Планування бойової стрільби взводу

Після вилучення боєприпасів, перевірки зброї на розрядженність, наявності особового складу, озброєння і техніки, керівник заняття визначає командиру завдання на подальші дії. У відповідності із планом за необхідністю дає команду на отримання імітаційних засобів та продовження проведення заняття.

Мішені оглядає особисто керівник бойової стрільби або помічник з мішеневої обстановки.

РОЗДІЛ 2. Обгрунтування створених документів що підлягають розробці

2.1 Основні документи що підлягають розробці і їх обгрунтування

Схема мішеневої обстановки на бойові стрільби звичайно розробляється в такій послідовності:

1. Наноситься ділянка бойової стрільби з позначенням:

меж;

бокових захисних зон;

основного напрямку стрільби;

глибини злітного простору;

загальних рубежів відкриття і припинення вогню;

розміщення елементів бойового порядку підрозділів, що навчаються.

2. Уточнюється положення і угруповання противника, який підлягає позначенню мішенями на ділянці бойової стрільби.

Мішенева обстановка, яка створюється для проведення бойових стрільб, повинна відповідати задуму командира, організаційно-штатній структурі підрозділів імовірного противника, тактиці його дій та враховувати особливості театру воєнних дій, забезпечувати вироблення у командирів, практичних навичок в організації та веденні бою.

Виходячи із задуму, а також кількість наявних у відділенні (екіпажі), взводі вогневих засобів, керівник навчання визначає кількість, розміщення і порядок показу цілей. При цьому, він повинен вибрати ділянки для ведення вогню по повітряним цілям, рубежі метання ручних гранат, ведення вогню із гармат БМП (великокаліберного кулемета, встановленого на БТР, БРДМ), а також ведення вогню вночі з використанням нічних прицілів. Передбачити додатково встановлення і використання резервних груп мішеней, а також цілей для підрозділів посилення.

Цілі на схемі позначаються відповідними мішенями з врахуванням їх реального розташування на місцевості. Цілі (мішені) повинні виставлятися на всю глибину бойового порядку противника, що позначається, не допускається їх лінійне розташування.

Кількість і характер цілей (мішеней) для механізованого підрозділу визначає керівник навчання виходячи з тактичної обстановки, організаційно-штатної структури імовірного противника, з урахуванням його укомплектованості і можливих втрат від вогневого ураження силами і засобами старшого командира, а також укомплектованості підрозділів, що залучаються на етап бойової стрільби і характеру бойових дій. Кількість цілей (мішеней) визначається Курсом стрільб. На бойову стрільбу в наступі для відділення, як варіант, може бути виставлено 10-16 шт., для механізованого взводу 25-40 шт. мішеней. Причому, для підрозділів повного складу їх кількість береться ближче до більшої межі, для підрозділів неповного складу - до меншої межі, зазначеної кількості мішеней. Проте, при відпрацюванні окремих тем кількість мішеней може змінюватись у більшу або меншу сторону, залежно від питань, що будуть виконуватись підрозділами згідно з бойовим призначенням.

При визначенні кількості мішеней береться не штатна чисельність підрозділу противника, що позначається, а тільки та кількість особового складу, зброї та бойової техніки, що бере участь у бойових діях.

Керівник заняття визначає можливі втрати противника. Відомо, що постійний некомплект підрозділів противника в середньому може складати 5-10%. Крім того, у ході вогневої підготовки атаки противник може понести втрати до 20-25%. У результаті загальний некомплект може бути в межах 25-35%.

Наприклад: мотопіхотне відділення противника у своєму складі має 11 чоловік, з них командир відділення - 1, водій БТР-1, навідник-оператор-1, оператор ПТРК-1, стрелець-гранатометник-1, інших 6 військовослужбовців озброєних автоматичними гвинтівками і ручними кулеметами. З урахуванням некомплекту (10%) і можливих утрат (20%) укомплектованість відділення складе 70% штатної чисельності, тобто 7 чоловік..

Відділення позначається 10 мішенями: №5 і №6 - 5 шт; №9а - 2шт; №9б - 1шт; №10а - 1шт; № 13б - 1 шт. (однією мішенню позначаються: кулеметник і помічник - №10а, водій БТР та БТР - №13б).

З урахуванням втрат, для позначення мотопіхотного відділення на позиції в опорному пункті потрібно 7 мішеней : №5 і №6 - 3шт, №9а - 1шт, №9б - 1шт, №10а - 1шт, №13б - 1шт.

3. Розташування і нумерація цілей (у тому числі резервних груп) для ведення вогню з усіх видів зброї.

Необхідно визначити місця установки цілей (мішеней). Розстановка здійснюється на підставі задуму керівника на етап бойової стрільби.

Відділення, наступаючи на фронті до 50 м, може зустріти на передньому краї оборони противника (з урахуванням втрат) - 2-3 стрільці, один із яких - кулеметник (оператор ПТРК). За позицією відділення, на відстані до 200 м - на вогневій позиції БТР.

З оволодінням переднім краєм оборони, противник буде відводити особовий склад. Отже відділення, яке наступає, може зустріти до 1-2 солдатів противника, що відходять, та 1-2 солдатів, що забезпечують відхід вогнем з вигідного рубежу (з позиції пункту управління відділення (секції) взводу, розташованого в глибині).

З оволодінням тими, хто наступає, опорним пунктом взводу першого ешелону і просуванням їх у глибину, вони можуть бути атаковані особовим складом противника, що обороняється у другому ешелоні мотопіхотної роти. У цьому випадку перед фронтом відділення може оборонятися ще до 1-2 солдатів противника.

Під час бою за взводний опорний пункт другого ешелону роти противник може почати контратаку. У цьому випадку відділенню разом із сусідами з вигідного рубежу доведеться відбивати його танки і піхоту (1-2 танки і до 2 солдатів).

Після успішного відбиття контратаки противника і з початком його відходу, відділення здійснює посадку в БТР і спільно із сусідами переходить до переслідування. Окремі групи противника, що відходять (1-2 солдати), знищуються на ходу.

Таким чином, неважко підрахувати, що в ході виконання цієї задачі відділенню може протидіяти до 10-16 цілей (8-13 піхотинця противника, 1 (2) танк і БМП), що будуть розташовуватися на 4-5 рубежах.

Аналогічним чином здійснюється обґрунтування при розрахунку кількості рубежів і цілей на бойову стрільбу взводу, але з урахуванням збільшення ширини фронту наступу і глибини бойової задачі.

Таким чином, враховуючи ймовірні дії підрозділів “противника” та його можливі втрати, на бойову стрільбу відділенню (взводу) може бути виставлено для стрілецької зброї та БМП (БТР) - 10-16 (25-40) цілей (мішеней), що розташовуються на 4-5 і 5-6 рубежах відповідно.

Із усіх мішеней, що виставляються, повинні бути 10-15% рухомими.

У гірській та дуже пересіченій і лісисто-болотистій місцевості кількість мішеней, що рухаються, може бути зменшене до 10%, а частина нерухомих мішеней збільшена на той же відсоток.

З урахуванням цих вимог із загальної кількості мішеней, що виставляються на бойову стрільбу відділенню (взводу) має бути: для кулемета встановленого на БТР (для гармати БМП-1 (БМП-2) - 3 (5) цілей, для стрілецької зброї мішеней, що рухаються - 1-2 (3-5), а які з'являються 8-12, (20-25) цілей.

Для позначення противника мішенями застосовуються:

живої сили у взводних опорних пунктах на передньому крає - головні і грудні фігури;

спостерігачів - головні фігури;

живої сили в глибині - поясні фігури; кулеметів, танків, БМП (БТР), ПТРК, вертольотів - відповідні їм мішені;

що атакують, що контратакують, що відходять - ростові фігури.

При проведенні бойових стрільб за оборонною тематикою кількість виставлених мішеней збільшується тому, що наступаючий противник, як правило, передбачає створення 3-5-кратної переваги над підрозділом, що обороняється.

Додатково до зазначеної кількості мішеней виставляються резервні групи мішеней, що використовуються для вирішення раптово виникаючих завдань у ході бою і замість мішеней, що не з'явились. Додаткова витрата боєприпасів на ураження резервних груп мішеней не передбачається.

Курс стрільб дозволяє здійснювати розрахунок потреби кількості мішеней у відповідності з коефіцієнтом кількості вогневих завдань які вирішуються вогневими засобами в тому чи іншому виді бойових дій.

Таблиця 2 Коефіцієнти кількості вогневих завдань