Проект благоустрою: розробка рекреаційної зони санаторію "Матері і дитини" в с. Гремяче Волинської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВА

ІНСТИТУТ ДИЗАЙНУ І РЕКЛАМИ

Кафедра дизайну середовища

ТЕМА ВИПУСКНОЇ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ (ПРОЕКТУ):

«Проект благоустрію: розробка рекреаційної зони санаторію «Матері і дитини» в с. Гремяче Волинської області»

освітньо-кваліфікаційного рівня підготовки «Бакалавр»

з напряму - 6.020207 «Дизайн»

спеціалізації - “Дизайн середовища”

Пояснювальна записка

Студент-випускник Кравець Світлана Василівна

Зміст

Вступ

Розділ 1. Аналіз вихідних даних проектує мого об'єкту

1.1 Аналіз ситуації

1.2 Аналіз зовнішнього простору пляжної території та прийоми формоутворення засобів відпочинку. Історія розвитку пляжного відпочинку

1.3 Зони функціонального зонування загальноміських пляжів

Розділ 2. Аналіз та узагальнення матеріалу вивчення літератури та реалізованих об'єктів

2.1 Аналіз вивченої літератури

2.2 Аналоги та прототипи даного проекту

2.3 Стадії проектування

2.4 Художньо конструктивне проектування

2.5 Аналоги та прототипи вітчизняних пляжів

2.6 Аналоги та прототипи закордонних пляжів

Розділ 3. Основні компоненти ландшафту. Об'ємно планувальне рішення пляжної території санаторію «Матері і дитини»

3.1 Класифікація ландшафту

3.2 Основні компоненти ландшафту

Розділ 4. Засоби художньої виразності об'єкту

4.1 Функціональне зонування компонентів санаторію

4.2 Озеленення території

Розділ 5. Конструкції, матеріали, інженерні рішення та обладнання, застосовані в даному проекті

5.1 Малі архітектурні форми та елементи обладнання ландшафту

5.2 Формування засобів світлового оформлення

5.3 Нормативні вимоги якими слід керуватися при проектуванні закладів відпочинку

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Любов до природи неслабшає, а навпаки,стає життєво необхідною, особливо у великих містах

Адже міста відокремлюються та відводять людину від того природного середовища до якого вона еволюційно пристосована протягом багатьох століть,замінюючи це штучним середовищем існування з комплексом негативного впливу.

Для сучасних міст України характерний так званий міський клімат, що має свої негативні параметри забруднення повітряного басейну, шумове і термальне забруднення, електромагнітні поля, наявність екологічно кризисних зон та інше… У людей, що проживають в таких умовах, збільшуються нервово-психічні навантаження на організм і все більше проявляється потреба бути в природному оточенні.

За допомогою як звичайного так і штучного рельєфу, води рослинності каменів,тощо,я створила комфортне гармонійне середовище. Створений мною санаторій забезпечить для людей :

- Екологічний комфорт характеризується оптимальним для організму людини сполученням температури,вологості, швидкості руху повітря і впливом променистого тепла. Він створюється на базі відпочинку за допомогою таких засобів як озеленення, водяних пристроїв, геопластики в сполученні з продуманими по екологічним параметрам прийомами планування як ділянки, так і її окремих зон.

- Естетичний комфорт характеризується естетико-психологічним впливом природних елементів на людину за допомогою краси їхніх форм і кольору.

Естетичний комфорт залежить від гармонійності і характеру природного оточення. Естетична організація ділянки включає безліч різноманітних задач. головні з них - загальна композиція простору, колірне рішення й обробка поверхонь декоративного покриття й об'ємних елементів, розташованих на ділянці, образне рішення окремих зон із включенням як штучних так і натуральних природних елементів середовища. У такий спосіб створений простір створеної ділянки має екологічний, функціональний і естетичний комфорт, що здобувся завдяки засобів ландшафтного дизайну і відповідних прийомів планування.

- Функціональний комфорт,що визначає зручність експлуатації даного проекту

Він забезпечить захист , безпеку й оптимальне отримання всіх послуг в створеному середовищі.

Вода - невідємний елемент і основа будь-якої присадибної ділянки. Освіжаючий вплив води , барвисті відображення, відблиски світла що танцюють, як поверхня води, усе це робить величезний емоційно-психологічний вплив на людину. Знижує втому, знімає стреси, сприяє підвищенню настрою. На створеному мною проекті вода використовуються у декількох формах : у спокійному стані ( природні і штучні водойми, декоративні і плавальні басейни) і в русі ( джерело, струмок, водоспади, фонтани)

Джерело - самий примітивний пристрій в якому відображається краса струї води, що рухається. таким же високим емоційним впливом володіють і різні фонтани завдяки стрімкості струменів, що здіймається нагору, та блиску і піни води, що стрімко рухається і падає.

Завдання дослідження:

Визначити принципи об'ємно просторової та функціонально-планувальної системи санаторію « Матері і дитини »

Визначити та узагальнити сучасні тенденції в проектуванні санаторіїв

Визначити художні, економічні, технічні та функціональні чинники санаторію

Об'єкт дослідження: сосновий бір на території санаторію « Матері і дитини »

Предмет дослідження: функціонально-планувальна організація санаторію « Матері і дитини » з усіма його складовими, а саме: вхідна зона, спортивна зона, зона дитячого майданчику, зона тихого відпочинку, зона активного відпочинку,зона масових свят, гідрозона.

Методи досліджень: метод порівняльного аналізу вітчизняних та зарубіжного досвіду,метод систематизації літературних та інформаційних джерел

При проектуванні санаторію я поставила перед собою завдання:

1. Проаналізувати безпечність малих архітектурних форм ,та їх доцільність на території

2. Вивчити природні умови об'єкту

3. Створити функціональне зонування на території санаторію

4. Розробити проект ландшафтного дизайну санаторію

Результати досліджень були використані при проектуванні ландшафтного дизайну санаторію « Матері і дитини»

Розділ І. Аналіз вихідних даних та наведення результатів натурного обстеження об'єкту проектування

1.1 Аналіз ситуації

Волинська область має помірно-континентальний клімат, значні лісові масиви та водні об'єкти, багату флору і фауну. Значна частина території перебуває під охороною. Цей регіон придатний для пізнавального, оздоровчого, етнічного, водного, екотуризму і мисливства.

На межі Волинської та Рівненської областей, на березі мальовничого озера, серед соснового бору знаходиться Санаторій «Матері і дитини .Пролісок ». Тут створені всі умови для відпочинку і лікування дорослих з дітьми: хороша лікувальна база з власним джерелом мінеральної води, комфортабельні номери, 5 разове харчування, пляж. Для відпочиваючих організовані, розваги, екскурсії. Санаторій акредитований за вищою категорією (сертифікат сер. МЗ № 005224 від 6.12.2002 року). Лікувальний профіль санаторію: захворювання ендокринної системи, органів травлення, сечостатевої системи, органів дихання, опорно-рухового апарату, нервової системи. Для діагностики та лікування в санаторії працюють: клінічно-діагностична лабораторія, (цитологічні, біохімічні, копрологічні, серологічні дослідження: більше 40 процедур); є кабінет функціональної діагностики (ультразвукове дослідження щитовидної залози та інших органів), комп\'ютерна діагностика, інгаляторій, соляні шахти, кабінет кишкових зрошень, фітобар, відділення бальнеотерапії, (лазерний душ, різні ванни в т.ч. йодо-бромно-хлоридно-натрієві); сауна, масажні кабінети, кабінет теплолікування, лікування мінеральними водами. Санаторій співпрацює з корпорацією «Лазер и здоровье» (президент Коробов А.М.). В якості природного лікувального фактора використовується ропа з місцевого джерела, яка застосовується для приготування ван, а також мінеральна вода з Моршинських джерел № 1, № 6 [4, 19].

1.2 Аналіз зовнішнього простору пляжної території та прийоми формоутворення засобів відпочинку. Історія розвитку пляжного відпочинку

Перші пляжі виникли в XVIII столітті в Англії та Франції і мало походили на нинішні. Точніше, пляжів як таких не було. Їх замінювали спеціальні і не занадто просторі дерев'яні будиночки-купальні, побудовані прямо на воді - одні для жінок, інші для чоловіків. У них дами і кавалери (кожен на своєму боці пляжу) могли тільки переступав з ноги на ногу, присідати навпочіпки, а найбільш відважні - не надто активно плескатися.

Аристократи-чоловіки, як правило, входили у воду в своїх перуках, чепцях і сорочках. Жінки - у сукнях до п'ят, з корсажем або навіть кріноліном. Купальний костюм часто доповнювали рукавички, панчохи і обов'язково взуття (матерчаті туфлі або чобітки). Парадокс: на балах можна було милуватися відкритими плечима і напівоголеної грудьми, тоді як невинне оголення колін під час купання засуджувалося.

До початку XIX століття навіть в саму спеку чоловіки на пляжі носили довгі кальсони і фуфайки. Пізніше їх доля значно полегшать спеціальні бавовняні купальні туніки з рукавами до ліктя і панталонами нижче колін. Наприкінці 1890-х років в чоловічу моду входять трикотажні обтягуючі купальники (в біло-синю або біло-червону смужку). Груди купальщиків і раніше залишається закритою: оголяти її вважалося непристойним. Пізніше від чоловічого купальника залишиться тільки трико, які потім стрімко еволюціонує в плавки.

Винахідливішим всього процес купання був обставлений в Англії. Візитна картка вікторіанської епохи - купальні машини: дерев'яні кабінки на колесах з люком в підлозі. Ці кабінки, що наймаються, чекали на березі дам, які приїхали до моря в екіпажі. Переодягнувшись всередині, подавали знак кучерові, щоб той запріг в неї коня і відбуксирував кабінку у воду.

Кореспондент «The New York World" в 1881 році так описував пляжі в англійському Брайтоні: «... фургони для купання прив'язують до берега мотузками, перш за все, щоб їх не відносило занадто далеко від берега, чого дами страшенно бояться. Зони для купання, призначені для чоловіків і жінок, не обгороджені, зате відокремлені пристойним відстанню, так що побачити один одного не представляється можливим ні однієї зі сторін. Чоловікам тут явно щастить більше. Вони можуть купатися не тільки в фургонах, а й у більш відкритих ящиках, а також скористатися човном в межах патруліруемой морської зони. У той час як жінки відчувають набагато більший дискомфорт, який навряд чи можна хоч чим-небудь компенсувати ».

Тільки після Першої світової у світі з'явилися змішані пляжі, де обидві статі могли відпочивати пліч-о-пліч. Найзнаменитіший з них, Флорію, заснували біженці з Росії в 1921 році в Константинополі - він існує і зараз. Ще через чотири роки на Лазурному березі Франції в Ніцці з'явилися перші нудисти.

Російський балет Сергія Дягілєва в 1920-і змусив Європу по-новому поглянути на засмагу. Герої дягилевських «Шахерезади», «Післяполудневому сну фавна» і «Синього бога» були відверто смуглявими - і засмагла шкіра увійшла в моду.

Масла у вогонь підлили під час Першої світової. Темношкірої була і перша оголена танцівниця кабаре 1920-х років Жозефіна Бейкер.

1.3 Зони функціонального зонування загальноміських пляжів

На міських пляжах влаштовують спеціальні роздягальні, душі, туалети - все це робиться для того, щоб нам було комфортніше. Також у таких благоустроях існують кафе та бари, водні бари. Вода забирає багато сил і для того, щоб провести цілий день на свіжому повітрі, на воді ми маємо добре їсти.

На загальноміських пляжах виділені зони для:

1) купання - акваторія з різними спортивними та ігровими спорудами та пристроями;

2) відпочинку (сюди входить паркова частина пляжу з майданчиками для прийняття сонячних ванн, прибережна частина пляжу з розміщеними на ній соляріями, тіньовими навісами і аерарії (забезпеченість тіньовими навісами, парасольками, тентами приймається з урахуванням користування останніми до 40% відпочиваючих на пляжі)) -40-60% території;

3) спортивних занять (спортмайданчики, трампліни, човнові станції та ін.) 10% території;

4) дитячий сектор (споруди для спорту, ігор і відпочинку дітей) - 5-7% території;

5) зелених насаджень - 20-40% території;

6) розміщення споруд допоміжного та обслуговуючого призначення (гардероби, душі, туалети, адміністративні приміщення, рятувальна і актинометричні станції, медпункт, пункти прокату пляжного інвентарю, кафе, павільйони тощо) -5-8% території;

7) пішохідні дороги - 3-5%. Пішохідні або транспортні дороги не повинні проходити через пляжі та місця купання.

Для прийому повітряних ванн влаштовують аерарій суцільний тіні. Аеросолярії призначені для прийому ванн розсіяної радіації, ослабленою і обмеженою сонячної радіації для опромінення окремих частин тіла. Вони обладнані лежаками, обертовими лежаками, жалюзійними екранами або представлені розсувними, індивідуальними тентами або спеціальними обертовими тентами. Солярії прямої сонячної радіації служать для прийому ванн сумарної сонячної радіації і ванн концентрованої радіації в прохолодний час. Для перших використовують лежаки з тіньовими екранами над головою, лежаки з похилим ложем і вітрозахисні екрани або в прохолодне час - індивідуальні кабіни і лежаки з прозорим огородженням. Для ванн концентрованої радіації застосовують увігнуті скляні та алюмінієві дзеркала, сферично розташовані прямокутні дзеркала і рефлектори.

На пляжах передбачають майданчики гідроаероіонізаціі, обладнані розбризкувачами морської води, фонтанами з розпилюючими воду струменями, шезлонгами і лавами.

При зонуванні територій пляжів для соляріїв і аеросолярій слід: передбачати відокремлені відділення - чоловіче, жіноче і загальне в співвідношенні 1:1:2. При розстановці лежаків на майданчику солярію виходять з того, що тіло людини, що приймає ванни сонячної радіації, має бути орієнтоване ногами до сонця. Враховуючи необхідність повороту лежаків, необхідно для проходу до акваторії інтервал між рядами лежаків приймати в 1 метр. Для аерарії, де ця необхідність відсутня, - не менше 0.65м.

Велике значення має орієнтування пляжу по сторонах світу. Бажано вибирати під пляж майданчики з відкритим доступом сонячних променів зі сходу, півдня і заходу, що сприяє рекомендаціям медицини приймати сонячні ванни в ранкові години.

Пляж повинен мати хороші інсоліруемий майданчики, захищені від вітрів, при цьому площі повинні бути піщаними, вкритими дрібною галькою або у вигляді озеленених ділянок. Розмив пляжного матеріалу на піщаних пляжах запобігають полімерними плівками.

Значну роль у створенні оптимальних мікрокліматичних умов на пляжах грають зелені насадження. Вони захищають пляж від будівель, зменшують запиленість, захищають від вітру і піщаних заметів і одночасно є генераторами додаткового кисню і природними аерарії для прийому повітряних ванн. Потрібно враховувати й естетичні вимоги.

На дитячих пляжах слід влаштовувати огорожі, обмежують зону купання. Зона купання в дитячому секторі повинна мати дно з пологим ухилом, з глибиною 40-50 см, але не більше 70 см . При розрахунку площі дитячого сектора слід виходити з норм не менше 4 м на одну людину.

Слід розробляти та заходи по подовженню купального сезону шляхом застосування на пляжах плавальних басейнів з штучним підігрівом води. У комплекс пляжу можуть бути включені також спеціальні засклені і опалювальні приміщення кліматолікування для перехідного і холодного періодів року (аеросолярії, аерофотаріі, зали лікувальної фізкультури).

Важливим природоохоронним заходом є заборона руху моторних човнів на ділянці водойми в районі пляжів. Волновітбій, утворений при русі моторних човнів, руйнує берега, замулює водойму і забруднює його масляною плівкою, канцерогенними речовинами. Від кожного мотора човна у воду потрапляє не менше 5 г пального, у результаті чого приблизно 50 м поверхні її покривається масляною плівкою, що порушує аерацію водойми і викликає збіднення його киснем, а, отже, голодування риб. Хвилі, утворені дрібномоторному флотом, руйнують нерестовища. У зону купання не повинні допускатися транспортні засоби (човни, катери і т.д.), за винятком коштів рятувальної служби.

На пляжах будують приміщення для адміністративно-господарського та чергового персоналу (у тому числі медичного).

Для передачі калоражу сонячної радіації і подачі сигналів відліку дозування прийому сонячних ванн можливо обладнати актинометричні станції площею 15-18 м, розміщені відокремлено чи в загальних будівлях спільно з медпунктом і рятувальною станцією.

Комплекс рятувальної станції складається з кімнати чергового персоналу, кімнати начальника рятувальної служби, спостережної посади, причалу для стоянки рятувальних човнів, приміщення для зберігання рятувальних засобів на березі і човнового елінгу або монорельсової дороги для підняття човнів з води. Великі рятувальні станції додатково обладнають компресорами для заправки аквалангів. На рятувальних станціях повинен матися запас рятувальних засобів (круги, канати, держаки і т.п.), а також перев'язувальний матеріал, медикаменти для надання першої допомоги та інше обладнання (носилки, рушник, вовняну ковдру і т.п.).

Місця для купання повинні мати розпізнавальні знаки і показники глибин, допустимих для дітей та осіб, які не вміють плавати, а також на кордоні запливу. В якості розпізнавальних знаків на водоймі приймаються буї з прапорцями.

На території зони короткочасного відпочинку повинні бути питні джерела (фонтанчики, джерельні каптажі, по можливості водопровідні колонки), урни, сміттєзбірники, укриття від дощу (на 100% одночасно відпочиваючих), санітарні вузли. У місцях масового відвідування радіус обслуговування для цих пристроїв приймається відповідно до норм, затверджених для пляжів (до 100 метрів). Кількість кабін для переодягання, душових установок, питних фонтанчиків, туалетів та урн має відповідати вимогам СНиП 11-71-79. У душові установки повинна подаватися питна вода. Місця короткочасного відпочинку бажано підключати до локальних (місцевим) системам водопостачання. У деяких випадках для водопостачання місць короткочасного відпочинку в якості водозабірних споруд застосовують трубчасті колодязі, каптажі джерел, громадських шахтних колодязів. Обладнання та експлуатація колодязів передбачаються згідно з вимогами, викладеними в санітарних правилах по пристрою і змісту колодязів і каптажів джерел, використовуваних для децентралізованого господарсько-питного водопостачання. У деяких випадках для місць короткочасного відпочинку необхідно підвозити воду.

Перед початком роботи закладів відпочинку необхідно перевірити технічну надійність систем їх водопостачання, провести дезінфекцію водопровідної мережі, запасні-регулюючих ємностей та водозабірних пристроїв (водонапірні башти, напірно-пневматичні установки, підземні запасного-регулюючі резервуари тощо). Необхідно проводити постійне знезаражування води на водопроводах газоподібним хлором або його сполуками. В даний час з цією метою використовується хлорне вапно або порошкоподібний гідрохлорид кальцію.

Територія зони масового відвідування відпочиваючими повинна щодня забиратися спеціалізованим обслуговуючим персоналом. Для збору твердих покидьків слід встановлювати переносні металеві сміттєзбірники ємністю 40-110 л на відстані один від одного 12-15 м у місцях масового відвідування і 500 м на решті використовуваної території. Стаціонарні контейнери для сміття повинні розташовуватися на бетонованих майданчиках із зручними під'їзними шляхами. Вивіз твердих покидьків до місць знешкодження повинен здійснюватися планово-регулярно (в літній час щодня) службами комунального господарства або іншими організаціями за погодженням з органами санітарного нагляду.

При влаштуванні туалетів має бути передбачено каналізування з відведенням стічних вод на очисні споруди.

За відсутності можливості приєднання до існуючих мереж водопроводу та каналізації питання водопостачання пляжу вирішуються в кожному окремому випадку за погодженням з органами та установами санітарно-епідеміологічної служби, залежно від місцевих умов. У місцях короткочасного відпочинку для збору та тимчасового зберігання рідких нечистот можливо влаштовувати вбиральні з водонепроникними вигребами або встановлювати пересувні туалети заводського виготовлення. Радіус розміщення туалетів - 70-75 м у місцях масового відвідування та 500 м - на інших ділянках. Вбиральні повинні знаходитися на відстані не менше 20 м від межі пляжу. При розрахунку ємності вигрібів слід виходити з кількості відпочиваючих одночасно і норм накопичення рідких нечистот на 1 чол. (500 л / рік). Кількість місць в туалеті передбачається з розрахунку одне місце на 75 чол. на пляжах.

На пляжах для роздягання повинні бути влаштовані спеціальні переносні павільйони або будки й лави, обладнані навісами. Площа загальних роздягален приймається з розрахунку 1кв.м на 1 місце; площа поодиноких кабін повинна становити не менше 1.5 кв.м. На платних пляжах може влаштовуватися гардероб для зберігання речей купаються з розрахунку не менше 0.1 кв.м на кожне місце.

Кіоски, ресторани і буфети повинні розташовуватися не ближче 100 м від урізу води і не на території власне пляжу.

Для визначення кількості відвідувачів застосовують коефіцієнти одночасного завантаження пляжу К = 0.9

Розділ 2. Наукова частина. Аналіз та узагальнення матеріалу вивченої літератури та реалізованих об'єктів

2.1 Аналіз вивченої літератури

Аналізуючи вивчену літературу можна сказати, що проектування середовища дуже відповідальний крок як для замовника, так і для дизайнера, який виконує замовлення. При проектуванні прилеглої території комплексу загальна задача зводиться до створення таких умов, які будуть задовольняти потреби людини в повному обсязі.

Слід мати на увазі, що для аналізу формування знання необхідне вивчення практичної і теоретичної літератури що було зроблено в процесі проектування.

Зібрані і проаналізовані джерела та література дозволяють в достатній мірі розкрити питання

Відповідно до цього завдання дослідника є висвітлення таких питань, як: що стосується,питань зовнішнього простору проектування ландшафту.

Основна мета наукової та проектної діяльності в сфері громадських об'єктів - створення матеріально-просторових вимог. Облік всього комплексу потреб громадськості дозволяє забезпечити архітектурними засобами нормальне протікання культурної діяльності, необхідної для регенерації фізичного та духовного потенціалу громадян.

Оптимальність середовища життєдіяльності забезпечується задоволенням комплексу соціальних, функціональних, технологічних, художніх потреб. Характер цих потреб залежить, перш за все, від типу відвідувачів - кількості поколінь, їх віку, роду занять, психічного складу характеру. Зміна характеру цих потреб залежить від динамічних процесів, які відбуваються в повсякденному житті. Тому робота над екстер'єрами є дуже важливою.

Оточуюче середовище повинне створювати атмосферу, яка забезпечує гарне самопочуття та високу працездатність.

Просторова композиція визначається плануванням приміщень та прийнятою функціональною програмою. Це впливає на кольорову гаму, оздоблення, декор та освітлення. Майстерність композиції - це вміння організувати окремі предмети в єдине ціле. Такої єдності можна домогтися шляхом поміркованого розташування з урахуванням їх форми, кольору, фактури та розмірів. При проектуванні ландшафтного середовища архітектори та дизайнери повинні обирати гармонійні поєднання розмірів окремих елементів, використовувати нюанси та контрасти.

Стиль визначається як поєднання рис, єдність художніх засобів, які можуть бути притаманні конкретному часу, направленню в мистецтві. Дизайн ландшафту може бути витримано в одному стилі. Стилі на території можуть змішуватися. Дуже важливо, щоб вони гармонійно поєднувалися між собою та вигідно підкреслювали задану для них функцію.

Основна задача дизайнера - зробити так, щоб в оформленні середовища відслідковувалася загальна лінія, а його окремі елементи гармонійно і природно поєднувалися між собою, створюючи цілісний образ - визначений стиль.

Стиль - це мова архітектури, проекту, композиції і, як будь-яка жива мова, переймає мови, окремі слова з інших напрямків.

2.2 Аналоги та прототипи даного проекту

Ландшафтний дизайн ставить за мету розкриття та підвищення естетичної цінності ландшафту та пристосування місцевості для відпочинку населення.

Основними засадами є збереження природного вигляду простору, що відповідає відповідній кліматичній зоні та умовам місцезростання. Реконструкція повинна сприяти розкриттю та підкресленню існуючих в лісі ландшафтно-архітектурних багатств та підсиленню виразності деревостанів.

Лісопаркові посадки

Відповідно до призначення розрізняють наступні лісопаркові посадки: формування ландшафту, реконструктивні, відновлювальні та декоративно-маскуючі.

Посадки для формування ландшафту виконують на відкритих просторах, коли планується створення напіввідкритого чи закритого ландшафту. Реконструктивні та відновлювальні посадки використовуються для заміни зрубаних дерев більш декоративними при реконструктивних рубках і більш молодими - при відновлювальних. Маскуючі посадки виконують для озеленення будівель та різноманітних споруд в буферному парку, а також з метою маскування негарних місць.

Основною вимогою під час добору деревних та чагарникових порід для висадки у буферному парку є збереження загального характеру лісового ландшафту, тому не слід вводити в асортимент такі дерева та чагарники, які зазвичай не зростають у лісах.

При проведенні рубок на території буферного парку керуються нормативно-правовими актами Державного комітету лісового господарства України.

2.3 Стадії проектування

Вивчення попереднього завдання та всебічного знайомства з темою проекту - Стадії проектування.

Це вивчення передбачає: визначення мети і задач виходячи із заданих умов; використанні параметрів майбутнього середовища, його основних характеристик, встановлення важливих функціональних зв'язків; вивчення спеціальної літератури; ознайомлення із строками здачі проекту.

Завдання на проектування видається замовником у письмовому вигляді, а іноді доповнюється схематичними кресленнями, з основними розмірами. В завданні уточнюються функційне призначення, конструктивно-технологічне рішення, що передбачає особливі вимоги, що ставляться до художньо-конструкторської розробки. Завдання може бути на перспективне проектування або на модернізацію існуючого виробу.

При вивченні та аналізі завдання мають бути уточнені такі основні вимоги:

функціонально-ексилуатаційні, що виходять з порядку та зручності роботи, зручності ремонту, огляду и т.д.;

психофізіологічні, що передбачають вплив на органи відчуття, на центральну нервову систему та м'язорухальний апарат людини;

продиктовані оточуючим середовищем та конкретними умовами;

технологічні, що пов'язані з наявністю певної виробничої бази, можливими засобами виготовлення і т.п.;

економічні, спрямовані на економічну ефективність виробів: враховування вартості виготовлення та експлуатаційні показники: продуктивність, міцність, довготривалість і т.п.;

художньо-естетичні.

Ескізи.

Після ознайомлення із завданням, вивчення літературних джерел та натуральних зразків дизайнер разом з інженером-конструктором приступає до розробки ескізів в декількох варіантах, в яких виявляється краще художньо-конструкторське рішення. Ескізи подаються у вигляді креслень в ортогональних та перспективних проекціях, що дають наочне уявлення про проектуємий виріб. В пошуках композиційного рішення виробу необхідно використовувати об'ємно-зображувальні засоби-макети. Спочатку макети роблять в невеликому масштабі, а по мірі проробки форми масштаб їх збільшують. Макети використовують з пластиліну, гіпсу, глини та пластмаси, деревини, металу і т.п.

Таким чином, до першої стадії художнього конструювання відносять: розробка креслень, рисунків, ескізного проекту та виготовлення макету. На цій стадії проектування складається пояснювальна записка в якій коротко фіксуються прийняте рішення, засоби оздоблення і всі основні показники, в тому числі економічні.

Перша стадія проектування завершується розглядом проекту на відповідних художньо-технічних радах та затверджувальних інстанціях.

Друга стадія проектування включає виготовлення робочої моделі та виконання робочих креслень. В неї входить загальний вид виробу в ортогональних проекціях конструктивні розрізи, креслення вузлів та деталей, шаблони, тобто всі проектні матеріали, необхідні для втілення проекту у життя.

Іноді друга стадія проектування закінчується виготовленням експериментального зразку під спостереженням авторів проекту.

В деяких випадках при виготовленні особливо складних проектів розробка технічного проекту входить у другу стадію проектування тоді робоче креслення відноситься до третьої стадії.

Якщо завдання видається на вже реалізованому об'єкті, то воно вважається завданням на модернізацію. В цьому випадку не можуть бути повністю використані можливості художнього конструювання як метода, так як повернення до пропущених стадій проектування дуже складне і неекономічне.

Процес проектування.

Процес проектування здійснюється послідовно у відповідності розглянутій нами вище і охоплює наступні розділи проектування: художньо-конструкторська пропозиція, компоновка виробу, художньо-конструкторський проект та робоче проектування з авторським наглядом.

Що входить в художньо-конструкторську пропозицію? Це пошук основної ідеї виробу, його компоновки та узагальнення форми. Цей процес починається після детального вивчення завдання та матеріалів художньо-конструкторського аналізу.

Робота над ескізними варіантами ведеться для знаходження доцільної компоновки, до пошуку їх просторового взаємозв'язку та завершується самою відповідальною творчою роботою над зовнішньою формою виробу, логічно ув'язаною із змістом.

В процесі ескізування основні показники раціональної конструктивної схеми зменшення масштабу, використання нових матеріалів, урахування стандартів, а також технологічні, експлуатаційні, екологічні та естетичні та інші вимоги повинні знайти логічне відображення вже в перших ескізах форми.

Компоновка виробу.

Це один із найвідповідальніших моментів процесу художнього конструювання. Тут працюють разом дизайнер та інженер-конструктор.

Конструктор визначає основні вузли, що входять у виріб, їх габарити та схематичну компоновку. Дизайнер, що вільно володіє графікою та просторовою уявою, шукає можливі варіанти компоновки та об'ємні рішення, що витікають з них. Після цього конструктор може проробити і підрахувати обрані варіанти.

Далі творчий процес спрямований на композиційне уточнення форми, що виникає в компоновчій схемі.

В залежності від прийнятої композиції загальних мас виробу проробляють членування (з урахуванням кольору, фактури, пластики), що викликані способом виготовлення, обумовлені режимом експлуатації та матеріалами, що відображають робочу функцію. В цей період творчості процес естетичного узагальнення форми максимально наближений до знаходження краси проекту.

Великий вплив на естетичне формування проекту мають умови середовища та зміст форми (образа).

На форму впливають різні фактори: чистота повітря, місце експлуатації (відкрите місцевість чи приміщення), температурний режим, агресивні впливи середовища, кліматичні умови.

Таким чином, естетичні якості пов'язані із конкретними умовами, що визначають його форму та суть. Обов'язкова умова процесу художнього конструювання - використання засобів гармонізації (масштабність, узгодженість, статичність та динамічність, симетрія, узгодженість основних мас, ритм або метрична будова композиції виробу.)

Результатом роботи на стадії художньо-конструкторської пропозиції повинні бути створені два-три варіанти конструкторського та композиційного рішення що відповідає прийнятій принциповій схемі.

Орієнтовний склад документації:

а) короткий опис, що містить суть художньо-конструкторської пропозиції з технічним обґрунтуванням та характеристикою тенденцій розвитку форми виробу;

б) перелік використаного інформаційного та наукового матеріалу (журнали, проспекти, наукові праці, рисунки, фотознімки, тощо); фотографії аналогів чи прототипів;

в) макети і моделі, що виконані на стадії художньо-конструкторської пропозиції;

г) компоновочні схеми, рисунки, ортогональні креслення та перспективні креслення проектуємого виробу.

2.4 Художньо-конструкторський проект

Ця стадія проектування (стадія технічного проекту для складних проектів), що передбачає поглиблену розробку художньо-конструкторського проекту з урахуванням зауважень та пропозицій, що прийняті при його розгляді. Характерною особливістю цієї стадії є те що об'єм роботи інженера-конструктора значно більший об'єму роботи художника-конструктора.

На цій стадії проводять об'ємне моделювання проекту і його окремих елементів, уточнення загальної композиції, пропорцій, компоновка елементів промислової графіки (текстові та цифрові таблиці).

На цій стадії дизайнер має виконати креслення загальних видів в відповідності з останньою затвердженою моделлю, дати схему фарбування і рекомендації по оздобленню певними матеріалами.

На затвердження виносять такі матеріали:

пояснювальна записка

витяг з протоколу про затвердження художньо - конструкторської пропозиції;

креслення загальних видів та вузлів; аксонометричні зображення, малюнки;

фотознімки макетів, моделей по стадіям;

знімки аналогів та прототипу;

еталон зовнішнього виду чи макет.

Після затвердження художньо - конструктивного проекту дизайнер обробляє креслення та перевіряє виконання принципів геометричної систематизації складних поверхонь, приймає участь в розробці креслень, у виготовленні моделі, виконує, елементи промграфіки, схеми, макети, складає супроводжувальну документацію.

Креслення його точність =0,25мм при розбиванні сітки з інтервалом 200мм. Виконання креслення підвищує точність і якість зберігання проекту.

Роль дизайнера дуже відповідальна він повинен слідкувати затим, щоб задум проекту не був спотворений, має постійно контролювати виконання креслень, які можуть впливати на зручність експлуатації та зовнішній вид виробу.

Дизайнер та інженер-конструктор здійснюють наглядь за реалізацією проекту в умовах виробництва.

Основу біоніки складають дослідження по моделюванню різних живих систем. Як вважають вчені біологічне моделювання значно складніше і відрізняється від моделювання в інших науках. Адже моделі біоніки - це динамічні структури. Їх створення вимагає спеціальних уточнюючих досліджень на живому матеріалі. За програмами розробленими в НДІ на ЕОМ, біологічні моделі одержують своє технічне втілення.

В нашій країні широко почалися біологічні дослідження з 1964р. Тоді систематично почали проводитись симпозіуми з проблем біоніки. Академік В.В. Парін дав таку характеристику біоніці: це цілеспрямоване намагання шукати та знаходити в живій природі “зразки” для створення технічних пристроїв.

Вивчення природи: рослин, тварин, особливо самої людини розкриває неперевершену досконалість природних форм.

Акад. Павло Капіца вважає, що природа є кращим “Інженером конструктором”, чим людина, і нам є чому в неї повчитися.

Існує багато прикладів з історії архітектури та техніки, коли в якості зразка були використані форми живої природи. Наприклад, стовбур дерева та стеблина рослини являють собою колону, що міцно посаджена у грунт з усіма властивими цій конструкції деформаціями та напруженням від вітрового навантаження. Природний закон вітрових навантажень впливає на форму крон дерев. Їх форма нагадує нам конус з вершиною вгорі. Її використовують при проектуванні башених споруд - це Ейфелева башта у Парижі, радіо башта В.Г. Шухова в Москві, димові труби заводів, ТЕЦ та ін.

Як ми бачимо, вчені, інженери, художники, конструктори широко використовують науку біоніку для нових винаходів та відкриттів. Біоніка сприяє на тільки технічні думці, а й естетичній. Адже питання архітектоніки, пропорційності та гармонійності форм природи, сприяє створенню естетично повноцінних виробів.

Світ природи невичерпний на творчість. Завдання людини вибирати все корисне, доцільне, перенести його в своє життя, але так щоб не нашкодити ні собі, ні нащадкам, ні природі.

Історія винаходів не стоїть на місті, тому і для вас є велике поле діяльність в наступних напрямках та системах біонічних досліджень:

1. Дослідження принципів функціонування живих систем (адаптація, самоорганізація, само настрій, асоціативна пам'ять і т.п.) використання їх при створенні технічних об'єктів.

2. Створення мініатюрних датчиків акустичних, теплових, магнітних, світлових та інших.

3. Дослідження, спрямовані на розкриття принципів розпізнавання образів, орієнтації, та навігації живих організмів. Це важливо для розробки способів керування літаючими апаратами, що літають.

4. Розробка методів, засобів для забезпечення оптимальної взаємодії людини і машини та ін.

Таким чином, ми ознайомились із науковими дисциплінами, які дають нам широке поле діяльності по вдосконаленню оточуючого середовища.

Проробимо дослід, який показує одну із чудових закономірностей природи - опірність конструкції залежно від форми.

Листя деяких рослин змінює форму: одні згортаються в трубочку, другі утворюють химерні короби, ті закручуються в спіраль. Це дає їм можливість витримувати якнайбільше навантаження. Такий процес швидкого перетворення біоформи в техніку називається трансформацією.

Ось така трансформація підказала італійським архітекторам ідею залізобетонного автодорожнього мосту нової конструкції - напівзгорнутого трав'яного листка. Міцність, краса, легкість цієї споруди взята з природи.

Художник-конструктор працює разом з інженером, архітектором, технологом.

Уважно вивчає форму природних аналогів, їхні пропорції, розподіл мас, доцільність та раціональність зовнішньої будови трансформація за допомогою формоутворюючих ліній природної форми в техніку, при збереженні образу аналога.

При створенні ландшафтного середовища -можна визначити багато рукотворних предметів, які цікаво зробити самому - це стільці, освітлювальна апаратура (лампи, торшери, бра, підсвічники), екрани, гойдалка.

У ландшафті більше використовується рукотворний матеріал: сидіння з пеньків, корневищ, перегоротки з рейок, вішалка, кашпо, свічники із сучків, дерев'яні ложки, туєски з берести, плетена з вербової лози: кошики, вази та інші.

Як розміщувати меблі.

Меблі можна поділити на два основних види:

меблі для збереження речей, меблі;

меблі, що безпосередньо причетні до людини, пов'язані з нею: меблі для сидіння: столи, ліжка.

Меблі безпосередньо причетні до людини, прямо впливають на її фізіологічний стан і нервово-психічний. Це треба пам'ятати для того, щоб розуміти, які ергономічні або естетичні недоліки криються в іноді неусвідомленій нашій невдоволеності тими чи іншими меблями.

Залежно від призначення і функції ми можемо визначити форму стільців, столів та іншого.

Треба пам'ятати деякий психофізіологічний вплив кольорів на людину.

Зелений колір - настроює на розмірену, ритмічну роботу, рекомендується для зони домашніх занять.

Синій - може створити в кімнаті відчуття холодності і незатишності.

Червоний - може стомлювати, викликати роздражування, але для дитячого сприймання треба надавати перевагу саме йому.

Оранжевий - як і червоний, рекомендується для дитячих приміщень.

Жовтий - асоціюється з сонячним світлом може стомлювати (особливо в робочих зонах).

Білі поверхні - відбирають найбільше світлових променів і краще виявляють рельеф предметів.

Відомий італійський дизайнер Соттас висловив таку думку:

“Різнобарвність також стомлює. Зелений колір лугу завжди приємний, бо складається з багатьох відтінків зеленого. Синій колір моря, бурий колір каменю також. Система колірного забарвлення гармонізацією відтінків одного і того самого кольору - такий тепер мій підхід до колористики…” Цей вислів можна вважати як визначення єдиного прийнятного н'юансного забарвлення.

Треба зважати на деякі усталені спостереження і рекомендації:

Оранжевий колір доповнюється білим і коричневим.

Червоний колір у поєднанні з чорним стає ще активнішим, білий його пом'якшує.

Коричневий може бути як би переходом від червоного до білого, червоного до чорного.

Червоно-біла оббивка, чорне дерево, біло-чорні стіни можуть дати гармонійне поєднання.

Синій - холодний, але з жовтим або червоним вносить енергійне звучання в загальну колірну гаму. Цікаві варіанти дають сусідство синього і зеленого, синьо-коричневого. Чистими фарбами користуються рідко.

2.5 Аналоги та прототипи вітчизняних пляжів

Пляжі Севастополя.

Пляжі Севастополя розташовані в межах Севастополя та інших населених пунктів Севастопольської міської ради. Багато пляжів Севастополя впорядковані, деякі мають рятувальні станції. На більшість пляжів заборонено прохід із тваринами, а на території заборонено розпивання спиртних напоїв і купання в нетверезому стані.

- Пляж «Кришталевий». Основний пляж серед тих, що знаходяться на березі Великого Севастопольського рейду. Розташований навпроти Приморського бульвару і набережної Корнілова, на західному березі Артилерійської бухти і на мисі Кришталевий. Пляж покритий бетоном і асфальтом, глибина біля берега 2 метри, є драбинки для спуску. Пляж обладнаний пунктами прокату інвентарю, кабінками, торговими точками, туалетом і медпунктом. Є добре обладнана рятувальна станція.

- Пляж водної станції Червонопрапорного Чорноморського флоту. Знаходиться на березі Великого Севастопольського рейду, на Миколаївському мисі. Примикає до Приморського бульвару. Пляж невеликий, покритий бетоном, обладнаний драбинками.

- Пляж «Пісочний». Розташований в Пісочній бухті. Пляж піщаний, дно дрібне. На пляжі є рятувальна станція, медпункт, аптека, кабінки, торгові точки, лежаки. Він обмежений стіною, розписаної морськими малюнками, поряд з якою є невеликі криті навіси.

- Пляж «Сонячний». Розташований в бухті Пісочна, зі сходу обмежений західною стіною історико-археологічного заповідника Херсонес Таврійський. Будівництво пляжу закінчено в 1978 році. [1] Обладнаний лежаками, кабінками, торговими точками. На пляжі є спортмайданчики, медпункт, аптека, телефон-автомат. Пляж гальковий.

- Пляж «Омега». Знаходиться в неглибокій бухті Омега (Кругла). На початку пляж невеликий піщаний, потім є пірси для стрибків, потім переходить у дикий кам'янистий. На пляжі є човнова станція і багато розважальних закладів.

- Пляж «Парк Перемоги». Розташований на березі відкритого моря, біля парку Перемоги, на захід Стрілецької бухти. Пляж гальковий, розділений пірсами, працюють численні торгові точки. Поруч знаходиться аквапарк. Праворуч і ліворуч по боках від основного пляжу розташовується дикий пляж.

- Пляж «Блакитна бухта». Знаходиться на березі невеликої Блакитної бухти. Слабкий обладнаний гальковий пляж, далі переходить у дикий. Місцевість в районі пляжу дуже мальовнича, є невеликі бухти, печери, скелі. Під час Великої Вітчизняної війни тут знаходилася 35-я берегова артилерійська батарея, частина її споруд збереглася.

- Пляж «Ушакова балка». Знаходиться на Корабельній стороні.

- Пляж на території заповідника Херсонес Таврійський. Необладнаний стихійний пляж, галькові-кам'янистий.

- Пляж в бухті Матюшенко. Знаходиться на березі Великого Севастопольського рейду (точніше її бухти - Матюшенка), біля причалів району Радіогорки та Михайлівського равеліну. Пляж напівдикий, практично необладнаний, дно дрібне і кам'янисте. Забруднюється в період підготовки до святкування Дня Військово-Морського флоту через проведення в цьому районі репетицій.

- Пляж «Товстун» (район Радіогорки). Невеликий гальковий пляж північніше мікрорайону Радиогорка, південніше пляжу «Учкуївка», використовується туристської базою міністерства оборони України. Море тут відкрите. Названий по мису Товстий.

Рис. 1 Пляж «Сонячний»

Рис. 2 Пляж «Учкуєвка»



Рис. 3 Пляж в бухті Матюшенко

Рис. 4 Пляж на Херсонесі

Рис. 5 Яшмовий пляж біля мису Фіолент

Пляжі Києва.

- Пляж «OLMECA PLAGE» Знаходиться на Долобецькому острівці, Гідропарк. Це найдорожчий з платних пляжів Києва. Вартість за вхід залежить від дня тижня. У цю вартість входять: лежак, парасолька, матрац, рушник і столик. Рушник в будь-який момент можуть поміняти на сухе. Також до послуг відвідувачів величезний басейн. На території пляжу є кабінки для переодягання, душові, чотири стаціонарних туалету і автостоянка під охороною. Для любителів активного відпочинку, пропонується скористатися трьома волейбольними майданчиками або покататися на квадроциклі. Є дитячий майданчик, а також безкоштовний Wi-Fi. Працює пляж з 9.00 і до останнього клієнта.

- Пляж «Маячок». Знаходиться: Жуків острів, вул. Лютнева, 58-а. У вартість входить: пластикові лежаки біля води, парасолька, матрац, vip-зона з дерев'яними шезлонгами в окремій альтанці. Пляж чистий і просторий, по всій території звучить приємна музика. Поруч з пляжем працює ресторан, тому при бажанні напої можна замовити прямо до шезлонги.

- Пляж-ресторан «Дніпровська Рів'єра». Знаходиться: Жуків острів, вул. Лютнева. Відмінне місце, в якому можна поєднати смачну їжу і пляжний відпочинок. У вартість входу включено оренду шезлонга, матраца і парасольки. Напої можна замовляти не встаючи з місця, або ж перекусити в ресторанчику. Для дітей є ігровий майданчик і батут. На самому пляжі знаходяться роздягальня і душ.

- Пляж «Труханів острів». Де знаходиться: Труханів острів, Паркова дорога, 12.У вартість входу входить: лежак, парасолька, користування двома басейнами на території пляжу, гри в теніс, волейбол та футбол. Пляж відмінно підходить для відпочинку з друзями. На пляжі є роздягальні, туалети і душові. А ось їду слід взяти з собою - на пляжі нічого не продають. Працює комплекс з 10.00 до 19.00.

- Пляж «Золотий». З усіх пляжів Гідропарку пляж «Золотий» самий небагатолюдний. Це й не дивно, враховуючи, що до нього потрібно пройти близько півтора кілометрів від Передмостової слобідки, майже під самий міст Патона. З пляжу відкривається чудовий вид на Лавру. Вода на ньому чиста і відносна тиша, через нечисленність відпочиваючих. Але на цьому переваги пляжу «Золотий» закінчуються. На ньому немає кафе. Немає навіть кіосків з напоями та їжею. Лежаки відсутні, а вигрібна яма, що замінює туалет, занедбана. Пісок також не в найкращому стані - палиці змішані зі сміттям.

Рис. 6 Пляж "Маячок"

Рис. 7 Пляж «OLMECA PLAGE»

Пляжі Одеси.

Сьогодні на одеському узбережжі можна знайти пляжі різного рівня. На 30 кілометрах, уздовж яких розташувалася Одеса біля Чорного моря, кожному знайдеться куточок до душі. Пляж з піском, камінчиками або на бетонних плитах. Є дикі пляжі - без тапчанів, роздягалень і рятувальних станцій. Практично всі одеські пляжі знаходяться поруч з парками - майте це на увазі, якщо відпочинок на сонці Вас стомлює. У непляжний час року одесити люблять влаштовувати на прибережних схилах пікніки.

Є пляжі муніципальні і орендовані. Останні - з чистим просіяним піском, шезлонгами, барними стійками, душем (іноді з басейном) і уважним обслуговуючим персоналом.

- «Отрада». Отрада сусідить з Ланжероном з одного боку і знаходиться вздовж Траси здоров'я. Пляжна зона під назвою «Отрада» складається з маленьких і комфортних пляжів, і практично всі вони - приватні. Отрада виділяється серед інших пляжів тим, що до неї можна під'їхати на Канатній дорозі. Катання не тільки допоможе подолати відстань від Французького бульвару до узбережжя, але і дасть можливість розглянути зверху парк на схилі та узбережжі.

- «Аркадія». Цей пляж знають у всій Україні. Стає хорошим тоном приїхати сюди на вікенд: скупатися, позасмагати і поїхати додому. Аркадія - насамперед клубне місце, і тільки потім - пляж. Тут один клуб сусідить з іншим, і практично всі вони знаходяться в безпосередній близькості від води, тобто на пляжі. Тому деякі нічні клуби вдень працюють в режимі пляжних клубів, деякі з них обладнані басейнами і водними атракціонами. Загалом, в Аркадії можуть шукати місце під сонцем ті, хто звик до відпочинку з комфортом, який з легкістю може перетворитися на пляжну вечірку. Є тут і громадський пляж, кафешки і невеликі атракціони. Це, мабуть, самий гучний і насичений розвагами пляж.

- Сomfort beach-club класу люкс "Пляжники". Він розташувався в курортній зоні на 12-ій станції Великого Фонтану. На цьому невеликому, але затишному піщаному пляжі можна відпочити на шезлонгах (є й спеціальні дитячі шезлонги) під парасолькою, можна за столиком розслабитися. Це, можна сказати, пляжна програма мінімум. Якщо хочеться більш камерної обстановки, тоді варто звернути увагу на приватні ложі (на дерев'яній палубі). Розташовані по периметру клубу - з диванами, столиками, ліжками для засмаги і комфортабельними дерев'яними шезлонгами. Тут може відпочити компанія з 8-10 чоловік. На території клубу є кабіни для перевдягання, душові, камери схову. Ресторанно-пляжний комплекс, розташований на дерев'яній палубі в безпосередній близькості до моря, з чотиристоронньої барною стійкою і столиками на 100-120 гостей. У меню ресторану, крім страв європейської, одеської та японської кухні, є і спеціальні частування для малюків. Днем "Пляжники" пропонує різноманітні розваги: ігри в м'яч, настільні ігри (нарди, доміно, UNO, мафію, шахи або шашки). Дітям не дає нудьгувати веселий клоун. По суботах і неділях вдень на "пляжники" організовуються пляжні танці, китайська гімнастика, зарядка з Принцесою, масаж, чайні церемонії, розпис хною. "Пляжники" працює цілодобово в режимі пляжу-ресторану та клубу. Початок роботи нічного клубу: в 22.30 (четвер, п'ятниця, неділя). Вхід безкоштовний.

Рис. 8 «Аркадія»



Рис. 9 «Otrada beach club»

Рис. 10 «Рив'єра»

Пляжі Керчі.

Пляжів на території Керчі і за ним предостатньо. Людям, що не страждають будь-якими формами мізантропії, думати навіть не потрібно, достатньо сісти на автовокзалі або по шляху до п'ятірки (звичну нам 10 ку в цьому році вирішили скасувати, натомість продовжили маршрут 5), потрястися хвилин 20-30 серед таких же спраглих на море людей, вийти на кінцевій, знайти собі шматочок піску на Міському пляжі і релаксувати далі там. Плюси: роздягальні, кафе, навіси, волейбол, водні атракціони медова. Багато людей, великі шанси зустріти знайомих або ж завести нові знайомства, з ранку зазвичай дуже чиста і спокійна вода, до вечора піднімаються хвилі. Пляж прибирається, легко добиратися, маршрутки ходять практично у всі кінці міста. Ще добре те, що поруч із пляжем є невелика посадка маслин, під якими можна назбирати дров для вогнища або сховатися від спеки. До мінусів можна мабуть віднести натовпу, які збираються там в розпал курортного сезону.

- Тим, хто не любить людні місця, можна порадити з'їздити на 7 вітрів. У цьому районі є кілька різних тихих відокремлених пляжів. Від крайньої дев'яти поверхівки йде дорога до моря, спустившись по якій, ви потрапите на скелястий пляж. Дно тут хороше, піщане, але на березі в основному великі камені, ходити по них досить важко (хоча може така прогулянка може замінити відвідування спа-салону).

- "Керченський пляж". З моменту відкриття на міському пляжі виріс великий білий намет. Сюди навіть завезена апаратура, так що скоро в «SunDali» будуть влаштовувати вечірки. При вході майорять прапори з назвою пляжу. Працівники пляжу підтримують чистоту - виносять сміття, просівають пісок. При складанні топової двадцятки пляжів, насамперед, враховувалася чистота, мальовничість і доступність цін. Керченський міський пляж зайняв в рейтингу друге місце, випередивши знаменитий Масандрівський пляж в Ялті. Про керченському міському пляжі сказано наступне: «Нещодавно реконструйований пляж. Тут чисто, є пост рятувальників, дві волейбольні майданчики, велике шатро, що виконує роль кафе в денний, і нічного клубу - в нічний час. Крім того, на пляжі є спеціальна доріжка до моря для інвалідів».