Проект організації території населеного пункту Доброолександрівка Овідіопольського району Одеської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Дипломний проект на тему: «Проект організації території населеного пункту Доброолександрівка Овідіопольського району Одеської області» містить сторінки,таблиці,карти і таблиці техніко-економічних показників та балансу території.

Мета дипломного проекту:

- розрахувати населення на перспективу;

- розрахувати та розмістити на плані необхідний житловий фонд;

- розрахувати та розмістити на плані культурно-побутові споруди,необхідні для населення;

- розмістити жилу та виробничу зону,зелені насадження громадського використання.

Дипломний проект виконаний на основі визначення і аналізу вихідних даних згідно плану сучасного становища території с. Доброолександрівка Овідіопольського району Одеської області .

Планування території було виконано згідно ДБН планування і забудови міських і сільських поселень.

Вступ

Організація території населеного пункту полягає у визначенні кількості і складу населення, впорядкуванні населеного пункту, визначенні типів і об'ємів будівництва, організації культурно-побутового обслуговування населення.

З економічної точки зору планування території населеного пункту повинне правильно обґрунтувати розміщення всіх елементів населеного пункту, раціонального використання території, провести підбір типових проектів для конкретних умов споруди спільного будівництва, виконувати при цьому норми і вимоги, враховувати особливості ґрунтів і рельєфу території.

Завданням проекту організації території населеного пункту є розробка і розвиток архітектурно-планувальної структури, утворення функціонального і будівельного зонування території, розміщення об'єктів житлового, культурно-побутового і виробничого значення інженерних споруд.

При вирішенні завдань планування сільських населених пунктів важливе значення мають основні напрями розселення і формування перспективних типів сільського населення в спільній системі розселення.

Проектні розрахунки здійснюються для визначення перспективного населення, об'єму і складу всіх видів будівництва, потреби у воді, електроенергії, розмірів території необхідних для населеного пункту.

При вирішенні питань планування та забудови населених пунктів необхідно керуватися вимогами діючих будівельних норм і правил та інших інструктивно-методичних документів, узгоджених з Міністерством охорони здоров'я України.

Державний контроль за дотриманням вимог цих правил здійснюється органами, установами та закладами державного санітарного нагляду України відповідно до діючого Положення про державний санітарний нагляд ( 1109-99-п ).

Розміщення, проектування та будівництво міських та сільських населених пунктів в цілому, окремих їх частин чи об'єктів здійснюються на основі регіональних схем розвитку і розміщення продуктивних сил, схем розселення, проектів і схем районного планування, генеральних планів міст, селищ міського типу, сільських населених пунктів, територіальних комплексних схем охорони природи та інших документів, що відображують стан навколишнього середовища та перспективи розвитку населених пунктів відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров'я (2801-12 ), законів України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя" (4004-12 ), "Про основи містобудування" (2780-12 ), "Про охорону навколишнього природного середовища" (1264-12 ), "Про охорону атмосферного повітря" (2707-12 ), Земельного (561-12 ), Лісового (3852-12 ), Водного (213/95-ВР ) кодексів та інших документів санітарного та природоохоронного законодавства.

Обов'язковому погодженню з органами, установами та закладами санепідслужби підлягають проектно-планувальні документи різних рівнів:

* генеральна схема розміщення та розвитку продуктивних сил України;

* генеральна схема розселення населення України;

* схеми розвитку та розміщення галузей народного господарства та галузей промисловості;

* схеми та проекти районного планування (регіону, області);

* схеми територіально-виробничих комплексів, курортних районів, територіальні комплексні схеми охорони природи;

* генеральні плани міст, сільських поселень; проекти розміщення будівництва; проекти приміських та курортних зон; проекти планування промислових зон та вузлів;

* проекти детального планування і забудови; - проекти окремих будівель та споруд;

* схеми і проекти інженерного обладнання та благоустрою населених пунктів (водопостачання, каналізування, санітарної очистки та ін.).

При розгляді проектів планування та забудови міських та сільських поселень гігієнічній експертизі підлягають рішення щодо територіального, соціального, комунально-побутового, промислового розвитку населеного пункту, планувальної структури, функціонального зонування, інженерного забезпечення та інженерної підготовки території, інфраструктури, транспортного забезпечення, організації всіх видів відпочинку, раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього середовища.

При виборі земельних ділянок під будівництво, затвердженні норм проектування, проектів планування і забудови населених пунктів, введенні в експлуатацію житлових будинків, будівель культурно-побутового призначення, промислових та інших підприємств і споруд потрібен обов'язковий експертний висновок органів та установ санітарно-епідеміологічної служби за встановленою формою.

Огляд літератури.

Розвиток сільських населених пунктів та розселення визначають виробничі відносини, складовою частиною яких є земельні відносини [1]. Перехід до багатоукладної економіки на базі різних форм власності на землю зумовив створення на базі колишніх колгоспів і радгоспів нових агроформувань (товариства з обмеженою відповідальністю, приватні і приватно-орендні підприємства, сільськогосподарські кооперативи, фермерські господарства тощо), а відтак докорінну перебудову характеру, структури і функціонального змісту сільських населених пунктів [20].

У нових соціально-економічних умовах роль сільських поселень набуває більшої масштабності та значимості.

Значні перетворення, які необхідно провести на селі, мають мету підняти якісний рівень життя в сільській місцевості за рахунок реструктуризації народного господарства, реконструкції архітектурно-планувальної системи сіл, підвищення естетичного рівня, благоустрою. Такі зміни важливо запроваджувати одночасно та комплексно, створюючи так звані моделі перспективного розвитку, де б поєднувались перетворення у сільськогосподарському виробництві та зміни в архітектурно-планувальній структурі сельбищної зони сільських населених пунктів, перебудови житлового сектора та громадського центру.

Проблемами аграрної реформи у перебудові сільських поселень займається академік М. Зубець[1], архітектурно-планувальною реконструкцією сільських населених місць займались такі видатні вчені, як В. Мусатов [2], Ю. Хохол [3], питання економічного розвитку сільських населених місць та ефективності використання земель при їх реконструкції висвітлені в працях Г. Лоїка [20].

У даний час висновки та рекомендації цих досліджень потребують уточнення, у зв'язку з трансформацією сільського господарства в останні два десятиліття.

Проведення нових досліджень зумовлюється необхідністю врахування структурних змін виробничих сфер сільських поселень, удосконаленням архітектурно-планувальної структури на основі впливу на неї нових форм власності та виробничих відносин, а також врахування процесів економічної інтеграції у світове співтовариство.

Нові соціально-економічні умови вимагають докорінних змін у всіх сільських поселеннях. Це стосується як до малих сіл, які були зараховані до неперспективних і мали бути ліквідовані, так і до сіл первинної системи розселення (колишні сільськогосподарські і села - центри виробничих ділянок та центральні садиби господарств). Поряд з проблемою відродження малих сіл постає не менш важлива проблема реконструкції архітектурно-планувальної структури сіл.

Архітектурно-планувальна структура сільського поселення є відображенням змін, які відбуваються у сільськогосподарському виробництві, раціональне планування та забудова відображають рівень соціально-економічного розвитку села, організації та розміщення сільськогосподарського виробництва в системі розселення [8].

Архітектурно-планувальні вирішення сіл вирізняються чітким функціональним зонуванням території, зв'язком забудови з навколишнім ландшафтом, розмаїттям планувальної організації житлових груп.

Одним із важливих принципів реконструкції сільських населених місць вважають врахування умов розвитку їх у системах групового розселення, а також врахування транспортної інфраструктури.

Житлова зона, тобто сельбищна частина території сільського поселення, забудована житловими будинками, є одним із найсуттєвіших елементів його архітектурно-планувальної та просторової структури. Архітектура житлової зони напряму впливає на створення силуету сільського поселення та зручність проживання у ньому.

Село в системі розселення не може існувати ізольовано від інших поселень. Велике значення в житті його населення мають постійні контакти з районним чи обласним центрами, які здійснюються як за промисловими та адміністративними лініями, так і у сфері культурно-побутового обслуговування, що особливо важливо для населеного пункту, в яких архітектурно-планувальна система повинна відповідати статусу центру первинної системи розселення. У цьому й полягає основне завдання архітектурно-планувальної реконструкції сіл.

Села перебудовують в умовах реконструкції старої забудови з використанням існуючого капітального фонду. В їх планувальних рішеннях втілюються нові містобудівельні принципи перевлаштування сільських населених пунктів. При цьому необхідно враховувати природно-економічні умови, можливості виробництва (фермерських господарств, сільськогосподарських кооперативів, підприємств з обмеженою відповідальністю, приватних агрофірм), народні традиції та ін. [2]. На даний час переважно практикується розширення меж села за рахунок забудови резервного фонду. При цьому створюється нова планувальна структура, мережа вулиць і доріг, громадський підцентр, а потім, другий композиційний центр - основа поліцентричної структури. Така модель розвитку архітектурно-планувальної структури набула поширення внаслідок роздержавлення земель та надання земельних часток у господарювання окремим особам.

Перевлаштування села має відбуватися поступово, поетапно і діалектично, не маючи закінченого стану, воно мусить весь час поліпшуватися.

Розвиток сільських населених пунктів, їх архітектурно-планувальну структуру та розселення визначають виробничі відносини, складовою частиною яких є земельні відносини, дія яких в результаті земельної реформи спричинює необхідність проведення архітектурно-планувальної реконструкції сільських поселень, зокрема сіл первинної системи розселення.

Безперечно, важливим чинником перевлаштування центральних сіл є архітектурно-планувальна композиція. Під цим терміном необхідно розуміти гармонійну єдність усіх складових частин та елементів сільського поселення, принципи й закономірності їх організації. Тобто архітектурно-планувальна композиція повинна містити утилітарне та художнє осмислення організації простору.

Успішне виконання архітектурно-планувальної композиції сільського поселення значною мірою залежить від ставлення до планувальної структури, що склалася, і до старої забудови. Одним з варіантів, є підпорядкованість новій забудові до існуючої, для того щоб зберегти її історичну основу. Така модель подальшого розвитку буде дієвою за дійсно історичної цінності старої забудови. Тобто житлове та виробниче будівництво буде розвиватися в напрямку доповнення існуючої забудови, яка історично склалася, підсилення архітектурно-планувальної композиції та художніх цінностей внутрішнього простору села. На перший погляд, видається, що роль нової забудови в таких поселеннях є надто незначною, проте йдеться лише про гнучкість орієнтації, тобто пожертвування вигіднішим місцем розташування задля кращого виявлення архітектурно-композиційних можливостей реконструйованого об'єкта.

Довершеність архітектурної-планувальної композиції зумовлена об'єктивними та суб'єктивними чинниками: природними умовами, технічними можливостями, ідейно-естетичним рівнем суспільства, талантом і творчими можливостями архітектора. Також вирішуючи містобудівні проблеми, потрібно розглядати людину та навколишнє середовище як цілісну екологічну систему,враховувати це в архітектурно-планувальній структурі сільських поселень. Адже за своєю суттю, село максимально наближене до природного оточення і гармонійність співіснування людини та природи може бути такою не тільки внаслідок екологічного балансу, а й через створення планувальних систем (вуличної мережі, житлових груп, громадського центру,виробничих підприємств), органічно пов'язаних із навколишнім ландшафтом [4], що проявлялось у планувальних структурах насамперед старих поселень, в яких не бракувало гнучких живописних форм, підпорядкованих ландшафту та рельєфу.

1. Загальні відомості про район проектування

Село Доброолександрівка, Овідіопольского району, Одеської області знаходиться в центрі Одеської області на південному заході України в пониззях Придністров'я.

На півночі від села на відстані 3 км знаходиться село Новоградківка, на півдні простягається районний центр СМТ Овідіополь (13км), на заході село Барабой (2,5км), а на сході СМТ Великодолнське (4,5км). Село Доброолександрівка знаходиться на відстані 28 км від м.Одеси.

Розташоване село на берегах р.Барабой. Воно займає площу 5162 км ?. Населення за переписом 2012 року складало 2140 чоловік.

Клімат району помірно-континентальний з недостатнім зволоженням, короткою м'якою зимою та довгим спекотним літом. Село Доброолександрівка розташовано в помірній кліматичній зоні, південної степної частини України, температура повітря може знижуватись до -27, -28°C, а в літні часи сягає +38, +39°C. Кількість опадів невелика і виражається середньою величиною - 366 мм. на рік. Опади нерівномірні, мають місце посухи і при наявності в літній час високої температури ґрунт швидко втрачає вологу.

Переважаючі вітри південного, південно-східного і північного напрямків. Негативний вплив для господарств району в основному полягає у більш прискореному випаровуванні вологи з ґрунту.

Нестача вологи, суховії, що періодично повторюються, негативно впливають на рівень врожайності сільськогосподарських культур. При таких умовах домогтися високих та сталих урожаїв можна лише при дотриманні правильної системи обробки ґрунту та догляду за рослинами, що забезпечують накопичення, зберігання і витрат ґрунтової вологи, зрошування та внесення мінеральних та органічних добрив.

Ґрунти області різноманітні. Розміщення їх має яскраво виражений зональний характер. Ґрунтовий шар села сформувався на лесових породах, ґрунти представлені в основному чорноземами південні. Джерело водопостачання - артезіанська свердловина . У повінь територія села не затоплюється. Заболоченість відсутня.

Основним завданням проекту планування та забудови села являється створення компактного населеного пункту з метою найбільш раціонального використання території, підвищення щільності забудови і, таким чином вивільнення земель для сільськогосподарських потреб, а також упорядкування існуючої забудови максимального благоустрою села.

житловий зонування природний побутовий

2. Проектно-планувальні розрахунки

2.1 Розрахунок населення на перспективу

В селі Доброолександрівка Овідіопольского району Одеської області проживає 2140 жителів. Село має привабливу соціальну інфраструктуру, так як має вигідне розташування до обласного та районного центру.

Населення - основа суспільного виробництва, в якому воно відіграє подвійну роль: і споживача, і виробника матеріальних благ та послуг, тим самим формуючи споживчий ринок та ринок праці. Населення є природною основою формування трудових ресурсів - найголовнішого елемента продуктивних сил.

Чисельність населення впливає на формування контингенту трудових ресурсів, споживчий попит, обсяг виробництва товарів народного споживання, потребу у фінансових ресурсах для соціального забезпечення, структуру та потужність соціальної інфраструктури.

Станом на 2012 рік віковий склад населення представлений у таблиці 2.1.1.

Вікова структура населення Таблиця 2.1.1

№ п/п	Вікова група населення	Існуюча кількість,чол	%
1	Діти до 7 років	342	16
2	Діти від 7 до 17	342	16
3	Пенсіонери	64	3
	Всього непрацездатного населення	749	35
4	Працездатне населення	1391	65
	Всього	2140	100

Згідно з вимогами статті 12 Закону України «Про планування та забудову територій» генеральним планом населеного пункту визначається потреба у зміні межі населеного пункту,черговість і пріоритетність забудови та іншого використання територій. При проектуванні населених пунктів розглядають розрахункові періоди на 10 років перша черга,та на 20 років друга черга будівництва.

У зв'язку з тим, що більшість населених пунктів, як правило, підлягають реконструкції,необхідно знати природний та механічний приріст населення, тобто скласти прогноз. Щодо численності населення, яка буде досягнута до розрахункового періоду з врахуванням природних та механічних переміщень населення.

Основою для розрахунку житлового, культурно-побутового будівництва, а також визначення площі території під населений пункт є чисельність населення, яке буде проживати в цьому населеному пункті на перспективу.

Розрахунок населення на перспективу може бути проведено двома методами:

* за методом трудового балансу;

* за методом природного приросту населення (статистичний метод).

За методом трудового балансу загальна кількість жителів визначається за формулою:

Нтб=А*100(100-(Б+В))

де: Нтб - кількість жителів на проектний період;

А - містоформуюча група, осіб;

Б - обслуговуюча група, %;

В - несамодіяльна група, %;

Містоформуюча група населення - це та група, що зайнята в сфері матеріального виробництва. При проектуванні населеного пункту величина А подається у завданні на проектування. Вона визначається за науково-обґрунтованими нормами затрат праці на виробництво одиниці продукції.

Ці нормативи залежать від рівня механізації і автоматизації виробничих процесів і з розвитком науково-технічного прогресу мають тенденцію до зниження. Нормативи затрат праці на виробництво одиниці продукції прогнозуються науково-дослідними інститутами економіки народного господарства.

Обслуговуюча група населення зайнята в сфері обслуговування населення і виробництва. Величина цієї групи залежить від рівня суспільного розвитку держави. Для сільських поселень ця величина приймається в межах 15-25 % (ДБН).

Несамодіяльна група населення не приймає участі ні в сфері матеріального виробництва, ні в сфері обслуговування. До неї відносяться діти дошкільного і шкільного віку, пенсіонери інваліди, населення працездатного віку, що навчається з відривом від виробництва. Величина цієї групи залежить від демографічного складу населення.

В даному диломному проекті, проводимо розрахунок населення на перспективу методом природного приросту. Метод розрахунку за трудовим балансом полягає в тому, що загальна чисельність населення , яка буде досягнута до розрахункового періоду з врахуванням природних та механічних переміщень населення визначається за формулою:

Но =Нфакт. *(1+(Р+У/100))т

де: Но - очікувана кількість жителів на проектній період;

Нфак. - фактична кількість мешканців села,осіб;

Р - середньорічний природній приріст мешканців села;

У - переміщення жителів села за рахунок механічної міграції;

Т- кількість років на проектний період.

Но= Нфакт*К

де: К- коефіцієнт зміни численності населення

К= (1 + (Р+У/100))т

Коефіцієнт приймається згідно «Методичним вказівкам по розрахунку населення, об'ємів будівництва та необхідної земельної площі при плануванні сільських населених пунктів» , таблиця 2.1.1.

На I чергу K = 1,116, на II чергу K = 1,245.

I черга: Но= 2140*1,116=2388 чоловік на 10 років;

IIчерга: Но= 2140*1,245=2664 чоловік на 20 років.

Численність населення на розрахунковий термін по методу трудового балансу (формула 2.1.2) на I чергу (10 років) складає - 2388 чоловік,на II чергу - 2664 чоловік.

Визначення функції(1+(р+у)/100) Таблиця 2.1.2

2.2 Розрахунок житлового фонду

Житловий фонд -- сукупність всіх житлових приміщень незалежно від форм власності, включаючи житлові будинки, спеціалізовані будинки (гуртожитки, готелі-притулки, будинки маневреного фонду, житлові приміщення з фондів житла для тимчасового поселення змушених переселенців та осіб, визнаних біженцями, житлові приміщення з фонду житла для тимчасового поселення громадян, які втратили житло в результаті звернення стягнення на житлове приміщення, яке придбане за рахунок кредиту банку або іншої кредитної організації яких засобів цільової позики, наданого юридичною особою на придбання житла, і закладено у забезпечення повернення кредиту або цільової позики, спеціальні будинки для самотніх людей похилого віку, будинки-інтернати для інвалідів, ветеранів та інші), квартири, службові житлові приміщення, інші житлові приміщення в інших будівлях, придатні для проживання.

Житловий фонд являє собою складний інженерний комплекс, який складається з житлових будинків, систем водопостачання та водовідведення, теплоенергетичного обладнання; автоматичних засобів управління та експлуатації; різноманітних мереж комунікацій; протипожежного, ліфтового, санітарно-технічного та іншого устаткування.

Житлове будівництво в населених пунктах здійснюється як правило за типовими проектами, які розробляються проектними та науково-дослідницькими інститутами і рекомендуються для впровадження на певний період часу. В сучасних умовах дозволяється будівництво житлових будинків за індивідуальними проектами при умові погодження їх з відповідними інстанціями.

Сільські населенні пункти забудовують переважно одноповерховими будинками з квартирами у двох рівнях, житловими будинками садибного типу і лише частково секційними будинками.

Досвід передбачених зарубіжних країн, результати соціальних опитувань жителів сіл свідчать про бажання людей мати комфортабельний односімейний будинок. З цього випливає необхідність максимально можливого закріплення в плані села зони одноквартирної забудови і збільшення її ваги в структурі майбутнього будівництва.

Існуючий стан

По даним Овідіопольского району села Доброолександрівка кількість існуючих житлових будинків складає - 428, загальною площею 34656 м2. Середня житлозабезпеченість складає 16 м2.

По поверховості житлова забудова поділяться на одноповерхову площею 23135 м2 та двохповерхову площею 11521 м2 .

Технічний стан житлового фонду в цілому задовільний. Аварійний фонд - відсутній.

Проектні розрахунки

Проектна потреба в жилому фонді визначена, виходячи з проектної численності населення и нормативної житлозабезпеченності.

На підставі перспективної чисельності населення і норм житлової площі на одну людину визначається загальна житлова площа в населеному пункті на І і ІІ чергу будівництва, норма житлозабезпеченності на I чергу будівництва 15м2 на одну людину, на II чергу 20м2.

Потреба в житловому фонді становить:

Р1=Н1*р1

Р2=Н2*р2;

де: Р1 і Р2 - необхідна житлова площа у м2 на І і ІІ черги;

Н1 Н2 - перспективна чисельність населення на І і ІІ черги;

р1 і р2- норма житлової площі в будинках на І і ІІ черги (відповідно 15 м2 та 20 м2).

Р1=2388*15=35820 м2

Р2=2664*20=53280 м2

При розробці проекту реконструкції населеного пункту необхідно врахувати існуючий житловий фонд, придатний для подальшого використання.

Залежно від ступеня фізичного і морального зносу сучасні будинки поділяються на 3 групи:

І - непридатні для подальшого використання;

ІІ - придатні для подальшого використання на І чергу;

ІІІ - придатні для подальшого використання на ІІ чергу.

В дипломному проекті ми приймаємо III групу.

Розрахунок обсягів нового житлового будівництва здійснюється з формулами:

РIнов=РII - РIіснуюч

РIIнов=РII - РIнове - РI існуюче

Ріснуюче = 34656 (м2)

РIнов=35820-34656=1164(м2)

РIIнов=53280-1164-34656=17460 (м2)

Площа житлового розрахунку на I чергу складає 1164, на II чергу 17460.

Далі розраховуємо вікову структуру населення,дані зводимо до таблиці 2.2.1.

Вікова структура населення Таблиця 2.2.1

№ п/п	Вікова група населення	Проектна кількість	%
1	Діти до 7 років	426	16
2	Діти від 7 до 17 років	426	16
3	Пенсіонери	80	3
	Всього непрацездатного населення	933	35
4	Працездатне населення	1732	65
?	Всього	2664	100

Виходячи з даних таблиці можна зробити висновок, що на II чергу працездатне населення дорівнює 1732 чоловіка, а непрацездатне 933чоловіка.

Для визначення структури житлової забудови, кількості, параметрів будинків та квартир необхідно виконати розрахунок кількості сімей різного чисельного складу в структурі населення.

Розрахунок зводимо в таблицю 2.2.2:

Розрахунок кількості чисельного складу сімей Таблиця 2.2.2

Чисельний склад сімей, чол.	Відсоткове співвідношення сімей	Чисельність сімей кожної групи	Чисельність
			сімей	людей
			I черга	II черга	I черга	II черга
1	1	1	7	8	7	8
2	27,6	55,2	191	213	381	425
3	25,4	76,2	175	196	526	587
4	24,5	98	169	189	677	755
5	13,5	67,5	93	104	466	520
6	8	48	55	62	331	370
?	100	345,9	690	772	2388	2664

Загальна чисельність сімей різного складу розраховується виходячи з розрахункової чисельності населення на I та II черги за формулами:

?х1=Н1*100/345,9

?х2=Н2*100/345,9

?х1=2388*100/345,9=690 cімей

?х2=2664*100/345,9=772 сімей

Кількість сімей кожного чисельного складу розраховується за формулою:

Хі=?х*ni

Де n - відсоток сімей певного чисельного складу.

Розрахунок кількості сімей на I чергу:

Х1=690*1,0=7 сімей

Х2=690*27,6=191 сімей

Х3=690*25,4=175 сімей

Х4=690*24,5=169 сімей

Х5=690*13,5=93 сімей

Х6=690*8,0=55 сімей

Розрахунок на кількості сімей на II чергу:

Х1=772*1,0=8 сімей

Х2=772*55,2=213 сімей

Х3=772*76,2=196 сімей

Х4=772*98,0=189 сімей

Х5=772*67,5=104 сімей

Х6=772*48,0=62 сімей

Аналізуючи таблицю можна відмітити, що на першу чергу в населеному пункті мешкатимуть 690 сімей, а на другу 772 сімей.

Наступним етапом дипломного проектування було визначення типів житлових будинків та співвідношення площі в будівлях різних типів.

При проектуванні житлового фонду згідно з ДБН Б.2.4-1-94 [8]. У сільському будівництві використовують будівлі різних типів: одноповерхові садибного типу та двоповерхові садибного типу - це індивідуальні на одну дві сім'ї, двоповерхові 1,2,4-квартирі житлові будинки блокованого типу з квартирами в двох рівнях, секційні 2 - 4 поверхові багатоквартирні будинки.

Згідно з нормативами ДБН Б.2.4-1-94 [8], враховуючи площу житлової забудови на I та II чергу була складена таблиця 2.2.3.

Розподіл житлової площі в будинках різних типів Таблиця 2.2.3

Типи житлових будинків	1 черга	2 черга	Всього
	%	м2	%	м2	%	м2
Одно і двоповерхові житлові будинки садибного типу	65	756,60	55	9603,00	60	11174,40
Двоповерхові житлові будинки з квартирами в двох рівнях	30	349,20	35	6111,00	33	6145,92
Секційні житлові будинки, включаючи будинки малосімейних	5	58,20	10	1746,00	7	1303,68
Всього	100	1164,00	100	17460,00	100	18624,00

Враховуючи розрахунки можна зробити висновок, що на I та II чергу потрібно запроектувати 18624 м2. Згідно цих даних ми складаємо титульний список,який зводимо в таблицю 2.2.4.

Титульний список житлового будівництва Таблиця 2.2.4

Розмір житлової площі на першу та другу чергу складає 18624 м2, проектна кількість квартир на другу чергу складає 772 сімей, з них існуюча 428 сімей, а 344 квартири нам треба запроектувати, що ми і зробили в таблиці 2.2.5.Відхілення житлової площі може складати 10%.

Розмір присадибної проектної ділянки в двохповерхових односекційних 4-х квартирних житлових будинках коливається від 0,4-0,10 га в залежності від типу будинку. В двохповерхових житлових будинках з квартирами в двох рівнях розмір ділянки становить 0,20 га, а в одноповерхових одноквартирних, 4-х кімнатних будинках 0,10 га.

Існуючі присадибні ділянки коливаються від 0,10 до 0,15 га.

2.3 Розрахунок культурно-побутового будівництва

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві", будівництво об'єктів освіти, охорони здоров'я, культури та спорту, служби побуту, благоустрій територій здійснюється за рахунок державного й місцевого бюджетів. Ці об'єкти споруджуються як підрядним, так і господарським способами.

Об'єм культурно-побутового будівництва в населених пунктах повинен забезпечити потребу населення в культурно-побутовому обслуговуванні.

До об'єктів культурно-побутового призначення відносяться адміністративні будинки, торговельний центр, дитячі заклади, школи, культурно-дозвільний центр, лікувальні і комунально-побутові заклади та інші, якими користується населення населеного пункту.

За спеціалізацією та видами об'єкти культурно-побутового призначення поділяються на:

* дитячі дошкільні;

* шкільні;

* охорони здоров'я;

* культурно-освітні;

* комунально-побутові;

* громадського харчування;

* торговельно-розподільчі;

* адміністративно-господарчі.

За територіальним охопленням обслуговування заклади обслуговування поділяються на:

* заклади, які обслуговують жителів декількох населених пунктів;

* заклади, які обслуговують жителів одного населеного пункту;

* заклади, які обслуговують жителів окремих частин населеного пункту.

Перша група - це заклади епізодичного користування, друга група - заклади періодичного користування, третя група - заклади повсякденного користування.

До першої групи відносяться: райдержадміністрація і районна рада, будинок культури, універмаги, середня школа, лікарня та інші.

До другої групи - школа, фельдшерсько-акушерський пункт (ФАП), лазня, заклади торгівлі та інші.

До третьої групи - дитячі заклади, продовольчі та інші магазини з врахуванням нормативних радіусів обслуговування.

Вмістимість (потужність) об'єктів культурно-побутового призначення приймається при оперативних розрахунках за нормативними показниками на 1000 чол. населення, а також іншими, що регламентуються Державними будівельними нормами України «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень. ДБН 360-92. Видання офіційне» і Державними будівельними нормами України «Планування і забудова сільських поселень. ДБН Б.2.4-1-94. Видання офіційне. Київ - 1994.» .

Система громадських центрів сіл включає: загальносільський центр, центри планувальних зон і районів, центри житлових районів та мікрорайонів, центри промислових районів та центри в зонах відпочинку. У цих центрах розміщуються громадські будівлі й установи різного функціонального призначення - адміністративні, культурно-освітні, видовищні, торговельні та ін.

Загальний центр є головною ланкою в системі центрів. У центрах районів та мікрорайонів розміщуються встанови епізодичного, періодичного й повсякденного обслуговування. Загальний центр і центри районів пов'язані між собою транспортною мережею в єдину систему. Мережа цих центрів включає центри планувальних (міських) районів, центри житлових районів та мікрорайонів, центри промислових і рекреаційних зон, а також спеціалізовані центри.

У центрах планувальних районів розміщуються громадські будівлі, які обслуговують населення кількох житлових районів, а також робітників і службовців підприємств планувального району, установи епізодичного й періодичного обслуговування.

У центрах планувальних районів слід розміщувати адміністративно-ділові встанови, готелі, виставочні зали, галереї, музеї, театри, кінотеатри, бібліотеки, спортивні арени, стадіони тощо. Центр планувального району винний мати зв'язок з міським центром.

Розрахунки місткості (або пропускної спроможності) установ і підприємств обслуговування районного, кущового, внутрігосподарського та внутрішнього значення окремого населеного пункту, їх розміщення повинні бути взаємопов'язані. Розрахунки проводяться на підставі норм і вимог пішохідної і транспортної доступності за ДБН 360-92.

В селі Доброолександрівка розміщуються заклади першого ступеню обслуговування: дитячий садок, школа, магазини, фельдшерсько-акушерський пункт з аптекою, сільська рада,адміністративна будівля,а також заклади другого ступеня обслуговування будинок культури,,лазня з пральнею.

Розрахунок проектних закладів культурно-побутового обслуговування проводиться на 1000 жителів.

Дитячий садок,початкова школа розраховані в відповідності з демографічною структурою населення. Розрахунок потреби культурно-побутового будівництва з врахуванням існуючого капітального будівництва, що залишається на розрахунковий строк, проводиться в таблиці 2.3.1.

Потреби в закладах культурно-побутового обслуговування Таблиця 2.3.1

Назва установ і підприємств обслуговування	Розрахункові одиниці	Місткість установ	Розмір земельної ділянки
		Норма на 1000 жит.	Розрахункова норма	На одиницю виміру (м2)	Розрахункова площа (га)
Дитячі садок	місця	90	190	40	0,76
Початкова школа	місця	190	400	65	2,60
Будинок культури	місця	260	549	15000	1,50
ФАП з аптекою	об'єкт	24	1	2000	0,20
Магазин продтоварів	м2	50	100	100	0,01
Магазин промтоварів	м2	100	200	200	0,02
Їдальня	місця	40	85	23	0,20
Адміністративний будинок	роб.міс.	15	32	1500	0,15
Сільська рада	роб.міс.	3	6	1200	0,12
Відділення зв'язку	роб.міс.	6	13	1000	0,10
Лазня	місця	7	15	600	0,06
Готель	місця	3-6	11	500	0,05
Пральня	кг/зміну	40	85	600	0,06
Полжежне депо	автомашина	1	1	3000	0,30
Спортивний комплекс	об'єкт	1	1	10000	1,00

Таким чином, проектом передбачено провести реконструкцію таких установ культурно-побутового призначення: будинок культури,магазин продтоварів,адміністративний будинок,сільська рада, лазня з пральнею,так як кількість населення збільшилась, а також проектуємо такі культурно-побутові будівлі: початкова школа, дитячий садок магазин промислових товарів, їдальня, пожежне депо, відділення зв'язку, спортивний. Усі споруди нанесені на план організації території населеного пункту Доброолександрівка. Обчислення виконувались згідно з каталогами й альбомами паспортів з урахуванням блокування споріднених закладів в одній будівлі. На підставі розрахунку потреби культурно-побутового будівництва складаємо титульний список об'єктів культурно-побутового будівництва. Титульний список приведений в таблиці 2.3.2.

Титульний список об'єктів культурно-побутового будівництва Таблиця 2.3.2

№п/п	Назва споруд	Місткість	Кількість об'єктів	Габарити,м	Площа забудови,м?	№ типового проекту
				Довжина	Ширина
1	Дитячі ясла-садок	115	1	43,8	25,6	1121,28	25-568-12
2	Початкова школа	400	1	100	50	5000	532-12-1-1
3	Будинок культури	580	1	100	80	8000	264-12-157
4	ФАП з аптекою	24	1	19,1	11,4	217,74	254-2-22
5	Магазин продтоварів		2	18	12	216	145-12-17.04
6	Магазин промтоварів		1	20	15	300	145-12-17.05
7	Їдальня	50	2	36	14	504	273-20-137.83
8	Адміністративний будинок	35	1	70	35	2450	264-20-53
9	Сільська рада	6	1
10	Відділення зв'язку	13	1
11	Лазня	15	1	13	14	182	284-4-48
12	Готель	11	1	16	11,67	186,72	24-45-55
13	Пральня		1	12	6	72
14	Полжежне депо		1	14,95	9	134,55
15	Спортивний комплекс		1	153	70	10710	29-01-46.91

Аналізуючи дані таблиці ми можемо зробити висновок, що найбільшу площу займає спортивний комплекс - 10710 м?,будинок культури - 8000 м? та середня школа 5000 м?.

3. Функціональне і будівельне зонування території

3.1 Проектування житлової зони

Функціональне зонування полягаю в найбільш раціональному розподілі населеного пункту для різного використання і визначення місць для розташування будівель залежно від їх призначення поверховості і виду будівельних матеріалів.

Функціональне зонування це розподіл території населеного пункту на окремі частини, які визначені для певного цільового призначення.

Функціональна зона може розміщуватися в одному місці або розосереджено на декількох ділянках. Території сільських населених пунктів, поділяється на дві основні зони житлову (сельбищну) і виробничу. При цьому можуть бути виділені санітарно-захисна, комунально-складська і транспортна зони.

В житловій зоні розміщується житлові будинки, громадські будівлі, вулиці, площі, майдани, зелені насадження, об'єкти інженерно-технічного призначення.

Організація території сільського населеного пункту передбачає доцільне та комплексне взаєморозміщення функціональних зон відповідно з санітарними протипожежними нормами, архітектурними вимогами, які забезпечують зручний зв'язок з зовнішніми транспортними комунікаціями.

Для сільських населених пунктів та малих міст характерна садибна забудова. Сьогодні вона особливо актуальна у зв'язку з програмою розвитку сіл та заохочення мешканців доведення розвиненого підсобного господарства. В основі її будинок садибного типу.

Для заповнення невеликих вільних ділянок і заміни старих будинків в зонах реконструкції використовують будинку «вставки». Забудова ними ведеться вибірково, що дозволяє повніше зберегти вигляд цінного міського середовища і архітектурно-історичну спадщину.

При освоєнні ділянок з великим ухилом перевагу нерідко віддається забудові з терасових будинків, що дозволяє використовувати території,відносяться до категорії незручних.

Передбачати в стороні від проїздів самостійну мережу основних пішохідних доріг, за найкоротшими напрямками житлові зони із зупинками громадського транспорту та громадським центром, а також забезпечуючих «попутний» зв'язок зі школами, дитячими та іншими закладами. Такий прийом концентрації декількох напрямків зв'язку на одному пішохідному шляху дозволяє спростити систему основних пішохідних доріг, а також створити зручні умови «попутного обслуговування».

Для забезпечення пересувань на місцевих проїздах передбачається влаштування тротуарів. Організація суміщених з проїздами проходів допустима лише на коротких ділянках проїзду до окремого будинку.

Можливість проїзду пожежних машин до житлових і громадських будинків повинна забезпечуватися за рахунок ширини проїздів - не менше 3,5 м або створення смуг для проїзду пожежних машин завширшки не менше 6м. Доступ пожежників з автодрабин і автопідйомників в усі квартири і приміщення забезпечується за рахунок дотримання відстаней від краю проїздів до стін будинків, нормативна величина яких змінюється залежно від поверховості і складає від 5 до 10 м.

Відповідальним етапом при плануванні і забудові населених пунктів є організація житлової забудови, яка повинна забезпечити найкращі умови для проживання, праці і відпочинку населення.

Забудова території для заселення сільських населених пунктів може здійснюватись садибними та безсадибними будинками різних типів. Будівництво житлових будинків секційного типу передбачається за умов відповідного обґрунтування, але, як правило, не вище 4-х поверхів.

Розміри присадибних земельних ділянок у сільських населених пунктах приймаються згідно з діючим земельним законодавством України, з врахуванням регіональних правил забудови населених пунктів.

Для підвищення компактності забудови частина виділеного громадянам земельного наділу може бути винесена за межі сельбищної території.

В умовах сформованої забудови при реконструкції населених пунктів присадибна ділянка навколо будинку повинна зберігатися в існуючих розмірах, якщо вона не перевищує норм встановлених законодавством, й не перешкоджає вдосконаленню планувальної структури населеного пункту.

Організація житлової забудови здійснюється у відповідності з будівельним зонуванням, визначеним схемою планування населеного пункту. А конкретне проектування житлової забудови вимагає деталізації проектного рішення і є досить складним творчим процесом.

Територія села Доброолександрівка за функціональним призначенням і характером використання поділяється на 6 зон: селітебну, культурно-побутову, рекреаційну, водоохоронну, зону транспортної інфраструктури та зону відпочинку.

Селітебна зона села Доброолександрівка -це територія де розташовується житлова забудова двохповерховий секційний 4-хквартирний житловий будинок, двохповерховий житловий будинок з квартирами в двох рівнях,одноквартирний одноповерховий 4-х кімнатний будинок.

Проектом передбачається впорядкування усієї селітебної зони села Доброолександрівка зокрема реконструкція існуючої житлової забудови, будівництво багатоквартирної та садибної забудови. З подальшим розвитком системи обслуговування.

На даний час селітебна зона села Доброолександрівка розділена на 3 частини.

Розвиток селітебної зони передбачається в основному за рахунок реконструкції та розміщення нової житлової забудови на вільних територіях.

3.2 Проектування громадського центру

Кількість громадських центрів встановляється в залежності від величини (людності) сільського населеного пункту. В селах з населенням до 5 тис. чоловік, як правило, створиться один загально - селищний громадський центр, в населених пунктах з кількістю мешканців більше 5 тис. чоловік, нарівні з загально - селищним центром можуть утворюватись підцентри місцевого (локального) значення по обслуговуванню населення жилих кварталів, що за умовами планувальної композиції віддалені на відстань більше 3 км віл загально- селищного центру.

При розміщенні громадського центру були необхідно врахувати такі основні вимоги:

* добрий зв'язок між громадським центром (центрами) та під'їзними шліхами;

* до всіх частин жилої зони повинна бути найкоротша відстань, добрий зв'язок із жилими кварталами, зоною відпочинку і промисловою зоною;

* сприятливі природні умови розташування ділянки: поблизу відкритих водоймищ і зелених масивів на злегка підвищених плато або з невеликим схилом поверхні в оточенні мальовничого ландшафту місцевості і т. ін.;

* повноцінне використання існуючих громадських будівель і споруд, інженерного впорядкування;

* розвиток обґрунтованої архітектурно-планувальної композиції населеного пункту, тісний зв'язок з організацією вуличної мережі, жилої забудови та з іншими функціональними елементами.

Громадський центр культурно-побутової зони села Доброолександрівка розміщено по центру населеного пункту поблизу річки. Проектом організації території передбачається збереження культурно-побутової зони та розширення.

Організація компактного простору - громадської площі, що утворена при перетинанні двох і більше вулиць. Такий громадський центр організовують в населених пунктах (з кількістю населення більше 500 чоловік), де створюються, як правило, значні по об'єму будинки багатопрофільних громадських закладів, громадська площа збільшених розмірів, система вулиць різного функціонального призначення та ін.;

Просторове подовження конфігурації - при наявності двох приблизно паралельно розташованих вулиць однакового функціонального призначення. В цьому випадку громадські будівлі розташовують по периметру простору, що забезпечує гарну доступність з боку жилих кварталів, які до них прилягають;

Системи громадських площ (майданчиків) - проектується, як правило, в найбільш великих селах (з населенням 3-5 тис. чол. і більше), з великим складом громадських закладів, будівлі яких характеризуються значними-розмірами і виразною архітектурою. Такі об'єкти розташовуються фронтально і мають біля себе функціональні майданчики. В даному дипломному проекті,ми переводимо рекреаційну зону 0,33 га в громадську, для суспільних потреб населеного пункту.

3.3 Проектування вулиць і проїздів

Головною композиційною віссю населеного пункту є в'їзд в головну транспортну магістраль (Одеса-Овідіополь) до центру села. На базі композиційних осей проектується вулична мережа. Транспортна мережа населеного пункту завершена система трасування, яка максимально пов'язана з рельєфом місцевості, відповідає транспортним вимогам, умовам прокладання підземних комунікацій і забезпечує відведення поверхневих вод.

Вулична мережа розділяє територію на квартали, мікрорайони, і водночас об'єднує їх в єдине ціле. Система вулиць створює композиційну основу.

Вулиця -це смуга території житлової зони населеного пункту,обмежена чорними лініями кварталів. В межах червоних ліній вулиць,крім проїзної частини,тротуарів,велосипедних доріжок,зелених насаджень,виділяється смуга для інженерних мереж. Вулиці займають 15-20%території житлової зони. Витрати на їх розташування складають близько 20% витрат на благоустрій всього населеного пункту,тому раціональна архітектурна організація вуличної мережі має велике значення в підвищенні ефективності використання сельбищної території і зменшення капіталовкладень на експлуатаційні витрати. Мінімальне значення поздовжнього ухилу0,3 -0,5% визначається умовами водовідведення. Головні вулиці проектуються на вододілах або верхніх частинах схилів що підкреслює архітектурне оформлення вулиці і сприяє відведенню стічних вод. Ширина і характер благоустрою вулиць визначається поперечним архітектурним профілем. Ширина вулиць прийнята згідно з діючими нормативами : при малоповерховій забудові - 14м і головна вулиця шириною - 16м.

Проїзди-забезпечують транспортні і пішохідні сполучення групи житлових будинків,окремих будівель і споруд на території житлової зони. Їх ширина 8-10 м. Протяжність тупикового проїзду до 150 метрів.

Прохідні та велосипедні доріжки і алеї шириною 3,5 м забезпечують позавуличні сполучення окремих зон села між собою і з виробництвом, підходи до станцій і зупинок зовнішнього і внутрішнього транспорту.

Вулиці являються важливими елементами у функціональній структурі населеного пункту, представляють собою частину його території. Вони призначені для руху всіх видів транспорту та пішоходів. Крім цього, вулиці виконують і деякі інші, не менш важливі функції, які слід враховувати при проектуванні вуличної мережі:

* вулиці виконують роль осей, вздовж яких формується забудова;

* по вулицях відбувається відведення атмосферних опадів, що стікаються з території кварталів, і по ним ці води виводяться за межі населеного пункту;

* під поверхнею вулиць розміщуються підземні інженерні мережі (водопровід, та ін.);

* на вулицях встановлюються стовпи електромереж, телефону і т. п.

Мережа вулиць проектується у вигляді єдиної системи з урахуванням функціонального призначення окремих вулиць, планувальної організації території і характеру забудови, вимог охорони навколишнього середовища.

При цьому виділяють такі основні планувальні системи вуличної мережі:

* регулярна - характеризується геометричною правильністю побудови планів вуличної мережі (прямокутна, радіальна, радіально-кільцева);

* вільна (ландшафтна) - направлення вулиць максимально пристосовані до природних умов (рельєф, береги водоймищ, контури зелених масивів та ярів і т. ін.)

* змішана система - сполучаються елементи різних систем з найбільш повним використанням їх позитивних якостей.

Вулиці в сільських населених пунктах в залежності від функціонального призначення і пов'язаного з ним характеру забудови і облаштування підрозділяються на такі типи:

* вулиці з транзитним транспортним рухом, головні, жилі, внутрішньо - квартальні проїзди і в'їзди та господарські внутрішньоселищні проїзди.

* вулиці з транзитним транспортним рухом призначені для пропуску транспорту і пішоходів, які прямують в інші населені пункти транзитом через селище.

* головні вулиці є основними внутрішньо селищними магістралями, які зв'язують громадський центр із в'їздом в населений пункт, виробничою зоною, місцем відпочинку, крупними жилими масивами. Вони характеризуються інтенсивнішим, ніж на решті вулиць, транспортним і пішохідним рухом, кращою забудовою і більш досконалим облаштуванням.

* жилі вулиці служать для організації транспортного та пішохідного зв'язку між: жилими кварталами; жилими кварталами - головними та транзитними вулицями; жилими кварталами - громадським центром та ін.. Вони поступаються головним за характером забудови і обладнання, створюються з дотриманням інших технічних нормативів (за поздовжнім і поперечним ухилом, шириною проїжджої частини, тротуарів і т. ін.)

* внутрішньоквартальні в'їзди та проїзди забезпечують підходи до жилих будинків. Оскільки інтенсивність руху невелика, то на них, як правило, не влаштовують тротуари і не створюють смуги зелених насаджень.

При побудові системи вулиць перш за все намічають головні напрямки, що зв'язують населений пункт із зовнішніми під'їзними шляхами, жилу зону з виробничою та місцями відпочинку. Ці направлення за часту проходять через громадський центр. Головні вулиці будуть основними композиційними осями планування. Решту вулиць розміщуються з підпорядкуванням до головних.

По транзитним шляхам через даний населений пункт як через проміжний проходить рух транспорту (вантажного, пасажирського), що немає прямого відношення до нього. Даний рух, нерідко швидкісний, вносить неспокій в життя населеного пункту, погіршує його санітарний стан, погіршує рішення пересічення транзитного шляху з вулицями місцевого значення. Рекомендується, такі шляхи, по можливості, не пропускати через населений пункт, а створювати при цьому спеціальні, «обхідні» або об'їзні напрямки. Виключенням можуть бути районні шляхи з незначним рухом, котрі іноді доцільно сумістити з головними вулицями населеного пункту.

Якщо винести транзитні шляхи по яким - не будь причинам неможливо, то ізоляція транзиту виконується за допомогою наступних прийомів:

* розміщення населеного пункту по один бік від транзитних шляхів, з метою виключення частих переходів та переїздів через них;

* облаштування вздовж транзитного шляху паралельної вулиці для місцевого руху;

* проектування щільних та густих смуг дерев та чагарників у вигляді розділових смуг між транзитними шляхами та вулицею, що захищають забудову, вулиці місцевого руху від пилу та шуму.

* розміщення жилої забудови на значній відстані від транзитних шляхів.

3.4 Проектування рекреаційних територій

Одним з основних рекреаційних ресурсів є клімат, оскільки його особливості сприяють організації санаторно-курортного лікування та інших видів рекреаційної діяльності. Кліматичні умови для рекреації вивчаються з погляду комфортності погоди та клімату для організму здорової людини, яка відпочиває. За кліматичними умовами розрізняють два періоди рекреаційної діяльності: холодний (листопад -- березень) і теплий (квітень -- жовтень).

Україна завдяки географічному положенню має значні рекреаційні ресурси, до яких належать географічні об'єкти, що використовуються або можуть бути використані з метою відпочинку, туризму, лікування та оздоровлення населення.

Рекреаційні умови -- це сукупність компонентів і властивостей природного середовища, які сприяють рекреаційній діяльності (наприклад, кліматичні особливості, мінеральні джерела, біорізноманіття тощо), але при цьому не є її матеріальною базою.

Отже, рекреаційні зони - це території (акваторії), призначені для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Система озеленення території є невід'ємною частиною містобудівної системи, вона виконує такі функції:

1) організація спорту та відпочинку населення

2) покращення санітарно-гігієнічного стану сільського середовища

3) естетичне вдосконалення просторового середовища населеного пункту.

Питома вага озеленених території в межах забудови повинна бути не менше 40%, а в межах території жилого району - 25%. Нормативи озеленених територій в залежності від категорій населеного пункту. Для сільських поселень 12м2/чол..

Орієнтовна площа міських парків згідно ДБН

* загальноміські - 25га

* районні - 10 га

* спеціалізовані - 3 га.

Парки поділяються на: