Тіньова економіка в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет економіки та туризму

Кафедра обліку та аудиту

КУРСОВА РОБОТА

з економічної теорії

на тему: ТІНЬОВА ЕКОНОМІКА В УКРАЇНІ

Найди Софії Анатоліївни

студентки 3 курсу

заочної форми навчання

Науковий керівник

к.е.н., доц. Машика Ю.В.

Ужгород 2012

Зміст

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 СУТНІСТЬ, ПРИЧИНИ ТА ВИДИ ТІНЬОВОЇ ЕКОНОМІКИ

РОЗДІЛ 2 ТІНЬОВИЙ СЕКТОР ЕКОНОМІКИ В УКРАЇНІ

РОЗДІЛ 3 НАПРЯМКИ ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ ТІНЬОВОЇ ЕКОНОМІКИ В УКРАЇНІ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми. Тіньова економіка є надзвичайно великою проблемою в країнах усього світу. Про це свідчать дослідження цієї проблеми багатьма вченими такими як Фейг, Блейдсон, Гутманн, Крилов, Базилюк, Коваленко, Мандибура, Нагребельний та ін. Україна, як країна із перехідною економікою, зазнає великого впливу від тіньового сектору економіки . Тим паче, що стратегічною метою України є побудова європейського суспільства, а отже - соціально орієнтованої ринкової економіки європейського зразка. А тіньова економіка суттєво підриває безпеку держави.

Під тіньовою економікою слід розуміти економічну діяльність, яка пов'язана з незаконним привласненням особою, або групою осіб частини створеної вартості або частки майна через різного роду викривлення об'єктивної інформації про рух грошових коштів та матеріальних цінностей, спотворення даних первинного обліку для заплутування джерел походження доходів, а також через реалізацію методом лобіювання відповідних законодавчих норм і нормативів, схем корисливого перетікання капіталів, здійснення яких не підпадає під кримінальну відповідальність, але зумовлює матеріальні втрати державних або підприємницьких структур та окремих громадян

Функціонування тіньової економіки поряд з легальною призвело до суттєвого скорочення в структурі доходів бюджету частки податкових надходжень, що поставило під загрозу виконання важливих державних програм. Сьогодні відтік коштів з економіки України нелегальними способами обчислюється млрд. дол. Отже, питання, пов'язані з тіньовою економікою та способами боротьби з нею мають бути пріоритетними напрямами державної політики.

Актуальність вибраної мною теми курсової пояснюється по-перше тим, що тіньова економіка бере початок в перших роках XX сторіччя і є до сьогодні. По-друге від самого свого початку вона розвивалась і зростала. По-третє існують певні особливості існування тіньового сектору в Україні.

Тінізація економічних відносин має специфічний вплив на економіку України. Зовнішні кризові явища швидко призводять до масштабного вилучення капіталів з офіційної економіки, що поглиблює її кризовий стан. У контексті ризиків розбалансованості світової економіки та загроз чергової економічної кризи руйнування механізмів та інструментів тінізації економічної діяльності є передумовою забезпечення стійкості економіки до кризових явищ.

У даній курсовій роботі розглядається суть і структура тіньової економіки, її стан в Україні, її соціально-економічні наслідки, роль, причини тіньової економіки і шляхи її регулювання.

Останні роки економіка Україна все більше і більше йде в тінь, з'являються і наслідки тіньової економіки. Оцінка розвитку процесів масштабної "тінізації" і криміналізації економіки України засвідчує про суттєву недосконалість та структурну незавершеність вітчизняної правової системи.

Очевидно, слід внести зміни в чинне законодавство, враховуючи власний і міжнародний досвід. Велике значення має міжнародна узгодженість в законодавстві і державному регулюванні економіки, оскільки часто суб'єкти тіньової економіки користуються відмінностями в законах країн для отримання доходу. Дуже важливою є узгодженість і всередині країни - між різними державними органами. Сумісні, цілеспрямовані і своєчасні дії забезпечать ефективність дій по детінізації економіки. Слід не просто легалізувати тіньову економіку, необхідно підвищити ефективність державного регулювання в цілому.

Таким чином, обрана тема курсової роботи є актуальною і своєчасною.

Мета дослідження - визначити основні напрями подолання тіньової економіки в Україні.

У відповідності до мети роботи нами були поставлені наступні її завдання:

- визначити сутність тіньової економіки, її причини;

- проаналізувати економічні проблеми тінізації української економіки;

- визначити перспективні шляхи зниження рівня тіньової економіки в Україні.

Об'єктом дослідження виступає економіка України, а предметом - вплив тіньового сектору на економіку країни.

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ, ПРИЧИНИ ТА ВИДИ ТІНЬОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Тіньова економіка в Україні -- результат системної кризи економіки, що виникла через невідповідність методів здійснення ринкових перетворень. Поширення тіньової економіки в Україні відбулося на базі руйнації діючих розподільних відносин і побудови нових, які істотно порушили усталений баланс інтересів суб'єктів економіки, паритетність розвитку окремих її сфер, мотивацію ефективного господарювання[19,3].

Під тіньовою економікою слід розуміти економічну діяльність, яка пов'язана з незаконним привласненням особою, або групою осіб частини створеної вартості або частки майна через різного роду викривлення об'єктивної інформації про рух грошових коштів та матеріальних цінностей, спотворення даних первинного обліку для заплутування джерел походження доходів, а також через реалізацію методом лобіювання відповідних законодавчих норм і нормативів, схем корисливого перетікання капіталів, здійснення яких не підпадає під кримінальну відповідальність, але зумовлює матеріальні втрати державних або підприємницьких структур та окремих громадян [10, 74].

Зробимо короткий екскурс в історію і спробуємо відстежити таке поняття,як "тіньова економіка".

Тіньова економіка бере початок в перших роках XX сторіччя. Не дивлячись на бурхливе зростання капіталізму, паралельно з ним продовжували зберігатися феодальні і напівфеодальні відносини, які не витіснялися, а вростали в нього і тісно з ним перепліталися. Традиційний правовий нігілізм, маса неписьменного населення і страх перед владою привели до високого рівня корумпованості численного державного апарату на всіх рівнях влади. Найбільша в світі протяжність державних кордонів дозволяла контрабандистам, організовувати свою діяльність без особливих труднощів. Окрім цих напрямів тіньової економічної діяльності, можна виділити такі, дуже поширені в той час, як: підробка погано технічно захищених казначейських зобов'язань, векселів і інших цінних паперів; розкрадання державних фінансових і матеріальних цінностей.; браконьєрство і т.д. [15,300].

Новий етап розвитку тіньової економіки спостерігається у другій половині ХХ ст., що пов'язується з глобальною трансформацією світового господарства. У розвинених країнах іллегалізація економічної діяльності в середині ХХ ст. викликана залученням цих країн до індустріального та інформаційного суспільства. У соціалістичних країнах різке зростання тіньового сектору виявилося результатом недосконалості командно-адміністративної моделі економіки порівняно з ринковою. Лаконічне пояснення основної причини істотної тінізації соціалістичного господарства дає американський економіст М. Олсон: «Якщо відсутня приватна власність, то всі громадяни матеріально зацікавлені у розкраданні господарства, але ніхто не зацікавлений особисто у його збереженні»[22,32] .

Найбільш поширеними видами тіньової економічної діяльності часів СРСР були:

- нелегальне виробництво, надання послуг і торгівля;

- розкрадання державної власності і фінансів;

- хабарництво у всіх гілках державної влади;

- браконьєрство[15,300]

Ухилення від податків, що складає основу тіньової економіки в державах з ринковою економікою, було для економіки СРСР не типовим і стосувалося лише невеликого сектора індивідуальної трудової діяльності. По розвитку тіньового сектора економіки лідирувало сільське господарство. Пояснювалося це складністю організації ведення обліку в сільському господарстві, великим об'ємом дотацій і простотою схем їх привласнення, масовим господарюванням присадибних ділянок сільськими і міськими жителями. Великого поширення набули приписки. Порівняно з початком 60-х років питома вага тіньового сектора економіки в СРСР в 80-х збільшилася, на думку багатьох фахівців, від 20 до 30 разів. За офіційними даними, в СРСР в другій половині 80-х років в середньому було близько 2,5 мільйонів злочинів в рік. З них 55% складали господарські розкрадання. Країну накрила хвиля розкрадань, як крупних, так і особливо дрібної крадіжки. За тими ж офіційними даними, розкрадалося близько 8% національного доходу, хоча згідно дослідженням, проведеним органами Прокуратури СРСР, на підприємствах виявили тільки 10% фактичних недостач (без урахування дрібних) і лише 5% розкрадань. Почався процес зближення, а потім з'єднання тіньових економічних і традиційних кримінальних структур.

Підвищену увагу до проблем тіньової економіки почали приділяти в 70-их роках, це було пов'язано з усвідомленням громадськості, фахівців та урядів західних країн, що злочинність досягла таких рівнів, що доходи злочинного походження перестали носити споживчий характер, а стали засобом відтворення криміногенного потенціалу у всіх сферах суспільно-економічних відносин. Накопичення тіньових капіталів, зростання їх обсягів зумовило зміну якісних ознак і форм використання таких капіталів. Залучений в економічний (як легальний, псевдолегальний, так і нелегальний або суто кримінальний) оборот великий масив капіталів злочинного походження зумовив стрімке зростання темпів і обсягів його відтворення, а це, в свою чергу, призвело до активного впровадження безготівкових схем використання таких капіталів. Причому, проникаючи за рахунок цих капіталів у легальні схеми економічного обороту, злочинні угруповання через підкуп, шантаж, лобіювання своїх корисливих інтересів почали насичувати різні сфери суспільно-економічних відносин потужним криміногенним потенціалом, суттєво впливати на правову та економічну політику державних і міждержавних органів.

Отримавши доступ до легальних фінансових інститутів, і оволодівши їх технологіями, злочинність, особливо в сфері фінансово-господарської (як національної, так і міжнаціональної) діяльності, придбала організовані форми.

Усвідомивши небезпеку проникнення капіталів злочинного походження в національні та міжнаціональні суспільно-економічні відносини, відзначаючи їх деструктивний і руйнівний потенціал, уряди та міжнародні організації почали, перш за все, розробляти організаційні та правові заходи щодо протидії "відмиванню" доходів злочинного походження. Поняття "тіньова економіка" злочинного походження.

Вчені та фахівці-практики (як юристи, так і економісти) прийшли до цієї назви в певній мірі інтуїтивно в процесі поступового усвідомлення того, що корисливі злочини і отримані від них доходи досягли таких розмірів, які можуть бути порівняні з оборотом капіталів у легальній сфері економіки .

Найбільш точним можна вважати визначення Е. Фейга: "Тіньова економіка включає всю економічну діяльність, яка за будь-якої причини не враховується офіційною статистикою і не потрапляє до валового національного продукту" [18,84].

Е.Фейг та інші західні вчені виділяють два основні види тіньової економіки:

1) економічна діяльність, яка є легальною, не прихованою, але і така, що не підлягає оподаткуванню і з різних причин не враховується офіційною статистикою;

2) протизаконна, свідомо прихована економічна діяльність.

До першої найбільш часто відносять виробництво в домашніх господарствах, надання послуг на непостійній основі, невеликі підробітки (ремонт будинків власними силами, догляд за дітьми, прибуток, який є від присадибних ділянок тощо). Ця діяльність не враховується при розрахунках валового національного продукту, а здійснити її облік практично неможливо. Цей сектор тіньової економіки в багатьох наукових роботах отримав назву "неформальна економіка".

Друга складова, що традиційно в згаданих роботах називається "підпільною економікою", включає в себе як заборонену в державі економічну діяльність, так і діяльність, яка повинна враховуватися і контролюватися державою, але суб'єкти такої діяльності умисно її приховують з метою ухилення від сплати податків або в інших протиправних цілях. До такої діяльності більшість дослідників відносять отримання прихованих доходів, нелегальне виробництво товарів або надання послуг, розкрадання, відмивання доходів злочинного походження тощо.

На думку американського економіста Блейдса, до тіньової економіки відносяться:

1) виробництво цілком легальної продукції, що ховається від влади у зв'язку з небажанням платити податки;

2) виробництво заборонених товарів та надання послуг;

3) приховані доходи в натуральній формі.

Як видно із структури запропонованих Блейдсом складових тіньової економіки, він взагалі не включає в це поняття "неформальний" сектор економіки, а "підпільний" сектор "тіньової економіки" обмежує ухиленням від податків і виробництвом заборонених товарів і наданням послуг. На думку Блейдса, саме несплата податків від незабороненої економічної діяльності робить найбільший внесок в оборот тіньової економіки. Саме він запропонував враховувати обсяги незаконної діяльності в системі національних рахунків [18,85].

У роботі А. Вакуріна та А. Нєстєрова «Злочинний погляд на тіньову економіку» є:

1) недотримання законних гарантій здійснення економічної діяльності;

2) відступ від загальних принципів здійснення економічної діяльності (незаконне підприємництво; незаконна банківська діяльність, легалізація грошових коштів чи іншого майна, отриманих незаконним шляхом; придбання або продаж майна, отриманого незаконним шляхом тощо);

3) спрямовані проти інтересів кредиторів (незаконне отримання кредитів; злісне ухилення від погашення заборгованості; зумисне чи фіктивне банкрутство та ін.);

4) пов'язані з виявами монополізму чи несумлінною конкуренцією (монопольні дії, обмеження конкуренції; примушення до виконання оборудки чи відмова від її здійснення; незаконне використання товарного знаку тощо);

5) що порушують встановлений порядок обігу грошей чи цінних паперів;

6) недотримання правил здійснення зовнішньоекономічних операцій (контрабанда; незаконний експорт технологій, науково-технічної інформації та послуг, військово-технічної продукції; ухилення від сплати мита та ін.);

7) передбачені всупереч встановленого порядку обігу валютних цінностей (неповернення валютних коштів з-за кордону; незаконний обіг дорогоцінних металів, коштовностей тощо);

8) спрямовані проти встановленого порядку сплати податків і внесків у державні позабюджетні фонди;

9) що порушують права та інтереси споживачів товарів та послуг.[11,32]

Зарубіжні дослідники розрізняють кілька видів злочинної діяльності, наявність якої потребує економічного обґрунтування форм і методів здійснення контролю з боку правоохоронних органів, а саме: тіньова підприємницька діяльність; рекет, як складова мафіозного угруповання; організована злочинність; виробництво та обіг заборонених груп товарів - наркотиків, зброї, радіоактивних відходів тощо.

1. Діяльність на «чорних» ринках [23,17]

2. Рекет як форма організованої злочинності [20,170]

3. Обман в організованій злочинності.

4. Підкуп організованою злочинністю правоохоронних органів і політиків.

Проведені дослідження дозволяють стверджувати, що економічні дії, які для суспільства є злочинними за змістом, поділяються за характером на: нелегальні, неповідомлені, незареєстровані й неформальні; реалізації на рівні: окремого виду діяльності, підприємства, галузі; за географічною ознакою: місцеві, регіональні, національні, міжнародні; за складністю здійснення: дії суб'єктів організованої й неорганізованої злочинності (Додаток А).

Підсумовуючи вище викладені підходи до вивчення тіньової економіки, виділимо три основні складники, які, на нашу думку, найточніше відображають основні її вияви (Додаток Б): (1) неофіційний - діяльність домогосподарств, що виготовляють та споживають товари чи послуги власного виробництва для власних потреб чи потреб членів своєї сім'ї; (2) кримінальний - виробництво та продаж заборонених товарів і послуг (наркотики, вибухові речовини, проституція); (3) іллегальний - незаконне виробництво та продаж легальних товарів без їх документального оформлення та/або реєстрації підприємств. Іллегальний складник за ознакою сфери охоплення поділяємо на внутрішній, зовнішній та глобальний. Внутрішній включає діяльність у межах національної економіки, зовнішній - поза її межами, а глобальний передбачає транснаціональну (з країною базування) і мультинаціональну (без конкретного центру розташування) частки.

Тіньова економіка пройшла два етапи розвитку: спочатку на галузевому рівні, від міністерств до підприємств, потім - на територіальному, де створювався організаційний зв'язок керівництва регіонів, регіональних силових структур, податкових служб, а також інших підрозділів держапарату і залежних від них підприємств і органів з криміналітетом. Якщо в державі розроблене законодавче поле обумовлює рішення цієї проблеми, то протистояння легальної і тіньової економік зводиться до мінімуму, а рівень тінізації прагне до таких величин, які не роблять такого великого негативного впливу. Річ у тому, що чим нижчий рівень розвитку економіки, чим більший її спад, тим більше зростає податковий тиск на підприємство або дрібного, індивідуального виробника.

В процесі розвитку тіньової економіки, формується ряд якісних ознак, що свідчать про її існування. Ці ознаки властиві практично всім країнам, що пережили або переживали глибоку економічну кризу проте, вони в кожній країні вони маєть свої особливості, а тіньова економіка розрізняється як за масштабами розповсюдження, так і за формами прояву.

Форми прояву тіньової економіки схематично зображено на рис. 1.3.

Рис.1.3. Форми прояву тіньової економіки [5,206]

Відзначимо наступні основні особливості тіньової економіки в Україні.

1. Значне зрощення владних структур з тіньовими. Подібна "співпраця" здійснюється на наступній основі: залучення фірмами у власний штат у вигляді "консультантів" - посадовців високого і найвищого рангу з метою лобіювання своїх інтересів в державних інстанціях.

1) Встановлення пільгових умов функціонування окремих суб'єктів;

2) Використання державного майна і організаційних структур для отримання неофіційного приватного доходу державними чиновниками і управлінцями;

3) Здійснення у складі великих державних підприємств тіньових операцій (напівофіційно).

2. Необмежене нормативно-правове поле в державному законодавстві і значна кількість механізмів щодо здійснення тіньових операцій.

3. Відсутність чіткої межі між офіційною і тіньовою діяльністю.

4. Пріоритетність тіньової сфери, яка, не сплачуючи податків, користується соціальними послугами, підготовкою робочої сили, державними субсидіями і іншими недержавними безкоштовними послугами.

5. Корумпованість державних службовців різних владних структур і, перш за все, контрольних служб: податкової, санепідемконтролю, пожежної безпеки і інших.

6. Службові зловживання, встановлення з порушенням Конституції України зборів і митних зборів за послуги, які входять в обов'язкове виконання відповідними відомствами.

Посилення негативних тенденцій в економіці є основним чинником зростання тіньового підприємництва і будь-якого прихованого бізнесу. Тим більше, що в умовах, які в даний час склалися в господарстві України, сплата податків - це вирішальний аргумент, на якому зосередилися урядові структури в намаганні легалізувати приховані форми господарювання. Таке визначення обумовлюється тим, що перманентний бюджетний голод поставив перед Урядом альтернативу: або застосуванням найжорсткіших заходів повернути в правове поле максимум тіньової економічної діяльності, або - банкрутство. А тому у вирішенні Урядом цієї проблеми генеральною лінією поведінки повинен бути пошук форм, методів і дій, які допоможуть виявити причини посилення процесів тінізації і, спираючись на них визначити шляхи усунення цих причин, а також умов для розповсюдження прихованої діяльності.

Для вибору оптимального методу оцінки тіньової економіки необхідно оцінювати особливості здійснення тіньової діяльності в країні, виходячи з найбільш поширеної практики її здійснення на кожному конкретному проміжку часу.

Вивчення причин тіньової економіки в Україні дозволило встановити, що на її поширення впливали:

1) короткострокові чинники;

2) середньострокові чинники;

3) довгострокові чинники [13,112-114].

Щодо оцінки обсягів, розмірів тіньової економіки, то дискусії з цього приводу розгорілися з перших спроб, зроблених такими відомими економістами як Гутманн і Фейг. З тих пір було запропоновано багато різноманітних методик розрахунку обсягів тіньової економіки, які можна розділити на дві основні групи: макрометоди (опосередковані методи) і мікрометоди (прямі методи).

До макрометодів відносять:

1. Метод, заснований на виявленні розбіжностей різних статистичних баз даних.

Він складається:

- З порівняння доходів, розрахованих різними способами;

- З порівняння зареєстрованих доходів і витрат.

2. Метод за показником зайнятості - базується на припущенні, що зниження офіційного сектора економіки зумовлено переливом трудових ресурсів у неофіційний.

3. Монетарні (грошові) методи застосовуються при аналізі процесів, пов'язаних з попитом на гроші, оборотністю і формою використання грошових коштів.:

- Аналіз попиту на готівку;

- Питома вага позабанківського обігу готівки;

- Аналіз і вивчення обсягів грошових операцій, угод.

Найчастіше тіньову економіку досліджують за допомогою методів, які ґрунтуються на вивченні попиту на готівкові гроші. [12, 356]

4. Структурний метод - базується на розрахункові розмірів тіньової економіки в різних сферах виробництва з наступними зведеними підрахунками всієї суми тіньових доходів в національному валовому продукті.[12, c.356]

Недоліки цього методу схожі на недоліки методів мікрорівня.

5. Метод м'якого моделювання - базується на обліку і зіставленні таких факторів, як: рівень оподаткування; етика щодо сплати податків і рівень державного регулювання (кількість зайнятих в адмін. службах у% до загальної зайнятості); рівень зайнятості (кількість працюючих чоловіків у% до чисельності всього населення) ; тривалість робочого тижня; кількість іноземних робітників (в% до загальної кількості зайнятих).

6. Метод оцінки неврахованої вартості. Для оцінки тіньової економіки проводиться перевірка на достовірність офіційних рахунків створення і використання ВВП, виявляються протиріччя, простежується зміна вартісних показників у процесі створення доданої вартості з урахуванням зміни обсягів продукції, яка випускається в натуральному виразі.

7. Економетричні методи базуються на припущені, що підпільна діяльність є наслідком високих ставок податків і готівкові кошти використовують в основному в тіньових операціях. Ця група методів, як правило, застосовується для оцінки тіньової економіки промислово розвинених країн; [8,150]

Мікрометоди:

1. Аналіз записів в податкових книгах - полягає у вивченні документації, щодо обліку осіб, які ухилилися від сплати податків. [12,354]

2. Опитування населення та експертів з постановкою питань про участь у неформальній економіці, про оплату неофіційних послуг і т.д. [18,87].

Недоліки методів мікрорівня полягають в тому, що вони можуть надати тільки точкову оцінку тіньової економіки. З іншого боку, перевагою цих методів є те, що вони можуть надати детальну інформацію про обсяг неофіційної економічної діяльності у виробничому секторі, а також про структуру і напрями діяльності тих, хто працює у тіньовій економіці[12,355]. Покажемо описані вище методи у вигляді таблиці (Додаток В).

Існують дві офіційні методики оцінювання обсягів тіньової економіки України: методика Державного комітету статистики України та підхід Міністерства економіки України. Держкомстат України розробив та регулярно використовує методику визначення обсягів тіньової економіки в рамках Програми розвитку системи національних рахунків. [6,50] Основна мета - моніторинг тенденцій тіньового сектору економіки на щорічній основі. За допомогою цієї методики стає можливим оцінити обсяги тіньового виробництва на загальнонаціональному рівні.

Рис.1.4. Рівень тіньової економіки України, обчислений за різними методами,%ВВП

Підхід Міністерства економіки України до оцінювання розміру тіньової економіки був розроблений як засіб відстежування розвитку загального обсягу тіньової економіки для формування стратегії економічного розвитку на макрорівні. Але рівні тінізації економіки України, розраховані за допомогою цих методик, дуже різняться між собою, що свідчить про методологічну, методичну та організаційну недосконалість офіційних підходів (Рис1.6.).



Рис.1.6. Розмір тіньової економіки в Україні у 2002-2010 рр., % (за даними Мінекономіки України та Держкомстату України)

тіньовий кредит розкрадання нелегальний хабарництво

РОЗДІЛ 2. ТІНЬОВИЙ СЕКТОР ЕКОНОМІКИ В УКРАЇНІ

Останні роки економіка Україна все більше і більше йде в тінь, з'являються і наслідки тіньової економіки. Оцінка розвитку процесів масштабної "тінізації" і криміналізації економіки України засвідчує про суттєву недосконалість та структурну незавершеність вітчизняної правової системи. Тобто більшість наших сучасних бід і негараздів, які стосуються масштабної криміналізації економіки, зумовлена тим, що ще з самого початку економічних перетворень в процесі їх законодавчого забезпечення була фактично проігнорована одна з головних передумов ринкового реформування, а саме -- система правового регулювання і ефективного державного контролю за ринковим середовищем повинна була формуватися випереджувальне щодо процесу створення нових форм власності, розвитку ринкових відносин, їх організаційних структур та механізмів функціонування.

Серед низки причин можна впевнено назвати дві основні причини, які сприяли розвитку і масштабному зростанню вітчизняної тіньової економіки. По-перше, згідно з теорією трансформацій, перехід до будь-якої нової системи (тим більше такої складної, як ринкова) на перших етапах закономірно може сприяти суттєвому примноженню тих основних недоліків і вад, які були властиві системі, що розпалась. По-друге, хоча старі владні структури колишньої держави і розпалися, проте не розпалися ті соціально-структуровані у минулому спільноти, що їх персоніфікували. Тобто залишилися люди, які входили до цих структур і які не тільки не втратили між собою набутих тісних зв'язків, але й до цього часу продовжують зберігати у недоторканості саме ті специфічні стосунки, що залишаються побудованими на принципах і відносинах кругової корпоративної поруки, земляцтва, протекціонізму, кумівства і "блату".

Апаратники, привласнюючи в цих умовах надвисокі тіньові доходи, отримують реальний доступ до політичної влади. У результаті переорієнтації інтересів високого чиновництва величезні ресурси держави починають спрямовуватися переважно на цілі, що не мають жодного відношення ні до процесів ринкової трансформації, ні до розвитку країни в цілому.

Основні фактори, які містять політичний відтінок, і сприяють посиленню і зростанню тіньової економіки в Україні сьогодні можна згрупувати за наступними напрямками:

1. Відсутність стабільного і збалансованого законодавства, яке б чітко регламентувало економічну діяльність, сприяло б реалізації суспільно-корисної підприємницької ініціативи та подоланню правового нігілізму влади і населення країни;

2. Руйнування системи обліку, звітності та механізмів документального контролю;

3. Надмірний податковий тиск, що суперечить найчастіше інтересам і можливостям переважної кількості фізичних і юридичних осіб, які діють в межах законодавчого поля України; неефективне адміністрування податків, що підтверджують рейтингові оцінки щодо ефективності оподаткування. За оцінками експертів Світового банку, після запровадження Податкового кодексу система адміністрування податків залишається складною через існування низки податкових пільг;

4. Руйнування відтворювально-стимулюючої кредитно-фінансової політики, а в результаті відсутність інвестиційної альтернативи тіньовим капіталам;

5. Зростання кількості кримінальних структур, безкарність їхньої діяльності, пасивна згода держави на кримінальне накопичення капіталів, легалізацію кримінальних авторитетів, у тому числі - у суспільно-політичному житті і як результат інтеграція організованої злочинності з суб'єктами економічної діяльності.

6. Неефективність функціонування судової та правоохоронної системи, що позначається на низьких оцінках експертами Світового економічного форуму незалежності судової влади та довіри до правоохоронних органів.

7. посилення міждержавної інтеграції "кримінально-тіньових" секторів економіки і суб'єктів (їх спільнот), що займаються "чорною" економічною діяльністю; подальша інтернаціоналізація "кримінально-тіньових" відносин[16;12]

8. відсутність історичної практики дотримання норм та моральних стандартів законослухняної поведінки під час провадження господарської діяльності та сплати податків у суб'єктів господарювання та громадян.[21]

Таким чином, високий рівень тінізації економіки України зумовлений несприятливим інституційним середовищем ведення бізнесу.

Слід зазначити, що недосконалість законодавства та інших наведених вище чинників, дозволяють посадовим особам використовувати державні та службові повноваження з корисливою метою, створюючи сприятливі умови для шахрайства з фінансовими, енергетичними та сировинними ресурсами. Цьому сприяє також та безкарність, яка виникає в результаті зазначених вище причин, які в свою чергу зумовлюють проблеми в правовій практиці.

Все наведене вище розбещує корумпованих службовців і втягує в незаконну діяльність все більшу кількість нових, посадових осіб.

Світова практика засвідчує, що цивілізована ринкова економіка, яка має надійні імунні властивості, що пригнічують "вірус тінізації", передусім потребує наявності ретельно відпрацьованої, досконалої, комплексно збалансованої та достатньо стабільної правової бази, яка спроможна забезпечити чітку взаємодію, взаємозв'язок і взаємовідповідальність усіх суб'єктів ринкових відносин та ринкових структур, що функціонують на основі як приватної, змішаної, так і публічної форм власності.[9]

Традиційно причиною тінізації економіки розглядається надмірний податковий тягар. Проте ця думка, хоч і є пануючою, не повною мірою відображає причини тінізації. Наприклад, в Україні загальне податкове навантаження на підприємство складає 55,5 %. Це досить високий показник. Разом з тим, у Франції він найбільший серед європейських країн і складає 65,8 %, в Австрії дорівнює 55,5 %, Швеції - 54,6 %. Водночас, масштаби тіньової економіки в країнах ОЕСР сягають лише 10-25 %16. Звідси стає зрозумілим, що оподаткування не є першопричиною. Зменшення податкового навантаження також не обов'язково призведе до зменшення «тіні». В Греції, наприклад, податкове навантаження на підприємства складає майже 47 %, разом з тим, рівень тінізації в цій країні більший, ніж в середньому по Європі, і дорівнює близько 25 %.

Ключовими передумовами високого рівня тінізації національної економіки залишаються неефективний інституціональний базис регулювання підприємництва та незадовільні умови здійснення підприємницької діяльності.

За глобальним індексом конкурентоспроможності Україна у 2011 році посіла 89-е місце серед 139 країн світу. Експертами ВЕФ ситуація з інституційним розвитком України визнана ключовою проблемою, за компонентою “Інститути” Україна погіршила свій минулорічний результат (120 місце з 183 країн) ще на 14 позицій. Це пов'язано з надзвичайно низькими оцінками експертів ситуації у сфері захисту прав мінори тарних власників (138 місце), ефективності законодавчих органів в регуляторній сфері (138 місце), захисту прав власності (135 місце), незалежності судової влади (134), тягаря державного регулювання (125), довіри до правоохоронних органів (122), організованої злочинності (116), прозорості державної політики (114) тощо.[30]

За показником легкості здійснення підприємницької діяльності у 2011 році Україна посіла 149 рейтингову позицію серед 183 країн світу, що, зокрема, визначалося низькою ефективністю оподаткування (181 місце), складністю процедур одержання дозволу на будівництво (180), реєстрації власності (166) тощо.

Порушення, увезення з уникненням цих обмежень на діяльність підприємств суб'єктами оподаткування, лежать в основі будь-якої тіньової економічної діяльності. Тобто, надмірні вимоги і обмеження спонукають підприємців до здійснення економічної діяльності в "тіні". Прикладом цього може бути складна процедура державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, недосконалість системи ліцензування, різні адміністративні бар'єри.

Аналіз причин того, що відбувається дозволяє зробити висновок у тому, що лідируючу роль в криміналізації суспільства та становленні реальної економічної системи займає уряд. У 1992 р. він фактично ліквідував накопичення громадян в ощадбанках, спровокувавши гіперінфляцію. [18,88-89].

Для отримання повної картини, що показує загрозу Українському ринку порівняємо розмір за 2010 р тіньової економіки в країнах Євросоюзу із Україною (Рис 2.1). Очевидно, що країни, що ще недавно знаходились в командно-адміністративній системі економіки мають значно більший рівень тіньового сектору ніж країни, що вже давно живуть за ринковою системою. Також можемо припустити, що рівень контролю в цих країнах значно кращих ніж в України.

Рис.2.1 Розмір тіньової економіки країн Європи 2010 р у %(За даними журналу “Economics”).[26]

До найбільш поширених видів діяльності, що мають місце у неформальній економіці України можна віднести наступні:

1) дрібна торгівля товарами, що отримані внаслідок індивідуального професійного "економічного туризму" або від оптовиків-посередників;

2)нелегальні валютні обмінні операції;

3) наймана праця без укладання трудових угод;

4) надання послуг у всіх їх нереєстрованих різновидах;

5) робота на дачних та присадибних ділянках із наступною ринковою реалізацією отриманої продукції;

6) нелегальна трудова міграція за кордон у країни далекого та близького зарубіжжя.

Головною особливістю функціонування зазначеного прошарку, який займається нерегламентованою діяльністю є те, що він по справжньому не являє собою сильний суб'єкт підприємницької діяльності (здатний до згуртованого самозахисту і т.д.). Навпаки, сам він стає жертвою процесів "тінізації" і криміналізації ринкових відносин, оскільки є потужним джерелом отримання здирницької наживи як малими, так середніми і великими тіньовими структурами економіки та організованої злочинності.[16]

Відмінності у структурі та функціях тіньової економіки України та країн ОЕСР(Організація економічного співробітництва та розвитку у складі 34 країн світу) зумовили формування протилежних тенденцій щодо рівня тінізації(Рис 2.2)

Рис. 2.2. Обсяг тіньової економіки в Україні, % ВВП

Відмінності у масштабах тінізації економічної діяльності в Україні та розвинутих ринкових економіках впродовж розгортання кризових явищ пов'язані з різною природою та функціями процесів тінізації.[4]

Для України характерний стабільно високий рівень тіньової економіки але насторожує негативна тенденція росту її на теренах нашої держави.

У зв'язку з тим, що у країнах з перехідною економікою неформальний сектор економіки відіграє значну роль у формуванні доходів та зменшенні рівня бідності населення, актуально в рамках міжнародних статистичних стандартів розвивати самостійну статистику неформального сектору та виробництва домашніх господарств для власного використання, що передбачає ширше використання у розрахунках балансового методу, удосконалення програми обстеження домашніх господарств та зайнятості населення.

На даному етапі можна визначити області із найбільш великим відсотком обороту нелегального бізнесу: Дніпропетровській, Харківській, Одеській областях і в Києві. При цьому рекордний питома вага підприємств з оборотом понад 1 млн. грн. , які мінімізують податкові зобов'язання, функціонують в Харківській області - 16,7% від загального обороту. Також велику частку в регіональній економіці тіньовий сектор має в Одеській (15,2%) та Черкаській (13,4%) областях.

Тіньовий відтік капіталу з України в 2000-2008 роках склав $ 82 млрд, підрахували експерти Національного інституту стратегічних досліджень. [27] Відтік капіталу як і тіньова економіка є величезною проблемою для країни, так як з України іде стратегічно важливий капітал, який забезпечує стабільність економіки.

Ще одним боком медалі тіньової економіки є працездатне населення, яке працює неофіційно. А отже, бюджет держави не отримує потрібні кошти, за даними КМУ, а саме прем'єр міністра України М.Азарова із 20,5 млн. працездатного населення 6 млн. осіб працевлаштовані неофіційно. А це приблизно 40% фонду заробітної плати знаходиться в тіні(за даними за 2012р) [29]. Важливим в цій ситуації є те, що тенденція щодо збільшення неофіційно працевлаштованого населення збільшується. Так про це свідчать на підставі вибіркових обстежень населення (домогосподарств) з питань економічної активності, обстежень підприємств, установ і організацій, адміністративної інформації державної служби зайнятості Державний комітет статистики України. В результаті загальна кількість неофіційно працевлаштованих українців становило в 2010 році 4,6 млн. осіб, або 22,9% загальної кількості зайнятого населення у віці 15-70 років. У 2011 "в тінь" пішли ще 180 тис. українців. На 2012р. кількість неофіційно працевлаштованих близька до 6 млн. осіб.

Тіньова економіка має найважчі соціальні наслідки для суспільства. Україна не виняток.

Конкретно це проявляється в наступному:

1. Зниження реальних доходів і рівня життя населення.

Понад 14% населення має доходи нижче прожиткового мінімуму і 28%, що отримують мінімальну заробітну плату на національному ринку праці, що вважається межею абсолютної бідності[18], що на думку ряду вчених, сильно занижений. 10% населення мають доходи в 2 рази і більше нижче прожиткового мінімуму. Це робить значну частину населення потенційним джерелом "трудових ресурсів" кримінальної сфери.

За даними 2011 в Україні 145 млрд. грн. зарплатного фонду знаходяться в обороті тіньового сектора економіки, 120 тис. працівників, які за документами отримують мінімальну заробітну плату, є керівниками підприємств.

В жовтні 2011р. українці в середньому заробили на 8 грн. менше, ніж у вересні: 2729 грн. на кожного проти 2737 грн. і на 407 грн. більше, ніж в жовтні минулого року(За даними журналу «Економіст»). [25]

Зниження реального рівня життя значної частини населення практично виключило цих людей з їх участі в реальних економічних процесах.

2. Погіршення традиційних економічних показників, що характеризують ефективність суспільного виробництва. Величезний спад виробництва, який позначається на фінансовій системі: зростає заборгованість по заробітній платі, падають доходи держави, збільшуються неплатежі. Можна сміливо стверджувати, що погіршення економічних показників відображає, крім усього іншого, і суттєве зростання корисливої ??злочинності в сфері економіки.

3. Інвестиційний спад, відсутність внутрішніх джерел нагромадження.

Стався різкий спад інвестицій, створилася видимість зникнення внутрішніх джерел накопичення. Йде неухильний процес зниження обсягу капітальних вкладень, зменшення в їх складі вкладень у виробництво. Вчені погоджуються, що на рівень інвестицій впливає погода в державі, так як рівень тіньової економіки все зростає, то і рівень інвестицій все зменшується.

Погіршення фінансового стану підприємств. Число збиткових підприємств - 43%, в окремих галузях - 60-80%.

4. Криза в сфері соціально-економічного управління. Відмовившись від методів централізованого управління, держава зробила певний крок в інший бік: вона практично усунулася від участі в регулюванні соціальних та економічних процесів, що, до речі, суперечить світовому досвіду і практиці країн з розвиненими ринковими відносинами. Головними суб'єктами управління в країні стали керівники середньої і нижчої ланки управління. В результаті різко зросла чисельність апарату управління, посилилися бюрократизм і тяганина, зросла корупція серед представників місцевої влади та працівників державних підприємств.

Соціальний аспект впливу. Існування тіньової економіки призводить до того, що, фактично, у суспільстві функціонують дві соціальні підсистеми - офіційна та неофіційна: перша з яких дотримується правових і моральних норм, друга - використовує протиправні методи. Суб'єкти тіньової економіки функціонують у неофіційному середовищі, де панує своя система цінностей, свої цілі і методи їх досягнення, а життя будується не за законами, а (як стало модно говорити) «по поняттях».

Економічний аспект впливу. Тіньова економіка впливає на всі сфери економіки України. Відповідно до офіційних заяв керівництва держави, частка тіньової економіки в Україні фактично зрівнялася з офіційною і складає 45-60%. У тіньовому секторі економіки працюють мільйони громадян України. За даними Фонду «Інтелектуальна перспектива» і Центру соціальних експертиз Інституту соціології НАН України, що провели опитування громадян України за темою тіньової зайнятості населення, 45% опитаних працюють у «тіні»[24]. За підрахунками фахівців, сукупний тіньовий капітал українських громадян складає приблизно $40 млрд.

Владний аспект впливу. Тіньова економіка в Україні впливає на формування органів державної влади всіх гілок влади, на вироблення і реалізацію державної політики.

В Україні потенційно найбільш корумпованою є виконавча влада, оскільки саме її представники мають великі «хабаромісткі» розпорядчі функції (розпоряджаються коштами, нерухомістю, матеріальними цінностями тощо). Це підтверджує і судова практика застосування антикорупційного законодавства: переважна більшість осіб, притягнутих до відповідальності за хабарництво, посадові зловживання, порушення Закону України «Про боротьбу з корупцією» - це представники виконавчої влади.

Питання про відповідальність за посадові зловживання суддів порушуються досить рідко. Так, наприклад, протягом 2002-2004 рр. всього дев'ять суддів були звільнені за порушення присяги, проти п'ятьох суддів порушені кримінальні справи за фактами одержання хабарів.

Політичний аспект впливу. Тіньова економіка та боротьба з нею широко використовується у практиці політичної діяльності в Україні. Зрозуміло, що особливо гострою є ситуація під час проведення виборів, як президентських, так і парламентських.

Загалом, використання елементів тіньової економіки у політичний боротьбі може проводитися у таких напрямах:

1) застосування кримінально-правових засобів до державних діячів, політиків (як правило, опозиційних) за наявністю для цього підстав, але не через їх наявність, а головним чином - з політичних міркувань;

2) юридична розправа з політичними опонентами шляхом притягнення їх до відповідальності за звинуваченням у корупції (та інших протиправних діях) за відсутності для цього законних підстав;

3) застосування репресивних дій з тих же мотивів до осіб з оточення політичних діячів, у дискредитації яких зацікавлена влада.

Міжнародний аспект впливу. Рівень і масштаб тіньової економіки негативно впливає на міжнародний імідж України, перешкоджає, а іноді блокує надходження іноземних інвестицій.

Так, за даними експертного опитування, проведеного Центром Разумкова, близько 80% закордонних експертів в якості негативного фактору вказали на корумпованість влади. Оцінюючи ситуацію, також близько 80% опитаних експертів вважають, що в першу чергу іноземному бізнесу в Україні заважає корумпованість чиновників. Корупція та кримінал також заважають міжнародним контактам, налагодженню міжнародних зв'язків, що може призвести до «тихої», але відчутної ізоляції країни на міжнародному рівні.[18,90-92]

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ ТІНЬОВОЇ ЕКОНОМІКИ В УКРАЇНІ

Зниження частки тіньової економіки до 2014 р. на 30 % порівняно з рівнем 2010 р. встановлено індикатором успіху реформування податкової системи згідно з Програмою економічних реформ[32] на 2010-2014 роки. Крім того, зниження рівня тінізації є передумовою досягнення цілей та ефективності передбачених програмою заходів з реформування економіки та соціальної сфери майже за усіма напрямами. Масштаби тінізації економічних відносин продовжують залишатися наближеними до критичного рівня, який за оцінками експертів сягає 40 %, що створює умови для слабкої дієвості важелів регулювання економіки. [4]

Пріоритетами детінізаці економіки у контексті реалізації Програми економічних реформ є:

- детінізація фінансових потоків;

- легалізація ринку праці;

- детінізація земельних відносин.

Спотворення механізмів конкуренції внаслідок критичних масштабів тінізації діяльності економічних суб'єктів та недостатня надійність вітчизняного фондового ринку негативно позначатимуться на результативності реформ з покращення бізнес-клімату та залученні інвестицій.

Неформальна зайнятість та тінізація заробітних плат є ризиком стабілізації

державного бюджету та досягнення цілей реформування системи пенсійного страхування. Існуючий масштаб тінізації ринку праці та наявність налагоджених механізмів легкого виведення в «тінь» заробітних плат негативно позначається на розмірах страхових внесків до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування, а також обсягах надходжень до бюджету податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість.

Тінізація земельних відносин перешкоджає формуванню ефективних механізмів управління ринком землі у контексті земельної реформи.

Отже, Інститутом стратегічних досліджень запропоновано підходи до вирішенню конкретних проблем у всіх цих стратегічних напрямках[4]. Ми вважаємо, що потрібно звернути увагу на них, а також виконати більшість їх пропозицій. Та у всіх їх пропозиціях відсутній єдиний метод,який би однозначно привів до покращення ситуації.

Як зазначалось вище, вся гілка корупції росте, на жаль, від чиновників, і не тільки місцевих рівнів, а і державного рівня. Щоб подолати «корупцію», а також її наслідок - «тіньову» економіку потрібно приймати заходи,які обмежують вплив чиновників на економічну діяльність держави. Потрібно відмежувати політику і економіку. Потрібно ввести Кримінальні відповідальності, в по праві антидержавній діяльності, в змові із певним кругом людей,які прагнуть власних доход одів, не зважаючи на законодавство, або залучаючи «своїх» чиновників пристосувати так законодавство, як це вигідно саме їм. Отже, до правової бази, що вкрай необхідна для поступового подолання "тінізації" та криміналізації економіки можна віднести розробку і схвалення Верховною Радою України наступних законодавчих актів:

1. про внесення змін і доповнень до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за порушення бюджетного законодавства та нецільове використання бюджетних коштів;

2. про внесення змін і доповнень до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за економічні злочини, що завдали збитків державі;

3. про внесення змін і доповнень до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності громадян та посадових осіб за приховування доходів та ухилення від повної та своєчасної сплати податків;

4. про "відмивання" грошей та посилення кримінальної відповідальності за операції, пов'язані з "відмиванням" грошей;

5. про попередження зловживань і злочинності на ринку цінних паперів;

6. про джерела походження первинного (стартового) капіталу;

7. про внесення змін і доповнень до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за контрабанду і ухилення від сплати мита (ввізного та вивізного) та вже названі законодавчі акти, що мають попереджати і карати злочинність, яка можлива у кредитно-банківській системі.

Серед ключових причин зростання тіньової економіки, вчені відзначають насамперед низький рівень державного регулювання економіки.

В сучасних умовах ухилення від податків підприємницьких структур можна виділити в окремий напрям тінізації вітчизняної економіки, який сформувався і посилився вже в умовах переходу до ринку. Такий вид тінізації підприємницької діяльності викликаний, в основному, недоліками чинного законодавства перехідної економіки та надмірними податками і репресивною системою оподаткування. Якщо виконувати всі вказівки і постанови щодо сплати податків, то підприємцям довелося би сплачувати понад 50% і більше прибутку.

Отже, шукати шляхи зниження тінізації в сфері підприємництва в цьому напрямку слід за рахунок удосконалення системи оподаткування підприємницької діяльності.

Деякі кроки в цьому напрямку уряд зробив. Зокрема, з 1999 року ввійшов в практику Указ Президента «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності»[3] , яким дозволено дрібним підприємцям переходити на єдиний податок, величина якого встановлюється регіональними органами ДПА.

У розвитку тіньової економіки не останнє місце займає Закон України "Про податок на додану вартість"[1]. Податкове законодавство щодо ПДВ є дуже нестабільним, до нього постійно вносились зміни.

В залежності від впливу на суспільство тіньову економіку підприємницької діяльності доцільно розділити на три групи:

1 формування нелегальних підприємницьких структур;

2 заниження результатів господарювання, ухилення від податків;

3 заборонені чинним законодавством види підприємницької діяльності.

Такий розподіл має принципове значення у визначенні форм і методів боротьби з тіньовою економікою.

Напрямки зниження рівня тіньової економіки і їх форми показано в табл.3.1

Таблиця 3.1.

Механізм зниження тіньової діяльності

Механізм зниження тіньової діяльності в сфері підприємництва
Група 1	Створення умов для легалізації тіньових структур
Групи 2	Зниження податкового тиску, захист інтересів підприємців
Групи 3	Стимулювання підприємницької діяльності, підтримка пріоритетних напрямків
Групи 3	Застосування жорстких адміністративних і каральних заходів щодо зниження кримінальних видів підприємництва
Групи 4	Усунення державних корумпованих структур на всіх рівнях влади

Насамперед необхідно розробити і впровадити закони з прямим економічним ефектом, які б спрямовувались на попередження та активну ліквідацію найбільш поширених злочинів, що домінують зараз у ринкових відносинах, а саме: використання державної власності (капіталу, фінансів, природних ресурсів) з метою особистого і групового збагачення, фінансове шахрайство, нечесний бізнес та недозволена конкуренція (яку у цій боротьбі використовують кримінальні структури), ухилення від оподаткування, псевдопідприємство і псевдобанкрутство, створення біржової паніки, курсової гри, перепродаж пільгових кредитів, проникнення у комп'ютерні мережі і системи кредитно-банківських установ та багато інших, які вже давно визначені світовою юридичною практикою як кримінальні злочини.[9]