Проблема обслуговування зовнішнього боргу

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Особливості обслуговування зовнішнього боргу

2. Стан зовнішньої заборгованості України перед міжнародними кредиторами: оцінка та напрями врегулювання

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Проблема обслуговування зовнішнього боргу наразі є надзвичайно серйозною, особливо у світлі прогнозування МВФ щодо відсутності зростання ВВП України у 2013 році. Дане питання є важливою складовою формування напрямків зовнішньої політики та бюджету всіх країн світу у процесі глобалізації та інтернаціоналізації економік. Тому є зрозумілим, що дане питання знаходиться під контролем державних органів влади. У розрізі даного питання варто зазначити, що не існує двох однакових економік. Кожна з них має свої особливості, відмінні від інших.

Зовнішній борг має свої відсотків і характеристики, їх коливання у відповідності до стану економіки країни. Наслідки невчасного погашення зовнішнього боргу часто призводять до «замороження» економіки в цілому.

Наразі вчені моделюють різні варіанти та схеми погашення боргу. Тому для кожної країни існують специфічні рекомендації щодо розв'язання проблеми обслуговування зовнішнього боргу. Саме безперервний розгляд, аналіз даної проблеми, її особливостей, пошук шляхів вирішення у кожній країні окремо та світовими спільнотами взагалі зумовлює актуальність розгляду даної теми.

1. Особливості обслуговування зовнішнього боргу

Управління зовнішнім боргом є надзвичайно актуальною темою не лише на сучасному етапі розвитку суспільства, а й залишається такою протягом усього періоду існування міжнародних відносин між країнами. Проте найбільшої актуальності дане питання набуває у кризові періоди. Важливо відзначити, що особливості обслуговування зовнішнього боргу логічно розглядати з позиції світового досвіду та досвіду нашої держави, визначивши переваги й недоліки застосовуваних інструментів, адекватних умовам.

Перш за все, необхідно розглянути сутність поняття «зовнішній борг». Проаналізувавши численні погляди науковців з даного питання, вважаємо доцільним виокремити трактування О.М. Мозгового як найбільш повне та всеохоплююче. На його думку, зовнішній борг -- це «частина державного боргу, яка підлягає сплаті у валюті, іншій ніж національна і визначається на певну дату як різниця між сумою державних зовнішніх запозичень (прийняття зобов'язань) та сумою платежів з погашення державного зовнішнього боргу станом на певну дату, у тому числі операції на цю дату».

Як відомо, критичний рівень державного зовнішнього боргу, який встановлюється Міжнародним валютним фондом (МВФ), не має перевищувати 60% ВВП, проте даний рівень є дещо завищеним, особливо для країн, що не є членами ЄС. Вітчизняні і іноземні дослідження свідчать, що економічно безпечний рівень державного і гарантованого державою боргу для країн з перехідною та ринковою економікою, що розвивається наразі складає близько 35% від ВВП. Даний висновок пояснюється дослідженнями експертів МВФ, що базуються на статистиці настання дефолтів у країнах з ринками, що формуються, та на власному досвіді України, яка вже декілька разів була не взмозі самостійно виконувати свої боргові зобов'язання, що складали близько 30 -35% відносно ВВП [2].

Розглянемо зовнішній борг з позиції України. Важливо зазначити, що формування зовнішнього боргу нашої держави відбулося внаслідок залучення великих обсягів іноземних позик, які, з одного боку, сприяють підвищенню залежності вітчизняної економіки від зарубіжних інвесторів, але, з іншого боку, здійснюють стимулюючий ефект. Крім того, вони також забезпечують підтримку стабільності на грошових ринках та сприяють погашенню дефіциту державного бюджету.

З огляду на це, очевидно, що управління державним боргом є одним із найважливіших завдань фінансової політики держави, а також важливою умовою її фінансової стабільності. Так, управління зовнішнім боргом складається з 4 основних етапів:

1) оформлення позики;

2) використання грошових коштів;

3) повернення отриманих раніше позик;

4) виплата процентів.

Отже, обслуговування зовнішнього боргу -- це взаємопов'язаний

комплекс заходів держави, що спрямовані на погашення позики, часто з виплатою відсотків за нею, іноді зі зміною умов погашення позики [1].

При обслуговуванні зовнішнього боргу виникає питання коефіцієнту обслуговування - співвідношення суми платежів по заборгованості на обсяг валюти, що надходить до держави. Позитивним даний показний є при його коливанні у межах 25%.

Основними органами, які відповідають за обслуговування та управління зовнішніх державних запозичень є: Державне казначейство України, Міністерство фінансів України, Національний банк України та Кабінет міністрів України. Як відомо, НБУ виконує функцію «банку банків» і, відповідно, він є головним органом у процесі обслуговування зовнішнього державного боргу, що посилюється рядом причин. По - перше, НБУ зберігає та використовує кошти для погашення заборгованості перед іноземними державами - кредиторами за необхідності. По - друге, саме центральний банк співпрацює з міжнародними фінансовими організаціями з метою забезпечення потреб уряду. По-третє, Національний банк України виконує функції з аудиту, моніторингу, контролю за дотриманням обсягів запозичень на допустимому рівні, а також нагляду за виконанням правил, які встановлюють кредитори при наданні позик.

У більшості країн світу, як і в Україні обслуговування зовнішнього боргу здійснює саме центральний банк. Так, у Росії повноваження щодо обслуговування державного зовнішнього боргу має Центральний банк Російської Федерації. Зазначимо, що схема є близькою до пострадянських країн, зокрема, України, Казахстану та Грузії.

Більш розвинуті країни не працюють за єдиною схемою управління зовнішнім боргом. Вони обслуговують та погашають зовнішню заборгованість та діляться на 2 основні групи. Перша група - це країни, в яких функціонують органи, що діють від імені держави та недержавні організації (дана схема традиційна для США та Франції). Основним головуючим органом тут виступає Міністерство фінансів. В окремих випадках цю функцію виконує борговий центр, але він є частиною Міністерства фінансів і, відповідно, підзвітний йому. До другої групи належать країни, у яких функції з управління зовнішнім боргом держави розподіляються між Міністерством фінансів та центральним банком (Норвегія, Данія, Італія) [5].

У рамках світової практики обслуговування зовнішнього боргу науковці надають рекомендації, у яких зазначають, що розумним і ефективним є вкладання коштів у виробничу сферу. Більше того період, на який вкладаються кошти визначається відповідно до галузі. За такою схемою більша вірогідність отримання прибутку для погашення позики.

Наразі не існує усталеної думки стосовно того, який підхід є більш ефективним, адже кожна країна і ситуація є індивідуальними. Відповідно до цього у державах формується модель, більш адекватна до стану економіки та культурних особливостей.

Загострюючи увагу на актуальності проблематики обслуговування зовнішнього боргу зазначимо, що потреби уряду України і банку України у фінансуванні у 2012 р. збільшилися до історичного максимуму і, згідно з прогнозами аналітиків, залишаться високими у середньостроковій перспективі. Основними напрямками, що потребують додаткових фінансових ресурсів залишаються дефіцит бюджету уряду і витрати на обслуговування внутрішнього державного боргу (зобов'язань у національній валюті). Крім того, різке зростання витрат уряду і НБУ на обслуговування боргу в іноземній валюті перед Міжнародним валютним фондом (МВФ) призвело до суттєвого збільшення потреби у додаткових фінансових ресурсах у 2012 р. Згідно з прогнозами, витрати уряду на обслуговування і погашення зовнішнього боргу (включаючи зобов'язання перед МВФ) збільшаться з 4,6 млрд. дол.США у 2012 р. до 5,4 млрд. дол. США у 2013 р., більше того витрати на виплату боргу МВФ спричинять досягнення історично максимального рівеня потреб у зовнішньому фінансуванні в 2013 -2017 рр. (відповідно до даних Міжнародного рейтингового агентства Standard & Poor's).

Не менш важливою є і проблема стану українських ліквідних активів, які на сьогодні складають низьку частку від всього обсягу активів, що відповідно свідчить про низьку фінансову стійкість вітчизняного центрального та комерційних банків. За даними НБУ на 2012 рік ліквідні активи становлять у центральному банку 1,7 млрд. дол. США, а у комерційних банках - 1 млрд. дол. США. Крім того, проблемою є те, що уряд України має тривалий дефіцит поточного рахунку як у НБУ, так і у комерційних банках: обсяг його заборгованості становить 12,0 млрд. дол. США і 9,7 млрд. дол. США відповідно [3;4].

Як бачимо, показники ліквідності активів України є невисокими і, за результатами досліджень фахівців, знизяться, якщо уряд не отримає можливості доступу до ринків капіталу, а також не зможе забезпечити припливу іноземної валюти шляхом укладання двосторонніх угод або за допомогою кредитів міжнародних організацій.

2. Стан зовнішньої заборгованості України перед міжнародними кредиторами: оцінка та напрями врегулювання

Для України державний борг є гострою фінансовою проблемою. В структурному плані він поділяється, як і в інших країнах, на державний внутрішній та зовнішній державний борг. Внутрішній борг держави становить собою заборгованість уряду по державних цінних паперах, щодо невиплати заробітної плати у всіх галузях народного господарства, взаємозаборгованість підприємств між собою і державою, боргу держави підприємствам за продукцію. Зовнішній державний борг - це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями.

Великі розміри внутрішнього і зовнішнього боргу, а також зростання витрат на його обслуговування посилює як актуальність самої проблеми, так і пошуку шляхів удосконалення його управління.

Ця актуальність пояснюється такими фактами:

- Україна в результаті розвалу Радянського Союзу при розмежуванні фінансових активів отримала практично «нульовий» резерв банківських активів. Недостатність «початкового капіталу» для економічного розвитку примусило Україну звертатись за зовнішніми кредитними засобами;

- практичне «обнуління» банківських рахунків в установах колишнього Ощадного банку Радянського Союзу поставило Україну перед фактом визнання повернення громадянам знецінених заощаджень, які фактично виплачуються повністю за рахунок коштів Державного бюджету України;

- складними та неоднозначними взаєминами з міжнародними кредиторами з повернення запозичених кредитних ресурсів;

- доволі значними сумами для обслуговування зовнішнього державного боргу які перевищують 10 % обсягів доходів Зведеного бюджету України.

Об'єктивним наслідком кредитного співробітництва України з міжнародними фінансово-кредитними інституціями є формування зовнішнього боргу держави перед відповідними установами, який є частиною валового зовнішнього боргу країни. Валовий зовнішній борг за станом на певну дату - це загальний обсяг заборгованості за всіма існуючими, але в жодному разі не умовними, зобов'язаннями, що мають бути сплачені боржником у вигляді основної суми та/або відсотків в будь-який час у майбутньому.

Статистичні дані валового зовнішнього боргу країни узгоджуються з відповідними даними міжнародної інвестиційної позиції та платіжного балансу країни. Валовий зовнішній борг розраховується в доларах США. Інформація Національного банку України щодо обсягів зобов'язань за кредитами та позиками Міжнародного валютного фонду і міжнародних фінансових організацій, а також обсяги залучених депозитів використовуються для визначення боргу органів грошово-кредитного регулювання.

Загалом, рівень розвитку економіки та рівень платоспроможності країни визначають такими показниками: валовий внутрішній продукт (ВВП), сальдо платіжного балансу, курс національної грошової одиниці до іноземних валют, валовий національний продукт, чистий внутрішній продукт, національний дохід та інші. Також до одних з найважливіших критерії економічного розвитку можна віднести і державний борг. На зміни у величині зовнішнього державного боргу можуть впливають й інші економічні показники.

Отже, було проведено дослідження, до якого включені такі показники: державний зовнішній борг (прямий та гарантований державою), як залежний фактор та внутрішній валовий продукт (ВВП), сальдо платіжного балансу, валютний курс (згідно з кошиком валют, у яких надано борг Україні ), як незалежні фактори (табл. 1)

Показники зовнішнього боргу України на кінець ІІІ кварталу 2012 року. За 9 місяців 2012 року обсяг валового зовнішнього боргу України щодо ВВП зменшився з 76,4 % до 75,3 % і за станом на 1 жовтня 2012 року становив 132,4 млрд дол. США.

Таблиця 1 Показники економічного розвитку

Основним чинником зростання номінально го обсягу зовнішнього боргу в поточному році (на 6,2 млрд дол. США) є значні залучення підприємств реального сектору економіки.

За 9 місяців 2012 року українські банки скоротили обсяг своїх зовнішніх зобов'язань на 2,6 млрд дол. США - до 22,6 млрд дол. США (12,8 % від ВВП). Зокрема, заборгованість банків за довгостроковими кредитами скоротилася на 1,3 млрд дол. США, за єврооблігаціями - на 0,8 млрд дол. США, короткострокові депозити і залишки зменшилися на 0,7 млрд дол. США.

Водночас у поточному році збільшився попит нерезидентів на облігації українських банків на внутрішньому ринку, у результаті чого зобов'язання за облігаціями в гривнях зросли на 0,6 млрд дол. США.

Борг інших секторів економіки (включно з міжфірмовим боргом) за 9 місяців 2012 року збільшився на 9,8 млрд дол. США - до 77,4 млрд дол. США (з 41,0 % до 44,0 % від ВВП) (рис. 1).

У поточному році підприємства реального сектору значно активніше залучали зовнішні боргові ресурси - зростання заборгованості за негарантованими довгостроковими кредитами становило 6,6 млрд дол. США порівняно з 2,3 млрд дол. США за відповідний період минулого року. Близько 30 % приросту заборгованості було забезпечено за рахунок кредитів, отриманих від прямих інвесторів (1,8 млрд дол. США).

Зовнішній борг сектору загального державного управління (далі - ЗДУ) за звітний період збільшився на 0,9 млрд дол. США - до 26,8 млрд дол. США. Борг сектору ЗДУ щодо ВВП скоротився з 15,7 % до 15,2 %.

Планові виплати з погашення кредиту МВФ зумовили скорочення зовнішнього боргу сектору органів грошово-кредитного регулювання (далі - ОГКР) на 1,9 млрд дол. США - до 5,6 млрд дол. США (3,2 % від ВВП)

Рис. 1. Приріст обсягів валового зовнішнього боргу України

Іншим чинником збільшення боргу інших секторів було зростання кредиторської заборгованості підприємств за зовнішньоторговельними операціями - на 3,0 млрд дол. США.

Питома вага боргу інших секторів, включно з кредитами від прямого інвестора, за 9 місяців 2012 року зросла з 53,6 % до 58,5 % валового обсягу зовнішнього боргу України. Частка боргу банківського сектору у валовому обсязі зовнішнього боргу скоротилася з 20,0 % до 17,1 %. Борг секторів ЗДУ та ОГКР на кінець ІІІ кварталу 2012 року становив 24,5 % порівняно з 26,4 % на початок року.

Основною валютою зовнішніх запозичень за станом на 01.10.2012 залишається долар США (73,8 %). Частка зовнішньої заборгованості в гривнях залишається незначною - 2,0 % від валового обсягу боргу.

Загальний зовнішній борг держави та приватного сектору становить близько 130 мільярдів доларів. Україна цього року повинна повернути 5,5 млрд дол. США

Міжнародному валютному фонду, а також 3,5 млрд дол. єврофондам. Проте цих грошей у держави не буде, відтак, їх потрібно буде позичати у міжнародних фінансових установ.

Зовнішній борг України в 2013 році зросте з 75 % до 80-82 %. На думку фахівців, показник інфляції становитиме 8-10 %, а курс гривні - 8,5 8,7 грн за долар. Реальне зростання ВВП можливе на рівні 1,5 %, а доходи від приватизації не перевищать 6,5 млрд грн при плановому показнику, закладеному до Державного бюджету 2013 року, в 10 млрд грн.

Україна має величезний економічний потенціал, але як країна з перехідною економікою відчуває гостру потребу у фінансових ресурсах, зокрема й зовнішніх кредитах міжнародних фінансових установ для трансформації економіки. Хоч уряд України й прагне зменшити залежність національної економіки від зовнішніх запозичень за допомогою активного залучення кредитних коштів на внутрішньому ринку, у найближчій перспективі зовнішні кредити відіграватимуть важливу роль у формуванні її фінансових ресурсів, оскільки можливості внутрішнього кредитного ринку обмежені.

Обслуговування зовнішнього боргу є одним з елементів процесу управління зовнішнім боргом країни. Вироблення ефективної стратегії управління зовнішнім боргом, зокрема державним зовнішнім боргом, особливо в умовах його швидкого зростання, є багатогранною проблемою.

Розв'язання цієї проблеми потребує узгодженої взаємодії всіх відомств та установ, що відповідають за здійснення процесу управління.

Як правило, управління та обслуговування державного зовнішнього боргу здійснює міністерство фінансів країни-позичальника або спеціально визначена для цієї мети державна установа в межах покладених на них повноважень і в законодавчо визначеному порядку. Це зумовлено тим, що обслуговування прямого державного зовнішнього боргу здійснено за рахунок коштів державного бюджету і є складовою бюджетного процесу.

Згідно з чинним законодавством України, управління зовнішнім державним боргом та його обслуговування здійснює Міністерство фінансів України, у складі якого спеціально сформовано Головне управління обслуговування зовнішнього державного боргу України. У межах покладених на нього повноважень Міністерство фінансів виступає фінансовим агентом держави під час виконання всіх фінансових операцій, пов'язаних із цим завданням. Міністерство фінансів України реєструє всі іноземні кредити від різних кредиторів, залучені як від імені держави, так і під державні гарантії українськими юридичними особами. На підставі цієї інформації здійснюють статистичний облік усіх державних зовнішніх зобов'язань, готують детальний графік платежів з його обслуговування, згідно з яким Державне казначейство забезпечує своєчасне фінансування видатків на обслуговування державного зовнішнього боргу в межах наявних фінансових ресурсів, передбачених Державним бюджетом України на вказані цілі.

Проте роль Національного банку України у процесі обслуговування державного зовнішнього боргу не обмежується лише виконанням функції платіжного агента уряду України. Участь у процесі обслуговування зовнішнього боргу країни, зокрема державного зовнішнього боргу, є однією з додаткових функцій, яку, поряд з основними, виконує центральний банк держави.

У процесі врегулювання зовнішньої заборгованості перед міжнародними фінансовими установами слід дотримуватися таких положень:

- врегулювання зовнішньої заборгованості має проводитися системно, в межах загальної фінансової політики держави;

- стратегія управління зовнішнім державним боргом має орієнтуватися на структурне реформування економіки;

- необхідно, щоб управління було довгостроковим, стратегічним, а не одномоментним, короткостроковим, орієнтованим на вирішення разових завдань;

- існує потреба в реформуванні інституцій, відповідальних за управління зовнішнім боргом, застосуванні інструментів активного управління зовнішніми зобов'язаннями;

- слід посилити увагу до управління кредитним рейтингом країни;

- потрібне використання внутрішніх можливостей країни в процесі управління зовнішніми зобов'язаннями;

- кошти, залучені із зовнішніх фінансових джерел, слід розглядати не стільки з погляду їх обсягу, скільки з позиції їх ефективного використання;

- управління має бути спрямоване на збільшення терміну погашення заборгованості та скорочення витрат на обслуговування боргу, контролю за складанням рівномірного графіка обслуговування боргу;

- управління зовнішнім боргом та ймовірні подальші запозичення потрібно здійснювати з урахуванням не лише потреб держави, а й її фінансової безпеки.

Отже, ефективне управління боргом на всіх його етапах дозволить уникнути кризових боргових ситуацій, сприятиме забезпеченню стабілізації соціально-економічного розвитку України.

борг актив кредитор економічний

Висновки

Отже, як свідчать результати проведеного дослідження, перед НБУ постає складне завдання: з одного боку зберігати, контролювати та використовувати кошти для погашення заборгованості, з другого співпрацювати з міжнародними організаціями і, нарешті, виконувати функцію головуючого у процесі регулювання зовнішнього державного боргу. Від ефективності його виконання залежить майбутнє цілої держави. Поряд з цим, НБУ постає ряд проблем, серед яких: невеликий обсяг бюджетних коштів для обслуговування боргу; високі процентні ставки у міжнародних кредиторів; можливість негативних наслідків для вітчизняного фінансового ринку, зокрема, девальвація національної грошової одиниці. Ці проблеми можна вирішити за допомогою наступних заходів: посилення валютного регулювання; зменшення обсягів імпорту товарів, застосування інструментів тарифного регулювання; здійснення помірної грошової емісії.

Міжнародні експерти, вивчаючи сучасні стани економіки менш розвинених та пострадянських держав, рекомендують даним країнам розвивати економіку за рахунок перебудови виробничої галузі, що буде сприяти збільшенню нових робочих місць; підвищувати якість товарів, а разом з нею і їх конкурентоспроможність. Як наслідок попередніх заходів, висока конкурентоспроможність дозволить країні посилити позиції на світовій арені, а також налагодити взаємовигідні міжнародні зв'язки.

Як вже було зауважено, досвід розвинутих країн свідчить, що єдиної і найбільш правильної моделі обслуговування зовнішнього боргу не існує, але якщо дотримуватись адекватного рівня показників вимірювання зовнішнього боргу, не допускати досягнення їх критичного рівня, дотримуватись рекомендацій щодо розширення та вирівнювання економіки, то це допоможе поступово вирівняти платіжний баланс та витягнути країну із боргової «ями». На етапі сучасної нестабільності економіки застосування даних порад та досвіду розвинутих держав допоможе країнам з менш розвинутою економікою розширити свої можливості на світовій арені.

Список використаних джерел

1. Богдан Т. Регулювання боргових процесів на новому етапі розвитку світової фінансової системи / Т. Богдан // Вісник НБУ. -- 2013. -- N 8.-- С. 18-24.

2. Державний борг України: механізм управління та обслуговування / К.Л. Бабчук, Н.В. Мацедонська

3. Макроекономічні тенденції у 2013 році: за даними Держкомстату України / Звіт за 2013 рік.

4. Печенюк Н.М. Економічна безпека України в контексті управління зовнішнім боргом держави / Н.М. Печенюк // Актуальні проблеми економіки. -- 2013. -- No 8 (122). -- С. 132-141.

5. Прогнозування показників державного боргу як фактора економічної безпеки України / І.Ю. Кондрат, С.Я. Фаріон // Науковий вісник НЛТУ України. -- 2013. -- Вип. 21.9. -- С. 209-216.

6. Сідельникова Л.П. Боргова політика України в умовах нестабільної економіки/ Л.П. Сідельникова // Економіка та держава. -- 2014. -- No 9, вересень. -- С. 4-7.

7. Форкун І.В. Формування та управління державним боргом в період фінансової кризи/ І.В. Форкун, К.П. Хитра // Вісник Хмельницького національного університету. -- 2012. -- No 2. -- С. 195-199.

8. Чорна А.А. Аналіз структури зовнішнього боргу України / А.А. Чорна

9. Шевчук В.О. Макроекономічні ризики прискореної акумуляції зовнішнього боргу в економіці України / В.О. Шевчук // Стратегічні пріоритети. -- 2013. -- No 2 (11). -- С. 159-166.

Размещено на Allbest.ru