Методика розроблення планів з попередження надзвичайних ситуацій

Размещено на http://allbest.ru/

Размещено на http://allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ

МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

з дисципліни «Цивільний захист»

Тема роботи: Методика розроблення планів з попередження надзвичайних ситуацій.

2012



ВСТУП

Екологічна обстановка у світі останніми роками погіршилась і вважається несприятливою. Засоби масової інформації майже щодня повідомляють про надзвичайні ситуації, що відбуваються у світі: лісові пожежі, повені, цунамі, землетруси, обвали, зсуви, селеві потоки, виверження вулканів, урагани, смерчі, снігові й пилові бурі та інші стихійні лиха, аварії і катастрофи на підприємствах і транспорті, що супроводжуються загибеллю людей, руйнуванням населених пунктів і об'єктів господарювання, у тому числі й у сільському господарстві, а часто забрудненням і зараженням довкілля. Тому дана тема є досить актуальною для вивчення.

Надзвичайна ситуація (НС) - порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження, що призвели або можуть призвести до людських і матеріальних втрат [3, c. 167].



1. МЕТОДИКА РОЗРОБЛЕННЯ ПЛАНІВ З ПОПЕРЕДЖЕННЯ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

Кожен район, кожне місто, кожен район у місті розробляють комплексні плани заходів щодо попередження надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Існує певна методика щодо розроблення таких планів. Спочатку потрібно вивчити вимоги до планів.

Вимоги щодо розроблення планів у сфері цивільного захисту наведено на рис.1.

Отже, перша вимога це цілеспрямованість, тобто особливу увагу необхідно приділити вирішенню завдань, пов'язаних із забезпеченням:

1) високого ступеню готовності органів управління;

2) надійності захисту виробничого персоналу;

3) стійкості системи оповіщення та зв'язку;

4) створення сил для локалізації та ліквідації НС [7].

Реальність забезпечується всебічним аналізом та оцінкою обстановки, яка може скластися на об'єкті, врахуванням специфіки місцевих умов а також часу необхідного для виконання запланованих заходів.

Рис. 1 Вимоги щодо розроблення планів у сфері цивільного захисту



Конкретність забезпечується визначенням характеру та об'ємів конкретних заходів та завдань, узгоджених між собою за цілями, місцю, часом, вибором способів виконання.

Крім того, в планах мають бути визначеними конкретні посадові особи, відповідальні за виконання заходів та здійснення контролю.

Точність означає, що в плані повинні бути розрахунки варіантів досягнення поставлених завдань по варіантах можливої обстановки та вибір з них оптимальних.

Гнучкість - можливість вносити необхідні уточнення та зміни в раніше намічені заходи у відповідності із мінливістю обстановки та умовами без перероблення плану в цілому.

Перспективність полягає у передбаченні змін в обстановці і відповідного маневру силами та засобами для створення відповідного резерву.

При розробці плану використовуються відповідні вихідні дані та довідкові матеріали. Не можна допускати шаблонів, схематизму, поверхневого та необґрунтованого підходу при плануванні [7].

Наступний етап це вивчення вихідних даних.

Вихідними даними є:

1) нормативно-правові документи;

2) рішення та вказівки вищого керівного органу;

3) характеристика об'єкту (території, споруд, будівель, в тому числі захисних);

4) результати оцінки ризиків виникнення НС того чи іншого характеру, включаючи загрозу терористичних актів і можливі наслідки НС для об'єкту;

5) відомості про сили і засоби, які можуть залучатися до проведення робіт з попередження НС та її ліквідації.

Останній етап - це розроблення плану дій органів управління, та сил щодо запобігання та реагування на надзвичайні ситуації. План повинен складатися з двох частин (рис. 2).

Рис. 2 Розділи, які повинні міститися в пані щодо запобігання та реагування на надзвичайні ситуації [7]

надзвичайний цивільний захист природний

В текстовій частині плану повинно міститися:

1) І РОЗДІЛ. Загальні положення:

а) статус «Плану» (у відповідності з якими керівними документами та нормативними розроблений план);

б) порядок координації та взаємодії з організаціями і установами центрального и відомчого підпорядкування, в компетенції яких знаходяться питання цивільного захисту, а також виконання завдань з ліквідації надзвичайних ситуацій;

в) підстави для введення «Плану» в дію повністю або частково;

г) основні завдання сил цивільного захисту з попередження та ліквідації НС.

2) II РОЗДІЛ. Висновки з оцінки техногенно-екологічної обстановки ( можливі наслідки НС, масштаби НС та ін.).

3) III РОЗДІЛ. Приведення в готовність та організація роботи в НС.

4) IV РОЗДІЛ. Сили , які залучаються до проведення аварійно-рятувальних, пошукових та відновлювальних робіт.

5) V РОЗДІЛ. Організація забезпечення заходів і дій цивільної оборони.

6) VI розділ. Організація управління, оповіщення та зв'язку.

В другій частині, тобто в додатках до плану, повинні міститися : календарний план основних заходів цивільного захисту при загрозі та виникненні НС, на кожну можливу НС (найменування заходів, відповідальний виконавець, строки виконання); схема (план) можливої обстановки; порядок оповіщення керівного складу; розрахунок (звідна відомість) сил та засобів цивільного захисту тощо [7].

2. Комплекс організаційних та інженерно-технічних заходів щодо запобігання та мінімізації наслідків НС природного характеру

Надзвичайні ситуації природного характеру - це наслідки небезпечних геологічних, метеорологічних, гідрологічних, морських та прісноводних явищ, деградації ґрунтів чи надр, природних пожеж, змін стану повітряного басейну, інфекційних захворювань людей, сільськогосподарських тварин, масового ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміни стану водних ресурсів та біосфери тощо [4, c.11].

Надзвичайні ситуації природного характеру класифікують за ознаками, які наведено на рис. 3 [2].

На території України можливе виникнення практично всього спектра небезпечних природних явищ і процесів геологічного, гідрогеологічного та метеорологічного походження.



Рис. 3 Класифікаційні ознаки надзвичайних ситуацій

Відповідно до Закону України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» основними заходами у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій природного характеру є [1]:

1) інформування та оповіщення;

2) спостереження;

3) укриття та захист споруд;

4) евакуаційні заходи;

5) інженерний захист;

6) медичний захист.



Рис. 4 Надзвичайні ситуації природного характеру України

Інформування та оповіщення у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій природного характеру є основним принципом та головним і невід'ємним елементом усієї системи заходів такого захисту.

Інформацію у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій природного характеру становлять відомості про надзвичайні ситуації природного характеру, що прогнозуються або виникли, з визначенням їх класифікації, меж поширення і наслідків, а також способи та методи реагування на них.

Центральні та місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад зобов'язані надавати населенню через засоби масової інформації оперативну і достовірну інформацію про стан захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій природного характеру, про виникнення надзвичайних ситуацій природного характеру, методи та способи їх захисту, вжиття заходів щодо забезпечення безпеки.

Оповіщення про загрозу виникнення надзвичайних ситуацій природного характеру і постійне інформування населення про них забезпечуються шляхом:

1) завчасного створення і підтримки в постійній готовності загальнодержавної і територіальних автоматизованих систем централізованого оповіщення населення;

2) організаційно-технічного з'єднання територіальних систем централізованого оповіщення і систем оповіщення на об'єктах господарювання;

3) завчасного створення та організаційно-технічного з'єднання з системами спостереження і контролю постійно діючих локальних систем оповіщення та інформування населення в зонах можливого катастрофічного затоплення, районах розміщення радіаційних і хімічних підприємств, інших об'єктів підвищеної небезпеки;

4) централізованого використання загальнодержавних і галузевих систем зв'язку, радіопровідного, телевізійного оповіщення, радіотрансляційних мереж та інших технічних засобів передавання інформації.

Спостереження. З метою своєчасного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання та реагування на них відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади здійснюються:

1) створення і підтримання в постійній готовності загальнодержавної і територіальних систем спостереження і контролю з включенням до них існуючих сил та засобів контролю;

2) організація збирання, опрацювання і передавання інформації про стан довкілля, забруднення харчових продуктів, продовольчої сировини, фуражу, води радіоактивними, хімічними речовинами, мікроорганізмами та іншими біологічними агентами.

Укриттю в захисних спорудах, у разі необхідності, підлягає населення відповідно до його належності до груп (працююча зміна, населення, яке проживає в небезпечних зонах).

Створення фонду захисних споруд забезпечується шляхом:

1) комплексного освоєння підземного простору міст і населених пунктів для взаємопогодженого розміщення в ньому споруд і приміщень соціально-побутового, виробничого і господарського для укриття населення в разі виникнення надзвичайних ситуацій природного характеру;

2) обстеження і взяття на облік підземних і наземних будівель та споруд, що відповідають вимогам захисту, споруд підземного простору міст, гірничих виробок і природних порожнин;

3) дообладнання з урахуванням реальної обстановки підвальних та інших заглиблених приміщень;

4) будівництва заглиблених споруд, які окремо розташовані від об'єктів виробничого призначення та пристосовані для захисту.

Евакуаційні заходи. В умовах неповного забезпечення захисними спорудами в містах та інших населених пунктах, що мають об'єкти підвищеної небезпеки, основним засобом захисту населення є евакуація і розміщення його у зонах, які є безпечними для проживання людей і тварин [1].

Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, що знаходяться у зонах можливого катастрофічного затоплення, можливого виникнення стихійного лиха, аварій і катастроф (якщо виникає безпосередня загроза життю та здоров'ю людей).

Залежно від обстановки, яка склалася на час надзвичайної ситуації природного характеру, може бути проведено загальну або часткову евакуацію населення тимчасового або безповоротного характеру.

Загальна та часткова евакуація проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України для всіх категорій населення.

Інженерний захист. Заходи інженерного захисту населення і території повинні передбачати:

1) врахування під час розроблення генеральних планів забудови населених пунктів і ведення містобудування можливих проявів у окремих регіонах та на окремих територіях небезпечних і катастрофічних явищ;

2) раціональне розміщення об'єктів підвищеної небезпеки з урахуванням можливих наслідків їх діяльності у разі виникнення аварій для безпеки населення і довкілля;

3) спорудження будинків, будівель, споруд, інженерних мереж і транспортних комунікацій із заданими рівнями безпеки та надійності;

4) створення комплексної схеми захисту населених пунктів та об'єктів господарювання від небезпечних природних процесів;

5) розроблення і здійснення регіональних та місцевих планів запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного характеру;

6) організацію будівництва протизсувних, протиповіневих, протиселевих, протилавинних, протиерозійних та інших інженерних споруд спеціального призначення.

Медичний захист. Заходи повинні передбачати:

1) планування і використання існуючих сил та засобів закладів охорони здоров'я незалежно від форм власності і господарювання;

2) введення в дію Національного плану соціально-психологічних заходів при виникненні та ліквідації надзвичайних ситуацій природного характеру;

3) розгортання в умовах надзвичайної ситуації природного характеру необхідної кількості лікувальних закладів;

4) завчасне застосування профілактичних медичних препаратів та санітарно-епідеміологічних заходів;

5) контроль за якістю харчових продуктів і продовольчої сировини, питної води і джерелами водопостачання;

6) контроль за станом атмосферного повітря та опадів;

7) завчасне створення і підготовку спеціальних медичних формувань;

8) накопичення медичних засобів захисту, медичного та спеціального майна і техніки;

9) контроль за станом довкілля, санітарно-гігієнічною та епідемічною ситуацією;

10) підготовку медичного персоналу та загальне медико-санітарне навчання населення [1].

3. СТАТИСТИЧНІ ДАНІ ЩОДО НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ПРИРОДНОГО ХАРАКТЕРУ

Протягом 2011 року виникло 77 НС природного характеру, що майже на третину менше, ніж у 2010 році. Зменшення кількості надзвичайних ситуацій відбулося переважно за рахунок метеорологічних (зменшення у 3,1 рази) та геологічних (у 4,3 рази) НС. Кількість гідрологічних НС у 2011 році порівняно з 2010 роком у кількісному відношенні не змінилася (по 3 НС відповідно), проте були сприятливі зміни в масштабах територіального поширення, і за впливом на безпеку життєдіяльності людей та об'єктів господарювання. Так, у 2011 році НС гідрологічного характеру не мали значного територіального розповсюдження та не призвели до суттєвих матеріальних втрат [6].

За видами надзвичайні ситуації розподілені наступним чином:

1) НС, пов'язані з отруєнням людей - 26;

2) НС, пов'язані з інфекційним захворюванням людей - 24;

3) метеорологічні НС - 11;

4) НС, пов'язані з інфекційними захворюваннями с/г тварин - 5;

5) НС, пов'язані з пожежами в природних екосистемах - 4;

6) геологічні НС - 3;

7) гідрологічні НС -3;

8) НС, пов'язані з масовим отруєнням с/г тварин - 1.

За масштабами більшість НС природного характеру віднесено до об'єктового рівня (50 НС), також зареєстровано 26 НС місцевого та 1 НС регіонального рівня.

Внаслідок надзвичайних ситуацій природного характеру у 2011 році загинуло 50 осіб (з них 7 дітей), що на 40% менше ніж у 2010 році, постраждало - 755 осіб (з них 396 дітей), що на 46% більше ніж у 2010 році. Збільшення сталося за рахунок зростання у 2,6 рази кількості постраждалих в НС, пов'язаних із інфекційною захворюваністю людей, кількість яких порівняно із 2010 роком збільшилася вдвічі.

Надзвичайними ситуаціями природного характеру, які виникли у 2011 році завдано збитків на суму близько 67 млн. грн., що майже в 14 разів менше 2010 року (у 2010 році НС природного характеру завдано збитків на суму близько 914 млн. грн.). Збитки внаслідок НС природного характеру завдано переважно метеорологічними НС (84% загальної суми збитків від НС природного характеру).

У територіальному відношенні більшість НС природного характеру, які виникли протягом 2011 року, зареєстровано у Львівській (10 НС), Донецькій (8 НС), Луганській (6 НС) областях. У Волинській, Одеській, Тернопільській областях фіксувалось по 5 НС, Рівненській - 4 НС, Дніпропетровській, Житомирській та Харківській областях (по 3 НС в кожній). Не зареєстровано жодної НС природного характеру у Кіровоградській області, в інших регіонах фіксувалось по 1 - 2 НС (рис. 5) [6].



Рис. 5 Розподіл кількості НС природного характеру, які виникли у 2011 році за регіонами України

Під негативним впливом мінливих метеорологічних або гідрологічних умов (з різними за масштабом наслідками) опинялися східні, південні та західні регіони країни. Ускладнення погодних умов призвело до виникнення 14 надзвичайних ситуацій, що погіршувало роботу окремих галузей господарства країни.



ВИСНОВКИ

У наш цивілізований, технічно розвинений час людство дуже залежить від природних явищ, які часто носять катастрофічний характер. Виверження вулканів, землетруси, посухи, селеві потоки, снігові лавини, повені викликають загибель багатьох тисяч людей, величезні матеріальні збитки.

Характерними особливостями надзвичайних ситуацій природного характеру у 2011 році в Україні є:

1) виникнення НС внаслідок гідрометеорологічних явищ лише теплого періоду зливи, сильний вітер, град, підвищення рівнів води у річках);

2) значне переважання кількості НС об'єктового та місцевого рівня, лише одна НС досягла регіонального рівня;

3) виникнення НС, пов'язаних із пожежами в природних екосистемах у лютому і листопаді та мінімальна кількість таких НС у літній пожежонебезпечний період.

Найбільші збитки з усіх стихійних лих спричиняють повені (40 %), на другому місці - тропічні циклони (20 %), на третьому і четвертому (по 15 %) - землетруси та посухи.



ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ

1. Закону України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру»//Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2000. - N 40, ст.337. Із змінами, внесеними згідно із Законом N 587-VI ( 587-17 ) від 24.09.2008, ВВР, 2009, N 9, ст.117.

2. Постанова Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 р. N 368 «Про затвердження Порядку класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями».

3. Бедрій Я.І., Боярська В.М., Голубєв А.К. та ін. Безпека життєдіяльності: Посібник для студентів технічних вузів. - Л.: 1997. - 275 с.

4. Кулаков М. А., Ляпун В. О. Цивільна оборона: Навч. Посіб / М. А. Кулаков, В. О. Ляпун. - Харків: НТУ - XIII, 2005. - 363 с.

5. Кучма М.М. Цивільна оборона: Навч. Посіб / М. М. Кучма. - Львів. : Магнолія 2006,2007. - 360c.

6. Міністерство надзвичайних ситуацій України [Електронний ресурс]. -Режим доступу: http://www.mns.gov.ua/opinfo/6029.html#2

7. Функціональне навчання: обласні курси підвищення кваліфікації керівних кадрів України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nmz.sumy.ua/CZ/CZ-2.html

8. Чай С.М., Чай Н.М. Безпека життєдіяльності: Конспект лекцій / С. М. Чай, Н. М. Чай

Размещено на Allbest.ru