Спектрофотометричне визначення перйодату та йодату з діамантовим зеленим при використанні електрохімічних редокс-реакцій

Размещено на http://www.allbest.ru/

16

СПЕКТРОФОТОМЕТРИЧНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ПЕРЙОДАТУ ТА ЙОДАТУ З ДІАМАНТОВИМ ЗЕЛЕНИМ ПРИ ВИКОРИСТАННІ ЕЛЕКТРОХІМІЧНИХ РЕДОКС-РЕАКЦІЙ

РЕФЕРАТ

Кваліфікаційна робота на здобуття ступеня магістра містить 33 стор., 6 рис., 2 табл., 43 джерела.

Тема роботи: Спектрофотометричне визначення перйодату та йодату з діамантовим зеленим при використанні електрохімічних редокс-реакцій.

Мета роботи: вивчення можливості спектрофотометричного визначення йодату та перйодату при сумісній присутності з використанням редокс-реакцій.

Об'єкти дослідження: водні розчини йодату калію та перйодату калію, іонні асоціати йод-йодидних комплексів з діамантовим зеленим у двофазній системі вода-CCl4.

Методи дослідження: спектрофотометричний та потенціостатична кулонометрія.

Результати: Показано, що пряме відновлення перйодату в йодат не проходить внаслідок того, що перйодат окислює металічну платину на поверхні електроду. Методика передбачає послідовне відновлення перйодату до йодиду та окислення до йодату.

Показано, що на відновленій від оксидів поверхні платинових електродів при потенціалі 1.1В відносно насиченого хлоридсрібного електроду процес відновлення йодиду до йодату подавляється окисленням платини.

Випробувані варіанти сумісного окислення йодату та перйодату на платиновому електроді. Показано, що ступінь окислення близька до ступеню окислення індивідуальних іонів.

Ключові слова : ЙОДАТ, ПЕРЙОДАТ, ДІАМАНТОВИЙ ЗЕЛЕНИЙ, ІОННІ АСОЦІАТИ, ЕКСТРАКЦІЯ, СПЕКТРОФОТОМЕТРІЯ, ЕЛЕКТРОХІМІЧНЕ ОКИСЛЕННЯ, КІЛЬКІСТЬ СТРУМУ.

ABSTRACT

The qualification work for master's degree consists of 33 pages, 6 figures, 2 tables, 43 references.

Purpose: to study the possibility of spectrophotometryc determination of iodate and periodate by combined presence using redox reactions.

Subjects of investigation: water solutions of potassium iodate and of potassium periodate, ion associate of iodine-iodide complexes with brilliant green in two phased system water- CCl4.

Methods of investigation: Spectrophotometryc and controlled potentiall coulometry

Results: It has been shown that direct reduction of periodate into iodate can't be made in consequence of that periodate oxidizes metal plate on the surface of
electrode. The methods suppose successive reduction of periodate into iodate and oxidation to iodate.

It has been shown, that on the surface of reduced from oxides platinum electrodes with the potential 1.1.V relatively to chlorine silver electrode the process of reduction iodite to iodate is suppressed by the platinum oxidation.
Variants of combined oxidation iodate and periodate on platinum electrode are tested. It has been shown that the degree of oxidation is close to the degree of oxidation of single ions.

Keywords: IODATE, PERIODATE BRILLIANT GREEN, ION ASSOCIATE, SPECTROPHOTOMETRY, EXTRACTION, ELECTROCHEMICAL OXIDATION

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД

1.1 Огляд методів визначення йодат-іонів

1.1.1 Титриметричні методи

1.1.2 Спектрофотометричні методи

1.1.3 Електрохімічні методи

1.1.4 Кінетичні методи

1.1.5 Інші методи визначення

1.2 Огляд методів визначення перйодат-іонів

1.2.1 Титриметричні методи

1.2.2 Спектроскопічні методи

1.2.3 Електрохімічні методи

2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА

2.1 Необхідні реактиви та обладнання

2.2 Приготування розчинів

2.3 Методика дослідження

2.3.1 Методика попереднього електрохімічного окислення йодат-іонів (перйодат-іонів)

2.3.2 Методика спектрофотометричного визначення йодату (перйодату) з

діамантовим зеленим при використанні редокс-реакцій

2.3.3 Проведення екстракційно - фотометричного вимірювання

світлопоглинання “холостого розчину”

2.4 Техніка безпеки

2.5 Обговорення результатів

ВИСНОВКИ ЛІТЕРАТУРА

ДОДАТОК

ВСТУП

Перйодат та йодат в об'єктах навколишнього середовища можуть зоставатися невідновленими до нижчих ступенів окислення і при цьому проявляти токсичні дії на біосистеми.

Ця робота проведена з метою вивчення особливостей спектрофотометричного визначення йодату та перйодату у вигляді іонного асоціату з катіонобарвником діамантовим зеленим до та після попереднього електрохімічного окислення перйодату до йодату та утворення стехіометричної кількості йод-йодидних комплексів у надлишку йодиду калію.

Визначення йодату та перйодату проводять за допомогою різних методів аналітичної хімії. В літературній частині даної роботи запропонований огляд цих методів. Найбільш відомими і розповсюдженими, за нашою думкою, є електрохімічні та спектрофотометричні методи.

Останнім часом все більше значення набувають так звані комбіновані методи. Методика спектрофотометричного визначення йодату та перйодату при сумісній присутності відсутня. Тому перспективно сумісне використання двох фізико-химічних методів: спектрофотометрії та потенціостатичної кулонометрії. Потенціостатична кулонометрія (кулонометрія при постійному потенціалі) характеризується високою точністю та достатньою селективністю, а спектрофотометричний метод має хороші метрологічні характеристики, відрізняється простотою аналітичної процедури та доступністю апаратурного оформлення.

Ця робота проведена з метою вивчення можливості спектрофотометричного визначення йодату та перйодату при сумісній присутності з використанням редокс-реакцій.

Об'єкти дослідження: водні розчини йодату калію та перйодату калію, іонні асоціати йод-йодидних комплексів з діамантовим зеленим у двофазній системі вода-CCl4.

1. ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД

1.1 Огляд методів визначення йодат-іонів

Як і деякі інші галогеновмісні аніони, йодат відновлюється SO₂. Визначення утвореного йодиду дозволяє знайти вміст йодату в зразку, який аналізується.

1.1.1 Титриметричні методи

В основному титриметричні методи - це редокс-методи. Необхідно примінити спеціальні прийоми для того, щоб зробити ці методи більш селективними, особливо якщо йодат знаходиться в суміші з броматом, хлоратом та перйодатом.

Йодат калію в чистому вигляді в аналітичній хімії широко використовують в якості стандартної речовини. Тому його реакції з рядом відновників були детально вивчені. В багатьох випадках ці редокс-реакції можна примінити для точного визначення відновників, використовуючи стандартний розчин KIO₃. Ті ж самі реакції можна використовувати і для визначення йодату.

Йодометричні методи є майже єдиними методами, які можуть забезпечити оптимальну селективність визначення йодату.

Йодометричні методи:

В розбавлених мінеральних кислотах йодат реагує з йодидом з утворенням йода, який титрують стандартним розчином тіосульфату.

Реакція проходить швидко, що дозволяє визначати йодат з високою точністю. Зазвичай цю реакцію використовують для установки титру розчинів тіосульфату, який розраховують, виходячи з точної наважки чистого KIO₃. При визначенні йодату, навпаки, використовують точний розчин тіосульфату. При аналізі суміші йодату та перйодату зазвичай відновлюють до йодату в буферному розчині, додаючи йодид, миш'як (III), марганець (II), сульфіт, бромід. В роботах [7,8] для цих цілей використали бромід. В частині розчину визначають суму йодату та перйодату йодометричним титруванням по звичайній методиці з тіосульфатом натрію. В іншій частині розчину перйодат відновлюють до йодату додаванням KBr та HCl. Потім додають KHCO₃ та утворений NaOBr відновлюють до NaBr кип'ятінням з етанолом. Йодат,який залишився, титрують йодометрично, як описано вище. В більш пізніх публікаціях замість етанолу використовували карбамід. Белчер з співробітниками [9] розробили метод визначення суміші аніонів, в якому перйодат зв'язується молібдатом з утворенням 6-молібдоперйодату. Потім перйодат виділяють, додаючи щавелеву кислоту. По цьому методу можна проводити повний аналіз суміші йодат-перйодат в одній аліквот ній частині аналізуючого розчину. Аналіз суміші йодат-бромат можна проводити декількома методами. В одній аліквотній частині розчину суму аніонів визначають йодометричним титруванням. В іншій аліквотній частині обидва аніони відновлюють до йодиду та броміду кип'ятінням з 1 %-ним розчином KHSO₃.Ще один метод визначення йодату в присутності бромату та хлорату оснований на відновленні у фталатному буферному розчині з pH = 5. Через 3 хв. йод, який утворився, титрують стандартним розчином тіосульфату. Бромат та хлорат в цих умовах не відновлюються.

Описаний метод [11], в якому суміш йодату, перйодату, бромату та хлорату визначають йодиметрично, поступово змінюючи умови реакції.

Можна визначати йодат йодиметрично відновлюванням до I⁺ в сильнокислих середовищах. В присутності сильної кислоти (4-6 М HCl) йодат реагує з йодидом наступним чином (рівняння 1.1):

KIO₃ + 2KI + 6HCl > 3ICl + 3KCl + 3H₂O (1.1)

На цій реакції оснований добре відомий метод визначення йодиду. Ця ж сама реакція може бути використана для визначення йодату, якщо до розчину додати відому кількість йодиду.

Арсенометричний метод:

Титрування миш'яком (III) йодату добре вивчено і є одним з основних методів визначення миш'яку. Точний стандартний розчин миш'яку можна приготувати з чистої As₂O₃ та з його допомогою визначати йодат.

Метод з використанням гексаціаноферрату(II):

Йодат (як бромат та хлорат) реагує з гексацианоферратом(II), окислюючи його до гексацианоферрату (III). Останній можна відтитрувати стандартним розчином аскорбінової кислоти (рівняння 1.2) [12]:

IO₃ + 6 [Fe (CN)₆]^-4 + 6H⁺> I^- + 6 [Fe(CN)₆]^3- + 3H₂O(1.2)

Галогени, гипогалогени та галогеніти також можна визначити з застосуванням цієї реакції. Метод видозмінювали, покращуючи індикатори [13], був розроблений автоматичний потенціометричний варіант методу [14].

Інші редокс-методи:

Описан метод прямого титрування йодату хромом (II) з індикатором 1,10-фенантролінатом ванадію (II) [15].

Комплексометричний метод

Зазвичай комплексометричні методи основані на утворенні металом з визначаючим аніоном важкорозчиняємих сполук.

Вільборг та Дроздов [16] визначали йодат, осаджуючи його у вигляді йодату свинця, який потім розчиняли в надлишку стандартного розчину ЕДТА в присутності аміачного буферного розчину. Надлишок ЕДТА відтитровували сульфатом цинку в присутності кислотног хрому чорно-синього.

1.1.2 Спектрофотометричні методи

Спектрофотометричне визначення йоду, що виділяється при взаємодії йодату з йодидом в кислих розчинах, можна примінити як метод визначення йодату. Ламберт з співробітниками [17,18] розробили кадмій-йодидкрохмальний реагент, в якому CdI₂ виступає в якості джерела йодид-іонів. Як було знайдено, нітрит заважає визначенню, але його можна видалити введенням сульфамінової кислоти. Для визначення окисників в воді плавальних басейнів застосували реагент лейкооснову кристалічного фіолетового [ 4,4',4”-метилідентрис (N,N-диметилаланін) ] і хлорид ртуті [19,20]; метод можна застосувати для визначення йоду, який виділяється по реакції йодату з йодидом. Хлорид ртуті (II) є каталізатором реакції.

Розроблений метод [21] одночасного визначення йодату и бромату з використанням суміші ізоніазиду та хлориду 2,3,5-трифенілтетразолія і розбавленої HCl. Реагент утворює з йод атом рожеву сполуку при 33 °С, бромат взаємодіє з цим реагентом лише при 60 °С. Область визначуваних концентрацій кожного з іонів 10 - 300 мкг в 50 мл; світлопоглинання вимірюють при 480 нм або при 308 нм. Хлорат не заважає визначенню.

Йодат в кількості 30 мкг та вище можна визначати з n-амінофенолом. Окислювачами середньої сили цей реагент окислюється з утворенням блакитного індаміну. Йодат окислює солянокислий n-амінофенол до хіноні міну, який утворює з непрореагувавшим n-амінофенолом синю сполуку [22].

Хлорат і бромат не заважають визначенню, хлорид, бромід, фосфат, Fe³⁺, V⁵⁺ повинні бути відсутніми. Пославська [23] розробила метод визначення слідову кількість йодату (та йодиду) з використанням N,N'-біс(2-гідроксипропил) -o-фенілендіаміну. Окислена (йодатом) форма реагенту - червоного кольору. Йодид , присутній в суміші з йодатом, визначають після його окислення бромом, надлишок якого видаляють, використовуючи фенол. Область визначаємих концентрацій йодату (та йодиду) - 0.1 - 3 мкг/мл.

1.1.3 Елекрохімічні методи

Потенціометричні методи:

Тетраоксид осмію каталізує реакцію йодату з миш'яком або сульфатом гідразину в лужному середовищі. Йодат визначали [24] потенціометричним титруванням з платиновим та каломельним електродами. Помилка визначення 20 мг KIO₃ складала ± 0.5%. Залізо (II) використовували в якості титр анту в фосфорнокислих середовищах в присутності каталізатору тетроксиду осмію [25]. Йодат відновлюється при цьому до йодида. Йодат визначали потенціометрично, проводячи реакцію йодату з надлишком стандартного розчину йодиду, надлишок якого відтитровували нітратом ртуті(II) [26].

Для визначення йодату використовували іоноселективні електроди. Нагріванням при 60 °С та pH = 9 з алюмінієвою фольгою йодат відновлювали д йодиду, який визначали за допомогою йодидного електроду [27]. Суміш йодату та йодиду можна аналізувати при вмісту іонів 10^-4 - 10^-5 г/мл.

Полярографічні методи:

Бромат та йодат дають одну полярографічну хвилю відновлення. Реакцію відновлення йодату в лужних середовищах можна представити рівнянням 1.3:

IO₃^- + 6e^- + 3H₂O > I^- + 6OH^-(1.3)

Бромат також відновлюється, приймаючи 6 електронів. Так як ні бромат, ні йодат не реагують з сульфітом в лужних розчинах, їх можна визначати полярографічно в простих негерметичних ячейках в атмосфері повітря в присутності сульфіту.

Сульфіт не тільки видаляє розчинений кисень, але й служить фоновим електролітом.

Перенапруження бромату значно більше перенапруження йодату, щ є причиною того, що його потенціал відновлення лежить в більш негативній області. Тому бромат та йодат не виявляють взаємного впливу при полярографічному визначенню їхньої суміші. Детальніше метод описаний в монографії [28]. Хлорат та перйодат не відновлюються в катодній області.

Інші електрохімічні методи:

Йодат та йодид можна визначати амперометричним титруванням. Метод оснований на різниці в певних умовах розчинності йодату та йодиду серебра [29].

1.1.4 Кінетичні методи

Японські дослідники розробили кінетичний метод визначення мікрокількостей йодату та йодиду, оснований на їх каталітичній дії на відновлення роданідного комплексу заліза (III) [30]. Спочатку визначають суму йодату та йодиду. Потім йодид окислюють до йоду, який видаляють екстракцією CCl₄ . Йодат, який залишився в водній фазі, визначають тим же методом. Метод використаний для аналізу морської води. Чутливість методу - 0.001 - 0.01 ppm IO₃ + I^- .

Для визначення йодату використали [31] реакцію церій (IV) - миш'як (III), яка каталізувалася йодидом та осмієм. Йодат не є каталізатором реакції, але його можна визначати після відновлення до каталітично активної форми. Йодид та йодат можна визначати при сумісній наявності в концентраціях до

10^-8 М. Відносна похибка - приблизно 2 %. Розроблений автоматичний варіант цього методу [32], який використовується для аналізу річної води.

1.1.5 Інші методи визначення

В аналітичній хімії йодату велике значення має реакція утворення в кислих розчинах вільного йоду по реакції IO₃ - I^- . Пеннінгтон [33] використав газову хроматографію для визначення йоду. Метод використовується для визначення міліграмових кількостей окисників. Все визначення займає 5 хв.

Радіометричний метод оснований на використанні хлориду ⁴⁵Ca. Коли реакція закінчується, в водній фазі з'являється радіоактивний кальцій. Оксалати та карбонати реагують таким же чином.

Можна проводити термометричне титрування KIO₃ в сильно кислих середовищах 2 М розчином роданіду натрію. В точці еквівалентності, як було знайдено, молярне співвідношення SCN : KIO₃ = 5 : 7, що відповідає рівнянню реакцій 1.4 та 1.5:

5SCN^- + 6IO₃^- + 2H₂O + H⁺ > 5SO₄^2- + 5HCN + 3I₂ (1.4)

5HCN + 2I₂ + IO₃^- + H⁺ > 5ICN + 3H₂O (1.5)

1.2 Огляд методів визначення перйодату

Аналітичні методи визначення перйодату - це в основному редокс-методи. Визначення перйодату у відсутність інших окислювачів - досить проста задача, яка суттєво ускладнюється при визначенні перйодату в сумішах окислювачів.

В роботі [14] стверджувалось, що розчини перйодату нестабільні. Якщо автори роботи мають рацію, то виникають труднощі аналітичного використання перйодату, наприклад, при зберіганні типових розчинів перйодату калію або при його використанні в якості аналітичного реагенту

1.2.1 Титриметричні методи

Йодометричні методи:

В лужних буферних розчинах перйодат відновлюється до йодату. В якості відновників можна використовувати також йодид, миш'як (III), сульфат марганцю(II). З йодидом реакція протікає по рівнянню 1.6:

IO₄^- + 2I^- + H₂O > IO₃^- + I₂ + 2OH^- (1.6)

В якості буферного розчину рекомендували суміш бури та борної кислоти [10], для титрування йоду використовували миш'як (III). В кислих розчинах перйодат відновлюється до йоду ( рівняння 1.7):

IO₄^- + 7I^- + 8H⁺ > 4I₂ + 4H₂O (1.7)

Йод можна титрувати або стандартним розчином тіосульфату, або миш'яком (III) [11]. Використовуючи обидві ці реакції, можна аналізувати суміш перйодату та йодату. Спочатку в лужному розчині визначають перйодат. В кислих середовищах титрують суму перйодату та йодату.

Запропонований модифікований йодометричний метод аналізу перйодату та йодату. Перйодат селективно осаджують введенням ацетату цинку [12]. Осад Zn₅(IO₆)₂ відфільтровують, розчиняють в розбавленій кислоті та йодометрично титрують. В фільтраті йодат визначають йодометричним титруванням. Інші автори [16] знайшли більш витончене рішення цієї задачі. Перйодат зв'язують молібдатом при pH = 3, утворюється 6-молібдоперйодат [I(MoO₄)₆]^5-. Йодат титрують йодометрично з використанням тіосульфату. При введенні щавелевої кислоти комплекс руйнується, по реакції йодату з йодидом виділяється йод, який потім титрують тіосульфатом. Весь аналіз проводять в одній аліквотній частині розчину, який аналізують.

Опубліковані методики йодометричного аналізу сумішей йодат-перйодат-бромат-хлорат [34] та хромат-арсенат-перйодат-йодат-бромат-хлорат [36].

Метод з використанням різних відновників:

В розбавленій H₂SO₄ можливе пряме титрування перйодату миш'яком (III), в якості індикатору використовують ферроін [36].

Для визначення перйодату використали реакцію аскорбінової кислоти з гексацианоферратом (III) [37]. До зразку, який аналізують, в присутності фосфорної кислоти додають надлишок розчину гексацианоферрату (II) (рівняння 1.8):

IO₄^- + 2[Fe(CN)₆]^4- + H₂O > IO₃^- + 2[Fe(CN)₆]^3- + 2OH^- (1.8)

Створюють необхідне середовище, додаючи NaHCO₃ та гаксацианоферрат(III) титрують стандартним розчином аскорбінової кислоти, використовуючи в якості індикатору 2,4-дихлорфеноліндофенол. Йодат не заважає визначенню.

Перйодат можна відтитрувати сульфатом гідразіну в присутності йодату [40].

В інших редокс-системах використовували потенціометричну індикацію кінцевої точки титрування, ці методи будуть розглянуті нижче.

1.2.2 Спектроскопічні методи

Спектрофотометрія в видимій та ультрафіолетовій області:

Для визначення перйодату існують декілька спектрофотометричних методів більшість з них оригінальна.

Був вивчений спектр поглинання водних розчинів пейодату при різних значеннях pH [43]. Перйодат можна визначати в слабо кислих та лужних середовищах, вимірюючи його світлопоглинання при 222 нм. Було знайдено, що закон Бера виконується для 1*10^-5 - 18*10^-5 М розчинів KIO₄, молярний коефіцієнт світлопоглинання дорівнює 2.87*10³.

Для визначення перйодату вивчали екстракцію різними розчинниками іонного асоціату перйодат-іону з деякими трифенілметановими барвниками [38]. Найкращі результати отримують при використанні кристалічного фіолетового , оптимальним розчинником є бензол. Цим методом можна визначити 0.1 - 1.0*10^-5 М IO₄^-. Світлопоглинання вимірюють при 615 нм. Визначенню не заважають 10^-3 М галатів та 10^-2 М IO₃^-. Нітрат, гідрокарбонат та ацетат в цих умовах не екстрагується. При концентрації вище 10^-4 М роданід заважає аналізу, сульфіт та ціанід взаємодіють з барвниками.

В якості реагенту на перйодат вивчали бензгідразид [22]. Його ж використовували в якості титр анту для визначення перйодату в дуже розбавленій H₂SO₄ [23]. Градуювальник графік лінійний в інтервалі 6.0 - 14.0*10^-4 М IO₄^-. Визначенню заважають [Fe(CN)₆]^4-, [Fe(CN)₆]^3-, CrO₄^2-, I^-, S^2-, S₂O₃^2-, AsO₃^3-, Sn²⁺, Hg²⁺, Pb²⁺, Ag⁺ та Bi³⁺. Визначення можна проводити в присутності йодату, бромату, хлорату та перхлорату, якщо їх вміст не більше чим в 2.5 рази перевищує вміст перйодату.

Перйодат можна визначати з використанням o-діанізідину [24] або 1,2-біс (4-диметиламінофеніл) етан-1,2-діолу [25]. Необхідно відмітити, що в нинішній час вивчається концерогенність цього реактиву [26].

Інфракрасна спектроскопія:

Інтенсивна та вузька полоса поглинання, характерна для перйодату тетрафеніларсонію, лежить в області 856 см^-1. хоча деякі аніони, наприклад, перманганат та хлорат, також утворюють осади з ТФА, в цій області довжини хвиль їх іонні асоціати не поглинають. На цьму принципі оснований метод визначення мікрограмових концентрацій перйодату [1]. Перйодат осаджують з ТФА в слабо кислих розчинах в присутності колектору перхлорату. Осад поміщують на пластину броміду калію та вимірюють поглинання при 856 см^-1. Перманганат, перхлорат, хлорат, бромат, йодат та перренат не заважають визначенню. Методика довготривала, перед фільтруванням осади витримують 24 години на льодяній бані.

1.2.3 Електрохімічні методи

Потенціометричні методи,іоноселективні електроди:

Перйодат (0.09 - 70 мг) можна потенціометрично титрувати в середовищі H₃PO₄ залізо (II)-амонійними квасцями в присутності каталізатору тетроксиду осмію [28]. В великих концентраціях фторид, хлорид, бромід, йодид, сульфат, фосфат, борат та йодат заважають визначенню. Для потенціометричного титруванню використовували миш'як (III) [29,30]. В якості каталізатору використовували K₂RuO₄, перйодат відновлювали до йодату в сильно лужних середовищах. Похибка визначення 5 - 200 мг перйодату менше 2 %. Каталізатором реакції може бути також тетроксид осмію.

визначення окислення спектрофотометрія йодат перйодат

2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА

2.1 Необхідні реактиви та обладнання

Ваги лабораторні загального призначення 2-го класу за ГОСТ 24104-88;

Мішалка електромагнітна типу ММЗМ;

Стакани хімічні термостійкі місткістю 100 см³;

Колби мірні місткістю 50, 100, 250 см³ за ГОСТ 1770 ;

Циліндри мірні місткістю 10, 25, 50 см³ за ГОСТ 1770;

Секундомір за ТУ 25-07.1894.003-90;

Шпатель;

Термометр скляний ТЛ-6 з ціною поділки 1°С з діапазоном вимірювання температур від 0⁰С до 130⁰С за ГОСТ 215-73;

Електрохімічна ячейка;

Платиновий пластинчатий електрод (S ~ 2.25 см²);

Платиновий сітчастий електрод (S ~ 75 см²);

Капсула для допоміжного електроду порівняння;

Посудина Дюара з рідким азотом (азот сжатий за ГОСТ 9293);

Хлоридсрібний електрод;

Скляні палички;

Піпетки місткістю 2, 5,10, 25 см³ за ГОСТ 29277;

Бюретка місткістю 100 см³ за ГОСТ 29251;

Потенціостат П-5848;

Прилад комбінований цифровий Щ 4300;

Термостат з регулятором температури;

Інтегратор кулонометричний ИПТ-1;

Груші гумові для піпеток;

Ділильні воронки місткістю 0.5, 2 дм³, за ГОСТ 25336;

Колби конічні місткістю 100 см³ за ГОСТ 25336;

Вода бідистильована, чистоту якої контролювали за електропровідністю; Вода бідистильована, через яку пропускали газоподібний азот; Йодид калію ГОСТ 4232-74 чда;

Бромід калію ГОСТ 4160-74 чда;

Хлорид калію ГОСТ 4234-77 чда;

Сульфатна кислота ГОСТ 4204-77 хч;

Діамантовий зелений МРТУ 6-09-1531-64;

Чотирихлористий карбон ГОСТ 20288-74 хч;

Спектри поглинання вимірювали на СФ-46. Електрохімічне окиснення проводили в розчині йодату та перйодату на платиновому електроді при потенціалі U= 0.25 В та U= 1.1 В відносно насиченого хлоридсрібного електрода порівняння (НХСЕП).

2.2 Приготування розчинів

Всі розчини готують на бідистильованій воді.

1) Розчин йодиду калію (с=0,2 моль/л). Наважку, масою 3,32 г, розчиняють в бідистильованій воді та переносять в мірну колбу місткістю 100 мл, доводять до риски бідистильованою водою. Розчини з меншою концентрацією готують шляхом розведення цього розчину.

2) Розчин сульфатної кислоти (с=1 моль/л). Відбирають 5.7 мл конц. розчину H₂SO₄ і маленькими порціями вносять в мірну колбу (в якій вже є бідистильована вода) місткістю 100 мл і доводять до риски бідистильованою водою. Добре перемішують. Розчин H₂SO₄ з с= 0.1 моль/л готують розведенням вихідного розчину кислоти.

3) Розчин нітратної кислоти. Відбирають 60 мл конц. розчину HNO₃ і додають 40 мл бідистильованої води, добре перемішують.

4) Розчин броміду калію (с=1*10 ^-2 моль/л). Наважку 0,119 г броміду калію розчиняють у бідистильованій воді, переносять у мірну колбу ємністю 100мл, доводять водою до риски та перемішують.

5) Розчин хлориду калію (с= 2моль/л). Наважку хлориду калію 14.911 г розчиняють у бідистильованій воді, у мірній колбі ємністю 100 мл, доводять до мітки водою бідистильованою та перемішують.

6) Розчин діамантового зеленого (с=3*10^-3 моль/л). Наважку 0,054 г діамантового зеленого розчиняють у колбі ємністю 100 мл, доводять до риски бідистильованою водою та перемішують.

2.3 Методика дослідження

2.3.1 Методика попереднього електрохімічного окислення йодат-іонів (перйодат-іонів)

Перед кожним електрохімічним окисненням розчину проводять спочатку очищення робочих електродів.

Чистка електродів:

· На 5 хвилин занурюємо робочий платиновий електрод у розчин 0.2 моль/л йодиду калію. Після цього ретельно промиваємо електрод бідистильованою водою.

· На 5 хвилин занурюємо електроди (робочий та допоміжний) у розчин розведеної (1:1) азотної кислоти. Ретельно промиваємо електроди бідистильованою водою.

· Протягом 15 хвилин проводимо електроліз 0.1 моль/л сірчаної кислоти при потенціалі 0.25 В відносно насиченого хлорсрібного електроду. Після закінчення електролізу ретельно промиваємо електроди.

Для проведення двійного електролізу проводять такі операції:

1) Електроліз робочого розчину, але без йодат-, перйодат-іонів.

Готують розчин в колбі на 100 мл, який містить 10 мл H₂SO₄

(с=1 моль/л), 20 мл KCl (с=2 моль/л). Доводять до риски бідистильованою водою та добре перемішують. Через розчин пропускають газоподібний азот. . Аліквоту цього розчину за допомогою бюретки вносять в електрохімічну ячейку (V_яч. =85 мл). Потім на протязі 30 хв. при потенціалі U= 0.25 В проводять електроліз цього розчину.

2) Перед тим, як проводити електроліз робочого розчину, проводять чистку електродів наступним чином:

· На 5 хвилин занурюємо робочий платиновий електрод у розчин 0.2 моль/л йодиду калію. Після цього ретельно промиваємо електрод бідистильованою водою.

· На 5 хвилин занурюємо електроди (робочий та допоміжний) у розчин розведеної (1:1) азотної кислоти. Ретельно промиваємо електроди бідистильованою водою.

· На 5 хвилин занурюємо у розчин сульфатної кислоти (с=0.1 моль/л). Ретельно промиваємо електроди бідистильованою водою.

3) Електроліз робочого розчину.

Робочий розчин містить аліквоту розчину йодату (перйодату) калію (необхідної концентрації), аліквоту розчину хлориду калію (V=20 мл, c =2 моль/л), аліквоту розчину сульфатної кислоти (V=10 мл, с =1 моль/л). Розчин готують у колбі ємністю 100 мл, доводять до риски бідистильованою водою, яка насичена азотом. Встановлюють на потенціостаті потенціал робочого електроду U = 0.25 В та проводять електрохімічне окиснення розчину протягом 45 хвилин при постійному перемішуванні. У процесі електролізу над розчином продувають азот. Фіксують кінцеву кількість електрики (Q, Кл) за допомогою кулонометричного інтегратора.

Потім додають до цього робочого розчину 0.1 мл KBr (с=10^-3 моль/л). Встановлюють на потенціостаті потенціал робочого електроду U= 1.1 В та проводять електроліз до постійного значення кількості електрики (Q, Кл).

2.3.2 Методика спектрофотометричного визначення йодату (перйодату) з діамантовим зеленим при використанні редокс-реакцій.

Розчин, який аналізували при попередньому електрохімічному окисленні, переносимо з комірки до стакану та піддаємо кип'ятінню впродовж декількох хвилин для видалення брому. Паралельно з цим проводимо нагрівання розчину діамантового зеленого (10 мл ДЗ, с= 10^-3 моль/л) у середовищі сульфатної кислоти (V=2 мл, с=1 моль/л) впродовж 3 хвилин та охолоджуємо до кімнатної температури для подальшого спектрофотометричного визначення йодату (перйодату).

У ділильну лійку вводимо “холостий розчин” ( охолоджена аліквота розчину діамантового зеленого у середовищі сульфатної кислоти та аліквота розчину йодиду калію необхідної концентрації) та 20 мл органічного розчинника (чотирихлористий карбон). Екстрагуємо впродовж 3 хвилин, постійно насичуючи лійку азотом впродовж кожної екстракції. Відкидаємо органічну фазу. Повторюємо операцію ще 3 рази, вимірюючи світлопоглинання органічної фази у діапазоні довжин хвиль від 580 до 720 нм при товщині світлопоглинаючого шару 1 см відносно органічного розчинника після третьої та четвертої екстракції. Значення світлопоглинання екстрактів в обох випадках повинно співпадати. Такі вимірювання проводимо кожен раз при приготуванні вихідного розчину діамантового зеленого.

Потім у ділильну лійку, що містить водну фазу після третьої екстракції, вводимо розчин, що аналізують, та екстрагуємо його у 20 мл чотирихлористого вуглецю. Екстрагують протягом 3 хвилин, при постійному насиченні лійки азотом. Через 10-15 хвилин органічну фазу відокремлюють та вимірюють світлопоглинання у діапазоні довжин хвиль від 580 до 720 нм при товщині світлопоглинаючого шару 1 см відносно органічного розчинника.

Після виконання вимірювань екстракт переносять у мірну колбу місткістю 50 мл. Виконують повторну екстракцію, відокремлюють органічну фазу та переносять її у мірну колбу 50 мл, де вже знаходиться органічна фаза від першої екстракції, доводять до риски екстрактом після третьої екстракції, перемішують та вимірюють світлопоглинання розчину в інтервалі довжин хвиль 580 - 720 нм у кюветах при товщині світлопоглинаючого шару 1 см.

2.3.3 Проведення екстракційно - фотометричного вимірювання світлопоглинання “холостого розчину”

Нагріваємо до кипіння аліквоту розчину діамантового зеленого (V=10 мл, с=10^-3 моль/л) у середовищі сульфатної кислоти (V=2 мл, с=1 моль/л), охолоджуємо до кімнатної температури.

В ділильну лійку вносимо 10 мл H₂SO₄ (c=1 моль/л), 10 мл KI (c=10^_2 моль/л).

Чекаємо 2 хвилини. Потім додаємо 70 мл бідистильованої води, перемішуючи усю суміш в ділильній лійці. Чекаємо 1 хвилину. Вводимо охолоджену аліквоту розчину діамантового зеленого у середовищі сульфатної кислоти та 20 мл органічного розчинника (читирихлористий карбон). Впродовж 1 хвилини насичуємо лійку азотом. Екстрагуємо впродовж 4 хвилин, вструшуючи повільними обертальними рухами. Через 3 хвилини органічну фазу відокремлюють та вимірюють світлопоглинання у діапазоні довжин хвиль від 580 до 720 нм при товщині світлопоглинаючого шару 1см відносно органічного розчинника.

2.4 Техніка безпеки

При виконанні експерименту до дипломної роботи виникає необхідність роботи з концентрованими розчинами кислот та лугів, потрапляння яких на шкіру та слизові оболонки може викликати тяжкі хімічні опіки.

Тому необхідно дотримуватись відповідних правил техніки безпеки. При попаданні розчину на шкіру чи слизові оболонки потрібно промити уражене місце великою кількістю води, а потім обробити розчином соди (при попаданні кислоти) або розчином розбавленої оцтової кислоти (при попаданні лугу).

Високотоксичним реактивом являється чотирьох хлористий вуглець. Експериментальні дослідження з використанням чотирьоххлористого вуглецю слід проводити в добре провітрюваній лабораторії при ввімкненій витяжній системі. Кількість розчинника на робочому місці не повинна перевищувати добову норму, так як він діє на нервову систему, печінку, почки.

Виконуючи експеримент необхідно дотримуватись правил техніки безпеки при роботі з скляним посудом: забороняється використання посуду, який має тріщини або відбиті краї. Особливо обережними слід бути при митті посуду хромовою сумішшю та бути уважним при її приготуванні, так як безводна хромова суміш по своїй дії на шкіру та слизові оболонки небезпечніша від концентрованої сірчаної кислоти. Хромова суміш з органічними розчинниками реагує іноді навіть з вибухом.

Після закінчення роботи останки кислот та лугів, вогненебезпечних, отруйних та різкопахнучих речовин слід зливати в спеціальний посуд у витяжній шафі

2.5 Обговорення результатів

Під час виконання кваліфікаційної роботи на здобуття ступеню магістра нами була поставлена методика визначення йодату та перйодату у вигляді іонних асоціатів з діамантовим зеленим у змішаний органічний розчинник.

Для визначення йодату та перйодату використовується велика кількість різних методів: електрохімічні, спектрофотометричні, кінетичні. Відомі також класичні варіанти визначення титриметрії.

Оскільки йодат та перйодат здатні відновлюватися до йоду, класичний варіант визначення йодату та перйодату оснований на титриметрії ( виділення йоду тіосульфатом). Розроблена методика йодату та перйодату при сумісній присутності: в лужному середовищі перйодат відновлюється до йодату, потім йодат взаємодіє з йодидом, утворюється йод, який відтитровують тіосульфатом в кислому середовищі.

Така методика використовується тільки для великих концентрацій йодату та перйодату.

При низьких концентраціях використовуються електрохімічні методи.

Так, на кафедрі розроблений метод визначення йодат- та перйодат-іонів як окремо, так і при сумісній присутності йодату та перйодату з використанням методу потенціостатичної кулонометрії [41].

При переході з концентрації, меншої 10^-5 моль/л, використовують спектрофотометричні методи.

У випадку, коли система містить один іон (йодат або перйодат), аналіз не повинен викликати труднощів, тому що в кислому середовищі в присутності надлишку йодиду утворюються стійкі йод-йодидні комплекси. Іон, який містить йод, можна визначати або у вигляді асоціату, або у вигляді продуктів йодування.

При сумісній присутності визначення іонів викликає деякі труднощі. Тому розробка альтернативних методик визначення йодату та перйодату при сумісній присутності є актуальною.

Схема методики, яку передбачалось розробити, відтворена на рисунку 2.1.

Із робіт, виконаних раніше на кафедрі, відомо, що йодат та перйодат відновлюються на платиновому електроді при потенціалі 0.25 В відносно насиченого хлорсрібного електроду (НХСЕ), а йодид окислюється до йодату при потенціалі 1.1 В.

Спроба провести відновлення перйодату до йодату при потенціалі 1.1.В не дала бажаних результатів.

Оскільки в розчині перйодату в результаті хімічного окислення на поверхні платини утворюються оксиди, які різко уповільнюють електрохімічну реакцію. При малих токах відновлення на кулонометрі реєструється фоновий сигнал.

Щоб обійти ці труднощі, ми вирішили використати послідовне відновлення та окислення. Така процедура не потребує контролю повноти відновлення іонів до йодиду. Суміш йодиду та йоду можна піддавати окисленню, що значно скорочує час визначення.

На рисунку 2.2 та рисунку 2.3 зображено залежність кількості електрики від часу при відновленні йодату та перйодату.

Рис. 2.2 Залежність кількості електрики, яка пройшла крізь розчин, котрий містив йодат (с= 1.12*10^-5 моль/л) від часу при потенціалі U=0.25 В.



Рис. 2.3 Залежність кількості електрики, яка пройшла крізь розчин, котрий містив перйодат (с= 2.24*10^-5 моль/л) від часу при потенціалі U=0.25 В.

Область відновлення, яка представлена на рисунку 2.2 та рисунку 2.3, показує, що відновлення йодату та перйодату при потенціалі 0.25 В проходить до кінця.

А у випадку окислення йодату та перйодату при потенціалі U=1.1 В ( рисунок 2.4 та рисунок 2.5) видно, що процес накопичення кількості електрики проходить та не видно кінця рекції. Тобто окислення платини продовжує йти. Із вимірювань, які були виконані раніше, виходило, що для окислення концентрації йодиду 1*10^-5 моль/л нам необхідно було до 30 хв. Але ми бачимо, що для електролізу необхідно з запасом до 60 хв.

Рис. 2.4 Залежність кількості електрики, яка прошла крізь розчин, котрий містив йодат (с= 1.12*10^-5 моль/л) від часу при потенціалі U=1.1 В.



Рис. 2.5 Залежність кількості електрики, яка прошла крізь розчин, котрий містив перйодат (с= 2.24*10^-5 моль/л) від часу при потенціалі U=1.1 В.

Були виміряні залежності світлопоглинання екстрактів іонних асоціатів йод-йодидних комплексів з діамантовим зеленим від концентрації йодату (перйодату) до участі в окислювально-відновних реакцій, після електрохімічного відновлення при потенціалі 0.25 В та після окислення при потенціалі 1.1 В (рисунок 2.6).

Рис. 2.6 Спектри поглинання екстрактів іонних асоціатів йодйодидних комплексів з діамантовим зеленим в CCl₄ при різних концентраціях йодату (перйодату) та їх суміші.

Виходячи з залежностей, які були отримані, ми передбачали, що в результаті електролізу йодат та перйодат (які відновлюються) буде повністю кількісно переведений в йодат. При вимірюванні світлопоглинання результати показали некількісне перетворення (таблиця 2.1).

Таблиця 2.1 Результати визначення IO3- и IO4- до та після редокс-реакцій.

	C, моль/л до електролізу	C, моль/л після електролізу	C очікуване, моль/л після електролізу
IO3-	1,12*10-5	0,71*10-5	0,84*10-5
IO4-	2,24*10-5	1,40*10-5	1,68*10-5
IO4-	1,12*10-5	0,79*10-5	0,84*10-5

Як видно, окислення проходить некількісно, причому ступінь окислення у йодата та перйодата практично однакова. На нашу думку, це пов'язано з процесами окислення платини, які подавляють процес окислення йодату та перйодату. Сумісне відновлення та окислення характеризується такою ж ступінню неповноти сумарної реакції, як показано в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 Результати визначення суміші IO3- и IO4- до та після редокс-реакцій.

	?C, моль/л до електролізу	?C, моль/л після електролізу	? C очікуване, моль/л після електролізу
Смесь 1:1 = IO4- : IO3-	2*10-5	0,12*10-5	0,18*10-5

На нашу думку, для того, щоб виключити ефект неповноти реакції, необхідно проводити попередню підготовку поверхні платини. Перед окисленням продуктів відновлення електроди потрібно завчасно підготувати - провести хімічне окислення (занурити електрод в азотну кислоту) та електрохімічне окислення при потенціалі 1.1 В. Глибинне окислення платини при цьому уповільнюється і процес окислення йодату та перйодату стає переважаючим.

ВИСНОВКИ

1. Показано, що пряме відновлення перйодату в йодат не проходить внаслідок того, що перйодат окислює металічну платину на поверхні електроду. Методика передбачає послідовне відновлення перйодату до йодиду та окислення до йодату.

2. Показано, що на відновленій від оксидів поверхні платинових електродів при потенціалі 1.1 В відносно насиченого хлоридсрібного електроду процес відновлення йодиду до йодату подавляється окисленням платини.

3. Випробувані варіанти сумісного окислення йодату та перйодату на платиновому електроді. Показано, що ступінь окислення близька до ступеню окислення індивідуальних іонів.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Уильямс У. Дж. Определение анионов: Справочник. Пер. с англ. - М.: Химия, 1982. - с. 624.

2. Терни Т. Механизмы реакций окисления - восстановления // М.: Мир, 1968. - с. 214.

3. Kamburova M. Spectrophotometric determination of iodate and iodide // Talanta. - 1992. - . Vol. 39. - P. 99.

4. International conference ANALITICAL CHEMISTRY AND CHEMICAL ANALYSIS (AC and CA - 05), devoted to 100 anniversary of Anatoly Babko // K. - 2005. - P. 97.

5. Шарло Г. Методы аналитической химии. Количественный анализ неорганических соединений. - М.:Химия, 1965. - 976с.

6. Szekeres L., Kardos E., Rady M. - Z. anal. Chem., 1958, v. 160, p. 401; Analyt. Abstr., 1958, v. 5, p. 4111.

7. Szekeres L., Kardos E., Rady M. - Z. anal. Chem., 1958, v. 162, p. 430; Analyt. Abstr., 1959, v. 6, p. 1730.

8. Дамаскин Б.Б. Принципы современных методов изучения электрохимических реакций. - М.: Изд-во МГУ, 1965. - 102 с.

9. Kolthoff I. M., hume D. N. - Ind. Engng Chem. analyt. Edn., 1943, v. 15, p. 174.

10. Гершенович З.С., Петрашень В.И., Бергман А.Г., Коваленко П.Н., Багдасаров К.Н. Электрохимические и оптические методы анализа. Изд-во Ростовского ун-та, 1963. - 218 с.

11. Szekeres L. - Z. analyt. Chem., 1960, v. 172, p. 256; Analyt. Abstr., 1960, v. 7, p. 3739.

12. Erdey L., Svehla G. - Z. Analyt. Chem., 1959, v. 167, p. 164; Analyt. Abstr., 1960, v. 7, p. 122.

13. Erdey L., kasa I. - Talanta, 1963, v. 10, p. 1273.

14. Ивкова Т. И. Спектрофотометрические и кинетические методы определения анионных примесей в функциональных материалах // Дисс. канд. хим.наук. - Харьков. - 1997. - с.149.

15. Erdey L., Svehla G., Weber O. - Z. Analyt. Chem., 1968, 1968, v. 240, p. 91; Analyt. Abstr., 1970, v. 18, p. 12.

16. Leonard M. A., Shanine S. A. E. F., Wilson C. L. - Talanta, 1969, v. 16, p. 470.

17. Вильборг С. С., Дроздов В. А. Научные доклады Высшей школы. Химия и химическая технология, 1958, с. 721. Analyt. Abstr., 1960, v. 7, p. 865.

18. Lambert J. L., Arthur P., Moore T. E. - CdI₂ -reagent for determination of iodate - Analyt Chem., 1951, v. 23, p. 1101.

19. Lambert J. L. - CdI₂ -reagent for determination of periodate - Analyt. Chem., 1951, v. 23, p. 1247.

20. Schnepfe M.M. - Complect of reagents for determination of iodate - Analytica chim. Acta, 1972, v. 58, p. 83.

21. Будников Г.К., Улахович Н.А., Медянцева Є.П. Основы электроаналитической химии. - К.,1986. - 288 с.

22. Корыта И., Дворжак И., Богачкова В. Электрохимия. - М.: Мир, 1977. - 472 с.

23. Ньюмен Дж. Электрохимические системы. - М.: Мир, 1977. - 463 с.

24. Adams R.N. Electrochemistry at Solid Electrodes. - N.Y.: Marcel Dekker, 1969. - 410 p.

25. Делахей П. Новые приборы и методы в электрохимии. - М.: ИЛ, 1957. - 365 с.

26. Лопатин Б.А. Теоретические основы электрохимических методов анализа.- М.: Высшая школа, 1975. - 295 с.

27.Егер Э., Залкинд А. Методы измерения в электрохимии. - М.: Мир, 1977, т. 1.- 585 с.

28. Галюс З. Теоретические основы электрохимического анализа. - М.: Мир, 1974. - 552 с.

29. Bard A.J., Faulkner L.R. Electro chemical Methods: Fundamentals and Applications.- N.Y.: John Wiley and Sons, 1980. - 718 p.

30. Bockris J. O'M., Conway B.E. Modern aspects of electrochemistry.- London.: Butterworths, 1969. - 512 p.

31. Багоцкий В.С. Основы электрохимии. - М.: Химия, 1988. - 400 с.

32. Герц Г. Электрохимия . - М.: Мир, 1983. - 232 с.

33. Антропов Л.И. Теоретическая электрохимия. Изд. 3-е, перераб. и доп. М.: Высшая школа, 1975. - 568 с.

34. Плэмбек Дж. Электрохимические методы анализа. Основы теории и применение. - М.: Мир, 1985. - 505 с.

35. Бокрис Дж., Конуэй Б. Современные аспекты электрохимии. - М.: Мир, 1967. - 510 с.

36. Новиков А.И., Финкельштейн Е.И. ЖАХ, 1964, т. 19, с. 541. Analyt. Abstr., 1965, т. 12, с. 4534

37. Truesdale V. W., Smith P. J. - Analyst, 1975, v. 100, p. 111.

38. Paslawska S. - Chemia. Analit., 1971, v. 16, p. 961; Analyt abstr., 1972, v. 22, p. 3135

39. Норкус П.К., Симкевичуте Г.С., Янкаускас Я. ЖАХ, 1970, т. 25 с. 1673. Analyt. Abstr., 1972, т. 22, с. 1569.

40. Fields R., Dixon H. B. F. - Biochem. J., 1968, v. 108, p. 883.

41. Дрозд А.В., Тишакова Т.С. Определение йодат и перйодат-ионов методом потенциостатической кулонометрии на платиновом электроде // Вісник Харківського національного університету. - 2008. - № 820, вип.. 16 (39). - с. 98 - 101.

42. Ротинян А.Л., Тихонов К.И., Шошина И.А. Теоретическая электрохимия. - Л.: Химия, 1981. - 425 с.

43. Shildrout S. M., Fortunato F. A. Spectrophotometric study of the rate of the Aquio Iodate-iodine reaction // J. Phys. Chem. - 1975. - Vol.79, No.1. - p. 31 - 34.

ДОДАТОК А

Таблиця А.1 Вихідні дані для отримання спектрів поглинання ІА йод-йодидних комплексів з діамантовим зеленим в CCl₄ при різних концентраціях до участі редокс-реакцій.

?, нм	А, с(IO4 -)=2.24*10-5 моль/л	А, с(IO4 -)=1.12*10-5 моль/л	А, с(IO3 -)=1.12*10-5 моль/л	А, суміш 1:1
580	0.337	0.258	0.26	0.321
590	0.389	0.289	0.327	0.377
600	0.42	0.303	0.385	0.427
610	0.503	0.356	0.468	0.501
620	0.779	0.469	0.62	0.651
630	1.059	0.6	0.739	0.892
635	1.186	0.661	0.956	0.987
640	1.253	0.821	1.027	1.053
645	1.255	1.037	1.031	1.044
650	1.159	0.752	0.958	0.997
660	0.615	0.503	0.677	0.805
670	0.419	0.303	0.397	0.413
680	0.247	0.197	0.204	0.235
690	0.124	0.094	0.101	0.13
700	0.071	0.05	0.055	0.085
710	0.048	0.03	0.033	0.062
720	0.041	0.022	0.03	0.053

ДОДАТОК В

Таблиця А.2 Вихідні дані для отримання спектрів поглинання ІА йод-йодидних комплексів з діамантовим зеленим в CCl₄ при різних концентраціях після участі редокс-реакцій.

?, нм	А, с(IO4 -)=2.24*10-5 моль/л	А, с(IO4 -)=1.12*10-5 моль/л	А, с(IO3 -)=1.12*10-5 моль/л	Суміш 1:1
580	0.202	0.163	0.178	0.161
590	0.212	0.203	0.213	0.184
600	0.235	0.23	0.244	0.205
610	0.325	0.267	0.29	0.226
620	0.424	0.342	0.378	0.28
630	0.567	0.458	0.51	0.356
635	0.639	0.513	0.571	0.394
640	0.671	0.553	0.615	0.416
647	0.64	0.556	0.61	0.416
650	0.601	0.521	0.559	0.388
660	0.447	0.301	0.395	0.288
670	0.262	0.234	0.235	0.208
680	0.143	0.134	0.124	0.12
690	0.077	0.079	0.067	0.082
700	0.047	0.055	0.041	0.065
710	0.033	0.04	0.028	0.055
720	0.028	0.037	0.023	0.049

Размещено на Allbest.ru