Дії роти внутрішніх військ при участі в охороні громадського порядку та громадської безпеки в умовах руйнування (аварії) на хімічно небезпечних об’єктах

стан засобів матеріально-технічного забезпечення;

наявність у районі несення служби інших військових частин (підрозділів), органів ВС (служби безпеки), їх можливості щодо подання допомоги в охороні громадського порядку;

наявність і місця несення служби нарядів добровільних громадських формувань.

У висновках після оцінки сил і засобів командир визначає: завдання і заходи щодо підвищення бойової готовності частини та морального стану особового складу, зміцнення військової дисципліни, порядку та організованості, поліпшення навчання і тилового забезпечення частини (підрозділів, військових нарядів);

час і порядок несення служби військовими нарядами;

допомогу, яку можуть подавати сусідні частини (підрозділи) і добровільні громадські формування в охороні громадського порядку, заходи щодо організації з ними взаємодії;

допомогу, яку може подати старший командир і старший оперативний начальник;

порядок бойової та гуманітарної підготовки особового складу підрозділів і військових нарядів.

Оцінюючи місцевість, пору року та метеорологічні умови, командир з'ясовує:

наявність і стан доріг на маршрутах руху та в районі несення служби, місця скупчення громадян (магазини, ресторани, кафе, клуби, кінотеатри, зупинки транспорту тощо);

режим роботи підприємств, культурно-просвітницьких та інших установ у районах несення служби військовими нарядами; стан і час освітлення вулиць, дворів, парків, бульварів, скверів та інших місць у районі несення служби;

наявність телефонної мережі і можливість використання її військовими нарядами під час несення ППС;

ступінь впливу пори року і метеорологічних умов на організацію служби, дії військових нарядів, використання транспортних і технічних засобів.

У висновках з оцінки місцевості, пори року і метеорологічних умов командир визначає:

спосіб несення служби військовими нарядами на маршрутах патрулювання;

об'єкти (місця), де найбільш імовірні порушення громадського! порядку і злочинні вияви;

маршрути висування підрозділів у райони несення служби; порядок взаємодії військових нарядів з урахуванням можливого характеру дій злочинців;

заходи щодо матеріально-технічного і медичного забезпечення військових нарядів, пункти збору військових нарядів після закінчення служби.

Після оцінки обстановки командир проводить рекогносцировку, у ході якої:

вивчає райони несення служби;

уточнює види, склад, особливі обов'язки військових нарядів і порядок виконання ними завдань з охорони громадського порядку.

3.3 Організація і керівництво бойовою службою

Керівництво бойовою службою командиром роти спеціального призначення включає:

планування заходів щодо виконання рішення (наказу) командира частини;

організацію патрульно-постової служби на добу;

перевірку бойової служби військових нарядів;

організацію навчання і виховання особового складу, підтримку внутрішнього порядку в підрозділі;

підбиття підсумків бойової служби.

Планування заходів з виконання рішення (наказу) командира частини проводиться на місяць. Намічені заходи передбачаються в плані-календарі.

Організація ППС у роті включає:

прийняття рішення на добу;

оформлення прийнятого рішення;

постановку завдань виконавцям;

підбір, інструктаж особового складу військових нарядів;

уточнення (організацію) взаємодії, зв'язку.

Рішення на добу командир підрозділу приймає на основі усвідомлення завдання й оцінки обстановки.

Дані обстановки командир роти одержує від командира частини, органу внутрішніх справ, а також у результаті перевірки служби військових нарядів.

Після одержання завдання командир роти повинен з'ясувати:

обсяг служби;

склад, особливі обов'язки і порядок підготовки військових нарядів;

що необхідно зробити для поліпшення діяльності ППС, навчання і виховання особового складу, зміцнення дисципліни і статутного порядку;

заходи з тилового забезпечення.

При оцінці обстановки командир роти спеціального призначення враховує:

стан громадського порядку в районі несення служби;

маршрути патрулювання та їх віддаленість від місця дислокації підрозділу;

наявність особового складу, транспорту та засобів зв'язку;

рівень підготовки, військової дисципліни і службовий досвід військовослужбовців;

результати несення ППС за минулу добу;

час доби, метеорологічні умови та їх вплив на дії військових нарядів;

заходи, які проводяться місцевими (громадськими) організаціями, органами внутрішніх справ, і їх вплив на організацію ППС.

У рішенні на добу командир роти спеціального призначення визначає:

оперативну обстановку в районі несення бойової служби;

спільно з органами внутрішніх справ - місця зосередження основних сил при несенні ППС;

завдання взводам (відділенням) - кількість, види, склад і начальників військових нарядів, час і місце несення бойової служби;

порядок і час інструктажу особового складу;

завдання з виховної роботи, порядок її проведення;

порядок взаємодії і зв'язку військових нарядів між собою, з нарядами органів внутрішніх справ (міліції), добровільними громадськими формуваннями та гарнізонними патрулями;

бойовий розрахунок підрозділу на випадок різкого ускладнення оперативної обстановки:

завдання з матеріально-технічного та медичного забезпечення;

порядок перевірки бойової служби військових нарядів; порядок проведення занять з військовослужбовцями, вільними від служби;

завдання з підтримання внутрішнього порядку та наряди на господарські роботи.

Залежно від обстановки та характеру завдань, у рішенні можуть передбачатися й інші питання.

Рішення командира роти на місяць відображається в календарному плані, розкладах занять і плані виховної роботи.

Основний зміст рішення командира роти на добу записується в Книгу бойової служби.

Командир оголошує прийняте рішення своїм заступникам, а за необхідності - іншим офіцерам, після чого вказує порядок і терміни планування заходів, розробки наказу та доведення рішення до виконавців.

Планування заходів організовує начальник штабу. До планування залучаються офіцери штабу, виховних структур і служб військового тилу.

Окремі рішення, прийняті командиром для виконання деяких завдань або у випадку ускладнення оперативної обстановки, оформлюються розпорядженнями (наказами).

У розпорядженні роті спецпризначення на виконання додаткових завдань повинні зазначатися: зміни оперативно-службової обстановки; завдання, способи і терміни його виконання; необхідні перегрупування сил і засобів, заходи щодо взаємодії та забезпечення служби.

Наказ (розпорядження) повинен бути стислим, чітким і виключати можливість його різного тлумачення.

Заходи щодо контролю, подання допомоги, зміцнення військової дисципліни і внутрішнього порядку передбачаються в кожному розділі плану.

У роті розробляється план-календар і ведеться Книга бойової служби.

3.4 Постановка завдань з охорони громадського порядку і підготовка до їх виконання

Рішення командира військової частини на півріччя доводиться до виконавців не пізніше як за 5 діб до початку наступного півріччя. Основним способом доведення рішення є особиста постановка завдань командирами військової частини або його заступниками офіцерам і прапорщикам підрозділів на службових нарадах. Доведення завдань до сержантів і солдатів здійснюють офіцери управління військової частини та підрозділів на загальних зборах.

При доведенні рішення підбиваються підсумки служби, бойової та гуманітарної підготовки за минуле півріччя; роз'яснюються завдання на наступне півріччя, вказуються основні заходи, яких необхідно вжити, визначається роль у цьому офіцерів, прапорщиків, сержантів і солдатів.

Завдання своєму заступнику (помічнику), командирам рот (взводів, відділень), старшинам, спеціалістам зв'язку, служби собак і спеціальних засобів командир батальйону (роти, взводу) ставить усно. Перед постановкою завдання оголошують підсумки патрульно-постової служби за минулий місяць (добу), доводять зміни в обстановці і одержані батальйоном (ротою, взводом) завдання.

Підготовка сил і засобів роти до виконання завдань з охорони громадського порядку включає:

навчання офіцерів, прапорщиків, сержантів, солдатів, підготовку штабів і підрозділів;

спільні тренування (навчання) зі взаємодіючими органами щодо дій у звичайних умовах та за надзвичайних обставин;

підбір і підготовку військовослужбовців для несення служби начальниками військових нарядів, варт, їх помічниками;

підготовку підрозділів, військових нарядів, варт до несення бойової служби;

підготовку озброєння, бойової техніки, засобів зв'язку, спеціальних і транспортних засобів, іншого майна, а також службових собак;

вжиття заходів з організації несення бойової служби в зимових та літніх умовах, а також перед звільненням у запас солдатів і сержантів, які відслужили встановлений строк служби.

Підбір військовослужбовців для несення служби начальниками військових нарядів та їх помічниками здійснює командир роти і штаб частини (підрозділу).

Начальники військових нарядів підбираються зі складу прапорщиків, сержантів і солдатів, що прослужили в частині не менше шести місяців, досконало знають ППС, дисципліновані, з числа відмінників служби, бойової та гуманітарної підготовки.

Військовослужбовці, відібрані для несення служби як начальники військових нарядів, оголошуються наказом по частині.

Навчання начальників військових нарядів здійснюється:

- на спеціальних заняттях (зборах) за програмою, яка розроблена штабом з'єднання;

- щоденним проведенням з ними інструктажів перед заступанням на службу;

- підбиттям підсумків несення служби і обміном досвіду виконання завдань.

Підготовка військових нарядів до несення служби з охорони громадського порядку проводиться щоденно. Для цього відводиться не менше 50 хвилин.

Підготовка військових нарядів включає:

- бойовий розрахунок особового складу;

- інструктаж начальників патрульних груп і військових нарядів;

- інструктивні заняття з особовим складом;

- інструктаж виконавців за планом виховної роботи;

- матеріально-технічне забезпечення;

- медичне забезпечення.

Бойовий розрахунок особового складу проводиться командиром роти. Для цього шикується весь особовий склад.

На бойовому розрахунку командир роти оголошує:

- підсумки служби за минулу добу;

- нові дані про оперативну обстановку;

- військові наряди для несення служби з охорони громадського порядку;

- розрахунок особового складу і порядок дій при різкому ускладненні обстановки;

- порядок проведення занять з бойової та гуманітарної підготовки з військовослужбовцями, які вільні від служби;

- наряди на роботу;

- військовослужбовців, які будуть виконувати обов'язки за посадою, яким надається вихідний день, звільнені від несення служби через хворобу та інші причини;

- накази старших начальників, заохочення і стягнення.

Інструктаж начальників військових нарядів проводять командир частини або його заступники, а в окремих випадках - командири підрозділів.

На інструктажі начальників військових нарядів зазначаються:

- підсумки й оцінки служби кожного наряду за минулу добу; оперативна обстановка;

- завдання кожному військовому наряду і особливості їх виконання; надані транспортні та технічні засоби;

- порядок взаємодії і зв'язку військових нарядів між собою, з нарядами органів внутрішніх справ (міліції), добровільними громадськими формуваннями і гарнізонними патрулями;

- що необхідно зробити для підготовки особового складу до несення служби; коли і де буде проводитися інструктаж.

Крім того, на інструктажі перевіряються знання начальниками військових нарядів своїх обов'язків і уміння діяти під час ускладнення обстановки.

Інструктивні заняття з особовим складом військових нарядів проводять командири взводів у навчальному містечку або навчальних класах з використанням схем (макетів) та інших наочних посібників.

На інструктивному занятті:

оголошується склад військових нарядів;

коротко підбиваються підсумки несення служби за минулу добу;

доводиться оперативна обстановка;

ставляться завдання особовому складу, роз'яснюється порядок їх виконання, заходи щодо додержання законності і безпеки при несенні служби;

перевіряються знання і зовнішній вигляд військовослужбовців;

відпрацьовуються ввідні щодо дій військових нарядів при різкому ускладненні оперативної обстановки.

Після інструктажу кожному військовослужбовцю, призначеному у військовий наряд, видаються:

службове посвідчення;

контрольний лист патруля (поста) - тільки начальникам військових нарядів;

картки маршруту патруля (тільки начальникам військових нарядів);

радіостанція;

свисток;

індивідуальний перев'язувальний пакет (аптечка);

кишеньковий електричний ліхтар;

фотокартки та інші дані на злочинців (засуджених, які розшукуються);

особиста зброя та боєприпаси (при несенні служби зі зброєю);

спеціальні засоби;

наручники (спеціальні мотузки довжиною 50 см).

Взаємодія організується за завданням, місцем і часом для погодження зусиль з охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю, в інтересах найефективнішого використання сил і засобів, досягнення високих результатів у службі.

Взаємодія організується на основі рішення командира військової частини та старшого оперативного начальника.

Командири і штаби СМВЧМ повинні підтримувати взаємодію на протязі всього періоду виконання завдань.

Взаємодія організується:

- між підрозділами (військовими нарядами) військової частини;

- сусідніми частинами (підрозділами) та військовими нарядами, які споряджаються від внутрішніх військ;

- підрозділами Державної служби охорони;

- територіальними органами внутрішніх справ;

- частинами Національної гвардії України;

- частинами Збройних Сил України;

- частинами Прикордонних військ України;

- органами Державної безпеки;

- підрозділами відомчої та позавідомчої охорони;

- підрозділами пожежної охорони;

- добровільними громадськими формуваннями.

При прийнятті рішення командир роти визначає основні питання взаємодії, які далі уточнюються під час розробки плануючих документів і організації несення служби.

Взаємодію між підрозділами командир роти організовує одночасно з постановкою завдання. З органами внутрішніх справ та іншими взаємодіючими силами він повинен узгодити:

спільні заходи щодо підвищення якості та результативності несення служби;

дії за умов загострення обстановки та під час виникнення надзвичайних обставин;

заходи економного використання сил і засобів несення служби з охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю.

Взаємодію між військовими нарядами організовує черговий військових нарядів разом з начальником органу внутрішніх справ (міліції), його заступниками і черговим органу внутрішніх справ (міліції) після прибуття підрозділу в орган внутрішніх справ.

При організації взаємодії під час інструктажу військових нарядів ці посадові особи повинні вказати:

на яких маршрутах (ділянках), які військові наряди будуть нести службу і порядок взаємного інформування та взаємодії цих нарядів;

де і які будуть діяти наряди міліції і добровільних громадських формувань, порядок зв'язку і взаємодії з ними;

місця розташування телефонів на маршрутах (у місцях) несення служби;

порядок взаємодії під час виникнення групових порушень і масових безпорядків у районах несення служби;

порядок конвоювання та передачі затриманих порушників.

Зв'язок є основним засобом, який забезпечує управління підрозділами і військовими нарядами під час несення ними служби з охорони громадського порядку.

Зв'язок організується відповідно до рішення командира, вказівок начальника штабу, розпорядження вищого штабу щодо зв'язку.

Відповідальність за організацію і стан зв'язку несе начальник штабу. Відповідальність за своєчасну організацію зв'язку і його роботу несе начальник зв'язку.

Командир військової частини повинен підтримувати зв'язок із безпосереднім військовим і старшим оперативним начальниками, взаємодіючими частинами й органами.

Для забезпечення зв'язку застосовуються радіо, провідні, рухомі та сигнальні засоби.

Для забезпечення прихованості управління всім радіостанціям і вузлам зв'язку присвоюють умовні найменування (позивні та номери), вводиться єдиний порядок адресування і паролювання. Позивні призначаються також командирам частин, начальникам і посадовим особам штабів.

Позивний радіостанції командира і начальника штабу частини повинні знати усі радисти підпорядкованих і взаємодіючих підрозділів (військових нарядів).

Відкриті переговори і передача інформації технічними засобами зв'язку допускаються тільки для передавання донесень про місцезнаходження військових нарядів і віддавання їм необхідних розпоряджень.

В усіх випадках найменування частин (підрозділів) і посади командирів передаються позивними, а пункти місцевості обов'язково кодуються.

Під час організації зв'язку в СМВЧМ начальник зв'язку з'ясовує рішення командира, вивчає розпорядження щодо забезпечення зв'язку вищого штабу, оцінює стан зв'язку, готує свої пропозиції командиру частини або начальнику штабу, розробляє план щодо забезпечення зв'язку.

План зв'язку розробляється в одному примірнику і затверджується начальником штабу частини.

Начальник зв'язку доводить затверджений план зв'язку до командирів підрозділів, додатково вказуючи:

місце розташування вузла зв'язку частини;

з ким, з якого часу і якими засобами організовується зв'язок, як він буде забезпечуватися при несенні служби військовими нарядами, радіодані та номери телефонів (там, де є можливість використовувати відомчу або міську телефонну мережу);

порядок зв'язку зі взаємодіючими органами, частинами і підрозділами;

режим роботи радіозасобів;

заходи щодо забезпечення прихованого управління;

порядок і терміни подання донесень засобами зв'язку.

Перед направленням патрульних підрозділів у райони несення служби начальник зв'язку організує технічний огляд засобів зв'язку та перевірку знань особовим складом правил користування ними.

Під час несення служби військовими нарядами начальник зв'язку слідкує за змінами обстановки, вносить необхідні корективи в організацію зв'язку, керує роботою командира підрозділу зв'язку.

При несенні служби військовими нарядами для організації радіозв'язку в ланці "черговий військових нарядів - начальник військових нарядів - військовослужбовець військового наряду" використовуються ультракороткохвильові радіостанції типу "Дніпр", "Транспорт", "Тюльпан" та інші, а в ланці "черговий військової частини - черговий військових нарядів", а також під час перевезення особового складу автомобілями - короткохвильові й ультракороткохвильові радіостанції типу Р-143, Р-159, Р-105М, "Пальма", "Маяк" та інші.

3.5 Контроль за виконанням поставлених завдань та подання допомоги

Контроль за виконанням службово-бойових завдань з охорони громадського порядку повинен здійснюватися безперервно, спрямовуватись на своєчасне і точне виконання поставлених завдань, у всіх випадках поєднуватися з практичною допомогою підрозділам (військовим нарядам), вивченням та узагальненням трудового досвіду, усуненням на місці виявлених недоліків та їх причин.

У першу чергу контролюється своєчасність одержання та організація виконання підрозділами (військовими нарядами) наказів, вказівок, вимог загальновійськових статутів, Статуту бойової служби, якість несення служби військовими нарядами, бойова готовність резервів, військових нарядів щодо дій у разі ускладнення обстановки та при надзвичайних обставинах, організація взаємодії, виховної роботи і всебічне забезпечення служби з охорони громадського порядку, функціонування системи управління підрозділами (військовими нарядами).

Контроль за виконанням рішення командира військової частини в підрозділах здійснюють командир частини, його заступники, офіцери штабу, виховних структур і служб військового тилу.

Контроль повинен поєднуватися з поданням практичної допомоги підлеглим.

Контроль за виконанням рішення командира повинен здійснюватися у кожному підрозділі щомісяця. Для роботи в підрозділі (протягом не менше 3 діб) призначається група офіцерів управління частини на чолі з командиром або його заступником.

При організації контролю визначаються:

які підрозділи і хто перевіряє;

час, місце і мета перевірки;

методи роботи перевіряючих;

час і порядок підготовки офіцерів для роботи в підрозділах;

порядок оформлення підсумків роботи в підрозділах.

Основна увага звертається на подання практичної допомоги командирам відстаючих підрозділів.

При здійсненні контролю перевіряються:

бойова готовність підрозділів;

відповідність рішень, що прийняті командирами підрозділів, одержаному завданню і умовам оперативної обстановки, своєчасність доведення цих рішень до виконавців, ступінь підготовленості особового складу до несення служби з охорони громадського порядку;

виконання поставлених завдань (ефективність використання сил і засобів, виконання вимог нормативних документів, якість несення патрульно-постової служби);

стан навчання, виховання, військової дисципліни і внутрішнього порядку;

виконання встановленого порядку контролю за несенням служби військовими нарядами;

тилове забезпечення;

надійність зв'язку;

ведення обліку і звітності, своєчасність донесень, їх об'єктивність і достовірність.

Після завершення роботи в роті старший групи повинен:

записати пропозиції в Книгу бойової служби підрозділу;

усно доповісти командиру частини про виконання завдання;

проінформувати офіцерів управління частини з питань, що їх стосуються;

встановити контроль за виконанням пропозицій, які були дані у підрозділі.

За підсумками роботи офіцерів управління частини у підрозділах може видаватися наказ.

Здійснюючи контроль і подаючи практичну допомогу підлеглим, командир частини, штаб, виховні структури і служби військового тилу вивчають і узагальнюють результати діяльності, вживають заходів щодо широкого розповсюдження позитивного досвіду роботи.

ВИСНОВОК

В результаті впливу різних факторів в Україні щоденно виникають надзвичайні ситуації - внаслідок яких знищуються матеріальні цінності, гинуть люди, надзвичайно ускладнюються умови життя. Ліквідація значної кількості наслідків відволікає від основних процесів діяльності держави сили, кошти, матеріально-технічні засоби, які заплановані на інші заходи.

На території України, незважаючи на відносну стабільність продовжує зберігатись високий рівень виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру. Виходячи з вище сказаного, постає питання про введення режиму надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях за умов, що вимагають невідкладних заходів для врятування населення, об'єктів економіки та національного надбання.

Враховуючи важливість службово-бойових завдань, які покладаються на внутрішні війська МВС України як у повсякденному житті так і при їх виконанні за умов надзвичайного стану, зростає роль роботи командира з організації та керівництва підготовкою до дій сил і засобів внутрішніх військ в умовах руйнування на хімічно небезпечних обєктах.

Дипломна робота охоплює питання підвищення бойової готовності внутрішніх військ, організації виконання службово-бойових завдань за умов руйнування (аварії) на хімічно небезпечних обктах, організації взаємодії та управління силами і засобами у ході виконання службово-бойових завдань.

Розглянуті та викладені в дипломній роботі положення розкривають найбільш важливі питання організації, навчання та виховання особового складу, основні питання роботи командира в ході виконання службово-бойових завдань у районі руйнування (аварії) на хімічно небезпечних обктах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України “Про надзвичайний стан”.

2. Закон України “Про внутрішні війська МВС України”.

3. Статут патрульно-постової служби міліції.

4. Посібник молодшого командира. -Харків, 2005

5. Учебник сержанта химических войск. - М.: Воениздат, 1988

6. Каракчиев Н.И. Военная токсикология и защита от ядерного и химического оружия. - Ташкент, 1988.

7. Ю.П. Волынаев. Действия войск на зараженной местности.М.: Воениздат, 1990.

Размещено на Allbest.ru