Робота керівника щодо планування бойових стрільб включає:

особисту підготовку керівника до заняття;

визначення та уточнення вихідних даних;

вибір району (ділянки місцевості) для проведення заняття і визначення варіантів тактичної обстановки (показу цілей) для кожного відділення, взводу;

розробку плану проведення заняття;

подання плану заняття на затвердження:

підготовку до заняття тих, хто навчається;

рекогносцировку та підготовку учбових об'єктів до заняття;

матеріально-технічне забезпечення;

практичний інструктаж (заняття) з особовим складом, що залучається до забезпечення занять;

проведення контрольного тактико-стройового заняття;

огляд готовності підрозділу до занять;

доповідь старшому командиру про готовність до бойової стрільби.

У кожному конкретному випадку обсяг і зміст заходів буде визначатися досвідом керівника і його методичною майстерністю та іншими чинниками, що впливають на зміст та терміни проведення занять.

Особиста підготовка керівника до бойових стрільб розпочинається з вивчення керівних документів і продовжується на показових, інструкторсько-методичних заняттях, зборах і інструктажах та під час проведення планових занять. Основним методом підготовки кожного керівника залишається самостійна робота. Виходячи з рівня підготовки особового складу підрозділу він повинен визначити: вихідні дані; заходи, які потрібно виконати особисто, підлеглим офіцерам (сержантам) та особовому складу; засоби матеріально-технічного та тилового забезпечення.

Вихідними даними для проведення бойової стрільби є:

тема;

навчальні цілі;

зміст навчальних питань;

місце проведення;

склад тих, хто навчається;

час (вдень, вночі);

тривалість;

кількість озброєння, військової техніки та імітаційних засобів;

належність противника, що позначається.

Вище перераховані дані керівником заняття беруться з Плану і Програми бойової підготовки, розкладу занять та вказівок безпосереднього командира. Крім того, ці дані можуть уточнюватися у ході проведення показових, інструкторсько-методичних занять та інструктажів.

Роботу над вихідними даними доцільно почати із з'ясування теми заняття та розкриття її змісту.

Бойові стрільби з відділеннями (екіпажами) і взводами проводяться за темою одного з основних видів загальновійськового бою (оборона або наступ) з відпрацюванням питань зустрічного бою, пересування підрозділу, розташування на місці, виходу із бою та відходу, ведення бою в оточенні. Програма бойової підготовки і розклад занять розкривають зміст кожного заняття у вигляді навчальних питань.

Розкриваючи тактичний зміст теми, керівник визначає, який вид бойових дій і бойові епізоди ця тема включає, у яких умовах доцільно початі її відпрацьовувати та яким чином закінчити, які учбові питання відпрацювати вдень або вночі.

У подальшому, знаючи рівень підготовки командирів та особового складу, які навчаються і виділені ресурси матеріально-технічного забезпечення, він може уточнити тривалість навчальних питань, визначити навчальні цілі, місце та порядок проведення заняття.

З'ясувавши тему і зміст заняття керівник визначає навчальні цілі.

Вони повинні відповідати темі, бути конкретними та спрямованими на підвищення якості підготовки як окремого військовослужбовця так і підрозділу в цілому. Навчальні цілі на бойових стрільбах визначаються для кожної категорії тих, хто навчається (офіцерів, сержантів, солдатів), окремо і в цілому для всього підрозділу.

Час проведення заняття (вдень, вночі) визначається на основі Програми бойової підготовки і розкладу занять.

Загальний розрахунок часу робиться від моменту підйому (виходу) підрозділу з місця постійної дислокації до повернення їх назад.

При визначенні часу керівник навчання повинен враховувати:

існуючи нормативи на організацію бою та темпи ведення бойових дій;

зміст теми навчання;

час, що надається для бойової стрільби відділенню, взводу (обладнання та пропускна спроможність об'єктів);

віддалення місць постійної дислокації підрозділу від району навчання;

час, потрібний на перевірку зброї після стрільби та уражених мішеней.

Враховуючи обсяг навчальних питань, які сплановані для відпрацювання під час етапу бойової стрільби, пропускну спроможність навчальних об'єктів командир роти (батальйону) спочатку визначає потрібний час на стрільбу одного відділення (взводу) та підраховує загальну кількість часу на всі бойові стрільби.

Звичайно на бойову стрільбу одного відділення потрібно 1,5-2 години, взводу 2,5-4 години (з врахуванням часу на короткочасний розбір з кожним відділенням (взводом), перевірку зброї після етапу бойової стрільби та уражених мішеней і повернення підрозділу у вихідний район).

Важливе значення для якісного відпрацювання навчальних питань під час проведення бойових стрільб має вибір району заняття, оцінка його розмірів і характеру місцевості. Вибираючи район заняття, керівник повинен знати можливості тактичного поля (навчального об'єкту) щодо створення мішеневої обстановки

Район де будуть проводитись бойової стрільби повинен відповідати вимогам заходів безпеки, створенню бойового порядку і дозволяти ведення вогню з усіх видів зброї, а також розміщення мішеневої обстановки на глибину: для відділення (екіпажу) 1-2 км, для взводу 2-3 км.

Він повинен включати:

місце, (район) звідки передбачається почати заняття (вихідний район, вихідний рубіж, тощо);

смугу (ділянку) місцевості на якій будуть відпрацьовуватись дії сторін;

місце (район) закінчення заняття.

Крім того, розміри району і характер місцевості повинні забезпечити відпрацювання намічених навчальних питань, як на етапі бойової стрільби, так і у ході занять на навчальних місцях.

Наприклад, для відпрацювання питань наступального бою район занять повинен дозволяти здійснення прихованого висування та розгортання підрозділу в передбойовий і бойовий порядок, виходу на рубіж переходу в атаку, атаку опорного пункту, оволодіння об'єктом атаки (виконання бойового завдання), здійснення маневру в глибині оборони противника тощо. На стороні “противника” місцевість повинна бути обладнана в інженерному відношенні з урахуванням тактики його дій, мати необхідну кількість мішеней, макетів озброєння і військової техніки.

Для перевірки питань оборонної тематики місцевість повинна сприяти правильному вибору позицій і опорних пунктів, прихованому розташуванню підрозділів і проведенню маскувальних заходів, захисту від сучасних засобів ураження, організації системи вогню, спостереженню за діями своїх підрозділів і противником.

Для відпрацювання питань розвідки, дій на марші та у похідній охороні місцевість вибирається таким чином, щоб на маршруті руху та поблизу від нього місцевість і різні перешкоди, які потребують їх огляду і подолання (ліс, відкриті ділянки, яри, висоти, гаї, населені пункти, зруйновані і заболочені ділянки доріг, водяні перешкоди, мости і т.д.) дозволяли відпрацювати комплекс намічених навчальних питань.

При визначенні витрати моторесурсів враховується те, що бойові машини на полі бою будуть маневрувати. Тому, в залежності від теми навчання витрата моторесурсів у динаміці бойових дій розраховується приблизно у півтора рази більшою, ніж по відношенні до глибини бойових дій, визначених по прямій.

Після уточнення і визначення вихідних даних керівник навчання визначає найбільш доцільні варіанти тактичної обстановки, яка дозволить створювати різноманітні умови для виконання завдань кожному відділенню, взводу (тактична обстановка створюється на один-два ступені вищою для підрозділу, який навчається)

Якщо один взвод переходить до оборони у відсутності зіткнення з противником, то для другого взводу керівником обстановка створюється для переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення, третьому на перехід до оборони у ході зустрічного бою, хоча мішенева обстановка може не змінюватися. При такій організації навчання перевіряється спроможність командирів приймати рішення за будь-яких умов та управляти особовим складом, а підрозділу вести розвідку, швидко і чітко здійснювати манер та вогневе ураження “противника”.

Рекогносцировку району заняття керівник проводить у ході розроблення плану проведення навчання з метою: уточнення плану, тактичної (мішеневої) обстановки, визначення порядку проведення бойової стрільби та інших питань, що пов'язані з підготовкою і проведенням навчання.

До роботи на місцевості (об'єктах навчально-матеріальної бази), як правило, притягуються начальники (оператори) тактичного навчального поля (навчальних об'єктів).

У ході рекогносцировки керівник навчання визначає (уточнює):

вихідний район для підрозділу;

бойове завдання та маршрут висування підрозділу;

ділянки позначення дій противника;

ділянки розіграшу епізодів та дій противника;

район зосередження після навчання та порядок повернення до місця дислокації;

заходи безпеки.

Крім того, у ході рекогносцировки району бойових стрільб, командир взводу (роти, батальйону) додатково визначає (уточнює):

межі ділянки бойових стрільб;

тактичну обстановку, склад, положення і характер дій противника, що позначається мішенями;

вихідний район (пункт) для своїх підрозділів і глибину виконання бойової задачі;

основний напрямок стрільби, бокові захисні зони за межі яких правіше і лівіше, заборонено ведення вогню, рубежі відкриття і припинення вогню, вид зброї для поразки кожної цілі і спосіб ведення вогню по ній (необхідно для визначення потреби боєприпасів);

місця пунктів управління керівника та операторів;

порядок організації зв'язку;

заходи безпеки та організацію очеплення;

час і місце проведення розбору;

характер і обсяг робіт з підготовки ділянки (району) стрільби, мішеневої обстановки. Сили і засоби, які потрібні для виконання намічених заходів.

Уточнюються межі ділянки проведення бойової стрільби. Визначаються точки для розгортання навчальних місць. Погоджується тактичний задум з мішеневою обстановкою.

Наприклад. Для відпрацювання дій у наступі визначити де буде проходити передній край оборони “противника”, його опорні пункти на передньому крає і у найближчій глибині, розташування вогневих засобів, на якому рубежі можлива його контратака, рубежі розгортання та переходу в атаку, бойові задачі відділення, взводу. В обороні - вихідне положення, позиції (опорні пункти), місця, рубежі розгортання та переходу в атаку “противника”, проходів у загородженнях і переходів через перешкоди, бойові завдання для сторони, що обороняється та інші необхідні дані.

Особлива увага на рекогносцировці приділяється дотриманню заходів безпеки, для чого визначається основний напрямок стрільби, бокові захисні зони за які ведення вогню заборонено, рубежі відкриття і припинення вогню, порядок видачі і завантаження боєприпасів, порядок видачі та вилучення боєприпасів на рубежі припинення вогню.

Якщо етап бойових стрільб проводиться вночі, необхідно насамперед визначити основний напрямок стрільби, бокові захисні зони (якщо вони не співпадають з денними), рубежі відкриття та припинення вогню, цілі, по яким буде вестись вогонь по спалахах пострілів, з нічними прицілами і при освітленні місцевості визначеними засобами (РОП, РСП).

Після проведеної рекогносцировки, з'ясування (уточнення) вихідних даних керівник приступає до розробки Плану проведення бойової стрільби відділення (екіпажу), взводу. Він є основним документом керівника навчання. План складається з текстуальної і графічної частини.

У текстуальній частині відображаються вихідні дані:

тема;

навчальні цілі;

час;

місце проведення;

склад тих, що навчаються;

керівництва, настанови, порадники і посібники;

боєприпаси і імітаційні засоби;

матеріальне забезпечення;

заходи безпеки при проведенні бойової стрільби;

схема дій на етап бойової стрільби: навчальні питання - час на їх відпрацювання; схема тактичної обстановки - на етап бойової стрільби; порядок і час показу цілей; дії керівника бойових стрільб.

Схема дій на етап бойової стрільби складається у вигляді таблиці. У першу графу “Навчальні питання і час на їх відпрацювання” заносяться навчальні питання в порядку їх відпрацювання з вказанням необхідного часу; у другу графу схема тактичної обстановка, у третю порядок і час показу цілей, у четверту дії керівника бойової стрільби.

Якщо етап бойової стрільби проводиться вночі, то в плані вказуються способи і тривалість підсвічування цілей.

У графічній частині Плану бойової стрільби відображається:

вихідний район навчання;

тактична обстановка за кожну сторону на фоні якої буде проведена бойова стрільба (мішенева за противника, у відповідності із задумом і порядком відпрацювання навчальних питань);

бойові завдання відділення (екіпажу), взводу відповідно до навчальних питань. Кожному навчальному питанню, повинна відповідати тактична обстановка (положення підрозділу, положення противника, відповідно до завдань).

Послідовність розробки плану проведення бойової стрільби

а) Службовий заголовок: найменування плану та з яким підрозділом проводиться бойова стрільба (без засобів посилення); гриф затвердження складається зі слова “ЗАТВЕРДЖУЮ”, посади з зазначенням посади, військового звання особи, що затверджує план, (місця для особистого підпису); прізвища; дати затвердження

Знизу робиться підпис керівника бойової стрільби.

б) Вихідні дані:

тема навчання - згідно розкладу занять (Програми бойової

підготовки);

навчальні і виховні цілі:

1. Для підрозділу в цілому Наприклад. Перевірити рівень бойового злагодження і польову виучку 1мв 1 мр до ведення узгоджених і рішучих дій в обороні.

2. Для командирів Наприклад. Підвищити практичні навички командира взводу і командирів відділень в організації бойових дій, безперервному управлінні підрозділами та особовим складом в бою, організації і підтримці взаємодії між штатними та приданими засобами, їх всебічному забезпеченні;

3. Для особового складу: Наприклад. 1.Удосконалити навички особового складу в діях на полі бою та ефективному застосуванні зброї і бойової техніки в складних умовах бойової обстановки, на різноманітній місцевості, вдень і вночі. 2. Формувати у особового складу високі бойові, морально - психологічні якості, підвищити фізичну витривалість військовослужбовців.

час проведення навчання - згідно розкладу занять;

місце проведення - тактичне навчальне поле;

склад підрозділів, що залучаються на бойову стрільбу - показуються всі підрозділи що залучаються на бойову стрільбу;

норми витрати моторесурсів, боєприпасів і імітаційних засобів (моторесурсі показуються в км: для танків, БМП, БТР і автомобілів; боєприпаси - в одиницях на кожний вид зброї; імітаційні засобі - загальною кількістю (за найменуванням).

керівництва і посібники:

1. Програма бойової підготовки механізованих (танкових) підрозділів.

2. Бойовий статут Сухопутних військ ч. ІІІ. Київ вид. “Варта” статті №№_____;

3. Курс стрільб зі стрілецької зброї, бойових машин Сухопутних військ. Київ вид „Варта” стор. ____;

4. Методика проведення бойових стрільб механізованих (танкових) підрозділів;

5. Тактична підготовка мотострілкових і танкових підрозділів, вид. Москва 1978 року, стор. _______, _____;

6. Збірник нормативів бойової підготовки Сухопутних військ для механізованих (танкових), розвідувальних підрозділів. Київ вид. „Варта” стор. __, ____, ___.

матеріальне забезпечення. Наприклад. Озброєння, спорядження - штатні; БМП-2 - 3 од.; радіостанції Р-159 - 3 од., Р-148 - 3 од.; мішенева обстановка; прапорці і ліхтарики на кожного командира; прапори червоні та білі, нарукавні пов'язки на адміністрацію згідно Курсу стрільб; виписка з наказу командира частини про організацію та проведення бойових стрільб; акти перевірки технічного стану бойової техніки та озброєння; акт перевірки боєприпасів; роздавальні (здавальні) відомості на отримання (здачу) боєприпасів; журнали бойової підготовки; список особового складу ознайомленого із заходами безпеки під час проведення бойових стрільб; відомість закріплення техніки, зброї за особовим складом; відомості (картки) обліку відпрацювання нормативів; схема шикування бойового порядку підрозділів на етапі бойової стрільби; таблиці сигналів управління; оціночні відомості.

тактичну обстановку до початку бойової стрільби;

навчальні питання, їх тривалість (перша графа).

У другу графу нанести топографічну основу, позначити межі полігону, або район проведення навчання; район розташування підрозділів до початку занять - вихідний район по навчанню і вказати час його заняття; бойовий склад сторін на 1-2 ступені вище підрозділу, що навчається; положення сторін до початку бойової стрільби на 1-2 ступені вище підрозділу, що навчається (рубежі зустрічі сторін, район розиграшу бойових дій сторін); вплив сторін один на другого артилерією, авіацією, пожежі, зруйнування; бойові завдання вищестоящих підрозділів по вихідній обстановці та рішення їх командирів; бойові завдання підрозділів, що навчаються, їх сусідів і час їх виконання, без указання рішення цих командирів (нанести на схему положення за сторону, що обороняється, потім за ту, що наступає); позначити ділянку бойової стрільби, основний напрямок стрільби, бокові захисні зони і злітний простір, рубіж відкриття та припинення вогню; нанести на схему район зосередження підрозділу після навчання і час зосередження в ньому.

Після відпрацювання графічно тактичного задуму, заповнити графу “Дії керівника навчання”;

в) Службові підписи.

План бойової стрільби взводу (відділення) затверджується старшими командирами (начальниками): командиром роти, батальйону -- за три дні до початку бойової стрільби.

До плану бойової стрільби готується Схема управління мішеневою обстановкою на етап бойової стрільби, вона відпрацьовується у вигляді таблиці у графічному варіанті і текстуальному. На схемі управління наносяться:

сигнал на підняття мішеневої обстановки;

рубіж, група цілей, час їх показу;

дальність до цілей та розподіл по виду зброї;

рубіж відкриття і припинення вогню.

Після затвердження плану керівник заняття віддає підлеглим командирам вказівки щодо підготовки озброєння і військової техніки, матеріально-технічного забезпечення, засобів зв'язку і та. ін., організує підготовку особового складу до заняття.

Розробка схеми мішеневої обстановки на бойові стрільби

Схема мішеневої обстановки розробляється на великомасштабній карті або карті-плані полігону, знятому з карти в необхідному масштабі, підписується помічником керівника з мішеневої обстановки і затверджується керівником навчання.

На схемі вказується:

а) у графічній частині:

Ділянка бойової стрільби з позначенням її меж, бокових захисних зон, основного напрямку стрільби, глибини злітного простору, загальних рубежів відкриття і припинення вогню, розміщення елементів бойового порядку підрозділів, що навчаються.

Положення і угруповання позначеного противника на ділянці бойової стрільби.

Розташування і нумерація цілей (у тому числі резервних груп) для ведення вогню з усіх видів зброї.

4. Цілі, що уражаються артилерією та авіацією.

5. Напрямок заходу вертольотів (літаків) на цілі та повернення після виконання завдань.

6. Місця розташування пунктів управління мішеневою обстановкою і мотолебідок.

Крім того під час застосування повітряних цілей (мішеней) додатково показуються місця і сектори їх запуску, маршрути і висоти польоту.

б) у текстуальній частині:

навчальні питання.

порядок і тривалість показу цілей.

в) у вигляді таблиць:

загальний розрахунок озброєння підрозділів, що залучаються до бойової стрільби і кількість мішеней для них;

розрахунок необхідної кількості мішеней, макетів по районах розташування цілей і боєприпасів;

загальний розрахунок боєприпасів по видах зброї;

схема організації зв'язку з управління мішеневою обстановкою;

сигнали виклику та припинення вогню по кожній цілі.

При розробці схеми враховуються вимоги заходів безпеки відповідно до Керівництва зі службі полігонів Сухопутних військ Збройних Сил України.

Підготовка посадових осіб до бойової стрільби.

Для забезпечення бойової стрільби (допомоги керівнику бойової стрільби) залучається група фахівців. Звичайно до складу цієї групи входять: начальник тактичного навчального поля (учбових об'єктів), 2-3 оператори (електрики) - для усунення пошкоджень обладнання; 1-2 радисти - для зв'язку керівника з операторами.

Підготовку цієї групи потрібно починати не пізніше 3-4 днів до початку бойової стрільби методом практичного інструктажу з наступним тренуванням на робочих місцях.

Порядок проведення інструктажу може бути наступним. Спочатку керівник, використовуючи схеми варіантів мішеневої обстановки, пояснює тактичний задум та уточнює: межі ділянки проведення бойової стрільби, місце розташування цілей, порядок та спосіб їх показу і імітації, основний напрямок стрільби, бокові межі, праворуч і ліворуч яких забороняється ведення вогню, рубежі відкриття і припинення вогню всіма вогневими засобами; порядок зв'язку з операторами на пунктах управління; визначає їх обов'язки і заходи безпеки.

Потім оператори записують порядок (сигнали) і час показу цілей та сигнали.

Увага операторів звертається на наступне:

коли передбачено показ цілі два рази, то сигнал (команда)

подається для першого і для другого показу;

якщо ціль (мішень) не була уражена під час першого показу, то з

закінченням часу, передбаченого показом, ціль повинна бути

прибрана оператором самостійно.

Наприклад. Ціль №1 повинна з'явитися два рази по 30 сек. з проміжком між показами 20 сек.

Оператор по радіо отримав команду “Ялина -1” - показати”. Це означає, що ціль №1 необхідно показати на 30 сек. Якщо ціль під час показу не уражена, оператор самостійно через 30 сек. прибирає ціль і за командою керівника “Ялина -2” - показати” повторно через 20 сек. здійснює підйом мішені. (Якщо ціль була уражена під час першого показу, тоді вдруге вона не показується).

Після пояснювань керівник проводить з операторами (начальниками об'єктів) практичні заняття з питань управління мішеневою обстановкою.

Підготовка особового складу підрозділу до бойових стрільб здійснюється у ході планових занять з бойової підготовки та у часи самостійної підготовки під керівництвом командирів відділень (танків), взводів.

У часи самостійної підготовки організується вивчення та повторення окремих статей Бойового статуту, настанов, обов'язків посадових осіб у різних видах бою, сигналів управління, заходів безпеки, умов та часових показників нормативів з тактичної підготовки і інших предметів навчання.

При підготовці до бойових стрільб особовий склад, крім того, повинен вивчити (повторити) організацію, озброєння і тактику дій імовірного противника. Напередодні доцільно організувати перегляд навчального кінофільму про порядок дій підрозділу на полі бою.

Заключним заходом щодо підготовки до занять є проведення огляду, який визначає ступінь готовності підрозділів, їх озброєння та бойової техніки. Огляд проводиться командиром, який буде проводити бойові стрільби, або старшим начальником за заздалегідь розробленим планом.

В плані, як правило, вказуються:

мета стройового огляду;

місце, час і порядок шикування, форма одягу, споряджання, озброєння і техніка, що виводиться на заняття;

питання перевірки готовності до занять офіцерів, сержантів, особового складу, озброєння, засобів зв'язку, військової техніки та майна.

Під час огляду перевіряється:

наявність особового складу в строю; форма одягу особового складу, їх екіпіровка для роботи в польових умовах; наявність топографічних карт у офіцерів; знання особовим складом заходів безпеки при стрільбі та наявність відомостей зі складеними заліками;

наявність витягу з наказу по частині про проведення бойової стрільби; актів перевірки технічного стану техніки та озброєння і засобів зв'язку та їх готовність до виконання стрільб штатними артилерійськими пострілами; актів проведення контрольного заняття з особовим складом з визначенням їх готовності до виконання стрільб штатним артилерійським пострілом;

наявність та стан наметів та іншого обладнання для розгортання пунктів обігріву та відпочинку особового складу;

організацію технічного та тилового забезпечення (наявність артилерійського техніка (майстра), ремонтних засобів, лікаря (фельдшера) з санітарною машиною та інш.).

Всі виявлені недоліки усуваються під час огляду, а якщо це неможливо, то огляд переноситься на інший час

За дві-три доби до проведення бойових стрільб, керівник затверджує часткові плани заступників, помічників, здійснює перевірку розгортання навчальних місць та готовність навчального тактичного поля (навчальних об'єктів).

3. Проведення бойових стрільб

У вказаний день підрозділ прибуває у район проведення занять. В районі офіцерами і сержантами роти, батальйону, (штабу бригади) проводиться заняття на навчальних точках. Після відпрацювання усіх питань на навчальних точках підрозділ (відділення, взвод) здійснює висування у початковий район для проведення етапу бойової стрільби

Перед початком етапу бойової стрільби керівник приймає доповіді від:

командира підрозділу - про готовність підрозділу до виконання

бойового завдання і доведення до особового складу вимог заходів

безпеки;

начальника тактичного навчального поля і оператора - про

готовність ділянки бойової стрільби і мішеневого поля;

начальника очеплення - про готовність очеплення забезпечити

стрільби;

помічників про готовність зброї.

З прибуттям особового складу у визначений район, командир підрозділу, який навчається, доповідає керівнику про готовність до занять. Керівник здійснює перевірку наявності особового складу, нагадує та перевіряє знання заходів безпеки. Оголошує тему заняття та вводить командира і підрозділ у тактичну обстановку, віддає бойовий наказ і організує взаємодію. Форма, порядок і місце постановки завдання залежать від теми заняття і конкретної обстановки. (Завдання по вихідній обстановці ставиться у формі усного бойового наказу на місцевості, по карті, або на макеті місцевості, а в динаміці бою - розпорядженнями по радіо і подачею команд).

Віддавши бойовий наказ і вказівки по взаємодії, керівник надає командиру, який навчається час для організації бою:

з'ясування завдання;

оцінки обстановки;

прийняття рішення;

проведення рекогносцировки;

віддачі бойового наказу підлеглим;

вказівок із взаємодії, бойового забезпечення, управління і

підготовки особового складу, озброєння і військової техніки

(якщо заняття проводиться на техніці).

Під час з'ясування одержаного завдання командир взводу повинен зрозуміти завдання роти і взводу, які об'єкти (цілі) на напрямку дій взводу уражаються засобами старших командирів, завдання сусідів і порядок взаємодії з ними, а також час готовності до виконання завдання.

Оцінюючи обстановку, командир взводу повинен вивчити: склад, положення та можливий характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів; стан, забезпеченість і можливості взводу та приданих підрозділів; склад, положення, характер дій сусідів і умови взаємодії з ними; характер місцевості, її захисні та маскуючі властивості, вигідні підступи, загородження та перешкоди, умови спостереження і ведення вогню.

У рішенні командир взводу визначає способи виконання одержаного завдання (якому противнику, де і якими засобами нанести ураження, які при цьому заходи вживаються для його обману), завдання відділенням, приданим підрозділам та вогневим засобам і організацію управління.

Під час проведення рекогносцировки командир взводу на місцевості вказує орієнтири, положення противника і найбільш можливий характер його дій, уточнює завдання відділенням та інші питання, які пов'язані з використанням місцевості в бою (місця позицій відділень, вогневих позицій бойових машин піхоти, бронетранспортерів, танків, протитанкових та інших вогневих засобів, загороджень і проходів в них, маршрут висування взводу і місця спішування механізованих відділень).

У бойовому наказі командир взводу указує:

орієнтири;

склад, положення і характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів;

завдання роти і взводу;

об'єкти і цілі на напрямках дій взводу, які уражаються засобами старших командирів, а також завдання сусідів;

бойові завдання відділенням, приданим підрозділам і вогневим засобам, крім того, завдання безпосередньо підпорядкованому особовому складу (снайперу, стрільцю-санітару та іншим);

своє місце і заступника.

Під час організації взаємодії командир взводу повинен узгодити зусилля штатних і приданих вогневих засобів для успішного виконання поставленого завдання, добитися правильного і єдиного розуміння всіма командирами відділень бойового завдання та способів його виконання, а також указати сигнали оповіщення, управління, взаємодії та порядок дій за ними.

Організовуючи бойове забезпечення, командир взводу вказує порядок спостереження та дій особового складу під час застосування противником зброї масового ураження і високоточної зброї, порядок інженерного обладнання позицій, заходи щодо маскування, охорони та порядок їх виконання.

Під час організації управління командир взводу уточнює (доводить) радіодані та порядок користування радіо- і сигнальними засобами зв'язку.

Командир відділення, одержавши бойове завдання, повинен:

зрозуміти завдання взводу, відділення;

завдання сусідів;

час готовності до виконання завдання, порядок і термін його виконання;

з'ясувати де противник і що він робить, а також місце розташування його вогневих засобів;

вивчити місцевість, її захисні і маскуючи властивості, вигідні підступи, загородження і перешкоди, умови спостереження і ведення вогню;

визначити завдання особовому складу;

віддати бойовий наказ.

У бойовому наказі командир відділення вказує:

орієнтири;

склад, положення і характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів;

завдання взводу і відділення;

завдання сусідів;

завдання особовому складу: навіднику - оператору (навіднику гармати, навіднику кулемета бронетранспортера), кулеметникам, гранатометнику, механіку - водію (водію), а при необхідності і решті особового складу;

сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій за ними;

час готовності до виконання завдання;

заступника.

Під час постановки особовому складу завдань командир відділення повинен вказати місце кожного підлеглого в бойовому порядку (на позиції) і визначити порядок спостереження і ведення вогню.

Після віддання бойового наказу командир відділення організовує підготовку відділення до виконання завдання:

поповнення ракет, боєприпасів;

технічне обслуговування бойової машини піхоти (бронетранспортера), виконання встановлених робіт щодо інженерного забезпечення;

перевіряє знання завдань особовим складом, його забезпеченість усім необхідним для бою;

доповідає командиру взводу про готовність відділення до бою.

Керівник заняття здійснює контроль та оцінює роботу командира, який навчається, заслуховує його доповіді та дає необхідні вказівки, але не вмішується у його дії, якщо вони не призведуть до порушень заходів безпеки. Контролює проведення рекогносцировки, послідовність, стислість і повноту віддачі бойового наказу, вказівок із взаємодії, бойового забезпечення та управління.

Під час постановки завдання керівник заняття за допомогою оператора тактичного навчального поля здійснює імітацію дій противника в обсязі, який би дозволяв командиру, що навчається, приймати обґрунтоване рішення. (Бойові дії позначеного противника здійснюються шляхом показу до 25% цілей, підготовленої мішеневої обстановки в такому обсязі, щоб не розкривати складу і його намірів).

Якщо командир, який навчається, при організації бою допустив неточності та помилки, керівник занять шляхом нарощування обстановки, а також короткими зауваженнями дає йому можливість ще раз обміркувати свої дії і виправити допущені помилки. Підказування, нав'язування свого рішення командиру, якій навчається, неприпустимо, тому що не дозволяє виробити йому впевненість, самостійності, ініціативу, привчає діяти за шаблоном.

Доки керівник бойової стрільби не доб'ється від командира підрозділу відпрацювання усіх питань з організації бою, вірного розуміння отриманого бойового завдання і порядку дій у ході його виконання, переходити до динаміки бою не доцільно. Але зловживати часом в інтересах організації бою за рахунок динаміки не потрібно.

Під час роботи командира взводу (роти) на місцевості з командирами відділень (взводів), офіцери управління батальйону (бригади), начальники служб бригади з метою підготовки особового складу та техніки до майбутнього бою на учбових місцях (точках) проводять з особовим складом практичні заняття.

Наприклад.

Учбова точка №1 - підготовка БМП (БТР) до бойового застосування. Проведення контрольного огляду. Виконання нормативів з технічної підготовки №1, 7, 12.

Учбова точка №2 - підготовка озброєння БМП (БТР) до бойового застосування. Вивірка прицільних пристроїв.

Учбова точка №3 - підготовка боєприпасів. Розміщення боєкомплекту. Практичне завантаження боєкомплекту у бойову машину (БТР). Виконання нормативів з вогневої підготовки № 15, 16.

Учбова точка №4 - вивчення типів мін можливого противника та мін вітчизняного виробництва. Способи установлення мінних полів. Виконання нормативів з інженерної підготовки №1, 4, 17.

Учбова точка №5 - вивчення призначення, устрою та порядку застосування індивідуального дегазаційного пакета (ІДП). Проведення часткової та повної дегазації, дезактивації та дезинфекції штатної техніки за допомогою табельних комплектів. Виконання нормативів зі ЗМУ № 12, 13, 16.

Учбова точка №6 - підготовка радіостанції до роботи. Настройка на задану частоту та встановлення зв'язку з кореспондентом. Перехід на запасні частоти. Виконання нормативів зі зв'язку №2.

Учбова точка №7 - засоби індивідуального медичного оснащення військовослужбовців та правила користування ними. Надання першої медичної допомоги. Виконання нормативів з військово-медичної підготовки № 4, 5, 6.

Учбова точка №8 - заходи безпеки під час проведення тактичних навчань.

Заслухавши і оцінивши рішення командира взводу, відділення (екіпажу), керівник бойової стрільби, при необхідності, уточнює порядок розіграшу бойових дій, згідно з прийнятим рішенням. (Визначає до якого часу взвод, відділення (екіпаж) повинен вийти на той чи інший рубіж, які зміни необхідно внести в мішеневу обстановку і порядок показу цілей). Ставить завдання на початок дій.

Переконавшись у готовності підрозділу до проведення бойової стрільби, керівник повідомляє час "Ч" і дає дозвіл начальнику пункту боєпостачання на видачу боєприпасів, які у взводі, відділенні (екіпажі) рівномірно розподіляються між військовослужбовцями однієї спеціальності.

Видача боєприпасів здійснюється в тактичній обстановці через розгорнутий пункт боєпостачання, при наступі з ходу і у передбаченні вступу в бій з ходу - у вихідному районі (чи іншому визначеному керівником); при наступі з положення безпосереднього зіткнення з противником і в обороні - у районі після отримання бойового завдання.

Отримані боєприпаси для БМП розміщуються в укладці бойових машин (магазинах), боєприпаси для автоматів, кулеметів (у тому числі і танкових) і гранатометів споряджаються в магазини, стрічки, коробки. Ручні гранати і запали до них видаються окремо, вони кладуться у сумки для гранат.

Впевнившись у виконанні всіх заходів, керівник бойової стрільби наказує:

підняти червоні прапори (відкрити червоні кола ВСУ, засвітити ліхтарі) на вежах тактичного навчального поля;

дає розпорядження на подачу сигналу "Вогонь" і сигналу на перехід в атаку (на рух до рубежу переходу в атаку), або підняття дальніх мішеней, що імітують рух противника при відпрацюванні оборонної тематики.

У ході динаміки бою керівник занять, нарощує (уточнює якщо необхідно) обстановку, позначаючи дії противника мішенями, макетами вогневих засобів і військової техніки, засобами імітації. При необхідності уточнює або ставить нові завдання командиру, який навчається, вимагає від нього своєчасного реагування на всі зміни обстановки, прийняття рішень і своєчасного уточнення завдань підлеглим, оцінює дії командира, який навчається.

По мірі руху підрозділу який наступає (нарощування обстановки в обороні) у відповідності зі своїм планом здійснює показ цілей і, знаходячись поруч з командиром, що навчається, при дії в пішому порядку, контролює його роботу з управління підрозділом і вогнем, вчасно нарощує обстановку, слідкує за тим, щоб командиром і особовим складом у ході вогневого ураження не допускалися спрощення в тактичних діях, здійснює контроль за дотриманням вимог безпеки, при грубому їх порушенні негайно подає сигнал на припинення вогню. При діях підрозділів на БМП (БТР) керівник бойової стрільби відділення (екіпажу), взводу знаходиться в одній машині з командиром.

Якщо командир, який навчається, у ході бою прийняв рішення, недостатньо глибоко оцінивши обстановку, керівник заняття повинен добитися уточнення рішення шляхом додаткової імітації і позначення дій противника, інформацією про положення і характер дій сусідів та дій окремих військовослужбовців і вогневих засобів у взводі, відділенні (екіпажі). У тому випадку коли рішення відповідає обстановці, його виконання не призведе до порушень заходів безпеки, затверджує рішення командира підрозділу і не втручається у його дії. У разі коли підрозділ із запізненням вийшов на встановлений рубіж, діяв невміло, керівник бойової стрільби, використовуючи резервні групи мішеней, створює таку обстановку, яка спонукує командира уточнити своє рішення чи прийняти найбільш доцільне, що відповідає обстановці.

Позначення дій противника, імітацією здійснюється відповідно до організації і тактики підрозділів евентуального противника, рішення командира, реальних дій особового складу, і повинно спонукати тих, що навчаються діяти у ході заняття ініціативно і рішуче, з урахуванням обстановки і отриманого бойового завдання.

Для орієнтування керівника (помічника керівника навчання з мішеневої обстановки та вогневих посередників) по місцевих предметах намічаються або позначаються покажчиками місця (рубежі), з виходом до яких починається показ цілей і при досягненні, яких закінчується показ. Їх позначення має бути невідоме особовому складу, що навчається.

Загальні рубежі відкриття і припинення вогню намічаються по добре помітних предметах і позначаються: рубіж відкриття вогню - червоними прапорами, рубіж припинення вогню - білими прапорами,(в ночі ліхтарями).

Під час ведення оборонного бою (відбиття контратак противника) рубежі відкриття вогню визначаються конкретно для кожного елементу бойового порядку підрозділу (бойової охорони, підрозділів першого, другого ешелонів (і т. інш.) і проходять, як правило, по передньому краю оборони, що займають підрозділи, одночасно вони можуть бути і рубежами припинення вогню, після виконання цим підрозділами поставленого завдання.

У наступі, коли значна частина цілей не уражена, керівник може затримати просування підрозділу і ввідними добитися від командира відділення (взводу) правильних дій щодо знищення противника (ураження цілей), а в обороні неуражені цілі він може показати одночасно з цілями на інших рубежах, які імітують наступ чи відхід противника.

При розіграші бойових дій в обороні керівник бойової стрільби показ дій противника починає з дальніх рубежів з послідовним просуванням його до переднього краю підрозділу, який обороняється.

Дії командира, який навчається, вважаються вірними, якщо вони спрямовані на використання слабких сторін противника і вигідних умов місцевості, якщо він застосовує військову хитрість, безперервно веде розвідку противника, приймає сміливі і рішучі рішення, впевнено керує вогнем і рухом, здійснює швидкий маневр для успішного виконання бойового завдання, безперервно веде взаємодію з приданими і підтримуючими підрозділами.

Якщо в ході заняття допущені грубі порушення заходів безпеки, то керівник може призупинити заняття, вжити заходи виключаючи їх порушення, і потім, продовжити заняття.

Етап бойової стрільби закінчується після виконання взводом, відділенням (екіпажем) поставленого завдання та виходом підрозділу на рубіж припинення вогню.

З виходом підрозділу на рубіж припинення вогню керівник бойової стрільби встановленим сигналом дає частковий відбій. По цьому сигналі усі вогневі засоби припиняють ведення вогню, особовий склад і БМП (БТР) зупиняються, гарматам і кулеметам БМП (БТР) надається максимальний кут підняття, виключаються електроспуски.

Екіпажі бойових машин і особовий склад розряджають зброю, невитрачені боєприпаси вилучаються і здаються на пункт боєпостачання.

Командир підрозділу, який навчається, особисто перевіряє розрядження зброї і доповідає про це керівнику бойової стрільби. Керівник бойової стрільби викликає до себе начальника пункту боєпостачання і наказує зібрати невитрачені боєприпаси і стріляні гільзи.