Принцип ведення бою та оборони

У кожному взводі (відділенні, танку) в усіх видах бою організовується і безперервно ведеться спостереження за противником як особисто командиром, так і спеціально призначеним спостерігачем.

153. Особовий склад взводу (відділення, танка), виділений у розвідку, повинен діяти сміливо і потай, проявляти винахідливість, ініціативу та воєнну хитрість, своєчасно добувати і доповідати розвідувальні відомості.

Доповіді про результати розвідки повинні бути достовірними, короткими та ясними. В них, як правило, [113] указується: який противник, коли і де виявлений, характер його дій; своє місцезнаходження і рішення.

Командиру взводу (відділення, танка), призначеного для ведення розвідки в тилу противника, забороняється мати на робочій карті будь-які дані про свої війська, а особовому складу -- особисті та службові документи. [114]

Дії дозорного відділення (танка)

170. Дозорне відділення (танк) висилається від підрозділів, які ведуть розвідку або виконують бойові завдання у відриві від головних сил, для своєчасного виявлення противника та розвідки місцевості. Дозорне відділення (танк) діє на віддаленні, що забезпечує спостереження за його діями і підтримку вогнем.

Завдання дозорне відділення (танк) виконує спостереженням на ходу або з коротких зупинок. Іноді воно може улаштовувати засаду.

171. Командир дозорного відділення (танка), одержавши завдання, вибирає (уточнює) напрямок руху або пункт, до якого необхідно вийти, намічає порядок дій, віддає бойовий наказ і повідомляє пропуск. [121]

У бойовому наказі командир дозорного відділення (танка) вказує:

- відомості про противника;

- завдання відділення (танка);

- завдання підлеглим (напрямок і швидкість руху, сектори спостереження), порядок дій при зустрічі з противником і доповіді про помічене;

- сигнали оповіщення, управління, взаємодії та порядок дій за ними;

- час початку розвідки та заступника.

172. Дозорне відділення (танк) пересувається від одного зручного для спостереження пункту до іншого з підвищеною швидкістю, не затримуючи рух підрозділу, від якого воно вислане. На шляху руху ретельно оглядається місцевість та місцеві предмети, особливо місця, де можливе потайне розташування противника і його раптовий напад із засад.

Якщо розвідка будь-якого об'єкта з машини утруднена, командир відділення висилає піших дозорних (двох - трьох солдатів), призначаючи одного з них старшим. Машина при цьому розташовується в укритті. Особовий склад, що залишився в ній, веде спостереження за діями дозорних та оточуючою місцевістю в готовності підтримати їх вогнем.

Піші дозорні під час огляду об'єкта діють на відстані 20--30 м один від одного. Під час безпосереднього огляду об'єкта одним дозорним другий (інші) повинен бути в готовності підтримати його вогнем із своєї зброї.

173. Огляд населеного пункту починається під час підходу до нього. Особливу увагу звертають на окремі будови, насадження і ті місця, звідки противник може вести спостереження і де може розташовуватися його охорона (засада).

Під час підходу до лісу, передусім, оглядається узлісся, а під час руху в лісі -- входи в яри, лощини і виходи з них, гатки, мости та інші місця, де можливі засади противника.

Вночі для спостереження використовуються прилади нічного бачення. Крім того, дозорне відділення (танк, дозорні) періодично зупиняється, щоб встановити наявність противника шляхом підслуховування.

Якщо противник не виявлений, командир дозорного відділення доповідає про це по радіо або подає сигнал «Шлях вільний» і продовжує виконувати [122] завдання. Виявивши противника, він доповідає про це, діючи потай, продовжує спостереження. При раптовій зустрічі з противником дозорне відділення (танк, дозорні) відкриває по ньому вогонь, обходить його і продовжує виконувати поставлене завдання. Виявивши підхід [123] дрібної групи (одиночної машини) противника, дозорне відділення (танк) за вказівкою командира взводу може влаштувати засаду.

Дії спостережного поста та поста радіаційного, хімічного, біологічного спостереження (спостерігачів)

174. Спостережний пост (спостерігач) призначається для розвідки наземного та повітряного противника, а пост радіаційного, хімічного, біологічного спостереження (спостерігач) -- для радіаційної та хімічної розвідки. У склад радіаційного, хімічного, біологічного поста спостереження призначається особовий склад спеціально підготовленого відділення (екіпажу танка).

Спостережний пост розташовується в місцях, які забезпечують найкраще проглядання місцевості перед фронтом і на флангах.

Спостережний пост складається із двох - трьох спостерігачів, один з яких призначається старшим.

На спостережному посту повинні бути прилади спостереження, великомасштабна карта або схема місцевості, журнал спостереження, компас, годинник, ліхтар, засоби зв'язку і подачі сигналів оповіщення, а у спостерігача -- прилади спостереження.

На посту радіаційного, хімічного, біологічного спостереження (у спостерігача), крім того, повинні бути прилади радіаційної та хімічної розвідки і засоби подачі сигналів оповіщення про радіаційне, хімічне та біологічне зараження.

Старший спостережного поста зобов'язаний: встановити порядок безперервного спостереження; організувати обладнання місця для спостережного поста і його маскування; перевірити справність приладів спостереження, засобів зв'язку і оповіщення; своєчасно доповідати командиру, який виставив пост, про результати спостереження. Старший поста радіаційного, хімічного, біологічного спостереження, крім того, зобов'язаний встановити час включення приладів радіаційної і хімічної розвідки, знати сигнали оповіщення про радіаційне, хімічне та біологічне зараження і порядок їх передачі.

175. Спостерігач починає спостереження з детального вивчення місцевості і визначає відстань до орієнтирів та характерних місцевих предметів у призначеному секторі. Сектор, як правило, розбивається на [124]зони: найближчу -- глибиною до 400 м, середню -- до 800 м, і дальню -- на глибину видимості. Огляд місцевості здійснюється послідовно по зонах.

Виявивши ціль, спостерігач визначає її положення на місцевості відносно орієнтирів (характерних місцевих предметів) і доповідає про неї старшому спостережного поста. Старший спостережного поста встановленим порядком доповідає про цілі командиру, який виставив пост, і наносить їх на карту або схему місцевості. Про результати спостереження робиться запис в журналі спостереження.

Спостереження вночі ведеться із використанням приладів нічного бачення, а іноді і засобів освітлення місцевості і доповнюється підслуховуванням.

Спостереження за повітряним противником ведеться послідовним прогляданням повітряного простору, починаючи від горизонту. Виявивши повітряну ціль, в тому числі і місця розкриття касетних бойових частин ракет (бомб), спостерігач негайно подає сигнал оповіщення, визначає її характер, напрямок польоту і доповідає своєму командиру (старшому спостережного поста).

176. Пост радіаційного, хімічного, біологічного спостереження (спостерігач) веде безперервне спостереження в указаному районі, в установлений час і підчас кожного артилерійського і авіаційного нальоту противника включає прилади радіаційної та хімічної розвідки і слідкує за їхніми показаннями.

При виявленні радіаційного зараження 0,5 рад/год і більше старший спостережного поста (спостерігач) доповідає командиру, який його вислав, і за його вказівкою подає сигнал «Радіаційна небезпека».

При виявленні хімічного зараження старший поста (спостерігач) подає сигнал «Хімічна тривога» і доповідає командиру, який виставив пост. Оповіщення про біологічне зараження здійснюється за вказівкою командира, який виставив пост (спостерігача), таким же сигналом.

Результати радіаційного та хімічного спостереження заносяться в журнал спостереження.

2. Охорона

177. У взводі (відділенні, екіпажі танка) організовується безпосередня охорона, яка здійснюється з метою виключення раптового нападу наземного [125] противника і забезпечення часу та вигідних умов для розгортання і вступу у бій. Вона організовується командиром взводу (відділення, танка) на основі одержаного завдання, умов обстановки і наказу командира роти (взводу), а під час дій у відриві від головних сил -- самостійно. Охорона здійснюється спеціально призначеним спостерігачем, в обороні, крім, того, -- черговим вогневим засобом, а при розташуванні взводу на місці окремо від роти -- парними патрулями для обходу району розташування взводу. Взвод (відділення, танк) може виконувати завдання охорони за розпорядженням старших командирів.

178. Під час організації охорони командир взводу (відділення, танка) указує порядок ведення спостереження за місцевістю, повітрям і сигналом командира роти (взводу), призначає спостерігача, указує його місце і завдання, а також порядок дій особового складу взводу (відділення, танка) під час раптового нападу противника.

179. На кожну добу для пізнавання своїх військовослужбовців установлюється пропуск і відзив.

Пропуском буває найменування озброєння або бойової техніки, наприклад «Кулемет», а відзивом -- назва населеного пункту, яка починається з тієї ж букви, що і пропуск, наприклад «Київ».

Пропуск повідомляється усно всьому особовому складу, а відзив командирам підрозділів, призначених у розвідку або охорону, а також особам, які посилаються для передачі усних наказів.

Пропуск запитується в усіх осіб, що проходять через рубіж охорони та ідуть по розташуванню підрозділу вночі, а відзив -- у осіб, що передають накази командира, і у командирів підрозділів, які ведуть розвідку.

Пропуск і відзив вимовляються тихо. Всі особи, які не знають пропуску, а ті, що прибули з наказами -- відзиву, затримуються. Затриманих командир взводу (відділення, танка) опитує особисто і залежно від обставин дозволяє їм іти далі або направляє під конвоєм до командира роти (взводу) або до командира, який вислав охорону. [126]

3. Захист від зброї масового ураження

180. Захист від зброї масового ураження організовується і здійснюється з метою максимально послабити дії ядерного, хімічного, біологічного зараження противника, а також результатів зруйнувань об'єктів атомної енергетики та хімічної промисловості, зберегти боєздатність особового складу взводу (відділення) і забезпечити успішне виконання ним поставленого бойового завдання.

Заходи щодо захисту від зброї масового ураження виконуються у повному обсязі командирами всіх ступенів під час підготовки і ведення бою як із застосуванням, так і без застосування зброї масового ураження і включають:

· фортифікаційне обладнання опорного пункту (вихідної, вогневих позицій, місця розташування) та використання захисних властивостей місцевості і техніки;

· попередження особового складу про безпосередню загрозу і початок застосування противником зброї масового ураження, а також оповіщення про радіоактивне, хімічне і біологічне зараження;

· здійснення протиепідемічних, санітарно-гігієнічних і спеціальних профілактичних медичних заходів;

· ліквідацію наслідків застосування противником зброї масового ураження;

· забезпечення безпеки і захисту особового складу під час дій в зонах зараження, районах зруйнувань, пожеж і затоплень. [127]

182. Фортифікаційне обладнання опорного пункту (вихідної, вогневих позицій, місця розташування) здійснюється відповідно до вказівок командира роти (взводу) з інженерного забезпечення. Залежно від завдання, яке виконують, та захисних властивостей місцевості обладнуються окопи, траншея, хід сполучення, відкриті та перекриті щілини, бліндажі для особового складу, окопи і укриття для техніки. Фортифікаційне обладнання повинно починатися негайно з прибуттям взводу (відділення,) в призначений район.

Використання захисних властивостей місцевості послаблює вплив уражаючих факторів зброї масового ураження противника на особовий склад, озброєння, техніку та матеріальні засоби.

Взвод в бою, на марші і при розташуванні на місці повинен уміло використовувати лісні масиви та яри, лощини, балки, зворотні схили висот, підземні виробки, печери та інші природні укриття.

Бойові машини піхоти (бронетранспортери), танки та фортифікаційні спорудження значно послаблюють вплив ударної хвилі, проникаючої радіації та радіоактивного опромінення, надійно захищають особовий склад від ураження світловим опроміненням та крапельно-рідкими отруйними речовинами, а обладнані засобами колективного захисту, крім того, від ураження радіоактивними речовинами, парами та аерозолями отруйних речовин та біологічними засобами.

183. З одержанням попередження про безпосередню загрозу і початок застосування противником зброї масового ураження особовий склад продовжує виконувати поставлене бойове завдання і переводить засоби захисту в положення «напоготові». При нанесенні противником ядерного удару особовий склад під час спалаху ядерного вибуху вживає заходів захисту: при знаходженні в бойових машинах зачиняє двері, бійниці, люки і включає систему захисту від зброї масового ураження; при знаходженні у відкритому бронетранспортері[128] повинен пригнутися, а при розташуванні поза машиною швидко зайняти укриття, які є поблизу, або лягти на землю головою в сторону, протилежну вибухові. Після проходження ударної хвилі особовий склад продовжує виконувати завдання.

За сигналом оповіщення про радіоактивне, хімічне, біологічне зараження особовий склад, який діє в пішому порядку або на відкритих машинах, не припиняючи виконання бойового завдання, одягає засоби індивідуального захисту, а той, що знаходиться у закритих бронетранспортерах -- тільки респіратори (протигази); в бойових машинах піхоти і танках -- зачиняє люки, двері, бійниці і включає систему захисту від зброї масового ураження (у сховищах -- систему колективного захисту). За сигналом «Радіаційна небезпека» особовий склад одягає респіратори (протигази), за сигналом «Хімічна тривога» -- протигази.

Засоби індивідуального захисту знімаються тільки за дозволом командира.

184. Здійснення протиепідемічних, санітарно-гігієнічних і спеціальних профілактичних медичних заходів досягається суворим виконанням установлених гігієнічних вимог при розташуванні та харчуванні особового складу, а також додержанням правил особистої та громадської гігієни, вмілим і своєчасним використанням засобів індивідуального медичного оснащення.

185. Під час ліквідації наслідків застосування противником зброї масового ураження, а також результатів зруйнувань об'єктів атомної енергетики і хімічної промисловості проводяться рятівні роботи, надання першої медичної допомоги ураженим, вивезення (винесення) їх із зон зараження, радіаційний та хімічний контроль, локалізація та гасіння пожеж, спеціальна обробка озброєння, техніки, обмундирування, спорядження, інших матеріальних засобів та фортифікаційних споруджень, які вони займають, а також санітарна обробка особового складу.

186. Під час дій в зонах радіоактивного зараження в суху погоду в пішому порядку або на відкритих машинах особовий склад одягає респіратори, захисні плащі, панчохи і рукавички, в зонах хімічного та біологічного зараження -- протигази, захисні плащі, панчохи і рукавички. Особовий склад, який знаходиться у закритих бронетранспортерах, одягає тільки респіратори (протигази), а той, що знаходиться у бойових машинах піхоти [129] і танках, зачиняє люки, двері, бійниці і включає систему захисту від зброї масового ураження.

У вологу погоду під час дій в зоні радіоактивного зараження в пішому порядку одягаються лише засоби захисту шкіри.

4. Тактичне маскування

187. Тактичне маскування організовується командиром взводу (відділення, танка) відповідно до одержаного бойового завдання, вказівок щодо маскування роти (взводу) та обстановки, що склалася, з метою досягнення раптовості дій своїх підрозділів і збереження боєздатності. Воно здійснюється постійно і, як правило, своїми силами.

Організовуючи тактичне маскування, командир взводу (відділення, танка) вказує: які табельні засоби і місцеві матеріали використовувати для маскування і терміни його здійснення; порядок додержання заходів маскування; порядок здійснення і підтримання маскування в ході бою.

188. Тактичне маскування досягається: використанням маскуючих властивостей місцевості, місцевих предметів, темного часу доби та інших умов обмеженої видимості; застосуванням табельних засобів маскування, місцевих матеріалів і аерозолів (димів); фарбуванням озброєння і техніки під фон оточуючої місцевості; додержанням правил радіодисципліни та радіообміну, збереженням попереднього режиму діяльності при зміні підрозділів і їх підготовці до виконання нового бойового завдання; найсуворішим дотриманням вимог маскувальної дисципліни; своєчасним виявленням і усуненням демаскуючих ознак.

З метою захисту від високоточної зброї противника використовуються маскуючі властивості лісу, а також яри, зворотні схили висот, поля радіолокаційної невидимості та інші. Приховування бойових машин піхоти (бронетранспортерів) і танків від керованих (коректованих) і самонавідних боєприпасів противника досягається шляхом зниження радіолокаційної, теплової та оптичної контрастності техніки по відношенню до оточуючого фону, для чого застосовуються деформуюче фарбування техніки, маскуючі покриття, над тепловипромінюючими поверхнями машин установлюються[130] теплорозсіюючі екрани (козирки). Крім того, можуть застосовуватися теплові імітатори (пастки), радіолокаційні та лазерні відбивачі.

189. Введення противника в оману здійснюється демонстративними діями (умисним показом дій взводу, відділення, танка у хибному напрямку, позиції) та імітацією (створенням фальшивих позицій, окопів, шляхом відтворення відповідних демаскуючих ознак, їх наявність і функціонування). Ці способи маскування, як правило, проводяться за дозволом командира роти (взводу).

5. Інженерне забезпечення

190. Інженерне забезпечення організовується і здійснюється з метою створення взводу (відділенню, танку) необхідних умов для успішного виконання бойового завдання, а також для підвищення захисту особового складу, озброєння і техніки від усіх засобів ураження.

191. Завданнями інженерного забезпечення взводу (відділення, танка) є:

· фортифікаційне обладнання і маскування опорного пункту взводу (позиції відділення, вогневої позиції танка), місця розташування;

· улаштування мінно-вибухових загороджень на позиціях, які вони займають; пророблення проходів у загородженнях і зруйнуваннях;

· проведення розвідки загороджень противника, водних перешкод і стану доріг.

192. Інженерне забезпечення організовується командиром взводу (відділення, танка) на основі одержаного завдання і вказівок командира роти (взводу).

Командир взводу, організовуючи інженерне забезпечення, вказує:

в обороні -- місця позицій відділень, основних і запасних вогневих позицій бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків, черговість і терміни їх фортифікаційного обладнання, де мати перекриті щілини (бліндажі), хто і до якого терміну їх обладнує;

місце розташування командно-спостережного пункту взводу;

хто виділяється для його обладнання і час готовності;

які табельні засоби і місцеві матеріали використати під час фортифікаційного обладнання і маскування, місце влаштування мінного поля та невибухових загороджень, за допомогою яких матеріалів, де і як їх улаштовувати, порядок вогневого прикриття;

обсяг роботи щодо [131] дообладнання траншей і ходів сполучення після відривання їх землерийною машиною;

у наступі -- способи подолання інженерних загороджень і перешкод, місце і номер проходу, його позначення, порядок висування до нього підрозділів і подолання загороджень; способи пророблення проходів в загородженнях противника; під час форсування водної перешкоди -- маршрут виходу до ріки для кожної бойової машини піхоти (бронетранспортера), танка; командир танкового взводу, крім того, вказує місце вантаження на пором і номер порома.

193. Взвод (відділення, танк) своїми силами проводить фортифікаційне обладнання опорного пункту (позиції відділення, основної і запасної вогневих позицій танка) і його маскування, в тому числі маскування техніки від високоточної зброї противника, влаштовує інженерні загородження, проробляє проходи в загородженнях і зруйнуваннях. Дистанційно встановлені мінні поля взвод (відділення, танк) обходить, а при неможливості обходу проробляє прохід або виходи до ротного проходу.

У випадку призначення взводу (відділення, танка) для посилення групи розгородження батальйону (дій як групи розмінування роти) його командир до початку виконання поставленого завдання зобов'язаний уточнити місце загородження і ступінь його прикриття від вогню противника, порядок виконання робіт, поставити завдання відділенням (групам), уточнити порядок взаємодії з підрозділом інженерних військ і організувати підготовку необхідного обладнання та інструменту.

Для виконання завдання інженерного забезпечення взвод (відділення, танк) використовує навісне (вбудоване) обладнання, мінні трали, інженерні боєприпаси, табельні засоби маскування, возимі комплекти розмінування, шанцевий інструмент, інше інженерне майно і місцеві матеріали.

6. Забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту

194. Забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту організовується з метою створення взводу (відділенню, екіпажу танка) необхідних умов для виконання поставленого перед ним завдання в обстановці [132] радіоактивного, хімічного, біологічного зараження, а також з метою маскування своїх дій аерозолями (димами).

Забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту (відділення, танка) включає: радіаційну і хімічну розвідку; своєчасне і уміле використання засобів індивідуального та колективного захисту; радіаційний контроль; спеціальну обробку підрозділів; застосування аерозолів (димів).

З метою захисту від високоточної зброї взвод (відділення, танк) під час маскування бронетанкової техніки застосовує аерозолі (дими) і використовує аерозольні (димові) завіси, поставлені засобами старших командирів.

Заходи забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту здійснюються особовим складом взводу (відділення, екіпажу танка), а також підрозділами військ радіаційного, хімічного, біологічного захисту.

195. Забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту організовується командиром взводу (відділення, танка) на основі одержаного завдання та вказівок командира роти (взводу).

Під час організації забезпечення радіаційного, хімічного, біологічного захисту командир взводу указує: завдання з радіаційної і хімічної розвідки; порядок використання засобів індивідуального і колективного захисту; розподіл індивідуальних вимірювачів доз випромінювання (дозиметрів); порядок проведення спеціальної обробки; порядок використання термодимової апаратури машин та аерозольних (димових) засобів; порядок забезпечення озброєнням військ радіаційного, хімічного, біологічного захисту; місце і час технічної перевірки протигазів.

196. Радіаційна і хімічна розвідка ведеться для одержання даних про радіаційну і хімічну обстановку. Вона здійснюється з використанням приладів радіаційної та хімічної розвідки. Дані про радіаційну та хімічну обстановку наносяться командиром взводу на карту (схему) і передаються старшому командиру.

197. Своєчасне та вміле використання засобів індивідуального і колективного захисту досягається, постійним контролем їх наявності та справності; завчасною підготовкою і систематичними тренуваннями особового складу у користуванні цими засобами в різній обстановці; правильним визначенням рубежів і часу [133] переведення засобів індивідуального захисту в положення «бойове» та їх знімання; додержанням режиму і правил експлуатації споруджень, обладнаних засобами колективного захисту, та порядку використання систем захисту від зброї масового ураження бронеоб'єктів.

198. Радіаційний контроль здійснюється для визначення боєздатності особового складу підрозділів і необхідності проведення спеціальної обробки. Він проводиться з використанням військових вимірювачів доз випромінювання (дозиметрів) і приладів радіаційної розвідки.

199. Спеціальна обробка підрозділу полягає у проведенні дегазації, дезактивації та дезінфекції озброєння, техніки та інших матеріальних засобів при зараженні їх отруйними, радіоактивними та біологічними засобами. Вона може бути частковою і повною. Часткова спеціальна обробка проводиться, як правило, в ході виконання бойового завдання силами і засобами підрозділів. Повна спеціальна обробка -- після виконання бойового завдання із залученням підрозділів спеціальної обробки радіаційного, хімічного, біологічного захисту. Під час проведення повної спеціальної обробки обробляється вся зовнішня поверхня озброєння і техніки, при попаданні отруйних та радіоактивних речовин усередину техніки -- і внутрішня поверхня, а при необхідності проводиться і санітарна обробка особового складу.

200. Застосування аерозолів (димів) організовується з метою маскування дій своїх підрозділів і протидії засобам розвідки та управління високоточною зброєю противника. Аерозолі (дими) застосовуються із використанням термодимової апаратури бойових машин піхоти і танків, димових шашок, гранат та запалювальних димових патронів.

бій тактичний військо маневр

Додаток

Виписки із Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року про захист жертв війни і Додаткових протоколів до них

ЖЕНЕВСЬКА КОНВЕНЦІЯ

ВІД 12 СЕРПНЯ 1949 РОКУ

ПРО ПОКРАЩАННЯ ДОЛІ ПОРАНЕНИХ І ХВОРИХ У ДІЮЧИХ АРМІЯХ

Розділ II Поранені і хворі

Стаття 12. Особовий склад збройних сил та інші особи, вказані, у даній статті, у випадку їх поранення або хвороби повинні користуватися заступництвом і захистом за всіх обставин.

Сторона, що знаходиться у конфлікті, під владою якої вони опиняться, забезпечить їм гуманне поводження і догляд, без будь-якої дискримінації з таких причин як стать, раса, національність, релігія, політичні переконання або інші аналогічні критерії. Суворо забороняється будь-яке посягання на їх життя та особистість і, зокрема, забороняється добивати або знищувати їх, піддавати катуванню, проводити над ними біологічні досліди, навмисно створювати умови для їх зараження, навмисно залишати без медичної допомоги або догляду. Тільки з медичних причин невідкладного характеру допускається перевага у черговості надання медичної допомоги.

До жінок будуть відноситися з усією належною до їх статі повагою.

Сторона, що знаходиться у конфлікті і змушена залишити противнику поранених або хворих, залишить разом з ними, наскільки це дозволяють воєнні вимоги, частину свого санітарного персоналу і спорядження для сприяння догляду за ними.

Стаття 13. Ця конвенція буде застосовуватися до поранених і хворих, які належать до таких категорій:

1. Особовий склад збройних сил сторони, що знаходиться у конфлікті, а також особовий склад ополчення і добровольчих загонів, що входять у склад цих збройних сил.

2. Особовий склад інших ополчень і добровольчих загонів, включаючи особовий склад організованого руху опору, який належить стороні, що знаходиться у конфлікті і діє на їх власній території або поза нею, навіть, якщо ця територія окупована, якщо ці ополчення і добровольчі загони, включаючи організований рух опору, відповідають умовам викладеним [220] нижче:

а) мають на чолі особу, яка відповідає за своїх підлеглих;

б) мають певний і виразно видимий здалеку розпізнавальний знак;

в) відкрито носять зброю;

г) дотримуються у своїх діях законів і звичаїв війни.

3. Особовий склад регулярних збройних сил, які вважають себе у підпорядкуванні уряду або влади, не визнаних Державою, що тримає їх у полоні.

4. Особи, які прямують за збройними силами, але не входять у їх склад безпосередньо, як наприклад, цивільні особи, які входять у екіпажі військових літаків, військові кореспонденти, постачальники, особовий склад робочих команд або служб, на які покладене побутове обслуговування збройних сил, за умов, що вони отримали на це дозвіл від тих збройних сил, які вони супроводжують.

5. Члени екіпажів суден торгового флоту, включаючи капітанів, лоцманів і юнг, і екіпажів цивільної авіації сторін, що знаходяться у конфлікті, які не користуються більш пільговим режимом в силу будь-яких інших положень міжнародного права.

6. Населення неокупованої території, яке при наближенні противника стихійно береться за зброю для боротьби з військами, що вторглися, не встигнувши сформуватися у регулярні війська, якщо воно носить відкрито зброю і дотримується законів і звичаїв війни.

Стаття 14. З урахуванням положень попередньої статті, поранені і хворі сторони, яка воює, і які опинилися під владою противника, будуть вважатися військовополоненими і до них будуть застосовуватися норми міжнародного права, що стосуються військовополонених.

Стаття 15. У будь-який час, і особливо після бою, сторонами, що знаходяться у конфлікті, негайно будуть вжиті всі можливі заходи для того, щоб розшукати і підібрати поранених і хворих та захистити їх від пограбування і поганого поводження, забезпечити їм необхідний догляд, а також для того, щоб розшукати мертвих і перешкодити їх пограбуванню.

Кожний раз, коли це дозволять обставини, будуть укладатися угоди про перемир'я або про припинення вогню або ж місцеві угоди, щоб дозволити підібрати поранених, які залишилися на полі бою, транспортувати їх, а також провести обмін ними.

Так само між сторонами, що знаходяться у конфлікті, можуть бути укладені місцеві угоди про евакуацію поранених і хворих із обложеної і оточеної зони, про обмін ними та про пропуск в цю зону санітарного і духовного персоналу і майна, які направляються туди.

Стаття 17. Сторонами, що знаходяться у конфлікті, будуть вжиті необхідні заходи для того, щоб поховання або спалення померлих проводилося, на скільки це можливо, індивідуально і щоб йому передував уважний і, якщо можливо, медичний огляд тіл з метою констатування смерті, засвідчення особи і можливого звіту про це. Половина подвійного пізнавального медальйона або сам пізнавальний медальйон, якщо він одинарний, повинен залишатися на тілі.

Трупи будуть спалюватися тільки у тому випадку, якщо це продиктовано настійними міркуваннями санітарного порядку або [221] мотивами, пов'язаними з релігією померлих. У випадку спалення, про це повинно бути докладно, із зазначенням причин спалення, відмічено в акті про смерть або у завіреному списку померлих.

Крім того, сторони, що знаходяться у конфлікті, повинні слідкувати, щоб померлі були поховані з честю і, якщо можливо, згідно з обрядами релігії, до якої вони належать, щоб могили поважалися, були зосереджені, по можливості, згідно з національністю померлих, утримувалися належним чином, і позначалися таким чином, щоб завжди можна було їх розшукати. З цією метою і з початком воєнних дій, вони організовують офіційну службу могил, щоб зробити можливим у майбутньому ексгумації, забезпечити, яким би не було місцезнаходження могил, пізнавання трупів і їх можливе відправлення на батьківщину. Ці постанови також будуть розповсюджуватися на попіл, який буде зберігатися службою могил доти, доки по відношенню до нього не розпорядяться належним чином, відповідно до бажання батьківщини померлих.

Як тільки дозволять обставини, і саме пізніше, після закінчення воєнних дій, ці служби через посередництво Довідкового Бюро, обмінюються списками, в яких будуть вказані точне місцезнаходження і позначення могил, а також дані про поховання в них померлих.

Стаття 18. Військова влада може звертатися із закликом до людинолюбства місцевих жителів добровільно підбирати і доглядати, під її контролем, за пораненими і хворими, надаючи особам, які відізвалися на цей заклик, необхідне покровительство і пільги. У випадку, коли супротивна сторона встановить або відновить свій контроль над даним районом, вона буде надавати цим особам те саме покровительство і такі самі пільги.

Військова влада повинна дозволяти населенню і благодійним товариствам, навіть у районах вторгнення або окупованих районах, за особистим почином підбирати поранених і хворих, незалежно від їх національності, та доглядати за ними. Цивільне населення повинно відноситися з повагою до цих хворих і поранених і, зокрема, не застосовувати у відношенні до них ніяких актів насилля.

Ніхто не повинен зазнавати переслідування або бути засудженим за те, що він доглядав за пораненими і хворими.

Положення даної статті не звільняють Державу, яка окуповує, від її обов'язків, які покладені на неї відносно до поранених і хворих з питань санітарного і морального характеру.

Розділ III Санітарні формування і заклади

Стаття 19. Постійні санітарні заклади та рухомі санітарні формування медичної служби не можуть ні за яких обставин піддаватися нападу, але будуть завжди користуватися заступництвом І охороною сторін, що знаходяться у конфлікті.

Попавши до рук супротивної сторони, вони можуть продовжувати функціонувати доти, доки Держава, яка захопила їх, не забезпечить сама необхідного догляду за пораненими і хворими, які знаходяться у цих закладах і формуваннях. [222]

Відповідна влада потурбується про те, щоб вищевказані санітарні заклади і формування були розміщені, на скільки можливо, таким чином, щоб вони не підлягали небезпеці у випадку нападу на воєнні об'єкти.

Стаття 20. Госпітальні судна, що знаходяться під покровительством Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року про покращання долі поранених, хворих та осіб, що зазнали аварії корабля із складу збройних сил на морі, не повинні підлягати нападу з суші.

Стаття 21. Покровительство, на яке мають право постійні заклади і рухомі санітарні формування медичної служби, може припинитися лише у тому випадку, якщо вони будуть використані, крім їх гуманітарних обов'язків, для здійснення дій, що направлені проти противника. Покровительство, однак, припиниться тільки після відповідного попередження, у всіх необхідних випадках, що встановлює розумний термін, і після того, як це попередження не дало результатів.

Стаття 22. Не будуть розглядатися як обставини, які позбавляють санітарне формування або заклад покровительства, забезпеченого статтею 19:

1) якщо особовий склад санітарного формування або закладу озброєний і користується своєю зброєю для самооборони або захисту своїх поранених і хворих;

2) якщо через відсутність озброєних санітарів формування або заклад обороняється пікетом, чатовим або конвоєм;

3) якщо у формуванні або закладі будуть знайдені ручна зброя і бойові припаси, що зняті з поранених і хворих і не здані ще за належністю;

4) якщо у формуванні або закладі знаходиться особовий склад і майно ветеринарної служби, що не є його невід'ємною частиною;

5) якщо гуманітарна діяльність санітарних формувань і закладів або їх персоналу розповсюджується на поранених і хворих цивільних осіб.

Розділ IV Особовий склад

Стаття 24. Санітарний особовий склад, який призначений виключно для розшуку і підбирання, транспортування або лікування поранених і хворих, або для запобігання захворювань, що відноситься виключно до адміністрації санітарних формувань і закладів, а також священнослужителі, які перебувають при збройних силах, будуть користуватися повагою і покровительством за всіх обставин.

Розділ V Будівлі і майно

Стаття 33. Майно рухомих санітарних формувань збройних сил, які потраплять до рук противника, буде залишене для догляду за пораненими і хворими. [223] Будівлі, майно і склади постійних санітарних закладів збройних сил залишаться підпорядкованими дії законів війни, але не зможуть отримати іншого призначення, доки вони будуть потрібні для поранених і хворих. Проте, командири частин діючої армії можуть розпоряджатися ними у випадку крайньої воєнної необхідності, попередньо забезпечивши долю поранених і хворих, які знаходяться там на лікуванні.

Майно і склади, вказані в даній статті, не можуть підлягати навмисному знищенню.

Розділ VI Санітарні транспорти

Стаття 35. Транспорти з пораненими і хворими або санітарним майном будуть користуватися покровительством і охороною на такій же підставі, що і рухомі санітарні формування.

Потрапивши до рук противника, такі транспорти, перевізні засоби попадають під дію законів війни за тієї умови, що сторона, яка захопила їх і знаходиться у конфлікті, потурбується у всіх випадках про поранених і хворих, які знаходяться на них.

Цивільний особовий склад і всі транспортні засоби, що добуті шляхом реквізиції, підпорядковуються загальним нормам міжнародного права.

ЖЕНЕВСЬКА КОНВЕНЦІЯ

ВІД 12 СЕРПНЯ 1949 РОКУ

ПРО ПОВОДЖЕННЯ З ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИМИ

Розділ ІІ Постанови загального характеру про захист військовополонених

Стаття 12. Військовополонені знаходяться у владі ворожої Держави, а не окремих осіб або військових частин, що взяли їх у полон. Незалежно від відповідальності, яка може випасти на окремих осіб, Держава, що тримала у полоні, несе відповідальність за поводження з військовополоненими. .

Стаття 13. З військовополоненими необхідно завжди поводитися гуманно. Будь-який незаконний акт або бездіяльність зі сторони Держави, яка тримає у полоні, і які приводять до смерті військовополоненого, що знаходиться під її владою, або які ставлять здоров'я військовополоненого під серйозну загрозу, забороняються і будуть розглядатися, як серйозні порушення даної конвенції. Зокрема, ні один військовополонений не може підлягати фізичному каліченню або ж науковому або медичному досліду будь-якого характеру, що не виправдовується міркуваннями лікування військовополоненого та його інтересами. [224] Військовополонені також повинні завжди користуватися захистом, особливо, від усяких актів насилля або залякування, від зневаги і цікавості натовпу. Застосування до них репресалій забороняється.

Стаття 14. За будь-яких обставин військовополонені мають право на повагу до їх особистості і честі.

До жінок потрібно відноситися з усією належною до їх статі повагою і поводитися з ними повинні, в усіх випадках, не гірше, ніж з чоловіками.

Військовополонені повністю зберігають свою громадянську правоздатність, якою вони користувалися під час захоплення в полон. Держава, що тримає у полоні, може обмежувати здійснення прав, що надаються цією правоздатністю, на своїй власній території або поза нею, лише в такому ступені, якого вимагають умови полону.

Стаття 15. Держава, що тримає у полоні, зобов'язана безкоштовно забезпечити утримання військовополонених, а також лікарську допомогу, яку вимагає стан їх здоров'я.

Розділ III Полон

Стаття 17. Кожен військовополонений, під час його допиту, зобов'язаний повідомити тільки свої прізвище, ім'я та звання, дату народження і особистий номер або, якщо такого немає, іншу рівноцінну інформацію.

У випадку, якщо військовополонений свідомо порушує це правило, йому може загрожувати обмеження привілей, що надаються військовополоненим, його звання і положення.

Кожна сторона, що знаходиться у конфлікті, зобов'язана забезпечувати посвідченням особи із зазначенням прізвища, імені, звання, особистого номера або рівноцінних відомостей і дати народження будь-яку особу, на яку розповсюджується її юрисдикція і яка може бути військовополоненим. Це посвідчення особи може, крім того, мати підпис або відбитки пальців власника або те та інше, а також може мати будь-які відомості, які сторона, що знаходиться у конфлікті, захоче додати у відношенні осіб, які належать до складу її власних збройних сил. Посвідчення особи повинне, по можливості, бути розміром 6,5x10 см і повинне мати дублікат. Військовополонений зобов'язаний пред'явити посвідчення особи на будь-яку вимогу, але воно ні в якому разі не може бути у нього відібране.

Ніякі фізичні або моральні катування і ніякі інші заходи примушування не можуть застосовуватися до військовополонених для отримання від них будь-яких відомостей. Військовополоненим, які відмовляться відповідати, не можна погрожувати, ображати, переслідувати і обмежувати.

Військовополонені, які не можуть дати відомості про свою особу через свій фізичний або психічний стан, будуть передані під опіку медичної служби. Особа цих військовополонених буде встановлена всіма можливими засобами з урахуванням положень попереднього абзацу.

Допит військовополонених повинен проводитися на мові, зрозумілій для них. [225]

Розділ II Цивільні особи і цивільне населення

Стаття 51 Захист цивільного населення

2, Цивільне населення, а також окремі цивільні особи не повинні бути об'єктом нападу. Забороняються акти насильства або погрози насильством, основна мета яких -- терор цивільного населення.

Розділ ІІІ Цивільні об'єкти

Стаття 55 Захист природного середовища

1. Під час ведення воєнних дій виявляється турбота про захист природного середовища від великих, довгочасних та серйозних збитків. Такий захист включає заборону використання методів і засобів ведення війни, які мають на меті заподіяти або, як можна очікувати, заподіють таких збитків природному середовищу і тим самим нанесуть збитки здоров'ю або виживанню населення.

Стаття 56 Захист установок і споруджень, які мають небезпечні сили

1. Установки і спорудження, які мають небезпечні сили, а саме: греблі, дамби і атомні електростанції не повинні бути об'єктом нападу навіть у тих випадках, коли такі об'єкти є воєнними об'єктами, якщо такий напад може викликати звільнення небезпечних сил і подальші тяжкі втрати серед цивільного населення. Інші воєнні об'єкти, розміщені в цих установках або спорудженнях, або поблизу від них, не повинні ставати об'єктом нападу, якщо такий напад може викликати звільнення небезпечних сил з таких установок або споруджень і подальші тяжкі втрати серед цивільного населення.

Розділ IV Заходи безпеки

Стаття 57 1. Під час проведення воєнних операцій постійно проявляється турбота про те, щоб щадити цивільне населення, цивільних осіб та цивільні об'єкти. [226]

Частина II Гуманне поводження

Стаття 4 -- Основні гарантії

1. Всі особи, які не беруть безпосередньої участі або припинили брати участь у воєнних діях, незалежно від того, обмежена їх свобода чи ні, мають право на повагу до своєї особи, своєї честі, своїх переконань і своїх релігійних обрядів.

За всіх обставин з ними поводяться гуманно, не роблячи різниці. Забороняється віддавати наказ не залишати нікого в живих.

Частина III Поранені, хворі та особи, які зазнали аварії корабля

Стаття 7 Захист і догляд

1. Всі поранені, хворі та особи, які зазнали аварії корабля, незалежно від того, чи брали вони участь у збройному конфлікті, користуються повагою і захистом.

2. За всіх обставин з ними поводяться гуманно і надають їм у максимально можливій мірі і у найкоротші терміни медичну допомогу та догляд, яких вимагає їх стан. Між ними не роблять ніякої різниці з яких би то не було міркувань, крім медичних.

Стаття 8 Розшук

В усіх випадках, коли це дозволяють обставини і, особливо після бою, безвідкладно вживаються всі можливі заходи для того, щоб розшукати і підібрати поранених, хворих і осіб, які зазнали аварії корабля і захистити їх від пограбування та поганого поводження, забезпечити їм необхідний догляд, а також для того, щоб розшукати мертвих і перешкодити їх пограбування та належним чином поховати.

Стаття 9 Захист медичного та духовного персоналу

1. Медичний та духовний персонал користується повагою і захистом, і йому надається вся можлива допомога для виконання ним своїх обов'язків. Він не повинен примушуватися до виконання завдань, що не сумісні з його гуманітарною місією. [227]

2. Не можна вимагати, щоб при виконанні своїх функцій медичний персонал віддавав перевагу будь-якій особі, крім міркувань медичного характеру.

Стаття 10 Загальний захист осіб, які виконують медичні функції

1. Ні за яких обставин ні одна особа не може підлягати покаранню за виконання нею медичних функцій, сумісних з медичною етикою, незалежно від того, в інтересах якої особи виконуються ці функції.

Стаття 11 Захист медичних формувань і санітарно-транспортних засобів

1. Медичні формування та санітарно-транспортні засоби у будь-який час користуються повагою і захистом і не можуть бути об'єктом нападу.

2. Захист, на який мають право медичні формування і санітарно-транспортні засоби, припиняється лише у тому випадку, якщо вони використовуються для здійснення ворожих дій, що виходять за рамки їх гуманітарних функцій. Проте, надання захисту може бути припинене тільки після попередження з встановленням, коли це потрібно, розумного терміну і після того, як таке попередження не було взяте до уваги.

Стаття 12 Розпізнавальна емблема

Під контролем відповідної компетентної влади передбачається носіння або розміщення на видному місці розпізнавальної емблеми червоного хреста, червоного півмісяця або червоного лева і сонця на білому фоні медичним або духовним персоналом, медичними формуваннями і санітарно-транспортними засобами.

Вона користується повагою за всіх обставин. Емблема не повинна використовуватися не за призначенням. [228]

ПАМ'ЯТКА ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ МІЖНАРОДНОГО ГУМАНІТАРНОГО ПРАВА

І. Загальні положення

1. Міжнародне гуманітарне право (МГП) являє собою систему правових принципів і норм, що містяться у міжнародних договорах (угодах, конвенціях, протоколах), і які регулюють відношення між державами у період збройного конфлікту.

II. Заборонені методи ведення війни

2. До заборонених методів ведення війни відносяться:

а) зрадницьке вбивство або поранення осіб, які належать військам противника;

б) застосування катувань з метою одержати деякі відомості;

в) використання не за призначенням розпізнавальних національних і міжнародних емблем, сигналів, прапорів;

г) вбивство парламентера та осіб, що його супроводжують (сурмача, барабанщика);

д) віроломство;

є) віддання на пограбування міста або місцевості;

є) атака, бомбардування або знищення санітарних закладів, госпітальних суден (санітарних транспортів), санітарних літаків, які мають належні розпізнавальні знаки, санітарного персоналу;

ж) вбивство або поранення осіб противника, які, поклавши зброю або не маючи засобів захисту, здалися у полон;

з) напад на осіб, що виведені із ладу, а також на осіб, що покинули літальний апарат, який зазнав стихійного лиха (за винятком осіб, які відносяться до повітряно - десантних військ);

и) знищення або захоплення ворожої власності, крім випадків, коли такі дії викликаються воєнною необхідністю;

і) захоплення суден, що призначені для берегового риболовства або потреб місцевого мореплавства, госпітальних суден, а також суден, що виконують наукові і релігійні функції;

ї) здійснення геноциду, апартеїду;

к) взяття заложників;

л) бомбардування військовими літаками, морськими кораблями незахищених міст, портів, селищ, житла, історичних пам'ятників, [229] храмів, госпіталів, за умови, що вони не використовуються з воєнною метою;

м) терор відносно до місцевого населення;

н) віддання наказу нікого не залишати в живих, погрожувати цим або вести воєнні дії на цій основі;

о) змушення осіб супротивної сторони брати участь у воєнних діях, що направлені проти їх країни;

п) застосування голоду серед цивільного населення;

р) знищення культурних цінностей, історичних пам'ятників, місць виконання культу тощо, що складають культурну або духовну спадщину народу, а також їх застосування для забезпечення успіху у воєнних діях.

III. Заборонені дії відносно жертв війни

3. Норми МГП відносно жертв війни забороняють:

а) посягання на життя і фізичну недоторканність, зокрема, різні види вбивства, каліцтва, жорстокого поводження, катування, мук;

б) колективні покарання;

в) посягання на людську гідність, зокрема, зневажливе і принижуюче поводження;

г) проведення медичних і наукових експериментів;

д) застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного належним чином установленим судом при наявності судових гарантій, які признані необхідними цивілізованими націями;

є) перетворення цивільного населення або окремих цивільних осіб в об'єкт нападу;

є) здійснення нападу невиборчого характеру, стосовно цивільного населення або цивільних об'єктів, коли відомо, що такий напад буде причиною надмірних людських втрат, поранення серед цивільних осіб або завдасть збитків цивільним об'єктам;

ж) здійснення нападу на установки або спорудження, які мають небезпечні сили, коли відомо, що такий напад буде причиною надмірних людських втрат, поранення серед цивільних осіб або завдасть збитків цивільним об'єктам.

IV. Поняття збройних сил держав

4. Збройні сили сторони, яка знаходиться у конфлікті, складаються із усіх організованих збройних сил, груп і підрозділів, що знаходяться під командуванням особи, яка відповідальна перед цією стороною, за поведінку своїх підлеглих. Такі збройні сили підпорядковуються внутрішній дисциплінарній системі, що забезпечує дотримання норм МГП.

5. Особи, які входять до складу збройних сил сторони, що знаходиться у конфлікті (крім медичного і духовного персоналу), є комбатантами, тобто вони мають право брати безпосередню участь у воєнних діях.

Будь-який комбатант, який попадає під владу супротивної сторони, є військовополоненим. Режим воєнного полону розповсюджується також на потрапивших під владу супротивника: особовий склад ополчень і добровольчих загонів, які входять у їх склад; особовий склад добровольчих загонів, включаючи особовий склад організованих рухів опору, якщо вони відповідають певним умовам; [230]

осіб, які прямують за збройними силами, але не входять у їх склад безпосередньо (цивільні особи екіпажів, що входять в екіпажі військових літаків, військові кореспонденти, постачальники, особовий склад робочих команд і служб тощо); членів екіпажів суден торгового флоту і екіпажів цивільної авіації; населення неокупованої території, яке при наближенні ворога (противника) стихійно, за особистим почином береться за зброю для боротьби з військами, що вторглися, не встигнувши сформуватися у регулярні війська, якщо воно носить зброю і дотримується норм МГП.