Управління витратами на виробництво продукції (на прикладі ПАТ "Північний ГЗК")

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Процес формування ринкових відносин в Україні вимагає глибоких перетворень у методах управління промисловими підприємствами. Посилюється необхідність використання сучасних ринкових критеріїв ефективності, підвищуються вимоги до гнучкості управління. Зараз головним орієнтиром та мірилом успішності функціонування виробничих ланок є обсяги отриманого прибутку. В той же час, проблемі поточних витрат в багатьох випадках приділяється недостатня увага. В зв'язку з цим для сучасного етапу розвитку вітчизняних підприємств промисловості значною мірою характерні стихійність та непередбачуваність процесів формування витрат. Потребують більш детальної уваги взаємозв'язки та взаємообумовленість різних видів діяльності по формуванню витрат, в тому числі: нормування, планування, облік та аналіз. Існуючі недоліки в управлінні витратами ведуть до розбалансування всього процесу їх формування, а в результаті - до зайвих витрат, чому можна запобігти при раціональній організації відповідного процесу. Наслідком цього став надмірно високий рівень витрат на ряді вітчизняних підприємств у порівнянні з аналогічними підприємствами розвинутих країн.

Наукою розроблено різні підходи до вирішення задачі зниження витрат, однак в сучасних кризових умовах господарювання використання багатьох з них стримується необхідністю значних інвестицій. Тому пошук малоінвестиційних способів підвищення ефективності використання витрат є найбільш прийнятним. Питання про необхідність системного дослідження собівартості продукції з точки зору потреб управління було поставлене М.Г.Чумаченком ще двадцять років тому, однак і на сьогодні процеси формування витрат на промислових підприємствах та управління ними залишаються недосконалими. В той же час, дослідженню поточних витрат присвячено велику кількість робіт вітчизняних і зарубіжних авторів.

Вирішення даної проблеми займалися наступні вітчизняні економісти: О.П.Аксененко, І.О.Бланк, О.С.Бородкін, Н.Г.Данілочкіна, В.Б.Івашкевич, Г. Г. Кірейцев, К.Л.Лученко, Я.Г.Любінецький, Б.І.Майданчик, А.Ш.Маргуліс, В. О. Мец, Г. В. Мітрофанов, С.О.Ніколаєва, В.І.Петрова, М.С.Пушкар, В.В.Сопко, С.А.Стуков, В.Ф.Палій, О.Д.Шеремет, Р.Вандер Віл, К.Друрі, Шим Д.К., Сігел Д.Г., А.І.Яковлев та інші. Великі обсяги інформації про витрати та різноманітність підходів до їх дослідження, які розроблено наукою, потребують певної адаптації для їх ефективного використання в ринкових умовах.

У сьогоднішній економічній ситуації, коли зростає висока конкуренція та загострюються проблеми виживання, гірничо-збагачувальним підприємствам необхідно приділяти велике значення зниженню собівартості продукції. Як показали дослідження, основною умовою зниження собівартості продукції є безупинний технічний прогрес, впровадження нової техніки, комплексна механізація і автоматизація виробничих процесів, удосконалення технології, впровадження прогресивних видів матеріалів.

Найважливіше значення в боротьбі за оптимізацію витрат на виробництво продукції має дотримання найсуворішого режиму економії на всіх ділянках виробничо-господарської діяльності підприємств. Послідовне здійснення на підприємствах режиму економії буде виявлятися насамперед у зменшенні витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції, скороченні витрат по обслуговуванню виробництва і управлінню, у ліквідації втрат від браку й інших непродуктивних витрат.

Метою курсової роботи є аналіз витрат на виробництво продукції гірничо-збагачувального підприємства та сисеми управління витратами. Аналіз дозволить визначити напрямки подальшого розвитку підприємств, намітити резерви оптимізації витрат на виробництво продукції, напрямки удосконалення управління витратами та можливості нарощування прибутку.

Реалізація поставленої мети потребує вирішення наступних завдань:

визначити сутність витрат на виробництво продукції, їх класифікацію;

розглянути особливості управління витратами на гірничо-збагачувальних підприємствах

здійснити організаційно-економічний аналіз господарської діяльності ПАТ «Північний ГЗК»

проаналізувати витрати на виробництво та реалізацію продукції досліджуваного підприємства та оцінити систему управління витратами;

розкрити можливі шляхи зниження витрат та запропонувати певні організаційно-технічні заходи щодо їх оптимізації;

розробити практичні рекомендації по удосконаленню системи управління витратами досліджуваного підприємства

Об'єктом дослідження є виробничо-господарська діяльність ПАТ «Північний ГЗК»

Предметом дослідження є система управління витратами гірничо-збагачувального підприємства та напрямки її удосконалення

При виконанні курсової роботи було використано загальнонаукові методи дослідження: емпіричні (спостереження; опис), науково-теоретичні (аналіз і узагальнення методичної літератури, періодичних видань з проблеми, що досліджується; синтез; абстрагування; узагальнення; індукція; дедукція; систематизація; класифікація і т. д.), а також економіко-математичні та статистичні методи.

Виконання курсової роботи здійснювалося за допопогою ПЕОМ з використанням програмного забезпечення Microsoft Word, Microsoft Excel та ін.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

1.1 Економічна сутність витрат, їх оцінка та види

В умовах розбудови ринкових відносин в Україні якісно змінюються економічні важелі управління, в тому числі облік, контроль, аналіз і аудит.

Будь-яка діяльність господарюючого суб'єкта пов'язана з витратами матеріально-речових, трудових та інших ресурсів, цінність яких визначається на ринку. В системі управління підприємством головним об'єктом є процес обліку, аналізу та контролю витрат господарської діяльності в цілому та в розрізі їх видів, цілей, періодів виконання. [1, с.111]

Існують різні теорії трактування витрат діяльності підприємства за своєю економічною сутністю, галузевою ознакою та іншими напрямками, які відображені в таблиці 1.1.

Економічний підхід до визначення витрат походить з їх економічної природи (як витрати на просте відтворення ресурсів, що використовуються), а не з характеру та джерел відшкодування. При економічному підході до складу поточних витрат необхідно включати всі витрати, пов'язані з поточною діяльністю підприємства, в тому числі і непродуктивні витрати у зв'язку з порушеннями у виробничо-технологічному процесі, незбалансованою структурою ресурсів, що використовуються тощо. Такий підхід відповідає інтересам власників підприємства, тому що характеризує весь обсяг фактично понесених витрат, пов'язаних із здійсненням поточної діяльності, а отже, дає змогу визначити реальний фінансовий результат діяльності підприємства. [17, с.21]

За економічною сутністю поточні витрати підприємства являють собою сукупність затрат живої та уречевленої праці на здійснення поточної торговельно-виробничої діяльності підприємства; а за натурально-речовим складом - спожиту частину матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.

Таблиця 1.1 Визначення поняття витрат підприємства

№	Джерело	Поняття
1	2	3
1	Економічна теорія	Витрати - це виражені у грошовій формі витрати різних ресурсів (праці, сировини, матеріалів, основних засобів, фінансових ресурсів) у процесі виробництва, обігу і розподілу продукції, товарів
2	П(С)БО 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності". З „Звіт про фінансові результати", 16 „Витрати"	Витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками)
3	Методичні рекомендації з формування складу витрат та порядку їх планування в торгівельній діяльності, затверджено наказом Міністерства економіки з питань європейської інтеграції України від 22.05.2002р. №145	Поточні витрати підприємства в торгівлі - це грошове відбиття живої та уречевленої праці на здійснення поточної торгівельно-виробничої діяльності підприємства, що за натурально-речовим складом становлять частину матеріальних, нематеріальних трудових та фінансових ресурсів
4	Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р. №283/97-ВР зі змінами та доповненнями	Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності

Витрати - це грошова форма витрачених за певний період задіяних чинників виробництва, необхідних для здійснення підприємництвом своєї виробничої і реалізаційної діяльності.

Проте, в бухгалтерському обліку користуються П(С)БО 16 "Витрати". Згідно цього положення витрати визнаються за наступних умов:

а) зменшення активів або збільшення зобов'язань, яке призводять до зменшення власного капіталу підприємства.

б) визнання на підставі систематичного і раціонального розподілу економічних вигод, які забезпечує актив протягом декількох звітних періодів (наприклад, нарахування амортизації основних засобів, нематеріальних активів, тощо).

в) негайне визнання, якщо економічні вигоди не відповідають критеріям активів підприємства (наприклад, уцінка товарів, створення резерву сумнівних боргів).

г) можлива достовірна оцінка суми витрат.

Дотримання цієї умови означає, що оцінка витрат відбувається на підставі положень національних стандартів.

Вся діяльність підприємства поділяється на звичайну і надзвичайну. У свою чергу, звичайна діяльність включає в себе операційну, інвестиційну, та іншу звичайну діяльність. [3, с.25]

Під звичайною діяльністю розуміють будь-яку діяльність підприємства, а також операції, які її забезпечують або виникають внаслідок здійснення такої діяльності. Прикладом звичайної діяльності є виробництво та реалізація продукції (товарів, робіт, послуг), розрахунки з постачальниками та замовниками, курсові різниці, тобто операції, які супроводжують звичайну діяльність підприємства.

До надзвичайної діяльності підприємства відносять операції, які не відбуваються часто або регулярно і відрізняються від звичайних операцій. Наприклад, стихійне лихо тощо. [5, с.45]

Операційна діяльність підприємства - це основна діяльність, яка пов'язана з виробництвом продукції (робіт, послуг) або реалізацією продукції, що є визначальною метою створення підприємства та забезпечує основну частину його доходу.

Інвестиційна діяльність підприємства пов'язана з придбанням і реалізацією необоротних активів, фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів.

Фінансова діяльність - це діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного і позичкового капіталу. [6,с. 71]

У зв'язку з цим, усі витрати поділяються на операційні, інвестиційні, фінансові та інші витрати звичайної діяльності, а також надзвичайні витрати (рис. 1.1).

Виробництво	Управління	Збут
Функції	Фінан-сова	Інвести-ційна
Основна	Інші
Операційна	Інша
Звичайна	Надзвичайна
Види діяльності

Рис. 1.1 Класифікація доходів, витрат, прибутків і збитків

Основну частину витрат підприємства складають операційні витрати . Тому далі потрібно зосередити увагу на розгляді саме цього виду витрат.

Найбільш широкою є класифікація витрат за наступними ознаками (рис.1.2).

Прямі витрати - це витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до певного об'єкта витрат (сировина й основні матеріали, купівельні вироби та напівфабрикати, основна заробітна плата виробничих робітників, паливо на технологічні цілі та силова електроенергія) економічно можливим шляхом. [14, с. 125]

Непрямі витрати - витрати, які не можуть бути безпосередньо віднесені до певного об'єкта витрат і розподіляються спеціальними методами (амортизація, витрати на опалення й освітлення, тощо).

Витрати на вироби - це витрати, пов'язані з виробництвом або придбанням товарів для реалізації. У виробничій сфері до цих витрат належать усі витрати (матеріали, зарплата, амортизація тощо), пов'язані з функцією виробництва продукції. У торговельному підприємстві витратами на продукцію є чиста вартість придбання товарів для реалізації.

Ознака класифікації		Групування витрат
1. За способом перенесення вартості на продукцію		Прямі витрати Непрямі витрати
2. За видами продукції (робіт, послуг)		Витрати на вироби Витрати на групи виробів Витрати на замовлення
З. За економічним змістом (елементами витрат)		Матеріальні витрати Витрати на оплату праці Відрахування на соціальні заходи Амортизація Інші витрати
4. За статтями калькуляції		Сировина і матеріали (за мінусом зворотніх відходів) Куповані напівфабрикати і комплектуючі вироби Паливо і енергія на технологічні цілі Зарплата виробничих працівників (основна і додаткова) Відрахування на соціальні заходи Загальновиробничі витрати Підготовка і освоєння виробництва Інші виробничі витрати
5. За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат		Умовно-змінні витрати Умовно-постійні витрати Інші (змішані, альтернативні, незворотні)
6. За місцем виникнення витрат		Витрати виробництва Витрати цеху Витрати дільниці Витрати функціональних служб
7. За календарними періодами		Поточні витрати Одноразові витрати
8. За функціями управління		Виробничі витрати Невиробничі витрати
9. В залежності від доцільності їх здійснення		Продуктивні витрати Непродуктивні витрати
10. За порядком обчислення (складом)		Фактичні витрати Планові (бюджетні) або прогнозовані витрати Нормативні витрати

Рис. 1.2 Групування витрат за класифікаційними ознаками

Групування витрат за економічними елементами та статтями калькуляції є найбільш важливими ознаками класифікації. Так, витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами:

- матеріальні витрати (сировина, матеріали, комплектуючі, напівфабрикати, паливо, енергія, тара; віднімається вартість повернутих відходів).

- оплата праці (всі форми основної заробітної плати штатного і позаштатного виробничого персоналу підприємства).

- відрахування на соціальні заходи (включають відрахування на пенсійне забезпечення, на соціальне страхування, страхування на випадок безробіття, на індивідуальне страхування; величина відрахувань встановлюється у відсотках від витрат на оплату праці).

- амортизація основних фондів і нематеріальних активів (амортизаційні відрахування на повне відтворення основних фондів за нормами від балансової вартості, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів).

- інші операційні витрати (вартість робіт, послуг сторонніх підприємств, сума податків, зборів, крім податків на прибуток, втрати від курсових різниць, знецінення запасів, псування цінностей, сума фінансових санкцій тощо).

Проте, класифікація витрат за економічними елементами не дозволяє обчислювати собівартість окремих видів продукції, встановлювати обсяг витрат конкретних підрозділів підприємства. З цією метою застосовують класифікацію витрат за статтями калькуляції - в залежності від їх призначення і місця виникнення.

Перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) встановлюється підприємством самостійно і залежить як від питомої ваги їх видів або груп витрат, так і від ступеня економічної однорідності витрат, які об'єднані в статті, специфіки підгалузі, характеру виробленої продукції, організації виробництва, різноманітності технологічних процесів, можливості прямого або обґрунтованого непрямого віднесення витрат на собівартість виробів. На рис. 1.2 було наведено типові статті калькуляції для виробничих підприємств.

До змінних витрат належать витрати, розмір яких збільшується із збільшенням обсягу продукції і знижуються з його зменшенням.

Постійні витрати - це витрати, розмір яких із збільшенням (зменшенням) випуску продукції істотно не змінюється. До них належать постійні загально виробничі витрати, які пов'язані з управлінням і обслуговуванням виробництва. [18, с.12]

Поточні - це витрати, періодичність яких менше одного місяця.

Довгострокові - це витрати, пов'язані з виконанням довгострокового договору, який не планується закінчити раніше, ніж через дев'ять місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати).

Одноразові - це витрати, які здійснюються один раз (періодичністю більше місяця) і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.

Продуктивні витрати - це витрати, які передбачені технологією і організацією виробництва.

Непродуктивні - необов'язкові витрати, які виникають в результаті конкретних недоліків організації виробництва, порушення технології.

В управлінському обліку існує дещо інша класифікація витрат. В цілях управління вони поділяються за принципом: різні витрати для різних цілей.

З цією метою виділяють такі три напрямки класифікації витрат (рис. 1.3.).

Вичерпані (спожиті) витрати - це збільшення зобов'язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу звітного періоду. [43,с.129]

Невичерпані (неспожиті) витрати - це збільшення зобов'язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу або іншої вигоди в майбутніх періодах.

Невичерпані витрати відображаються в активі балансу, а вичерпані витрати - у звіті про фінансові результати.

Витрати, пов'язані з операційною діяльністю підприємств, включають:

- витрати на продукцію (прямі матеріали, пряма заробітна плата, інші прямі витрати, загально виробничі витрати);

- витрати періоду (адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати).

Витрати періоду - витрати, які не включаються у виробничу собівартість запасів і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені. Підприємства, що виробляють продукцію, вважають такими витратами витрати на здійснення всіх інших функцій (управління, маркетинг, дослідження, розробки, тощо) вартісного ланцюжка.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.3 Класифікація витрат з точки зору управлінського обліку

Основні витрати - це сукупність прямих витрат на виробництво продукції.

Накладні, витрати, які пов'язані з процесом виробництва але вони не можуть бути віднесені до певних об'єктів економічно можливим шляхом.

Релевантні витрати - це витрати , що можуть бути змінені внаслідок прийняття рішення.

Нерелевантні - це витрати, що не залежать від прийняття рішення.

Маржинальні витрати - це витрати на виробництво додаткової одиниці продукції.

Середні - це витрати , що визначаються як сума витрат на виробництво основної і додаткової продукції поділена на кількість виготовлених виробів.

Дійсні - це витрати, які вимагають сплати грошей або витрачання інших активів і по мірі їх виникнення вони відображаються в облікових регістрах.

Можливі витрати - це та вигода, яка втрачається, якщо вибір одного варіанту дії вимагає відмовитись від альтернативного рішення.

Для контролю діяльності окремих підрозділів та оцінки роботи їх керівників вирізняють контрольовані та неконтрольовані витрати.

Контрольовані витрати - це витрати, які менеджер може безпосередньо контролювати або справляти на них значний вплив. [31,с.25-31]

Неконтрольовані витрати - це витрати, які менеджер не може контролювати або не може на них впливати.

Практичний розподіл витрат на контрольовані та неконтрольовані залежить від сфери повноважень менеджера. Одні і ті самі витрати можуть бути контрольовані з боку начальника цеху одного підприємства та неконтрольованими для начальника цеху іншого підприємства.

Визначення інших витрат було наведено вище.

Витрати діяльності є якісним показником діяльності виробничого підприємства, тому що їх розмір і рівень формуються під впливом факторів як зовнішнього, так і внутрішнього середовища підприємства.

Загальні фактори витрат підприємства наведені на рисунку 1.4.

На внутрішні фактори в певній мірі може впливати керівництво підприємства своїми рішеннями. При стабільній економіці в країні саме внутрішні фактори є визначальними для рівня витрат підприємства.

Саме тому знання факторів, що впливають на розмір і рівень витрат підприємства, дає змогу визначити резерви зниження витрат, що є складовим елементом системи управління витратами промислового підприємства.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.4 Загальні фактори, що визначають розмір і рівень поточних витрат підприємства

Таким чином, ми розглянули економічну сутність витрат, їх визнання в бухгалтерському обліку у відповідності до П(С)БО 16 . Класифікація витрат, яка наведена з точки зору фінансового та управлінського обліку, дає можливість формувати собівартість та управляти витратами.

1.2 Управління витратами на гірничо-збагачувальних комбінатах

Управління витратами -- це процес цілеспрямованого формування витрат щодо їхніх видів, місць та носіїв за постійного контролю рівня витрат і стимулювання їхнього зниження. Воно є важливою функцією економічного механізму будь-якого підприємства. Система управління витратами має функціональний та організаційний аспекти. Вона включає такі організаційні підсистеми:

- пошук та виявлення чинників, що впливають на економію усіх видів ресурсів;

- планування витрат за їхніми видами;

- нормування витрат ресурсів;

- облік та аналіз витрат;

- економічне стимулювання економії ресурсів та зниження витрат.

За кожен елемент цієї системи відповідають певні виконавці, структурні підрозділи підприємства. Вони розробляють комплекс заходів, спрямованих на зниження сукупних витрат на виробництво і реалізацію продукції. В загальному можна сказати, що управління витратами - це вміння економити ресурси і максимізувати віддачу від них. [48, с.221]

Фінансові результати діяльності гірничо-збагачувальних комбінатів Криворіжжя залежать від ефективності управління витратами та можливостей керівництва приймати правильні управлінські рішення. Зниження рівня витрат істотно залежить від рішучості керівництва гірничо-збагачувальних підприємств та персоналу проводити радикальні зміни на підприємстві, спрямовані на ощадливе використання всіх наявних ресурсів.

Плани ощадливого використання ресурсів можуть розроблятися за окремими видами продукції, окремими видами витрат, а також за місцем їх виникнення. Резерви економії виробничих витрат виявляються під час планування останніх та аналізу відхилень фактичних фінансових результатів від запланованих. [40, с.12]

У практиці господарювання гірничо-збагачувальних підприємств плануванню витрат виробництва та аналізу відхилень від такого плану приділяється недостатня увага, хоча у промислово розвинених країнах планування витрат і факторний аналіз відхилень фактичних показників від планових розглядаються як основний інструмент зниження витрат.

Перш ніж розробляти план із собівартості продукції на підприємстві, слід всебічно проаналізувати його виробничо-господарську діяльність за попередній період. Особлива увага має приділятися аналізу причин виникнення витрат, не зумовлених нормальною організацією виробничого процесу, а саме: перевитрати палива, енергії, сировини та матеріалів; доплати робітникам за відхилення від нормальних умов праці та роботу понад норму; втрати від простоїв машин і агрегатів; відсутність налагоджених господарських зв'язків із постачальниками сировини, матеріалів; порушення трудової та технологічної дисципліни.

Щоб повніше виявити можливості зниження витрат, а також глибше й всебічно проаналізувати фактичні витрати та причини їх відхилення від розрахункового рівня, доцільно поєднувати факторний і кошторисний методи планових розрахунків. Важливим фактором зниження собівартості продукції є мінімізація зайвих витрат та збитків, які не є необхідними в умовах нормальної організації виробничого процесу. Такі витрати та збитки визначаються за допомогою аналізу фактичних витрат на виробництво та вартісного аналізу. Економія, що досягається в результаті ліквідації непродуктивних витрат і збитків, визначається як добуток суми цих витрат у базовому періоді на темпи зростання обсягу товарної продукції у плановому періоді. Таким чином, врахування вище викладених напрямків щодо управління витратами забезпечить більш прибуткову діяльність гірничо-збагачувальних комбінатів. [45, с.74-79]

При формуванні системи управління витратами необхідно враховувати їхні особливості, як економічної категорії. По-перше, це динамізм витрат, те, що вони постійно рухаються та змінюються. Тому витрати у статистиці розглядаються дуже умовно і без відображення їхнього рівня у реальному житті. По-друге, різноманіття витрат потребує застосування широкого спектра прийомів та методів в управлінні ними, що ускладнюється відсутністю абсолютно точних методів виміру та обліку витрат [49, с.124]. Витрати складно й суперечливо впливають на економічний результат. Велика різноманітність чинників, що впливають на сумарні витрати, веде до множинності методів управління витратами.

1.3 Значення ефективної системи управління витратами для успішного функціонування підприємства у сучасних умовах

Підприємство - це самостійний господарюючий суб`єкт, створений підприємцем або об`єднанням підприємців для виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг з метою задоволення загальних потреб та отримання прибутку [15, с. 98]. Таким чином, головний мотив діяльності будь-якого підприємства - це максимізація прибутку. Прибуток підприємства залежить від багатьох чинників, головними з яких є витрати виробництва та попит на продукцію, що виготовляється. Таким чином, якщо витрати являють собою один з найважливіших факторів, які обмежують розмір прибутку, то керівництву любого підприємства необхідно здійснювати постійний аналіз витрат та планування їх величини на майбутнє. Серед величезної кількості підприємств України можна виділити три їх групи в залежності від того, як вони ставляться до управління витратами [33, с. 54]:

1. Підприємства, які не рахують своїх витрат. На сьогоднішній день це невелика за чисельністю група.

2. Підприємства, головна ціль управління витратами для яких полягає у зниженні рівня витрат. Підприємства потрапляють до цієї групи через посилення конкурентної боротьби на ринку, через зменшення прибутку, через виникнення збитків. Ця група в Україні на сьогоднішній день є найчисельнішою.

3. Підприємства, мета яких - це збільшення обсягів продажу. Сюди потрапляють підприємства, які стурбовані проблемою собівартості. Вони , пройшовши через первинну стадію оптимізації витрат, підходять до зниження і планування собівартості професійно, тобто вони застосовують для цих цілей спеціальні методики. Однією з таких методик є розрахунок рівня беззбитковості. На сьогоднішній день ця група підприємств є найменшою за чисельністю.

Таким чином, необхідно прагнути до того стану, коли більшість українських підприємств буде належати до останньої, тобто третьої групи підприємств. Бо відомо, що навіть незначне на перший погляд зниження витрат може призвести до збільшення прибутку підприємства в декілька разів. Але збільшення прибутку можна досягти не лише за рахунок зниження витрат. Це можливо і за умови їх більш ефективного використання, тобто тоді, коли буде збільшена віддача від цих витрат, зокрема з кожного їх виду.

На короткій дистанції найдоступніший спосіб управління витратами - це їх зниження. У середньостроковій перспективі для управління витратами використовується механізм мотивації, який полягає у прив`язанні оплати праці менеджерів до результатів роботи підрозділу. Завдяки цьому можна підвищити ефективність їхньої роботи.

Роль менеджменту витрат полягає в тому, щоб знайти та впровадити найефективніший спосіб виробництва продукції і не лише зараз, а й з урахуванням перспективи. Власнику підприємства небайдуже, за допомогою якої величини витрат виготовляється продукція чи надається послуга. Навпаки, це питання його турбує в першу чергу, бо це головний чинник, від якого залежить розмір прибутку, який дане підприємство отримає в кінцевому рахунку.

Оцінка ролі витрат поступово змінюється в бік визначення ключової ролі управління витратами в забезпеченні ефективного розвитку будь-якого підприємства. Можна говорити про те, що управління витратами стає одним з найважливіших сегментів виробничого менеджменту. Також коло задач, що стоять перед фахівцями в даній області, постійно зростає.

Практика господарювання на українських підприємствах свідчить, що витрати сьогодні є суто об`єктом обліку, тоді як ринкові умови господарювання вимагають обов`язкового розгляду їх як об`єкта управління. Оптимізація рівня виробничих витрат повинна розглядатись як основа їхнього успішного функціонування, яка буде здатна забезпечити:

- рентабельність та прибутковість виробництва;

- високу конкурентоспроможність продукції, що виготовляється.

Визначення шляхів управління виробничими витратами - це багатоаспектна проблема, яка може мати безліч напрямів. Визначення пріоритетних напрямів у цій сфері зумовлене сучасними тенденціями розвитку і функціонування виробництва. Сьогодні такими тенденціями є:

- підвищення складності та якості продукції, що виготовляється;

- розширення та ускладнення процесів виробництва та робіт з обслуговування і управління виробництвом;

- автоматизація і механізація процесів;

- зниження трудомісткості виробництва;

- диверсифікація видів діяльності підприємств.

У результаті впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу, тотальної автоматизації і механізації виробництва частка прямих витрат у собівартості продукції постійно знижується. Отже, актуальним питанням стає пошук шляхів управління не прямими, а накладними витратами.

Характерними рисами сучасного підприємницького середовища є його складність, багатогранність, динамізм, дедалі більший рівень конкуренції та глобалізації. Забезпечення ефективності підприємницької діяльності за таких умов потребує постійного вдосконалення методів і техніки управління бізнесом. В першу чергу це стосується витрат. Саме від рівня й динаміки витрат залежать не лише фінансові результати окремих підприємств та їхніх структурних підрозділів, а й ефективність формування національного доходу на рівні держави загалом.

Особливо актуальна проблема управління витратами на сьогодні для вітчизняних підприємств. Статистичні дані за 2004-2011 роки підтверджують значне зростання рівня витрат та, відповідно, зниження рентабельності діяльності як за основними галузями економіки України, так і за окремими галузями промисловості. Загалом за галузями економіки України рівень прибутку на 1 грн. витрат знизився більше ніж у 5 разів (з 25,6 % у 2004 році до 4,5% у 2011 році), а в таких галузях промисловості, як електроенергетика, хімічна й нафтохімічна промисловість, машинобудування та металообробна, легка промисловість, рентабельність їхньої діяльності зменшилася більше ніж у 10 разів. Але в останні роки ситуація дещо покращилася. Прибутки підприємств різних галузей економіки почали зростати з року в рік. Це говорить про те, що управління витратами стало більш ефективним, що цьому питанню на підприємствах приділяється значна увага. Так, за даними державного комітету статистики України, валовий прибуток підприємств у 2011 році значно збільшився порівняно з 2010 роком . Але у 2012 році прибутки підприємств дещо знизилися, порівняно з 2011 роки. Причиною цього була політична нестабільність у країні, та як наслідок цього - економічний спад .

Спеціалісти й менеджери з обліку витрат несуть велику відповідальність з забезпечення такої системи управління витратами , яка б мала точні облікові дані, що необхідні для управлінських цілей, для визначення показників ефективності, прийняття стратегічних рішень щодо ціноутворення, складу продукції, технологічних процесів і розроблення нових виробів.

Нині одним з найефективніших методів економічних досліджень у науці управління є системний підхід, який розглядає об`єкт вивчення як частку цілого, і дає змогу краще уявити складні явища, а керівникам - зрозуміти організацію та ефективніше досягати цілей діяльності. Застосування системного підходу допомагає також глибше вивчити об`єкт, одержати повніше уявлення про нього, визначити причинно-наслідкові зв`язки між окремими частинами об'єкта. Головною ознакою системного підходу є динамічність, взаємодія і взаємозв'язок елементів, комплексність і цілісність. Зважаючи на те, яку роль відіграють витрати у розвитку підприємства і в забезпеченні інтересів цього власників, постає потреба побудови ефективної системи управління витратами підприємства, що є процесом розроблення і прийняття управлінських рішень за всіма аспектами їхнього формування й розподілу на підприємстві. При цьому важливо зазначити, що витрати є основною складовою показника ефективності діяльності підприємства - прибутку, тому побудову системи управління витратами слід розглядати як комплексну систему управління чинниками, що прямо або опосередковано впливають на розмір прибутку.

Система управління витратами підприємства має ґрунтуватися на найдосконаліших формах і методах контролю й управління витратами. Метою контролю є виявлення стану, а метою управління - забезпечення роботи, яка відповідає первісним планам. На сьогоднішній день досвід підприємств в організації системи управління витратами зводиться переважно до перевірок виробничих показників, фінансових результатів, стану майна. Але за умови економічної зацікавленості у кінцевих результатах необхідна така система управління, функції якої зумовлені ефективністю використання ресурсів.

Що ж до економіки вітчизняних підприємств, то створення систем управління витратами перебуває на тому рівні, коли менеджери вже усвідомили її цінність, але ще не мають достатніх знань у цій сфері. На жаль, в Україні сьогодні бракує публікацій про проблеми створення ефективних систем управління, котрі враховують характерні риси вітчизняних підприємств і умови їхньої діяльності. Тому досить важко організувати налагоджену систему, яка б забезпечувала ефективну роботу підприємства шляхом формування інформації про витрати й доходи як основи для прийняття оптимальних управлінських рішень.

Висновки до розділу 1

Виробництво будь-якого товару потребує затрат економічних ресурсів, що, у силу своєї відносної рідкості, мають визначені ціни. Кількість якогось товару, що фірма намагається запропонувати на ринку, залежить від цін (витрат) і ефективності використання ресурсів, необхідних для його виробництва, з одного боку, і від ціни, по якій товар буде продаватися на ринку, - з іншого. Проте в процесі виробництва фірма-виробник поряд із витратами виробництва несе також витрати на просування товару на ринок, проведення маркетингових досліджень, організацію реклами, сплачує податки тощо.

Затрати, витрати, собівартість, є найважливішими економічними категоріями, їхній рівень багато в чому визначає розмір прибутку і рентабельності підприємства, ефективність його господарської діяльності.

Зниження й оптимізація витрат є одними з основних напрямків удосконалювання економічної діяльності кожного підприємства.

В залежності від виду продукції, характеру технологічного процесу, особливостей переробки сировини використовують різні методи калькулювання (оцінки) витрат. До основних та найбільш практичних належать: метод прямого розрахунку, розрахунково-аналітичний метод, нормативний метод, параметричний метод, коефіцієнтний метод, метод виключення витрат, комбінований метод.

Проте основним завданням економіста є не тільки підрахування вже наявних витрат, але і знаходження можливих шляхів зниження витрат.

Можливості зниження витрат виробництва виділяються й аналізуються по двох напрямках: по джерелах та чинниках. В середині підприємства витрати можна знижувати за рахунок зміни норм використання сировини, зменшення витрат живої праці на одиницю продукції тощо. Для цього розроблено ряд показників (індексів), які нині широко використовуються на підприємствах. Значне зниження витрат досягається за рахунок застосування прогресивних методів організації виробництва, наприклад система "just in time".

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ НА ВИРОБНИЦТВО ПАТ «ПІВНІЧНИЙ ГЗК»

2.1 Організаційно-економічна характеристика господарської діяльності ПАТ «Північний ГЗК

Публічне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (ПАТ «Північний ГЗК») - одне з провідних гірничодобувних підприємств Європи із закінченим циклом підготовки сировини для металургійної промисловості: залізорудного концентрату і обкотишів. Підприємство веде видобуток i збагачення залiзистих кварцитiв пiвнiчної частини Криворiзького залiзорудного басейну. Видобуток руди в кар'єрах ведеться вiдкритим способом iз застосуванням буропiдривних робiт та вивезенням вскришних порiд у зовнiшнi вiдвали.

Північний гірничо-збагачувальний комбінат характеризується повним циклом пiдготовки доменної сировини, включаючи видобуток руди її збагачення i огрудкування. Виробничий потенцiал комбiнату розташований на територiї 7200 гектарiв i складає найбiльший промислово-виробничий комплекс в Європi iз закiнченим циклом пiдготовки доменної сировини.

Станом на 31.12.2012р. органiзацiйна структура ПАТ «Пiвнічний ГЗК» нараховує 29 структурних пiдроздiлiв. До структури входить 26 промислових цехiв, серед яких основними є - Першотравневий i Ганнiвський кар'єри, 2 гiрничотранспортнi цехи, 3 дробильнi фабрики, 2 рудозбагачувальнi фабрики, 2 цехи по виробництву обкотишiв, управлiння залiзничного транспорту. Виробничу дiяльнiсть комбiнату пiдтримують 3 допомiжнi структурнi пiдроздiли невиробничого характеру.

Сировинною базою підприємства є великі родовища залізистих кварцитів - Першотравневе та Ганнівське. Ці родовища експлуатуються однойменними кар'єрами.

Видобуток руди в кар'єрах ведеться відкритим способом за допомогою вибухових робіт. Далі вскришні породи вивозяться у зовнішні відвали. Концепція проведення вибухових робіт спрямована на збереження експлуатаційних параметрів кар'єрів (площі робочих майданчиків, діючого фронту гірничих робіт). Поширюється широкий вжиток застосування сучасних вибухівок NONEL, впровадження яких на кар'єрах ВАТ "Північний ГЗК" зводить до мінімуму випадки відмов вибухів, дозволяє більш ефективно використовувати енергію вибуху, зменшувати витрати вибухових речовин, мінімізовувати кількість шкідливих викидів та ліквідовувати дію руйнівної повітряної ударної хвилі [35].

Транспортування руди та розкриття із місця безпосереднього видобутку на збагачувальні фабрики і відвали здійснюється комбінованим транспортом: у Першотравневому кар'єрі - автомобільним та залізничним, а у Ганнівському - окрім двох вищезазначених ще й конвейєрним транспортом.

Збагачення руди після видобутку на комбінаті здійснюється за двома технологіями: з шаровим на рудозбагачувальній фабриці № 1 (РЗФ-1) та без шаровим на рудозбагачувальній фабриці № 2 (РЗФ-2) подрібленням руди.

Виробництво офлюсованих залізорудних обкотишів на ПАТ «Північний ГЗК» здійснюється на трьох фабриках огрудкування з опалювальними машинами конвеєрного типу, площею спікання 278,25м2, 306 м2 та 552 м2, загальною проектною потужністю 16,3 млн. тонн обкотишів на рік.

Вихідним матеріалом для виробництва офлюсованих обкотишів є шихта, яка складається із суміші залізорудного концентрату, вапняку та бетоніту у співвідношенні 90,5: 8,5: 1,0.

ПАТ «Північний ГЗК» входить до гірничорудного дивізіону групи «Метінвест» , акціонерами якої є MetalUkr Holding (Кипр) (63,3% акцій) та SCM Holddings Limited (36,15%) які беруть участь в управлінні групою «Метінвест» на партнерських засадах [21] Вищим органом управління підприємства є Загальні збори акціонерів. Виконавчим органом підприємства є Генеральний директор. Контроль за діяльністю акціонерного товариства здійснюється з боку Наглядової ради.

Організаційно-управлінська структура ПАТ «Північний ГЗК» є лінійно-функціональною. Про це свідчить те, що на підприємстві простежується значна концентрація влади серед керівників вищих рівнів управління, існує досить чітка система розподілу повноважень. З іншого ж боку, посади в межах ПАТ «Північний ГЗК» згруповані у різноманітні відділи, за ознакою типу функціональної діяльності. Усі працівники спрямовують свої зусилля на виконання спільних задач.

Середньооблiкова чисельнiсть штатних працiвникiв облiкового складу ПАТ «Північний ГЗК» за 2012 рiк становить 6782 чол. Кiлькiсть працiвникiв, якi не перебувають в облiковому складi (позаштатнi) становить 26 чол., з них: - 5 чол., якi працюють за сумiсництвом; - 21 чол., якi працюють за цивiльно-правовими договорами (трудовими угодами) [21].

На підприємстві спостерігається тенденція до зменшення чисельності персоналу (Табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Динаміка чисельності персоналу ПАТ «Північний ГЗК»

Показник	2008р.	2009р.	2010р.	2011р.	2012р.
Середньооблікова чисельність штатних працівників	11387	9085	7775	7161	6782
Працiвники, якi не перебувають в облiковому складi (позаштатнi)	49	35	49	59	26
З них:
працюють за сумісництвом	22	21	14	7	5
працюють за цивільно-трудовими договорами (трудовими угодами)	27	14	35	52	21

Як видно з табл. 2.1, за період із 2008 по 2012рр. чисельність персоналу підприємства зменшилася на 4605 осіб або на 40,4%. Одна з головних причин зменшення чисельності персоналу ПАТ «Північний ГЗК» пов'язана із виведенням із складу підприємства ряду допоміжних та обслуговуючих підрозділів і переведення їх на аутсорсинг. Введення аутсорсингу підвищує продуктивність праці основних працівників, скорочує витрати підприємства на утримання підрозділів, що виконують допоміжні функції, дозволяє більш ефективно виконувати такі функції спеціалізованими організаціями. Другою причиною зменшення чисельності персоналу є оптимізація бізнес-процесів на підприємстві, що веде до реорганізації його структурних підрозділів та ліквідації тих, що виконують дублюючі функції.

Але разом з тим зменшення чисельності персоналу може загострити соціальні проблеми в регіоні. Якщо працівники, що переведені на аутсорсинг залишаються працювати (хоча і в складі іншої організації) і головною проблемою в даному випадку стає збереження за ними усіх соціальних пільг і гарантій, то працівники, що звільняються у зв'язку з реорганізацією структурних підрозділів підприємства можуть залишитися без роботи. А оскільки основна частина реально працюючих на сьогоднішній день підприємств м. Кривого Рога - це підприємства гірничо-металургійної галузі, і на усіх із них відбувається оптимізація бізнес-процесів, яка тягне за собою зменшення чисельності персоналу, подальше працевлаштування таких працівників буде проблематичним.

ПАТ «Північний ГЗК» активно реалізує соціальну політику. Так, на підприємстві постійно зростає заробітна плата трудящих, реалізуються програми захисту ветеранів виробництва та інвалідів, сприяння соціальному становленню та розвитку молоді. Не забувають на комбінаті про соціальну сферу. Без змін працюють на благо трудящих спортивний комплекс (Палац спорту, стадіон, два плавальні басейни), найновіший у місті Палац культури, туристична база "Вербиченька" на Іскрівському водосховищі, дитячий оздоровчий табір "Приморський", база відпочинку "Бригантина" на березі Азовського моря у місті Генічеськ [ 41; 42].

Не можна обiйти увагою i той факт, що ПАТ «Північний ГЗК» завжди був i залишається дослiдницькою базою i творчою лабораторiєю передових технологiй гiрничої науки. Комбiнатом за участi галузевих науково-дослiдних i проектно-конструкторських інститутів, вищих учбових закладiв, науково-виробничих органiзацiй було розроблено i впроваджено низку iнновацiйних технологiй, спрямованих на оптимiзацiю технологiчних процесiв, зниження енерго- та матерiалоємностi виробничих процесiв, зменшення впливу забруднення на навколишнє середовищє, зниження собiвартостi та полiпшення контролю та управлiння якiстю продукцiї.

Проаналізуємо основні техніко-економічні та фінансові показники діяльності підприємства.

Динаміка обсягів виробництва основних видів продукції ПАТ «Північний ГЗК» представлена в табл. 2.2.

Таблиця 2.2 Динаміка обсягів виробництва основних видів продукції ПАТ «Північний ГЗК»

Показник, тис.т.	2008р.	2009р.	2010р.	2011р.	2012р.	Темпи приросту %
						2012/2011	2012/2008
Видобуток залізної руди	28437	28467,5	31058,9	31863,7	32524	2,07	14,4
Виробництво залізорудного концентрату	12602	13760	14219	14424	14558	0,9	15,5
Виробництво обкотишів	9420,5	9440	9900	10300	9957	-3,3	5,7

Як видно з табл. 2.2, незважаючи на наслідки глобальної світової фінансово-економічної кризи, у 2009 році підприємство збільшило обсяги виробництва концентрату у порівнянні з 2008 роком на 9,2% до 13 млн. 760 тис.тонн. Це кращий показник для комбінату з 1991 року, а для РОФ-1 з 1978 року. Обсяг виробництва окатишів збільшився на 0,2% до 9,44 млн.тонн.

У 2010 році видобуток залізної руди склав 31 млн. 058,9 тис.тонн, що на 215,9 тис.тонн більше плану та на 2 млн. 519,4 тис. тон більше 2009 року. Обсяги виробництва концентрату збільшилися в порівнянні з 2009 роком на 3,3% до 14 млн. 219 тис.тонн. Обсяг виробництва обкотишiв збільшився на 4,9 % до 9,9 млн.тонн. [21]

За 2011 рiк комбiнатом вироблено товарної продукцiї i надано послуг на суму 14 млрд 609 млн.грн. Видобуток залiзної руди склав 31 млн. 863,7 тис.тонн, що на 140,7 тис.тонн бiльше плану, iз вмiстом залiза магнiтного 26,63 % (при планi - 26,31 % Fe магн.). Виїмка вскришi склала 31,8 млн.куб.м, або 101,8 % до плану. У 2011 роцi ПАТ "ПiвнГЗК" збiльшив обсяги виробництва концентрату в порiвняннi з 2010 роком на 1,4 % до 14 млн. 424 тис.тонн. Обсяг виробництва обкотишiв збiльшився на 4,4 % до 10,3 млн.тонн.[21].

У 2012 році порівняно із 2011 роком обсяги видобутку залізної руди збільшилися на 2,07% і склали 32524 тис. тон. Обсяги виробництва залізорудного концентрату збільшилися на 0,9% і склали 14558 тис.т. А от обсяги виробництва обкотишів у 2012 році зменшилися порівняно із 2011 роком на 3,3%.

В цілому за період із 2008 по 2012рр. обсяги виробництва концентрату збільшилися на 15,5%, а обсяги виробництва обкотишів - на 5,7%.

Інформація про обсяги реалізації продукції ПАТ «Північний ГЗК» наведена в табл. 2.3.

Таблиця 2.3 Обсяги реалізації продукції ПАТ «Північний ГЗК» на внутрішньому та зовнішніх ринках

Реалізація продукції	2009р.	2010р.	2011р.	2012р.	Відхилення, %
					2012/2011	2011/2009
Залізорудний концентрат
На внутрішньому ринку, тис.т.	255	803,2	907,7	759,7	-16,3	197,9
На зовнішніх ринках, тис.т.	3387,5	2543,4	2583,5	2279,4	-11,8	-32,8
Усього	3642,5	3346,6	3491,2	3039,1	-12,9	-15,1
Обкотиші
На внутрішньому ринку,тис.т.	8036,70	8619,6	7922,8	8323,5	5,06	3,6
На зовнішніх ринках, тис.т.	1308,3	1521,1	2366,6	1827,1	-22,8	39,7
Усього	9345	10140,7	10289,4	10150,6	-1,3	8,6

Як видно з табл. 2.3, у 2010 році у порівнянні із 2009 роком обсяги реалізації товарного концентрату на внутрішньому ринку збільшилися зменшилися майже у 3,6 разів, а обсяги реалізації на зовнішньому ринку зменшилися на 24,9%. У 2011 році порівняно із 2010 роком обсяги виробництва концентрату на внутрішньому ринку збільшилися на 13%. Відбулося збільшення обсягів реалізації і на зовнішньому ринку, але воно не значне (на 1,6%). Обсяги реалізації обкотишів на внутрішньому ринку у 2010 році порівняно із 2009 роком зменшилися на 7,75%, а на зовнішніх ринках збільшилися на 16,27%. У 2011 році порівняно із 2010 роком обсяги реалізації обкотишів на внутрішньому ринку збільшилися на 6,87%, а на зовнішньому - на 55,58%.

У 2012 році порівняно із 2011 роком обсяги реалізації товарного концентрату на внутрішньому ринку зменшилися на 16,3%., а на зовнішньому ринку - на 11,8%. Обсяги ж реалізації обкотишів на внутрішньому ринку збільшилися на 5,06%, а на зовнішніх скоротилися на 22,8%.

Зміни в структурі реалізації продукції ПАТ «Північний ГЗК» представлені на рис. 2.1

Рис. 2.1 Структура реалізації основних видів продукції ПАТ «Північний ГЗК»

Як видно з рис. 2.1, основна частина залізорудного концентрату реалізується на зовнішніх ринках, а обкотишів - на внутрішньому ринку. Але в структурі реалізації продукції за період з 2009 по 2012рр. відбулися зміни. У 2009 році лише 7% концентрату реалізовувалось на внутрішньому ринку, решта 93% - на зовнішніх ринках. У 2012 році ситуація змінилася: 25% концентрату реалізувалося на внутрішньому ринку, а 75% - на зовнішніх. Що стосується реалізації обкотишів, то у 2012 році порівняно із 2009 роком питома вага їх реалізації на внутрішньому ринку зменшилася на 4% (з 86 до 82%), а на зовнішньому ринку збільшилася на 4% (з 14 до 18%).

Основними споживачами залізорудного концентрату ПАТ «Північний ГЗК» є наступні підприємства: ПАТ «Полтавський ГЗК», «Алчевський МК», ДМКД iм.Дзержинського, МК «Донецксталь». Коло споживачів обкотишів значно ширше - ПАТ «МК Азовсталь», «Алчевский МК», ДМК iм. Дзержинського, ПАТ «Єнакiївський МК», «Донецький МЗ», ДМК iм.Петровського, ММК iм. Iллiча, ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Структура експорту залізорудної сировини представлена на рис. 2.2.

Рис. 2.2 Структура експорту залізорудної сировини ПАТ «Північний ГЗК»

Як видно з рисю 2.2, основну частину виробленого товарного концентрату ПАТ «Північний ГЗК» (85,5%) постачає до Китаю. Решту (14,5%) - до країн Центральної Європи: Польщі, Словаччини та Чехії. Що стосується обкотишів, то географія поставок тут дещо ширше. До Китаю тут поставляється лише 23,7% цієї продукції, 18,7% - до Туреччини, решта - також до країн Європи.

На основі даних про обсяги виробництва товарного концентрату та обкотишів за 2007-2012рр. можна дослідити динаміку використання підприємством виробничих потужностей. Дані для розрахунку та його результати наведені в табл. 2.4. Як видно з табл. 2.4, рівень використання виробничих потужностей по виробництву залізорудного концентрату навіть в часи кризи 2008-2009 років перевищував 100%. Це пов'язано зі збереженням попиту на цей вид сировини на вітчизняному та світових ринках. Крім того, як уже було зазначено вище, концентрат не є кінцевим продуктом підприємства. Більша його частина йде на подальшу переробку для виробництва обкотишів. Тому виробничі потужності з виробництва цього продукту завжди завантажені. Що стосується обкотишів, по цьому продукту рівень використання виробничих потужностей у 2008 та 2009 році був трохи меншим за 100%. Це пов'язано із зменшенням попиту на цей продукт на вітчизняних та світових ринках. Але вже у 2010 та 2011 роках рівень використання виробничих потужностей вже перевищив 100%.

Таблиця 2.4 Динаміка використання виробничих потужностей ПАТ «Північний ГЗК»

Показник	2008	2009	2010	2011	2012
Виробництво залізорудного концентрату
Виробнича потужність, тис. тон.	11000	11000	11000	11000	11000
Виробництво концентрату, тис.тон.	12602	13760	14219	14424	14558
Рівень використання виробничих потужностей %	114,6	125,09	129,3	131,1	132,3
Виробництво обкотишів
Виробнича потужність, тис. тон.	9600	9600	9600	9600	9600
Виробництво обкотишів, тис.тон.	9420,5	9440	9900	10300	9957
Рівень використання виробничих потужностей %	98,1	98,3	103,1	107,3	99,6

Як видно з табл. 2.4, рівень використання виробничих потужностей по виробництву залізорудного концентрату навіть в часи кризи 2008-2009 років перевищував 100%. Це пов'язано зі збереженням попиту на цей вид сировини на вітчизняному та світових ринках. Крім того, як уже було зазначено вище, концентрат не є кінцевим продуктом підприємства. Більша його частина йде на подальшу переробку для виробництва обкотишів. Тому виробничі потужності з виробництва цього продукту завжди завантажені. Що стосується обкотишів, по цьому продукту рівень використання виробничих потужностей у 2008 та 2009 році був трохи меншим за 100%. Це пов'язано із зменшенням попиту на цей продукт на вітчизняних та світових ринках. Але вже у 2010 та 2011 роках рівень використання виробничих потужностей вже перевищив 100%. У 2012 році по виробництву цього продукту рівень використання виробничих потужностей зменшився до 99,6%.