Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Тернопільський національний економічний університет

Факультет економіки та управління

Кафедра економіки підприємств і корпорацій

Міждисциплінарна курсова робота

на тему: «Управління екологічними проектами»

Виконав:

ст. гр. ЕППм-51 Окопного Л. С.

Перевірила:

к.е.н., доц. Собко О.М.

Тернопіль 2012

План

Вступ

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи управління екологічними проектами

1.1 Сутність і класифікація екологічних проектів

1.2 Методика розробки екологічної стратегії підприємства

РОЗДІЛ 2. оцінка ефективності управління екологічними проектами на тов «термобуд плюс»

2.1 Аналіз організації екологічної діяльності на ТОВ Термобуд плюс

2.2 Діагностика якості продукції підприємства як елементу енергозберігаючих технологій

РОЗДІЛ 3. Проект розвитку ТОВ «Термобуд плюс» на основі реалізації екологічних проектів

Висновки

Список використаної літератури

додатки

Вступ

В умовах сучасної економіки коли основний акцент діяльності підприємств переходить від зменшення ціни на підвищення якості і до екологічної і соціальної відповідальності надзвичайно важливим стає уміння менеджерами управляти підприємством в умовах які диктує ринок. Сучасні тенденції до росту цін на сировинні матеріали зумовлені зменшенням їх запасів в надрах землі, забруднення довкілля і збільшення кількості антропогенних катастророф змушує суспільство наново переосмислити питання екологої. Саме тому надзвичайно важливим є уміння менеджерами управляти укологічними проектами.

Управління екологічними проектами і створення екологічної стратегії дає можливість підприємствам ровиватись більш інтенсивно і здобувати додаткові кокурентні переваги на ринку за рахунок двох факторів: більш раціонального використання ресурсів і екологічно маркетингу.

Останні дослідження в сфері управління проектами екологічного спрямування не дають вичерпоного тлумачення поняття екологічний проект, також не створюють достатньої методологічної бази щодо управління такими проектами. в літературі досі не запропоновано розширеної класифікації екологічних проектів.

В сфері екологічного менеджменту працюють такі вчені: Туболець І.І., Чала Ю.В., Чала Ю.В, Сизоненко О.А, Рассадникова С.И, Прадун В.П., В.М. Трегобчук, Кліменко О.В, Веклич О.О та інші

Метою курсової роботи є: дослідження теоретичних і практичних аспектів управління екологічними проектами, та дослідження впливу екологічних проектів на розвиток підприємств.

Реалізація мети забезпечується виконанням таких завдань:

· дослідження теоретичних підходів до визначення і класифікації поняття екологічний проект;

· визначення і оцінка підходів до обґрунтування екологічного проекту;

· визначення ролі екологічної стратегії в реалізації стратегічних планів підприємства;

· аналіз екологічної діяльності ТзОВ «Термобуд плюс»;

· розробка можливих альтернатив еклогічного розвитку ТзОВ «Термобуд плюс».

Об'єкт дослідження - ТзОВ «Термобуд плюс»

Предмет дослідження - екологічна діяльність ТзОВ «Термобуд плюс», теоретичні і практичні аспекти її формування та удосконалення.

Курсову роботу виконано на 65 сторінках сторінках друкованого тексту.

Робота містить 20 таблиць і 12 рисунків. Список використаних джерел налічує 26 позицій.

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи управління екологічними проектами

1.1 Сутність і класифікація екологічних проектів

Сучасна екологічна ситуація зумовлює потребу в конструктивному підході до поліпшення екологічного стану територій і використання природних ресурсів [14]. У результаті реалізації того або іншого варіанта інвестиційної діяльності, структурної перебудови економіки, спрямованості на збільшення масштабів виробництва й вирішення інших соціально-економічних проблем потрібні вкладення коштів, витрати тих або інших розмірів природного капіталу, потреба вкладення різних видів природних ресурсів, які відрізняються за кількістю і якістю, використання тих або інших властивостей природного середовища, тобто можливі різні варіанти зміни якості природного середовища. Формується кілька самостійних секторів господарства: з переробки відходів; контролю за забрудненням навколишнього середовища, території; екологічне підприємництво [18, с.131-132].

При переході до сталого розвитку діяльність підприємств повинна бути спрямована на впровадження інноваційних технологій, які призводять до зменшення або взагалі уникнення негативного впливу на навколишнє середовище, утворення забруднюючих речовин. Головною метою таких технологій є отримання позитивного екологічного ефекту.

Необхідно зауважити, що реалізація інвестиційних проектів може по-різному впливати на стан навколишнього природного середовища, що є підставою для класифікації інвестиційних проектів залежно від ступеня й напряму впливу їх реалізації на навколишнє природне середовище на наступні групи (рис. 1.1.).



Рисунок 1.1. Класифікація інвестиційних проектів залежно від ступеня й напряму впливу на навколишнє природне середовище [8].

До найважливіших причин, що обумовлюють необхідність диференціації всієї сукупності інвестиційних проектів відповідно до характеру впливу їхньої реалізації на навколишнє природне середовище, належать такі [8]:

- по-перше, очевидні і точно виражені особливості екодеструктивного та екоконструктивного впливу, суть яких зводиться до виникнення різних «за знаком» (негативних у першому випадку й позитивних у другому) екологічних наслідків реалізації кожного з них. Урахування зазначених особливостей об'єктивно необхідне при обґрунтуванні доцільності здійснення того або іншого проекту як з погляду поставленої мети, так і з позиції дотримання інтересів його учасників;

- по-друге, така класифікація забезпечує можливість урахування всього комплексу наслідків, що виникають внаслідок реалізації тієї або іншої із зазначених груп інвестиційної діяльності, що послужить підставою внесення необхідних коректив у методику й алгоритм оцінки ефективності цієї реалізації;

- по-третє, урахування специфічних особливостей екоконструктивної та екодеструктивної інвестиційної діяльності при розробленні методичного інструментарію оцінки ефективності реалізації кожного з них забезпечить реальну можливість вибору більш об'єктивних критеріїв пріоритетності й переваги при виборі з деякого числа альтернативних проектів одного, найбільш кращого за ступенем його пріоритетності (рівнем екологічності).

При впровадженні будь якого інвестиційного проекту важливим є оцінка його впливу на зовнішнє середовище. Моніторинг навколишнього середовища здійснюється впродовж усього життєвого циклу проекту.

На передпроектній стадії визначають категорію і тип проекту, оцінюється масштаб робіт з екологічного аналізу, якісний та кількісний склад команди з екологічного аналізу проекту, масштаб робіт, які потрібно виконати при підготовці екологічного аналізу. Залежно від ступеня впливу на навколишнє середовище розрізняють чотири категорії проектів.

Категорія А -- проекти, що рідко мають негативний вплив на довкілля. Це переважно об'єкти соціальної сфери, освіти, охорони здоров'я, ринкової інфраструктури і т. ін. У таких проектах їх вплив на навколишнє середовище мінімальний.

Категорія Б - проекти зі значним негативним впливом на навколишнє середовище, але до яких можна швидко застосовувати заходи, спрямовані на пом'якшення цього негативного впливу. До них можна віднести проекти сільського господарства, програм інтенсифікації врожаю, використання агрохімікатів, розведення риб, обладнання для рибного промислу, невеликих проектів зі зрошуванім та осушення, постачання води та поліпшення її якості, розвитку будівництва житла, реконструкції і спорудження доріг, комунікацій, розробки деяких видів корисних копалин, прокладання непотужних ліній електропередачі, тощо. Для таких проектів на підставі чинних законодавчих актів і нормативів слід розробляти перелік і заходи з охорони навколишнього середовища.

Категорія В -- проекти зі значним негативним впливом на навколишнє середовище, які потребують детальної оцінки довкілля. До них відносять такі проекти: масштабне зрошування та осушення, управління водними ресурсами, розробка нових земель для сільського господарства і міського будівництва, прокладання нових магістральних шляхів (особливо через ліси або інші зони навколишнього середовища), спорудження нових аеропортів, великих мостів і гаваней (портів), великомасштабне постачання води, санітарні проекти з оздоровлення та очищення ґрунту, будівництво середньо- і великомасштабних енергетичних споруд, будівництво промислових підприємств, великих водосховищ тощо.

Категорія Г -- проекти, спрямовані на навколишнє середовище (екологічні проекти). Це проекти з розвитку лісового господарства, управління землями, ґрунтами, проекти рибного і сільського господарства, інтегровані дії у рамках боротьби із сільськогосподарськими паразитами; охорону дикої природи і створення резервних та національних парків (заповідників), установ з охорони навколишнього середовища. Розробка заходів екологічного управління є невід'ємною частиною таких проектів.

На стадії визначення ідеї проекту визначають основні аспекти, що стосуються навколишнього середовища та оцінки природних ресурсів, вивчають програми розвитку країни, можливість використання національних ресурсів, ступінь можливого забруднення та негативного впливу на навколишнє середовище.

На стадії формування та підготовки проекту здійснюється аналіз навколишнього середовища. Це дозволяє доповнити проект необхідною інформацією з погляду небезпечних для нього чинників і уникнення у майбутньому помилок, виправлення яких може дорого обійтися суспільству, в окремих випадках взагалі неможливе. За цим розглядаються потенційно можливі наслідки проекту для навколишнього середовища, що вимагає проведення первинної експертизи довкілля. У разі необхідності здійснюється детальний аналіз умов навколишнього середовища, потенційного впливу проекту на нього та можливості його поліпшення.

Під час розроблення проекту аналіз довкілля об'єднується з визначенням технічних, iнституційних, соціальних, фінансових та економічних аспектів. Залежно від величини і категорії (типу) проекту та чутливості місця його розташування під час аналізу потенційного впливу на людське і природне середовище може виникнути потреба в проведенні всебічного аналізу. На цьому етапі, як правило, розглядають альтернативні варіанти проекту або заходи з контролю чи зменшення його негативного впливу на навколишнє середовище.

Детальний аналіз проекту здійснюють, з метою урахування усіх видів витрат, які виникають під час здійснення заходів з охорони навколишнього середовища і контролю за ним, а також залишкового впливу на довкілля. Аналіз навколишнього середовища є складовою передінвестиційних досліджень, коли паралельно (одночасно) з технічним обґрунтуванням проекту вивчають його інвестиційні можливості. Це зумовлено тим, що:

Результати аналізу навколишнього середовища можуть бути враховані в технічній оцінці як можливі витрати, оскільки додаткові дослідження, вивчення альтернатив, розробка заходів і впровадження нових, екологічно прийнятних прийомів реалізації проекту можуть збільшити витрати та уповільнити використання проекту;

2. При аналізі навколишнього середовища може ефективно використовуватися зібрана під час проведення технічного аналізу деталізована інформація, що дозволить уникнути дублювання зусиль фахівців, які готують проект.

Вибір проекту здійснюється не тільки за критеріями його комерційної прибутковості, а й життєздатності у навколишньому середовищі. Не кожний позитивний або негативний вплив на довкілля може бути відразу ж оцінений кількісно і фінансово. Тому рішення слід приймати на підставі чинних екологічних стандартів або припустимих екологічних співвідношень між явними грошовими надходженнями і вигодами та неявними витратами, що виникають стосовно навколишнього середовища. Ступінь наслідків для навколишнього середовища залежить не тільки від категорії проекту.

Незалежно від категорії проекту його екологічний аналіз проводиться за схемою поданій у таблиці 1:

Таблиця 1.1.

Етапи проведення екологічного аналізу

№	Назва етапу	Заходи що відбуваються на етапі
1	Аналіз первинних екологічних умов.	Характеристика та аналіз екологічних умов, у яких виконується проект, що потребує від виконавця дати опис природно-географічного середовища проекту, його фізичного та біологічного балансу, всіх аспектів, безпосередньо пов'язаних з його реалізацією.
2	Оцінка потенційного безпосереднього або опосередкованого впливу проекту на навколишнє середовище.	Визначають позитивні і негативні наслідки, які будуть, якщо здійснення проекту і заходів щодо усунення їх неможливо ліквідувати. На цьому етапі розробляють заходи, спрямовані на охорону навколишнього середовища.
3	Проведення екологічного аналізу альтернативних варіантів проекту.	Визначення та аналіз альтернативних можливостей реалізації проекту, наприклад місць розташування, технології і т. ін. Для кожної альтернативи треба визначити вигоди та витрати із застосуванням економічних співвідношень, інституційної відповідності місцевим умовам і вимогам.
4	Розробка заходів щодо запобігання, скорочення або компенсації негативного впливу на навколишнє середовище.	Розробка заходів впливу на середовище
5	Екологічна підготовка менеджменту та персоналу.	Розробка заходів з підготовки керівництва та спеціалістів, які відповідали б за екологічну безпеку проекту, здійснювали б заходи з охорони та контролю стану навколишнього середовища.
6	Екологічний моніторинг.	Розробка плану поточного контролю стану навколишнього середовища і впливу проекту на нього, конкретизують види цього контролю, визначають осіб та установи, які мають його здійснювати, оцінюють вартість заходів контролю.

Екологоконструктивну інвестиційну діяльність можна віднести до групи активних дій, які спрямовані на поліпшення властивостей природного середовища та раціональне природокористування, у тому числі й такі, що відновлюють якість компонентів довкілля та ліквідують наслідки екодеструктивних дій [14, с. 70].

До екоконструктивних інвестиційних проектів необхідно віднести:

1) виробництво екологічно чистих продуктів та послуг;

2) впровадження енергозберігаючих технологій;

3) «чисті» виробничі процеси;

4) технології вторинної переробки сировини (відходів);

5) установка та експлуатація природоохоронних технологій;

6) інвестиції, спрямовані на підвищення рівня екологічності продукції.

Джерелами фінансування екологоконструктивних інвестиційних проектів виступають:

- власні кошти суб'єктів господарювання;

- позикові кошти у вигляді довгострокових кредитів;

- іноземний капітал;

- кошти Державного та місцевих бюджетів (для екологоконструктивних проектів, що характеризуються найвищими рівнями соціо-еколого-економічного ефекту та суттєво впливають на зміну структури економіки країни).

Важливими джерелами інвестування в сучасних умовах є кредитні ресурси та іноземний капітал. Залучення таких ресурсів передбачає необхідність забезпечення кредитоспроможності та інвестиційної привабливості суб'єктів господарювання. Але, відзначаючи важливість іноземного інвестування, необхідно враховувати інтереси як окремих вітчизняних товаровиробників, так і держави в цілому.

Зауважимо, що однією із найважливіших умов реалізації екологоконструктивних інвестиційних проектів, є впровадження міжнародних стандартів серії ISO 14000, які були прийняті як національні у 1997 році [5]. Стандарти серії ISO 14000 повинні забезпечувати зменшення несприятливих впливів на навколишнє середовище.

Загалом проект можна визначити, як сукупність всіх пов'язаних процесів, що ініціюються та/або протікають, за допомогою впливу на які, шляхом застосування методів управління, розв'язується завдання в досягненні поставленої цілі, як проміжних цілей, так і кінцевої, в заданих обмеженнях за часом, матеріальним, фінансовим та іншим ресурсам. При певних допусках щодо унікальності -- проект є унікальним. Іншими словами, проект -- це сукупність процесів, за допомогою впливу на які розв'язується завдання в досягненні цілі, при заданих обмеженнях в ресурсах.

Екологічний проект - це особливий вид проекту, що спрямований на здійснення позитивного екологічного ефекту чи зменшення впливу негативних чинників на навколишнє середовище.

Екологічний ефект - це результат взаємодії інноваційної діяльності з навколишнім середовищем.

Економічний ефект оцінюється за допомогою системи відносних показників, які характеризують:

* шкоду, що завдається навколишньому середовищу

(вирування лісів, забруднення води, ґрунту, повітря);

* комплексне використання природних ресурсів на основі безвідходного виробництва, зменшення їх дефіциту;

* зниження промислових викидів в атмосферу, воду, ґрунт;

* зниження кількості відходів виробництва і можливість вторинного їх перероблення;

* поліпшення екологічності продуктів;

* поліпшення ергономічності товарів (рівень шуму, вібрації, електромагнітного випромінювання);

* підвищення відповідальності і збільшення штрафів за порушення екологічного законодавства та інших нормативних документів;

* відродження довкілля.

Екологічні проекти умовно можна поділити на такі групи(табл. 2):

Таблиця 1.2.

Класифікація екологічних проектів

№	Класифікаційна ознака	Види екологічних поектів
1	За впливом на зовнішнє середовище	а) відновлювальні - екологічні проекти спрямовані на відновлення довкілля, чи ліквідацію екологічних катастроф б) запобіжні - проекти спрямовані на попередження негативного впливу на навколишнє середовище в) ощадні - спрямовані на більш раціональне використання природних ресурсів
2	За наявністю економічних вигод від реалізації	а) комерційні б) не комерційні в) змішані
3	За суб'єктом інвестування	а) приватні б) державні в) з використанням іноземного капіталу г) змішані
4	За масштабом	а) локальні б) регіональні в) державні г) глобальні
5	За часом дії	а) постійні б) тимчасові
6	За способом впливу	а) безпосередні б) опосередковані
7	За походженням	а) первинні б) вторинні
8	За можливістю акумулювання наслідків	а) з можливістю акумулювання б) без можливості акумулювання

Кількісний вимір кожного впливу на навколишнє середовище базується на оцінці вартості наслідків екологічних змін, які супроводжують проект. Серед основних із них можна виокремити такі:

величина території;

чисельність населення, що перебуває під впливом екологічних наслідків проекту;

ступінь змін природних ресурсів, та стану екосистеми;

Здійснення екологоконструктивної інвестиційної діяльності сприяє з'явленню нових можливостей та отриманню нових вигід підприємством (виникають додаткові можливості для розвитку ділової активності, що приводить до підвищення конкурентних переваг).

У процесі оцінки ефективності екологоконструктивної інвестиційної діяльності необхідна реалізація принципів, якими необхідно керуватися при обґрунтуванні екологоконструктивних проектів. Науковець Кліменковиділяє такі принципи::

- принцип зіставлення витрат та результатів;

- принцип комплексного урахування сукупності факторів, під впливом яких формується загальна величина витрат та результатів;

- принцип урахування фактора часу;

- принцип послідовності етапів реалізації проекту;

- принцип пріоритетності (означає узгодження економічних, соціальних і екологічних цілей, завдань і напрямів екологоконструктивної інвестиційної політики і створення такої системи методів і способів її реалізації, яка сприяла завдяки пріоритетності цілей збереження цінності навколишнього природного середовища забезпеченню високих, стабільних темпів економічного зростання, вирішенню ключових проблем розвитку суспільства);

- принцип всебічного аналізу та прогнозування наслідків інвестиційної діяльності;

- принцип збереження (відтворення) природних ресурсів для використання їх у майбутньому;

- принцип симбіозу (забезпечує, з одного боку, поліпшення якості життя людей, а з іншого - поліпшення якості навколишнього середовища, що приводить до підвищення стабільності системи людина-природа впродовж необмежено довгого періоду часу);

- принцип покращання властивостей природних умов, процесів та якості навколишнього природного середовища.

Таким чином запропонована система принципів оцінки ефективності екологоконструктивної інвестиційної діяльності дозволить оцінити всі можливі еколого-економічні, економічні та соціальні ефекти.

Оцінку ефективності екологоконструктивних інвестиційних проектів та обґрунтування їх реалізації необхідно здійснювати з використанням різних економіко - математичних моделей та методів. Зокрема, методи оцінки ефективності інвестицій в основні засоби поділяються залежно від урахування фактора часу на дві групи: методи, які не враховують фактор часу (базуються на даних бухгалтерського обліку) та методи, які враховують фактор часу (базуються на дисконтуванні).

До групи методів аналізу ефективності інвестицій, що ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, належать:

- метод оцінки ефективності інвестицій, виходячи із строку їх окупності;

- метод оцінки ефективності інвестицій за нормою прибутку на капітал.

Методи аналізу, що базуються на дисконтуванні, включають:

- метод чистої зведеної вартості;

- метод внутрішньої норми прибутку;

- метод індексу доходності.

Специфіка екологоконструктивних інвестиційних проектів потребує використання у розрахунках ефективності не комерційної відсоткової ставки, а пільгової норми дисконту, яка є потужним чинником стимулювання екологізації діяльності підприємства з урахуванням екологічних пріоритетів. Тобто для суб'єкта господарювання ставка дисконту показує вигідність вкладань [5, с.187].

Фактори, що формують величину еколого-економічної ефективності, можна об'єднати у три основні групи:

1. Фактори, що характеризують рівень екоконструктивного впливу інвестиційної діяльності на природне середовище .

2. Фактори, що визначають кількість об'єктів, які сприймають позитивний вплив екоконструктивних інвестицій.

3. Фактори, які пов'язані з характеристиками економічної системи (об'єкти інвестиційної діяльності).

Особливості і результативність екологоконструктивної інвестиційної діяльності за всіма рівнями організації та управління, на нашу думку, визначаються за показниками, які наведено на рис. 1.2.

Рисунок 1.2. - Характеристика показників результативності екологоконструктивної інвестиційної діяльності

У загальному вигляді повна економічна ефективність реалізації екологоконструктивного інвестиційного проекту Еек може бути визначена за формулою

(1)

де Еекол - екологічна складова, що враховує прямі та суміжні ефекти зменшення екологічного впливу на довкілля, економія природних ресурсів;

Еекон - економічна складова (прибуток суб'єкта господарювання, який займається впровадженням екологоконструктивного інвестиційного проекту; ефект у суміжних сферах господарської діяльності, обумовлений можливістю економічного зростання у пов'язаних ланках господарювання; ефект від використання (переробки) відходів) тощо;

Есоц - соціальна складова (підвищення зайнятості населення, зростання доходів та платоспроможності населення);

В - сума повних витрат екологоконструктивного інвестиційного проекту.

Результати реалізації екологоконструктивної інвестиційної політики (на макро, мезо- і мікрорівнях) можу бути отримані у вигляді приросту капіталу у формі природного, який у процесі його вкладення забезпечує сукупність економічних, соціальних, економіко-екологічних та екологічних ефектів. Екологічні ефекти можуть бути представлені у вартісному вираженні у вигляді економіко-екологічного ефекту, однак далеко не завжди в повному обсязі через методологічну складність перетворення екологічних показників в економічну площину. Через обмеженість природних ресурсів цінність природних благ у часі має тенденцію до збільшення.

Можливі ефекти здійснення екологоконструктивного інвестиційного проекту повинні стати предметом передінвестиційних досліджень. Їх виявлення й усвідомлення учасниками проекту є важливою умовою підвищення ефективності його реалізації. Усвідомивши всі можливі наслідки реалізації проекту, інвестори будуть прагнути максимізувати позитивні ефекти й мінімізувати негативні й тим самим підвищувати корисність відповідної інвестиційної діяльності. Тому позитивні соціальні, політичні й економічні ефекти можна вважати різновидом корисного ефекту екологоконструктивної інвестиційної діяльності, значущого з погляду суб'єкта, що здійснює відповідні вкладення.

Виходячи з того, що будь-яка інвестиційна діяльність в ресурсо-екологічній сфері господарювання завжди супроводжується виникненням як позитивних, так і негативних додаткових ефектів, то цілком справедлива теза, що екологоконстуктивні інвестиційні проекти повинні здійснюватися у випадку, якщо сукупний позитивний вплив цільового й виникаючих додаткових ефектів на зовнішнє оточення проекту перевищує їх сукупний негативний вплив. Оскільки саме додаткові ефекти, а також можливі наслідки їхнього виникнення можуть не усвідомлюватися інвесторами, що здійснюють цільове вкладення, то реалізація відповідних інвестиційних вкладень може призвести до негативних соціально-економічних й екологічних наслідків. Це обумовлює необхідність проведення комплексної експертизи будь-яких інвестиційних вкладень, у тому числі таких, що мають природоохоронне призначення, з метою екологізації процесу інвестування й зведення до мінімуму можливих негативних економічних і соціальних ефектів.

Виходячи зі специфіки екологоконструктивної інвестиційної діяльності і відповідно до раніше запропонованого визначення даного виду вкладень процедура оцінки їхньої ефективності повинна мати істотні особливості:

- оскільки результатом здійснення екологоконструктивного інвестиційного проекту є одержання цільового екологічного ефекту, який має насамперед певну суспільну корисністю, яка не зведена повною мірою до корисності для окремих індивідів, будь-які інвестиції, що підходять під це визначення, варто визнати суспільно значущими;

- для екологоконструктивних інвестиційних проектів повинна проводитися обов'язкова оцінка екологічної ефективності як різновиду суспільної ефективності реалізації проекту;

- для даного виду вкладень повинні бути внесені істотні корективи в оцінку їхньої комерційної ефективності через використання показників, які б дозволяли більш повно здійснювати кількісне урахування фінансових вигід від реалізації проекту з урахуванням застосування різних форм його підтримки з боку інших економічних суб'єктів.

Усі інші види ефективності, які використовуються при відборі інвестиційних проектів для подальшого здійснення поза залежністю від сфери їх реалізації, є однаково придатними для використання щодо екологоконструктивних інвестиційних проектів.

Висновки. Таким чином, наведені вище методологічні основи оцінки екологоконструктивної інвестиційної діяльності дозволяють дійти висновку, що на сучасному етапі не існує загальної методики оцінки екологоконструктивних проектів, реалізація яких повинна позитивно впливати на навколишнє природне середовище та сприяти прогресивному розвитку господарської діяльності. Основні методологічні принципи, які базуються на підходах традиційної економіки, орієнтовані на оцінку комерційної ефективності інвестиційних проектів. На наш погляд, існує об'єктивна необхідність розроблення адекватних сталому розвитку науково-методологічних та методичних підходів, практичних алгоритмів інтегральної оцінки ефективності екологоконструктивної інвестиційної діяльності, що є подальшим напрямом нашого дослідження.

1.2 Методика розробки екологічної стратегії підприємства

Базою для формування механізму управління еколого-економічними процесами є екологічна політика підприємства, яка розкриває принципи розвитку та формування еколого-економічних цілей і завдань підприємства. Відповідно до цього екологічна політика повинна включати усвідомлення працівниками та менеджерами підприємства необхідності здійснення еколого-економічних процесів з урахуванням вимог держави, населення, конкурентів та інших контрагенті , інтереси яких зачіпаються екологічними аспектами діяльності підприємства.

Еколого-економічні цілі і завдання окреслюють сферу стратегічних інтересів підприємства. Саме в процесі визначення цілей необхідно вирішити конфлікт інтересів економіки та екології. Традиційно виділяють два основних напрямки: домінування економічних цілей або переважання екологічних [19]. Концепція управління еколого-економічними процесами передбачає узгодження екологічних та економічних цілей підприємства шляхом вибору оптимальної екологічної стратегії.

Згідно з цією концепцією виділяють наступні критерії яким повинні відповідати екологічні цілі підприємства:

* конкретними - екологічна мета повинна бути пов'язана з певною областю екологічної діяльності підприємства, повинна бути досту-пною і зрозумілою для керівництва і персоналу підприємства, зовнішніх зацікавлених сторін;

* реально досяжними - досягнення поставлених екологічних цілей повинне бути підтверджене наявністю необхідних фінансових, матеріальних і трудових ресурсів;

* вимірними - при встановленні екологічних цілей слід враховувати чинник можливості оцінки їх досягнення. Для цього необхідно розробити набір кількісних і якісних показників, що дозволяють оцінювати результати, що досягаються в рамках поставлених цілей;

* результативними - кожна мета повинна бути пов'язана з отриманням підприємством (зокрема, керівництвом і персоналом) певнихвигод;

* взаємозв'язаними і взаємодоповнюючими - оскільки екологічні цілі об'єднані екологічною політикою підприємства, то реалізація кожної з них залежить від реалізації інших цілей;

* орієнтованими в часі - цілі встановлюються на визначений період часу, протягом якого ведеться систематичне спостереження за поетапним процесом їх досягнення.

Екологічна стратегія є одним з основних елементів системи екологічного управління. Вона стає інструментом для виявлення екологічного потенціалу підприємства, що включає переваги в галузі охорони навколишнього середовища, ресурсозбереження, забезпечення екологічної безпеки в конкуренції з іншими підприємствами, визначити на цій основі його довгострокові цілі, що дозволяє розробити методологічний апарат щодо їх подальшої реалізації.

Екологічна стратегія виступає своєрідною сполучною ланкою між екологічною політикою держави і механізмом управління еколого-економічними процесами в діяльності промислових підприємств. Про це говорить і Санкт-Гальська модель інтегрованого екологічного менеджменту (рис.1.3) [15].

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1.3. Основні елементи екологічної стратегії у рамках Санкт-Гальської моделі інтегрованого екологічного менеджменту

Згідно з Санкт-Гальською моделлю інтегрованого екологічного менеджменту, керівною ідеєю підприємства є перспектива довгострокової економіки. На цій основі формуються окремі модулі й відносини між ними, при цьому класифікація відбувається відповідно до аспектів загального менеджменту (дії, структури, поведінки).

Ключовим модулем нормативного рівня є екологічна політика підприємства. Її зміст і здійснення залежать від взаємодії із зовнішнім середовищем, здатності керівництва формулювати екологічні цілі й обробляти отриману інформацію. На даному рівні основну роль відіграють правила екологічної поведінки, визначені обов'язки підприємств щодо виконання екологічних вимог.

Стратегічний рівень управління відповідає довгостроковим цілям підприємства, і реалізує задачу забезпечення довгострокової конкурентоспроможності підприємства за допомогою зміцнення існуючого і формування нового потенціалу ефективності (імідж, компетенція, частка ринку і ін.).

Традиційною існує думка, що підприємство повинно обрати конкретну екологічну стратегію (наприклад, активу чи пасивну). Вважаємо, що для отримання більшого еколого-економічного ефекту можливе їх поєднання. Впровадження складових даного синтезу екологічних стратегій в загальну економічну стратегію діяльності промислових підприємств стане твердим базисом для розробки реального, ефективного механізму управління еколого-економічними процесами.

Таблиця 1.3.

Стратегії екологічного розвитку підприємств

Активна стратегія розвитку
Скорочення ресурсозбереження Скорочення вторинного обороту Впровадження безпечних технологій Забезпечення для НС безпечної політики Усунення нанесеного Нс збитку
Пасивна стратегія розвитку
Природозбережна виробнича політика (інновації, модифікації) Зняття продуктів з виробництва

Досягнення стратегічних цілей можливо завдяки ефективному оперативному менеджменту метою якого є реалізація виробничих функцій підприємства з одночасною мінімізацією його впливу на довкілля. Для цього підприємство повинне ідентифікувати ті елементи своєї діяльності, продукції або послуг, які впливають на навколишнє середовище, і врахувати їх вплив при визначенні цільових еколого-економічних показників. Для визначення сфер діяльності підприємства, які потребують найбільшої уваги застосовують систему індикаторів еколого-економічних процесів.

Індикатори еколого-економічних процесів складають важливий елемент інформаційного забезпечення еколого-економічного управління. Вони покликані виконувати такі основні функції:

· задавати цілі екологічної політики (стратегії), а також поточних планів і програм дій щодо охорони навколишнього середовища;

· оцінювати ступінь виконання цільових і планових екологічних показників, визначати динаміку екологічних результатів діяльності підприємства в часі, а також порівнювати їх з результатами інших підприємств;

· виявляти відхилення від поставлених екологічних цілей і завдань;

· ідентифікувати ринкові шанси і можливості скорочення витрат;

· служити засобом зовнішньої (при формуванні екологічної стратегії і політики) і внутрішньої комунікації (забезпечуючи зворотний зв'язок з персоналом, а також його інформування і мотивацію) [9].

Відповідно до Стандарту ISO 14031 «Керівні вказівки по управлінню навколишнім середовищем. Оцінка результативності» пропонуємо виділяти наступні групи індикаторів еколого-економічних процесів:

· індикатори системи менеджменту,

· індикатори операційних процесів

· індикатори екологічних умов діяльності підприємства.

Індикатори системи менеджменту характеризують роботу керівництва підприємства в напрямку управління еколого-економічними процесами. Ця інформація стосується політики, практики, процедур, рішень і дій.

Індикатори операційних процесів забезпечують фактичну, поточну оцінку екологічних аспектів діяльності фірми. Вони характеризують споживання матеріалів, електроенергії, наявність і ефективність функціонування основних засобів природоохоронного призначення та ін.

Індикатори екологічних умов діяльності покликані оцінювати дії підприємства на навколишнє середовище (у формі шкідливих викидів в атмосферне повітря, скидань стічних вод та ін.).

Переваги застосування зазначених індикаторів для ідентифікації еколого-економічних процесів полягають у тому, що вони одночасно у змозі давати їх якісні і кількісні характеристики, можуть бути виражені як в абсолютних, так і у відносних одиницях, що залежить від призначення і характеру їх застосування.

Найбільш універсальними індикаторами еколого-економічних процесів є витрати. Тому управлінню витратами потрібно приділити значну увагу при реалізації еколого-економічної концепції.

Після визначення системи індикаторів і їх аналізу на оперативному рівні необхідно розробити програму управління еколого-економічними процесами, що визначить відповідальних, засоби і терміни досягнення задекларованих цілей і завдань. При цьому треба зробити акцент на необхідності екологічної орієнтації всіх працівників підприємства. Для всього персоналу повинна бути забезпечена відповідна підготовка, покликана підвищити рівень спеціальних екологічних знань працівників, що надасть їм можливість вирішувати екологічні проблеми різних рівнів складності.

Готовності реалізовувати одержані знання на практиці сприятиме створення в рамках виробничої структури підприємства центрів екологічної відповідальності. Сутність створення подібних центів полягає в закріпленні за відповідальними особами тих складових екологічної політики підприємства, які безпосередньо залежать від їх роботи. До відповідальних осіб доводяться планові вимоги у галузі охорони навколишнього середовища, потім фактичні дані порівнюються з плановими. При невиконанні поставлених завдань проводиться ретельний аналіз причин і намічаються заходи по усуненню несприятливих чинників.

Таким чином, управляюча система одержує чітку картину формування екологічної ситуації в кожній ланці технологічного процесу, еколого-економічні процеси не ховаються і не знеособлюються в загальній виробничій діяльності. Кожен працівник знає свою роль, відповідальність і виконувану ним частину загальних завдань з охорони довкілля в загальній програмі еколого-економічних процесів.

Це полегшує здійснення моніторингу екологічних аспектів діяльності промислового підприємства, на підставі якого робиться висновок про необхідні зміни в екологічній політиці, цілях і інших елементах еколого-економічного управління.

Характеристика складових елементів, що забезпечують управління еколого-економічними процесами у діяльності промислових підприємств, дозволяє запропонувати його концептуальну схему, яку подано на рис. 1.4. [20].

Підприємство, в систему загального управління якого введена система управління еколого-економічними процесами, збалансує свої економічні і екологічні інтереси, що дозволить йому досягти значних конкурентних переваг.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.4. Концептуальна схема управління еколого-економічними процесами промислових підприємств

Це може забезпечити отримання безпосередньої економічної вигоди перш за все від можливості продемонструвати зацікавленим сторонам цінність для підприємства належного дбайливого ставлення до навколишнього середовища. Функціонування системи дає можливість завчасно порівняти екологічні цілі і завдання з конкретними фінансовими результатами діяльності і, таким чином, мати гарантію того, що ресурси прямують туди, де їх використання дає найбільшу вигоду як економічну, так і екологічну.

Крім цього, впровадження в практику промислових підприємств концепції управління еколого-економічними процесами дозволить:

· поліпшити стан довкілля, знизити ризик екологічних катастроф;

· брати участь у вирішенні питань, пов'язаних з навколишнім середовищем;

· економити енергію і природні ресурси;

· попереджати виникнення аварійних ситуацій.

Таким чином, заходи по охороні навколишнього середовища і запобіганню його забрудненню сприяють збереженню балансу з соціально-економічними потребами.

На думку Кирилюка В.С. і Мамона Е.М., процес формування екологічної стратегії підприємства повинен мати наступну послідовність дій [26]:

1) оцінка і аналіз ключових стратегічних чинників в екологічній сфері;

2) визначення стратегічних альтернатив у області екології;

3) вибір стратегії і формулювання екологічної політики.

При виборі екологічної стратегії у обов'язковому порядку враховуються такі чинники: зовнішні і внутрішні екологічні шанси і ризики підприємства; загальна корпоративна стратегія; ціннісні орієнтації і переваги вищого менеджменту; наявність і можливість залучення фінансових ресурсів; підготовленість персоналу підприємства до майбутніх змін. При виборі екологічної стратегії у обов'язковому порядку враховуються такі чинники: зовнішні і внутрішні екологічні шанси і ризики підприємства; загальна корпоративна стратегія; ціннісні орієнтації і переваги вищого менеджменту; наявність і можливість залученняфінансових ресурсів; підготовленість персоналу підприємства до майбутніх змін.

Екологічна політика виступає необхідним двигуном, що дозволяє підприємству визначати пріоритетні напрями екологічної діяльності і формулювати конкретні екологічні цілі і задачі. Тим самим екологічна політика задає рівень екологічної відповідальності і масштаб зобов'язань підприємства по відношенню до навколишнього середовища, відповідно до яких оцінюватимуться всі його подальші дії.

Екологічна політика підприємства повинна відповідати корпоративній місії, на основі якої формулюються політика, цілі і задачі в різних функціональних сферах його діяльності, зокрема екологічній сфері (рис. 1.5).

Рис. 1.5. Формування корпоративної політики в різних функціональних сферах діяльності підприємства

екологічний проект управління продукція

Вище керівництво підприємства повинне розуміти, що екологічна політика не є чимось сталим і незмінним. Процес практичної реалізації вимагає її коректування, доповнення і вдосконалення на основі досягнутих результатів діяльності і з урахуванням змінних ситуації і можливостей. Крім того, екологічна політика підприємства, процедура її формулювання, затвердження керівництвом, доведення до зацікавлених сторін, внесення до неї необхідних змін повинні бути документально оформлені. Це забезпечує ясність і системність дій підприємства. В той же час, екологічна політика підприємства повинна бути доступна всім зацікавленим сторонам: працівникам підприємства, партнерам, державним органам влади і управління, інвесторам.

Таким чином, практичне упровадження екологічної стратегії і політики на підприємстві можливе за допомогою розробки і реалізації екологічних планів і програм (рис. 1.6).

Рис. 1.6. Процес узгодження екологічної стратегії і політики підприємстваз функціональними сферами його діяльності

Способи реалізації екологічної стратегії підприємства можна класифікувати таким чином: стратегії “кінця труби” (end of pipe); стратегії “чистішого виробництва” (cleaner production). Серед стратегій “чистішого виробництва” виділяють: стратегії мінімізації відходів; зменшення утворення забруднюючих речовин; оцінку життєвого циклу при розробці “зеленої” продукції. При аналізі екологічної стратегії серед чинників зовнішнього середовища, що впливають на прийняття управлінських рішень у сфері природокористування і охорони навколишнього середовища, виділяють державне регулювання і ринок (включаючи інфраструктуру, постачальників, споживачів і конкурентів). При аналізі екологічної стратегії з даних позицій машинобудівні підприємства відносять до однієї з шести груп на підставі експертних оцінок (табл. 1.4).

Завершальним етапом планування екологічної діяльності підприємства є розробка екологічних програм. Екологічна програма є комплексним документом, що описує процес організації конкретних заходів і дій, направлених на досягнення екологічних цілей і задач.

Опис конкретних заходів і дій в екологічних програмах доцільно об'єднувати за принципами і зобов'язаннями екологічної політики підприємства, пріоритетними екологічними аспектами його діяльності, екологічними цілями і задачами. До тексту екологічних програм також бажано включати процедури, що регламентують порядок і правила формування, твердження, контролю і коректування структури і складу програми, а також загальний порядок і правила виконання заходів і дій, включених до програми, умови взаємодії підрозділів підприємства при їх здійсненні.

Найбільш загальною є стратегія відповідності, яка заснована на зміні власної поведінки. Водночас підприємства, що не мають достатньо ринкового потенціалу, за визначенням, не мають достатньої гнучкості для реалізації іншої, активнішої стратегії.

Таблиця 1.4

Класифікація типів екологічної стратегії

Напрями впливу	Відповідність вимогам держави	Досягнення конкурентної переваги	Стійкий розвиток
Зміна власної поведінки	Зміни власної поведінки для виконання вимог держави	Зміни власної поведінки для досягнення конкурентної переваги	Зміна власної поведінки для досягнення стійкого розвитку
Зміни поведінки ринку	Зміни поведінки ринку через ініціалізацію вимог держави	Досягнення конкурентної переваги змінює поведінку ринку	Досягнення стійкого розвитку змінює поведінку ринку

Для зіставлення мети і способів її реалізації, при реалізації екологічної стратегії використовують матрицю екологічного менеджменту (табл.1.5)

Таблиця 1.5.

Матриця екологічного менеджменту “мета-способи”

Способи	Мета
	Ігнорування екологічних аспектів	Вимушена стратегія відповідності	Пасивна стратегія відповідності	Конкурентна перевага	Стійкий розвиток
Викиди, скидання, складування відходів
Технологія “кінця труби”
Мінімізація відходів та рециклінг
Нові технології, які зменшують забруднення
Оцінювання життєвого циклу при розробці “зеленої” продукції

Ця матриця дає змогу оцінити можливість досягнення мети з використанням різних засобів. При аналізі необхідно зіставити види дії і способи їх зниження.

Очевидно, що викиди, скидання і складування відходів, а також технологія “кінця труби” не дадуть змоги досягти конкурентної переваги і стійкого розвитку. Що стосується стратегії відповідності, то для її реалізації можливе комбінування різних способів. Для глибшого аналізу необхідно зіставляти витрати, можливості диференціації і ринок. При ігноруванні екологічних аспектів, очевидно, не можна говорити про екологічний менеджмент. Вимушена і пасивна стратегія відповідності включають менеджмент навколишнього середовища, необхідний для функціонування та виконання вимог законодавства. І лише стратегії конкурентної переваги і стійкого розвитку реалізують концепцію екологічного менеджменту. При формуванні екологічної стратегії важливо оцінити можливості і способи зниження витрат, пов'язаних з впливом підприємства на навколишнє середовище. Серед інструментів державного регулювання в екологічній сфері важливу роль відіграють економічні методи, які включають: платежі за природокористування; платежі за забруднення навколишнього середовища; штрафи за порушення природоохоронного законодавства; диференціацію оподаткування з урахуванням екологічних чинників.

РОЗДІЛ 2. оцінка ефективності управління екологічними проектами на тов «термобуд плюс»

2.1 Аналіз організації екологічної діяльності на ТОВ Термобуд плюс

Починаючи з 1996 року "Укртермобуд" здійснює проектування та будівництво житлових будинків і громадських будівель. У грудні 1996 року введено в експлуатацію перший в Україну ТЕРМОДІМ, побудований компанією "Укртермобуд" протягом 12 календарних тижнів. У 2000 році компанія "Укртермобуд", спільно з проектно-будівельною фірмою "Аркада - ТЕРМОДІМ" (м. Київ), звела серію будинків, побудованих по будівельній системі "Rinova-Termodom " на здобуття Державної премії в галузі будівництва і архітектури. У грудні 2006 на підприємстві була введена в експлуатацію сучасна автоматизована лінія з комп'ютерним управлінням одного з провідних світових виробників обладнання для безперервного виготовлення тришарових панелей. На сьогодні виробництво, оснащене найсучаснішими технологіями, дає можливість підприємству виготовляти стінові та покрівельні панелі TERMOBUD ексклюзивної якості з надійними та досконалими замковими з'єднаннями нових зразків:

· INTALOC з притаманними йому досконалими характеристиками стійкості та герметичності;

· INTALOC THERMO з покращеними характеристиками теплозбереження;

· DPR з підвищеною конструкційною стійкістю;

· SECRET FIX - для реалізації престижних проектів.

Метою діяльності підприємства є ведення виробничо-господарської та іншої діяльності, спрямованої на створення нових робочих місць, на отримання прибутку на вкладений капітал; а також на задоволення на її основі соціально-економічних інтересів власника та членів трудового колективу підприємства, участь в благодійницькій діяльності, виконання, у випадках передбачених законодавством, державних програм і замовлень, здійснення посередницької діяльності.

Предметом діяльності підприємства є:

- Виробництво сендвіч-панелей з мінераловатним та пенополістирольним наповнювачем. Монтажна ширина панелей від 1000 до 1200 мм. Максимальна довжина - 12000 мм. Широка кольорова гама, відмінна якість.

- Послуги з транспортування.

Підприємство володіє значним інтелектуальним потенціалом, має дружні, тісні стосунки з партнерами, оснащене сучасними інформаційними засобами діяльності і управління, облік і управління діяльністю здійснюються при допомозі комп'ютерної мережі.

Вітчизняний будівельний ринок насичений величезним асортиментом будівельних матеріалів різних класів. На їх фоні вигідно вирізняється будівельний матеріал, що відноситься до класу огороджувальних конструкцій - тришарова вогнестійка панель TERMOBUD, що складається з металічних поверхневих шарів з полімерним покриттям, утеплювача (пінополістиролу, або мінеральної вати) і високоякісного двокомпонентного клею, що виступає зв'язуючим елементом даної конструкції.

Сендвіч-панелі TERMOBUD є високотехнологічним матеріалом, який дає можливість звести до мінімуму витрати на будівництво та експлуатацію будівель різного призначення при цьому забезпечуючи успіх будь-якого архітектурного проекту, втілюючи в життя найсміливіші і найпрогресивніші рішення і не потребуючи масштабних інвестиційних вкладень.

Компанія «Термобуд плюс» виготовляє стінові та покрівельні панелі TERMOBUD протягом чотирьох років Основними особливостями інноваційної стратегії ТОВ «Термобуд плюс» є те, що дана стратегія має комплексний характер:

· підприємство випускає певного роду інноваційний продукт - сандвіч панель;

· робить акцент на якості продукції;

· використовує високоякісну сировину від європейських виробників(використовується холоднокатана гарячеоцинкована тонколистова сталь виробництва «Corus UK» (Англія), «Myriad» (Франція), «Rautaruukki» (Фінляндія), «THYSSEN KRUPP» (Німеччина), НМЛК, «СєвєрСталь» (Росія), мінеральна вата на основі базальтового волокна виробництва «Rockwool» (Польща) та спеціально розроблений двокомпонентний клей фірми «Hunstman» (Нідерланди) для забезпечення якісного склеювання металевих обшивок з наповнювачем), що дає змогу завоювати підприємству лідерство на ринку за цінами.

Екологічний (еколого-економічний) ситуаційний аналіз орієнтований на аналітичне дослід- ження існуючої екологічної діяльності підприємства на базі конкретних (виявлених) ситуацій. Він спрямований на виявлення можливості регулювання, корегування слабких її ознак, які обумов- люють наявність еколого-економічних проблем (що виявлені на етапі еколого-економічної діагностики). Тому ситуаційний аналіз включає й розгляд конкретної інформації про те, де виникли порушення в сфері екологічної діяльності, на якому виробничому рівні вони перебувають.

ТОВ «Термобуд плюс» відноситься до екологічно орієнтованих підприємств з динамічним інноваційним розвитком. діяльність підприємства не завдає мінімальної шкоди навколишньому середовищу. Дана шкода спричинена забрудненням атмосфери двигунами внутрішнього згорання вантажних автомобілів які доставляють продукцію підприємства до споживача.

Використання новітньої екологічно-чистої сировини від провідних європейських виробників і новітнього устаткування дозволяє виготовляти продукцію з максимально-ефективним використанням ресурсів, а новітня потокова лінія дає змогу мінімізувати втрати сировини за рахунок браку.