Облік розрахунків з постачальниками і підрядниками

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками

Розділ 2. Особливості бухгалтерського обліку операцій з розрахунків з постачальниками та підрядниками на ПП «Марія»

Розділ 3. Проблемні питання та напрями удосконалення обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Тема обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками розглядалась провідними вітчизняними науковцями з бухгалтерського обліку, зокрема Ф.Ф. Бутенцем, А.С. Барановська, Г.В. Власюк, В.В. Жуковська, А. Козоріз, О. С. Кравченко, О.М. Шапошнікова та іншими. Проте ряд питань досі залишаються недостатньо вивченими, що зумовлює актуальність даної теми та подальшого дослідження.

Майже всі суб'єкти господарської діяльності так чи інакше споживають товари та послуги інших суб'єктів. Ведення обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками є важливою складовою для забезпечення ефективної співпраці з іншими підприємствами, та надання повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства для прийняття рішень.

Об'єктом дослідження виступає стан обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками на підприємстві ПП «Маріна» та напрями удосконалення обліку розрахунків.

Предметом дослідження є облік розрахунків з постачальниками та підрядниками.

В цілому зі стану обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками на підприємстві існують первинні документи та аналітика що ведеться відповідними підрозділами підприємства, частина інформації має собою комерційну таємність.

Оскільки основним видом діяльності ПП «Маріна» є оптова та роздібна торгівля, то ефективність забезпечення правильного ведення розрахунків з постачальниками є запорукою правильного функціонування фірми.

Метою дослідження буде дослідити стан обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками на підприємстві ПП «Маріна» та навести приклади удосконалення обліку

Відповідно до мети сформульовано завдання дослідження:

1. визначити економічну сутність розрахунків з постачальниками та підрядниками, їх значення, роль і місце в діяльності підприємства;

2. здійснити огляд нормативно-правової бази, яка регламентує порядок організації обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками;

3. дослідити методика формування облікової інформації в первинних бухгалтерських документах;

4. здійснити дослідження аналітичного і синтетичного обліку;

5. визначити проблемні питання та напрями удосконалення обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками.

При вирішенні поставлених завдань були використані наступні методи:

1. загально-логічні методи і прийоми дослідження: аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, індукція, дедукція, аналогія, системний підхід.

2. методи емпіричного дослідження: спостереження, порівняння, опис.

Під час дослідження використовувались різноманітні джерела теоретичного та фактичного матеріалу. Їх можна умовно поділити на такі групи:

- нормативно-правові акти: закони, положення;

- наукова та методична література стосовно бухгалтерського обліку взагалі та обліку розрахунків з постачальниками;

- фактичні матеріали стосовно бухгалтерського обліку, фінансової звітності на підприємстві та результатів його господарської діяльності.

Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, а також додатків.



Розділ 1. Теоретичні основи обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками

Господарські зв'язки - це необхідна умова діяльності підприємства, тому що вони забезпечують безперебійність постачання, безперервність процесу виробництва і своєчасність відвантаження, а так само реалізації продукції (робіт, послуг).

Оформляються і закріплюються господарські зв'язки договорами, згідно яким одне підприємство виступає постачальником товарно-матеріальних цінностей, робіт чи послуг, а інше їх покупцем, споживачем, а значить і платником. У договорах зазначаються: вид матеріальних цінностей, що поставляються, виконуваних робіт і послуг; комерційні умови постачання; кількісні і вартісні показники постачань; терміни відвантаження матеріальних цінностей (виконання робіт послуг); порядок розрахунків (умови платежів) між підприємством і постачальниками (підрядчиками). За визначенням М. П. Кондракова, до постачальників та підрядників відносять організації, що поставляють сировину й інші товарно-матеріальні цінності, надають різні види послуг (відпустка електроенергії, пари, води й ін.) і виконують різні роботи (капітальний і поточний ремонт основних засобів і ін.).

Постачальник - юридична чи фізична особа, товаровиробник, торговець, що забезпечує постачання товарно-матеріальних цінностей (сировини, матеріалів, палива, будівельних матеріалів, запчастин, товарів), надання послуг (постачання електроенергії, газу, води, пари тощо), виконання робіт (поточний і капітальний ремонт основних засобів тощо) покупцям відповідно до замовлень, заявок, угод, договорів. [4; с.153]

Підрядники - спеціалізовані підприємства або фізичні особи, які виконують будівельно-монтажні роботи при спорудженні об'єктів на підставі договорів підряду на капітальне будівництво. [4; с.149].

Поняття “розрахунки” та “заборгованість” в переважній більшості містять посилання на “зобов'язання”: розрахунки виникають за зобов'язаннями або зобов'язання випливають з розрахунків, заборгованість - це зобов'язання або навпаки. Тобто є необхідність визначити місце кожного з понять та взаємозв'язки між ними [10]. Зобов'язання мають масштабний характер, проникають в усі сфери діяльності підприємства та виникають з моменту прийняття будь-якого рішення, але не кожне зобов'язання є дійсним. У разі прийняття рішення про практичну реалізацію зобов'язання, яке передбачає обмін ресурсами, та набуття ним юридичного оформлення, його можна вважати фінансовим. Виконання фінансового зобов'язання відбувається через систему розрахунків, які виникають та припиняються в момент руху тих чи інших ресурсів (або грошових коштів, або товарів, робіт, послуг). Стан розрахунків в будь-який момент їх існування характеризується дебіторською та кредиторською заборгованістю для кожного учасника. Існують різні визначення поняття в нормативних документах з бухгалтерського обліку, зокрема, в П(С)БО 2 «Баланс» зазначено, що:

зобов'язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди [18].

Заборгованість - це стан розрахунків за фінансовими зобов'язаннями на будь-який момент часу [9].

Кредиторська заборгованість - тимчасово залучені суб'єктом у власне користування грошові кошти, які підлягають поверненню юридичній або фізичній особі [9].

Кредитори - юридичні і фізичні особи, яким внаслідок минулих подій підприємство заборгувало певні суми коштів, їхніх еквівалентів чи інших активів [9].

Розрізняють нормальну (законну) і прострочену кредиторську заборгованість.

Нормальна виникає у межах діючих термінів її сплати, а заборгованість, не погашена з настанням термінів сплати, є простроченою. В регульованих ринкових системах з розвинутим господарським законодавством кредитор у разі невиконання позичальником у передбачені терміни своїх кредитних зобов'язань може подати на нього позов в судовому порядку і вимагати не лише повернення боргу, а й повного відшкодування збитків. У разі невиконання позичальником рішень суду про сплату заборгованості суд оголошує боржника неплатоспроможним і застосовує механізм банкрутства, який водночас є й механізмом вибору ефективного власника, і механізмом запобігання можливій ланцюговій реакції поширення неплатежів між господарюючими суб'єктами, що може перетворитися на потужний дестабілізуючий фактор економіки. Проте в періоди глибоких економічних потрясінь механізм банкрутства належним чином не виконує зазначені функції, і через несприятливі об'єктивні обставини дуже часто неплатоспроможними стають виробники з нормальним і навіть високим рівнем ефективності господарювання, які створюють потрібну споживачам продукцію (послуги). Банкрутства і кредиторська заборгованість у такому разі набувають масового характеру, посилюють процес згортання виробництва, зменшення кількості робочих місць, доходів, рівня споживання суспільства. В Україні проблема кредиторської заборгованості була однією з найгостріших у першій половині 90-х років XX ст. [2].

Економічна сутність кредиторської заборгованості полягає в тому, що це не тільки частина майна організації, як правило кошти, але і товарно- матеріальні цінності, наприклад у зобов'язаннях за товарним кредитом

Як правова категорія кредиторська заборгованість - особлива частина майна організації, що є предметом обов'язкових правовідносин між організацією і її кредиторами. Організація володіє і користується кредиторською заборгованістю, але вона зобов'язана повернути чи виплатити дану частину майна кредиторам, що мають права вимоги на неї [3].

Отже, кредиторська заборгованість має двоїсту юридичну природу: як частина майна вона належить організації на праві володіння, чи навіть праві власності щодо отриманих позичкових коштів і ресурсів, визначених родовими ознаками; як об'єкт зобов'язальних правовідносин - це борги організації перед кредиторами, тобто особами, уповноваженими на витребування чи стягнення від організації зазначеної частини майна.

З урахуванням відзначених ознак кредиторську заборгованість можна було б визначити як частину майна організації, що є предметом боргових зобов'язань організації-дебітора (боржника) перед уповноваженою особою кредиторами, що підлягає бухгалтерському обліку і відображенню в балансі як борги організації - балансоутримувача [10].

Довівши, що об'єктом бухгалтерського обліку слід вважати саме розрахунки як первинну операцію, в результаті якої формуються об'єкти фінансової звітності - дебіторська та кредиторська заборгованість, показано як це може вплинути на ефективність управлінської діяльності і, зокрема, фінансового менеджменту. В загальній політиці управління фінансами багато уваги приділено формуванню політики управління дебіторською та кредиторською заборгованостями. При цьому підприємству необхідно враховувати протилежні цілі: з одного боку, максимально користуватися залученими коштами, з іншого, найшвидше отримати власні оборотні кошти. Виходячи з сутності розрахунків, кожне підприємство одночасно є і кредитором, і дебітором, а кожна розрахункова операція приводить до одночасного виникнення дебіторської заборгованості в одного підприємства, і кредиторської - в іншого. Відтак, кожна розрахункова операція генерує різні, здебільшого суперечливі, цілі її суб'єктів. З чого можна дійти висновку, що на кожному підприємстві політики управління дебіторською та кредиторською заборгованостями повинні розроблятися не окремо, а бути узгодженими між собою. Однією зі спроб їх поєднати є політика управління грошовими потоками підприємства. Однак рух грошей - і позитивний, і негативний - не може відбуватись сам по собі, як не може представляти самостійну операцію. Тобто, формуючи політику управління грошовими потоками підприємству необхідно враховувати характер розрахункової операції, в результаті якої виник чи може виникнути рух грошових коштів. Серед об'єктів фінансового менеджменту слід виділити й розрахункові операції для підвищення ефективності фінансової політики підприємства, оскільки при її формуванні буде врахована більша кількість факторів, що впливають на розрахункові операції взагалі, а не тільки ті, що впливають на сформовану в результаті їхнього проведення заборгованість або рух коштів [9].

На сьогоднішній день існує чимало підприємств, діяльність яких можлива тільки завдяки зобов'язанням за розрахунками з постачальниками. Тобто практично не маючи власного капіталу, підприємство бере в кредит товар (тобто під реалізацію) і отримує значні прибутки не ризикуючи при цьому власним капіталом. Зобов'язання підприємства за розрахунками з постачальниками та підрядниками займають важливе місце в системі управління діяльністю підприємства. Це аргументується тим, що приймаючи управлінські рішення щодо тактичних чи стратегічних планів підприємства, керівник в першу чергу робить аналіз чи перевірку фінансової звітності, а особливо зобов'язань підприємства, що дає змогу визначити його фінансову стійкість, незалежність та в кінцевому результаті прибутковість. Зобов'язання підприємства за розрахунками з постачальниками та підрядниками - це короткострокові зобов'язання, що виникають при постачанні продукції чи наданні послуг. Дані зобов'язання повинні погашатися згідно договорів про купівлю-продаж товарів, що заключається з постачальниками чи підрядниками [5].

Організація обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками проводиться згідно наказу про облікову політику, розрахунок з постачальником проводиться згідно укладеного договору про постачання товарів чи надання послуг.

Створення цілісної та ефективної системи бухгалтерського обліку неможливе без застосування такого специфічного елементу як облікова політика. Законодавство України визначає облікову політику як “сукупність принципів, методів та процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності”, та встановлює обов'язковість її розробки підприємствами [7].

Способи поточного групування інформації про розрахунки мають бути закріплені в обліковій політиці шляхом побудови робочого плану рахунків, відносно якого національне законодавство припускає самостійність підприємств при обранні набору аналітичних ознак. Якщо ретельно проаналізувати діючий план рахунків то можна зробити висновок, що перш ніж організовувати аналітичний облік, необхідно виправити серйозні недоліки в синтетичному, а саме: при групуванні рахунків для обліку розрахунків за класами в основу має бути покладена їх економічна сутність та класифікація. Існуючий план рахунків спрямований на облік дебіторської та кредиторської заборгованості як об'єкти фінансової звітності, не враховуючи те, що заборгованість це лише статичний стан розрахункових операцій, а також те, що ці операції відбуваються щоденно і, звичайно, повинні відображатись в обліку, а заборгованість представляють у фінансовій звітності лише на визначену дату.

Кредиторська заборгованість у підприємств та організацій виникає найчастіше через невиконання установами своїх зобов'язань.

Облік кредиторської заборгованості підприємств та організацій ведеться на рахунках класу 6 “Поточні зобов'язання”, який об'єднує рахунки, призначені для обліку зобов'язань установи, що виникають у процесі її діяльності, і погашення яких здійснюється протягом одного бюджетного року.

До поточних зобов'язань підприємств та організацій належать:

- заборгованість за всіма видами платежів до бюджету, включаючи податки із заробітної плати;

- заборгованість із заробітної плати штатного і нештатного персоналу, із допомоги за тимчасовою непрацездатністю, за стипендіями аспірантам та учням;

- зобов'язання за відрахуваннями до Пенсійного фонду України, на соціальне страхування та індивідуальне страхування працівників;

- авансові платежі, отримані від фізичних і юридичних осіб у рахунок наступних поставок продукції, виконання робіт, надання послуг;

- кредиторська заборгованість постачальникам і підрядникам за матеріальні цінності, виконані роботи, отримані послуги.

Важливість аналізу і керування кредиторською заборгованістю обумовлюється її значною часткою в поточних пасивах підприємства, її зміни помітно позначаються на динаміку показників його платоспроможності і ліквідності.

Поточне фінансове благополуччя підприємства значною мірою залежить від того, наскільки вчасно воно відповідає за своїми фінансовими зобов'язаннями.

Фінансове планування бюджету, організація керування фінансовими потоками є підставою для складання платіжного календаря підприємства, що є інструментом оперативного планування і складається на невеликий проміжок часу з детально можливою точністю.

Таким чином, важливість аналізу і управління кредиторською заборгованістю обумовлена тим що, складаючи значну частку поточних пасивів підприємства, її зміни помітно позначаються на динаміці показників його платоспроможності і ліквідності.

Аналіз кредиторської заборгованості підприємства проводиться на основі використання його фінансової звітності. Для того щоб співвіднести динаміку величини кредиторської заборгованості зі змінами масштабів діяльності підприємства, при розрахунку ряду коефіцієнтів оборотності кредиторської заборгованості використовуються показники фінансових результатів [17].

Прискорення оборотності засобів у розрахунках і скорочення термінів оборотності в динаміці розглядається як позитивна тенденція. Показники оборотності доцільно порівнювати з нормативними показниками. На жаль, у даний час відсутня нормативна база таких показників у галузевому розрізі. А оскільки вона ґрунтується в тому числі і на аналізі тимчасових рядів, її і неможливо розробити при постійно змінних соціально-економічних умовах і регулюючій правовій базі в Україні. Тому в даний час приходиться або розглядати й аналізувати динаміку показників оборотності, або порівнювати їх з рівнем, досягнутим успішно діючими підприємствами аналогічного профілю, що функціонують у тих же умовах [15].

Для системи бухгалтерського обліку характерна не лише наявність зв'язків і відносин між елементами, які її утворюють, але й нерозривна єдність з оточуючим середовищем. Зокрема, суттєвий вплив на бухгалтерський облік здійснює регулювання бухгалтерського обліку трьох видів: економічне, правове, морально-етичне.

Визначальний вплив на бухгалтерський облік в Україні здійснює нормативне регулювання, представлене п'ятьма рівнями:

1. Конституція України, Кодекси законів і Закони України;

2. Укази й розпорядження Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України;

3. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові документи з бухгалтерського обліку та фінансової звітності, які затверджуються Міністерством фінансів України;

4. Нормативно-правові акти (інструкції, положення, вказівки) та методичні рекомендації Міністерства фінансів та інших органів, які розробляються і затверджуються на основі Положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

5. Рішення (накази, розпорядження) щодо організації і ведення бухгалтерського обліку підприємства.

Основою нормативно-правової бази, яка регламентує порядок організації обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством [13; ст.2].

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку [13; ст.3].

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам. В Україні станом на 2012 рік затверджено 34 Положень (стандартів) бухгалтерського обліку які розроблені відповідно до міжнародних (стандартів) бухгалтерського обліку. Основними положеннями які регулюють роботу підприємств з постачальниками та підрядниками є:

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", що визначає мету, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів. Норми цього Положення (стандарту) слід застосовувати до фінансової звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (далі - підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ) і консолідованої фінансової звітності.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс". Цим Положенням (стандартом) визначаються зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються до балансів підприємств, організацій та інших юридичних осіб (далі - підприємства) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати". Цим Положенням (стандартом) визначаються зміст і форма Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей. Норми цього Положення (стандарту) стосуються звітів про фінансові результати підприємств, організацій та інших юридичних осіб (далі - підприємства) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання". Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та її розкриття у фінансовій звітності. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ).

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 18 "Будівельні контракти". Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування підрядниками у бухгалтерському обліку інформації про доходи та витрати, пов'язані з виконанням будівельних контрактів, та її розкриття у фінансовій звітності.

Кредиторська заборгованість, в тому числі заборгованість за рахунками з постачальниками та підрядниками, у підприємств та організацій виникає найчастіше через невиконання установами їх зобов'язань .

Методологія обліку зобов'язань в Україні затверджена П(С)БО11 «Зобов'язання» [13]. У міжнародній практиці цей аспект розглядається в МСБО 1 «Подання фінансових звітів», МСБО 10 «Непередбачені події і події, які сталися після дати балансу», МСБО 12 «Податки на прибуток», МСБО 17 «Оренда», МСБО 19 «Витрати працівникам», МСБО 32 «Фінансові інструменти: розкриття та подання», МСБО 37 «Забезпечення, непередбачені зобов'язання та непередбачені активи» [16] .

Для повного визначення категорії зобов'язань, потрібно охарактеризувати їх поняття, визнання, оцінювання, класифікацію (див. таблицю 1.1)

Таблиця 1.1. Порівняльна характеристика визначення категорії зобов'язань за П(С)БО та МСБО

П(С)БО	МСБО
1. Поняття зобов'язань:
Згідно з П(С)БО 11 забезпечення - це зобов'язання з невизначеними сумою або часом погашення на дату балансу.	У МСБО 37 забезпечення також визнаються зобов'язаннями з невизначеним строком або сумою, оскільки ці зобов'язання є теперішньою заборгованістю і ймовірно, що для його погашення буде потрібне вибуття ресурсів які втілюють в собі економічні вигоди.
2. Визнання зобов'язань:
Згідно П(С)БО 11, зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.	Згідно МСБО 37 забезпечення слід визнавати, якщо: суб'єкт господарювання має теперішню заборгованість (юридичну чи конструктивну) внаслідок минулої події; ймовірно, що вибуття ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди, буде необхідним для погашення заборгованості; можна достовірно оцінити суму заборгованості.
3. Оцінка зобов'язань:
П(С)БО 11: довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю; поточні зобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення; непередбачені зобов'язання відображаються на позабалансових рахунках підприємства за обліковою оцінкою.	МСБО 37: сума юридичних або конструктивних зобов'язань має бути найкращою оцінкою видатків, необхідних для погашення теперішньої заборгованості на дату балансу.
4. Види зобов'язань:
- короткострокові позики; - поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями; - короткострокові векселі видані; - розрахунки з постачальниками та підрядниками; - розрахунки за податками й платежами; - розрахунки за страхуванням; - розрахунки з оплати праці; - розрахунки з учасниками; - розрахунки за іншими операціями.	- заборгованість за рахунками постачальників та інші нараховані зобов'язання; - заборгованість за дивідендами; - нараховані податки, митні платежі та зобов'язання із соціального страхування; - поточна частина довгострокової заборгованості; - доходи майбутніх періодів; - кредити банків та інші позики; - потенційні (непередбачені) зобов'язання.

Таким чином, порядок і форми розрахунків між постачальником і покупцем визначаються в господарських договорах. Це найбільш розповсюджена та важлива основа виникнення зобов'язань. Розрахунки з постачальниками є кредиторською заборгованістю за товари, роботи, послуги за умов наступної оплати або іншого погашення зобов'язань.

Державою передбачене законодавче регулювання розрахунків з постачальниками і підрядниками. Затверджено порядок відображення розрахунків в бухгалтерському обліку за відповідним рахунком 63 “Розрахунки з постачальниками і підрядниками”, який має відповідні субрахунки. Записи зі здійснення господарської операції відповідно до законодавства заносяться у відповідні регістри бухгалтерського обліку.



Розділ 2. Особливості бухгалтерського обліку операцій з розрахунків з постачальниками та підрядниками на ПП «Марія»

Технологічно бухгалтерський облік як процес розпочинається з виявлення, вимірювання і реєстрації фактів, дій і подій з метою отримання інформації про господарські операції. Суцільне і безперервне спостереження за всіма господарськими операціями на підприємстві здійснюється за допомогою документування.

Документування є важливою ланкою в ланцюгу функціонування бухгалтерського обліку. Це початок і основа бухгалтерського обліку. Без належно оформленого документа не може бути бухгалтерського запису, від нього залежать повнота і достовірність облікової інформації для користувачів [8].

Документ (лат. dokumentum) буквально означає свідоцтво, доказ. У широкому значенні під документом розуміють матеріальний носій, що його використовують у процесі спілкування, на якому за допомогою різних засобів і способів зафіксовано в доцільній для сприйняття формі інформацію. Документи складають у різних сферах людської діяльності (науці, освіті, медицині, техніці, економіці тощо) [4; 57].

Бухгалтерський документ -- письмове свідоцтво певної форми і змісту, яке містить відомості про господарську операцію і є доказом її здійснення.

Спосіб оформлення господарських операцій документами називається документацією. Документація є важливим елементом методу бухгалтерського обліку, оскільки служить для первинного спостереження за господарськими операціями, і обов'язковою умовою для відображення їх в обліку. Основними джерелами даних для контролю розрахункових відносин за товарними операціями є первинні документи з обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками. При купівлі товарів укладається договір купівлі-продажу. Первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, є підставою для бухгалтерського обліку цих операцій. Первинні документи мають бути складені під час господарської операції.

Надходження товарів від постачальників на ПП «Маріна» оформляється на підставі товарно-транспортних накладних (ТТН), рахунків-фактур. У загальному випадку, ТТН заповнюється трьома сторонами, на ПП «Маріна» це відправник, одержувач, перевізник, і складається у чотирьох примірниках відповідно, два з яких залишаються у перевізника. Кожна із сторін повинна максимально коректно заповнювати відповідні рядки документа.

Ще до навантаження автотранспорту відправник вносить в документ свої реквізити, вказує дату заповнення та присвоює документу номер. Також відправником заповнюються такі поля: найменування одержувача, відправника вантажу і платника, а також усі їхні реквізити. Далі заповнюється таблиця перевезеного товару, із зазначенням найменування товару, кількості, ціни, одиниці виміру і т.д. Також зазначається загальна кількість товару, їх загальна сума і загальна сума до оплати. В нашому випадку підприємство-відправник є платником ПДВ, тому до ТТН додається податкова накладна. ТТН завіряється підписом відповідальної особи за відвантаження товару, а також підписом головного бухгалтера.

Одержувач товару заповнює поля назви організації котра проводить розвантажувальні роботи, а також час початку та закінчення розвантаження. Заповнює дані щодо свого підприємства та фіксує отримання вантажу власним штампом.

В кінці документа проставляються підписи в полях «Здав (відповідальна особа відправника)» , «Прийняв водій-експедитор», «Здав водій експедитор», «Приняв (відповідальна особа одержувача)».

Розрахунки з постачальниками (підрядниками) ведуться як правило в безготівковій формі. Основним документом в розрахунках є рахунок-фактура.

Рахунок-фактура складається підприємством (постачальником) на ім'я покупця на підставі договору. На ПП «Маріна» він виписується у двох примірниках, один із яких залишається у постачальника, інший передається покупцеві. Підприємство-покупець перераховує кошти зі свого рахунку на рахунок підприємства відповідно до виписаного рахунку. Обов'язковими реквізитами рахунку є дані про банківські реквізити і особу одержувача коштів. Підписується рахунок керівником, головним бухгалтером та ставиться печатка підприємства.

Рахунок-фактура є підставою для оформлення відповідних банківських розрахункових документів: платіжних доручень, платіжних-вимог доручень, розрахункових чеків.

Платіжне доручення є розпорядженням обслуговуючому банку про прерахування визначеної суми на рахунок іншого підприємства, оформлене не спеціальному бланку.

При розрахунках платіжними дорученнями ініціатором платежу виступає платник (в нашому випадку це ПП «Маріна»). За бажанням у платіжному дорученні платник може вказати дату валютування, тобто зазначену платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дату, починаючи з якої грошові кошти, переказані платником одержувачу, переходять у власність одержувача (в нашому випадку це ТОВ «Кримська водочна компанія»). Ця дата не може бути встановлена пізніше, ніж на десятий календарний день після складання платіжного доручення (без урахування дати його складання).

Рахунок і рахунок-фактура є розрахунковими документами, які повинні бути акцептовані.

Акцепт розрахункових документів - це надпис уповноваженої особи на рахунку, який засвідчує згоду оплатити рахунок. Після цього покупець надає своєму банку платіжне доручення на оплату придбаного товару та отримує виписку уповноваженого банку про списання грошових коштів з поточного рахунку. Якщо оплата товару проводиться готівкою через підзвітну особу, то заповнюється видатковий касовий ордер на видачу готівки під звіт та звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт (з квитанцією до прибуткового ордеру, чеком реєстратора розрахункових операцій, копією розрахункової квитанції з відміткою «сплачено»).

Відображення в бухгалтерському обліку зобов'язань за виконані роботи (надані послуги) здійснюється на підставі акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Акт виконаних робіт відноситься до первинних бухгалтерських документів та його оформлення регламентується статтею № 9 Федерального закону № 129-ФЗ «Про бухгалтерський облік». Цей документ, як додаток до укладеного договору, має широке застосування в різних областях виробництва і будівництва, а часто використовується і звичайними громадянами для захисту своїх прав при замовленні або наданні послуг. Правильно складений акт допоможе уникнути проблем у відносинах між замовником і виконавцем робіт, а також спростить вирішення спірних питань.

У верхній частині акту зазначається назва і номер документа, з поясненням, щодо інформації яка в ньому подається. Далі вказується місце складання документа і дата. У наступній частині акту прийому-здачі описується зміст, обсяг робіт і терміни їх виконання відповідно до укладеного раніше договору. Обов'язковою до заповнення є і частина, яка містить відомості про фінансову складову договору. Тут записується сума, що відповідає обсягу виконаних робіт, з виділенням ПДВ окремим рядком для бухгалтерського обліку. Даний первинний документ підписується уповноваженими особами з боку замовника і виконавця. Документ скріплюється печатками [19].

Матеріальні цінності від постачальників підприємства отримують, як правило, через уповноважених осіб, які діють від імені підприємства на підставі довіреностей. Порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей встановлено «Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої Наказом Міністерства Фінансів від 16 травня 1996 р. № 99. Бланки довіреностей є документами суворої звітності.

Довіреність на одержання матеріальних цінностей видається тільки посадовим особам, що працюють на цьому підприємстві і підписується керівником та головним бухгалтером або їх заступниками, та особами, які на те уповноважені керівником підприємства [12].

Строк дії довіреностей встановлюється залежно від можливості одержання та вивозу відповідних цінностей однак не більше як на 10 днів.

Особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після доставки на підприємство одержаних цінностей, незалежно від того, одержані цінності повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад.

Оприбуткування товару від постачальника залежить від наявності розбіжностей між фактичними даними, та даними, зазначеними в документах постачальника, і оформлюється: прибутковою накладною чи проставленням штампу «оприбутковано» на документі постачальника (якщо розбіжності відсутні), або актом приймання (якщо є розбіжності).

Акт приймання також оформлюється у випадку одержання невідфактурованої поставки [19].

При надходженні товару без товаросупровідних документів (невідфактуровані поставки) їх приймають на облік на підставі акта про приймання товарів без рахунку постачальника. Оптові торгові підприємства такі як ПП «Маріна» придбавають у підприємств виробників (постачальників) товари за відпускними (договірними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ. Постачальник (продавець) повинен надати оптовому підприємству податкову накладну, у якій крім інших реквізитів, вказується ціна товару, ставка і сума ПДВ, загальна сума до оплати. Податкова накладна виписується на кожну поставку товарів у двох примірниках, оригінал якої надається покупцю (одержувачу товарів або послуг), а копія зберігається у продавця (постачальника) як звітний і розрахунковий податковий документ.

Крім того, підставою для оприбуткування та оплати придбаного товару є документ, що підтверджує його якість (сертифікат якості).

Оприбуткування імпортних товарів на склад покупця проводиться на підставі зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу, вантажної митної декларації, приймального акту та акту експертизи торговельно-промислової палати, комерційних документів: рахунків-фактур (“invoice” (інвойс), що підтверджують митну вартість товару); транспортних накладних (CMR, залізничної накладної, авіа накладної, коносаменту, товарно-транспортної накладної, пакувальних листів). При здійсненні розрахунків у іноземній валюті складається довідка бухгалтерії про наявність курсових різниць при перерахуванні заборгованості.

При виявленні недостачі або дефекту товарів приймання не припиняється, а складається рекламаційний акт, в якому зазначається наступні реквізити: особи , які беруть участь в прийманні; дата, час початку та закінчення приймання, місце складання акту; номер контракту, місця партії; найменування, адреса, країна постачальника; найменування товару, номер коносамента, номер накладної та інших документів; найменування покупця; кількість товару з кожної позиції асортименту; невідповідність якості, комплектності та іншим даним супровідних документів; стан тари, упаковки та маркування тари.

Документи, які оформлюються при перерахуванні коштів, залежать від форми розрахунків: платіжне доручення, акредитив, інкасо, ВКО та інші платіжні документи.

Операції з видачі грошових коштів з каси оформляються видатковим касовим ордером за формою КО-2. Він оформляється як при традиційних методах обробки, так і при обробці за допомогою обчислювальної техніки. Підписується керівником організації та головним бухгалтером підприємства, обов'язково реєструється в журналі реєстрації видаткових та прибуткових касових документів за формою КО-3 або КО-3а.

Видачу грошей з каси за видатковим касовим ордером можна робити -- у разі виплати зарплати, премії, відпускних, допомог, під звіт співробітникам організації, при здачі в банк, при виплаті постачальникам або засновникам.

Порядок документального оформлення господарських операцій та вимоги щодо складання документів регламентуються статтею 9 ("Первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку") Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність Україні" від 16 липня 1999 p. № 996-XIV [13].

Первинне спостереження, документування та документація відіграють важливу роль в управлінні діяльністю підприємства, а саме:

- дають уявлення про фактичний стан господарських засобів та їх зміни у процесі кругообігу засобів;

- забезпечують прозорість у роботі підприємства та контроль наявності та руху майна і коштів;

- є юридичним (правовим) свідченням господарських операцій, що здійснюються;

- є важливим джерелом контролю для зовнішніх і внутрішніх користувачів при проведенні ревізії, аудиту, аналізу господарської діяльності.

Первинні документи мають бути складені на паперових або машинних (електронних) носіях. Відповідно до цього існують і вимоги до змісту й оформлення документів. Порядок створення первинних документів, записів у регістрах бухгалтерського обліку та зберігання документів, регістрів і звітів установлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88.

Сучасні інформаційні технології здатні швидко одержувати інформацію і обмінюватися нею. Електронний документ може бути доказом, якщо його складено з дотриманням усіх вимог і можна довести його цілісність і справжність. На сьогодні електронний документообіг і цифровий підпис набули широкого розповсюдження у сфері проведення банківських операцій і комерційних операцій електронної торгівлі.

Використання електронного документообігу і цифрового підпису тепер узаконено і регулюється законами України "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22 травня 2003 р. № 851-IV, "Про електронний цифровий підпис" від 22 травня 2003 р. № 852-IV. Однак успішне функціонування системи електронного документообігу залежатиме від уряду та Національного банку України, які повинні розв'язати цілу низку невирішених питань.

Усі дані про господарські операції відображуються в первинних документах, після чого їх потрібно згрупувати та узагальнити за об'єктами бухгалтерського обліку. На практиці групування здійснюється спочатку з великим ступенем деталізації, а потім з дедалі меншим.

Наприклад, на складі щомісяця формуються десятки первинних документів з надходження та вибуття запасів. Одночасно інформація з них групується окремо за кожним видом запасів. Для цього ведуться картки, де відображаються залишок цього запасу і всі факти його надходження та вибуття. Це аналітичний облік.

Подальше узагальнення полягає в тому, щоб визначити обороти та залишки по субрахунках рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", а потім в цілому по рахунку. Це синтетичний облік.

Тому можна виділити такі етапи обліку:

1) первинний облік -- фіксується в документах;

2) поточний облік -- аналітичний і синтетичний, фіксується в облікових регістрах;

3) зведений, узагальнюючий -- синтетичний облік та звітність.

Синтетичні рахунки використовують для обліку економічно однорідних груп засобів, їх джерел та господарських процесів у грошовому вимірнику. Ці рахунки можна назвати "узагальнені", "зведені". Дані синтетичного обліку використовують при складанні бухгалтерського балансу та інших форм фінансової звітності.

Однак, підприємству часто потрібна й більш детальна інформація про конкретні види засобів, їх джерел, а також господарських процесів. Таку інформацію одержують за допомогою аналітичних рахунків. Такі рахунки узагальнено можна назвати "розчленованими з цілого на складові" . Це облік, в якому крім грошових вимірників, застосовують й натуральні та трудові вимірники.

Взаємозв'язок між синтетичними й аналітичними рахунками виявляється таким чином.

На рахунках синтетичного й аналітичного обліку залишок (сальдо) розміщується на одній і тій же стороні рахунка.

Якщо дебетується чи кредитується синтетичний рахунок, то однаково дебетуються чи кредитуються його аналітичні рахунки.

Кожну операцію на рахунках синтетичного обліку записують загальною сумою, а на відповідних аналітичних рахунках -- частковими сумами.

Сума залишків (сальдо) і оборотів за всіма аналітичними рахунками має дорівнювати залишку (сальдо) й оборотам, відповідно, синтетичного рахунка. Відсутність такої рівності свідчить про наявність помилок у бухгалтерських записах, які треба знайти і негайно виправити.

Як бачимо, аналітичний облік має важливе не тільки пізнавальне, а й контрольне значення. Його показники необхідні менеджерам для управління запасами та збутом готової продукції, а фінансистам -- для аналізу дебіторської і кредиторської заборгованості, фінансових результатів за центрами відповідальності. Точність та достовірність показників аналітичного обліку періодично звіряють шляхом проведення інвентаризації.

Відображення господарських операцій за синтетичними та аналітичними рахунками -- це поточний бухгалтерський облік.

Протягом місяця з журналу реєстрації господарських операцій зроблені кореспонденції рахунків (бухгалтерські проводки) переносять на відкриті на підставі балансу синтетичні та аналітичні рахунки. Наприкінці місяця за кожним синтетичним та аналітичним рахунком вираховують обороти за дебетом і кредитом і виводять кінцеве сальдо (залишок на кінець місяця).

Дані синтетичних і аналітичних рахунків узагальнюють за допомогою оборотних відомостей, які складають окремо за синтетичними й аналітичними рахунками.

Планом рахунків бухгалтерського обліку передбачена можливість взаємозалежного відображення багатьох видів розрахунків. Облік розрахунків з постачальниками й замовниками ведеться на пасивному рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", схема цього рахунка представлена у таблиці 2.1, і активному рахунку 371 "Розрахунки за виданими авансами".

Таблиця 2.1 Схема рахунка 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками"

Рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»
Дт	Кт
Оплата рахунків постачальників і підрядчиків за поставлені матеріальні цінності і послуги. Залік виданих авансів і попередніх оплат.	Сальдо - залишок заборгованості постачальникам на початок періоду. Акцент рахунків постачальників і підрядчиків за поставлені матеріальні цінності, виконані роботи, послуги; видача векселів; акцент витрат; відображення комерційного кредиту. Сальдо - залишок заборгованості постачальникам і підрядчикам на кінець періоду.

На рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" ведеться облік розрахунків за отримані ТМЦ, виконані роботи і послуги, розрахункові документи, по яких акцептовані і підлягають оплаті; розрахунки по який виробляються в порядку планових платежів; розрахункові документи, по яких не надійшли (невідфактуровані постачання); надлишки ТМЦ, виявлені при їхньому прийманні.

Облік операцій з вітчизняними постачальниками та підрядниками відображено в таблиці 2.2, з іноземними постачальниками в таблиці 2.3.

Таблиця 2.2. Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками [3]

№ оп	Зміст господарської операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
1	2	3	4
Виникнення заборгованості
1	Оприбутковано від постачальника необоротні активи, які потребують додаткових витрат зі встановлення	15 «Капітальні інвестиції»	63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками»
2	Оприбутковано виробничі запаси, МШП, товари від постачальників	20 «Виробничі запаси», 22 «МШП», 28 «Товари»	63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»
3	Акцептовано рахуник постачальника за виконані роботи надані послуги	23 «Виробництво»	63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»
4	Виставлено претензію постачальнику за невиконання умов договору	374 «Розрахунки за претензіями»	63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»
5	Відображено вартість послуг, наданих підприємству постачальниками, у зв'язку з невиконанням гарантійних зобов'язань	47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів»	63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»
6	Відображену суму податкового кредиту з ПДВ на одержані ТМЦ, роботи, послуги	64 «Розрахунки за податками й платежами»	63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»
7	Відображено послуги, надані підрядниками: пов'язані з організацією виробництва	91«Загальновиробничі витрати»	63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»
	пов'язані з організацією управління підприємством	92 «Адміністративні витрати»
	пов'язані з ліквідацією наслідків надзвичайних подій	99 «Надзвичайні витрати»
8	Відображено в обліку нарахування фінансових санкцій за невиконання договору перед постачальником	948 «Визнані штрафи, пені, неустойки»	63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»
Погашення заборгованості
1	Оплачено рахунки постачальників: готівкою з каси	63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»	30 «Каса»
	з поточного рахунку в національній валюті або з валютного рахунку		311 «Поточні рахунки в національній валюті», 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»
	акредитивами або чеками з лімітованих чекових книжок		313 «Інші рахунки в банку в національній валюті», 314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті»
	з підзвітних сум		372 «Розрахунки з підзвітними особами»
	довгостроковими позиками		50 «Довгострокові позики»
2	Зменшено суму заборгованості перед постачальником на суму браку, який виник у зв'язку з поставкою неякісних матеріалів	63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»	24 «Брак у виробництві»
3	Погашено заборгованість перед постачальником за рахунок векселя одержаного	63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»	34 «Короткострокові векселі одержані»
4	Проведено взаємозалік заборгованості за бартерною угодою	63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»	36 «Розрахунки з покупцями та замовниками»
5	Проведено зарахування заборгованості з раніше виданого авансу	63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»	371 «Розрахунки за виданими авансами»
6	Зменшено заборгованість перед постачальником в обмін на пай	63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»	41 «Пайовий капітал»
7	Видано довгостроковий вексель в погашення заборгованості перед постачальником	63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»	51 «Довгострокові векселі видані»
8	Видано облігацію постачальнику в рахунок погашення заборгованості	63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»	52 «Довгострокові зобов'язання за облігаціями»
9	Видано короткостроковий вексель в погашення заборгованості перед постачальником	63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»	62 «Короткострокові векселі видані»
10	Нараховани штрафи, пені, неустойки за порушення з боку постачальників господарських договорів	63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»	715 «Одержані штрафи пені нестойки»
11	Списано кредиторську заборгованість, строк позовної давності якої минув	63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»	717 «Дохід від списання кредиторської заборгованості»
Невідфактуровані поставки
1	Оприбутковано ТМЦ за невідфактурованою поставкою (за обліковими цінами)	20 «Виробничі запаси» 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» 28 «Товари»	63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»
2	Відкориговано вартість одержаних ТМЦ при одержанні розрахункових документів: при збільшенні вартості	20 «Виробничі запаси» 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» 28 «Товари»	63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»
	при зменшенні вартості («сторно»)	20 «Виробничі запаси» 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» 28 «Товари»
3	Відображено суму ПДВ	641 «Розрахунки за податками»	63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»

Таблиця 2.3 Відображення в обліку розрахунків з іноземними постачальниками [3]

№ оп.	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
		Дебет	Кредит
1	2	3	4
1	Сплачено суму ввізного мита та митних зборів	642 «Розрахунки за обов'язковими платежами»	311 «Поточні рахунки в національній валюті»
2	Нараховано ПДВ під час митного оформлення	644 «Податковий кредит»	641 «Розрахунки за податками»
3	Сплачено ПДВ під час митного оформлення	641 «Розрахунки за податками»	311 «Поточні рахунки в національній валюті»
4	Оприбутковано товари від іноземного постачальника	281 «Товари на складі»	632 «Розрахунки з іноземними постачальниками»

Подобные документы

• Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками в ТОВ НТЦ "Лан" с. Щербані Вознесенського району

  Перелік зобов'язань і форми розрахунків з постачальниками та підрядниками, їх законодавчо-нормативне регулювання. Порядок документального оформлення операцій та бухгалтерський облік розрахунків. Аналіз діяльності сільськогосподарського підприємства.
  
  курсовая работа [238,4 K], добавлен 06.10.2011
  

• Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками

  Розгляд нормативно-правового регулювання розрахункових відносин на підприємствах та форми безготівкових розрахунків. Документальне оформлення операцій за розрахунками з постачальниками та підрядниками. Синтетичний і аналітичний облік таких розрахунків.
  
  курсовая работа [109,1 K], добавлен 12.05.2013
  

• Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками

  Загальна організаційно-економічна характеристика підприємства ТОВ "Агро-Полісся", формування системи обліку, аналізу та аудиту кредиторської заборгованості. Організація синтетичного та аналітичного обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками.
  
  курсовая работа [224,0 K], добавлен 16.04.2013
  

• Дослідження питань обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками

  Теоретичні аспекти обліку процесу постачання. Договірно–правові відносини між покупцями та постачальниками і підрядниками. Удосконалення обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками за допомогою типової конфігурації програми "1С: Бухгалтерія 7.7".
  
  курсовая работа [134,8 K], добавлен 29.11.2010
  

• Облік розрахункових операцій з постачальниками і підрядниками

  Економічний зміст розрахункових операцій з постачальниками і підрядниками та нормативне регулювання їх обліку. Дослідження організації та способів вдосконалення первинного, синтетичного і аналітичного обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками.
  
  дипломная работа [175,6 K], добавлен 21.01.2012
  

• Організація обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками

  Організаційно-економічна характеристика товариства з обмеженою відповідальністю "Ранок". Форми безготівкових розрахунків. Організація первинного обліку. Синтетичний і аналітичний облік. Напрямки удосконалення розрахунків з постачальниками і підрядниками.
  
  курсовая работа [62,5 K], добавлен 13.09.2013
  

• Облік розрахунків з постачальниками і підрядниками на підприємстві

  Вивчення теоретичної бази, економічної сутності та призначення зобов’язань організації. Дослідження стану бухгалтерського обліку на приватному підприємстві "Біомед". Економічний зміст і завдання обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками.
  
  дипломная работа [784,8 K], добавлен 19.12.2013
  

• Облік розрахунків з постачальниками і підрядчиками

  Методологічні вимоги до формування в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності інформації про зобов'язання, порядок їх визнання. Документування господарських операцій за розрахунками з постачальниками та підрядниками, їх відображення на рахунках.
  
  реферат [2,4 M], добавлен 22.01.2011
  

• Організація обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками

  Оцінка організації облікового процесу в ДП "Малинський лісгосп АПК". Відображення господарських операцій з обліку розрахунків з постачальниками та підрядчиками. Форми первинних документів для обліку виробничих запасів, його інформаційне забезпечення.
  
  курсовая работа [49,9 K], добавлен 23.11.2011
  

• Облік розрахунків з постачальниками і підрядниками на підприємстві на матеріалах ДП "Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою"

  Організаційна характеристика, облікова політика та аналіз балансу ДП "Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою". Організація первинного, синтетичного і аналітичного обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками в господарстві.
  
  курсовая работа [30,8 K], добавлен 16.02.2012
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам