Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Бій виграє той, чиї підрозділи краще підготовлені в тактичному відношенні, більш уміло вирішують задачі, що стоять перед ними. Отже, одна з головних цілей навчання і виховання військ -- формування високих бойових, морально-політичних, психологічних і фізичних якостей особового складу і вироблення на їхній основі бойової майстерності, здатності виконати будь-яку бойову задачу в самих складних умовах обстановки.

Максимально наблизити зміст і умови навчання підрозділів до реальної дійсності сучасного бою, учити підрозділу тому, що необхідно на війні, застосовувати в навчальному процесі найбільш ефективні форми і методи навчання - це вимога сьогоднішнього дня.

Постійно підвищуються вимоги до тактичної виучки особового складу. Безупинно ростуть і вимоги до професійної і методичної майстерності командирів підрозділів. У сучасних умовах командирська діяльність у процесі навчання стала більш складної, незмірно зріс її обсяг. Досягнення високого рівня проведення занять і навчань неможливо без особистої участі командира підрозділу як у їхній всебічній підготовці, так і в проведенні. Якість тактичної підготовки військ багато в чому залежить від того, наскільки командири підрозділів опанували передовою методикою навчання і виховання підлеглих. Слабка методична підготовка офіцерів, недостатня їхня вимогливість до підлеглих стають гальмом в удосконаленні тактичної виучки підрозділів. І навпаки, при вмілій організації і повчальному проведенні занять по тактичній підготовці в кожного військовослужбовця виховується висока дисциплінованість, що служить зміцненню дисципліни і злагодженості підрозділу в цілому.

В механізованих військах накопичений позитивний досвід навчання і виховання особового складу, організації і проведення тактичної підготовки підрозділів, однак він має потребу в постійному узагальненні і систематизації з урахуванням змін, що відбуваються у військовій справі.

Розділ I: Наступальний бій механізованого взводу. Наступальний бій у місті

бій механізований будівля снайпер

Бій в місті дуже складений в тактичному відношенні і належить до категорії бойових дій в складних умовах. Підрозділам, що настають, доводиться діяти відкрито і на незнайомій території, проти супротивника, що добре орієнтується на цій місцевості, вогневі точки якого, укріплені, приховані і замасковані. Місто характеризується великою щільністю штучних споруд, які утворюють квартали, вулиці, провулки, безвихідь. Війська, що діють в місті на техніці, приречені рухатися уздовж вулиць, що різко знижує здатність їх маневру. Будівлі є хорошими укриттями для особового складу, але скорочують сектори спостереження і дальність ведення вогню. Дальність ведення вогню знижується також із-за пилу від зруйнованих будівель, диму і вогню будов, що горять, розривів боєприпасів і складає зазвичай 100-200 метрів.

Перед наступом в місті робиться ретельне вивчення:

- характеру оборони супротивника(особливо система вогню і можливість ведення флангового вогню з сусідніх будівель)

- найбільш зручні підходи до об'єктів і наявність загороджень можливість використання підземних комунікацій

Бій в місті зав'язується:

- "з ходу"

- "на плечах" відступаючого супротивника

- після ретельної агентурної і тактичної розвідки

- після розвідки боєм

Основний принцип тактики вуличних боїв - по черзі захоплювати об'єкт за об'єктом. Початкове положення для атаки(штурму) підрозділ зазвичай займає у безпосередній близькості від супротивника і при нагоді у будинках, що примикають до об'єкту атаки. Призначений для атаки об'єкт вивчається командиром особисто за планом міста великого масштабу і спостереженням.

Одним з найважливіших принципів міжнародного гуманітарного права є принцип гуманності при веденні озброєної боротьби. Відповідно до цього принципу міжнародне гуманітарне право забороняє застосовувати військову силу, якщо це не виправдовується військовою необхідністю, а також вимагає завжди поводитися гуманно з військовополоненими, забезпечувати пораненим і хворим необхідний відхід, захищати їх від пограбування і поганого звернення, сприяти пом'якшенню страждань, що породжуються війною. Принцип гуманності охоплює всі сфери озброєної боротьби, що стосуються як засобів і способів ведення війни, так і захисту жертв війни.

Згідно з положеннями міжнародного гуманітарного права воюючі сторони обмежені у вибиранні засобів завдання шкоди ворогові. Не можна застосовувати зброю, яка діє невибірково, т. е. як проти військових, так і проти цивільних об'єктів, заподіює зайві ушкодження і страждання(ст. 35 п. 2 Додаткові протоколи 1). Відповідно до цього принципу усі засоби ведення війни умовно можна розділити на заборонені і дозволені. Відповідно до цього принципу усі засоби ведення війни умовно можна розділити на заборонені і дозволені. До заборонених засобів ведення війни відносяться: отрути і отруєна зброя; задушливі, отруйні і інші подібні гази; бактеріологічна і токсинна зброя; зброя, основна дія якої полягає в нанесенні ушкоджень осколками, які не виявляються в людському тілі за допомогою рентгенівських променів; міни, міни-пастки і інші пристрої, що асоціюються з дитячими іграшками і предметами медичної допомоги, запальна зброя проти цивільного населення, населених пунктів і цивільних об'єктів, такі засоби ведення військових дій, які мають своїй на меті заподіяти збиток природному середовищу. Забороненими методами ведення війни є: зрадницький вбивати або ранити осіб, що належать до населення або військ супротивника; вбивати або ранити ворога, який, склавши зброю, безумовно, здався; оголошувати, що нікому не буде дано пощади; незаконно користуватися парламентерським прапором, військовими знаками і форменим одягом ворога, а також військ ООН, і знаками Червоного Хреста; змушувати громадян супротивника брати участь у військових діях, спрямованих проти їх країни; атакувати або бомбардувати яким би то не було способом незахищені міста, селища, житла, віддавати на розграбування міста і місцевості, навіть узяті нападом; руйнувати пам'ятники і центри зосередження культурних цінностей; вбивати, ранити або брати в полон супротивника за допомогою віроломних дій (змусити Супротивника повірити, що він має право на захист відповідно до норм міжнародного права).

У рішенні на захоплення об'єкту вказується:

- порядок підходу до об'єкту(будівлі)

- порядок дій при атаці(штурмі) об'єкту і при бою усередині нього

- заходи по забороні підходу резервів супротивника

- способи упізнання своїх підрозділів, сигнали управління і взаємодії

Штурмова група ділиться на підгрупи:

- вогнева (танки, знаряддя, міномети, установки ПТУР, огнеметчики)

- підривання (танки з навісним устаткуванням і інженерно-саперні підрозділи захоплення)

Група захоплення складається з двох підгруп: безпосередньо штурмовий і прикриття (вона ж управління), що включає: командира, радиста, снайпера(групи снайперів), кулеметника(групи кулеметників) з другими номерами, гранатометника (групи гранатометників) з помічниками.

Захоплення об'єкту робиться або тихим непомітним проникненням, або ривком, влітаючи в оборону супротивника і залишаючи за собою коридор для просування основних сил. При цьому дотримується принцип вогневого прикриття - доки одні просуваються, інші залишаються на місці і забезпечують вогневу підтримку тим, хто рухається.

Основний принцип - вогневе прикриття штурмуючих груп і кожним бійцем один одного окремо.

Для підходу до об'єкту(будівлі), який необхідно захопити, доводиться просуватися по вулиці, довгому або широкому двору або за іншим відкритим місцем. При цьому бійці штурмової групи просуваються до об'єкту захоплення з обох боків вулиці на відстані 6-7 метрів один від одного, кидками, на швидкості, "змійкою" від укриття до укриття. Під час їх просування група прикриття підтримує і прикриває вогнем штурмову групу.

Коли бійці штурмової групи просунулися вперед на 60-70 метрів, залягли, сховалися за укриттями і відкрили стабільний вогонь, під його прикриттям підтягується група прикриття. Далі штурмова група здійснює черговий кидок.

При русі уздовж будівель і проникненні у будівлі по можливості слід уникати дверних отворів в під'їздах, оскільки вони можуть бути заміновані. Для проникнення у будівлі вогнем знарядь проробляються незалежні проломи в стінах, через які штурмові групи проникають всередину. При необхідності такі проломи можна виконати за допомогою гранатомета(якщо стіни не занадто товсті).

Ділянки вулиць і площ, що переглядаються або прострілюються, перетинаються на граничних швидкостях, з використанням димових засобів.

У залежності від виду і розмірів перешкоди переборюються: безопорними й опорними стрибками, стрибками в глибину, переповзанням і пролізанням, пересуванням по вузькій опорі.

Безопорні стрибки застосовуються при подоланні не широких горизонтальних і невисоких вертикальних перешкод.

Стрибок із приземленням на одну ногу.

З ходу відіпхнутися перед перешкодою однією ногою, іншу ногу винести широким махом уперед нагору, перестрибнути через перешкоду, приземлитися на неї і продовжувати рух.

Стрибок із приземленням на обі ноги.

З ходу відіпхнутися перед перешкодою однією ногою, допомагаючи змахом обох рук уперед нагору. Підтягти ноги якнайбільше вперед, перестрибнути через перешкоду, приземлитися на обох ніг і продовжувати Рух.

Опорні стрибки застосовуються при подоланні перешкод висотою до рівня грудей.

Стрибок, настаючи на перешкоду (мал. 3).

З ходу відіпхнутися перед перешкодою однією ногою і подаючи корпус уперед, м'яко напригнути на перешкоду на іншу (зігнуту в коліні) ногу; не випрямляючи, пронести над перешкодою толчковую ногу, зіскочити на неї і продовжувати рух.

Стрибок з опорою рукою і ногою (мал. 4).

З ходу відіпхнутися перед перешкодою лівою ногою і, виносячи руку зі зброєю вперед нагору, підхопитися на перешкоду, спираючи на нього лівою рукою і відведеної убік злегка зігнутою ногою. Не зупиняючи, перенести через перешкоду ліву ногу, зіскочити на неї і продовжувати рух.

Мал. 3. Стрибок, настаючи на перешкоду	Мал. 4. Стрибок з опорою рукою і ногою

Стрибок у глибину застосовується при зіскакуванні з високих перешкод і вікон будинків.

Стрибок у глибину з положення коштуючи..

Стати на край перешкоди і злегка присісти, відіпхнутися обома ногами, зстрибнути на напівзігнуті, злегка розставлені ноги.

Зброя тримати обома чи руками в правій руці в горизонтальному положенні, подавши його в момент стрибка вперед.

Стрибок у глибину з опорою на руку.

Обпертися лівою рукою об край перешкоди і, опускаючи ліву ногу вниз, зстрибнути на обох ніг.

Зброя тримати в правій чи руці за спиною, дотримуючи приклад рукою.

Стрибок у глибину з положення сидячи.

Сісти на край перешкоди, звісивши ноги, відіпхнувши від нього руками і каблуками, зстрибнути на напівзігнуті, злегка розставлені ноги. Зброя тримати в правій чи руці за спиною. В останньому випадку перед стрибком вивести приклад за край перешкоди і дотримувати його до моменту приземлення.

Стрибок у глибину з положення вису (мал. 5).

Зависнути на руках, тримаючи за верхній край перешкоди, відпускаючи одну руку, повернутися боком до перешкоди, відіпхнувши від нього ногами і рукою, зіскочити на зігнуті, злегка розставлені ноги. У руці чи за спиною.

Мал. 5. Стрибок у глибину з положення вису



Переповзання застосовується при подоланні високих перешкод: заборів, стін, фасадів будинків. Переповзання з опорою на стегно. Підбігши до перешкоди, і спираючи руками об його верхній край, відіпхнутися ногами від землі у вийти в упор. Перенести над перешкодою ліву ногу, сісти на стегно, перенести праву ногу, сісти на стегно і потім, перенести праву ногу, зіскочити і продовжувати рух. У руці чи за спиною.

Переповзання з опорою на груди (мал.. 6).

Відбігши до перешкоди і спираючи руками об верхній край, відіпхнутися ногами від землі і повалитися на перешкоду чи грудьми животом. Нахиляючи корпус уперед, упертися долонею правої руки в перешкоду з протилежної сторони і, перенести ноги через перешкоду, зстрибнути на землю. Зброя за чи спиною в правій руці; в останньому випадку зброя при зіскоку притискається плашмя до перешкоди.

Мал. 6. Переповзання з опорою на груди.

Переповзання „заціпом” (мал. 7).

З ходу відіпхнутися однією ногою від землі в одному кроці від перешкоди і, спираючи іншою зігнутою ногою об перешкоду, схопитися за його край. Підтягши, зависнути лівим боком до перешкоди так, щоб його верхній край був під пахвою; зігнуту в коліні ліву ногу пригорнути до перешкоди, а праву ногу відвести назад, Змахом правої ноги зачепитися п'ятою (гомілкою) за верх перешкоди, перевалитися за нього і зіскочити. Зброя за спиною.

Переповзання силою (мал. 8).

З ходу відіпхнутися однією ногою так само, як при переповзанні „заціпом”, схопитися руками за верхній край перешкоди. Підтягуючи на руках і допомагаючи ногами, вийти в упор. Далі, у залежності від обстановки і виду перешкоди, перелізти через нього і зіскочити одним з наступних способів: перевалитися через перешкоду, як при переповзанні з опорою на груди; сісти на перешкоду, звісивши ноги, і зіскочити з положення сидячи; обпертися об перешкоду правою ногою і, перенести через нього ліву ногу, зіскочити з положення опори на руку і ногу.

Рис. 7. Переповзання „заціпом”.



Рис. 8. Переповзання силою

Переповзання за допомогою товариша: переповзання виробляється з опорою на стегно товариша (мал. 9); з опорою на плечі товариша (мал. 10); за допомогою підручних засобів (мал. 11); допомога що перелазить виявляється, як показано на мал. 12.

Рис. 9. Переповзання з опорою на стегно товарища.



Рис. 10. Переповзання з опорою на плечі товариша.

Рів (яр) переборюється переповзанням по горизонтальному канаті (мал. 13).

Пролізання в пролами, вузькі вікна, люки, труби, щілини в залежності від форми і розмірів виробляється чи боком головою вперед.

При подоланні різних перешкод, а також при веденні бою на вулиці й у будинках солдатів повинний завжди виявляти пильність. Противник буде встановлювати різні "сюрпризи", що складаються з міни натяжної, натискної дії, фугасів, пасток і ін.

Мал. 11. Переповзання за допомогою підручних засобів	Мал. 12. Надання допомоги що перелазить

За допомогою вибухових пасток противник мінує входи у вдома, кімнати квартир, домашні речі, запаси продовольства і т.п. (мал. 14).

Нескладний пристрій і малі розміри „сюрпризів” дозволяють установку їх навіть у таких місцях, як квіткарі, годинник, телефонні апарати й ін. Тому солдату треба виявляти виняткову обережність. знайшовши "сюрприз", його потрібно чи підірвати позначити - і „заміноване”.



Мал. 13. Переповзання через рів (яр) по канаті.

Мал. 14. Демаскуючі ознаки установка мін-пасток.

Місто із міцними кам'яними (цегляними) будівлями і розгалуженими підземними спорудами може бути легко перетворений противником у сильний вузол оборони, підготовлений до тривалого і наполегливого утримування.

Квартали, окремі будівлі у інші споруди роз'єднують дії підрозділів і вимушують їх наступати в окремих напрямках, вести бій за опанування кожної споруди (будинку, поверху), що пристосовані до оборони. Бій доведеться вести в будівлях (будинках), між ними, на верхніх поверхах і дахах (горищах) будинків, в підвалах і підземних спорудах, на близьких дистанціях, а часто і в рукопашному бою.

Взводу доведеться діяти в складній обстановці, яка часто змінюється, ізольовано від сусідів, з подоланням великої кількості завалів, що утворилися в результаті руйнувань будівель, пожеж і барикад, під фланговим, перехресним і багатоярусним вогнем противника. В цьому випадку озброєння механізованого взводу - кулемети, автомати, ручні гранати, реактивні кумулятивні гранати, гранатомети й озброєння БМП (БТР) відіграватимуть важливу роль у знищенні противника, що обороняється.

Будівлі, сади, парки, сквери і інші міські споруди, річки і канали обмежують огляд, обстріл і ускладнюють маневр. Все це робить суттєвий вплив на організацію наступу і вимагає всебічної підготовки особового складу, вміння діяти як у складі взводу (відділення), так і невеликими групами.

Перед атакою солдатів веде вогонь по вікнах, дверях і амбразурам що атакується і сусіднього будинку.

Висування до будинку, що має бути атакувати, здійснюється по тій стороні вулиці, де він розташований. Крім того, висування до об'єкта атаки можливо через пролами в стінах, підземні комунікації, ходи повідомлення й інші сховані підступи.

Солдата, наблизивши до будинку, кидає у вікна, двері і пролами ручні гранати. Деякі способи метання гранат показані на мал. 1. Потім він, діючи, змело і зухвало, під прикриттям вогню всіх засобів, димів і аерозолів уривається в будинок через двері, пролами в стінах і вікна і знищує противника вогнем в упор і гранатами.

Порядок дій усередині будівель і споруд

1)Перед початком атаки ваша штурмова група повинна діяти у бойовому порядку, який укладається у схему "прикриваєш - атакуєш". Прикривайте вашого товариша, він потім прикриє вас.

Намагайтеся не пересуватися без прикриття. У залежності від ситуації - це можуть бути так звані бойові "двійки", "трійки" або "четвірки". Вивчивши харак­тер об'єкту, що атакується, особливо його систему вогню, ваш командир поставить вам завдання і дасть команду, а ви під прикриттям аерозольних засобів і вогню підтримуючих підрозділів повинні прорватися до будівлі.

2)Проникаючи у будівлю, уникайте дверних отворів в під'їздах, оскільки вони можуть бути заміновані. Для проникнення у будівлю ваш командир може притягнути самохідні гаубиці і танки. У вказаному місці вогнем своїх знарядь вони виконають незалежні проломи в сте­не, через які штурмова група проникає всередину будівлі. У міру наближення групи до будівлі вогонь підтримувальних засобів переноситься на верхні поверхи.

3) Коли ви підійшли до місця передбачуваного проникнення у будівлю, очистите вхід або найближчу кімнату від можливої присутності там солдатів супротивника, кинувши туди гранату. Гранату кидайте обов'язково з "расчековкой", подумки відлічуючи час уповільнення. Робіть це так: висмикніть кільце, відпустіть важіль, міркуючи відлічіть дві секунди і потім кидайте її в мету. Це необхідно для того, щоб після кидка не отримати її назад. Не забувайте, що виконати це потрібно украй обережно, оскільки граната може вибухнути передчасно. Усе це повною мірою відноситься до гранат типу РГД- 5 або Ф- 1. Буде кращий, якщо у вашому розпорядженні будуть гранати типу РГН або ГРО. Проте і ці гранати можуть вибухнути, не досягнувши мети кидка, ударившись об яку-небудь перешкоду(віконна рама або шибка, наприклад). Тому бажано, щоб у вас були гранати і тій і іншій системи.

4) Після того, як ви кинули гранату, ви повинні швидко проникнути у будівлю, зорієнтуватися і добити про­тивника пострілами зі своєї зброї або вогнем забезпечити проникнення у будівлю своїх товаришів.

5) Якщо у вас є підстовбурний гранатомет ГП- 25 - користуйтеся ім. Він може послати гранату набагато далече і точніше, ніж ви.

6) Усередині будівлі почніть послідовно знищувати супротивника, що знаходиться в коридорах і дверних отворах. Після цього командир повинен призначити кожної "двійкі" кімнати для догляду. Якщо ви отримали завдання на догляд кімнат, дійте таким чином:

- перший з "двійки" вибиває двері ногою, а якщо це неможливо - розстрілює замок;

- другою кидає в отвір вже підготовлену гранату;

- після цього перший уривається до кімнати, короткими чергами розстрілює супротивника і, якщо все нормально, - подає команду: "Чисто, виходжу".

7) Знаходячись усередині будівлі, пам'ятайте, що ворог може уразити вас не лише усередині, але і зовні будови. Тому ніколи не стійте навпроти вікон, в дверних проемках або навпроти отворів в стінах. Якщо вони зустрічаються, проповзайте під ними.

8) Усередині будівлі найбільш небезпечні великі кімнати і довгі коридори. Долаючи їх, тримаєтеся у стін.

9) Входячи до кімнати, будьте уважні. Стежте за пастками. І нехай супротивник вже покинув будівлю, міни-ловушки можуть залишитися. Ніколи не беріть в руки залишені предмети. Не чіпайте вимикачі і дверні ручки. Завжди дивіться собі під ноги. Пастки можуть розташовуватися на шляхах проходу. Наприклад, на сходах, в коридорах під різними предметами. Краще ідиті болеї важким маршрутом. Це врятує вам життя. Не розміновуйте міни самі - це робота саперів. Будь-якими способами означайте місце установки мін, наприклад клаптем червоноі матеріалу.

10) Будівля з тонкими внутрішніми стінами можна очистити за допомогою вогню кулемета ПКМ, прошиваючи стіни наскрізь. Проте пам'ятаєте, що ця ж сама стіна не захищає вас від куль супротивника. Будьте обережні.

11)"Зачистка" будівель вимагає дій з розділенням "на рахунок разів" і злагоджених дій в штурмовій команді. Використайте усі можливості вашого стрілецької зброї, гранат і зарядів ВВ.

Зачищені" кімнати необхідно позначати якой-небудь заздалегідь встановленою міткою, наприклад крестом, крейдою, що наноситься на двері або стіни, або шматком битої штукатурки.

12) Після того, як ви закінчили "зачищати" свою територію, забезпечте прикриваючий вогонь для сил, здійснюючих"зачистку" інших будівель, зробіть першу медицинську допомогу пораненим, евакуюйте убитих і поранених.

Типова тактика штурму об'єкту.

У міській забудові переважають удома, що мають на горизонтальному плані форму подовженого прямокутника. Тактична перевага тих, що штурмують ґрунтується на тому, що в торцевих частинах цього прямокутника кількість вікон, потенційних вогневих точок, буде набагато менше, ніж на його фронтальних сторонах.

Рубежі висунення штурмових груп знаходяться з торців будівлі. Завдання груп прикриття :

- ведення загороджувального вогню по вікнах будівлі

- знищення снайперів, кулеметних точок супротивника, укріплених вогневих засобів

- проробляє проходів для штурмових груп(гранатомет)

Завдання штурмових груп :

- 1-а група: наблизитися до "мертвої" зони під вікнами першого поверху будівлі, закидати вікна першого поверху гранатами, прорватися в них, розгорнутися на першому поверсі і зав'язати там бойові дії

- 2-а група: наблизитися до об'єкту одночасно з першою групою, зробити їй вогневу і іншу посильну підтримку для проникнення на об'єкт. Далі група в нижньому рівні огинає ріг будівлі і просувається на штурм основного входу у будівлю. Прорвавшись через вхід, група розгортається і веде штурм центральної частини будівлі.

- Після цього 3-а група проникає у будівлю, по можливості з другого або третього поверху, розгортається там і веде бойові дії

- 

Схема дій, їх послідовність і розстановка сил прикриття, приведена на схемі, зразкова і умовна. Вона може бути змінена відповідно до ландшафту місцевості, архітектури будівлі, наявності засобів озброєння і визначена тактичною кмітливістю тих, що штурмують.

Ведучи бій усередині будинку, солдат діє швидко і рішуче. Перш ніж ввірватися в кімнату, вона „прочісується” вогнем чи закидається гранатами.

Після оволодіння поверхом перед виходом на сходову площадку для підйому на наступний поверх необхідно міжсходні площадки прострілювати вогнем.

Рух із площадки на площадку здійснювати кидком.

Виявившись на наступному поверсі, варто відразу ж пориватися в кімнату. Якщо двері замкнені, потрібно підвісити до дверної ручки гранату і, відбігши, підірвати її. Від вибуху гранати двері зруйнуються, що знаходиться за дверима противник будуть уражений чи приголомшений. У бої важливо захопити верхні поверхи. З них краще спостерігати за противником, легше кидати ручні гранати. Щоб проникнути у верхні поверхи й атакувати противника зверху вниз, необхідно, використовувати ринви, громовідводи, пожежні і штурмові сходи, мотузки і канати.

Мал. 1. Метання гранат у вуличному бої

Захопивши будинок і очистивши його від противника, солдата в складі свого підрозділу атакує наступне будинок.

У будинках, де немає противника, солдат не повинний затримуватися, а швидше просуватися до наступного будинку.

При контрснайперських заходах не може бути шаблонних дій, що повторюються. Такі заходи не передбачені в статутах. По них не пишуться інструкції. Тому нескінченно мізкувати доводиться і командирові такої групи, і кожному з її бійців, і всім разом. Підходити до рішення проблем знищення ворожих снайперів треба з необиякою витонченістю, проявляючи максимум терпіння і обережності, щоб не потрапити під зустрічну кулю.

Як знищити снайпера:

1. Снайпер супротивника, як правило, діє не один, а у складі снайперської групи.

2. Снайпер, озброєний снайперською рушницею іноземного виробництва ("Бур"), малокаліберною спортивною рушницею, карабіном, рушницею СВД з нічним прицілом, біноклем нічного бачення, разом із стрілками групи, озброєними автоматами з нічним прицілом, здатний виявити тебе і уразити вдень на відстані до 500 м і більше, вночі - до 300 м. Колісну і гусеничну техніку, що рухається, снайпер виявляє в нічних умовах на відстані більше 1000 м.

3. Снайпер супротивника в першу чергу уражав найбільш важливі і уразливі цілі. Пам'ятай, що і за тобою може полювати снайпер.

4. Чіткі орієнтири і добре помітні рубежі полегшують снайперам супротивника ведення прицільного вогню. Маскуй місце свого розташування, обладнай 2 - 3 запасних позиції, як можна частіше міняй їх.

5. Снайпери супротивника діють із заздалегідь обладнаних основною і запасних вогневих позицій, які вибирають в непримітних місцях, що забезпечують їм хороший огляд. У місті, маючи потужну групу прикриття(15 - 20 чол.), снайпер займає головні висотні будівлі. У складі невеликих груп(3 - 4 чол.) снайпер займає вогневу позицію на нижніх і середніх поверхах, в глибині приміщень, що полегшує йому зміну позиції. Завжди оглянь прилеглу місцевість, визнач на своїй позиції недоступне для можливого снайперського вогню місце і займи його.

6. Снайпер супротивника уражав ціль в самі уразливі, не прикриті бронежилетом частини тіла і голову. Ніколи не нехтуй засобами бронезахисту. При переміщеннях або покидаючи БТР, не підставляй супротивникові вразливі місця.

7. Снайпери супротивника як вдень, так і вночі активно працюють при звуковому маскуванні поодиноких гвинтівочних пострілів інтенсивною стрільбою. Неприцільна стрільба супротивника може свідчити про початок роботи снайперів.

8. Снайперські групи супротивника, включаючі декілька автоматників і гранатометник, діють не потайно, а зухвало: стрілки, як правило, вночі, провокують вогонь у відповідь з наших позицій, снайпер супротивника по спалахах пострілів швидко виявляє цілі і вражає їх; при висуненні бронетехніки на позиції снайперської групи супротивника гранатометник, що входить до її складу, із засідки вражає наші бронеоб'єкти. Будь витриманим, не виявляй себе, відрізняй імітацію від самих дій супротивника, веди вогонь на поразку.

9. Улюбленою тактикою снайперів супротивника, особливо вночі, являється дія із засідок, секретів, по заздалегідь підготовлених ділянках місцевості, При пересуванні не будь хорошою мішенню.

10. Снайперів супротивника, що ведуть спостереження, можна виявити вдень - по сонячних відблисках, вночі - за допомогою приладів нічного бачення. Організовуй і постійно веди спостереження, не включай прилад нічного бачення, не переконавшись у відсутності огляду місцевості супротивником з використанням таких же приладів.

11. Час безперервного бойового чергування снайперів супротивника на вогневій позиції може бути різним. Зробивши один - два постріли, він міняє вогневу позицію. Будь уважним при спостереженні. Зміну позиції снайпером помітити дуже складно, але за непрямими ознаками - можна.

У великих населених пунктах боротьба з винищувачами танків особливо ускладнена і вимагає від екіпажів танків ретельного спостереження за полем бою. У міських умовах винищувачі танків діють з вікон будівель(до 5-6-го поверху), дверей, під'їздів, підвалів і горищ.

В цілях зменшення втрат танків і самохідних артилерійських установок від протитанкових засобів супротивника командувач бронетанковими і механізованими військами наказує:

1. При ув'язці взаємодії танків з піхотою і мотопіхотою виділяти групи автоматників, завданням яких повинні стати прикриття танків від дії ворожих винищувачів танків і знищення цих груп.

При діях в населених пунктах максимально використати кулеметний вогонь і стрільбу "на картеч" для обстрілу вікон будівель і інших місць вірогідного знаходження винищувачів танків.

2. Екіпажам танків і самохідних установок ретельно вести кругове спостереження за місцевістю, супротивником і діями сусідніх танків і піхоти.

3. Організувати вивчення протитанкових засобів супротивника і тактику їх застосування.

Навчити особовий склад мотопіхоти використанню трофейних протитанкових засобів.

Механізованому взводу при наступі в місті вказується об'єкт атаки і напрямок продовження наступу. Об'єктом атаки може бути для механізованого взводу: жива сила і вогневі засоби противника на підступах до будівлі, в проміжках між ними, одноповерховий окремий будинок сільського типу, довготривала оборонна споруда (споруда, що пристосована під неї), поверх невеликої будівлі або поверх в під'їзді великого будинку; для відділення - жива сила противника, його вогневі засоби (танк, бойова машина піхоти, кулемет, розрахунок протитанкового ракетного комплексу тощо), що розташовані в траншеї перед будівлею, в проміжках між ними, в будинках (на поверсі, в кімнаті, підвалі) та інших спорудах.

Танковий взвод додається механізованій роті і може діяти у повному складі або входити до складу штурмових груп. У цьому випадку не виключається дія окремих танків з механізованими взводами і відділеннями.

Механізований взвод у місті наступає, як правило, у пішому порядку уздовж вулиці з одного або з обох її боків, а відділення - з одного боку, танковий взвод наступає уступом з обох боків вулиці. Взаємна підтримка здійснюється веденням вогню по будівлях на протилежному боці вулиці. Бойовий порядок взводу будується в одну або дві лінії. При дії в одну лінію він складається з бойових порядків відділень (атакуючих груп) та групи управління і вогневої підтримки. При наступі в дві лінії одне з відділень та група управління і вогневої підтримки діють за першою лінією на віддаленні до 50 м.

Відділення другої лінії (група закріплення) призначене для прикриття вогнем атакуючих відділень першої лінії і знищення противника в сусідніх будівлях.

До групи управління і вогневої підтримки входять БМП (БТР) взводу і додані вогневі засоби. Вона виконує завдання щодо забезпечення вогнем атакуючих відділень, а також знищення противника, його вогневих засобів в сусідніх будівлях і на верхніх поверхах.

Відділення (атакуюча група) механізованого взводу штурмової групи, що діює в пішому порядку під час захоплення будівлі також може розподілятись на дві бойові групи, та групу управління і вогневої підпримки. В бойовій групі можуть призначатись старший стрілець, стрільці та кулеметник. В групу управління і вогневої підтримки можуть входити і призначатись командир відділення, снайпер, гранатометник, помічник гранатометника, який може виконувати завдання звязкового а також мати при собі засоби для позначення вікон (місць знаходження атакуючої групи) по яких неможно вести вогонь підпримуючим вогневим засобом та інші додані відділенню вогневі засоби.

Робота командира взводу щодо організації наступу в місті аналогічна роботі в звичайних умовах і включає: з'ясування завдання, віддання вказівки щодо підготовки взводу до майбутніх дій, оцінку обстановки, прийняття рішення, проведення рекогносцировки, віддачу бойового наказу, організацію взаємодії, бойове забезпечення та управління, підготовку особового складу, ОВТ до наступу, перевірку готовності взводу до виконання завдання.

Під час організації наступу командир взводу при оцінці противника повинен ретельно вивчити характер об'єкта, що атакує, особливо пристосованість до оборони будівлі, розташування противника і його вогневих засобів у будівлі, на підступах до неї, систему вогню, у тому числі і протитанкового, можливість ведення флангового вогню з сусідніх будівель.

Під час вивчення місцевості командир взводу визначає найбільш зручні підступи до об'єкту атаки, наявність мінно-вибухових та інших загороджень і порядок їх подолання, умови спостереження, ведення вогню й маскування, ширину вулиці (провулка), на якій належить діяти, наявність підземних споруд і можливість їх використання, розташування майданів, скверів і інших об'єктів, характер водних перешкод, наявність мостів через них і місць, зручних для форсування (подолання).

У рішенні, крім загальних питань, командир взводу визначає: порядок знищення противника на підступах до об'єкта атаки, оволодіння будівлею (поверхом) і знищення противника в ній, як побудувати бойовий порядок; бойові завдання відділенням (склад і завдання атакуючим групам), групі управління і вогневої підтримки і доданим вогневим засобам, заходи щодо боротьби з пожежами.

Під час постановки завдань відділенням (атакуючим групам, групі управління і вогневої підтримки, танку) командир взводу в бойовому наказі вказує: засоби посилення, об'єкт атаки, напрямок продовження наступу і рубіж переходу в атаку.

Під час організації взаємодії командир взводу повинен узгодити дії взводу і засобів посилення на період висунення на рубіж переходу в атаку і проведення вогневої підготовки; на час атаки, оволодіння об'єктом атаки (будівлею) і знищення противника в ній; при оволодінні черговою будівлею (об'єктом).

Організовуючи взаємодію, командир взводу вказує: які цілі (об'єкти) і коли на напрямку дій взводу знищуються засобами старшого командира; порядок знищення противника своїми засобами в період вогневої підготовки; порядок виходу на рубіж атаки (зайняття вихідної позиції) і до об'єктів (споруд), що атакуються; способи дії взводу під час атаки будівлі і бою всередині нього; заходи щодо знищення груп противника в підземних спорудах і тих, які залишилися в тилу; порядок застосування аерозолів (димів) і вогнеметів під час виконання завдання; об'єкти, в яких необхідно закріпитися під час наступу, сили і засоби, що виділяються для виконання завдання; способи взаємного розпізнавання своїх підрозділів і порядок позначення досягнутих рубежів; сигнали цілевказання, оповіщення та взаємодії.

Перед атакою БМП, танки, гармати і протитанкові ракетні комплекси вогнем прямою наводкою знищують противника в спорудах, що атакуються, і сусідніх будівлях. Одночасно особовий склад механізованого взводу і додані йому вогнеметники ведуть вогонь по вікнах, дверях, амбразурах і, використовуючи проломи в стінах, підземні комунікації (споруди), ходи сполучення та інші приховані підступи, висуваються до об'єкта.

Під час атаки танки і вогнеметники, як правило, діють у бойовому порядку механізованого взводу. З підходом до об'єкта атаки вогонь танків, гармат і інших вогневих засобів переноситься на верхні поверхи і горища. Відділення сміливо та зухвало під прикриттям вогню всіх засобів, аерозолів (димів) уриваються в будівлю і, переходячи від низу до верху, з поверху на поверх сходами або через проломи в міжповерхових перекриттях, знищують впритул противника вогнем з автоматів, кулеметів і гранатами.

Порядок дій атакуючої групи під час захоплення будівлі може бути слідуючим. Після знищення противника в приміщенні будівлі перша бойова група вривається в нього і командир голосно повідомляє (по можливості) розташування вікон, дверей в приміщенні відносно входу до нього. Після цього друга бойова група разом з групою управління і вогневої підпримки відділення входить туда тим же шляхом і здійснює прикриття відділення (атакуючої групи). В цей час командир бойової перша бойова група змінює ( дозаряжає) магазини, зв'язків позначає вікна (місце знаходження відділення), командир відділення доповідає командиру взводу, приймає рішення на подальші дії і ставить задачу другій бойовій групі. Друга бойова група кидає гранати і веде вогонь з автоматів (кулемету), вривається в наступне приміщення. Якщо знищити противника з першої спроби не вдалося, командир відділення застосовує додаткові вогневі засоби, що є в групі управління і вогневого забезпечення відділення і продовжує виконувати завдання.

Тим часом відділення другої лінії (група закріплення) занімає вогневі позиції у звільненому приміщенні і забезпечує підпримку вогнем атакуючих груп та переміщення групи управління і вогневої підпримки взводу, яка забирає і переносить все споряження, що залишено атакуючими групами для полегчення пересування.

Під час дії взводу (штурмової групи) в одну лінію функції групи закріпленні виконує група управління та вогневої підтримки взводу.

Насамперед противник знищується в підвалах і нижніх поверхах будівель. Противник, який веде вогонь із вікон і дахів будинків, знищується снайперами, кулеметниками і стрільцями спеціально для цього призначеними. Дії атакуючих груп у будівлі забезпечуються постійним прикриттям та вогнем групи управління та вогневої підтримки одна одної вогнем. Додані взводу сапери в цей час проробляють проходи в стінах і міжповерхових перекриттях, а при необхідності розміновують будівлю.

Захопивши будівлю й очистивши її від противника, взвод (відділення) атакує наступний об'єкт.

При штурмі міста механізований взвод може діяти у складі роти як атакуюча група, група прикриття і закріплення, резерв, а іноді в якості штурмової групи. Взводу, при дії в штурмовій групі, можуть додаватися танки, гармати, переважно самохідні, міномети, протитанкові керовані ракетні комплекси, гранатомети та інші вогневі засоби, а також підрозділ інженерних військ із підривними зарядами.

Бойовий порядок штурмової групи у складі взводу включає: дві-три атакуючі підгрупи (підгрупи захоплення), підгрупу прикриття і закріплення, підгрупу управління та і вогневої підтримки і підгрупи розгородження.

Атакуючу підгрупу взводу (підгрупу захоплення) складають механізовані відділення. Вона призначена для стрімкого зближення з об'єктом атаки, знищення противника й оволодіння ним. Атакуючим підгрупам видається збільшена кількість боєприпасів, особливо ручних гранат, аерозольних (димових), запалювальних і сигнальних засобів, а також пристосування для штурму будівель і подолання загороджень (штурмові драбини, кішки, канати, перехідні містки та інші пристосування).

Підгрупа прикриття та закріплення призначається у складі відділення і діє на відстані до 50 м. Вона призначена для прикриття дій атакуючих підгруп вогнем, знищенням вогневих засобів, які ведуть фланговий вогонь, заборони підходу (маневру) противника до об'єкта штурму, відбиття контратак невеликих груп противника, а інколи й атаки противника разом із атакуючими групами. До її складу може включатися і снайпер.

До підгрупи управління і вогневої підтримки входять танки, БМП (БТР) взводу і додані вогневі засоби, у тому числі і артилерія. Вона діє за атакуючими підгрупами на відстані до 50 м з одного або обох боків вулиці і призначена для забезпечення вогнем штурмових дій атакуючих груп взводу.

Підгрупа розгородження призначена для пророблення проходів у загородженнях і перешкодах перед об'єктом (будівлею) атаки, пророблення проломів у стінах і стельових перекриттях, підривання стін будівель, що штурмуються, розмінування захопленої будівлі, улаштування інженерних загороджень при закріпленні об'єктів, які захоплені, і виконання інших завдань. До її складу включається доданий інженерно-саперний підрозділ з підривними зарядами.

Об'єктом атаки штурмової групи може бути одна невелика будівля (споруда), поверх невеликої будівлі або поверх у під'їзді великої будівлі.

Під час вогневої підготовки наступу штурмова група займає початкове положення якомога можна ближче від об'єкта штурму і у встановлений час атакує його. Додані гармати (підгрупа управління і вогневої підтримки), а також вогнемети знищують противника в споруді, що атакується, і сусідніх будівлях, а атакуючі підгрупи висуваються проходами в загородженнях, використовуючи проходи в стінах, підземні комунікації, під'їзди, виступи споруд до об'єктів, і під прикриттям вогню всіх засобів підгрупи управління і вогневої підтримки, у тому числі підгрупи прикриття і закріплення, застосовуючи аерозолі (дими), уриваються в будівлю.

Танк, що виділений у склад штурмової групи, атакує противника в бойовій лінії механізованих підрозділів і своїм вогнем руйнує загородження і завали на вулицях, уражає противника, що знаходиться на нижніх поверхах будинків і прикриває своєю бронею стрільців від його вогню. Стрільці прикривають танк своїм вогнем, вражаючи противника в підвалах і на перших поверхах.

Щоб не бути враженими осколками від снарядів своїх гармат, атакуючі стрільці повинні знаходитись на відстані не ближче 150 м від цілі, що обстрілюється, або за командою командира танка укриваються від осколків за будівлею або корпусом танка.

При необхідності руйнування кам'яних парканів, легких споруд корпусом танка необхідно спрямувати його таким чином, щоб удар лобової броні наносився по найслабшим місцям споруди, при цьому слід виключити удар направляючими катками. Башня в момент удару повинна бути повернута гарматою назад, люки зачинені на замки.

Добре укріплені будівлі (споруди) блокуються, а потім підриваються. Отримавши завдання на закріплення в будівлі, яка захоплена, насамперед знищують уцілілі групи противника і вживають заходи до гасіння пожеж. Потім командир взводу організовує кругову оборону, систему вогню та інженерних загороджень.

Таким чином всі переглянуті питання, щодо ведення бойових дій у місті є важливим частиною вихованості і злагодженності підрозділів. Всі ці навички ведення бойових дій у місті надають підрозділу шанси на виконання бойової задачи, і вижити. Сама підготовка та тренування підрозділів, щодо ведення бойових дій у місті проводиться на тактичної підготовці.

Розділ II: Тактична підготовка - основа бойової підготовки механізованого взводу

Одним з найважливіших показників стану бойової готовності підрозділів є їхній рівень бойової і моральної підготовки і, насамперед, польової виучки.

Тактична підготовка є основою польової виучки частин і механізованих підрозділів військ. У процесі навчання по гуманітарній, вогневій, технічній, інженерній підготовці й інших дисциплінах особовий склад здобуває різні знання, уміння і навички. Але тільки тактична підготовка поєднує ці знання, уміння і навички в єдиний комплекс дій, дозволяє створити правильне представлення про характер сучасного бою, як ніякий інший предмет наближає умови до реальної бойової обстановки. Для цього потрібно вишукувати нові й удосконалювати існуючі методичні прийоми, технічні засоби навчання, матеріальне забезпечення занять, що дозволяють повчально відображати всю складність реальної обстановки на поле бою, її динамічність і швидкоплинність.

Тактична підготовка повинна забезпечувати готовність і здатність підрозділів до ведення бойових дій, насамперед, в умовах застосування зброї масової поразки, високоточної зброї і засобів РЕБ. Щоб послабити психологічний вплив на людину цих видів зброї в бої, зберегти стійкість і боєздатність підрозділів, особовому складу необхідно не тільки знати їхній вражаючі фактори, але і вміти захищатися від них, використовувати засобу індивідуального і колективного захисту, захисні властивості місцевості і бойової техніки, відновлювати боєздатність і ліквідувати наслідку застосування противником зброї масової поразки в обмежений термін.

Висока технічна оснащеність сучасних Збройних Сил дозволяє їм наносити могутні вогневі удари, з перших же годин війни вести активні і рішучі дії. Їхня висока динамічність і напруженість можуть продовжуватися без пауз тривалий час. У таких умовах важко, а найчастіше і неможливо організувати доучування і перепідготовку особового складу. Тому необхідно ще в мирний час навчити солдат грамотно воювати, а командирів -- управляти підлеглими в різних видах бою.

Створювана в процесі навчання складна динамічна обстановка дозволяє успішно виховувати в особового складу наступальний дух і високі морально-бойові якості.

Тактична підготовка повинна забезпечувати постійну готовність підрозділів до ведення активних бойових дій у містах і населених пунктах противника в будь-який час року і доби.

У ході занять по тактичній підготовці зважуються наступні задачі:

для командира взводу -- удосконалювання теоретичних знань і практичних навичок у підготовці особового складу у проведенні бойових дій у місті, населених пунктах, організації бою на макеті місцевості і на місцевості, прийнятті по сформованій обстановці обґрунтованого рішення, чіткій постановці бойових задач; в організації взаємодії між відділеннями, доданими вогневими засобами і сусідами; у безупинному управлінні підлеглими і вогнем у бої; у вмілому командуванні взводом і наполегливим виконанням поставленої бойової задачі;

для командира відділення -- навчання чіткій постановці бойових задач солдатам; умілому управлінню вогнем і діями відділення у бою в місті, будинках; правильному використанню місцевості, зброї і бойової техніки в бої;

для навідника-оператора -- навчання безупинному веденню спостереження за полем бою, своєчасному виявленню цілей і негайному знищенню їх по команді командира чи самостійно; умінню вести переговори по радіо і подавати команди по ТПУ; правильній підготовці, огляду й укладанню боєприпасів, перевірці озброєння і підтримці його в постійній бойовій готовності;

для механіка-водія -- навчання умілому використанню місцевості при водінні бойової машини в місті,в будь-яку пору року і доби, подоланню перешкод, загороджень і водяних перешкод; дотриманню встановленого місця в похідному і бойовому порядках взводу; забезпеченню найкращих умов для ведення вогню з бойової машини; доповіді про виявлених цілях і коректуванню вогню; маневруванню з метою збереження бойової машини від прицільного вогню противника в обмеженних умовах бою; доповіді командиру відділення про виявлену несправність чи про ушкодження бойової машини;

для солдатів -- навчання безупинному проведенню бойових дій в місті і доповіді командиру відділення про виявлених цілях; умінню по команді командира чи самостійно знищувати противника вогнем, вмілому і швидкому виконанню прийомів і способів ведення бойових дій у складі відділення і взводу у спорудах, будинках, пересуванні по вулицях, підземних комунікаціях.

Бойове злагодження відділення і взводу проводиться на тактико-стройових, тактичних заняттях і тактичних навчаннях у складі підрозділу.

Отже в тактичній підготовці механізованого взводу проводяться тренування підрозділів у веденні бойових дій у місті або населеному пункті, з особливостями ведення такого бою. Підрозділи навчаються подоланням перешкод, загороджень, захвату споруд, об'єктів, правилам пересування в місті, а що найважливіше злагоджують взвод в єдине ціле. Щодо підготовки взводу, велику роль відіграє методичність і підготовленість командира взводу у проведенні тактично-стройових занять із взводом.

Розділ III: Методика розробки плану, безпосередня підготовка та проведення тактико стройового заняття з механізованим взводом

Тактико-стройові заняття є основною формою одиночної підготовки солдата і першою ступінню бойового злагодження відділення і взводу. Вони передують тактичним заняттям.

Сутність тактико-стройових занять полягає в тому, що з особовим складом відділення і взводу практично відпрацьовуються прийоми і способи дій у різних видах бою спочатку по елементах у повільному темпі, потім разом у межах установленого нормативами часу. Недостатньо освоєні прийоми і способи дій повинні повторюватися доти, поки ті, яких навчають, не навчаться виконувати їхній правильно в потрібному темпі (у встановлене нормативами час), а підрозділи не доможуться погоджених дій.

Процес злагодження підрозділів не повинний носити характер натаскування, йому зовсім протипоказані шаблон, механічне перенесення освоєних прийомів на дії в новій обстановці і на новій місцевості. Тактико-стройові заняття покликані сприяти розвитку в тих, яких навчають, ініціативи, творчості і спритності в застосуванні доцільних прийомів і способів дій при виконанні бойових задач.

Основний метод навчання на тактико-стройових заняттях-- тренування у виконанні прийомів і дій на поле бою. Можуть застосовуватися також пояснення і показ. Заняття можуть проводитися на бойових машинах чи «піший по-машинному».

На тактико-стройових заняттях звичайно відпрацьовуються наступні прийоми і дії:

прийоми і способи пересування на полі бою,( збір на площадці приземлення);

способи атаки об'єкта противника;

сполучення вогню і руху;

дії по сигналах оповіщення;

подолання загороджень, руйнувань, водяних перешкод, ділянок пожеж і місцевості, зараженої радіоактивними (отруйними) речовинами;

ліквідація наслідків застосування противником зброї масової поразки і запальних засобів;

способи відображення атаки (контратаки) противника, здійснення маневру в ході бою, переслідування противника.

Командири взводів і відділень одержують практику в управлінні підлеглими шляхом подачі команд (сигналів) і віддачі коротких розпоряджень. Для управління підлеглими командири підрозділів повинні мати сигнальні прапорці, а вночі -- електричні ліхтарі.

На тактико-стройових заняттях недоцільно відпрацьовувати питання, що не містять елементів практичних дій на поле бою (з'ясування задачі, оцінка обстановки, ухвалення рішення і т.п.).

Організують і проводять заняття з підрозділами безпосередні командири: з відділенням -- командир відділення, із взводом -- командир взводу. При відпрацьовуванні дій на бойових машинах тактико-стройові заняття доцільно проводити: з відділенням -- командиру взводу; із взводом -- командиру роти.

На тактико-стройових заняттях створюється тактична обстановка, що дозволяє якісно відпрацьовувати кожне навчальне питання.

Для вироблення єдиних поглядів і методичних прийомів при відпрацьовуванні навчальних питань тактико-стройового заняття перед відпрацьовуванням нової теми командиром роти проводяться інструкторсько-методичні чи показні заняття з командирами взводів чи командирами відділень, якщо по даній темі вони проводять заняття з особовим складом.

Підготовка тактико-стройових занять -- складний і трудомісткий процес, що вимагає від командира творчості, що відповідають теоретичних знань, навичок і методичного досвіду. Порядок і терміни підготовки заняття визначаються командиром роти чи іншим начальником.

Підготовка заняття звичайно включає: визначення (уточнення) вихідних даних; вибір ділянки місцевості для проведення заняття; розробку плану проведення заняття; підготовку керівника і тих, яких навчають, матеріальної частини і матеріальне забезпечення.

Вихідними даними для підготовки заняття є тема, навчальні питання, склад тих, яких навчають, час (удень, уночі) і тривалість заняття, витрата моторесурсів і імітаційних засобів. На основі вихідних даних керівник визначає мети заняття.

Для тактико-стройового заняття місцевість вибирається на тактичному навчальному полі чи поблизу району дислокації. Час на перехід до місця заняття і назад необхідно використовувати для відпрацьовування тактичних питань і нормативів.