Тарифне та нетарифне регулювання зовнішньо-економічної діяльності в Україні
Система тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД). Економічна сутність регулювання ЗЕД. Аналіз тарифного та нетарифного регулювання ЗЕД в Україні. Проблеми регулювання ЗЕД та перспективи їх вирішення в сучасних умовах.
| Рубрика | Таможенная система |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 27.07.2011 |
| Размер файла | 94,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Тарифне та нетарифне регулювання зовнішньо-економічної діяльності в Україні
Зміст
- Вступ
- Розділ 1. Економічна сутність регулювання зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД)
- Розділ 2. Аналіз тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) в Україні
- Розділ 3. Аналіз нетарифного регулювання ЗЕД в Україні
- Розділ 4. Проблеми регулювання ЗЕД та перспективи їх вирішення в сучасних умовах
- Висновки
- Список використаних джерел та літератури
Вступ
Проблеми національної конкурентоспроможності України перебувають у центрі уваги керівників держави, адже в умовах включення України у світові господарські процеси особливого значення набуває регуляторна функція держави для вирішення завдань, пов'язаних з формуванням нового конкурентного середовища, структурною перебудовою, створенням умов для економічного зростання та підвищення конкурентоспроможності національної економіки.
За умов формування сучасної ринкової моделі господарювання значно підвищується роль економічних важелів регулювання економічної системи. Всі сучасні національні економіки є відкритими, тому відчувають на собі глобальний вплив світової конкуренції, а відтак, для збереження та захоплення позицій на світовому ринку кожна країна має застосовувати комплекс заходів, спрямованих на регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Однією з умов ефективного стимулювання зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) є використання таких економічних важелів як тарифне та нетарифне регулювання, які на даний час в Україні використовуються не в повному обсязі і непродуктивно: відсутній механізм дієвого комплексного регулювання, який би враховував мінливість зовнішнього середовища та реалізувався на всіх рівнях управління: міжнародному, національному, регіональному та на рівні суб'єктів господарювання.
Така складна та актуальна тема визиває дослідницький інтерес у багатьох вчених-економістів. Значний внесок у розгляд складних проблем побудови ефективного тарифного та не тарифного механізму регулювання ЗЕД зробили вітчизняні та зарубіжні вчені І. Бережнюк, І. Бураковський, В. Бардачова, В. Ващенко, С. Волосович, О. Гащицький, В. Геєць, О. Гребельник, І. Дюмулєн, О. Єгоров, О. Єршов, М. Каленський, І. Карамбович, О. Кіреєв, Б. Кормич, Т. Мельник, В. Науменко, С. Осика, П. Пашко, Л. Пісьмаченко, К. Сандровський, С. Терещенко, А. Філіпенко та ін. Проте окремі аспекти тарифного та не тарифного регулювання все ще залишаються малодослідженими та потребують детальнішого вивчення.
Актуальність теми курсової роботи визначається потребами формування ефективно діючої системи тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, оскільки саме від неї значною мірою залежить економічний розвиток країни.
Метою курсової роботи є вивчення теоретичних засад та аналіз діючої системи тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) в Україні.
Досягнення визначеної мети зумовило послідовне вирішення таких завдань:
- визначити економічну сутність регулювання зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД);
- проаналізувати діючу систему тарифного регулювання ЗЕД в Україні;
- дослідити специфіку нетарифного регулювання ЗЕД в Україні;
- розглянути основні проблеми регулювання ЗЕД в сучасних умовах та перспективи їх вирішення.
Об'єктом дослідження є зовнішньоекономічна діяльність.
Предметом дослідження у курсовій роботі є система тарифного та нетарифного регулювання ЗЕД.
Методи дослідження. Теоретичною, методологічною та інформаційною основою дослідження стали класичні положення загальної економічної теорії, теорії міжнародної торгівлі та конкуренції, теорії державних фінансів, митне та тарифне регулювання, Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти державних органів влади, дані Державного комітету статистики України, наукові праці вітчизняних і зарубіжних авторів опубліковані у монографіях і періодичних виданнях, інформація з мережі Інтернет.
Курсова робота структурно складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури. У першому розділі "Економічна сутність регулювання зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД)" ми розглядаємо основні положення, поняття та розкриваємо економічну сутність регулювання зовнішньоекономічної діяльності. У другому розділі "Аналіз тарифного регулювання ЗЕД в Україні" ми робимо аналіз діючої системи тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні. У третьому розділі "Аналіз нетарифного регулювання ЗЕД в Україні" аналізується специфіка нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні. У четвертому розділі "Проблеми регулювання ЗЕД та перспективи їх вирішення в сучасних умовах" ми розглядаємо проблеми регулювання зовнішньоекономічної діяльності та можливі перспективи їх вирішення.
Розділ 1. Економічна сутність регулювання зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД)
Всі держави світу пов'язані між собою складними схемами зовнішньоекономічних відносин - торгівлею, переміщенням капіталів, робочої сили, валютними операціями тощо. Зовнішньоекономічні відносини будь-якої країни розвиваються на основі міжнародного поділу праці та відкритості економіки.
Розвиток зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання сприяє включенню національної економіки в світові господарські процеси, підвищенню її конкурентоспроможності на світових ринках, підвищенню технічного рівня виробництва, раціональному використанню всіх ресурсів, ліквідації дефіциту, підвищенню рівня життя населення, розв'язанню багатьох соціальних та екологічних проблем.
Зовнішньоекономічна діяльність - це сукупність відносин суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарювання, побудованих на принципах взаємної вигоди, еквівалентного обміну і дотримання положень міжнародного права [17, с.43].
Законом України "Про економічну самостійність України" від 3 серпня 1990 р. встановлено, що Україна самостійно здійснює керівництво зовнішньоекономічною діяльністю, бере безпосередню участь у міжнародному поділі праці та розвиває економічне співробітництво з іншими державами на основі принципів заінтересованості, рівноправності і взаємної вигоди.
Основними видами (об'єктами) зовнішньоекономічної діяльності є:
- Зовнішня торгівля (експорт, імпорт товарів, послуг).
- Наукова, науково-технічна, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності.
- Міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами.
тарифне зовнішньоекономічний нетарифне регулювання
- Кредитні та розрахункові операції між субґєктами зовнішньоекономічної діяльності.
- Спільна підприємницька діяльність, що включає створення спільних підприємств, проведення спільних господарських операцій, спільне володіння майном.
- Підприємницька діяльність, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності.
- Організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, ярмарок, аукціонів, торгів, конференцій, семінарів та інших подібних заходів, які здійснюються на комерційній основі;
- Товарообмінні (бартерні) операції.
- Орендні операції.
- Операції з придбання, продажу, обміну валюти на валютних аукціонах, біржах, міжбанківському валютному ринку.
- Роботи на контрактній основі фізичних осіб [17, с.45-46].
Інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені чинним законодавством.
Регулювання зовнішньоекономічної діяльності повинно забезпечити:
- захист економічних інтересів України і законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;
- створення однакових можливостей для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності з ціллю розвитку всіх видів підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, використання доходів і здійснення інвестицій;
- розвиток конкуренції і ліквідацію монополізму. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється виходячи з наступних цілей: забезпечення збалансованості економіки і рівноваги внутрішнього ринку [17, с.46].
Методи регулювання зовнішньої торгівлі можна розділити на такі:
- тарифні (митні), що ґрунтуються на використанні митних тарифів;
- нетарифні - квоти, ліцензії, субсидії, демпінг та ін. Тарифні методи за суттю є економічними і діють через ринковий механізм, вони спрямовані на здешевлення експорту, подорожчання імпорту і впливають на фінансові результати діяльності учасників ЗЕД [19, с.27].
Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності передбачає створення певних умов та механізмів для ефективного розвитку відносин суб'єктів господарювання в різних країнах.
Мета регулювання зовнішньоекономічної діяльності полягає у:
- сприянні забезпеченню збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку;
- стимулюванні прогресивних структурних змін в економіці;
- створенні найбільш сприятливих умов для залучення економіки України в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур зарубіжних країн;
- захисті економічних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;
- створенні рівних можливостей для всіх суб'єктів зовнішньоекономічних відносин незалежно від форм власності;
- заохоченні до конкуренції та ліквідації монополізму в цій сфері [19, с.31].
В основу регулювання зовнішньоекономічної діяльності покладені принципи:
- адекватності національним інтересам та забезпеченню економічної безпеки країни;
- врахування вимог сучасного світового розвитку, поділу праці, глобалізаційних процесів;
- формування нової моделі зовнішньоекономічного розвитку, зорієнтованої на європейську інтеграцію, набуття повноправного членства в ЄС;
- забезпечення відповідно до світових стандартів і критеріїв оптимальних параметрів відкритості національної економіки;
- паритетності у відносинах з іншими державами;
- демократизації, демонополізації та деідеологізації зовнішньоекономічних зв'язків;
- підтримки експортного виробництва на основі критеріїв ефективності та конкурентоспроможності [19, с.32].
Суб'єктами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності виступають:
- держава;
- недержавні органи управління, економікою (товарні, фондові, валютні біржі, торговельні палати, асоціації, спілки тощо), які діють на основі статутних документів;
- безпосередньо суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності (підприємства, фірми, організації); міждержавні та міжрегіональні органи регулювання зовнішньоекономічної діяльності (СОТ, ГАТТ, ЄБРР, МВФ).
Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється за допомогою:
- відповідних законів України;
- засобів тарифного і нетарифного регулювання;
- економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного);
- рішень недержавних органів управління економікою;
- укладених угод між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності [19, с.35].
Згідно з Законами і відповідно до ситуації на території України для іноземних суб'єктів господарювання можуть запроваджуватися такі правові режими діяльності:
- національний режим, який забезпечує рівні умови (права та обов'язки) з українськими суб'єктами господарювання;
- режим, найбільшого сприяння, який означає, що іноземні субґєкти господарювання мають більше прав, преференцій та пільг щодо мита, податків, зборів, ніж інші учасники зовнішньоекономічної діяльності;
- спеціальний режим, який застосовується до територій, означених як спеціальні економічні зони, до території митних союзів та в окремих випадках [19, с.36].
Найвищим органом державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності є Верховна Рада України. До її компетенції, крім прийняття, зміни, скасування законів, належить затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної політики держави.
Кабінет Міністрів України вживає заходів до реалізації, координації зовнішньоекономічної діяльності; укладає міжурядові договори, забезпечує їх виконання; формує платіжний баланс, зведений валютний план держави.
Національний банк України здійснює зберігання та використання золотовалютного резерву та інших коштовностей, регулює курс національної валюти до грошових одиниць інших держав, виконує облікові та представницькі функції.
Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики, здійснює заходи нетарифного регулювання, проводить антидемпінгові розслідування тощо.
Державна митна служба України забезпечує митний контроль, Антимонопольний комітет та Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі виконують функції регулювання та контролю відповідно до своїх повноважень [22, с.136].
На регіональному рівні управління та регулювання зовнішньоекономічної діяльності виконують органи місцевого управління цієї сфери в межах своєї компетенції.
Недержавне регулювання ЗЕД відбувається наступними організаціями:
1) Товарними, фондовими, валютними біржами. Через ці інститути регулюється попит і пропозиція на товари. Економічний аспект проявляється у тому, що біржа - це гуртовий ринок і водночас тонкий інструмент реального ціноутворення.
Концентрація та централізація величезних товарних мас на готівкових біржах і фінансових ресурсів як з реальним товарним покриттям, так і без нього на строкових біржах дозволяють сформувати економічно обґрунтовану у тому числі прогнозовану ціну, ув'язати рух товарних і грошових потоків, з'єднати виробництво і споживання, полегшити планування господарської діяльності численних контрагентів угод [27, с.75].
2) Торговельно-промислова палата (ТПП), асоціації та інші організації координаційного типу. Завданнями торгово-промислових палат е:
а) надання довідково-інформаційних послуг, основних відомостей, що не є комерційною таємницею, про діяльність українських підприємців і підприємців зарубіжних країн згідно з національним законодавством, сприяння поширенню, зокрема через засоби масової інформації, знань про економіку і науково-технічні досягнення, законодавство, звичаї та правила торгівлі в Україні і зарубіжних країнах, можливості зовнішньоекономічного співробітництва українських підприємців сприяння в організації інфраструктури інформаційного обслуговування підприємництва;
в) надання послуг для здійснення комерційної діяльності іноземним фірмам та організаціям,
г) встановлення і розвиток зв'язків з іноземними підприємцями, а також організаціями, що об'єднують або представляють їх, участь у роботі міжнародних неурядових організацій та інших спільних організацій;
д) сприяння розвитку торгових та інших чесних звичаїв у підприємницькій діяльності, участь у розробленні правил професійної етики у конкуренції для різних сфер підприємницької діяльності, галузей економіки, спілок та об'єднань підприємств;
е) виконання інших завдань, передбачених її статутом. Асоціація підприємців України, Асоціація малих підприємств виконують подібні завдання, що виконує ТПП.
3) Міжнародні організації типу МВФ, Світовий Банк (СБ), Всесвітня Торгова Організація (ВТО) [27, с.76].
МВФ - основною діяльністю фонду є сприяння міжнародному співробітництву у валютній сфері, розширенні та збалансованості росту міжнародної торгівлі і відповідному поліпшенню макроекономічних умов країн членів.
Основні завдання МВФ: визначення паритету та курсу валют, відміна обмежень у поточних операціях, консультування з валютних і фінансових операцій. ВТО - її головна мета: сприяння розвитку торгівлі як засобу економічного зростання та розвитку; вдосконалення технологій.
СБ - головне завдання Банку полягає у стимулюванні приватних іноземних капіталовкладень шляхом надання гарантій чи шляхом прямої участі, а також у сприянні міжнародної торгівлі та підтриманні платіжних балансів.
Таким чином, регулювання зовнішньоекономічної діяльності відбувається на двох рівнях - державному та недержавному.
Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) являє собою систему типових заходів законодавчого, виконавчого і контролюючого характеру, здійснюваних правомочними державними установами з метою підтримки зовнішньоекономічної рівноваги, стимулювання прогресивних зрушень у структурі експорту та імпорту, заохочення припливу іноземного капіталу.
Недержавне регулювання здійснюється різними фінансовими інститутами та організаціями, які сприяють розвитку міжнародних економічних відносин та впроваджуються регуляторну політику у міжнародній економіці.
Розділ 2. Аналіз тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) в Україні
Тарифне (митне) регулювання одним із найбільш поширених у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Практично всі країни світу за його допомогою вирішують найрізноманітніші завдання: від захисту вітчизняного виробника до поповнення державного бюджету за рахунок коштів, вилучених на кордоні.
Засади тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, визначені ст.2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" [5] та ст.3 Закону України "Про систему оподаткування", якими встановлюються принципи зовнішньоекономічної діяльності, а також побудови та призначення системи оподаткування.
Серед основ тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності можна виокремити, зокрема такі:
- принцип юридичної рівності і недискримінації, що серед іншого полягає у рівності перед законом усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності та забороні будь-яких, крім передбачених законодавством, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;
- принцип верховенства закону, що полягає у регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України та забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України;
- принцип обов'язковості, що полягає у впровадженні норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування та встановленні відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;
- принцип стабільності, який реалізується шляхом забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) та їхніх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;
- принцип економічної обґрунтованості щодо встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;
- принципи компетенції та єдиного підходу, що реалізуються шляхом встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільг їх платникам відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами та забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг [12, с.287].
Митний тариф - цінова категорія, яка вимагає індивідуального підходу до обґрунтування мита за кожним конкретним товаром на основі аналізу національних та інтернаціональних витрат і цін. За ситуації, коли митний тариф визначається на основі різниці між світовими і національними цінами, він виконує стимулюючу функцію, тобто вирівнює умови конкуренції для імпортних і національних товарів, не створюючи переваг для жодного з них. Коли ж мито встановлюється вище різниці між національними і світовими цінами, тобто обмежує ввезення на національний ринок імпортних товарів, митний тариф виконує протекціоністську функцію. Якщо ж ввізне мито встановлене нижче різниці між національними і світовими цінами, то створюються сприятливі умови для іноземних товарів і виконується імпорт товарів до країни [18, с.15].
Митний тариф України, згідно із Законом України "Про Митний тариф України", являє собою систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України.
Товарною номенклатурою Митного тарифу України є Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів. До чинного Митного тарифу України входить понад 11 тисяч тарифних статей.
Мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України та входить до податкової системи України як загальнодержавний податок, що встановлюється Верховною Радою України шляхом прийняття законів України з урахуванням висновків Кабінету Міністрів України і справляється на всій території України.
До того ж, під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів законодавець розуміє обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування (ч.1 ст.2 Закону України "Про систему оподаткування").
В Україні, згідно із Законом України "Про Єдиний митний тариф" [1]., за способом нарахування, застосовуються такі види мита:
- адвалерне (нараховується у відсотках до митної вартості товарів, які обкладаються митом);
- специфічне (нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів, які обкладаються митом);
- комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення.
Залежно від напряму переміщення товарів, мито можна класифікувати як:
- ввізне (нараховується при ввезенні товарів на митну територію України);
- вивізне (нараховується на товари та інші предмети при їхньому вивезенні за межі митної території України).
Ввізне мито, перелік ставок якого містить Митний тариф України, затверджений відповідним Законом, є диференційованим:
- повні (загальні) ставки;
- преференційні ставки;
- пільгові ставки [18, с.17].
Вивізне мито на сьогоднішній день застосовується лише до певних товарів, як-то наприклад, жива худоба та шкірсировина, брухт легованих чорних металів, брухт кольорових металів та напівфабрикати з їхнім використанням, відходи та брухт чорних металів, насіння деяких видів олійних культур.
Не залишимо поза увагою і особливі види мита, такі, як:
- антидемпінгове;
- компенсаційне;
- спеціальне
Зазначені види мита застосовуються в рамках захисту національного товаровиробника від демпінгового, субсидованого та зростаючого імпорту з інших країн, митних союзів або економічних угруповань, згідно з Законами України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" [4], "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту" [3] та "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну" за результатами розслідувань, що проводяться Міністерством економіки. Особливі види мита застосовуються відповідно до рішень Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, які визначають розміри, порядок сплати та строки застосування цих видів мита.
Антидемпінгове, компенсаційне та спеціальне мито є дієвим протекціоністським заходом від недобросовісної економічної конкуренції та зростаючого імпорту при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.
Нарахування мита, здійснюється митними органами України відповідно до положень Закону України "Про Єдиний митний тариф" і ставок Митного тарифу України або відповідних законів про ставки вивізного (експортного) мита, чинними на день подання митної декларації, і сплачується у валюті України. Мито сплачується митним органам України, а стосовно товарів та інших предметів, що пересилаються в міжнародних поштових відправленнях, - підприємствам зв'язку та вноситься до державного бюджету України [23, с.379].
Згідно з ч.2 ст.9 Бюджетного кодексу України передбачені податковими законами України, зокрема загальнодержавні податки, збори (обов'язкові платежі), до яких належить ввізне/вивізне мито, визнаються податковими надходженнями бюджету.
Регулятивність митного тарифу при захисті національного ринку може реалізуватись через систему ескалації мита, тобто збільшення митної ставки залежно від ступеня обробки товару. При проведенні системної регулятивної політики імпортерам створюються умови, за яких економічно недоцільне ввезення готових виробів, а рентабельно налагодження відповідного виробництва в потенційній країні імпорту.
Крім цього, функціональна регулятивність митного тарифу проявляється в тому, що він є інструментом раціонального використання іноземної валюти в країнах із незначними валютними резервами, а також у реалізації соціальних цілей. Так, високі митні тарифи на предмети розкоші і деякі готові вироби стримують їх імпорт, тоді як зниження ставок мита на товари широкого вжитку і сировину для промисловості стимулюють дані товаропотоки до країни. Дана модель тарифної політики країни сприяє раціональному використанню іноземної валюти виходячи із загальноекономічних інтересів та суттєвих потреб країни.
Безперечно, домінуючими функціями застосування митного тарифу є акумуляція доходів та захист національного ринку від іноземної конкуренції. Моделі використання митного тарифу з метою виконання фіскальної функції можуть бути найрізноманітнішими. Одна з них базується на обов'язковому впровадженні мита відносно товарів широкого вжитку, при цьому ставки мита утримуються на низькому рівні з метою максимізації митних надходжень до Державного бюджету. Низькі ставки мита стимулюють імпортерів до офіційного отримання імпортного вантажу, а не до пошуку контрабандних шляхів. У свою чергу, широке охоплення імпортним митом великої кількості товарних позицій дає можливість країні мати великі обсяги товарів [27, с.76].
Фіскальної мети може бути досягнуто через митне оподаткування тільки певної категорії товарів, але при цьому ставки мита мають бути значно вищі, ніж у першому варіанті, щоб зберегти певний рівень митних надходжень. Можливе також використання варіанта впровадження єдиної низької ставки мита на всі товари, що перетинають митний кордон країни незалежно від напряму руху, - експорт, імпорт, транзит, але це може мати тільки тимчасовий фіскальний ефект, оскільки реакція торговельних партнерів буде адекватною, що знизить обсяги зовнішньоекономічної діяльності.
Застосування митного тарифу завжди виконує фіскальну функцію, оскільки митний тариф завжди є податком, який є засобом поповнення державної казни і покривається за рахунок кінцевого споживача. Ефект фіску прямо залежить від митної ставки. Якщо вона незначна, то й ефект від даного податку невеликий, а якщо розмір ставки підвищується, то й посилюється податковий ефект.
Окремо треба звернути увагу на такі спеціальні імпортні процедури, як запровадження тимчасової надбавки до діючих ставок ввізного мита на деякі товари та додатковий імпортний збір, які використовуються з метою мінімізації впливу світової фінансового кризи на стан платіжного балансу України і по своїй суті належать до заходів тарифного регулювання.
Так, співробітництво в рамках Світової організації торгівлі (далі - СОТ) передбачає зведення до мінімуму бар'єрів у торгівлі між країнами-учасницями, що суттєво вплинуло на тарифне та нетарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні. Хоча Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ/СОТ) не забороняє захист національної економіки, проте передбачає, що вона має будуватися на економічно обґрунтованих митних тарифах, а не на інших комерційно обмежувальних заходах. Мета цього правила - чітке визначення обсягу захисту національного товаровиробника і зведення до мінімуму, включно до скасування, пов'язаних з ним захисних заходів, таких як ліцензування імпорту та експорту, кількісні обмеження, тарифні квоти, сертифікація, субсидування тощо [28, с.165].
Однією з основних вимог для вступу України до СОТ було зменшення ставок мита, що поступово імплементуватиметься згідно з розкладом поступок та зобов'язань України, що є невід'ємною частиною Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі.
Водночас, у рамках СОТ (Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1994 року) є домовленість, згідно з якою країни-члени в разі критичного стану свого платіжного балансу можуть використовувати заходи, що базуються на ціні товару та включають в себе додаткові імпортні збори, вимоги щодо імпортних депозитів, а також інші аналогічні торговельні заходи, що впливають на ціни імпортованих товарів. До того ж, заходи, які базуються на ціні та встановлюються в зв'язку з платіжним балансом можуть прийматися країною-членом додатково до мита, зафіксованого Списку поступок згідно з процедурою повідомлення інших країн-членів, яка передбачена цією домовленістю [27, с.77].
Необхідно також відмітити, що на дієвість та ступінь регулювання зовнішньоекономічних відносин засобами митно-тарифного оподаткування безпосередній вплив має внутрішньонаціональна податкова система. Важливою умовою ГАТТ/СОТ щодо регулювання експорту та імпорту є неупередженість внутрішньої податкової системи до експортних та імпортних товарів і послуг. Тобто тільки митні тарифи повинні впливати на різницю в ціні імпортних та вітчизняних товарів, визначаючи їх відносний рівень конкурентоспроможності.
Основним показним діяльності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності є експортно-імпортні поставки товарів, робіт та послуг. Тому проведемо аналіз зовнішньої торгівлі суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Загальна товарна структура зовнішньої торгівлі України представлена в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Обсяги зовнішньої торгівлі за 2009-2011 роки [29]. млн. дол. США
|
Показники |
2009 рік |
2010 рік |
2011 рік січень |
Відхилення базового періоду до |
|
|
2010 року |
|||||
|
Експорт |
39649924 |
4133750 |
4625160 |
1687626 |
|
|
Імпорт |
48957957 |
4964201 |
3425206 |
-43993756 |
|
|
Сальдо |
-9308033 |
-39649924 |
1199954 |
- |
За результатами проведеного аналізу видно, що експорт товарів та послуг за 2010 рік в порівнянні з 2010 та 2009 роком збільшився на 16876 млн. дол. В свою чергу імпорт товарів та послуг знизився на 43993 млн. дол.
Від'ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу за 2009 рік в розмірі - 9308033 та - 39649924 млн. дол. за 2010 рік.
Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в Україну, на 1 січня 2010 р. склав 40 млрд. дол. США, що на 12,3% більше обсягів інвестицій на початок 2009р.
У цілому приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіку країни, з урахуванням його переоцінки, втрат, курсової різниці тощо, за 2010 рік склав 7,9 млрд. дол., що на 67,1% більше приросту за 2009 р.
Інвестиції надійшли зі 123 країн світу. Майже половина внесеного обсягу прямих інвестицій належить інвесторам із трьох країн: Кіпру (21,5%), Німеччини (16,5%) та Нідерландів (10%), ще майже 30% інвестицій надійшли з Австрії, Сполученого Королівства, Російської Федерації, Сполучених Штатів Америки, Франції та Швеції.
Значні обсяги іноземних інвестицій зосереджено на підприємствах промисловості (27,6% загального обсягу прямих інвестицій в Україну). Серед галузей переробної промисловості суттєві обсяги інвестицій внесено в металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів; у виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів; машинобудування і хімічну та нафтохімічну промисловість.
У фінансових установах акумульовано 16,3% прямих інвестицій, на підприємствах торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку - 10,4%, в організаціях, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям, - 8,6%.
Обсяг прямих інвестицій з України в економіку країн світу на 1 січня 2011 р. становить 6,2 млрд. дол.
Прямі інвестиції з України здійснено в 52 країни світу, переважна їх частка (92,9%) спрямована до Кіпру [29].
16 травня 2008 року України стала повноправним членом Світової організації торгівлі (СОТ). Членство у СОТ розглядається як системний фактор розвитку національної економіки, лібералізації зовнішньої торгівлі, створення передбачуваного середовища для залучення іноземних інвестицій, що відповідає національним інтересам України. Міжнародний досвід свідчить, що країни - члени СОТ отримують значні переваги.
Найсуттєвішими перевагами вступу України до СОТ є наступні:
- збільшення іноземних інвестицій в економіку України;
- зменшення тарифних i нетарифних обмежень доступу українських товарів практично на всі найважливіші товарні ринки розвинутих країн світу i, відповідно, збільшення валютних надходжень від експорту вітчизняної продукції;
- одержання українськими товарами режиму найбільшого сприяння, а також національного режиму щодо внутрішнього оподаткування та регулювання у торговельному просторі всіх країн - членів СОТ;
- можливість захисту інтересів українських виробників згідно з процедурою розгляду торгових спорів СОТ [26, с.87].
Підсумовуючи викладене вище, можна зробити висновок, що регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється за допомогою широкого кола засобів тарифного регулювання, кількість яких постійно зростає, виходячи з потреб світової ринкової економіки та з огляду на міжнародні зобов'язання України.
Розділ 3. Аналіз нетарифного регулювання ЗЕД в Україні
Заходи нетарифного регулювання є одним з інструментів регулювання зовнішньоторговельної політики держави. Ці заходи, на перший погляд, не мають такого істотного впливу на зовнішню торгівлю, як митно-тарифні, але у зв'язку зі своєю національною належністю та особливостями застосування вони стають регулювальним чинником при експорті та імпорті.
Нетарифні обмеження є комплексом національних адміністративних заходів, які нерідко не пов'язані безпосередньо з зовнішньою торгівлею, але виконують функції регулятора експортних та імпортних операцій.
Класифікація заходів нетарифного регулювання дає змогу при розробленні стратегічних і тактичних прогнозів та планів експортної політики окреслити межі й ступінь впливу чинників нетарифного регулювання країн експорту й імпорту як рушійної сили на процеси планування зовнішньоекономічної політики.
Кількісні обмеження - адміністративна форма заходів нетарифного державного регулювання торговельного обороту, яка визначає товари, дозволені до експорту або імпорту. Ці обмеження застосовуються за рішенням уряду однієї країни або на підставі міжнародних угод, що координують торгівлю певними групами товарів [19, с.58].
До кількісних обмежень належить квотування (контингування) й ліцензування, котре полягає у виділенні певної обмеженої кількості товарів (квотування) і обов'язковості отримання державного дозвільного документа - ліцензії на проведення експортних та імпортних операцій з певним товаром в обмеженій нею кількості.
Відповідно до статті 27 Митного кодексу України товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю можуть підлягати санітарно-епідеміологічному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному, екологічному контролю та контролю за переміщенням культурних цінностей.
Митні органи взаємодіють з органами державної влади, що здійснюють зазначені види контролю, в порядку, встановленому законодавством України.
Митне оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару вищезазначених видів контролю.
До основних заходів нетарифного регулювання відносяться:
- ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій;
- застосування спеціальних заходів щодо імпорту товарів в Україну;
- процедура реєстрації зовнішньоекономічних контрактів;
- процедура видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
- дозвільна система служби експортного контролю;
- сертифікація товарів, що ввозяться в Україну;
- дозвільна система органів державної влади, що здійснюють санітарно-епідеміологічний, ветеринарний, фітосанітарний, радіологічний, екологічний та інші види контролю;
- реєстрація лікарських засобів, виробів медичного призначення, імунобіологічних препаратів, харчових добавок [19, с.61].
Ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій.
Ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій запроваджено згідно із статтею 16 Закону України від 16.04.91 № 959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність". Рішення про запровадження режиму ліцензування та квотування експорту (імпорту) приймається Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції з визначенням списку конкретних товарів (робіт, послуг), що підпадають під режим ліцензування та квотування, і строків дії цього режиму. Зазначені рішення щорічно переглядаються.
Державна митна служба щомісячно подає Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції інформацію про обсяги здійсненого суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України експорту до ЄС сталеливарних виробів, охоплених зазначеними угодами, у вартісних та кількісних показниках.
Підставою для митного оформлення таких товарів, що переміщуються через митний кордон України, є ліцензія, видана Мінекономіки та з питань європейської інтеграції, відповідно до якої митний орган здійснює облік товарів, що експортуються чи імпортуються.
Процедура видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.95 № 481/95-BP. Цей Закон, зокрема, визначає основні засади державної політики щодо регулювання експорту, імпорту спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів [19, с.64].
Ліцензії на право імпорту, експорту спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів видаються окремо на кожний вид зовнішньоекономічної діяльності терміном на 5 років Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції.
Україна підтримує зусилля міжнародного співтовариства щодо створення ефективних систем контролю в галузі експорту, які створюються з метою запобігання розповсюдженню зброї масового знищення та засобів її доставки, здійснює контроль за експортом звичайних видів озброєнь та військової техніки, тому є учасницею основних міжнародних режимів нерозповсюдження. Для забезпечення взятих Україною зобов'язань в галузі експортного контролю до роботи з питань державного експортного контролю залучаються центральні органи виконавчої влади України. Відповідну роль у забезпеченні державного експортного контролю відіграє Державна митна служба України.
Державний експортний контроль в Україні здійснюється відповідно до Закону України від 20.02.03 № 549-IV "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання".
Державний експортний контроль - комплекс заходів з контролю за міжнародними передачами товарів, їх використанням юридичною чи фізичною особою, що здійснюється спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань державного експортного контролю та іншими державними органами з метою забезпечення захисту інтересів національної безпеки та відповідно до міжнародних зобов'язань України. (стаття 1 Закону України)
Товари військового призначення - це озброєння, боєприпаси, військова та спеціальна техніка;
Товари подвійного використання - це окремі види виробів, обладнання, матеріалів, програмного забезпечення які можуть бути використані у військових чи терористичних цілях чи для розроблення, виробництва, використання товарів військового призначення.
Статтею 6 згаданого вище Закону України "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання" визначено, що реалізацію політики в галузі державного експортного контролю забезпечують спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань державного експортного контролю, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, уповноважені згідно із законодавством здійснювати заходи в галузі державного експортного контролю [19, с.67-68].
Указом Президента України від 17.04.02 № 342/2002 "Питання Державної служби експортного контролю" (із змінами та доповненнями) Державна служба експортного контролю України визначена як спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань державного експортного контролю.
Списки товарів військового призначення, міжнародні передачі яких підлягають державному контролю, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.03 № 1807.
Прийняття до митного оформлення товару, що підлягає експортному контролю, або пропуск такого товару через митний кордон України, здійснюється лише за наявності дозвільного документу Державної служби експортного контролю України.
Сертифікації товарів, що ввозяться в Україну.
Правові засади сертифікації товарів, що ввозяться в Україну установлено Декретами Кабінету Міністрів України від 08.04.93 № 30-93 "Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення" та від 10.05.93 № 46-93 "Про стандартизацію і сертифікацію" правові основи державного нагляду за додержанням стандартів, норм і правил, станом засобів вимірювань, а також інших вимог, пов`язаних з якістю продукції.
Правові та економічні основи систем стандартизації та сертифікації, організаційні форми їх функціонування на території України встановлено Декретом Кабінету Міністрів України від 10.05.93 № 46-93 "Про стандартизацію і сертифікацію". Статтею 18 цього Декрету Кабінету Міністрів України встановлено, що відповідність продукції (товару), яка ввозиться і реалізується на території України, обов'язковим вимогам норм і стандартів, що діють в Україні, має підтверджуватися сертифікатом або свідоцтвом про визнання іноземного сертифіката, виданим або визнаним Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації або уповноваженим (акредитованим) ним органом [27, с.79].
Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації на підставі виданих сертифікатів відповідності або свідоцтв про визнання іноземного сертифіката включає сертифіковану продукцію до Єдиного реєстру сертифікованої в Україні продукції.
Органи митного контролю здійснюють митне оформлення імпортних товарів на підставі зазначеного Єдиного реєстру в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Перелік продукції, що підлягає обов`язковій сертифікації в Україні, затверджується наказами Держстандарту та постійно актуалізується.
Порядок митного оформлення імпортних товарів (продукції), що підлягають обов`язковій сертифікації в Україні затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.97 № 1211.
На виконання Заходів щодо поетапного впровадження в Україні вимог директив Європейського Союзу, санітарних, екологічних, ветеринарних, фітосанітарних норм та міжнародних і європейських стандартів", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.97 № 244, в Україні видано:
- Закон України "Про підтвердження відповідності" від 17.05.2001 № 2406-III;
- Закон України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності" від 17.05.2001 № 2407-III;
- Закон України "Про стандартизацію" від 17.05.2001 № 2408-III.
Реалізація вимог цих законодавчих актів буде сприяти усуненню технічних бар`єрів у торгівлі а отже і спрощенню митних процедур.
Санітарно-епідеміологічний контроль.
Базовим законодавчим актом для регулювання відносин, пов`язаних з провадженням санітарно-епідеміологічного контролю, є Закон України від 24.02.94 № 4004-XII "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення".
Відповідно до статті 16 цього Закону можна ввозити з-за кордону сировину, продукцію (вироби, обладнання, технологічні лінії тощо) лише за наявності даних щодо безпеки для здоров'я населення.
Перелік та зміст цих даних встановлюється головним державним санітарним лікарем України [29].
У разі відсутності зазначених даних ввезення, реалізація та використання продукції закордонного виробництва дозволяється лише після отримання позитивного висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи.
Відповідно до статті 28 Закону України від 06.04.2000 № 1645-III "Про захист населення від інфекційних хвороб" санітарна охорона території України забезпечується проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів та санітарно-епідеміологічним наглядом у пунктах пропуску через державний кордон та на всій території України. Правила санітарної охорони території України затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Ввезення на територію України товарів не допускається у разі якщо під час проведення санітарно-епідеміологічного нагляду встановлено, що:
- їх ввезення заборонено законодавством у зв'язку з небезпекою для життя і здоров'я людей;
- товаросупровідна документація не містить відомостей щодо їх безпеки для життя і здоров'я людей;
- їх ввезення може спричинити масові інфекційні захворювання або отруєння людей [27, с.80].
Окремою постановою (від 24.04.99 № 696) Кабінет Міністрів України затвердив Правила санітарної охорони території України.
На вимогу Європейської Комісії Міністерством охорони здоров`я при активній участі Держмитслужби розроблено Порядок проведення медичного (санітарного) огляду вантажів у пунктах пропуску через державний кордон та на митній території України, який визначає перелік товарів, що підлягають обов`язковому санітарному контролю у пунктах пропуску, та установлює чіткі організаційні положення з питань взаємодії органів санітарного контролю та митних органів з метою спрощення процедур переміщення товарів через митний кордон України.
Фітосанітарний контроль.
Правові основи здійснення фітосанітарного контролю визначено Законом України від 30.06.93 № 3348-XII "Про карантин рослин", дія якого спрямована на запобігання завезенню та поширенню відсутніх на території України небезпечних шкідників, хвороб рослин і бур'янів.
Під карантином рослин розуміється правовий режим, що передбачає систему державних заходів, спрямованих на захист рослин, продукції їх переробки, сировини, окремих вантажів тощо від карантинних об'єктів.
Згідно зі статтею 11 Закону фітосанітарному контролю підлягають усі підкарантинні матеріали та об'єкти, що перетинають державний кордон України та межі особливих карантинних зон.
Ввезення в Україну підкарантинних матеріалів провадиться за наявності:
- фітосанітарного сертифіката, що видається державними органами з карантину і захисту рослин країни-експортера;
- карантинного дозволу на імпорт, що видається Головною державною інспекцією з карантину рослин України.
- Митне оформлення вантажів проводиться після здійснення фітосанітарного контролю [23, с.406].
Підкарантинні та підконтрольні матеріали, що ввозяться в Україну, а також транзитні вантажні засоби і тара у пунктах перетинання державного кордону України (морські, річкові порти, аеропорти, залізниці, автостанції, головпоштампти) підлягають фітосанітарному контролю державними інспекторами з карантину рослин. У пунктах призначення підкарантинні і підконтрольні матеріали підлягають вторинному карантинному догляду, а митне оформлення - при наявності погодження державного інспектора фітосанітарної служби.
Ветеринарний контроль.
Охорона території України від занесення з території інших держав збудників інфекційних хвороб тварин, провадження державного ветеринарного контролю за якістю та безпекою продукції тваринного походження, що переміщується через митний кордон України, визначено Законом України від 25.06.92 № 2498-XII "Про ветеринарну медицину".
Відповідно до статті 14 цього Закону підприємства, установи, організації України, іноземні суб'єкти господарської діяльності мають право ввозити з-за кордону ветеринарні препарати, субстанції, готові корми та кормові добавки, зареєстровані в Україні.
Не зареєстровані в Україні ветеринарні препарати, субстанції, готові корми та кормові добавки можуть ввозитися на територію України для:
- реєстрації в Україні;
- експонування під контролем державних установ ветеринарної медицини на виставках, ярмарках і конференціях, для науково-виробничих цілей тощо (без права реалізації) [23, с.415].
У разі стихійного лиха, катастрофи, епізоотії тощо за окремим рішенням Державного департаменту ветеринарної медицини та у визначеному ним порядку може бути дозволено ввезення не зареєстрованих в Україні ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів та кормових добавок за наявності документів, що підтверджують їх реєстрацію і використання в країнах-виробниках.
Відповідно до статті 17 Закону державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на державному кордоні та транспорті здійснюються регіональними службами державного ветеринарно-санітарного контролю на державному кордоні та транспорті, їх структурними підрозділами (пунктами).
Державний ветеринарно-санітарний контроль на державному кордоні та транспорті здійснюється за наявності оригіналів документів, виданих державною ветеринарною службою країни-відправника, з урахуванням її епізоотичного стану та за умови виконання ветеринарних вимог України щодо імпорту вантажів.
Митне оформлення об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, що надійшли за імпортом, здійснюється після проведення їх ветеринарно-санітарної експертизи державною лабораторією ветеринарної медицини за місцем призначення вантажів.
Подобные документы
Сутність та законодавче поле тарифного та нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі. Особливості визначення супутніх послуг в технологічних процесах експорту-імпорту, як основи митних процедур та процедур оподаткування. Сутність транспортних операцій.
курсовая работа [1,3 M], добавлен 11.07.2010Адміністративні, економічні та правові методи впливу держави на зовнішньоекономічні зв'язки через систему митно-тарифного регулювання. Регулятивна дія Закону "Про Єдиний митний тариф". Основні завдання митного права, спеціфічні принципи та джерела.
реферат [24,2 K], добавлен 13.09.2009Ввізне мито як інструмент регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Цілі застосування імпортного мита. Принцип ескалації тарифу. Шкала рівня та впливу інструментів митно-тарифного регулювання за міжнародними стандартами. Сплата тарифного податку.
реферат [328,3 K], добавлен 13.09.2009Організаційно-правові аспекти діяльності митних інститутів в Україні. Митно-тарифна політика України на сучасному етапі. Проблеми митного регулювання і напрямки удосконалення митно-тарифної політики України.
курсовая работа [118,3 K], добавлен 21.03.2007Сутність та законодавче поле тарифного та нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі в Україні. Організація відкриття, побудова та технологія функціонування митного ліцензійного складу. Перспектива митних режимів контролю при вступі України в СОТ.
дипломная работа [1,1 M], добавлен 02.07.2010Митно-тарифні заходи регулювання зовнішньоторговельних операцій. Приклади тарифного реформування в різних країнах світу. Аналіз існуючої в Україні системи митних ставок. Рекомендації Всесвітнього банку щодо досягнення уніфікації структури митних тарифів.
реферат [28,4 K], добавлен 16.09.2009Поняття митної справи. Митна політика України й основні її елементи. Принципи митного регулювання. Правове регулювання підприємництва за участю іноземного елемента. Митна політика і міжнародна торгівля. Державне регулювання діяльності митних органів.
контрольная работа [33,8 K], добавлен 20.03.2009Зовнішньоекономічна оптова торгівля підакцизною горілчаною продукцією та процедури митного контролю. Тарифне та нетарифне регулювання зовнішньої торгівлі в Україні. Аналіз зовнішньоекономічної діяльності ДП "Українська горілчана компанія Nemiroff".
дипломная работа [6,3 M], добавлен 06.07.2010Поняття митно-тарифного регулювання переміщення товарів та транспортних засобів через кордон України. Контроль за доставкою товарів, що ввозяться на митну територію, або переміщуються транзитом через кордон. Класифікація товарів при митному оформленні.
дипломная работа [294,8 K], добавлен 01.04.2015Сутність митних формальностей. Правове регулювання митних формальностей, покладених на митні органи відповідно до законодавства України. Митне оформлення як митна формальність. Перспективи розвитку правового регулювання здійснення митних формальностей.
курсовая работа [140,7 K], добавлен 20.06.2014
