Тилове забезпечення оперативно-тактичного угруповання військ у оборонній операції

Забезпечення суверенітеру України. Зміст та мета оборонної операції оперативного угруповання військ. Оцінка факторів, які впливають на функціонування системи тилового забезпечення Сухопутних військ. Підготовка та проведення активних диверсійних дій.

Рубрика Военное дело и гражданская оборона
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 01.04.2019
Размер файла 65,7 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ОБОРОНИ УКРАЇНИ

імені Івана Черняховського

КАФЕДРА тилового забезпечення

КУРСОВА РОБОТА

на тему: Тилове забезпечення оперативно-тактичного угруповання військ у оборонній операції

з дисципліни: “Оперативний тил”

Виконав: слухач

навчальної групи 4308

полковник Кожухівський С.В.

м. Київ

2019 р.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Аналіз факторів, які впливають на функціонування системи тилового забезпечення в оборонній операції оперативного угруповання військ (сил)

1.1 Характеристика оборонної операції оперативного угруповання військ (сил) У роль та місце Сухопутних військ Збройних Сил України в операції

1.2 Визначення оперативно-тилових вимог до системи тилового забезпечення військ (сил) в операції

Розділ 2. Оцінка ефективності функціонування системи тилового забезпечення Сухопутних військ Збройних Сил України під час виконання ними завдань в оборонній операції оперативного угруповання військ (сил)

2.1 Оцінка сучасного стану системи тилового забезпечення Сухопутних військ Збройних Сил України.

2.2 Вибір показників оцінки ефективності функціонування системи тилового забезпечення Сухопутних військ в оборонній операції оперативного угруповання військ (сил)

Розділ 3. Рекомендації щодо підвищення ефективності функціонування системи тилового забезпечення під час виконання завдань в оборонній операції оперативного угруповання військ (сил)

3.1 Рекомендації щодо підвищення ефективності матеріального та транспортного забезпечення військ (сил) в операції

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

За будь-яких умов тема війни є завжди актуальною. У сучасному світі глобальну загрозу періоду “холодної війни” змінили численні потенційні загрози меншого масштабу, але досить серйозні за своїми наслідками для міжнародного миру і стабільності. Нові загрози та виклики фактично визначаються самим розвитком цивілізації та протиріччями, які його супроводжують. Вони зачіпають інтереси багатьох держав і не залишають можливостей окремій країні прикритися нейтральним статусом або політикою невтручання .

За таких умов оборонна політика України виконує найвідповідальніше завдання, сутність якого полягає в забезпеченні надійного захисту країни від воєнних загроз.

Розвиток військово-політичної обстановки у світі показує, що, незважаючи на зниження імовірності розв'язання великомасштабної війни, загроза виникнення військових конфліктів не знижується.

У зв'язку с цим, відповідно до викликів часу, виникає необхідність проведення комплексу заходів, спрямованих на упередження загроз, реформування Збройних Сил і всієї Воєнної організації держави.

Таким чином, метою роботи є визначення основних вимог до системи тилового забезпечення Сухопутних військ Збройних Сил України (ТлЗ СВ ЗС України) та практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності її функціонування в умовах проведення оборонної операції оперативного угруповання військ (сил) (ОО ОУВ(с)).

Об'єкт дослідження - система ТлЗ СВ ЗС України. Предмет дослідження - ефективність функціонування системи ТлЗ СВ ЗС України в ОО ОУВ(с).

Для досягнення мети дослідження необхідно вирішити часткові завдання:

1. Проаналізувати фактори, які впливають на функціонування системи тилового забезпечення під час виконання завдань в оборонній операції оперативного угруповання військ (сил).

2. З допомогою математичного та методичного апарату оцінити ефективність функціонування системи тилового забезпечення під час виконання завдань в оборонній операції оперативного угруповання військ (сил).

3. Розробити рекомендації щодо підвищення ефективності функціонування системи тилового забезпечення під час виконання завдань в оборонній операції оперативного угруповання військ (сил).

Структурно робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, переліку посилань та додатків.

В магістерській роботі введено наступні обмеження:

ОО ОУВ (с)проводиться в Південно-Західній операційній зоні;

· в роботі розглядається компонента СВ ЗС України в ОО ОУВ (с);

· в роботі зі всього переліку видів тилового забезпечення розглядаються матеріальне і транспортне забезпечення;

· варіант початку воєнних дій - раптове нанесенням загрозливого удару високоточною зброєю або звичайними засобами ураження з послідуючим введенням в битву боєздатних угруповань військ із вторгненням на територію України - основа оперативно-стратегічного сценарію ОО ОУВ(С) (с) в ПЗОЗ;

· в роботі під ефективністю функціонування системи ТлЗ СВ ЗС України на етапі виконання ними завдань в ОО ОУВ (с) розуміється рівень готовності та можливостей системи управління, частин та установ тилу СВ ЗС України до виконання завдань за призначенням.

Дослідження проводилося у відповідності до сьогоднішнього стану системи ТлЗ СВ ЗС України та з урахуванням перспектив її розвитку до 2017 року .

Робота виконана з урахуванням вимог загальнодержавної нормативної бази, керівних документів Міністра оборони України та Начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, Командувача СВ ЗС України .

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що запропоновані рекомендації можуть бути використані при вирішені низки важливих завдань організації та здійснення ТлЗ СВ ЗС України під час виконання ними завдань в ОО ОУВ (с), а також для визначення раціональної структури використання сил та засобів системи ТлЗ СВ ЗС України у відповідності до організаційних змін, що передбачатимуться Державною комплексною програмою реформування та розвитку Збройних Сил України на період 2012-2018 роки.

Розділ 1. Аналіз факторів, які впливають на функціонування системи тилового в оборонній операції оперативного угруповання військ (сил)

1.1 Характеристика оборонної операції оперативного угруповання військ (сил)У роль та місце Сухопутних військ Збройних Сил України в операції

Враховуючи вимоги нормативно-правових актів, зовнішньополітичний курс нашої держави, розглянемо питання планування та проведення оборонної операції оперативного угруповання військ (сил), місця та завдання Сухопутних військ у досягненні мети операції та, як наслідок, умови та особливості функціонування системи ТлЗ СВ ЗС України в даній операції.

Зміст та мета оборонної операції оперативного угруповання військ (сил). Зміни характеру збройної боротьби, форм і способів застосування військ (сил) у сучасних воєнних конфліктах викликали потребу застосовувати під час розв'язання воєнних конфліктів міжвидові угруповання військ, до яких можна віднести й оперативне угруповання військ (сил).

"Оперативне угруповання військ (сил) - це розташовані (розгорнуті) відповідним чином в операційній зоні (районі) декілька АК та військові частини й підрозділи видів ЗС України, родів військ (сил), спеціальних військ, матеріально-технічного та медичного забезпечення для виконання визначених завдань у операціях (бойових діях)".

“Оборонна операція ОУВ(с) - це сукупність взаємопов'язаних і узгоджених за метою, завданнями, місцем і часом одночасних або послідовних оборонних, а на окремих напрямках наступальних операцій АК, бойових дій, боїв, ударів і маневру військових частин видів ЗС України, родів військ, спеціальних військ, ІВФ та ПрО, які проводяться за єдиним замислом, під керівництвом командувача ОУВ(с) для відбиття наступу противника, завдавання ураження його ударним угрупованням, утримання важливих районів, виграшу часу, економії сил та створення необхідних передумов для подальших дій”.

Основними оперативними завданнями, за умов виконання яких досягається мета оборонної операції ОУВ(с) є: дезорганізація системи управління військами та зброєю противника; відбиття (участь у відбитті) повітряного нападу противника; відбиття наступу ударних угруповань противника; заборона прориву противника у глибину; завдавання ураження угрупованням військ, що вклинилися або прорвалися, і відновлення втраченого положення; зрив намагань противника відновити наступ; відбиття ударів противника з моря і завдавання ураження угрупованням його ВМС; боротьба з повітряними, морськими десантами, рейдовими загонами та ДРС противника; проведення активних випереджувальних, розвідувально-диверсійних та інших спеціальних дій.

Оборонна операція ОУВ(с) включатиме: бойові дії військових частин щодо прикриття державного кордону; оборонні (а на окремому напрямку - й наступальну) операції АК; контрудар ОУВ(с); десантно-штурмові дії аеромобільних військових частин (підрозділів); повітряну операцію (за певних умов); спеціальні операції; бойові, спеціальні та стабілізаційні дії військових частин видів ЗС України, родів військ, спеціальних військ, а також ІВФ та ПрО; дії військових частин та установ забезпечення.

Суттєвим елементом, що впливатиме на виконання СВ ЗС України завдань в ОО ОУВ(с), безумовно, є низка особливостей застосування військ (сил) в операції, пов'язаним з активним маневром військ (сил).

Перелік завдань та умови проведення оборонної операції ОУВ(с) будуть суттєво впливати на обраний комплект військ (сил) та засобів, серед яких особливе місце визначено частинам та підрозділам СВ ЗС України.

У зв'язку з цим доречним є зосередження уваги на особливостях оперативної побудови військ (сил) в ОО ОУВ(с).

Оперативна побудова військ (сил) та завдання, що виконують Сухопутні війська Збройних Сил України в операції. Оперативна побудова - це розміщення (розташування) у визначених операційних зонах, районах, смугах, ділянках АК (військових частин, підрозділів) угруповання військ (сил) для ведення операції.

Оперативна побудова має відповідати умовам оперативної обстановки та замислу операції і забезпечувати: ведення операції із застосуванням усіх видів зброї; зосередження і нарощування зусиль під час ведення операції на обраних напрямках; здійснення маневру; стійкість і активність в обороні; можливість відбиття ударів противника з повітря; знищення його десантів і диверсійно-розвідувальних груп; захист пунктів управління, важливих об'єктів, протидію диверсіям та терористичним актам; найменшу уразливість військ (сил) від звичайної, високоточної зброї та зброї масового ураження; підтримання безперервної взаємодії і стійкого управління.

Оперативна побудова військ в обороні включає, як правило, наступні елементи:

· перший та другий ешелони;

· угруповання: РВ і А, авіації СВ, авіації ПС, сил і засобів ППО, сил і засобів ВМС (на приморському напрямку), спеціальних військ, матеріально-технічного та медичного забезпечення;

· рухомі загони загородження;

· резерви: загальновійськовий, артилерійський, протитанковий, протидесантний тощо.

Особливими елементами оперативної побудови можуть бути військові частини (підрозділи) для здійснення прикриття державного кордону, ведення стабілізаційних дій, повітряні (морські) десанти, угруповання аеромобільних військ, а під час ведення маневреної оборони - мобільний ешелон. За певних умов, деякі елементи оперативної побудови можуть не створюватися.

Таким чином, аналіз досвіду останніх локальних збройних конфліктів, змісту та переліку завдань, що вирішуються в операції, елементів оперативної побудови військ (сил), без перебільшення вказує на значну роль наземної складової збройних сил у розв'язанні воєнних конфліктів, на левову частку участі СВ в операції.

Вплив можливого характеру дій противника на функціонування системи тилового забезпечення військ (сил) в операції.

Аналіз воєнних конфліктів, що мали місце впродовж останніх десятиріч, свідчить про те, що в сучасних умовах найбільш гостро стоїть проблема початкового періоду війни, де головним завданням Збройних Сил є недопущення агресії противника, звідки вона б не виходила.

Разом з тим необхідно враховувати, що агресор буде намагатися розв'язати війну раптовим нападом, про що свідчить зміст планів стратегічного і оперативного розгортання Збройних Сил США, НАТО та сусідніх з Україною держав-членів НАТО.

Свій вступ у війну вони відпрацьовують у трьох варіантах, а саме: раптове, прискорене і повномасштабне розв'язання війни.

В свою чергу, ймовірний противник, який може розпочати агресію проти України, розуміє, що Україна, маючи значний потенціал озброєння та підготовлених воєнних резервів, спроможна дати відсіч агресору.

Тому, цілком ймовірно, що агресія може початись раптово на одному з оперативно-стратегічних напрямків, а найбільш ймовірним може бути Південно-Західний оперативно - стратегічний напрямок (далі Південно-Західна операційна зона - ПЗОЗ).

В той же час, найскладнішим для військ (сил) в ПЗОЗ буде варіант розв'язання війни, коли противник раптовим нанесенням удару високоточною зброєю або звичайними засобами ураження з наступним введенням в бій боєздатних угруповань військ на територію держави.

Такий варіант дій противника є найбільш складним. Він неодмінно викличе необхідність розглядати усі питання ТлЗ військ (сил) саме в тих умовах, коли необхідно буде здійснювати термінові заходи, починаючи з перегляду ряду існуючих положень щодо підготовки відповідних операційних зон, питань мобілізаційного розгортання військ (сил) і Тилу Центру, видів ЗС України, ОК, АК, з'єднань і частин, здійснення ТлЗ їх бойового розгортання та приведення у бойову готовність та закінчуючи способами здійснення ТлЗ військ (сил) в перших операціях. Саме цей варіант початку воєнних дій приймається в якості основи оперативно-стратегічного сценарію ОО ОУВ(с) в ПЗОЗ.

Виходячи з положень Воєнної доктрини, в початковий період війни пріоритетними визначаються оборонні бойові дії, ведення яких переслідують мету відбиття агресії противника, при цьому вважається, що наші війська зможуть зупинити і обезкровити противника, не допустити захвату значної території і, як наслідок, перехватити ініціативу та створити умови для переходу в рішучий контрнаступ.

Тому, в сучасних умовах перші оборонні операції будуть проводитись в умовах формування організованої оборони в ПЗОЗ із завершенням її створення вже в ході бойових дій, як правило, при відсутності заздалегідь обладнаних оборонних рубежів.

Виконання бойових завдань в ОО ОУВ(с) в ПЗОЗ початкового періоду війни при відбитті агресії, доведеться здійснювати військами, які є в наявності за умов мирного часу та частково розгорнутими по мобілізації. Крім того, для початкового періоду війни існує велика залежність від ходу перших оборонних операцій (бойових дій); рівня бойової готовності військ (сил) військової ланки, АК, ОК і видів ЗС України при вступі у війну та її оперативної раптовості; рішучості і активність бойових дій з обох сторін, особливо від напруженості боротьби за захват і утримання ініціативи; необхідності виконання раптово виникаючих завдань; використання нових, у тому числі, раніше невідомих засобів збройної боротьби. В повній мірі це стосується і тилу у всіх його ланках.

В цих умовах оборона стає не тільки засобом, здатним відбити раптове вторгнення противника, але й створити передумови для перехвату ініціативи і переходу в подальшому до контрнаступу. Значна ширина смуги оборони військ (сил) в ПЗОЗ, глибока оперативна побудова військ і розосереджене розташування їх на місцевості, масоване застосування противником високоточної зброї і звичайних засобів ураження на всю глибину смуги оборони АК дозволяє припускати, що бойові дії будуть розгортатися не на суцільному фронті оборони, а по напрямках і в ряді випадків оборона може мати осередковий характер, що характерно для війн сьогодення.

Таким чином, в подальшому доцільним вважається визначення місця та ролі системи ТлЗ під час виконання СВ ЗС України завдань в ОО ОУВ(с) з наведенням факторів, що впливатимуть на ефективність функціонування цієї системи та визначення оперативно-тилових вимог до системи ТлЗ СВ ЗС України в операції.

1.2 Визначення оперативно-тилових вимог до системи тилового забезпечення військ (сил) в операції

Окремим питанням в низці заходів воєнного будівництва стоїть організація та здійснення своєчасного, повного та якісного матеріально-технічного забезпечення Збройних Сил України.

Відповідно до : “Матеріально-технічне забезпечення підготовки та застосування ЗС України - це комплекс організаційно-технічних та тилових заходів з накопичення до встановлених норм запасів матеріальних засобів і своєчасного забезпечення ними військ (сил), збереження та підтримання цих засобів у стані, який забезпечує своєчасне приведення їх у готовність до застосування (використання за призначенням), освоєння особовим складом зразків озброєння і військової техніки, а також своєчасного відновлення в разі пошкодження, поновлення запасів матеріальних засобів у військах (силах) замість витрачених і втрачених”.

У визначено: “Основними завданнями в операціях (бойових діях) є: накопичення до встановлених норм та збереження військового майна; його підготовка до застосування (використання за призначенням); подача (підвезення) військового майна у війська (сили) для поповнення замість витрачених і втрачених; техогляд, випробування, технічне обслуговування, визначення рівнів експлуатаційного стану, ремонт, реконструкція та рекламація озброєння, військової техніки, боєприпасів та іншого військового майна”.

Проводячи аналіз функціонування системи матеріально-технічного забезпечення Збройних Сил України, в цілому, та Сухопутних військ, зокрема, на предмет її відповідності основним завданням в операціях (бойових діях), слід відмітити, що в питанні своєчасного, повного та якісного забезпечення військ (сил) має місце ціла низка проблемних питань, короткий зміст яких був відображений в Державній програмі розвитку Збройних Сил України на період 2006-2011 років, де визначено: “…Система забезпечення ЗС України є незбалансованою, громіздкою та високозатратною, не враховує структурної перебудови війська, можливостей економіки держави щодо їх утримання, створені запаси матеріально-технічних засобів не забезпечують вирішення усього комплексу завдань підготовки та життєдіяльності військ (сил)”.

Основою ефективного застосування СВ ЗС є їх висока бойова готовність.

Бойова готовність і повнота реалізації бойової міцності СВ ЗС України, в свою чергу, визначається готовністю і можливостями частин (підрозділів) та установ тилу СВ щодо своєчасного, повного та якісного забезпечення їх бойових дій. При цьому рівень готовності Тилу та Озброєння СВ ЗС України, як структурних складових системи МТЗ СВ ЗС України в цілому, до виконання завдань МТЗ підготовки та бойового застосування частин та підрозділів СВ ЗС України, повинний відповідати рівню їх бойової готовності.

Враховуючи та аналізуючи вищезазначене, можна цілком обґрунтовано припустити, що за цих умов успіх тилового забезпечення військ (сил) залежить від цілого ряду взаємопов'язаних факторів і умов, які можуть суттєво вплинути на ефективність тилового забезпечення військ (сил) АК, видів Збройних Сил, що приймають участь в сучасній ОО ОУВ(с).

В загальному вигляді фактори можна класифікувати по значущості у вигляді двох основних груп: оперативно-тилових, а також природно-кліматичних.

Отже, до оперативних можна віднести наступні:

· бойовий склад і укомплектованість військ (сил) в ПЗОЗ;

· умови вступу у війну, розгортання військ (сил) в ПЗОЗ, способи оборони і хід бойових дій в операції;

· роль, місце і завдання військ (сил) в ПЗОЗ;

· стан противника і способи його дій;

· стан системи управління військами і тилом;

· оперативна побудова військ (сил) в ПЗОЗ;

· організація захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї, охорони і оборони військ (сил) в ПЗОЗ.

До тилових, в свою чергу, відносяться:

· склад, стан, дислокація, готовність і наявність сил і засобів тилового забезпечення в мирний час;

· рівень технічної оснащеності частин, підрозділів і установ тилового забезпечення та їх місце в операції;

· умови дислокації тилових частин, підрозділів і установ, їх розосередженість і мобільність, захист і оборона, охорона і маскування;

· стійке і приховане управління тилом при його мобілізаційному, оперативному розгортанні, висуванні та перегрупуванні військ і тилу;

· тилові смуги, побудова і ешелонування тилу по глибині;

· живучість системи тилового забезпечення, розвиток інфраструктури тилу в ПЗОЗ.

В свою чергу тилові фактори визначатимуть і характеризуватимуть наступні показники: склад, можливості укомплектування, дислокацію, готовність і наявність сил і засобів стаціонарного та так званого “польового” тилу АК, ОК і видів ЗС та Тилу Центру в мирний час; наявність запасів матеріальних засобів і потребу в них на операцію та умови накопичення запасів матеріальних засобів за рахунок місцевих матеріальних ресурсів, підвезення їх із-за меж тилових смуг АК (районів ТлЗ АК), ОК (районів ТлЗ ОК) та Тилу Центру; готовність системи тилового забезпечення до функціонування в воєнний час; строки і порядок мобілізаційного і оперативного розгортання тилу АК, ОК і видів ЗС та Тилу Центру; технічне оснащення частин і установ ТлЗ АК, ОК, видів ЗС і Центру та рівень взаємодії між ними; характеристику виділених транспортних комунікацій; тилові смуги, побудова і ешелонування тилу; живучість системи ТлЗ, управління тилом, а також систему охорони, оборони, захисту і маскування тилу.

Особливого значення набувають здатність і готовність сил і засобів ТлЗ мирного часу виконувати мінімально необхідний обсяг завдань ТлЗ при обмеженому складі цих сил і засобів. Різко зростає роль і самостійність дій у перші дні операції військового тилу. Значно зросте роль стаціонарних об'єктів ТлЗ механізованих (танкових) бригад, оперативно-тактичних груп, АК, ОК, видів ЗС і Центру, їх склад і дислокація, готовність до розосередження запасів матеріальних засобів в короткі терміни і виділення пересувних відділень (оперативних груп), взаємодія з місцевими адміністративними органами влади, військкоматами з питань відмобілізування та узгодженого використання місцевих ресурсів в межах тилової смуги, особливо в прикордонній зоні (50-100 км.).

Тилові фактори дозволяють дати об'єктивну оцінку стану і можливостей військового тилу, тилу АК, ОК, видів ЗС та Центру мирного часу, його готовності взяти на себе виконання визначеного обсягу завдань щодо забезпечення військ в перші дні ОО при раптовому її початку, а також розгорнути тил усіх ланок в ПЗОЗ до комплекту воєнного часу у встановлені терміни. При цьому передбачається стійке управління і оцінка реальних можливостей знову сформованого тилу з розрахунковими потребами в ході ОО, при нанесенні контрудару і переході в контрнаступ.

Дуже цікавою та суттєво важливою під час дослідження ефективності функціонування системи ТлЗ військ (сил) представляється наступна група факторів - природно-кліматичні.

Отже, в природно-кліматичних факторах однаково важливі всі складові, тобто: рельєф місцевості (рівнина, степ, гори тощо); ґрунти (скельні породи, земля, пісок і інші); гідрографія (наявність крупних водних перешкод - рік, озер, заток, рівень ґрунтових вод, заболочених ділянок тощо); рослинність (ліси, пустелі тощо); клімат (температура, опади, пануючі вітри тощо).

Вище визначені умови, етнографічний стан ПЗОЗ (чисельність і щільність населення регіону, національні і релігійні особливості, дружні і ворожі відношення до ЗС України) та агропромисловий розвиток регіону поряд з оперативно-тиловими факторами в багатьох випадках зумовлюють вибір найбільш раціональних рішень при призначені районів розміщення сил і засобів тилового забезпечення військ (сил) у визначеній ОЗ, мережі шляхів сполучення, визначення розмірів запасів, їх витрат (втрат), а також особливості організації підвезення матеріальних засобів. Стан економіки і транспортних мереж визначатимуть обсяг завдань щодо підготовки ОЗ в тиловому відношенні, можливості заготовки матеріальних засобів, ресурсів і ТлЗ військ (сил).

Аналіз впливу факторів і умов ТлЗ військ (сил) в ПЗОЗ показав, що за його результатами можна оцінити стан ТлЗ військ в ОО ОУВ(с). В свою чергу, з'явилася можливість сформувати оперативно-тилові вимоги до системи тилового забезпечення військ в ОО ОУВ(с), серед яких основними доцільно вважати наступні:

- відповідність рівня бойової готовності тилу її рівню у військах (силах), що забезпечуються, і здатності тилу до вирішення завдань щодо забезпечення бойових дій, що раптово почалися, силами, що є в наявності у мирний час;

- збереження живучості елементів системи в будь-яких умовах оперативної (бойової) обстановки;

- ефективне використання заздалегідь створеної стаціонарної інфраструктури тилу;

- стійке, безперервне, оперативне і приховане управління ТлЗ військ (сил);

- сумісність системи ТлЗ з системами оперативного, технічного, медичного забезпечення (ОЗ, ТхЗ, МедЗ);

- економічність системи ТлЗ;

- відповідність організації ТлЗ військ (сил) визначеному замислу операції при відбитті агресії в ПЗОЗ.

Таким чином, характер і особливості сучасної ОО початкового періоду війни потребують перегляду існуючих поглядів на ТлЗ військ (сил), в тому числі на основні види ТлЗ - матеріальне і транспортне забезпечення (МЗ, ТрЗ).

Завдання, що стоять перед тилом усіх ланок в МЗ і ТрЗ військ (сил) в ОО при оцінці існуючої системи ТлЗ повинні, перш за все, відповідати необхідним вимогам: оперативності, безперервності, стійкості, постійного відновлення витрат (втрат) та нарощування зусиль тилу в послідуючих операціях (бойових діях).

З цією метою необхідно проаналізувати існуючу систему ТлЗ СВ ЗС України під час виконання ними завдань в ОО ОУВ(С) (с) на предмет відповідності її вимогам, які до неї пред'являються, проведення оцінку ефективності функціонування цієї системи та визначення практичних рекомендації щодо її підвищення.

Розділ 2. Оцінка ефективності функціонування системи тилового забезпечення Сухопутних військ Збройних сил України під час виконання ними завдань в оборонній операції оперативного угруповання військ (сил)

2.1 Оцінка сучасного стану системи тилового забезпечення Сухопутних військ Збройних Сил України

Протиріччя процесу тилового забезпечення військ (сил), що розглянуті у першому розділі, набуватимуть більш негативного характеру, якщо враховувати майбутній характер ОО ОУВ (с) в ПЗОЗ в різні періоди її проведення. Це, в свою чергу, обумовлюватиме необхідність диференційованого підходу до вибору раціонального варіанту системи тилового забезпечення СВ ЗС України, тобто пошуку шляхів підвищення ефективності функціонування системи ТлЗ.

Аналіз проведення військових навчань усіх рівнів свідчить, що в залежності від умов обстановки, різні варіанти організації тилового забезпечення мають свої переваги і недоліки та можуть викликати негативні наслідки у вигляді збільшення витрат на утримання сил і засобів ТлЗ або погіршення окремих якісних параметрів.

Так наприклад, при відмобілізуванні автомобільних колон військового типу, що мають меншу вантажність, і не відповідають штатній потребі у вантажності та кількісне збільшення автомобілів в існуючій системі сил і засобів ТлЗ дозволяє підвищити автономність військ у тиловому відношенні. Але громіздкість сил і засобів ТлЗ, великі витрати на їх утримання, збільшення обсягу робіт при організації захисту оборони і охорони тилу, в подальшому вступають в протиріччя з концепцією оборонної достатності. Це суттєво впливає і обумовлює необхідність пошуку способів удосконалення системи ТлЗ з інтенсивним використання місцевих ресурсів; розвитком інфраструктури тилу на ОСН; реалізацію тилового забезпечення військ (сил) за територіальним принципом в ПЗОЗ; удосконалення транспортної системи на ОСН; підвищення мобільності тилу усіх ланок і ефективністю управління системою ТлЗ, а також удосконалення матеріально-технічної бази системи ТлЗ.

Практичне впровадження територіального принципу забезпечення військ(сил) необхідними матеріальними дозволить забезпечити високу бойову готовність тилу, зменшити “масу” тилу у складі військ (сил), підвищити їх мобільність.

Разом з тим, наявна стаціонарна база тилу має певні недоліки, а саме: недосконале управління системою ТлЗ; низька ступінь живучості; можлива невідповідність оперативній побудові (шикуванню) військ (сил) на ОСН; застарілий парк транспорту (особливо залізничний, морський і річковий) і організацію дорожнього забезпечення на ОСН; неефективна нормативно-правова база (питання взаємодії складів, баз і центрів забезпечення з місцевими органами самоврядування, у тому числі і з органами ТрЗ військ (сил), що забезпечуються); відсутня сучасна матеріально-технічна база на ОСН; низька технічна оснащеність та адаптованість ПУ МТЗ до змін обстановки.

Наведені вище недоліки обумовлюють необхідність докорінних змін структури системи ТлЗ, а саме: удосконалення системи управління процесом ТлЗ військ (сил), завчасного розвитку інфраструктури тилу на ОСН; побудови заглиблених, захищених стаціонарних об'єктів тилу; виводу існуючих об'єктів тилу з категорованих населених пунктів; створення комплексних баз, складів і центрів забезпечення для постачання необхідними запасами матеріальних засобів, що надасть змогу при знищені одного або кількох таких об'єктів, зберігати запаси і управління ними на інших; удосконалення ТрЗ на ОСН з урахуванням впливу противника по мережі шляхів сполучення в ході операції; постійне утримання рухомого резерву тилу з запасами матеріальних засобів; удосконалення організаційно-штатної структури стаціонарних баз, складів і центрів забезпечення, надання їм юридичних прав та самостійного управління при їх взаємодії з місцевими органами, постачальниками усіх форм власності і військами (силами).

Аналіз стану і можливість транспортних засобів частин МЗ на основі застарілого парку автомобілів, а також не відповідності його штатним потребам при відмобілізуванні, дає можливість зробити висновок, що застосування їх в системі ТлЗ, а саме, забезпечення матеріальними засобами в оборонній операції при відбитті агресії противника, особливо на першому етапі початкового періоду війни, є суттєвим недоліком. Вони не спроможні в повному обсязі забезпечити приведення у бойову готовність військ (сил) в ПЗОЗ, особливо в прикордонній смузі, та їх оперативне розгортання, ефективне застосування СШР, а також паралельно привести тил ЗС усіх ланок у бойову готовність у строки згідно планів мобілізаційного розгортання військ. Тому, підвищення мобільності частин і підрозділів та установ тилу в існуючій системі ТлЗ військ (сил) дозволить досягти високої ефективності ТлЗ, і, в той же час, виключить можливе зниження КПД відмобілізованих технічних засобів по відношенню до існуючих (штатних).

2.2 Вибір показників оцінки ефективності функціонування системи тилового забезпечення Сухопутних військ в оборонній операції оперативного угруповання військ (сил)

З метою застосування методики оцінки ефективності функціонування системи тилового забезпечення СВ ЗС України в ОО ОУВ(с) потрібно визначити показники, за якими проводитиметься ця оцінка.

В попередніх розділах та підрозділах роботи основна увага була зосереджена на аналізі основних факторів, які впливають на функціонування системи ТлЗ військ (сил) під час виконання завдань в ОО ОУВ (с), результати якого, в свою чергу, дозволили визначити оперативно-тилові вимоги до системи ТлЗ військ (сил) в операції та окреслити найбільш ймовірні варіанти підвищення ефективності функціонування цієї системи, що представлені в додатку №3.

Аналіз проведення військових навчань показав, що кожний з перелічених варіантів підвищення ефективності системи ТлЗ має свої позитивні і негативні сторони, а за умови абсолютної віддання переваги одному з них спостерігатимуться негативний результат у вигляді зниження оперативних показників або перевищення витрат на утримання існуючої системи ТлЗ, що обов'язково призведе до “критичних ситуацій” у видах ТлЗ й, особливо, в матеріальному і транспортному забезпечені військ (сил) на ОСН.

Так, перший напрямок не потребуватиме докорінної ломки структур і поглядів, які склалися раніше, але воно пов'язане з великими витратами на утримання тилу, що в умовах порушень на транспортних комунікаціях може призвести до зниження забезпеченості військ (сил).

Реалізація другого напрямку забезпечуватиме більшу автономність військ (сил) у тиловому відношенні в операції, але за умов використання ОУВ (с) у контрударі в ПЗОЗ та переході у контрнаступ об'єкти стаціонарної матеріально-технічної бази не можуть пересуватися слідом за військами (силами), які вони забезпечуватимуть, внаслідок чого розривається послідовність забезпечення “зверху до низу”.

Виконання заходів третього напрямку зі збільшенням кількості автомобільного транспорту (враховуючи його малу вантажопідйомність), яким комплектуються підрозділи, частини і з'єднання тилу при відмобілізовані, призведе до зростання кількості особового складу і техніки тилу, а, відповідно, і витрат на їх утримання.

Реалізація четвертого та п'ятого напрямків вимагатиме гарантованого, надійного, стійкого, оперативного і безперервного управління. При існуючому в теперішній час оснащенні тилових пунктів управління різних рівнів в умовах великих можливостей противника з радіоелектронної протидії, застосування високоточної зброї тощо це здається малоймовірним.

В той же час, аналіз варіантів підвищення ефективності функціонування системи ТлЗ показав стійку тенденцію зросту ефективності ТлЗ військ (сил) за умов раціонального сполучення зазначених напрямків відповідно до умов обстановки.

Сучасне ведення воєнних дій, в яких приймають участь великі угруповання людей, техніки та озброєння, вимагають використання величезної кількості матеріальних засобів. При цьому визначальне значення буде мати не тільки створення запасів цих засобів на складах, базах, центрах забезпечення і в цілому у районах тилового забезпечення, а ще й можливість доставити їх військам (силам) до місця їх дислокації (розташування) у найкоротші строки, без втрат та з мінімальним відривом особового складу.

Для оцінки ефективності процесів тилового забезпечення з'єднань і частин СВ ЗС України необхідно вибрати і обґрунтувати показники оцінки ефективності.

Тобто необхідно установити не тільки якісну характеристику, але і кількісний зв`язок між параметрами системи матеріального забезпечення з'єднань і частин СВ ЗС України, який відображений через визначені цільові функції, умовні обмеження.

Необхідно виділити, що по існуючій практиці оцінка ефективності основних процесів матеріального забезпечення, як показники дослідження, може виконуватися шляхом порівняльного аналізу двох показників:

1) показника реальної (що пропонується) ефективності, яка враховує стан і роботу підсистем (елементів) протягом заданого часу функціонування (операції);

2) показника заданої (необхідної) ефективності, тобто тої, яка необхідна для виконання визначеного обсягу завдань по матеріальному забезпеченню з`єднань і частин СВ ЗС України у відповідності з замислом оборонної операції та вказівками вищого командування щодо організації тилового забезпечення.

Слід відмітити, що функціонування системи тилового забезпечення залежить від впливу на неї імовірних факторів (дії противника, невизначеність обсягів завдань, що виконуються підсистемами і окремими елементами системи), тому значення показників ефективності являються випадковими величинами.

Як свідчать результати проведених досліджень, для оцінки планування доцільно в якості оперативного критерію використовувати математичне очікування виконання завдань системи тилового забезпечення СВ ЗС України в ході оборонної операції.

Разом з тим, загальна ефективність тилового забезпечення включає в якості складових елементів оперативні показники ефективності, які характеризують ефективність складових її підсистем і елементів.

Тому показник ефективності системи тилового забезпечення з'єднань і частин СВ ЗС України можна показати в вигляді:

,(2.1)

де - показник ефективності ТлЗ з'єднань і частин СВ ЗС України в залежності від функціонального призначення підсистем і її елементів;

- частковий показник ефективності організації тилового забезпечення СВ ЗС України;

- частковий показник ефективності ТлЗ по службах тилу;

- частковий показник ефективності ТлЗ в з`єднаннях, частинах і установах СВ ЗС України;

- частковий показник ефективності ТлЗ в територіальній системі забезпечення;

- частковий показник ефективності підвезення матеріальних засобів.

В той же час, показник ефективності організації матеріального забезпечення можна представити рядом часткових показників, які характеризують складові елементи

(2.2)

де - частковий показник ефективності функціонування органів управління СМЗ ОУВ(с);

- частковий показник ефективності функціонування пунктів управління;

- частковий показник ефективності функціонування системи зв`язку;

- частковий показник ефективності системи збору і обробки інформації.

Особливістю підсистем і елементів системи матеріального забезпечення з'єднань і частин СВ ЗС України є те, що вони виконують різноманітні по характеру функції, а значить не володіють взаємозамінністю. Це дає можливість стверджувати, що загальний показник ефективності в цілому може бути представлений, як складовий із сукупності часткових показників окремих елементів кожного рівня системи

,(2.3)

де - часткові показники ефективності матеріального забезпечення по ланках тилу (корпус, частина, підрозділ).

Проведений аналіз складності системи матеріального забезпечення, а також виявлені основні параметри, які її характеризують, свідчать, що визначення ефективності є складною задачею. В цілому узагальнений показник ефективності системи матеріального забезпечення з'єднань і частин СВ ЗС України можна показати наступним чином

,(2.4)

Разом з тим необхідно враховувати, що вибраний головний критерій повинен відповідати певним вимогам:

1) бути поєднаним за допомогою основних параметрів із структурно-функціональною моделлю СМЗ з'єднань і частин ОУВ(с);

2) являтися складовою частиною системи показників оцінки ефективності тилового забезпечення з'єднань і частин ОУВ(с);

3) бути взаємопов`язаним з моделлю оборонної операції ОУВ(с), яка враховує характер залежності бойового потенціалу з'єднань і частин ОУВ(с) від ефективності його тилового забезпечення.

В якості такого показника оцінки ефективності обираємо ступінь забезпечення СВ ЗС України основними видами матеріальних засобів в установлені терміни при мінімальних затратах сил і засобів на їх накопичення, ешелонування запасів та підвезення. Цей показник повинен ураховувати умови і обмеження, які накладаються на систему тилового забезпечення в різноманітних умовах оперативно-тилової обстановки.

Відповідно, головний показник повинен обов`язково враховувати залежність ефективності функціонування системи від повноти, своєчасності збору, обробки і передачі оперативно-тилової інформації в інтересах органів управління тилом, від її достовірності. Якісний показник оцінки ефективності тилового забезпечення можна визначити за наступною залежністю

,(2.5)

де - ступінь забезпеченості і-того з'єднання (частини) m - м видом матеріальних засобів f-ї номенклатури;

- фактична забезпеченість і-того з`єднання (частини) m - м видом матеріальних засобів, f-ї номенклатури з урахуванням ешелонування запасів і можливостей транспортних комунікацій, які призначені для підвезення, РПО (комплект);

- задана (запланована) забезпеченість і-того з`єднання (частини) m - м видом матеріальних засобів, f-й номенклатури, РПО (комплект).

Розглянемо відповідність вибраного показника оцінки ефективності вимогам, які пред`явлені до нього.

Величини ( і ) являються розрахунковими величинами і, в свою чергу, залежать від ряду основних параметрів фізичної системи тилового забезпечення з'єднань і частин СВ ЗС України.

Дослідження аналогічних СМЗ свідчать, що фактична забезпеченість СВ ЗС України основними видами матеріальних засобів (), є функцією від : потреби в підвезенні видів матеріальних засобів () з'єднанням і частинам і на склади (); виділених можливостей транспорту на підвезення по напрямках дій з'єднань і частин (); фактичних витрат часу на планування і його якість (), тобто

,(2.6)

В той же час необхідна (запланована) забезпеченість СВ ЗС України основними видами матеріальних засобів () є функцією від потреби військ в основних видах матеріальних засобів по їх завданням (), виділеного СВ ЗС України ресурсу матеріальних засобів () і установлених термінів виконання завдань військами (), а також підвищення ефективності функціонування системи тилового забезпечення (), тобто

,(2.7)

Фактичний час циклу управління в системі визначається формулою:

,(2.8)

де -складові частини циклу планування.

Фактичний час циклу планування включає в себе:

- час збору і підготовки вихідної інформації;

- час контролю вихідної інформації;

- час вводу вихідної інформації;

- час реалізації моделі на ЕОТ;

- час видачі спланованої інформації;

- час аналізу спланованої інформації;

- час передачі виписок із планів по каналах зв`язку;

- час організації виконання поставлених завдань підлеглим органам управління тилом і частин (підрозділів) тилу.

Згідно наведеної вище методики була проведена оцінка системи тилового забезпечення ОУВ(с) під час проведення ДКШН “Адекватне реагування - 2011”.

За отриманими результатами одним з факторів, що суттєво впливає на організацію тилового забезпечення є стан системи транспортного забезпечення СВ ЗС України.

Розрахунки показують, що обсяги підвозу матеріальних запасів автомобільним транспортом для Збройних Сил складають 190 тис. т, у т.ч. РБП - 2516 т, ПММ - 165107 т, продовольства - 18321 т, інших номенклатур матеріальних засобів - 4033 т. Із загального обсягу під час стратегічного розгортання необхідно буде підвезти 110,0 тис. т, а під час ведення операції - 80,0 тис. т.

Аналіз можливостей автотранспортних засобів підвозу показав, що штатна брМЗ (пМЗ) укомплектовується автомобілями КамАЗ-5320, КамАЗ-5410 під навантаження і автоцистернами на базі Урал і МАЗ, що забезпечують вантажопідйомність (при КВВ=0.7 і КТГ=0.88) до 10 тис. т матеріальних засобів (при 5-ти батальйонному складі і ормзп) і 8,7 тис. т АК (при 4-х батальйонному складі), що в цілому не задовольняє потребу в підвезені матеріальних засобів в ході операції (12 тис. т та 10 тис. т відповідно) матеріальних засобів можливості навіть штатної брМЗ (пМЗ) недостатні.

Цей висновок підтверджують результати розрахунків вантажопідйомності брМЗ (пМЗ) по існуючому штату і складу.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, раціональним рівнем системи ТлЗ слід вважати рівень, при якому досягається висока боєздатність військ (сил), що забезпечуються, а витрати по якісному удосконаленню системи і можливі негативні наслідки незмінні або нижчі тих, коли застосовується існуючі (штатні) сили і засоби усіх ланок тилу СВ ЗС України. Якісні показники ефективності функціонування системи ТлЗ дозволяють виконати перехід до кількісної оцінки кожного з варіантів за критерієм “ефект-витрати” з урахуванням досвіду роботи штатних сил і засобів ТлЗ, а також обрати показники оцінки ефективності функціонування системи ТлЗ військ (сил).

Відповідно вибрані показники оцінки ефективності системи тилового забезпечення СВ ЗС України пов`язані з допомогою основних параметрів, задовольняють пред`явленим вимогам і дозволяють проводити оцінку стану системи тилового забезпечення СВ ЗС України.

Розділ 3. Рекомендації щодо підвищення ефективності функціонування системи тилового забезпечення під час виконання завдань в оборонній операції оперативного угруповання військ (сил)

3.1 Рекомендації щодо підвищення ефективності матеріального та транспортного забезпечення військ (сил) в операції

Відпрацьований матеріал, що викладений у попередніх розділах магістерської роботи, дає змогу визначити основні шляхи створення сучасної системи ТлЗ СВ ЗС України, впровадження яких дозволила би мінімізувати фінансові та матеріальні витрати, повноцінно та своєчасно забезпечити потребу військ (сил) необхідним матеріальними засобами, розв'язати деякі проблемні питання щодо розвитку цієї системи та сприятиме створенню позитивних умов щодо виконання системою ТлЗ СВ ЗС України завдань за призначенням.

Отже, основною метою відпрацювання обґрунтованих рекомендацій доцільно визначити сприяння впровадженню нової системи ТлЗ військ, адаптованої до існуючих вимог сьогодення.

Сучасне ведення воєнних дій, в яких приймають участь великі угруповання людей, техніки та озброєння, вимагають використання величезної кількості матеріальних засобів. При цьому визначальне значення буде мати не тільки створення запасів цих засобів на складах, базах, центрах забезпечення і в цілому у районах тилового забезпечення, а ще й можливість доставити їх військам (силам) до місця їх дислокації (розташування) у найкоротші строки, без втрат та з мінімальним відривом особового складу.

Як визначено вище, одним із основних напрямків підвищення ефективності функціонування системи ТлЗ є створення і удосконалення системи ТрЗ.

Отже, транспортне забезпечення пропонується здійснювати:

· залізничним транспортом - із заводів промисловості, баз Держкомрезерву на склади, бази, центри забезпечення тилу Центру, ОК та склади видів ЗС і до бригад матеріального забезпечення Центру та ОК;

· автомобільним - з баз та складів ОК та тилу Центру до пМЗ корпусів;

· трубопровідним транспортом - з баз Держкомрезерву, стаціонарних баз до авіаційних частин ПС на аеродроми базування, а також на напрямку Бессарабського операційного району;

· морським і річковим транспортом - зі складів, баз, центрів забезпечення тилу Центру, Південного оперативного командування, бази пального Нікополь до дислокації військ (сил) півострова Крим, Чорноморського і Азовського узбережжя;

· повітряним транспортом - за окремим розпорядженням.

Аналіз системи ТрЗ на ОСН дає змогу зробити висновок, що мережа шляхів сполучення ( залізниць, автомобільних доріг, річок, морських сполучень, аеродромів, нафтопродуктопроводів) в ПЗОЗ добре розвинена на ОСН і в той же час стан транспортних засобів має суттєві недоліки. Тому, їх використання для ТрЗ військ (сил) в особливий період, потребує значного удосконалення і дає можливість надати позитивні пропозиції щодо застосування їх за умов підготовки ще в мирний час.

Існуюча інфраструктура транспорту і транспортних комунікацій має недостатньо розвинуту матеріально-технічну базу, що суттєво впливає на якість забезпечення військ (сил) і вимагає необхідність ще в мирний час її удосконалювати. Тому для розвитку інфраструктури на транспортних комунікаціях пропонується:

· на рівні законодавчої і виконавчої влади: вирішити питання розвитку і удосконалення транспортних комунікацій і відповідних споруд щодо спроможності їх функціонування в особливий період;

· оновлення і удосконалення усіх видів транспортних засобів (залізничного, морського, річкового, повітряного, автомобільного, трубопровідного і дорожнього) та припис у розпорядження ЗС України або використання його у їх інтересах в особливий період.

На ОСН основним видом ТрЗ в оперативно-тактичній і оперативній ланках є автомобільний транспорт. Тому напрямками удосконалення ТрЗ на ОСН можуть бути наступні: підвищення мобільності сил і засобів МЗ, що базуються на автомобільному транспорті, удосконалення навантажувально-розвантажувальних робіт та способів доставки матеріальних засобів військам (силам) на ОСН.

Передовий досвід та проведені теоретичні дослідження показують, що рішення цієї проблеми вимагає комплексного підходу, в основу якого покладені слідуючи принципи: підвищення мобільності транспорту; раціонального використання підрозділів МЗ; створення модулів; пакетування та контейнерування вантажів; використання універсальної виробничої та складської тари; застосування різноманітних машин і механізмів під час проведення навантажувально-розвантажувальних, транспортних і складських робіт; удосконалення технології роботи складів, баз усіх ланок тилу, комплексне вирішення будівельних і технологічних питань під час проектування, реконструкції і будівництва складів, баз, центрів забезпечення з урахуванням модульних перевезень матеріальних засобів (контейнерно-пакетних).

Практичне впровадження модульного принципу забезпечення є найважливішим способом підвищення мобільності транспорту підвезення та удосконалення системи ТрЗ військ (сил) в цілому. Цей прогресивний спосіб системи ТрЗ військ (сил) може бути використаний як у мирний, так і у воєнний час.

Для втілення в життя цього способу доцільним вважається проведення випробовувань на складах, базах, центрах забезпечення, визначення номенклатури найбільш вагових штучних і товарно-штучних вантажів, транспортування і збереження яких доцільно проводити в пакетах, контейнерах, а з них створювати модулі з метою удосконалення системи ТрЗ військ (сил).

Впровадження модульного принципу забезпечення військ (сил) матеріальними засобами дозволить:

· значно підвищити рівень комплексної механізації вантажно-розвантажувальних робіт, а також продуктивність праці в 7-10 разів;

· знизити собівартість переробки однієї тонни вантажів в 6-10 разів; скоротити простої залізничного транспорту в 2 рази, автомобілів - в 6 разів, морського - в 12 разів, річкового - в 8 разів, повітряного - в 14 разів;

· виключити перевезення великої кількості ящикової тари; забезпечити повне використання вантажопідйомності і об'єму модуля або транспортного засобу.

Виходячи з цього, все більш уваги приділяється вирішенню питань мобільності з'єднань, частин та установ тилу, їх технічній оснащеності, забезпеченню нормальної роботи у різних екстремальних ситуаціях. Насамперед, зростає важливість ТрЗ військ (сил), як одного з основних видів ТлЗ для вирішення завдань підвезення матеріальних засобів, перевезення військ (сил). Одним з основних шляхів підвищення ефективності системи ТрЗ є створення пересувних модулів МЗ, які виготовляються на базі уніфікованих, що легко знімаються, автомобільних кузовів-контейнерів. Тобто, під пересувним модулем МЗ слід розуміти функціонально завершений вузол, що конструктивно оформлено як самостійний виріб. Конструкція модулів передбачає встановлення вантажно-розвантажувального обладнання, яке дає змогу проводити ці роботи без залучення автокранів. Можливість перевезення модулів усіма видами транспорту (автомобільним, залізничним, морським, річковим, повітряним), а також швидке приведення до робочого стану після доставки у заданий район, обумовлюють конкретну перспективу використання модулів ТлЗ, до яких пред'являються вимоги рухомості та високої мобільності.


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.