Вирощування молодняку великої рогатої худоби

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Природно-економічна характеристика господарства.

2. Наукові основи вирощування молодняку для ремонту стада.

3. Утримання і годівля телят до 6-місячного віку.

4. Вирощування телят холодним методом.

5. Значення моціону і пасовищного утримання при вирощуванні телиць і нетелей для ремонту стада.

Висновок.

Список використаної літератури.



Вступ

Скотарство -- одна з найважливіших галузей тваринництва, яка забезпечує населення молоком і м'ясом, легку промисловість -- сировиною.

Зі скотарством безпосередньо пов'язані селекція тварин, технологія виробництва і організація праці, що є складовими частина предмета «Скотарство і технологія виробництва молока та яловичини».

Методологічною основою зоотехнії, у тому числі й галузі скотарства, визнано вчення В.І.Вернадського про біосферу і перехід її в ноосферу, а також вчення М.І.Вавилова про світові центри походження культурних рослин і свійських тварин, закон гомологічних рядів у спадковій мінливості.

Велике значення галузі зумовлює її конкретні завдання, методику вивчення та зв'язок з іншими предметами навчального плану.

Завдання вивчення предмета полягає у висвітленні наукових засад з технології виробництва молока та яловичини на підставі наукового обґрунтування методів, прийомів, заходів такого виробництва в сучасних умовах.

Методика вивчення предмета включає різні форми навчального процесу, який передбачає попередню фундаментальну біологічну підготовку. На цій основі вивчаються спеціальні питання селекції тварин, технології виробництва й організації праці, а також ведеться підготовка оператора з машинного доїння корів, спеціаліста з бонітування худоби.

Процес вирощування молодняку великої рогатої худоби охоплює різні вікові періоди. Для кожного з них характерні певні технології вирощування, які, ґрунтуючись на біологічних особливостях розвитку організму, повинні сприяти розкриттю генетично обумовлених продуктивних якостей тварин.

Багаторічними зусиллями селекціонерів-практиків молочна худоба була пристосована до отримання від неї певної продукції в умовах промислових технологій утримання. Найбільша динаміка адапційних процесів розвитку організму теляти спостерігається саме в ранньому віці. Впровадження ефективних технологій передбачає чітку організацію виконання комплексу заходів щодо годівлі, догляду й утриманню тварин, що задовольняють їх природні фізіологічні потреби без виникнення стресових ситуацій.

Особливо відповідальним періодом молочної худоби є перші місяці життя, адже саме у цей час виникають виробничі втрати, пов'язані з захворюваністю та смертю телят, позаяк відбувається найбільш інтенсивний розвиток органів травлення.

Попри потужний арсенал застосовуваних засобів і широку програму профілактичних заходів, втрати, пов'язані з вибракуванням у тваринництві розвинених країн становлять понад 7-11% отриманого приплоду.

За даними багатьох дослідників встановлено, що молочна продуктивність новонародженої телички, яка перехворіла, в дорослому віці скорочується на 18%, а м'ясна продуктивність бичків -- на 20%. Окрім цього, хвороби новонароджених телят призводять до зниження загальної неспецифічної резистентності і створюють передумови для виникнення інших захворювань.

У молочний період вирощування телят здебільшого використовується прив'язне і безприв'язне утримання. Прив'язне вважається на сьогодні застарілою технологією вирощування. Воно не гарантує здорових і комфортних умов для тварин, почасти є причиною захворювань і, відповідно, неповноцінного розвитку. Тому при вирощуванні молодняка високопродуктивних тварин воно неперспективне. Крім того, такий вид утримання телят молочного періоду заборонений до використання Європейською конвенцією у країнах Євросоюзу.

Тому, на наш погляд, найбільш перспективним є індивідуальне утримання телят молочного періоду. На відміну від групового, воно повністю виключає контакт тварин, запобігаючи тим самим поширенню інфекцій між ними. Окрім цього, створює гарантовані умови для нормованої годівлі тварини відповідно до їх віку і рівня розвитку та дає змогу у разі потреби індивідуально коригувати рівень вирощування. Це сприяє створенню у виробничих умовах простої, чіткої і керованої системи вирощування молодняка.

За такого типу утримання теля набуває специфічної для нього мікрофлори, при взаємодії з якою воно нормально розвивається.

На сьогодні в багатьох господарствах, незалежно від їх кліматичних зон розташування, впроваджується технологія цілорічного утримання телят молочного періоду в пластикових будиночках із гратчастою вольєрою на відкритому повітрі (наприклад, система устаткування «ІГЛУ». Конструкції будиночків із вольєрами, виготовлені в Україні та за кордоном, загалом аналогічні і різняться між собою лише формою і розміром. Такий комплект устаткування пропонується купувати, виходячи з міркувань економії, оскільки не потрібно будувати приміщення.

Відповідно до рекомендацій з установки будиночки розміщують на відстані 200-500 мм один від одного на майданчиках із твердим покриттям. Останні повинні знаходитися на сонячній стороні і мати ухил для відведення стоків. Як матеріал для корпусу будиночка використовується ударостійкий пластик. У вольєр настилають шар підстилки завтовшки до 200 мм. У подальшому додають солому у міру забруднення підстилки, оскільки остання повинна залишатися сухою. На передній стінці будиночка-вольєра закріплені фіксатори для установки кормових відер (молоко, вода і комбікорм). Кошик із сіном кріпиться також до гратчастої стінки вольєра. Конструкція будиночка захищає теля від опадів (дощу, снігу) та вітру. Окремі будиночки мають тканинний навіс у вигляді фіранки, який кріпиться перед вхідним отвором. Вона захищатиме тварину від сильного вітру, завірюхи та низької температури.

Серед різних форм, які сприяють вивченню предмета, слід визначити системний принцип, пов'язаний з іншими предметами навчального плану. Такий зв'язок з дисциплінами щодо розведення, годівлі та зоогігієни сільськогосподарських тварин забезпечує більш обґрунтований метод вивчення предмета. Кормовиробництво є складовою частиною технологічного процесу, а тому зв'язок з цією дисципліною також є обов'язковим і сприятиме успішній праці майбутнього фахівця.

Реформування галузі тваринництва в Україні поступово буде сприяти насиченню предовольного ринку яловичиною різних якісних характеристик для задоволення підвищених вимог споживачів до якості м'ясної сировини. У зв'язку з цим стало актуальним питання задоволення попиту споживача телятиною і оволодіння технологією її виробництва.

Для цього необхідно: вибрати із широкого спектру вітчизняних порід саме ті, які б могли бути використані для інтенсивного вирощування і забою у ранньому віці; визначити оптимальний вік забою цього молодняку при використанні різного типу годівлі; відпрацювати відповідні схеми годівлі телят, які б забезпечували високу інтенсивність росту молодняку великої рогатої худоби з незначними витратами незбираного молока і концентрованих кормів при забезпеченні високої якості телятини.

В Україні згадані вище нові технологічні елементи стосовно виробництва телятини взагалі практично не вивчалися, а матеріали, що наводяться, характеризуються як суперечливістю результатів наукових досліджень з цього питання, так і неможливістю їх повної адаптації в умовах наших господарств.

Враховуючи поширеність симентальської породи у Східному регіоні, вважаємо, що їй слід віддати перевагу.

Уражені інфекційним ринотрахеїтом тварини не можуть проявити свій генетичний потенціал, характеризуються низькою продуктивністю, і, як наслідок, недостатньою ефективністю виробництва продукції. Тому вивчення особливостей використання поживних речовин кормів в організмі тварин з метою удосконалення системи годівлі та підвищення продуктивності різних статевовікових груп великої рогатої худоби в умовах неблагополучних за інфекційним ринотрахеїтом господарств України має важливе теоретичне і практичне значення.

Слід також мати на увазі, що розвиток тваринництва може відбуватися в оптимальних і екстремальних умовах. Багато районів в Україні внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС мають підвищений рівень радіації, деякі місця забруднені різними хімічними речовинами. У цих екстремальних умовах до галузі ставлять особливі вимоги. Загострюються такі питання, як використання закордонних високопродуктивних генофондів порід худоби, не пристосованих до умов України; форми і методи збереження цінного генофонду вітчизняних порід.

Проблема збереження генофонду порід стосується і таких поширених в Україні порід, як симентальська і червона степова.

У навчальному процесі значну увагу слід приділяти таким фундаментальним положенням, як методологія зоотехнічної спеціальності, концепція розвитку галузі молочно-м'ясного скотарства в Україні, без чого спеціаліст будь-якого рівня не спроможний охопити всі труднощі сьогодення, тісно пов'язані з майбутнім розвитком.

У молочно-м'ясному скотарстві велике значення має конституція організму тварин, їх міцність і стійкість проти різних захворювань. Усі ці питання концентруються у такому понятті, як «генотип -- середовище».

Скотарство -- одна з провідних галузей тваринництва. Вона забезпечує населення молоком і м'ясом. За рік від корови одержують приблизно 10 т гною, який є високоякісним добривом для землеробства. Схему технології виробництва наведено на мал. 1.

Шкури великої рогатої худоби використовують для виготовлення взуття та інших виробів. Фармацевтична промисловість використовує ендокринну сировину і кров для виготовлення ліків.

Використовують худобу і як робочу силу.

У 1989 р. в Україні на душу населення було вироблено 472 кг молока і 85,6 кг м'яса в забійній масі, у тому числі яловичини і телятини 38,9 кг. За науково обґрунтованими нормами, річне споживання на душу населення має становити 405 кг молока і молочних продуктів (у перерахунку на молоко), 82 кг м'яса і м'ясопродуктів, з яких 35 кг яловичини.

Глибока економічна криза призвела до різкого зниження виробництва і споживання продуктів тваринництва, скорочення поголів'я тварин і зменшення їх продуктивності. Так, середня молочна продуктивність корів у 1992 р. становила 2177 кг молока, середня жива маса однієї голови худоби, яку здавали на м'ясо, -- 317 кг. А в 1989 -1990 pp. молочна продуктивність корів досягала по республіці 3 тис, кг, а середня здавальна жива маса худоби на м'ясо -- 430 кг.



1. Організаційно-економічна характеристика господарства

Сільськогосподарське виробниче товариство з обмеженою відповідальністю «Світанок» знаходиться в місті Бобровиця, Бобровицького району Чернігівської області. ТОВ «Світанок» було створене 15 серпня 2001 року на виконання Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» №117 від 15.12.1999 року шляхом об`єднання майнових і земельних паїв засновників та оренди майна і землі колишніх членів КСП «Світанок».

Дане господарство розташоване недалеко від залізничної станції, на відстані 105 км. від обласного центру міста Чернігів та столиці - міста Київ. Шляхова мережа на територію землекористування товариства розвинута добре, що забезпечує зручний під`їзд до двору на перевезення вантажів. Через територію господарства проходить автошлях районного значення Бобровиця-Кобижча, який покращує зв`язок між господарським двором і полями господарства. А з південної сторони товариства проходить автошлях Бобровиця-Свидовець з твердим покриттям.

Крім цих вищезгаданих шляхів, по території господарства велику розгалуженість мають магістральні та польові шляхи, по яких перевозиться велика кількість внутрішньогосподарських вантажів. А істотного впливу на використання земель господарства автошляхи не мають. При складанні схеми чергування культур в сівозмінах враховується народногосподарське значення культури, її біологічні особливості, вимога ґрунтів та її агротехніка. Господарство розташоване в зоні Полісся, клімат помірно-континентальний.

Середньорічна температура повітря 6-8°С, кількість опадів 660-690 мм. Тривалість зберігання снігового покриву 100-110 днів, що є задовільним для вирощування озимих культур, оскільки відсутність снігового покриву призводить до загибелі озимих на значних територіях. Безморозний період триває 160-170 днів, останні морози спостерігаються у кінці квітня, що не створює загрози вимирання ярих культур.

Такий безморозний період дозволяє вирощувати культури довгих періодів вегетації. Поля розміщені на ґрунтах де вміст гумусу складає від 2,5% до 3,5%. Рельєф території полів являє собою хвилясту рівнину із значною кількістю блюдце подібних западин і має нахил 0-1° на південь. Для кращого використання земельних угідь в господарстві передбачається меліорація земель.

В господарстві організовано одну польову сівозміну . Кількість полів у сівозмінах встановлюється в залежності від структури посівних площ, раціонального розміщення посівів у сівозмінному масиві.

Також враховують ґрунти, шляхову мережу, рівно великість полів, та інші межі контурів угідь. А в центрі польової сівозміни знаходиться тракторний стан, на якому розміщується сільськогосподарська техніка. Він розташований на підвищеному місці. Розглянемо землекористування товариства. Аналізуючи дані таблиці 1 ми бачимо, що загальна земельна площа господарства на протязі останніх років майже не змінилася. Рослинництво і тваринництво основні галузі на сільськогосподарському підприємстві, від розвитку яких залежить фінансово господарська діяльність.

Таблиця 1. Склад і структура сільськогосподарських угідь

Види угідь	Роки	Відхилення(+,-)2008 від
	2006р.	2007р.	2008р.
	га	%	га	%	га	%
1	2	3	4	5	6	7	8
Сільськогосподарські угіддя, всього	2376,2	100	2376,5	100	2376	100	- 0,2
В т.ч. рілля	2332,7	98,2	2376,5	100	2376	100	43,3
Сіножаті	-	-	-	-		-
Пасовища	43,5	1,8	-	-		-	-43,3
Багаторічні насадження	-	-	-	-		-

Отже, виробничий напрямок ТОВ «Світанок» можна визначити за структурою товарної продукції, яку будемо розглядати в таблиці 2.



Таблиця 2. Структура товарної продукції господарства

Види продукції	Вартість товарної продукції, тис. грн.	Структура товарної продукції, %
1	2	3	4	5	6	7
Продукція рослинництва	2006р.	2007р.	2008р.	У середньому за 3 роки	Галузева	По господарству
Зернові і зернобобові	690,9	842,7	2153,4	1229	72,6	26,18
Цукрові буряки	514,5	765,3	58,3	446,0	26,3	9,50
Інша продукція рослинництва	9,2	25,4	21,1	18,5	1,1	0,40
Всього по рослинництву	1214,6	1633,4	2232,8	1693,6	100	36,08
Продукція тваринництва
ВРХ	1060,1	1533,7	1498,1	1364	45,4	29,05
Свині	622,6	587,1	723,0	644,2	21,4	13,72
Молоко	877,0	840,5	1227,0	981,5	32,7	20,90
Мед	6,5	13,2	9,1	9,6	0,3	0,20
Інша продукція тваринництва	10,3	0,3	12,9	7,8	0,2	0,16
Всього по тваринництву	2570,0	2961,6	3470,1	3000,5	100	63,92
Всього по рослинництву і тваринництву	3784,6	4595	5702,9	4694,1	-	100

Аналізуючи наведені дані в таблиці 2, можемо відмітити, що у ТОВ «Світанок» найбільш питому вагу в структурі товарної продукції займає виробництво яловичини та зерна 45,4 та 72,6 відсотків. Коефіцієнти спеціалізації становить 0,25. Отже, в даному господарстві склалася м`ясо-зернова спеціалізація з розвиненим виробництвом молока 32,7% та свинини 21,4%. Слід відмітити, що у 2007 році відбулося різке зростання виробництва яловичини. Це свідчить про те, що в господарстві відбувається поглиблення спеціалізації з виробництва яловичини та зерна. Цьому сприяло підвищення цін на ринку зернових та вигідних цін на яловичину. Дана спеціалізація відповідає умовам зони лісостепу, де є сприятливі умови для виробництва зернових. Зернові є основою кормової бази для свинарства, виробництво якого здебільшого за останні роки почало зростати. Трудові ресурси є головною складовою частиною продуктивних сил сільського господарства, а їх праця - вирішальним фактором сільського виробництва. Розглянемо ефективність використання трудових ресурсів у ТОВ «Світанок»

Таблиця 3. Показники використання трудових ресурсів

	Роки	2008р. % До 2006р.
	2006р.	2007р.	2008р.
1	2	3	4	5
Середньооблікова чисельність працівників	160	144	125	78
В т.ч. рослинництві	83	75	70	84
тваринництві	77	69	55	71
Відпрацьовано працівниками тис. людино-годин	479	278	295	61
В т.ч. рослинництві	235	113	107	45
тваринництві	244	165	188	77
Відпрацьовано працівниками людино-годин за рік	2993,70	1930,56	2360,00	78
В т.ч. рослинництві	2831,30	1506,67	1528,57	53
тваринництві	3168,80	2391,30	3418,18	107
Коефіцієнт використання трудових ресурсів	1,50	0,96	1,18
В т.ч. рослинництві	1,41	0,75	0,77	78
тваринництві	1,58	1,19	1,71	108
Норми тривалості робочого часу	2002	2005	1995	99
Затрати праці на виробництво 1ц.
зерна	1,63	0,83	0,87	53
цукрових буряків	3,50	0,90	1,48	42
молока	7,40	5,71	4,47	60
приросту ВРХ	39,76	28,68	37,75	94
приросту свиней	96,30	81,16	58,10	60

Дані таблиці свідчать про те, що в 2008 році середньооблікова чисельність працівників зменшилась на 35 чоловік порівняно з 2006 роком. Кількість працівників, зайнятих в рослинництві перевищує кількість зайнятих у тваринництві. Із зменшенням чисельності робітників в господарстві та коефіцієнта використання трудових ресурсів зменшилась і кількість відпрацьованих людино-годин в тваринництві, за останні роки набагато перевищує цей же показник у рослинництві. У зв`язку із підвищенням ефективності праці та застосуванням прогресивних технологій затрати праці на виробництво 1ц. продукції зменшується. Особливо у таких галузях як виробництво свинини, зерна та цукрових буряків. Виробництво продукції в сільському господарстві здійснюється на основі органічної єдності таких факторів, як земля, засоби і предмети праці, трудові ресурси. Розвиток сільського господарства значною мірою залежить від стану матеріально-технічної бази, їх якісний склад і раціональне співвідношення. Наявність і ефективність використання виробничих фондів наведено у таблиці 4. ознайомившись із даними таблиці 4 можна зробити висновки, що вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення за трирічний період зменшилась на 380 тис. грн., що призвело до зменшення показника фондозабезпеченості. А вартість оборотних активів зросла на 1924 тис. грн. Постійне зменшення спостерігається в чисельності працівників, що вплинуло на збільшення фондоозброєності. Розглянемо показники виробничо-фінансової діяльності господарства.

Таблиця 4. Наявність і ефективність використання виробничих фондів.

Показники	Роки	Звітний рік у % до базисного
	2006р.	2007р.	2008р.
1	2	3	4	5
Середньорічна вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення, тис. грн.	4627,40	4329,90	4247,05	91
Середньорічна вартість необоротних активів, тис. грн.	3719,30	4438,85	5643,30	151
Середньорічна вартість активів підприємства, тис. грн.	8346,70	8768,75	9890,35	118
Середньорічна чисельність працівників, чол.	160	144	125	78
Площа сільськогосподарських угідь, га	2376,2	2376,5	2376	99
Фондозабезпеченість, тис. грн.	194,74	182,20	178,75	91
Фондоозброєність, тис.грн.	28,92	30,07	33,98	117
Норма прибутку,%	5,64	13,17	17,06	302

молодняк стадо порода теля

Таблиця 5. Показники виробничо-фінансової діяльності ТОВ «Світанок»

Показники	2006р.	2007р.	2007р. в % до 2006р.
1	2	3	4
Грошові надходження, всього тис.грн.	4623,1	6095,1	131,8
В тому числі:
у рослинництві	1633,4	2232,8	136,6
у тваринництві	2974,8	3470,1	116,6
Повна собівартість всього, тис.грн.	3819,8	4779,6	124,9
В тому числі:
у рослинництві	1129,0	1532,4	135,7
у тваринництві	2619,8	2998,8	114,4
Прибуток, всього, тис. грн.	803,3	1315,5	163,7
В тому числі:
у рослинництві	504,4	700,4	138,8
у тваринництві	355	471,3	132,7
Рівень рентабельності у %	20	27,5	137,5
В тому числі:
у рослинництві	44,6	45,7	102,4
у тваринництві	13,5	15,7	116,2

В даній таблиці ми бачимо, що грошові надходження у 2007р. значно зросли. Дана тенденція і в наступних показниках: прибуток та рентабельність



2. Наукові основи вирощування молодняку для ремонту стада

Питанням спрямованого вирощування молодняку присвячена велика кількість робіт. В Україні основоположне значення в цьому питанні мають праці професора П.Д.Пшеничного. Його дослідженнями були встановлені такі закономірності:

¦ раннє привчання до споживання сіна і концентрованих кормів підвищує здатність телят до перетравлювання рослинних кормів у більш зрілому віці;

¦ на розвиток цієї здатності особливо впливає згодовування якомога більшої кількості рослинних кормів у перші 3 міс постембріонального розвитку телят;

¦ недоліки у вирощуванні телят у перші 3-6 міс життя не можна компенсувати подальшим максимальним згодовуванням рослинних кормів аж до однорічного віку;

¦ раннє привчання телят до споживання рослинних кормів сприяє підвищенню використання азоту корму в старшому віці;

¦ у тварин молочно-м'ясного напряму, вирощуваних упродовж першого року на рівні 0,6-9,7 кг середньодобового приросту, зберігається здатність до високої інтенсивності нарощування маси тіла (понад 1 кг приросту за добу) і впродовж першого року життя після народження;

¦ інтенсивне вирощування молодняку худоби сприяє нарощуванню широкотілості, прискоренню його зрілості та збільшенню росту м'язової й кісткової тканин, розвитку органів дихання і кровообігу;

¦ раннє привчання телят до споживання рослинних кормів сприяє збільшенню відносних розмірів передшлунків і кишок.

Перелічені чинники мають вирішальне значення для отримання тварин бажаного типу в процесі удосконалення та відтворення порід худоби.

В умовах тваринницьких комплексів молодняк утримують зазвичай на спеціалізованих фермах, де організують його раціональну годівлю і спрямоване вирощування. Змінюючи годівлю, умови утримання і догляду за молодняком, можна спрямувати процеси росту і розвитку тварин у потрібному напрямі.

Для формування тварин певного типу велике значення мають кількість і якість згодовуваних кормів. Так, у молочному скотарстві ремонтних телиць вирощують, забезпечуючи помірну, але максимально повноцінну годівлю в усі періоди росту й розвитку, особливо у віці від 6 до 12 міс, та ще кращу годівлю в 15 -- 18-місячному віці. Формуванню здорового молодняку сприяє також безприв'язне його утримання.

3. Утримання і годівля телят до 6-місячного віку

Це період найбільшої відповідальності за збереження здоров'я та підвищення резистентності у телят-молочників.

Годівля телят упродовж перших двох місяців життя молочними кормами забезпечує добре засвоєння енергії й дає змогу отримати високі прирости.

Теля поміщають в клітку на товстий шар соломи. Клітку можна поставити в корівнику, якщо в нім сухо, температура повітря не опускається нижче 12. °С і немає протягів. Нехтувати цими умовами не можна: може відбитися на здоров'ї новонародженого. Теляти потрібно поїти парним молоком.

У перші дні після отелення у корів молоко по своєму складу сильно відрізняється від звичайного і називається молозивом. У нім в порівнянні із звичайним молоком міститься в 2 рази більше сухих речовин, майже в 4 рази білків, у 1,5 разу мінеральних речовин, а також містяться особливі антитіла, які оберігають організм теляти від інфекційних захворювань, майже всі вітаміни. Кислотність молозива складає 30 Т (замість 20 Т молока). Завдяки всім цим властивостям молозиво є незамінним кормом для новонароджених телят в перші дні життя. Тому випаювати теляті свіже молозиво в парному вигляді треба по можливості частіше. У перший день його дають 4-6 разів, починаючи з 0,5-1 л. Потім разову норму поступово доводять до 2-3 л.

Молозиво швидко міняє свій склад. У перше доїння воно містить до 20 % білка, в друге -- близько 12 %, у третє - до 6 %. У першу добу після отелення корови в молозиві міститься 22,1 % сухих речовин, у тому числі 3,6% жиру, 14,3 % білка, 0,26 % кальцію і 0,24 % фосфору, тоді як в молоці цих речовин міститься значно менше: сухої речовини -- лише 12,1 %, білка -3,25 %, кальцію - 0,13 %, фосфору - 0,11 %. Рясні дачі молозива забезпечують швидке зростання теляти і високі прирости організму набуває стійкість проти шлунково-кишкових і інших захворювань. Починаючи з другого дня життя, для поліпшення травлення телятам можна давати по 1--1,5 л води температурою 20-25 "З. Молозивний період триває 3--5 днів, після чого у корови починає утворюватися нормальне молоко. Щоденно 2--3 рази прибирають гній з клітки, замивають забруднені місця, міняють підстилку. Посуд, з якого випаюють теляти, а також дійницю після кожного вживання ретельно промивають і обшпарюють, занурюючи на декілька хвилин в окріп.

При годуванні, особливо в перші дні, потрібно стежити за тим, щоб теля пило молозиво і молоко невеликими глотками. Для цього зручно використовувати соскову напувалку. Якщо такої напувалки немає, теляти привчають пити з посуду. Спочатку наливають невелику кількість молока і підносять до рота теляти, допомагаючи захопити молоко за допомогою вказівного пальця, змоченого молоком. Надалі для полегшення годування відро для молока прикріплюють до стінки клітки так, щоб зручно було наливати в нього молоко зовні і пити теляті зсередини клітки.

Кращою для теляти є індивідуальна переносна клітка завдовжки 120 см, шириною 45--50 см, заввишки 100 см на ніжках заввишки 35--40 див. Пів в клітці владнують з дощок з невеликими щілинами для стоку сечі. На передній стінці за допомогою спеціальних тримачів укріплюють відро для молока і годівницю для концентрованих і інших кормів.



4. Вирощування телят холодним методом

Вирощування телят холодним методом. Це метод вирощування телят з добового віку до 60 днів в індивідуальних будиночках на відкритих майданчиках, що сприяє підвищенню їх природної резистентності в порівнянні з вирощуванням в приміщеннях.

Метод можна застосовувати, коли сім'я або орендний колектив узяли на вміст 10--15 корів, за відсутності приміщень для вирощування телят в молочний період. У будиночок-профілакторій поміщають добових телят -- здорових, сухих. Будиночки встановлюють під відкритим небом, але в захищеному місці, на відстані метра один від одного, недалеко від приміщень, де містять корів.

Це клітка з дахом, але без дна, завдовжки 240 см, шириною 120 і заввишки в передній частині 120 і задньою - 110 см. Будиночок обтягують поліетиленовою плівкою або іншим матеріалом, закріплюючи рейками. На майданчику з твердим покриттям поміщається щит з нещільно збитих дощок або обаполка заввишки 12--15 см. Він захищає підстилку від атмосферних опадів.

Щит повинен на 10 см виступати за межі будиночка. Насипають тирсу шаром 10--15 див. На цю подушку ставлять будиночок. Після цього тирса застилає соломою шаром 40--50 см, для чого беруть її 10--12 кг У міру забруднення в підстилку додають по 1 кг соломи.

Клітку-будиночок споруджують без передньої стінки. Теля зможе вільно виходити на вулицю, користуватися вигулом і сонячним опроміненням у вольєрі, ширина якої 120 см і довжина 180 див. Вольєру краще обгородити знімними дерев'яними щитами з паркану. За кожним телям закріплюють бачок з сосковою напувалкою під номером, відповідним номеру профілакторного будиночка. Напоїв теля, його мордочку витирають чистим сухим рушником. Це оберігає від переохолодження лицьову частину голови.

Годують телят відповідно до норм, з розрахунку здобуття приросту живої маси в добу не менше 700 г протягом 60 днів після народження: -- цілісного молока -- 250 кг; -- ЗЦМ - 30; -- сіно -- 20; -- концентратів (овес) -- 22 кг При вирощуванні теляти в індивідуальному будиночку (у приміщенні) можна використовувати щодня раз на день з молоком мікроелементи у вигляді полі солей:

-- сірчанокисле залізо 261 міліграм;

-- хлористий кобальт 5 міліграм;

-- сірчанокисла мідь 28 міліграм;

-- сірчанокислий цинк 165 міліграм;

-- сірчанокислий марганець 68 міліграм.

Через 45-60 днів телят з індивідуальних будиночків переводять в клітки під навіси. Задню, передню стінки клітки, бічні сторони роблять з дощок, пів дерев'яний, дах закривають шифером.

Усередині навіс роздільний на клітки (4,0x4,0 м-кодів) перегородками з дощок. У клітці містять по 5--10 телят. Концентрати і мінеральні речовини роздають в дерев'яні годівниці.

Підстилку з озимої соломи кладуть на дерев'яному підлогу, забруднену прибирають у вікно, змонтоване в задній стінці клітки. Розмір вікна 0,7x0,38 м. Для освітлення в передній стінці клітки є вікно і дверний отвір, завішаний мішковиною, довжина якого 8 м-кодів і ширина 4 м. У вольєрі змонтовані годівниці для поїння телят теплою водою, молочним відвійок, ЗЦМ і роздачі грубих кормів.

Поступово телята набувають густого, довгого з блискучим відливом волоса, декілька широкий і подовжений тулуб. У віці 60 днів бичок досягає живої маси 90 кг, телиця -- 80 кг, при вирощуванні під навісами з 2 до 6 місяців середньодобові прирости живої маси складають 800--900 р. Влітку містити телят в індивідуальних будиночках, під навісами, небажано, краще зробити літній табір і перевести їх в нього.

Вирощування телят має бути диференційованим: телицям і бугайцям, призначеним для племінних цілей, дають більше незбираного молока, ніж телятам, які призначені для відгодівлі.

До 20-денного віку телят вирощують у профілакторіях, де їх утримують, як правило, в індивідуальних клітках і годують молоком з температурою 37 - 39 °С.Часто для випоювання телят використовують установки УВТ-20. З двотижневого віку телята повинні мати постійний доступ до годівниць із високоякісним сіном (трав'яною різкою) концентрованими кормами . З 15-денного віку телятам починають давати кухонну сіль і крейду.

У племзаводі «Червоний велетень» Харківської обл. та в інших господарствах новонароджених телят розмішують в індивідуальні, а через 6 днів -- у групові станки по 10 голів. У профілакторії важливо витримувати такі вимоги до мікроклімату: температура повітря має становити + 16 °С, відносна вологість -- 70 %, швидкість руху повітря взимку -- не більш як 0,2, влітку -- 0,5 м/с, вміст вуглекислого газу-- до 0,15 %, аміаку -- 10 мг/м3, променевий коефіцієнт -- 1 : 10-1 : 12, мікробна забрудненість -- не більш як 50 - 70 тис. шт./м3. Тут недопустимі протяги, підвищення кількості аміаку, вуглекислого газу, сірководню.

Не менш важливо здійснити принцип «усе зайнято -- усе пусто».

Цього досягають розділенням приміщення на секції, в одній з яких розміщують телят, а інші чистять і дезінфікують перед черговим заповненням тваринами. На кінець третьої декади телят привчають їсти силос, сінаж і коренеплоди. Його постійно забезпечують свіжою водою з температурою не нижче 20 °С. При промисловому виробництві застосовують безприв'язно-боксове утримання по 10 - 20 голів у секціях з груповими годівницями та фронтом годівлі 34 - 40 см на голову. Секції обладнані напувалками. Корми згодовують тільки у свіжому вигляді не менше чотирьох разів на добу. Це період групового вирощування тварин. При безприв'язно-боксовому утриманні телиць розмішують по 10 - 20 голів. У кожному станку тварин розмішують з розрахунку 1,5 - 1,8 м2 площі підлоги на одну телицю. Розміри боксів -- 60 х 120 см. Велике значення має обладнання підлоги. У станках, а також у боксах підлога повинна мати високі теплоізоляційні якості й пластичність. Холодними вважають підлоги, тепло поглинання 1 м2 яких перевищує виділення теплоти з 1 м2 поверхні тіла тварин. Це важкі бетоновані підлоги. Вони дуже повільно нагріваються, поглинають значну кількість теплоти від тварин, що нерідко є причиною їх захворювань. Найкращою для обладнання станків і боксів є дерев'яна підлога, однак вона недовговічна і вологоємна, важко піддається дезінфекції. Поширені легкі бетони (керамзит, аглопорит), які не мають вищезазначених недоліків. Для вистилання ложа у станках і боксах застосовують також асфальтову підлогу. Рослинні корми згодовують з групових годівниць, де ставлять відра для випоювання молочних відвійок. Застосовують також установки УВТ-20. Воду телята отримують з автонапувалок. Гній видаляють за допомогою гнойових конвеєрів. Як підстилку використовують солом'яну січку, не подрібнену солому з розрахунку 1,5 -- 2 кг на голову за добу. Вигульні майданчики обладнують з розрахунку 4 - 5 м2 площі на тварину і ділять на загони для 40 - 60 голів, які обладнують годівницями, навісами, автонапувалками. Годівлю розраховують на одержання планових приростів тварин. Так, при середньодобових приростах 650 -- 700 г до 6-місячного віку телиці на кінець п'ятого місяця при цьому витрачає за добу 3,9 корм, од., 470 г перетравного протеїну та інших поживних речовин. Високопродуктивні породи, зокрема голштинська, повинні мати високі прирости, які в подальшому зумовлюють і високу молочність корів. Використання природних і штучних пасовищ дає змогу отримати достатню кількість зелених кормів, для чого треба впродовж усього літа виділяти по 0,3 - 0,4 га пасовищ на одну дорослу голову. Для молодняку пасовищ треба відповідно менше. Бажано, щоб весь ремонтний молодняк утримувався на пасовищі з 5-місячного віку. До вигону тварин на пасовище їм обов'язково дають корми, багаті на клітковину, щоб уникнути розладу травлення. Це особливо важливо у перехідний період від стійлового до пасовищного утримання.

Молодняк до 10 - 12-місячного віку слід випасати на спеціальних злаково-бобових пасовищах, старшого віку -- на культурних пасовищах зі злаковим травостоєм. Оптимальний розмір стада -- 150 голів. Різниця за віком тварин стада (гурту) не повинна перевищувати одного місяця.

На пасовищах слід забезпечити 3-разове напування молодняку чистою водою, встановити годівниці для їх підгодівлі мінеральними та концентрованими кормами.

При пасовищному утриманні молодняк завжди отримує свіжий корм. Для визначення потреби молодняку в поживних речовинах враховують зміни в організмі тварин за період росту -- від народження до досягнення зрілості. При цьому виділяють такі періоди: новонародженості, молочний, перехідний, фізіологічної та господарської зрілості. Періоди новонародженості й молочний характеризуються інтенсивним функціональним розвитком та морфологічними змінами травного апарату.

План росту молодняку необхідно складати відповідно до мети його вирощування. За метою вирощування і виробничим призначенням розрізняють такі групи молодняку: ремонтні телички, племінні бугайці та над ремонтний молодняк, призначений для забою на м'ясо. До останньої групи належать бугайці й телички, які народилися на молочних фермах від гірших за походженням і продуктивністю корів і не використовуватимуться для ремонту стада.

Норми годівлі телят залежать від породи (напрямку продуктивності), статі, віку, живої маси, середньодобового приросту та живої маси тварин, що закінчили ріст. Для ремонтних теличок норми годівлі розроблено з урахуванням запланованої живої маси повновікових корів, для племінних бугайців -- живої маси у віці 16 місяців.

У табл. 1 наведено норми годівлі теличок при вирощуванні корів живою масою 500--550 кг. Для телят, відповідно до норм поживних речовин складають схеми годівлі, в яких визначено подекадний набір добових раціонів на період від народження до 6-місячного віку тварин. За кількістю випоюваного їм молока та витратою інших кормів схема має відповідати меті вирощування. При цьому враховують конкретні умови господарства та необхідність економного витрачання кормів, особливо молочних та концентрованих.

Схеми годівлі складають відповідно до норм годівлі, розрахованих на певний приріст живої маси тварин.

У табл. 2, наведено схему годівлі ремонтних теличок, що розраховані на одержання 650--700 г середньодобового приросту живої маси.

У цілому годівля телят, особливо ремонтних, має сприяти посиленому розвитку органів та систем організму, які визначають подальшу продуктивність тварин. Зокрема, слід з раннього віку привчати телят до споживання об'ємистих кормів. Проте спершу потрібно правильно організувати годівлю їх у період новонародженості, коли молозиво й молоко для них є єдиним кормом.

Норму випоювання незбираного молока телятам треба встановлювати залежно від їх племінної цінності і подальшого призначення. При вирощуванні ремонтних телиць існуючі схеми передбачають витрату незбираного молока у межах від 180 до 350 кг, збираного -- від 200 до 600 кг, а при вирощуванні племінних бугайців -- відповідно 320--450 і 600--1000 кг. Частину молока можна замінити еквівалентною кількістю замінника незбираного молока (ЗНМ). Залежно від кількості молочних кормів тривалість молочного періоду може бути різною -- від 2 до 6 місяців.



Новонароджені телята практично є беззахисними проти бактерій навколишнього середовища. Захисні функції розвиваються у них лише після досягнення двотижневого віку. Пасивна імунізація відбувається через молозиво в перші 6 год. життя, коли рівень абсорбції антитіл в кишках найвищий (через 18--24 год він різко знижується). Перший раз телятам дають молозиво матері через ЗО--60 хв. після народження (коли з'явиться рефлекс ссання). Як правило, в першу годівлю, з урахуванням стану й апетиту, здоровим телятам дають 1,5--2,0 кг молозива, слабким - 0,75--1,0 кг. У наступні дні добову норму молозива і молока доводять до 1/5--1/6 живої маси теляти при народженні. Молозиво слід давати безпосередньо після доїння (з температурою 35--37 °С), краще із соскової напувалки, що забезпечує рівномірне надходження його в травний канал малими порціями.

Період новонародженості у здорових телят закінчується через 2--3 тижні. Після цього їм випоюють змішане коров'яче молоко.

Тривалість випоювання незбираним молоком не повинна перевищувати 2,5--3,0 міс. Збиране молоко в раціон вводять поступово, з третього або четвертого тижня життя,

Основним компонентом переважної більшості ЗНМ для вирощування телят є сухе збиране молоко. Перед згодовуванням його відновлюють у співвідношенні 1,2 частини сухого молока на 8,8 частини кип'яченої води з температурою 55°С. Температура відновленого ЗНМ перед згодовуванням має становити 35--37°С.

Починаючи з 4--7-денного і до 3-тижневого віку, телятам слід давати кип'ячену остуджену до 15 -- 20°С воду. Пізніше їх можна напувати чистою сирою водою. У період новонародженості напувають телят не пізніше, як за годину до згодовування молока або через годину після цього.

До поїдання сіна телят привчають з 10-денного віку, підвішуючи жмут дрібностеблового, добре облистненого сіна в клітках, а пізніше розкладають його у годівниці. Даванку сіна поступово збільшують, і в 3-місячному віці вона становить 1,3-- 1,4 кг, в 6-місячному -- близько 3 кг. З 11-го дня життя їм дають сіль, крейду, преципітат, з 10--15-го -- концентрати. Кращим концентрованим кормом у цей час є спеціальний комбікорм для годівлі телят до 4-місячного віку. Якщо його немає, телятам дають вівсянку. Пізніше до неї додають висівки, макуху або шрот. До 2-місячного віку телятам рекомендується згодовувати суміш концентратів, яка містить 40 % соняшникової чи лляної макухи, 20 % пшеничних висівок, 20 % вівсянки та 20 % кукурудзяного борошна. З двомісячного віку їм можна згодовувати суміш такого складу, %: макухи -- 20, висівок пшеничних -- ЗО, вівсянки -- 20, борошна кукурудзяного -- ЗО. Добову даванку концентратів телятам до 3-місячного віку збільшують до 1,2--1,6 кг, а з 3--4-місячного віку залишають на цьому рівні або починають зменшувати. Витрати концентратів залежать від господарського призначення телят і перебувають у певних межах залежно від рівня молочного живлення та якості грубих і соковитих кормів. Більшість використовуваних схем годівлі телят розраховані на витрату 140--225 кг концентратів за 6 місяців вирощування. Соковиті корми (коренеплоди, сінаж, силос) згодовують телятам з місячного віку.

У літній період, починаючи з другої декади після народження, телят привчають до зелених кормів, збільшуючи добову даванку їх у 2-місячному віці до 3--4 кг, в 4-місячному -- до 10--12, в 6-місячному -- до 18--20 кг. У схемах літнього періоду витрату концентратів порівняно із зимовим періодом можна зменшити на ЗО %. Проте таке зниження можливе після досягнення телятами 3--4-місячного віку при хорошому пасовищі і достатньому забезпеченні зеленими кормами.

Плани росту і норми годівлі племінних бугайців розраховані на одержання середньодобового приросту живої маси 750-- 1000 г залежно від породних особливостей і досягнення плідниками планової живої маси до 16-місячного віку. За період їх вирощування витрати незбираного молока становлять 320-- 450 кг, збираного -- 600--1000, концентратів -- 195--220 кг.

Норми годівлі телят, яких вирощують на м'ясо, розроблені для худоби молочного і комбінованого напрямів продуктивності, а також спеціалізованих м'ясних порід. На вирощування середніх за масою телят молочно-м'ясних і молочних порід та великих за масою молочно-м'ясних порід потрібно 200--250 кг незбираного, 600--700 кг збираного молока і 140--150 кг концентратів. При використанні ЗНМ (24--29 кг за період вирощування) витрати молока можуть бути обмежені 50--60 кг, а час випоювання його - 10--60 днями. Такий рівень годівлі забезпечує середньодобовий приріст 700--800 г.

У м'ясному скотарстві телят до 7--8-місячного віку вирощують під матерями на повному підсосі. Норми годівлі залежать від інтенсивності їх росту і розраховані на одержання 800--1000 г середньодобового приросту.

5. Значення моціону і пасовищного утримання при вирощуванні телиць і нетелей для ремонту стада

Не менш важливим елементом у процесі вирощування телиць і нетелей є моціон, який сприяє формуванню міцної конституції організму. У тварин, позбавлених можливості рухатися, настає ожиріння, функції відтворення різко знижуються. Пасовищне утримання зміцнює здоров'я, сприяє розвитку внутрішніх органів, функціональної м'язової тканини.

Активний моціон телиць підвищує їхній апетит, позитивно впливає на формування молочної продуктивності.

Під дією ультрафіолетового випромінювання з довжиною хвиль 280 -- 320 мкм у шкірі тварин утворюються біологічно активні речовини і вітамін D, який підвищує резистентність організму. Основним джерелом ультрафіолетового опромінення тварин є сонячна радіація. Тому моціон і пасовищне утримання телиць і нетелей мають бути для тварин обов'язковими.

Телиць віком понад 3-6 місяців доцільно вдень випасати впродовж 4-5 год на культурних пасовищах, які розділені на загони, де випасання проводиться послідовно. У кожному загоні телиць випасають залежно від травостою 3-5 днів. Наступного разу загін використовують приблизно через 1,5 міс. Для раціонального використання пасовищних кормів достатньо денного випасання (вранці і ввечері по 2 - 3 год). Водночас телиць підгодовують травою. У разі бідного травостою пасовищ телиць підгодовують скошеними зеленими кормами.

Пасовищне утримання має велике екологічне й енергозберігаюче значення у технології виробництва молока та яловичини, оскільки не потребує значних затрат. Перехід до ринкової економіки в Україні надає широкі можливості для розвитку та конкуренції різних форм власності. Тип фермерського господарства в умовах України принципово новий. Повністю використовувати в нашій країні зарубіжний досвід неможливо. По-перше, організація виробництва має бути основана на праці власника та членів його сім'ї, по-друге, воно є основним джерелом прибутку сім'ї, по-третє, тваринництво господарств забезпечується кормами власного виробництва. Фермерське господарство з виробництва молока здійснює свою діяльність на основі повного обороту стада. Можлива також реалізація всього або над ремонтного молодняку та купівля ремонтних телиць в інших господарствах.

Залежно від цих умов фермерське господарство має свої особливості. Відгодівля на зелених кормах. Зелені корми згодовують тваринам свіжоскошеними, або вони поїдають їх під час випасання (нагулу). Годують тварин на вигульно-кормових майданчиках з обладнаною навісами зоною годівлі. Добова даванка залежить від виду корму, віку, живої маси та вгодованості худоби і становить ЗО--70 кг. При недостатньому забезпеченні зеленими кормами тварин підгодовують силосом, грубими кормами, концентратами.

При утриманні худоби на пасовищах поєднуються низька собівартість пасовищного корму і висока його біологічна цінність. При цьому, відповідно до зоотехнічних вимог, формують гурти худоби, дотримуються тривалості випасання тварин в одному загоні та норм навантаження їх на одиницю площі пасовища.



Висновок

Отже кормовиробництво є складовою частиною технологічного процесу, а тому зв'язок з цією дисципліною також є обов'язковим і сприятиме успішній праці майбутнього фахівця.

Слід також мати на увазі, що розвиток тваринництва може відбуватися в оптимальних і екстремальних умовах. Багато районів в Україні внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС мають підвищений рівень радіації, деякі місця забруднені різними хімічними речовинами. У цих екстремальних умовах до галузі ставлять особливі вимоги. Загострюються такі питання, як використання закордонних високопродуктивних генофондів порід худоби, не пристосованих до умов України; форми і методи збереження цінного генофонду вітчизняних порід.

Проблема збереження генофонду порід стосується і таких поширених в Україні порід, як симентальська і червона степова.

У навчальному процесі значну увагу слід приділяти таким фундаментальним положенням, як методологія зоотехнічної спеціальності, концепція розвитку галузі молочно-м'ясного скотарства в Україні, без чого спеціаліст будь-якого рівня не спроможний охопити всі труднощі сьогодення, тісно пов'язані з майбутнім розвитком.

У молочно-м'ясному скотарстві велике значення має конституція організму тварин, їх міцність і стійкість проти різних захворювань. Усі ці питання концентруються у такому понятті, як «генотип -- середовище».

Сучасний стан і значення галузі скотарства в народному господарстві. Скотарство одна з провідних галузей тваринництва. Вона забезпечує населення молоком і м'ясом. За рік від корови одержують приблизно 10 т гною, який є високоякісним добривом для землеробства. Схему технології виробництва наведено на мал. 1.

Шкури великої рогатої худоби використовують для виготовлення взуття та інших виробів. Фармацевтична промисловість використовує ендокринну сировину і кров для виготовлення ліків.

Використовують худобу і як робочу силу.

У 1989 р. в Україні на душу населення було вироблено 472 кг молока і 85,6 кг м'яса в забійній масі, у тому числі яловичини і телятини 38,9 кг. За науково обґрунтованими нормами, річне споживання на душу населення має становити 405 кг молока і молочних продуктів (у перерахунку на молоко), 82 кг м'яса і м'ясопродуктів, з яких 35 кг яловичини.

Глибока економічна криза призвела до різкого зниження виробництва і споживання продуктів тваринництва, скорочення поголів'я тварин і зменшення їх продуктивності. Так, середня молочна продуктивність корів у 1992 р. становила 2177 кг молока, середня жива маса однієї голови худоби, яку здавали на м'ясо, -- 317 кг. А в 1989 -- 1990 рр. молочна продуктивність корів досягала по республіці З тис. кг, а середня здавальна жива маса худоби на м'ясо -- 430 кг.

Біологічні та господарські особливості великої рогатої худоби. Велика рогата худоба належить до відділу хребетних, класу ссавців, ряду парнокопитних, підряду півмісяцезубих, родини порожнисторогих, яка поділяється на кілька родів і видів.

Худоба належить до жуйних, у неї добре розвинений рубець. За добу високопродуктивна корова пережовує 60 - 80 кг різних кормів. Бактеріальний білок, що синтезується у передшлунках за допомогою мікроорганізмів і найпростіших, забезпечує потребу тварин в амінокислотах на 50 -- 60 %. Решта амінокислот надходить у кишки з нерозщеплених у рубці амінокислот корму.

Загальна температура тіла худоби становить приблизно 37,5 -39 °С, частота дихальних рухів -- 15-30 за хвилину, частота серцевих скорочень -- 50-80 за хвилину.

Завдяки процесам терморегуляції худоба добре переносить низькі температури. Температуру понад 26 °С худоба витримує важко, особливо за високої вологості повітря (понад 80 %). Худоба здатна до розмноження впродовж 15 - 20 років. Здебільшого тварини одно плідні, народжують теля масою 18 - 45 кг. Молочність корів підвищується до 4 - 6-ї лактацій, потім знижується. Жива маса самців у 1,5 - 2 рази вища, ніж самок. У процесі еволюції великої рогатої худоби різко змінилися біологічні, а з ними і господарські особливості тварин. На ці особливості значно впливають спадково-породні фактори, умови зовнішнього середовища, вік і стать тварини, технологічні умови виробництва продукції. Порівняно з іншими видами тварин велика рогата худоба відзначається тривалими за часом і складними за фізіологічними особливостями проявами організму. Технологія виробництва молока та яловичини. Інтенсивне виробництво продуктів скотарства повинно забезпечити одержання в середньому 4-5 тис. кг молока на корову, при відгодівлі молодняк має давати 1000 -- 1200 г середньодобового приросту і досягати у 16-місячному віці живої маси 500 -- 550 кг.

Спеціалізація і концентрація є головним напрямом розвитку тваринництва на сучасному етапі. Господарства різної форми власності (фермерські, селянські та ін.) повинні впроваджувати прогресивні технології, основою яких у молочному скотарстві є потоково-цехова система, у м'ясному -- відгодівля над ремонтного молодняку, технологія «корова -- теля» тощо.

Прогресивна технологія у скотарстві передбачає використання науково обґрунтованих найефективніших методів селекційної роботи, годівлі, утримання і використання тварин, які забезпечують максимальну продуктивність при найменших затратах праці та коштів. Під час проектування основних технологічних процесів установлюють основні вимоги до виробництва і оптимальні способи його ведення, організаційні режими, засоби виробництва, режими використання тварин та їх фізіолого-біологічних циклів, передбачають генеральний план комплексу, ферми.

Головним резервом збільшення виробництва яловичини є інтенсифікація вирощування і відгодівлі молодняку, який становить понад 70 % усього м'ясного поголів'я. Висока ж ефективність виробництва молока і яловичини забезпечується насамперед максимальною продуктивністю тварин.

У сучасних умовах нагальною необхідністю є переробка продуктів тваринництва на місці, в господарствах. Нині інтенсивно будуються і обладнуються цехи з переробки молока і м'яса. У кожній природно-економічній зоні України є кращі господарства, які одержують на кожну корову за рік близько 5 тис. кг молока і більше, середньодобові прирости молодняку на відгодівлі -- понад 1000 г.

Для швидкого удосконалення галузі скотарства важливо також враховувати зарубіжний досвід. Висока інтенсивність розвитку молочного скотарства спостерігається в країнах Європи, Північної Америки, Новій Зеландії та Австралії. Найвищі надої від корів за останні роки -- 6-8 тис. кг молока і більше -- одержано в США, Нідерландах, Швеції та Ізраїлі. Усього в світі, за даними ФАО (Організація ООН з проблем продовольства і сільського господарства), налічується понад 220 млн голів корів. Серед зарубіжних країн найбільше поголів'я великої рогатої худоби в Індії (180,6 млн голів) і США (125 млн голів).

Виробництво м'яса у всьому світі досягло 142,2 млн. т, у тому числі яловичини -- 45,5 млн. т, або 32 %. Найбільше яловичини на одну голову худоби виробляють у Франції і США. За валовим виробництвом яловичини перше місце посідають США, де отримують близько 24 % його світового виробництва.