Особливості формування інформаційного ринку України в сучасних умовах

Нині відбувається процес глобалізації, який, постійно змінюючи свої форми, протікає нерівномірно і впливає на світову економіку. Цей вплив пов'язаний із поширенням інформаційних технологій, безперервним упровадженням інновацій у світовому масштабі.

Уже наприкінці ХХ ст. почали відбуватися якісні і принципові зміни у практиці промислової економіки: поряд із негативними екологічними наслідками промислова економіка залишає після себе накопичений у величезних розмірах науково-технічний і матеріально-економічний потенціал, який зумовив виникнення радикальних технологічних нововведень. Одночасно інформація перетворюється на головний економічний ресурс, а інвестиції починають набувати переважно інноваційного характеру. Для економічної дійсності розвинутих країн світу стає характерною поява і подальше стрімке зростання інформаційної економіки.

За своїми властивостями інформаційна економіка має глобальний характер і стає основою для формування і розвитку інформаційного суспільства, в якому щорічно подвоюється обсяг інформації різного роду, що циркулює. В умовах інформаційного суспільства будь-який індивід для того, щоб встигнути засвоїти цей постійно зростаючий обсяг і не відставати від темпів науково-технічного і економічного життя всього суспільства в цілому, повинен мати можливість безперервно оновлювати свої знання. А така можливість перетворюється на реальність, якщо працюють основні принципи інформатизації, склалися висока інформаційна культура і розгалужений інформаційний ринок.

Проголошення незалежності України, початок трансформаційних реформ, як результат відмови від адміністративно-командного управління економікою й орієнтація на ринкові механізми функціонування національної економіки, викликали безліч проблем, призвели до необхідності переструктурування національного виробництва на новій основі. Україна намагається ввійти до світового економічного співтовариства, що потребує здійснення комплексу заходів щодо реформування її економічної системи. На жаль, стан справ у всіх галузях національної економіки далекий від досконалості. З огляду на світові тенденції, стає очевидним, що жодні реформаторські зусилля не дадуть реального результату без інтенсивного застосування таких категорій, як інформація, інформаційний ринок, інформаційно-телекомунікаційні технології тощо. При цьому, незважаючи на те, що розвиток технічної

бази є дуже важливим, усе ж таки головні проблеми інформатизації кореняться не в технологічній, а в соціальній сфері. Важливим серед них є розвиток інформаційного ринку, як головного фактора процесу інформатизації суспільства.

Учені відзначають незаперечну роль науково-технічної інформації у різних сферах життєдіяльності сучасної людини.

Розвиток національної економіки на основі розширеного відтворення уявляється неможливим без прогресу технічної думки і втілення її у виробничий процес. У свою чергу результати науково-технічних досліджень викладаються у вигляді відповідної документації і науково-технічної інформації, яку матеріалізовано у всіх компонентах системи продуктивних сил суспільства. Вона є складовою кожної ланки процесу праці, тобто предметом і засобом труда, і елементом живої праці. Багатофункціональність науково-технічної інформації й можливість її швидкого перевтілення з одних моментів процесу виробництва в інші забезпечують їй одну з ведучих ролей у розвитку системи продуктивних сил сучасного суспільства. В останні десятиріччя в світовому господарстві стрімко зростає частка трудових процесів, в яких предметом труда є інформація, і це обумовлює прискорення НТП. Рынок научно-технической информации как фактор инновационного развития / В.И. Душков // Культура народов Причерноморья. - 2006. - №80. - С. 40-43

Структура ринку науково-технічної інформації зображена в додатку А.

Взаємовплив НТП і структурної економічної політики держави історично еволюціонує. І основні проблеми участі країни в міжнародному технологічному обміні засновані на внутрішніх проблемах, до яких в українській економічній політиці можна віднести наступні:

доцільність зростання фінансових вкладень у науку, освіту і охорону здоров'я;

відродження винахідницького і раціоналізаторського рухів на підприємствах;

надання підтримки державою процесу патентування вітчизняних винаходів за рубежем;

створення адекватного законодавства в області інтелектуальної власності;

підвищення пільг в оподаткуванні прибутку, що інвестується у розвиток виробництва й досліджень;

проведення широкомасштабної кампанії по залученню молодих кадрів у науково-дослідну сферу технологічного виробництва і реальну підтримку з боку держави, яка забезпечує повномасштабну присутність нашої країни на світовому ринку технологій, що відповідає накопиченому досвіду і якості наукових знань шляхом лобіювання інтересів національних виробників у міжнародних організаціях.

Ринок науково-технічної інформації є складовою інформаційного ринку, який становить єдність виробництва, розподілу, обміну і споживання інформації. Структуру інформаційного ринку визначають основні економічні категорії: ринок товарів, форма власності, конкуренція, ціна, прибуток. Стан інформаційного ринку визначається співвідношенням функціонування ринкового механізму, ступенем державного втручання і станом культури, суспільної свідомості, наявності виробників і споживачів інформації. Характерними для ринкової економіки варіантами інформаційного ринку є монополістична і олігополістична конкуренція.

У загальному вигляді серед суб'єктів ринку науково-технічної інформації можна виділити такі:

власників представлено науково-дослідними інститутами й іншими суб'єктами, які здійснюють науково-дослідні і досвідно-конструкторські розробки (НДДКР) і одержують в результаті нову інформацію шляхом зіставлення і конгломерації існуючих знань;

посередниками є ті, що копіюють, перепродають інформацію і сприяють налагодженню зв'язку «власник (продавець) - покупець»;

продавці можуть бути власниками або посередниками;

користувачі є некомерційними споживачами науково-технічних інформаційних продуктів і послуг, що задовольняють свої потреби в підвищенні технологічності виробництва на підставі впровадження нової науково-технічної інформації;

покупці інформації є юридичними і фізичними особами, що сплатили певну ціну за право користування інформацією з метою зниження ступеню ризику в процесі здійснення господарсько-економічної діяльності;

держава є суб'єктом ринку, який контролює, регулює його функціонування, і одночасно споживає науково-технічну інформацію;

уповноважені органи та установи представлені приватними і державними підприємствами та фірмами, що надають послуги патентування і ліцензування, сприяють обміну ліцензіями, а також контролюють і реєструють науково-технічну інформацію;

транснаціональні корпорації (ТНК) відокремлено у зв'язку з тим, що вони є найбільш крупними споживачами і виробниками науково-технічної інформації.

Взаємодія суб'єктів ринку науково-технічної інформації здійснюється у межах державного і всесвітнього інформаційного простору під впливом їх особливостей через участь у потоці науково-технічної інформації з приводу обміну і надання доступу до інформації.

Дослідження ринку науково-технічної інформації як чиннику інноваційного розвитку країни довело, що, по-перше, РНТІ можна розглядати як складовий елемент інноваційного процесу. По-друге, відносини ринкового обміну на РНТІ ускладнюються завдяки наявності суперечностей, серед яких можна виділити спірність аспектів, пов'язаних з інтелектуальною власністю, і труднощі, що виникають при відтворенні інновації. По-третє, ринок науково-технічної інформації знаходиться під безпосереднім впливом невизначеності і суперечності природи самого інноваційного процесу. і функціонування РНТІ знаходяться під безпосереднім впливом різноманітних соціально-економічних і інституційних чинників, які створюють середовище функціонування РНТІ, і залежать від ступеня їх розвинення.

До соціально-економічних чинників віднесено сфери виробництва, ринку і підприємництва. Інституціональне середовище, яке є органічною складовою соціально-економічної сфери, складається зі взаємодії держави, сфери освіти і науки, соціальної сфери і культури. Рынок научно-технической информации как фактор инновационного развития / В.И. Душков // Культура народов Причерноморья. - 2006. - №80. - С. 40-43 Схема впливу чинників соціально-економічного і інституційного середовища на функціонування і розвиток РНТІ представлена в додатку Б.

Інформаційний ринок, незважаючи на різні концепції і думки щодо його інфраструктури, існує і розвивається, а значить, можна говорити про бізнес інформаційних продуктів, послуг, під яким розуміється не тільки торгівля і посередництво, а й виробництво.

Основні функції ринку інформаційних послуг:

- Управління фінансами та ведення обліку;

- Управління кадрами;

- Матеріально-технічне постачання;

- Організація виробництва;

- Маркетингові дослідження;

- Лізингові операції;

- Консультаційне обслуговування;

- Страхування майна та інформації;

- Організація служби інформаційної безпеки;

- Сервісне обслуговування.

В наш час в Україні швидкими темпами йде формування ринку інформаційних продуктів і послуг. За оцінками фахівців в Україні:

- Темпи зростання в середньому по ринку відносно 2004 року склали від 27 до 40%;

- Частка інформаційно-комунікаційних технологій у ВВП України склала в 2011 році 7% (у 2004 році - 4,8%);

- Середній щорічний приріст ринку інформаційних послуг складе 25,4%, а його обсяг до 2014 року досягне 5,8 млрд. доларів;

- Щорічний приріст послуг зі створення рішень для управління інформаційно-технологічної інфраструктурою в середньому складе 27,4%, їх загальний обсяг досягне 1,3 млрд. доларів або 23% від усього ринку інформаційних послуг. Огляд ринку інформаційних технологій у 2012 році//Новий економічний погляд. - № 4 (12) 2012

Україна увійшла до десятки країн СНД, які в найближчі два роки стануть основними постачальниками інформаційних продуктів і послуг.

Важливим напрямком ринку інформаційних послуг це введення систем управління підприємством. Такі системи як ERP (система управління ресурсами підприємства) і SCM (система управління поставками) набувають все більший інтерес особливо у великих виробників. Проблеми по введенню даних систем на українських підприємствах полягають у тому, що, по-перше - для управління даною системою потрібні досвідчені фахівці, а по-друге, організації не завжди звертають увагу на оцінку конкретних бізнес-вигод від інвестицій в дані системи. І одна проблема часто породжує іншу, оскільки менеджери не розглядають інформаційно-технологічні проекти з точки зору принесених ними цінності для бізнесу.

Незважаючи на тенденцію зниження цін на багато видів інформаційних товарів і послуг, інформаційний бізнес зростає швидкими темпами, що свідчить про значний потенціал попиту на продукцію інформаційного сектора.

Різноманіття видів інформації зумовлює широке коло споживачів інформаційних товарів і послуг. У силу того що на інформацію і споживчий і виробничий попит, вона є предметом як індивідуального, так і виробничого споживання. Але сьогодні основну масу інформаційних продуктів споживають саме фірми, а не індивідуальні користувачі.

У процесі формування цін на інформаційні товари та послуги кожен виробник вирішує цілий ряд питань: наскільки унікальні дані товари та послуги, яка платоспроможність споживачів, яка структура ринку даного продукту і т. д. Інформаційні служби часто роблять ставку на унікальність продукту. Наприклад, на ринку баз даних багато з них не мають аналогів, що, природно, дає перевагу при визначенні рівня цін.

Цінність інформаційного продукту характеризується десятками властивостей, таких, як значущість, корисність, застосовність, повнота, своєчасність, доступність, форма подачі, достовірність, якість, передбачуваної кількості продажів і т. д. Це якісне різноманітність інформаційних продуктів зумовлює таку особливість ціноутворення на ринку інформації, як широке використання договірних цін, націнок за новизну, уцінок, знижок, цінових пільг, тобто всіх доступних способів додання гнучкості цінами.

Останнім часом споживачі інформаційних технологій оцінюють європейських постачальників нижче американських і азіатських по конкурентоспроможності цін, співвідношенню ціни і якості та інноваційності рішень. Покупці інформаційних продуктів вважають європейських постачальників менш привабливими за ціновим показником.

Взагалі дуже складно простежити якісь загальні положення формування ціни на ринку інформаційних послуг. Складнощі формування ціни інформаційного продукту або послуги, пояснюється наступними обставинами.

По-перше, вартість інформації та ув'язнених у ній знань досить важко виміряти кількісно. У зв'язку з цим складно побудувати необхідні для вивчення та аналізу ринку криві попиту та пропозиції. Оскільки цінність конкретного програмного продукту можна виміряти тільки після застосування його користувачем, то попит на нього буде залежати від уявлень користувача про корисності (цінності) купованого продукту. Дані уявлення характеризуються великою різноманітністю, оскільки часто грунтуються на уривчастих, неповних, а часто і суб'єктивних відомостях.

По-друге, труднощі розрахунку витрат створення програмних продуктів пов'язана з тим, що вони є, як правило, супутнім товаром і пропонуються користувачам в рамках конкретної технології реалізації нововведень, де відбувається поступове наповнення навичок і практичного досвіду, що становлять особливу цінність як для користувачів, так і розробників. Однією з особливостей програмних продуктів комерційної спрямованості є їх створення не для внутрішнього застосування, а для реалізації на ринку. З цієї точки зору ставлення до товару-продукту не відрізняється від збуту матеріальної продукції. Проте в відміну від продажу матеріальної продукції, реалізація інформаційної продукції може бути ускладнена у зв'язку з технічними, організаційними і економічними факторами, в тому числі:

- Непідготовленістю користувачів і їх апаратної та програмної середовищ;

- Відсутністю навичок у рекламуванні і продажу програмних продуктів;

- Високою початковою ціною продукту і відсутністю належного супроводу та ін.

Як вже говорилося виробництво інформації, на відміну від виробництва матеріальних товарів, вимагає значних витрат у порівнянні з витратами на тиражування. З цим виникає одна з найбільших проблем ринку інформаційних послуг - це незаконне копіювання та розповсюдження інформації. Особливо це стосується програмного забезпечення. Рівень контрафактної продукції досяг величезних масштабів. Більшість програм і всі ігри для ПК мають нелегальні копії і вільно поширюються в магазинах.

Важливу проблему розвитку українського інформаційного ринку становить недосконалість інституційної структури цього ринку.

Інституційна структура - це певний упорядкований набір інститутів, що створюють матриці економічної поведінки, що визначають обмеження для господарюючих суб'єктів, які формуються в рамках тієї чи іншої системи координації господарської діяльності. Для інформаційного ринку такими інститутами є: правова база інформаційного ринку, спеціальності, пов'язані з інформаційним ринком, освітня база. Ці елементи показують, що інформаційний ринок зміцнився на загальній економічній картині світу.

Правова база інформаційного ринку.

Розвиток ринкових відносин в інформаційній діяльності поставив питання про захист інформації як об'єкта інтелектуальної власності та майнових прав на неї. В Україні прийнято низку указів, постанов, законів, таких, як:

- «Про інформацію»;

- «Про науково-технічну інформацію»;

- «Про авторське право і суміжні права».

Прийняття цих законів відкриває шлях до прийняття додаткових нормативних законодавчих актів для успішного розвитку інформаційного суспільства. З їх допомогою вдалося частково вирішити питання правового регулювання на інформаційному ринку низки проблем: захисту прав і свобод особистості від загроз і шкоди, пов'язаних із спотворенням, псуванням, знищенням "персональної" інформації.

У цих документах визначено мету та основні напрями державної політики у сфері інформатизації. Інформатизація визначається як важливе нове стратегічний напрямок діяльності держави. Зазначено, що держава повинна займатися формуванням і реалізацією єдиної державної науково-технічної та промислової політики у сфері інформатизації.

Закони створюють умови для включення України в міжнародний інформаційний обмін, запобігають безгосподарному ставленню до інформаційних ресурсів та інформатизації, забезпечують інформаційну безпеку і права юридичних і фізичних осіб на інформацію. У них визначається комплексне вирішення проблеми організації інформаційних ресурсів, правові положення щодо їх використання і пропонується розглядати інформаційні ресурси в двох аспектах:

- Як матеріальний продукт, що можна купувати і продавати;

- Як інтелектуальний продукт, на який поширюється право інтелектуальної власності, авторське право.

Зазначені закони закладають юридичні основи гарантій прав громадян на інформацію. Вони спрямовані на врегулювання найважливішого питання економічної реформи форми, права та механізму реалізації власності на накопичені інформаційні ресурси та технологічні досягнення. Ними забезпечено захист власності у сфері інформаційних систем і технологій, що сприяє формуванню цивілізованого ринку інформаційних ресурсів, послуг, систем, технологій, засобів їх забезпечення.

Введення дії законів, забезпечує виконання їх положень гарантують, що держава отримає значну економію коштів і необхідні умови для більш стійкого розвитку економіки і побудова демократичного суспільства в Україні.

У нас за ринкових умов досі неринкові правила. Це відбивається і на ринку професій. Люди дезорієнтовані. Вони віддають чимало років навчанню, отримують диплом спеціаліста, а потім або не можуть знайти роботу за спеціальності, або, знайшовши, не можуть працювати успішно, бо не відповідають сучасним вимогам. Причина: наша освітня система орієнтована на підготовку ерудованих фахівців, але не на формування у них універсальної здатності розвитку ресурсів, затребуваних на ринку праці. Адже майбутній клієнт стане платити не за науковий ступінь, а за якість роботи.

Так що, вийшовши на ринок, і не визначивши правила гри на ньому, програє все суспільство в цілому. Гігантські людські ресурси не використовуються, і навіть не ставиться питання про це. У відносинах до ринку професій ми відстаємо навіть від країн «третього світу».

Україна входить у світовий інформаційний співтовариство не бізнесом, а освітньою сферою, тому в нашій країні з'являються нові професії і спеціальності: «менеджер з інформаційних технологій», «фахівець з управління інформаційними ресурсами »,« інформаційний менеджер », «аналітик консолідованої інформації» тощо.

Реальна потреба організацій, що бажають увійти в світовий бізнес (і використовують для цього інформаційні технології як засобу підтримки), породжує і буде породжувати попит на фахівців міжнародного стандарту.

За прогнозами розвитку ринку інформаційно-технологічного персоналу до 2015 одних лише технічних навичок для фахівця буде вже недостатньо. Як простим робітником інформаційно-технологічної сфери, так та їх керівникам потрібно постійно розширювати свій професійний кругозір. У 2015 році, як припускають деякі аналітики ринок інформаційних послуг розділитися на чотири великі галузі: технології, інформація, процеси і відносини. І тільки лише 60% з нинішніх фахівців зможуть адаптуватися до нових бізнес умовам. Ще 10-15% працівників потраплять під скорочення через підвищується рівня автоматизації. Огляд ринку інформаційних технологій у 2012 році//Новий економічний погляд. - № 4 (12) 2012

Перешкодою впровадження інформаційних технологій є низький рівень освіти, не відповідає вимогам до кваліфікації робочої сили. Так, навіть у Японії в 80-ті роки майже 2/3 промислових робітників не були здатні освоїти нові інформаційні технології і потребували грунтовної перепідготовки.

Недостатність бюджетних коштів, що виділяються з метою підвищення якості людського капіталу, є ще однією перепоною на шляху розвитку ринку інформаційних послуг. Саме внаслідок невідповідного новим вимогам інформаційного суспільства рівня кваліфікації в розвинених країнах з кінця 90-х років особливу увагу стало приділятися державній реформі освіти. Так, у ФРН в 2000 р. в цій сфері створено 60 тис. нових робочих місць. На навчання фахівців з бюджету було виділено більше 1 млрд. DM. У Японії держава виділяє кошти на підключення всіх шкіл до Інтернету. Вже в 2000 р. один ПК тут припадав на двох школярів (у ФРН - на 10, в Києві - на 300). У США на ці цілі з бюджету виділено десятки мільярдів доларів. КPMG: Европейские ИТ-продукты слишком дороги….-Секрет фирмы.-2006.-№8.-с.68

Управління людськими ресурсами стає основою конкурентної боротьби між фірмами, конкурентоспроможності в новій економіці. При цьому всі велику цінність набуває різноманітна інформація і вміння використовувати її. У цьому зв'язку головним завданням навчання є освоєння навичок пошуку й аналізу інформації. Дана робота вимагає високого рівня інтелекту не тільки у виконавців, але, в першу чергу, у менеджерів, відповідальних за підбір і розстановку фахівців, - менеджерів з людських ресурсів.

За останні 10-15 років ряд країн (Ірландія, Ізраїль, Індія, Малайзія, Китай та інші) домоглися істотного розвитку галузі ІТ за рахунок орієнтації на експорт продуктів і послуг, а також залучення міжнародних компаній, що відкривають на їх території свої виробничі, науково-дослідні або обслуговуючі підрозділи. Використання такого підходу дозволить обійтися відносно невеликими вкладеннями держави, розвинути відсутні знання за рахунок зарубіжного досвіду, а також за короткий час значно поліпшити імідж України як високотехнологічної країни.

За умови використання та розвитку своїх конкурентних переваг Україна може зайняти гідне місце на міжнародному ринку ІТ, збільшивши обсяг експорту продуктів і послуг ІТ до 2020 року в кілька разів.

Однак тільки розвитку експорту для вирішення завдань подвоєння ВВП і ліквідації сировинної залежності української економіки недостатньо. Необхідно розвивати внутрішній ринок ІТ, стимулюючи попит населення, впровадження інформаційних технологій у бізнес і в державне управління. Це дозволить підвищити продуктивність праці в усіх галузях економіки і прискорити їх темпи зростання.

Інформація - одна із пріоритетних категорій філософських категорій. З точки зору економічної теорії, інформація розглядається перш за все як продукт, який в умовах товарного виробництва перетворюється на товар у матеріальній або нематеріальній формах.

Як товар інформація має споживчу вартість (здатність задовольнити інформаційні потреби суспільства) і вартість (кількісне відношення, в якому інформація може обмінюватися на інші товари). Собівартість інформаційного продукту складається з витрат на отримання інформації, її запис на матеріальний носій, розміщення цього запису. Найважливішим параметром для споживача інформації є її зміст, корисність і здатність допомогти вирішити певну економічну проблему. Щербініна Ю. С. Етапи формування iнформацiйного ринку // Вестник Национального технического университета “Харьковский политехнический институт”. Серия: Технический прогресс и эффективность производства. - Вып. 24. - Харьков: НТУ “ХПИ”, 2001. - Ч. 3. - С. 31-36

На певному етапі розвитку суспільства виникають економічні відносини з приводу забезпечення інформаційної взаємодії між людьми, що згодом приводить до появи інформаційного ринку. Розглядаючи виникнення й розвиток інформаційного ринку, ми зважаємо на те, що, попри всі особливості інформації як товару, розвиток інформаційного ринку підпорядкований дії загальних закономірностей розвитку економічної системи в цілому та її окремих частин. Це передусім стосується застосування історичного підходу до розвитку економічних систем, зокрема теорії довгих хвиль та технологічного детермінізму (в частині поділу історії розвитку світової економіки на доіндустріальну, індустріальну та постіндустріальну стадії). Саме на індустріальній стадії розвитку людства інформаційний ринок остаточно набув завершеності як відносно відокремлений сектор економіки та самостійний вид підприємницької діяльності. При цьому науковці доходять висновку про двоїстість інформаційних відносин (з одного боку, задовольняти суспільні потреби людей у спілкуванні, а з другого - одночасно забезпечувати відтворення економічних умов функціонування й розвитку інформаційного ринку як відносно самостійної підсистеми в економічній системі суспільства), яка в міру розвитку ринкових відносин взагалі тільки підсилюється.

З переходом до постіндустріального суспільства інформація, не перестаючи бути продуктом економічної (і не тільки) діяльності, набуває ролі виробничого ресурсу, причому в умовах формування інформаційного суспільства ця роль подвоюється: з одного боку, інформація є безпосереднім (прямим) ресурсом у виробничій діяльності господарських одиниць інформаційного сектора, а з іншого боку - виступає опосередкованим (непрямим) ресурсом діяльності всіх інших господарських одиниць. Кінець кінцем, у межах етапу постіндустріального суспільства формується інформаційна економіка.

Таким чином, у процесі суспільно-економічного розвитку здійснюється поступове та невпинне збагачення економічного змісту інформації. Із допоміжного засобу спілкування між людьми, через первісний свій розвиток як продукту виробничої діяльності, вона в сучасних умовах одночасно набула властивості найважливішого виробничого ресурсу. В умовах сформованого інформаційного ринку, який має тенденцію перетворюватись на провідну сферу створення ВНП та зайнятості (в найбільш розвинутих країнах), виробництво, розповсюдження та використання інформації є не тільки окремою сферою підприємницької діяльності, яка здійснюється на професійній основі, але й одночасно є невід'ємним елементом будь-якого виду діяльності, умовою її здйснення та найважливішим чинником отримання належних суспільних результатів її здійснення. Аспекти розвитку українського інформаційного простору // Викладання мов у вузі на сучасному етапі. Міжпредметні зв'язки: Зб. наук. пр. Вип. 4. / Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. - Харків: Константа, 2000. - С. 362-364

Така загальна логіка розвитку інформаційного ринку діє в будь-якій економічній системі. Проте це не відміняє певної специфіки формування й розвитку інформаційного ринку в перехідній економіці, яка полягає, головним чином, в інверсійному характері його становлення. Ця інверсійність, зокрема, призводить до того, що інформаційний ринок може бути як каталізатором руху у напрямі до ринкової економіки, так і його гальмом.

В інверсійній економіці процес формування інформаційного ринку не має принципових відмінностей від того, як це відбувалось у розвинених країнах. У будь-якій економічній системі інформаційні потреби суспільства задовольняються інформаційними підприємствами - інститутами особливого виду, в яких завдяки певній організаційно-правовій формі взаємодіють працівники, що на постійній основі забезпечують на ньому специфічний виробничий процес. Водночас саме інформаційні підприємства мають сукупність переваг (вирішальне значення інтелектуального капіталу порівняно з матеріально-речовим; відсутність жорсткого закріплення робітників за місцезнаходженням фірми; підвищена мобільність структури послуг, що надаються; відсутність жорсткої адміністративної ієрархії; творча свобода робітників), завдяки яким забезпечується сталість їх довгострокової економічної динаміки в перехідній економічній системі, на відміну від діяльності підприємств у більшості інших секторів перехідної економіки (в тому числі української). Деякі тенденції формування інформаційного суспільства в Україні // Духовна культура в інформаційному суспільстві: Матеріали міжнар. наук.-теорет. конф., 24-25 січ. 2002 р. / Харк. держ. акад. культури. - Харків: ХДАК, 2002. - С. 80-82

Інформаційний ринок являє собою єдність виробництва, розподілу, обміну і споживання інформації. Його складовими стали інформація як товар або послуга (об'єкт), покупці та споживачі інформації (суб'єкти) та механізм взаємодії виробників і споживачів інформації. Основні економічні категорії, що визначають його функціонування та динаміку - ринок, власність, конкуренція, ціна, прибуток. Стан інформаційного ринку визначається співвідношенням дії ринкового механізму, державного втручання, рівня і стану культури в суспільстві, суспільної свідомості, наявності виробників і споживачів інформації, відповідної інфраструктури.

Головними ознаками, які характеризують особливості становлення інформаційного ринку в перехідній економіці, є: найбільш динамічні темпи зростання порівняно з іншими ринками; визначальний вплив на динаміку всієї національної економіки, її ринкове реформування та інтеграцію до світової економіки; низький рівень структурованості; надмірна політизованість механізму державного регулювання. Ці особливості визначають як його потенційні можливості, так і обмеження для ефективного розвитку.

Дія ринкового механізму на інформаційному ринку проявляється у взаємодії попиту (форма вираження потреби суспільства в інформації) і пропозиції (інформаційна продукція, яка наявна на ринку та/або в будь-який час може бути на нього доставлена). Попит на інформацію постійно збільшується, тому завдання виробника (постачальника) полягає в постійному і повному обсязі його задоволення. Задля цього діяльність інформаційного підприємства має бути скоординована з залученням ринкової і управлінської координації дій.

Визначення вартості інформації може базуватися на підходах трудової теорії вартості, теорії граничної корисності, теорії попиту і пропозиції.

Інформаційний ринок одночасно може бути одним із товарних і ресурсних ринків. Щодо ресурсного, то його особливістю, порівняно із товарним, є обмеженість попиту інформації виробничою технологією, попитом на кінцевий продукт, вартістю ресурсів. Ціноутворення на інформацію на обох видах інформаційного ринку відбувається на однакових засадах. Деякі тенденції формування інформаційного суспільства в Україні // Духовна культура в інформаційному суспільстві: Матеріали міжнар. наук.-теорет. конф., 24-25 січ. 2002 р. / Харк. держ. акад. культури. - Харків: ХДАК, 2002. - С. 80-82

На пропозицію інформації впливає звичайна мета діяльності інформаційного підприємства - отримання прибутку. Підприємство буде займатися інформаційною діяльністю, поки вона приноситиме йому прибуток, що визначається як різниця між доходом, отриманим після реалізації інформації і сукупними витратами на її виробництво.

На діяльність інформаційного підприємства впливають чинники його внутрішнього (матеріально-фінансова база; структура кадрів; співпраця; процес виробництва інформації; реалізація інформації, специфічні фактори, що стосуються саме специфічного товару - інформація) і зовнішнього (політико-правові, економічні, соціальні, технологічні чинники; конкуренти; постачальники; споживачі) середовища. Залежно від дії цих факторів інформаційне підприємство обирає власну стратегію поведінки (захисну, наступальну, іншу).

Сучасна інформаційна інфраструктура складається із систем накопичення і збереження, виробництва, доставки до споживачів інформаційних продуктів, сервісного обслуговування елементів інфраструктури, підготовки кадрів. Основними видами інформаційних підприємств на світовому ринку є: агентства економічної інформації; документаційні установи; інформаційні брокери; інститути досліджень ринку; консультанти підприємств; економічні довідкові бюро; видавництва фірмової інформації, економічних газет і часописів, економічних книг; виробники банків і баз даних.

Особливість сучасної економіки - набуття нею глобальних масштабів.

Інформатизація суспільства як закономірний, глобальний процес розвитку цивілізації, який складається з інструментально-технологічних та людських компонентів, а їхня взаємодія має привести до вирішення глобальних проблем, що постали перед людством, і до переходу до нової парадигми стійкого і безпечного розвитку в рамках вже побудованого інформаційного суспільства, стає передумовою формування інформаційного суспільства. Основний фактор інформатизації суспільства - розвинутий інформаційний ринок.

У сучасних умовах функціонування інформаційного ринку неможливе без регулюючої діяльності держави. Специфікою практично всіх перехідних економічних систем є те, що сфера розповсюдження інформації сильно політизована, тому дія економічних механізмів у ній нерідко викривлюється внаслідок впливу неекономічних чинників. Складається парадоксальна ситуація: з одного боку, саме ця сфера здатна бути каталізатором докорінних структурних зрушень у напрямі створення ринкової економіки, а з іншого - внаслідок кланового характеру політичної влади може на тривалий час стати головним чинником гальмування як процесу демократизації суспільства, так і розгортання ринкових механізмів. Тому дослідження процесу формування інформаційного ринку передбачає необхідність розкриття конкретних напрямів та заходів щодо такого формування з метою запобігання розвитку негативних тенденцій.

На етапі становлення ринку інформаційних послуг зростання кожного окремо сегмента в значній мірі забезпечує підтримку і стимулює зростання інших її. Таким чином, на нинішньому етапі розвитку ринку інформаційних послуг в Україні формування специфічних стимулів для окремих сегментів ринку представляється передчасним.

Відповідно, заходи з державного стимулювання внутрішнього ринку інформаційних технологій доцільно проводити для всього ринку в цілому. Наприклад, програми підвищення комп'ютерної грамотності населення в цілому призведуть до зростання попиту і на апаратно-технічне, і програмне забезпечення, і на інформаційні послуги, а крім того, підвищать число грамотних користувачів ІТ в бізнесі і в органах державної влади, що також сприятиме зростанню попиту. Таким чином, для розвитку внутрішнього ринку необхідно, в першу чергу, стимулювати попит, а також усунути бар'єри, що перешкоджають зростанню пропозиції. Попов, А. Апостериори бизнес-науки .-- Эксперт сибирь.-№8,2006.--18стр

Попит підприємств на інформаційні технології зростає разом із загальним зростанням управлінської культури та поліпшенням бізнес-клімату. Зростання управлінської культури призводить до того, що підприємства починають активно шукати можливості збільшення виручки і кращого використання ресурсів, чому і сприяють державні проекти створення інформаційних систем. Мовсесян, А. Современные тенденции становления информационного общества в мировой экономике и России/А. Мовесян.- общество и экономика.-2001.-№6.-с.32-46 У результаті поліпшення бізнес-клімату підприємства охочіше вкладають кошти в тривалі інвестиційні проекти, якими зазвичай є інформаційно-технологічні проекти. Розвиток експорту інформаційних продуктів і послуг з України

Дана концепція передбачає два основних напрямки збільшення попиту:

- Підвищення конкурентоспроможності українських компаній на експортних ринках і

- Залучення в Україну центрів розробки програмного забезпечення та надання інформаційних послуг великих зарубіжних компаній.