Управління еколого-економічними витратами на рекультивацію порушених земель з наступним їх використанням в цілях рекреації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. ПІДСТАВИ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ РОБОТИ

Наказ ректора НГУ від _________ р. № ______

2. МЕТА та ВИХІДНІ ДАННІ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ РОБІТ

Об'єкт дослідження: управління витратами на рекультивацію порушених земель з подальшим їх використанням в рекреаційному напрямку.

Предмет дослідження: еколого-економічні аспекти відтворення порушених ландшафтів.

Мета дослідження: обґрунтувати рекреаційний напрям рекультивації відпрацьованих земель, який забезпечує більш швидкий відтворення порушених екосистем та сприяє розвитку рекреаційного фонду області який сприяє відпочинку населення поблизу промислових населених пунктів.

Вихідні дані для проведення роботи:

нормативно - правова база України, літературні джерела, статистичні данні звітності про витрати на рекультивацію порушених земель (ОГЗК, Вільногорського державного гірничо-металургійного комбінату), результати досліджень.

3. ОЧІКУВАНІ НАУКОВІ РЕЗУЬТАТИ

Наукова новизна очікуваних результатів полягає у тому, що:

1. Досліджено напрямок зменшення негативного впливу порушених територій на оточуюче середовище.

2. Обґрунтовано вибір рекреаційного напрямку рекультивації порушених земель.

3. Запропоновано рекреаційний напрям рекультивації порушених ландшафтів як найбільш ефективний з еколого-економічних аспектів.

Практична цінність результатів полягає у тому, що:

1. Пропонується побудувати об'єкт який буде місцем для розваг і оздоровлення людей, економічно буде вигідним як для гірничодобувного підприємства так і для місцевості.

2. Запропоновано заходи, в разі втілення їх на практиці, вплинуть на становлення сприятливих екологічних умов регіону і зменшення негативного впливу на навколишнє середовище та здоров'я населення.

4. ВИМОГИ ДО РЕЗУЛЬТАТІВ ВИКОНАННЯ РОБОТИ

З метою оцінки корисності пропозицій автора за результатам магістерської роботи варто підготувати доповідь, підготувати до друку статтю.

5. ЕТАПИ ВИКОНАННЯ РОБІТ

Найменування етапів роботи	Термін виконання робіт (початок-кінець)
На основі матеріалів переддипломної практики, огляду літератури сформувати ціль роботи, наукове завдання, обґрунтувати сучасний стан порушених територій та раціональні напрямки рекультивації. Охарактеризувати рекреаційний напрям рекультивації.
Моделювання стану порушених ландшафтів в Україні. Дослідити напрямок зменшення негативного впливу порушених територій на оточуюче середовище.
Обґрунтовати вибір рекреаційного напрямку рекультивації порушених земель. Запропонувати рекреаційний напрям рекультивації порушених ландшафтів як найбільш ефективний з еколого-економічних аспектів.

6. РЕАЛІЗІЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ

Економічний ефект від реалізації результатів магістерської роботи досягається при зменшенні витрат гірничого підприємства на гірничотехнічний етап рекультивації та отриманні грошових прибутків власником створеної рекреаційної зони.

Соціальний ефект від реалізації результатів роботи очікується позитивним завдяки створення рекреаційної зони для відпочинку це фізіологічне та духовне оздоровлення населення поблизу промислових пунктів та створення нових робочих місць.

Анотація

Управління еколого-економічними витратами на рекультивацію порушених земель з наступним їх використанням в цілях рекреації. - Рукопис

Магістерська дипломна робота на отримання освітньо-кваліфікаційного рівня магістр за спеціальністю 8.0000010 - «Економіка довкілля і природних ресурсів». - Державний вищий навчальний заклад «Національний гірничий університет», Дніпропетровськ, 2011р.

Робота по оцінці еколого-економічних витрат на відтворкння порушених ландшафтів з наступним їх використанням в цілях рекреації велася на прикладі порушених земель видобувною діяльністю гірничих підприємств України та марганцевого кар'єру ОГЗК. При вивченні стану порушених ландшафті та витрат на їх відновлення були проаналізовані витрати на рекультивацію в сільськогосподарському та рекреаційному напрямку. Наведені теоретичні обґрунтування рекреаційного напряму рекультивації виходячи з економічних та екологічних аспектів.

Ідея роботи полягає в тому, що в результаті рекреаційної рекультивації на відпрацьованих кар'єрах можуть бути створені рекреаційні зони, що сприятиме зменшенню витрат на гірничотехнічний етап рекультивації та збільшенню прибутків за рахунок використання порушених територій, а також надасть можливість надання додаткових послуг та створення нових робочих місць.

Ключові слова: рекультивація, сільськогосподарська рекультивація, рекреаційна рекультивація, порушені ландшафти, кар'єр, біологічний етап рекультивації, горно технічний етап рекультивації.

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РЕКУЛЬТИВАЦІЇ ПОРУШЕНИХ ЛАНДШАФТІВ. 12

1.1 Сутність проблеми відновлення територій порушених гірничо-видобувною діяльністю відкритим способом

1.2 Шляхи відновлення порушених земель

1.3 Обґрунтування рекреаційного напряму рекультивації порушених земель.

Висновки.

Розділ ІІ. ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНА ДОЦІЛЬНІСТЬ РЕКУЛЬТИВАЦІЇ

2.1 Аналіз попиту на землі за напрямами рекультивації

2.2 Визначення стану порушених відпрацьованих та рекультивованих земель

2.2.1 Порушені землі

2.2.2 Відпрацьовані землі

2.2.3 Відпрацьовані і порушені землі

2.2.4 Рекультивовані землі.

2.2.5 Рекультивовані під ріллю

2.2.6 Рекультивовані в інших напрямках

2.2.7 Перевірка адекватності математичної моделі

2.3 Прогноз, аналіз отриманих залежностей рекультивованих та порушених земель

Висновки

Розділ ІІІ. ПРОЕКТ РЕКУЛЬТИВАЦІЇ ПОРУШЕНИХ ЛАНДШАФТІВ В РЕКРЕАЦЙНОМУ НАПРЯМККУ

3.1 Рекреаційна діяльність

3.2 Створення рекреаційної зони на порушених територіях

3.3 Еколого-економічна доцільність рекреаційного напряму рекультивації.

3.3.1 Оцінка витрат на рекультивацію для рекреаційного використання

3.3.2 Аналіз витрат на рекультивацію в сільськогосподарському напрямку

3.3.3 Економічна ефективність затрат на рекультивацію в рекреаційному напрямку

Висновки

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Щорічно в Україні під відкриті гірничі розробки родовищ надається 1000-1200 га земельних угідь різного призначення. Значну питому вагу у площі вилучених земель займають кар'єри, що експлуатують горизонтальні родовища. Наприклад марганцеві кар'єри нині розробляють 100-150 га родючих земель[11].

Відновлення порушених земель направлене на сільськогосподарську рекультивацію. Але в Україні зараз знижується попит на землі сільськогосподарського призначення внаслідок: зниження сільськогосподарського виробництва, багато земель сільськогосподарського призначення не використовуються взагалі, необхідність відносно великих капіталовкладень для приведення земельної ділянки у придатний стан для сільськогосподарського використання. А попит на землі для рекреаційного, водогосподарського та будівничого напрямків рекультивації навпаки зростають через розвиток міської інфраструктури, об'єктів промисловості та відносно невеликих капіталовкладень для приведення земельної ділянки у придатний для експлуатації стан.

Тому вигідно, як з економічної так і соціально-екологічної сторони, використовувати рекреаційний напрям рекультивації порушених земель гірничими розробками родовищ корисних копалин відкритим способом.

Площа освоєних та потенційних територій оздоровчого і рекреаційного призначення становить 12,8% території України. Використовується на належному рівні 6% [9]. Розвиток рекреаційного напряму вплине як на природне середовище, так і на розвиток інших галузей господарства, подальше економічне освоєння нових територій, зміну пропорцій в розміщенні продуктивних сил, формування нових територіальних господарських систем. Рекультивація порушених земель з подальшим їх використанням в рекреаційному напрямку дозволить зменшити витрати гірничодобувного підприємства на рекультивацію відпрацьованих земель, що забезпечить найбільший прибуток власника від відновлення відпрацьованих земельних ділянок.

Об'єкт дослідження: управління витратами на рекультивацію порушених земель з подальшим їх використанням в рекреаційному напрямку.

Предмет дослідження: еколого-економічні аспекти відтворення порушених ландшафтів.

Мета дослідження: обґрунтувати рекреаційний напрям рекультивації відпрацьованих земель, який забезпечує прискорене відтворення порушених екосистем та сприяє розвитку рекреаційного фонду області який сприяє відпочинку населення поблизу промислових населених пунктів.

Наукова задача: теоретичне обґрунтування шляхів відтворення земельних ресурсів з наступним їх використанням в рекреаційних цілях.

Наукові завдання:

- проаналізувати стан порушених територій та їх відновлення в Україні;

- обґрунтувати ефективність та доцільність рекреаційного напряму рекультивації порушених земель;

- визначити залежність між відновленням порушених земель, рівнем їх рекультивації та подальшим напрямом використання цих земель;

- обґрунтувати доцільність створення рекреаційної зони на порушених територіях.

Методи дослідження: метод наукового узагальнення і систематизації - для визначення еколого-економічних чинників, що впливають на вибір напрямку рекультивації порушених ландшафтів; аналітичний метод - для обґрунтування вибору напряму рекультивації; метод математичної статистики - для визначення кількості порушених та рекультивованих земель за різними напрямками.

Наукова новизна результатів дослідження:

- запропоновано рекреаційний напрям рекультивації порушених ландшафтів як найбільш ефективний з еколого-економічних аспектів;

- обґрунтовано вибір рекреаційного напрямку рекультивації порушених земель;

- досліджено зменшення негативного впливу від порушених територій на оточуюче середовище при створенні рекреаційної зони.

Практичне значення одержаних результатів:

1. Пропонується відновлення землі і використання в рекреаційних цілях, що є економічно вигідним як для гірничодобувного підприємства так і для майбутнього використання відтворених ландшафтів.

2. Запропоновано техніко-організаційні заходи, які сприятимуть зменшенню негативного впливу на навколишнє середовище та поліпшенню здоров'я населення.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РЕКУЛЬТИВАЦІЇ ПОРУШЕНИХ ЛАНДШАФТІВ

1.1 Сутність проблеми відновлення територій порушених гірничо-видобувною діяльністю відкритим способом

Гірничі підприємства України займають одне із перших місць серед джерел впливу на навколишнє середовище. При добуванні корисних копалин відкритим способом повністю знищуються ґрунтовий покрив, культурна і природна рослинність. Із сільськогосподарського обігу вилучаються не лише землі, з яких безпосередньо добуваються корисні копалини, а й площі для складування пустої породи. Тому відтворення порушених земель має важливе господарське, екологічне значення. Ці землі підлягають рекультивації.

Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-ІІІ [35] проголошує ґрунти земельних ділянок, незалежно від їх власницького статусу чи цільового призначення, об'єктом особливої охорони. Це означає, що, по-перше, права власників земельних ділянок і землекористувачів щодо ґрунтового покриву на їх ділянках обмежуються законом. Зокрема, вони не мають права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель.

По-друге, у разі отримання дозволу на проведення діяльності, пов'язаної з порушенням поверхневого шару ґрунту, власники земельних ділянок і землекористувачі зобов'язані забезпечити зняття, складування, зберігання поверхневого шару ґрунту та його нанесення на ділянку, з якої він був знятий (рекультивація), або на іншу земельну ділянку для підвищення її продуктивності та інших якостей. Громадяни та юридичні особи, які не виконують вимог законодавства щодо рекультивації земельних ділянок, притягуються до юридичної відповідальності.

По-третє, згідно зі ст. 166 ЗК України землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід та у гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, підлягають рекультивації.

У Науково-методичних рекомендаціях [36] із рекультивації порушених земель в Україні вказано, що рекультивація земель -- один з ефективних заходів у вирішенні питань раціонального використання земельних ресурсів і проблеми охорони природи в цілому. Рекультивації підлягають усі землі, що зазнають змін у рельєфі, ґрунтовому покриві, материнських та підстилаючих породах, які відбуваються або вже відбулися у процесі гірничих, будівельних, гідротехнічних, геологорозвідувальних та інших робіт. Слід рекультивувати також еродовані ґрунти, а при відповідних умовах шляхом землювання -- кам'янисті місця і землі з неглибокими та низькопродуктивними ґрунтами.

Проблема відновлення територій порушених гірничо-видобувною діяльністю розглядалась багатьма вченими.

Так, деякі вчені [12,13,14] пропонували повністю повертати землі до попереднього стану. Інша думка - на порушених територіях слід створювати парки, бази відпочинку, агрокультурні площі, тобто змінювати управління територією з найбільшим ефектом для людини [1,3,4,7,34]. Ще одна група вчених вважає, що взагалі відновлювати порушені території не слід, адже з часом технології дозволять розробляти навіть відходи видобування руд. Тим не менше, у кожного з цих підходів є свої недоліки. Для перших необхідне таке фінансове вливання, що вартість виробленого продукту збільшиться на декілька порядків. Інший недолік - необоротність природних процесів. Створення нових культур біогеоценозів на порушених територіях також потребує значних коштів та значних людських зусиль. Всі вказані підходи мають право на існування та застосування в рамках народного господарства. А рекреаційний напрям рекультивації порушених земель враховує інтереси землевласників, місцевого населення, влади, землекористувачів, поліпшує стан навколишнього середовища та сприяє відновленню біологічного різноманіття. Основними засадами даного напряму є створення рекреаційного об'єкта на порушених територіях при розробці родовища корисних копалин відкритим способом.

Можна назвати чимало вчених (Фененко В.І., Кириченко О.О., Прокопенко В.І., Амоша О.І., Бондор Ю.А., Киричок Л.С., Лазарева І.В., Панченко Т.Ф., Тищенко Г.В., ), які внесли значний теоретичний вклад у розвиток еколого-економічної оцінки природного потенціалу України і удосконалення механізму управління землекористуванням [3,5,6,11].

Вирішенням проблеми охорони навколишнього середовища в гірничодобувних регіонах України займалися Прокопенко В.І., Амоша О.І. Бакка М.Т., Стрельченко В.П., Божок П.Т., Михайлов А.М. та ін.[11,13,16,17].

Загальні питання з вибору рекультиваційного устаткування та технології відновлення порушених кар'єрами земель розглядаються в працях Фененко В.І., Шаповал В.А [11,19].

Проблемою зменшення території земель, що відводяться під відвали при розробці кар'єрів та поверненню їх займалися Весел Н.Н., Кириченко ОО. На їх думку гірниче підприємство повинно орієнтуватися не тільки на потенційний попит на відпрацьовані землі, але також на колишню економічну цінність землі, і по можливості не допускати її зниження [9].

В роботі Кириченко О.О досліджуються рівень збитковості відтворення земельних ресурсів як рівень рекультивації земель, які відпрацьовані марганцевими кар'єрами. Наведене теоретичне обґрунтування управління збитковістю на основі створення раціонального бонітету рекультивованих земель, оптимального плану розподілу коштів на рекультивацію відвальних ділянок, а також раціонального напряму використання відновлених земель, виходячи з економічних взаємин між їхніми суб'єктами господарювання [14].

Теоретичні і методологічні основи рекультивації порушених земель, технологія її проведення представлені в працях Архипова Н.А., Доренко Е.П., Дріженко А.Ю., Голуб А.А., Струкова Е.Б, Кириченко О.О., Прокопенко В.І, Фененко В.І., Беркевіч Н.Е. та ін. [11,13,14,15].

1.2 Шляхи відновлення порушених земель

Рекультивація має соціальне значення у вихованні бережливого ставлення до природних ресурсів, зокрема до земельних багатств України. Підприємства, організації та установи, що виконують згадані вище роботи на сільськогосподарських землях, лісових угіддях, наданих їм у тимчасове користування, зобов'язані власними коштами довести ці земельні ділянки до стану, придатного для їх використання за призначенням.

За відсутності в Україні спеціального правового акта з питань рекультивації земель остання здійснюється відповідно до законодавства колишнього СРСР, яке не суперечить законодавству України. Зокрема, технологічні питання здійснення рекультивації земель регулюються державними стандартами, до яких належать ГОСТ 17.4.2.01-81 “Охорона природи. Грунти. Номенклатура показників придатності порушеного шару грунтів для землювання”; ГОСТ 17.5.3.04-83 “Охорона природи. Землі. Загальні вимоги до рекультивації земель”; ГОСТ 17.5.1.02-85 “Охорона природи. Землі. Класифікація порушених земель для рекультивації”; ГОСТ 17.5.3.06-85 “Охорона природи. Землі. Вимоги до визначення норм зняття родючого шару ґрунту при здійсненні земляних робіт”, ГОСТ 17.5.3.05-84 «Охорона природи. Землі. Рекультивація земель. Загальні вимоги до землювання» [36,37,38,39,40,42]

Основне завдання рекультивації полягає в тому, щоб виконати комплекс спеціальних робіт і заходів, довести порушені землі до стану, придатного для їх використання у сільському, лісовому, рибному господарствах, для промислового та комунального будівництва, створення тепличних господарств і зон відпочинку.

Моторіна Л.В. та Овчинніков В.А. [18] виразили кількісно співвідношення цих ознак і розробили класифікацію розкривних порід за їхньою придатністю до рекультивації (табл. 1.1.).

Кожна група і підгрупа придатності виділяється за такими оцінювальними показниками, «сумарним ефектом» токсичних іонів, рН водним або сольовим, вмістом рухомого алюмінію, натрію, гумусу і фізичної глини (фракції менше 0,01 мм).

На підставі цих показників для кожної групи і підгрупи придатності встановлюють напрям використання порушених земель у процесі їх біологічної рекультивації. Наприклад, для 1-ї групи придатності та підгрупи "родючі" властиві такі оцінювальні показники: "сумарний ефект" токсичних іонів - менше 0,3 мг/100г ґрунту чи порід; натрій - менше 10% ємкості поглинання; вміст гумусу - більше 2% і вміст фізичної глини (фракції менше 0,01 мм) - понад 20%.

Згідно з цими показниками, такі землі представлені гумусовим шаром профільних ґрунтів і слабоеродованих їх різновидностей та придатні для створення ріллі та інших сільськогосподарських угідь.

За таким принципом визначається придатність розкривних порід і ґрунтів для інших цілей (Таблиця 1.1).

Порушені землі доводять до придатного стану в ході гірничодобувних та інших робіт, а при неможливості -- не пізніше як за рік після їх завершення, виключаючи період промерзання ґрунту.

Роботи з рекультивації порушених земель виконують поетапно і поділяють на гірничотехнічну та біологічну рекультивацію

Етап гірничотехнічної рекультивації -- це комплекс інженерних робіт, до складу якого входять: 1) планування поверхні порушеної землі; 2) формування відкосів відвалів і бортів кар'єрів; 2) зняття, перевезення, зберігання та повторне нанесення ґрунтів; 4) будівництво доріг, гідротехнічних і меліоративних споруд.

Створення на порушених територіях необхідних умов для зростання різноманітних угруповань зелених насаджень залежить від початкових заходів біологічної рекультивації.

Одним із простих засобів біологічної меліорації ґрунтів є використання рослин-піонерів, спроможних підвищити біологічну активність ґрунтів (люпину багаторічного, буркуну й інших видів бобових рослин). З деревних порід до такого типу рослин відносять березу чорну і сіру вільху, вербу козячу, осику, білу акацію.

Таблиця 1.1

Класифікація розкривних порід за їхньою придатністю до біологічної рекультивації

Група придатності	Грунти та гірські породи	Сухий залишок	Ознака придатності порід	Вміст гумусу, %	Спосіб використання для біологічної рекультивації
			pH водний	Рухомий А1, мг/100г	Na, % ємності вбирання	фракція ‹0,01 мм, %
1. Придатні а) родючі	Гумусова частина профілю грунту	‹ 0,2	5,5-8,0	‹4	‹5	‹20	›2	Під час гірничорудних робіт складають і використову-ють для створення ріллі та інших сільгоспугіль.
б) потенці-йно родючі	Ґрунтотворні та інші породи сприятливого гранулометричного та мінерального складу	‹ 0,2	5,5-8,0	›4	‹5	10-75	‹2	Придатні як підстилаючи породи при створені ріллі. Можуть безпосередньо бути використані для лісо рекультивації та під кормові культури. Після меліоративної підготовки можуть використовуватися під ріллю.
2. Малопридатні а) за фізичними властивостями	Піщані та глинисті	0,2-0,5	‹4	‹4	‹5	10-75	немає	Необхідне глинування чи піскування. У разі створення ріллі перекриваються придатними породами. Можуть бути використані під лісонасадження після певних поліпшуваних заходів.
б) за хімічни-ми властивостями	Кислі, середньо засолені та солонцові грунти та породи	0,2-0,5	3,5-9,0	‹15	5-20	10-75	‹1	Необхідні хімічні меліорації чи промивання. Після меліорації під час створення ріллі породи слід перекривати гумусовим шаром.
3. Непридатні а) за фізичними властивостями	Скельні породи, конгломерати	-	-	-	-	-	немає	Перекриваються придатними гумусом не менше як на1-2 м
б) за хімічни-ми властивостями	Сульфідомі сткі та засолені породи, солонці	5	3,5-9,0	15	20	Різного гранулометричного складу	немає	Вкладають у підтримку відвалів. Повинні бути ізольовані при створені ріллі і насадженнях лісу шаром завтовшки 1,5-2м З урахуванням економічної ефективності можна проводити хімічні меліорації. Після меліорації під час створення ріллі породи слід перекривати гумусовим шаром.

Товщина підготовленого ґрунтового шару при біологічний рекультивації кар'єрів і відвалів повинна складати, м: для дерев - 0,7-1,0; для чагарників - 0,6- 0,8; для газонів - 0,3; для однолітніх і багаторічних квітів - відповідно 0,3 і 0,5-0,7м.

При створенні багаторічних насаджень на рекультивованих землях вимоги до технічного етапу рекультивації такі ж самі, як і при відведенні рекультивованих земель під ріллю. Під лісову рекультивацію можна відводити відвали з різними ґрунтосумішами без селективного відсипання. Якщо ґрунтосуміші токсичні, проводять їх хімічну меліорацію або перекривають потенційно родючими породами. Менш строгі у такому разі й вимоги до загального планування (вирівнювання) відвалів.

Відновлення порушених земель спрямоване не тільки на їх повернення у сільськогосподарський чи лісовий фонд, запобігання зсувів або ерозії, але й на створення екологічно збалансованої системи, яка б становила економічну і природно-естетичну цінність.

Сільськогосподарський напрям рекультивації порушених земель передбачає:

- формування ділянок порушених земель, зручних для використання по рельєфу, розмірам і формі, поверхневий шар яких повинен бути складний породами, придатними для біологічної рекультивації;

- планування ділянок порушених земель, що забезпечує продуктивне використання сучасної техніки для сільськогосподарських робіт і виключає розвиток ерозійних процесів і обвалів ґрунту;

- виконання ремонту рекультивованих ділянок;

- проведення інтенсивної меліоративної дії з вирощуванням однорічних, багаторічних злакових і бобових культур для відновлення і формування гумусового шару, і його збагачення органічними речовинами при застосуванні спеціальних агрохімічних, агротехнічних, агролісомеліоративних, інженерних і протиерозійних заходів;

- отримання висновку агрохімічної і санітарно-епідеміологічної служб про відсутності небезпеки винесення рослинами речовин, токсичних для людини і тварин.

Лісогосподарський напрям рекультивації порушених земель передбачає:

- створення насаджень експлуатаційного призначення, а при необхідності, лісів захисного, водорегулюючого і рекреаційного призначення;

- створення рекультивованого шаруючи на поверхні укосів і берм відвалів з нетоксичного матеріалу, сприятливого для вирощування лісу;

- визначення потужності і структури рекультивованого шаруючи залежно від властивостей гірських порід, характеру водного режиму і типу лісонасаджень;

- планування ділянок, що не допускає розвиток ерозійних процесів і що забезпечує безпечне застосування грунтооброблюючих лісопосадкових машин і машин по догляду за посадками;

- створення в несприятливих ґрунтових умовах лісонасаджень, що виконують меліоративні функції;

- підбір деревних і чагарникових рослин з класифікацією гірських порід, характером гідрогеологічного режиму і інших екологічних чинників;

- організація протипожежних заходів.

Водогосподарський напрям рекультивації порушених земель передбачає:

- створення водоймищ різного призначення в кар'єрних виїмках, траншеях, деформованих ділянках шахтних полів;

- комплексне використання водоймищ переважно для водопостачання, зрошування, рибальницьких і рекреаційних цілей;

- будівництво відповідних гідротехнічних споруд, необхідних для затоплення кар'єрних виїмок і підтримки в них розрахункового рівня води;

- заходи щодо запобігання обвалам і розмиву укосів водоймищ;

- екранування токсичних порід, ложа і бортів водоймищ і пластів, схильних до самозагорання, в зоні змінного рівня і вище за рівень води;

- захист дна і берегів від можливої фільтрації;

- заходи щодо запобігання попаданню у водоймища кислих або лужних підземних вод і підтримки сприятливого режиму і складу води відповідно до санітарно-гігієнічних норм;

- заходи щодо впорядкування території і озеленення укосів.

Рекреаційний напрям рекультивації порушених земель передбачає:

- вертикальне планування території з мінімальним об'ємом земляних робіт, збереження існуючих або створення придатних в результаті виробництва робіт форм рельєфу на стадії технічного етапу;

- забезпечення стабільності ґрунтів при будівництві споруд для відпочинку і занять спортом;

- проектування, будівництво і експлуатація зон рекреації водних об'єктів для організованого масового відпочинку і купання повинні проводитися відповідно до вимог ГОСТа 17.1.5.02-80 [42] і з урахуванням вимог які передбачені пп. 6.2 и 6.3 ГОСТа 17.5.3.04-83 вимоги для лісогосподарськой та водогосподарськой рекультивації порушених земель[38].

При різноманітних системах розробки гірських порід відкритим способом із метою забезпечення стійкості укосів відвалів і ефективної рекультивації їх поверхні для біологічного освоєння провадяться роздільні виїмка й укладка у відвали порід розкриву. Дренування підошви відвалів і підвищення стійкості забезпечуються при укладці в основу піщаних або розпушених твердих порід. У нижню частину відвалу слід вкладати також токсичні породи, у верхні горизонти (спільно або роздільно) - індиферентні і потенційно родючі ґрунти, а у випадку рекреаційного використання території - і рослинний шар.

При улаштуванні водойм особливу увагу треба приділяти стійкості прибережних схилів, гідрогеологічному режиму території, водопроникності чаші водоймища. При значній фільтрації необхідно влаштовувати екрани з глини або важких суглинків, що захищаються шаром місцевого ґрунту потужністю 30 см. Відповідно до санітарно-гігієнічних вимог мінімальна глибина водоймищ повинна бути не менше 1,5 м.

При використанні порушених територій для рекреаційних цілей необхідно забезпечити нормальні умови для зростання дерев і чагарників і догляду за ними. Планування дорожньої мережі виконують з урахуванням організації поверхневого стоку.

При висоті укосу 20 м кут укосу має бути 12-14%, а при висоті 5-6 м - 24-30%. Ширину відвальних терас визначають виходячи з умов забезпечення механізованої посадки і догляду за насадженнями. Дерева треба висаджувати на відстані не менше 1,5 м від брівки укосу відвалу. Мінімальна ширина тераси повинна бути не менше 8м.

При рекреаційному напрямку рекультивації використовується часткове планування поверхні відвалів, а не повне як при сільськогосподарському напрямі, що знижує витрати на гірничотехнічний етап рекультивації.

1.3 Обґрунтування рекреаційного напрямку рекультивації порушених земель

Гірниче підприємство, здійснюючи відтворення земель, порушених відкритою розробкою родовища для потреб народного господарства, стоїть перед вибором напрямку формування споживацьких властивостей техногенних ґрунтів. Земельний кодекс України наголошує на пріоритетності створення на відпрацьованих площах земель сільськогосподарського призначення з метою недопущення скорочення орних угідь країни. При розробці надр на землях сільськогосподарського призначення відпрацьовані родовища мають бути повернені під ріллю або пасовища. При цьому вважається (Беркевич О.М., Панас Р.М.), що якщо ґрунтовий шар зняти перед вскришею вугільних пластів, перетримати в буртах 3-5 років і знову нанести на вирівняний відвал гірської породи, то будуть відновлені початкові ґрунтові умови. Фактично грунт, що пролежав в буртах декілька років, позбавляється комплексу мікроорганізмів і втрачає родючість, трансформуючись в звичайний мінеральний субстрат [2,11]. Проте, це не завжди відповідає інтересам гірничого комбінату, який зацікавлений в мінімізації витрат природоохоронного призначення.

Показник родючості рекультивованих земель під сільськогосподарське призначення складає 63% від їх первісного стану, що зумовлює перехід земельної ділянки до менш цінної категорії земель сільськогосподарського призначення, але потребує найбільших витрат серед альтернативних напрямків відновлення техногенних ґрунтів. Окрім того, в країні дуже високий відсоток розораності земель 57,1% (лише 9% угідь є заповідними у порівнянні від 30% у Європі) і перевищує екологічно обґрунтовані межі (розораність території США - 15,8%, Великої Британії, Франції, Німеччини - від 28,1 до 31,8%). Зокрема у Дніпропетровській області 83% земель є залученими до сільськогосподарського виробництва. Проте ефективність від цього виробництва є низькою [11].

Для порівняння, врожайність зернових у розвинених країнах становить 50-60ц/га, в Україні високою вважається врожайність на рівні 27ц/га. При проведенні робіт з відновлення земель гірничому підприємству варто дедалі більшу увагу приділяти альтернативним сільськогосподарському напрямку рекультивації.

Співвідношення між земельними ресурсами з однієї сторони та засобами виробництва і кількістю втраченої праці - з іншої, досить еластичне. Таким чином є можливим скорочувати сільськогосподарські угіддя, але за рахунок концентрації засобів виробництва і праці підтримувати на незмінному рівні випуск продукції шляхом зростання врожайності, отже, технічні новації у сільському господарстві повинні передбачати скорочення цієї категорії угідь, відтак, і потреби в рекультивації техногенних ґрунтів повинні узгоджуватися з цією тенденцією

Одночасно відчувається потреба в рекреаційних заліснених територіях, оскільки розробка надр супроводжується створенням селищ міського типа. При вивченні експериментальних робіт [20,21,26] з'ясовано, що гірські відвали мають високу продуктивність по деревній рослинності. Отже, в степовій і лісостеповій зонах доцільна ландшафтно-рекреаційна рекультивація, що забезпечує формування озерно-лісового комплексу з високою екологічною і рекреаційною ємкістю, ландшафтна різноманітність яка не вимагає великих матеріальних витрат.

На місцях добування корисних копалин в Україні після рекультивації можливий розвиток різних видів рекреаційної діяльності. На відвалах здійснити лісопосадки, кар'єри облаштувати для будь-яких видів відпочинку на воді. Перетворений ландшафт в рекреаційному напрямку має оздоровчу дію на середовище. Рекреаційне використання територій, порушених гірничою промисловістю, визнано найефективнішим з економічного та екологічного погляду. Крім того, воно доцільне, оскільки ці землі, як правило, розташовані в урбанізованих та індустріальних областях, де проблема вільних земель особливо гостра. [32]

У Чехії у процесі відновлення порушених земель перевага віддається створенню лісонасаджень цільового призначення: лісопарків, парків, вітрозахисних лісів та ін. Для лісогосподарського використання відводяться переважно ділянки неправильної форми із сильно пересіченим рельєфом, відкоси шахтних териконів і кар'єрних відвалів. Затрати на відновлення 1 га землі для лісогосподарського використання становлять 25 тис. крон (11147,75 грн), а затрати на відновлення 1га ріллі - 15-23 тис. крон (6,6 - 11,1 тис. грн) [4].

У США під час рекультивації територій вугільних кар'єрів основна увага приділяється створенню озер, пасовищ і лісів. Наприклад, на кар'єрі «Кларіон» (штат Пенсільванія) грунт знімають бульдозером Д-9Ж. Розкривні роботи проводять драглайном із ковшем ємністю 2,3 м3. Після нанесення ґрунту на сплановані ділянки висаджують сосновий ліс, або використовують рекультивовані землі у сільському господарстві [4].

Прикладом раціонального використання порушених земель може бути проект забудови глиняного кар'єру в м. Новосибірську. На місці виробленого кар'єру та ярів, розташованих уздовж р. Кам'янки, передбачено створити два житлових мікрорайони. Крім житла, проект передбачає спорудження будинків для установ районного значення, стадіону, ЛЕП та інших об'єктів. Щільність житлового фонду дорівнює 2575 тис. м2 на 1 га. Затрати на 1 м2 житлового фонду становлять 161,6 тис. грн.. Таким способом планується освоїти 539 га земель [4].

Зарубіжний досвід доводить [4], що землі, порушені видобутком будівельних матеріалів, найдоцільніше освоювати під водойми, ігрові майданчики або забудову. Наприклад, компанією "Амерікен аггригейте" (США) на території одного кар'єру створено чотири озера, розбито 1500 садових ділянок і намито напівострів для забудови. Інша компанія на території піщаних та гравійних кар'єрів створила спортивний комплекс.

Певну зацікавленість має виконання рекультивації порушених земель компанією "Американ Цианамід" у штаті Флорида (США). У процесі розробки родовища за без транспортною системою утворились високі хаотично розташовані насипи розкривних порід. Рекультивація їх вимагала переміщення значного об'єму порід та значних затрат на ре культиваційні роботи. У зв'язку з цим керівництво компанії запропонувало технологію одночасного відновлення, згідно з якою гірничі роботи починали з індивідуального розроблення ділянок по периферії кар'єрного поля, а потім у виробленому просторі. Перемістивши фронт робіт до центру родовища, поступово створили виїмку під водоймище. Технологія одночасного відновлення дозволила підготувати водоймище у процесі експлуатації родовища і на 40% знизити затрати на рекультивацію. Крім створення озер компанія "Американ Цианамід" планує забудовувати відвали та використати під посадки цитрусових і створення пасовищ.

Отже варто звернути увагу на рекреаційний напрям рекультивації оскільки він потребує менших витрат та може здійснюватися в несприятливих умовах рельєфу. А лісові насадження, які висаджуються в процесі цього напряму на відвалах, відіграють важливу меліоративну, ґрунтозахисну та оздоровчу роль. Рекреаційний напрям рекультивації має важливе екологічне, соціальне та економічне значення.

Рекреація, як економічно вигідна галузь господарювання, має всі підстави зайняти в перспективі одне з провідних місць в структурі господарського комплексу. Тому сьогодні надзвичайно актуальним є питання вибору оптимальної стратегії розвитку рекреаційної індустрії і здійснення ефективної політики її практичної реалізації. Зараз в Україні зростає попит на землі рекреаційного напряму.

Гірничодобувне підприємство здійснюючи відновлення земельних pecypciв, повинен орієнтуватися на потреби ринку у придбанні певного ресурсу. Таким чином найбільшу дохiднiсть (мiнiмальний збиток) з рекультивацiї забезпечить той напрям відтворення порушених земель, за якого рента відновленої земельної ділянки має стійку тенденцію до зростання, за умови незмiнностi залученого обсягу фінансових pecypciв виробництва. Peнта є частиною прибутку орендатора землi, що передається землевласнику у якості плати за землекористування. Тобто, вища рентабельність діяльності дозволить отримувати бiльшi peнтнi платежі, що вiдповiдно підвищує вартість земельної ділянки. Відтак, дослідження стану ринку землекористування дасть гірничодобувному підприємству виробити власну стратегію підвищення ефективності рекультивацiйних робіт та ефективного напряму рекультивації.

Рекреаційний напрям рекультивації передбачає ті ж заходи, оскільки середовище, призначене для проведення дозвілля і відпочинку, не має бути шкідливим для людей, неекологічним, без рослинного і тваринного світу. На думку Бондаря Ю.А., Лазарева И.В. [5,6] різниця між біологічним і рекреаційним напрямом рекультивації земель полягає в наступному: рекреаційний напрям передбачає, що після приведення порушених земель в норму по біологічних і физико-хімічних параметрах вони перетворяться в якісно новий стан, раніше не характерний для даної природної субстанції.

Створюють на місці кар'єрів зон відпочинку у вигляді водоймищ з пляжами, атракціонами, парками, санними і лижними трасами і так далі. Це може бути також музей просто неба, тематика якого так чи інакше прив'язана до місця його знаходження. Наприклад, музей гірської справи. У ряді країн створені і успішно функціонують подібні музеї, їх експозиції розміщені на місці закритих шахт, цехів і відтворюють обстановку старих підприємств, в них представлені забуті технології, машини пристосування, інструменти.

Музей гірської справи «Ахталь» діє в Германії. У канадському Ванкувері на місці шахти по видобутку мідної руди, закритої в 60-і роки ХХ століття, також працює гірський музей. Музей історії гірської справи в м.Змєїногорське Алтайського краю, створений на базі демідовських шахт XVIII століття, став за останніх 10 років центром культурно-просвітницького туризму в регіоні [4].

Місцезнаходження подібного музею пропонується пов'язати з вирішенням проблеми рекультивації земель, порушених в результаті промислової розробки вугільних родовищ. Так виникла ідея проекту унікального музею старовинної металургії Хакасії, який пропонується розмістити на місці сучасних відпрацьованих родовищ, наприклад Ізихського вугільного розрізу. Це не проста реконструкція минулого, а його переосмислене відтворення з врахуванням вирішення актуальних сучасних проблем [4].

Гірничодобувні підприємства виконують значні обсяги рекультиваційних робіт з метою повернення використаних земельних ресурсів до сільськогосподарського виробництва, але ці ресурси за родючістю не завжди відповідають вимогам. До того ж, окремі рекультивовані ділянки підприємства повертають для використання за іншими напрямком (рекреаційним, лісогосподарським тощо).

Раціональний рівень рекультивації земель обумовлює напрям їх подальшого використання і має забезпечувати взаємовигідні відносини між суб'єктами відведення непорушених, відтворення відпрацьованих і використаних відновлених земель.

Висновки

1. Землі порушені гірничодобувними підприємствами підлягають рекультивації, створенню більш продуктивної земельної ділянки з найменшими затратами на її рекультивацію.

2. Вибором ефективного напряму рекультивації обґрунтовується вид наступного цільового використання рекультивованих земель. Доцільний рівень рекультивації має забезпечувати одночасно землевласнику найбільший прибуток від відведення земель, а гірничодобувному підприємству найменший збиток від відновлення використаних земельних ресурсів.

3. Термін окупності витрат на ре культиваційні роботи вважається великим (до 10-15 років), оскільки при визначенні їх ефективності враховують лише госпрозрахунковий ефект. Але цей ефект у структурі загального ефекту від охорони довкілля і природних ресурсів складає лише 20%, а решта 80% - це відвернений еколого - економічний та соціальний збиток. За комплексною оцінкою ефективності рекультивації госпрозрахунковий термін окупності витрат буде знижуватися до 2,5-3,5 років.

4. Рекреаційний напрям є зараз перспективним для України як з економічних причин (збереження коштів гірничодобувних підприємств, інвестиції, створення нових робочих місць) так і з екологічних (створення нового біологічного середовища, відновлення порушених земель).

Розділ ІІ. ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНА ДОЦІЛЬНІСТЬ РЕКУЛЬТИВАЦІЇ

2.1 Аналіз попиту на землі за напрямами рекультивації

Згоду на відведення земель під розробку дає їхній власник, інше підприємство відновлює вiдпрацъованi землi i потім передає їх в користування іншому підприємству. Рекультивацію земель може робити спецiалiзоване підприємство або гiрничо-збагачувальний комбінат. Після рекультивації землi можуть бути залишені у розпорядженні комбінату, повернутi землевласнику або державі, а також передані іншому землекористувачу. Розглянемо цiлi суб'єктів, що беруть участь у вiдтвореннi земельних pecypciв.

Власнику земель, що відводяться, оплачують їх вартість (на умовах купівлi-продажу або як відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва на цих землях). Вказана вартість залежить вiд якості земель, що будуть відновлені. Інтереси землевласника пов'язанi з тим, яку суму грошей можна одержати за землi, передані під розробку родовища. Причому згідно з діючою практикою, грошова оцінка відновлених земельних pecypciв майже не пов'язана з витратами на їх відтворення.

Підприємство, що займається рекультивацією, зацікавлене у тому, щоб вкласти у відновлення відпрацьованих земель менше коштів, ніж буде отримано їх при передачі земель подальшим користувачам.

Землекористувач при вирiшеннi питання про придбання земель встановлює, за яким напрямом він буде її використовувати. Він хоче одержати у своє розпорядження рекультивовані ділянки, які щонайкраще підходять для використання за обраним напрямом. Прибуток землекористувача знаходиться в тiснiй залежності вiд якості техногенного шару чорнозему: підвищення якості, з одного боку, викликає збільшення витрат на створення техногенного шару, з другого, - приводить до більшого прибутку вiд його використання.

Отже, економічний результат (збиток або прибуток) з відтворення земельних pecypciв обумовлений інтересами суб'єктів, що відновлюють землi i використовують їх [11].

Питання проблеми економічної доцільності відведення земель під розробку родовища і їх відтворення після розробки досліджені не в повній мірі [2,9,10,18]. Тим більше, що ці землі можуть бути відтворені за різним цільовим направленням (сільськогосподарським, рекреаційним, лісовим, водогосподарським).

Рівень рекультивації земель слід розглядати як функцію економічної ефективності відносин між суб'єктами землекористування. Доцільний рівень рекультивації має забезпечувати одночасно землевласнику найбільший прибуток від відведення земель, а гірничодобувному підприємству найменший збиток від відновлення використаних земельних ресурсів.

Оскільки попит на землю є неоднорiдним i складається з двох елементiв - сiлъськосподарського i несiльськогосподарського попиту. Зобразимо графiчно, зміну рiзних видiв земельної ренти у часi (рис.2.1 i 2.2). На вici абсцисс вiдкладемо полощу землi, ординат - вартість га землi за умови незмiнності її пропозиції.

Лінія попиту має класичний вигляд, а лiнiя пропозиції - прямої, перпендикулярної вісі Х, що пояснюється зацiкавленiстю землевласників у доходах з володіння землею за будь-якого попиту на неї. Криві 1, 1а та 2, 2а є вiдповiдно станом попиту та пропозиції до та після закінчення певного періоду часу. Причому, зміна попиту та пропозицii землi сільськогосподарської рекультивації матиме різну тенденцію у порiвняннi з землями іншого призначення[11].

Розглянемо динаміку стану попиту i пропозицii на землi сільськогосподарського та лісогосподарського напряму рекультивації (Рис. 2.2). Oдже, величина попиту і пропозиції ділянок сільськогосподарського та лісогосподарського призначення має тенденцію до скорочення, що відбувається з наступних причин:

а) попит на землi скорочується внаслiдок:

- зменшення частки сільськогосподарського виробництва у національному доході країни;

Ціна грн../га

R>0

1

1а

Площа, га

Рис. 2.1. Графіки зміни попиту і пропозиції на землi сільськогосподарського та лісогосподарського призначення

- необхiдностi відносно великих капіталовкладень для приведення ділянок у придатний для експлуатації стан;

- використання штучних матерiалiв замість дулової деревини;

- непередбаченості умов господарювання внаслiдок ймовірності несприятливих погодних умов, стихійних сил, шкiдникiв;

- погіршення родючості ґрунтів;

- зміна структури сільськогосподарських угідь.

б) пропозиція земель скорочується внаслiдок:

- подальшого розвитку промисловості та об'єктів міської інфраструктури за рахунок сiлъськогосподарських та лісогосподарських угідь;

- погіршення екологічного стану ґрунтів;

- знищення земель руйнівними силами природи та техніки.

3мiщення точки рівноваги политу i пропозиції землi вліво обумовлює вiдповiдне скорочення рентних платежів цих ділянок (Re), а відтак, і вартості oстанніx.

3образимо зміну попиту i пропозиції землi для рекреаційного, водогосподарського та будівничого налрямкiв рекультивації (рис. 2,2). 3eмлі цієї групи земель мають тенденцію до зростання вapтocтi у часі, що відбувається з наступних причин:

- розвиток міської інфраструктури, об'єктів промисловості;

- існуюча потреба в полiпшеннi екологічного стану місцевості промислово забруднених peгіонів;

- відносна легкість приведення земельних ділянок у придатний до експлуатації стан;

- iнфляцiйнi капіталовкладення.

2 2а

Ціна грн../га

R

1а

1

Площа, га

Рис. 2.2 Графики змiни попиту i пропозицiї на землі рекреацiйного, водогосподарського та будiвничого призначення

Таким чином попит на ділянки сільськогосподарського призначення має тенденцію до зниження, а ділянок рекреаційного призначення напроти - до підвищення [11].

На прикладі ОЗГК розглянемо стан порушених земель та їх відтворення. Щорічно під розробку родовища ОГЗК вилучають біля 100га земель. Ці землі розподіляють наступним чином: рілля -90%, пасовища -4%, господарський двір -6% (Рис. 2.3). У 2003 році об'єктами ОГЗК було зайнято всього 9483 га земель, в тому числі під гірничі розробки відведено найбільшу частину земельних площ - 5318 га (56,1% від загальної площі земель ОГЗК), де 1565 га використано під технічні траншеї, а 3753 га - для формування відвалів. Під промислові землі надано 2880 га землі (30,4%), на якій розташовані склади чорнозему - 53,7 га (0,6%), промислові майданчики кар'єрів і автоколони - 89 га (0,9%), шламосховища - 1640 га (17,3%), транспортні та лінійні комунікації - 527 (5,6%, колективні сади - 191 га (5,2%), для сільськогосподарського освоєння відведено 318 га (3,4%), заказники - 960 га (10,1%) і соціальну сферу 7 га (0,1%) (Рис. 2.4).

За час роботи кар'єрів ОГ3К до 2004 р. було рекультивовано 6803 га земель під сiльськогосподарськi (63,7%), водогосподарськi (5,1%), лiсогоcподарскi (17,1%) угіддя, потреби будівництва (13,1%), рекреацiйнi потреби (1,0%) (Рис.2.5).

Рис. 2.3. Вилучені землі під розробку ОЗГК



Рис. 2.4. Розподіл вилучених земель на ОЗГК

Рис. 2.5 Землі рекультивовані за напрямками за час роботи ОГЗК

Наведені дані свідчать, що під відкриту розробку надаються великі площі земель, переважна частина яких придатна для сiльськогосподарського виробництва. Рекультивовані землi в обсязі 4943 га передано іншим землекористувачам. Ці землi були використані під пашню (65,4%), інші під сiльськогосподарськi угіддя (4,5%), лiсовi насадження (23,1%), водоймища (6,7%), будівництво (0,3%). Отже, зберігається сільськогосподарська спрямованість рекультивації. У той же час використання відновлених земель під водоймища, лісонасадження, будiвничi та iншi об'єкти свідчить про те, що первісно родючі землi не повертаються до сільського господарства [11].

Для порівняння витрат на різні напрямки рекультивації на 1га. розглянемо на прикладі ВАТ «Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат» (ОГЗК) таблиця 2.1 [11].

Рекультивація порушених земель на ОГЗК спрямована на використання земель в сільськогосподарському господарстві, та характеризується суттєвими недоліками. Вміст гумусу в техногенному шарі чорнозему складає 1,8-2,2% при вмісті в непорушених грунтах 3,5-4,2%. Знижений рівень родючості грунтів

Таблиця 2.1

Співставлення вартості проведення гірничотехнічного етапу різних напрямків рекультивації на 1га

Технологічні операції	Собівартість рекультивації, грн./га за напрямками
	с-госп.	лісогосп.	будівництво	Рибгосп	рекреаці-йний
Вирівнювання гребенів відвалів крокуючими екскаваторами	25104	25104	25104	-	25104
Зняття чорнозему та покриття поверхні відвалів	2219	887	-	-	-
Вирівнювання поверхні відвалів бульдозером	6741	4010	-	-	-
Зняття та покри-ття чорноземом відвальних діля-нок скрепером	8761	-	-	-	-
Навантаження чорнозему екска-ваторами ЕКГ-5 і переміщення його автосамоскидами	6389	-	-	-	-
Будівництво дамби	338	-	-	-	-
Всього	49552	30001	25104	-	25104

зумовлює низьку грошову оцінку відновлених земель і таким чином збільшує розмір компенсаційних платежів гірничо-збагачувального комбінату за відведення непорушених земель під кар'єри та збитки їх власників.

На прикладі Вільногірського гірничо-металургійного комбінату розглянемо собівартість рекльтиваційних робіт в лісогосподарському напрямку (таб. 2.2)

Таблиця 2.2

Витрати на підготовку грунту та посадку 1 га лісових культур на рекультивованих землях Вільногірського гірничо-металургійного комбінату

№ з/п	Види робіт	Сума, грн
		1 рік створення	1 рік вирощування	2 рік вирощування
1	Сировина та матеріали	479,70	0,00	25,28
2	Паливо та енергія на тех.. цілі	730,35	764,24	245,06
3	Основна заробітна плата	1139,52	514,65	498,39
4	Додаткова заробітна плата	683,71	499,21	483,64
5	Відрахування на соціальні заходи	678,24	377,16	365,31
6	Витрати на утримання та експлуатацію обладнання та устаткування	227,90	102,93	99,49
7	Загальновиробничі (цехові) витрати	900,22	406,57	393,70
8	Інші виробничі витрати	-	-	-
9	Виробнича собівартість	4839,66	2664,76	2110,87
10	Адміністративні витрати	348,80	213,18	166,85
11	Всього	5188,45	2877,95	2277,72
12	ПДВ	1037,69	575,59	455,54
13	Всього витрат	6226,15	3453,54	2733,26

2.2 Визначення стану порушених відпрацьованих та рекультивованих земель

Порушення земель через видобуток корисних копалин значні як за площею, так і за глибиною. Крім того, відвали, як правило, складені хаотично, в них перемішані суглинки, глини, сланці та інші породи. Вони утворюють пересічний рельєф, який складається із високих насипів (відвалів) і глибоких западин (кар'єрних виїмок). При цьому на поверхню виносяться малопродуктивні або безплідні гірські породи. Прикладом цього може бути Кривбас, де щорічно переміщується у відвали 62 млн. м3 покрівлі та 48 млн. м3 відходів збагачувального виробництва. За період експлуатації родовищ під об'єкти гірничих підприємств від сільськогосподарських підприємств басейну вилучено 23 тис. га земель, з яких 21 тис. га порушено.

В таблиці 2.3 представлені статистичні данні порушених і рекультивованих земель в Україні. Ми вивчимо як порушуються та відновлюються землі під час видобутку корисних копалин протягом 1985-2003 років.