Монетарна економіка, її переваги та недоліки порівняно з бартерною економікою

Размещено на http://www.allbest.ru/

17

Размещено на http://www.allbest.ru/

Індивідуальна робота

з дисципліни «Гроші та кредит»

реферат на тему

«Монетарна економіка, її переваги та недоліки порівняно з бартерною економікою»

Київ - 2015



План

Вступ

1. Бартерна економіка: особливості, переваги та недоліки

2. Монетарна економіка: характеристика та роль

Висновок

Список використаних джерел



Вступ

Гроші відіграють фундаментальну роль у всіх сучасних економіках. Більше того, вони здаються настільки природною характеристикою економіки, що ми не уявляємо, яким було б життя без них, імовірно, вкрай важким. Навіть проведення простих операцій купівлі продажу було б занадто важким і обтяжливим.

Наша сучасна фінансова система, що містить готівку, чеки розрахункові автомати і безліч складних фінансових інструментів, не виникла за один день. Але ядром цієї системи є гроші.

Гроші це предмет, який служить загальноприйнятим засобом обміну або засобом платежу.

Першим видом грошей були товари, також як гроші використовувалося золото, сьогодні, однак, це вже історія. Із часом загальним засобом платежу ставали паперові гроші, а потім чекові рахунки. Усі вони володіють однією і тією ж фундаментальною властивістю - їх приймають як платіж за товари і послуги. Саме порівняння бартерної та монетарної економіки, визначення їх переваг і недоліків є метою мого реферату.

Найбільш істотною характеристикою грошей є те, що вони визнаються всіма в суспільстві як засіб платежу. При цьому абсолютно неважливо, що являє собою товар, використовуваний в якості грошей. Таким чином, собачі зуби будуть точно такими ж грошима, як і доларові банкноти, аби всі інші люди були згодні приймати їх при розрахунках.

Усі ми близько пов'язані з грошима - з готівкою в наших кишенях, з чековими рахунками, з цінністю нашого багатства. Але ми рідко розмірковуємо про те, наскільки дивною є природа грошей. Ми витрачаємо сили на заробляння грошей, однак кожна банкнота є просто папірець, яка не має внутрішньої цінності.

При переході нашої країни від планової до ринкової економіки роль грошей у нашій країні різко зросла. Якщо раніше дефіцитом були товари і люди шукали можливість витратити свої гроші на що-небудь корисне, то тепер такої проблеми немає - були б гроші. Отже, дефіцитом стали гроші . А ринкова економіка не може існувати без грошей.



1. Бартерна економіка: особливості, переваги та недоліки

Першою формою торгівлі, яка існувала в світі, був бартер. Бартер - це обмін однієї речі або послуги на іншу. Це прямий обмін товару на товар без грошей. А що таке гроші? Грошима може бути все, що може прийматися в оплату за товари або послуги. З ранніх століть дорогоцінні метали, такі, як золото і срібло, поряд з міддю, були найпопулярнішими формами грошей. Але бартерна економіка і в сучасності має ряд особливостей.

Особливості бартеру:

1.Предметом договору бартеру є товар, тобто матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи.

2. Сторона договору вважається продавцем того товару, який вона передає в обмін, і покупцем товару, який вона одержує взамін.

3. Товар передається сторонами у власність, повне господарське відання чи оперативне управління

4. Обмін товарами, роботами, послугами за договорами бартеру не опосередковується рухом грошових коштів, що є головною відмінністю цих договорів від договору купівлі-продажу

5. Обмін товарів (робіт, послуг), зазвичай, відбувається на основі еквівалентності їх вартості, що, в свою чергу, нерозривно пов'язане із визначенням ціни товарів (робіт, послуг), що обмінюються. Сторони договорів бартеру мають право самостійно визначати їх вартість без обмежень.

Окрім того важливими є характерні особливості бартеру:

· разовий характер;

· участь двох сторін;

· оформлення угоди одним контрактом;

· визначення кінцевої специфікації і обсягу угоди до підписання контракту;

Із урахуванням особливостей функціонування можна виділити такі переваги бартеру:

ь спрощення розрахунків;

ь розширення можливостей просування на ринок країни-контрагента;

ь додаткова можливість отримання обладнання в обмін на товар, реалізація якого ускладнена за звичайних комерційних умов;

ь пом'якшення проблеми інвалютного фінансування імпорту.

За всіх вищезгаданих умов іще слід пам'ятати про негативні наслідки бартерної економіки, а саме:

- поширення тіньового сектора;

- ухилення від сплати податків та зменшення надходжень до бюджету;

- збільшення трансакційних витрат;

- нечітке визначення цін, що заважає ефективному функціонуванню ринку;

- стримування розвитку нового бізнесу;

- збереження державної монополії в різних галузях економіки.

Таким чином можна виділити такі недоліки бартеру:

ь обов'язковість збігу потреб партнерів

ь складність переговорів щодо узгодження ціни і кількості зустрічних товарних потоків

ь ускладнений контроль узгодженої якості товарів

ь односторонність вигоди в бартерній угоді

ь значні витрати часу, пов'язані з підготовкою і виконанням угоди.

За бартеру функціонує нерозвинений ринок -- це ринкове господарство, для якого властиві випадкові ринкові відносини, найчастіше, вони мають товарний (бартерний) характер. Проте навіть і в цих умовах ринок відіграє певну роль, сприяє диференціації членів суспільства, посиленню мотивації до розвитку виробництва тих чи інших товарів і послуг.

У марксистській економічній теорії нерозвинений ринок характерний для звичайного товарного виробництва в умовах низки суспільно-економічних формацій (первіснообщинної, рабовласницької, феодальної та іноді капіталістичної).

У сучасному світі якщо справи в економіці взагалі, і в її грошовому господарстві зокрема, починають йти погано, і люди втрачають довіру до грошей, не бажаючи приймати їх на сплату за свій товар, негайно відроджується стародавній обмін товару на товар, іменований бартером. Бартер - спосіб торгівлі, заснований на прямому обміні одних товарів і чи послуг на інші без використання грошей.

При цьому, звичайно, одразу виявляється, що одні товари більше потрібні широкому колу покупців, ніж інші. І такі найбільш універсально бажані товари стають замінниками грошей - грошовими товарами. Наприклад, у Росії в кінці 1991 року на порозі економічних реформ дефіцит усіх товарів став настільки гострим, що гроші перестали бути корисними - вся торгівля йшла на основі бартеру. І тут же виявилися грошові товари (автомобілі, ліс, сталь, бензин, м'ясо), на які можна було виміняти все, що потрібно.

Бартерна економіка - це економіка, в якій не існує єдиного загальноприйнятого засобу обміну, і товари обмінюються безпосередньо один на одного.

В одному з перших підручників по грошах, коли Стенлі Джевонс хотів проілюструвати природу бартеру, він скористався наступним прикладом.

«Кілька років тому мадемуазель Зеллі, солістка паризького оперного театру давала концерт на островах Співтовариства. В обмін на арію «Норми» (з опери Белліні) і кілька інших пісень вона повинна була отримати третю частину своєї виручки. При підрахунку з'ясувалося, що її частка склала три свині, три індика, сорок чотири курчати, п'ять тисяч кокосових горіхів, а також значна кількість бананів, лимонів і апельсинів. ... У Парижі всі ці овочі, фрукти і поголів'я худоби могли б принести чотири тисячі франків, що є хорошою винагородою за виконання п'яти пісень. Однак на островах Спільноти монети були рідкістю, і оскільки мадемуазель не могла сама спожити значну частку виручки, вона тим часом знайшла необхідним згодувати частину овочів і фруктів свиням і птахам ».

Цей приклад описує бартер, який полягає в обміні одних товарів (благ) на інші. Бартер контрастує з грошовою економікою, в якій торгівля здійснюється через загальноприйнятий засіб обміну.

Отже, незважаючи на те, що бартер краще, ніж нічого, його функціонування пов'язане з величезними труднощами, оскільки значний розподіл праці неможливий без впровадження великого суспільного винаходу - грошей.

2. Монетарна економіка: характеристика та роль

Монетарна економіка, на відміну від бартерної, базується на використанні грошей для забезпечення обміну товарів на ринку.

Починаючи з Аристотеля і до XVIII ст. у теорії грошей досить поширеною була думка, що гроші виникли внаслідок угоди між людьми або запроваджені законодавчими актами держави задля полегшення обміну товарів. Таке трактування походження грошей дістало назву раціоналістичної концепції.

Проте науковий аналіз походження та природи грошей, зроблений класиками політичної економії А. Смітом, Д. Рікардо, К. Марксом, довів безпідставність раціоналістичної концепції. Адже гроші в їх найпростіших проявах виникли на ранніх ступенях розвитку суспільства, коли ні фактор взаємної домовленості , ні державна влада просто не могли відігравати істотної ролі у формуванні економічних відносин, тим більше конституювати таку складну їх форму, як гроші.

Засновники класичної політичної економії дійшли висновку , що виникнення грошей зумовлене труднощами безпосереднього обміну продуктами праці.

На найнижчих щаблях економічного розвитку, коли виробники тільки почали одержувати надлишки продуктів своєї праці і хотіли їх обміняти, зробити це було досить складно : бажання двох суб'єктів ринку щодо обміну продуктами своєї праці не збігалися.

Наприклад, власник шкур овець хотів виміняти на них зерно, але власникові зерна потрібна була сокира. Добре, якщо власник останньої мав потребу в шкурах овець, тоді обмін міг відбутися. Інакше всі троє нічого не могли придбати і поверталися з ринку зі своїми товарами.

Гроші мають багатовікову історію. Вони зародилися ще до нашої ери, і в процесі історичного розвитку багаторазово змінювали свою форму. Детально сутність грошей вивчала класична політична економія. В сучасний період широке використання поточних рахунків, кредитних карток, комп'ютерних систем розмили якісні відмінності між грошима та іншими формами багатства. Тому сучасні гроші визначають як систему фінансових активів, які мають специфічну властивість обслуговувати ділові угоди. Таким чином, серед форм грошей, що формують монетарну економіку виділяють товарні, символічні та кредитні гроші.

Символічні гроші - це паперові гроші, їх ще називають декретними. Вартість їх виробництва набагато менша за їх номінальну вартість, позначену на банкноті. Вони виконують функції обміну (засобу обігу), платежу (засобу погашення боргу), рахункової одиниці (засобу вимірювання цінності), засобу нагромадження цінності у короткостроковому періоді. Найголовнішими функціями паперових грошей є функції засобу обігу і засобу платежу.

Як засіб обігу гроші обслуговують торговельні угоди. Використання грошей значно спрощує і прискорює обмін товарами і послугами в економіці. Переваги товарно-грошового обміну очевидні у порівнянні з так званою бартерною економікою, де товар обмінюється на товар. Як міра відкладених платежів гроші використовуються для обслуговування кредитних відносин, коли в обумовлений термін сплачується позичена сума.

Гроші як рахункова одиниця використовуються для визначення цін товарів і ведення різних рахунків. Ціни товарів можуть виражатись у національних грошових одиницях або у валюті іншої країни. Наявність самих грошей при цьому не потрібна.

Символічні гроші можуть використовуватись лише у випадку, коли введені урядом як законний засіб платежу, обов'язковий для прийому при обміні, сплаті боргів чи податків. Сила паперових грошей залежить винятково від довіри населення до уряду. Законодавча підтримка паперових грошей має свою межу. Коли уряд випускає в обіг грошей більше, ніж потрібно для нормального функціонування економіки, виникає інфляція, національна валюта швидко втрачає свою купівельну спроможність, продавці відмовляються її приймати, хоч це законний засіб платежу. Громадяни країни починають використовувати іноземну валюту, більш стійку в порівнянні з національною.

Кредитні гроші - найбільш поширена в сучасній економіці форма фінансових активів. Вони представляють собою боргові зобов'язання приватної особи, фірми, банку або держави (чеки, депозити, векселі та ін.) Наприклад, банківський чек на вкладену в банк певну суму грошей - це боргове зобов'язання банку. Банк зобов'язаний прийняти його і видати суму, яка на ньому позначена, бажаною валютою. У той же час чеки можуть виконувати функцію обігу, люди приймають їх нарівні з паперовими грошима як засіб оплати покупки, знаючи, що їх легко перетворити на паперові гроші будь-якої країни, що має вільно конвертовану валюту.

Для забезпечення нормального розвитку економіки необхідна стабільна грошова політика, а для цього потрібно знати, скільки грошей перебуває в обігу, скільки їх потрібно випустити в обіг або зняти з обігу, отже, необхідно уміти вимірювати грошову масу.

Для вимірювання грошової маси всі фінансові активи поділяють на агрегати за ступенем ліквідності. Кожен наступний агрегат включає в себе попередні, вужчі грошові агрегати. Єдиного підходу до виділення грошових агрегатів сьогодні немає. Наприклад, у Великобританії використовують п'ять грошових агрегатів. Перші два агрегати утворюють гроші, які виконують функцію засобу обігу, а три інші виконують функцію засобу збереження цінності. У США використовуються три грошових агрегати, у деяких випадках банківська статистика виділяє ще один агрегат L , куди включаються всі попередні агрегати плюс банківські акцепти, скарбничі векселі, заощаджувальні облігації та інші форми грошових активів.

За стандартами МВФ виділяють грошові агрегати, які в спрощеному вигляді групуються наступним чином:

М0 - національна готівкова валюта;

M1 =M0 + поточні депозити (до вилучення);

M2 =M1 + строкові та накопичувальні депозити, депозитні сертифікати,

цінні папери, що перекуповуються за угодою; M3 =M2 + дорожні чеки, комерційні папери;

M4 =M3 + ліквідні державні цінні папери, облігації, що вільно обертаються, євровалютні рахунки, пасиви окремих фінансових посередників.

З 1993 року Національний банк України визначає такі агрегати:

М0 - готівка, що перебуває поза банківською системою;

M1 =M0 + кошти на рахунках і поточних депозитах;

M2 =M1 + строкові депозити і валютні заощадження;

M3 =M2 + кошти клієнтів за трастовими операціями банків.2

Проте межі між грошовими агрегатами досить розпливчасті. Так, основна ідея виділення агрегату M1 полягала у тому, що він вимірює активи, які використовуються як засіб оплати. Однак, часто споживачі використовують трансакційні рахунки як засіб нагромадження купівельної спроможності, хоч вони приносять малий процент. З іншого боку, заощаджувальні рахунки, що входять у параметр M2 і визначаються як вимірник засобів нагромадження, використовуються для оплати покупок, а на деякі їх види можна виписувати обмежену кількість чеків, що є ознакою M1 . Ще менш чітка границя між M2 та M3 - невеликі строкові депозити відносяться до M2 , а великі (у США вони визначаються як більші за 100 тис. доларів) - до M3. У багатьох країнах прийняті нові правила, які забезпечили зручні способи переміщення ресурсів від M1 - безстрокових депозитів, що не приносили проценту або встановлювали низький процент, - до рахунків з вищим процентом, які відносяться до M2 . Отже, параметри грошових агрегатів значно коливаються і надають досить приблизну інформацію про кількість грошей в обігу.

З перебігом часу в різних країнах змінюють значення грошових агрегатів, що ускладнює спостереження за їх динамікою. У Великобританії застосовують дуже вузький агрегат M0 і дуже широкий M4 , у Франції у 1978 р. було заново визначено агрегат M2 . У Німеччині та Великобританії вужчі грошові агрегати в останній третині ХХ ст. зменшились, зокрема тому, що вкладники перемістили частину своїх депозитів у більш доходні банківські рахунки.

У сучасному суспільстві гроші виступають не тільки як посередник в обміні, але і як символ багатства, досягнутого добробуту. Заощадження домогосподарств використовуються не тільки для інвестицій, але і для нагромадження фінансових активів у вигляді цінних паперів та готівки.

У національній економіці виділяють:

* матеріально-речову або фізичну економіку;

* монетарну або грошову економіку.

Фізична економіка охоплює ресурси (землю, капітал, працівників) та вироблені життєві блага. Розвиток фізичної економіки характеризують за допомогою різних натуральних показників обсягів виробництва та споживання конкретних товарів і послуг, зайнятості населення тощо.

Головним компонентом монетарної економіки є гроші й пов'язані з ними процентні ставки, валютні курси тощо. Монетарна економіка обслуговує фізичну економіку, впливає на неї, однак має власні закономірності розвитку. Фізична й монетарна економіка утворюють складну єдність.

У існуючому суспільстві всі товари, послуги, природні ресурси, а також здатність людей до праці набувають грошову форму. Якісно нова роль грошей на відміну від простого товарного виробництва полягає у тому, що вони перетворюються на грошовий капітал або самозростаючу вартість. І ця роль грошей простежується через всі їх 5 функцій.

Так, в першій функції гроші вимірюють не тільки вартість всіх товарів і послуг, але і капіталу. При купівлі-продажу цінностей за готівковий розрахунок, гроші виступають засобом обігу, як товару, так і капіталу.

Гроші, як засіб накопичення і заощадження концентруються в кредитній системі і забезпечують власнику прибуток. Накопичення у формі золотих прикрас, злитків золота і т.д. захищають грошові багатства від знецінення.

Гроші обслуговують різні платіжні відносини, в т.ч. і трудові. Саме це функція грошей забезпечила широкий розвиток кредитної системи.

Функціонуючи на світовому ринку, гроші забезпечують перелив капіталу між країнами. Гроші обслуговують виробництво і реалізацію суспільного капіталу. Відбувається це через систему грошових потоків між сферами господарства, галузями виробництва і регіонами країни. Організаторами грошових потоків є держава, господарюючі суб'єкти і приватні особи. При цьому оборот вартості суспільного продукту починається і закінчується у власників капіталу.

Роль грошей тісно пов'язана з їх функціями. Якщо функція грошей -- це їх конкретна «робота» щодо обслуговування руху вартості на певному етапі процесу відтворення, то роль грошей -- кінцевий результат цієї «роботи», її наслідок для суспільства.

Всебічне охоплення грошовою формою економічних відносин всередині країн та між ними, а також постійне вдосконалення самого грошового механізму створили сприятливі умови для формування міжнародних ринків і тісних взаємовигідних зв'язків між країнами, міжнародного переливу вільних капіталів у місця найефективнішого їх використання тощо.

Роль грошей визначається рівнем розвитку товарного виробництва та адекватних йому суспільних відносин. Вона не може бути реалізована там, де для цього немає відповідних умов. Не могла бути значною роль грошей у докапіталістичних формаціях, оскільки саме господарство тоді мало переважно натуральний характер. За допомогою грошей там набувала суспільного визнання лише незначна частка вироблюваної продукції. Тому не було залежності товаровиробника від ринку, а вплив грошей на його економічне становище і через нього -- на розвиток виробництва був мало відчутним.

Подібне становище мало місце і в умовах командно-адміністративної економіки в колишньому СРСР та інших країнах Східної Європи. Хоч головна сфера економічних відносин тут мала грошову форму, сама суть цих відносин була нееквівалентною, нетоварною, що робило використання грошей формальним, а роль їх -- обмеженою, швидше за все обліково-розподільною. Проте і така роль мала певний позитивний вплив на розвиток суспільного виробництва.

Завдяки розширенню монетарної економіки та поширенню грошових відносин на всі фактори суспільного виробництва -- засоби праці, предмети праці і робочу силу -- просте товарне виробництво перетворилось у капіталістичне, а самі гроші набули принципово нової якості -- стали носієм капіталу, відкрили можливість кожному, хто має вільну вартість, легко і швидко її капіталізувати.

Насамперед грошового виразу у формі прибутку набула мета капіталістичного виробництва. Це дало можливість зняти усілякі обмеження з його розвитку, оскільки нагромадження грошей (прибутку) не має будь-яких внутрішніх обмежень, нагромаджувати їх можна нескінченно.

Завдяки тому, що капіталістичні підприємства все виробляють для продажу і всі елементи виробництва купують на ринку, створюється особливий ринковий механізм стимулювання і регулювання суспільного виробництва, в центрі якого перебувають гроші. На ринку розвивається конкуренція як загальносуспільне явище -- конкуренція за покупця, за робоче місце, за вигідне замовлення тощо. По суті, в усіх цих випадках ведеться боротьба за отримання більшої суми грошових доходів. Оскільки перемагає той, хто спроможний одержати найкращі результати в такому змаганні, конкуренція, а значить і гроші, стають рушійною силою науково-технічного прогресу, зростання продуктивності суспільної праці, інтенсифікації виробництва, забезпечення високої якості продукції та ін. Тим самим створюються могутні стимули для розвитку капіталістичного виробництва.

У проблемі ролі грошей у розвитку економіки можна розрізняти якісний і кількісний аспекти.

В якісному аспекті роль грошей виявляється у тому, що сама їх наявність, саме грошове середовище, в якому діють економічні агенти, позитивно впливає на розвиток суспільного виробництва.

По-перше, знімаються фізичні межі виробництва, що визначаються особистими потребами самих виробників. Виробляти можна стільки, скільки вдасться реалізувати, а надлишок вартості можна зберігати в грошовій формі чи перетворити в позичковий капітал.

По-друге, реалізація вироблених продуктів за гроші, замість бартеру, значно спрощує, прискорює і здешевлює доведення їх до споживачів. Суспільство одержує значну економію на реалізаційних витратах, скорочуються потреби в обіговому капіталі, краще задовольняються потреби споживачів.

По-третє, завдяки грошам ринок набуває загального характеру, його механізм стає могутнім важелем економічного прогресу, передусім завдяки конкуренції, стимулюванню ефективного виробництва та економного споживання -- виробничого, державного, особистого.

Здатність грошей приносити своїм власникам в умовах ринкової економіки додаткову вартість значно посилила їх стимулюючий вплив на кожного суб'єкта економічних відносин: і на виробника (працівника), і на споживача. Як виробник, або працівник, кожний із них прагне краще і більше працювати, щоб вивести свої грошові доходи за межі виробничих чи споживчих потреб і, капіталізувавши надлишок доходу, мати можливість одержувати додаткову вартість. З цією ж метою він як споживач прагне економно використовувати свої грошові кошти, оскільки капіталізація їх залишків дає можливість одержувати додаткові доходи понад ті, що приносить жива праця.

Гроші в умовах ринкової економіки стають носієм позичкового капіталу. Через механізм його руху, зокрема через банки та ринок цінних паперів, формування якого зумовлюється перетворенням грошей у капітал, відкриваються можливості узгодити індивідуальні та колективні інтереси виробників, дещо згладити суперечності між соціальними класами та групами суспільства, забезпечити більшу рівномірність і збалансованість процесу розширеного відтворення.

Кількісний аспект ролі грошей полягає в тому, що через зміну кількості грошей в обороті можна активно впливати на економічні процеси, зокрема на результати діяльності економічних агентів як виробників і як споживачів. Цю можливість широко використовують усі держави з ринковою економікою для регулювання економічного життя в країні. Збільшуючи чи зменшуючи масу грошей в обороті, центральні банки, які діють від імені своїх держав, забезпечують зміну таких економічних інструментів, як платоспроможний попит, ціни, процент, валютний курс, курс цінних паперів тощо. Завдяки цьому забезпечується вплив на такі вирішальні економічні процеси, як інвестиції, зростання виробництва, зайнятість, розвиток експорту й імпорту та їх збалансування тощо.

бартерний економіка грошовий монетарний



Висновок

Всебічне охоплення грошовою формою економічних відносин всередині країн та між ними, а також постійне вдосконалення самого грошового механізму створили сприятливі умови для формування міжнародних ринків і тісних взаємовигідних зв'язків між країнами, міжнародного переливу вільних капіталів у місця найефективнішого їх використання тощо.

Глибоке проникнення грошової форми в усі «клітини» суспільних відносин відкриває широкі можливості для регулювання за допомогою грошових інструментів процесу розширеного відтворення. Мова йде передусім про такі інструменти, як податки, позичковий процент, ціни, орендна плата, бюджетне фінансування та ін. Через них держава має можливість регулювати основні економічні процеси на мікро- та макрорівнях і в цілому впливати на економічне становище в країні відповідно до попередньо визначених цілей.

Отже, як бартерна так і монетарна економіка має свої особливості, недоліки та безумовно переваги. І як було досліджено, монетарна економіка має більш широку, розгалужену та багатофункціональну побудову, що на сучасному етапі розвитку людства здатна забезпечувати роботу світової економіки. Таким чином - у порівнянні з бартерною економікою - монетарна економіка на сьогодні становить ту основу, на якій повністю тримається забезпечення всього світу економічним функціонуванням. Саме тому, порівнюючи монетарну та бартерну економіку слід пам'ятати, що остання пережила своє функціонування та відходить на задній план та займає все менше місце на світовій економічній арені.



Список використаних джерел

1. Гроші та кредит: підручник/ [М.І. Савлук, А.М. Мороз, І.М. ЛазепкотаГ86ін.] ; занаук. ред. М. І. Савлука. -- 6-тевид., перероб. ідоп. -- К. : КНЕУ,2011. -- 589, [3] с.

2. МАКРОЕКОНОМІКА/НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК /Г.Е. Гронтковська А.Ф. Косієв-: 2010 , Центр учбової літератури, 2010

3. Корниенко, О. В. Экономическая теория : практикум / О.В. Корниенко. - Ростов н/Д : Феникс, 2008. - 320 с.

4. Інституціонально-інформаційна економіка - Чухно А.А. - Переваги і недоліки вільного ринку

5. Экономическая теория: конспект лекций / под ред. И.В. Ильинского. - СПб.: СПГУТД, 2006.

6. http://bookss.in.ua/book_groshi-ta-kredit_738/

Размещено на Allbest.ru