1.1 Економічний зміст оборотних засобів

Діяльність об'єктів господарювання щодо створення та реалізації продукції здійснюється в процесі поєднання основних виробничих фондів і самої праці.

Безперервність процесу виробничої та комерційної діяльності потребує постійного інвестування коштів у ці елементи для здійснення розширеного їхнього відтворення.

На відміну від основних виробничих фондів оборотні фонди споживаються в одному виробничому циклі і їхня вартість повністю переноситься на вартість виготовленої продукції. При цьому одна їхня частина в речовій формі входить у створений продукт і набирає товарної форми, в якій її буде використано споживачем. Інша частина також повністю споживається в процесі виробництва, але, втрачаючи свою споживчу вартість, у речовій формі в продукт праці не входить (паливо).

Таким чином, за умов товарно - грошових відносин запаси предметів праці виступають, з одного боку, як сукупність матеріальних цінностей, з іншого - як втілення затрат суспільної праці у вартості фондів: оборотних, виробничих і фондів обігу.

В економічній літературі існують різні підходи до визначення сутності оборотних коштів. Найчастіше можна знайти на два визначення оборотних коштів.

По - перше, оборотні кошти - це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції.

По - друге, оборотні кошти - активи, які протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути перетворені на гроші. Деякі автори таке саме визначення дають терміну “оборотний капітал”. Це свідчить про ідентичність, на їхню думку, понять - оборотні кошти та оборотний капітал.

У зарубіжній літератури окремі автори визначають оборотний капітал як оборотні активи за мінусом короткострокових зобов'язань. У такий спосіб дається визначення власного оборотного капіталу.

Узагалі поняття “капітал” виступає в трьох формах: грошовій, продуктивній і товарній. Найбільш широке, загальне поняття капіталу відповідає його грошовій формі. В економічній теорії “грошовий капітал” розглядається як вартісна форма всього капіталу, а не лише як певна сума грошей, що спрямовується в процесі господарсько - підприємницької діяльності на придбання засобів виробництва і предметів праці.

Оборотний капітал проходить три стадії кругообігу: грошову, виробничу й товарну.

На першій стадії під час авансування коштів здійснюється придбання й нагромадження необхідних виробничих запасів.

У виробничому процесі авансується вартість для створення продукції: у розмірі вартості використаних виробничих запасів, перенесеної вартості основних фондів, витрат на саму працю (заробітна плата та пов'язані з нею витрати). Виробнича стадія кругообігу оборотного капіталу завершується випуском готової продукції, після чого настає стадія реалізації.

На першій стадії авансування коштів триває доти, доки товарна форма вартості не перетвориться на грошову. Отримання виручки від реалізації свідчить про корисність створеної суспільством вартості і про відтворення авансових у ній коштів. Грошова форма, якої набирає оборотний капітал на третій стадії кругообігу, одночасно є і по частковою стадією наступного обороту капіталу.

Кругообіг оборотного капіталу і створення нової вартості відбувається за схемою:

Г - Т...В...Т¹ - Г¹

де Г - кошти, що авансуються; Т - кредити праці; В - виробництво; Т¹ - готова продукція; Г^{1 -} кошти, отримані від реалізації отриманої продукції.

Мету функціонування капіталу буде досягнуто тоді, коли Г¹ =Г+?Г, тобто коли відбудеться приріст грошей порівняно з авансовою сумою.

Отже, самозростання капіталу відбувається в процесі кругообігу оборотного капіталу, який проходить різні стадії і набирає різних форм. Що менше часу оборотний капітал перебуває в тій чи іншій формі (грошовій, виробничій, товарній), то вища ефективність його використання, і навпаки.

У виробничій сфері оборотний капітал (оборотні засоби) авансується в оборотні виробничі фонди і фонди обігу (додаток А).

1.2. Джерела формування оборотних засобів

Визначення джерел формування оборотних коштів є важливою ділянкою роботи фінансиста підприємства.

Недостатність джерел формування оборотних коштів призводить до недофінансування господарської діяльності та до фінансових ускладнень.

Наявність зайвих джерел оборотних коштів на підприємстві сприяє створенню наднормативних запасів товарно - матеріальних цінностей, відволіканню оборотних коштів з господарського обороту, зниження відповідальності за цільове й раціональне використання як власних, так і позичених коштів.

Власні джерела формування оборотних засобів.

Як правило, мінімальна потребі підприємства в оборотних коштах покривається за рахунок таких власних джерел: статутний капітал (фонд), відрахування від прибутку у фонди спеціального призначення; цільове фінансування на цільові надходження (із бюджету, галузевих і міжгалузевих позабюджетних фондів), приріст сталих запасів.

Підприємства, вводяться в дію, формують оборотні кошти за рахунок коштів бюджету, пайових внесків членів - засновників, внесків іноземних учасників (для спільних підприємств), надходження від емісії цінних паперів. Ці кошти включаються у статутний фонд новоствореного підприємства.

На вже діючих підприємствах власними джерелами фінансування оборотних коштів є прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства і використовується на його розсуд, надходження від емісії цінних паперів, а також прирівняні до власних оборотних коштів сталі пасиви.

Прибуток підприємства спрямовується на покриття приросту нормативу оборотних коштів. При цьому слід зазначити, що ураховуючи спад виробництва, тяжке економічне становище підприємств, неспроможність їх розрахуватися за придбані матеріальні та інші ресурси, Верховна Рада України 23. 02. 96р. ухвалила Закон про зміни та доповнення до Декрету Кабінету Міністрів “Про порядок використання прибутку державних підприємств, установ і організацій”. Згідно з цим Законом державні підприємства мали спрямовувати на поповнення власних оборотних коштів не менше 10% загального прибутку підприємства. Ця частина прибутку звільнялася від оподаткування. На жаль, сьогодні ця пільга не діє.

Обсяг коштів, що спрямовуються на поновлення власних оборотних коштів, залежить від очікуваних розмірів приросту нормативу оборотних коштів, загального обсягу прибутку, можливого обсягу залучення позикових коштів та інших факторів.

До коштів, які можна прирівняти до власних, належать сталі пасиви. Це кошти цільового призначення, які в результаті застосованої системи грошових розрахунків постійно перебувають у господарському обігу підприємства, а проте, йому не належать. До їх використанням за призначенням вони в сумі мінімального залишку є джерелами формування оборотних коштів підприємства.

Сталі пасиви - це мінімальна (стійка) заборгованість із заробітної плати працівникам, відрахувань на обов'язкове державне пенсійне страхування на соціальне страхування, резерв майбутніх платежів, авансування покупців (замовників). Нині в бухгалтерському балансі не виокремлюються сталі пасиви, як це було раніше. Але з цього не слід робити висновок, що сталі пасиви відсутні на підприємстві.

Методика визначення власних оборотних коштів не робить розмежування між сталими пасивами і короткотерміновими пасивами. Відображаються вони у І розділі пасиву балансу.

Основним критерієм оптимізації може бути коефіцієнт рівня фінансування підприємства за рахунок, зовнішніх і внутрішніх власних коштів. Цей показник може визначитися за формулою:

,

де - рівень фінансування підприємства за рахунок власних котів, %;

- обсяг формування власних фінансових ресурсів у плановому періоді, грош. од.;

- загальна потреба у фінансових ресурсах підприємства у плановому періоді, грош. од.

Банківські кредити як джерело формування оборотних коштів.

Розмір власних оборотних коштів, що закріплені за підприємством, не є постійною величиною. Сума власних оборотних коштів під час складання фінансового плану щорічно уточнюється у зв'язку зі зміною обсягу виробництва, асортименту продукції, умов постачання і збуту. Окрім того, на підприємствах виникають проблеми з несвоєчасним надходженням коштів за відвантажену продукцію, нагромадженням на складі нереалізованої продукції, несвоєчасним і неповним виконанням договірних зобов'язань постачальниками та через інші обставини, що спричиняють потребу в додаткових коштах.

Овердрафт дуже зручний саме як кредит під бігові кошти платоспроможним позичальникам. Кредитування у формі овердрафту досить ризиковане для банку в умовах нестабільної економічної ситуації в Україні. Однак майже половина кредитних операцій сьогодні відбувається саме овердрафтній формі, і ця операція знаходиться на першій сходинці у рейтингу нових кредитних ресурсів.

Залучені кошти як джерело формування оборотних засобів

До залучених належать кошти інших кредиторів, які надаються підприємствам у позику під певний відсоток на термін до одного року з оформленням векселя чи іншого боргового зобов'язання.

– розрахунками з бюджетом;

– за розрахунковими документами, строк сплати яких не настав і які не сплачено в строк;

– за невідфактурованими поставками - розрахунками взаємних вимог, векселями, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк;

– за короткостроковими кредитами.

Кредиторська заборгованість є допустимою (нормальною), якою її зумовлено чинним порядком розрахунків. Наприклад, заборгованість постачальника за розрахунковими документами, термін оплати яких не настав, за невідфактурованими поставками. Однак на підприємстві може бути і прострочена кредиторська заборгованість , що утворюється в результаті порушення покупцями порядку і термінів оплати розрахункових документів.

За кредиторської заборгованості постачальників залучення коштів відбувається у товарній формі на відміну від власних оборотних коштів і банківського кредиту, які виступають у грошовій формі.

В Україні склалася парадоксальна ситуація: що більше в обороті підприємства товарів і грошей підприємства - постачальники, то більше це його влаштовує. Однак таке “перекачування” капіталу (хоча й тимчасове) в кінцевому підсумку утворює ланцюг неплатежів, погіршує фінансовий стан підприємства, уповільнює обертання оборотних коштів у народному господарстві в цілому.

Джерела формування оборотних коштів справляють вплив на їх обертання. Особливості різних джерел формування і принципи різного режиму використання власних і залучених оборотних коштів впливають на ефективність використання оборотних коштів і всього оборотного капіталу. Раціональне формування названих джерел оборотних коштів має значний вплив на процес виробництва, на фінансові результати і фінансовий стан підприємства. Сприяє досягненню мети з мінімально необхідними за даних умов оборотними засобами.

Розділ ІІ Природно - економічна характеристика господарства та організація його фінансової роботи

2.1.Природно - економічні умови господарювання та організаційна структура господарства

ТОВ “Україна” розташоване в південно - східній частині Царичанського району, в с. Бабайківка, на віддалі 18 км від районного центру, з яким з'єднується асфальтовою дорогою. Господарство віддалене від обласного центру на 110км.

В ТОВ “Україна” функціонує молочно - товарна та свино - товарна ферми, тракторна та рільнича бригади, ремонтна майстерня, пилорама, ДКУ. Землекористування господарства являє собою один досить компактний масив. Структура земельних угідь наведена в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

Динаміка і структура земельних ресурсів, землезабезпеченість

Отже, на 2006 рік коефіцієнт освоєння землі під сільськогосподарське виробництво становить 0,99; коефіцієнт розореності сільгоспугідь становить 0,75, що є досить високими показниками.

За внутрігосподарським землевпорядкуванням на орних землях виділено польову, ґрунтозахисну сівозміни.

Рельєф території, на якій розташоване господарство, переважно рівнинний. Сільськогосподарське підприємство знаходиться в лісовій зоні. Клімат цієї зони помірно - континентальний літо тепле, зима помірно холодна. Середньорічна температура +7⁰С. Землі господарства розташовані у зоні достатнього зволоження, середньорічна кількість опадів досягає 500 - 550мм. Сніговий покрив нестійкий. Вегетаційний період для сільськогосподарських культур сягає 190 - 200 днів. Сума активних температур дорівнює 2500 - 2900⁰С за рік.

В господарстві перевантажують чорноземи і дерново - підзолисті ґрунти. Весняно - польові роботи в господарстві починаються у кінці березня. Якість земляних угідь, їх структура, а також грунтовокліматичні умови сприяють успішному розвитку виробництва сільськогосподарської продукції. Підвищенню урожайності також сприяє значна кількість опадів, достатня частина яких припадає на період вегетації сільськогосподарських культур.

ТОВ “Україна” створено на засадах угоди між учасниками товариства: Винниченко Віктор Андрійович, Школьний Микола Олександрович, Приступа Володимир Михайлович. Воно створене в процесі реорганізації шляхом перетворення СП “Лучанське” і його правонаступником.

Управління підприємством здійснюється Зборами Учасників і Директором Товариства. На загальних Зборах учасників вони мають кількість голосів пропорційно їх часток у Статутному фонді (34%, 33% і 33% відповідно). Загальні Збори складаються не рідше двох разів на рік. Виконавчим органом Товариства є Директор Товариства, що обирається строком на 5 років - Винниченко Віктор Андрійович. Директор підзвітний Зборам Учасників і організовує виконання їх рішень; готує балансовий звіт про підсумки діяльності за поточний рік.

Трудові відносини Товариства з своїми працівниками регулюються Законодавством України про працю з урахуванням особливостей, що визначені трудовим договором. Прийом та звільнення працівників, оплата їх праці та інші питання трудових відносин входять до компетенції Директора Товариства.

Згідно Статуту Директор здійснює поточне керівництво господарством та координує діяльність всіх виробничих з допомогою їх керівників: головного бухгалтера, головного економіста, агронома, завідуючого фермою, старшого механіка, бригадирів. Для сучасної системи ведення господарства характерно поглиблення спеціалізації на основі підвищення концентрації виробництва. Спеціалізація господарства визначає його виробничий напрямок. Для того щоб визначити виробничий напрямок господарства потрібно спочатку проаналізувати товарну продукцію. (Таблиця2.2.)

Таблиця 2.2.

Структура товарної продукції

Як видно з даних таблиці після реорганізації господарство збільшило виручку від реалізації продукції рослинництва і зменшило частку тваринницької продукції. Крім того по рослинництву збільшилось в декілька разів виробництва зерна і набагато знизилось (з 38% до 4%) вирощування цукрового буряка. Також значно знизилось вирощування і відгодівля ВРХ, з 2003р. по 2006р. частка ВРХ зменшилась від 12% до 2.5%відповідно. Отже, за аналізуємий період господарство змінило свій виробничий напрямок. В 2003р підприємство орієнтувалося на виробництво цукрового буряка, зерна і молока. В 2006р господарство взяло зерново - молочний напрямок виробництва сільськогосподарської продукції.

Щоб розрахувати коефіцієнт спеціалізації господарства , потрібно застосувати наступну формулу:

;

де - питома вага готової продукції;

- порядковий номер;

::

0,45 - рівень спеціалізації середній. Для рівня поглибленої спеціалізації цей показник потрібно підвищити до значення 0,50 - 0,65, що сприятиме росту виходу продукції при високій ефективності виробництва.

2.2. Ресурсний потенціал господарства та економічна ефективність його використання

До ресурсів господарства належать земельні та трудові ресурси, виробничі фонди, енергоресурси. Важливими моментами аналізу ресурсного потенціалу є їх наявність в господарстві, оцінка їх розміру та вартості впродовж аналізуємого періоду. За допомогою таблиці розглянемо показники розмірів та вартості ресурсів в динаміці.

Таблиця 2.3.

Динаміка вартості ресурсів та основних економічних показників господарства

За аналізований період площа сільськогосподарських угідь зменшилась на 22.5%, а площа ріллі на 3%, що пов'язане з реорганізацією господарства в ТОВ “Україна” та виходом з нього працівників з своїми земельними паями. Однак цей факт майже не змінив розміру ріллі.

Майже у двічі знизилась середньорічна кількість працівників: в 2003році їх численність була 228 чол., до 2006 року вона знизилась до 132 чол. Величина енергоресурсів залишилась майже незмінною, так як за аналізуємі роки господарство немало можливості поновлювати автопарк, кількість сільськогосподарських машин та їхні енергоресурси. В підприємстві широко застосовується сезонна оренда високоякісних комбайнів та їхньої сільськогосподарської техніки, що є більш економічно вигіднішим. Відповідно і вартість основних виробничих фондів за даний період знизилась на 9.2%. вартість оборотних засобів зросла на 7.2%.

Незважаючи на зниження майже всіх видів ресурсів в господарстві, це не привело до погіршення виробництва і відповідно його результатів. Так, виручка від реалізації продукції зросла на 116.7%, при знижені собівартості виробленої продукції на 45%. В 2003 році виробництво було збитковим і валові збитки склали 164 тис.грн., в звітному періоді господарство отримало валовий прибуток в розмірі 372тисгрн.

Для більш детального аналізу трудових ресурсів розглянемо таблицю 2.4.

Таблиця 2.4.

Дані з таблиці показують що за один рік (2006р. в порівняні з 2005р) трудозабезпеченість зменшилась на 33,3 %, на це вплинуло зменшення чисельності працівників і збільшення площі с\г угідь. Коефіцієнт використання робочого часу залишився незмінним. Щодо відпрацьованого часу одним працівником за рік ,то цей показник збільшився на 69,4 години.

Економічна ефективність с.-г. виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з одного гектара земельної площі, від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції.

Проаналізуємо головні економічні показники ефективності сільськогосподарського виробництва ТОВ “Україна” . Для їх визначення потрібно знати ряд вихідних показників, що також занесені у таблицю.

Таблиця 2.5.

Основні показники економічної ефективності с.-г. виробництва

В звітному році зросла виручка від реалізації продукції на 116,6%, виробництво було прибуткове: чистий прибуток в 2006році склав 272тис.грн. В 2003р сільськогосподарське виробництво в господарстві було збиткове (164тис.грн збитків), тому порівняно з 2006р всі показники економічної ефективності значно зросли. Так, частка валової продукції на 1га с.-г. угідь, 100грн фондів і 1люд-год зросла майже втричі, а на 1 працівника на 274.3%. частка валового доходу, що становив 372тис.грн 2006р на 1люд-год перевищила відповідні показники 2003року більш ніж на 290%. Так як виробничі витрати знизились на 30%, то частка валової продукції і валового доходу на 1грн виробничих витрат зросла на 205% і 336% відповідно.

В звітному році чистий прибуток на 1га с.-г. угідь був у розмірі 170грн, на 100 грн. фондів - 5.11грн, на 1грн витрат-0.15грн., на 1люд.-год.-1.49грн., на 1працівника - 2062грн.

Щодо фондів господарства, то їх характеристика наведена в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6.

Наявність та ефективність використання основних та оборотних фондів

З даної таблиці видно, що виручка від реалізації зросла на 156 тис.грн.,

Фондооснащеність зменшилась на 13,7 %, а фондоозброєність збільшилась на 27,8 % - це відбулось за рахунок зменшення кількості працівників.

Всі ці показники свідчать про різне підвищення економічної ефективності використання ресурсів господарства в звітному році, незважаючи на те, що всі ресурси підприємства після реорганізації зменшилась, або залишилась на незмінному рівні (оборотні фонди).

Отже, господарство за аналізуємий період стало отримувати значні прибутки зменшивши при цьому свій ресурсний капітал, що свідчить про більш раціональне і повне використання своїх ресурсів, яке призвело до росту економічної ефективності сільськогосподарського виробництва та рентабельності господарства.

2.3.Склад і структура оборотних засобів у ТОВ “Україна”

Оборотні засоби (оборотні кошти) - це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання та отримання прибутку.

До оборотних виробничих фондів належать: сировина, основні і допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів, малоцінні і швидкозношувані предмети, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виготовлення, витрати майбутніх періодів.

До фонду обігу належать: залишки готової продукції на складі господарства, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, у дебіторській заборгованості, а також укладені у короткострокові цінні папери.

Співвідношення оборотних коштів, що перебувають у сфері виробництва й у сфері обігу, є неоднаковим у різних галузях народного господарства. Пояснюється це особливостями організації виробництва, постачання, збуту, а також системи розрахунків. Для забезпечення безперервності процесу виробництва необхідно досягти оптимального співвідношення оборотних коштів. При цьому підприємство заінтересоване у зменшенні оборотних коштів у сфері обігу за рахунок поліпшення системи постачання, раціональніших форм розрахунків.

Для аналізу складу, структури і динаміки оборотних коштів порівнюють дані балансу на кінець звітного періоду з базовим періодом (підсумок ІІ і ІІІ розділів активу) і вивчаються зміни, що відбулися в складі оборотних коштів вцілому, а після цього - в розрізі окремих статей оборотних коштів. Причинами зміни оборотних коштів можуть бути:

Причини збільшення оборотних коштів:

а) прибуток (після сплати податку);

б) амортизаційні відрахування;

в) приріст власних засобів;

г) збільшення заборгованості по кредитах і позиках;

д) збільшення зобов'язань по кредиторській заборгованості та ін.

Причини зменшення оборотних коштів:

а) витрати за рахунок прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства;

б) капітальна вкладення;

в) довгострокові фінансові вкладення;

г) зменшення кредиторської заборгованості.

Зміна вартості оборотних коштів не завжди однозначно позитивна чи негативна. Якщо при збільшенні оборотних засобів підприємство втягнулося в велику дебіторську заборгованість або виявився надлишок оборотних запасів, то це збільшення не приведе до ефективного використання оборотних активів. І навпаки зменшення оборотних коштів за рахунок прискорення їх обертання є позитивною зміною в оборотних активах.

Аналіз нашого господарства по оборотних коштах докладніше подано в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7.

Структура і динаміка коштів ТОВ “Україна”

В таблиці запропоновано структуру оборотних засобів господарства за ряд років, щоб побачити зміни, які відбулися за період більший, ніж звітний рік.

З 2003року по 2006рік оборотні активи господарства зросли не 7.1%. З них фонди обігу зросли в чотири рази, а виробничі оборотні фонди зменшились на 24.4%. в базовому році фонди обігу займали лише 6% в оборотних активах, а в звітному році їх частка зросла до 26,7%, що свідчить про нагромадження коштів на рахунку в банку (72тис.грн проти 1тис.грн в 2003році) та на дебіторській заборгованості, яка також дуже зросла за аналізуємий період. Це є негативною тенденцією, так як нагромадженні кошти в фондах обігу не беруть участі в виробничому обороті.

В структурі виробничих оборотних фондів найбільшими статтями є сировина і матеріали, тварина на вирощуванні і вид годівлі, матеріали сільськогосподарського призначення, готова продукція, незавершене виробництво. За ці роки відбувся ріст часток таких статей як “тварини на вирощуванні і відгодівлі” (на 2,8%), “незавершене виробництво” (59%). інші статті в запасі і витрат знизилися, як і знизилася і сама частка виробничих оборотних фондів. Особливо знизилась вартість палива, будівельних матеріалів, сировини і матеріалів та матеріалів сільськогосподарського призначення.

Зміни, що відбулися в структурі оборотних засобів є негативними , але не згубними для господарства і є нормальним явищем в даний час для сільськогосподарського господарства. За сприятливих умов кошти з розрахункового рахунку можна швидко і успішно застосувати у господарському обороті, а при настанні строків оплати повернуться гроші від дебіторів, що приймали участь у збуті продукції.

Підвищення частки дебіторської заборгованості, якщо це не відбувається на фоні скорочення матеріальних запасів, свідчить про поліпшення збуту продукції прискорення обертання оборотного капіталу. Про те і зменшення залишків коштів свідчить можливо не скільки про високий рівень управління грошовими потоками на підприємстві, скільки про гострий дефіцит цих коштів, зумовлений інфляцією кризою неплатежів, недосконалою податковою політикою.

Отже, господарство повинно бути заінтересоване у зменшенні оборотних коштів у сфері обігу за рахунок поліпшення системи постачання, розрахунків.