Судово-ветеринарна експертиза причин загибелі птиці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Птахівництво - це одна з найбільш інтенсивних та динамічних галузей агропромислового комплексу України. Але існування в птахівництві інфекційних та незаразних хвороби птиці, спричиняють істотну шкоду виробництву продукції та призводять до значних економічних витрат на багатьох птахівничих підприємствах.

При понесенні економічних збитків чи недоотриманні прибутків власниками птахофабрик в останні роки нерідко постає питання про причетність до цього тих чи інших осіб чи обставин. Особливо часто таке питання постає при загибелі птиці внаслідок тих чи інших причин.

У той же час питання судово-ветеринарної експертизи при загибелі птиці в умовах господарства промислового типу, або ж при недоотриманні прибутків внаслідок зниження її продуктивності в даний час у нашій державі не розроблені.

Виходячи з цього нами була поставлена мета встановити деякі аспекти судово-ветеринарої експертизи причин загибелі птиці в умовах господарства промислового типу.

Для досягнення мети необхідно було вирішити такі завдання:

· Опрацювати літературні джерела за темою магістерської роботи

· Вивчити незаразні хвороби птиці в ТОВ «Агро-Капітал»

· Вивчити заразні хвороби птиці в ТОВ «Агро-Капітал»

· На основі даних літератури та результатів власних досліджень встановити деякі аспекти судово-ветеринарої експертизи причин загибелі птиці в умовах господарства промислового типу.

Об'єкт дослідження - судово-ветеринара експертиза причин загибелі птиці в умовах господарства промислового типу.

Предмет дослідження - незаразні та заразні хвороби птиці в ТОВ «Агро-Капітал», а також деякі аспекти судово-ветеринарої експертизи причин загибелі птиці в умовах господарства промислового типу.

Методи дослідження: епізоотологічні (вивчення загальної епізоотичної ситуації в господарстві, аналіз умов утримування та годівлі курей різного віку), клінічний (встановлення клінічного статусу курей різного віку із застосуванням методів клінічного огляду тварин), копроовоскопічні (виявлення яець паразитів у посліді курей різного віку), патологоанатомічні (проведення патологоанатомічного розтину) та гістологічні (виготовлення гістопрепаратів, зафарбованих гематоксиліном Караці та еозином).

1. Огляд літератури

1.1 Принципи сучасного промислового вирощування та утримування птиці

заразний хвороба птиця агропромисловий

Бройлер - (арос. Broiler, от broil - «запекти на рожні, на вугіллі») гібридне м'ясне курча спеціального вирощування до 6-7-тижневого віку. Бройлери відрізняються інтенсивним ростом, скоростиглістю, відмінними м'ясними якостями, ніжним дієтичним м'ясом, еластичною і гладкою шкірою, м'якими хрящами грудного кістяка.

Сучасне промислове виробництво бройлерів засновано на таких основних принципах:

- отримання інкубаційних яєць мясних курей за допомогою промислової технології утримання ремонтного молодняку ??та дорослої птиці батьківського стада бройлерів шляхом використання високопродуктивної гібридної птиці;

- вирощування бройлерів у пташниках, обладнаних засобами, що забезпечують повну механізацію та автоматизацію виробничих процесів та регулювання мікроклімату в залежності від віку, високу продуктивність;

- застосування ресурсозберігаючих технологічних прийомів;

- виконання виробничого процесу за технологічним графіком, що забезпечує ритмічне, протягом цілого року вирощування бройлерів;

- застосування аростаючим на сухих комбікормів, які відповідають біологічним потребам організму птиці і дозволяють отримати високоякісну продукцію при витратах корму на 1 кг приросту 1,9-1,6 кг;

- суворе дотримання санітарно-ветеринарних правил, що забезпечують високу збереженість птиці.

Технологія утримання м'ясних курей на підстилці - традиційно найбільш розповсюджена в птахівничих господарствах, що забезпечує високі показники життєздатності і продуктивності птиці.

Молодняк утримують на підстилці у пташниках цеху вирощування без пересадок з добового до 18-20-тижневого віку, потім його переводять в приміщення для утримання дорослої птиці. Можливі й інші технологічні схеми утримання, в залежності від умов господарства.

Пташники розділяють поперечними перегородками, які знімаються, на всю висоту приміщення на секції місткістю 1000 голів ремонтного молодняку або 500 голів дорослої птиці. У пташнику передбачається поперечний коридор, що полегшує проведення бонітировок птиці та профілактичних ветеринарних заходів.

У приміщенні для дорослих курей встановлюють двухярусні гнізда. Комплектують пташник одновіковими партіями птиці. При позальному комплектуванні багатоповерхових і зблокованих пташників різниця у віці птиці в цілому по пташнику не повинна перевищувати 3 днів для молодняку ??і 14 днів для курей. Комплектування стада проводять рівномірно протягом року-не менше 4 разів.

В якості підстилкового матеріалу використовують деревна тирса, сфагновий торф, подрібнену лузгу насіння соняшнику, дрібно нарізану солому та інші матеріали. Товщина шару підстилки для молодняку ??повинна бути не менше 10 см, для дорослої птиці-не менше 20 см.

Середня вологість підстилкового матеріалу не повинна перевищувати 25%. Витрата підстилки в середньому становить: для ремонтного молодняку ??за період вирощування 2,0; для дорослої птиці за період утримання-6 кг на 1 голову.

Ремонтних курей материнської і ремонтних півнів батьківської форм до 18-20-тижневого віку аростаюч в одному приміщенні, але в різних секціях з щільністю посадки: в добовому віці-9 гол./ м? (для курей) і 7 гол./ м? для птахів), у 5-тижневому -5-7 і 3-4 гол./ м?, відповідно для курей і півнів. Фронт годівлі при використанні бункерних годівниць становить 5 см для птиці з добового до 5-тижневого віку, 10 см/ гол. - до 10 тижнів і 15 см/гол.-до кінця вирощування молодняку. При використанні жолобкових годівниць - 7, 14 і 20 см/гол, відповідно до віку. Сфера поїння складає не менше 2 см/гол при використанні чашкових, та 3 см/гол. - при використанні жолобкових поїлок, при застосуванні ніпельних поїлок -8-12 голів/ніпель.

На вирощування приймають курчат, розділених по статі в добовому віці. Добовий молодняк розміщують по 500 голів під брудери, електричними, (газовими), або під інфрачервоними аростаючим на. Для того, щоб курчата не віддалялися від джерела обігріву, навколо нього на відстані 1 м від краю зонта встановлюють огорожу, що входить в комплект обладнання.

У кожному брудеру є лампочка, для освітлення корму та води. Електробрудери опускають на висоту 5-10 см від підстилки і включають за два дні до розміщення курчат. Біля краю брудера радіально встановлюють лоткові годівниці (одна з розрахунку на 50 голів), між ними розміщують жолобкові годівниці (одна з розрахунку на 100 курчат). Між годівницями на однаковій відстані ставлять ваккумно поїлки (одна з розрахунку на 100 курчат).

Через 5-6 днів вирощування, огорожі знімають, а годівниці та поїлки починають пересувати в бік стаціонарних. З початку 3-го тижня птиці для її годівлі та поїння використовують механізовані лінії. Висоту годівниць і поїлок механізованих ліній протягом всього періоду вирощування необхідно систематично регулювати. Це сприяє зменшенню втрат кормів і води. За період вирощування висоту підвішування годівниць і поїлок регулюється 6 разів (таблиця 1.1).

Таблиця 1.1. Відстань від підлоги до годівниць і поїлок залежно від віку птиці

Вік птиці, тижнів	Відстань від підстилки до верхньої частини кормушки чи поїлки, см
1-3	Ставлять на підлогу
4	10
5	12
6	15
7	18
8-18 (20)	20
19 (21 та старші)	27

Висота напільних поїлок встановлюється на рівні дзьоба курчат у стані з витягнутою шиєю.

Температура та вологість повітря у приміщенні молодняку приводяться в таблиці 1.2.

В кінці 4-го тижня курчата не потребують додаткового підігріву, тому брудери відключають і піднімають. Щоб уникнути різких коливань температур, використовують автоматичний контроль за вентиляцією. Мінімальна кількість свіжого повітря, що подається в пташники, має становити 0,75-1,0 м? в холодний період року і 7,0 м? в теплий період року на 1 кг живої маси. Потік свіжого повітря, що надходить, повинен бути рівномірним, швидкість його руху в зоні розміщення птиці повинна становити 0,2 м/с в холодну та 0,4 м/с в теплу пору року.

Таблиця 1.2. Температура та вологість приміщення для утримування молодняку

Вік курчат, днів	Температура у пташнику,°C	Обігрів брудерами,°C	Відносна вологість, %
		В приміщенні	під брудером
Доб.	31	27-25	32	40-60
3	28	26-24	30	60-70
6	27	25-23	28	60-70
9	26	25-23	27	60-70
12	25	25-23	26	60-70
15	24	25-22	25	60-70
18	23	24-22	25	60-70
21	22	23-22	24	60-70
24	22	22-21	23	60-70
27	21	21-20	22	60-70
28 і старіше	20-18	-	60-70

Гранично допустимі концентрації шкідливих газів і пилу в повітрі приміщення складають вуглекислоти - 0,25% за об'ємом, аміаку - 15 мг/ м?, сірководню-5 мг/ м?, пилу для молодняку у віці 1-4 тижні-1, 5-9 тижнів -2, 10 - 14 тижнів-3, 15-22 тижні-4, для зрослой птиці 5 мг/ м?. При проведенні технологічних процесів годівлі птиці і збору яєць допускається короткочасне збільшення концентрації пилу на 2 мг/ м?. Особливо чутливі птахи до аміаку. _арост повітря на вміст шкідливих газів і пилу необхідно проводити щотижня у ранкові години в зоні розміщення птиці.

Таким чином, існує вагома потреба у контролі якості повітря у приміщеннях для утримування птиці. Птиця є дуже чутливою до будь-яких змін у мікрокліматі приміщення, і особливо до погіршення його якості. Нехтування такими важливим аспектом утримання птиці, як гігієна повітря, може стати причиною тяжкого стресу, що негативно відбивається на продуктивності і може викликати шкідливе захворювання чи навіть загибель поголів'я.

Кури зазвичай починають нестися у віці 23-24 тижнів. До цього часу гнізда застеляють деревною стружкою. Якщо на гніздах є брезентові шторки, спочатку їх піднімають, щоб кури могли вільно заходити в гнізда. Гнізда встановлюють так, щоб відстань від нижньої частини першого ярусу гнізда до підлоги складало не більше 40 см. Необхідно також стежити, щоб кожна курка починала нестися в гніздах. Один осередок гнізда розрахований на 4-5 кур.

Підстилку в гніздах щотижня повністю замінюють свіжою, а при зборі яєць щодня видаляють забруднену підстилку та додають свіжу.

Найбільш стабільною та усебічно освоєною являється технологія вирощування бройлерів на підстилках.

При цій технології птицю розміщують великими одновіковими партіями в широких габаритних пташниках, у яких механізовані: аростаючим, поїння, прибирання підстилки, обігрів курчат, освітлення приміщень, створені умови для вільного утримання бройлерів (велика площа), полегшені роботи з підготовки пташника до приймання нової партії.

Для вирощування бройлерів використовують гібридний молодняк м'ясних кросів.

Контроль за ростом бройлерів проводять щотижня, шляхом зважування 50 голів з подальшим порівнянням з нормативними даними живої маси, що використовується.

Бройлери повинні мати постійний доступ до корму. Норма запасу комбікормів при складському зберіганні 3,0-3,5% річної потреби. Їх середня об'ємна маса -0,5,06 т/ м?. Температура води, що надходить в поїлки повинна відповідати - 20 + /-2°C. Доступ до води повинен бути постійний. Недостатнє споживання води через причини невеликого її обсягу або малої кількості поїлок приводить до зниження середньодобового приросту живої маси птиці. Для забезпечення необхідної кількості води необхідний щоденний контроль співвідношення споживаної води та корму.

Нормальне співвідношення споживаної води (мл або л) до корму (г або кг) становить 1,8:1 (1,6:1 - для ніпельних поїлок).

При високій зовнішній температурі птах п'є більше води. Потреба у воді в зростає на 6,5% на кожен 1°C, починаючи з позначки 21°C. Для підстилки використовують тирсу, стружку, солому, сфагновий торф, соняшникову лузгу, дріблені соняшникові стебла, подрібнені стрижні кукурудзяних качанів-все це повинно володіти високою гігроскопічністю. Вологість підстилки має становити не більше 25%. Не допускається наявність у підстилці патогенної бактеріальної і гібридної мікрофлори.

Підстилку необхідно розкладати рівномірно висотою 3-10 см в залежності від характеру приміщення і ступеня теплоізоляції.

Важливо завжди розміщати підстилку в сухому та рихлому стані. У разі затвердіння підстилки або надмірної вологості (більше 50%) імовірність виникнення захворювань кінцівок і травм грудей птиці значно підвищується. Щільність посадки істотно позначається на якості бройлерів. Підвищена щільність призводить до стресу, негативно позначається на стані здоров'я бройлерів і, як результат, призводить до падіння рентабельності виробництва.

Таким чином, все вищевикладене свідчить про те, що дотримання технології вирощування має дуже велике значення, аде саме порушення технології вирощування птиці, порушення параметрів мікроклімату в пташниках, особливо в перехідний осінній період, може спровокувати розвиток цілої низки патологічних станів.

Важливим фактором впливу на фізіологічний стан птиці та продуктивні показники є світло. Від інтенсивності та тривалості світла на організм залежить ріст та розвиток, продуктивність та збереженість, особливо, молодняку птиці. Адже, відомо, що активність центральних та периферичних органів імунітету залежить від повноцінності раціонів за основними і біологічно-активними речовинами та дотриманням температурно-вологісного і світлового режимів.

Значний багатогранний вплив на функції і розвиток організму має світло, яке, діючи на організм через рецептори сітківки ока, шкіри, слизових оболонок, впливає на кору головного мозку, а потім рефлекторно на функції різних органів, систем та загальний обмін речовин. Велике значення при вирощуванні і утриманні птиці має певна тривалість світлового дня та режим освітлення, тобто тривалість денного і нічного періодів.

Розроблено багато варіантів світлових програм, що представлені у технологічних керівництвах по вирощуванню птиці різних порід та кросів, які являються головним критерієм високих показників аростаючим на. Програми освітлення розробляють з урахуванням змін на різних етапах розвитку птиці, так як від кількості та інтенсивності світла залежить активність птиці. З літературних джерел відомо багато прикладів застосування різних режимів освітлення з метою впливу на фізіологічні процеси в організмі курчат та їх регуляцію. Так, широко використовуються світлові програми у період вирощування птиці з 7 по 12 день з метою затримування занадто швидкого росту бройлерів, що позитивно впливає на збереженість, профілактику захворювань серцево-судинної, опорно-рухової системи, травної та імунної системи. При інтенсивному рості гібридних курчат відбувається швидке збільшення м'язової тканини, основою для якої є опірно-рухова система. Відомо, що добовий бройлер живою вагою 38-40 грамів за 42 доби збільшує свою масу більш ніж у 50 разів. Тому, птиця, яка до 25-денного віку має слабо розвинений і слабкий кістяк, не витримує такого навантаження, стає кволою, малорухомою, рідко підходить до корму і води, у неї на кінцівках розвиваються дерматити та запалення грудного м'яза, що призводить до термінової її вибраковки.

Але у кожному випадку основна стандартна світлова програма завжди адаптується до конкретних виробничих умов з врахуванням клімату, типу приміщень, середньодобової ваги птиці, поживності раціону, рівню використання корму та загальної мети відгодівлі. Недотримання вимог світлової програми може привести до значного зниження виробничих показників цілого поголів'я - приростів, збереженості та конверсії корму.

Однією із специфічних особливостей світлового режиму є стримування настання ранньої статевої зрілості і запобігання ожирінню, до якого особливо схильні птахи м'ясних порід і кросів. Світловий режим наведено в таблиці 1.3.

Таблиця 1.3. Світловий режим, необхідний для птиці

Вік птиці	Тривалість світлового дню, години	Освітлювальність, Лк
Тижнів	Днів
1	2	3	4
1	1-3	24	25-30
1	2	3	4
	4-7	22	25
2	8-10	20	25
	11-14	18	20
3	15-21	16	15
4	22-28	12	10
5-18	28-126	8*	5
19	127-133	10	10-15
20	134-140	11	10-15
21	141-147	12	15-20
22	148-154	13	15-20
23	155-161	14	20-15
24	162-168	15	20-25
25-60 (64)	169-420 (448)	16	25-30

При 8-годинній тривалості світлового дню в період 15-18 тижнів молодняку можливо використовувати режим переривчастого освітлення.

Тривалість світлового дня регулюється автоматично за допомогою реле часу й реостатів. Для освітлення птиці застосовують лампи розжарювання і люмінесцентні лампи. При використанні люмінесцентних ламп з метою створення рівномірного освітлення можливо під лампами підвісити механічні відбивачі. Лампи і відбивачі слід систематично очищати від пилу. Освітленість заміряють люксметром один раз в два тижні, а також при переході на нові параметри освітлення.

Ремонтний молодняк у 18-20 тижневому віці переводять у підготовлені пташники для дорослої птиці. Півнів переводять за 1-2 дні до посадки кур для того, щоб півні швидше адаптувалися до нових умов і почали споживати корм зі своїх годівниць. Птицю розміщують рівномірно по секціях при статевому співвідношенні 1:9-10 з щільністю посадки 5,0-5,5 голів на 1 м? площі підлоги. У 26-тижневому віці частину птиці вибраковують, після чого щільність посадки становить 4,5-5,0 голів на 1 м?, а статеве співвідношення 1:10-11. Статеве співвідношення необхідно контролювати до кінця продуктивного періоду (таблиця 1.4).

Таблиця 1.4. Статеве співвідношення птиці у продуктивний період в залежності від віку

Вік птиці, тижнів	Кількість півнів на 10 кур, голів	Статеве співвідношення півнів та кур
18-20	10	1:10
26-30	10-9,5	1:10-10,5
35	9,5-9	1:10,5-11
40	9-8,5	1:11-12
50	8,5-8	1:11,5-12,5
60	8,5-8	1:11,5-12,5

Сфера годівлі становить для курей 15 см., для півнів - 18 см., сфера поїння - 3 см. В розрахунку на 1 голову або 8-10 голів на 1 ніпель.

Кури м'ясних порід дуже чутливі до коливань температури та вологості. Оптимальною температурою для дорослої птиці являється 16-18°C. Вологість приміщення підтримують на рівні 60-70%.

Світловий режим для дорослої птиці (таблиця 1.3) є продовженням світлової програми, яку використовують при вирощуванні ремонтного молодняку??. Збільшення світлового дню проводять за рахунок ранкових годин, щоб виключити відкладання яєць на підлозі (проте світло включають не раніше 4 годин ранку).

Для птиці, яка починає яйцекладку восени, світловий день починають збільшувати на один тиждень раніше, ніж для птиці, у якої яйцекладка починається навесні.

Таким чином, лише за умови застосування правильного режиму освітлення можливо не допустити хвороби птиці, такі як канібалізм, що виникують в результаті надмірного (інтенсивне) освітлення пташника.

1.2 Загальна характеристика незаразних хвороб птиці

Профілактика та ліквідація хвороб птиці в умовах промислових господарств - одне із актуальних завдань, від вирішення яких залежить рентабельність виробництва і всі економічні показники.

Особливе значення мають незаразні хвороби птиці, які згідно даних статистики являються причиною загибелі птиці у 95% падежу. Аналіз даних у системі птахофабрик України вказує на те, що велика кількість птиці гине у післянатальний період, який характеризується підвищеною вимогливістю до умов утримання та годівлі птиці.

Питома вага захворювань незаразної етиології в% за даними літератури становить:

· Хвороби органів травлення -22-30%;

· Аліментарна дистрофія -11-12%;

· аростаючим -10-11%;

· Канібалізм -7-8,5%;

· Постембріональна дистрофія - 7,4-8%;

· Хвороби органів дихання -4,8-5,5%;

· Хвороби статевих органів - 5,6-6,5%;

· Гепатит і гепатози -3,5-4,5%;

Іншими захворюваннями незаразної етіології є асфіксії, травми, переохолодження, падіж під час транспортування птиці.

На відміну від інфекційних захворювань хвороби незаразної етіології мають ряд відмінностей:

- широке розповсюдження таких хвороб на всіх птахофабриках без винятку;

- кількість таких захворювань залежить від умов утримання птиці та її годування.

На промислових птахофабриках ліквідація та профілактика незаразних хвороб являє собою основне завдання, від вирішення якого залежить резистентність організму птиці.

Захворювання незаразної етіології як правило виникають у результаті сукупності (сумарної дії) несприятливих факторів і можуть бути викликані недоліками та надлишками окремих компонентів у раціоні птиці, а також підвищеною їх потребою при стресових ситуаціях (перевозка птиці, вакцинація, інтоксикація та ін.).

Більшість захворювань птиць незаразної етіології можуть мати як первинні так і _аростаю ознаки прояву (первинні - гіповітамінози, які виникають внаслідок недостатньої кількості вітамінів у раціоні птиці, вторинні - виникаюнь на базі низького всмоктування організмом необхідних вітамінів);

Більшість хвороб незаразної етіології мають приховані(латентні) клінічні ознаки, їх важко діагностувати по симптоматиці і патологоанатомічним змінам.

1.3 Класифікація незаразних хвороб птиці

_аростаючим_ незаразних хвороб птиці базується на їх етіології, патогенезі, клінічних та патологоанатомічних даних. Важкість класифікації викликана тим, що більшість захворювань має _аростаючим__на_ походження.

При обліку етіологічних даних можливо виділити захворювання, які виникають від недостачі або надлишку окремих компонентів у раціоні птиці. Хвороби, які виникають від недостатньої кількості певних компонентів у раціоні птиці можна розділити на хвороби які виникають від нестачі вітамінів, макро-мікро елементів, протеїну. У літературі нестача вітамінів у білшості випадків описується як авітаміноз.

До іншої групи незаразних хвороб вчені відносять хвороби викликані порушеннями травлення та всмоктування, а також хвороби, що виникають в результаті зоогігієнічних умов утримання птиці.

Третя група таких захворювань - _аростаючи група хвороб, викликаних отруєннями, з урахуванням походження токсичної речовини.

Для незаразних захворювань характерною ознакою є змішаний характер протікання хвороби (наприклад, одночасна недостатність вітаміну або кількох мікроелементів чи протеїну). Для визначення симптоматики і класифікації хвороб птиць, в першу чергу, необхідно покладатись на їх етіологію, що дозволяє розмістити хвороби в певній послідовності.

У сучасній літературі виділяється наступна класифікація незаразних хвороб птиці:

1. Хвороби, що виникають в результаті нестачі або надлишку певних компонентів у раціоні птиці (нестача вітамінів, надлишок вітамінів, недостача протеїну та окремих амінокислот, недостатня кількість мікро - та _аростаючим__н);

2. Хвороби органів травлення (диспепсія, закупорка зоба, шлунку, клоаки, гастроентерит, клоацит, кутикуліт);

3. Хвороби викликані порушення зоогігієнічного, санітарного режиму:

- тривале та інтенсивне освітлення, спалахи світла, імпульсивне освітлення (розкльов, аптеріоз, жовточний перитоніт);

- гіпотермія (пневмонія, аеросакуліт, бронхіт, кон'юнктивіт);

- гіпертермія (недостатність формування шкарлупи);

- гіподинамія (клітинний параліч, розкльов, затримка яйцекладки, загального росту);

- недостатність обміну повітря (кератокон'юнктиві, аміачна сліпота, хронічна асфіксія);

- надмірне запилення повітря (отит, риніт, аеросакуліт).

4. Отруєння рослинними, тваринними, мінеральними отрутами;

5. Хвороби органів яйцеутворення:

· Клоацит;

· Аномалії яйцеутворення;

· Забруднення яйцекладки;

· Оваріїт.

Не менш важливим аспектом етиології незаразних хвороб птиці є урахування віку птиці, в залежності від якого спостерігаються ті чи інші захворювання.

Найрозповсюдженішими захворюваннями молодняку птиці за даними світової літератури є:

· Перші 10 діб життя: після ембріональна дистрофія, понижена життєздатність, диспепсія, гіпертермія, гіпотермія, асфіксія, гіповітамінози;

· 11-30 днів життя: первинні та вторинні гіповітамінози, аптеріоз, розкльов, аліментарна дистрофія, аміачна сліпота, токсична дистрофія печінки, сечокислий діатез;

· 31-60 днів: розкьов, інфантилізм, аптеріоз, рахіт, міоатрофія, сечокислий діатез, набрякова хвороба;

· 61-120 днів: інфальтилізм, розкльов, реніт, рахіт, остеопороз, остеомаляція, дерматити;

· 120 днів і старше: хвороби органів розмноження, оваріїт, сальпінгіт, інфальтинізм яєчників та яйцепроводів.

Таким чином, в залежності від особливостей кожного окремого господарства та етиологічних факторів можуть проявлятися різні течії та прояви захворювань птиці.

1.4 Еймеріоз птиці

Еймеріоз (кокцидіоз) птиці - протозойна хвороба, що перебігає в формі ентероколітів. Вона належить до групи кокцидіозів - великої групи протозойних хвороб тварин, птиці та людини, які спричинені найпростіші класу споровиків [7, 10].

Реєструються в багатьох тварин у тому числі в птахів різних видів, кролів, свиней, великої та дрібної рогатої худоби, тощо, а також у риб. Кокцидіоз птиці широко розповсюджений як у країнах СНД, так і в інших країнах по всьому світі (_аростаючим__н, США, Болгарія, Судан, Франція, Японія, Угорщина, Швейцарія, Чехія, Словаччина, Панама, Румунія та ін.). На думку багатьох авторів з різних країн світу на всіх континентах практично немає ні одного птахівничого господарства, яке було б вільне від кокцидіозу [1, 224, 230].

Всі _ароста є одноклітинними паразитичними організмами. Відповідно до сучасної класифікації збудниками кокцидіозу є найпростіші (тип Apicomplexa) класу споровиків (Sporozoa) підкласу Coccidia ряду Eucoccidiida. До ряду Eucoccidiida відносять багато родин, у тому числі й родину Eimeriidae, яка поділяється на підродини Eimeriidae та Isosporinae. Підродина Eimeriidae об'єднує моноксенних (одно живильних) паразитів родів Eimeria та Criptosporidium. Підродина Isosporinae. Об'єднує роди Isospora, Toxoplasma та Sarcocystis [115].

Характерними особливостями всіх представників роду Eimeria є [64, 152, 176, 221, 239]:

· Ооцисти містять спори, в яких завжди є 4 спороцити, в кожному з яких містяться два спорозоїда.

· Зазвичай (за рідкими виключеннями) представники роду Eimeria розвиваються лише в організмі-хазяїні одного виду, в тому числі й птиці (строго специфічні для кожного виду тварин).

· Виразна специфічність штамів, внаслідок чого в організмі-хазяїні виникає стійкість до певного штаму, але відсутній захист щодо кокцидій інших штамів.

· Виразна специфічність щодо місця паразитування в організмі-хазяїні.

У курей виявлено 9 видів еймерій. Eimeria acervulina локалізується в дванадцятипалої кишці, слабо патогенна. Eimeria mivati паразитує в дванадцятипалій кишці, але може локалізуватися й у інших частинах тонкого відділу кишечнику, високо патогенна. Eimeria maxima паразитує в середній частині тонкого відділу кишечнику, слабо патогенна. Eimeria nekatrix в шизогональну стадію локалізується в середній частині тонкого відділу кишечнику, а в гаметогональну - в сліпих кишках, високо патогенна.

Eimeria hagani паразитує в тонкому відділі, слабо патогенна. Eimeria tenella локалізується в сліпих кишках і є високо _аростаючи. Eimeria praecox паразитує в сліпих кишках, найменш патогенна, але високо вірулентні її штами знижують приріст маси тіла курчат. Eimeria brunetti локалізується в прямій кишці та клоаці, високо патогенна. Eimeria mitis не викликає хвороби та патолого-анатомічних змін [29, 53, 162].

Найбільш сприйнятливі до кокцидiозу молоді птахи всіх видів віком до трьох місяців. На еймеріоз, зазвичай, хворіють курчата віком 10 - 90 днів, індики віком 10 - 70 днів, качки віком 30 - 60 днів, гуси віком 20 - 85 днів. Таким чином, у птиці існує виразна вікова резистентність до цієї хвороби. В курчат вона спочатку не реєструється, але зі збільшенням їх віку сприйнятливість до захворювання також зростає. Так само, десятитижневий молодняк індичок дуже стійкий до штамів еймерій, які вражають дорослих індиків [77, 95, 119].

Зараження птахів _аростаючим відбувається через забруднені ооцистами предмети зовнішнього середовища, корм і воду. Джерелом інвазії є хвора птиця, яка виділяє велику кількість (декілька сотень мільйонів) незрілих ооцист з послідом. Але до забруднення зовнішнього середовища екзогенними стадіями кокцидiй також має відношення й доросла птиця, в якої при відсутності ознак хвороби на фоні імунітету може виділятися деяка кількість ооцист. Таким чином, джерелами кокцидiйної інвазії можуть бути птиця будь-якого віку. Перенесення ооцист _ароста з клітки в клітку, з приміщення в приміщення та з одного господарства в інше може здійснюватися механічним шляхом, разом з різними предметами, обладнанням, тарою, що використовується для перевезення птиці та продуктів птахівництва, а також обслуговуючим персоналом, гризунами, синантропними птахами й комахами [34, 98, 101, 194].

1.5 Заключення з огляду літератури

Аналіз даних літератури свідчить, що на даний час досить детально розроблена методика вирощування курей в господарствах промислового типу.

Проте що стосуться заразних і незаразних хвороб, які реєструються в курей у господарствах промислового типу, багато їх аспектів до кінця ще не з'ясовано.

Питання судово-ветеринарних досліджень при загибелі птиці, в тому числі й курей в умовах птахофабрик, в нашій державі взагалі не вивчалися, про що свідчить повна відсутність таких літературних джерел.

2. Напрями та методи досліджень

2.1 Матеріали та методи досліджень

Дослідження проводилось на території птахофабрики ТОВ «Агро-Капітал» (пмт. Любимівка, _аро. Птахівнича, Херсонська область). Матеріалими дослідження були кури несучки породи _аростаю Біла та _аростаю Коричнева та бройлери породи Кобб 500.

При проведенні дослідження використовувалась наступна схема досліджень:

- Збір _аростаючим__ даних;

- Загальний огляд птиці;

- Вибіркове дослідження хворої птиці, виявленій при загальному огляді.

При збиранні анамнестичних даних враховувалось наступне:

1. Направлення птахофабрики (м'ясне та яєчне), дотримання технологічного графіку розведення птиці; умови комплектування поголів'я, розташування господарства та його ветеринарно-санітарний стан;

2. Порода, крос (лінійна, _аростаю) та вік птиці, термін життя її в умовах птахофабрики;

3. Годівля, вид комбікорму та періодичність його згодівлі; різниця у раціонах для птиці різного віку; додавання у раціон кормів тваринного походження, макро та мікро елементів, забезпечення вітамінами згідно норм;

4. Характер несучості та збільшення ваги птиці, її зміна за останній період;

5. Згідно журнальних записів ветеринарного лікаря встановлювалась тривалість захворювання птиці, кількість вибракованої птиці та падежу; визначався процент захворюваності та летальних випадків;

6. Планові заходи загальної та специфічної профілактики, що застосовуються у господарстві, та їх ефективність;

7. Умови утримання:

Також проводилось клінічне дослідження птиці в звичайних умовах. А саме, з'ясовувався стан птиці:

1. Птиця у поголів'ї (сонливість, підвищена збудливість, порушення координації руху, розкльов, саморозкльов);

2. Вивчалося пір`я з урахуванням віку та виду птиці, пори року;

3. Шкіряного покриву та похідних шкіри (пігментація дзьоба, гребню, ніг та ін.)

4. Носових отворів, очей, дзьобу;

5. Зобу (збільшений, пустий, провисаючий);

6. Габітуса та кінцівок;

7. Дефекації (кількість та колір гною, наявність крові та ін).

Також при проведенні дослідження проводилось дослідження окремих птиць. Хвору та підозрілу птицю за допомогою гачку ловили та після фіксації досліджували.

Наступним та найважливішим етапом дослідження причин загибелі птиці є патологоанатомічний розтин птиці. Причина загибелі птиці обгрунтвується шляхом співставлення картини патологоанатомічного розтину з даними клінічного стану тварини за її життя.

Порядок проведення розтину птиці наступний:

1. Зовнішній огляд трупу птиці;

2. Розтин грудочеревної порожнини;

3. Видалення органів та їх опис;

4. Розтин черепу та видалення головного мозку;

5. Опис головного мозку після його видалення;

6. Розпил гомілкової кістки.

При проведенні патолого-анатомічного розтину для гістологічних досліджень відбирали шматочки з різних ділянок кишечнику (з середньої частини дванадцятипалої і клубової кишок, середньої частини краніальної, середньої і каудальної третин голодної кишки). Відібрані шматочки фіксували в 10% водному нейтральному розчині формаліну та після зневоднення в етанолах зростаючої концентрації через хлороформ заливали в парафін і за допомогою санного мікротому одержували зрізи товщиною 7 - 10 мкм [Лили Р., 1969]. Для виявлення гістологічної будови органів і тканин проводили фарбування зрізів гематоксиліном Караці та еозином [Горальський Л.П. та ін., 2005].

2.2 Характеристика бази виконання роботи

Матеріали для дослідження відбиралися у товаристві з обмеженою відповідальністю «Агро-Капітал» (юридична адреса: Дніпропетровська обасть. Місто Кривий Ріг, _аро. Ногіна, 21/1). Дослідження проводилась на території виробничого підрозділу ТОВ «Агро-Капітал-2» пмт. Любимівка, Каховського району, Херсонської області (12 км від міста Каховка).

Птахофабрика ТОВ «Агро-Капітал» у своєму складі має чотири основних структурних підрозділи, що спеціалізуються на вирощуванні, переробці птиці, виробництві курячого яйця, виробництві кормів.

На підприємстві 285 працівників. В середньому в рік споживається близько 3 млн. кВт. Годин електроенергії, 80 тис. Куб. м води.

Клімат району, в межах якого знаходиться птахофабрика - помірно-континентальний, посушливий, а також характеризується незначною кількістю опадів. Тривалість періоду зі стійким сніговим покривом 15 днів, середня глибина промерзання грунту 5-15 см. _аростаючим__на характеристика наступна: середньорічна температура: літня +26° C, зимова -3° C. Природно-кліматичні умови впливають на створення оптимального мікроклімату всередині будівель пташників. Так як приміщення закритого типу в них створюється штучний мікроклімат, отже потрібні додаткові витрати, які необхідно враховувати при виробництві продукції.

Санітарно-гігієнічні заходи:

1. Не допускається проникнення в пташник дикої птиці, гризунів і комах.

2. В вирощуванні дозволяється утримувати в пташнику птицю тільки однієї вікової групи з розривом віку до 9 днів.

3. Забороняється відвідування пташників сторонніми особами.
4. Не допускається зустріч в пташниках обслуговуючого персоналу з різних пташників.

5. Видається робочий одяг, взуття всім працівникам і відвідувачам ферми.

Б. Перед входом в пташник встановлені дезінфекційні килимки, глибиною 10 см з дезрозчином. Всі повинні входити в пташник тільки через нього. Очищують дезінфекційний килимок і заповнюють свіжими дезінфекційними засобами згідно інструкції.

7. Використовують в якості підстилки деревну стружку.

8. Павшую птицю вивозять і закопувати. При цьому забороняється в'їзд транспорту на територію ферми.

Показники вирощування птиці в господарстві представлені в таблицях 2.1 - 2.14.

Таблиця 2.1. Основні показнику кросу «_аростаю»

Показник	Значення
Вага курочки в 18 тижнів	1320 г
Вага курочки в 80 тижнів	1690 г
Отримано на посаджену несучку в 80 тижнів	355 яєць
Вік досягнення 50% яйценоскости	145 днів
Вік досягнення піку несучості	25-27 тижнів
Пік продуктивності	95%
Середня вага яйця в перебігу 72 тижнів	61.4 г
Всього яєчної маси в 80 тижнів	21.8 кг
Конверсія корму: Конверсія корму на кг яєчної маси	2.12
Схоронність за продуктивний період	94.%
Середня витрата корму в день	108г

Таблиця 2.2. Програма годування в період вирощування

Ингредієнти	Стартовий 0-35 днів	Вирощування 1період 35-70 днів	Вирощування 2 період 70-100 днів	Пред-продуктив ний період
Сирий протеїн, %	20.5	19	16	17
Обмінна енергія	2950-2975	2850-2875	2750	2750
(Ккал/кг)
Линолева кислота, %	1,5	1,25	1.25	1,25
Засвоювані амінокислоти%
Метіонін	0,50	0,45	0,34	0,38
Метіонін+цистин	0,78	0,66	0.53	0,60
Лізін	1,20	1.00	0,75	0,80
Триптофан	0,185	0,175	0,152	0,163
Треонін	0,67	0,57	0,43	0,46
Мінеральні речовини, %
Кальцій	1,05-1,10	0,95-1,10	0,90-1,00(2)	2,00-2,50w
Доступний фосфор	0.48	0.44	0.40	0.47
Хлор (min)	0,15	0,15	0,15	0,15
Натрій (min)	0,16	0,16	0,16	0,16

Таблиця 2.3. Потреба в вітамінах та мікроелементах в період вирощування (на тонну)

Найменування	Старт	Для вирощування	Для предпродуктивного періоду
Вітамін А	МЕ	13 000 000	10 000 000	10 000 000
Вітамін Д-3	МЕ	3 000 000	2 000 000	2 500 000
Вітамін Е	МЕ	25 000	25 000	25 000
Вітамін К-3,	г	3,0	3.0	3.0
Тиамин В-1,	г	2,0	1,5	2,0
Рібофлавін В-2,	г	5,0	5,0	5,0
Пантотенова кислота	г	15,0	120	12,0
Ніацин,	Г'	60,0	40,0	40,0
Пиридоксин В-6,	г	5,0	5.0	5,0
Біотин,	г	0,2	0,15	0,1
Фолієва кислота,	г	0.75	0,75	0,75
Вітамін В-12,	г	0,02	0,01	0,015
Холін,	г	500	300	400
Мікроелементи
Залізо,	г	60	60	60
Мідь,	г	8	6	8
Марганець,	г	70	70	70
Цинк,	г	70	70	70
Йод,	г	1,0	1,0	1,0
Кобальт	г	0,25	0,15	0,15
Селен,	г	0,25	0,25	0,25

Таблиця 2.4. Параметри при вирощуванні до 6 тижнів на клітковому обладнанні

Щільність посадки	50 голів на кв. метр
Обігрів	Обігрівачі + обігрів пташника
Мінімальний темп вентиляції	0,7 куб. м./час/кг
фронт годівлі	2,5 см/голову або 1 лоток на 50 голів в перші декілька діб роздавати корма на папері
Фронт поїння	Початок: 1 міні поїлка на 50 голів

Таблиця 2.5. Норми споживання гравію в період виращування

Днів	Розмір гравію, мм	Вирощування (клітка з сітчастою підлогою)
Курчата - 3-21	Діаметр 1-1,5	1 пригоршня/ 200 голов в тиждень
Молодняк - 22-70	Діаметр 2-2,5	500 г./ 100 голів в місяць
Несучка - з 71-го до кінця життя	Діаметр З - 4	500 г./ 100 голів в місяць

Таблиця 2.6. Інтенсивність заростаючих

Вік, дні	Інтенсивність освітленості (Лк)
1	2
0-7	20-30
7-28	10
28-118	_6
119 старше	10

Таблиця 2.7. Світловий режим

Вік, дні	Тривалість (год.)
День 1-3	23
День 4-7	21
День 8-14	19
День 15-21	17
День 22-28	15
День 29-35	13,30
День 36-42	12
День 43-49	11
Після 49 днів	10
Вага1150 г.	11
Вага 1200 г	12
Вага 1300 г	13
Вага 1350 г	14
Вага 1410 г	15
Вага _арос 1410 г	Додають по 30 хвилин за тиждень
Продуктивність 50%	15-16

Таблиця 2.8. Вентиляція

Тип приміщення	Специфікація вентиляторів
	Максимальна потреба повітря на голову, м3/год	Мінімальна потреба повітря на голову, м3/год
Для молодняку (0-6 тижнів)	3,5	0,5
(7-17 тижнів)	7,7	1,0
Для дорослого стада	11,0	1,0

Таблиця 2.9. Схема профілактичних щеплень при вирощуванні курчат кросу «аростаю» по ТОВ «Агро - Капітал» на 2012 г

№	Вік птиці	Захворювання проти якого проводиться щеплення птиці	Назва вакцини	Метод щеплання
1	1 день	Хвороба Марека Інфекційний бронхіт	Nobilis Rismavac+Ca 126 Nobilis Ma 5	Підшкірно Спрей-щеплення в інкубаторі
2	10 день	Інфекційний бронхіт	TAD H120	Випоювання з водою (спрей)
3	16 день	Хвороба Ньюкасла	TAD HD 131	Випоювання з водою (спрей)
4	22 день	Хвороба Гамборо	TABIC M.B.	Випоювання водою
5	38-40	Інфекційний бронхіт	TAD -120 H	Спрей
6	47 день	Хвороба Ньюкасла	TAD (ла-сота)	Спрей
7	58-60 день	Інфекційний ларинготрахеїт, віспа та інфекційний енцефаломіт	TAD ILT TAD Nobilis AE+POX	Окулярно в перетинку крила
8	70-72 день	Інфекційний бронхіт	TAD 120	Спрей
9	79-80 день	Хвороба Ньюкасла	TAD (ла-сота)	Спрей
10	90 день	Хвороба Ньюкасла Інфекційний бронхіт Синдром зниження несучості	TAD IB+ND+EDS	Внутрішньо м'язово

Таблиця 2.10. Нормативні вимоги з утримання птиці віком 6-18 тижнів

Показники	Клітка
Щільність посадки	400 см2/гол
Фронт годування	5,0 см/гол
Фронт поїння	5,0 см/гол

Таблиця 2.11. Розвиток молодняку курей в період вирощування

Вік птиці	Вага молодки г	Мінімальне споживання корму
Тижнів	Днів		(г/день)	аростаючим підсумком (кг/день)
1	7	65-70	10	0.07
2	14	130-135	15	0.17
3	21	195-205	25	* 0.35.
4	28	275-285	32	0.60
5	35	360-375	37	0.90
1	2	3	4	5
6	42	440-460	42	1.20
7	49	510-535	45	1.50
8	56	590-610	48	1.80
9	63	660-690	50	2.20
10	70	730-765	52	2.50
11	77	800-835	54	2.90
12	84	865-910	56	3.30
13	91	830-980	58	3.70
14	98	995-1045	60	4.10
15	105	1055-1115	62	4.60
16	112	1120-1180	65	5.00
17	119	1180-1250	70	5.50
18	126	1240-1320	77	6.10

Таблиця 2.12. Параметри в продуктивний період по ТОВ «Агро-Капітал»

Показники	Клітка
Щільність посадки	450 см2/гол

Таблиця 2.13. Зміни живоі маси несучки в продуктивний період

Вік птиці в тижнях	Жива вага, г
1	2
19	1250
20	1300
21	1350
22	1410
23	1440
24	1470
25	1490
26	1510
27	1520
28	1530
29	1540
30	1550
31	1560
32	1570
33	1580
34	1580
35	1590
40	1600
45	1610
50	1620
55	1960
60	1640
65	1650
70	1670
1	2
75	1680
80	1690

Таблица 2.14. Програми годування, які використовують в ТОВ «Агро-Капітал»

Інгредіенти	1	2	3	4
Сирий протеїн, %	18-19	17-18	16-17	15-16
Обмінна енергія (Ккал/кг)	2800-2900	2750-2850	2700-2800	2700-2800
Лінолева кислота, %	1,40	1,30	1,20	1,10
Засвоювані амінокислоти%
Метіонин	0,42	0.39	0.39	0,35
Метіонин + Цістин	0,66	0,63	0,63	0,59
Лізин	0,8	0,78	0,78	0,75
Триптофан	0.171	0,164	0.164	0,160
Трєонин	0,57	0,51	0,51	0,51.
Аргинин	0,95	0,88	0,81	0,75
Ізолейцин	0.66	0.63	0.63	0.63
Валян	0.72	0.69	0.69	0.69
Мінеральні речовини, %
Кальцій	4,00	4,1	4,20	4,30
Доступний фосфор	0,45	0,43	0,40	0,35
Натрій (min)	0,16	0,16	0,16	0,16
Хлор (min)	0,15	0,15	0,15	0,15

^?Споживання корму - 110 грам на голову в день

3. Результати експерементальних досліджень

3.1 Незаразні хвороби птиці в ТОВ «Агро-Капітал»

За період виконання магістерської роботи в ТОВ «Агро-Капітал» нами були виявлені хвороби різної етіології, З незаразних хвороб реєструвались аномалії яйцеутворення, гіповітаміноз Е та перозис.

Аномалії яйцеутворення

Відомо, що причиною знесення ненормальних яєць є порушення (навіть тимчасові) діяльності яєчника. Ці порушення викликаються неправильним годуванням і утриманням несучок, а також різними хворобами органів яйцеутворення [].

На птахофабриці ТОВ «Агро-Капітал» у дорослих курей несучок в частині випадків виявляли передчасне зниження чи повне припинення яйценосності. Таких курей відразу вибраковували та проводили їх патолого-анатомічний розтин для з'ясування причин зниження яйценосності.

Результати патолого-анатомічних розтинів 132 курей, проведених за період з травня по грудень 2012 р. свідчать, що в 73,5% випадків (тобто у 97 направлених на патолого-анатомічний розтин курей) виявляли повне припинення формування яєць. Таке порушення було зумовлено припиненням процесів формування яєць, хоча фолікули продовжували утворюватись (Рис. 3.1).

Причина такого припинення формування яєць нами встановлена не була, оскільки ознаки оваріїту, сальпінгіту, жовткового перитоніту чи інших патологічних змін у органах яйцеутворення птиці виявлені не були, а результати лабораторних досліджень не встановили наявності будь-якої патогенної мікрофлори в органах розмноження такої птиці.



Рис. 3.1. Аномалії яйцеутворення в курей птахофабрики ТОВ «Агро-Капітал»: 1 - грудочеревна порожнина; 2 - яєчники без ознак формування яєць.

На птахофабриці ТОВ «Агро-Капітал» спостерігались аномальні яйця наступних видів: 1) дрібні яйця, 2) яйця з м'якою та крихкою шкарлупою чи без шкарлупи, 3) деформовані яйця, 4) красюки.

Дрібні яйця були досить поширеною аномалією яйцекладки (Рис. 3.2). Дрібними, або карликовими називають яйця, вага яких не перевищує 35,0 г. Знесення дрібних спостерігалось у літню пору року. Знесенню карликових яєць сприяло інфікування кінця яйцепроводу і його звуження.

Дрібні яйця можуть були без жовтка або ж з недорозвиненим жовтком. За відсутності жовтка в центрі яйця спостерігалися сторонні включення (шматочок затверділого білка, згусток крові, фібрин, частинки жовтка), навколо якого формується яйце. Форма цього включення і впливала на остаточну форму яйця. Більшість карликових яєць круглі, білок у них щільний.



Рис. 3.2. Аномалії яйцеутворення в курей птахофабрики ТОВ «Агро-Капітал»: 1 - яйце з м'якою шкаралупою; 2 - нормальне яйце з середньої третини яйцепроводу курки; 3 - яйце неправильно овальної форми з середньої третини яйцепроводу курки; 4 - дрібне яйце з середньої третини яйцепроводу курки

Крім того, в частині випадків влітку виявлялися яйця з м'якою та крихкою шкаралупою або без шкаралупи (див. Рис. 3.2). Такі яйця дуже часто несуть кури, в раціоні яких не вистачає вітаміну D, мінеральних речовин, а також ті кури, яким недостатньо сонячного опромінення.

На будову шкаралупи яєць діє також висока температура. Підвищення зовнішньої температури від 30 до 40°С зменшує кількість кальцію в крові на одну третину і зумовлює шкідливий вплив на структуру яєчної шкаралупи. Тривале підвищення температури тіла несучок також веде до утворення слабкої шкаралупи. Підвищена активність яйцепроводу викликає швидке обертання яйця, внаслідок чого на яйці відкладається несформована шкаралупа.

Оскільки такі яйця виявлялися тільки влітку при високій температурі оточуючого середовища (вище 30⁰С), можна зробити висновок, що саме температурний фактор і був причиною утворення яєць із м'якою та крихкою шкаралупою або без шкаралупи.

Нерідким явищем у курей-несучок були деформовані яйця (див. Рис. 3.2). Деформовані яйця на різних стадіях свого формування мали найрізноманітнішу форму: кулясту, подовжено-циліндричну, сплюснуту (іноді з вм'ятиною), зігнуту, еліптичну, грушовидну, веретеноподібну, брунькоподібну. На час знесення на птахофабриці ТОВ «Агро-Капітал» найчастіше спостерігалися випадки деформованих яєць грушовидної форми.

Крім того, на птахофабриці іноді реєструвалися красюки. Красюки - це такі яйця, вміст яких при просвічуванні на овоскопі має червонувато-жовте забарвлення. Причиною появи _нутрішнь є різні мікроорганізми, що потрапляють в яйцепровід, які заражають яйце і руйнують жовткову оболонку. В результаті цього жовток перемішується з білком і весь вміст яйця приймає червонувато-жовте забарвлення. У молодих несучок красюки утворюються на початку яйцекладки при попаданні у вміст яйця крові в результаті розриву переповнених кровоносних судин яйцепроводу, а іноді і яєчника. Це часто спостерігається також при пулорозі і паратифі.

Перозис

На птахофабриці ТОВ «Агро-Капітал» за період виконання магістерської роботи також виявлялись випадки перозису. Перозис (син.: «_нутрішн сухожилля», «ковзаючий суглоб») - захворювання, що характеризується розслабленням зв'язкового апарату і сухожиль м'язів кінцівок у зв'язку з порушенням формування кісток, що веде до вільного зміщення суглобів. Захворювання спостерігалося лише в молодняку (під час росту).



Рис. 3.3. Хворе на перозис курча (показано стрілкою)

Хвороба виникає при недостатності в раціоні молодняка марганцю і холіну (вітаміну В₄). Перебіг хвороби був хронічний. Хворі курчата апатичні, погано ростуть, апетит знижений. Вони зазвичай не встигають за здоровими курчатами, а тому нерідко тримаються окремо, в той час як здорові курчата збиваються в досить великі групи (Рис. 3.3) Птиця не може встати на ноги, оскільки вони підгинаються в суглобах під прямим кутом, створюючи картину вивихів. Спостерігається укорочення трубчастих кісток, потовщення і деформація пальців і суглобів ніг і крил, потовщення і розслаблення сухожиль і зв'язок. При пересуванні хворі спираються на плеснові суглоби. З розвитком хвороби відбувається загибель курчат від виснаження.



Рис. 3.4. Курча з птахофабрики ТОВ «Агро-Капітал», яке загинуло від перозису - майже не прикритий внаслідок загального виснаження м'язами кіль (показано стрілкою).

При проведенні патолого-анатомічного розтину реєструють виснаження (Рис. 3.4), сухість і ламкість пір'я, неправильне формування скелета: потовщення і деформація хребців, ребер, укорочення трубчастих кісток, деформація суглобів, потовщення і розм'якшення зв'язок і сухожиль, набряклість суглобів, сухожиль і зв'язок, наявність в них і навколо них дрібних крововиливів.

Також встановлюють венозний застій у печінці та селезінці, дистрофічні зміни в печінці, нирках і міокарді, розширення серця, венозний застій і набряк у легенях.

Токсична дистрофія печінки

У курей птахофабрики ТОВ «Агро-Капітал» за період проведених нами досліджень також постійно реєструвалась токсична дистрофія печінки. Відсоток уражених курей був невеликим - за 2012 рік він коливався в межіх 0,8 - 1,9%. Основною причиною цієї патології є дія на організм птиці токсинів _нутр- і ендогенного походження, тобто згодовування кормів тваринного і рослинного походження, що містять високу кількість мікотоксинів, перекисів ліпідів і ненасичених вуглеводнів, що є інгібіторами токоферолу.

Результати аналізу різних партій комбікормів, які використовувались для годівлі птиці птахофабрики ТОВ «Агро-Капітал», свідчать, що більшість таких партій (68,8%) були слаботоксичними, а в частині з них виявляли мікотоксини. Для профілактики мікотоксикозів у птиці до складу комбікормів обов'язково вводили препарат «Мікосорб» відповідно до інструкції щодо його застосування.

Проте, аналіз кормів птиці також показав недостатність в частині з них вітаміну Е. Відомо, що недостатність вітаміну Е призводить до ослаблення окислювально-відновних процесів, окислення вільних радикалів, порушення засвоєння і обміну мікроелементів та інших порушень в організмі птиці. В організмі птахів цей вітамін не синтезується [].

Відомо, що Е-гіповітаміноз - це хвороба, яка розвивається при систематичному недоотриманні організмом жиророзчинного вітаміну Е, представленого спорідненими аналогами б-, в-, г- і д-токоферолами, та характеризується у дорослої птиці зниженням несучості, у самців - дистрофічними змінами в сім'яниках, у молодняку захворювання проявляється у вигляді енцефаломаляції, ексудативного діатезу, білом'язової хвороби і токсичної дистрофії печінки [].

Тому нами був зроблений висновок, що токсична дистрофія печінки в птиці виникала внаслідок поєднаної дії мікотоксинів, які містились у кормах, та недостатності вітаміну Е.



Рис. 3.5. Курка з птахофабрики ТОВ «Агро-Капітал», яка загинула від токсичної дистрофії печінки: 1 - яєчники; 2 - серце; 3 - селезінка; 4 - глинистого кольору, в'яла, паштетоподібної консистенції печінка

Хвора птиця була пригнічена, малорухлива, хода хитка, голова і крила опущені, у багатьох спостерігалися плавальні рухи. Тривалість хвороби зазвичай не перевищувала 4 - 5 днів від появи її перших клінічних ознак. Смертність складала 71,4 - 81,2% від загальної кількості хворої з такими клінічними ознаками птиці.

При проведенні патолого-анатомічного розтину було встановлено, що печінка різко збільшена, в частині випадків заповнює всю черевну порожнину. В одних випадках вона повнокровна, темно-вишневого кольору, різко в'ялої консистенції. З поверхні розрізу стікає велика кількість кров'яної рідини темно-вишневого кольору. В інших випадках вона глинистого кольору, в'яла, паштетоподібної консистенції (Рис. 3.5).

При проведенні гістологічних досліджень печінок птиці, яка загинула від токсичної дистрофії цього органу, нами в більшості випадків було встановлено наявність тотожних мікроскопічних змін.

Вся паренхіма печінки була дифузно не сильно набрякла (Рис. 3.6). Границі між окремими часточками були видні погано, або ж взагалі не диференціювалися.

Всі кровоносні судини органу (артерії та вени печінкових тріад, центральні вени печінкових часточок та внутрішньо часточкові капіляри) були досить таки помітно розширені, в більшості випадків переповнені клітинами крові.

Переважна більшість гепатоцитів перебувала в стані зернистої дистрофії. При цьому їх цитоплазма була мутна, містила зерна та гранули білкової природи. Ядра не в усіх клітинах чітко диференціювалися, а в частині клітин при зафарбовуванні гематоксиліном та еозином взагалі не виявлялися. Границі між окремими клітинами на свіх збільшеннях мікроскопу (від 80 х до 100 х) було видно погано.