Відновлення порушених екосистем річки Замчисько

Размещено на http://www.allbest.ru/

3

1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний університет водного господарства та природокористування

Навчально-науковий інститут агроекології та землеустрою

Кафедра екології, технології захисту навколишнього середовища та лісове господарство

Курсовий проект

на тему:

«Відновлення порушених екосистем річки Замчисько»

Виконала:

студентка 6 курсу, ННІАЗ

групи ЕКО-61м

Калетник К.В.

Перевірив:

к.с.-г.н., доцент

Статник І.І.

Рівне 2018



Вихідні дані

І. Характеристики(показники) якості води / Екологічний норматив

А) Сольовий фон:

- хлориди(мг/л)--17,5/20;

- сульфати(мг/л)--30,1/50.

Б) Трофо-сапробіологічні характеристики:

- азот амонійний(мг/л)--0,44/0,3;

- азот нітратний(мг/л)--1,23/0,5;

- азот нітритний(мг/л)--0,029/0,05.

С) Токсичні речовини і сторонні домішки:

- мідь(мг/л)--0,0057/1,0;

- хром(мг/л)-- - /1,0.

Механічні домішки:

- ПО (мгО/л)-- - /8,0;

- БО (мгО/л)--18/25,0;

- БСК₅(мгО₂/л)-- 3/1,7;

- Завислі речовини(мг/л)--9,13/10,0.

Клас якості води--2.

ІІ. Розрахункові концентрації складових поверхневого стоку (С_с):

-господарсько-побутові стічні води(г/м³)--70;

-поверхневий стік з лісів(г/м³)--30;

-поверхневий стік з боліт(г/м³)--6;

-поверхневий стік з луків(г/м³)--12;

-поверхневий стік з агроландшафтів(г/м³)--90;

-поверхневий стік з урбанізованих територій(г/м³)--30;

-атмосферні опади(мм)--600.

ІІІ. Дані для розрахунку оптимальних характеристик природних нерестилищ та місць зимівлі риб:

-F(га)--50;

-М(кг/га)--12;

-Q_гє(мгО₂/л)--10;

-Q_г'(мгО₂/л)--8;

-K--1,1

-h зимувальної ями(м)--0,5;

-Kм--0,1;

-Q(м³/с)--8;

-h нерестилища(м)--0,4;

-m(кг/га)--70;

-Kr--0,05.

гідрогеологія водозбір басейн річка



Зміст

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ПРИРОДНІ УМОВИ БАСЕЙНУ РІЧКИ ЗАМЧИСЬКО

1.1 Фізико-географічні умови

1.2 Кліматичні умови

1.3 Характеристика ґрунтового покриву

1.4 Характеристика рослинного світу

1.5 Гідрогеологічні умови

РОЗДІЛ ІІ. ВПЛИВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА СТАН ЕКОСИСТЕМИ РІЧКИ

2.1 Вплив господарської діяльності на стан поверхні водозбору річки

2.2 Вплив господарської діяльності на хімічний склад води

РОЗДІЛ ІІІ. ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ АНТРОПОГЕННОГО НАВАНТАЖЕННЯ НА БАСЕЙН РІЧКИ

3.1 Визначення площі поверхні водозбору річкового басейну

3.2 Визначення екологічного стану поверхні водозбору річкового басейну(КЕСЛ)

3.3 Оцінка якості поверхневих вод в сучасних умовах використання

3.4 Розрахунок розподілу маси домішок, що виноситься поверхневим стоком

3.5 Розрахунок оптимальних характеристик природних нерестилищ та місць зимівлі риб у річкових екосистемах(за Грибом Й.В.)

РОЗДІЛ ІV. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ ПРИРОДООХОРОННИХ ЗАХОДІВ З РЕАБІЛІТАЦІЇ ПОРУШЕНИХ РІЧКОВИХ СИСТЕМ

4.1 Компенсаційні технічні заходи

4.2 Компенсаційні гідротехнічні природоохоронні заходи

4.3 Охорона водних ресурсів від забруднення

4.4 Заходи з охорони підземних вод

РОЗДІЛ V. УПРАВЛІННЯ СТАНОМ РІЧКОВИХ СИСТЕМ

5.1 Прийняття технічних рішень

5.2 Визначення напрямку оздоровлення річкової екосистеми

Висновки

Список використаної літератури



ВСТУП

Актуальність теми

В останні десятиріччя все більше уваги приділяється дослідженню проблем малих річок. Це пов'язано не тільки з необхідністю реалізації загальної природозберігаючої стратегії використання водних ресурсів, але й усвідомленням ролі малих водних об'єктів у функціонуванні середніх і великих річок.

Річки є важливими джерелами прісної води, без якої людству не обійтись. На сьогодні проблема збереження малих річок у всьому світі набула великих масштабів і вимагає негайного вирішення. Подальше забруднення водних артерій може призвести до незворотних наслідків та екологічних катастроф. Не треба думати, що розв'язання таких глобальних проблем під силу лише урядам держав та офіційним установам. Кожен з нас може зробити свій маленький, але дуже вагомий внесок у покращення ситуації. Повернути річці її природний вигляд - це означає створити умови для найефективнішого виконання усіх функцій, у тому числі й водоочисної. Найкраще з цим справляється річка у її первісному (природному) вигляді. Саме тому і будь-які заходи щодо благоустрою річки мають спрямовуватися на відтворення її природних комплексів.

Питання охорони навколишнього середовища, в зв'язку з інтенсивним антропогенним навантаженням на нього, набули досить актуального значення, враховуючи, що в окремих регіонах екологічна ситуація оцінюється як катастрофічна.

Детальна характеристика окремих процесів і явищ, які впливають на екологічний стан та заходи по їх покращенню наведені в даній роботі.

Басейн р. Замчисько розташований у Рівненській облпсті. Стан окремих факторів природного середовища і направленість діючих в ньому процесів обумовлюють, в цілому, не дуже сприятливу екологічну ситуацію в басейні річки.

Об'єктом дослідження у даному проекті є басейн р. Замчисько.

Метою курсового проекту: дослідження сучасного антропогенного навантаження на територію басейну річки Замчисько та обґрунтування шляхів екологічного оздоровлення їх водних ресурсів.

Завдання: розглянути природні умови функціонування басейну річки Замчисько, вивчити вплив господарської діяльності на стан екосистеми річки Замчисько, визначити рівень антропогенного навантаження на басейн річки.

У даній роботі передбачається проведення низки заходів направлених на покращення показників, які знаходяться в найбільш загрозливому стані. Тому передбачено ряд гідротехнічних, водоохоронних та природоохоронних заходів.



РОЗДІЛ І. ПРИРОДНІ УМОВИ БАСЕЙНУ РІЧКИ ЗАМЧИСЬКО

1.1 Фізико-географічні умови

Річка Замчисько належить до басейну р. Горинь і є її правою притокою першого порядку. Басейн річки розміщений в лісовій зоні. Протікає річка по території Рівненської області. Довжина річки 43,2 км, площа водозбору 336км², заселеність 44,6%, заболоченість 1,22%, розораність 25,0%. За початок річки прийнята точка земної поверхні з відміткою 220 м, розміщена за 2 км північніше с. Пустомити Гощанського району Рівненської області (рис. 1.1).[1]

Річка має одну притоку довжиною більше 10 км. Коефіцієнт густоти сітки (без врахування річок з довжиною менше 10 км) складає 0,16 км/км².

Отже,природні умови, що визначають формування поверхневого стоку річки, являються в цілому, сприятливими.[17] Коротка характеристика основних із них приведена в наступному текстовому викладі і у відповідних таблицях.

Рис. 1.1 Басейн річки Замчисько Костопільського району Рівненської області. Фрагмент топографічної карти. М 1:100000.



1.2 Кліматичні умови

Клімат басейну помірно-континентальний з м'якою вологою зимою і негарячим літом. Середні багаторічні значення основних кліматичних характеристик наведені у таблиці 2.1. Зареєстровані максимальна і мінімальна температури повітря відповідно рівні +38 і -36°С. Число посушливих днів (вологість повітря менше 30%) складає в середньому 22 в рік. Спостережений добовий максимум опадів рівний 106 мм.[1]

Сніговий покрив в басейні спостерігається в 80% зимою. Середня висота снігового покриву складає 14см, максимальна 51см. Найбільша глибина промерзання грунту досягає 106 см. Переважаючими є вітри західного і північно-західного напрямів. Середньорічна швидкість вітру складає 4,8 м/с. Середня величина випаровування складає 550мм [15][22].

Таблиця 1.1 Середні багаторічні значення основних кліматичних характеристик

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	Рік
Температура повітря , °С
-5,4	-4,4	0,0	6,9	13,5	16,9	18,5	17,5	13,0	7,4	1,8	-2,6	6,9
Відносна вологість повітря , %
87	86	84	74	69	70	72	74	77	82	89	79	943
Опади , мм
50	52	46	41	58	72	83	77	53	50	52	49	683

Таблиця 1.2 Повторюваність вітру різних напрямків, (%)

Пн	ПнС	С	ПдС	Пд	ПдЗ	З	ПнЗ	Штиль
8,1	5,6	12,1	14,6	11,1	12,8	25,0	10,7	10,7



Рис.1.2. Роза вітрів.

1.3 Характеристика ґрунтового покриву

Ґрунтовий покрив області неоднорідний. Найпоширеніші дерново-підзолисті, опідзолені, дернові, торфові та торфоболотні ґрунти. Дерново-підзолисті, характерні для Полісся, малородючі, бідні на поживні речовини ґрунти утворились під лісовою рослинністю на водно льодовикових відкладах. На лесах Волинського плато сформувались світло-сірі ґрунти і опідзолені чорноземи, вони досить родючі, тому майже всі розорані. Південь Полісся представляють дернові та торфоболотні ґрунти в заболочених зниженнях озерно-льодовикового та річкового походження.

Дерново-підзолисті ґрунти пов'язані зі ступенем розвитку підзолистого процесу ґрунтоутворення. Вміст гумусу малий, що дорівнює (2-3% в Не), гумусовий профіль регресивно-акумулятивний, тип гумусу гуманно-фульватний (Сгк:Сфк=0,7-0,9). Фізико- хімічні властивості залежать від гранулометричного складу, породи,ступеня розвитку підзолистого процесу.

Ємність поглинання низька(5-15мг-екв\100г ґрунту), ґрунти кислі (рН=3,5-5,5), СНО<75%, типовий склад обмінних катіонів: Са,Мq,Н, властивості різко змінюються за профілем: щільність, максимальна гігроскопічність найбільші в І-горизонті, а пристрасть та аерація тут мінімальні,структура ґрунту нестійка. Дерново-підзолисті грунти завдяки вмісту в них сполук заліза та алюмінію мають кислу реакцію грунтового розчину.

Дані ґрунти використовуються в сільському господарстві для вирощування сільськогосподарських культур і пасовищ.

Дерново-підзолисті ґрунти мають низьку родючість і тому потребують окультурення, яке включає вапнування та удобрення. Особливо проблематично внесення фосфорних добрив. Рекомендується використовувати фосфоритну муку, практикувати місцеве внесення фосфорних добрив. У легких ґрунтах необхідно застосовувати також калійні й органічні добрива, дуже ефективні сидерати, посів багаторічних трав.

Комплекс заходів щодо окультурювання веде до переважання гумо сово- акумулятивного процесу,поліпшення якості гумусу, збільшення вмісту КРК.

1.4 Характеристика рослинного світу

Лісові ресурси в області розміщені нерівномірно і в основному зосереджені в її північній частині. У лісовому покриві хвойні породи дерев становлять 68 %, м'яколисті - 21 %, твердолисті - 11 %.

У природному складі деревної рослинності переважають сосна (69 % лісовкритої площі), дуб звичайний (10 %), береза (10 %) та вільха чорна (8 %). Інші породи (граб, осика, ясен, ялина тощо) займають незначні площі.

Особливу групу хвойних лісів на Рівненщині становлять ялинові ліси (у поліській частині області). У найбільш зволожених місцях зустрічаються сосново- ялинові ліси біломошники, де до ялини та сосни домішується вільха чорна.

Серед специфічних рослинних угрупувань області слід згадати своєрідні «крейдяні ліси» (соснові та дубово-соснові асоціації на відслоненнях крейди), фрагменти яких зустрічаються у лісостеповій частині області, а також сусідні з ними рослинні угруповання «наскельних степів» (вишня степова, ковила волосиста, осока низька, люцерна розпростерта та інші).

Старі дуби віком понад 250 років ростуть на площі 54 га в урочищі „Острожчин” Острозького району, на площі 14 га в урочищі „Олександрівка” Дубенського району. Дубові насадження збереглися в урочищі „Нетреба” Рокитнівського району на площі 52 га.

Друге місце після лісів посідають луки, загальна площа яких перевищує 180 тис. га. Луки поширені всією територією області і формуються на місці вирубаних мішаних і широколистяних лісів.

Всього близько 1,6 тис. видів рослин зустрічається на Рівненщині. Вони створюють зелене вбрання лісів, барвисті килими лук і галявин, простори боліт. Серед рослин є чимало рідкісних, що охороняються законом. 75 видів судинних рослин та грибів області занесено до Червоної книги України. Значну групу серед охоронних рослин становлять види із цікавою біологією - орхідеї та комахоїдні, взяті під охорону в багатьох країнах світу.

Тундрові й тайгові види у флорі України є залишками тих часів, коли північна частина її території була вкрита льодовиком. У флорі Рівненщини близько двох десятків таких видів. Наприклад, плавуни - їхні повзучі стебла, що утворюють зелене плетіння, рясно вкриті вузькими жорсткими листками і схожі на волохатих звірів. Наукова назва „лікоподіум” у перекладі з грецької означає «вовча лапа».

1.5 Гідрологічні умови

Таблиця 1.3 Основні гідрографічні характеристики р. Замчисько

Назва характеристик	Одиниці вимірювання	Основна річка	Притоки, довжиною > 10 км
			р. Забора
Куди впадає		р.Горинь	р.Замчисько
Права або ліва притока		правий	лівий
Довжина	км	43,2	16,6
Площа водозабору	км2	336,0	61,0
Лісистість	%	44.6	39,6
Заболоченість	%	1,22	1,48
Урбанізованість	%	4,60	3,30
Ізвивистість		1,17	1,16

Басейн річки знаходиться в межах геологічної структури північно-східній частині Волино-Подільської плити.

В геологічній будові приймають участь четвертинні, крейдяні, кембрійські і відкладення поліської серії верхнього протерозою. Басейн річки Замчисько знаходиться в межах Волино-Подільського артезіанського басейну. Місцевими водо упорами являються озерно-алювіальні суглинки і глини потужністю 2,5 - 7,5 м, поширені повсюдно і залягаючи на глибину 5,7 - 16,4 м. Першим від поверхні регіональним водо упором є мергельно-крейдяна товща потужністю 7,5 - 22,5 м. Характеристика водоносних горизонтів басейна р. Замчисько показана в таблиці 1.4.

Таблиця 1.4 Характеристика водоносних горизонтів басейна

Водоносний горизонт	Геологічний індекс	Район розташування	Глибина залягання,м	Потужність, м	Літологія водо пород	Коеф. фільтрації вологозатримуючої товщи, м/добу	Статистичний рівень, м	Величина напору	Виробни-цтво водоза-бірних констру-кцій	Вели-чина пониже-ння рівня, м	Дебіт л/с
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
Сучасних болотних відкладень	b IV	част. заплави річки в межах рівнини зендрової	0-1,0	0,4-2,5	торф, мул, заторфований грунт	0,5-1,1	0-1	безнап.	-	-	-
Сучасних алюві-альних відкладень	aIV	частково у гирловії і центральній частині заплави	1,0-2,0	2-7,8	супісок, суглинок, пісок	0,09-1,45	1-2	безнап.	-“-	4,05	0,025
Середньо-четвертинних відкладень	fIIdn	повсюдне в межах басейна	2,0-3,0	5-16,4	пісок різної крупності	0,65-11,75	2-3	-“-	-“-	1,0	0,54
Середньо четвертинних озерно-алювіальнихвідкладень	la II l	-“-	3-20,4	2,5-7,5	суглинок, глина	0,004-0,01	3-20	-“-	-“-	-	-
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
Верхньо-крейдяних відкладень туронского ярусу	k2t	-“-	7-30	4,5-22,5	мергель, мул	0,11-7,0	7-30	11-55	0,15-8	3,5-13	0,1-3,6
Відкладень нижнього кембрію	G1	південначастинна басейна	30-31,5	1,1-70	туф	1,98	30-31,5	25,58	-	6,6	0,45
Верхньо-проти-ерозійні відкладення Поліської серії	PR2Pl	повсюдно	29,5-30	60-80	песченік, оргиліт, алевроліт	-“-	14,5-30	28,4-33,4	0,5-4,5	2,94- 10,34	0,08-0,43



РОЗДІЛ ІІ. ВПЛИВ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА СТАН ЕКОСИСТЕМИ РІЧКИ

Найважливішим чинником впливу на річковий стік є безповоротний забір води. Певну роль відіграють вилучення частини стоку при створенні ставів і водосховищ, втрати на додаткове випаровування, меліорація.

Господарська діяльність людини на водозборах і в руслах річок спричиняє зменшення або збільшення стоку, до зміни його внутрішнього розподілу. Такі агротехнічні заходи, як глибока і зяблева оранки поперек схилу, снігозатримання, сприяють збільшенню шпаруватості та проникності ґрунтів і посиленню інфільтрації талих і дощових вод, затриманню поверхневого стоку на полях і зниженню його величини зі схилів. Під впливом агротехнічних заходів особливо значне зменшення поверхневого стоку спостерігається у степових районах. Будівництво водосховищ і ставків, регулювання ними стоку, спорудження каналів для переміщення води з одних річок в інші, використання води для зрошування й обводнення, осушення території, скид в річки промислових, шахтних і побутових вод значно змінюють гідрологічний режим річок. Водосховища і ставки збільшують площу водного дзеркала і тим самим знижують стік річок унаслідок більшого випаровування з водної поверхні.

2.1 Вплив господарської діяльності на стан поверхні водозбору річки

Таблиця 2.1 Скидання зворотних вод та забруднюючих речовин водокористувачами - забруднювачами поверхневих водних об'єктів

Назва водокористувача-забруднювача	2014 р.	2015 р.	2016 р.
	об'єм скидання зворотних вод млн.мі	обсяг забруднюючих речовин, т	об'єм скидання зворотних вод, млн.мі	обсяг забруднюючих речовин, т	об'єм скидання зворотних вод млн.мі	обсяг забруднюючих речовин, т
1	2	3	4	5	6	7
р. Замчисько
КП „Костопільводоканал”	471,5	БСКповн. - 10,9 Завислі речовини - 8,5 Сульфати - 26,3 Хлориди - 41,0 Азот амонійний - 1,3 Нітрити - 0,1 Нітрати - 0,9 СПАР - 0,0884 Залізо - 0,1261 Фосфати - 1,753 Мідь - 0,0017 Цинк - 0,0037	471,5	БСК5 - 9,9 Завислі речовини -11,0 Сульфати - 33,7 Хлориди - 46,7 Азот амонійний - 3,8 Нітрити - 0,2 Нітрати - 1,0 СПАР - 0,1543 Залізо - 0,2018 Фосфати - 3,389	491,2	БСК5 - 8,8 Завислі речовини 8,4 Сульфати - 36,7 Хлориди - 38,3 Азот амонійний - 3,6 Залізо - 0,2161 Фосфати - 3,478 Нітрати - 0,9 Нітрити - 0,1 СПАР - 0,1965
ПАТ „Костопільський завод скловиробів”	-	-	24,0	БСК5 - 0,2 Завислі речовини - 0,2 Сульфати - 2,9 Хлориди - 2,8 Залізо - 0,0045 Фосфати - 0,0225	-	-

2.2 Вплив господарської діяльності на хімічний склад води

Оскільки в басейні р. Замчисько немає розміщених великих промислових об'єктів, то основними джерелами забруднень поверхневих і підземних вод будуть виступати тваринницькі ферми та літні табори тварин, відстійники промислових та комунально-побутових підприємств, сміттєзвалища.

Основними забруднюючими речовинами тваринницьких ферм є різні сполуки азоту, які присутні у випарах, до того ж вони мають високу концентрацію і токсичність. Літні табори - це спеціальні випаси на яких перебуває худоба, їх розміщують на луках, а періодичні дощі змивають забруднення із пасовищ і все це потрапляє у річку або у підземні води.

Актуальною на даний час є проблема утилізації сміття. У басейні р. Замчисько знаходиться сміттєзвалище, основними забруднюючими речовинами тут є аміак та завислі речовини, які впливають на грунтові води і річку.

У стічних водах органічна речовина складає 58%, мінеральні речовини 42%. Мінеральні речовини - це пісок, глинисті частинки, які потрапляють у воду після миття овочів. Органічні речовини поділяються на рослинні та тваринні. Рослинні органічні забруднення - це залишки рослин, плодів, овочів та злаків, олії, тощо. Забруднення тваринного походження - клейкові речовини, залишки тканин тварин, фекалії.

Забруднення поверхневих вод відбувається також через змив з території. Річний об'єм поверхневого стоку становить 819 тис. мі. основними забруднюючими речовинами тут є завислі речовини, БПК5, нафтопродукти, аміак, фосфор, пестициди. [13, 14]

В річку Замчисько скидають недостатньо очищені стічні води ТзОВ “Свіспан-Лімітед” - 632 тис.м³, ЗАТ “Костопільський завод скловиробів” - 182 тис.м³, та ДП “Костопільводоканал” - 632 тис.м³, що негативно впливає на якісний стан води в річці.Показники якості води в річці контролюються у п'яти пунктах спостереження. За фоновий приймають перший, що знаходиться в с.М. Любаша.

Внаслідок господарської діяльності у басейні спостерігаються кризові ситуації. Першою із них є розміщення в верхній течії (на межі Хмельницької і Рівненської областей) Хмельницької АЕС. Через невирішеність проблеми технічного водопостачання із р. Південний Буг, АЕС знімає пікові значення повені, залишаючи в бровках русла лише мінімальний стік. Це веде до розвитку руслової ерозії, замулення зимувальних ям, каналізування русла. Внаслідок цього роками не спостерігалось у верхній і середній течії розвитку паводків, не відбувається енергообмін між руслом і заплавою, розвинулись явища стагнації. Із водної екосистеми зникають угрупування макрофітів, в першу чергу рдестів, аїр, глечиків.

Другою із вказаних проблем є процеси розширеної депресії підземних вод, сформованих в крейдяно-мергельній товщі (регіон Гощансько-Острозький) -- через необґрунтований забір підземних вод для питного водопостачання м. Рівне. Інтенсивна інфільтрація у підземні водоносні горизонти поверхневого стоку посилює каналізування русла і деградацію річкової екосистеми.

Доповнює формування кризової ситуації і як наслідок р.Замчисько забруднення промисловими і зливовими водами від хімоб'єднання «Азот» нижче міста Рівне і скиду стічних вод Оржівського деревообробного комбінату.

У цілому, формування якості річкових вод басейну визначають -- сольовий фон (хлориди), біогенні сполуки-фосфати, руслова ерозія, токсичні домішки (мідь).

За комплексним екологічним індексом річка в гирловій частині може бути віднесена до класу помірно-забруднених річок і перехідних до забруднених.



РОЗДІЛ ІІІ. ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ АНТРОПОГЕННОГО НАВАНТАЖЕННЯ НА БАСЕЙН РІЧКИ

3.1 Визначення площі поверхні водозбору річкового басейну

Згідно з принципом відповідності якісного і кількісного складу води умовам природного середовища стан річки визначається станом утримання поверхні водозбору, фізико-географічними умовами формування поверхневих вод і підземного току та компенсаційними природоохоронними заходами, які приймаються суспільством. Однак до цього часу не відновлено ні однієї порушеної річкової екосистеми, яка б змогла дати рівнозначну природній продуктивності та різноманітність видів водної біоти, незважаючи на значні витрати коштів, матеріалів та енергії.

Важливим етапом на шляху встановлення рівня антропогенного навантаження на басейн малої річки є власне визначення площі басейну даної річки з метою можливості використання отриманих результатів у подальших розрахунках.

Поверхня водозбору річкового басейну визначається по ізогіпсах карти шляхом оконтурення меж водорозділу. Використовуються методи діаграм та диско грам. Крім цього, існують методи: графо-аналітичний(шляхом розбивки поверхні басейну на трикутники або трапеції з подальшою сумацією отриманих площ), графічний(з допомогою палетки-клітчатки або лінійчатої палетки), механічний(з допомогою планіметра типу ПП-2К).

Точність вимірів з допомогою палетки, особливо клітчатої, вище точності вимірів, проведених з допомогою планіметра. Точність вимірів (відхилення) при вимірюванні палетками дорівнює: клітчатою 0,1-3,5%, лінійчатою--0,2-5,0%.

Для визначення площі басейну річки Замчисько ми будемо використовувати графічний метод(з допомогою палетки). Вишукувана площа дорівнює площі малого квадрату палетки на кількість підрахованих квадратів:

S_бас=S_кв*М, (3.1)

де: S_бас- площа басейну річки, км²;

S_кв- площа малого квадрату згідно масштабу,км²;

М--кількість квадратів[2].

Оскільки масштаб карти 1:100000, то в 1см - 1000м, звідси1см²рівний 1 км². Кількість квадратів визначених за картою становить 336 клітинки. Підставимо отримані значення та отримаємо:

S_бас=1*336 = 336 кмІ

3.2 Визначення екологічного стану поверхні водозбору річкового басейну(КЕСЛ)

Якість поверхневих вод в басейні річки значною мірою залежить від антропогенного навантаження, якого зазнають рослинний і тваринний світ, атмосфера , поверхневі та підземні води, земельні ресурси у межах басейну. Рівень антропогенного навантаження на басейни малих річок визначали ряд вчених, до яких також належать Гриб Й.В., Клименко М.О., Ліхо О.А., Сондак В.В., Статник І.І.[2].

У методиці визначення кількісної та якісної оцінки екологічної стійкості ландшафту КЕСЛ словацькі вчені запропонували оцінювати стан басейну річки на основі визначення коефіцієнту стабілізації ландшафту. Вся площа басейну річки поділяється на площі зі стабільними (елементи, які позитивно впливають на ландшафт: ліси, лісосмуги, болота, заболочені землі, луки, пасовища, природні охоронні території, сади і виноградники) і нестабільними елементами ландшафту(сільська і міська забудова, рілля, городи, водосховища, водотоки, канали і землі промислового використання). Коефіцієнт екологічної стабільності ландшафту визначається як відношення площ стабільних елементів до нестабільних:

КЕСЛ=УF_ст/УF_нест, (3.2)

де F_ст- площі зі стабільними (елементи, які позитивно впливають на ландшафт: ліси, лісосмуги, болота, заболочені землі, луки, пасовища, природні охоронні території, сади і виноградники) елементами ландшафту;

F_нест- площі з нестабільними елементами ландшафту(сільська і міська забудова, рілля, городи, водосховища, водотоки, канали і землі промислового використання).

Залежно від отриманих значень КЕСЛ встановлюється оцінка стійкості ландшафту за наступною класифікацією:

КЕСЛ?0,5--нестабільназ яскраво вираженою нестабільністю;

0,5<КЕСЛ?1,0--нестабільна;

1,0<КЕСЛ?3,0--умовно стабільна;

3,0<КЕСЛ?4,5--стабільна;

КЕСЛ?4,5--стабільназ яскраво вираженою стабільністю.[4].

Вихідні дані для розрахунку екологічної стійкості сільськогосподарського ландшафту представлено в таблиці 3.1, з розділенням площ стабільних територій і нестабільних.

Таблиця 3.1. Структура земельних ресурсів в басейні річки

№ з/п	Показник	Значення
		км2	%
1.	Площа басейну річки Стабільні території: - сіножаті - пасовища - багаторічні насадження - ліси - заповідні території - болота	336 209,5 17,8 12,1 16,46 140,2 1,68 21,3	100 62,35 5,3 3,6 4,9 41,7 0,5 6,3
2.	Нестабільні території: - рілля - урбанізовані території - водосховище	126,4 85,52 21,27 19,65	37,6 25,45 6,3 5,8

КЕСЛ=209,5/126,4 = 1,6

Висновки:Екологічний стан сільськогосподарського ландшафту оцінюємо як умовно стабільний, тому що площа зі стабільними елементами набагато менша ніж площа нестабільних елементів. Тому необхідно збільшити площу під природною рослинністю, лісами, багаторічними насадженнями, провести вилучення земель з сільськогосподарського використання та створення біоцентрів і біокоридорів.

3.3 Оцінка якості поверхневих вод в сучасних умовах використання

Поряд з оцінкою рівня антропогенного навантаження важливим аспектом є оцінка якості поверхневих вод, яка дозволяє оцінити гідро екологічний стан басейну річки Замчисько.

Під екологічною оцінкою якості поверхневих вод розуміють віднесення води до певного класу, категорії згідно з екологічною класифікацією на підставі аналізу значень показників її складу і властивостей. Екологічна оцінка якості вод дає інформацію про воду як складову водної екосистеми, про її придатність як життєве середовище гідро біонтів і важливу частину природного середовища людини.

Екологічна оцінка якості поверхневих вод є основою для з'ясування тенденцій її змін у часі і просторі, визначення впливу антропогенного навантаження на екосистеми водних об'єктів, оцінки змін стану водних ресурсів, вирішення економічних та соціальних питань,, пов'язаних із забезпеченням охорони довкілля, інформування громадськості. Вона є основою для визначення господарської діяльності на НС, розробки певних водоохоронних регламентів і застережень, планування і здійснення водоохоронних заходів та оцінки їх ефективності.

Комплекс показників екологічної класифікації якості поверхневих вод включає загальні та специфічні показники. Загальні показники, до яких належать показники сольового складу і трофо-сапробності вод, характеризують властиві водним екосистемам інгредієнти, концентрації яких можуть змінюватися під впливом господарської діяльності. Специфічні показники характеризують вміст у воді забруднюючих речовин токсичної і радіаційної дії. Для оцінки якості поверхневих вод басейну річки Замчисько запропонована методика «Комплексної експертної оцінки екосистем басейнів річок». Автори цієї методики запропонували оцінку якості води здійснювати за екологічним коефіцієнтом І_Е, який визначають за гідробіологічними, гідрохімічними і бактеріологічними показниками. За основу методу взято побудову колової діаграми, яка визначається шкалами радіусами, одиниця масштабу яких дорівнює лімітуючому показнику якості.

Факторні екологічні індекси за наведеними блоками (І_А, І_В, І_С) визначається за максимальним перевищенням однієї із характеристик у кожні групі при діленні їх фактичних значень (С_і) на регламентовану величину--екологічний оптимум (R_і):

І_А = С_і / R_і (3.3)

І_В = С_і / R_і (3.4)

І_С = С_і / R_і(3.5)

Загальний екологічний індекс І_Е визначається як середнє арифметичне значення трьох факторних індексів:



І_Е =(І_А +І_В +І_С)/3(3.6)

Залежно від значень загального екологічного індексу визначається клас якості води, стан водного середовища та рівень антропогенного навантаження:

-І_Е = 0,1-1,0--І клас якості води, еталонний стан, рівень антропогенного навантаження--нормальні сингенетичні сукцесії;

- І_Е =1,0-3,0--ІІ клас якості води, стан добрий, рівень антропогенного навантаження--розхитування екосистеми;

- І_Е =3,0-8,0--ІІІ клас, стан задовільний, рівень антропогенного навантаження--випадання особливо чутливих видів;

- І_Е =8,0-21,0--ІV клас, стан перехідний, порушення трофічних зв'язків у системі;

- І_Е>21--V клас, стан незадовільний, криза.[4].

Зведемо вихідні дані та частину розрахунків у таблицю 3.2.

Таблиця 3.2 Вихідні дані для розрахунку екологічного індексуІ_Е

№ з/п	Забруд. речовини	Одиниці виміру	Концентрація забруд. речовин (Сі )	Екологічний норматив (Rі)	Сі / Rі	Max значення Іі
1	2	3	4	5	6	7
Сольовий фон (ІА)
1.	Хлориди	мг/л	17,5	20	0,875	0,875
2.	Сульфати	мг/л	30,1	50	0,602
Трофо-сапробіологічні характеристики (ІВ)
1.	Азот амонійний	мгN/л	0,44	0,3	1,46	2,46
2.	Азот нітратний	мгN/л	1,23	0,5	2,46
3.	Азот нітритний	мгN/л	0,029	0,05	0,58
Токсичні речовини і сторонні домішки (ІС)
1.	Мідь	мг/л	0,0057	1,0	0,0057	0,0057
2.	Хром	мг/л	-	1,0	-

Підставимо отримані значенняІ_і у формулу 3.6:

І_Е=(0,875+2,46+0,0057)/3 = 1,11

Результати розрахунків за екологічним коефіцієнтом І_Е, який визначають за гідробіологічними, гідрохімічними і бактеріологічними показниками показали, що вода в басейні річки належить до II класу якості води, стан добрий, рівень антропогенного навантаження--розхитування екосистеми.

3.4 Розрахунок розподілу маси домішок, що виноситься поверхневим стоком

Річковий стік формується за рахунок підземного стоку(до 30-40% від загального річкового) та стоку з поверхні водозбору (60-70%). Маючи дані по структурно-функціональні організації ландшафту та шар поверхневого стоку, можна розрахувати орієнтовні об'єми стоку. Концентрації забруднень, що надходять із поверхневим стоком та стічними водами, можна визначити на дослідних полігонах або взяти із довідкової літератури.

Розрахункові формули для виділення складових елементів річкового стоку виведені шляхом визначення взаємозв'язку концентрації забруднюючих речовин та витрат води під час гідрохімічних досліджень, у основні фази гідрологічного режиму. Вона має наступний вигляд:

Р_і=С_і*Q_і, (г) (3.7)

де: Р_і-маса домішок, т;

С_і-концентрація домішок, г/м³;

Q_і-витрата води, м³.

Питому вагу стоку з кожної складової частини поверхні водозбору(лісу, луків, орних земель, тощо) розраховуємо за формулою:

Q_і=п*k_сп*F_i (м³) (3.8)

де: п--кількість опадів,м;

k_сп-коефіцієнт поверхневого стоку. Приймають по даних станцій спостереження. Для лісу він складає--0,025; луків і пасовищ--0,030; боліт--0,015; орних земель--0,035; урбанізованих територій--0,040.

F_i-площа відповідних складових частин водозбору,м²[2].

Зведемо всі розрахунки в таблицю 3.3:

Таблиця 3.3 Розрахунок розподілу маси домішок, що виноситься поверхневим стоком

Складові поверхневого стоку	Кількість опадів за рік, п, м	Коефіцієнт поверхневого стоку, kсп	Площа складової частини водозбору, Fi, км2	Питома вага стоку, Qі, м3	Концентрація домішок, Сі, г/м3	Маса домішок, Рі, т
1	2	3	4	5	6	7
Поверхневий стік з лісів	0,6	0,025	239,02	3,6	0,33	1,2
Поверхневий стік з боліт		0,015	492,1	4,4	2,2	9,7
Поверхневий стік з луків		0,030	703,0	12,6	0,55	7,0
Поверхневий стік з агроландшафтів		0,035	4639,8	97,4	0,88	1,6
Поверхневий стік з урбанізованих територій		0,040	351,5	8,4	3,3	27,8

Висновки: провівши дані розрахунки ми встановили, що з площі водозбору річки виноситься 47,3 т домішок.

3.5 Розрахунок оптимальних характеристик природних нерестилищ та місць зимівлі риб у річкових екосистемах(за Грибом Й.В.)

Річкова іхтіофауна займає верхню ланку трофічного ланцюга у водному середовищі. Лімітуючими факторами розвитку річкової іхтіофауни є:

- наявність екологічної ніші, що включає:сольовий склад та якість води, відсутність конкуренції, температурних перепадів, тощо;

- наявність кормової бази--мікроводорості, найпростіші організми, безхребетні, детріт, вища водна рослинність;

- наявність місць зимівлі--зимувальні ями з достатнім кисневим режимом;

- місць нересту (для коропових та хижаків--щуки, окуня)--заплавні луки з м'якою рослинністю, що затоплюється на період не менше 30днів;

- місць нагулу--залитих повінню луків з минулорічною рослинністю, що є місцем розвитку дафній та циклопів, інших найпростіших організмів;

- шляхів скочування у річкові русла малька--каналів, стариць, струмків.

Для розрахунку оптимальних характеристик природних нерестилищ та місць зимівлі риб у річкових екосистемах, використаємо запропоновану старшим співробітником Інституту гідробіології НАН України Грибом Й.В.,формулу визначення площі зимувальної ями:

А) у руслі річки складає:

S₁=б*M*R*F*ф₁/K*(и₂є- и₂¹)*h, (га) (3.9)

S₂=б*M*R*F*ф₂/K*(и₂є- и₂¹)*h, (га) (3.10)

де: F--поверхня водного дзеркала, га;

M--рибопродуктивність, кг/га;

R--коефіцієнт дихання для коропових риб 9,14 кисню(г/кг риби на добу);

б--поправочний коефіцієнт на зниження інтенсивності дихання риб у зимовий період, прийнятий рівним 0,5;

ф₁- час перебування риби у зимувальній ямі, прийнято 5 днів;

ф₂- час перебування риби у непроточній зимувальній ямі, прийнято 100 днів(початок і кінець льодоставу);

и₂є, и₂¹- вміст розчиненого кисню, початковий та кінцевий для протічних об'єктів, мгО₂/л; K--коефіцієнт реаерації;

h -середня глибина зимувальної ями, м.[2].

Проводимо розрахунок площі зимувальних ям для річки Замчисько (дані для обрахунку див. вихідні дані):

S₁=0,5*8,0*9,14*50*5/1,2*(10-8)*0,8 = 4,7га

Для непроточної водойми площа зимувальних ям річки Замчисько складає:

S₂=0,5*8,0*9,14*50*100/1,2*(10-4)*0,8 = 31,7 га

Формула для розрахунку екологічного мінімуму площі водного дзеркала природного нерестилища для порушених господарською діяльністю русел річок:



S_{екол.мін.}= К_м *Q*86400 *ф*M/h*т* F, (га) (3.11)

де: К_м --коефіцієнт мілководь;

Q --витрата води 75% забезпеченості в гирлі у період межені, м³/с;

М--маса риби, прийнята по фактичному вилову, кг риби на га;

ф- час затоплення заплави, що забезпечує достатнє прогрівання та самоочищення води, прийнято 10днів;

h -глибина затоплення заплави, м;

т--біомаса корму за сезон вегетації,кг/га;

F--поверхня водного дзеркала об'єкту, га;

86400--кількість секунд/добу.

S_{екол.мін}= 0,1*10*86400*0,08/0,5*80*50 = 3,5 га

Висновок:розрахувавши оптимальні характеристики природних нерестилищ та місць зимівлі риб у річкових екосистемах, за відповіднимиформулами визначення площі зимувальної ями: а) у руслі річки складає: 3,7 га; для непроточної водойми площа зимувальних ям річки Замчисько складає: 31,7 га; екологічний мінімум площі водного дзеркала природного нерестилища для порушених господарською діяльністю русел річок становить 3,5 га.



РОЗДІЛ ІV ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ ПРИРОДООХОРОННИХ ЗАХОДІВ З РЕАБІЛІТАЦІЇ ПОРУШЕНИХ РІЧКОВИХ СИСТЕМ

4.1 Компенсаційні технічні заходи

Серед основних заходів, які є найдоцільнішими для річки Замчисько є:

Система глибокого доочищення господарсько-побутових стічних вод.

До таких систем віднесені системи біологічного плато з штучною аерацією та без неї, системи наплавних біофільтрів з окислювальними коридорами, система біологічної «затравки» очищених господарсько - побутових вод на каскадах біологічних ставів .

Біологічне плато являє собою серію біологічних ставів глибиною до 1,0 м з інтродукованою вищою водною рослинністю. Як правило, використовується очерет. Кількість стебел на 1 м² може налічуватись до 100 штук. Біологічна (переробна) потужність біоплато може бути вирахувана по фільтраційній характеристиці біомаси макролітів. Коли врахувати, що повний біологічний цикл заміни води у рослині триває 10 годин, а з профільтрованої води засвоюється лише 2%, то добова переробна здатність біоплато розраховується за формулою:

(4.1.)

де: В - розрахункова біомаса макролітів, 20 т/га; S - поверхня біоплато, га; 0,8 - питома вага води у загальній біомасі; 2,4 - добовий цикл.

Однак необхідно врахувати, що з водного середовища очерет бере 8-12% води, а основна її маса забирається з мулу. Тобто, очищення, виявляється, здійснюють біообростання, що знаходяться на субстраті. Для забезпечення очищення необхідно, щоб загальна біомаса перифітону дорівнювала масі активного мулу в аеротенках споруд біологічного очищення.

Для підвищення ефективності біоплато проектують у поєднанні з штучною аерацією і дренуванням води наплавні (на існуючих біологічних або буферних ставах) системи очищення. Останні, як правило, поєднують з системою штучної аерації.

Система касетних біофільтрів з штучною аерацією в поєднанні з біоплато являє собою парну коридорну систему біоплато з глибоководним коридором, у якому знаходяться касетні біофільтри з насадкою із штучного волокна. У разі закінчення сезону вегетації навантаження на себе беруть біологічні обростання, що утворюються на насадці.

Розрахунок насадки ведеться за формулою:

(4.2.)

де: N,n - кількість рослин та коренів на 1 м² поверхні; L,l - довжини кореневищ та коренів, м; R,r - радіус кореневищ та коренів, м.

Маса синтетичного волокна для насадки у касетний біофільтр (Р, кг) вираховується за формулою:

(4.3.)

де: F - поверхня біоплато, м²; - питома вага волокна, кг/ м³; - довжина волокна (0,3 м); - радіус волокна; - площа насадки біофільтра, м².

Моделювання систем глибокого доочищення стічних вод на існуючих спорудах.

При існуючій системі водокористування, коли використовується близько 30 % річного стоку, річки - водоприймачі використаних вод не можна сприймати, як елемент очисних споруд. Тому морально з екологічного боку скидати використані води з характеристиками, що відповідають якісному стану водойми вище водозабору, або з значно кращими характеристиками.

Однак, вартість систем глибокого доочищення рівна або перевищує вартість попередньої ланки - механічного та первинного біологічного очищення на аеротенках чи біофільтрах. Усе ж можливим є використання існуючих споруд для досягнення поставленої мети - високого ступеню очищення та біологічної стабілізації.

Одним із таких варіантів є використання автономних мобільних аеробіофільтрів на буферних ставах очисних споруд (перед скиданням стічних вод у гідрографічну мережу). Вони являють собою квадратні (1*1 м) або у круглій конструкції (діаметром 1 м) з металу, що містять у собі блоки з стійкого у воді синтетичного волокна та пневноаератора з низьконапірною аерацією (барботером), що встановлюється на дно ставу.

Відомо, що найбільш активний обмін проходить на межі розподілу фаз. У даному випадку очищення йтиме: а) за рахунок аерації; б) за рахунок вертикального переміщування; в) за рахунок розвитку пери фітону (обростання) на штучному субстраті - синтетичних волокнах.

Для забезпечення очищення необхідно, щоб аерація проходила не менш як на 10% дзеркала ставу.

У схемах біологічного очищення, де відсутні буферні стави, можливе використання принципу поєднання (автономних пневмобіофільтрів) з біоплато для того, щоб час контакту стічної води з рослинами був не меншим 10 год.

Агротехнічні заходи є найбільш ефективними елементами водоохоронних заходів для басейну річки. Вони несуть функції регулювання снігонакопичення та сніготанення, покращення гідрологічного режиму річок за рахунок того, що ліс добре трансформує поверхневий стік в підземний, попередження ерозійних процесів, а також очищення поверхневих вод. Доцільним є також лісонасадження у прибережних смугах, посів багаторічних трав.

Даний комплекс робіт, в порівнянні з іншими заходами, не потребує значних фінансових витрат. Тому цим групам водоохоронних заходів доцільно приділити особливу увагу.

4.2 Компенсаційні гідротехнічні природоохоронні заходи

Для відновлення річкової екосистеми річки Кормин необхідно провести ряд гідротехнічних компенсаційних заходів в руслі річки, а саме:

- створення екологічних ніш для річкової іхтіофауни;

- створення штучних нерестилищ на заплавах та старицях;

- створення зимувальних ям;

- створення місць нагулу молоді річкової риби;

- виявлення або створення локальних природних рибо відтворюючих ділянок;

- створення заповідних еталонних басейнів малих річок;

- відтворення шляхів міграції прохідної риби до місць нересту;

- інтродукція вищої водної рослинності (очерету) для формування берегової смуги та створення руслових екотонів;

- створення умов турбулентності потоку для природної аерації води.

Екологічна ємність водного середовища річки по відношенню до іхтіофауни характеризується забезпеченням місць зимівлі (зимувальних ям), нересту, нагулу молоді та захищенню життєвого простору (місць укриття). Її можна охарактеризувати, як чисельність руслових екотонів на протязі певного відрізка русла (1км); перекатів, ям, заток, підмитих ділянок берегів, ареалів вищої водної рослинності, берегової чагарникової рослинності.

Зимувальні ями влаштовуються на місцях повороту основного потоку, у гирлах приток першого порядку та на місцях руслового добування піску.

Штучне нерестилище характеризується певним температурним режимом водного середовища, якістю води, зоною спокою та іншими характеристиками. Як правило, весною - це заплавні луки з минулорічною рослинністю, м'якими поверхневими водами, що добре прогріваються. Тут відбувається інтенсивний процес самоочищення та відтворення природного живого корму.

Створювати зимувальні ями можна розчищенням ям після перепускних дюкерів мостів на магістральних каналах, розчищенням гирлових ділянок приток першого порядку, характерних сталим температурним та кисневим режимом.

Також, можна провести природне регулювання рівня води. Зробити це можна поселенням бобрів та регулювання водного режиму за допомогою бобрових гребель, насадження верболозу (для закріплення берегів), насадження дерев швидкоростучих порід з міцною кореневою системою (тополя чорна, тополя пірамідальна) для закріплення берегів.

4.3 Охорона водних ресурсів від забруднення

Охорона водних ресурсів -- це система заходів (місцевих, державних, міжнародних), спрямованих на використання і відтворення водних ресурсів з метою забезпечити задоволення потреб суспільства та сприятливий вплив вод на весь природний комплекс. До її складу входять такі основні заходи:

-- збереження водойм;

-- запобігання якісним змінам води та її кількісному зменшенню в регіонах;

-- збереження оптимального співвідношення об'ємів води в різних фізичних станах (газо- та пароподібному, рідкому, твердому);

--збереження оптимального співвідношення об'ємів ґрунтової, підземної, наземної та атмосферної вод;

--збереження оптимального кругообігу води в регіонах;

--підтримання на певному рівні кількості опадів. Здійснювати заходи з охорони вод неможливо без дотримання основних принципів охорони водних ресурсів, а саме таких:

-- поєднання процесів використання і охорони;

--збільшення об'єму та поліпшення якості вод, нормоване водокористування;

-- припинення використання водойм з метою знешкодження стічних вод;

-- вода -- економічна категорія, продукт, що має вартість;

--регулювання річкового стоку, переведення поверхневого стоку в підземний та ін.

До комплексу заходів щодо збереження водності річок і охорони їх від забруднення належить: 

1) створення прибережних захисних смуг;

2)створення спеціалізованих служб по догляду за річками, прибережними захисними смугами, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані;

3)впровадження грунтозахисної системи землеробства з контурно-меліоративною організацією території водозбору;

4)здійснення агротехнічних, агролісомеліоративних та гідротехнічних протиерозійних заходів, а також створення для організованого відводу поверхневого стоку відповідних споруд (водостоки, перепуски, акведуки тощо) під час будівництва і експлуатації шляхів, залізниць та інших інженерних комунікацій; 

5)впровадження водозберігаючих технологій, а також здійснення передбачених цим Кодексом водоохоронних заходів на підприємствах, в установах і організаціях, розташованих у басейні річки;

6) створення гідрологічних пам'яток природи.

7) залуження та створення лісонасаджень на прибережних захисних смугах, схилах, балках та ярах;

8) будівництво протиерозійних гідротехнічних споруд, земляних валів, водоскидів, захисних дамб, водосховищ-регуляторів;

9) спорудження дренажу;

10) закріплення берегів тощо.

Охороні вод сприяє раціональне водокористування ? комплекс заходів, спрямованих на зниження забору свіжої води промисловими, комунальними, сільськогосподарськими та іншими об'єктами та технологічно виправдане зменшення загальної витрати води у виробничих процесах.

У технологічних процесах необхідно впроваджувати замкнений цикл водокористування ? багатократне використання води в одному й тому ж виробничому процесі без скидання у природні водні об'єкти стічних вод.

Для зменшення витрат води на зрошення застосовується комплекс заходів: максимальна економія зрошувальної води, протифільтраційні покриття, застосування стаціонарних і мобільних установок з малою інтенсивністю “дощу”, систем крапельного зрошування та ін.

Охороні водних ресурсів сприяють меліоративні заходи:

а) лісова меліорація ? вирощування дерев'янистої і чагарникової рослинності в межах верхньої і середньої частин річкових басейнів із метою зменшення поверхневого стоку і ослаблення процесів водної ерозії;

б) агротехнічна меліорація ? правильне ведення сільськогосподарських робіт; в) гідротехнічна меліорація ? регулювання водно-повітряного режиму ґрунтів при вирощуванні різних сільськогосподарських культур.

4.4 Заходи з охорони підземних вод

Охорона підземних вод - це система заходів, спрямованих на попередження та усунення наслідків забруднення і виснаження вод; при цьому ставиться за мету зберегти таку якість і кількість вод, яке дозволяє використовувати їх в народному господарстві.

Основними об'єктами охорони є експлуатовані водоносні горизонти і водозабори господарсько-питного призначення.

Охорона підземних вод від забруднення являє собою складну задачу, що пов'язано з необхідністю не стільки заздалегідь виявити, скільки своєчасно попередити можливість надходження забруднювача у водоносний пласт. В іншому випадку забруднення підземних вод виявляється з запізненням і ліквідація його стає справою складною, дорогим, а часом і просто неможливим.

Заходи з охорони підземних вод від забруднення поділяються на: 
- Профілактичні, спрямовані на збереження природної якості підземних вод, до них належить: розробка схем комплексного використання й охорони водних ресурсів; екологічна експертиза проектів будівництва і реконструкції об'єктів щодо їх впливу на якісний і кількісний стан вод; забезпечення введення в експлуатацію водоохоронних споруд водночас із введенням основних виробничих об'єктів; контроль за ефективною роботою очисних та інших водоохоронних споруд, за скиданням стічних вод і станом вод у водних об'єктах та самих об'єктів.

- Локалізаційні, що перешкоджають збільшенню та просуванню створилося у водоносному горизонті вогнища забруднення; відновлювальні, що проводяться для видалення забруднень з водоносного горизонту і відновлення природної якості підземних вод. 

Досвід показує, що для здійснення заходів з ліквідації забруднення підземних вод потрібні великі кошти, крім того, виникають технічні труднощі, пов'язані з необхідністю очищення відкачуваних забруднених підземних вод через неможливість їх використання або скидання у водоймище. Між тим методи очищення підземних вод від хімічних забруднень розроблені недостатньо і також вимагають великих експлуатаційних витрат внаслідок великого обсягу підлягають очистці підземних вод. Якщо осередок забруднення у водоносному горизонті має великий обсяг, ліквідація забруднення стає практично нездійсненною. Тому основним напрямом у боротьбі із забрудненням підземних вод повинно бути здійснення системи профілактичних заходів.

Головну роль у запобіганні забруднення підземних вод відіграють заходи загального характеру. До їх числа в першу чергу слід віднести всі заходи щодо запобігання забруднення річок і водойм; вдосконалення методів очищення промислових та господарсько-побутових стічних вод; створення виробництв з безстічної технологією і замкнутих систем промислового водопостачання та каналізації; ізоляцію комунікації, несучих стічні води; ліквідацію або очищення газодимового викидів на підприємствах; обмеження використання отрутохімікатів і добрив на сільськогосподарських територіях. До таких заходів належать: