У зв'язку з цим з'явилися надмірні бюджетні дефіцити, які покриваються шляхом зовнішніх запозичень. За таких умов економіка відчуває достатньо велике боргове навантаження. Особливо небезпечна ситуація в тих країнах, яким зараз необхідне рефінансування за попередніми борговими зобов'язаннями, оскільки реальний сектор економіки не забезпечує достатніх надходжень для того, щоб погасити накопичені борги без залучення нових позик. Подальший розвиток подій у світовій економіці залежатиме від того, яким чином найбільш “проблемні” країни обслуговуватимуть свій борговий портфель. Одним із найвірогідніших є варіант рефінансування боргів, який в кращому випадку супроводжуватиметься програмами скорочення бюджетних видатків та збільшенням темпів економічного зростання. Іншим варіантом є грошова емісія під погашення боргів, що призведе до підвищення темпів інфляції.

Динаміка темпів зростання ВВП економічно розвинутих країн, відсотки до попереднього періоду

Можливість здійснювати державою рефінансування своїх боргових зобов'язань, насамперед, залежить від ситуації на міжнародному ринку суверенних боргових цінних паперів. Якщо інвестори не втратять довіри до таких фінансових інструментів і продовжуватимуть інвестувати, то, очевидно, це стане значним поштовхом до виходу із сучасної боргової кризи. Адже зменшення рівня дохідності за борговими цінними паперами знизить вартість капіталу і зменшить кількість ресурсів на рефінансування боргу. Найбільші проблеми серед розвинутих економік на сьогодні відчувають такі європейські країни, як Греція, Італія, Іспанія, Португалія та Ірландія. Певні фінансові труднощі можуть виникнути і в Японії. В зону ризику потрапляють й інші держави, темпи зростання боргового портфеля яких перевищують темпи зростання їх економіки. При негативному розвитку подій можуть постраждати також країни-контрагенти. Існує декілька причин, за якими подальше зростання державного боргу для економічно розвинутих країн може бути небезпечним:- чим більше поточне суверенне боргове навантаження, тим дорожчим буде його обслуговування в майбутньому (якщо зростає урядовий валовий борг, то відповідно збільшуються і ризики, пов'язані з управлінням ним). Унаслідок зростання боргу інвестори вимагають вищих рівнів дохідності за цінними паперами. У зв'язку з цим купонні ставки за новими емісіями облігацій зростатимуть. Така ситуація небезпечна тим, що уряду доведеться збільшувати витрати державних ресурсів на покриття виплат за своїми борговими зобов'язаннями, а статті витрат необхідно буде скорочувати. Це може стати причиною неефективності бюджетно-податкової політики;- збільшення процентних ставок за міжнародними суверенними облігаціями стимулює загальне підвищення відсоткових ставок в країні, оскільки зростає вартість залученого капіталу для корпоративного сектора, що призводить до зниження темпів економічного зростання;- якщо дохідність за облігаціями значно зростає, відбувається перетікання капіталу з реального сектора, оскільки інвесторам вигідніше вкладати кошти у фінансові інструменти, адже дохідність за ними достатньо висока. У випадку неможливості урядом вчасно здійснити виплати за своїми боргами, він або оголошує дефолт за борговими зобов'язаннями, або здійснює нові запозичення, щоб рефінансувати раніше взяту позику. Другий варіант є більш прийнятним, проте і тут існують певні ризики. Рефінансування позики свідчить про те, що борги країни і надалі зростають. Для інвесторів це є сигналом для переоцінки ризику і, як наслідок, вони вимагають більш високої премії за урядовими облігаціями. Відтак, із досягненням певної межі державного боргу збільшується зазвичай і дохідність за облігаціями країни (рис. 3.6). Проте така залежність не завжди має місце, наприклад, уряди США і Японії є найбільшими боржниками, але дохідність за їх борговими цінними паперами залишається на достатньо низькому рівні. Це є свідченням того, що інвестори не втрачають довіри до економіки цих країн. Водночас, на сьогодні на міжнародному ринку облігацій економічно розвинутих країн найбільш дохідними є облігації Греції, Ірландії, Португалії та Іспанії (рис. 3.6). Саме ці країни останнім часом мають найбільші проблеми з обслуговування своїх боргових зобов'язань. Разом із дохідністю урядових облігацій зростають також і спреди за суверенними кредитно-дефолтними свопами. З економічно розвинутих країн цей показник найбільше зріс у Греції, Ірландії та Іспанії, що свідчить про переоцінку інвестиційного ризику за борговими цінними паперами цих країн в бік зростання. Незважаючи на це, їхні уряди продовжують здійснювати емісії міжнародних облігацій, оскільки вони користуються значним попитом на ринку.

Особливо небезпечним є те, що останнім часом найбільшим інвестором на вторинному ринку у суверенні облігації даних країн є Європейський Центральний банк (ЄЦБ), який таким чином здійснює рефінансування боргового портфеля членів єврозони. При такій фінансовій політиці зменшується золотовалютний резерв Європейського Центрального банку, що створює загрозу валютній стабільності євро. На основі аналізу наведених вище тенденцій, приходимо до висновку, що можливими наслідками надмірного боргового навантаження країн з розвинутою економікою на світову фінансову систему може стати зниження довіри до існуючих боргових інструментів з боку інвесторів. Це може проявитися у зниженні ліквідності та скороченні ринку боргових зобов'язань з одночасною переоцінкою ризиків суверенів та дохідностей за їх облігаціями в бік збільшення.

Дохідність та спреди за 10-тирічними облігаціями, у відсотках (станом на 12.08.2010 р.)[21]

Як наслідок, країнам як з розвинутою, так і з перехідною економіками доведеться більше покладатися на власні сили в питаннях фінансування внутрішніх потреб, що спричинить ширше використання інструменту грошової емісії, послаблення світових валют та зміну ролі бюджету з переорієнтацією на посилення податкових інструментів та скорочення соціальних видатків. Отже, міжнародна фінансово-економічна криза 2008-2009 рр. та останні події на міжнародному ринку суверенних боргових цінних паперів виявили низку недоліків у функціонуванні світової фінансової системи. Так, високий рівень інтегрованості країн з розвинутою економікою у міжнародні економічні процеси має як позитивні, так і негативні сторони. Найбільшим недоліком є те, що економічні проблеми однієї країни швидко впливають на функціонування світової економіки загалом. Невиконання боргових зобов'язань хоча б однією країною з розвинутою економікою може зумовити “ефект доміно”, адже внаслідок цього на міжнародному ринку капіталів може виникнути брак ліквідності, що спричиняє загрозу майбутніх дефолтів. Саме це є причиною існування невизначеності на світових ринках, пов'язаної із ймовірністю виникнення боргової кризи в Європі. Незважаючи на європейські боргові проблеми, світова економіка поступово відновлюється після кризи 2008-2009 рр. Так, за попередніми прогнозними оцінками Міжнародного валютного фонду (МВФ) зростання світової економіки в 2010 р. складе 4,6%, а в 2011 р. - 4,2% [22]. Разом з тим, прогнози темпів економічного зростання економічно розвинутих країн дещо менші -2,6% у 2010 р., та 2,4% у 2011 р [22]. За прогнозами МВФ, економіки країн, що розвиваються, відновлюватимуться з більшими темпами - 6,8% у 2010 р., та 6,4% у 2011 р. Це означає, що світова економіка в найближчі роки зростатиме за рахунок темпів розвитку країн з перехідною економікою. Сучасні боргові проблеми економічно розвинутих країн можуть достатньо вагомо вплинути на подальший розвиток світової економіки. Насамперед, це може стосуватися зміни руху міжнародних потоків капіталу. Враховуючи останні події на міжнародному ринку суверенних боргових цінних паперів, які свідчать про те, що ризик дефолту за борговими зобов'язаннями існує і в економічно розвинутих країнах, а також те, що потенціал зростання їх економік значно менший, ніж в країн, що розвиваються, міжнародні потоки капіталу можуть в більшій мірі сконцентруватися в країнах з перехідною економікою. Для групи економічно розвинутих країн це може означати поступову втрату економічного лідерства на міжнародній арені. Такий розвиток подій для них неприйнятний, але для того, щоб подібний сценарій не справдився, їм необхідно повністю переглянути та змінити комплексний підхід у сферах боргової, бюджетно-податкової та грошово-кредитної політик. Таким чином, якщо першопричиною виникнення фінансово-економічної кризи у 2008 р. були проблеми в фінансовій площині діяльності корпоративного сектора, то причиною подальших розладів фінансової системи стало накопичення боргів у державному секторі. В країнах, де сукупні боргові зобов'язання не підкріплюються ресурсами реального сектора та бюджетними ресурсами, що мало б забезпечувати фінансову безпеку держави, виникають підвищені ризики, пов'язані з неповерненням боргових зобов'язань у низки країн з перехідною та особливо з розвинутою економіками, частка на ринку капіталів яких значно вища. Наслідком переоцінки ризиків через зростання ймовірності дефолту суверенів стає відтік ресурсів з ринків боргових капіталів з одночасним підвищенням дохідності на суверенні облігації низки країн, в тому числі з розвинутою економікою. Окреслені тенденції, що спостерігаються у фінансовій системі, зумовлюють потребу в підвищенні ефективності боргової політики у взаємозв'язку з бюджетно-податковою та грошово-кредитною політиками. Боргова політика має базуватися на спроможності національної економіки генерувати ресурси з точки зору довгострокової перспективи. Водночас бюджетно-податкова політика повинна проводитися виважено, не переносячи тягар поточних витрат на майбутні покоління через накопичення бюджетних дефіцитів і державного боргу. Для того, щоб забезпечити стабільність грошової одиниці як в країнах з розвинутою, так і з перехідною економіками, вибір між інструментами боргової та грошово-кредитної політики повинен здійснюватися на основі зважування не лише вартості залучення капіталу, а й грошових потоків в часі, забезпечуючи сталий розвиток економіки країни.

ВИСНОВКИ

В курсовій роботі науково обґрунтовано економічну природу державного боргу, виявлено основні тенденції і специфічні особливості формування державного боргу в Україні, обґрунтовані концептуальні засади щодо вдосконалення механізму його управління та обслуговування в умовах перехідної економіки України. В результаті проведеного дослідження сформульовані такі висновки:

1. Дефіцит державного бюджету, залучення значного обсягу державних запозичень як з внутрішніх так і з зовнішніх джерел обумовили формування державного боргу в умовах перехідної економіки України. Державний борг - це сума фінансових зобов'язань держави по відношенню до зовнішніх кредиторів та сума заборгованості держави по випущених і не погашених державних внутрішніх позиках. Державний борг є структурним компонентом державних фінансів будь-якої країни з розвиненими ринковими відносинами.

2. Обґрунтовано зміст поняття “управління державним боргом”. Управління державним боргом визначається як сукупність заходів держави пов'язаних з випуском та погашенням державних боргових зобов'язань, визначенням ставок процентів та виплатою доходу по державних цінних паперах, встановлення ліміту боргу, підтриманням курсу державних зобов'язань, визначенням умов випуску нових державних цінних паперів.

3. Розмір державних позик не повинен перевищувати обсяги державних інвестицій, аби не покладати на наступні покоління тягар сплати державних боргів. Вирішення проблеми заборгованості потребує в законодавчому порядку відображення таких заходів: обґрунтування нової державної заборгованості, розробка прозорих та переконливих критеріїв надання державних гарантій, встановлення оптимальних розмірів внутрішнього та зовнішнього державного боргу, вдосконалення системи управління та обслуговування державного боргу.

4. Дослідження динаміки і структури державного боргу України дало змогу систематизувати етапи його формування. Перший етап характеризується залученням кредитів Національного банку України та утворенням зовнішнього боргу шляхом отримання іноземних кредитів під гарантії уряду. Другий етап - отримання зовнішніх позик від міжнародних фінансових організацій та за рахунок випуску облігацій внутрішньої державної позики з поступовим заміщенням цими облігаціями кредитів НБУ.

Останнім часом запозичення уряду диктувались, насамперед, необхідністю погашення та обслуговування накопиченого боргу. Можливості залучення коштів з внутрішнього грошового ринку були майже вичерпані. Незважаючи на відносно низьку ефективність внутрішньої державної позики в Україні, державні облігації є необхідним фінансовим інструментом, який при належному використанні може бути важливим джерелом фінансування державних витрат. Для вдосконалення механізму функціонування державної позики необхідно гарантувати довіру інвесторів; визначати обсяги залучень державою коштів, виходячи із реальних можливостей їх повернення; запозичені кошти необхідно використовувати в інвестиційних цілях; дотримуватися тенденції збільшення строків обігу облігацій та забезпечення їх дохідності.

5. Крім класичної форми державного внутрішнього боргу в Україні в 1994 - 2005 роках утворився специфічний внутрішній борг держави з виплати заробітної плати працівникам бюджетних установ, що є вкрай небезпечним для держави і може призвести до соціальної напруги. Для недопущення в майбутньому заборгованості із заробітної плати та інших соціальних виплат потрібно насамперед вдосконалювати нормативно-правову базу, яка повинна передбачати майнову і адміністративну відповідальність за несвоєчасну виплату заробітної плати та використання нетрадиційних джерел погашення заборгованості.

6. Зовнішні фінансові джерела потрібно розглядати з точки зору їх обсягу і з позицій ефективності використання. При неефективному використанні ресурсів потреба у їх кількості стає необмеженою. Це обумовлює необхідність встановлення межі залучення кредитів. Питання подальшого залучення зовнішніх фінансових ресурсів, необхідно вирішувати, перш за все, з позицій ефективного їх використання для економічного розвитку країни.

7. Зростання державного боргу призводить до збільшення витрат на його обслуговування. Управління державним боргом повинно бути спрямовано на збільшення терміну погашення заборгованості та скорочення витрат на обслуговування боргу, для цього в загальному обсязі державних зобов'язань довгострокові зобов'язання повинні займати центральне місце.

8. Нинішній рівень економічної безпеки в Україні, з огляду на триваючу тенденцію до швидкого зростання обсягу зовнішньої і внутрішньої заборгованості, недостатній. Розміри державного боргу в своїх абсолютних значеннях можуть досягати досить великих розмірів, проте борг завжди мусить знаходитися в певній залежності відносно величини ВВП. Перевищення показника державного боргу відповідно розмірів ВВП, а відтак й інших (скоординованих з ВВП) макроекономічних показників, починає становити загрозу економічній безпеці країни.

Комплексне вирішення проблеми внутрішнього і зовнішнього державного боргу із врахуванням запропонованих заходів сприятиме розбудові державних фінансів та покращанню фінансового стану України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Формування ринкових відносин.Оченаш І.П. №9. с.63

2. Центральний банк і грошово-кредитна політика - Косова Т.Д.

3. http://imanbooks.com/book_383_page_5

4. Павлова Л.П.Економічна характеристика бюджетного дефіциту \\Фінанси України.-2008.-№3.-с.15-20

5. http://ru.tsn.ua/groshi/eksperty-rasskazali-kak-budet-zhitsya-ukraine-s-byudzhetom-2014-344496.html

6. Деменюк О.В.,Глухова В.Ы. Бюджетна безпека Украъни як складова фынансовоъ:стан та перспективи\\ Наука й економыка,-2010.-№1(17).-с.16-21

7. Федосов В.,Гладченко Л. Бюджетний дефіцит у контексті західної фінансової теорії і практики\\Финансовые риски -2009.-№3.-с.19-32

8. Міжнародні валютно-фінансові відносини - Боринець С.Я.(http://pidruchniki.ws/12631113/finansi/zovnishniy_borg_problemi_yogo_obslugovuvannya)

9. http://uk.wikipedia.org/wiki/Заборгованість

10. http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_id=44466 (Статичний звіт -зовнішній борг України на кінець 2013 року)

11. http://infolight.org.ua/content/derzhavniy-borg-ukrayini-ta-krayin-svitu-2011-2013-roki-skladovi-geografiya-dinamika

12. http://uk.wikipedia.org/wiki/Механізми_управління_державним_боргом

13. Попова Л.М.-Казначейська справа.-2011р.-с.88

14. Юрій С.І.-Казначейська система-2002р.-розділ 14.1

15. Маастрихтська угода: Договір про створення Європейської економічної спільноти -7 лютого 1992 р. - Режим доступу: http://www.eurotreaties.com/maastrichtext.html.

16. Документи і звіти Світового банку. - Режим доступу:http://www.worldbank.org/

17. --- Статистична база даних центрального розвідувального управління США (ЦРУ). -Режим доступу: https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/ ;

18. Статистична база даних європейської комісії “Євростат”. - Режим доступу: http://epp.eurostat.ec.europa.eu/portal/page/portal/statistics/search_database

19. Статистичний порталу Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). - Режим доступу: http://www.oecd.org/

20. Маастрихтська угода: Договір про створення Європейської економічної спільноти -7 лютого 1992 р. - Режим доступу: http://www.eurotreaties.com/maastrichtext.html

21. Статистична база даних електронної версії журналу “Financial Times”. - Режим доступу: http://markets.ft.com/markets/overview.asp

22.Світовий економічний огляд: робочий документ - липень 2010 р. - Міжнародний валютний фонд. - Режим доступу: http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2010/update/02/pdf/0710.pdf

23. Василик О. Д. Бюджетна система України : підручник / О. Д. Василик, К. В. Павлюк. - К. : Центр навчальної літератури, 2008.

ДОДАТКИ

Додаток А

Додаток Б

Размещено на Allbest.ru