Завдання та організаційні основи побудови цивільного захисту. Захист населення та територій від впливу надзвичайних ситуацій

Головні положення нормативно-правової бази у сфері цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій. Режими функціонування та склад єдиної системи цивільного захисту. Права та обов'язки службовців та населення за умов цивільної оборони.

Рубрика Военное дело и гражданская оборона
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 08.09.2011
Размер файла 55,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

ЗАВДАННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ПОБУДОВИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ. ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ ТА ТЕРИТОРІЙ ВІД ВПЛИВУ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ. ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ГРОМАДЯН У СФЕРІ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ВІД НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

Методичні вказівки

Розкриваючи дану тему, основну увагу приділити Закону України “Про правові засади цивільного захисту” від 24.06.2004 р.

Детально розглянути режими функціонування єдиної системи цивільного захисту.

Особливості функціонування територіальної підсистеми цивільного захисту.

При проведенні занять в закладах освіти використовувати Наказ Міносвіти України від 17.01.2002 р. №27 ”Про затвердження Положення про функціональну підсистему “Освіта і наука України “Єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру”.

Аналогічно в інших галузях використовувати відомчі накази своїх міністерств.

План

Вступ

1. Головні положення нормативно-правової бази у сфері цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій

2. Єдина система цивільного захисту, режими її функціонування

3. Управління єдиною системою цивільного захисту та координація діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади у сфері цивільного захисту

4. Сили цивільного захисту України

5. Права та обов'язки робітників, службовців та населення за умов цивільної оборони

Висновки

Навчальна література і посібники

Додаток

Вступ

Глобальний розвиток людської цивілізації крім позитивних надбань, породив численні загрози життєво важливим інтересам людини і громадянина, суспільства і держави. Значне місце серед цих загроз займають небезпеки техногенної та природної сфери.

Потужний промисловий розвиток, характерний для України в XX столітті призвів до значних антропогенних порушень і техногенної перевантаженості території України, і як наслідок, до зростання ризиків виникнення надзвичайних ситуацій різного характеру.

В умовах перехідної економіки посилилось нераціональне, виснажливе використання природних ресурсів як не відновлювальних, так і відновлювальних. При цьому темпи впровадження природоохоронних заходів поступаються темпам використання ресурсів, що призводить до негативного дисбалансу в природних екосистемах.

Економічні проблеми призвели до критичного стану основних виробничих фондів у провідних галузях промисловості, агропромисловому комплексі, системах життєзабезпечення. Серед найбільш небезпечних наслідків особливо гострою є проблема підтримання в належному технічному стані ядерних об'єктів на території України.

Характер і масштаб природно-техногенних загроз національній безпеці України показує, що її рівень не може бути достатнім, якщо на державному рівні не буде вирішено завдання захисту населення, об'єктів економіки, національного надбання від надзвичайних ситуацій техногенного, природного або іншого характеру.

Системи захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру як складова системи забезпечення національної безпеки. Становить собою систему загальнодержавних заходів, які реалізуються центральними і місцевими органами виконавчої влади підпорядкованими їм силами та засобами.

Кожна людина (громадянин) має право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та на вимогу гарантій забезпечення реалізації права від всіх рівнів виконавчої влади.

Держава як гарант цього права створює систему цивільного захисту, яка має своєю метою захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

І кожна людина (громадянин) у випадку аварії, катастрофи стихійного лиха повинна вміти (в межах своїх можливостей та знань) захистити себе, свою сім'ю від негативних наслідків і надати посильну допомогу потерпілим.

Основу нормативно-правової бази у сфері цивільного захисту від наслідків надзвичайних ситуацій складають Закони України “Про цивільну оборону України”, “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру”, “Про правові засади цивільного захисту”.

1. Головні положення нормативно-правової бази у сфері цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій

цивільний захист надзвичайний оборона

Правові та організаційні засади у сфері цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій (НС) техногенного, природного та військового характеру, повноваження органів виконавчої влади та інших органів управління, порядок створення і застосування сил, їх комплектування, проходження служби, а також гарантії соціального і правового захисту особового складу органів та підрозділів цивільного захисту викладені і визначені в Законі України “Про правові засади цивільного захисту” від 24.06.2004 р. №1859-IY.

Єдина державна система цивільного захисту населення і територій (далі - єдина система цивільного захисту) - сукупність органів управління, сил та засобів центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, на які покладається реалізація державної політики у сфері цивільного захисту;

підсистеми єдиної системи цивільного захисту - сукупність підпорядкованих спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади функціональних та територіальних органів управління, на які покладаються визначені законом завдання у конкретних сферах цивільного захисту.

Цивільний захист здійснюється з метою:

реалізації державної політики, спрямованої на забезпечення безпеки та захисту населення і територій, матеріальних і культурних цінностей та довкілля від негативних наслідків надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період;

подолання наслідків надзвичайних ситуацій, у тому числі наслідків надзвичайних ситуацій на територіях іноземних держав відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Цивільний захист здійснюється на принципах:

гарантування державою громадянам конституційного права на захист життя, здоров'я та їх майна, а юридичним особам - права на безпечне функціонування;

добровільності при залученні людей до здійснення заходів у сфері цивільного захисту, пов'язаних з ризиком для життя і здоров'я;

комплексного підходу до вирішення завдань цивільного захисту;

створення системи раціональної превентивної безпеки з метою максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій і мінімізації їх наслідків;

територіальності та функціональності єдиної системи цивільного захисту;

мінімізації заподіяння шкоди довкіллю;

гласності, вільного доступу населення до інформації у сфері цивільного захисту відповідно до законодавства.

Основними завданнями цивільного захисту є:

збирання та аналітичне опрацювання інформації про надзвичайні ситуації;

прогнозування та оцінка соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій;

здійснення нагляду і контролю у сфері цивільного захисту;

розроблення і виконання законодавчих та інших нормативно-правових актів, дотримання норм і стандартів у сфері цивільного захисту;

розроблення і здійснення запобіжних заходів у сфері цивільного захисту;

створення, збереження і раціональне використання матеріальних ресурсів, необхідних для запобігання надзвичайним ситуаціям;

розроблення та виконання науково-технічних програм, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям;

оперативне оповіщення населення про виникнення або загрозу виникнення надзвичайної ситуації, своєчасне достовірне інформування про обстановку, яка складається, та заходи, що вживаються для запобігання надзвичайним ситуаціям та подолання їх наслідків;

організація захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, надання невідкладної психологічної, медичної та іншої допомоги потерпілим;

проведення невідкладних робіт із ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та організація життєзабезпечення постраждалого населення;

забезпечення постійної готовності сил і засобів цивільного захисту до запобігання надзвичайним ситуаціям та ліквідації їх наслідків;

надання з використанням засобів цивільного захисту оперативної допомоги населенню в разі виникнення несприятливих побутових або нестандартних ситуацій;

навчання населення способам захисту в разі виникнення надзвичайних, несприятливих побутових або нестандартних ситуацій та організація тренувань;

міжнародне співробітництво у сфері цивільного захисту.

Основні заходи у сфері цивільного захисту

З метою ефективної реалізації завдань цивільного захисту, зменшення матеріальних втрат та недопущення шкоди об'єктам, матеріальним і культурним цінностям та довкіллю в разі виникнення надзвичайних ситуацій центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підпорядковані їм сили і засоби, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, добровільні рятувальні формування здійснюють оповіщення та інформування, спостереження і лабораторний контроль, укриття у захисних спорудах, евакуацію, інженерний, медичний, психологічний, біологічний, екологічний, радіаційний та хімічний захист.

Проведення кожного цього заходу це значний комплекс окремих заходів як організаційного так і технічного характеру.

Оповіщення та інформування у сфері ЦЗ включають:

оперативне доведення до відома населення інформації про виникнення або можливу загрозу виникнення надзвичайних ситуацій, у тому числі через загальнодержавну, територіальні і локальні автоматизовані системи централізованого оповіщення;

централізоване використання мереж зв'язку, радіомовлення, телебачення та інших технічних засобів передачі інформації незалежно від форми власності та підпорядкування в разі виникнення надзвичайних ситуацій.

Спостереження і лабораторний контроль включають:

створення і підтримання в постійній готовності загальнодержавної та територіальних мереж спостереження і лабораторного контролю;

організацію збирання, опрацювання та передачі інформації про стан довкілля, забруднення продуктів харчування, харчової сировини, фуражу, води радіоактивними, хімічними речовинами та інфекційними мікроорганізмами.

Укриття у захисних спорудах

Для забезпечення укриття населення в містах, селах, селищах створюється фонд захисних споруд шляхом:

комплексного освоєння підземного простору населених пунктів для взаємопогодженого розміщення в ньому споруд і приміщень соціально-побутового, виробничого і господарського призначення з урахуванням необхідності пристосування і використання частини приміщень для укриття населення в разі виникнення надзвичайних ситуацій;

обстеження і взяття на облік підземних і наземних будівель та споруд, що відповідають вимогам захисту, споруд підземного простору населених пунктів, гірничих виробок і природних порожнин;

дообладнання з урахуванням вимог захисту підвальних та інших заглиблених приміщень;

будівництва заглиблених споруд, інших нерухомих об'єктів, пристосованих для виконання завдань цивільного захисту;

будівництва в період загрози виникнення надзвичайних ситуацій найпростіших сховищ та укриттів;

будівництва окремих сховищ і протирадіаційних укриттів.

Фонд захисних споруд у мирний час використовується для господарських, культурних і побутових потреб у порядку, який визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Здійснення заходів з евакуації населення

В умовах недостатнього забезпечення захисними спорудами в населених пунктах, де розташовані об'єкти підвищеної небезпеки, а також в особливий період основним способом захисту населення є його евакуація і розміщення у зонах, безпечних для проживання.

Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що знаходяться у зонах можливого катастрофічного затоплення, небезпечного радіоактивного забруднення, хімічного ураження, у районах виникнення стихійного лиха, аварій і катастроф, якщо виникає безпосередня загроза життю та здоров'ю людей.

У разі виникнення надзвичайної ситуації проводиться загальна або часткова евакуація населення тимчасового або безповоротного характеру.

Загальна евакуація населення в особливий період проводиться в окремих регіонах за рішенням Кабінету Міністрів України у разі:

небезпеки радіоактивного забруднення навколо атомних електростанцій (якщо виникає безпосередня загроза життю та здоров'ю населення, яке проживає в зоні ураження);

загрози катастрофічного затоплення місцевості з менш ніж чотиригодинним добіганням проривної хвилі;

виникнення загрози життю та здоров'ю населення, яке проживає в зоні виникнення надзвичайної ситуації військового характеру.

Часткова евакуація населення в разі виникнення або загрози виникнення надзвичайної ситуації на відповідній території проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України, якщо інше не встановлено законом.

Під час проведення часткової або загальної евакуації не зайняте у виробництві та сфері обслуговування населення, студенти, учні навчальних закладів, вихованці дитячих будинків, пенсіонери та інваліди, які утримуються у будинках для осіб похилого віку, разом із викладачами та вихователями, обслуговуючим персоналом і членами їх сімей евакуюються в першу чергу.

Евакуація населення з небезпечних районів проводиться пішки і шляхом вивезення основної його частини наявним транспортом.

З метою запобігання проявам паніки та недопущення загибелі людей під час евакуації забезпечуються:

планування евакуації населення;

визначення зон, придатних для розміщення евакуйованого населення з потенційно небезпечних зон;

організація оповіщення керівного складу центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та населення про початок евакуації;

управління проведенням евакуації;

створення мінімально необхідних умов для життєдіяльності евакуйованого населення;

навчання населення діям при проведенні евакуації.

Інженерний захист території

З метою створення умов безпечного проживання населення на території з підвищеним техногенним навантаженням та ризиком виникнення надзвичайних ситуацій здійснюються заходи інженерного захисту території, які включають:

урахування під час розроблення генеральних планів забудови населених пунктів і ведення містобудування в умовах підвищеного ризику можливості виникнення надзвичайних ситуацій на окремих територіях та в регіонах;

здійснення контролю за раціональним розміщенням потенційно небезпечних об'єктів з урахуванням можливих наслідків надзвичайних ситуацій для безпеки населення і довкілля в разі виникнення таких ситуацій;

будівництво споруд, будинків, інженерних мереж та транспортних комунікацій із заданими рівнями безпеки і надійності;

розроблення і запровадження заходів щодо безаварійного функціонування потенційно небезпечних об'єктів;

створення комплексних схем захисту населених пунктів та об'єктів від небезпечних природних процесів шляхом організації будівництва протизсувних, протиповіневих, проти селевих, протилавинних, протиерозійних та інших інженерних споруд спеціального призначення.

Медичний захист населення та забезпечення епідемічного благополуччя в районах надзвичайних ситуацій

Для запобігання або зменшення ступеня ураження населення, своєчасного надання допомоги постраждалим та їх лікування,забезпечення епідемічного благополуччя в районах надзвичайних ситуацій здійснюються такі заходи:

планування і використання існуючих сил та засобів закладів охорони здоров'я незалежно від форм власності та господарювання;

розгортання в умовах надзвичайних ситуацій необхідної кількості додаткових лікувальних закладів (пунктів);

своєчасне застосування профілактичних медичних препаратів та санітарно-епідеміологічних заходів;

контроль за якістю харчових продуктів і продовольчої сировини, питної води і джерел водопостачання;

завчасне створення і підготовка спеціальних медичних формувань;

накопичення медичних засобів захисту, медичного та іншого спеціального майна і техніки;

здійснення контролю за станом довкілля, санітарно-гігієнічною та епідемічною ситуацією;

навчання населення способам надання першої медичної допомоги та дотримання правил відповідної санітарії;

забезпечення недопущення впливу на здоров'я людей шкідливих факторів навколишнього середовища та наслідків надзвичайних ситуацій, а також умов для виникнення і поширення інфекційних захворювань;

санітарна охорона територій та об'єктів у зоні надзвичайної ситуації.

Психологічний захист

Запобігання або зменшення ступеня негативного психологічного впливу на населення та своєчасне надання ефективної психологічної допомоги забезпечуються шляхом здійснення таких заходів:

планування діяльності та використання існуючих сил і засобів підрозділів психологічного забезпечення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту;

своєчасне застосування психопрофілактичних методів;

виявлення за допомогою психологічних та соціологічних методів чинників, що сприяють виникненню соціально-психологічної напруги;

використання сучасних технологій психологічного впливу для нейтралізації негативного впливу на населення.

Захист від біологічного зараження включає:

виявлення осередку біологічного зараження;

прогнозування масштабів розвитку наслідків біологічного зараження;

використання колективних та індивідуальних засобів захисту;

введення режимів карантину та обсервації;

знезаражування осередку біологічного зараження;

здійснення заходів екстреної та специфічної профілактики;

дотримання протиепідемічного режиму суб'єктами господарювання, лікувальними закладами і населенням.

Екологічний захист включає здійснення природоохоронних заходів, спрямованих на:

захист родовищ (газових, нафтових, вугільних, торфових) від пожеж, затоплень і обвалів;

ліквідацію лісових пожеж та буреломів, сніголамів, вітровалів, техногенного впливу на лісові насадження, а також їх наслідків.

Радіаційний і хімічний захист включає виявлення вогнищ радіаційного та хімічного забруднення та проведення його оцінки, організацію і здійснення дозиметричного і хімічного контролю, розроблення та запровадження типових режимів радіаційного захисту, забезпечення засобами радіаційного та хімічного захисту, організацію та проведення спеціальної та санітарної обробки.

Радіаційний і хімічний захист забезпечується шляхом здійснення таких заходів:

завчасне накопичення і підтримання в постійній готовності засобів радіаційного та хімічного захисту, обсяги і місця

зберігання яких визначаються диференційовано відповідно до зон можливого ураження;

своєчасне впровадження засобів, способів і методів виявлення та оцінки масштабів і наслідків аварій, руйнувань на радіаційно та хімічно небезпечних об'єктах;

створення уніфікованих засобів захисту, приладів радіаційної, хімічної розвідки та дозиметричного контролю;

надання населенню можливості придбання в особисте користування засобів радіаційного та хімічного захисту;

розроблення типових режимів радіаційного захисту населення і функціонування об'єктів в умовах радіоактивного забруднення місцевості;

завчасне обладнання радіаційно та хімічно небезпечних об'єктів засобами для проведення спеціальної обробки одягу, майна і транспортних засобів, а також санітарної обробки населення, постраждалого внаслідок надзвичайної ситуації;

розроблення загальних критеріїв, методів та методик спостережень щодо оцінки радіаційної та хімічної обстановки.

Захист населення від несприятливих побутових або нестандартних ситуацій включає:

здійснення заходів з виявлення і проведення оцінки таких ситуацій;

організацію і надання допомоги населенню;

розроблення типових рекомендацій щодо дій в умовах виникнення несприятливих побутових або нестандартних ситуацій;

проведення спеціальних аварійно-рятувальних робіт.

2. Єдина система цивільного захисту, режими її функціонування

Структуру єдиної системи цивільного захисту становлять центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування і створені ними функціональні та територіальні підсистеми єдиної системи цивільного захисту.

Функціональні підсистеми єдиної системи цивільного захисту створюються центральними органами виконавчої влади для організації роботи, пов'язаної із запобіганням надзвичайним ситуаціям та захистом населення і територій в разі їх виникнення.

Організація, завдання, склад сил і засобів, порядок діяльності функціональних підсистем єдиної системи цивільного захисту визначаються положеннями про ці підсистеми, затвердженими відповідними центральними органами виконавчої влади за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту.

Функціональні підсистеми це системи Міністерств і відомств такими підсистемами наприклад є:

Функціональна підсистема Міністерства с/г та продовольства, Міністерства охорони здоров'я та інші;

Територіальні підсистеми єдиної системи цивільного захисту створюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі для запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного та військового характеру в межах відповідних територій і включають територіальні органи управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту та відповідні комісії техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій.

Організація, завдання, склад сил і засобів, порядок діяльності територіальних підсистем єдиної системи цивільного захисту визначаються положеннями, які затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань цивільного захисту за погодженням із Радою міністрів Автономної Республіки Крим, відповідними обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Єдина система цивільного захисту може функціонувати у режимі повсякденного функціонування, підвищеної готовності та в режимах надзвичайної ситуації, надзвичайного або воєнного стану.

Режим функціонування єдиної системи цивільного захисту у межах конкретної території встановлюється залежно від існуючої або прогнозованої обстановки, масштабу надзвичайної ситуації за рішенням відповідно Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідної обласної, Київської та Севастопольської міської, районної державної адміністрації, міської ради.

Режим повсякденного функціонування єдиної системи цивільного захисту встановлюється за умов нормальної виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної (в тому числі бактеріологічної), сейсмічної, гідрогеологічної та гідрометеорологічної обстановки, за відсутності епідемій, епізоотій, епіфітотій.

У режимі повсякденного функціонування органи управління, сили і засоби єдиної системи цивільного захисту:

забезпечують спостереження і контроль за обстановкою на потенційно небезпечних об'єктах і прилеглих до них територіях, а також чергування оперативного персоналу;

розробляють і виконують науково-технічні програми щодо запобігання надзвичайним ситуаціям і зменшення можливих втрат;

здійснюють заходи щодо забезпечення безпеки і захисту населення під час надзвичайної ситуації;

забезпечують підготовку органів управління до дій у надзвичайних, несприятливих побутових або нестандартних ситуаціях,

організовують навчання населення з поводження із засобами захисту в таких ситуаціях;

створюють і поновлюють матеріальні резерви для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

проводять постійне прогнозування обстановки щодо її погіршення, яке може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій.

Режим підвищеної готовності єдиної системи цивільного захисту встановлюється в разі істотного погіршення виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної (у тому числі бактеріологічної), сейсмічної, гідрогеологічної та гідрометеорологічної обстановки, за наявності загрози виникнення надзвичайної ситуації.

У режимі підвищеної готовності органи управління єдиної системи цивільного захисту:

надають оперативну допомогу органам і структурам, причетним до забезпечення цивільного захисту, в разі виникнення несприятливих побутових або нестандартних ситуацій;

формують комісії для виявлення причин погіршення обстановки безпосередньо в районі можливого виникнення надзвичайної ситуації, готують пропозиції щодо її нормалізації;

посилюють спостереження і контроль за ситуацією на потенційно небезпечних об'єктах і прилеглих до них територіях, здійснюють прогнозування можливості виникнення надзвичайних ситуацій та їх масштабів;

розробляють заходи із захисту населення і територій в умовах надзвичайної ситуації;

приводять у стан підвищеної готовності наявні сили і засоби реагування, залучають додаткові сили і засоби, уточнюють плани їх дій та направляють їх у разі потреби в район загрози виникнення надзвичайної ситуації;

здійснюють заходи із запобігання виникненню надзвичайної ситуації.

Режим надзвичайної ситуації єдиної системи цивільного захисту встановлюється в разі виникнення та під час ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

У режимі надзвичайної ситуації органи управління єдиної системи цивільного захисту:

визначають межі території, на якій виникла надзвичайна ситуація;

організовують захист населення і територій в умовах надзвичайної ситуації;

організовують роботи з локалізації або ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, залучають необхідні сили і засоби;

здійснюють безперервний контроль за розвитком надзвичайної ситуації, становищем на аварійних об'єктах і прилеглих до них територіях;

оперативно доповідають вищим органам управління про розвиток надзвичайної ситуації, заходи, які виконуються, та оповіщають населення.

Режим функціонування єдиної системи цивільного захисту в умовах надзвичайного стану встановлюється відповідно до вимог Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану.

Режим функціонування єдиної системи цивільного захисту в умовах воєнного стану, порядок підпорядкування її військовому командуванню визначаються відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

3. Управління єдиною системою цивільного захисту та координація діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади у сфері цивільного захисту

Загальне керівництво єдиною системою цивільного захисту здійснює Кабінет Міністрів України. Начальником цивільного захисту України є Прем'єр-міністр України.

Безпосереднє керівництво діяльністю єдиної системи цивільного захисту покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту Міністерство з питань надзвичайних ситуацій України. Керівник цього органу є заступником начальника цивільного захисту України.

Керівництво територіальними підсистемами єдиної системи цивільного захисту в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють відповідно Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Начальниками територіальних підсистем єдиної системи цивільного захисту за посадою є відповідно Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим та голови відповідних державних адміністрацій. Керівники територіальних органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту за посадою є заступниками відповідних начальників територіальних підсистем єдиної системи цивільного захисту.

У складі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту діють:

урядовий орган державного нагляду у сфері цивільного захисту;

органи оперативного реагування на надзвичайні ситуації у сфері цивільного захисту;

органи мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи та інших надзвичайних ситуацій.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту:

забезпечує реалізацію державної політики та здійснює державний нагляд за дотриманням законів та інших нормативно-правових актів у сфері цивільного захисту;

забезпечує діяльність єдиної системи цивільного захисту;

контролює організацію виконання заходів, спрямованих на захист населення і територій від надзвичайних ситуацій,

центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності;

перевіряє стан готовності своїх територіальних органів, сил і засобів цивільного захисту до дій в режимі надзвичайної ситуації;

забезпечує нагляд за дотриманням вимог стандартів, нормативів і правил у сфері цивільного захисту;

контролює накопичення, збереження і цільове використання матеріальних ресурсів, призначених для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності;

перевіряє стан планування та готовності до здійснення заходів з евакуації населення в разі виникнення надзвичайних ситуацій;

забезпечує перевірку наявності та утримання в постійній готовності на потенційно небезпечних об'єктах локальних систем виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій і локальних систем оповіщення населення, передусім того, що проживає у зонах можливого ураження, та персоналу цих об'єктів;

перевіряє наявність і готовність до використання за призначенням у разі виникнення надзвичайної ситуації засобів колективного та індивідуального захисту населення, майна цивільного захисту, їх утримання та облік;

проводить вибіркові перевірки підготовки до дій в умовах надзвичайних ситуацій на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності;

з'ясовує причини виникнення надзвичайних ситуацій, невиконання заходів із запобігання цим ситуаціям, проводить оцінку дій органів управління, сил і засобів цивільного захисту під час виконання рятувальних та інших невідкладних робіт;

разом з органами, які здійснюють державний нагляд у відповідній сфері, бере участь у перевірках забезпечення умов зберігання, транспортування, знешкодження, утилізації та захоронення небезпечних речовин і виробів, що містять такі речовини;

здійснює в межах, визначених законодавством, нормативне регулювання у сфері цивільного захисту, у тому числі з питань техногенної та пожежної безпеки, за участю заінтересованих міністерств та інших центральних органів виконавчої влади розробляє і затверджує державні правила і норми цивільного захисту, які є обов'язковими до виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями;

здійснює інші заходи, передбачені законом.

Керівник спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту призначається на посаду Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України.

Керівник спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту:

здійснює безпосереднє керівництво єдиною системою цивільного захисту, органами управління, силами і засобами єдиної системи цивільного захисту, забезпечує організацію їх діяльності;

призначає керівників територіальних органів і структурних підрозділів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, інших органів управління та сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту;

видає накази організаційно-розпорядчого характеру з питань діяльності органів управління та сил цивільного захисту;

присвоює особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту спеціальні звання до полковника служби цивільного захисту включно;

вносить подання про присвоєння вищих спеціальних звань відповідно до законодавства;

є розпорядником бюджетних коштів;

здійснює інші повноваження, встановлені цим та іншими законами України.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту здійснює свої повноваження через територіальні органи відповідно до адміністративно-територіального поділу до району включно.

Координацію діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту здійснюють:

Рада національної безпеки і оборони України в межах, передбачених Законом України "Про Раду національної безпеки і оборони України".

Кабінет Міністрів України.

Для координації діяльності державних органів влади з питань цивільного захисту Кабінет Міністрів України утворює відповідні комісії (ради).

У разі необхідності для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації Кабінет Міністрів України утворює спеціальні комісії загальнодержавного, регіонального, місцевого та об'єктового рівнів.

Порядок забезпечення діяльності Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій визначається Кабінетом Міністрів України.

Діяльність комісій з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій регіонального, місцевого та об'єктового рівнів здійснюється відповідно до положення про такі комісії, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Загальне керівництво системою ЦЗ здійснює КМУ через МНС України.

Очолює систему ЦЗ - Прем'єр-Міністр України.

Безпосереднє керівництво системою ЦЗ здійснює Міністерство з питань надзвичайних ситуацій України, яке разом з апаратом і підпорядкованими структурами, установами, закладами і підприємствами створюють виконавчу вертикаль.

Повсякденне керівництво системою здійснює Міністр через апарат і основні функціональні блоки: запобігання виникненню надзвичайних ситуацій, реагування на надзвичайні ситуації, та інші, а також через відповідні територіальні і функціональні органи управління.

Для безпосереднього і повсякденного керівництва процесами і заходами цивільного захисту на територіях до району включно. Міністерство створює головні управління (управління, відділи) цивільного захисту, які йому безпосередньо підпорядковані, а в повсякденні перебувають в оперативному підпорядкуванні керівника відповідної державної адміністрації або місцевого самоврядування.

Керівництво територіальною системою цивільного захисту в АРК, областях, районах, містах, на територіях, селищних рад здійснюють Рада Міністрів АРК, обласні, міські, міст Києва і Севастополя, районні державні адміністрації та виконавчі структури органів місцевого самоврядування.

Функціональну підсистему цивільного захисту складають Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади.

Безпосереднє керівництво цією системою цивільного захисту здійснюють особисто міністри, керівники інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань і об'єктів народного господарства через органи управління, які створюються в їхньому складі, або для розв'язання поточних завдань, призначаються окремі штатні працівники

Глава адміністрації очолює територіальну ланку системи цивільного захисту і несе відповідальність за її стан сповна.

Глава держадміністрації - начальник цивільного захисту відповідної адміністративної одиниці - здійснює керівництво системою. Через територіальні управління (відділи) МНС і координаційні органи - комісії техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.

4. Сили цивільного захисту України

Складовою єдиної державної системи цивільного захисту (ЄДС ЦЗ) є сили цивільного захисту.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про правові засади цивільного захисту” сили і засоби цивільного захисту (ЦЗ) - особовий склад і працівники органів і підрозділів ЦЗ, добровільні рятувальні формування, пожежна та аварійно-рятувальна техніка, пожежно-технічне та аварійно-рятувальне обладнання, засоби пожежогасіння та індивідуального захисту, інше майно, призначене для гасіння пожеж, ліквідації наслідків аварій, повеней, землетрусів та інших катастроф техногенного, біологічного, радіаційного, хімічного або екологічного та військового характеру, мінімізації Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до ст. 34 вищевказаного Закону до сил ЦЗ належать:

Оперативно-рятувальна служба ЦЗ;

спеціальні (воєнізовані) і спеціалізовані аварійно-рятувальні формування та їх підрозділи;

аварійно-відновлювальні формування;

спеціальні служби центральних та інших органів виконавчої влади, на які покладено завдання ЦЗ;

формування особливого періоду;

авіаційні та піротехнічні підрозділи;

підрозділи забезпечення та матеріальних резервів.

Оперативно-рятувальна служба ЦЗ.

Основу сил ЦЗ складає Оперативно-рятувальна служба ЦЗ (ОРС ЦЗ).

ОРС ЦЗ створена відповідно до Закону України “Про правові засади цивільного захисту”, Державної програми перетворення військ Цивільної оборони України, органів і підрозділів державної пожежної охорони в Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту на період до 2005р., затвердженої Указом Президента України від 19.12.2003р. №1467/2003. Зміни до Програми внесені Указом президента від 19.12.2005р. №1810/2005.

Згідно Положення про ОРС ЦЗ МНС, затвердженого наказом МНС України 20.09.2004р. №65, Оперативно-рятувальна служба ЦЗ (далі - Служба) - спеціальне воєнізоване формування, на яке покладається проведення пошукових, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт у разі виникнення НС техногенного, природного і військового характеру, участь у заходах територіальної оборони, а також міжнародних рятувальних та інших гуманітарних операціях.

Органи і підрозділи служби створюються за територіальним принципом, до району включно, з урахуванням техногенного і екологічного навантаження території та завдань у мирний час і в особливий період.

Відповідно до ст. 18 Закону України “Про оборону України” територіальна оборона - система загальнодержавних воєнних і спеціальних заходів, які здійснюються в особливий період.

Особливий період в державі настає з часу об'явлення рішення про мобілізацію (крім цільової) або з часу введення воєнного стану в Україні, або в окремих її територіях і охоплює час мобілізації, воєнного часу і частково відбудовчого періоду після закінчення воєнних дій (ст. 1 Закону України “Про оборону України”).

Служба створена з метою виконання завдань з локалізації НС, ліквідації їх наслідків в ЄДС ЦЗ населення і територій. Вона виконує аварійно-рятувальні роботи самостійно або у взаємодії з іншими аварійно-рятувальними формуваннями, що входять до складу сил МНС, та силами інших центральних органів виконавчої влади.

Служба діє на принципах єдиноначальності, централізації управління, статутної дисципліни, особистої відповідальності, її особистий склад та працівники виконують обов'язки на професійній основі.

Діяльність Служби поширюється на всю територію України. За межами України Служба діє за рішенням КМУ, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Систему органів управління і підрозділів Служби складають:

1. Орган управління Служби - структурний підрозділ (департамент) центрального апарату МНС України.

2. Загони центрального підпорядкування:

Спеціальний аварійно-рятувальний загін Служби (м. Ромни Сумської області);

Центральний аварійно-рятувальний загін Служби (м. Київ);

Аварійно-рятувальний загін Служби (м. Мелітополь);

Аварійно-рятувальний загін Служби (м. Дрогобич);

Аварійно-рятувальний загін Служби (с. Мазанка Сімферопольського району АРК);

Навчальний центр Служби (м. Мерефа Харківської обл.);

Спеціальний загін Служби (с. Жеребкове Одеської обл.).

Вищезазначені загони центрального підпорядкування оснащені, в основному, сучасною інженерною (бульдозери, екскаватори, автогрейдери, автокрани, автовишки), автомобільною (автобуси, вантажні автомобілі, спецавтомобілі, легкові автомобілі) технікою, технікою радіаційної і хімічної розвідки та захисту, технікою зв'язку, автономними енергоджерелами, технікою малої механізації і мають завдання щодо:

проведення рятувальних операцій;

проведення спеціальних робіт у складних умовах;

участь у ліквідації наслідків НС та відновлювальних роботах регіонального та загальнодержавного рівня;

організація і проведення мобілізаційного розгортання формувань, призначених для роботи в особливий період для ліквідації наслідків НС.

Спеціальний морський аварійно-рятувальний загін (м. Керч). Має завдання щодо своєчасного реагування на надзвичайні ситуації в акваторії Азовського та Чорного морів;

Спеціальний авіаційний аварійно-рятувальний загін (м. Ніжин). Має завдання щодо своєчасного реагування на НС, які виникають внаслідок аварій з літальними апаратами, надання допомоги постраждалим, забезпечення своєчасного прибуття рятувальників в зону НС;

Мобільний рятувальний центр (м. Київ). Має завдання щодо проведення пошуково-рятувальних заходів в місцях їх виникнення та надання медичної допомоги постраждалому населенню (мобільний госпіталь).

Вузли зв'язку:

1-й вузол зв'язку (м. Київ);

2-й вузол зв'язку (м. Переяслав-Хмельницький).

1. Двадцять сім гарнізонів Служби дислоковані в АР Крим, областях, містах Київ та Севастополь. З такими головними завданнями:

проведення рятувальних операцій;

запобігання пожежам та проведення першочергових робіт під час загрози виникнення НС Т та ПХ;

проведення піротехнічних робіт пов'язаних із знешкодженням вибухонебезпечних предметів.

Пожежно-рятувальні підрозділи дислоковані в адміністративних районах, для гасіння пожеж, рятування людей та подання необхідної допомоги під час ліквідації пожеж, наслідків НС Т та ПХ.

Аварійно-рятувальна служба МНС

Крім Оперативно-рятувальної служби МНС основою сил ЦЗ є Державна спеціальна (воєнізована) аварійно-рятувальна служба МНС (далі - ДСВАРС).

ДСВАРС утворена відповідно до Указу Президента України від 21.11.2003 р. №1328 „Про вдосконалення управління у сфері запобігання і реагування на НС техногенного та природного характеру” на базі аварійно-рятувальних служб та формувань МНС”.

Організаційно служба побудована за територіально-галузевим принципом.

На теперішній час у складі служби діють:

· Державна спеціальна (воєнізована) аварійно-рятувальна служба (м. Київ)

o Регіональний воєнізований аварійно-рятувальний загін (Центральний регіон) (м. Київ)

o Регіональний воєнізований аварійно-рятувальний загін (Південний регіон) (м. Кривий Ріг)

o Регіональний воєнізований аварійно-рятувальний загін (Західний регіон) (м. Червоноград)

o Регіональний воєнізований аварійно-рятувальний загін (Східний регіон) (м. Полтава)

гірничорятувальні та аварійно-рятувальні підрозділи;

протифонтанні підрозділи;

гірські пошуково-рятувальні підрозділи з пошуку і рятування туристів;

рятувально-координаційні центри з реагування на НС на водних об'єктах.

У підрозділах ДСВАРС на цілодобовому чергуванні знаходиться понад 40 оперативних одиниць (відділень, пунктів, груп) загальною чисельністю до 300 осіб і до 70 одиниць техніки.

Аварійно-рятувальна служба Міністерства охорони здоров'я

Відповідно до ст. 8 Закону України „Про аварійно-рятувальні служби” особливим видом державних аварійно-рятувальних служб є Державна служба медицини катастроф. Основним завданням Служби є надання громадянам та рятувальникам в екстремальних ситуаціях (стихійне лихо, катастрофи, аварії, масові отруєння, епідемії, епізоотії, радіаційне, бактеріологічне та хімічне забруднення тощо) безоплатної медичної допомоги. Служба медицини катастроф складається з медичних сил і засобів та лікувальних закладів центрального та територіального рівнів незалежно від виду діяльності та галузевої належності, визначених МОЗ за погодженням з МНС, МО, МВС, Міністерства транспорту та зв'язку, обласними держадміністраціями. Координацію діяльності Служби медицини катастроф на випадок виникнення екстремальних ситуацій здійснюють центральна та територіальні координаційні комісії, що утворюються згідно з законодавством.

Організаційно-методичне керівництво Службою медицини катастроф здійснюється МОЗ.

Постановою КМУ від 14.04.97 р. №343 „Про утворення Державної служби медицини катастроф” на базі існуючих медичних закладів у межах виділених на їх утримання коштів утворена Державна служба медицини катастроф (ДСМК).

До складу формувань і закладів ДСМК входять:

Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф;

територіальні центри екстреної медичної допомоги та медицини катастроф;

медичні бригади постійної готовності першої черги (570 бригад швидкої медичної допомоги);

спеціалізовані медичні бригади постійної готовності другої черги (190 позаштатних формувань, які утворені на базі державних та комунальних закладів охорони здоров'я);

ліжковий фонд закладів охорони здоров'я, який передбачений для роботи під час ліквідації медичних наслідків НС (понад 14,5 тис. ліжок);

мобільний госпіталь МНС України, який при розгортанні укомплектовується медичними працівниками МОЗ, а положення про нього затверджене наказом МНС і МОЗ від 20.12.2002 р. №327/478.

У відповідності з Положенням про державну службу медицини катастроф, затвердженим постановою КМУ від 14.04.97 р. 343 завданнями ДСМК є:

надання постраждалим в екстремальних ситуаціях безоплатної екстреної медичної допомоги на догоспітальному та госпітальному етапах, насамперед силами спеціалізованих бригад постійної готовності служби;

організація і проведення комплексу санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів у районах екстремальних ситуацій;

координація роботи, спрямованої на забезпечення готовності органів охорони здоров'я, визначених МОЗ лікувальних закладів, системи зв'язку та оповіщення, медичних та спеціалізованих формувань і закладів ДСМК до дій в екстремальних ситуаціях;

здійснення збору, аналізу, обліку і надання інформації про медико-соціальні наслідки екстремальних ситуацій згідно з Тимчасовим регламентом надання інформації органами державної влади в рамках УІАС (Урядової інформаційно-аналітичної системи) з питань НС;

забезпечення збереження здоров'я, персоналу, який бере участь у ліквідації наслідків НС;

забезпечення створення та раціональне використання резерву матеріально-технічних ресурсів для проведення заходів служби;

участь у підготовці медичних і немедичних працівників, на яких відповідно до законодавства покладено надання медичної допомоги у НС.

На Волині до складу обласної служби медицини катастроф виділено:

хірургічних 1240 ліжок;

терапевтичних 2183 ліжка;

інфекційних 265 ліжок;

педіатричних 200 ліжок;

Всього 3888 ліжок від медичних установ області (МОЗ, МО, МВС, Ковельської вузлової залізничної лікарні, санаторію матері і дитини ”Турія”, санаторій-профілакторій АТ “Ковельсільмаш”).

Сформовані 64 медичні бригади швидкої допомоги першої черги(загально-терапевтичного профілю) з постійним терміном готовності і 61 бригада спеціалізованої медичної допомоги другої черги (хірургічні, травматологічні, інфекційні, анестезіологічні, неврологічні і інші) з терміном готовності 6 годин.

Державна авіаційна пошуково-рятувальна служба (Укравіапошук)

Відповідно до постанов КМУ від 16.10.98 р. №1643 „Про заходи щодо вдосконалення організації та проведення авіаційних робіт з пошуку і рятування” та від 8.09.2004 р. №1172 „Про утворення Державної авіаційної пошуково-рятувальної служби” до чергування в єдиній державній системі проведення авіаційних пошуково-рятувальних робіт (ЄДСПАПРР) залучається 10 пошуково-рятувальних суден МНС, МВС, Міноборони, цивільної авіації на 9 аеродромах в усіх зонах відповідальності України. Укравіапошуку оперативно підпорядковується:

Спеціальний авіаційний загін МНС України (САЗ МНС), який дислокується на аеродромі Ніжин;

ДАП „Карпати-Авіа” в м. Ужгород;

Бюджетна установа „Регіональна служба координації авіаційних робіт з пошуку і рятування”, яка структурно складається з координаційного центру з пошуку і рятування та п'яти регіональних координаційних центрів пошуку і рятування (допоміжних): Центрального (м. Бориспіль), Східного (м. Харків), Південно-Західного (м. Одеса), Південного (м. Сімферополь) та Західного (м. Львів).

Загалом на оснащенні авіації МНС знаходиться 28 повітряних суден, із них 5 літаків та 23 вертольоти.

Ці авіаційні підрозділи здатні виконувати завдання в інтересах МНС та інших міністерств, а саме:

цілодобове чергування літаків і вертольотів та проведення авіаційних робіт з пошуку і рятування на території України та поза її межами;

повітряну розвідку з метою виявлення, аналізу та запобігання НС техногенного та природного характеру;

оцінку масштабів НС та її документування;

забезпечення невідкладної медичної допомоги, евакуацію потерпілих;

пожежогасіння з використанням спеціального обладнання;

забезпечення мобільності переміщення керівного складу МНС та рятувальних загонів для упередження або у випадку виникнення НС;

перевезення гуманітарної допомоги;

залучення в інтересах інших міністерств та відомств для виконання спеціальних, розвідувальних, монтажних, дослідницьких та інших завдань з метою запобігання НС техногенного і природного характеру.

Аналогічні аварійно-рятувальні служби створені в цілому ряді центральних міністерств і відомств: Міністерстві вугільної промисловості, Міністерстві транспорту і зв'язку, Міністерстві палива та енергетики України і ін.

Відповідно до п. 16 Положення про єдину державну систему запобігання і реагування на НС техногенного і природного характеру, затвердженого постановою КМУ від 3.08.98 р. №1198 спеціально підготовлені сили МО у виняткових ситуаціях залучаються для ліквідації НС у порядку визначеному Законом України „Про надзвичайний стан” (2501-02).

Сили і засоби МВС, СБУ, Держприкордонслужби залучаються до ліквідації НС та їх наслідків згідно постанови КМУ від 4.09.2003 р. №1402.

Структура сил ЦО області, їх можливості та порядок залучення при ліквідації наслідків НС

Відповідно до ст. 35 вищевказаного Закону до регіональних і місцевих сил цивільного захисту належать:


Подобные документы

  • Основні положення нормативно-правової бази в сфері цивільної оборони, захисту населенні і територій від надзвичайних ситуацій. Система, задачі та керівництво Цивільної оборони. Права та обов’язки працівників, службовців та населення по Цивільній обороні.

    реферат [12,6 K], добавлен 23.12.2006

  • Державна політика в сфері цивільного захисту населення та територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Моніторинг небезпек. Планування, прогнозування заходів захисту в зонах радіоактивного, хімічного, біологічного зараження.

    курс лекций [839,2 K], добавлен 16.12.2011

  • Надзвичайні ситуації: загальні положення. Огляд статистичних даних надзвичайних ситуацій в Україні за 2011 рік. Основні завдання та принципи у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій. Моніторинг надзвичайних ситуацій в Україні.

    реферат [31,3 K], добавлен 02.04.2012

  • Організаційні та правові основи захисту громадян України, іноземців та осіб без громадянства. Характеристика шляхів оповіщення населення про загрозу. Дії під час техногенних та природних катастроф. Розрахунок збитків від втрати життя, здоров’я населення.

    доклад [6,3 K], добавлен 06.11.2012

  • Мета цивільного захисту на об'єктах господарської діяльності (державних і приватних). Структура керівництва цивільного захисту на об'єкті. Обов'язки начальника цивільного захисту і його заступників. Документи, які розробляються на об'єкті у сфері захисту.

    курсовая работа [572,3 K], добавлен 25.10.2010

  • Надзвичайні ситуації природного, техногенного та соціально-політичного характеру. Нормативно-правова база цивільного захисту. Структура єдиної державної системи цивільного захисту України. Порядок проведення аварійно-рятувальних робіт в зоні лиха.

    презентация [6,9 M], добавлен 09.11.2014

  • Історія становлення та етапи формування системи світового цивільного захисту. Цивільна оборона СРСР у 1961-1991 рр. Періоди розвитку системи цивільного захисту в Україні. Роль, місце та значення цивільної оборони у загальній системі оборонних заходів.

    реферат [30,5 K], добавлен 09.12.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.