Визначення статі молодняка птиці
Огляд методів визначення статі молодняку свійської птиці. Визначення статі добового молодняку птиці японським методом (вентсексинг). Визначення статі курчат за швидкістю росту оперення (федерсексинг). Порівняльний аналіз різних методів сексування курчат.
Рубрика | Сельское, лесное хозяйство и землепользование |
Вид | курсовая работа |
Язык | русский |
Дата добавления | 14.04.2011 |
Размер файла | 2,9 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
РЕКОМЕНДАЦІЇ З ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХ МЕТОДІВ ВИЗНАЧЕННЯ СТАТІ МОЛОДНЯКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПТИЦІ
ХАРКІВ 2007
1. Огляд методів визначення статі молодняку свійської птиці
Навчитися визначати стать добового молодняку птахівники намагалися вже давно. Відомі, наприклад, два стародавніх методи, що дозволяють розділяти добових курчат на курочок і півників з точністю 60-65%. В основі цих простих прийомів визначення статі лежать розходження в рефлекторних реакціях самців і самок на дискомфортне положення курчат (рис. 2).
Відповідно до першого способу, курчат піднімають за шию, при цьому ноги у півника в такому положенні будуть висіти рівно опущеними вниз, тоді як курочка буде намагатися підняти їх і корчити пальці.
Згідно до іншого способу, курчат потрібно тримати за лапки головою вниз, при цьому півник висить спокійно, а курочка намагається піднімати голову.
Півник |
Курочка |
Півник |
Курочка |
Стародавні способи визначення статі курчат
Точність цих двох прийомів сексування курчат можна трохи підвищити, якщо врахувати, що у добових півників у порівнянні з курочками голова більш округла, помітніший гребінець, товщі ноги й сильніше загнути й дзьоб. Та й важать півники в середньому на один-два грамів більше, ніж курочки.
Визначення статі каченят за Н.В. Сидоровим. Простий спосіб визначення статі добових каченят запропоновано більше 50-ти років тому асистентом кафедри птахівництва Московської сільськогосподарської академії ім. К.А.Тімірязєва Н.Н. Сидоровим [13]. В основу цього способу визначення статі добових каченят свійської качки (але не мускусної) положено статеві розходження в будові нижньої гортані. У селезнів нижня частина гортані при вході в грудну клітку помітно розширена й виконує функцію резонатора. Це розширення має округлу форму діаметром 3-5 мм і добре прощупується пальцями оператора.
Місце розташування гортанного резонатора у селезня та положення каченяти в процесі визначення статі
Стать каченят визначається відразу ж після вибірки їх з інкубатора. Це пов'язане з тим, що нижня частина гортані поступово опускається в грудну клітку й чим старше каченя, тим важче прощупати резонатор у самців. Для визначення статі каченят цим способом його беруть у праву руку, при цьому пальці оператора торкаються грудки пташеняти.
Лівою рукою оператор відводить голівку каченят вперед від себе і піднімає догори дзьоб. Великий палець правої руки сортувальник прикладає до шийних хребців каченят, чим створює упор для його тіла в момент визначення статі. Одночасно з цим, вказівним пальцем правої руки оператор прощупує місце в нижній частині шиї. Місце для промацування рухливого резонатора у самців обмежено зверху двома нерухливими горбками (зрощення ключиць із лопатками), а знизу - одним горбком (зрощення ключиць із грудною кісткою). У центрі цього трикутника у селезнів і знаходиться четвертий рухливий горбок - резонатор, завбільшки з невелику горошину. У самочок же такого горбка не має, що й дає можливість визначати стать добових каченят.
Точність сексування каченят даним способом становить 94-98% при швидкості близько 300 гол./година. Однак слід зазначити, що ця процедура визначення статі достатньо трудомістка й нерідко призводить до травмування каченят, що, у свою чергу, викликає збільшення відходу молодняку в процесі його вирощування.
Японський метод (вентсексинг). На початку ХХ століття в Японії була розроблена процедура визначення статі добових курчат шляхом візуального обстеження клоаки й виявлення на її внутрішній стінці статевого горбка, що істотно розрізняється за формою й величиною в півників і курочок [14, 15]. У цей час японський метод визначення статі молодняку широко використовується у світовому птахівництві. У країнах СНД висококваліфіковані оператори з багаторічним стажем роботи сексують японським методом за 1 годину 600-800 добових курчат із середньою точністю 92-96%. Швидкість сексингу індичат, каченят і гусенят трохи нижче (500 гол./годину) при точності: для індичат - 88-92%, гусенят і каченят - 96-99%. У процесі визначення статі молодняку цим методом можливе травмування й перезараження пташенят патогенною мікрофлорою кишечника.
Генетичні методи (аутосексинг). Аутосексинг базується на розведенні спеціально виведеної міченої за статтю птиці, у якої статева приналежність добового молодняку визначається за забарвленням пуху (колорсексинг) або типами опереності крила (федерсексинг) [16,17]. У сучасному птахівництві особливо широко поширені аутосексні кроси яєчних і м'ясних курей, у яких як маркери статі використовуються системи альтернативних алелей - «сріблястість - золотистість» або «смугастість - однотонність» забарвлення оперення, а також «рання - пізня» опереність молодняку. Аутосексинг забезпечує високу точність (98-100%) і швидкість (1,5-7 тис. гол./годину) сортування молодняку за статтю. Він нешкідливий для пташенят, високотехнологічний і не вимагає тривалого навчання операторів-сортувальників.
Сексування молодняку за допомогою технічних засобів. Спроби спростити процедуру визначення статі молодняку за допомогою технічних засобів здійснювались неодноразово. При цьому, розробка різних по своїй суті методів проходила за приблизно однаковою схемою. Спочатку, дослідники намагалися знайти різницю між пташенятами чоловічої та жіночої статей за їх морфологічними, анатомічними, акустичними або фізіологічними ознаками. Якщо вдавалося виявити чіткий статевий диморфізм, то після цього розроблялася чутлива техніка сексування, яку можна було б автоматизувати й широко застосувати у виробничих масштабах. Нижче наведено методи сортування добового молодняку за статтю із застосуванням різних приладів або технічних пристроїв.
Зондовий метод. У середині XX століття в Японії був розроблений спосіб визначення статі молодняку за допомогою телескопічного пристрою, названого «чик-тестер» [13, 18]. Цей оптичний пристрій складається із трубки-окуляра зі скляним порожнім стрижнем (світловодом), що вводять через клоаку в кишечник курчат для огляду черевної порожнини. По осі скляного стрижня направляється потужний пучок світла, який висвітлює через тонку стінку кишечника статеві залози - сім'яники у півника, яєчник - у курочки, які розташовані поблизу хребта в області хрестця. У полі зору оператора у півників видно один із двох молочно-білих сім'яників, що мають форму рисових зерен приблизно однакових за розміром (рис. 4). У курочок же спостерігається плоский блідо-рожевий яєчник трикутної форми, розташований, як правило, з лівої сторони. Правий яєчник у самочок слабо розвинутий.
Спосіб введення стрижня «чик-тестера» через клоаку показаний на схемі. Оптична система приладу дозволяє операторові бачити сім'яники або яєчник пташенят, збільшені в 3-5 раз. Швидкість сексування молодняку зондовим методом - 400-500 гол./годину при точності визначення статі 95 - 98%.
Зондовий метод має ряд недоліків, властивих японському. Праця операторів монотонна й стомлююча, продуктивність праці при цьому невисока, а сам метод складний у здійсненні й вимагає тривалого навчання. До того ж у процесі визначення статі «чик-тестером» не виключається стресування, травмування й перезараження молодняку збудниками кишкових інфекційних захворювань. Все це знижує привабливість даного методу для промислового птахівництва.
Акустичний метод. Статевий диморфізм у будові нижньої гортані у добового молодняку приводить до розходжень у спектральній структурі звукових сигналів дискомфорту у самців і самок вже в момент вилуплення. Це явище положено в основу одного зі способів визначення статі добового молодняку птиці, пріоритет у розробці якого належить російським дослідникам [19-23, 176].
Застосування способу вимагає спеціальної електронно-акустичної апаратури, яка дозволяє визначати стать курчат яєчного напрямку продуктивності з точністю до 90%, м'ясного напрямку - з точністю до 80%, гусенят, каченят, індичат, цесарят і перепелят - до 85 - 95%, а пташенят деяких диких видів - до 90%.
Спосіб реалізується наступним чином. Для одержання сигналів дискомфорту добове пташеня опускають долілиць головою перед мікрофоном, з'єднаним з електронним аналізатором. У такому положенні пташеня, як правило, видає звуковий сигнал, що негайно обробляється по заданій програмі електронно-акустичним пристроєм. За результатами аналізу на приладі загоряється одна із трьох кольорових лампочок: червона - тестоване пташеня - самець, синя лампочка - самочка, зелена - стать пташеняти не визначена.
До недоліків даного способу можна віднести невисоку швидкість визначення статі молодняку (не більше 500 гол./година), потребу в дорогій електронно-акустичній апаратурі, знижену точність сексування, а також значне стресування пташенят.
Цитогенетичний метод. Описано методику сексування добових курчат за каріотипом клітин пульпи пера [24]. У курей (як і в інших видів птиці) дивергенція статевих хромосом зайшла далі, ніж у ссавців. «Чоловіча» статева Z-хромосома - самий довгий метацентрик каріотипу, тоді як «жіноча» статева W-хромосома є субметацентриком, що приблизно в 10 разів менше Z-хромосоми. Досліджуючи мітози кліток пульпи пера звичайним цитогенетичним методом, можна за кількістю Z-хромосом визначити стать пташенят. Якщо в каріотипі аналізованого пташеняти дві Z-хромосоми, значить це півник, а якщо тільки одна - курочка. Цитогенетичний метод визначення статі абсолютно точний, але трудомісткий і нетехнологічний. Найбільш виправдане його використання з метою генетичної експертизи.
Молекулярно-генетичний метод. Після того, як японські дослідники [25, 26] визначили й клонували специфічну нуклеотидную послідовність в W-хромосомі, була показана можливість визначення статі у курчат за допомогою нового методу блотт-гібридизації ДНК крові аналізованої особини зі специфічним праймером [27]. Стать молодняку чітко визначається не тільки з використанням для аналізу проб очищеної ДНК еритроцитів курчат, але й при дослідженні цільної крові. Варто підкреслити, що дана молекулярно-генетична процедура безпомилкового визначення статі молодняку поки ще трудомістка й дорого коштує.
Ваговий метод. Вивчення живої маси добових самців і самок домашньої птиці показало, що у більшості видів і порід добові самці в середньому важчі за самок [28-30]. За ступенем зменшення статевого диморфізму одноденних пташенят за масою тіла (розходження даються у відсотках) обстежені види птиці розташувалися в такій послідовності: мускусна качка (5,12%), фазан мисливський (5,08%), індичка (4,6%), гусак домашній (2,3%), курка домашня (1,8-2,5%), домашня качка (0,4%), японська перепілка (-0,1%), цесарка (-0,2%).
Оскільки статеві розходження в живій масі у добових мускусних каченят, фазанят, індичат і курчат м'ясних порід статистично вірогідні, то їх можна покласти в основу простого методу сексування молодняку шляхом його індивідуального зважування. Хоча ваговий метод сортування пташеняти дає низьку точність визначення статі (60-70%), він все-таки дозволяє створити рівновагові групи молодняку на перших етапах його вирощування.
Для практичної реалізації вагового методу необхідно визначити з точністю до 0,1 г середню живу масу репрезентативної вибірки несортованих за статтю пташенят (100 гол.) і шляхом наступного індивідуального зважування всього масиву молодняку розділити його на дві групи («важкі» і «легкі») за наступному принципом: якщо жива маса пташеняти дорівнює або вище середнього значення («важкі»), то така особина відноситься до самців, якщо нижче середнього («легкі») - до самок. Таке калібрування пташенят за масою тіла дві на дві групи й наступне їхнє роздільне вирощування в різних секціях дозволяють із перших же днів диференціювати годівлю й щільність посадки птиці, що позитивно зазначається на її подальшому розвитку.
Метод індивідуального зважування простий в експлуатації й нешкідливий для пташенят. При використанні електричних ваг типу ВЛТК-500, швидкість сортування молодняку досягає 600 гол./година.
Інші способи. Відомий спосіб сексування курчат, в основу якого положено розходження самців і самок за фототропною реакцією на фіолетове і червоне світло [31]. Також, у літературі описана можливість сексування курчат [32] за допомогою впливу на них інфрачервоного випромінюванням, до джерела якого спрямовуються курочки; півники ж при цьому залишаються на місці.
Пропонуються також методи ранньої діагностики статі курчат, засновані на статевих розходженнях в електропровідності їх тканин [33] та різні реакції самців і самок на низькочастотні звукові подразники [34].
Всі ці способи не знайшли застосування у виробничих умовах із-за низької точності (57-67%) і невисокої швидкості (120-140 гол./година) сексування курчат.
Таким чином, можна відзначити, що на сьогоднішній день відомо більше десяти різних методів визначення статі добового молодняку свійської птиці. Однак більшість із них не забезпечують високу точність і швидкість сексування пташенят. Більшість з цих методів трудомісткі й складні у використанні, роблять стресуючий вплив на пташенят, нерідко призводять до їхнього травмування. Тому в сучасному світовому птахівництві широко використовуються тільки три з вищеописаних методів визначення статі добового молодняку - японський і два генетичних (федер- і колорсексинг).
Через важливість цих методів для сучасного промислового птахівництва зупинимось на них докладніше в наступних главах.
2. Визначення статі добового молодняку птиці японським методом (вентсексинг)
Історія вентсексингу. Деякі найбільш досвідчені японські й китайські птахівники вже в XІХ столітті вміли визначати стать добових курчат шляхом огляду у них клоаки й виявлення в ній статевого горбка, характерного для півника. У порівняно завершеному виді клоакальний метод був розроблений у Японії в 20-х роках минулого століття видатними вченими Києші Масуі й Джюро Хашімото, коли в країні стала інтенсивно розвиватися птахівницька промисловість [35].
В 1927 р. К. Масуі вперше виклав суть свого методу на ІІІ Всесвітньому конгресі з птахівництва в Оттаві (Канада). А вже починаючи з 1933 р. метод став широко використовуватися в Канаді й США, де йому була привласнена робоча назва - вентсексинг (від англ. vent - отвір клоаки) [36].
Зараз у Японії існує добре продумана система підготовки сортувальників високої кваліфікації, здатних після навчання визначати стать добових курчат з точністю не нижче 98% при швидкості сортування 800-1000 голів за годину. Японські спеціалісти-сексатори користуються великим попитом у США і Європі, де їхня праця оцінюється не менш 5 000 євро на місяць. Останнім часом з японськими сексаторами успішно конкурують сортувальники курчат за статтю з Китаю, Лаосу й Південної Кореї, у зв'язку із чим ціни на послуги представників цієї професії знизилися.
У країнах СНД японський метод сортування добових курчат за статтю став використовуватися починаючи з 50-х років минулого сторіччя. Однак, дотепер, цей метод сортування не одержав належного розвитку, оскільки точність сексування складала в середньому 88-93% при швидкості 600-800 гол./година.
Зараз вентсексинг широко використовується в багатьох країнах світу, де добре розвинене птахівництво. Постійно відбувається вдосконалення як самої техніки маніпулювання з добовим молодняком, так і спеціального устаткування, використовуваного в даній технологічній операції.
В останні десятиліття японський метод визначення статі курчат успішно адаптований для сексування молодняку інших видів сільськогосподарської птиці - індичат, гусенят, каченят й цесарят. У зв'язку з розширенням видового складу домашньої птиці перспективна розробка клоакального методу для визначення статі у добових перепелят, страусят, фазанят і молодняку деяких інших видів сухопутної і водоплавної птиці, що перебувають на різних етапах одомашнювання.
Принцип методу. В основі японського методу визначення статі добового молодняку птиці лежить огляд розкритої клоаки пташеняти й виявлення в ній морфологічних розходжень у будові зародкового статевого горбка у самців та самок [14,15].
Первісна детермінація статі у ембріонів птиці обумовлена статевими хромосомами Z і W. У процесі ембріогенезу у самців (ZZ) формуються парні сім'яники й зародковий статевий горбок у клоаці, який згодом перетвориться в репродуктивний орган (пеніс). У ембріонів жіночої статі (ZW) формується, як правило, тільки ліва гонада (яєчник). До моменту вилуплення самок з яйця статевий горбок у них під дією жіночих статевих гормонів - естрогенів, регресує або здобуває іншу, чим у самців, форму.
Оскільки статевий диморфізм у будові нижнього відділу клоаки добре виражений у добового молодняку багатьох видів домашньої і дикої птиці, то японський метод можна вважати універсальним, придатним для сексування пташенят різних систематичних груп. Однак, він найкраще розроблений і найчастіше використовується для визначення статі у курчат, тому спочатку докладніше зупинимося на застосуванні вентсексингу в курівництві.
Вік курчат, оптимальний для вентсексингу. Точність визначення статі курчат японським методом у значній мірі залежить від їхнього віку. Вентсексинг молодняку яєчних порід курей рекомендується проводити відразу ж після виїмки курчат з інкубатора у віці 6-16 годин після вилуплення. До цього часу пташенята вже добре обсохли й у них зарубцювалася пуповина. У молодняку старше 16-годинного віку відмінна ознака статі поступово згладжується, що помітно знижує точність його сексування [37].
У курчат м'ясного й м'ясо-яєчного напрямків продуктивності оптимальним для сексування вважається вік 8-18 годин після виводу. Курчата-бройлери молодше 8-годинного віку звичайно ще вологі й пухкі, тому при визначенні у них статі можливі травми клоаки й стінок жовточного міхура [38].
Організація робочого місця. Продуктивність праці оператора багато в чому залежить від правильної організації його робочого місця. Для сортування добових курчат за статтю необхідно окреме приміщення з оптимальною температурою повітря (23-26 оС), гарною вентиляцією й щільними шторами на вікнах.
Існує два варіанти роботи сортувальників молодняку за статтю японським методом - сидячи й стоячий. У країнах СНД більшість операторів сексують курчат сидячи за спеціально призначеним для цієї мети столом ССЦП-2. Крім спеціального стола на робочому місці сортувальника знаходиться настільна лампа, зручний стілець і ящики для розсортованих за статтю курчат.
Для освітлення розкритої клоаки курчат використовується електрична лампа розжарювання потужністю 75-100 Вт, яка жорстко закріплена на поверхні стола. Лампа має металевий абажур і рухливу станину, що дозволяє встановити джерело світла нижче рівня очей оператора (світло не повинно попадати йому в очі).
У поверхню стола вмонтований знімний ящик з нержавіючої сталі для утримання курчат. Ящик має сітчасте дно, під яким знаходиться кювета для посліду. Деякі оператори збирають посліду у скляну банку, яку після завершення роботи миють під проточною водою.
З обох сторін від оператора розташовані порожні пластмасові ящики для добових курочок (ліворуч) і півників (праворуч). У міру їхнього завантаження курочки й півники передаються іншим працівникам інкубаторію для наступної обробки, що може бути специфічна для одноденних самців і самок (вакцинація, маркірування, обрізання дзьоба або гребеня, припікання шпор і пазурів). В окремий ящик оператор-сортувальник кладе нетипових і непридатних для сексування особин (слабкі, каліки).
Перед початком роботи оператор заповнює центральний ящик несортованим молодняком, включає електричну лампу й, надягши марлеву пов'язку на обличчя, приступає до сортування курчат за статтю. По закінченню роботи він повинен виключити світло, витерти пил з поверхні стола, очистити й вимити кювету для збору посліду.
У країнах Західної Європи і Японії визначники статі курчат японським методом часто працюють стоячі. Прикладом тому служить нова система організації праці при визначенні статі добових бройлерів, розроблена й впроваджена в практику британським інженером Дж. Хейкоком. Модульна установка дозволяє одночасно працювати 14-ти операторам, хоча при бажанні її розміри можна легко збільшити.
Кожне робоче місце сексатора має три похилих воронкоподібних рукава-приймача, які виготовлені з нержавіючої сталі. Несортовані за статтю добові бройлери надходять до оператора через нахилений до нього центральний рукав. Два інших приймачі розташовані по обидві сторони від кожного сортувальника й через них курочки й півники плавно зсковзують у порожні ящики. Ця система збільшує на 35% продуктивність праці операторів і створює кращі санітарно-гігієнічні умови для курчат у процесі вентсексингу.
Незважаючи на те, що саму процедуру вентсексингу (на відміну від колор- і федерсексингу) поки не можна механізувати, у багатьох країнах світу постійно відбувається удосконалення столів, за якими працюють сортувальники молодняку за статтю. Так, наприклад, фахівці американської компанії «Ембрекс» розробили й впровадили в практику птахівничої фірми» Хай-лайн» виробничу лінію, важливим елементом якої є «карусель» сексування. Ця виробнича система дозволяє автоматизувати наступні технологічні операції, здійснювані в інкубаційному цеху: вибірку курчат з інкубатора, відділення їх від шкаралупи, конвеєрну подачу курчат до сексаторів, диференційований підрахунок самців, самок і некондиційних курчат, їхню вакцинацію проти хвороби Марека, розміщення курочок і півників у різні ящики.
Аналогічні виробничі лінії створені й в інших країнах світу з високорозвиненим птахівництвом. При їхньому використанні в значній мірі скорочується персонал інкубаторію, знижується рівень стресування добових курчат, прискорюється їхня ветеринарна обробка й відправлення на вирощування, підвищується збереженість молодняку в перший тиждень життя.
Незалежно від умов роботи, тривалість робочого дня сексатора молодняку японським методом становить 6 годин при обов'язковому десятихвилинній перерві щогодини. Негативно позначаються на результативності роботи операторів недостатнє освітлення, незручні столи й стільці, сторонній шум, щоденні перевантаження, тривалі перерви в роботі й відсутність оперативного індивідуального контролю за якістю визначення статі молодняку.
Техніка сексування курчат. Визначення статі курчат містить в собі ряд послідовних операцій, які безупинно переходять одна в іншу. Один повний цикл рухів оператора містить в собі такі дії:
- узяття курчати з ящика;
- оцінка його кондиційності;
- звільнення прямої кишки курчати від посліду;
- фіксація курчати в лівій руці;
- розкриття його клоаки;
- огляд клоаки й визначення статі курчати;
- розміщення півника і курочки у різні ящики.
Всі ці рухи рук досвідчений оператор виконує із вправністю, швидко й акуратно, витрачаючи на процес визначення статі одного курчати не більше 3-х секунд. Головна вимога до оператора при визначенні статі - не травмувати курчат! При цьому, з молодняком варто поводитись обережно, щоб уникнути вивихів ножних суглобів, травмування слизуватої оболонки клоаки й розривів неміцної оболонки жовточного міхура внаслідок надмірного здавлювання черевця курчат.
Зупинимося докладніше на техніці визначення статі курчат японським методом. Ключові моменти цієї процедури відображені на рис. 8-11. Сортувальник витягує курча з ящика лівою рукою і захоплює його пальцями так, щоб спинка пташеняти не торкалася долоні, а його голівка була спрямована до мізинця. Одночасно із цим оператор оцінює кондиційність курчат й, якщо потрібно - робить бракування й розміщення слабких і нетипових особин в окремий ящик.
Для видалення вмісту прямої кишки необхідно піднести курча до кюветі для збору посліду й трьома пальцями (великим, вказівним й середнім) тієї ж лівої руки обережно здавити пташеня з боків в області черевця (рис. 8). Струмок рідкого калу при цьому направляється в кювету. Якщо клоака залишається при цьому вологою та забрудненою, її варто осушити ватяним або марлевим тампоном.
Далі, фіксують курча в лівій руці при участю всіх п'яти пальців. Із цієї метою курча перевертають долілиць головою, а потім, захопивши пальцями правої руки його ніжки, затискають їх між вказівним і середнім пальцями лівої руки. При цьому шия пташеняти також злегка затиснута між мізинцем і підмізинним пальцями тієї ж лівої руки, а великий палець може підтримувати спинку курчати. Під час фіксації не слід сильно здавлювати пташеня, оскільки больовий стрес зробить його неспокійним, а це, у свою чергу утруднить огляд клоаки.
Уміле розкриття клоаки курчати - це завжди вирішальний момент при визначенні його статі. Відпрацьовування цієї операції потребує від оператора зосередженості й обережності. Як правило, досвідчені сортувальники починають розкривати клоаку пташеняти великим і вказівним пальцями правої руки, які розташовуються по краях (із протилежних сторін) клоаки. Для того, щоб нижня частина клоаки, на якій розташований статевий горбок самців, випнулася назовні, треба легким рухом позначених вище пальців зробити розтягання клоаки з одночасним натисненням даної ділянки убік живота курчат. Зафіксувавши клоаку курчат у випнутому положенні, треба краєм нігтьової пластинки великого пальця вже лівої руки обережно вивернути назовні внутрішню стінку клоаки з боку черевця курчати. На слизуватій поверхні цього відділу клоаки (вентральний відділ) у півників буде розташований статевий горбок, якого, як правило, немає у курочок.
Після огляду клоаки й розпізнавання образу самця або самки курчати надають статеву приналежність (півник або курочка) і поміщають його у відповідну тару. Як правило, на огляд клоаки курчат професіонали й початківці сортувальники витрачають приблизно однаковий час, а от підготовчі й завершальні рухи у майстрів проходять швидше.
Описані вище прийоми вентсексингу не є строгим стандартом і можуть бути змінені в деталях з урахуванням психофізичних особливостей і майстерності людини, що визначає стать курчат. Так, наприклад, деякі оператори-правши фіксують курчат в правій, а не в лівій руці. Досвідчені сортувальники, які розпізнають статевий горбок у півників з першого погляду, можуть не фіксувати ніжки пташеня, беручи для дослідження відразу двох курчат. Деякі оператори розкривають клоаку курчат тільки двома великими пальцями або одного великим і двома вказівними пальцями одночасно.
Останнім часом у Японії застосовується оновлений варіант клоакального методу, при якому оператор тримає курча в лівій руці спинкою догори. Зафіксувавши в такому положенні курча, вказівним пальцем правої руки він проводить вертикально зверху долілиць по клоаковому отвору, в результаті чого клоака розкривається й у її нижній частині стає видимим статевий горбок. Цей прийом дозволяє сортувальникові з багаторічним досвідом домагатися найкращих результатів точності сортування курчат за статтю (98-100%) при найвищій продуктивності праці (більше 1000 голів у годину).
Таким чином, існує кілька варіантів фіксації курчат й розкриття його клоаки. Кожний птахівник, що навчається вентсексингу, повинен сам вибрати для себе найбільш прийнятну техніку визначення статі. Не так важливо, який варіант сексування молодняку буде обраний. Головне, щоб було виконане основне завдання - правильно визначена його стать. При цьому важливо, щоб молодняк був мінімально стресований і не травмований. Потрібно постійно пам'ятати, що після вилуплення тканини курчат дуже м'які, а пупочний отвір ще повністю не зарубцювався. Тому при сексуванні курчат поводитись з ними треба дуже обережно.
Оскільки японський метод може сприяти перезараженню молодняку збудниками кишкових інфекційних захворювань (пуллороз, колібактеріоз, нейссеріоз, сальмонельоз та ін.), то операторові доцільно періодично, через кожні 10-20 маніпуляцій (визначень статі) дезінфікувати пальці рук у дезрозчині. Із цією метою пальці можна опускати у ванночку з 75%-ним розчином етилового спирту або ж обтирати їх марлевою серветкою, змоченої в цьому ж розчині.
Різновиди статевих горбків у курчат. Форма статевих горбків у добових півників і курочок сильно варіює, тому операторам необхідно придбати великий досвід, щоб безпомилково визначати стать курчат. Приблизно у 70% добових самців зустрічається типовий статевий горбок, що схожий на півсферу діаметром близько 1 мм. Іноді зустрічаються півники з дуже маленьким статевим горбком, або з горбком, роздвоєним по середині або маючим серцеподібну форму. У більшості півників статевий горбок пружний й гладкий, блискучий, червонуватого кольору. Від нього відходять уліво й вправо по одній рожевій шкірній складці, які відділені від горбка помітним поглибленням у його основі. Оскільки горбок є щільним утворенням, то при натисненні на нього пальцем він не зникає.
Типовий вид зовнішніх статевих ознак добової курочки - наявність на стінці клоаки рожевих складок і відсутність між ними горбка (55-60% курочок). Однак, не рідко зустрічаються курочки з невеликим гострим або плоским горбком рожевого кольору. При розтягуванні клоаки або натисканні на горбок жіночого типу він зникає, що є додатковою діагностичною ознакою жіночої статі.
Варіації статевого горбка у півників:
а - збільшений куполоподібний статевий горбок (4-6%);
b - типовий куполоподібний горбок (65-75%);
c - маленький куполоподібний статевий горбок (8-15%), що може бути не помічений при швидкому огляді й прийнятий за жіночій тип;
d і d1 - серцеподібний горбок одного типу, що міняє свою форму при різному натисканні пальців в області клоаки (0,5-1%). При більше сильному натисканні пальців (d) цей горбок важко диференціювати відносно статі. Ослаблення тиску на клоаку (d1) дозволяє слизуватій оболонці повернутися в природне положення, що робить характерну для чоловічої статі півсферу статевого горбка добре помітною у нижній частині цього тривершинного утворення;
e - глибоко розташований горбок, що при слабкому розкритті клоаки може бути не помічений (2-10%);
f - перехідна форма горбка між варіантами с и d (1-6%);
g - вертикально розщеплений половою горбок (0,5-4,0%);
h - великий цебулеподібний горбок (0,5-3%).
Мінливість будови клоаки у курочок:
а - найпоширеніша форма жіночого типу - повна відсутність якої-небудь структури, хоча б що віддалено нагадує горбок (55-60%);
b - на місці горбка є V-образна складка (5-10%);
с и с1 - горбок жіночого типу, що під різним тиском пальців опера - тора змінює свою форму (2-5%). При більше слабкому тиску на клоаку (з1) цей горбок легко можна поплутати із чоловічим;
d - горбок подібний з типом с, по винятком того, що він має плоский язикоподібний зовнішній вигляд (10-17%);
e - піднесення у вигляді горизонтального гребеня (2-10%). Варіації цього типу важко диференціюються відносно статі;
f - плоский горбок розщеплений вертикально по серединній лінії (1-8%). Цей тип горбка може бути легко переплутаний із чоловічим типом g. Однак, більш плоска поверхня піднесення (на відміну від округлої чоловічої) дозволяє класифікувати його носія - як «жіночу особину».
g - маленький гострий жіночий горбок, розташований трохи вліво від середньої лінії. При розкритті клоаки курчат горбок значно витикається й звішується долілиць, що чітко відрізняє його від чоловічого типу (2-8%);
h - горбок жіночого типу, що відрізняється від чоловічого горбка занадто малими розмірами (1-5%).
На частоту зустрічальності типів статевих горбків впливає породна приналежність курчат й ступінь тиску пальців оператора на стінки клоаки. Досвідчені визначники статі вважають, що молодняк яєчного напрямку продуктивності легше сексувати, ніж курчат м'ясних порід і кросів. Це пов'язане з тим, що останніх слабкіше виражений статевий диморфізм у будові клоаки (статевий горбок у півників має менші розміри й часто розташований глибоко в клоаці). Крім того, курчата м'ясного напрямку продуктивності більші й пухкіші, що змушує операторів поводитися з ними дуже обережно.
Особливості сексування індичат. У індичат, на відміну від курчат, зі збільшенням часу після вилуплення (у годинах) розпізнавання статі за будовою клоаки замітно полегшується. Нижче наводимо опис статевого диморфізму в будові клоаки у добових індичат, узятий нами з навчального посібника Н.П. Третьякова й Г.С. Крок [39]. Зовнішній статевий орган добового індичати самця являє собою два однакові кулясті горбка, розташовані на краю клоаки з боку живота. Кулясті статеві горбки самця пружні, блискучі й у більшості особин червоного кольору.
У самочок зовнішні статеві органи виражені двома шкірними складками, з'єднаними між собою у вентральній частині клоаки. Форма складок трохи варіює. У більшості самок з нижньої сторони клоаки вони стовщені й витягнуті. Зустрічаються особини, у яких стовщенні складки більш округлі, що часто є причиною помилкової діагностики статі (самок приймають за самців). На відміну від статевих горбків самця, шкірні складки самки мають блідо-рожевий колір. При легкому масажуванні вони не блищать і стають плоскими, що також допомагає відрізнити самок від самців.
Техніка вентсексингу у добових індичат майже така ж, як у курчат. Відмінними рисами є те, що немає необхідності звільняти кишечник індичати від посліду, а також сильно розкривати у нього клоаку. Часто буває досить злегка відтягнути пальцями правої руки хвостик пташеняти до спини, щоб виявити горбки або складки, що диференціюють стать. Якщо ж статеві горбки у самців і шкірні складки у самок розташовані на 2-3 мм глибше краю клоаки, то тоді їх варто розкрити сильніше. Для цього великий і вказівний пальці правої руки розміщають праворуч і ліворуч від клоаки й, злегка розтягуючи її, нахиляють хвостик індичати у бік спинки.
Визначення статі гусенят, каченят, фазанят і перепелят. У добового молодняку водоплавної птиці (гусаки, качки, лебеді) статевий диморфізм у морфології клоаки виражений більш чітко, ніж у сухопутної (кури, індички, цесарки, фазани), що, у свою чергу, забезпечує більш високу точність їх сексування японським методом. У добових гусенят і каченят статевий горбок має форму злегка загнутого буравчика, розміром 1,5 - 2,0 мм [40]. Він має серединне положення в нижній частині клоаки й, у звичайному положенні пташеняти, схований у складках слизуватої оболонки. У самочок горбок завжди відсутній, а замість нього видні дві округлі шкірні складки, що зрослись між собою.
У добових пташенят водоплавної птиці, так само як і у індичат, немає необхідності звільняти кишечник від його вмісту. У них також відсутні жорсткі вимоги до віку молодняку, у якого визначається стать. Однак гусенята й каченята молодче 8-ми годинного віку ще дуже вологі, пухкі й слабкі. І тому раннє визначення їхньої статі може викликати у такого молодняку травми клоаки й стінок жовточного міхура.
Техніка сексування добових цесарят, фазанят і перепелят така ж, як і у курчат, однак у зв'язку з дуже маленькими розмірами статевих горбків у самців застосування японського методу в цьому випадку значно спрощується при використанні операторами бінокулярної лупи або збільшувального скла зі збільшенням в 3-5 разів.
Контроль точності вентсексингу. Оперативний контроль за точністю визначення статі молодняку здійснюють за допомогою анатомічного методу. Цей метод абсолютно точний, однак досить трудомісткий і сполучений зі значними матеріальними витратами, викликаними забоєм пташенят. В основу цього методу покладені анатомічні розходження самців і самок у будові гонад (статевих залоз), локалізованих у черевній порожнині [39]. Перед визначенням статі анатомічним методом курчат необхідно приспати концентрованими парами діетилового ефіру. Із цією метою курчат розміщають у герметично закриту тару, куди також кладуть тампон, змочений ефіром. Потім кожне приспане курча беруть у ліву руку й за допомогою кривих ножиців роблять розтин черевної порожнини. Далі, кінцями ножиців або пінцетом відсувають убік жовточний міхур і печінку, які прикривають статеві залози, прикріплені до хребетного стовпа курчат в області хрестця.
Ідентифікацію статі добового молодняку анатомічним методом здійснюють шляхом огляду їх гонад (рис. 13). У добових самців всіх видів птиці в області хрестця (у глибині черевної порожнини) розташовані парні сім'яники білуватого кольору, які нагадують рисові зерна. Лівий сім'яник у деяких видів птиці трохи більше правого. Потрібно пам'ятати, що сім'яники не міцно закріплені в черевній порожнині (підвішені на коротких брижах) і при недбалому розкритті вони можуть бути відірвані. У добових півників довжина гонад приблизно однакова й становить 4,0-4,5 мм при їхній товщині близько 1,5 мм.
Яєчник самки - непарний орган. Він крупніше сім'яників, рожевого кольору, плоский, має форму трикутника з нечіткими границями. Яєчник розташований, як правило, з лівої сторони, а права його частина майже повністю скорочена.
За нашими спостереженнями [30] швидкість визначення статі молодняку при використанні анатомічного методу коливається для різних видів свійської птиці від 120 (гусенята) до 200 (курчата) голів за 1 годину.
Контроль за точністю сексування курчат японським методом проводиться звичайно в господарствах, де утримуються кури яєчного напрямку продуктивності. При визначенні точності сексування у кожного оператора беруть для розтину по 50 голів добових півників і 20 голів курочок з різних ящиків. Після ідентифікації статі у вибірці забитих курчат підраховують кількість помилок і точність сексування молодняку окремо в групі самців (50 гол.) і самок (20 гол.), а також у цілому по аналізованій групі (70 гол.). Для цього використовують наведену нижче формулу:
,
де ТС - точність визначення статі японським методом; N - кількість сексованих пташенят; n - кількість помилкових визначень статі.
У племінних господарствах, що спеціалізуються на розведенні птиці м'ясного напрямку продуктивності (кури, індички, гуси, качки) контроль за точністю визначення статі добового молодняку можна проводити також ретроспективним методом. Для цього розсортованих за статтю японським методом самців і самок розміщують в окремі секції по 200-500 голів і вирощують роздільно до двомісячного віку. У цьому віці статеві ознаки у самців і самок уже помітно проявляються, що й дозволяє встановити справжню стать особин.
На відміну від інших видів свійської птиці визначити стать молодих і дорослих гусей за вторинними статевими ознаками важко, тому що за зовнішнім виглядом гуски й гусаки схожі. Тому, стать гусей у будь-якому віці визначають за наявністю в клоаці репродуктивного органа. Із цією метою кожну особину беруть за ноги й крила, перевертають її і кладуть спиною на стіл або коліна оператора так, щоб хвостова частина тулуба звисала. Зафіксувавши в такому положенні птицю, пальцями обох рук розкривають її клоаку і за наявністю або відсутністю спіралеподібного статевого органа визначають стать особини. У молодих гусаків довжина репродуктивного органа становить 4-5 мм, а у статевозрілих самців - 3-5 см. Більш докладно процедура вентсексингу молодих і дорослих гусаків описано нами в другому розділі.
За даними ряду авторів [34, 40, 41], використання японського методу дозволяє визначити стать добових курчат, цесарят і перепелят з точністю 86-99%, індичат - 90-95%, каченят і гусенят - 96-100%. Помилки у визначенні статі при використанні вентсексингу виникають за наступними причинами: велика кількість некондиційних курчат у партії, глибоке розташування в клоаці статевого горбка самця або занадто малі його розміри, перетримування курчат в інкубаторі, некваліфікована робота операторів (у т.ч. неповне розкриття клоаки пташеняти).
Продуктивність і оплата праці. Поряд з точністю сексування швидкість визначення статі молодняку й вихід кондиційних курчат, індичат, каченят і гусенят після сортування також є найважливішими показниками рівня професійної майстерності оператора. Звичайно, продуктивність праці сортувальника виміряється шляхом прямого хронометрування процесу визначення статі у 100 пташенят за допомогою секундоміра на початку й кінці роботи.
При гарній організації робочого місця досвідчений сортувальник визначає стать курчат яєчних порід зі швидкістю 700-900 голів/год, м'ясних порід - 500-600 голів/год, індичат, гусенят і каченят - до 500 голів/год. Якість сортування молодняку за статтю залежить від рівня професійної підготовки операторів, впровадження прогресивних методів організації праці, біологічної повноцінності добового молодняку й матеріальної зацікавленості сортувальників.
Відповідно до тарифікації робіт, виконуваних у тваринництві, робота оператора за визначенням статі добового молодняку сільськогосподарської птиці ставиться до шостого розряду. Норми виробітку й розцінки за 1000 розсортованих за статтю курчат, індичат, гусенят і каченят встановлюються у кожному птахівничому господарстві з урахуванням конкретних умов. Оплата праці операторів, як правило, залежить напряму від якості їхньої роботи, у першу чергу - від точності визначення статі молодняку. Наприклад, у дослідному господарстві Інституту птахівництва УААН «Борки» у 2007 році були прийняті наступні диференційовані розцінки, відносно 1000 розсортованих за статтю курчат:
- при точності 90, 0-95,0% - 40,00 грн;
- при точності 85, 0-89,9% - 35,00 грн;
- при точності 80, 0-84,9% - 25,00 грн.
При сортуванні м'ясних курчат, індичат, каченят і гусенят розцінки за 1000 голів розсортованого за статтю молодняку збільшуються на 40-50%. Крім основного заробітку, операторам виплачується щомісячна премія (до 20% від середнього заробітку) за високу точність визначення статі молодняку (96,0-100,0%).
Недоліки й слабкі сторони вентсексингу. Повноцінність добового молодняку, реалізованого на вирощування, залежить, насамперед, від генотипу й здоров'я батьків, якості інкубаційних яєць і режиму інкубації [34]. У той же час, недбале відношення до молодняку в інкубаторії може помітно погіршити його кондиційність і біологічну повноцінність. Зокрема, травми тонкої стінки жовточного міхура, виникаючі іноді в момент сексування пташенят японським методом, призводять до жовточного перитоніту й загибелі молодняку в початковий період вирощування. Наші спостереження за роботою досвідчених операторів показали, що в процесі сексування спочатку здорового молодняку відхід у вигляді слабких і калік склав у яєчних і м'ясних порід, відповідально, 0,28 і 1,57% [42].
Процедура сортування пташенят за статтю японським методом значно збільшує час між вибіркою молодняку з інкубатора й посадкою його в пташник, що додатково стресує птицю й знижує її збереженість при наступному вирощуванні на 0,4-2,0% [43, 44]. У деяких випадках (слабкий молодняк, некваліфіковані оператори) застосування вентсексингу збільшує відхід курчат у процесі вирощування на 8-15% [45]. Крім того, цей метод може сприяти горизонтальному перезараженню птиці збудниками кишкових інфекційних захворювань, що також збільшує смертність молодняку в перші тижні життя.
Таким чином, японський метод, незважаючи на широке застосування у світовому птахівництві, має ряд істотних недоліків. Вентсексинг трудомісткий і складний у використанні для сортувальників; не завжди забезпечує високу точність і швидкість сексування молодняку; вимагає тривалого періоду навчання операторів і спеціально обладнаних робочих місць. Цей метод також стресує добовий молодняк, нерідко травмує й перезаражає його збудниками інфекційних захворювань. Все це призводить до вповільнення темпу росту й підвищенню падежу птиці в період вирощування.
Відзначені недоліки японського методу сексування молодняку викликали необхідність розробки більше прогресивних способів діагностики статі добових пташенят - федер- і колорсексингу.
3. Визначення статі курчат за швидкістю росту оперення (федерсексинг)
Історія федерсексингу. Про наявність у генотипі ряду порід курей зчепленого зі статтю домінантного гена, що одержав спочатку назву «азіатського гальма» оперення, уперше повідомив А.С. Серебровський [46] у 1922 році. Цей ген викликає затримку у розвитку оперення пташенят таким чином, що у 10-денних курчат ще не відзначається розвиток хвостового оперення, а махові пір'я у них сильно вкорочені. Пташенята, які рано оперюються того ж віку вже мають хвостові пір'я, а махові у них досягають основи хвоста.
В 1930 р. Д. Уоррен [47] показав, що вже в добовому віці існують чіткі фенотипові розходження між курчатами, які рано і пізно оперюються й запропонував використовувати зчеплене зі статтю успадкування цієї ознаки для сексування добового молодняку.
Пізніше П. Хертвігг і Т.Ріттерсхауз [48] запропонували позначити домінантний фактор, що сповільнює опереність молодняку, символом K («коротке крило»), а його рецесивний алель - k («довге крило»).
Р. Соумз у 1969 р. виявив нову мутацію в K-локусі, і назвав її надповільною опереністю й позначив символом Kn [49]. Фенотипічний ефект цього алеля виражений значно сильніше, ніж гена K.
У 1977 році Мак Гібон [50] повідомив про існування четвертого алеля Ks, і назвав контрольовану їм ознаку «повільної опереністю» і запропонував наступний порядок домінування у цьому локусі: Kn надповільна > Ks (повільна) > K (пізня) > k (рання опереність).
В. Асмундсон і К. Аббот [51] першими повідомили про зчеплений зі статтю домінантний гені пізньої опереності індичок, що за аналогією з курми можна використовувати для ідентифікації статі добових індичат. За своїм фенотипічним проявом алель K індичок нагадує алель Kn домашніх курей. І той і інший сильно сповільнюють швидкість розвитку оперення у молодняку й погіршують зовнішній вигляд дорослих особин. При цьому обоє ці алеля не використовуються як маркери статі добових індичат і курчат.
У цей час зчеплені зі статтю алелі K-k виявлені й у цесарки [177].
П. Хорн і Ф. Біскуп [52] описали зчеплений зі статтю ген пізньої опереності у домашніх голубів, що дозволяє проводити маркуючі стать схрещування, особливо кращі для м'ясних білоперих порід. На відміну від курей домінантний алель локусу K у голубів контролює швидкий темп росту ювенального оперення, а рецесивний алель - уповільнений. Схрещування самців, які рано оперюються з самками, які пізно оперюються дає типове успадкування «хрест-навхрест» і дозволяє з великою надійністю сортувати гібридних голуб'ят за статтю.
Одна з головних вимог до фенотипічних маркерів статі добового молодняку - відсутність їхнього негативного впливу на господарсько-корисні ознаки лінійної й гібридної птиці. Переважна більшість дослідників, що вивчали вплив алелей К и k на продуктивність і життєздатність курей, не виявили розходжень у швидкості росту, конверсії корму, яйценосності, масі яєць і збереженості у особин які рано та пізно оперюються [53-69]. Тому, на цей час система алелей «пізня-рання» опереність молодняку широко використовується для діагностики статі курчат у м'ясному і яєчному курівництві (кроси «Гібро», «Кобб-500», «Ломанн браун», «Бованс», «Домінант», «Заславский», «Зміна», «Родоніт», «Ломанн м'ясний», «Росс білий», «Хаббард», «Конкурент», «КК Кубань 123» і ін.).
Генетичні основи федерсексингу. В основі генетичних методів визначення статі молодняку лежать закономірності спадкування зчеплених зі статтю ознак, добре помітних у добових пташенят. У якості фенотипічних маркерів статевої приналежності особини найчастіше використовуються такі ознаки екстер'єру, як швидкість росту зародкового пір'я на крилі, забарвлення й малюнок пуху молодняку й, у меншому ступені, колір плюсни.
Для того, щоб краще зрозуміти спадкоємну природу аутосексингу взагалі й федерсексингу зокрема, розглянемо генетичні механізми зчепленого зі статтю спадкування у птиці.
Стать добового молодняку, як і інші його ознаки, спадково визначена. Хромосомна теорія спадковості показала, що провідна роль у детермінації статі й у підтримці рівного співвідношення статей при виводі молодняку належить хромосомному апарату. У цей час достовірно встановлене, що диплоїдна кількість хромосом (2n) у курки дорівнює 78, в індички - 82, у цесарки - 74, у качки й голубки - 80.
Хромосоми однієї пари, за якими особини різної статі відрізняються один від одного, носять назви статевих, а інші хромосоми, однакові в обох статях, називаються аутосомами. У гомогаметної статі дві статеві хромосоми ідентичні, а у гетерогаметної - ні.
У птиці чоловіча стать гомогаметна (AA+ZZ), а жіноча - гетерогаметний (AA+ZW), тому самки продукують яйцеклітини двох типів: 50% із хромосомою Z і 50% із хромосомою W. Після запліднення яйцеклітин сперміями, що несуть тільки Z-хромосоми, виникає розщеплення потомства за статтю: 50% >> (AA+ZZ) і 50% ++ (AA+ZW). У всіх синів одна Z-хромосома батьківська, інша - материнська. Дочки Z-хромосому одержують тільки від батька, а W-хромосому - тільки від матері. На відміну від Z-хромосоми, W-хромосома значно менше за розмірами й не містить більшості структурних генів, які локалізовані в чоловічій хромосомі. У зв'язку із цим, характер спадкування зчеплених зі статтю генів (ознак) відрізняється від менделівського спадкування аутосомних генів і обумовлений поводженням статевих хромосом у мейозі, а також у процесі запліднення.
Відповідно до теорії успадкування ознак, зчеплених зі статтю, для одержання аутосексних (мічених за статтю) курчат домінантний алель завжди повинен привноситися в схрещування гемізиготними самками, а рецесивний - гомозиготними самцями [16,17,70]. При такому напрямку схрещування буде спостерігатися успадкування ознак за типом «хрест-навхрест», тобто, домінантну ознаку матері завжди успадкують тільки сини, а рецесивну ознака батька - тільки дочки.
Оскільки алельні гени К и k локалізовані в Z-хромосомі й контролюють різну швидкість росту махового пір'я у добових курчат, то існує пряма залежність між статтю гібридного курчати й типом опереності його крила.
Механізм перехресного успадкування зчеплених зі статтю ознак молодняку птиці послужив відправною крапкою для розробки федерсексингу - безпомилкового методу визначення статі добових курчат.
Подобные документы
Зовнішні статеві ознаки та методи визначення статі кролів. Необхідність та порядок проведення операції на сечостатевих органах - кастрації та орхідектомії. Способи лікування грижі та введення лікарських речовин. Методи прямого та бокового розтину.
реферат [610,8 K], добавлен 28.07.2010Визначення річної потреби господарства в кормах для молодняку на відгодівлі. Аналіз раціонів на стійловий, перехідний та пасовищний періоди. Структура річних раціонів. Потреба в мінеральних і синтетичних речовинах. План кормовиробництва і кормовий баланс.
курсовая работа [62,8 K], добавлен 24.05.2012Птахівництво як одна з найбільш інтенсивних та динамічних галузей агропромислового комплексу України. Етапи та особливості вивчення заразних і незаразних хвороб птиці в ТОВ "Агро-Капітал". Аспекти судово-ветеринарної експертизи причин загибелі птиці.
дипломная работа [4,5 M], добавлен 11.10.2014Дослідження біологічних та господарських особливостей птиці. Призначення та характеристика існуючих птахоферм. Продуктивні якості сільськогосподарської птиці, її потенціальні можливості, економічна доцільність птахівництва. Технологія виробництва яєць.
курсовая работа [82,8 K], добавлен 23.11.2013Обстеження системи дихання, травлення, сечостатевої, нервової системи. Дослідження зони патологічного процесу. Встановлення діагнозу – аскаридіоз курей. Загальні відомості про цю хворобу. Схема лікування, препарати, рекомендації щодо умов утримання птиці.
история болезни [438,2 K], добавлен 12.12.2013Організаційні форми штучного осіменіння корів і телиць. Годівля великої рогатої худоби та свиней, добовий раціон для дійних корів. Вирощування ремонтного молодняку худоби та птиці. Економічні показники ефективності тваринництва. Утримання коней.
учебное пособие [351,0 K], добавлен 20.07.2011Організація виробничих процесів. Планування поголів’я тварин, їх продуктивності, валового виробництва продукції, оплати праці, матеріальних і грошових витрат, фінансових результатів від реалізації м’яса птиці. Визначення планової собівартості продукції.
курсовая работа [331,9 K], добавлен 27.04.2016Природно-економічні умови розвитку птахівництва. Динаміка поголів'я птиці, її продуктивності та виробництва продукції. Суть та показники економічної ефективності виробництва продукції в галузі птахівництва, методика їх визначення та шляхи підвищення.
дипломная работа [69,9 K], добавлен 11.05.2009Породи і типи у свинарстві, нові підходи до годівлі в домашніх умовах. Розрахунок річної потреби в кормах для молодняку корів і свиней. Визначення потреби в земельній площі для виробництва кормів. Складання комбікормів і раціонів для різних видів тварин.
курсовая работа [449,9 K], добавлен 07.12.2011Загальні відомості про походження свиней, класифікація їх сучасних порід за напрямом продуктивності. Визначення валового виробництва м'яса і необхідної кількості молодняку для постановки в цех дорощування. Розрахунок поголів'я свиноматок, кнурів, поросят.
курсовая работа [39,5 K], добавлен 16.03.2013