Главная
База знаний "Allbest"
Культура и искусство
Календарі знаменних та пам’ятних дат провідних бібліотек України як важливе джерело вивчення історії та культурології
Календарі знаменних та пам’ятних дат провідних бібліотек України як важливе джерело вивчення історії та культурології
"Календарі знаменних та пам’ятних дат" Національної парламентської бібліотеки України в системі бібліографічних ресурсів країни. Класифікація календарів за формою та призначення. Видання наукових бібліотек України в системі науково-технічної інформації.
| Рубрика | Культура и искусство |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 25.05.2012 |
| Размер файла | 2,7 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Зміст
- Вступ
- Розділ 1. Огляд джерел та методи дослідження
- 1.1 Огляд використаних джерел за темою дипломної роботи
- 1.2 Методи дослідження
- Розділ 2. "Календарі знаменних та пам'ятних дат" національної парламентської бібліотеки України в системі бібліографічних ресурсів країни
- 2.1 Класифікація календарів за формою та призначенням
- 2.2 Питання вітчизняної історії на сторінках "Календаря знаменних та пам'ятних дат" за роки незалежності країни
- 2.3 Питання культурології на сторінках рекомендаційного видання за останні двадцять років
- Розділ 3. Видання універсальних наукових бібліотек України в системі науково-технічної інформації (на прикладі закарпатської обласної універсальної наукової бібліотеки)
- 3.1 Історія краю на сторінках регіональних "Календарів знаменних та пам'ятних дат"
- 3.2 Культурологічні аспекти на сторінках означених "Календарів знаменних та пам'ятних дат" та їх значення
- Висновки
- Список використаних джерел
- Додатки
Вступ
Актуальність теми. Бібліографічні ресурси України на сучасному етапі являють собою складну структуру, яка поєднує діяльність усіх бібліографічних центрів України та їх продукцію з тими бібліографічними виданнями, що залишилися від часів існування Радянського Союзу, коли значна частина бібліографічних посібників готувалася і видавалася центрами так званого всесоюзного рівня, які інформували про видання всіх республік Союзу або для всіх республік. Разом вирішувалися певні питання теорії і методики бібліографії, розмежування у створенні бібліографічних посібників певного змісту.
Національна парламентська бібліотека України є найбільшим в Україні центром створення рекомендаційних бібліографічних посібників, колишня Державна республіканська бібліотека УРСР, потім Державна бібліотека України. Вона здійснювала перспективне зведене планування підготовки та видання Рекомендаційної бібліографії і підводила підсумки виконання плану, узагальнювала досвід видання, надавала допомогу бібліотекам у використанні рекомендаційної бібліографії, провадила наради, науково-практичні конференції і семінари, організовувала наукові дослідження, видавала методичні поради, готувала статті з питань рекомендаційної бібліографії.
Національна парламентська бібліотека України традиційно виконувала значну роботу в галузі бібліографії художньої літератури і літературознавства та бібліографії мистецтва. Ця бібліотека виступила організатором створення універсальної ланки системи рекомендаційної бібліографії, яка може складатися з декількох галузевих частин, і сама підготувала й видала ті частини, що відповідають її галузевій спеціалізації.
Серед рекомендаційних бібліографічних посібників, що готуються і видаються Національною парламентською бібліотекою України, "Календар знаменних та пам'ятних дат": періодичне видання, що оперативно інформує бібліотекарів та вихователів, пропагандистів знань про найвизначніші дати календаря, вказує літературу про видатні події.
"Календар знаменних та пам'ятних дат" - одне з найпоширеніших видань бібліографічної системи посібників, що склалася в Україні, він є важливим складником національної культури. Цей вид посібників займає особливе місце серед інших бібліографічних видань, завдяки поєднанню в них фактографічних і бібліографічних відомостей, універсальності змісту, регулярності виходу у світ,що робить їх цінним джерелом інформації, корисним для найширшого загалу читачів. Рекомендаційна бібліографія завжди пов'язана з популяризацією кращих, найбільш цінних документів. У рекомендаційній бібліографії можна виділити три основні напрями:
1) на допомогу загальній освіті та самоосвіті;
2) на допомогу вихованню та пропаганді знань;
3) на допомогу професійній освіті та самоосвіті.
В умовах глобального впровадження в практику роботи нових інформаційних технологій роль рекомендаційної бібліографії в популяризації літератури збільшується. В рекомендаційних посібниках відображаються книги і статті за певний період часу, тобто вони мають ретроспективний характер. Типологія ретроспективних бібліографічних видань надзвичайно різноманітна, це видання зі всесвітньої історії загалом, окремих її періодів, історії окремих країн, історії окремих місцевостей, з окремих галузей історичних знань, історії історичної науки, бібліографія праць наукових установ, навчальних закладів, окремих учених, покажчики змісту історичних журналів, джерел.
Регіональні центри у переважній більшості створюють бібліографічні посібники, що відбивають місцеві особливості розвитку економіки або краєзнавчу літературу. Центром науково-допоміжної бібліографії регіонального рівня є обласні універсальні наукові бібліотеки, зокрема Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека, матеріали якої було використано в роботі.
Робота над упорядкуванням календаря досить важка і потребує зусиль не однієї людини. До роботи залучаються знані в Україні фахівці окремих галузей науки, учасники тих чи інших історичних подій. Як правило, це відбувається в тих випадках, коли тема мало розроблена, недостатньо про неї матеріалів у літературі, коли виникає потреба подати новий погляд на загальновідомі події, розкрити нові імена. Така співпраця позитивно позначається на змісті та якості видання, збагачує його маловідомими фактами і матеріалами, які іноді публікуються вперше.
За останні роки читачі календаря дізналися про багатьох наших колишніх співвітчизників, які стали видатними зарубіжними діячами, залишившись не визнаними у себе на батьківщині. Свого часу вони змушені були емігрувати, а згодом їх визнав й оцінив увесь світ.
Аналізуючи сучасне інформаційне поле України та місце в ньому персональної бібліографії, можна зробити висновок про те, що цей напрям бібліографії займає чільне місце в бібліотечній роботі. Про це свідчить, зокрема, вивчення бібліографічних посібників, які видані бібліотеками та іншими установами країни у 1991-2012 рр.
Виняткового значення "Календар знаменних та пам'ятних дат" набув на сучасному етапі національного і культурного відродження України. Календар не тільки розкриває доробок за піввіку, а й завдяки допоміжним покажчикам (імен, установ і організацій, професій та галузей знання, історичних подій, міжнародних і національних свят) сприяє підвищенню практичної значимості всього масиву календарів.
Актуальність теми дослідження зумовлена популяризацією літератури з актуальних питань життя України, нових імен славетних співвітчизників, висвітлюється їх внесок у скарбницю світової культури, у справу дальшого поступу державності країни, її економіки, науки, літератури, мистецтва, що є основою для формування історичної пам'яті, виховання національної гордості народу.
календар наукова бібліотека україна
Мета дослідження - проаналізувати "Календарі знаменних та пам'ятних дат" як джерело вивчення історії та культурології періоду незалежності України та рекомендаційні видання Закарпатської обласної універсальної наукової бібліотеки.
Мета дослідження зумовлює вирішення таких завдань:
– охарактеризувати джерельну базу досліджуваного питання;
– проаналізувати основні методи дослідження;
– прокласифікувати календарі за формою та призначенням;
– визначити основні питання вітчизняної історії на сторінках "Календаря знаменних та пам'ятних дат" за роки незалежності країни;
– охарактеризувати питання культурології на сторінках рекомендаційного видання за останні двадцять років;
– проаналізувати історію краю на сторінках регіональних "Календарів знаменних та пам'ятних дат";
– охарактеризувати культурологічні аспекти на сторінках регіональних "Календарів знаменних та пам'ятних дат";
Об'єкт даного дослідження "Календарі знаменних та пам'ятних дат" як історична категорія, на якій будується пізнання та вивчення історії та культурології.
Предметом дослідження є структура "Календаря знаменних та пам'ятних дат" та його роль у вивченні історії та культурології.
В основі дослідження лежить використання як загальнонаукових так і конкретно-наукових методів наукового дослідження. Загальнонаукові методи дослідження представлені у роботі такими методами як аналіз, синтез, аналогія, узагальнення, метод системності та комплексності. Конкретно-наукові методи, які використані в роботі: метод історичного описування (історичний), історично-порівняльний метод, синхронний, хронологічний, проблемно-хронологічний метод, ретроспективний та метод історіографічного аналізу.
Наукова новизна одержаних результатів. Дипломна робота є одним із перших комплексних наукових досліджень, присвячених аналізу найбільш важливих пам'ятних дат, які входять до "Календарів знаменних та пам'ятних дат" за період незалежності України.
Практичне значення дослідження полягає у можливості використання його результатів для підвищення рівня ефективності роботи з календарем, опанування основних видів робіт з відшукуванням дат, які мають важливе значення для документальної пам'яті країни, систематизація певних фактів діяльності тієї чи іншої особи.
Особистий внесок випускника. Дипломна робота є результатом самостійної праці автора. Усі отримані висновки, положення, що стосуються наукової новизни напрацьовані автором самостійно. Дипломна робота є результатом безпосереднього процесу наукового дослідження по темі наукової роботи.
Апробація результатів дипломної роботи. Дана тема була представлена на ХІІ Міжнародній науково - практичній конференції молодих студентів і учених "Політ - 2012" (НАУ, квітень 2012р.).
Структура дипломної роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків загальним обсягом ____ сторінок, з них обсяг основного тексту - 80 сторінок, список використаних джерел нараховує 109 позицій. Містить 3 додатки.
Розділ 1. Огляд джерел та методи дослідження
1.1 Огляд використаних джерел за темою дипломної роботи
Інформаційною базою даної роботи є рекомендаційні бібліографічні посібники, довідково-бібліографічні видання, монографії, статті, інформаційні ресурси Інтернет.
Під час написання дипломної роботи використовувались інформаційні матеріали Національної парламентської бібліотеки України, Державної історичної бібліотеки України, Закарпатської обласної універсальної наукової бібліотеки.
Для написання роботи були використані рекомендаційні бібліографічні посібники. Рекомендаційна бібліографія завжди пов'язана з популяризацією кращих, найбільш цінних документів. В умовах глобального впровадження в практику роботи нових інформаційних технологій роль рекомендаційної бібліографії в популяризації літератури збільшується. Зокрема видання регіональних бібліотек "Календарі знаменних та пам'ятних дат" 2011 та 2012 року. Використання їх дало змогу визначити визначні ювілейні дати та відомих людей Закарпатського краю. В рекомендаційних посібниках відображаються книги і статті за певний період часу, тобто вони мають ретроспективний характер. Типологія ретроспективних бібліографічних видань надзвичайно різноманітна, це видання зі всесвітньої історії загалом, окремих її періодів, історії окремих країн, історії окремих місцевостей, з окремих галузей історичних знань, історії історичної науки, бібліографія праць наукових установ, навчальних закладів, окремих учених, покажчики змісту історичних журналів, джерел. Найважливішими є тематичні ретроспективні покажчики, оскільки вони містять вичерпну бібліографічну інформацію з певної проблеми [102, с.151-152].
У XX ст. в Україні створено чітку систему випуску ретроспективних покажчиків, які готує Книжкова палата України, наукові та спеціалізовані бібліотеки. Державна історична бібліотека, з 1971 р. розпочала видання фундаментального бібліографічного покажчика літератури з історії України, який фіксує всю літературу з вітчизняної історії (література описується з 1968 р.). В 1971-1989 pp. покажчик виходив під назвою "Історія Української РСР", з 1990 р. - "Історія України".
Організаційним і методичним центром рекомендаційної бібліографії в Україні є Національна парламентська бібліотека України (НПБУ), колишня Державна республіканська бібліотека УРСР, потім Державна бібліотека України. Вона здійснювала перспективне зведене планування підготовки та видання рекомендаційних бібліографічних посібників і підводила підсумки виконання плану, узагальнювала досвід видання, надавала допомогу бібліотекам у використанні рекомендаційних бібліографічних посібників, провадила наради, науково-практичні конференції і семінари з питань рекомендаційної бібліографії, організовувала наукові дослідження, видавала методичні поради, готувала статті з питань рекомендаційної бібліографії. На жаль, ці завдання виконувалися бібліотекою не завжди в повному обсязі.
НПБУ є також найбільшим в Україні центром створення рекомендаційних бібліографічних посібників. Згідно з домовленістю щодо координації діяльності бібліотек України в галузі рекомендаційної бібліографії, за НПБУ закріплено галузі суспільствознавства та сільського господарства (остання - у співробітництві, тобто кооперуванні, з Центральною науковою сільськогосподарською бібліотекою Української Академії аграрних наук. Крім того, НПБУ традиційно виконувала значну роботу в галузі бібліографії художньої літератури і літературознавства та бібліографії мистецтва. Ця бібліотека виступила також організатором створення універсальної ланки системи рекомендаційних бібліографічних посібників, яка може складатися з декількох галузевих частин, і сама підготувала й видала ті частини, що відповідають її галузевій спеціалізації.
Серед рекомендаційних бібліографічних посібників, що готуються і видаються НПБУ, слід назвати, перш за все, "Календар знаменних та пам'ятних дат": періодичне видання, що оперативно інформує бібліотекарів та вихователів, пропагандистів знань про найвизначніші дати календаря, вказує літературу про видатні події.
Державна історична бібліотека України забезпечує формування і суспільне використання інформаційних ресурсів з всесвітньої історії, в тому числі з історії України. Вивчення історичного минулого допомагає орієнтуватися в проблемах сучасності завдяки використанню ретроспективної та поточної історичної бібліографії. Видання бібліотеки - поточний науково-допоміжний бібліографічний покажчик "Історія України" як один з складових елементів створення фундаментальної національної бібліографії з історії України. В посібнику відображено книги, брошури, статті, автореферати дисертацій.
Бібліографічні записи пронумеровано, загальна кількість їх становить 6495 позицій. Бібліографічний опис здійснено згідно з ДСТУ ГОСТ 7.1: 2006 "Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис: загальні вимоги та правила складання", слова та словосполучення скорочено згідно з ДСТУ 3582-97 "Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила", ГОСТ 7.12-93 "Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила". Документи згруповано в розділах за абеткою прізвищ авторів та назв, в окремих випадках - в логічній послідовності. За географічними назвами розміщено матеріал в підрозділах "Історія окремих регіонів", "Історія міст і сіл", "Історія підприємств", "Окремі місцевості, міста і села у роки війни". Відомості щодо згадуваних на сторінках покажчика осіб подано за абеткою прізвищ діячів в підрозділах "Персоналії", "Персоналії істориків", "Персоналії політичних діячів", "Учасники Великої Вітчизняної війни".
Зібраний матеріал надруковано в Україні та за її межами українською і російською мовами. Схема покажчика відображає розвиток наукових концепцій історії України в контексті сучасних державотворчих процесів.
Структурно видання складається з передмови упорядників, вступної статті доктора історичних наук, професора С.В. Кульчицького, шістнадцяти тематичних розділів, підрозділу авторефератів дисертацій, довідково-пошукового апарату, змісту.
Використання науково-бібліографічних видань дало змогу проаналізувати історичні довідки, визначити стан дослідження об'єкту роботи. Науково-допоміжна бібліографія є частиною науково-інформаційної діяльності суспільства, тобто "сукупності дій, спрямованих на задоволення потреб громадян, юридичних осіб і держави у науково-технічній інформації, що полягає в її збиранні, аналітично-синтетичній обробці, фіксації, зберіганні, пошуку і поширенні" [68, с.5-9].
У виданому 2000 р. навчальному посібнику Г.М. Швецової-Водки "Бібліографічні ресурси України: загальна характеристика" визначено основні бібліографічні центри науково-допоміжної бібліографії та охарактеризовано їх бібліографічну продукцію. Проте, зважаючи на зростаючу роль науково-допоміжної бібліографії у науково-інформаційній діяльності суспільства, комп'ютеризацію інформаційної діяльності та появу за останніх десять років нових форм, жанрів, видів науково-допоміжних бібліографічних посібників, актуальною є характеристика науково-допоміжної бібліографічної продукції.
В національній системі науково-технічної інформації України виокремлюють бібліографічні центри всеукраїнського, регіонального та низового рівнів. Основними бібліографічними центрами на всеукраїнському рівні є:
1) Книжкова палата України;
2) Український інститут науково-технічної і економічної інформації (УкрІНТЕІ);
3) універсальні бібліотеки загальнодержавного значення: Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського НАН України (НБУВ), Національна парламентська бібліотека (НПБУ), Львівська національна наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України (ЛНБ), Одеська національна наукова бібліотека ім. О.М. Горького (ОДНБ), Харківська державна наукова бібліотека ім. В.Г. Короленка (ХДНБ);
4) наукові установи України [79, с. 191-193].
Регіональні центри у переважній більшості створюють бібліографічні посібники, що відбивають місцеві особливості розвитку економіки або краєзнавчу літературу. Центром науково-допоміжної бібліографії регіонального рівня є обласні універсальні наукові бібліотеки, зокрема Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека, матеріали якої було використано в роботі.
У 90-ті рр. Книжкова палата України започаткувала серію ретроспективних науково-допоміжних бібліографічних посібників "Етноси України, 1917-1941". Покажчики охоплюють вітчизняні та зарубіжні публікації, які забезпечують наукові дослідження історії та культури народів України, їх зв'язків із зарубіжними країнами.
Аналізуючи сучасне інформаційне поле України та місце в ньому персональної бібліографії, можна зробити висновок, що цей напрям бібліографії займає чільне місце в бібліотечній роботі. Про це свідчить, зокрема, вивчення бібліографічних посібників, які видані бібліотеками та іншими установами країни у 1991-2012 рр.
Існуючі види бібліографічних видань: персональний покажчик, бібліографічний покажчик, бібліографічний довідник, тощо.
Більшість бібліотек, які займаються створенням бібліографічних видань, розпочали видання серій. Наприклад, формування біобібліографічних покажчиків серії "Бібліографія вчених України". Ця серія складається з випусків, які присвячені видатним вченим Академії наук України та видаються, як правило, до ювілейних дат або з метою увічнення пам'яті вчених. У випусках відображений весь комплекс наукових робіт вчених, представлені біографічні відомості та література щодо їх життя та діяльності. Формування бібліографічних покажчиків серії на основі бібліографічних картотек та локальних баз даних - один з напрямів діяльності національних наукових бібліотек, галузевих, універсальних та бібліотек науково-дослідних.
Одне з найскладніших методичних питань біобібліографії - підбір персоналій для створення бібліографічних посібників - вирішується на різних рівнях інформаційно-бібліографічної діяльності у відповідності до завдань організацій та установ, які цим займаються.
Національна парламентська бібліотека України під час підготовки нового багатотомного біобібліографічного словника "Українські письменники" як один з перших кроків у цьому напряму видала покажчик бібліографічних посібників, що містять відомості як про окремих письменників і публіцистів, так і про літературознавців, критиків, перекладачів, а також про розвиток української літератури в цілому.
Сучасні серійні біобібліографічні видання, крім обов'язкових елементів, мають однаковий формат, поліграфічне оформлення та уніфіковану структуру: портрет ученого, коротку вступну статтю українською, російською, англійською мовами про його науковий доробок, авторські свідоцтва і патенти; інші види документів, законодавчих актів, у розробці яких він брав участь; список кандидатів і докторів наук, підготовлених ученим; перелік наукових, науково-виробничих конференцій, семінарів, симпозіумів, конгресів, у яких він брав участь; численні фотознімки ученого у колі учнів, колег, на міжнародних конференціях. Одним із випусків цієї серії є біобібліографія, складена до 70-річчя Миколи Григоровича Жулинського у 2011. У книзі відображені основні дати життя, наукової, громадсько-політичної, науково-організаційної та видавничої діяльності видатного українського філолога-літературознавця, політичного діяча, академіка НАН України Миколи Григоровича Жулинського. Покажчик літератури знайомить читача з науковими, науково-популярними та публіцистичними працями вченого і відгуками на них [45, с.78].
У сучасному інформаційному суспільстві при проведенні наукових досліджень, написанні навчальних матеріалів все активніше використовуються різноманітні електронні ресурси. Згідно з класифікацією комп'ютерних (електронних) бібліографічних ресурсів, запропонованою Г. Швецовою-Водкою, електронні каталоги належать до бібліотечно-каталожних електронних бібліографічних посібників [102, с.91].
Важливу роль при вивченні проблеми відіграли електронні форми подачі бібліографічної інформації Національної парламентської бібліотеки України. Бібліотекою створено електронні бібліографічні списки "Календар знаменних та пам'ятних дат " з 2001 року по 2012 рік.
Варто відзначити велику кількість персональних і бібліографічних електронних ресурсів обласних універсальних наукових бібліотек. Створюють такі посібники до знаменних дат своїх видатних земляків чи осіб, які за родом своєї діяльності були пов'язані з краєм. Вони є науково-допоміжними і рекомендаційними. Один із них використаний в процесі дослідження "Календар пам'ятних краєзнавчих дат Волині" на 2012 рік.
В електронному середовищі стало можливим створення бібліотеками так званих вебліографічних списків. Вони включають перелік назв веб-сайтів з їхніми адресами та короткими анотаціями. Адреси сайтів згруповані в розділи, до кожної з них додана анотація та гіперпосилання, яке дає змогу зразу ж перейти на обраний ресурс.
У роботі використано матеріали електронного журналу "Українська культура", який виходить з червня 1921 року. У номері журналу зазначаються найважливіші події, які мають відбутися в українському культурному житті у 2012 році. Оновлений журнал вийшов після двохрічної перерви [108].
Ілюстрований журнал "Стара Україна " виходив у Львові у 1924-25 рр., видавався Науковим товариством ім. Т.Г. Шевченка. Над журналом працювало близько 30-и авторів з Галичини та еміграції. Серед них український вчений, політичний, громадський і церковний діяч Іван Огієнко, історик, архівіст та краєзнавець Микола Голубець тощо. Видання містить цінну хроніку, рецензії та бібліографію, в той час було єдиним історичним журналом на Західній Україні.
У роботі використано інформаційні матеріали стосовно життя і творчості Т. Шевченка, а саме з літературно-художнього журналу "Життя й революція" почав виходити у 1925 р. як "журнал громадського життя, літератури й науки". У перших п'яти номерах за 1925 переважали статті економічного та політичного характеру. Далі перетворився на літературно-мистецький, громадсько-політичний, науково-популярний місячник. У 1932 став органом Федерації радянських письменників України, у 1933 - місячником оргкомітету Всеукраїнської спілки радянських письменників. Проіснував до 1934 р.
З публікації "З культурного життя України" було використано інформацію про Національну парламентську бібліотеку України, її історію. До того ж у статтях описується українська преса (перелічуються видання), українські видавництва, друкарні та книгарні.
"Календар знаменних та пам'ятних дат" 2001 року, який було використано в процесі написання дипломної роботи, містить інформацію про те,що в 2001 році виповнилося 135-річчя від дня народження М.С. Грушевського. У зв'язку з цим, публікацією, яка повною мірою висвітлює життя відомого історика, виявилась книга Володимира Мельниченка. "Михайло Грушевський: "Я оснувався в Москві, Арбат 55". Представлена книга доктора історичних наук, член-кореспондента АПН України та члена Спілки письменників Росії Володимира Мельниченка присвячена життю видатного політичного та громадського діяча Михайла Грушевського в Україні та за її межами. Це видання вперше в українській і світовій історіографії глибоко і докладно описує діяльність Михайла Сергійовича. Видається в рамках проекту "Михайло Грушевський", який здійснює Культурний центр України в Москві.
Журнал "Народна творчість та етнографія" є науково-популярним ілюстрованим журналом, офіційним друкованим органом Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України. Заснований 1925 р. Етнографічною комісією під назвою "Етнографічний вісник". У виданні висвітлюються питання теорії, історії і сучасного стану народної культури, а саме: словесної, музичної і пісенної народної творчості (фольклор), хореографічної народної творчості, народного образотворчого мистецтва тощо. Використано інформацію про Юрія Фірцака. Крім того, У номері розглянуто культурні процеси на теренах українського етноісторичного Закарпаття. Подається стислий інформативний виклад історичних відносин упродовж віків між українцями та їхніми сусідами.
Монографія "Тарас Шевченко" О. Новицького присвячена творчості "Руського Рембрандта" Тараса Шевченка. Книга всебічно розглядає поета, але основна увага як на видатного портретиста, який першим з українців опанував техніку офорта (спосіб глибокого друку) і створив у ній ряд видатних композицій.
Проаналізована стаття М. Дроб'язко "Календар знаменних і пам'ятних дат" - як важливий складник української культури". Стаття містить історію створення календаря, виходу першого посібника сприяла участь у підготовці провідних бібліографів України - Є. Дерман, Н. Реви, П. Бєляєвої,Є. Бабич, В. Патоки, Г. Гамалій та ін. До роботи також залучалися знані в Україні фахівці окремих галузей науки, учасники тих чи інших історичних подій: Ф. Погребенник, Л. Тарнашинська, В. Воляник, Л. Бойко, В. Кук, Ю. Ясіновський; працівники інших бібліотек: В. Проценко, Л. Данилова, В. Малиновська, М. Калістратенко, Н. Кушнаренко. Як правило, це відбувається в тих випадках, коли тема мало розроблена, недостатньо про неї матеріалів у літературі, коли виникає потреба подати новий погляд на загальновідомі події, розкрити нові імена. Така співпраця позитивно позначається на змісті та якості видання, збагачує його маловідомими фактами і матеріалами, які іноді публікуються вперше.
За останні роки читачі календаря дізналися про багатьох наших колишніх співвітчизників, які стали видатними зарубіжними діячами, залишившись не визнаними у себе на батьківщині. Свого часу вони змушені були емігрувати, а згодом їх визнав й оцінив увесь світ.
Інша стаття, яка також включена в роботу "Система посібників рекомендаційної бібліографії: сучасні проблеми та їх вирішення" В. Патоки. Аналізуючи сучасних інформаційний простір в Україні та місце в ньому рекомендаційної бібліографії, можна переконатися, що даний вид бібліографії має велике значення. Значне місце в системі рекомендаційних бібліографічних посібників займають "Календарі знаменних та пам'ятних дат". Календарі стають джерелом нових, раніше не відомих читачам, даних - і у текстових довідках, і у списках літератури. Це сприяє значному розширенню кола користувачів цих видань.
При підготовці посібників даного типу перспективним є підготовка електронної картотеки дат і календаря на її основі. Нові технології дозволяють прискорити роботу по створенню календарі, більш повно і оперативно використовувати зібрану в картотеках цінну фактографічну інформацію. Із створенням електронної картотеки дат з'явилася можливість на основі друкованих видань відтворити хроніку подій по різних населених пунктах і та ін.
Списки літератури до календарів складаються, в основному, традиційно: сучасні джерела, бібліографічні посібники, ілюстративний матеріал, у деяких виданнях можна зустрінути і дореволюційні матеріали.
Серед рекомендаційних видань слід відзначити серію Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки "Поборники державності України", "Історія і сучасність давнього Галича".
Актуальними на сьогодні є проблеми народознавства, що знайшли відображення у популярній серії бібліографічних покажчиків НПБ "Культура народу України".
Звичайно, сучасний етап рекомендаційної бібліографії в країні можна оцінити тільки через роботу бібліотек. Але не тільки масові, але й наукові бібліотеки не мають у своїх довідково-бібліографічних фондах необхідних бібліографічних видань. Бібліографуванням охоплені не всі галузі знання, існує ряд хронологічних і тематичних неточностей.
Щодо визначення методів дослідження було використано інформацію з навчального посібника "Основи методології та організації наукових досліджень" А. Є. Конверського. Успішність наукової діяльності неможлива без знання її методології, теорії, технології, методів та організації. Характерною ознакою сучасної науки є зростання ролі методології при вирішенні проблем росту і розвитку спеціалізованого знання. У навчальному посібнику висвітлені теоретичні засади методології науково-дослідної діяльності, а також надані конкретні рекомендації щодо виконання окремих видів навчально-дослідних робіт. Розглянуто роль науки і наукових досліджень у сучасному світі, питання технології виконання наукового дослідження, докладно охарактеризовано види кваліфікаційних робіт студентів і курсантів (курсові, бакалаврські, магістерські дипломні роботи), а також вимоги й основні правила їх написання та захисту.
1.2 Методи дослідження
Під час написання дипломної роботи визначити, які методи доцільно застосувати, допоміг навчальний посібник Є. Конверського "Основи методології та організації наукових досліджень". Автор намагався узагальнити й компактно подати відомості, котрі довелося б шукати в численних джерелах, іноді маловідомих і важкодоступних. Важливим інформаційним джерелом став перший розділ, у якому розглянуто роль науки і наукових досліджень у сучасному світі, специфіку науково-дослідної діяльності, види та ознаки наукових досліджень, охарактеризовані види та ознаки наукового дослідження, подана характеристика загальної методології наукових розробок.
Характерною ознакою сучасної науки є зростання ролі методології при вирішенні проблем росту і розвитку спеціалізованого знання. Методологія може бути загальною і частковою. Загальна методологія науки - це матеріалістична діалектика і теорія пізнання розвитку наукового знання в цілому. Часткова методологія базується на законах окремих наук, особливостях пізнання конкретних процесів. Вона виявляється в існуванні, з одного боку, теоретичних узагальнень і принципів цих наук, а з іншого - часткових методів дослідження.
Специфіка наукової діяльності в значній мірі визначається методами. Питання про метод в науці зводиться до вивчення способів і прийомів наукового пізнання реальності та специфіки їх практичного застосування. За допомогою методів нагромаджується емпіричний матеріал, тобто дані конкретних соціологічних, економічних, правових та історичних досліджень [47, с.23-24].
Мета роботи зумовлена актуальністю обраної теми і використанням методів дослідження під час вивчення культурних процесів у досліджуваний період. У даному дослідженні використовувались загальнонаукові теоретичні та конкретно-наукові методи дослідження.
Важливу роль методу в науковому дослідженні підкреслювало багато видатних вчених. Зокрема, російський фізіолог І.П. Павлов (1849-1936) зазначав:
"Метод - найперша, основна річ. Від методу, від способу дії залежить уся серйозність дослідника. Вся справа в гарному методі. При гарному методі і не дуже талановита людина може зробити багато. А при поганому методі й геніальна людина буде працювати марно і не отримає цінних, точних даних" [96, с.67-68].
3агальнонаукова методологія використовується в усіх або в переважній більшості наук, оскільки будь-яке наукове відкриття має не лише предметний, але й методологічний зміст, спричиняє критичний перегляд передумов і підходів до інтерпретації матеріалу, що вивчається. Загальнонаукові методи дослідження представлені у роботі такими методами як аналіз, синтез, аналогія, узагальнення, метод системності та комплексності.
Аналіз - необхідний етап у пізнанні об'єкта, він є лише першим етапом процесу пізнання. Аналіз - метод пізнання, який дає змогу поділити предмет дослідження на складові частини [94, с.18-19]. У роботі простежено його використання при класифікації видів календарів, при виборі певної ювілейної дати у визначений день, при детальному опрацюванні біографії певного культурного діяча. Для розуміння об'єкта як єдиного цілого не можна обмежуватися вивченням лише його складових частин. У процесі пізнання необхідно розкривати об'єктивно існуючі зв'язки між ними, розглядати їх у сукупності, у єдності. Здійснити цей другий етап у процесі пізнання - перейти від вивчення окремих складових частин об'єкта до вивчення його як єдиного нерозривного цілого - можна тільки в тому випадку, якщо метод аналізу доповнюється іншим методом - синтезом. Синтез передбачає з'єднання окремих частин чи рис предмета в єдине ціле. Використання цього методу допомагає узагальнити певних проміжок часу в історії регіону, зібрати інформацію про видатних діячів в Україні і за кордоном та з'ясувати зв'язок між історією і культурою України.
Аналіз і синтез взаємопов'язані, вони являють собою єдність протилежностей.
Аналіз і синтез буває:
1) Прямим, або емпіричним (використовується для виділення окремих частин об'єкта, виявлення його властивостей тощо).
2) Зворотним, або елементарно-теоретичним (базується на деяких теоретичних міркуваннях стосовно причинно-наслідкового зв'язку різних явищ або дії будь-якої закономірності. При цьому виділяються та з'єднуються явища, які здаються суттєвими, а другорядні ігноруються).
3) Структурно-генетичним (вимагає виокремлення у складному явищі таких елементів, які мають вирішальний вплив на всі інші сторони об'єкта).
Також велику роль при дослідженні об'єкта відіграв систематичний метод. Інколи його відносять до принципу. Передбачає комплексний підхід, спирається на системний аналіз, який характеризується цілісним сприйняттям об'єкту дослідження і комплексним аналізом зв'язків - елементів певної системи в цілому. Застосування цього методу бачимо у складанні "Календаря знаменних та пам'ятних дат " адже інформація, яка подано у ньому систематизована.
Аналогія - це метод, відповідно до якого на підставі подібності предметів за одними ознаками робиться висновок про їх подібність за іншими ознаками. Аналогія, як і неповна індукція, сама по собі ще не може гарантувати достовірні висновки. Про пізнавальну цінність методу аналогії влучно сказав відомий учений В.О. Вєніков: "Іноді говорять: "Аналогія - не доказ" [89, с.57].
Аналогія не дає достовірного знання: якщо роздуми за аналогії є істинними, то це ще не означає, що його результати будуть істинними. Для підвищення вірогідності висновків за аналогією необхідно прагнути, до того, щоб:
1) були охвачені внутрішні, а не зовнішні якості об'єктів, які співпадають;
2) ці об'єкти були подібні в вважливих і суттєвих ознаках, а не в випадкових і другорядних;
3) врахування не тільки подібностей, а й відмінностей - щоб останнє не пере Існують різні типи висновків за аналогією. Але загальним для них є те, що у всіх випадках безпосередньо досліджується один об'єкт, а висновок робиться про інший об'єкт. Тому висновок за аналогією в найзагальнішому розумінні можна визначити як перенос інформації з одного об'єкта на інший. При цьому перший об'єкт, який, власне, і досліджується, називається моделлю, а другий об'єкт, на який переноситься інформація, отримана в результаті дослідження першого об'єкта (моделі), називається оригіналом (іноді - прототипом, зразком і т.д.). Таким чином, модель завжди виступає як аналогія; тобто модель та об'єкт (оригінал), який відображається за допомогою моделі, певною мірою схожі (подібні) між собою. У роботі аналогія проведена при дослідженні Закарпатського регіону і історії України в цілому.
Узагальнення - це метод наукового пізнання, за допомогою якого фіксуються загальні ознаки та властивості певного класу об'єктів та здійснюється перехід від одиничного до особливого та загального, від менш загального до більш загального. Узагальнення застосовано у кожному розділі і являється висновком до нього [89, с.47-48].
Виділяють два види наукового узагальнення:
виділення будь-яких ознак (абстрактно-загальні);
виділення суттєвих ознак (конкретно-загальні, тобто закони).
Важливим методом є системність і комплексність. Метод системного та комплексного підходу є порівняно універсальним методом формування і дослідження розвитку культури у досліджуваний період. Він поєднує в собі виважений конструктивізм з об'єктивністю. Поєднання методу системного аналізу з емпіричним (практичним) методом надає вагомості результатам дослідження. Системний аналіз передбачає дослідження всього комплексу культурних процесів на в кінці ХХ ст. як цілісного процесу. Системний та комплексний метод дозволяє глибше аналізувати мотивацію поведінки сторін, досліджувати механізм, що визначає динаміку соціальних процесів. Для системного та комплексного методів характерний історичний підхід.
Методи системного та комплексного підходу дозволять поєднати різні засоби історичного дослідження, не порушуючи принципів об'єктивного пізнання, тенденцій історичного розвитку як на загальнодержавному, так і регіональному рівнях.
Конкретні наукові методи - не є універсальними, а мають прикладне значення, використовуються лише у конкретних науках. При дослідженні " Календарів знаменних і пам'ятних дат" для об'єктивності та достовірності результатів доцільно використовувати конкретно-наукові методи галузі дослідження [89, с.38].
До таких методів належать метод історичного описування (історичний), історично-порівняльний метод, синхронний, хронологічний, проблемно-хронологічний метод, ретроспективний та метод історіографічного аналізу.
Історичний метод має за мету відтворення історії об'єкту, що вивчається, у всій своїй багатогранності, з урахуванням всіх деталей і випадковостей.
В основі історичного методу лежить вивчення реальної історії в її конкретному різноманітті, виявлення історичних фактів, і на цій основі при розумовому відтворенні історичного процесу розкривається закономірність його розвитку.
Отже, цей метод дає змогу отримати знання про емпіричну історію об'єкта, його розвиток. Перед тим, як вивчати сучасний стан, необхідно дослідити генезис і розвиток певної науки або сфери практичної діяльності. Особлива увага повинна приділятися вивченню історичного досвіду, аналізу та оцінюванню ретроспективних подій, фактів, попередніх теорій у контексті їх виникнення та становлення [54, с.97].
Застосування історичного методу виявляється при аналізі "Календаря знаменних та пам'ятних дат " як історичної категорії.
Історично-порівняльний метод дає можливість розкрити спільність функціональних зв'язків, соціальних явищ. Завдяки цьому методу в роботі простежено минуле та сучасне в єдності та індивідуальності, а також існує зв'язок на основі історичних явищ. Історично-порівняльний метод застосовується і при зіставленні історичних об'єктів з метою виявлення загальних рис та особливостей функціонування. Він дає можливість з'ясувати суть певної події, закономірність та особливості оцінювання її в різні роки. За допомогою цього методу послідовно розкриваються причини, наслідки й закономірності історичного розвитку. Метод дозволяє виявити тенденції змін у культурі та зробити висновок. У кожному історично-порівняльному дослідженні ставляться конкретні пізнавальні цілі, які визначають коло джерел [53, с.72-73].
Синхронний метод передбачає вивчення подій, які відбуваються в різних місцях одночасно. Велику увагу цьому методу приділено в роботі, адже даний метод дозволяє розгляд об'єкта дослідження в історії і сучасності, пошук механізму їх взаємодоповнення і взаємодії, тобто дозволяє встановити взаємозв'язки між явищами та процесами, що відбуваються в один і той же період на різних територіях. Синхронний метод не обов'язково розглядає "тут і зараз", допускається певний період часу.
Хронологічний метод полягає втому, щоб події та явища історичного процесу у всій їх конкретності та різноманітності викладалися чітко у часовій
(хронологічній) послідовності. Він дозволяє відтворити процес розвитку з його єдиними, специфічними та загальними рисами. На основі цього методу укладачі календарів і працюють, чітко і послідовно розміщують дати.
Проблемно-хронологічний метод передбачає розділення широких тем на ряд вужчих, кожна з яких розглядається в хронологічній послідовності. При використанні хронологічно-проблемного методу дослідження здійснюється за періодами і епохами, а в їх межах - по проблемам [51, с.88].
Порівняно невеликий хронологічний проміжок дослідження вимагає необхідності звернення до ретроспективного методу. Цей метод слугує передусім прийомом реконструкції невідомих раніше деталей, деяких суспільних явищ. Відштовхуючись від сучасних наукових підходів у дослідженні культурних процесів в Україні та далі шляхом ретроспективи, науковці висвітлюють їх зміни в Закарпатті в межах досліджуваного періоду.
Ретроспективний метод дає змогу відійти від сьогодення й поступово звернутися до історичного минулого, виділяючи при цьому найхарактерніші риси і тенденції, а також закономірності розвитку науки та культури у досліджуваний період [51, с.76].
Метод історіографічного аналізу передбачає з'ясування історичної концепції того чи іншого автора. У роботі спостерігаємо застосування цього методу при аналізі "Історія України-Руси" М. Грушевського.
В дослідженні застосований метод актуалізації, що означає визначення цінності наукових знань для нинішнього, а також майбутнього часу. Метод актуалізації дозволяє створити науковий прогноз майбутнього розвитку історіографії функціонуванню "Календарів знаменних та пам'ятних дат" та тенденцій до вдосконалення. Одночасно він надає можливість розробити практичні рекомендації для подальшого дослідження даного питання.
Опис є частковим методом теоретичного пізнання. Описом є фіксація результатів дослідження на основі певної системи визначень.
На основі аналізу інформаційних джерел було визначено стан вивчення питання, історію його виникнення, результати, які вже мають місце.
Отже, джерельною базою даної роботи є рекомендаційні бібліографічні посібники, довідково-бібліографічні видання, монографії, статті, інформаційні ресурси Інтернет.
Під час написання дипломної роботи використовувались інформаційні матеріали Національної парламентської бібліотеки України, Державної історичної бібліотеки України, Закарпатської обласної універсальної наукової бібліотеки.
Всі методи, які використано в дослідженні сукупно дозволять опанувати наявну літературу з проблеми, вивчити джерела, систематизувати й узагальнити отриману інформацію, що дасть можливість уникнути при дослідженні суб'єктивних оцінок, забезпечить наукову достовірність результатів дослідження.
Розділ 2. "Календарі знаменних та пам'ятних дат" національної парламентської бібліотеки України в системі бібліографічних ресурсів країни
2.1 Класифікація календарів за формою та призначенням
Календар - періодичне довідкове видання з послідовним переліком днів, тижнів, місяців даного року, а також іншими відомостями різного характеру. Містить послідовний перелік днів, тижнів, місяців наступного року, а також відомості різного характеру, пов'язані з певними датами чи просто довідкового або науково-популярного змісту.
Виділяють такі види календарів:
1) Відривний або перекидний календар - як правило, щорічник, на окремих аркушах якого зазначається число, назва місяця, дня тижня тощо; такі аркуші відривають або перекидають. Перекидні календарі мають постер, підкладку і календарний блок, а ось їх формати можуть братися в різних співвідношеннях. Та й кожна з цих складових частин може мати варіації. Верхнє поле - постер - є шапкою календаря. Тут може бути розміщено фото або малюнок будь-якої тематики, у тому числі і рекламного характеру. Тут же часто вказується назва і логотип компанії. Найчастіше постер друкують на щільному крейдованому папері або картоні і ламінується, щоб зробити календар більш практичним і довговічним, хоча ламінування підвищує собівартість такого календаря.
Календарний блок найчастіше розбивають на три частини, кожна з яких кріпиться на власну сполучну пружину (спіраль), але можна створювати календарі квартальні і на одній пружині. В останньому випадку прийнято використовувати стандартне розміщення календарної сітки: послідовно всі три місяці з однаковим оформленням. Але іноді цей місяць друкується великим планом, а сітка попереднього і наступного місяців робиться більш дрібної, що дозволяє розмістити дати цих місяців під основною частиною як би в дві колонки. З подібним варіантом календарного блоку можна поєднувати досить широке нижнє рекламне поле на підкладці.
Підкладка в будь-якому з варіантів розміщення календарної сітки використовується для реклами, просто ширина і розташування рекламних блоків буде змінюватися. Календарі квартальні на одній пружині залишають лише нижню частину підкладки. При використанні трьох пружин можна залишити вузенькі рекламні поля між блоками і внизу, а можна розмістити блоки практично впритул, використовуючи для реклами лише місце під нижнім з них. При цьому підкладку бажано теж заламінувати.
Крім перерахованого вище, календарі в своїй структурі містять люверс на верхньому постері, що дозволяє повісити календар на стіну. Додатково зручно використовувати курсор з бігунком, що дозволяє виділяти поточну дату.
Зовнішній вигляд кожного структурного елементу також може мати безліч варіацій, що залежить уже від фантазії дизайнера. Так постер і підкладка можуть мати довільну форму, а не дотримуватися прямокутного формату. До речі, щоб верхня картинка не встигла набриднути, постер також можна зробити перекидним. Навіть календарна сітка може бути оформлена нестандартно, причому це стосується не тільки шрифтів і розмірів, а й оформлення в корпоративному стилі, застосування різних колірних рішень [31, с.13-14].
Такий тип календаря підійде для роботи в будь-якому офісі. При виборі настільного календаря необхідно виходити не лише з особливостей його дизайну, але і брати в розрахунок функціональні можливості такого календаря. Як правило настільний календар використовують в офісах, керівники, менеджери, співробітники складу, викладачі, юристи [29, с.121].
2) Табель-календар - аркушеве видання, на якому в формі таблиці наведено перелік днів року, розташованих за місяцями). У цього виду календаря мета - привернути увагу до конкретного матеріалу, застосувати новий незвичний прийом і цим виділити його. Матеріали визначають форму їх представлення. Однак ця модель періодичного видання створюється один раз, а кожний окремий випуск потребує ретельного опрацювання.
Визначаються постійні розмірні характеристики видання: формат, обсяг, кількість шпальт. Обсяг підраховується для кожної структурної одиниці окремо і для видання загалом. Якщо у підрахунках обсягу в виявляється неповна кількість друкованих символів, технічний редактор змінює деякі прийоми оформлення. Наступні етапи оформлення - вибір та застосування шрифтів, зображень, способи розміщення матеріалів, виділення в тексті.
Основним завданням є правильно вибрати формат видання з урахуванням виду видання, обсягу оригіналу, прийомів оформлення, умов користування і рекомендацій державних стандартів. Формат вибирається особливо ретельно, оскільки у межах цього формату будуть розташовуватися всі елементи кожного випуску на весь термін існування видання. Формат видання визначає формат набору відповідно до розміру полів.
Відмінною рисою табельного календаря є оригінальність виготовлення і зручність у використанні. Подібний календар дуже часто виконує маркетингові функції, оскільки на аркуші додатково можна помістити рекламу або коротку інформацію про певну організацію. [31, с.12].
3) Календар книжкового типу (матеріали на сторінках, розміщених у вигляді книги, підібрані відповідно до певної дати). Видання оформлюється художніми роботами, пов'язаними із певною постаттю чи подіями. Кожну сторінку супроводжують коментарі укладача, котрі оповідають про особливості життя людини чи певного періоду в історії.
Видання друкують відповідно до обраної ознаки. Технічний редактор розробляє проект конструкції видання, який охоплює оформлення та структурні особливості внутрішнього та зовнішнього оформлення, керує та координує всі аспекти конструювання видання: основні дані про майбутнє видання (обсяг, кольоровість, співвідношення тексту й зображень. Особливу увагу редактор приділяє співпраці з художником, технічним та художнім редакторами, адже конструкція видання та його художнє оформлення утворюють єдине ціле. Це календар який орієнтований на певну тематику. Наприклад, календар садоводу, зодіакальний календар, календар імені тощо.
4) "Календар знаменних та пам'ятних дат" - одне з найпоширеніших видань бібліографічної системи посібників, що склалася в Україні, він є важливим складником національної культури. Видання зумовлене популяризацією літератури з актуальних питань життя країни, нових імен славетних співвітчизників, висвітлюється їх внесок у скарбницю світової культури, у справу дальшого поступу державності тієї чи іншої країни, її економіки, науки, літератури, мистецтва, що є основою для формування історичної пам'яті, виховання національної гордості народу. Історія України складна і трагічна. Тож не дивно, що нині здобувають нової, іноді неоднозначної, оцінки діяння деяких неординарних особистостей. Тим більш цікаво розповісти про відомих діячів на сторінках календаря, висвітлюючи їхню діяльність в усій складності, суперечливості, показуючи основні сторінки життя видатних людей. Україна має визначних постатей історії та культури [37, с.211].
Подобные документы
Cтановлення медичних бібліотек України. Рівень підготовки медичних кадрів. Медичні бібліотеки України в дзеркалі статистики за 2009 рік. Обласні наукові медичні бібліотеки України. Бібліотеки вищих навчальних закладів та науково-дослідних інститутів.
курсовая работа [47,3 K], добавлен 16.02.2011Бібліотека як дзеркало і пам'ять народу, держави та центр їх духовності. Характеристика Національної парламентської бібліотеки в Україні, що має статус національної, і що є провідною державною культурним, освітнім, науково-інформаційним закладом.
реферат [50,1 K], добавлен 20.01.2011Організація інформаційних ресурсів бібліотек. Поняття та сутність інформаційних ресурсів. Бібліотечний фонд як інформаційний ресурс. Електронні ресурси сучасних бібліотек. Цифрування бібліотечних фондів. Комплектування та документопостачання бібліотек.
реферат [36,1 K], добавлен 25.11.2014Підходи до типології бібліотек. Концепція М.І. Акіліной. Поєднання в інформаційних потребах сучасного фахівця комплексної і спеціальної тематики. Цільове призначення бібліотек, контингент користувачів, тематичний склад, обсяг фондів та масштаб діяльності.
реферат [29,3 K], добавлен 10.03.2013Вивчення документального потоку видань з мистецтва. Розкриття стану документозабезпечення публічних бібліотек виданнями з мистецтва. Аналіз кількісного і якісного складу бібліотечного фонду мистецтва ЦМБ Бориславської МЦБС, перспективи розширення.
дипломная работа [83,7 K], добавлен 14.05.2011Розглянуто дефініцію терміна "інформаційно-бібліотечне середовище" і його складових. Опис ідеї Нормана щодо застосування інтуїтивних, поведінкових і рефлекторних принципів для оцінки й переорієнтування простору бібліотек. Огляд інноваційних проектів.
статья [22,1 K], добавлен 18.12.2017Організація метабібліографії в Україні. Особливості покажчиків бібліографічних посібників. Типологічна диференціація метабібліографічних посібників. Внесок бібліографів Львівської національної наукової бібліотеки України у становлення метабібліографії.
дипломная работа [105,3 K], добавлен 26.08.2014Місце портрету та роль кольору в оформленні інтер’єру навчального закладу. Етапи комплексної роботи по створенню інформаційно-художніх стендів з зображенням визначних постатей національної історії та державної символіки України в приміщенні коледжу.
курсовая работа [39,6 K], добавлен 04.11.2014Значення правового виховання молоді та правового інформування населення. Правове виховання користувачів як один із важливих напрямків сучасної бібліотеки. Сучасний досвід організації Центрів Правового інформування у бібліотеках Росії та України.
курсовая работа [91,9 K], добавлен 13.01.2014Вторинний документ як результат аналітико-синтетичної переробки первинних документів. Реферування як процес згортання вихідної інформації. Аналіз діяльності Рівненської державної обласної бібліотеки у створенні вторинних інформаційних ресурсів.
дипломная работа [92,0 K], добавлен 13.02.2011
