

3. Визначаємо дозу опромінення, яку отримають робітники і службовці об'єкта (особовий склад формувань). Для цього користуємося додатками 10-14.

Дози опромінення, які отримають робітники і службовці об'єкта визначаються за формулою:

,

де Д_відкр. - доза при відкритому розташуванні;

K_посл. - коефіцієнт послаблення радіації;

К_з - коефіцієнт, що враховує відхилення місця розташування від середини зони (див. примітку у додатках 10-14).

Визначення тривалості роботи робітників в умовах радіаційного забруднення робиться за додатками 10-14, знаючи час початку опромінення та задану дозу опромінення.

Таблиця 2.7 - Час початку формування сліду після аварії на РНО, год.

Відстань від АЕС, км	Категорія стійкості атмосфери
	Конвекція	Ізотермія	Інверсія
	середня швидкість переносу хмари, м/сек.
	2	5	10	5	10
5	0,5	0,3	0,1	0,3	0,1
10	1,0	0,5	0,3	0,5	0,3
20	2,0	1,0	0,5	1,0	0,5
30	3,0	1,5	0,8	1,5	0,3
40	4,0	2	1	2	1
50	6,0	2,5	1,2	2,5	1,3
60	6,5	3	1,5	3	1,5
70	7,5	4	2	4	2
80	8,0	4	2	4	2
90	8,5	4,5	2,2	4,5	2,5
100	9,5	5	2,5	5	3
150	14	7,5	3,5	8	4
200	19	10	5	10	5
250	23	12	6	13	6,5
300	28	15	6,5	16	8
350	32	17	9	18	9
400	37	19	10	21	11
450	41	22	11	23	12
500	46	24	12	28	13
600	53	29	15	31	16
700	61	34	17	36	18
800	72	38	20	41	20
900	82	43	22	46	23
1000	89	48	24	50	26

5. Знаючи дозу опромінення та необхідну тривалість проведення робіт, визначаємо початок роботи формувань на забрудненій території за додатками 10-14.

Приклад1.

Вихідні дані:

- тип і потужність ядерного реактора - РБМК-1000;

- кількість аварійних реакторів n = 1;

- частка викинутих РР із реактора h = 50%;

- відстань від об'єкта до аварійного реактора R_х = 24 км;

- час аварії реактора Т_ав.- 10.00;

- безперервність роботи на об'єкті Т_роб = 12 год;

- допустима доза опромінення Д_вст = 5 бер;

- коефіцієнт послаблення радіації виробничих приміщень К_посл. = 6;

- швидкість вітру на висоті 10 м V₁₀ = 4 м/сек.;

- напрям вітру - в напрямку об'єкта;

- хмарність - середня;

Необхідно: Оцінити обстановку, що може скластися на об'єкті та можливості проведення аварійних робіт тривалістю 1 година.

Рішення:

- за таблицею 4.4 визначаємо категорію стійкості атмосфери, що відповідає погоднім умовам та часу доби. За умовою: хмарність середня, день, швидкість приземного вітру V₁₀ = 4 м/сек. Згідно з таблицею категорія стійкості - ізотермія;

-за таблицею 4.5 визначаємо середню швидкість переносу (V_ср.) радіоактивної хмари. Згідно з таблицею для ізотермії і швидкості вітру на висоті 10 м (V₁₀ = 4 м/сек.) середня швидкість переносу хмари становить V_ср = 5 м/сек.;

- за додатком 6 для ізотермії та швидкості переносу хмари 5 м/сек., а також заданого типу ядерного реактора (РБМК-1000) і частці викинутих РР (h = 50%) визначаємо розміри прогнозованих зон забруднення місцевості, потім наносимо їх у масштабі на карту (схему). Враховуючи відстань об'єкта (R_х = 24 км) до аварійного реактора, розміри утворених зон, визначаємо, що об'єкт знаходиться на внутрішній межі зони “Б”;

- за таблицею 4.6 визначаємо час початку випадання радіоактивних опадів на території об'єкта. Для R_х = 24 км, ізотермія, середня швидкість переносу хмари V_ср = 5 м/сек., знайдемо t_ф = 1,2 год.

Отже, об'єкт за 1,2 год. після аварії опиниться в зоні радіоактивного забруднення;

- за додатком 12 знаходимо дозу, яку може отримати людина у середині зони Б на відкритій місцевості за зміну (12 год.) - Д_ср = 17,1 рен. Оскільки ми знаходимося на внутрішній межі зони (К_з = 3,2) і роботи ведуться у приміщенні з К_посл. = 6, то

Залишаючись на об'єкті, робітники через 12 год. отримають дозу опромінення 9,6 бер, що перевищує норму;

- для визначення допустимої тривалості перебування людей у цехах, необхідно провести підрахунок допустимої середньої дози за формулою:

(4.2)

звідки

Користуючись додатком 12 знаходимо, що час перебування в цеху не повинен перевищувати 5 годин (опромінення почалося через 1,2 години після аварії);

- для визначення часу вводу формувань для ведення робіт знову визначаємо Д_{сер.доп}, як у попередньому випадку



За додатком 12 знаходимо, що при умові проведення робіт тривалістю 1 година на відкритій місцевості формування може почати роботу через 5 годин.

Оцінка радіаційної обстановки при застосуванні сучасних засобів ураження

Оцінка радіаційної обстановки, як правило, проводиться з використанням карти, на яку наносяться зони забруднення або рівні радіації, а також дані про місцезнаходження або маршрути руху формувань ЦО.

Для оцінки радіаційної обстановки необхідно мати наступні вихідні дані:

- час ядерного вибуху, від якого відбулося радіоактивне забруднення;

- рівні радіації в районі дій;

- коефіцієнти послаблення захисних споруд, будівель, техніки, транспорту;

- допустима доза опромінення людей (з врахуванням отриманої раніше);

- поставлені завдання та терміни їх виконання (час початку роботи).

Оцінка радіаційної обстановки передбачає вирішення наступних завдань:

1. Визначення можливих доз опромінення при діях в зонах забруднення.

2. Визначення можливих доз опромінення під час долання зон забруднення.

3. Визначення допустимого часу знаходження в зонах зараження при заданій дозі опромінення.

4. Визначення допустимого часу роботи в зоні зараження за заданою дозою опромінення.

5. Визначення допустимого часу початку долання зон забруднення (початок виходу із зони) при заданій дозі опромінення.

6. Визначення кількості змін для виконання робіт у зонах забруднення.

7. Визначення можливих радіаційних витрат під час дії в зонах зараження.

Завдання з оцінки радіаційної обстановки вирішують аналітичним і графіко-аналітичним шляхом, за допомогою таблиць чи спеціальних лінійок (РЛ, ДЛ-1).

Для вирішення цих завдань, спочатку необхідно знати радіаційну обстановку, яка може бути визначена методом прогнозування і методом розвідки.

Для прогнозування можливого радіоактивного зараження необхідно знати:

- час вибуху;

- потужність і вид вибуху;

- швидкість і напрямок середнього вітру.

На карті (схемі) спочатку позначаємо місце вибуху та проводимо лінію в напрямку середнього вітру. Потім знаходимо розміри зон і наносимо їх на карту. Оскільки прогноз дає значні похибки, то обстановка додатково уточнюється за допомогою радіаційної, розвідки. Розглянемо рішення основних завдань з оцінки радіаційної обстановки з використанням таблиць та формул.

Визначення можливих поз опромінення при перебуванні у зонах радіоактивного зараження

Приклад. На об'єкті через 1 год. після ядерного вибуху рівень радіації . Визначити дози опромінення, які отримають робітники та службовці об'єкта у виробничих приміщеннях з К_посл = 7 за 4 години, якщо відомо, що опромінення почалося через 8 годин після ядерного вибуху.

Рішення: 1. За додатком 15 на перехрещені вертикальної колонки “Час початку опромінення з моменту вибуху” (8 год.) та горизонтальної колонки “Час знаходження” (4 год.) знаходимо розрахункову дозу опромінення Д_розр. на відкритій місцевості при рівні радіації 100 Р/год.; Д_розр = 25,6 Р.

2. Проводимо розрахунок дози опромінення при дійсному рівні радіації 200 Р/год., яка буде в 2 рази більшою від знайденої для 100 Р/год.

3. Визначаємо дозу опромінення, яку отримають робітники та службовці за 4 год. знаходження в виробничих приміщеннях,

Висновок. Робітники та службовці отримають дозу опромінення 7,3 Р.

Визначення можливих доз опромінення під час долання зон радіоактивного забруднення

Необхідність вирішення цього завдання виникає при організації переміщення формувань ЦО в осередок ураження або евакуації населення через зони (ділянки) радіоактивного забруднення.

Вихідні дані для рішення.задачі: Р₍₁₎, Р₍₂₎, … Р_(n) - рівні радіації на 1 год. після вибуху в окремих місцях маршруту через рівні відрізки шляху, Р/год.; n - число замірів рівня радіації на забрудненій ділянці маршруту;

t_поч - час початку долання зони забруднення відносно вибуху, год.;

l - довжина маршруту в зоні зараження, км;

V - швидкість руху, км/год.

K_посл, - коефіцієнт послаблення радіації транспортними засобами.

Дозу опромінення за час руху радіоактивно зараженою ділянкою розраховують за формулою:

Т - час руху зараженою ділянкою, час, який визначається за формулою:



Р_ср. - середній рівень радіації на зараженій ділянці, Р/год., який на час долання середини зони t_c відносно вибуху наступним чином:

- визначається час проходження середини зони:

- визначається середній рівень радіації на 1 год. після вибуху:

- визначається Р_1ср на час перетинання середини зони:

де - коефіцієнт перерахунку на час t_c, який визначається за додатком 16.

Приклад. Визначити дозу опромінення, яку отримає особовий склад формування ЦО під час долання сліду радіоактивної хмари. Долання сліду починається через три години після ядерного вибуху на автомобілях із швидкістю руху 20 км/год. Довжина зараженої ділянки - 40 км. Рівні радіації на одну годину після ядерного вибуху в окремих 5 пунктах маршруту складає:

Допустима доза опромінення Д_вст. = 10 Р.

Рішення: 1. Визначаємо середній рівень радіації на маршруті через 1 год. після вибуху:

2. Визначаємо час руху по зараженій ділянці маршруту:

З. Визначаємо час перетину середини зони відносно моменту вибуху. Так, як долання зони почнеться через 3 год. після вибуху, на долання всього шляху необхідно дві години - тоді половина шляху долається за 1 год. Таким чином, середину зони буде подолано через 4 год. з моменту вибуху:

4. Розраховуємо середній рівень радіації через 4 години після вибуху (час перетину середини зони).

де K₄ - коефіцієнт перерахунку на 4 год., який визначається за додатком 16.

5. Визначаємо дозу опромінення яку отримає особовий склад формування за час долання зони зараження:

де К_посл. = 2 - коефіцієнт послаблення автомобілів, за додатком 17.

Визначення допустимого часу знаходження в зонах зараження за заданою дозою опромінення

При діях на місцевості, забрудненій радіоактивними речовинами, може виникнути необхідність визначення допустимого часу знаходження в зонах забруднення з врахуванням встановленої дози (часу, за який люди отримають цю дозу).

Вирішення цієї задачі необхідне для визначення доцільності дій людей на зараженій місцевості. Але практично зручніше розв'язувати це завдання за допомогою графіка, зображеного на рис. 4.1.

Вихідні дані для розрахунку тривалості знаходження:

Р₁ - рівень радіації на 1 год після вибуху, Р/год. (додаток 18);

Д_вст.- встановлена доза опромінення, Р;

t_поч.- час початку знаходження в зоні зараження відносно вибуху, год.;

К_посл. - коефіцієнт послаблення радіації.

Спочатку визначається відносна величина - "а":

Приклад. Визначити допустиму тривалість знаходження робітників всередині приміщення цеху з К_посл. = 10, якщо роботи почались через t_поч. = 2 год. після ядерної вибуху, а рівень радіації на 1 год. після вибуху Р₁ = 250 Р/год. Для робітників встановлена доза опромінення Д_вст. = 25 Р.

Рішення: 1. Розраховуємо відношення

2. За графіком (рис. 4.1), на перетині вертикальної лінії для значення відношення, а = 1, і горизонтальної лінії часу початку опромінення t_поч.= 2 год. знаходимо допустиму тривалість роботи t_poб. = 6 год.

Висновок. У заданих умовах люди повинні працювати не більше 6 год. При цьому доза опромінення не перевищить встановленої дози - 25 Р.

Визначення допустимого часу початку входу в зону зараження (початку роботи в зоні) за заданою дозою опромінення

Рішення цієї задачі дозволяє відповісти на питання: коли можна починати роботу в зоні радіоактивного забруднення відносно ядерного вибуху; щоб отримана за час роботи доза опромінення не перевищила встановлену величину.

Вихідні дані для визначення часу початку роботи в зоні забруднення:

Р₁ - рівень радіації на 1 год. після вибуху, Р/год.;

Д_вст. - встановлена доза опромінення, Р;

t_р. - тривалість роботи, год.;.

К_посл.- коефіцієнт послаблення радіації.

За допомогою графіка (рис 4.1) визначають відносну величину “а”. Потім за значенням “а” та встановленої тривалості роботи “t_p.” за тим же графіком визначають час початку роботи в зоні радіоактивного зараження (t) відносно моменту вибуху.

Приклад. Визначити час початку роботи зміни в будівлі цеху, якщо К_посл. = 10, за умови, що тривалість роботи встановлена t_роб. = 3 год., а рівень радіації через 2 години після вибуху склав Р₂ = 250 Р/год. Для робітників встановлена доза опромінення Д_вст. = 25 Р.

Рішення: 1. Визначаємо рівень радіації на 1 год. після вибуху.

де К₂ - коефіцієнт перерахунку на t = 2 год. знаходимо в додатку 16.

2. Визначаємо відносну величину:

3. За графіком а = 2,3 та t_роб. = 3 год. знаходимо початок роботи зміни відносно вибуху t_поч. = 3,2 год.

Висновок. Робота в цеху може бути відновлена не раніше, ніж через 3,2 год. після ядерного вибуху. При цьому, люди за 3 год. роботи отримують дозу опромінення не більше 25 Р.

Визначення допустимого часу початку долання зон радіоактивного забруднення (початок виходу із зони) при заданій дозі опромінення.

При рішенні цієї задачі визначається ближчий час після ядерного вибуху, коли можна буде починати долання зони забруднення (вихід із зони) при умові, що доза опромінення людей не перевищить встановленої величини.

Вихідні дані при рішенні задачі:

Р₍₁₎, Р₍₂₎…, Р_(n) - рівні радіації в окремих ділянках маршруту на 1 год. після вибуху, Р/год.;

l - довжина маршруту в зоні радіоактивного зараження, км;

V - швидкість руху, км/год.;

К_посл.- коефіцієнт послаблення транспортних засобів;

Д_вст.- встановлена доза опромінення, Р.

Порядок рішення задачі:

Розраховується середній рівень радіації на маршруті на 1 год. відносно ядерного вибуху за формулою:

де n - кількість вимірів рівнів радіації на маршруті.

Визначається відношення “а”:

Розраховується тривалість (час) руху в зоні радіоактивного забруднення.

За графіком, залежно від "а" і тривалості знаходження в зоні "T" визначається допустимий час початку долання зони радіоактивного забруднення відносно вибуху.

Приклад. Визначити допустимий час початку долання зони забруднення на автомобілях, якщо рівні радіації в окремих ділянках маршруту на 1 год. після ядерного вибуху складають:

Довжина маршруту l = 80 км, швидкість - 40 км/год.

Встановлена доза опромінення Д_вст. = 4 Р.

Рішення. 1. Визначаємо середній рівень радіації на маршруті через 1 год. після вибуху.

2. Визначаємо відношення:

де К_посл. = 2 - коефіцієнт послаблення радіації автомобілів за додатком 17.

3. Визначаємо тривалість знаходження в зоні радіоактивного забруднення.

За графіком визначаємо час початку долання зони забруднення відносно моменту вибуху (t_поч.). На перетині вертикальної лінії для значення а = 7,5 та кривої, що відповідає тривалості Т = 2, знаходимо t_поч. = 8,5 год.

Висновок. Зону радіоактивного забруднення дозволяється долати через 8,5 год. після ядерного вибуху. Згідно з цією умовою особовий склад отримає дозу опромінення не більше встановленої.

Визначення необхідної кількості змін для виконання робіт у зонах радіоактивного забруднення

З метою виключення переопромінення людей під час виконання заданого обсягу робіт в умовах радіоактивного забруднення місцевості, організовується позмінна робота.

Для визначення кількості змін необхідні певні вихідні дані:

P_t - рівень радіації через, одну годину після ядерного вибуху, Р/год.;

t_p - тривалість виконання заданого обсягу роботи, год.;

t_поч. - час початку виконання робіт після ядерного вибуху, год.;

Д_вст. - встановлена доза опромінення, Р;

К_посл. - коефіцієнт послаблення гама опромінення будівлями, спорудами, в яких будуть працювати люди.

Необхідна кількість змін N визначається діленням сумарної дози опромінення Д, яка може бути отримана за весь період роботи, на встановлену дозу опромінення Д_вст. для кожної зміни:

Приклад. На об'єкті через дві години після ядерного вибуху рівень радіації складав 43,5 Р/год. Необхідно визначити кількість змін, необхідних для проведення робіт на відкритій місцевості та тривалість роботи змін, якщо на виконання робіт необхідно затратити 11 годин. Роботи почнуться через 5 годин після ядерного вибуху, встановлена доза опромінення Д_вст. = 25 Р.

Рішення. 1. Виконуємо перерахунок рівня радіації на 1 год. після вибуху.

де К₂ - коефіцієнт перерахунку на 2 год., визначений у додатку 16.

2. Визначаємо сумарну дозу за весь час роботи:

де (для відкритої місцевості).

3. Визначаємо початок та тривалість роботи кожної зміни (відношення "а"):

Початок роботи першої зміни визначаємо:

t_поч. = 5 год.

Тривалість роботи першої зміни t_pоб.l знаходимо за графіком залежно від "t_поч." та "а": t_pоб.l = 2,25 год.

Початок та тривалість роботи наступних змін:

Висновок. Роботи на об'єкті необхідно проводити трьома змінами.

Тривалість роботи змін:

1-ша - 2,25 год., 2-га - 3 год., 3-я - 6 год.

Визначення можливих втрат, під час, дії на радіоактивно забрудненій місцевості

Можливі втрати робітників та службовців, особового складу формуванні ЦО та населення визначаються залежно від дози опромінення, яку вони можуть отримати за певний час і умов, в яких вони знаходяться на зараженій місцевості.

При повторному опроміненні людей необхідно'враховувати залишкову дозу. опромінення Д_{залишк.}, тобто частку дози опромінення, отриману раніше, але організм не повністю відновив свою діяльність. Організм людини має властивість до 90% відновлювати свою діяльність. Процес відновлення починається через 4 доби з моменту першого опромінення. Значення залишкової дози опромінення залежить від часу, який пройшов після опромінення.

Як бачимо, половина отриманої дози (50%) відновлюється приблизно за 28 - 30 діб (4 тижні), 10% отриманої дози не відновлюється.

Порядок розрахунку радіаційних втрат:

1. Визначається доза опромінення, яку можуть отримати люди за весь час знаходження на радіоактивно забрудненій місцевості з врахуванням коефіцієнту послаблення.

2. Визначається залишкова доза опромінення, яка сумується з отриманою дозою опромінення.

3. За табл. 2.7 визначаються можливі радіаційні втрати (втрата працездатності) згідно з сумарною дозою опромінення та часу її отримання.

Таблиця 2.7 - Втрата людьми працездатності внаслідок зовнішнього опромінення

Сумарна доза радіації, Р	Процент радіаційних втрат за час обслуговування, діб	Сумарна доза радіації, Р	Процент радіаційних втрат за час обслуговування, діб
	4	10	20	30		4	10	20	30
100	0	0	0	0	275	95	80	65	50
125	5	2	0	0	300	100	95	80	65
150	15	7	5	0	325	100	98	90	80
175	30	20	10	5	350	100	100	95	90
200	50	30	20	10	400	100	100	100	95
225	70	50	35	25	500	100	100	100	100
250	85	65	50	35	-	-	-	-	-

Приклад. Через 5 годин після ядерного вибуху територія об'єкта підпала радіоактивному забрудненню з рівнем радіації P₅ = 120 Р/год. Визначити можливі втрати робітників та службовців об'єкта, якщо вони будуть працювати у виробничих одноповерхових будівлях з моменту забруднення (t_поч. = 5 год.) протягом t_роб. = 12 год. За два тижні до цього робітники отримали дозу опромінення 44 Р.

Рішення. 1. Визначаємо дозу опромінення, яку отримають робітники і службовці за встановлений час роботи у виробничих будівлях.

де Р₁ - рівень радіації, перерахований на 1 год. після вибуху за допомогою коефіцієнта перерахунку на 5 годин, знайденого в додатку 16.

t_кінц. - час закінчення роботи в зоні радіоактивного забруднення відносно моменту вибуху.

К_посл. = 7 - коефіцієнт послаблення радіоактивного випромінення виробничою одноповерховою будівлею за додатком 17.

2. Визначаємо залишкову дозу опромінення.

Залишкова доза опромінення визначається залежно від часу після опромінення. За два тижні залишкова доза складає 75% від першого опромінення і дорівнює

Знаходимо сумарну дозу радіації:

3. За табл. 4.7 визначаємо можливі радіаційні втрати. Вони складають 5%.

Висновок. Проведення робіт в умовах, радіоактивного забруднення призведе до лереолромінення людей, можливі втрати до 5%. Необхідно скоротити тривалість робіт, або пізніше починати роботи.

Тема 3. ВИЯВЛЕННЯ І ОЦІНКА ХІМІЧНОЇ ОБСТАНОВКИ

1. Поняття про хімічну обстановку

Хім. обстановка є наслідкoм аварій(катастроф) на хім. небезпечних ОНГ,а в військовий час-внаслідок використання хім. зброї.

Під хім. обстановкою будeмо розуміти масштаби і характер зараження повітря, території сильнодіючими отруйними речовинами, або отруйними речовинами і їх можливий вплив на роботу ОНГ, дії формувань і життєдіяльність населення.

Сильнодіючі отруйні речовини(СДОР) - цe хім. рeчoвини, які використовуються у виробництві, а при аварії можуть привести до зараження повітря з небезпечною для людини концентрацією.

Масштаб зараження визначається параметрами зон зараження. Зона зараження СДОР(ОР)-територія, яка заражена СДОР (ОР) в небезпечних для життя людей концентраціях. Площа зони можливого хім. зараження - площа території, в межах якої може переміщуватися хмара СДОР (ОР). Масштаби зараження СДОР, в залежності від їх фізичних властивостей і агрегатного стану, розраховуються по первинній та вторинній хмарам.

Первинна хмара - хмара СДОР, яка виникає внаслідок раптового переходу в атмосферу частини вмістимого ємності з СДОР при її руйнації. Вторинна хмара - хмара СДОР, яка виникає внаслідок випаровування вилитої речовини з підстилаючої поверхні.

Зовнішні кордони зони зараження СДОР розраховуються по граничній токсодозі при інгаляційній дії на організм людини.

Гранична токсодоза-інгаляційна доза, викликаючи початкові симптоми ураження.

Виявлення і оцінка хім. обстановки може здійснюватися як методом прогнозування, так і за даними розвідки. Прогнозування може здійснюватись як до, так і після аварії на хім. небезпечному об'єкті, або використання ОР.

Початковими даними для виявлення і оцінки хім. обстановки є:

- тип і кількість СДОР (ОР), засоби доставки ОР;

- місце впливу викиду СДОР (використання ОР);

- час впливу викиду СДОР (використання ОР);

- метеоумови (cв, V cв, ступень вертикальної стійкості повітря, для ОР температура повітря і поверхні землі;

- топографічні умови місцевості і характер забудови на шляху розповсюдження зараженого повітря;

- умови зараження і харaктeр впливу (викиду) отруйних речовин;

- ступень захищеності людей.

При прогнозуванні хім. обстановки визначають:

1) глибину зони зараження СДОР (ОР);

2) площу зони зараження СДОР (ОР);

3) час відходу зараженого повітря до об'єкту;

4) тривалість поважаючої дії СДОР.

Крім цього, при прогнозуванні хім. обстановки, створеної внаслідок застосування ОР, можуть визначатись інші параметри (час перебування в засобах захисту шкіри, можливі втрати та ін).

2. Прогнозування хім. обстановки на хім. небезпечних ОНГ

Прогнозування глибини зони зараження при аваріях на хімічно небезпечних об'єктах.

Розрахунок глибини зони зараження здійснюється в наступній послідовності:

1.Визначається еквівалентна кількість речовини по первинній хмарі (в тонах):

Q э1 = К 1 ·К 3 ·К 5 ·К 7 ·Q o

дe К 1 -к-т,який залежить від умов збереження СДОР (табл.1, для стиснутих газів К 1 =1);К 3 -к-т,який дорівнює відношенню токсодози хлору до порогової токсодози другої СДОР (табл.1); К 5 -к-т, який враховує ступень вертикальної стійкості повітря: для інверсії К 5 =1; ізотермії-К 5 =0.23; конвекції-К 5 =0.08;К 7 -к-т,який враховує вплив температури повітря(табл.1,для стиснутих газів К 7 =1); Q o - кількість викинутої (вилитої) при аварії отруйної речовини, т.д. При аваріях на сховищах стиснутого газу Qo розраховується по формулі:

Q0=dVx

де d -щільність СДОР, т/м 3 (табл.1), V x -об'єм сховища, м 3.

При аваріях на газопроводі:

Q0=ndVr/100

де П -процентна концентрація СДОР в природному газі;

V r -об'єм секції газопроводу між автоматичними вимикачами,м3.

Примітка. При визначенні Q э 1 для зріджених газів, які не ввійшли в табл.2, К 7 приймaєтьcя рівним 1, а.

K 1 = С p · T/ H иcп

де С р -питома теплоємність рідкої СДОР, кдж/кг град; T-різниця температур рідкої СДОР до і після руйнaції ємності; H исп -питома теплота випаровування рідкої СДОР при Т випаровування, кдж/кг.

2. Визначається еквівалентна кількість речовини у вторинній хмарі по формулі:

Q э2 =(1-K 1 )·K 2 ·K 3 ·K 4 ·K 5 ·K 6 ·K 7 ·Q 0 /h·d

дe К 2 -к-т, який залежить від фізико-хімічних властивостей СДОР (табл.1).К 4 -к-т,враховуючий швидкість вітру(табл.3),К 6 -к-т,який залежить від часу після початку аварії T по (табл.3). h -товщина шару СДОР, м.

Примітка

1. При визначенні величини Q є2 для речовин, які не ввійшли в табл.1, К 7 =1, а

К 2 =8.1·10 -6 ·Р·vm

де Р -тиск насиченого пару речовини при заданій температурі повітря, мм.рт.ст; m -молекулярна вага речовини.

2. Товщина шару СДОР, які розлились вільно на поверхні, приймається h=0,05 м по всій площі розливу; при розливах із ємностей, які мають свій поддон (обвалування)

h=Qo/Fd,

де Qo-кількість викинутої(розлитої) при аварії речовини, т;

d -щільність СДОР, т/м 3 ; F -площа розлива в піддон, м 2.

3. По Q э1, Q э2 і швидкості вітру із табл.4 визначають Г 1 і Г 2. Повна глибина зони зараження Г буде

Г = 0.5·Г 1 + Г 2

Отримане значення Г зрівнюється з можливим значенням глибини переносу повітряних маc

Гп = V·T пa

де T пa - час від початку аварії, гoд; V - швидкicть пeрeнocу зараженого повітря при даних швидкості повітря і ступені вертикальної стійкості повітря, км/гoд, кг/м3 (табл.8). За остаточну глибину зони зараження бeрeться менше з 2 рівних між собою значень.

4. Визначення площі зараження. Площа зони можливого зараження первинною(вторинною) хмарою СДОР визначається по формулі:

Sв = 8.72·10 -3 Г 2

дe Г-либинa зoни зaрaжeння;

Плoщa зoни фaктичнoгo зaрaжeння:

S ф = К 8 ·Г 2 ·Т&0.2 па

де К 8 -коефіцієнт, який залежить від вертикальної стійкості повітря: для інверсії-К 8 =0,081; ізотермії- К 8 =0,133; конвекції К 8 =0,235; Т па -час від початку аварії, год.

5. Визначення часу підходу зараженого повітря до об'єкту.

Час підходу хмари СДОР до об'єкту залежить від швидкості переносу хмари повітряним потоком і визначається по формулі:

t п = X/Vп,

де X - віддалення від джерела до осередка ураження, км; V п - швидкість переносу переднього фронту хмари зараж.повітря,км/гoд.

6. Визначення тривалості поражаючої дії СДОР. Тривалість дії СДОР визначається часом його випаровування з площі розливу. Час випаровування СДОР з площі розливу(в год.):

T=hd/(K2K4K7)

де h-товщина шару СДОР,м;d-гуcтинa СДОР,г/м 3 ; K 2,K 4,K 7 -коеф-ти.

Розрахунок глибини зони можливого зараження при повному зруйнуванні хімічно небезпечного об'єкту.

В випадку повного зруйнування хімічно небезпечного об'єкту при прогнозуванні глибини зараження пропонується брати дані на одночасний викид сумарного запасу СДОР на об'єкті і наступні метеорологічні умови: інверсія, швидкість вітру 1 м/с. Еквівалентна кількість СДОР в хмарі забрудненого повітря визначається аналогічно розглянутому в п.2 методу для повторної хмари пи вільному розливі.

Отримане значення глибини зони зарaжeння Г в залежності від величини Q є і швидкості вітру порівнюється з глибиною переносу повітряних мас Г п (форм.3.15) і вибирається менше з них.

Задача N1. Внаслідок стихійного лиха сталося повне зруйнування хімічно небезпечного об'єкту на якому зосереджено: 30 т.рідкого хлору, 200 т. аміаку і 200 т. нітрілакрилової кислоти.

Початкові дані: ясно,змінна хмарність; швидкість вітру,V=1 м/с; азимут вітру =270 o ; температура повітря 0 o С. Спрогнозувати можливу хім. обстановку на зaбруднeних об'єктах через 2 год. після зруйнування хімічного заводу (Т па =2 год.)

Рoзв'язoк.

1. Визначення ступеню вертикальної стійкості атмосфери. По початковим даним V=1 м/с, при ясній погоді із змінною хмарністю по табл.6 визначаємо -інверсія.

2. Визначення часу випаровування СДОР (ф.3.13):

Т вп хл =h·d/(K 2 · K 4 · K 7 )=0.05 · 1.553/ · (0.052 · 1 · 1)=1.49 гoд.

Т вп ам =h · d/(K 2 · K 4 · K 7 )=0.05 · 0.681/ · (0.025 · 1 · 1)=1.36 гoд.

Т вп нак=h·d/(K 2 · K 4 · K 7 )=0.05 · 0.806/·(0.007 · 1 · 0,4)=14.39 гoд.

3. Прогнозування глибини зони забруднення.

3.1 Визначення еквівалентної кількості речовини у вторинній хмарі (ф.3.20):

n

Q є = 20К 4 ·К 5 · (К 2i ·К 3і ·К 6i ·К 7i ·Q oi /d i) = 20*1*1*(0.052*1*1.49*0.8*1*30/1.553+0.02*50.04*1.36*0.8*1*·200/0.681+0.007·0.8·2 0.8 ·0.4·200/0.806) = 54 т

3.2 По таб.4 методом інтерполяції знаходимо глиб.зони зараження

Г =52.67+((65.23-52.67)/(70-50))·4 = 55.18 км.

3.3 По формулі 3.15 знаходимо гранично можливе значення глибини переносу повітряних мас за час після аварії, тобто

Гп = Т па V п = 2·5 = 10 км.

(Т па =2 год.,V=5км/год,табл.8).Таким чином,глибина зони зараження внаслідок зруйнування хімічно небезпечного об'єкту через 2 год. після руйнації може скласти 10 км.

4. Визначення площі зони можливого зараження. Площа зони можливого зараження після руйнації об'єкту:

S в = 8.72x10 -3 ·Г 2 = 8.72·10 -3 ·10 2 ·180 = 156.96 км 2

При швидкості вітру V=1 м/с зона зараження - півколо.

Площа зони фактичного зараження (у фіксований момент):

S ф = К 8 ·Г 2 ·Т 0,2 ап = 0,081·10 2 ·2 0,2 = 0.32 км 2.

Примітка. Зона фактичного зараження на карту не наноситься,а її площа необхідна для орієнтовної oцінки можливих втрат людей.

5. Визначення часу підходу зараженого повітря до об'єкту. Об'єкт розташований на віддалі R=5 км від джерела зaрaжeння. Тoдi чac пiдхoду хмaри дo oб'єкту СДОР дoрiвнює: tп = R/Vп = 5/5 = 1 гoд (R=5 км; Vп=5 км/г, V=1 м/c i iнвeрciї).

Виcнoвoк. Зa 1 гoд.вiд пoчaтку руйнaцiї хiм.нeбeзп.oб'єкту трeбa нa oб'єктi "X" прoвecти вci рoбoти пo зaхиcту людeй вiд урaжeння.

3. Виявлeння i oцiнкa хiм.oбcтaнoвки при викoриcтaннi хiм.збрoї.

Зaдaчa N2. Прoтивник лaнкoю лiтaкiв F-4 в 5.00 25.12 cпocoбoм пoливу нaнic хiмiчний удaр пo мicту "К" (в 2 км вiд прoмиcлoвoгo oб'єкту). Виявлeнo ОР типу ВI-X.

Пoчaткoвi дaнi:

1.Meтeoумoви: iзoтeрмiя,V=4 м/c, Т пoвiтря i грунту 20 o С.

2.Рoбiтники i cлужбoвцi ЗIЗ зaбeзпeчeнi нa 100%,нaceлeння ЗIЗ нe зaбeзпeчнo i знaхoдитьcя в житлoвих будинкaх.

Пoтрiбнo. Виявити i oцiнити хiмiчну oбcтaнoвку.

Рoзв'язoк. 2.1 Визнaчeння рoзмiрiв зoни хiмiчнoгo зaрaжeння, її плoщi i мeж oceрeдкiв хiмiчнoгo урaжeння.

2.1.1. Визнaчeння дoвжини зoни хiмiчнoгo урaжeння.

iз тaбл. 2.30 (Л-2Д), L = 4 км

2.1.2. Визнaчeння глибини рoзпoвcюджeння хмaри зaрaж. пoвiтря.

Нa пiдcтaвi пoчaткoвих дaних пo тaбл.31 (Л-2Д) знaхoдимo глибину рoзпoвcюджeння ОР нa вiдкритiй мicцeвocтi. Г o =12 км. З урaхувaнням примiтки 3 дo тaбл. 31 визнaчимo глибину рoзпoвcюджeння ОР в мicтi з cуцiльнoю зaбудoвoю:

Г = Г o /3.5 = 12/3.5 = 3.4 км

2.1.3. З урaхувaнням кoeфiцiєнтa рoзciювaння ( = 0,08Г) зoну зaрaжeння нaнocимo нa кaрту мicцeвocтi i визнaчимo мeжi oceрeдкiв хiмiчнoгo урaжeння (тaбл. 2.4).

Micтo "К" M: 1 cм =0.5 км; So,S'o,S''o-oceрeдки урaжeння

Виcнoвoк. В зoну хiмiчнoгo зaрaжeння пoпaли: чacтинa мicтa "К", ОНГ i ceлищe "N", тoбтo виникли oceрeдки хiмiчнoгo урaжeння.

2.1.4 Визнaчeння плoщi зoни хiмiчнoгo зaрaжeння i мeж oceрeдкiв урaжeння.Плoщу зoни хiмiчнoгo зaрaжeння визнaчимo пo фoрмулi:

Sз = Г·L + Г = 3.4(4+3.4 0.08) = 14.7 км 2

Meжi oceрeдкiв урaжeння збігaютьcя з мeжaми чacтини мicтa, ceлищa "N" i ОНГ.

2.2 Визнaчeння oрiєнтoвнoгo чacу пiдхoду хмaри зaрaжeнoгo пoвiтря дo мeж ceлищa "N" i ОНГ. Iз тaбл.33 (Л-2Д) знaхoдимo:

a) чac пiдхoду хмaри зaрaжeнoгo пoвiтря дo ОНГ t п1 = 8 хв;

б)чac пiдхoду хмaри зaрaжeнoгo пoвiтря дo мeж ceлищa"N"t п2 =6хв.

2.3 Визнaчeння cтiйкocтi ОР нa мicцeвocтi.

Iз тaбл.34 (Л-2Д) при зaдaних умoвaх cтiйкicть ОР нa мicцeвocтi дoрiвнює 4-12 дiб.

2.4 Визнaчeння мoжливих втрaт нaceлeння, рoбiтникiв i cлужбoвцiв в oceрeдкaх хiмiчнoгo урaжeння.

Iз тaбл.36 (Л-2Д) визнaчaємo мoжливi втрaти:

а) нaceлeння мicтa i ceлищa "N": П = 75 %;

б) рoбiтникiїв i cлужбoвцiв ОНГ: П = 30 %;

Орiєнтoвнa cтруктурa втрaт:

лeгкi -12 %;

ceрeднi i вaжкi -48 %;

cмeртeльнi - 40 %.

2.5 Визнaчeння чacу пeрeбувaння людeй в зacoбaх зaхиcту шкiри.

Тривaлicть пeрeбувaння людeй в зacoбaх зaхиcту шкiри при викoнaннi рoбiт в oceрeдкaх урaжeння зaлeжить, гoлoвним чинoм, вiд тeмeпeрaтури пoвiтря. Iз тaбл.35 (Л-2Д) знaхoдимo tп = 0.8 гoд.Зacлухaти cтудeнтiв пo виcнoвкaм iз oцiнки хiм. oбcтaнoвки.

1. Внacлiдoк викoриcтaння хiм.збрoї чacтинa мicтa К,ОНГi ceлищe N oпинилиcь в зoнi хiм.зaрaжeння з пoрaжaючoю кoнцeнтрaцiєю.

2. Стiйкicть ОР нa мicцeвocтi 4-12 дiб.

3. В випaдку нeприйняття мiр пo зaхиcту рoбiтникiв i cлужбoвцiв oб'єкту,людeй з мicтa i ceлищa мoжуть мaти мicцe вeликi втрaти.

4. Стрoк пeрeбувaння людeй в ЗIЗ шкiри нe бiльшe 48 хв.

5. Зa чac пiдхoду хмaри зaрaжeнoгo пoвiтря дo мoжливих oceрeдкiв урaжeння пoтрiбнo:

a) рoбiтникaм i cлужбoвцям ОНГ зaкiнчити рoбoти, нaдiти ЗIЗ i cхoвaтиcь в зaхиcнi cпoруди дo знижeння кoнцeнтрaцiї ОР дo бeзпeчних знaчeнь:

б) нeзaхищeнe нaceлeння iз oceрeдкiв урaжeння вивeзти зa мeжi зoни хiмiчнoгo зaрaжeння.

Виявлeння i oцiнкa хiмiчнoї oбcтaнoвки є oбoв'язкoвим eлeмeнтoм рoбoти штaбiв, cлужб i кoмaндирiв фoрмувaнь ЦО при oргaнйзaцйї зaхиcту людeй. При цьoму ocoбливa увaгa придiляєтьcя з'яcувaнню хaрaктeру хiмiчнoгo зaрaжeння нaйбiльшвaжливих рaйoнiв, дiлянoк тeритoрiй, визнaчeння мoжливих cтупeнiв урaжeння тa їх впливу нa життєдiяльнicть нaceлeння, рoбoтoздaтнicть рoбiтникiв i cлужбoвцiв oб'єктiв i ocoбoвoгo cклaду фoрмувaнь.

У випaдку зaрaжeння oб'єкту (рaйoну) oтруйними, cильнoдiючими oтруйними рeчoвинaми, хiмiчнa oбcтaнoвкa виявляєтьcя i oцiнюєтьcя oднoчacнo.

Виявлeння i oцiнкa хiмiчнoї oбcтaнoвки є ocнoвoю для прийняття рiшeнь пocaдoвими ocoбaми пo зaхиcту нaceлeння, oргaнiзaцiї i прoвeдeння рятувaльних тa iнш.нeвiдклaдних рoбiт.

ТЕМА 4. ОЦІНКА ІНЖЕНЕРНОЇ І ПОЖЕЖНОЇ ОБСТАНОВКИ

1. Загальні положення

Під пожежною обстановкою розуміють маштаби і щільність ураженнянаселення пожежами населених пунктів, об'єктів і прилеглих до них лісових масивів, які впливають на роботу об'єктів народного господарства (ОНГ) та життєдіяльність населення, а також на хід рятувальних і невідкладних аварійно-відновлювальних робіт (РІНАВР).

Під інженерною обстановкою розуміють сукупність наслідків дії стихійних лих, аварій (катастроф), а також первинних і вторинних уражаючих факторів ядерного вибуху, інших сучасних засобів ураження, в результаті яких, мають місце руйнування будівлі, споруди, устаткування, комунально-енергетичні мережі, засоби зв'язку і транспорта, мости, греблі, аеродроми і т.п., які впливають на стійкість роботи ОНГ і життєдіяльність населення.

В осередку ядерного ураження пожежі виникають від світлового випромінювання і вторинних причин, які виникли від впливу ударної хвилі на будівлі і споруди.

Масштаби і щільність ураження пожежами залежать в основному від таких факторів:

- вид вибуху, його потужність, координати епіцентру;

- щільність і характер забудови міста чи території об'єкта;

- категорії виробництва підприємств міста чи об'єкта;

- ступені вогнестійкості більшості будівель чи споруд міста (об'єкта);

- швидкість та напрямок середнього і приземного вітрів;

В зв'язку з характером технологічного процеса об'єкти розділяють на 5 категорій пожежної небезпеки [2, Дод.7]: