Екологічний стан екосистеми в зоні функціонування цукрового заводу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Білоцерківський національний аграрний університет

Екологічний факультет

Кафедра прикладної екології

Спеціальність 8.04010601 «Екологія та охорона навколишнього середовища»; освітньо-кваліфікаційний рівень - магістр

КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА

на тему:«ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН ЕКОСИСТЕМИ В ЗОНІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЦУКРОВОГО ЗАВОДУ

(на прикладі Маньківського району Черкаської області)»

Виконала:

Сальніцька Оксана Тарасівна,

студентка 6 курсу, 1 групи

Керівник:

Москалець Т.З.,

канд. біол. наук, асистент

Біла Церква

2012

Зміст

Завдання, методика та календарний план

Реферат

Вступ

Розділ 1. Еколого-господарське значення підприємств з переробки буряка цукрового

1.1 Цукрові заводи та їх значення

1.2 Еколого-історичні аспекти синтезу цукрових заводів

1.3 Стан цукрової промисловості в державі

1.4 Порівняльна оцінка стану цукрової промисловості в Україні та країн ЄЕС

Розділ 2. Умови та методологія досліджень

2.1 Еколого-географічне розташування та господарська характеристика ДП «Іваньківський цукровий завод» ДП «Златодар»

2.2 Погодно-кліматичні та ґрунтові умови екосистеми в зоні функціонування цукрового заводу

2.3 Характеристика джерел які забезпечують Іваньківський цукровий завод сировиною

2.4 Матеріали та методи досліджень

Розділ 3. Стан природних і штучних екосистем у зоні функціонування ДП «Іваньківський цукровий завод» (результати досліджень)

3.1 Стан відкритих водних систем в районі функціонування цукрового заводу

3.2 Стан ґрунтів у зоні функціонування ДП «Іваньківський цукровий завод»

3.3 Ефективні заходи щодо поліпшення стану екосистем у зоні функціонування ДП «Іваньківський цукровий завод»

3.4 Якість повітря у зоні функціонування ДП «Іваньківський цукровий завод»

Охорона праці

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

ЗАВДАННЯ, МЕТОДИКА ТА КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

Тема роботи: «Екологічний стан екосистеми в зоні функціонування цукрового заводу (на прикладі Маньківського району Черкаської області)»

Тема затверджена наказом по університету № ___ від_________ 2012 р.

Термін подачі студентом завершеної випускної роботи ____________

Випускна робота повинна бути подана у комп'ютерному нaбopi

Загальний обсяг роботи повинен бути близько 60 сторінок.

Структура дипломної роботи i орієнтовані обсяги розділів:

· титульна сторінка - 1 стор.

· зміст роботи - 1 стор.

· завдання на роботу - 3 стор.

· реферат i ключові слова - 1 стор.

· вступ - 1 стор.

· Огляд літератури - 25-35 стор.

· Завдання, матеріали i методика роботи - 2 стор.

· Результати досліджень - 20 стор.

· Охорона праці - 10 стор.

· Висновки i пропозиції - 2 стор.

· Список використаної літератури - не менш 40 літературних джерел.

Вихідні дані:

1. Опрацювати не менше 30 літературних джерел для викладу розділу «Огляд літератури» за темою обсягом до 25-30 стор.

2. Викласти розділ «Завдання, матеріал i методика роботи» - 2 стор.

3. Для написання розділу «Результати досліджень» необхідно:

3.1. Зібрати, систематизувати, обробити та описати коротко (до 2-х стор.) відомості про фізико-географічну характеристику місцевості, де розташоване господарство;

3.2. Охарактеризувати технологію виробництва цукру.

3.3. Проаналізувати технологічні заходи, які використовуються в на Іванькіському цукровому заводі;

3.4. Надати пропозиції щодо покращення виробничих процесів та поліпшення екологічного стану в зоні функціонування Іваньківського цукрового заводу.

4. Охарактеризувати стан охорони праці за переробки цукрового буряка та виробництва цукру.

5. Представити висновки та пропозиції.

6. Оформити список використаної літератури.

7. Ввести в роботу ілюстративні матеріали, що підтверджують окремі положення роботи (таблиці, графіки, діаграми тощо).

8. Представити в «Додатках» допоміжні матеріали, що використовувалися під час написання роботи.

Календарний план виконання роботи

Етапи виконання роботи	Дата виконання
Опанування методики виконання роботи	20___
Робота над літературою	20___
Написання чорнового варіанту розділу І	20___
Написання розділу ІІ	20___
Виконання роботи з аналізу результатів досліджень	2012
Написання розділу ІІІ	2012
Написання розділу «Охорона праці»	2012
Висновки, пропозиції, список використаної літератури	2012
Оформлення роботи	2012
Подача роботи на рецензію	2012

Після завершення літературного оформлення випускної роботи в повному обсязі необхідно доповісти основні її положення, висновки та пропозиції на засіданні кафедри прикладної екології.

Керівник випускної роботи Т.З. Москалець

Завдання до виконання отримала О.Т. Сальніцька

Дата отримання завдання _____ ___________ 20___ р.

РЕФЕРАТ

На випускну кваліфікаційну роботу студентки 6 курсу 1 групи екологічного факультету О.Т.Сальніцької за темою: «Екологічний стан екосистеми в зоні функціонування цукрового заводу (на прикладі Маньківського району Черкаської області)», що викладена на ____ стор. комп'ютерного тексту, містить ____ таблиць, _____ рисунка, ____ бібліографічних джерел

На базі Іваньківського цукрового заводу, який знаходиться на території Маньківського району Черкаської області проведено оцінку стану екосистем за низкою ландшафтних, фізико-хімічних, специфічних і господарських показників.

Показано, що на базі цукрового заводу функціонує міні-ТЕЦ, використовуючи природний газ у якості пального, поряд із тим, що населення с. Іваньки Манькіського району Черкаської області забезпечуються електроенергією та теплом, забруднює навколишнє природне середовище оксидами азоту та метаном. Цукровий завод істотно призвів до порушення суміжних екосистем, в т.ч. водної екосистеми, яка зумовлює зміну якості води у криницях та водопровідній системі, по-друге, забруднення повітря сірководнем, зокрема впродовж весняних і літніх місяців, по-третє, відбувається механічне та хімічне забруднення ґрунтів. Проте за останній рік, 2012, екологічна ситуація істотно покращилася: встановлені нові очисні фільтри, тому у водне середовище ставків та повітря забруднювачі поступають у межах норми.

Ключові слова: цукровий завод, екосистема, стан повітря, ґрунтів, води, ефективні заходи.

ВСТУП

Актуальність роботи. Останніми роками, у зв'язку з переходом на ринкові механізми господарювання, зміною форм власності на землю, незавершеністю формування національної політики та законодавства у сферах природокористування та охорони природи, окрім певного зниження антропогенного навантаження на навколишнє природне середовище, початку процесу ренатуралізації деяких екосистем, відбуваються і негативні явища, що породжують специфічні загрози природним системам: порушення та зниження контролю за дотриманням вимог законодавства, порушення технологій природокористування та некваліфіковане використання хімічних речовин; збільшення чисельності землевласників та непередбаченість структурно-функціональних змін земельних угідь. Головна причина проблем бурякоцукрової галузі в тому, що на державному рівні до цього часу не визначено стратегію її розвитку. Якщо необхідно зберегти потужності цукрових заводів як експортний потенціал - це один шлях розвитку, якщо виробляти цукор в обсягах лише для внутрішнього споживання - інший. Отже, оцінка стану екосистеми в зоні функціонування цукрових заводів, з метою уникнення небезпечних екологічних проблем, є актуальним і заслуговує на увагу.

Метою роботи було оцінити стан екосистем у зоні функціонування ДП «Іванькіський цукровий завод» Маньківського району Черкаської області.

Завдання досліджень:

- охарактеризувати господарські особливості цукрового заводу;

- вивчити та обґрунтувати стан повітря та води у зоні функціонування цукрового заводу аналітичними шляхом на базі звітів СЕС і статистичних заводу;

- оцінити стан ґрунтів та з'ясувати причини такого стану;

- надати пропозиції ДП «Іваньківський цукровий завод» щодо поліпшення стану екосистем у зоні його функціонування.

Об'єкт досліджень - екосистеми у зоні функціонування ДП «Іваньківський цукровий завод».

Предмет досліджень - стан екосистеми у зоні функціонування ДП «Іваньківський цукровий завод».

Методи досліджень:

- порівняльний;

- аналітичний;

- розрахунковий;

- екосистемний (на основі проаналізованих результатів досліджень);

- математично-статистичний.

Розділ 1. Еколого-господарське значення підприємств ІЗ ПЕРЕРОБКИ БУРЯКА ЦУКРОВОГО

1.1 Цукрові заводи та їх значення

екосистема цукровий завод повітря

Цукрова промисловість -- галузь харчової промисловості, яка виробляє цукор -- пісок і рафінад. В Україні це одна з найстаріших і найважливіших галузей харчової промисловості, продукція якої до 1914 року, поруч із збіжжям, була найважливішим предметом експорту. В Україні цукор виробляється в основному з цукрового буряку. З середини 1950-х років деяка, щораз більша (тепер до 35 %), кількість -- також з цукрової тростини, яку привозять з Куби. Понад половини цукру в Україні споживає населення, частина становить сировину для низки галузей харчової промисловості.[1]

Виробництво цукру з цукрового буряку припадає у Західній Європі на середину 18 століття; у Росії перші цукрові заводи виникли у першій половині 18 століття (з привізної сировини -- цукрової тростини).

1.2 Еколого-історичні аспекти синтезу цукрових заводів

В Україні перші цукроварні збудовано 1824 у с. Трощині (тоді -- Канівського повіту) й у с. Микишині на Чернігівщині.

З початку 1840-х років цукроварство швидко розвивається: у 1830 р. -- 6 заводів, у 1842 р. -- 52, у 1848 р. -- 192. Це пов'язано з вигідними природними умовами для вирощування цукрових буряків (клімат, ґрунти) та наявністю дешевої робочої сили (селяни-кріпаки).

Початково цукрова промисловість розвивалася майже винятково у поміщицьких господарствах -- на той час, у зв'язку з високою вартістю перевезення цукрового буряку, розміщення підприємств цукрової промисловості пов'язувалося з розміщенням сировини.

Подальшому розвиткові цукрової промисловості сприяла тенденція переходу на товарне рільництво з постійно зростаючими посівами технічних культур, зокрема цукрового буряку. У 1914 році в Російській Імперії нараховувано 241 заводів, у тому числі в Україні -- 203. На Правобережжі цукрова промисловість була найбільше розвинена на Київщині й Поділлі; на Лівобережжі -- на Сумщині й Харківщині. Цукрові заводи в Україні являли собою підприємства невеликої виробничої потужності.

Після скасування кріпацтва в Росії більшість цукроварень перейшла в руки капіталістів -- поміщики залишилися далі продуцентами цукрового буряку, і цукрова промисловість зазнала деякої концентрації. Більшість із заводів, збудовані ще до 1870 року, користувалися старим устаткуванням -- малопотужні котли і невеликої потужності парові машини, а вантажно-розвантажувальні роботи виконувалися вручну. Ручна праця та кінний транспорт використовувалися для багатьох робіт, зокрема для довозу буряків, палива, вапнякового каменю, перевезення жому у жомові ями, вивезення шляку.

В 1914 році на цукрових заводах України працювало 120 тисяч робітників (1/5 робітництва України), переважно жінки і підлітки. Праця була сезонною (3-4 місяці), і працювали на 2 зміни, по 12 годин на добу. Виробництво цукру зросло з 200--900 т у 1881--1882 роках до 1,1 млн т у 1913--1914 роках. Україна виробляла 80-85 % цукру-піску і близько 75 % рафінаду Російської Імперії. У світовій продукції цукру з цукрового буряку Україна посідала друге після Німеччини місце. У 1887 році в Російській Імперії створено синдикат цукрозаводчиків, і наприкінці XIX ст. картелі й синдикати контролювали 92 % виробництва, вони значно збільшували внутрішню ціну цукру (5-7 крб. за пуд), натомість за кордон продавали по 2-3 крб. за пуд. Споживання цукру в Україні, не зважаючи на значне виробництво, не було велике, і це дозволяло значний експорт цукру з України в інші частини Російської Імперії, на Близький Схід, а також до Західної Європи, переважно до Великої Британії.[4]

Серед цукрозаводчиків була низка українців, відомих меценатів: Терещенки, Симиренки, Яхненки; були також поляки (Браніцькі), євреї (Бродські), росіяни (Бобринські).

До 1914 року найбільше цукроварень було на східному Поділлі, на Сумщині й Київщині, натомість їх майже не було у лісовій і степовій смугах. У Східній Галичині цукрова промисловість існувала з першої половини XIX століття, але пізніше всі цукроварні закрито внаслідок політики австрійського картелю. У 1913 р. постала цукроварня у Ходорові.

За роки Першої світової війни цукрова промисловість занепала, а у 1917--1921 роках зазнала цілковитої руйнації. У 1921--1922 роках вироблено ледве 4 % цукру, порівняно з 1913 роком.

За наступні роки цукрова промисловість швидко відбудувалася і в 1927--1928 роках досягла довоєнного рівня (1,1 млн т).

За перші роки колективізації значно зменшилися площі посівів цукрового буряку, і виробництво цукру зменшилося (1932 -- 550 тис. т).З середини 1930-х років цукрова промисловість почала швидко зростати -- до 1 580 тис. т 1940 року. Низку старих заводів реконструйовано і споруджено ряд нових, серед них 4 великі: Лохвицький (найбільший завод в СРСР і Європі) і Веселоподільський (обидва на Полтавщині), Куп'янський на Харківщині і Гніванський на Вінничині. У їхньому спорудженні використано найновіші технологічні досягнення цукрового виробництва, а зокрема, механізовано до 70 % робіт. Дещо концентровано виробництво і зменшено чисельність заводів до 138.У 1913 році цукровий завод в Україні переробляв пересічно 70 тис. центнерів, у 1940 р. -- 103 тис. центнерів цукрових буряків. Кількість цукрових заводів в УРСР становила 74,5 % від загальної кількості таких заводів всього СРСР, а виробництво цукру -- 73 %.Концентрація виробництва відбувалася також і в рафінадній промисловості України.[6]

У Галичині було лише два заводи; на Буковині -- 3 (Жучка, Лужани, Хрещатик).

За часів війни 1941--1945 років частину цукроварень цілком зруйновано, частину -- пошкоджено. У 1945 р. виробництво цукру зменшилося до 329 тис. т. Довоєнного рівня було досягнуло лише у 1954 році.

Швидких темпів розвитку цукрова промисловість набула у 1955--1970 роках. За той час збудовано 38 нових високомеханізованих підприємств, а багато старих заводів реконструйовано і значно розширено.

За той час виробництво цукру:

1955 -- 2 425 тис. т, у тому числі 2 328 тис. т з цукрового буряку,

1960 -- 3 877 тис. т (у тому числі 3 340 тис. т з буряку)

1965 -- 6 686 тис. т (у тому числі 5 644 тис. т з буряку)

1970 -- 5 973 тис. т (у тому числі 5 069 тис. т з буряку)

У 1970-х pp. почалася деяка стаґнація цукрової промисловості:

1975 -- 6 035 тис. т (у тому числі 4 679 тис. т з буряку),

1978 -- 6 900 тис. т (у тому числі 3 743 тис. т з буряку);

З 1982 р. знову почалося зростання -- 6 608 тис. т (4 254), найвищі числа в історії українського цукровиробництва. Однак, не зважаючи на помітне зростання врожайності і валового збору цукрового буряку, а також на розширення виробничих потужностей цукроварень, обсяг виробництва цукрової промисловості збільшився неістотно. Так, середньорічна продукція цукру з цукрових буряків в УРСР становила у 1976--1980 pp. 4 млн т (проти 4,3 млн. т. у 1961--1965), тоді як обсяг переробки цукрових буряків зріс за цей час до понад 13 млн. т. Основна причина цього явища -- зменшення врожайності і цукристості цукрових буряків, погіршення їх технологічних вартостей, підвищення втрат цукру в процесі зберігання та нерідко нераціональні транспортування і переробка бурякової сировини. Унаслідок всього цього продукція цукру на 1976--1980 pp. знизилася з 13,7 % до 10,6 % від загальної маси цукрових буряків.[3]

Чисельність цукрових заводів в УРСР зросла до 185 у 1975 р. і до 191 у 1982 р. Найбільше цукрових заводів побудовано на Західній Україні, зокрема в Галичині (1939 -- 2, 1970 -- 10), а також у північно-західній частині Степу. Далі зросла концентрація виробництва цукрової промисловості -- один завод виробляє тепер щороку 279 тис. т. цукру. Поряд з виробництвом цукру з цукрового буряку щораз більше використовувалася цукрова тростина (1970 -- 912 тис. т, 1982 -- близько 2300 тис. т).[25]

Тепер значення цукрової промисловості в експорті України відійшло на задній план.

Географічне розміщення цукрової промисловості і тепер в основному перекривається з розміщенням цукрового буряку.

Найбільше розвинена цукрова промисловість у Вінницькій, Черкаській, Хмельницькій, Київській, Сумській, Полтавській та Харківській, Кіровоградській і Одеській областях.

Як і раніше, найбільшим заводом є Лохвицький цукровий комбінат зі щоденною потужністю 93 тис.центнерів. Інші комбінати: Куп'янський на Харківщині (денна продукція 40 тис. центнерів і річна продукція 123 000 т цукру-піску) і Первомайський (Миколаївська область); заводи: Засільський (на Миколаївщині), Пальмирський (Черкаська область), Орільський (Харківська область), Кременецький (Тернопільська область, річна продукція 68 000 т цукру). Цукор-пісок переробляється на рафінад на 15 рафінадних заводах (найбільші -- Сумський і Одеський) і в 12 рафінадних цехах. Почавши з 1960-х pp., у зв'язку з зменшенням його споживання, виробництво рафінаду скоротилося. Значне падіння виробництва цукру відбулося протягом 1990 --1997 рр. -- з 6 791 тис. т до 2 034 тис. т на рік. В 2011 році, після багатьох років занепаду галузі і ліквідації цукрозаводів, нарешті розпочато будівництво нового. Так у Вінницькій області в містечку Шпиків закладено найбільший в Європі цукрозавод (12 тис. т переробки буряків за зміну) . Україна, як відомо, належить до числа перших Європейських держав, які започаткували ще з 20-х років ХІХ ст. виробництво цукру з цукрових буряків. Це зумовлювалося досить сприятливими ґрунтово-кліматичними умовами для виробництва цукрової сировини, наявністю значних запасів дешевої кріпосної праці селян, стрімким нарощуванням попиту на цукор у Російській імперії та на експортні поставки зарубіжних країн. Цей процес супроводжувався бурхливим розвитком бурякопереробних промислових підприємств. У 90-х роках ХІХ ст. в Україні вже функціонувало 187 цукрових заводів. За цей період посівні площі під цукровими буряками збільшились у кілька разів і перевищили 500 тис. га, а виробництво цукру за сезон цукроваріння зросло до 590-600 тис. тонн. Швидкими темпами розвивалося цукробурякове виробництво в Україні і в першій половині ХХ ст. Після Великої Вітчизняної війни ця галузь харчової промисловості набула визначального характеру, стала важливим джерелом валютних надходжень країни. У 1990 році перед створенням демократичної незалежної держави в Україні функціонувало 192 цукрових заводи, які переробили за сезон 44,2 млн. тонн цукрових буряків і виробили 5383 тис. тонн цукру. Вихід цукру до ваги переробленої сировини становив 11,97%. Україна посіла п'яте місце після США, Бразилії, Індії і Китаю серед країн світу за обсягом виробництва бурякового цукру. Тут було зосереджено 20,7% усіх світових посівних площ цукрових буряків. Частка України у світовому валовому виробництві бурякового цукру досягла 13,3%. Річний обсяг експорту цукру країни становив 3663 тис. т, або майже 54% загального виробленого обсягу цієї продукції. Слід зазначити, що цукру у світовій практиці, як цінному харчовому продукту, відводиться досить важливе місце, яке зумовлюється його високою калорійністю (у 100 г міститься близько 400 ккал), особливими смаковими і дієтичними якостями, швидким впливом на відновлення працездатності людського організму. Разом з тим цукор характеризується важливою ознакою щодо можливості тривалого зберігання, тому належить до стратегічних продуктів харчування людської спільноти. З огляду на це цукор набув в Україні поряд із зерном важливого значення як найцінніша валюта. Слід підкреслити, що цукор, як незамінний харчовий продукт, досить широко використовується в інших галузях харчової промисловості, зокрема в хлібобулочній, кондитерській, спиртовій, плодоовочеконсервній, виноробній, лікеро-горілчаній, фармакологічній та інших галузях [18]. Цукробурякове виробництво в Україні має важливе значення для розвитку кормової бази тваринницьких галузей. Адже від промислової переробки 1 т цукрових буряків одержують близько 800 кг жому і 50 кг меляси. Ці відходи цукрової промисловості широко використовуються при годівлі великої рогатої худоби і свиней. Патока слугує сировиною для виробництва спирту, гліцерину, харчових дріжджів, молочної та лимонної кислоти тощо. Бурякова гичка використовується для згодовування худобі у свіжому вигляді та для силосування корму. Отже, з кожного гектара зібраних цукрових буряків при врожайності 300 ц крім 36-38 ц білого цукру додатково отримують до 45 ц корм. од. високоякісного корму як побічної продукції від посівів цукрових буряків і відходів їх промислової переробки. Водночас розвиток буряківництва має істотне соціальне значення для сільського господарства, забезпечуючи значне підвищення зайнятості сільського населення і разом з тим слугує важливим джерелом дохідності галузі. Посіви цукрових буряків характеризують розвиток інтенсифікації землеробства, підвищують його культуру і ефективність використання орних земель [12].

У період здійснення аграрної реформи в Україні з швидкоплинним породженням деструктивних процесів цукробурякове виробництва зазнало глибокої економічної кризи, яка призвела до різкого занепаду галузі, зменшення більш як у чотири рази посівних площ цукрових буряків, зниження урожайності та значного зменшення валових зборів цукрової сировини. Як наслідок, істотно зменшились кількість промислових підприємств цукрового виробництва та обсяги валового випуску цукру.

Однією з основних причин руйнації цукробурякового виробництва стала втрата економічного інтересу, насамперед сільськогосподарських товаровиробників, до розвитку буряківництва, зниження ефективності галузі. За період з 1990 по 2008 рік посівні площі цукрових буряків у країні скоротилися з 1607 тис. до 388 тис. га. Хоча урожайність збільшилась на 80 ц і становила 355 ц/га. У 2008 році в Україні працювало тільки 70 промислових підприємств, які переробляли за сезон 13,7 млн. т цукрових буряків і випускали 1260 тис. т цукру [7].

Висока собівартість виробництва цукрової сировини й низькі ціни її реалізації переробним підприємствам перетворили раніше ефективну галузь у збиткову. Цукрове виробництво втратило конкурентоспроможність на зарубіжному ринку. Український цукор швидко витіснили із світового цукрового ринку. Держава з великими зусиллями намагалася забезпечити внутрішні потреби цукру власним виробництвом. А в окремі роки доводилося потребу в цьому продукті покривати за рахунок імпортних поставок [2].

Враховуючи високу цінність цукру як важливого харчового продукту і як незамінної сировини для розвитку багатьох галузей економіки країни, а також створену протягом тривалого часу потужну матеріально-ресурсну базу для ефективного розвитку буряківництва і переробної цукрової промисловості, наявний багатовіковий досвід української держави щодо розвитку бурякоцукрового виробництва, не можна допускати безальтернативної втрати цього важливого національного агропромислового підкомплексу економіки країни.

Необхідність зумовлюється також стратегічним значенням цукру для перспективного розвитку людської спільноти. Адже потреба у виробництві цукру, як й інших продовольчих продуктів, постійно зростає із збільшенням чисельності населення планети. Якщо нині на світовому ринку український буряковий цукор не конкурентоспроможний, то це тимчасове явище, яке, безперечно, буде подолане під впливом об?єктивних закономірностей розвитку продуктивних сил суспільства.

Вся сировина, що поступає на цукровий завод є давальницькою, це означає, що після переробки буряка, господарства, що вирощували буряк забирають готову продукцію - цукор, жом, патоку, а залишають заводу за переробку 30-35% сировини. В процесі виробництва вихід жому становить 80%, а патоки 3-4 % [2].

Побічна продукція, яку випускає завод є патока і жом. Жом використовується для відгодівлі худоби, а патока в спиртовій та харчовій промисловості.

На заводі є лінія по переробці цукру-сирцю, та жомосушильне відділення потужністю 100т. сухого жому на добу.

Фінансову діяльність на здійснює головний бухгалтер. Наприкінці кожного року, на основі балансу підприємства та звіту про фінансові результати, він складає фінансовий звіт діяльності підприємства за минулий рік. В звіті відображаються показники фінансового аналізу: ліквідність, платоспроможність, кредитоспроможність, рентабельність та прибутковість. На основі такого аналізу та впливу зовнішніх факторів складається фінансовий план на наступний рік.

В зв'язку з сезонним характером виробництва на заводі є постійні працівники, які працюють цілий рік, і сезонні, які приймаються на роботу лише на сезон виробництва цукру. Якщо середньоспискова чисельність працюючих в ремонтний період складає 370 чоловік, то в період виробництва 750 чоловік, тобто 380 чоловік сезонні працівники.

Розглянемо тепер економічні фактори. Стабільність або нестабільність економіки має велике значення для підприємства, оскільки впливає на його діяльність через фактори прямої дії: споживачів (зменшення або збільшення їх купівельної спроможності), постачальників (зменшення або збільшення цін на насіння, механічну обробку буряка, які включають витрати на паливо,оплату праці робітників), інфляційні процеси в економіці впливають на вартість виготовленої продукції, відповідно і на кількість споживачів і постачальників. Економічні програми, які здійснюються через законодавчі акти впливають на обсяги виробництва. Для поповнення бюджету збільшують податкові ставки, які регулюють державні органи, що впливає на вартість продукції відповідно і на попит та рівень збуту продукції досліджуваного підприємства [5].

1.3 Стан цукрової промисловості в державі

В даний момент складається негативна макроекономічна ситуація в економіці України. До основних дестабілізуючих факторів варто віднести суперечливість і нестабільність податкового законодавства, нерозвиненість фондового й інвестиційного ринку, досить високий ступінь державного втручання в систему ринкового ціноутворення і відсутність розвинутої законодавчої бази у сфері земельних відносин (не дивлячись на прийняття Верховною Радою Закону України «Про землю»). Нестабільним став курс гривні і вона швидко девальвується, впали котировки провідних компаній країни, в т.ч. бурякоцукрової галузі .

А найбільший негативний вплив становлять фактори: загальний рівень економічного розвитку;система оподатковування і якість економічного законодавства; рівень розвитку конкурентних відносин. Аналіз природно-екологічних факторів. Природно-екологічне середовище несе в цілому позитивний вплив на діяльність організації. Родючі ґрунти, сприятливі кліматичні та температурні умови, а також переважно рівнинна місцевість є сприятливими чинниками для вирощування цукрових буряків. Однак, якщо порівняти 2009 р. із 1999-2004 рр., то посівна площа цукрових буряків скоротилася більш як удвічі, при незначному зростанні урожайності. Внаслідок цього виробництво бурякового цукру в Україні у 2009 р. становило 79672,5 тонн, або скоротилося порівняно з 1999 р. втричі. Причини криються в кризовому стані агропромислового виробництва, зниженні купівельної спроможності населення, втраті зв'язків на зовнішніх ринках, інфляції та гіперінфляції [8].

Вплив науково-технічних факторів. За роки роботи було проведено заміну фізично і морально застарілого обладнання:

В 1998 році - випарний апарат IV - А2ПВВ, концентратор А3ПВВ.

В2001 році - побудована нова газова піч ІПШ - 100, встановлено лавери Ж7-ПСГ.

В 2002 році - листові фільтри згущувачі П9 - УФЛ - І сатурації - 6 штук, листові фільтри згущувачі П9 - УФЛ - ІІ сатурації - 4 шт.

Однак поява такого обладнання як центрифугиа для утфелю І кристалізації FZHu, центрифуга для утфелю ІІ кристалізації FKNO, центрифуга для утфелю ІІІ кристалізації FKNO у багатьох цукрових заводів України негативно вплинуло на досліджуване підприємство, оскільки конкурентоспроможність його конкурентів зросла. Споживачі почали більше купувати продукцію конкурентів, так як зменшилася її собівартість .

Політико-правові фактори чинять найбільш істотний вплив на діяльність організації, особливо в перехідних економіках, якою є економіка України.

На ДП «Цукровий завод Іваньківський» законодавче регулювання економічної діяльності здійснюється згідно багатьох законів і нормативних актів.

Основним законодавчим актом є Закон «Про підприємства в Україні» від 27.03.1991 року. Саме цей закон регулює створення та діяльність підприємств.

Не менш важливим фактором для подальшого розвитку виробництва в цілому, став прийнятий 31 січня 2001 року Верховною Радою України Закон «Про оподаткування прибутку підприємств», який дозволив відносити на валові витрати затрати підприємства на ремонт, модернізацію виробничого обладнання.

Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 7 червня 1996 року захищає і відстоює права заводу перед конкурентами, робить конкурентну боротьбу справедливою і перевагу має той, хто випускає якіснішу і дешевшу продукцію. А це є позитивним фактором в діяльності заводу.

Акт «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру» визначає і регулює виробництво цукру та вирощування цукрових буряків, реалізацію цукру, органи, які здійснюють регулювання виробництва і реалізації цукру, закупівлю цукру для забезпечення державних потреб; ціноутворення в бурякоцукровому комплексі, відносини між учасниками бурякоцукрового комплексу [21]. Розглядаючи суспільні організації нашої країни, бачимо що різні організації впливають на діяльність підприємства по-різному. Організації захисту навколишнього середовища сприяють обмеженню викидів в повітря, що сприяє діяльності підприємства. Організації з працевлаштування сприяють збільшенню доходів громадян і в свою чергу - збільшенню кількості потенційних споживачів підприємства. Асоціація "Укрцукор", яка займається проблемами цукрової галузі, визначає тенденції розвитку цукрових заводів України, тобто представляє інтереси усіх цукровиків. Обласні державні органи регулюють граничний рівень торговельних надбавок на цукор; Санепідемстанція регулює умови виготовлення товару, розраховує ряд санітарних показників, за якими повинний здійснюватися виробничий процес; Податкова інспекція здійснює оподаткування підприємства відповідно до діючого законодавства (платежі до бюджету: податок на землю, комунальний податок, фонд захисту інвалідів, охорона навколишнього середовища, геологорозвідка, податок на транспорт, плата за воду, пенсійний фонд, фонд безробіття).

1.4 Порівняльна оцінка стану цукрової промисловості в Україні та країн ЄЕС

Незважаючи на наявність в Україні досить сприятливих ґрунтово-кліматичних і соціально-економічних умов для виробництва цукрових буряків і матеріально-технічної бази їх переробної промисловості, цукробурякове виробництво в країні значно відстає від рівня Європейських держав (табл. 1.1.1)

Найбільші посівні площі під цукровими буряками відведено в Німеччині,Франції та Польщі -- понад 240 тис. га, тоді які в Україні ця культура займала у 2-2,5 раза більші площі, а урожайність була майже удвічі нижчою. У переважній більшості країн вихід цукру з гектара посівної площі бурякової сировини був у три-чотири рази вищим. До того ж вилучення цукру із цукрових буряків становило майже у всіх розвинутих країнах (за винятком Польщі) понад 15%, або на 25% більше, ніж в Україні. Отже, досвід Європейських країн свідчить про наявність значних резервів збільшення виробництва цукру та його ефективності.

Тому надто надмірна активна поспішність деяких сучасних політиків та економістів щодо переведення в металевий брухт матеріально-технічної бази багатьох підприємств цукрової промисловості свідчить про непоправну шкоду українській економіці. Як підкреслювалося вище, будівництво більшості цукрових заводів велося ще у ХІХ ст., які при необхідній техніко-технологічній підтримці працювали по сто років і більше, а значна їх частина функціонує й нині.

Якщо кризова ситуація в агропромисловому виробництві призвела до руйнування матеріально-ресурсного потенціалу, то це зовсім не означає, що через тимчасово не завантажені виробничі потужності, закриття цукрових заводів їх треба негайно знищити.[19]

Слід мати на увазі, що навколо цукрових заводів створена і розвинута соціально-економічна інфраструктура, яка обслуговувала сільське населення: медичні заклади, школи і дошкільні установи, торговельні організації, культурно-освітянські, спортивні та інші. На цукрових заводах в середньому працювало по 580-600 робітників і службовців, а в кожному населеному пункті проживало близько 2500-3000 мешканців.

Важливо, що стосовно цукрових заводів, які вимушені тимчасово не працювати, слід вишукувати шляхи їх перепрофілювання на переробку сільськогосподарської продукції, виготовлення плодоовочевих консервів, крохмально-патокової продукції, виробництво комбікормів для потреб тваринництва тощо. Істотний розвиток світового цивілізованого суспільства переконливо доводить про необхідність не згортання виробництва певних видів продовольчих ресурсів, а їх удосконалення, збільшення, поліпшення якості з тим, щоб задовольняти зростаючі потреби людської спільноти. Світове виробництво продуктів харчування на три чверті зосереджено у сільському господарстві.

Воно пов'язане із землеробством і певною мірою залежить від кліматичних факторів, які проявляються у періодичному повторенні як окремих регіональних засух, так глобальних, досить масштабних, природних колізій, які негативно впливають на обсяги виробництва харчових ресурсів. Це свідчить про економічну доцільність у країні формувати резервні запаси провідних найбільш важливих харчових ресурсів, до яких цілком правомірно належить і цукор. Цей продукт не вимагає істотних затрат і особливих умов для його тривалого зберігання. Такі запаси цукру можуть бути досить важливим фактором регулювання міждержавних ринкових відносин, надання реальної допомоги націям, які через об'єктивні умови потерпають від нестачі продовольчих ресурсів. Адже невипадково відомий український цукрозаводчик А. Терещенко ще у дореволюційний період побудував в Одеському порту капітальні місткі будівлі-сховища для зберігання цукру, призначеного для імпорту водним транспортом у сприятливих умовах на світові ринки [30].

Особливості розвитку суспільного буття у світовій практиці беззаперечно свідчать про те, що темпи приросту харчових продуктів майже на всіх континентах помітно відстають від темпів приросту населення. До того ж досить негативний вплив мають системні повторення зниження врожаїв через несприятливі погодні умови. Цим слід застерегти від прискореного руйнування матеріально-ресурсної бази цукрових заводів України, значна частина яких може бути затребувана, а тому їх слід зберегти як важливий національний ресурс. Занепад цукробурякового виробництва в Україні певні владні структури пояснюють різким зниженням попиту на цукор, який втратив конкурентоспроможність. Безумовно, виробляти цукрові буряки в ринкових умовах ХХІ ст. з такими низькими показниками, які характеризували розвиток галузі ще наприкінці ХІХ і на початку ХХ ст., неефективно. З цією метою в Україні слід територіально звузити розміщення посівів цукрової сировини тільки на придатних для цього землях у зоні з 580-620 мм обсягом річних атмосферних опадів, що забезпечить одержання врожаю 480-520 ц з гектара цукрових буряків. Найбільш сприятливими для ефективного розвитку галузі в Україні є ґрунтово-кліматичні умови лісостепової зони. Тут у структурі посівних площ цукрові буряки можуть бути розміщені на 10% орних земель. На добрих для культури попередниках загальна оптимальна площа посівів фабричних цукрових буряків в Україні, за розрахунками наукових установ, має становити 800-810 тис. га, що при середній врожайності 480-520 ц/га забезпечить одержання 40 млн. т валового збору коренів. При середньому виході цукру 15% із загальної маси сировини валове виробництво становитиме близько 6,0 млн. т білого цукру. За таких умов цукробурякове виробництво буде конкурентоспроможним на світовому ринку цукру, основний вектор якого має спрямовуватися на середньо-азійські країни, де рівень його споживання ще не досяг фізіологічних норм харчування населення.

Розділ 2. Умови та методологія досліджень

2.1 Еколого-географічне розташування та господарська характеристика ДП «Іваньківський цукровий завод» ДП «Златодар»

Дочірнє підприємство ДП «Іваньківський цукровий завод державного підприємства Златодар розташоване по вулиці Заводській, 1 села Іваньки Маньківського району Черкаської області.

Підприємство спеціалізується по виробництву цукру-піску із цукрових буряків. З розфасовкою в мішкотару вагою 50 кг.

Служба охорони навколишнього середовища і лабораторія по контролю атмосферного повітря на підприємстві відсутні.

Відповідальний з питань екології-інженер з охорони навколишнього середовища.

Інвентаризація викидів від димової труби ТЕЦ розроблена за режимними картами ,виконаними в 2003 році ТОВ «Протус» м. Київ, від організованих джерел - на основі результатів вимірювань викидів забруднюючих речовин, проведених відділом державного аналітичного контролю держуправління екоресурсів в Черкаській області . для інших джерел - розрахунковим шляхом згідно з «Інструкцією про зміст порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві». КНД 211. 2.3.014-95 Київ 1995.

Значення величин викидів (г/с і т/рік) визначалися за методиками:

Цукровий завод розташований у північно-східній частині села Іваньки Маньківського району. Відстійники і поля фільтрації знаходяться за селом на відстані 3,0 км від основного промислового майданчика. На півдні від проммайданчика знаходиться луг то орні землі а заході та півночі житлова забудова, на сході огороди працівників заводу.

Згідно з додатком 4 «Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів» (наказ Мінохорони здоров'я України від19.06.96 № 173) цукровий завод відноситься ІІІ класи (розділ «Виробництво по обробці харчових продуктів та смакових речовин», санітарно-захисна зона прийнята комбінована: 300 м- для жомових сховищ і 100м - для джерел цукрового виробництва [17].

Санітарно-захисна зона для відстійників і полів фільтрації прийнята за додатком 12 розділу «Розділи санітарно-захисних зон очисних споруд Господарсько-побутової каналізації» і дорівнює 300 м при розрахунковій продуктивності очисних споруд до 5 тис.м3 на добу і встановлюється від межі очисних споруд.

ДП «Іваньківський цукровий завод» спеціалізується по випуску цукру-піску з розфасовкою по 50 кг.

Продуктивність заводу: по переробці цукрових буряків -150000 тонн на рік; по виробництву цукру-піску - 18000 тонн на рік.

Основною сировиною для виробництва цукру-піску є цукрові буряки

Згідно з ГОСТ 17421-82 (вміст цукру 16,3%, азоту-1.5%,без азотистих речовин -1,2%, мінеральних речовин - 0,6%).

Допоміжною сировиною є вапняк згідно з РСТ УССР 1451-83 (вміст СаСО3? 93%), сірка технічна згідно ГОСТ 127-76Е (вміст сірки -99,5%, вологи ?0,2%, золи ? 0,05%), вугілля марки А, АКО згідно з сертифікатом якості.

Основними виробничими ділянками є:

а) виробництво цукру-піску

Подача цукрових буряків на виробництво здійснюється гідротранспортом.

Буряки миють ,подрібнюються на бурякорізці ,стрічковим транспортером подаються в дифузійний апарат типу А1 ПД2-С20 , де цукор переходить у розчин. Одержаний сік очищається від мезги ,потім надходить на попередню дефекацію.

Обезцукрена стружка віджимається на жомових пресах ПСЖН-68.

Віджатий жом надходить в жомову яму для реалізації.

Для очистки дифузійного соку використовується вапняне молоко. При нагріванні соку і дії на нього вапна коагулюють білки і барвники буряків. Відбувається дефекація соку. Потім дефикований сік разом зі всіма осадами насичується двоокисом вуглецю в сатураторі типу 1с-20 -І сатурація.

Відсатурований сік підігрівають , фільтрують на фільтрах ФИЛС -60, які відокремлюють дефекат-сатураційний осадок ,що вміщує СаСО3, несахара , осаджені на дефекації. Відокремлений осадок висолоджується на вакуум-фільтрах системи БОУ-40-3-10, фільтрат подається на ІІ сатурацію разом з основною масою соку, а висолоджений осадок викачується на поля фільтрації.

Після ІІ сатурації сік фільтрується на фільтрах ФИЛС-60 і поступає на контрольну фільтрацію на дискових фільтрах ДФ-100 і ДФ-150.

Одержаний сік обробляють в сульфітоторах сірчистим ангідридом для Додаткового знебарвлення соку і зниження в'язкості. Сірчистий газ, що утворюється при спалюванні сірки в сіркоспалювальних печах , по трубах подається в сульфітотори сиропу і барометричної води, сірчистий газ який не вступив в реакцію , виводиться в атмосферне повітря через труби сульфітаторів.

Після сульфітації сік надходить в чотирьохкорпусну установку з концентратом, де опарюється до вмісту сухих речовин 60-70%, після ІІІ корпусу одержаний сік знову фільтрують на дискових фільтрах ДФ-150 і ДФ-100 і поступає на четвертий корпус випарної установки. Сироп після концентратора поступає на уварку утфеля І продукту до вмісту сухих речовин 92-93%. Утворений туфель поступає на центрифугу ,де розділяється на цукор і відтік . Цукор направляється в сушильне відділення,висушується і розфасовується в мішкотару по 50 кг. Жовтий цукор повертається на варку утфеля.

б) ТЕЦ. В ТЕЦ заводу встановлено три котли марки Е-25-24 ГМ , всі котли робочі Одночасно працюють два котли. Котли працюють на природному газі, Річна витрата природного газу становить 7100 тис. м3.

в) Вузол підготовки вапняку і вугілля

В склад вузла підготовки вапняку та вугілля входить приймальний бункер,грохоти, накопичувальні бункери, які і є джерелами утворення забруднюючих речовин.

Річна витрата вапняку - 11000 тонн, вугілля-900 тонн.

г)Механічна майстерня

В механічній майстерні розміщені ковальський цех, токарний цех, модельний цех та інструментальна. У ковальському цеху розміщені два горна (одне неробоче) , верстат радіально-свердлильний 225 (в неробочому стані), верстат відрізний ножівковий 872М, пневмомолот ПМ-50, два заточувальні верстати(один з них в неробочому стані), станок для різання сегментів.

Верстати не обладнані місцевими підсосами, вихід в атмосферу відсутній біля майстерні встановлено труборіз.

д) В токарному цеху встановлено 16 верстатів по обробці металів, в тому числі дев'ять токарно-гвинтових. Два поперечно-стругальних, консольно-фрезерний, два свердлильних, і два заточувальних. Верстати не обладнані місцевими підсосами, вихід в атмосферу з токарного цеху відсутній.

В модельному цеху (ножеточка) встановлено п'ять верстатів по обробці деревини, в тому числі токарний фугувальний, циркулярна пилка і два заточувальних верстати для заточування і торцювання дифузійних ножів.

Заточувальний верстат для заточування дифузійних ножів обладнаний пило осадочною камерою .

В інструментальній встановлено заточувальний верстат . вихід в атмосферу відсутній.

Біля мехмайстерні проводяться роботи по різанню і зварюванню металів.

е) Склад паливно-мастильних матеріалів(ПММ)

До складу ПММ входять п'ять ємностей для зберігання дизпалива і бензину (одна з них не робоча), дев'ять ємностей для зберігання масла мінерального (дві з них робочі), одна автозаправна колонка для дизпалива і два мірники. Для відпуску бензину.

є) Автотранспортний цех (АТЦ)

В склад АТЦ входить електроцех, майстерня, гаражні бокси.

У майстерні встановлено п'ять металообробних верстатів, в т. ч. два товарних, два свердлильні, і один фрезерний. Вихід в атмосферу відсутній.

В електроцеху проводиться зарядка кислотних акумуляторних батарей з приміщення через витяжний короб пари кислоти надходять в атмосферне повітря.

У гаражному боксі № 7 здійснюється фарбування автомобілів.

Обробка металів різанням і зварюванням відбувається біля гаражного боксу № 10.

ж) Склади

У приміщені складу встановлено фугувальний верстат по обробці деревини і циркулярна пилка . вихід в атмосферу відсутній. Біля приміщення складів проводяться зварювальні роботи.

з)Мазутне господарство

До складу мазутного господарства відносяться мазутонасосна , резервуари для зберігання мазуту та лотки для зливання мазуту. Мазут на цукрозаводі не використовується ,ТЕЦ переведена на природний газ, який єдиний вид палива. Ємності порожні , залізнична колія демонтована.

Мазутне господарство не використовується.

и) Бетонно-розчинні вузли (БРВ)

На території цукрозаводу розміщені два бетонно-розчинні вузли.

і)Відкриті склади для зберігання вапняку, вапна , щебеню.

Ї) Пилорама

У приміщенні пилорами проводиться розпилювання деревини на дошки за допомогою лісопильної рами Р63-4М.

Пил деревний від лісорам не виділяється, так як вміст вологи в деревині від 65 до 90%.

Вихід в атмосферу відсутній.

Й) Столярна майстерня

У столярній майстерні встановлено п'ять деревообробних верстатів:

фугувальний, рейсмусовий, фрезерний, комбінований та циркулярна пилка.

Верстати не обладнані місцевими підсосами. Вихід в атмосферне повітря відсутній.

к) Гуртожиток

У гуртожитку, їдальні, бані, конторі, сировинній лабораторії, конторі АТЦ для опалювання приміщень встановленні побутові котли, які працюють на природному газі.

Річна витрата газу 100,0 тис. м3.

Дані про кількість сировини і матеріалів:

· Продуктивність підприємства:

по переробці цукрових буряків -150 тис. тонн/рік

по виробництву цукру -18 тис. тонн/рік

· Річна витрата: природного газу -7200 тис.м³, в тому числі на ТЕЦ -7100 тис. м3; вапняку всього -11000 тонн, в т. ч. на виробництво 100000 тонн; антрациту на виробництво -900 тонн; антрациту на кузню -2,5 тонн; електродів АНО-4-2,0 тонн; бензину -200 тонн; дизпалива - 400 тонн; солярного масла - 23 тонни; фарби ПФ-115-78 кг; розчинника уайт-спіриту -20 кг; фарба масляна МА -021-800 кг; Режим переробки буряків - 100 днів.

2.2 Погодно-кліматичні та ґрунтові умови екосистеми в зоні функціонування цукрового заводу

За даними Жашківської метеостанції с. Іваньки Маньківського району Черкаської області розташовані в Центральній частині лісостепової зони України і Придніпровській височини. Навколишня місцевість горбиста, пересічена неглибокими улоговинами та ярами.

Температура повітря. Середня річна температура повітря дорівнює: 7,3°С. Середня температура найтеплішого місяця (липня): 18,8°С, найхолоднішого - місяця (січня) - 6,0°С (табл. 2.2.2).

Таблиця 2.2.2 - Аналіз середньомісячної і річної температури повітря, °С

місяць	рік
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
-0,6	-4,6	0,0	8,2	14,6	17,7	18,8	18,2	13,7	7,6	1,8	-2,7	7,3

В холодні зими температура повітря може знижуватись до 32,1°С нижче нуля (січень місяць) .

Таблиця 2.2.3 - Абсолютний мінімум температури повітря,°С

місяць	рік
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
-32,1	-28,0	-25,4	-10,1	-3,6	1,3	6,6	2,4	-4,0	-9,3	-21,3	-25,8	-32,1

В спекотні літні дні температура повітря іноді може сягати 38,4°С вище нуля (серпень). Середня місячна температура повітря в 13 годині найтеплішого місяця-липня дорівнює 25,1°С.

Таблиця 2.2.4. Абсолютний максимум температури повітря, °С

місяць	рік
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
8,3	18,0	22,6	27,3	31,9	35,2	35,8	38,4	32,7	25,5	18,7	12,6	38,4

Вітер. Протягом року переважають вітри північно-західного напрямку. За даними метеостанції м. Жашків - з січня по жовтень переважають вітри північно-західного напрямку, з листопада по грудень - південно-східного та південного напрямку (табл. 2.2.5).

Таблиця 2.2.5 - Повторюваність напрямків вітру і штилів,%

місяць	рік
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12

Середня річна швидкість вітру дорівнює 2,6 м/с. Найбільша швидкість вітру спостерігається в зимові місяці і на початку весни, найменша - в літні місяці та на початку осені .

Таблиця 2.2.6. Середня місячна і річна швидкість вітру,м/с

(висота флюгера над поверхнею землі - 11м

місяць	рік
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
3,0	3,1	3,0	2,9	2,5	2,2	2,1	2,1	2,2	2,4	2,8	2,9	2,6

В доброму ході найбільша швидкість вітру спостерігається в денні години,найменша в нічні. Найменші середні швидкості приходяться на вітри південно-східного напрямку, найбільші на вітри північно-західного, а також західного і північного напрямку.

Найбільше число штилів: у червні - жовтні.

В середньому за рік 73% від всіх викидів припадає на штилі і вітри швидкістю до 5 м/с. В травні навесні на штильові та слабкі вітри припадає 80% всіх випадків.

Таблиця 2.2.7. Ймовірність швидкостей вітру в рік,%

Швидкість вітру, м/с
0-1	2-5	6-10	11-15	16-20
25,3	53,3	20,0	1,3	0,13

Опади. Середня річна кількість опадів більше 610 мм. Найбільша кількість опадів випадає в літні місяці, найменша в зимові та на початку весни.

Таблиця 2.2.8 Середня кількість опадів, мм

місяць	рік
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
41	39	36	49	55	81	93	56	43	33	44	48	618

В окремі роки місячна та річна кількість опадів істотно відрізняється від середніх багаторічних показників, як в бік збільшення, так і в бік зменшення. Річний максимум опадів може вдвічі перевищувати мінімум.

В окремі місяці випадало 100-200 мм опадів, але в інші роки в ті ж місяці опадів не було зовсім.

З загальної річної кількості опадів близько 80% припадає на рідкі опадита по 10-11% на тверді та змішані. В середньому за рік спостерігається 142 дні з опадами не менше 0,1мм води.

Атмосферні явища - туман

За даними метеостанції м. Жашків в середньому за рік спостерігається з 69 днів спостерігається з туманом. В зимові місяці до 10-14 днів з туманом,в літні - туман спостерігається не кожен рік.

Таблиця 2.2.9. Середня кількість з туманом

місяць	рік
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
11	10	8	3	1	0,7	0,9	0,7	2	6	12	14	69

Найбільша річна кількість днів з туманом за даними станцій Черкаськоїобласті від 52 (метеостанція Сміла) до 89 (метеостанція Умань).

Хуртовина. За даними метеостанції м. Жашків середня річна кількість днів з хуртовиною 12. Найбільша річна кількість днів з хуртовиною 27.

Таблиця 2.2.10. Середня і найбільша кількість днів з хуртовиною

місяць	рік
Кількість днів	листопад	грудень	січень	лютий	березень	квітень
Середня	0,5	2	3	3	3	0,4	12
найбільша	3	6	10	10	7	2	27

Гроза. Середня кількість днів з грозою 27, найбільша - 36. Середня і найбільша кількість днів з грозою

2.3 Характеристика джерел які забезпечують Іваньківський цукровий завод сировиною

Іваньківський цукровий завод знаходиться в північній частині с. ІванькиМаньківського району на лівобережжі р. Кищихи, що впадає в р. Гірський Тікич. Виробничі об'єкти підприємства розташовані неподалік від «технічного» ставку на р. Кищисі (вище за течією на водозборі річки знаходиться понад десяток інших невеликих ставків). Очисні споруди цукрозаводу (поля фільтрації) розташовані на північ від села за 2 км. від заводу.