Види та особливості підготовки сучасної оборони

Аналіз бойових можливостей механізованого взводу в обороні. Відпрацювання навичок в управлінні підрозділом в якості командира взводу в різноманітних видах загальновійськового бою. Організація бойової охорони. Тактичне маскування. Ведення оборонного бою.

Рубрика Военное дело и гражданская оборона
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 05.02.2013
Размер файла 75,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://allbest.ru/

Размещено на http://allbest.ru/

Зміст

Введення

1. Загальні положення

1.1 Сутність поняття «оборона»

1.2 Характеристика сучасної оборони

1.3 Види оборони

2. Механізований взвод в обороні

2.1 Загальні положення

2.2 Побудова оборони

2.3 Система вогню механізованого взводу

2.4 Бойові можливості механізованого взводу в обороні

2.5 Підготовка оборони

2.6 Тактичне маскування

2.7 Ведення оборонного бою

2.8 Оборона в особливих умовах

3. Механізований взвод, призначений у бойову охорону

3.1 Загальні положення

3.2 Організація бойової охорони

3.3 Бойова охорона в особливих умовах

4. Робота командира механізованого взводу

4.1 Робота командира 1 механізованого взводу 3 механізованої роти, призначеного у бойову охорону під час підготовки оборони

4.2 Постановка бойової задачі взводу на оперативний час на знищення противника

Висновок

Література

Введення

Щоб забезпечити безпечне розташування військ під час можливого наступу противника наші війська займають оборону. А щоб забезпечити оборону та попередити наступ противника організовується бойова охорона. Отже, бойова охорона є невід'ємною частиною оборони. Оборона несе на собі великий та важкий організаційний характер, він залежить від багатьох факторів, основні з них представлені нижче. З цих слів можна зробити деякі висновки, що для ведення оборони необхідно мати: систематичний підхід, використовувати передовий досвід ведення оборонного бою своїми та іншими підрозділами, добре розуміти свою справу та постійно її вдосконалювати, оскільки з'являються нові та нові види зброї, від яких класична оборона практично безсильна. Для забезпечення успішної оборони необхідно встановлювати бойову охорону.

Мета курсової роботи - Закріплення теоретичних знань та практичних навичок, що були отримані студентами при вивченні дисципліни "Тактична підготовка". Відпрацювання навичок в управлінні підрозділом в якості командира механізованого взводу в різноманітних видах загальновійськового бою. Набування практичних навичок в нанесенні тактичної обстановки на робочу карту командира та підготовки формалізованих документів.

Студент самостійно вирішує що, коли і кому робити (бойове рішення), а це є дуже важливим етапом становлення командирського духа командира, а саме: самостійність та чіткість постанови задачі. Він, як майбутній офіцер, повинен чітко розуміти і знати яким чином він зможе протистояти противнику та якими засобами нанести поразку, у який час та з якої відстані. Вигідно використовувати всі придані засоби, раціонально використовувати техніку та боєприпаси. Правильно, швидко та чітко віддавати новий приказ при зміні обстановки.

1. Загальні положення

1.1 Сутність поняття "оборона"

Оборона - вид загальновійськового бою. Вона виникла одночасно з наступом.

В сучасних умовах тим, хто обороняється, доведеться відбивати атаки противника, який має 5-6 разову перевагу в особовому складі й боковій техніці. Внаслідок цього оборона повинна успішно протистояти потужному наступу противника, забезпечити відбиття масованих ударів авіації і високоточної зброї, атак його танків і мотопіхоти.

Головна мета оборони полягає в тому, щоб відбити наступ переважаючих сил противника, завдати йому максимальних втрат в живій силі, озброєнні й техніці, утримати важливі райони (об'єкти) місцевості і створити сприятливі умови для переходу до наступу.

Шляхи досягнення мети оборони можуть бути такі:

По-перше, поразкою, в першу чергу, головного угруповання противника вогнем всіх засобів (бойовими вертольотами, артилерією, мінометами, танками, БМП, стрілецькою зброєю) як під час висування, розгортання, атаки переднього краю, так І при вклиненні його в глибину оборони.

Так, вогнем мінометів батальйон може вражати противника на віддалі 5-6 км, а вогнем танків, БМП (БТР) і ПТКР вести успішну боротьбу з броньованими машинами на далекостях 3 км від переднього краю оборони.

По-друге, мета оборони досягається широким маневром вогнем, силами й засобами.

По-третє, мета оборони досягається стійким удержанням важливих районів місцевості. До них відносяться райони, котрі включають вигідні в тактичному відношенні дільниці з природними перешкодами, які перехоплюють можливі напрями наступу противника. Без стійкої оборони таких районів неможливо забезпечити ефективне ведення вогню по противнику, проведення сміливого і стрімкого маневру. Разом з тим удержання таких дільниць місцевості дозволяє сковувати наступаючого, створити сприятливі умови для ураження противника вогнем всіх засобів знищення його контратакою.

По-четверте, мета оборони досягається вмілим знищенням противника, який вклинився в її глибину.

Виходячи з цього, суть оборони полягає у відбитті наступу переважаючих сил противника нанесенням йому поразки ударами авіації і вогнем всіх засобів з широким використанням загороджень перед переднім краєм оборони і в глибині в поєднанні з маневром вогнем, силами й засобами, рішучими контратаками при одночасному стійкому удержанні важливих (ключових) позицій, районів місцевості і створення тим самим сприятливих умов для переходу до наступу.

1.2 Характеристика сучасної оборони

Сучасна оборона має бути стійкою і активного. Під стійкістю оборони розуміють її здатність протистояти зброї масового ураження, ударам авіації та артилерії, відбивати атаки танків і піхоти противника, а також знищувати противника, який вклинився в оборону, або повітряні десанти, які висадилися в тилу, аеромобільні та диверсіїйно-розвідувальні групи.

Активність оборони визначається в постійному ураженні противника всіма засобами, нав'язуванні йому своєї волі, створенні невигідних для нього умов ведення бою; в проведенні широкого маневру і рішучих контратак, швидкому знищенні противника, який вклинився в оборону, і його десантів, які висадилися.

Висока активність оборони не може бути досягнута бел її стійкості, а стійкість оборони буре тим вища, чим активніше ведуться оборонні дії.

Оборона має бути протитанковою, протиповітряною, протидесантною, глибоко ешелонованою, готового до тривалого ведення бою в умовах застосування противником зброї масового ураження, високоточної зброї і засобів радіоелектронної боротьби. Підрозділи повинні стійко обороняти позиції, які займають навіть в умовах повного оточення і відсутності тактичного зв'язку з сусідами. Вони не мають права залишати займані позиції і відходити без наказу старшого командира.

Стійкість і активність оборони досягається витримкою, непохитністю; наполегливістю військ, їх високим морально-бойовим духом, безперервною розвідкою противника, своєчасним викриттям підготовки його до наступу і можливих напрямів атак; ретельним маскуванням бойового порядку роти (батальйону) і введенням противника в оману відносно побудови оборони, умілим використанням вигідних умов місцевості та її інженерного обладнання, створенням ретельно організованої системи вогню, особливо протитанкового, в поєднанні з системами інженерних загороджень, опорних пунктів і вогневих позицій; надійною протиповітряною обороною; своєчасним маневром підрозділами, вогневими засобами і вогнем на загрозливі напрями, негайним знищенням противника, який вклинився в оборону і його десантів, які висадились; застосуванням в обороні несподіваних тактичних прийомів, здатних приголомшити противника, поставити його в скрутне становище, нав'язати йому свою волю й ініціативу; постійним виконанням заходів щодо захисту від зброї масового ураження, високоточної зброї противника; стійким і тривалім удержанням опорних пунктів (районів оборони) в поєднанні з проведенням контратак.

1.3 Види оборони

Оборона може бути позиційною і маневровою. Це залежить від бойового завдання, наявності сил і засобів і характеру місцевості.

Позиційна оборона - основний вид оборони. Вона найбільш повно відповідає основній меті оборони і ведеться шляхом нанесення максимальних втрат противнику перед переднім краєм і в ході стійкого удержання підготовлених до оборони районів місцевості. Застосовується на більшості напрямів, і перш за все там, де втрати території неприпустимі. Основна її мета - міцне і тривале удержання районів (рубежів).

Маневрова оборона застосовується з метою нанесення противнику втрат, виграшу часу і збереження своїх сил. Основний її зміст полягає в проведенні послідовних оборонних боїв на заздалегідь намічених і ешелонованих в глибину рубежах в поєднанні з короткими контратаками, широкого застосування вогневих засад, обладнання загороджень і руйнування важливих об'єктів. Вона припускав залишення деякої частини території. В ході маневрової оборони батальйон у взаємодії з іншими підрозділами бригади примушує противника наступати у напрямку, на якому підготовлена тривала позиційна оборона або противник втягується в район, який забезпечує вигідні умови для його розгрому контратаками.

Оборона може застосовуватися навмисно, коли наступ неможливий або недоцільний, зокрема, на другорядних і важко доступних напрямах, на морському узбережжі й островах. Вимушено перехід до оборони буре здійснюватися внаслідок несприятливої обстановки, яка склалася.

Оборона може підготовлятися завчасно до початку бойових дій або організовуватися в ході бою.

В залежності від бойового завдання й умов обстановки перехід роти (батальйону) до оборони може здійснюватися в умовах безпосереднього зіткнення і поза зіткненням з противником.

В умовах безпосереднього зіткнення з противником перехід до оборони здійснюється, як правило, під безперервним вогневим натиском противника. Роті (батальйону) доведеться не тільки закріплюватися на досягнутому рубежі, але часто й оволодівати вигідним рубежем, а також відбивати контратаки противника, організовувати систему вогню в дуже обмежений час.

Відсутність безпосереднього зіткнення з противником створює найбільш сприятливі умови для підготовки взводу, роти (батальйону) до оборони.

Командири підрозділів будуть мати більше часу для організації оборони, кращі умови для вивчення місцевості, вибору найбільш вигідних оборонних рубежів (позицій), побудови бойового порядку, організації системи вогню і загороджень, для підготовки маневру силами і засобами, а також для широкого використання інженерної техніки не тільки в глибині, а і на передньому краї оборони. Крім того, підрозділи можуть успішно здійснювати маскування.

Підрозділи, які обороняються, повинні в першу чергу вміло використовувати захисні властивості місцевості, так як вони вибирають місце для бою. Для цього важливо, щоб позиції, траншеї, опорні пункти розташовувались за можливістю за природними перешкодами, на схилах, командних висотах та інших ділянках місцевості, які забезпечують добрій огляд і обстріл в напрямі противника на максимальну далекість своєї зброї. Природні перешкоди уже самі по собі затрудняють дії не тільки мотопіхоти, але й танків.

Зайняття вигідних для оборони рубежів, використання захисних властивостей місцевості й уміле її інженерне обладнання значно зменшують також ефективність застосування противником ядерної та звичайної зброї, в тому числі високоточної. Так лише найпростіші окопи знижують втрати підрозділів від ядерної зброї приблизно в три рази, а від вогню артилерії - в сім разів і більше.

В обороні вогневі засоби мають порівняно більші можливості, ніж в наступі.

2. Механізований взвод в обороні

2.1 Загальні положення

Механізований взвод, уміло використовуючи свою зброю, місцевість та її інженерне обладнання, а також загородження, здатний завдати противнику, який наступав, великих втрат і утримувати позиції, що займає. Він обороняється, як правило, у складі роти, може знаходитися у резерві батальйону, призначатися у бойову охорону, бойовий розвідувальний дозор і вогневу засаду, частиною сил або у повному складі входить у бронегрупу батальйону (роти). Взвод обороняє опорний пункт до 400 м по фронту і до 300 м в глибину.

2.2 Побудова оборони

Побудова оборони механізованого взводу включає: бойовий порядок взводу, опорний пункт взводу і систему вогню.

Основні зусилля взводу в обороні зосереджуються на напрямку наступу противника, що очікується, і утриманні важливої ділянки (об'єкта) місцевості. Побудова оборони повинна забезпечувати відбиття атаки противника і знищення його танків і живої сили перед переднім краєм, на флангах і в глибині оборони.

Бойовий порядок взводу будується залежно від поставленого завдання і умов місцевості. Позиції відділень механізованого взводу в обороні розташовуються, як правило, в одній траншеї в лінію траншеєю. При загрозі атаки з флангу бойовий порядок може будуватися уступом вправо або вліво.

В опорних пунктах, розташованих на найбільш імовірному напрямку наступу противника, позиція одного із відділень взводу з метою посилення стійкості оборони може обладнуватися в глибині опорного пункту (на другій лінії) в 100 - 200 м за траншеєю.

Бойові машини піхоти і танки в опорному пункті взводу розташовуються по фронту і в глибину з інтервалом до 200 м. Вогневі позиції для них вибираються з врахуванням умов місцевості, як на передніх, так і на зворотних схилах висот з таким розрахунком, щоб забезпечувалось спостереження за противником і ведення вогню на граничну дальність прямого наводкою із гармат, кулеметів і протитанковими керованими ракетами, взаємна вогнева підтримка та можливість вести зосереджений вогонь перед переднім краєм і на флангах опорного пункту, а також кругова оборона, приховане розташування вогневих засобів і маскування.

Бронетранспортери займають вогневі позиції, як правило, в глибині опорного пункту так, щоб забезпечувалась можливість ведення вогню із кулеметів переважно в сторони флангів і в проміжки.

Придані механізованому взводу протитанкове і вогнеметне відділення можуть розташовуватися на позиціях механізованих відділень, а гранатометне відділення - в проміжках між ними або на фланзі опорного пункту взводу. Передбачається можливість маневру цих відділень в ході бою на найбільш небезпечний напрямок і для заняття кругової оборони.

В опорному пункті взводу і на його флангах можуть займати вогневі позиції протитанкові засоби і танки, які не підпорядковані командиру взводу. Командир взводу повинен знати завдання цих засобів і підтримувати з ними тісну взаємодію.

Опорний пункт механізованого взводу складається із позицій відділень, вогневих позицій бойових машин піхоти (бронетранспортерів) і приданих вогневих засобів.

Проміжки між опорними пунктами взводів можуть бути до 300 м, а між позиціями відділень - до 50 м. Вони повинні знаходитися під безперервним спостереженням, прикриватися вогнем і загородженнями.

По всьому фронту опорного пункту механізованого взводу відривається суцільна траншея, яка з'єднує одиночні (парні) окопи для особового складу механізованих відділень, окопи для бойових машин піхоти, танків, протитанкових керованих ракетних комплексів, інших вогневих засобів і укриття для особового складу. Від опорного пункту в глибину оборони відривається хід сполучення, який обладнується для ведення вогню. Траншея, окопи і хід сполучення повинні забезпечувати ведення флангового і перехресного вогню по противнику, який атакує, потайний маневр і розосередження вогневих засобів, а також введення противника в оману відносно побудови оборони взводу.

Перша траншея є переднім краєм оборони і обороняється взводами першого ешелону. Вона повинна забезпечувати добре спостереження за противником, найкращі умови для створення зони суцільного багатошарового вогню всіх видів зброї перед переднім краєм, на флангах, в проміжках і ведення вогню з глибини оборони.

Друга траншея обороняється взводом другого ешелону (резерву) роти. Вона обладнується на віддаленні 300-600 м від першої траншеї з таким розрахунком, щоб взвод, який її обороняє, міг своїм вогнем підтримувати підрозділи, що займають першу траншею, а також вести вогонь на підступах до переднього краю оборони і прикривати вогнем загородження перед ним.

Третя (четверта) траншея обороняється взводами рот другого ешелону батальйону. Вона обладнується на віддаленні 600 - 1000 м від другої (третьої) траншеї з таким розрахунком, щоб розташовані в ній вогневі засоби могли вести вогонь у смузі між другого і третьою (четвертою) траншеями, а на окремих ділянках і перед переднім краєм оборони.

Хід сполучення використовується для потайного маневру підрозділами, ведення бою з противником, що вклинився в оборону, евакуації поранених і подачі боєприпасів і продовольства. Виходячи з вище названого маємо схему опорного пункту механізованого взводу.

2.3 Система вогню механізованого взводу

Система вогню взводу в обороні включає:

-ділянки зосередженого вогню взводу, які підготовлені перед переднім краємо борони;

зони протитанкового вогню бойових машин піхоти (танків) і суцільного багатошарового вогню всіх інших вогневих засобів взводу перед переднім краєм, в проміжках, на флангах і в глибині оборони;

підготовлений маневр вогнем бойових машин піхоти (танків) та інших вогневих засобів на напрямки, яким загрожують.

Основу системи вогню взводу складає вогонь танків, бойових машин піхоти, протитанкових гранатометів і кулеметів. Система вогню будується з врахуванням вогневих можливостей усіх видів зброї взводу і приданих йому вогневих засобів, у тісній їх взаємодії і в поєднанні з інженерними загородженнями і природними перешкодами. Вона повинна забезпечувати ураження противника, передусім його танків та інших броньованих машин, на підступах до оборони, перед переднім краєм, між сусідніми опорними пунктами і в глибині оборони, можливість ведення фронтального, флангового та перехресного вогню, а також кругову оборону опорного пункту.

Безпосередньо перед переднім краєм підготовляється зона суцільного багатошарового вогню: вся місцевість у смузі до 400 м перед переднім краєм повинна знаходитися під вогнем взводу, а мертві простори, які є, повинні уражатися вогнем артилерії і мінометів із закритих вогневих позицій.

Загородження та підступи до них повинні добре проглядатися і прострілюватися вогнем всіх видів.

Ефективність вогню в обороні досягається його влучністю, масованістю і раптовістю застосування, а також умілим управлінням ним. Всі вогневі засоби в обороні повинні бути готовими до ведення вогню і здійснення маневру вночі та в інших умовах обмеженої видимості.

Під час організації системи вогню механізованому взводу і відділенню указуються смуги вогню, додатковий сектор обстрілу, а взводу, крім того, - одна-дві ділянки зосередженого вогню, складаються картки вогню.

Бойовим машинам піхоти (бронетранспортерам), танкам, гарматам, протитанковим керованим ракетним комплексам, гранатометам, вогнеметам і кулеметам призначаються основні і запасні (для чергових вогневих засобів і тимчасові) вогневі позиції, вказуються основний і додатковий сектори обстрілу (вогнеметання) з кожної позиції на дальність їх дійсного вогню. Вогонь ручник протитанкових гранатометів підготовляється у смузі вогню своїх відділень. Смути вогню визначаються межами справа і зліва. Кожна межа вказується двома точками (орієнтирами). Смути вогню (сектори обстрілу) сусідніх підрозділів (вогневих засобів) на стиках повинні взаємно перекриватися.

Готовність системи вогню визначається заняттям бойовими машинами піхоти (бронетранспортерами), танками, гарматами та іншими вогневими засобами вогневих позицій, підготовкою даних для стрільби, а також наявністю боєприпасів.

2.4 Бойові можливості механізованого взводу в обороні

Бойові можливості взводу в обороні характеризуються вогневими і маневреними можливостями.

Під вогневими можливостями розуміється здатність взводу вогнем протитанкових засобів знищувати наступаючі танки й інші броньовані машини, а вогнем стрілецької зброї -- живу силу і вогневі засоби противника.

Маневрені можливості визначають здатність взводу робити різні переміщення, розгортання для заняття вогневого рубежу й інші дії, що характеризуються тимчасовими показниками

Для обґрунтування тактичних нормативів опорного пункту взводу оборони розглянемо:

-вогневі можливості механізованого взводу, роти, батальйону щодо

відбиття атак танків і мотопіхоти противника;

оптимальне зосередження підрозділів з метаю найменшої уразливості взводу, роти і батальйону для ядерної зброї противника і забезпечення взаємодії між ними;

маневрові можливості взводу, роти і батальйону.

Для розрахунку вогневих можливостей використовуються коефіцієнти бойової ефективності (табл. 1).

Коефіцієнт бойової ефективності - це установлене дослідним шляхом число, котре показує, яку кількість танків може знищити той чи інший протитанковий засіб, перш ніж він вийде з ладу.

При веденні вогню по бойових машинах піхоти коефіцієнти збільшуються в 1,5-2 рази. Коефіцієнт бойової ефективності стрілецької зброї на підготовленому рубежі - 2,1, на непідготовленому - 1,0.

Таблиця 1 Коефіцієнти бойової ефективності протитанкових засобів в обороні

Протитанкові

На підготовленому

На непідготовленому

засоби

рубежі (окопах)

рубежі (відкрито)

ПТКР «Фагот»

2

1,5

ПТКР «Метис»

1,5

1

БМП

2

1,6

Танки

2,5

1,5

СПГ-9

1

0,8

РПГ-7

0,3

0,2

Розрахунки вогневих можливостей механізованих підрозділів щодо боротьби з танками та іншими бронеоб'єктами противника в обороні показують, що механізована рота на БМП (БТР) вогнем штатних засобів здатна знищити до 26-27 (6-8) танків або 40-41 (10-11) БМП, БТР.

Досвід показує, що для відбиття атаки танків і інших броньованих бойових машин противника достатньо знищити до 50% засобів, що атакують. Зіставляючи розраховані вогневі можливості з кількістю танків і БМП (БТР), які знаходяться в підрозділах імовірного противника (в танковій роті 17 танків, в мотопіхотній роті 15 БТР), можна зробити висновок, що механізована рота на БМП здатна відбити до 2-х танкових або до 3-х мотопіхотних рот противника.

Механізована рота на БТР здатна відбити атаку до танкової роти або до двох мотопіхотних рот противника. Така кількість танків і БМП (БТР) в складі підрозділу, з погляду можливого противника, може наступати на фронті до 1500м і більше.

В ході відбиття атаки противника механізовані підрозділи будуть вести боротьбу і з його піхотою. Досвід Великої Вітчизняної війни показує, що для успішного відбиття атаки піхоти противника створювалась щільність 3-5 куль на 1 м фронту атаки в хвилину.

Механізована рота на БТР, відбиваючи атаку противника, здібна випустити:

73АК*100 + 9РПК*150 + 12ПКТХ*250 + ЗОВД*40 + ЗПК*250 = 12270 куль/хвилину.

Механізований взвод на БТР, відбиваючи атаку противника, здібне випустити:

20АК*100 + 3РПК*150 + 4ПКТХ*250 + 1ОВД*40 + 1ПК*250 = 3740 куль/хвилину.

При щільності куль 3-5 на 1 м рота здатна відбити атаку піхоти противника на фронті 12270:(3 - 5) = 4000 м - 2400 м. Взвод: 1247м - 748м.

Можливості механізованої роти на БМП складають:

74АКХ*100+9РПК*І50+12ПКТ*250 + ЗСВД*40*на 3+5куль на 1 м 3958=2374м.

Проведені розрахунки вогневих можливостей механізованої роти показують, що вона здатна успішно обороняти опорний пункт по фронту 1-1,5 км.

Розосередження підрозділів по фронті і в глибину має бути таким, щоб одним ядерним боєприпасам малої потужності (від 0,01 до 1 кг, середній радіус влучення - 0,2 км) не уражалось більш одного взводу; малої потужності (від 1 до 10 кг, середній радіус влучності - 0,9 км) більш одної роти; середньої потужності (до 100 кг, середній радіус влучності - 2 км) більше 2 рот.

Що стосується механізованих підрозділів, таке розосередження забезпечується при розмірах: опорного пункту взводу по фронті до 400 м, в глибину до 300 м з проміжком між взводними опорними пунктами до 300 м, опорного пункту роти по фронті до 1500 м, в глибину до 1000 м і проміжками між опорними пунктами до 1000 м.

Можливості батальйону щодо знищення живої сипи противника можуть бути обчислені з застосуванням коефіцієнта бойової ефективності стрілецької зброї. Коефіцієнт бойової ефективності стрілецької зброї з підготовлених рубежів - 2,1, а з непідготовлених рубежів - 1,0 (див. табл. 4), Для цього необхідно кількість стрілецького озброєння в батальйоні помножити на коефіцієнт його бойової ефективності. Механізований батальйон на БТР має 488 одиниць стрілецької зброї, її можливості складають: 488*2,1 = 1024 чол. В мотопіхотному батальйоні противника 880-890 чол. Таким чином, наш механізований батальйон може знищити до мотопіхотного батальйону або відбити до 2-х батальйонів противника, що наступав на фронті 4-5 км. Отже фронт оборони батальйону буде до 5 км. Механізований батальйон на БМП має можливості: 475*2,1 = 950 чол.

2.5 Підготовка оборони

Підготовка обороти являв собою цілий комплекс заходів, які проводить командир взводу в інтересах успішного виконання завдань, що поставили.

Підготовка оборони взводу починається з одержання бойового завдання від старшого командира. Вона включає:

організацію бою (прийняття рішення, постановку бойових завдань підрозділам, рекогносцировку, організацію взаємодії та системи вогню, всебічного забезпечення бою та управління, розробку схеми ОП взводу;

підготовку взводу до виконання бойового завдання;

зайняття оборони, створення бойового порядку та системи вогню;

інженерне обладнання ОП;

організацію та проведення виховної роботи;

практичну роботу командира взводу.

Тривалість та порядок роботи командира взводу щодо організації бою в обороні залежить від умов переходу до оборони, завдання, яке одержали, віддалення противника та його дій, характеру місцевості та наявності часу.

Якщо перехід до оборони здійснюється в умовах відсутності зіткнення з противником, командир взводу приймає рішення, доводить його до командирів відділень, своїх заступників, проводить рекогносцировку, віддає бойовий наказ, організує взаємодію та систему вогню, всебічне забезпечення бою та управління. Потім виводить взвод в указаний опорний пункт (район оборони) та організує його інженерне обладнання.

При переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником організація її буде складнішою. Одержавши завдання на перехід до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником, командир взводу з'ясовує його, організує захоплення і закріплення вказаного (вигідного) рубежу. Завдання щодо захоплення і закріплення рубежу доводиться до підрозділів короткими бойовими розпорядженнями, які передають по технічних засобах зв'язку. З виходом на указаний рубіж і в інтересах його закріплення командир взводу організує систему вогню, особливо протитанкового, забезпечення флангів і проміжків, розвідку та захист підрозділів від зброї масового ураження.

В ході закріплення рубежу командир взводу приймає рішення щодо оборони згідно з одержаним завданням, ставить завдання підрозділам, організує взаємодію та систему вогню, управління, захист від зброї масового ураження та високоточної зброї противника, дає вказівки з головних питань всебічного забезпечення бою, організує інженерне обладнання ОП. Далі, як тільки дозволить обстановка, він проводить рекогносцировку, в ході якої уточнює завдання підрозділам і порядок взаємодії.

Прийняття рішення є головного складовою частиною організації бою, тому що всі подальші організаційні заходи проводяться на основі та згідно з рішенням, яке прийняте. Рішення приймається командиром взводу одноособово на основі з'ясування завдання та оцінки обстановки.

З'ясовуючи одержане завдання, командир взводу, повинен зрозуміти задум старшого командира, напрямок зосередження основних зусиль і райони місцевості, від утримання яких залежить стійкість оборони, бойовий порядок і побудова оборони роти, батальйону, порядок вогневого ураження противника при підході його до оборони, розгортанні та переході до атаки, порядок розгрому противника, який вклинився в оборону та напрямок контратак, завдання, місце та роль взводу в бою; становище, завдання сусідніх підрозділів й умови взаємодії з ними; час готовності до виконання завдання, що поставили.

При оцінці обстановки командир взводу вивчає та оцінює: противника, свої війська; сусідів; місцевість; радіаційну, хімічну та біологічну обстановку. Крім того, командир враховує стан погоди, пору року та доби.

Даючи оцінку противникові, командир взводу вивчає склад, становище та можливий характер його дій безпосередньо перед фронтом оборони взводу і на флангах, можливі напрямки головного удару противника, місця можливого розташування засобів масового ураження, наявність резервів та можливий характер їх використання, місця розміщення пунктів управління і можливі рубежі розгортання. У висновках із оцінки противника командир взводу визначає район місцевості, від удержання якаю залежить стійкість оборони; напрямок зосередження основних зусиль; як побудувати бойовий порядок; завдання штатних підтримуючих, приданих підрозділів, порядок ураження противника вогнем штатних та приданих засобів.

У висновках з оцінки своїх, приданих та підтримуючих підрозділів, командир взводу намічає: які підрозділи доцільно використати на напрямку зосередження головних зусиль; склад першої та другої лінії, розподіл сил та засобів підсилення; заходи щодо поповнення підрозділів матеріальними засобами та відновлення техніки.

Коли командир взводу закінчує оцінку противника, своїх, приданих та підтримуючих підрозділів, він визначає співвідношення сил та засобів.

У результаті оцінки сусідів необхідно визначити: як впливають їхні бойові дії на виконання завдання взводу, які заходи провести щодо забезпечення флангів та проміжків, порядок взаємодії та зв'язку з ними.

Оцінка місцевості звичайно створюється в сукупності з оцінкою кожного елементу обстановки. У висновках з оцінки місцевості доцільно визначити можливий напрямок головного удару противника, можливі рубежі розгортання його танків, піхоти, вогневі позиції артилерії та місця пунктів управління противника, межі взводних опорних пунктів, дільниці для мінно-вибухових загороджень, місця влаштування укрить та бліндажів, вогневі позиції штатних і приданих вогневих засобів, місця вогневих засад та гармат, які кочують, БМП, місце командно-спостережного пункту, райони розташування підрозділів технічного забезпечення і типу.

В результаті з'ясування завдання та оцінки обстановки командир взводу приймає рішення, в якому визначає: задум бою; бойові завдання підрозділам; головні питання взаємодії; організацію управління, крім того, в рішенні можуть визначатися завдання з видів забезпечення та морально-психологічної підготовки особового складу.

Основу рішення складає задум бою, в якому визначаються: напрямок зосередження головних зусиль і райони місцевості, від утримання яках залежить стійкість оборони; засоби відбиття наступу та знищення противника, який уклинився в оборону (якого противника, де, в якій послідовності і як розбити з показанням порядку вогневого ураження та заходів, щоб його обманути); бойовий порядок та система опорних пунктів і вогневих позицій.

Рекогносцировка проводиться командиром взводу з метаю вивчення місцевості та противника, а також для уточнення на місцевості рішення, прийнятого по карті й доведення бойових завдань підрозділам. До участі в рекогносцировці залучаються командири відділень. Перед виїздом на рекогносцировку необхідно ознайомити всіх командирів з порядком її проведення, визначити форму одягу, указами маршрут руку, робочі точки, час роботи на них і питання, що відпрацьовуються, засоби й порядок руну, а також заходи з охорони та досягнення секретності роботи.

Робота командира взводу при проведенні рекогносцировки починається з орієнтування. Потім командир взводу вивчає місцевість, указує орієнтири та уточнює:

-положення, можливі шляхи висування (початкові райони) та рубежі розгортання противника, можливі танконебезпечні напрямки;

контур, абрис переднього краю, опорний пункт (район оборони), розмежувальні лінії та завдання взводу;

напрямок зосередження головних зусиль і райони місцевості, від утримання яких залежить стійкість оборони;

місця влаштування вогневих засад і район розташування бронегрупи, коли вона створюється;

позиції приданого танкового підрозділу та інших засобів підсилення;

смуги вогню відділень та дільниці зосередження вогню;

черговість і строки інженерного обладнання, місця влаштування мінно-вибухових та інших загороджень й проходи, які залишаються в них, місця фальшивих опорних пунктів, позицій і траншей;

заходи для захисту від зброї масового ураження та високоточної зброї противника, забезпечення стиків та флангів, знищення повітряних десантів, диверсійно-розвідувальних груд, дій підрозділів уночі та в інших умовах обмеженої видимості. Бойові завдання командир взводу ставить усним наказом, а також бойовими розпорядженнями. Засоби постановки завдань залежить від умов переходу до оборони.

Завданнями, за якими зорганізується взаємодія в обороні є:

поразка противника під час його висування до переднього краю оборони, розгортання та переходу до атаки (в початковій позиці для наступу);

відбиття атаки танків і піхоти противника перед переднім краєм оборони;

-знищення противника, який уклинився в оборону.

Організуючі взаємодію, командир взводу узгоджує свої дії між діями бронегрупи, вогневих засад, підрозділів артилерії, інших вогневих засобів та сусідами по знищенню противника.

При узгодженні питань взаємодії з командиром сусіднього взводу, роти взаємно уточнюють бойові завдання взводів, рот, розмежувальні лінії, завдання флангових підрозділів; організацію системи вогню на флангах та в проміжках; місця установлення мінно-вибухових загороджень; порядок дій підрозділів у випадку вклинення противника в проміжок між взводами, ротами (батальйонами); порядок взаємоінформації та надання допомоги; радіо дані.

Систему вогню командир взводу організує під час рекогносцировки, а також при постановці завдань підрозділам і організації взаємодії. Якщо взводу переходить до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником, система вогню зорганізується при постановці завдань відділенням щодо закріплення вигідного чи досягнутого рубежу (кордону). В подальшому вона розгортається відповідно до прийнятого рішення.

Безпосередньо перед переднім краєм підготовляється зона суцільного багатошарового вогню, глибина - до 400 м. Мертві простори, прострілювані вогнем гармат прямого наводкою та із стрілецької зброї, мають уражатися вогнем артилерії і мінометів із закритих вогневих позицій.

Щодо маскування визначаються: основні заходи, обсяг, терміни та порядок їхнього виконання; сили і засоби, виділені для здійснення маскувальних заходів; порядок дотримання підрозділами маскувальної дисципліни.

Щодо інженерного забезпечення вказуються: характер, черговість і терміни фортифікаційного обладнання і маскування опорних пунктів (позицій); основні напрями, які необхідно прикрити загородженнями, які об'єкти зруйнувати (підготувати до руйнування), засоби і час виконання цих завдань; сили та засоби, залучені для виконання завдань інженерного забезпечення і порядок використання приданих підрозділів інженерних військ (інженерної техніки).

Щодо хімічного забезпечення визначаються: порядок ведення радіаційної та хімічної розвідки, порядок і терміни проведення радіаційного та хімічного контролю, місце, час і порядок проведення спеціальної обробки підрозділів, порядок і терміни маскування підрозділів аерозолями (димами) щодо підготовки і в ході бою, виділені для цього сипи та засоби, порядок використання приданих вогнеметних підрозділів; порядок технічної перевірки протигазів та забезпечення підрозділів засобами захисту.

Закінчивши роботу на місцевості, командир взводу розробляє схему ОП. Вона є для командира планом ведення оборонного бою.

При переході до оборони в умовах відсутності безпосереднього зіткнення з противником, висування і зайняття оборони здійснюється приховано, в короткий термін і під прикриттям виділених для цієї мети підрозділів. При цьому підрозділи займають указані їм опорні пункти, підготовляють систему вогню; здійснюють інженерне обладнання ОП. Особлива увага приділяється створенню в най коротші терміни бойового порядку, системи вогню та інженерних загороджень в першу чергу на можливому напрямі наступу головних сил противника, а також маскуванню і фортифікаційному обладнанню зайнятого опорного пункту.

Інженерне обладнання опорного пункту починається негайно після визначення позицій підрозділам і вогневим засобам та організації системи вогню, У деяких випадках воно може починатися до зайняття оборони, у повному обсязі звичайно проводиться із зайняттям підрозділами опорних пунктів і продовжується безперервно упродовж всього оборонного бою. Воно здійснюється в одночасно на всю глибину оборони в послідовності, яка забезпечує постійну готовність підрозділів до відбиття наступу противника і захисту від усіх засобів ураження і проводиться приковано з повною напругою сил і максимальним використанням засобів механізації, збірних фортифікаційних конструкцій і місцевих будівельних матеріалів.

Інженерне обладнання опорного пункту в умовах відсутності безпосереднього зіткнення з противником здійснюється з широким використанням засобів механізації. При цьому в першу чергу налагоджуються інженерні загородження перед позицією бойової охорони і переднім краєм оборони; розпитуються смути огляду та обстрілу; відкопуються окопи для механізованих відділень, окопи для танків, БМП та інших вогневих засобів, будуються споруди для командно-спостережних та медичних пунктів; влаштовуються перекриті щілини на кожне відділення, екіпаж чи обслугу, створюються ділянки траншей у взводних і ротних опорних пунктах; маскуються озброєння і техніка від розвідки і для захисту від високоточної зброї противника, влаштовуються загородження в проміжках між підрозділами, на флангах і в глибша оборони.

В другу чергу дообладнуються взводні і ротні опорні пункти; викопуються окопи для БМП (танків), бронетранспортерів та інших вогневих засобів на запасник (тимчасових) вогневих позиціях, вогневих рубежах і в районах зосередження бронегрупи; створюється і вдосконалюється в бойовому і господарському відношенні система траншей і ходів сполучення в батальйонному районі оборони; дообладнуються командно-спостережні і медичні пункти; влаштовуються бліндажі на кожне відділення, сховище на кожну роту (батарею) і сховище на командно-спостережному пункті роти (батальйону), укриття для озброєння, техніка, ракет, боєприпасів та інших матеріальних засобів, обладнуються основні, фальшиві об'єкти в ротному опорному пункті (батальйонному районі оборони), додатково влаштовуються загородження перед переднім краєм, в проміжках між опорними пунктами і па флангах, а також підготовляються шляхи маневру.

В подальшому розвивається система траншей і ходів сполучення в опорному пункті; нарощується система інженерних загороджень, підвезення та евакуації, обладнуються фальшиві опорні пункти, додатково розвивається мережа шляхів маневру підрозділів, траншеї, вогневі позиції та інші об'єкти.

При переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником інженерні загородження установлюються в першу чергу перед переднім краєм на найбільш важливому напрямі. При обладнанні позиції підрозділи спочатку відкопують окремі окопи, які потім з'єднуються в окоп на відділення і траншею на взвод. Інженерне обладнання опорних пунктів, позицій здійснюється усіма підрозділами. Придані підрозділи інженерних військ виконують найбільш складні завдання, в тому числі і тактичне маскування.

2.6 Тактичне маскування

Тактичне маскування організовується командиром взводу (відділення, танка) відповідно до одержаного бойового завдання, вказівок щодо маскування роти (взводу) та обстановки, що склалася, з метою досягнення раптовості дій своїх підрозділів і збереження боєздатності. Воно здійснюється постійно і, як правило, своїми силами.

Організовуючи тактичне маскування, командир взводу (відділення, танка) вказує: які табельні засоби і місцеві матеріали використовувати для маскування і терміни його здійснення; порядок додержання заходів маскування; порядок здійснення і підтримання маскування в ході бою.

Тактичне маскування досягається: використанням маскуючих властивостей місцевості, місцевих предметів, темного часу доби та інших умов обмеженої видимості; застосуванням табельних засобів маскування, місцевих матеріалів і аерозолів (димів); фарбуванням озброєння і техніки під фон оточуючої місцевості; додержанням правил радіо дисципліни та радіообміну, збереженням попереднього режиму діяльності при зміні підрозділів і їх підготовці до виконання нового бойового завдання; най суворішим дотриманням вимог маскувальної дисципліни; своєчасним виявленням і усуненням демаскуючих ознак.

З метою захисту від високоточної зброї противника використовуються маскуючі властивості лісу, а також яри, зворотні схили висот, поля радіолокаційної невидимості та інші. Приховування бойових машин піхоти (бронетранспортерів) і танків від керованих (коректованих) і самонавідних боєприпасів противника досягається шляхом зниження радіолокаційної, теплової та оптичної контрастності техніки по відношенню до оточуючого фону, для чого застосовуються деформуюче фарбування техніки; маскуючі покриття, над тепло випромінюючими поверхнями машин установлюються теплорозсіюючі екрани (козирки). Крім того, можуть застосовуватися теплові імітатори (пастки), радіолокаційні та лазерні відбивачі.

Введення противника в оману здійснюється демонстративними діями (умисним показом дій взводу, відділення, танка у хибному напрямку, позиції) та імітацією (створенням фальшивих позицій, окопів, шляхом відтворення відповідних демаскуючих ознак, їх наявність і функціонування). Ці способи маскування, як правило, проводяться за дозволом командира роти (взводу).

2.7 Ведення оборонного бою

До початку наступу противника завданням взводу, роти є знищення окремих його груд, які намагаються вести розвідку, пророблювати проходи в загородженнях або проникнути в глибину оборони, а також знищення літаків і вертольотів противника, які низько летять.

Для вирішення цього завдання в ротах виділяються чергові танки, БМП та інші вогневі засоби, що займають запасні або тимчасові вогневі позиції, знаходяться в постійній готовності до знищення окремих груд противника, які намагаються вести розвідку, пророблювати проходи в загородженнях або проникнути в глибину оборони.

Снайпера знищують офіцерів, снайперів, спостерігачів, обслуги вогневих засобів та інші цілі противника.

Чергові стрільці-зенітники батальйону і особовий склад вогневих засобів, призначених для боротьби з повітряним противником, знаходиться в постійній готовності для відкриття вогню по літаках, вертольотах і інших повітряних цілях. Решта підрозділів, підтримуючи постійну готовність до відбиття атак противника, удосконалює інженерне обладнання позицій, проводять заняття з бонової підготовки, обслуговує озброєння і техніку.

Особовий склад, який відпочиває, розташовується в укриттях (бліндажах) поблизу траншей і вогневих засобів в готовності зайняти свої місця по тривозі.

Командир взводу на підставі особистого спостереження і даних розвідки повинен своєчасно встановити підготовку противника до наступу, початок його висування і розгортання, доповісти про це старшому командиру, уточнити завдання підлеглим підрозділам.

Дрібні групи і розвідувальні Підрозділи Противника знищуються раптовим вогнем бойової охорони.

Великі сили противника при підході до позиції бойової охорони уражаються вогнем штатних засобів роти, (батальйону), а також вогневими засобами, які виділені від механізованих (танкових) рот, діючих на передньому краї оборони.

Бойова охорона у взаємодії з призначеними вогневими засобами знищує головним чином танки та інші броньовані машини противника перед фронтом оборони. Виділені танки, протитанкові засоби, міномети і підтримуюча артилерія батальйону, а також чергові вогневі засоби старшого командира знищують танки і піхоту противника, яка намагаються обійти бойову охорону і вийти їй у фланг і тил. Частина виділених вогневих засобів може діяти як вогневі засади, для цього їм призначаються позиції на флангах бойової охорони, найбільш вигідні для раптового знищення противника.

До початку наступу головних сил противника може проводитися розвідка боєм. Розвідка боєм і атака передовик підрозділів противника відбивається вогнем призначених вогневих засобів і тих підрозділів, які на цих напрямках обороняються. Під час розвідки боєм або атаки передовик підрозділів посилюється спостереження за противником.

В зоні досягнення вогневих засобів взводу, роти (батальйону) противник уражається вогнем призначених для цього танків, БМП і ПТКР у взаємодії з приданого і підтримуючою артилерією роти (батальйону). В першу чергу знищуються танки та інші броньовані цілі. З наближенням противника до переднього краю роти (батальйону) він знищується вогнем всіх засобів. Після відбиття атаки і відходу бойової охорони вогневі засоби, які себе виявили, за вказівкою командира роти (батальйону) потайки міняють вогневі позиції. Проходи, які були пробиті противником в наших загородженнях, негайно закриваються, за неможливістю цього по них готується вогонь артилерії та інших засобів.

У випадку застосування противником отруйних речовин і біологічних засобів особовий склад одягає засоби індивідуального захисту. При нанесенні противником ядерних ударів командир взводу, роти (батальйону) вживає заходів щодо закриття виломів в бойовому порядку і ліквідації наслідків. При зараженні особового складу отруйними речовинами часткова санітарна обробка проводиться негайно.

З виходом танків, БМП противника в зону досяжності вогневих засобів взводу, роти (батальйону) вони завдають ураження від зосередженого і загороджувального вогню артилерії і мінометів. З підходом противника до переднього краю в бій вступають інші вогневі засоби.

З переходом противника в атаку командир взводу зосереджує вогонь всіх засобів по найбільш загрозливій частині його бойового порядку. Якщо противник атакує на БМП (БТР), вогонь всіх протитанкових засобів зосереджується на знищенні його танків. Якщо атака здійснюється в пішому порядку, в першу чергу знищуються броньовані цілі противника, а його мотопіхота знищується у міру її підходу вогнем із стрілецької зброї. З виходом противника в зону суцільного багатошарового вогню противник знищується вогнем всіх засобів. В першу чергу знищуються танки з тралами і танки, які подолали мінні поля. Піхоту противника на відстані 30-40 м від переднього краю особовий склад закидав гранатами, а противника, який увірвався на передній край оборони, знищують вогнем впритул, гранатами і в рукопашному бою.

Щоб не допустити розповсюдження противника по ходах сполучення і траншеях, в них швидко установлюються раніше підготовлені їжаки, рогатки та інші загородження.

Якщо противник обійшов опорний пункт (район оборони), рота (батальйон) організує кругову оборону і продовжує утримувати займані позиції.

Після відбиття атаки і знищення противника, що вклинився, командир взводу вживає заходів до швидкого відновлення системи вогню, поповнення запасів ракет і боєприпасів, відбудови зруйнованих фортифікаційних споруд та інженерних загороджень, організує відновлення озброєння і техніки, яка вийшла з ладу, підготовку до евакуації поранених і хворих. Про результати бою він доповідає старшому начальнику.

2.8 Оборона в особливих умовах

бойовий механізований взвод оборона

У місті (населеному пункті) механізований взвод обороняє опорний пункт, який може включати один-два будинки, а відділення - будинок або поверх будинку. Взводу можуть бути придані гармати, вогнемети, протитанкові керовані ракетні комплекси та інші вогневі засоби. Оборона в будинках організовується так, щоб підступи до них прострілювалися фланговим та перехресним вогнем.

Обороняючи будинок, взвод повинен обладнати його для кругової оборони, яка забезпечить тривале його утримання навіть при оточенні противником. Система вогню при цьому організовується таким чином, щоб будинки знаходилися у вогневому зв'язку між собою Вогонь підготовляється в декілька ярусів. Більша частина сил і засобів взводу, які обороняють будинок, і приданих вогневих засобів розміщуються в нижніх поверхах та напівпідвалах. У верхніх поверхах установлюються окремі вогневі засоби і розташовуються снайпера. Протитанкові керовані ракетні комплекси, гранатомети та вогнемети розташовуються переважно в нижніх поверхах з таким розрахунком, щоб забезпечувалась можливість ведення вогню вздовж вулиць та майданів. Вогневі позиції для мінометів обладнуються у дворах, на верхніх поверхах і на горищах.

На вулицях будуються барикади. В барикадах улаштовуються бійниці та площадки для вогневих засобів. Для маневру своїх підрозділів та руну транспорту залишаються проходи, які ретельно охороняються та прикриваються вогнем. Підступи до барикад повинні прострілюватися фланговим та перехресним вогнем. Будови, які заважають спостереженню та веденню вогню, розбираються. Для маневру підрозділами в місті (населеному пункті) влаштовуються проходи та проїзди всередині кварталів та пристосовуються підземні комунікації. В невикористаних підземних комунікаціях (спорудженнях) улаштовуються загородження, а виходи з них прикриваються вогнем або охороняються.

Під час підготовки будинку до оборони необхідно створити запас боєприпасів, особливо ручник гранат, запас продовольства, медичного майна та питної води, а також передбачити необхідні протипожежні заходи: підготувати засоби пожежогасіння, засипати дерев'яну підлогу піском (землею). Дрібні будови, по яких вогонь може перекинутися на сусідні будинки, руйнуються.

Для управління боєм командир механізованого взводу розташовуються в будинку, який обороняють, та вибирає командно-спостережний пункт у такому місці, звідки проглядаються підступи до будинку.

Атака противника відбивається вогнем усіх засобів, при цьому вогневі засоби, розташовані на верхніх поверхах, не тільки знищують противника безпосередньо перед будинком, який обороняють, але і ведуть вогонь по цілях, розташованих в глибині бойового порядку противника, перешкоджаючи підхід його резервів і вогонь по будинку прямого наводкою. Противник, що підійшов до будинку, який обороняють, закидається гранатами і знищується вогнем впритул, а той, що увірвався в будинок, крім того, - у рукопашній сутичці.

У горах взвод може обороняти ОП у відриві від інших взводів роти.

Позиції відділень вибираються в місцях, які виключають можливість обвалів, зсувів та затоплень, з таким розрахунком, щоб забезпечувалось ураження противника багатоярусним фланговим, перехресним і кинджальним вогнем, виключалась наявність мертвих просторів.


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.