Організаційно-економічний механізм управління ефективністю праці (на прикладі машинобудівної промисловості)

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Машинобудування має велике значення для зміцнення економіки України і становлення її як незалежної високорозвиненої держави.

Машинобудування є однією з провідних ланок важкої промисловості. Створюючи найбільш активну частину основних виробничих фондів, машинобудівна промисловість істотно впливає на темпи і напрями науково-технічного прогресу в різних галузях народного господарства, зростання продуктивності праці, інші економічні показники, які визначають ефективність розвитку суспільного виробництва. В умовах розвитку ринкових відносин успішне функціонування підприємств можливе за умов прийняття управлінських рішень та своєчасної розробки, спрямованих на аналіз ринкової кон'юнктури, адаптацію до змін зовнішнього середовища, удосконалення системи управління підприємством, тобто господарського механізму, тому дослідження проблем формування організаційно-економічного механізму управління підприємства машинобудівної промисловості як складової його господарського механізму є актуальним.

Україна здатна виробляти номенклатуру машинобудівної продукції, і це є одним з пріоритетних напрямів для розвитку економіки країни. Проте за роки трансформації вітчизняної економіки машинобудівний комплекс країни зазнав тривалої руйнівної кризи, структурних деформацій, реформування відносин власності, що негативно відбилося на його економічному потенціалі. Так, зазначені процеси супроводжувалися втратами виробничого і кадрового потенціалу, більш ніж двократним скороченням продукції машинобудування, зниженням активності в інноваційно-інвестиційній діяльності тощо. Крім того, фінансово-економічна криза ускладнила можливості вирішення проблем машинобудівного комплексу країни, що обумовлює пошук інструментів управління для машинобудівних підприємств.

О. Страхова поняття «механізм» застосовує у переносному значенні і трактує як систему, що визначає порядок якого-небудь виду діяльності. Вона також поєднує зазначене поняття з епітетом «механічний», що означає «той, що свідомо не регулюється». Звідси, на її думку, випливає те, що під час використання поняття «механізм» щодо управління передбачається створення такої системи, яка забезпечить постійний управлінський вплив, спрямований на отримання певних результатів діяльності.

Розглядає механізм як систему і російський науковець В. Мухін. Він вважає, що управління -- це процес, а система управління -- механізм, який забезпечує цей процес. А систему управління він визначає як сукупність двох взаємодіючих підсистем (тієї, яка керує, -- суб'єкт управління, та тієї, якою керують, -- об'єкт управління). Зважаючи на вищезазначене, можна сказати, що механізм управління -- це взаємодія суб'єкта та об'єкта управління, які забезпечують цей процес.

Також системою, яка утворюється із взаємопов'язаних ланок (підсистем), що об'єднують множину різних елементів і блоків, забезпечуючи у процесі їх взаємодії функціонування всіх підсистем, називає механізм управління щодо організації відомий український учений Ф. Хміль. Діяльність елементів і блоків, на його думку, зумовлюється зовнішніми та внутрішніми приводами. А метою функціонування механізму управління є забезпечення взаємоузгодженої життєдіяльності економічної, соціальної та техніко-технологічної підсистем організації у стратегічному і в оперативному періодах. Автор дійшов таких висновків, спираючись на визначення поняття «механізм».

За словами Г. Попова, механізм управління характеризує основоположні, фундаментальні, наріжні «камені» системи управління. До нього належать цілі, функції, принципи та методи управління. На думку Г. Попова, механізм управління є основою системи управління разом із керуючою системою в статиці (структура управління -- органи управління, кадри управління, техніка); керуючою системою в динаміці (процеси управління) та удосконаленням системи управління (як продовження функціонування і особлива стадія динаміки).

Е. Коротков стверджує, що система і процес управління є необхідними, але недостатніми умовами його здійснення. Він говорить, що для управління, окрім цілей, функцій, системи управління та управлінських рішень, необхідно, щоб існували певні мотиви трудової активності персоналу. Вони мають враховуватися під час розроблення рішень, у процесі організації функціонування системи управління, в усіх діях керівництва. В цьому випадку мотиви і виступають засобами впливу, стають важелями управління. А вся сукупність мотивів діяльності людини, на яку спирається керівництво, є механізмом управління.

Отже, Е. Коротков визначив механізм управління як сукупність мотивів трудової активності персоналу, які визначають як саму можливість, так і ефективність управління, а також від яких залежить сприйняття впливу. Пізніше він зробив доповнення до свого визначення, в якому зазначив, що в поняття механізму управління необхідно також включити інтереси людини, її цінності, соціально-психологічні установки, застереження, прагнення (індивідуальні цілі), почуття обов'язку.

В. Пономаренко, О. Ястремська та В. Луцковський наголошують на отриманні особливого значення такої логічної тріади, як «механізм управління -- трудова мотивація -- ефективність функціонування підприємства».

Якщо раніше мотивація персоналу здійснювалася через удосконалення системи організації та оплати праці, то тепер вона відбувається також і через залучення персоналу до процесу діяльності, самоствердження, самовираження, успіху. Таким чином, персонал з урахуванням умов сьогодення має розглядатися вже не тільки як економічний ресурс, але й як потенціал, джерело розвитку певного підприємства, на чому і зробив акцент, розглядаючи сутність механізму управління підприємством, Е. Коротков. Тому трудова мотивація стає активною частиною в процесі формування механізму управління, а вміння використовувати інтелектуальний потенціал певного підприємства перетворюється на першочергове завдання, одну із найбільш привабливих сфер діяльності механізму управління підприємством.

Основна мета формування організаційно-економічного механізму управління раціональним використанням в машинобудівному підприємстві є максимізація прибутку від діяльності за рахунок виявлення та практичного використання наявних резервів використання ресурсів на всіх стадіях життєвого циклу виробу. Основними завданнями такого механізму є:

— формування економічних обмежень щодо нераціонального використання ресурсів протягом життєвого циклу продукції;

— відображення результатів заходів із раціоналізації використання впроваджених на всіх стадіях життєвого циклу машинобудівної продукції, у фінансово-економічній звітності підприємства за допомогою відповідної системи економічних показників;

— встановлення взаємозалежності між досягнутим ступенем використання ресурсів окремими підрозділами та службами підприємства, а також рівнем витрат на виробництво і реалізацію продукції;

— системність, тобто охоплення інноваційними процесами ресурсозбереження усіх ланок (взаємопов'язаних підсистем) управлінського циклу на підприємстві, а саме організаційних, технічних, економічних, соціальних, ідеологічних заходів, методів та засобів, спрямованих на економію ресурсів та раціоналізацію використання ресурсів підприємства;

— економічне стимулювання раціоналізації використання ресурсів підрозділами та службами підприємства, його окремими працівниками.

Організаційно-економічний механізм управління раціональним використанням ресурсів на мікрорівні має ґрунтуватися на таких принципах:

— цілісності, тобто дотримання єдності системи управління раціональним використанням ресурсів на підприємстві, заснованої на взаємозв'язку та взаємообумовленості процесів проектування, технічної підготовки виробництва, виробництва продукції, експлуатаційної та утилізаційної стадій та узгодженні їх показників;

— довгострокової перспективи, тобто формування довгострокових засад здійснення раціоналізації використання ресурсів на підприємстві (вибір стратегії раціоналізації, розбудова системи комплексного економічного управління раціональним використанням ресурсів на підприємстві, розробка необхідних заходів довготермінового характеру);

— нормативності, тобто запровадження та постійне вдосконалення підприємством власної системи стандартів використання ресурсів на різних ділянках та стадіях виробництва, розробленої на основі загальнодержавних та галузевих нормативів, із застосуванням адекватних економічних санкцій до порушників за невиконання встановлених вимог;

— адекватного та оперативного відображення, тобто врахування максимальної кількості факторів впливу, які формують кількісні значення проміжних та підсумкових економічних показників використання ресурсів на підприємстві; аналіз зазначених факторів та показників дає змогу визначити ступінь участі окремих служб та підрозділів в процесі оптимізації використання виробничих ресурсів та підвищенні ефективності витрат на раціональне використання ресурсів;

— врахування вартості упущених можливостей, тобто забезпечення зіставлення вартості альтернативних варіантів використання ресурсів під час розроблення нових продуктів та виробництва наявних з урахуванням резервів використання ресурсів;

— економічного стимулювання, тобто встановлення прямого взаємозв'язку матеріального заохочення працівників за результатами раціоналізації використання ресурсів всього підприємства загалом, його окремих підрозділів та служб, забезпечення стабільної зацікавленості персоналу та окремого працівника у постійному зростанні продуктивності праці, підвищенні обсягів виробництва якісної продукції тощо.

економічний організаційний машинобудівний

Головними напрямами реалізації зазначених принципів та формування відповідного організаційно-економічного механізму на машинобудівному підприємстві є:

1) визначення інноваційної стратегії розвитку машинобудівного підприємства з урахуванням вимог раціонального використання ресурсів;

2) розробка диференційованої системи стандартів підприємства щодо витрат ресурсів на одиницю виробленої продукції;

3) удосконалення системи зовнішньої та внутрішньої звітності підприємства з метою збору та аналізу інформації, що відображає поточний стан та результати впровадження заходів з раціонального використання ресурсів на різних етапах життєвого циклу машинобудівної продукції;

4) запровадження системи контролю за виконанням вимог з раціонального використання ресурсів, встановлених підприємством, на кожній стадії виробництва;

5) формування системи фінансування інноваційних заходів з раціонального використання ресурсів (пошук джерел фінансування, визначення оптимальних з точки зору співвідношення результатів та витрат заходів з раціонального використання ресурсів);

6) формування системи регулювання раціонального використання ресурсів за допомогою різних методів управління, а саме економічних -- запровадження комплексу економічних санкцій (заохочень) для працівників у разі невиконання (виконання, перевиконання) ними вимог раціонального використання ресурсів на підприємстві; адміністративних -- застосування заходів адміністративного впливу до порушників встановлених вимог; соціально-психологічних -- морального стимулювання; причому перевага має бути надана саме економічним методам регулювання як найбільш дієвим в ринкових умовах.

Проілюструємо, яким чином запропонований організаційно-економічний механізм може бути застосований (якщо є необхідність, то у дещо модифікованому вигляді) для досягнення конкретної управлінської мети -- забезпечення оптимального рівня повних витрат за життєвимциклом нового машинобудівного виробу. Модифіковану структурну схему такого механізму показано на рис. 1. Метою механізму є раціоналізація використання ресурсів у розрахунку на весь життєвий цикл виробу. Розглянемо детальніше сутність кожного зі структурних елементів механізму.

В загальному вигляді структуру організаційно-економічного механізму управління раціональним використанням ресурсів на машинобудівному підприємстві можна представити поетапно, що утворює комплексну систему управління раціональним використанням ресурсів на підприємстві і може використовуватися для досягнення управлінських цілей за допомогою економічних методів (рис. 2).

Рис. 2. Етапи організаційно-економічного механізму управління раціональним використанням ресурсів на машинобудівному підприємстві

Початковий етап механізму раціоналізації використання ресурсів за весь життєвий цикл проектованого виробу охоплює сферу передпроектних досліджень, на основі результатів яких у подальшому на підприємстві відбувається формування набору основних техніко-економічних властивостей нового продукту згідно з виявленими споживацькими перевагами й смаками, а також врахуванням наявних засобів виробництва. На другому етапі механізмом передбачено формування множини альтернативних варіантів виготовлення нового виробу, які суттєво відрізняються як за своїми споживчими властивостями відповідно до обраних пріоритетів, так і за особливостями застосовуваних технологічних процесів виробництва. На третьому етапі передбачається інтерпретація напрацьованої множини альтернативних варіантів виготовлення продукції в економічну площину з метою визначення рівня ефективності використання ресурсів виробу (на усіх стадіях життєвого циклу).

На четвертому етапі формується множина альтернативних варіантів заходів з раціонального використання ресурсів (технічних, соціальних, організаційних, економічних, екологічних), виходячи з визначеного кола суб'єктів і об'єктів впливу. На цьому етапі також проводяться економічна оцінка ефективності заходів з урахуванням стадій життєвого циклу машинобудівної продукції та відбір найбільш ефективних з них.

На п'ятому етапі здійснюється підбір адекватного інструментарію для реалізації комплексу відібраних заходів з раціонального використання ресурсів, а також визначаються джерела їх фінансування. Зазначений інструментарій охоплює застосування методів управління, а саме адміністративних, економічних та соціально-психологічних.

На шостому етапі, після визначення інструментів впливу та джерел фінансування, відбувається практична реалізація через ухвалення та виконання відповідних управлінських рішень, а також здійснюється контроль за ходом їх виконання.

Останнім етапом є оцінка результатів впливу заходів з раціонального використання ресурсів на об'єкти управління. На цьому етапі визначається рівень досягнення поставлених цілей та окреслюється коло проблем, що підлягають вирішенню у майбутньому та слугуватимуть для визначення цілей управління в наступному циклі. Після оцінки результатів впливу цикл повторюється раціональним використанням ресурсів на підприємстві.

Размещено на Allbest.ru