Основна причина поширення тіньової економіки в Україні полягає в непослідовності процесів системної трансформації. Формування в Україні протягом років незалежності масштабного тіньового сектору значною мірою спровоковано втратою державою важелів ефективного регулювання економічних процесів, суттєвими недоліками економічної і правової політики, у тому числі незадовільним станом господарського законодавства.

Оцінка розвитку процесів масштабної "тінізації" і криміналізації економіки України засвідчує про суттєву недосконалість та структурну незавершеність вітчизняної правової системи. Тобто більшість наших сучасних бід і негараздів, які стосуються масштабної криміналізації економіки, зумовлена тим, що ще з самого початку економічних перетворень в процесі їх законодавчого забезпечення була фактично проігнорована одна з головних передумов ринкового реформування, а саме - система правового регулювання і ефективного державного контролю за ринковим середовищем повинна була формуватися випереджувальне щодо процесу створення нових форм власності, розвитку ринкових відносин, їх організаційних структур та механізмів функціонування. Світова практика засвідчує, що цивілізована ринкова економіка, яка має надійні імунні властивості, що пригнічують "вірус тінізації", передусім потребує наявності ретельно відпрацьованої, досконалої, комплексно збалансованої та достатньо стабільної правової бази, яка спроможна забезпечити чітку взаємодію, взаємозв'язок і взаємовідповідальність усіх суб'єктів ринкових відносин та ринкових структур, що функціонують на основі як приватної, змішаної, так і публічної форм власності.

За умов, коли регуляторна політика держави йде усупереч з інтересами вагомих груп економічних суб'єктів, тіньова економіка поширюється на галузі та сфери діяльності й набуває масштабного вияву. Керуючись інтересами власного відтворення, економічні суб'єкти ведуть пошук сприятливіших шляхів використання доступних їм ресурсів, у тому числі - виходячи за межі чинного законодавства. Це спонукає їх до стихійного встановлення нових правил здійснення господарських операцій, в яких регулююча та контролююча роль держави поступово заміщується неформальними угодами між ними.

В тіньовій економічній діяльності досить поширені зловживання, що ґрунтуються на суперечностях законодавчої бази, яка допускає різне тлумачення положень закону навіть професіоналами. Замість того, щоб бути головним чинником прогресивних перетворень у суспільстві, законодавство стало помітним гальмом його реформування.

Безумовно, тіньова економіка є хворобливою реакцією на усю сукупність обставин, які складаються в державі, суспільстві й економіці. Однак не можна не помітити значного впливу на поширення тіньових явищ саме необміркованих державних рішень в економічній сфері, необґрунтованості у багатьох аспектах політики переходу до нових економічних відносин, загального зниження авторитету органів державної влади, недосконалості чинного законодавства.

Одним з найвагоміших чинників тінізації економіки є її надмірна зарегульованість, численні випадки невиправданого втручання органів державної влади та місцевого самоврядування у господарську діяльність.

Окрім зазначених вище недоліків у нормативно-правовому регулюванні, суттєвими перешкодами на шляху здійснення економічної діяльності залишаються:

· великі податки та значна їх кількість;

· ускладнена система обліку та звітності, часті її зміни;

· надмірна кількість ліцензованих видів діяльності та складна процедура отримання дозвільних документів;

· складна процедура реєстрації підприємств;

· часті перевірки підприємств, які здійснюються державними органами;

· тиск з боку місцевих органів влади;

· недостатня професійна кваліфікація багатьох керівників підприємств, спеціалістів з фінансового забезпечення, організації виробництва і збуту;

· дефіцит якісної ділової інформації тощо.

Слід зауважити, що основні обмеження ділової активності в Україні характерні не лише суто сфері регуляторної політики. Такими обмеженнями є також:

· вузькість ринків збуту;

· нерозвиненість ринкової інфраструктури;

· нерозвиненість конкурентного середовища та недобросовісна конкуренція;

· криза платежів;

· дефіцит інвестиційних ресурсів;

· висока ціна кредитних ресурсів тощо.

Наведені вище обмеження ускладнюють прибуткову довгострокову діяльність у легальному секторі економіки та обумовлюють пошук способів короткострокового чи одноразового отримання високих прибутків у тіньовій сфері.

Дослідження процесів тіньової економіки дає можливість визначити основні закономірності її розвитку

1. Тіньова економіка має власні механізми регулювання, засновані на спонукальному мотиві - одержанні максимального прибутку при мінімальних витратах.

2. Функціонування тіньової економіки базується в основному на безкоштовному використанні державної, комунальної і акціонерної власності.

3. Циклічний характер здійснення тіньової економічної діяльності: розростання тіньової економіки збігається з періодами економічного спаду.

4. Як фінансові ресурси тіньової економіки використовується в основному готівка, у тому числі іноземна валюта.

5. У цілому зростання тіньової економіки і збільшення її масштабів значною мірою залежить від загального стану економіки, життєвого рівня населення і існуючих обмежень з боку держави

Позабанківський грошовий обіг - основа тіньової економіки

Не вистачає ліквідних платіжних засобів - розвиваються натуральний товарообмін (бартер) і грошові сурогати. У середині 90-х років вони дозволяли підтримувати господарський оборот і виробництво. Між тим поширення неліквідних грошових сурогатів стало механізмом вимивання оборотних коштів прибуткових підприємств.

Не можна вважати випадковим збігом обставин те, що розквіт тіньової економіки спостерігався на тлі лібералізації і жорсткої обмежувальної грошово-кредитної політики. Істотним звуженням сфери впливу державних регуляторів і фактичним їхнім демонтажем були спровоковані прискорена криміналізація економіки, нагромадження тіньового капіталу і його застосування з метою, далекою від інтересів створення ринкової економікиhttp://www.niss.gov.ua/book/tyn_ekon/02.htm - _edn3.

Штучно завищений курс гривні поряд з лібералізацією зовнішньоекономічної діяльності й валютного регулювання, створив максимально сприятливі можливості для переводу гривневих активів у валюту з наступним вивозом її за кордон..

Варто зазначити, що тіньова діяльність, будучи наслідком паралічу державного регулювання економіки і перекосів у грошово-кредитній і бюджетній сферах, виступає потужним фактором інфляції. Основний вид тіньової діяльності - посередництво - роздуває витрати і підштовхує інфляцію витрат, з одного боку, і приводить до зростання реальних (які враховуються статистикою) оптових і споживчих цін - з іншого. Останнє сприяє вилученню доходів населення.

Не можна залишити без уваги той факт, що не враховані статистикою (тіньові) доходи істотно поліпшують стан деякої частини бідних і середніх прошарків населення (стихійна торгівля, одержання винагород готівкою тощо). Почасти справедливо поширена думка про позитивний вплив тіньової економіки на економічну активність. Але лише частина економічних агентів ховає свою діяльність «у тінь» вимушено, під тиском надмірного податкового пресу і безгрошів'я. Більшість паразитує на офіційній економіці, процвітає на посередництві, спекуляціях, штучному завищенні (при покупці - заниженні) цін.

З викладеного випливає, що існування тіньової сфери у величезних обсягах об'єктивно викликано станом економіки, що сформувався під впливом неадекватної економічної політики.

Неефективність податкової системи

Податок на додану вартість не лише перетворився на гальмо економічного зростання та чинник збільшення державного боргу, а й став вагомим фактором тінізації економіки.

Отже, чинниками тінізації економічної діяльності, що виявляється в уникненні різними способами сплати податків, є як власне нестабільність, неефективність та обтяжливість податкової системи, так і комплекс макроекономічних чинників, які створюють загальний несприятливий підприємницький клімат у країні.

Недосконалість бюджетної системи

Особливе місце у тінізації вітчизняної економіки належить бюджетній сфері. Матеріали проведених Рахунковою палатою та органами державної контрольно-ревізійної служби перевірок постійно фіксують численні випадки порушень та ігнорування чинного законодавства у здійсненні фінансових операцій, що виявляється у незаконному отриманні бюджетних коштів та кредитів під державні гарантії, марнотратстві й безгосподарності у витрачанні державних коштів і майна. Це є однією з передумов поживного середовища для отримання окремими комерційними структурами надприбутків, безпідставного збагачення та переміщення коштів у сферу тіньової економіки.

· незадовільний рівень обґрунтування дохідних і видаткових статей бюджету;

· порушення законодавства у процесі формування і виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів;

· недосконалий механізм руху коштів у процесі виділення запланованих бюджетних асигнувань;

· недостатній рівень контролю та відповідальності у всіх ланках державної влади за цільове і ефективне використання бюджетних коштів.

Недосконалість сучасної бюджетної системи України зумовлена негативним впливом на її стан цілої низки різнопланових чинників. Так, попри прийняття Бюджетного кодексу України у законодавчому плані все ще недостатньо визначено принципи складання кошторисів бюджетних установ; попередньої перевірки фінансового стану юридичної особи, що потребує бюджетних асигнувань; блокування бюджетних видатків; порядку надання одержувачами бюджетних коштів інформації контролюючим органам тощо. На сьогодні відсутнє також правове врегулювання відповідальності розпорядників бюджетних коштів у випадках взяття зобов'язань, які перевищують обсяг виділених їм асигнувань. Структура бюджетних видатків є непрозорою; формування спеціального фонду держбюджету на основі спеціалізованих фондів містить загрозу тінізації бюджетного процесу, непрозорості фінансових потоків.

Водночас і чинне законодавство часто порушується. Зокрема спостерігаються численні порушення при використанні бюджетних коштів органами державної влади, бюджетними установами, органами місцевого самоврядування, суб'єктами підприємництва.

На стан бюджетної системи негативно впливають і такі вади «технології» бюджетного процесу, як:

· накопичення сум переплат податків та інших обов'язкових платежів до бюджетів усіх рівнів внаслідок їх несвоєчасного повернення платникам;

· прорахунки у плануванні видатків спеціального фонду державного бюджету; відсутність помісячної розбивки у бюджетному розписі доходів спеціального фонду державного бюджету;

· відсутність належного контролю з боку Міністерства фінансів і Державного казначейства України за виконанням видаткової частини держбюджету;

· надання за рахунок бюджетних коштів позичок суб'єктам підприємницької діяльності;

· відсутність достовірного обліку залишків коштів держбюджету на початок відповідного періоду, прозорості їх подальшого використання.

Загальновизнана та широко висвітлювана в пресі неефективність бюджетної політики та бюджетної системи в Україні значно знижує готовність суб'єктів господарювання та населення сплачувати податки через невпевненість у продуктивному та цільовому їх використанні.

Дезорганізація господарського управління державним майном та державними підприємствами

3) створення компанії-«клону» з наступним привласненням нею високоліквідних активів та прибутків від діяльності основної компанії із залишенням збитків на балансі останньої;

4) монополізація постачання сировини і збуту готової продукції посередницькими структурами;

Крім зазначеного, доводиться констатувати факт недостатнього законодавчого забезпечення вирішення проблеми, що обумовлює необхідність прийняття законів про холдингові компанії, акціонерні товариства тощо. Головною ж проблемою у цій справі є політична воля вищого керівництва держави щодо забезпечення належного управління державним майном та приведення процесу приватизації у відповідність до інтересів держави.

2. Тіньовий сектор в різних галузях економіки

У реальному секторі економічна злочинність найбільше вразила енергетику. На неї припадає кожен десятий злочин у сфері економіки. Лише у 2003 р. підконтрольні державі обленерго безкоштовно відпустили електроенергії на 570 млн грн. Понаднормативні комерційні втрати в мережах становили майже 8 млрд кіловат-годин. Динаміку рівня тінізації у виробництві електроенергії подано на рис. ІІІ-А.1 Додатку ІІІ-А.

Ще одна проблема - підвищена криміногенність та наявність значного тіньового сегмента у вугільній галузі (рис. ІІІ-А.2 Додатку ІІІ-А). Це зумовлене значним бюджетним фінансуванням та комерціалізацією збуту продукції. Бюджетне фінансування галузі останніми роками збільшилося на третину, а видобуток скоротився на 5 % (4,5 млн тонн). Кредиторська заборгованість у 2,8 разу перевищала дебіторську. Виходить, що більше держава дає, то більше втрачає.

Правоохоронними органами виявлені численні зловживання у галузі, пов'язані з нецільовим використанням бюджетних коштів та безпідставним кредитуванням комерційних структур. Монополізація окремими посередниками сфери постачання та збуту призвела до викривлення ціноутворення на продукцію машинобудівних та вугільних підприємств. Внаслідок цього вугільна галузь постійно відчуває дефіцит обігових коштів.

Збитки підприємств галузі відшкодовуються фактично за рахунок Державного бюджету. А прибутки, одержані комерційними структурами на різниці цін, у подальшому використовуються для надання тим самим вугледобувним підприємствам так званих інвестиційних кредитів, тобто обладнання та матеріалів за завищеними цінами. На коштах державної підтримки вугільної промисловості паразитує понад 200 посередницьких структур.

Окрім вугільної промисловості, складна криміногенна ситуація має місце й в інших галузях ПЕК, зокрема, в електроенергетиці. Переважна більшість суб'єктів енергоринку є збитковими, втрати електроенергії у мережах досягли загрозливих масштабів, галузь має значні зобов'язання перед бюджетом, поширюється тіньова приватизація підприємств енергетичної сфери. Вирішення проблемних питань функціонування та розвитку ПЕК стримується також боротьбою фінансово-промислових структур і кримінальних угруповань за контроль над цією стратегічно важливою сферою та грошовими потоками в ПЕК.

Сфера землекористування

Тінізація економіки зачепила й земельні відносини, отже реалією сьогодення є тіньовий ринок землі як один з сегментів тіньового сектору економіки з усіма притаманними йому негативними рисами і явищами - непрозорістю, корупцією, хабарництвом, ухиленням від оподаткування тощо.

Результати перевірок органів місцевого самоврядування, Державного комітету по земельних ресурсах, Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, на які покладено функції здійснення та забезпечення належного контролю за використанням і охороною земель, додержанням вимог земельного законодавства, органи прокуратури виявили масові порушення на всіх рівнях та негативні наслідки цих порушень для суспільства. Зокрема, за оцінками Держкомзему України, внаслідок порушень законодавства у сфері земельних відносин бюджети різних рівнів недоотримують близько 20 млрд гривень щорічно.

Порушення у сфері землекористування обумовлені передусім незавершеністю інвентаризації земель та її грошової оцінки. За даними Держкомзему України, на початок 2006 р. інвентаризацію проведено лише на 51,8 % території населених пунктів та 55,6 % поза їхніми межами. Грошову оцінку земель населених пунктів проведено на 61,5 % їхньої площі. Межі не встановлені у мм. Києві та Севастополі, 76,6 % міст обласного значення.

За таких умов створюється значний простір для зловживань.

Практично недієвою виявилася вся система контролю у сфері землекористування, включаючи діяльність як профільних інспекцій, так інших державних органів в межах їхніх повноважень. Перевірки, що здійснюються регіональними відділами Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель, фактично не досягають мети. Не налагоджено системну роботу щодо ліквідації встановлених порушень та притягнення винних до відповідальності, створюється ілюзія діяльності, подаються недостовірні звіти, а керівництво інспекції неспроможне належним чином організувати роботу підлеглих.

Сфера користування надрами

Існуюча система державного управління у цій сфері не забезпечує належного контролю за використанням надр, є причиною масових порушень чинного законодавства.

Галузь виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів

27 грудня 2002 р. Президент України підписав Указ № 1234 “Про заходи щодо запровадження державної монополії у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів», який, зокрема, передбачав запровадження захисту акцизних марок голографічними захисними елементами. Але згодом виявилося, що передбачені заходи чиновниками саботуються. Це негативно позначилося на доходах бюджету, спричинило подальшу криміналізацію та тінізацію галузі.

Недосконалість технології захисту акцизних марок від підробки дозволила налагодити їх масове нелегальне виробництво. Зросли масштаби нелегального виробництва алкогольних напоїв і тютюнових виробів. Фактична втрата контролю за діяльністю у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв і тютюнових виробів призвела до зниження якості виробленої продукції, що створювало загрозу здоров'ю населення, завдавало величезних збитків державному та місцевим бюджетам.

Масово фіксувалися факти реалізації у роздрібній мережі неякісних, небезпечних, з простроченим терміном придатності та фальсифікованих тютюнових виробів, товарів без прибуткових документів та ліцензій.

Своєчасно не внесено зміни до Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору і маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 1996 р. № 1284. Не затверджено заходи щодо запровадження марок акцизного збору нового зразка з голографічними елементами захисту, хоча Проект відповідної постанови Кабінету Міністрів України було узгоджено із заінтересованими органами державної влади та внесено Службою безпеки України на розгляд уряду ще у грудні 2001 р. Питання було розглянуто на засіданні Ради національної безпеки і оборони України, рішення якої дію набуло чинності Указом Президента України від 26 квітня 2003 р. № 372. Це дозволило суттєво активізувати заходи органів виконавчої влади у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту. Якщо у 2001 р. було зафіксовано 9843 смертельних випадки внаслідок отруєнь алкоголем, а у 2002 р. - 10320, то у 2003 р. - 9132 випадки.

Незважаючи на те, що на початку 2004 р. було прийнято ще два укази Президента України з питань врегулювання діяльності у зазначеній галузі, рівень смертності від випадкових отруєнь алкоголем знову підвищився. До того ж дієві заходи щодо протидії злочинній діяльності у сфері виробництва та обігу алкогольної та тютюнової продукції вживалися тільки у полі безпосереднього впливу центральних органів виконавчої влади. Там, де такий вплив послаблюється, злочинці нарощували масштаби своєї діяльності. Деякі місцеві державні адміністрації фактично втратили контроль за ситуацією у сфері обігу підакцизних товарів.

Зовнішньоекономічна діяльність

Однією з найбільш тінізованих сфер діяльності є зовнішньоекономічна сфера. Навіть фрагментарні та непослідовні спроби наведення ладу у цій сфері негайно мають відчутний позитивний ефект - збільшення надходжень до державного бюджету. Досвід свідчить, що наведення елементарного ладу в державних фінансах одразу позначається на значному збільшенні доходів держави.

Суттєві порушення чинного законодавства, у тому числі кримінального характеру, виявлені у діяльності органів державної податкової служби. Перевірки суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, стягнення з них пені за порушення строків розрахунків за контрактами, інші функції не завжди здійснюються на належному рівні. Недостатні заходи вжито з виявлення та припинення діяльності фіктивних фірм, створення яких є одним зі способів виведення та неповернення з грошового обігу України значних фінансових ресурсів.

Досить актуальною проблемою є відсутність координації правоохоронних, митних та контролюючих органів у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Досить ефективною є співпраця всієї сукупності контролюючих органів, в тому числі тих, що не належать до системи органів валютного контролю. Така спільна діяльність має бути спрямована на виявлення фактів тіньової реалізації товарів на підставі аналізу їх походження (відсутність сертифікатів відповідності, належного маркування тощо).

Недоліки державної політики з питань зовнішньоекономічної діяльності, низька ефективність діяльності органів виконавчої влади у цій сфері позначилися на загостренні такої проблеми, як контрабанда.

Контрабанда стала загальнонаціональною проблемою і сьогодні безпосередньо загрожує національній безпеці України. Недоотримання державним бюджетом митних платежів становить десятки мільярдів доларів. Крім того, на митниці процвітає хабарництво та приховування реальної вартості ввезеної продукції.

Що стосується товарів легкої та хімічної промисловості, то стан внутрішнього ринку цих товарів за умови нелегального імпорту взуття, одягу, парфумерних товарів та товарів побутової хімії за заниженою митною вартістю та в кількості, що значно перевищує внутрішнє виробництво, є головною проблемою вітчизняних виробниківhttp://www.niss.gov.ua/book/tyn_ekon/03_2.htm - _edn4.

Найбільшою є питома вага контрабандної продукції на ринку автомобілів, аудіо-, відео-, комп'ютерної та побутової техніки, виробів легкої промисловості, продуктів харчування (насамперед цукру та м'ясної продукції), тютюну, алкогольних напоїв, нафтопродуктів, ювелірних виробів.

Визначальними чинниками поширення контрабанди є:

- наявність економічних передумов;

- недостатня ефективність митного і прикордонного контролю;

- високі ставки ввізного мита, акцизного збору та податку на додану вартість під час імпорту;

- наявність значної різниці між світовими і внутрішніми цінами на окремі групи товарів;

- корупція в митних органах, органах охорони державного кордону, інших правоохоронних та контролюючих органах;

- відсутність належного контролю за реалізацією товарів на внутрішньому ринку;

- недосконалість обміну інформацією між державними органами, що здійснюють контроль за зовнішньоекономічною діяльністю.

Особливу роль у поширенні контрабанди відіграє людський чинник. За інформацією правоохоронних органів, переважна більшість злочинів, пов'язаних з незаконним переміщенням вантажів через державний кордон, скоєно з використанням корумпованих зв'язків з посадовими особами митних органів, органів охорони державного кордону та інших контролюючих органів.

Україна і світ