Економіка овочівництва

У 2007 році виробництво було рентабельним, а у 2008, 2009 рр. воно було нерентабельним. Лише в 2007 році прибуток окупив витрати.

Ринок овочевої продукції - це одна із важливих ланок ринку продовольства. Останні роки він не відповідав попиту населення. Отже, необхідно забезпечити рівновагу між попитом та пропозицією на овочеву продукцію. У цьому плані створення і формування регіонального ринку овочевої продукції слід розглядати як одну з основних ланок національного ринку. Ефективність овочевого ринку залежить від удосконалення економічних відносин у державі, раціонального поєднання виробництва, переробки, зберігання і реалізації овочів. На ринку овочів велику увагу потрібно приділити його сегментам, тому що овочеву продукцію можна реалізовувати споживачам як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, безпосередньо виробникам, закладам громадського харчування.

Характерною особливістю ринку овочів є наявність сезонних та регіональних коливань цін. Для усунення необґрунтованих розривів між цінами в регіональному розрізі слід вирішувати транспортну проблему. Потрібно створювати великі плодоовочеві оптові ринки, а виробництво продукції здійснювати в спеціалізованих підприємствах різних форм господарювання. [22]

3.2 Поглиблення спеціалізації та концентрації овочівництва

Овочівництво - специфічна галузь, яка має такі особливості: низька транспортабельність продукції, великий набір вирощуваних культур (більше 100), для кожної з яких властива особлива агротехніка, ускладнена механізація окремих виробничих процесів, що вимагає значних затрат ручної праці, потреба у працівниках певної спеціалізації і відповідній техніці, організація товарної обробки, зберігання та реалізації овочів, велика трудомісткість робіт, що зумовлює високі сумарні витрати.

Глобалізація економіки гостро ставить питання про розвиток окремих галузей сільського господарства, які здатні забезпечити світову продовольчу безпеку. Крім того, членство України в СОТ зумовлює необхідність вирішення в науковому плані значної кількості питань, пов'язаних з економічним розвитком галузевих підкомплексів АПК. По рішенню продовольчої сільськогосподарської Організації Об'єднаних Націй ФАО Україна, поряд з Росією, Білорусією, США та Канадою віднесена до країн, які в майбутньому стануть основними донорами продовольства в світі, в тому числі і овочів. З огляду на те, що Україна вже сьогодні входить у першу сімку світових лідерів за валовим виробництвом овоче-баштанної продукції, природно виникають підстави до розгляду її як одного з пріоритетних ринків сільськогосподарської продукції. В той же час, сьогодні виникає чимало проблем, пов'язаних з повноцінним розвитком овочевого ринку в Україні, що, в свою чергу, спонукає до аналізу та оцінки їх масштабності. [7, с. 218]

Вирощуванням овочів займаються різні виробничі типи господарств. Найбільша кількість товарної продукції виробляється у спеціалізованих овочівницьких господарствах. Овочівництву властива зональна спеціалізація.

У приміській зоні овочі вирощують як у відкритому, так і в закритому грунті. Приміські господарства мають широкий набір ранніх овочевих культур, тут зосереджена також більша частина площ закритого грунту. Для обігріву теплиць використовують тепло від теплоцентралей. Завданням приміських господарств є цілорічне забезпечення овочевою продукцією населення міст. Більшість її реалізують відразу після збирання врожаю, а решту закладають на зимове зберігання і використовують у міру потреби.

В сировинних зонах переробної промисловості вирощують овочі переважно для переробних підприємств. Кліматичні і грунтові умови тут сприятливі для вирощування 2-3 культур. Вирощену продукцію переробляють на власних овочеконсервних заводах або реалізують державним чи акціонерним підприємствам.

У порівнянні з іншими сільськогосподарськими культурами виробництво овочів має свої особливості. Воно в великій мірі визначається природними і економічними умовами. Ефективність їх виробництва в більшості залежить від зони виробництва. Успішний розвиток овочівництва залежить від забезпечення робочою силою, транспортними зв'язками для транспортування продукції, гарантованими поблизу ринків збуту.

Це зумовлює концентрацію і спеціалізацію виробництва в приміських зонах великих міст і у сировинній зоні переробної промисловості. Тут більш високі ціни реалізації продукції, є можливість у використанні теплових відходів у виробництві для обігріву теплиць та парників. У підприємствах які розташовані поблизу міст рентабельність виробництва овочів вищі, ніж в тих, які розташовані далеко від міст. Приміські господарства в значній кількості реалізують продукцію по прямих зв'язках, мають спеціальне виробництво. Виробництво овочів в сировинних зонах здійснюється з врахуванням вимог переробних підприємств: наявність спеціалізованих господарств, висока концентрація посівів поблизу овочеконсервних заводів. Для консервної промисловості важливе значення має рівномірне надходження продукції на переробку. Собівартість випущених консервів залежить від собівартості овочів, вироблених в їх зоні, тобто в структурі вони займають важливе місце (до 75%). Зменшенню собівартості овочів сприяє концентрація посівних площ під окремими культурами та здійснення міжгосподарської спеціалізації. Економічна ефективність виробництва овочів показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, віддачу сукупних вкладень.

Одним з напрямків розвитку овочівництва може бути створення спеціалізованих фермерських овочівницьких господарств з площею ріллі в них від 50 до 400 га і під овочевими - від 28 до 230 га. Варіанти розвитку овочівництва у фермерських господарствах можуть бути різними, залежно від конкретних умов виробництва та наявності ринкових ніш. Зокрема, можливе вирощування 3-4 основних овочевих культур чи спеціалізація на вирощуванні монокультури.

Залежно від площі ріллі і структури посівів овочевих культур можливе освоєння спеціальних овочевих сівозмін з довгою (6-8) або короткою (4-5 полів) ротаціями. В умовах зрошення сівозміни можуть бути 7-8-пільними. Овочеве поле можна включати також у загальну польову або кормовоовочеву сівозміну. [25]

Список джерел

1. Агропромисловий комплекс України: тенденції та перспективи розвитку. - К.: ІАЕ УААН, 2000. - 574 с.

2. Агробізнес в овочепродуктовому підкомплексі України / Під ред. Макаренко П.П., Криворучко В.І., Кириленко І.Г. та ін. - К.: «Нива», 1997. - 300 с.

3. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. - 2-ге вид., доп. і перероб. - К.: КНЕУ, 2002. - 624 с.

4. Андрійчук В.Г. Економіка аграрного підприємства: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. - К.: КНЕУ, 2001. - 528 с.

5. Баранов О.Г. Організаційно-економічні чинники підвищення ефективності господарювання // Економіка АПК. - 2000. - №9.

6. Бідзюра І.П., Збарський В.К., Ільчук М.М. Основи підприємницької діяльності та агробізнесу: Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних аграрних закладів освіти. - К., 2001.-320 с.

7. Гануш Г.И. Организационно-экономические условия инновационного развития овощеводства // Эффективное овощеводство в современных условиях. - М.: Белпринт, 2005. - С. 217-221.

8. Гаркавий В.К. Статистика. - К.: Вища школа, 1995

9. Економіка підприємства: Підручник / За ред. С.Ф. Покропивного. - К.: КНЕУ, 2000. - 528 с.

10. Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва України (в цифрах). - К.: НАУ, 2006. - 247 с.

11. Збарський В.К., Мацібора В.І., Чалий А.А. Економіка сільського господарства: Навчальний посібник - К.: «Каравела», 2009 - 264 с.

12. Зінченко О.І. Рослинництво. - К.: «Аграрна освіта», 2001.

13. Коваленко Н.Я. Економіка сільського господарства. - М.: ЄКМОС, 1998 р.

14. Криворучко В.І. Розвиток овочівництва в Україні // Економіка АПК. - 2008. - №12. - С. 23.

15. Мертенс В.П. Економіка сільського господарства. - К.: Вища школа, 1991.

16. Мацибора В.І., Збарський В.К., Мацибора Т.В. Економіка підприємства.- К.:Каравела, 2008.-296 с.

17. Навчальний посібник/ Л.Я. Зрібняк і М.М. Ільчук. - К.: «Нічлава», 2007.-96 с.

18. Опря А.Т. Статистика - К.: «Урожай», 2002 р.

19. Рудь В. Особливості концентрації та спеціалізації в овочівництві. // Економіка АПК. - 2009. - №5.

20. Рудий М.М., Чалий А.А. / за ред. П.П. Руснака: Урожай, 1998. - 201 с.

21. Руснак П.П., Андрійчук В.В., Ільєнко А.А. Економіка підприємства: Підручник - 2003. - 256 с.

урожайність овоч трудовий виробництво

Размещено на Allbest.ru