Методика обліку і організація аналізу валютних операцій

Размещено на http://www.allbest.ru/

3

Методика обліку і організація аналізу валютних операцій



РЕФЕРАТ

Курсова робота: 41 с., 1 мал., 55 джерел.

Об'єкт дослідження - є валютні операції.

Предметом дослідження роботи є здійснення валютних операцій, впливом на них з боку держави, зокрема, аналізом окремих інструментів та механізмів цього впливу.

Метою даного дослідження є розгляд стану обліку та аналізу валютних операцій.

Методи дослідження. Для досягнення мети курсової роботи в залежності від складності наукових завдань застосовувався комплекс загальнонаукових методів: методи економічного аналізу, методи бухгалтерського обліку, прийоми та процедури контролю. Серед методів економічного аналізу можна виділити метод аналітичного групування, коефіцієнтний метод, графічний, метод порівняння, балансовий.

Інформаційною базою дослідження є закони та нормативні акти з питань побудови готівкового обороту в економіці України, нормативні акти та інструкції НБУ, Міністерства фінансів, Державної контрольно-ревізійної служби України, Кабінету Міністрів України. При написанні роботи проаналізовано монографії, статті вітчизняних авторів, підручники, посібники, методичні матеріали з бухгалтерського фінансового обліку, податкового обліку, державного фінансового контролю, банківських операцій, економічного аналізу, аудиту.

Іноземна валюта, валютні операції, резиденти, нерезиденти, валютний курс, курсова різниця, ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІНА ДІЯЛЬНІСТЬ.



Зміст

Вступ

Розділ 1. Значення та сутність валютних операцій підприємства

1.1 Значення та сутність валютних операцій

1.2 Нормативно-правова база з валютних операцій

Розділ 2. Організація обліку ЗЕД підприємства

2.1 Облік грошових валютних коштів і розрахункових операцій

2.2 Облік експортно-імпортних операцій

Розділ 3. Методика та організація аналізу валютних операцій

3.1 Задачі, джерела та етапи проведення аналізу валютних операцій

3.2 Аналіз проведення валютних операцій

Висновки

Список використаних джерел

розрахункова операція гроша іноземна валюта



Вступ

Перехід до ринкової економіки вимагає від підприємств підвищення ефективності виробництва, конкурентоздатності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, подолання безгосподарності, активізації підприємництва, ініціативи і т.д.

Міжнародна економічна діяльність суб'єктів господарювання створює умови для їхнього ефективного функціонування в сучасній ринковій економіці і формує об'єктивну основу інтеграції України в світову господарську систему. Відповідно до чинного законодавства всі зовнішньоекономічні розрахунки, пов'язані з експортом і імпортом товарів (робіт, послуг) здійснюються резидентами України (юридичними і фізичними особами, зареєстрованими як підприємці) через уповноважені комерційні банки України, які мають ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій. Важлива роль в реалізації цієї задачі відводиться організації бухгалтерського обліку на підприємстві, обліку валютних операцій.

Усе вище згадане підкреслює величезну роль та значення теми даної курсової роботи в сучасних умовах господарювання. Саме тому тема курсової роботи “ Облік та аналіз валютних операцій ” є досить актуальною.

Метою курсової роботи є розгляд стану обліку та аналізу валютних операцій.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

- розглянути значення та сутність валютних операцій,

- розкрити нормативно-правову базу з валютних операцій,

- розглянути організацію обліку ЗЕД підприємства,

- розкрити задачі, джерела та етапи проведення аналізу валютних операцій.



Розділ 1. Значення та сутність валютних операцій підприємства

1.1 Значення та сутність валютних операцій

Міжнародний бізнес здійснюється в межах міжнародної валютної системи, яка охоплює національні валютні системи, а також їх зв'язки із зовнішніми валютними ринками. Хоч вважається, що міжнародна валютна система повинна сприяти торгівлі та полегшувати залучення інвестицій, державні структури інколи використовують її для обмеження цих процесів.

Головними формами участі банків у зовнішньоекономічних операціях є обслуговування потреб клієнтів щодо купівлі-продажу іноземних валют, здійснення міжнародних розрахунків та фінансування експортно-імпортних угод.

Отже, з переходом України на ринкову економіку, інтернаціоналізацією товарного виробництва та обігу посилюється значення експортно-імпортних операцій, які є складовою валютних операцій, що здійснюються на підставі декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15 -- 12 від 19.02.12 р. в якому визначаються окремі терміни, такі як:

Валюта України:

-- грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет та ін., що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, внески в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України;

-- платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України.

Іноземна валюта:

-- іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та е законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України;

-- платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або в монетарних металах;

-- монетарні метали -- золото і метали іридієво-платинової групи в будь-якому вигляді та стані, за винятком ювелірних, промислових і побутових виробів з цих металів і брухту цих металів.

Резиденти:

-- фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають за кордоном);

-- юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України;

-- дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які користуються імунітетом і Дипломатичними привілеями, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності.

Кожна країна світу має національну грошову одиницю, якій присвоєно цифровий та літерний код.

Валюта України - гривня, має цифровий код 980, літерний код UАН.

Розрахунки між учасниками світового ринку здійснюються в іноземній валюті.

Іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, монет, казначейських білетів, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави.

Валютні операції - це такі операції, об'єктом яких виступає іноземна валюта у вигляді євро, американського долара, японської єни та ін. (розрахунки з експорту і імпорту, кредити, купівля-продаж ін. валюти).

Право на здійснення валютних операцій мають резиденти і нерезиденти.

Нерезиденти:

-- фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України);

-- юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не

мають статусу юридичної особи (філії, представництва), з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України;

-- розташовані на території України іноземні, дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на підставі законів України. Обмінні операції -- операції, які виконуються у двох різню валютах (причому одна з них може бути національною валютою і впливають на валютну позицію банку[8, c. 56-58]. Масштаби валютної діяльності банку оцінюються за питомою вагою валютних активів у загальних активах. Аналіз проводиться на основі валютного балансу. Для визначення місця, яке посідають валютні операції в діяльності банку, використовується такий показник:

Наступним кроком є структурний аналіз валютних операцій, який може проводитися шляхом розрахунку питомої ваги окремих валютних операцій банку як за залишками на валютних рахунках, так і за оборотами за ними. Аналіз структури валютних операцій дає змогу простежити тенденції зрушення в напрямах діяльності банку з валютою та оцінити ефективність стратегії керівництва банку внаслідок структурних зрушень у валютних операціях. При цьому основним критерієм оцінювання наслідків зміни структури та масштабів діяльності банку з іноземною валютою є збільшення маси прибутку.

Головним аспектом будь-якої операції з іноземною валютою є здатність визначити те, чи має банк достатні можливості для повного та адекватного зіставлення обсягу валютних операцій зі ступенем прийнятного ризику і рівня прибутковості.

Валютні кредити аналізуються за такими ж напрямами, що й гривневі кредити. Тобто визначається рівень дохідності валютних кредитів, стан їх повернення, прострочення платежів, рівень неповернення кредитів. Невід'ємною частиною аналізу є визначення рівня витратності ресурсної бази, сформованої за допомогою валютних депозитів. У разі відносно низької відсоткової ставки за валютними депозитами порівняно з депозитами у національній валюті (10 % проти 25 %) створюються позитивні передумови зниження витратності ресурсної бази банків. Тому активізація діяльності банку щодо залучення валютних депозитів є головною умовою підвищення ефективності банківської діяльності в цілому. При цьому важливо дотримуватися короткої відкритої валютної позиції. Одержані показники витратності ресурсів та дохідності кредитних операцій повинні порівнюватись з відповідними показниками по гривневих депозитах та кредитах. Порівняння відносних показників є критеріями вибору стратегії керівництва банку щодо напрямів діяльності з метою підвищення ефективності банківської діяльності в цілому. Це саме стосуються і операцій банку з цінними паперами у валюті.

Важливим напрямом аналізу є контроль за дотриманням нормативу ризику загальної відкритої валютної позиції банку. Діяльність банків на валютних ринках, що полягає в управлінні активами і пасивами в іноземній валюті, пов'язана з валютними ризиками, які виникають у зв'язку з використанням різних валют під час проведення банківських операцій.

Валютна позиція - це співвідношення вимог (балансових і позабалансових) та зобов'язань банку в кожній іноземній валюті. У разі їх рівності позиція вважається закритою, за нерівності - відкритою. Відкрита позиція є короткою, якщо обсяг зобов'язань за проданою валютою перевищує обсяг вимог, і довгою, якщо обсяг вимог за купленою валютою перевищує обсяг зобов'язань. При цьому довга відкрита валютна позиція банку при розрахунку зазначається зі знаком плюс, а коротка відкрита валютна позиція - зі знаком мінус. З метою зменшення валютного ризику в діяльності банків Національний банк установлює норматив ризику загальної відкритої валютної (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13), у тому числі обмежується ризик загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Н13-1) і ризик загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Н13-2).

Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13) визначається як співвідношення суми абсолютних величин усіх довгих і коротких відкритих валютних позицій у гривневому еквіваленті (без урахування знака) за всіма іноземними валютами до регулятивного капіталу банку.

Нормативне значення загальної відкритої валютної позиції банку (Н13) має бути не більше ніж 35 %. При цьому встановлюється обмеження ризику окремо для загальної довгої відкритої валютної позиції (Н13-1) - не більше 30 %; та для загальної короткої відкритої валютної позиції (Н13-2) - не більше 5 %. Валютна позиція уповноваженого банку визначається та контролюється щоденно, окремо щодо кожної іноземної валюти[4, c. 49-52].

1.2 Нормативно-правова база з валютних операцій

В Україні в межах міжнародної валютної системи, яка охоплює національні валютні системи, а також їх зв'язки із зовнішніми валютними ринками здійснюється на підставі застосування певних правових норм, закріплених в міжнародних та національних нормативних документах, тому вивчення цих документів займає важливе місце серед питань організації, порядку проведення та обліку зовнішньоекономічних операцій. Ці основоположні нормативно-правові документи є методологічною основою організації зовнішньоекономічної діяльності та її обліку.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України у грошовій одиниці України визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів". Норми П(С)БО 21 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності(крім бюджетних установ).

В останні роки у зв'язку з відміною державної монополії на зовнішньоекономічну діяльність в Україні майже щомісячно приймаються законодавчі та відомчі нормативні акти з регулювання зовнішньоекономічних відносин, покращення контролю за повнотою розрахунків за експортно-імпортними операціями.

За порушення чинного законодавства України в сфері зовнішньоекономічній діяльності всі суб'єкти, як іноземні, так і суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України, несуть майнову, адміністративну та кримінальну відповідальність.

Органи валютного регулювання.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється державою, недержавними органами управління економікою (товарні, фондові, валютні біржі, торгово-промислові палати України) та самими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності з метою:

1. створення найбільш сприятливих умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці;

2. захисту економічних інтересів України та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

3. заохочення конкуренції та ліквідації монополізму у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

4. стимулювання прогресивних структурних змін в економіці;

5. забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку .

Органи, які здійснюють валютний контроль, мають право вимагати та отримувати від резидентів та нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті.

Однією з форм контролю за проведенням зовнішньоекономічної діяльності є видача довідки про відсутність (наявність) обмежень передбачених Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", у суб'єкта господарської діяльності і у його іноземного контрагента на здійснення зовнішньоекономічної діяльності і про відповідність зовнішньоекономічного договору (контракту) законодавству України.

З метою підвищення ефективності валютного контролю та вдосконалення інформаційного співробітництва між органами валютного контролю Національний банк України створив систему інформаційного обміну даними.

Для проведення певних видів зовнішньоекономічної діяльності Міністерство економіки застосовує їх ліцензування та квотування.



Ліцензії на здійснення валютних операцій надаються банком на підставі положення № 181 від 06.05.98 р., затвердженого Постановою Правління НБУ, де обумовлені вимоги до банків для отримання права на здійснення операцій за певними пунктами ліцензії. Право на отримання ліцензії мають банки, які:

-- є юридичними особами;

-- працюють на Україні не менше одного року;

-- протягом минулих років не мали серйозних зауважень з боку банківського нагляду та податкової адміністрації;

-- мають розмір зареєстрованого Статутного фонду, що відповідає вимогам інструкції НБУ № 10 «Про порядок регулювання та аналіз діяльності, комерційних банків», затвердженої Постановою правління НБУ № 141 від 14.10.98р. та обчислюється в ЕКЮ. Курс ЕКЮ запроваджується за підсумками торгів на Українській міжбанківській валютній біржі (УМВБ).

Банки, що отримали ліцензію на здійснення валютних операцій, називаються уповноваженими банками.

Ліцензії поділяються на генеральні та індивідуальні. Генеральні ліцензії надаються банкам та іншим кредитно-фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, які не потребують індивідуальної ліцензії на весь термін дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії надаються підприємствам та організаціям на здійснення разової валютної операції на термін, необхідний для здійснення такої операції.

У згаданому вище положенні № 181 «Про порядок видачі банкам ліцензії на здійснення банками операцій» наведені окремі пункти валютної діяльності, що підлягають ліцензуванню:

-- ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) У іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України (п. 15);

-- неторговельні операції з валютними цінностями (п. 16);

-- ведення коррахунків банків (резидентів і нерезидентів) у іноземній валюті (п. 17);

-- відкриття коррахунків в уповноважених банках України у іноземній валюті та здійснення операцій за ними (п. 19);

-- відкриття коррахунків у банках (нерезидентах) у іноземній валюті та здійснення операцій за ними (п. 20);

-- залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України (п. 21);

-- залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках (п.22);

-- валютні операції на міжнародних ринках (п. 23);

-- операції з банківськими металами на валютному ринку України (п. 24);

-- операції з банківськими металами на міжнародних ринках (п. 25),

Для отримання дозволу на здійснення операцій за окремими пунктами ліцензії передбачено певний розмір капіталу підприємства та вимоги щодо їх технічного забезпечення. Крім того, існують загальні вимоги, до яких належать: наявність служби внутрішнього аудиту, наявність внутрішніх підрозділів, здатних проводити дозволені операції, наявність внутрішньої регламентації проведення подібних операцій -- посадових інструкцій та положень. У разі порушень зазначених вимог НБУ має право відмовити у наданні ліцензії.

Відмова з боку НБУ в наданні ліцензії може бути оскаржена в арбітражному суді[3, c. 162-164].



Розділ 2. Організація обліку ЗЕД підприємства

2.1 Облік грошових валютних коштів і розрахункових операцій

Організація бухгалтерського обліку зовнішньоекономічної діяльності на підприємстві визначається, передусім, тими цілями й завданнями, які вона покликана вирішувати.

На великих підприємствах, що постійно здійснюють зовнішньоекономічні операції, у складі бухгалтерської служби слід виділити окремі посади бухгалтерів, кількість яких залежить від обсягів здійснення тих чи інших операцій. До функцій цих бухгалтерів входить:

- облік розрахунків з іноземними постачальниками та покупцями (при попередній та наступній оплаті);

- облік розрахунків зі сторонніми організаціями, що сприяють здійсненню експортно-імпортних операцій (транспортні, страхові організації, декларанти, митниця);

- контроль за додержанням строків розрахунків, встановлених чинним законодавством та укладеними договорами;

- облік розрахунків з банками (по акредитивах, інкасо, переказах, з купівлі-продажу іноземної валюти);

- оформлення та облік розрахунків по закордонних відрядженнях;

- складання облікових регістрів по операціях у іноземній валюті;

- подання узагальнених даних щодо зовнішньоекономічної діяльності для складання фінансової звітності;

- складання податкової та статистичної звітності щодо зовнішньоекономічної діяльності.

Облік зовнішньоекономічної діяльності ведеться на підставі первинних документів, частина яких складається на підприємстві, а інші -- надходять від інших підприємств, у тому числі закордонних.

Їх правильне й кваліфіковане оформлення відіграє важливу роль для успіху її здійснення на всіх етапах. Такі документи отримали назву зовнішньоторговельних, вони підтверджують виконання угоди купівлі-продажу з іноземним контрагентом. Головним документом є зовнішньоторговельний контракт, який є результатом домовленості експортера та імпортера, що визначає обов`язки сторін на всіх етапах руху товару від продавця до покупця.

Підприємства, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, поряд з рахунками в національній валюті мають право на відкриття рахунків в іноземній валюті, де повинні зберігатись тимчасово вільні грошові кошти підприємства в іноземній валюті (власні та позикові).

Обов`язковими рахунками для підприємств, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, є транзитний та поточний валютні рахунки.

Транзитний валютний рахунок -- це рахунок, призначений для зарахування валютної виручки підприємства. Використання цього рахунку є обов`язковим у зв`язку з необхідністю розподілу валютної виручки, що надходить від нерезидента у валюті першої групи Класифікатора іноземних валют.

Поточний валютний рахунок призначений для проведення безготівкових і готівкових розрахунків у іноземній валюті при здійсненні поточних операцій, визначених законодавством України. Поточний валютний рахунок може бути відкритий:

· юридичним особам - резидентам України для здійснення поточної діяльності;

· фізичним особам - резидентам України з правом здійснення підприємницької діяльності (приватні підприємці без створення юридичної особи) і без нього;

· представництвам юридичної особи - нерезидента України з правом здійснення підприємницької діяльності або без надання такого права (в залежності від мети й завдань, передбачених статутом юридичної особи - нерезидента);

· дипломатичним, консульським, торговим та іншим представництвам іноземних держав;

· іноземним інвесторам (юридичним і фізичним особам);

· фізичним особам - нерезидентам України без права здійснення підприємницької діяльності.

Поточні операції, що проводяться на підприємстві в іноземній валюті, можуть бути торговельними та неторговельними:

· торговельні:

o між юридичними особами - резидентами та юридичними особами - нерезидентами при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за торговельними операціями;

o між юридичними особами - резидентами на території України, за умови наявності індивідуальної ліцензії НБУ;

o між юридичними особами - нерезидентами та юридичними особами - резидентами через юридичних осіб - резидентів посередників відповідно до договорів (контрактів, угод), що укладені відповідно до чинного законодавства України;

o інші розрахунки, що здійснюються відповідно до чинного законодавства України;

o операції на міжбанківському валютному ринку України;

o оплата товарів (робіт, послуг) з використанням чеків та пластикових карток;

· неторговельні:

o виплата готівкової іноземної валюти за платіжними документами в іноземній валюті на витрати, пов`язані з відрядженнями;

o здійснення обмінних операцій з іноземною валютою за платіжними документами в іноземній валюті;

o виплата готівкової валюти за чеками та пластиковими картками фізичним особам (резидентам та нерезидентам);

o купівля платіжних документів в іноземній валюті фізичними особами (резидентами та нерезидентами);

o виплата авторських гонорарів і платежів за користування авторськими правами;

o перерахування коштів на проведення міжнародних виставок, конгресів, симпозіумів, конференцій та інших міжнародних зустрічей;

o оплата праці нерезидентів, які працюють в Україні;

o перерахування коштів в іноземній валюті за навчання, лікування, патентування, сплату митних платежів, членських внесків;

o платежі з відшкодування витрат судових, арбітражних, нотаріальних, правоохоронних органів;

o виплата готівкової іноземної валюти за переказами з-за кордону (пенсії, аліменти, оплата праці, спадщина, допомога родичів тощо);

o переказ за межі України коштів в іноземній валюті (пенсії, аліменти, оплата праці, спадщина, допомога родичів тощо);

o інші виплати та перекази в іноземній валюті, що не суперечать чинному законодавству України.

Валютні рахунки підприємствам, які здійснюють господарсько-фінансову діяльність в країнах дальнього й ближнього зарубіжжя (організації морського, річного, авіатранспорту та спільні підприємства), дозволено відкривати в іноземних банках.

Усі надходження на користь резидентів у іноземної валюті (виручка, дивіденди), що надійшли на валютний рахунок за кордоном, незалежно від строків надходження, підлягають зарахуванню на валютні рахунки резидентів в українських уповноважених банках після сплати податків та інших зборів, що передбачені законодавством іноземної держави.

Для обліку валютних коштів на рахунках в банку Планом рахунків передбачено рахунок 31 «Рахунки в банках»: субрахунки 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» та 314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті».

Рахунок 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» використовується для обліку валютних коштів на поточному валютному рахунку, тобто для обліку надходжень та витрачання валютних коштів у результаті здійснення поточних торговельних та неторговельних операцій.

На рахунку 314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті» обліковуються кошти на транзитному, депозитному та інших (крім поточного) рахунках у банку в іноземній валюті.

2.2 Облік експортно-імпортних операцій

Визначення експортних та імпортних операцій згідно із Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» наведено в Розділі 1.

Основні завдання обліку експортних операцій

Організація бухгалтерського обліку експортних операцій визначається рядом факторів, передусім, участю або неучастю в експорті посередницьких організацій, порядком передачі права власності на товари, що експортуються, іноземному покупцю та формою розрахунків з ним.

Основними завданнями обліку експортних операцій є:

· формування достовірної інформації про реалізацію експортованих товарів;

· своєчасне виявлення та правильне визначення фінансового результату від експорту;

· формування достовірної інформації про стан розрахунків з іноземними покупцями та посередниками;

· формування достовірної інформації про курсові різниці.

Процес реформування економіки України істотно вплинув і на необхідність створення нової методології бухгалтерського обліку, зокрема, на облік експортних операцій. Щодо цього важливе значення мають принципи, закладенні в Законі Україні «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:

· принцип превалювання сутності над формою, що визначає визнання доходів і відображення їх в обліку за методом нарахування, тобто з моменту виникнення права на них;

· принцип нарахування та відповідності доходів та витрат, відповідно до якого доходи та витрати відображаються в обліку й звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошей, а для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівнювати доходи звітного періоду з витратами, здійсненими для одержання цих доходів. [3]

Визнання доходів повинно здійснюватись відповідно до принципу нарахування та відповідності доходів і витрат, який визначає порядок реєстрації в бухгалтерському обліку доходів від продажу товарів. Вони можуть визнаватися на момент поставки товару або послуги покупцю, до або після такої поставки. Визначення цього моменту залежить від того, коли ця господарська операція буде відповідати критеріям визнання, визначеності, релевантності та надійності. Дохід відображається, коли він визнаний або може бути визнаний (тобто існує можливість його визнання).

Визнання доходу за товари, послуги або інші види активів, продані за готівку чи в обмін, підтверджується моментом переходу права власності на них від продавця до покупця.

Дохід відображається тоді, коли він зароблений, тобто коли компанія виконала той обсяг роботи, здійснення якого дає їй право на одержання доходу відповідно до умов контракту, і коли компанія впевнена, що виконаний обсяг роботи буде оплачений замовником.

Найпоширенішою ситуацією, що відповідає наведеним критеріям визнання доходу, є така ситуація, коли підприємство одержує дохід у вигляді оплати за відвантажені нею товари, надані послуги в момент їх відвантаження (надання). У бухгалтерському обліку такий дохід відображається за датою продажу товарів або надання послуг. Подібний метод відображення доходу називається відображенням на дату відвантаження.

Існує ряд ситуацій, коли дотримання названих вище критеріїв визнання доходу стає можливим лише після моменту відвантаження товару.

П(С)БО 15 «Дохід» визначає не тільки критерії визнання доходу від реалізації в залежності від того, що було реалізовано -- продукція, роботи чи послуги або дохід було одержано внаслідок використання активів підприємства іншими особами, а також виходячи з конкретних умов кожної господарської операції, яка може призвести до виникнення доходу. Тому дата відображення доходу від реалізації може не співпадати з датою відвантаження продукції, товарів, підписання документів про виконання робіт, послуг. Експортна операція вважається завершеною, коли сторони зовнішньоекономічного контракту (договору) у повному обсязі виконали умови контракту. Термін виконання експортної операції за чинним законодавством становить 90 календарних днів, а за окремими товарами --180 календарних днів.

Визначення фінансового результату від реалізації товарів на експорт відбувається шляхом зіставлення доходів звітного періоду від реалізації товарів на експорт з витратами, здійсненими для отримання цих доходів. Аспект доходу відображає збільшення, а аспект витрат -- зменшення матеріального активу. Таким чином, доки не буде відображений дохід від реалізації, у обліку не може відбуватися списання товарів, відвантажених на експорт, а також затрат, пов`язаних із проведенням експортної операції (транспортні, митні, страхові тощо).

На операції з експорту товарів істотний вплив справляють умови зовнішньоекономічного контракту, у якому зазначаються умови платежів: засоби, порядок і терміни фінансових розрахунків та гарантій виконання сторонами взаємних платіжних зобов`язань, а також умови здачі-приймання товарів (робіт, послуг) із зазначенням терміну та місця фактичної передачі товарів, з визначенням переліку товарно-супровідних документів, що містять усі необхідні відомості про товар і умови контракту.

Синтетичний та аналітичний облік експортних операцій

Після переходу права власності від продавця до покупця в бухгалтерському обліку дохід від реалізації відображається по дебету рахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» й кредиту рахунку 70 «Доходи від реалізації» з використанням відповідних субрахунків.

Після цієї операції можливе відображення витрат по експортній операції, а саме списання реалізованих на експорт товарів по дебету рахунку 90 «Собівартість реалізації» й кредиту рахунків 28 «Товари» або 26 «Готова продукція» за обліковою вартістю.

У процесі реалізації експортної продукції в підприємства виникають комерційні витрати, зокрема такі, як витрати на підготовку товарів до відвантаження, їх перевезення всередині країни та за кордоном, вантажно-розвантажувальні роботи, страхування та зберігання вантажів в дорозі, оплату зборів за митне оформлення вантажів тощо. Такі витрати накопичуються на рахунку 12 «Витрати на збут» з подальшим перенесенням до складу фінансових результатів.

Оскільки експортні товари призначені для вивезення з метою реалізації за межами митного кордону України, то вони є експортними з моменту їх відвантаження на адресу іноземного одержувача. Підставою для обліку експортних товарів та їх руху є оформлені відповідним чином товаросупровідні, транспортні, експедиторські, страхові, складські, розрахункові, митні, претензійно-арбітражні, а також банківські документи.

Визначальним принципом облікової політики підприємства, що формує момент реалізації, виступає дата пред`явлення зазначених вище документів покупцеві або пред`явлення їх до уповноваженого банку, отримання грошових коштів, надання покупцем векселя, комерційного кредиту або іншого документу, який гарантує оплату. Облік виручки ведеться в національній та іноземній валюті.

Підтвердженням завершення експортної операції є відбитки печатки митниці країни-одержувача на товаросупровідних документах і довідки банку про надходження грошових коштів на рахунок підприємства.

Датою відвантаження (навантаження на борт, відправки або прийняття до перевезення) вважається дата видачі транспортного документу. У випадку видачі декількох транспортних документів (від різних дат або різних портів відвантаження) датою відвантаження визнається дата останнього транспортного документу.

Реалізація експортної продукції й експортних товарів відображається за контрактною вартістю відповідно до базисних умов поставки. При визначенні контрактної вартості враховуються облікова вартість і базисні умови поставки. ПДВ і акцизний збір по експортних товарах у контрактні ціни не включаються. Додатковими елементами контрактної вартості експортної продукції й експортних товарів є мито, митні збори й транспортні витрати залежно від базисних умов поставки «Інкотермс-1120».

Одночасно з реалізацією в бухгалтерському обліку відображається списання первісної вартості реалізованих експортних товарів (собівартості експортної продукції) й накладних витрат, пов`язаних з цією операцією (мито, митний збір, транспортні витрати тощо). Базою оподаткування ПДВ при експорті товарів (робіт, послуг) є договірна (контрактна) вартість, визначена за вільними або регульованими цінами.

Об`єктом оподаткування є операції з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України й надання послуг (виконання робіт) за межами митної території України.

При експорті підприємствами-виробниками підакцизних товарів (продукції) за іноземну валюту акцизний збір не сплачується за умови наявності підтвердженої митними органами вантажної митної декларації.

У разі реалізації підакцизних товарів на експорт за іноземну валюту підприємствами, які придбали цей товар (продукцію) за цінами з акцизним збором, суми такого акцизного збору повертаються виходячи з митної вартості пропорційно до суми іноземної валюти, що фактично надійшла на рахунок підприємства, але не більше за суму акцизного збору, сплачену до бюджету виробником або постачальником підакцизного товару, якщо не закінчився річний строк з дня надходження відповідних сум податку до бюджету. Повернення проводиться фінансовими органами за висновками податкових органів після подання письмової заявки з підтверджуючими документами.

Якщо підприємство придбало товари для проведення експортної операції й реалізує їх за іноземну валюту, то ціна придбання цих товарів складається з купівельної вартості за вирахуванням ПДВ і акцизного збору.

Порядок проведення перерахунку дебіторської заборгованості підприємства на дату балансу визначено П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів», згідно з яким на кожну дату балансу монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на дату балансу. Дебіторську заборгованість буде визнано монетарної статтею, якщо в результаті її погашення передбачається одержання грошових коштів або їх еквівалентів. Визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться також на дату здійснення розрахунку. Така курсова різниця відображається в складі доходів від операційної діяльності -- у разі збільшення курсу валюти, та в складі витрат від операційної діяльності -- у разі зменшення курсу валюти.

Дохід, отриманий від реалізації товару, не підлягає перерахуванню у зв`язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом звітного періоду.

Аналітичний облік експортних операцій необхідно організовувати за трьома основними напрямками: за кожним покупцем, по кожному платежу та за валютою платежу.

Бухгалтерський облік імпортних операцій

Основними завданнями бухгалтерського обліку імпортних операцій є:

· перевірка правильності документального оформлення товарних та розрахункових операцій;

· дотримання вимог валютного та митного законодавства;

· формування достовірної інформації про рух імпортних товарів (купівля, зберігання, реалізація);

· формування достовірної інформації про курсові різниці.

Облік імпортних товарно-матеріальних цінностей ідентичний загальним вимогам обліку, за виключенням деяких особливостей, зокрема:

· приймання імпортних товарів з обов`язковою участю експерту торгово-промислової палати України зі складанням приймального акту й акту експертизи. При виявленні нестачі або дефекту товарів складається рекламаційний акт;

· обов`язкове декларування експортно-імпортних товарів при перетині митного кордону України;

· відображення в обліку приймання товарів, що імпортуються, за датою вантажної митної декларації;

· необхідність відокремленого обліку імпортних товарів і розрахунків по їх придбанню, що випливає з особливостей оподаткування цих товарів;

· організація аналітичного обліку за найменуваннями, кількістю товарів, обліковими партіями, контрактами, країнами та консигнаторами.

Відповідно до чинного законодавства українські підприємства можуть ввозити з-за кордону необоротні засоби, матеріали, сировину, товари та інші товарно-матеріальні цінності, щодо яких немає обмежень.

Найбільш поширеними імпортними операціями є ввезення товарів, у зв`язку з чим умовні приклади розглядаються саме із ввезенням цього виду товарно-матеріальних цінностей.

Синтетичний облік імпортних товарів ведеться на рахунку 28 «Товари». Імпортні товари відображаються в обліку з моменту їх одержання за купівельними або продажними цінами в залежності від місця їх зберігання, тобто за обліковими цінами.

Облікова ціна на один і той же товар може бути різною в залежності від умов поставок і місцезнаходження товару. Так, на умовах поставки «франко-завод» початковою обліковою ціною буде контрактна ціна постачальника за акцептованими рахунками-фактурами. При перетині митного кордону України або при прийманні товару на складі покупця облікова ціна на цей товар буде збільшена на суму накладних витрат, понесених за кордоном, і на суму сплачених зборів, мита й податків., Товари, у тому числі імпортовані з-за меж митної території України, є запасами, оскільки вони відповідають усім критеріям цієї категорії активів. З огляду на це, їх оцінка та облік здійснюються відповідно до вимог П(С)БО 9 «Запаси», тобто оцінюються та зараховуються на баланс за первісною вартістю, яка включає:

· вартість товару, що зазначена в документах на відвантаження в постачальника;

· витрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування;

· суми ввізного мита та митних зборів;

· суми непрямих податків, які не відшкодовуються підприємству;

· інші витрати, безпосередньо пов`язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання в запланованих цілях. Це прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доробку та підвищення якісних і технічних характеристик запасів.

Таким чином, повна імпортна вартість товару складається з його контрактної вартості, накладних витрат, сплачених у іноземній валюті, сплаченого мита, зборів і податків при розмитненні вантажу.

При формуванні первісної вартості імпортних товарів на рахунок 281 «Товари на складі» буде відноситися їх митна вартість, тобто контрактна вартість, перерахована за курсом НБУ на дату ввезення. З набуттям чинності П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» такий порядок формування облікової вартості імпортних товарів зберігається за умови, що надходження товарів передуватиме їх оплаті. Однак коли за імпортні товари буде перерахований аванс у іноземній валюті, то їх облікова вартість буде іншою, ніж митна вартість, зазначена у вантажній митній декларації, й визначається шляхом перерахунку в гривні за курсом НБУ на дату сплати авансу.

Реалізація організаціями-імпортерами імпортних товарів покупцям проводиться за вільними продажними цінами, що сформовані виходячи з купівельних цін, торгових надбавок та ПДВ. При цьому сума ПДВ, що підлягає внеску до бюджету, визначається як різниця між сумою податку, отриманою від покупця, сумою податку, сплаченою на митниці при ввезенні товарів та сумами податків, що відносяться до оплачених матеріальних цінностей (робіт, послуг), вартість яких включається до витрат на збут.

У організації обліку імпортних операцій важливе місце займає облік комерційних (накладних) витрат, питома вага яких в ціні товару більше 50%. Розміри їх визначаються базисними умовами поставки товару.

Деякі комерційні витрати безпосередньо відносяться до конкретних партій закуплених товарів, наприклад, витрати по транспортуванню, недостача товарів у дорозі, при зберіганні в межах норм природного убутку та деякі інші. Їх прийнято називати прямими витратами. Інші витрати, такі як відсотки по комерційному кредиту, портові й вантажні збори тощо, у більшості випадків не мають прямого відношення до конкретних поставок товарів. Такого роду комерційні витрати вважаються непрямими.

Для розрахунків з іноземними постачальниками за придбані товари використовується пасивний рахунок 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками». Облік по цьому рахунку необхідно вести паралельно в національній та іноземній валюті. За умови наступної оплати імпортної поставки грошовими коштами цей рахунок є монетарною статтею, у зв`язку з чим слід пам`ятати про необхідність визначення в бухгалтерському обліку курсової різниці на дату балансу та на дату здійснення операції. За умови зростання курсу іноземної валюти така курсова різниця відображається на рахунку 945 «Втрати від операційної курсової різниці», а за умови зменшення курсу іноземної валюти, у якій обліковується заборгованість -- на рахунку 714 «Дохід від операційної курсової різниці». З подальшим відображенням у складі фінансових результатів на рахунку 791 «Результат основної діяльності».

Для розрахунків з іноземними контрагентами за придбані необоротні активи доцільно використовувати рахунок 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», облік на якому ведеться аналогічно до попереднього випадку.

Але курсова різниця по такій заборгованості, що буде погашатись іноземною валютою або її еквівалентами, відображається на рахунках 974 «Втрати від неопераційних курсових різниць» та 744 «Дохід від поопераційної курсової різниці» відповідно.

Синтетичний облік розрахунків з контрагентами по всіх послугах, пов`язаних з доставкою товарно-матеріальних цінностей до місця призначення, (транспортних, експедиторських, страхових) ведеться на рахунку 68 «Розрахунки по інших операціях». Ці послуги в залежності від місця розташування їх виконавця можуть бути оплачені як у національній, так і в іноземній валюті. У останньому випадку облік по рахунку слід вести в порядку, передбаченому для відображення в обліку імпортних операцій.

Аналітичний облік розрахунків по імпортних операціях рекомендується здійснювати в розрізі країн, а всередині їх -- у розрізі постачальників, номерів контрактів та документів (рахунків) до сплати. У будь-якому випадку повинен бути забезпечений чіткий контроль своєчасності розрахунків за кожною поставкою товарів. Аналітичний облік імпортних поставок ведеться за місцями зберігання й обліковими (товарними) партіями, при визначенні ознак яких береться до уваги: характер товару, можливість зберігання партії в процесі перевезення, перевалки, зберігання вантажу. Якщо з іноземним постачальником є домовленість про пред`явлення рахунку на кожну транспортну партію, то за облікову партію приймається партія, оформлена одним рахунком постачальника.

При перетині товарно-матеріальними цінностями кордону України необхідно сплатити ПДВ, акцизний збір, мито та митні збори. Їх сума зазначається у вантажній митній декларації та перераховується шляхом надання до банку платіжного доручення на перерахування відповідних сум на рахунок митниці.

Сплата цих сум, як правило, проводиться з поточного рахунку.

Мито та інші митні платежі не стягуються з:

· горілчаних виробів кількістю 1 л, вина -- 2 л, тютюнових виробів -- 200 цигарок (або 200 г цих виробів) на одну особу;

· предметів власного користування, що тимчасово ввозяться (пересилаються) в Україну під зобов`язання про їх зворотне вивезення або транзит;

· речей, які ввозяться (пересилаються) при переїзді на постійне місце проживання в Україну;

· речей, одержаних як спадок, оформлений на користь громадян-резидентів за межами України, при наявності документального підтвердження нотаріальними органами. Підтвердження підлягає легалізації в консульствах України, діючих в цих державах;

· речей, які ввозяться на митну територію України після їх тимчасового вивезення при наявності документів, що підтверджують факт їх тимчасового вивезення.



Розділ 3. Методика та організація аналізу валютних операцій

3.1 Задачі, джерела та етапи проведення аналізу валютних операцій

Економічний аналіз зовнішньоекономічної діяльності - це комплексне вивчення її організації та перебігу економічних подій з метою встановлення результатів і виявлення можливостей подальшого підвищення ефективності діяльності.

База аналітичної інформації міститься в первинному бухгалтерському і статистичному обліку, бухгалтерській, податковій і статистичній звітності, внутрішніх звітах бухгалтерії.

Однією з найбільш інформаційноємних документів є Декларація про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами. Вона дає можливість оцінити фінансові вкладення, вартість і види майна за кордоном. доходи в інвалюті, вартість експортованих послуг, виручку від експорту товарів, суми векселів за імпортними контрактами, вартість імпортованих товарів.

Серед системи прийомів, що складають метод економічного аналізу, при аналізі зовнішньоекономічної діяльності найдоцільніше використовувати:

- обчислення відносних і середніх величин (відсотків, коефіцієнтів, індексів);

- динамічні ряди;

- графічний метод;

- розкладання цілого на частини і узагальнення цих частин;

- порівняння;

- обчислення різниць;

- ланцюгові підстановки;

- кореляційно - регресійний метод;

- балансовий та інші.

Основні завдання аналізу зовнішньоекономічної діяльності полягають в:

- оцінці рівня та якості виконання підприємством зобов'язань щодо угод з іноземними партнерами;

- дослідження динаміки діяльності ;

- оцінці раціональності використання коштів, пов'язаних із здійсненням кожного з видів зовнішньоекономічної діяльності ;

- оцінці фінансових результатів за видами зовнішньоекономічної діяльності;

- характеристиці впливу зовнішньоекономічної діяльності на основні якісні показники діяльності підприємства, його загальний фінансовий стан, платоспроможність тощо;

Стосовно зовнішньоекономічної діяльності можливе застосування таких видів аналізу:

- загальноекономічний;

- техніко-економічний;

- фінансово-економічний;

- функціонально-вартісний.

Загальноекономічний аналіз застосовують для дослідження видів зовнішньоекономічної діяльності по Україні в розрізі сегментів (регіонів), структури експортно-імпортних операцій серед країн-партнерів України. Результати такого аналізу періодично наводяться в друкованих виданнях економіко-аналітичного спрямування. Це дає можливість суб'єктам ЗЕД здійснювати порівняння сукупних економічних показників України з регіональними та власними.

Техніко-економічний аналіз доцільно проводити при здійсненні експорту продукції власного виробництва. його застосовують для вивчення питання оснащення підприємства необхідними видами техніки, енергетичними ресурсами, ефективності впровадження нових видів техніки і технологій.

Фінансово-економічний аналіз застосовують при вивченні фінансово-економічних показників, що характеризують зовнішньоекономічної діяльності. Він розкриває їх зміст у безпосередньому зв'язку зі здійсненням господарських операцій.

Функціонально-вартісний аналіз посідає особливе місце в системі комплексного економічного аналізу. Він спрямований на виявлення можливостей підвищення ефективності об'єктів шляхом вибору найоптимальніших варіантів виконання управлінцями своїх функцій щодо контролю за формуванням витрат і створенням найраціональніших умов здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Залежно від основної мети аналізу можуть застосовуватися попередній, поточний і підсумковий види аналізу.

Попередній аналіз проводиться на етапі, що передує укладенню угод із зарубіжними партнерами з метою вибору оптимального варіанта; при розрахунках цін на продукцію, призначену на експорт; при розрахунку розміру націнки на імпортні товари тощо.

Поточний аналіз проводиться в процесі реалізації зовнішньоекономічних операцій, а тому він є оперативним і найдієвішим. Він здійснюється як в межах доби, так і до одного кварталу, це залежить від внутрішніх потреб управління.

3.2 Аналіз обліку валютних операцій

Стосовно операцій, пов'язаних з експортом на першому етапі важливо проводити аналіз виконання зобов'язань. Оцінка виконання зобов'язань щодо іноземних партнерів здійснюється за даними аналітичного і оперативного обліку, бухгалтерського балансу. Основними умовами виконання цих зобов'язань є дотримання встановлених термінів, визначення якості і кількості товарів (обсягу продажу, робіт. послуг). За річними підсумками роботи в розрізі країн і товарних груп доцільно розраховувати коефіцієнт прострочених угод, який обчислюється як відношення вартості усіх експортних операцій до вартості невиконаних (прострочених) угод. Цей коефіцієнт розраховують за звітний рік і порівнюють з даними попередніх років.

Важливим показником роботи суб'єкта ЗЕД є якість виготовленої на експорт продукції. Тому критерієм оцінки роботи підприємства щодо якості продукції є коефіцієнт якості. Він обчислюється як відношення вартості задоволених суб'єктом ЗЕД рекламацій іноземних покупців щодо якості - до вартості продукції, поставленої на експорт.