Господарські зв'язки - це необхідна умова діяльності підприємства, тому що вони забезпечують безперебійність постачання, безперервність процесу виробництва і своєчасність відвантаження, а так само реалізації продукції (робіт, послуг). В науковій літературі загалом існують досить чіткі визначення основних економічних категорій та зроблена оцінка економічної сутності розрахунків з постачальниками та підрядниками, і її значення, роль і місце в діяльності підприємства.

Постачальник - юридична чи фізична особа, товаровиробник, торговець, що забезпечує постачання товарно-матеріальних цінностей (сировини, матеріалів, палива, будівельних матеріалів, запчастин, товарів), надання послуг (постачання електроенергії, газу, води, пари тощо), виконання робіт (поточний і капітальний ремонт основних засобів тощо) покупцям відповідно до замовлень, заявок, угод, договорів.

Постачання - матеріально-технічне забезпечення підприємства основними і оборотними засобами виробництва.

Поставка товару - заключний стан виконання договору купівлі-продажу, на якому відбувається передача товару продавцем покупцеві, здійснюється остаточний фінансовий розрахунок по закінченні операції.

Поставка - організація руху товарів від продавця (його складів) до покупця. Здійснюється на підставі договорів (контрактів) укладених між продавцем і покупцем, в яких повинно бути відображено наступні основні умови поставки: вид, обсяг, строки поставки, вид транспортного засобу тощо.

Договір купівлі-продажу - договір, у якому встановлюються умови, обсяг купівлі, продажу товарів, ціни, умови й способи оплати, строки поставки, спосіб транспортування і відповідні розрахунки, відповідальність сторін за порушення умов договору тощо.

Оформляються і закріплюються господарські зв'язки договорами, згідно яким одне підприємство виступає постачальником товарно-матеріальних цінностей, чи робіт послуг, а інше їх покупцем, споживачем, а значить і платником. У договорах обмовляються: вид матеріальних цінностей, що поставляються, виконуваних робіт і послуг; комерційні умови постачання; кількісні і вартісні показники постачань; терміни відвантаження матеріальних цінностей (виконання робіт послуг); порядок розрахунків (умови платежів) між підприємством і постачальниками (підрядчиками).

З метою підвищення надійності поставок при виборі постачальника потрібно враховувати ряд умов, серед яких: цінова конкурентоспроможність (включаючи витрати на зберігання, транспортування і страхування); умови платежу; гарантійні строки; ремонт і після продажне обслуговування; відповідність продукції постачальника стандартам якості; можливість закупок безпосередньо у виробників або оптовиків; географічне місце розташування; основні види діяльності та фінансовий стан; виробнича потужність та обсяги випуску продукції за останні роки.

Розрахунки з постачальниками є кредиторською заборгованістю за товари, роботи, послуги за умов наступної оплати або іншого погашення зобов'язань.

Кредитори - це підприємства, організації, установи, фізичні особи, перед якими дане підприємство має кредиторську заборгованість.

Кредиторська заборгованість - кошти підприємства, організації або установи, які підлягають сплаті відповідним юридичним або фізичним особам.

Кредиторська заборгованість - заборгованість фізичним та юридичним особам: за матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги (в тому числі яка забезпечена векселями); з сум авансів одержаних від інших осіб у рахунок наступних поставок продукції, виконання робіт (послуг); за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства; також заборгованість з оплати праці, включаючи депоновану заробітну плату; заборгованість підприємства його учасникам (засновникам), пов'язана з розподілом прибутку (дивіденди тощо) і формування статутного капіталу; заборгованість пов'язаним сторонам та з внутрішньовідомчих розрахунків; інша заборгованість з поточних зобов'язань.

Кредиторська заборгованість, хоча і є тимчасовим залученням позикових засобів, в результаті негативно впливає на стан підприємств, оскільки наявність кредиторської заборгованості говорить про неплатоспроможності підприємства і підриває авторитет підприємства у покупців і замовників. Кредиторська заборгованість з терміном позовної давності, що тік, підлягає віднесенню до бюджету, тобто остаточно вилучається з господарської діяльності підприємств-виробників.

Розрізняють нормальну і прострочену кредиторську заборгованість.

Нормальна виникає у межах діючих термінів її сплати.

Заборгованість, не погашена з настанням термінів сплати, є простроченою.

В регульованих ринкових системах з розвинутим господарським законодавством кредитор у разі невиконання позичальником у передбачені терміни своїх кредитних зобов'язань може подати на нього позові в судовому порядку вимагати не лише повернення боргу, а й повного відшкодування збитків. У разі невиконання позичальником рішень суду про сплату заборгованості суд оголошує боржника неплатоспроможним і застосовує механізм банкрутства, який водночас є й механізмом вибору ефективного власника, і механізмом запобігання можливій ланцюговій реакції поширення неплатежів між господарюючими суб'єктами, що може перетворитися на потужний дестабілізуючий фактор економіки.

Економічна сутність кредиторської заборгованості полягає в тому, що це не тільки частина майна організації, як правило кошти, але і товарно-матеріальні цінності, наприклад у зобов'язаннях по товарному кредиті. Як правова категорія кредиторська заборгованість - особлива частина майна організації, що є предметом обов'язкових правовідносин між організацією і її кредиторами. Організація володіє і користається кредиторською заборгованістю, але вона зобов'язана повернути чи виплатити дану частину майна кредиторам, що мають права вимоги на неї. Дана частина майна суть борги організації, чуже майно, чужі кошти, що знаходяться у володінні організації-боржника. Таким чином, кредиторська заборгованість має двоїсту юридичну природу: як частина майна вона належить організації на праві володіння, чи навіть праві власності щодо отриманих позичково грошей чи речей, визначених родовими ознаками; як об'єкт зобов'язальних правовідносин - це борги організації перед кредиторами, тобто обличчями, уповноваженими на вимоги чи стягнення від організації зазначеної частини майна.

Поточна кредиторська заборгованість складається із заборгованості постачальникам за одержані від них товарно-матеріальні цінності, заборгованості перед бюджетом за податковими платежами, заборгованості з оплати праці і страхування, авансів покупців у рахунок майбутніх відвантажень та інше.

Залежно від умов виникнення кредиторську заборгованість поділяють на:

допустиму;

невиправдану.

Допустимою вважається заборгованість постачальникам за акцептованими платіжними вимогами, непрострочена заборгованість перед бюджетом, з позабюджетних платежів, зі страхування та інших поточних зобов'язань.

До невиправданої кредиторської заборгованості належать усі види простроченої заборгованості підприємства перед постачальниками, банками, бюджетом, учасниками та іншими контрагентами господарських відносин.

Така заборгованість часто є наслідком скрутного фінансового стану, коли відсутні кошти для платежів. Вона може виникати також у зв'язку з несвоєчасним оформленням і поданням розрахунково-платіжних документів, допущеними помилками у розрахунках.

Підприємства зобов'язані своєчасно розраховуватися за своїми зобов'язаннями. За несвоєчасні розрахунки вони мають сплачувати штрафи і неустойки. Однак практика свідчить, що можливість уникнути майнової відповідальності за невиконання власних договірних зобов'язань дає їм змогу ухилятися від взаєморозрахунків з партнерами.

Несвоєчасність платежів викликає фінансові ускладнення у підприємств-кредиторів, негативно впливає на їх господарську діяльність, у підсумку і на економіку країни загалом.

В умовах кризового стану економіки частка кредиторської заборгованості у джерелах формування майна підприємств торгівлі суттєво зростає. Це призводить до збільшення їх фінансової залежності від кредиторів.

З урахуванням відзначених ознак кредиторську заборгованість можна було б визначити як частина майна організації, що є предметом виниклих з різних правових основ боргових зобов'язань організації дебітора (боржника) перед уповноваженими обличчями кредиторами, що підлягає бухгалтерському обліку і відображенню в балансі як борги організації балансоутримувача.

Якщо кредитор по настанні термінів виконання зобов'язання не звертається до організації-дебітора з вимогою про виплату боргів, кредиторська заборгованість залишається в розпорядженні дебітора і він може або повернути кредитору борги за власною ініціативою, або використовувати незатребувані засоби в складі свого майна. Неповернення боргу спричиняє застосування до боржника визначених майнових санкцій: стягнення неустойки, передбаченої договором; штрафів, установлених законом; відсотків за користування чужими коштами внаслідок їхнього неправомірного утримання, відхилення від їхнього повернення, іншої прострочення в їхній сплаті. Кредитори можуть стягнути з дебітора й збитки, заподіяні ним несвоєчасним поверненням чи неповерненням боргів: за загальним правилом збитки відшкодовуються в частині, не покритою неустойкою чи відсотками, стягуваними за користування чужими коштами. Неповернення боргів може привести до порушення в арбітражному суді справи про неспроможність (банкрутстві) організації-дебітора.

Кредиторська заборгованість, відображена у ІV-му розділі пасиву балансу "Поточні зобов'язання". Вона виникає у зв'язку з тим, що у процесі діяльності підприємства не завжди здійснюють розрахунки з юридичними і фізичними особами одночасно з відчуженням майна, виконанням робіт, наданням послуг, що призводить до виникнення певних зобов'язань перед постачальниками та іншими контрагентами господарських відносин.

Кредиторська заборгованість, що при цьому виникає, є різновидом комерційного кредиту, який виступає важливим фактором стабілізації фінансового стану підприємства.

За діючими правилами в поясненнях до бухгалтерського балансу і звіту про фінансові результати в числі інших додаткових даних указують зведення "про наявність на початок і кінець звітного періоду окремих видів кредиторської заборгованості". До складу кредиторської заборгованості входять показники по наступним позиціях:

постачальники і підрядчики;

векселя до сплати;

заборгованість перед дочірніми і залежними суспільствами;

заборгованість перед персоналом організації;

заборгованість перед бюджетом і соціальними фондами;

заборгованість учасникам (засновникам) по виплаті доходів;

аванси отримані;

інші кредитори.

У залежності від юридичної природи і правового режиму зазначені позиції можуть бути зведені до трьох груп.

Перша - це заборгованість організації перед бюджетом і соціальними фондами. Заборгованість перед бюджетом - це, недоїмки, тобто не сплачені своєчасно податки; нараховані податковими органами фінансові санкції; заборгованість по платежах прирівняним з погляду їхньої обов'язковості до податків, наприклад, по платежах у дорожні фонди, митним зборам і іншим видам платежів, що надходять безпосередньо на казначейські рахунки у федеральний, регіональний чи місцевий бюджет (наприклад, платежі по державному зборі зараховують у федеральний бюджет на рахунки федерального казначейства). До цієї ж групи відноситься заборгованість по обов'язкових платежах у позабюджетні фінансові фонди.

Друга група - заборгованість організації перед її персоналом: борги по виплатах працівникам заробітної плати, компенсаціям, платежам у порядку відшкодування шкоди, заподіяного здоров'ю чи працівників унаслідок смерті працівника на виробництві.

Третя група - заборгованість перед партнерами і контрагентами по договірних і корпоративних зобов'язаннях: борги по платежах постачальникам за поставлені товари, підрядчикам - за виконані роботи з повернення отриманих, але невідпрацьованих авансів, оплата векселів. Тут же заборгованість організації перед учасниками (засновниками) по виплаті їм доходів (дивідендів) і заборгованість чи холдингу фірми-засновника перед дочірніми суспільствами по оплаті внесків у статутний капітал, по компенсації збитків, заподіяних дочірньому суспільству з вини основного суспільства. Борги третьої групи досить різноманітні, тому далеко не всі їх види зазначені в Положенні по бухгалтерському обліку (вони охоплені одним відверненим терміном - "Інші кредитори").

У сучасній економічній літературі питання сутності грошових потоків підприємства по-різному трактується вченими. Відсутній єдиний підхід до розуміння цього поняття. Так, згідно П (С) БО 4 рух грошових коштів - надходження і вибуття грошових коштів та їхніх еквівалентів.

Підходи вітчизняних та зарубіжних авторів щодо сутності грошових потоків наведені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Розкриття поняття "грошовий потік" різними авторами

Узагальнивши вищенаведені визначення, вважаємо, що найбільш точно розкриває поняття "грошовий потік" наступна дефініція: грошовий потік - сукупність надходжень і вибуття коштів за певний період часу, сформованих у процесі господарської діяльності.

Грошові потоки підприємства в цілях аналізу класифікуються за наступними ознаками:

за масштабами обслуговування господарського процесу:

а) грошовий потік по підприємству;

б) грошовий потік за окремими структурними підрозділами;

в) грошовий потік за окремими господарськими операціями.

за видами діяльності:

а) грошовий потік від операційної діяльності;

б) грошовий потік від інвестиційної діяльності;

в) грошовий потік від фінансової діяльності.

за спрямованістю руху грошових коштів:

а) позитивний грошовий потік;

б) від'ємний грошовий потік.

за методом обчислення:

а) валовий грошовий потік;

б) чистий грошовий потік.

за рівнем достатності:

а) надлишковий грошовий потік;

б) дефіцитний грошовий потік.

за методом оцінки за часом:

а) майбутній грошовий потік;

б) теперішній грошовий потік.

за регулярністю формування:

а) регулярний грошовий потік;

б) дискретний грошовий потік.

за стабільністю формування:

а) регулярний грошовий потік з рівномірними часовими інтервалами;

б) регулярний грошовий потік з нерівномірними часовими інтервалами [2, С.144-146].

Рух грошових коштів на підприємстві аналізується на підставі звіту про рух грошових коштів. Звіт про рух грошових коштів - це звіт про зміни фінансового стану підприємства, складений на основі вивчення потоків грошових коштів.

У звіті аналіз грошових коштів здійснюється за трьома основними напрямками, а саме:

а) операційна діяльність - це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю;

б) інвестиційна діяльність - це діяльність, яка призводить до придбання та реалізації тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів;

в) фінансова діяльність - це діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства [5, С.45].

Таке групування дає можливість проаналізувати поточні потоки грошових коштів, оцінити здатність підприємства погасити свою заборгованість та виплатити дивіденди, проаналізувати необхідність залучення додаткових фінансових ресурсів [8, С.150].

Таким чином, грошові потоки підприємства - це надходження і витрати грошових коштів у процесі здійснення господарської діяльності підприємства.

Приватне сільськогосподарське підприємство "Вікторія" створене відповідно до Конституції України, Господарського та Цивільного кодексу України, Законів України "Про підприємництво", "Про власність", "Про зовнішньоекономічну діяльність", іншого чинного законодавства України для задоволення суспільних та особистих потреб господарської діяльності в порядку передбаченому законодавством України. Підприємство створене в процесі реорганізації колективного сільськогосподарського підприємства ім. Чкалова (зареєстрованого рішенням Ямпільської РДА №29 від 01.12.1992 р. №201, яке в день реєстрації ПСП "Вікторія" припинило свою діяльність). Підприємство є правонаступником КСП ім. Чкалова.

Головна спеціалізація підприємства вирощування зерна та технічних культур. Головне завдання підприємства - це висока якість виробленої та пропонованої нами продукції. Підприємство знаходиться у Вінницькій області, Ямпільського району с. Ратуш.

Підприємство самостійно визначає перспективи розвитку, планує і здійснює свою діяльність виходячи з попиту на товари, що ним продаються, роботи, послуги, а також необхідності забезпечити виробничий та соціальний розвиток підприємства, підвищення доходів.

Матеріально-технічне забезпечення підприємства здійснюється через систему прямих угод або через біржу та інші організації.

Клімат в с. Ратуш помірно-континентальний, літо тепле, зима мяка. Це свідчить про ефективну урожайність с. г культур. Товщина промерзання ґрунту можлива до 1 метра, а в середня норма опадів становить 450-600 мм.

Земля у підприємстві ПСП "Вікторія" використовується ефективно. Ґрунтовий покрив характеризується чорноземами різного ступеня потужності, основна частина з яких чорноземи глибокі мало гумусні. Вміст гумусу становить 5.5%. Оскільки ґрунти мають високу степінь родючості то їх господарська цінність висока.